Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
1.Науковий стиль, його призначення, основні ознаки та підстилі
Науковий стиль належить до книжних стилів літературної мови, яким властиві попередня підготовленість висловлювання, ґрунтовна обізнаність з проблемами і темами, монологічність, унормованість мови. Сфера його використання - наукова діяльність, науково-технічний прогрес суспільства, освіта.
Основні стильові ознаки наукового стилю і специфічна мовленнєва системність визначаються позамовними стилетвірними чинниками:
а) призначення - віднайдення ідеї, визначення понять і категорій, формулювання концепцій, доведення теорій, обґрунтування гіпотез, класифікацій, роз'яснення явищ, систематизація знань;
б) зміст стилю - теоретичні відомості та практичні знання про людство, природу і Всесвіт;
в) мета стилю - повідомлення нового знання про дійсність і доведення його істинності (мета коригується в кожному конкретному випадку створення тексту);
г) комунікативне завдання стилю - передавання адресату знань у переконливій і доступній формі.
Основними стильовими ознаками наукового стилю є абстрагованість, узагальненість, підкреслена логічність, однозначність і точність, ясність і об'єктивність викладу, доказовість, логізована оцінність, переконливість, аналіз, синтез, аргументація, пояснення причинно-наслідкових відношень, висновки та ін.
Абстрагованість наукового стилю створюється шляхом широкого використання мовних одиниць абстрактного й узагальненого значення, зокрема абстрактної лексики, слів, що виражають узагальнені поняття та ін. Абстрагованості тексту сприяють не тільки лексичні засоби, а й морфологічні та синтаксичні..
Узагальнено-відсторонений колорит створюють також позачасові форми дієслів, зокрема теперішнього часу постійної дії, абстрактного теперішнього часу або абстрактного майбутнього часу.
Підкреслена логічність наукового стилю виявляється в послідовності, несуперечливості висловлювання, в його доказовості й аргументованості, побудові мовлення відповідно до законів логіки із збереженням відношень і зв'язків реальної дійсності. Першою умовою логічності мовлення є логічність мислення. Вона передбачає вміння дисциплінувати своє мислення, міркувати послідовно, спиратись на попередні етапи мислення, розвивати наступні, шукати джерела і причини явищ. Другою умовою логічності мовлення є знання і правильне використання мовцями мовних засобів, за допомогою яких можна точно передати предмет думання і саму думку про нього, досягти смислової зв'язності мовлення, уникаючи суперечливості у викладі матеріалу.
Точність і однозначність наукового стилю формуються на основі зв'язку мовлення з дійсністю і мисленням. їх можна досягти за умови глибокого знання предмета мовлення, мовної системи і вироблених мовленнєвих навичок. Точність мови - це відповідність змісту мовлення предметно-речовій дійсності, реальним особам і системі понять про них.
Ясність наукового стилю визначають як його зрозумілість. Забезпечується вона точністю та логічністю викладу. Усне мовлення для адресата буде ясним, якщо його мислення встигатиме за мисленням мовця, а ще краще, якщо трохи випереджатиме його, тобто існуватиме ефект очікування.
Об'єктивність викладу в науковому стилі полягає у зваженості оцінювання ступеня дослідження проблеми, шляхів її розв'язання, ефективності певної теорії, рівня завершеності її вивчення, обґрунтованості результатів тощо.
У науковому стилі виокремлюють такі підстилі:
власне науковий (монографія, стаття, наукова доповідь, повідомлення, тези);
науково-популярний (виклад наукових даних для нефахівців: книги, статті у неспеціальних журналах, лекції тощо);
науково-навчальний (підручники, посібники, лекції, словники тощо).
Зберігаючи основні ознаки стилю, кожний підстиль і жанр характеризується своїми особливостями використання мовних засобів. Власне науковий підстиль має інтернаціональні загальнонаукові терміни; науково-популярний - використовує й елементи художнього мовлення (епітети, порівняння, метафори), щоб зацікавити читача; науково-навчальний - характеризується доступністю викладу інформації, спрощеністю системи доведень, програмністю викладу матеріалу, спрямованою на активізацію мислення учня, поступовим, послідовним уведенням термінологічної лексики.
