Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
36. Оцінка коней за роботоздатністю.
Роботоздатність коня значною мірою залежить від правильного вирощування молодняку й підготовки його до використання в упряжі чи під сідлом.
1) Рисисті коні - випробовують на іпподромах в бігах, оцінку здійснюють відповідно швидкості виявленої на дистанцію в 1600м. Якщо враховують швидкість на іншу дистанцію, її перераховують на 1600м за допомогою спеціальних таблиць. Відповідно жвавості, роботоздатність оцінюють за спеціальними таблицями, які враховують вік і породу коня.
2) Скакові- в скачках жокей. при оцінюванні враховують ранг скачки,вік коня, зайняте місце, виграш традиційних призів, та головних призів.
3) Молодняк напівкровних верхових порід спортивного призначення. оцінку проводять у 2-3,5роки під час заводських випробувань. після заїздки коні проходять початковий спортивний тренінг. оцінюють за показниками:1 рухові якості,1.1 довжина кроку на рисі і кроці, 1.2 стиль рухів(ритмічність,пластичність, парадність).2 на 2й день стрибкові якості( силові якості, техніка стрибка, темперамент-результат зменшують,якщо коні рухаються до перешкод нерозраховано,занадто жваво або кволо,неохоче підкоряються тренеру, виявляють злий норов. підсумкову оцінку стрибкових якостей визначають діленням суми балів за оцінку силових якостей,техніки стрибка і темпераменту на 3.
4) дорослі спортивні коні. роботоздатність оцінюють відповідно зайнятого місця враховуючи ранг змагань.
5) ваговози. види випробувань - риссю, кроком і тяглова витривалість. заг. бал за роботоздатність визначають з урахуванням МІН. балу 2-х видів випробувань для коней 2-х річного віку і 3-х видів випробувань для коней 3-річного віку і старше. якщо по 2-х видах випробувань коні оцінені в 6-10б., до мінімал. балу + ще 1б. роботоздатність коней, які не пройшли випробувань, але використані на господарських роботах оцінюють у 3-4б.
37. генофонд свиней в Україні
Зараз на території України і країн колишнього Радянського Союзу розводять більше двадцяти порід свиней вітчизняної та зарубіжної селекції. їх створення відбувалося трьома шляхами. Перший - виведення порід без міжпородного схрещування на основні акліматизації імпортних порід одночасно в різних природно - економічних зонах країни і поглибленої селекційно - племінної роботи в бажаному напрямі. Другий шлях - це створення порід на основі місцевих груп поліпшених свиней з використанням кнурів зарубіжної селекції. Третій шлях - експериментальний, який ґрунтується на плановому, цілеспрямованому схрещуванні місцевих свиней, добре пристосованих до кормових і господарських умов зони, з використанням вітчизняних або зарубіжних заводських порід. Зараз на території України у державних, колективних, підсобних та фермерських господарствах розводять більше п'ятнадцяти різних вітчизняних, а також зарубіжних порід, внутрішньопородних та спеціалізованих типів і ліній свиней. Залежно від напряму продуктивності при комплексній оцінці свиней (бонітуванні) поділяють на три групи порід:
перша - велика біла, українська степова біла;
друга - полтавська м'ясна, ландрас, уельська, дюрок, українська м'ясна, червона білопояса, естонська беконна, гемпшир, п'єтрен, спеціалізовані м'ясні типи (лінії);
третя - миргородська, українська степова ряба, велика чорна, північнокавказька.
Велика біла порода свиней виведена в середині XIX століття в Англії. В Україну перші тварини англійської селекції були завезені під кінець позаминулого століття. Серед сучасного поголів'я цієї породи можна виділити три продуктивних типи: м'ясний, м'ясо-сальний і сальний. Основним типом є м'ясо-сальний або універсальний. Зараз це одна з найпоширеніших і найстаріших порід. її чисельність у загальній кількості свинопоголів'я України становить близько 86 відсотків. Дорослі свиноматки досягають живої маси 230-280 кг, кнури - 320-350 кг. За опорос матки народжують 10-14 поросят. За умови доброї годівлі і утримання великі білі свині на відгодівлі досягають живої маси 100 кг за 6-7 місяців. Миргородська порода створена головним чином методом тривалого масового добору при розведенні "в собі" місцевих свиней Полтавщини. Схрещування місцевих коротковухих свиней з беркширською і середньою білою, розпочате ще в 1880 р. Сучасні свині цієї породи - густого м'ясо-сального типу, досить довгі, широкі та глибокогруді, міцної конституції, невибагливі до умов утримання, чорно-рябої масті, іноді з рудим відтінком, добре використовують соковиті та грубі корми, пасовища.
