Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Ускладнене просте речення — синтаксична конструкція з однією синтаксичною основою (підметово-присудковим центром), яка може розгортатись у складне речення.
Наприклад, у реченні Море мовчало зовсім, приспане тихою ласкою ночі (Дніпрова Чайка) відокремлене означення можна перетворити на підрядне речення: Море, яке було приспане тихою ласкою ноні, мовчало зовсім. Речення з однорідними членами День був ясний, сонячний і теплий (І. Нечуй-Левицький) можна розчленувати на три неускладнені висловлювання День був ясний. День був сонячний. День був теплий. Ускладнене речення Біля хати зашуміли внуки — радість і надія у житті (А. Малишко) можна переробити на два речення: Біля хати зашуміли внуки. Вони радість і надія у житті.
До ускладнених належать речення з однорідними членами, з відокремленими членами, а також із внесеннями — звертаннями, вставними і вставленими словами й реченнями, слова-ми-реченнями й вигуками.
Граматичними показниками ускладнення виступають сполучники ( та, або, тобто, а саме тощо), окремі прийменники {крім, замість, незважаючи на, завдяки та ін.), прислівники {зокрема, особливо, наприклад тощо), а також інтонація й порядок слів. На письмі ускладнення позначаються розділовими знаками: комами, парними комами, тире, парними тире, крапкою з комою, дужками.
Ускладнена частина є засобом виділення, підкреслення важливих у смисловому й стилістичному відношенні компонентів речення, засобом передавання додаткової інформації» засобом увиразнення всього висловлювання
Чуже висловлювання чи думка, передані від імені того, І кому вони належать, називають прямою мовою.
Пряма мова дає змогу відтворити всі особливості живого усного мовлення: експресію, звертання, вигуки тощо. Вона зберігає не тільки зміст висловлювання, а й його лексичні, граматичні й стилістичні особливості: — Васильку, го ов! А йди сюди! — гукнув з подвір я батько (М. Коцюбинський). Пряма мова при цьому становить окреме речення або кілька речень.
При прямій мові є слова автора, які вказують, кому належить дане висловлювання чи думка. Слова автора використовуються для характеристики як самого мовлення, так і персонажів, обставин, за яких відбувається мовлення. Вони можуть стояти перед прямою мовою, після неї або всередині.
1. Пряма мова береться з обох боків у лапки, наприклад: «А я вже бачив день!» — «Коли?!» — «Не знаю» (Леся Українка).
2. У діалогах пряма мова починається з абзацу, і перед репліками ставиться тире, наприклад:
— Вставай, сину, підемо. Протирай од сну очі.
3 Пряма мова у драматичних творах: а) пишеться після назви дійової особи та крапки (без лапок) :
Соня. Ні, тату, не все благополучно!
В усіх випадках пряму мову починаємо з великої літери, але по-різному поєднуємо зі словами автора.
1. Якщо слова автора стоять:
а) перед прямою мовою — після них ставимо двокрапку, наприклад:
У цілого війська девіз був один: «За волю, за рідну країну!» (Леся Українка);
б) після прямої мови — перед ними ставимо тире, крапку замінюємо на кому (знак питання, знак оклику, три крапки залишаємо без змін), наприклад:
«Ось я йду!» — обізвалась Зима (Леся Українка). «Більше не підіймете?» — поцікавився Кармазин (О. Гончар);
в) у середині прямої мови — вони виділяються з обох боків комами й тире; проте якщо розрив робиться між двома окремими реченнями, то після слів автора ставимо не кому, а крапку й тире, наприклад:
«Мої друзі — вбогі бідолахи,— говорить Кармель, — от мої друзі!» «Яких же я людей бачу? — одказує Кармель. — Багатих та вбогих» (Марко Вовчок).
2. Якщо репліки беруться в лапки й записуються підряд без слів автора, то між ними ставимо тире, наприклад:
«Мамо, — питаю, — то льони цвітуть?» А мати сміються: «То, — кажуть, — Дніпро». — «А чого він такий синій?» — «Від неба», — кажуть (О. Гончар).
Примітки: а) слова автора, коли вони стоять у середині чи після прямої мови, починаються з малої літери;
б) слова автора та пряма мова завжди становлять окремі речення.
3. Якщо пряма мова, розірвана словами автора, є складним реченням із двокрапкою, то перед його другою частиною після слів автора ставимо двокрапку й тире, а пряма мова продовжується з малої літери, наприклад:
«Дівчатонька мої, голубочки! Глядіть, лишень не перехваліть його, — сміється Катря дівчатам: — славні бубни за горами, а зблизька — шкуратяні» (Марко Вовчок).
4. Якщо одна частина слів автора стосується першої частини прямої мови, а друга — другої, що йде після слів автора, то після першої частини розділові знаки ставимо за загальними правилами, а перед другою частиною — двокрапку й тире, наприклад: