Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ГОРЛІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ ІНОЗЕМНИХ МОВ ДЕРЖАВНОГО ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ «ДОНБАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»
Реферат з історії філософії
Філософське есе
За текстом:
Григорій Сковорода «Розмова П’яти Подорожніх про істинне щастя у житті»
Підготувала
Студентка 209-Д групи
Молчанова Катерина
Горлівка 2013
Для написання філософського есе я обрала твір Григорія Сковороди «Розмова П’яти Подорожніх про істинне щастя у житті» тому що мою увагу привернула назва твору,мені стало цікаво,у чому передбачає щастя автор,я захотіла детальніше ознайомитися з його думками та поглядами.
У творі розповідається про розмову п’ятьох широко знаних філософів-мандрівників: Афанасій, Яків, Григорій, Єрмолай та Логвин, які намагалися сформулювати думку про те,у чому полягає істинне щастя у житті.
На початку твору ми помічаємо лише трьох дійових осіб (Афанасій, Яків, Григорій). Вони ведуть розмову про те, у чому полягає істинне щастя, притримуються думки,що лише знання того,що складає істинне щастя, і як його віднайти може потішити духа і вигнати нудьгу,що заволоділа людством.
Афанасій говорить про те, що йому прикро, що бідні люди тішаться лише крихтами,що падають зі столів вельмож. Він у свою чергу передбачає щастя власної душі в тому,щоб бути високо чиновною людиною, мати венеціанський будинок,флорентійський сад, прагне до багатства,тож передбачає щастя у матеріальних речах. Яків підтримує його думка,він передбачає щастя у тому,щоб «бути дужим,я лев,гарним як Венера…». І лише Григорій намагається пояснити їм, відкрити очі на те, що щастя полягає у малому. Воно відкрите для кожного, але не кожний здатен його роздивитися : «Добре маля задоволене, а злорідне хвилюється саме і турбує інших». Люди, які знаходять,як їм це здається, щастя в багатстві – стають безпорадними, «душі їхні надмірними вигадками з’їдають самі себе». Його концепція полягає в тому,що «Джерелом нещастя є наша безрадність: вона нас полонить, представляючи гірке солодким, а солодке гірким. Але цього б не було, якби ми самі з собою порадилися».
Протягом цієї розмови ми маємо можливість детальніше ознайомитися в деякими байками та притчами, які філософи розказують одне одному,для того, щоб аргументувати свої думки та схильності. Серед них байка про сліпого Практика і безногого Обсерватора, про Іш та Мут, про царство миру та любові, про святого Марка. Усі вони насамперед є повчальними, і мають прихований сенс людського буття.
Далі до розмови приєднується ще мандрівник : Єрмолай. Чоловіки підіймають зовсім іншу тему, розпочинаючи переговори щодо ідолопоклонства та походження Бога взагалі. Повернувшись до обґрунтування питання сенсу щастя,я можу стверджувати, що Єрмолай припускається однієї ж тей самої помилки,неточності що й попередні мислителі. Він стверджує,що щастя його душі становить буди задоволеним усім,що є на світі. В першу чергу він говорить про гроші,землі, і лише в кінці додає здоров’я та людей.
Упродовж твору поступово розкривається відповідь,на питання,а що ж саме становить щастя. Григорій затверджує,що «щастя по сторонам, по вшам, по статтях, а воно є всюди і завжди з нами: як риба в воді, так ми в ньому, а воно біля нас шукає самих нас». Завершальним етапом є приєднання останнього мандрівника – Логвина. Він притримується,на мій погляд,найбільш вірної думки,що бути щасливим означає знайти самого себе. І треба починати з моральних якостей, внутрішнього світу, серцевої радості, душевної сили. Закликає спрямовувати усі наші зусилля саме на ці речі.
У завершенні подорожні дякують отцю небесному,за те, що відкрив їм очі на істинне щастя. Григорій підсумовує їх розмову,говорячи про те,що «Тепер розуміємо, в чому є наше істинне щастя. Воно живе у внутрішньому серця нашого мирі, а мир — у згоді з Богом».
Особисто я згодна з думкою самого автора,Григорія Сковороди, що істинне щастя залежить від нас самих. Ми обираємо шлях бути нам щасливими чи ні. Кожна людина,кожна жива істота має можливість бути щасливими,природа всім відкрила цей шлях. Але для кожного цей шлях різний. «Оце то є бути щасливим — знайти самого себе». Звичайно зрозуміло, що це нелегкий пошук,який може забрати досить довгий період часу,а то й взагалі деякі люди так його і не знаходять,бо не знають, чого саме вони прагнуть у цьому житті,не можуть прислухатися до самого себе. Вони марнують свій дорогоцінний час, і свої найкращі роки життя. Перш за все,потрібно мати бажання,бо саме бажання породжує пошук істини,у чому ж полягає те саме істинне щастя. І тільки після важких зусиль ми отримаємо бажаний результат, який у свою чергу приносить нам задоволеність.
Не можу не додати,що на мене вправила враження байка про сліпого Практика і безногого Обсерватора. Цитата з неї : «Брат від брата має допомогу як город,твердий та високий,зміцнюється ж, як засноване царство», дала мені тему для роздумів щодо того,що потрібно триматися ближче своїх родичів,і не тільки,а ще й справжніх друзів та близьких твоєму серцеві людей,які здатні допомогти та підтримати у тяжкі хвилини твого життя, які без вагань можуть розділити щасливі моменти твого буття і часи смутку.
Я гадаю,що питання,яке розкрите у творі Розмова П’яти Подорожніх про істинне щастя у житті» є актуальним для нашого часу й не тільки. Воно має свою історію ще з далеких часів,але досі не винайдено однієї чіткої відповіді. Навіть «великі мудреці не змогли його розрішити і розійшлись у своїх гадках, як подорожні на шляху».
Таким чином,особисто для себе, я зробила висновки,що істинного щастя можна здобути лише пізнавши самого себе. Починати треба з внутрішнього світу. Аби здобути те саме бажане щастя треба знайти гармонію із самим собою, привести до ладу свої думку, і навіть трішки вгамувати свої бажання. Прагнути земних благ, а не гнатися за матеріальними достатками. Адже щастя становить у першу чергу,здоров’я твоїх близьких, благополуччя, мир, позитивні емоції,а не гроші,багатство, майно та здобутки. Тож я бажаю кожній людині на світі віднайти своє власне істинне щастя і насолоджуватися життям.
Література: