Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
PAGE 5
ЗМІСТ
ВСТУП..................................................................................................................3
РОЗДІЛ І. ТЕОРИТИЧНІ ОСНОВИ ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ..................5
1.1. Суть та критерії формування податкової політики держави....................5
1.2. Організаційне забезпечення податкової політики України......................8
1.3. Нормативно-правова база регулювання податкової сфери......................10
РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ ДІЮЧОЇ ПРАКТИКИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ.......................................................................................14
2.1. Аналіз справляння загально-державних та місцевих податкових зборів в Україні у 2010-2013 рр.........................................................................................14
2.2. Характеристика діяльності фіскальних органів щодо стягнення податків..................................................................................................................17
РОЗДІЛ ІІІ. ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ ТА ОКРЕМІ НАПРЯМКИ ЇЇ ВИРІШЕННЯ..............................................................20
ВИСНОВКИ...........................................................................................................25
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................................27
ВСТУП
Актуальність теми даної курсової роботи визначається рівнем важливості податкової політики при функціонуванні державного механізму, а також тим, що ця тема як для України, так і для будь-якої іншої держави є найболючішою.
Податкова система України недосконала: громіздка, надскладна для розуміння, нестабільна, непрозора, заплутана, неефективна, суперечлива, відзначається високим податковим навантаженням. Крім того, вона обтяжена великою кількістю змін та доповнень до податкового законодавства і є дорогою для утримання. І це далеко не повний перелік її недоліків. В такому вигляді вона гальмує економічний розвиток держави, і потребує нагального реформування. Вищезазначені аспекти зумовили актуальність цієї теми та необхідність її дослідження.
Тому, метою даної роботи є обгрунтування податкової політики, вдосконалення напрямків податкової політики України через вивчення теоретичних аспектів податкової політики держави та оцінку функціонування податкової політики України на сучасному етапі.
Відповідно до мети ставиться ряд завдань, а саме:
• визначити суть та критерії формування податкової політики держави ;
• визначити організаційне забезпечення податкової політики України ;
• визначити нормативно-правова база регулювання податкової сфери ;
• визначити аналіз справляння загально-державних та місцевих податкових зборів в Україні у 2010-2013 рр;
• характеристика діяльності фіскальних органів щодо стягнення податків.
Об’єктом даної курсової роботи є податкова політика держави.
Предметом виступає функціонування податкової політики держави.
Іформаційна база курсової роботи: спеціальна література, нормативно – правові джерела (закони України, податкового кодексу України), періодичні джерела.
Методи дослідження.При написанні курсової роботи було використано такі методи дослідження, як аналіз та дослідження літературних джерел, праць видатних вітчизняних та зарубіжних науковців.
Структура роботи.Логіка дослідження зумовила структуру курсової роботи: вступ, 3 розділи, висновки, список використаних джерел із 26 найменувань. Загальний обсяг-29 сторінок.
Розділ І
ТЕОРИТИЧНІ ОСНОВИ ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ
Податки в умовах переходу до ринкової економіки слід використовувати не лише як джерело поповнення доходів бюджету, а й як важливу складову фінансового регулювання економіки. В цих умовах особливої актуальності набувають дослідження, теоретичних і прагматичних підвалин податкової політики та формування податкової системи в державі. Податкова політика — це діяльність держави у сфері встановлення, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів у централізовані фонди грошових ресурсів держави[13]. Формуючи свою податкову політику держава шляхом збільшення або скорочення маси податкових надходжень, зміни форм оподаткування та податкових ставок, тарифів, звільнення від оподаткування окремих галузей виробництва, територій, груп населення може сприяти зростанню чи спаду господарської активності, створенню необхідної кон’юнктури на ринку, умов для розвитку пріоритетних галузей економіки, формування збалансованої соціальної політики. Використовуючи ті чи інші податкові пільги, держава регулює пропорції як у економічній структурі виробництва й обміну, так і у розвитку продуктивних сил. Організація оподаткування ганізація оподаткування впливає на реалізацію суспільного продукту, темпи нагромадження капіталу і технічного оновлення виробничого потенціалу держави [13] .
Вся історія податкової політики зводиться до пошуків ідеалів оптимального оподаткування. З одного боку, податки мають забезпечити сталу фінансову базу держави, з іншого — залишити достатньо коштівпідприємствам і громадянам з метою збереження максимальноїзаінтересованості в результатах діяльності.
При цьому держава не може
задовільнитися лише загальними пропорціями розподілу ВНП. Вона повинна
враховувати інтереси кожного підприємства, кожного члена суспільства.
Інакше кажучи, податкова політика ведеться за народним прислів’ям “щоб і
вівці були цілі, і вовки ситі”. Це досягається за умови наукового
поєднання критеріїв податкової політики: фіскальної досктатності,
економічної ефективності, соціальної справедливості, стабільності,
гнучкості.
Критерій фіскальної достатності полягає в здійснення податкової
політики, необхідної для забезпечення такої величини податкових
надходжень, яка є оптимальною, з огляду на проголошену економічну
доктрину. При дослідженні даного критерію вимальовується чітка
пропорційна залежність між нормою оподаткування і величиною податкових
надходжень: чим вища норма, тим більші розміри податкових надходжень. Ця залежність відображається простою математичною формулою[14;с:137]:
y = A1*Т, (1.1)
де у – загальна величина податкових надходжень;
А1 – коефіцієнт регресії, який характеризує рівень залежності податкових
надходжень від норми оподаткування, причому А1<1;
Т – рівень оподаткування в державі.
Критерій економічної ефективності зводиться до того, що всі податкові
платники бажають, щоб податки і податкові платежі прямували до нуля,
тоді їх прибуток прямуватиме до 100%.
Суть критерію соціальної справедливості щодо встановлення рівня
оподаткування необхідно сприймати в двох аспектах: скорочення реальних
доходів конкретних платників внаслідок сплати податків і податкових
платежів; повернення до конкретних платників частини номінальних
доходів, перерозподілених з допомогою податків через бюджет у вигляді
суспільних благ (національна безпека, правопорядок, охорона здоров’я,
освіта, благоустрій та інші трансфертні платежі).
В реальному економічному житті критерії фіскальної достатності,
економічної ефективності, соціальної справедливості окремо існувати не
можуть, тому для паретто-оптимальності та єдності всіх критеріїв
досліджується та визначається середня норма — рівень оподаткування, яка
при певній соціально-економічній доктрині держави задовільняє і саму
державу, і платників.
Важливе місце у здійсненні оптимальної податкової політики відводиться
критерію стабільності. Жоден закон, навіть найкращий, не запрацює на
повну силу, якщо постійно приймати до нього поправки та зауваження.
Стабільність податкової політики передбачає незмінність правового
регламентування справляння податків і зборів протягом певного
податкового періоду. За даного критерію досягається два позитивних
явища: суб’єкти господарювання при існуванні стабільного законодавства,
що регламентує податкові відносини з державою, в змозі правильно вибрати
напрямки фінансової стратегії й отримати заплановані прибутки;
поліпшується діяльність органів державної податкової адміністрації.
Податкова політика повинна бути стабільною тільки протягом певного
податкового періоду. На жаль, догматичність норм податкового регулювання
суперечить реаліям економічного буття, і тому неврахування певних
соціально-економічних змін, пов’язаних із розвитком суспільства, може
призвести до непередбачуваних наслідків [13;ст :67-68].
Критерій гнучкості діаметрально протилежний критерію стабільності.
Останній пов’язаний із податковою тактикою державного регулювання, що
розробляється на певний проміжок часу, тоді як критерій гнучкості — то
вже податкова стратегія держави.Оптимальне врахування викладених вище критеріїв забезпечує нормальні податкові взаємовідносини платників податків і держави, забезпечує оптимальне надходження коштів до бюджету.
Отже,податкова політика держави є складовою частиною економічної політики, яка базується на сукупності юридичних актів, що встановлюють види податків, зборів та платежів, а також порядок їх стягнення та регулювання.Податкова політика являє собою систему заходів, які провадяться у рядом країни, по вирішенню певних короткострокових та довгострокових завдань, які стоять перед суспільством за допомогою системи оподаткування країни [13,ст :68].
В умовах адміністративно-правової реформи наприкінці 2012 року Указом Президента України «Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» було утворено нове міністерство в системі центральних органів виконавчої влади внаслідок реорганізації Державної митної служби (ДМС) та Державної податкової служби України (ДПС) [3].
Даний орган було названо Міністерством доходів і зборів України (Міндоходів). Положення про центральний орган виконавчої влади було розроблено та ухвалено 18 березня 2013 року, воно визначає правовий статус ограну, його завдання та функції.
До відання новоствореного Міністерства належить три категорії питань:
1) формування та реалізація податкової, митної політики в частині адміністрування податків, зборів та митних платежів;
2) формування та реалізація політики у сфері адміністрування єдиного внеску;
3) формування та реалізація політики у сфері боротьби з податковими та митними правопорушеннями, а також правопорушеннями законодавства з питань сплати єдиного внеску [4].
Територіальну структуру Міндоходів складають:
спеціалізовані департаменти та спеціалізовані органи Міндоходів України, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об'єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції [4].