Основне призначення власне наукового підстилю - об'єктивувати наукові відомості і кінцеві результати аналітико-синтетичного перероблення даних. Основною функцією єпояснення наукової ідеї. У межах власне наукового підстилю виділяють науково-інформативний різновид з жанрами (реферат, анотація, резюме, огляд) та науково-довідковий (довідники, словники, каталоги).
2. Мовностилістичні особливості та структура наукових робіт
Анотація (лат. аnnotation - зауваження, примітка) - короткі відомості про книгу, статтю, монографію з погляду призначення, змісту, виду, форми й інших особливостей.
Реквізити:
1. Віхідні жанри джерела (назва, жанр, автор, місце і рік видання,
структура, обсяг, ілюстрації).
2. Перелік ключових проблем опрацьванного джерела (за розділами,
главами).
3. Актуальність і адресат джерела.
Відгук (різновид рецензії) — це документ, де викладаються думки фахівця (колективу) з приводу тієї чи іншої роботи (наукової статті, розвідки, що мають друкуватися в часописах, наукових збірниках тощо), а також висновки про різноманітні наукові й навчальні роботи, звіти, вистави, фільми, твори образотворчого мистецтва тощо.
Реквізити:
1. Назва виду документа.
2. Заголовок.
3. Текст, який містить:
• короткий виклад основних положень аналізованої роботи;
• висновок з пропозиціями, оцінкою і критичними зауваженнями.
4. Підпис.
5. Печатка.
6. Штамп підтвердження підпису.
7. Дата.
Рецензія (від лат. rесеnsіо — розгляд, оцінка) — стаття, що аналізує і оцінює будь-який твір, спектакль, концерт тощо. Рецензувати можна монографії чи науково-популярну літературу, твори всіх видів мистецтва:
художні твори, кінофільми, театральні вистави, твори образотворчого мистецтва, музики і т. д. Автор рецензії називається рецензентом.
Реквізити:
1. Назва виду документа.
2. Заголовок (який містить назву рецензованої роботи, прізвище та
ініціали її автора, рік публікації, назву видавництва).
3. Текст, що складається з двох частин:
• короткий виклад змісту роботи;
• висновки, зауваження, оцінки автора рецензії.
4. Підпис та посада особи, яка рецензувала роботу.
5. Дата.
Якщо потрібно, підпис в рецензії засвідчують печаткою або спеціальним штампом.
Тези - це стисло сформульовані основні положення статті, лекції, доповіді. Тези позбавлені деталей, пояснень, таблиць, ілюстрацій тощо, їх подають у вигляді цитат з першоджерела або формулюють власними словами. Кожна теза, що містить нову думку, пишеться з абзацу.
Реквізити:
1. Прізвище та ініціали (ім'я) автора (може зазначатися посада, науковий
ступінь).
2. Місце написання.
3. Заголовок (назва статті).
4. Текст.
5. Конспект
Конспект - це стислий писаний виклад змісту першоджерела (лекції,
виступу, промови, книги, статті тощо). Зміст першоджерела може передаватися:
• своїми словами;
• цитатами з першоджерела;
• своїми словами і цитатами. Останній спосіб найбільш поширений.
За походженням конспекти поділяються на:
• конспекти усних виступів;
• конспекти друкованих праць.
Реквізити конспекту усного виступу:
1. Дата складання.
2. Прізвище та ініціали автора виступу.
3. Заголовок.
4. Текст.
Реквізити конспекту друкованої праці:
1. Дата складання.
2. Бібліографічні відомості першоджерела:
• прізвище та ініціали автора;
• назва (заголовок);
• місто, видавництво, рік видання;
• кількість сторінок.
3. Текст.
Наукова стаття - вид наукової публікації, у якому описано кінцеві або проміжні результати проведеного дослідження, обґрунтовано способи їх отримання, а також накреслено перспективи наступних напрацювань.
Стаття має такі реквізити:
1. Заголовок.
2. Текст, що складається (традиційно) з таких частин:
• вступ;
• основна частина;
• висновок.
3. Підпис.
4. Місце написання (якщо потрібно).
5. Дата (якщо потрібно).
Реферат (від лат. Refere - доповідаю, повідомляю) - публічний усний виступ чи письмовий твір, у якому стисло викладаються основні положення первиннго документа - статі, результатів наукового дослідження. Це може бути і доповідь на будь-яку тему, що складається з огляду літературних та інших джерел з певної галузі науки. У рефератах акцентується увага на нових відомостях. Реферат готується за одним або кількома джерелами. У ньому автор подає чужі та власні думки. У рефераті потрібно не тільки викласти все найголовніше з обраної теми, а й дати власну оцінку, зробити висновки.
Реквізити:
1. Назва міністерства, якому підпорядковується установа.
2. Назва закладу, в якому навчається автор.
3. Назва кафедри, на якій виконано роботу.
4. Заголовок (тема реферату).
5. Місце і рік написання.
6. Текст, який складається з: вступу; основної частини; висновків.
7. Список використаної літератури.
Реквізити 1-5 зазначаються на титульній сторінці.
3.Документація з особового складу
До документації з особового складу в належать: заяви, накази щодо особового складу, автобіографія, характеристика, резюме, особова справа.
Заява — це офіційне повідомлення в усній або письмовій формі, в якому викладається певне прохання. За місцем виникнення розрізняють заяви внутрішні й зовнішні, які бувають від організацій, установ (службові) та особисті. У зовнішній особистій заяві обов'язково зазначається повна домашня адреса, а в службовій — повна поштова та юридична адреса установи, підприємства. У внутрішній заяві не є обов'язковими викладені вище вимоги.
Реквізити:
-Адресат.
-Адресант.
-Назва документа.
-Текст, додатки (якщо потрібно).
-Дата, підпис.
Характеристика — це документ, в якому дається оцінка ділових і моральних якостей працівника за підписами представників адміністрації. Це офіційний документ, який видає адміністрація на прохання працівника. Характеристику пишуть або друкують у двох примірниках, один з яких видають особі, а другий (копію) підшивають до особової справи. Текст викладають від третьої особи.
Основні реквізити характеристики:
-Назва документа
-Прізвище, ім'я, по батькові того, кому видається характеристика.
-Рік народження, освіта.
-Текст, де зазначено, з якого часу працює чи вчиться особа, як ставиться до виконання своїх службових обов'язків, який має рівень професійної майстерності, авторитет у колективі.
-Дата складання.
-Підпис відповідальної службової особи й гербова печатка організації, яка видала характеристику.
Автобіографія — це опис свого життя. Цей документ характеризується незначним рівнем стандартизації. Головні
вимоги під час його написання — вичерпність потрібних відомостей і лаконізм викладу.
В автобіографіях обов'язково зазначаються:
-Назва документа.
-Прізвище, ім'я, по батькові.
-Дата народження.
-Місце народження (місто, село, селище, район, область, країна).
-Відомості про навчання (повне найменування всіх навчальних закладів, у яких довелося вчитися).
-Відомості про трудову діяльність (стисло, в хронологічній послідовності назви місць роботи й посад).
-Відомості про громадську роботу (всі її види).
-Стислі відомості про склад сім'ї (батько, мати, чоловік, дружина, діти).
-Дата написання й підпис автора.
Резюме – це документ, в якому подаються короткі відомості про навчання, трудову діяльність та професійні успіхи й досягнення особи, яка його складає.
Реквізити:
-Назва документа.
- Прізвище, ім'я, по батькові.
-Дата й місце народження.
-Сімейний стан.
-Домашня адреса.
-Телефон.
-Е-mail.
-Відомості про освіту.
-Відомості про професійний досвід.
-Особисті якості та професійні навички
Розписка - документ, який засвідчує одержання цінностей (коштів, документів, матеріалів, обладнання). Розписка може бути приватного або службового характеру.
Розписку складають довільно. Вона має такі реквізити:
-Найменування документа.
-Посада.
-Прізвище, ім’я та по батькові особи, яка дає розписку.
-Дата.
-Підпис.
Особова карта - документ, призначений для аналізу складу й обліку пересування кадрів, зберігається в відділі кадрів у сейфі, в окремій картотеці, складеній в алфавітній послідовності. Заповнюють особову картку рукописним або машинописним способом на підставі документів, які має працівник.
Особова картка містить такі реквізити:
- Прізвище, ім'я, по батькові.
-Відомості про освіту, роботу, сімейний стан
На зворотній сторінці подають відомості про призначення і пересування з посади на посаду, про надання відпусток, додаткові відомості, дату та причину звільнення з роботи.