Кнури досягають 300-320 кг, свиноматки - 220-230 кг. Багатоплідність маток - 10-11 поросят, жива маса гнізда у 2 міс. - 180-190 кг. На відгодівлі молодняк досягає живої маси 100 кг за 7-7,5 місяця.
Полтавська м'ясна порода створена в Інституті свинарства УА-АН протягом 1966-1993 рр. під керівництвом професора Б. В. Ба-ньковського шляхом складного відтворювального схрещування вітчизняних (велика біла, миргородська) та зарубіжних (ландрас, уесекс-седлбек, п'єтрен) порід. Тварини білої масті з добре вираженими м'ясними формами. Вони довгі, мають широкий і глибокий тулуб, легку голову з невеликими, злегка звислими вухами і масивними окостами. Жива маса кнурів досягає 320-350 кг, свиноматок - 220-250 кг; багатоплідність - 10,5-11,5 поросяти при живій масі кожного у 2 міс - 20-22 кг; середньодобовий приріст молодняку на контрольній відгодівлі - 780-850 г; товщина шпику над 6-7 грудними хребцями - 24-26 мм; витрати корму на 1 кг приросту - 3,4-3,6 корм. од. При забої в 100 кг вихід м'яса становить 61- 62 %. В Україні створено значний генетичний потенціал свиней. Завдання полягає у тому, щоб добитись максимальної реалізації його можливостей за рахунок створення тваринам оптимальних умов годівлі і утримання, цілеспрямованого відтворення кращих генотипів та їх раціонального використання.
38. продуктивні ознаки свиней та методи їх оцінки
Показники продуктивності тварин відносяться до кількісних ознак, оскільки мають відповідні числові вирази ( багатоплідність, наприклад, характеризується кількістю поросят у гнізді; швидкість росту – кількістю грамів середньодобових приростів і днів, необхідних для досягнення молодняком товарної живої маси та ін.)
Племінна робота щодо поліпшення порід базується на вчені про мінливість, успадкування, вибір і підбір тварин, тобто на категоріях популяційної генетики. Селекціоновані показники продуктивності свиней діляться на три основні групи. До першої відносяться ті з них, які характеризують відтворювальні якості тварин, до другої - відгодівельні і до третьої - м'ясні. Відтворювальні якості кнурів характеризуються статевою потенцією, здатністю садки на чучело, кількістю повноцінних сперматозоїдів і запліднюючою здатністю сперми, а свиноматок - запліднюваністю, багатоплідністю, вели-коплідністю, молочністю (масою гнізда у віці 21 дня), масою гнізда поросят і кожного при відлученні. Найважливіший показник від-творювальної здатності маток - середньорічна кількість одержаних поросят і їх загальна маса при народженні та відлученні.
Відгодівельні якості оцінюють за величиною середньодобових приростів на відгодівлі, віком досягнення живої маси (100-120 кг) та витратою кормів на 1 кг приросту за період відгодівлі.
Головним показником, що характеризує м'ясо-сальні якості у прижиттєвому стані свиней, є товщина шпику над 6-7 грудними хребцями. Для оцінки рівномірності розподілення шпику вимірюють його найбільшу товщину (на холці), найменшу (над першим поперековим хребцем) і на крижах.
Показники продуктивності тварин відносяться до кількісних ознак, оскільки мають відповідні числові вирази (багатоплідність, наприклад, характеризуються кількістю поросят в гнізді при народженні, швидкість росту - кількістю грамів середньодобових приростів і днів, необхідних для досягнення молодняком товарної живої маси та ін.). Кількісні ознаки залежать не від одного, а від багатьох генів, які знаходяться в різних хромосомах або їх ділянках (локусах), що мають найрізноманітніші комбінації і рекомбінації в процесі статевого розмноження тварин. Тому передбачити з великою точністю міру передачі їх від батьків потомству, посилаючись на закони Менделя, майже неможливо. Цю проблему можна частково вирішувати, використовуючи показники успадкування і мінливості кількісних ознак.
39. оцінка кнурів та свиноматок за якістю нащадків
Систему оцінки племінних кнурів-плідників за якістю потомства методом контрольної відгодівлі було розроблено в Данії у кінці ХІХ сторіччя. Суть цього методу в наступному: для оцінки за скороспілістю і м’ясними якостями відбирають молодняк від кращих у лінії кнурів і свиноматок, яких мають перевести в стадо. Кнурів оцінюють не менше як за трьома гніздами (12 потомків). Для перевірки батьківських пар із гнізда в 2-х місячному віці відбирають 2-х кнурців і 2-х свинок масою не менше 16 кг. Кнурців, призначених до контрольної відгодівлі, каструють у 6-ти-7-ми тижневому віці. Відгодовують їх на станції контрольної відгодівлі. Тварин утримують гніздами (по 1 м 2 станкової площі на тварину) або індивідуально (не менше 1,9 м 2 ). Їм роблять ветеринарну обробку проти інфекційних захворювань і дегельмінтизації. В період контрольної відгодівлі тварини одержують стандартний комбікорм і по 1,5 л відвійок на добу. Комбікорм замішують на відвійках і воді. Корм роздають двічі на день. Враховують кількість спожитих кормів у розрахунку на групу за групового утриманні або індивідуально (якщо в станку є один підсвинок). Обліковий період починається за досягнення підсвинками живої маси 30 кг, а закінчують його при 100 кг. По закінченні відгодівлі тварин відправляють на м’ясокомбінат для контрольного забою. Шкуру не знімають. За відгодівельними і м’ясними якостями потомства кнурів і маток оцінюють за наступними показниками: вік досягнення 100 кг, витрати кормів, товщина шпику над 6…7-м грудним хребцем; довжина туші і маса задньої 1/3 напівтуші. При визначенні сумарного класу за відгодівельними та м’ясними якостями використовують інструкцію по бонітуванню свиней. Кнурів і свиноматок, які є позакласними, із племінного стада вибраковують.
40. популяційно – генетичні параметри селекційних ознак у свинарстві.
кожна селекційна ознака виявляється у свиней відповідно до спадкових задатків, котрі закладені в генах. У тих випадках, коли успадкування потомством ознак батьків здійснюється за схемою: один ген — одна ознака, управляти селекційним процесом досить просто. На відміну від масті всі показники продуктивності свиней за своєю спадковою природою не моно-, а полігенні. Вони залежать від багатьох генів, особливостей їх комбінацій і рекомбінацій в процесі ділення хромосом і розмноження клітин, а також від мутагенезу і повноти виявлення в різних умовах зовнішнього середовища. У практичній діяльності зооінженера племінна робота щодо поліпшення порід базується на вченні про мінливість, успадкування, відбір і підбір тварин, тобто на категоріях популяційної генетики. Селекціоновані показники продуктивності свиней діляться на три основні групи. До першої відносяться ті з них, які характеризують відтворювальні якості тварин, до другої — відгодівельні і до третьої — м'ясні. Відтворювальні якості кнурів характеризуються статевою потенцією, здатністю садки на чучело, кількістю повноцінних сперматозоїдів і запліднюючою здатністю сперми, а свиноматок — запліднюваністю, багатоплідністю, молочністю (масою гнізда у віці 21 дня), масою поросят у гнізді при відлученні. Найважливіший показник відтворювальної здатності маток — середньорічна кількість одержаних поросят та їх загальна маса. Відгодівельні якості оцінюють за величиною середньодобових приростів На відгодівлі, віком досягнення реалізаційної маси (100—120 кг), витратою кормових одиниць на 1 кг приросту за період відґодівлі. Головним показником, що характеризує м'ясо-сальні якості свиней, є товщина шпику над 6—7 грудними хребцями. Для оцінки рівномірності розподілення шпику вимірюють його найбільшу товщину (на холці), найменшу (над першим поперековим хребцем) і на крижах. Показники продуктивності тварин відносяться до кількісних ознак, оскільки мають відповідні числові вирази (багатоплідність, наприклад, характеризується кількістю поросят в швидкість росту — кількістю грамів середньодобових приростів і днів, необхідних для досягнення молодняком товарної: маси та ін.). Як уже було сказано вище, кількісні ознаки; залежать не від одного, а від багатьох генів, які знаходяться в різноманітних хромосомах або їх ділянках (локусах), які мають найрізноманітніші комбінації і рекомбінації в процесі статевого розмноження тварин.