Існуюча в Україні система контролюючих органів заснована на базі командно-адміністративної системи, митний та податковий контроль має формальний та політичний характер, що, в свою чергу, негативно впливає на розвиток країни. А проблема дублювання органами функцій та повноважень один одного та їх нераціональне поєднання зумовило необхідність реформування системи. Найбільша кількість скарг від підприємців в Україні надходить стосовно діяльності саме податкових та митних органів [5]. Актуальним на сьогодні залишається питання щодо статусу податкової міліції. Відповідно до Положення про Міністерство доходів та зборів вона була включена до структури новоствореного органу. Таке рішення законодавця суперечить нормі Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки та оборони від 15 лютого 2008 року «Про хід реформування системи кримінальної юстиції та правоохоронних органів» щодо необхідності відокремлення податкової міліції від ДПС. Даний Указ також передбачає реорганізацію податкової міліції у фінансову поліцію, самостійний орган кримінальної юстиції [2]. Але таких змін у ході реформи не сталося. Міністр доходів і зборів заявив, що податкова міліція існуватиме в складі Міністерства у якості Департаменту фінансових розслідувань.
Проте, ефективність діяльності того чи іншого органу залежить не від його структури та підпорядкованості, а від кадрового та матеріально-технічного забезпечення, а також компетентності осіб, які працюють в органі.
Державна податкова адміністрація України є вищою ланкою в системі органів державної податкової служби. Податкові інспекції як самостійні організаційно-відокремлені органи в системі органів державної податкової служби насамперед є структурними підрозділами Державної податкової адміністрації України, перебуваючи у відносинах підпорядкування і діючи в межах встановлених законом процедур. Отже, закріплено умови для розподілу функцій між ними, що забезпечує взаємозв’язок підпорядкованості для найбільш ефективного функціонування.
Податковий кодекс України — закон України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів. Основною метою прийняття Податкового кодексу України є спрощення чинної системи оподаткування шляхом зменшення загальної кількості податків, податкових ставок та спрощення механізму їх справляння. Якщо перші два завдання проект Податкового кодексу України певним чином вирішує, то питання спрощення механізму стягнення основних податків залишилось поза увагою його розробників. До Податкового кодексу України ввійшли положення окремих законів України про оподаткування практично у такому ж вигляді, як вони виписані у чинній редакції цих законів.
Сферою регулювання Податкового кодексу України є група однорідних суспільних відносин, які визначають надходження коштів від платників у бюджети у формі податків і зборів. Цим актом регулюється сукупність специфічних відносин, що дозволяє виділити їх із загальної маси фінансових відносин на підставі того, що у Кодексі обумовлюється надходження коштів у власність держави й територіальних громад по вертикалі (від платника до бюджету) у формі податків і зборів. Законодавець у частині першій цієї статті спробував закріпити вичерпний перелік відносин, на регулювання яких спрямований вплив приписів цього кодифікованого акта: 1) закріплення переліку податків та зборів; 2) порядок адміністрування податків та зборів; 3) закріплення правового статусу платників податків та зборів; 4) компетенцію контролюючих органів та повноваження їх посадових осіб; 5) регулювання відповідальності за порушення податкового законодавства. Сутність податків в практичному значенні зводилася до стягування коштів з суб’єктів господарювання і громадян до державної скарбниці з метою їх подальшого розподілу на потреби держави. Але податковий кодекс України має і недоліки.Ось основні переваги і недоліки ПКУ :
Таблиця 1.1
Переваги та недоліки ПКУ
|
Переваги |
Недоліки |
|
1. Зменшення кількості податків та зборів. 2. Зниження ставок оподаткування. 3. Усунення економічно необґрунтованих розбіжностей між правилами ведення податкового і бухгалтерського обліку щодо в изнання і оцінки доходів і витрат. 4. Поступове зменшення ставки податку на прибуток. 5. Перенесення податкового навантаження на більш платоспроможну категорію громадян |
1. Великий фіскальний тиск на малий бізнес. 2. Заборонено фізичним особам великого біз несу відносити до валових витрат витрати на купівлю товарів і послуг, отриманих від спрощенців. 3. Податок на нерухомість враховує, що оподатковується не житлова, а загальна площа. 4. Введення такої норми, як податковий арешт і податкова реалізація майна. |
Слід зауважити,що прийняття податкового кодексу вплинуло на податки. Якщо спочатку податки мали суто фіскальний характер, тобто були основним джерелом формування фінансових ресурсів держави, то згодом, з тих пір як держава вирішила брати активну участь в організації господарської діяльності країни, поняття фіскальної функції податків значно розширилося і набуло регулюючої властивості. У сучасних умовах регулюючий вплив податків (регулююча функція податків) в суспільстві і економіці має багатогранний характер. Податкове регулювання є одним з елементів податкового механізму [25,с 320]. Суть його полягає в тому, що будь-яке втручання в хід відтворювальних процесів має бути економічно доцільним і обґрунтованим. У світовій економіці в 30-х роках розроблялися конкретні методи державного регулювання економіки за допомогою переважно фінансово-бюджетної і грошово-кредитної політики. Авторами основних концепцій у цій сфері вважаються Р. Фріш (Норвегія), У. Беверідж (Англія),
Я. Тінберген (Нідерланди), У. К. Мітчелл (США) і деякі інші вчені [24,с 448].
Слід зауважити, що податкове регулювання є дуже складною системою, яка ефективна лише тоді, коли в основу покладені ефективні принципи податкових відносин.
Таблийя 1.2
Підходи до визначення поняття “податкове регулювання”
|
Автори |
Визначення |
|
Глосарій бюджетних термінів [19,ст :89] |
Податкове регулювання розглядається як сукупність заходів непрямого впливу держави на розвиток виробництва шляхом зміни норми вилучення до бюджету за рахунок пониження або підвищення загального рівня оподаткування: ставки індивідуального прибуткового податку, податку на прибуток підприємств, непрямих податків |
|
О.Д. Василик [18,ст :478] |
Сутність механізму податкового регулювання полягає, з одного боку, в тому, що він являє собою специфічну форму суспільних відносин, що виникають між платниками податків та державою в процесі перерозподілу національного доходу, а з іншого боку, в тому, що він є методом непрямого впливу держави на економіку, політику, соціальну сферу за засобами податкового законодавства, податкового планування, податкової системи |
|
Т.І. Єфименко [21,ст :37] |
Податкове регулювання за допомогою притаманних йому методів і важелів дозволяє досягти більш ефективного використання матеріальних і фінансових ресурсів, інтенсифікувати інвестиційну та підприємницьку активність, узгодити інтереси різних суб’єктів господарювання, прошарків населення, і регіональних рівнів державного управління |
|
Р.П.Жарко [22,ст :24] |
Податкове регулювання –це комплекс дій державних органів, спрямованих на зміну параметрів податкової системи та податкового механізму з метою досягнення певних соціальних та економічних цілей |
|
Н. Заєць [23,ст :220] |
Податкове регулювання є одним з найбільш динамічних і мобільних елементів податкового механізму й сфери державного податкового менеджменту, де його основу складає система економічних заходів оперативного втручання у їх зобовязання |
|
В.Грушко,Л.Кошембар [20,ст :96]. |
Під податковим регулюванням інвестиційної активності розуміють здійснення державою за допомогою механізмів оподаткування певних заходів |
|
І.В. Фокіна [26,ст :22] |
Податкове регулювання економіки, як основний елемент податкового механізму, покладено в основу довгострокових стратегічних цілей держави, спрямованих на забезпечення економічної стабільності та стимулювання економічного зростання |
З наведених підходів можна зробити декілька висновків. По-перше, податкове регулювання –це процес, на відміну від регулюючої функції податків, яка являє собою явище. По-друге,податкове регулювання передбачає свідоме використання податків (регулювальна функція податків діє об’єктивно, незалежно від волі суб’єктів оподаткування). По-третє, податкове регулювання як процес реалізації регулюючої функції потребує певних дій з боку органів, перш за все, законодавчої влади.
Основні завдання податкового регулювання:
1) формування централізованих бюджетних та позабюджетних фондів шляхом мобілізації;
2) податкових надходжень;
3) складання програм (короткострокових і довгострокових) надходження податків;
4) розробка принципів формування та обліку бази оподаткування;
5) правильне визначення бази оподаткування – ключовий момент механізму обчислення податків;
6) здійснення контролю над податковими надходженнями фізичних та юридичних осіб, залучення до відповідальності платників податків, які ухиляються від сплати податків.
Таким чином, широке використання заходів податкового регулювання може призводити довикривлення дії ринкових механізмів, створення нерівних умов конкуренції та невиправданих переваг для окремих платників. Тому вони повинні бути рівними по відношенню до всіх суб’єктів господарювання. Отже, дослідження сучасного стану податкової системи свідчить, що на сьогодні залишаються відкритими питання переорієнтації чинної податкової системи на стимулюванняпроцесів соціально-економічного розвитку країни, вирішення яких може стати кроком до підвищення конкурентоспроможності держави та сприяти розвитку економіки України.
Розділ ІІ
АНАЛІЗ ДІЮЧОЇ ПРАКТИКИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ
2.1. Аналіз справляння загально-державних та місцевих податкових зборів в Україні у 2010-2013 рр.
До загальнодержавних податків та зборів відносять: податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; податок на додану вартість; акцизний податок; збір за першу реєстрацію транспортного засобу; екологічний податок; рентна плата за транспортування нафти й нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України; рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні; плата за користування надрами; плата за землю; збір за користування радіочастотним ресурсом України; збір за спеціальне використання води; збір за спеціальне використання лісових ресурсів; фіксований сільськогосподарський податок; збір на розвиток виноградарства, садівництва й хмелярства; мито; збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками; збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності. Скасовано збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, податок на промисел, податок на нерухоме майно (нерухомість), збір до Державного інноваційного фонду, збір за проведення гастрольних заходів, збір на соціально-економічну компенсацію ризику населення, яке проживає на території зони спостереження, гербовий збір[5,ст :9].
Місцеві податки: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, вводиться з 01.01.12 р.; єдиний податок, податок з реклами.
Місцеві збори: збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності; збір за місця для паркування транспортних засобів; туристичний збір[5,ст :10].
Скасовано збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей, комунальний податок, збір за видачу ордера на квартиру, збір за участь у бігах на іподромі, збір за виграш на бігах на іподромі, збір за право використання місцевої символіки, збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі та іподромі, збір за право проведення кіно- і телезйомок, збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг, збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг, збір з власників собак.
У Податковому кодексі передбачено зниження ставок основних податків. Зокрема, ставка податку на прибуток, яка до 2010 року становила 25%, буде знижена в 2012 році до 24%. Крім того, податок на додану вартість з 2014 року також буде зменшено до 17% з нинішніх 20%.
У частині оподаткування доходів фізичних осіб єдина ставка 15% перетворена в малопрогресивну шкалу за рахунок додаткової ставки 17% для доходів, що перевищують десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року. Починаючи з 1 січня 2015 року доходи у вигляді процентів на банківський депозит та доходи у вигляді дивідендів підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб за ставкою 5%. Починаючи з 1 січня 2012 року особи, що володіють нерухомим майном, площа якого перевищує встановлені межі (120 кв. метрів для квартир і 250 кв. метрів для житлових будинків), сплачуватимуть податок на нерухомість.
Таблиця 2.1
Обсяг податкових надходжень до державного бюджету України за 2010-2012
(млн.грн)
|
Показники |
Роки |
||
|
2010 |
2011 |
2012 |
|
|
1 |
2 |
3 |
4 |
|
Податкові надходження |
126775,3 |
166872,2 |
261605 |
|
Податок на прибуток підприємств |
29121,9 |
39969,2 |
54739,4 |
|
ПДВ |
65004,3 |
86315,9 |
130093,8 |
|
Акцизний податок |
22572,6 |
27620,7 |
33011,2 |
|
Ввізне мито |
6709 |
8556,4 |
10462,8 |
|
Інші податки |
3367,5 |
4410,0 |
33297,8 |
Побудова автором самостійно за даними[17].
2.2. Характеристика діяльності фіскальних органів щодо стягнення податків
У відносинах, що виникають між державою й платником із приводу сплати податків, інтереси держави представляють насамперед органи, що здійснюють управління в галузі надходження податкових платежів. Фактично система органів, що контролюють надходження коштів у бюджети у формі податків і зборів, представлена двома службами – податковою та митною. Для них різним є місце і значення повноважень, пов’язаних з контролем за рухом цих платежів від платників до бюджетів серед усіх їхніх повноважень. Податкові органи реалізують відповідну діяльність без яких-небудь додаткових умов. Вони створені спеціально для функціонування лише в сфері оподаткування. Однак стаття 41 передбачає можливість та необхідність реалізації ними контролю за дотриманням також іншого законодавства. Це пов’язано зі спектром функцій державної податкової служби, який включає окремі питання в частині забезпечення за дотриманням порядку здійснення господарюючими суб’єктами валютних операцій, застосування реєстраторів розрахункових операцій тощо[15,ст :134-135].
Митні органи здійснюють управління в сфері оподаткування нарівні зі своєю основною діяльністю. Вони забезпечують контроль за надходженням податків і зборів та здобувають статус, аналогічний податковим органам, тільки за певних умов. Такими умовами є переміщення товарів через митний кордон та виникнення при цьому обов’язку щодо сплати податків і зборів (мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які, відповідно до податкового законодавства, справляються у випадку ввезення або вивезення (пересилання) товарів і предметів).
Реалізацію повноважень контролюючими органами слід пов’язувати не лише з питаннями їх функцій, прав та обов’язків, а й з інституційною структурою відповідних служб, оскільки важливо враховувати розподіл конкретних ролей між певними ланками ієрархічної фіскально-адміністративної системи.
Важливу роль у діяльності фіскальних органів щодо стягнення податків відіграють податкові перевірки.
Таблиця 2.3
Тривалість податкових перевірок
|
Платники податку |
Максимальна тривалість податкової перевірки |
Максимальний термін,на який може бути продовжена |
|
Планова перевірка |
||
|
Великі |
30 |
15 |
|
Малі |
20 |
5 |
|
Інші |
20 |
10 |
|
Позапланова перевірка |
||
|
Великі |
15 |
10 |
|
Малі |
5 |
2 |
|
Інші |
10 |
5 |
Платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених певними пунктами Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” . Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” для подання податкової декларації.
У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування. Джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Погашення податкових зобов'язань або податкового боргу платника податків може бути здійснено шляхом проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків, що виникли згідно з нормами податкового або бюджетного законодавства чи цивільно-правових угод, строк погашення яких настав до моменту виникнення податкових зобов'язань платника податків.
Розділ ІІІ
ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ ТА ОКРЕМІ НАПРЯМКИ ЇЇ ВИРІШЕННЯ
Актуальність проблеми реформування податкової політики зумовлена тим, що у ході здійснюваних в Україні за роки незалежності реформ відбулися глибокі соціально-економічні перетворення. Разом з тим непослідовність процесів реформування, відсутність цілісної концепції державної економічної політики, значні структурні диспропорції в економіці призвели до глибокої і затяжної соціально-економічної кризи суспільства. Одним з важливих факторів кризових явищ в Україні стала невиважена податкова політика держави, у результаті якої відбулося гальмування інноваційно-інвестиційних процесів, що у свою чергу призвело до зниження рівня реальних податкових надходжень.
Дану проблему досліджує безліч як вітчизняних, так і зарубіжних вчених. Незважаючи на значні здобутки у дослідженні вказаної проблеми, низка питань щодо реформування податкової політики України вимагають досліджень і наукових розробок. Стратегічною метою України є вступ до Європейського Союзу.
Для досягнення цієї мети необхідне реформування податкової політики, а саме перетворення її з суто фіскального інструменту на ефективний засіб соціально – економічної стратегії держави. Податкова система має стимулювати інноваційну та інвестиційну діяльність, що потребує зменшення податкового тиску, посилення захисту платників податків, максимальне спрощення процедури оподаткування .
Однак, в сучасних умова податкова система України має ряд недоліків[8]:
1) Значна складність та суперечливість податкової системи;
2) Фіскальна спрямованість податкової системи і недостатня орієнтація регулюючої функції на стале економічне зростання ;
3) Складна, неоднорідна та нестабільна нормативно-правова база оподаткування, а також неузгодженість та суперечливість окремих законодавчих норм;
4) Витрати на адміністрування окремих податків є значними порівняно з доходами бюджету, що формуються за рахунок їх справляння;
5) Значна нерівномірність розподілу податкового тягаря через наявність великої кількості податкових пільг та існування різноманітних схем ухиляння від сплати податків;
6) Непрозорість податкового регулювання;
7) Діяльність Міністерства Фінансів, Державної податкової служби, Держмитслужби щодо реалізації державної податкової політики є недостатньо узгодженою і ефективною внаслідок недосконалого правового регулювання їх взаємовідносин;
8) Корумпованість і каральний зміст податкових відносин.
Дані недоліки призвели до таких проблем у системі оподаткування України, як: податкова заборгованість платників перед бюджетом і державними цільовими фондами; бюджетна заборгованість з відшкодування ПДВ; ухилення від оподаткування; нерівномірне податкове навантаження, найбільша частка якого покладена на законослухняних платників [8,с.229].
На підставі зазначеного та з урахуванням сучасних економічних умов, ми можемо стверджувати, що основним пріоритетом податкової політики в перспективі має стати: створення сприятливих умов для розвитку підприємницької та інвестиційної діяльності, а також їх ефективного захисту.Для реалізації пріоритетів розвитку податкової політки, необхідно здійснювати комплекс стимулюючих заходів, які передбачають: зниження податкового тиску, стимулювання інноваційної діяльності, сприяння розвитку малого підприємництва, підвищення фіскальної ефективності податків за рахунок розширення податкової бази, поліпшення адміністрування, зменшення масштабів ухилення від сплати податків, декриміналізація податкового законодавства Податки можуть відігравати роль стимуляторів або дестимуляторів економічних процесів у державі, залежно від особливостей податкової політики, яка сформована у державі. Характерним і дестабілізуючим фактором для України сьогодні є значна кількість податків, безсистемне надання пільг, значний податковий тягар, часті зміни податкового законодавства.Для податкової політики нашої держави поки що характерне те, що[10,с:675]:
- по-перше, нові податки ніде на підприємствах, у районах або містах не апробуються;
- по-друге, не відпрацьовуються ставки оподаткування, а тому Верховна Рада України змушена знову й знову змінювати їх;
- по-третє, в економічну систему України впроваджується податкова система розвинутих ринкових країн, що не враховує особливостей нашої економіки.
Метою реформування податкової політики України є зміна податкової системи для забезпечення стабілізації економіки, забезпечення доходів державного бюджету та забезпечення соціально-культурного розвитку держави, посилення регулюючої функції податків.
Дослідження суті та особливостей податкової політики України дозволяє зробити певні узагальнюючі висновки і пропозиції щодо її реформування: прагнення України увійти до Європейського Союзу вимагає узгодженості віт чизняного податкового законодавства до законодавчих вимог у сфері оподаткування, що існують у ЄС; необхідна посту пова лібералізації податкової політики в напрямі зменшення податкових ставок і надання податкових пільг за основними податками в Україні, детінізації доходів підприємців і населення, а також більш ефективного адміністру вання податків; створення умов для реалізації принципу соціальної спра ведливості у оподаткування; забезпечення рівно мірного розподілу податкового навантаження; запровадження диференці-ації ставок податку на додану вартість у розрізі товарів першої необ хідності та широкого вжитку, а також уведення прогресивної шкали оподаткування за податком із доходів фізичних осіб; розширення бази оподаткування та зменшення податкових витрат; необхідно ухвалити Податковий кодекс України; розробка ефективних механізмів і процедур податкового адміністрування; належна діяльність правоохоронних органів щодо виявлення і протидії податковим правопорушенням; Україна має активніше залучатися до ведення дискусій із податкової проблематики на міжнародному рівні з метою формування позитивного іміджу України на міжнародно-правовій арені [10,с:676]. Головною метою податкової політики України є форму вання достатнього державного бюджету і стимулювання економічного. Головним завданням податкової політики України на сучасному етапі є ефективне застосування елементів системи оподаткування, виходячи зі стратегічних пріоритетів соціаль но-економічного розвитку України. Розв'язання існуючих проблем податкової системи України має відбуватися через послідовну реалізацію страте гічних цілей реформування податкової системи України, а саме: підвищення конкурентоспроможності вітчизняного бізнесу; легалізація тіньового сектору; активізація інвестиційних про цесів в економіці; розробка простих і зрозумілих податкових норм для суб'єктів господарювання; скорочення витрат плат ників на нарахування і сплату податків і держави на їх адміністрування; адаптація податкового законодавства України до законодавства ЄС; забезпечення умов для добровільного виконання вимог податкового законодавства платниками податків; запровадження інформаційно-аналітичної системи державної податкової служби в національному масштабі; автоматизація процесів оподаткування з використанням сучасних технологій [12, с:115].
Отже, виходячи з дослідження сутності проблем і стратегічних цілей реформування податкової політики України, виникає необхідність удосконалення податкової політики України за такими напрямами: підвищення ефективності системи адміністру вання; вдосконалення законодавчого забезпе-чення податкової системи шляхом розробки і прийняття Податкового кодексу України; детінізація економіки та боротьба з корупцією в системі адміністру-вання податків шляхом поси лення кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків та корупцію у системі держаних органів влади; реформування спрощеної системи; реформування системи відрахувань до фондів соціального страхування шляхом запровадження єдиного соці ального податку.
Висновки
Податкова політика — це діяльність держави у сфері встановлення, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів у централізовані фонди грошових ресурсів держави.Важливу роль у формуванні сучасної податкової політики відіграє ПКУ. Податковий кодекс України — закон України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів. Основною метою прийняття Податкового кодексу України є спрощення чинної системи оподаткування шляхом зменшення загальної кількості податків, податкових ставок та спрощення механізму їх справляння.ПКУ передбачає стягення як і дер0жавних,так і місцевих податків. У відносинах, що виникають між державою й платником із приводу сплати податків, інтереси держави представляють насамперед органи, що здійснюють управління в галузі надходження податкових платежів. Податкові органи реалізують відповідну діяльність без яких-небудь додаткових умов. Вони створені спеціально для функціонування лише в сфері оподаткування. Однак, в сучасних умова податкова система України має ряд недоліків[8]:
1) Значна складність та суперечливість податкової системи;
2) Фіскальна спрямованість податкової системи і недостатня орієнтація регулюючої функції на стале економічне зростання ;
3) Складна, неоднорідна та нестабільна нормативно-правова база оподаткування, а також неузгодженість та суперечливість окремих законодавчих норм;
Метою реформування податкової політики України є зміна податкової системи для забезпечення стабілізації економіки, забезпечення доходів державного бюджету та забезпечення соціально-культурного розвитку держави, посилення регулюючої функції податків.
Отже,виникає необхідність удосконалення податкової політики України за такими напрямами: підвищення ефективності системи адміністру вання; вдосконалення законодавчого забезпе-чення податкової системи шляхом розробки і прийняття Податкового кодексу України; детінізація економіки та боротьба з корупцією в системі адміністру-вання податків шляхом поси лення кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків.
Список використаних джерел
1. Закон України «Про центральні органи виконавчої влади»
2. Указ Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони від 15 лютого 2008 року «Про хід реформування системи кримінальної юстиції та правоохоронних органів»
3. Указ Президента України «Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади»
4. Указ Президента України «Про затвердження Положення про Міністерство доходів і зборів»
5. Кузьменко О., Плугатир М. Збори чи побори? / Юридичний вісник №7, 16-22 лютого 2013р.
5.Податковий кодекс України.
6. Василичев Д.В. Розбудова податкової системи України // Економічний простір. - №20/2. -2008. – 137-143.
7. Коломієць Н.О. Проблеми та необхідність реформування податкової системи // Вісник Черкаського національного університету ім. Б.Хмельницького. – 2009. - №4. – С. 83-87.
8. Огоновський А.Р. Система податків в Україні та основні напрями її реформування // Науковий вісник. – 2008. - № 17.7. – С.228 – 238.
9. Петрович Й. Проблеми розвитку та шляхи вдосконалення податкової політики України // Банківська справа. - 2008р. - № 6. - С. 43-49.
10. Податкова політика України: стан, проблеми та перспективи: Монографії / П.В. Мельник, Л.Л. Тарангул, З.С. Варналій [та ін.]; за ред. З.С. Варналія. – К.: Знання України. – 2008. – 675с-676с
11. Томчинська М. «Оцінка податкової політики в Україні та її майбутні перспективи» // Економіст - 2009 р. - № 6. - С 46-54.
12. Хілобок Ю. А. Основні напрямки реформування сучасної податкової політики України // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. – 2009р. - № 2(6). – С. 114- 118.
13. Крисоватий А.І. Державна податкова політика і система податків // Фінанси України, 1998, № 1, С. 64—68.
14. Податковий вісник 2006. №7 з. 138-140.
15. Податкова система України / За ред. В. М. Федосова. — К.: Либідь, 1994 з 131-135.
16. Завгородний В. Податки в Україні К.,2002 з 13-17.
17. Місцеві податки і збори. О.А. Нескромний (упоряд.), В.А.Граб (відповідальний, редактор) - К, 2000. з 27-34.
18. Василик О. Д. Податкова система України [Текст] : навч. посіб. / О. Д. Василик. – К. : ВАТ
“Поліграфкнига”, 2004. – 478 с.
19. Глоссарий бюджетных терминов [Электронный ресурс].
20. Грушко В. І. Інструменти податкового регулювання інвестиційної активності [Текст] / В. І. Грушко, Л. О. Кошембар // Фінанси України. – 2008. – № 2. – С. 89–97.
21. Єфименко Т. І. Податкове регулювання економічного розвитку [Текст] Т. І. Єфименко : екон. наук. – К., 2003. – 37 с.
22. Жарко Р. П. Теоретико-методичні засади удосконалення податкового регулювання підприємницької діяльності [Текст] / Р. П. Жарко . – К., 2006. – 24 с.
23. Заяц Н. Е. Теория налогов [Текст] : учебник / Н. Е. Заяц. – Мн. : БГЭУ, 2002. – 220 с.
24. Іванов Ю. Б. Проблеми розвитку податкової політики та оподаткування [Текст] : монографія Ю. Б. Іванов. – Х : ВД “ІНЖЕК”, 2007. – 448 с.
25. Пріб К. А. Податкова система України: термінологія і формулювання основних положень [Текст] : Академія муніципального управління. – К. : ЦУЛ, 2007. – 320 с.
26. Фокіна І. В. Формування механізму податково-субсидіарного регулювання вугільної промисловості І. В. Фокіна Донецьк, 2006. – 22 с.