Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Лекція 4. Провадження у справах про адміністративні правопорушення
План
1. Поняття та види проваджень в справах про адміністративні правопорушення.
2. Принципи провадження в справах про адміністративні правопорушення.
3. Учасники, які беруть участь у провадженнях про адміністративні правопорушення.
4. Стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення.
1. Поняття та види проваджень в справах про адміністративні правопорушення
Провадження в справах про адміністративні правопорушення – це особливий вид процесуальної діяльності, врегульована законом процедура вирішення окремої групи справ; це врегульована нормами адміністративно-процесуального права діяльність уповноважених органів, яка спрямована на притягнення до адміністративної відповідальності осіб, які вчинили адміністративні правопорушення.
Аналіз законодавства України дає змогу виділити 2 види провадження у справах про адміністративні правопорушення: звичайне і спрощене.
Звичайне здійснюється у більшості справ і детально регламентовано чинним законодавством. Воно передбачає складання протоколу, визначає зміст, запобіжні заходи та порядок їх застосування, права та обов’язки учасників провадження, порядок розгляду справ, факти, обставини, що є доказами.
Спрощене провадження застосовується щодо невеликої кількості правопорушень. Таке провадження характеризується мінімумом процесуальних дій та їх оперативністю. Протокол правопорушення не складається, посадова особа, що виявила правопорушення, приймає і виконує рішення про накладення стягнення (штрафу або попередження) на місці вчинення правопорушення.
Залежно від виду органів, які здійснюють адміністративне провадження, розрізняють 3 його види:
В адміністративному порядку провадження здійснюється суб’єктами публічної адміністрації, тобто:
У судовому порядку провадження в справах про адміністративні правопорушення розглядається у судах першої інстанції суддями одноособово.
Провадження може здійснюватися і громадськими органами та їх уповноваженими особами, наприклад, громадськими органами з охорони громадського порядку та державного кордону; громадськими інспекторами Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, лісовим інспектором, мисливським інспектором, інспекторами органів рибоохорони, охорони навколишнього природного середовища тощо.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КпАП).
Таким чином, провадження в справах про адміністративні правопорушення — це комплекс взаємопов’язаних та взаємообумовлених процесуальних дій, спрямованих на своєчасне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законодавством, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності, які здійснюються спеціально уповноваженим органом або посадовою особою державних органів з метою охорони прав та законних інтересів громадян, охорони власності, виконання завдань з охорони громадського порядку і громадської безпеки.
2. Принципи провадження в справах про адміністративні правопорушення
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі єдиних принципів, серед яких можна назвати такі:
3. Учасники, які беруть участь у провадженнях про адміністративні правопорушення
До осіб, які беруть участь у провадженні, належать:
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення; подавати докази; заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою захисника; виступати рідною мовою; користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову у справі.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справа може бути розглянута лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Частиною 2 ст. 268 КпАП передбачено перелік категорій справ про адміністративні правопорушення, при розгляді яких участь особи, щодо якої здійснюється провадження, є обов’язковою. У разі ухилення її від явки за викликом уповноваженого органу (особи), її може бути піддано приводу. Законами України можуть бути передбачені й інші випадки, коли явка особи, щодо якої здійснюється провадження, є обов’язковою.
Потерпілим є особа, якій адміністративним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або матеріальну шкоду. Участь потерпілого в провадженні має «обвинувачувальну спрямованість», він бере участь з метою захисту своїх прав, інтересів, намагається довести, що правопорушення дійсно мало місце і його інтереси порушено, йому завдано шкоду. Йому надається право: знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; оскаржувати постанову у справі; його може бути опитано як свідка відповідно до ст. 272 КпАП.
Законні представники – батьки, усиновлювачі, опікуни, піклувальники – представляють інтереси особи, яку притягають до адміністративної відповідальності, чи потерпілого, які є неповнолітніми або через свої фізичні чи психічні вади не можуть самі здійснювати свої права. Вони мають право: знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання від імені особи, інтереси якої представляють; приносити скарги на рішення органу (посадової особи), яка розглядає справу.
Захисником може бути адвокат або особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Захисник має право: знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені приносити скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також інші права, передбачені законами України.
Як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана будь-яка особа, про яку є дані, що їй відомі будь-які обставини, що підлягають встановленню у цій справі. Свідок зобов’язаний з’явитися в зазначений час на виклик органу чи посадової особи, які розглядають справу, дати правдиві пояснення, повідомити все відоме йому в справі і відповісти на поставлені запитання.
Експерт призначається органом (посадовою особою), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, у разі, коли виникає потреба в спеціальних знаннях. Експерт зобов’язаний з’явитися на виклик органу (посадової особи) і дати об’єктивний висновок у поставлених перед ним питаннях.
Експерт має право: знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмету експертизи; заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів, необхідних для дачі висновку; з дозволу органу (посадової особи), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, ставити особі, яка притягається до відповідальності, потерпілому, свідкам запитання, що стосуються предмета експертизи; бути присутнім при розгляді справи.
Перекладач призначається органом (посадовою особою), в провадженні якого перебуває справа. Він зобов’язаний з’явитися на виклик органу і зробити повно й точно доручений йому переклад. Як перекладач може бути запрошена й особа, що розуміє знаки німих та глухонімих.
Основне завдання прокурора в провадженні у справах про адміністративні правопорушення здійснюється в межах, передбачених Конституцією (розділ 7) та Законом України «Про прокуратуру», тобто реагувати на будь-яке порушення, а якщо його не усунено – своєчасно реагувати на порушення провадження в порядку нагляду.
Прокурор, заступник прокурора, здійснюючи нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів при провадженні в справах про адміністративне правопорушення, має право: порушувати провадження в справі про адміністративне правопорушення; знайомитися з матеріалами справи; перевіряти законність дій органів (посадових осіб) при провадженні в справі; брати участь у розгляді справи; заявляти клопотання; давати висновки з питань, що виникають під час розгляду справи; перевіряти правильність застосування відповідними органами (посадовими особами) заходів впливу за адміністративні правопорушення; опротестовувати постанову і рішення у скарзі в справі про адміністративне правопорушення; зупиняти виконання постанови, а також вчиняти інші передбачені законом дії.
4. Стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення
Під стадією провадження необхідно розуміти таку порівняно самостійну його частину, котра поряд із загальними завданнями провадження має притаманні тільки їй цілі і особливості. Стадії відрізняються одна від одної колом учасників провадження, характером проваджуваних дій та їх юридичною роллю. Розв’язання завдань кожної стадії оформлюється спеціальним процесуальним документом, який ніби підсумовує діяльність. Після прийняття такого акту розпочинається нова стадія. Стадії органічно пов’язані між собою, наступна, як правило, починається лише після того, як закінчена попередня, на новій стадії перевіряється те, що було зроблено раніше.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення за своєю структурою схоже на кримінальний процес, проте воно значно простіше і містить менше процесуальних дій.
В якому б порядку не здійснювалося провадження, воно, як правило, проходить такі стадії:
Перша стадія – порушення адміністративного провадження і адміністративне розслідування;
Друга стадія – розгляд справи про адміністративне правопорушення та винесення в ній постанови;
Третя стадія – перегляд справи у зв’язку з оскарженням або опротестуванням постанови у справі;
Четверта стадія – виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.
Кожна з цих стадій, в свою чергу, складається із конкретних етапів, які становлять окремі процесуальні дії.
Стадія порушення адміністративного провадження і адміністративного розслідування є початковою стадією провадження. Підставою її порушення є факт вчинення адміністративного правопорушення. Вона складається з наступних етапів:
Процесуальним документом, у якому юридично оформляється ця стадія, є протокол або акт про правопорушення.
До складання протоколу уповноважена особа з’ясовує обставини правопорушення та наявність у діянні особи складу адміністративного проступку. Складений протокол повинен містити наступні відомості: дату і місце його складання; посаду, прізвище, ім’я, по-батькові особи, яка його склала; відомості про особу порушника; місце, час і суть вчиненого правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за це правопорушення; прізвища та адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення порушника та інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Протокол підписується особою, яка його склала, і правопорушником. За наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписаний і цими особами. У разі відмови особи, яка вчинила правопорушення, від підписання протоколу, у ньому про це робиться відповідний запис.
Особа, яка вчинила правопорушення, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.