41методи розведення свиней.
При чистопородному розведенні свиноматок парують з кнурами тільки однієї породи. Це основний метод у роботі по удосконаленню племінних і продуктивних якостей порід, які розводять. Він є обов’язковим у племінних заводах і племінних фермах. При чистопородному розведенні можна парувати тварин, що знаходяться в родинних зв’язках між собою, тобто споріднених і неспоріднених особин. Неспоріднене розведення ( аутбридинг) характеризується тим, що тварини, яких парують, не мають загального ( спільного) предка до IV покоління. Споріднене парування (інбридинг), особливо тісний інбридинг, як, наприклад, батька з дочкою, брата з сестрою, знижує багатоплідність свиноматок, поросята народжуються недорозвиненими, а інколи і мертвими або сліпими, досить часто хворіють, погано ростуть, розвиваються і відгодовуються. У зв’язку з цим застосування спорідненого розведення свиней в межах IV покоління категорично заборонено.
Схрещування. При цьому методі розведення парують свиней різних порід, а одержаний молодняк називають помісним. Помісі, особливо І покоління, відрізняються високою життєздатністю, швидким ростом, міцністю конституції і високою продуктивністю. Вбирне (поглинальне) схрещування застосовують для одержання користувальних тварин, а також для докорінного поліпшення однієї породи або безпородної групи тваринами іншої породи – заводською. Ввідне (прилиття крові) схрещування застосовують тоді, коли у тварин продуктивної породи слід поліпшити деякі якості. Цього досягають вмілим вибором поліпшуючої породи і одноразовим використанням її плідників для схрещування із свиноматками поліпшуваної породи. Одержаних помісних свинок потім схрещують в одному або двох
поколіннях з плідниками поліпшуваної породи. Надалі одержаних помісей розводять «в собі». Відтворне (заводське) схрещування використовують за створення нових типів, порід і ліній на міжпородній основі. Відтворне схрещування називають простим, якщо в ньому беруть участь дві породи, і складним,
коли використовують три породи і більше. Промислове схрещування застосовують для одержання товарного відгодівельного молодняку. Промислове схрещування може бути простим двопородним ( свиноматок однієї породи парують з кнурами другої), трипородним (помісних свинок парують і плідниками третьої породи) і т.д. За трипородного схрещування практикують також парування чистопородних свиноматок з помісними кнурами. Гібридизація свиней в біологічному визначенні – це віддалене, тобто міжвидове, схрещування. Наприклад, парування домашньої свині з диким кабаном. Потомство, одержане таким чином, називають гібридним. Цей метод був використаний селекціонерами Казахстану за виведення семиріченської породи.
42. організація та принципи функціонування систем генетичної оцінки свиней (на прикладі STAGES)
Дана система була представлена в 1985 р. нац.. реєстром свиней в США. Передбачає використання єдиних принципів організації селекційно-племінної роботи , передбачає використання єдиних принципів в ідентифікації реєстрації та генетичній оцінці свиней нац.. нуклеуса.
Для оцінки тварин в STAGES використовують ряд індексів. Індекс TSI – ТЕРМІНАЛЬНИЙ ІНДЕКС, який дозволяє здійснювати ранжування тварин, які використовуються в завершальних міжпородних схрещуваннях. Даний індекс є критерієм відбору кнурів для завершального етапу промислового схрещування для його розрахунку в програмі викор. Значення EBV товщини шпику, віку досягнення ж.м 250 фунтів , мясності у фунтах у відповідності з їх економічною вагою. Кожен бал індекса TSI означає прибавку в 1 долар для кожних 10 товарних свиней, які вирощувалися до забійної маси. Материнський індекс MLI використовується для ранжування племінних свиней і є критерієм відбору тварин для рем. стада та отримання свинок в програмах промислового схрещування. До цього індексу включають як відтворні ознаки так і показники мясних та відгодівельних якостей, відповідно до їх економічної ваги при цьому відтворювальні ознаки мають приблизно вдвічі більший більший коефіцієнт ваги кожен бал даного індекса означає додатковий дохід в розмірі 1 долар на гніздо отримане від кожної дочки кнура. Індекс SPI використовують для ранжування індексів за відтворними якостями. Цей індекс включає в себе EBV кількості живих поросят при народженні та молочності.