При складанні протоколу порушникові роз’яснюються його права і обов’язки, про що робиться відмітка у протоколі.
Завершальним етапом цієї стадії є направлення (надсилання) справи та протоколу до органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення.
У законодавстві передбачені обставини, за яких адміністративна справа не порушується, а порушена справа підлягає закриттю:
Таким чином, порушення адміністративного провадження і адміністративного розслідування є початковою стадією провадження, яка становить комплекс процесуальних дій, спрямованих на встановлення самої події правопорушення, обставин проступку, їх фіксацію та кваліфікацію.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення та винесення в ній постанови – це основна стадія провадження в справах про адміністративні правопорушення, в ній вирішуються найважливіші завдання провадження.
Вона включає такі етапи, як:
Справи про адміністративні правопорушення розглядаються. як правило, за місцем їх вчинення (ст. 276 КпАП).
Слухання справи починається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, що його розглядає. Головуючий оголошує, яка справа підлягає розгляду та хто притягається до адміністративної відповідальності. Всім учасникам провадження роз’яснюються їх права та обов’язки. Далі оголошується протокол про адміністративне правопорушення, заслуховуються особи, які беруть участь у справі, досліджуються докази і вирішуються клопотання. У разі участі в розгляді прокурора заслуховується його висновок.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати:
При розгляді колегіальним органом справи про адміністративне правопорушення ведеться протокол. Протокол засідання колегіального органу підписується головуючим на засіданні і секретарем цього органу.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган або уповноважена посадова особа виносить постанову у справі, яка повинна мати наступні реквізити (ст. 283 КпАП):
Якщо при вирішенні питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення органами (посадовими особами) одночасно вирішується питання про відшкодування винним майнової шкоди, то в постанові у справі зазначаються розмір шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування.
Постанова у справі повинна містити відомості щодо вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження. Постанова колегіального органу виноситься простою більшістю голосів членів колегіального органу, присутніх на засіданні. Постанова підписується особою, що розглядала справу.
У справі уповноваженим органом або посадовою особою може бути винесено одну з таких постанов:
Стадія перегляду справи у зв’язку з оскарженням або опротестуванням постанови є факультативною, тобто необов’язковою, і настає лише у випадку оскарження або опротестування винесеної постанови по суті справи. Вона може закінчитися прийняттям одного з таких рішень – про скасування, про зміну або про залишення в силі винесеної постанови.
Перегляд справи у зв’язку з оскарженням або опротестуванням постанови – це перевірка законності і обґрунтованості провадження у справі суб’єктом, який наділений правом скасувати, змінювати або залишати раніше винесену постанову без змін.
Процесуальною підставою перегляду можуть бути: скарга громадянина, щодо якого винесено постанову; скарга потерпілого; протест прокурора. Ініціатива щодо перегляду постанови може виходити також від голови вищого суду та з ініціативи органу, який здійснює контроль за законністю або який прийняв постанову.
Постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження (опротестування) цієї постанови, за винятком постанови про застосування стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного проступку.
Стадія виконання постанови про накладення адміністративного стягнення є останньою завершальною стадією провадження в справах про адміністративні правопорушення. Її суть полягає в практичній реалізації адміністративного стягнення, призначеного правопорушнику постановою.
Постанова про накладення адміністративного стягнення, що набула законної сили, є обов’язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, службовими особами і громадянами. Вона включає такі етапи, як:
Постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, а при оскарженні або опротестуванні – підлягає виконанню після залишення скарги або протесту без задоволення, за винятком постанов про застосування стягнення у вигляді попередження та у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення. Вона звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом 3 місяців з дня винесення. В разі оскарження чи опротестування постанови відповідно перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги або протесту. У разі відстрочки виконання постанови перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
Відстрочка виконання постанови на строк до одного місяця можлива у випадку, якщо орган або посадова особа негайно виконати постанову про накладення адміністративного стягнення не може (ст. 301 КпАП).
Питання для самостійного вивчення:
1. Підходи до класифікації учасників проваджень у справах про адміністративні правопорушення.
2. Випадки, коли не складається протокол про адміністративні правопорушення.
3. Порядок оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення.
4. Докази в провадженнях у справах про адміністративні правопорушення.
5. Заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення.
1