Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
26
НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ
імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО
Середа Віктор Олександрович
УДК 347.963
ПРОБЛЕМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОКУРОРА З ПІДТРИМАННЯ ДЕРЖАВНОГО ОБВИНУВАЧЕННЯ В СУДІ
Спеціальність 12.00.10 –судоустрій; прокуратура
та адвокатура
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Харків –
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі організації судових та правоохоронних органів Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.
Науковий керівник
кандидат юридичних наук, професор Каркач Павло Михайлович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри організації судових та правоохоронних органів.
Офіційні опоненти:
доктор юридичних наук, професор Долежан Валентин Володимирович, Одеська національна юридична академія, професор кафедри організації судових та правоохоронних органів;
кандидат юридичних наук, професор Фінько Віктор Данилович, професор кафедри кримінального процесу Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.
Провідна установа
Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра правосуддя юридичного факультету, Міністерства освіти і науки України (м. Київ).
Захист відбудеться “_9_” _червня_ 2006 р. о _10_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.03 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70.
Автореферат розісланий _3 _травння_ 2006 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради В.О. Румґянцев
Відповідальний за випуск
кандидат юридичних наук, доцент Шандула О.О.
Підписано до друку _27.04.2006 р. Формат 60х90/16.
Папір офсетний. Віддруковано на ризографі.
Умов. друк. арк. 0,7. Обл.-вид. арк. 0,9
Тираж 100 прим. Зам. № 2680
_________________________________________
Друкарня Національної юридичної академії України
імені Ярослава Мудрого
, м. Харків, вул. Пушкінська, 77
Актуальність теми. Проблема підвищення ефективності підтримання прокурором державного обвинувачення в суді завжди привертала увагу як науковців, так і юристів-практиків. Прийнятий Верховною Радою Закон України від 08 грудня 2004 р. „Про внесення змін до Конституції України” посилює роль прокуратури стосовно захисту конституційних прав і свобод громадян та інтересів держави. Прокурор в кримінальному судочинстві представляє загальнодержавні, загальносуспільні інтереси, що реалізуються в його обвинувальній діяльності. Активність і професійна майстерність державного обвинувача в поданні і дослідженні доказів у суді стає одним із найважливіших чинників у забезпеченні невідворотності покарання особи за скоєний злочин і притягнення її до кримінальної відповідальності.
Розбудова нової моделі вітчизняного кримінального судочинства, заснованого на нормах Основного Закону, з метою створення надійного механізму забезпечення непорушності гарантованих Конституцією України прав осіб, які беруть участь на всіх стадіях провадження в кримінальних справах, вимагає подальшої оптимізації і підвищення ефективності прокурорської діяльності з підтримання державного обвинувачення в суді.
Час демократичних перетворень, коли в Україні здійснюється судово-правова реформа, зумовлює потребу переосмислити в методологічному аспекті зроблене й запровадити оптимальну систему критеріїв оцінки і підвищення ефективності вказаної прокурорської діяльності. Відсутність комплексного наукового дослідження питань підвищення ефективності підтримання прокурором державного обвинувачення в суді як основоположної конституційної функції прокуратури України, заснованого на принципово новому підході до вирішення правових і організаційних проблем, і послужило підставою для обрання теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом наукових досліджень кафедри організації судових та правоохоронних органів Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і є складовою частиною комплексної програми ”Проблеми вдосконалення організації й діяльності суду та правоохоронних органів в умовах формування соціальної правової демократичної держави” (державна реєстрація №0186.0.099031).
Мета і задачі дослідження. Основна мета дисертації полягає в розробці загальної теоретичної концепції підвищення ефективності діяльності прокурора з підтримання державного обвинувачення в суді, визначенні провідних напрямків удосконалення організаційних чинників ефективного виконання даної функції прокуратури як додаткової гарантії прав людини в кримінальному судочинстві.
Поставлена мета зумовила вирішення наступних завдань:
–охарактеризувати двоєдиний зміст діяльності прокурора в межах конституційної функції підтримання державного обвинувачення в суді;
–визначити цілі й завдання прокурорської діяльності з підтримання державного обвинувачення в судочинстві;
–сформувати вихідні концептуальні положення підвищення ефективності підтримання прокурором державного обвинувачення в суді;
–визначити систему критеріїв оцінки і показників ефективності роботи прокурора з підтримання державного обвинувачення в суді;
–обґрунтувати і сформулювати основні напрямки підвищення ефективності прокурорської діяльності в судовому розгляді кримінальних справ і визначити оптимальні шляхи їх реалізації з урахуванням міжнародних рекомендацій.
Об’єктом дослідження є сучасний стан та еволюція конституційної діяльності прокурора з підтримання державного обвинувачення в суді в умовах розбудови в Україні незалежної, демократичної, правової держави.
Предметом дослідження виступає система факторів, що в комплексі зумовлюють підвищення ефективності здійснення прокурором даної конституційної функції, результати теоретичних розробок, норми чинного законодавства, які визначають зміст цієї діяльності, а також правові, організаційні, кадрові, науково-методичні основи їх реалізації.
Методи дослідження. Для досягнення наукової об’єктивності дисертації використовувався комплекс загальнонаукових і спеціальних методів, що застосовуються в сучасній науці. За допомогою діалектичного методу поглиблено понятійний апарат, з’ясовано сутність діяльності прокурора з підтримання державного обвинувачення в суді. Використання історичного й порівняльно-правового методів дозволило простежити в історичному аспекті становлення й еволюцію інституту підтримання державного обвинувачення в законодавстві, юридичній доктрині та практиці нашої країни й Російської Федерації, дослідити двоєдиний зміст діяльності прокурора в межах даної конституційної функції в суді.
Метод функціонального аналізу дав змогу розглянути підтримання державного обвинувачення як функціональну систему, пов’язану з різноманітними процесуально-правовими й організаційними проблемами і визначити цілі, завдання прокурорської діяльності на вказаному напрямку. На основі використання методів системно-структурного аналізу і синтезу існуючих теоретичних положень та поглиблення розробок теорії ефективності прокурорської діяльності з’ясовано сутність та особливості практичного застосування системи критеріїв оцінки й показників ефективності підтримання прокурором державного обвинувачення в суді. Догматичний аналіз норм чинного законодавства сприяв установленню колізій між ними і формулюванню пропозицій щодо вдосконалення чинних і створення нових правових норм. Соціологічний метод застосовувався при вивченні правозастосовчої прокурорської практики, а також анкетному опитуванні прокурорів щодо проблем підвищення ефективності підтримання державного обвинувачення в суді. Усі методи дослідження використовувалися у комплексі, що забезпечило переконливість і достовірність наукових результатів дослідження.
Теоретична основа дисертаційного дослідження ґрунтується на працях і висновках учених, представників загальної теорії держави і права, науки управління, кримінального процесу, прокурорського нагляду та інших правових галузей. Зокрема йдеться про роботи таких українських і російських учених, як В.Б.Авер’янов, С.А.Альперт, В.С.Бабкова, В.І.Басков, О.Д.Бойков, Ю.М.Грошевий, Л.М.Давиденко, В.В.Долежан, В.С.Зеленецький, В.К.Звірбуль, П.М.Каркач, Ю.В.Кореневський, В.П.Корж, М.В.Косюта, Н.Ф.Кузнєцова, В.Т.Маляренко, І.Є.Марочкін, О.Р.Михайленко, В.Т.Михайлов, М.М.Михеєнко, М.І.Мичко, І.Л.Петрухін, Ю.Є.Полянський, М.В.Руденко, В.П.Рябцев, В.М.Савицький, Н.В.Сібільова, К.Ф.Скворцов, О.Ф.Смірнов, В.В.Сташис, М.С.Строгович, В.В.Сухонос, В.Я.Тацій, В.М.Тертишник, В.В.Цвєтков, В.Д.Фінько, Ю.С.Шемшученко, П.В.Шумський, В.І.Шинд та ін.
Істотним внеском у формування наукових основ підвищення ефективності діяльності прокурора з підтримання державного обвинувачення стали роботи Н.Т.Антипової, І.В.Вернидубова, Т.Б.Вільчик, В.М.Гусарова, О.Б.Зозулинського, Ю.І.Крючка, Ж.О.Сульженко, В.Г.Ульянова, В.І.Шишкіна та інших учених.
Емпіричну базу дисертаційного дослідження становлять: а)статистичні дані Генеральної прокуратури України, прокуратур Сумської, Харківської областей; б) результати узагальнення 547 кримінальних справ і наглядових проваджень у справах, розглянутих місцевими судами за участю прокурорів у 2002-2005 рр.; в) результати анкетування 405 прокурорських працівників районної(міської) ланки Сумської, Харківської, Чернігівської областей, а також 158 прокурорських працівників –слухачів Інституту підвищення кваліфікації Генеральної прокуратури України.
Нормативну базу наукової роботи склали норми Конституції України, Закон України „Про прокуратуру”, Федеральний Закон „Про прокуратуру Російської Федерації”, КПК України, Кримінально-процесуальний Кодекс Російської Федерації (далі КПК РФ), Рекомендація R(2000)19 Комітету Міністрів держав-членів Ради Європи від 06.10.2000р. „Про роль прокуратури в системі кримінального судочинства” (далі Рекомендація R(2000)19), Стандарти професійної відповідальності, основні права й обов’язки прокурорів від 23.04.1999р., роботи вчених у галузі прокурорського нагляду, кримінально-процесуального права, управління, кримінології, соціології та інших наук.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в роботі вперше у вітчизняній науці комплексно, на монографічному рівні, з урахуванням міжнародних стандартів стосовно функціонування прокуратури, чинного національного законодавства, прокурорської практики досліджені критерії оцінки ефективності здійснення прокурором конституційної функції підтримання державного обвинувачення в суді. На основі порівняльно-правового аналізу законодавства України й Російської Федерації з урахуванням міжнародних актів, зокрема Рекомендації R(2000)19, зроблені висновки й сформульовані обґрунтовані пропозиції щодо внесення змін і доповнень до Закону України „Про прокуратуру” і кримінально-процесуальне законодавство, які стосуються питань підтримання державного обвинувачення в суді з метою його вдосконалення.
Найбільш суттєві результати дослідження, які відображають внесок автора в розробку зазначеної проблеми, полягають у наступних положеннях:
–уперше сформульована загальна теоретична концепція підвищення ефективності підтримання прокурором державного обвинувачення в суді;
–на підставі історико-правового аналізу зроблено висновок, що вказана прокурорська діяльність –це іманентна конституційна функція, змістом якої поряд із обвинуваченням є діяльність зі сприяння суду в забезпеченні законності при здійсненні правосуддя в кримінальних справах;
–розкрито зміст конституційної функції підтримання державного обвинувачення в суді, при позначенні якої уперше обґрунтована необхідність застосування підфункцій як її складових, що відображають двоєдину роль прокурора в сучасному вітчизняному судочинстві в кримінальних справах;
–розроблено авторський варіант визначення цілей і завдань прокурорської діяльності в межах даної функції, який з достатньою повнотою відтворює двоєдиний характер закріплених у законодавстві прокурорських повноважень;
–виведена упорядкована система критеріїв оцінки й підвищення ефективності прокурорської діяльності в межах названої функції як безпосередньо державних обвинувачів, так і керівників прокуратур районної (міської) ланки з організації роботи в цьому напрямку;
–здійснена науково обґрунтована класифікація показників оцінки ефективності прокурорської діяльності з підтримання державного обвинувачення в суді відповідно до визначеної системи критеріїв;
–запропоновано узагальнений показник оцінки ефективності діяльності прокурора-керівника з підтримання державного обвинувачення в суді, що виражається через характеристику рівня організації роботи;
–запропоновано конкретний механізм практичного впровадження системи критеріїв ефективності шляхом визначення оцінки результатів прокурорської діяльності на даному напрямку за критерієм своєчасності й адекватності реагування на незаконні судові рішення;
–розкрито поняття й показано значення підвищення ефективності роботи прокурора з підтримання державного обвинувачення в суді для удосконалення й оптимізації прокурорської діяльності загалом;
–сформульовані провідні напрямки підвищення ефективності підтримання прокурорами державного обвинувачення і вдосконалення цієї діяльності на основі міжнародно-правових Європейських рекомендацій з урахуванням факторів організаційного, правового, кадрового й науково-методичного забезпечення;
–подальшої аргументованості отримала теза, що головною умовою підвищення ефективності підтримання прокурором державного обвинувачення в суді виступає належна організація даної роботи на всіх етапах судового розгляду і, в першу чергу, у процесі досудової підготовки до слухання справ;
–внесені конкретні пропозиції з покращення законодавчого врегулювання прокурорської діяльності з підтримання державного обвинувачення в суді.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що сформульовані висновки, окремі положення і пропозиції можуть бути використані:
–у науково-дослідницькій сфері –для поглиблення теорії підвищення ефективності прокурорської діяльності;
–у правозастосовчій діяльності –для забезпечення єдності в застосуванні законодавства, що регулює підтримання державного обвинувачення в суді;
–у нормотворчій діяльності –для вдосконалення організації та правової регламентації діяльності з підтримання державного обвинувачення, оптимізації Закону України „Про прокуратуру” й КПК України;
–у навчальному процесі –для вивчення дисциплін „Кримінальний процес”, „Прокурорський нагляд”, „Організація судових та правоохоронних органів” тощо, підвищення кваліфікації прокурорів і державних обвинувачів, підготовки відповідних розділів навчальних посібників і методичних рекомендацій з підвищення ефективності підтримання державного обвинувачення в суді.
Апробація результатів дисертації. Висновки й положення дисертаційного дослідження неодноразово обговорювалися на кафедрі організації судових та правоохоронних органів Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і використовувалися автором у практичній діяльності як прокурора і державного обвинувача. Основні результати наукового дослідження оприлюднені на науково-практичних конференціях („Сучасні проблеми захисту прав людини в умовах розбудови правової держави та громадянського суспільства в Україні” –Львів, 2004, 21 травня, „Актуальні проблеми сучасної науки” –Суми, 2005, 12 травня.).
Публікації. Основні положення дисертації відображені в семи публікаціях: п’яти наукових статтях, чотири з яких опубліковані в наукових фахових періодичних виданнях з юридичних наук, затверджених ВАК України, а також у двох тезах наукових повідомлень на наукових конференціях.
Структура роботи. Композиційна побудова дисертаційної роботи зумовлена дослідницькими завданнями, відповідає логіці проведеного дослідження і включає: вступ, 3 розділи, що містять 7 підрозділів, висновки, список використаних джерел і додатки. Обсяг дисертації –сторінок. Список використаних джерел складає 362 найменування і займає 30 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
У Вступі обґрунтовується вибір теми дослідження, висвітлено фактичний стан розроблення наукової проблеми, її актуальність, завдання й мета дослідження; розкрито наукову новизну роботи, її практичне й теоретичне значення; визначено предмет і об’єкт дослідження; сформульовано основні положення, які виносяться на захист.
Розділ 1."Теоретичний аналіз конституційної функції з підтримання державного обвинувачення в суді” складається із двох підрозділів.
У підрозділі 1.1. ”Поняття, становлення і розвиток функції підтримання прокуратурою обвинувачення в суді” висвітлена правова природа діяльності прокурора з підтримання державного обвинувачення в суді, розглянуто процес становлення й розвитку даної прокурорської функції.
Для з’ясування природи підтримання обвинувачення в суді просліджується еволюція обвинувальної діяльності, починаючи з виникнення даної інституції і до набуття нею статусу конституційної функції прокуратури (п.1 ст.121 Конституції України). Аналізуючи законодавство (ст.25 КПК України, ст.35 Закону України „Про прокуратуру”), здобувач доводить, що наряду з підтриманням державного обвинувачення в суді прокурор наділений певними повноваженнями щодо реагування відносно порушень закону в кримінальному судочинстві від кого б вони не виходили, які в сукупності утворюють дві складові (підфункції) даної конституційної функції: а) підтримання державного обвинувачення в суді; б) сприяння суду у забезпеченні законності при здійсненні правосуддя в кримінальних справах. Дисертант висвітлює основні форми реалізації прокурорських повноважень при підтриманні державного обвинувачення в суді.
Подальший розвиток функції підтримання державного обвинувачення в суді, на думку автора, повинен відбуватися на основі впровадження у вітчизняне законодавство міжнародних рекомендацій щодо ролі прокурорів у системі кримінального судочинства й закріплення за прокуратурою функції кримінального переслідування осіб, що скоїли злочини.
З урахуванням існуючих поглядів про ознаки державного обвинувачення (В.І.Баскова, В.Т.Маляренка, І.В.Вернидубова, П.М.Каркача, М.В.Косюти, М.І.Мичка, В.М.Савицького, Ж.О.Сульженко, В.Д.Фінька) у роботі наводиться авторське визначення конституційної функції прокуратури з підтримання державного обвинувачення як діяльності прокурора в судовому засіданні, спрямованої на викриття винності підсудного в інкримінованому йому злочині на підставі матеріалів, доказів, досліджених у досудовому й судовому слідстві, обґрунтування його кваліфікації, міри покарання, а також сприяння суду в забезпеченні законності при здійсненні правосуддя з метою ухвалення правосудних і законних судових рішень у кримінальних справах.
У підрозділі 1.2. "Структурний аналіз конституційної функції підтримання державного обвинувачення в суді" висвітлюється характеристика цілей і завдань прокурора при реалізації конституційних повноважень з підтримання державного обвинувачення в суді.
Шляхом з’ясування гносеологічної й управлінської природи вказаних категорій на основі системного підходу автор зазначає, що за ступенем значимості цілі прокурорської діяльності поділяються на вищий і нижчий рівні, утворюючи відповідну ієрархію. Підкреслюється, що „цілі і завдання –категорії парні”, і в рамках однієї цілі може бути сформульовано декілька завдань, конкретизуючих дану ціль, які самі виступають цілями відносно завдань нижчого рівня, а ціль правомірно розглядати як завдання в парі з ціллю вищого рівня. У межах розробки концептуальних аспектів підвищення ефективності підтримання прокурором державного обвинувачення пропонується на теоретичному рівні цілі і завдання відрізняти між собою для наступного їх застосування як мірила оцінки ефективності роботи прокурора.
Охарактеризувавши стан наукових розробок щодо цілей прокурорської діяльності (В.С.Бабкова, В.М.Гусаров, Л.М.Давиденко, В.В.Долежан, В.П.Корж, М.І.Мичко, М.В.Руденко), дисертант визначає ієрархію цілей прокурорської діяльності в цілому і стосовно кожної конституційної функції, яку утворюють генеральна, головна і функціональні цілі. У межах функції підтримання державного обвинувачення в суді на теоретичному рівні автор виділяє наступні цілі: а) головну –охорона конституційних прав й інтересів учасників кримінального судочинства; б) загальну –сприяння суду в постановленні законних і обґрунтованих судових рішень у кримінальних справах. Безпосередніми функціональними цілями прокурорської діяльності у кримінальному судочинстві виступають цілі кожної із складових (підфункцій) вказаної конституційної функції: з підтримання державного обвинувачення в суді –викриття винності підсудного у скоєнні злочину, а також зі сприяння суду в забезпеченні законності при здійсненні правосуддя в кримінальних справах –своєчасність і адекватність реагування прокурора на порушення закону.
На основі системного аналізу законодавчих норм (ст.2,16-1,22,23, 64, 264 КПК України, ст.34-36 Закону України „Про прокуратуру”) здобувач дійшов висновку:
–що завданнями, націленими на викриття винності підсудного у скоєнні злочину є: 1) забезпечення повноти, всебічності й об’єктивності дослідження доказів; 2) обґрунтування юридичної кваліфікації злочину; 3) повнота виявлення причин і умов споєння злочину; 4) достатність заходів щодо відшкодування заподіяної злочином шкоди; 5) обґрунтування запропонованої міри покарання;
–завданнями, націленими на забезпечення своєчасності й адекватності реагування прокурора щодо порушень закону є: 1) своєчасність і адекватність реагування прокурора на порушення закону в процесі судового розгляду; 2) своєчасність і адекватність реагування на незаконні судові рішення.
Ґрунтуючись на положеннях ст.24 Рекомендації R(2000)19, і розділяючи погляди вчених (В.Д.Адаменка, В.С.Зеленецького, А.Л.Ципкіна, П.С.Елькінд), автор обґрунтовує думку, що в суді прокурор також реалізує в певному розумінні цього слова функцію захисту конституційних прав і законних інтересів учасників кримінального процесу. Проведений дисертантом порівняльний аналіз практики діяльності прокурорів у кримінальному судочинстві свідчить, що охорона конституційних прав і законних інтересів громадян залишається одним із пріоритетних напрямків прокурорської діяльності. Тільки протягом 2004 р. за апеляціями прокурорів змінено та скасовано вироки 5,6 тис. осіб, що складає 82,4% від усієї кількості переглянутих в апеляційній інстанції судових рішень по Україні.
Автором пропонується закріпити в Законі України „Про прокуратуру” у межах конституційної функції підтримання державного обвинувачення в суді як одну з її складових(підфункції) –сприяння суду в забезпеченні законності при здійсненні правосуддя в кримінальних справах, що з урахуванням прийнятих Верховною змін до Конституції Законом України від 08 грудня 2004 р. „Про внесення змін до Конституції України” дозволить істотно підвищити роль прокуратури в охороні прав і законних інтересів учасників кримінального судочинства.
Розділ 2. „Категорія ефективності як засіб оцінки і удосконалювання роботи органів прокуратури” складається з 2-х підрозділів.
У підрозділі 2.1. „Поняття і загальна характеристика категорії ефективності в теорії управління та організації роботи” розглядається поняття категорії ефективності з позиції управління та організації роботи правоохоронних інститутів, у тому числі стосовно прокурорської діяльності. У літературі (В.Б.Авер’янов, В.С.Афанасенко, В.Г.Афанасьєв, Л.М.Давиденко, М.В.Руденко, В.В.Цвєтков, Ю.С.Шемшученко) склалася думка про те, що ефективність слід розуміти як співвідношення мети та результату, як міру досягнення мети. Автор підкреслює, що належній оцінці ефективності роботи мають слугувати реальні цілі й завдання прокурорської діяльності, які повинні мати точне формулювання в законодавстві і відповідати функціональним обов’язкам прокурорів.
Аналіз нормативно-правових актів, виданих Генеральною прокуратурою України, дає змогу дисертанту відзначити в більшості з них позитивну тенденцію відмови від практики оцінки прокурорської діяльності тільки за кількісними показниками, що намітилася останнім часом, і перехід до категорії ефективності як визначального чинника оцінки результатів роботи прокурорів.
Пропонується для оцінки ефективності прокурорської діяльності поряд з категоріями „ціль” і „завдання” використовувати поняття „критерії” і „показники” ефективності, які відображають реальні результати роботи прокурора. Робиться акцент на тому, що критерії оцінки ефективності прокурорської роботи повинні орієнтувати на досягнення цілей, які стоять перед органами прокуратури; сприяти об’єктивній оцінці результатів діяльності всіх прокурорських працівників і відображати роль керівника прокуратури в організації роботи; бути універсальними, тобто придатними для застосування на всіх напрямках прокурорської діяльності. Аналізуючи теоретичні положення, висловлені В.С.Бабковою, В.М.Гусаровим, Л.М.Давиденком, О.В.Кондратьєвим, автор розмежовує поняття „критерії” і “показники ефективності” і доводить, що критерієм оцінки ефективності виступають цілі, поставлені перед прокуратурою на конкретному напрямку прокурорської діяльності, а показники, виражені якісними і кількісними характеристиками, наповнюють їх реальним змістом.
У підрозділі 2.2. „Критерії й показники ефективності прокурорської діяльності з підтримання державного обвинувачення в суді” досліджуються проблемні питання оцінки ефективності прокурорської діяльності з підтримання державного обвинувачення в суді.
Дисертант доводить, що вдосконалення й оптимізація прокурорської діяльності з підтримання державного обвинувачення передбачає належну оцінку ефективності роботи прокурора, яка повинна відображати результати підтримання обвинувачення та діяльності зі сприяння суду в забезпеченні законності при здійсненні правосуддя в кримінальних справах. Порушуючи дану проблему, автор визначає та послідовно розглядає основні критерії, за якими така оцінка повинна проводитися.
Результати проведеного анкетування свідчать про неоднозначність підходу прокурорів районної (міської) ланки до оцінки результатів роботи очолюваних ними прокуратур на цьому напрямку. Із 405 опитаних респондентів тільки 24% вказали на необхідність оцінки за кінцевими результатами роботи прокуратури з підтримання державного обвинувачення з урахуванням як кількісних, так і якісних показників, 18% –назвали критерієм оцінки показники статистичної звітності про роботу прокурорів, а 58% –не змогли однозначно визначити критерії оцінки прокурорської діяльності. Ось чому у дослідженні акцентується увага на науковому обґрунтуванні критеріїв оцінки ефективності діяльності прокурора з підтримання державного обвинувачення в суді.
Автор зазначає, що основою вироблення критеріїв оцінки прокурорської діяльності є правильне визначення цілей системи підтримання прокурором державного обвинувачення в суді. Охарактеризувавши стан наукових розробок (В.П.Корж, М.В.Руденка), дисертант робить висновок про можливість визначення ефективності зазначеної діяльності за внутрішніми критеріями оцінки, якими виступають ті безпосередні завдання-критерії, виконання яких дозволяє прокурору досягти поставленої мети.
Стверджується, що внутрішніми критеріями оцінки ефективності діяльності прокурора з викриття винності підсудного у скоєнні злочину є наступні: а) забезпечення повноти, всебічності й об’єктивності дослідження доказів; б) обґрунтування юридичної кваліфікації злочину; в) повнота виявлення причин і умов скоєння злочину; г) достатність заходів щодо відшкодування заподіяної злочином шкоди; д) обґрунтування запропонованої міри покарання. Критеріями ефективності, що характеризують ступінь досягнення прокурором цілі щодо своєчасності й адекватності реагування на порушення закону, виступають: а) своєчасність і адекватність реагування на порушення закону в процесі судового розгляду; б) своєчасність і адекватність реагування на незаконні судові рішення.
Для розробки концепції підвищення ефективності підтримання державного обвинувачення в межах названих цілей особливої уваги надано дослідженню поставлених перед прокурором завдань-критеріїв.
Дисертант дійшов висновку, що вказані завдання-критерії випливають зі змісту ст.34-36 Закону України „Про прокуратуру”, ст.2, 25, 264 КПК України і будучи конкретизованими в наказі Генерального прокурора України №3гн-05, виступають як запрограмований, бажаний результат роботи прокурора з підтримання державного обвинувачення в суді. Співвідношення між завданням-критерієм і фактичним результатом виконаної в межах конституційної функції підтримання державного обвинувачення в суді роботи вказує на ступінь її ефективності.
На основі застосування вказаних критеріїв прокурорська діяльність може оцінюватися в межах трьох опорних рівнів ефективності: максимального, середнього і низького.
Для оцінки ступеня ефективності праці прокурора, на думку автора, основним узагальненим показником є рівень організації даної роботи, який повинен відображати: а) особистий внесок прокурора в діяльність із реалізації вказаної конституційної функції в суді; б) рівень організації роботи і надання методичної допомоги державним обвинувачам; в) стан реагування на незаконні судові рішення.
З огляду на системний характер прокурорської діяльності з підтримання державного обвинувачення, на підставі вивчення існуючих у теорії поглядів про застосування системно-структурного підходу до визначення ефективності прокурорської діяльності у кримінальному процесі (В.С.Зеленецький, В.М.Савицький) науково обґрунтовано основні складові системи ефективності роботи прокурорів на цьому напрямку.
Робиться висновок про те, що загальна оцінка рівня ефективності підтримання прокурором державного обвинувачення в суді являє собою сукупність всіх оцінок на основі застосування запропонованої системи критеріїв і показників.
Розділяючи позицію науковців (О.Д.Бойкова, В.М.Гусарова, О.Б.Зозулинського, В.П.Корж, І.Є.Марочкіна, В.Т.Михайлова, В.І.Шинда), автор зазначає, що істотним резервом підвищення ефективності підтримання державного обвинувачення є забезпечення належної підготовки прокурора до участі в судовому розгляді справ. Дисертант підкреслює, що прокурорам необхідно суттєво підсилити рівень контролю за станом підготовки державних обвинувачів до судових процесів, щоб ні один із них не йшов у суд без належної перевірки керівником прокуратури знання матеріалів справи й правильності зайнятої ним позиції.
Розділ 3. „Основні напрямки підвищення ефективності підтримання прокурором державного обвинувачення в суді” складається із 3-х підрозділів.
У підрозділі 3.1. „Поняття й значення підвищення ефективності підтримання прокурором державного обвинувачення”, виходячи з теоретичних положень науки управління, автор розглядає поняття й значення ефективності зазначеної прокурорської діяльності в суді.
На підставі розгляду існуючих у теорії поглядів про оцінку результатів роботи прокурора (В.В.Долежана, Л.М.Давиденка, П.М.Каркача, М.В.Косюти, М.В.Руденка), дисертант визначає ефективність як найбільш успішне з мінімальною витратою часу й процесуальних засобів виконання прокурором у межах конституційної функції підтримання державного обвинувачення поставлених завдань із метою сприяння суду в постановленні законних і обґрунтованих рішень у кримінальних справах.
Управлінська роль категорії ефективності роботи, на думку автора, полягає саме в тому, що дозволяє оцінювати діяльність органу прокуратури чи конкретного прокурора з позиції досягнутих ними позитивних кінцевих результатів.
У підрозділі 3.2. „Удосконалювання правового забезпечення ефективності підтримання державного обвинувачення в суді органами прокуратури” окреслюються правові фактори оптимізації і підвищення ефективності діяльності прокурора, відмічається важливе значення в цьому міжнародно-правових документів (Рекомендації R(2000)19, Стандартів професійної відповідальності, основних прав і обов’язків прокурорів тощо).
Ґрунтуючись на положеннях діючого законодавства і поділяючи погляди науковців (В.М.Гусарова, М.В.Косюти, В.В.Долежана, Ю.Є.Полянського), дослідник систематизує основні чинники, що характеризують процесуальну незалежність прокурора-державного обвинувача в суді щодо позиції у справі. Підсумовуючи, дисертант наголошує на необхідності розробки Концепції підвищення ефективності підтримання прокурором державного обвинувачення в суді в умовах реформування прокурорської системи і наводить її структуру.
У підрозділі 3.3. „Удосконалення організаційного, кадрового й науково-методичного забезпечення ефективності підтримання прокурором державного обвинувачення в суді” опрацьовано організаційні, кадрові й науково-методичні напрямки удосконалення й оптимізації прокурорської діяльності з підтримання державного обвинувачення.
На підставі узагальнення теоретичних розробок про організацію прокурорської праці (В.І.Басков, Ю.М.Грошевий, В.М.Гусаров, В.В.Долежан, П.М.Каркач, В.П.Корж, Н.В.Сiбільова, В.Д.Фінько, В.І.Шинд), дисертант доводить, що організацією роботи прокуратури з підтримання державного обвинувачення в суді повинен займатися особисто прокурор або його заступник, і додатково наводить аргументи на користь тези, що ефективність підтримання державного обвинувачення в суді в конкретно взятій прокуратурі залежить від організуючої ролі прокурора.
Відводячи важливе місце перебудові й удосконаленню кадрового забезпечення відповідно до вимог міжнародних європейських рекомендацій, враховуючи наукові напрацювання (Л.П.Воронцової, Л.М.Давиденка, В.В.Долежана, П.М.Каркача, М.В.Косюти, В.В.Сухоноса, В.І.Шинда та ін.), автор зазначає, що зниження службового навантаження прокурорів у кримінальному судочинстві можливе шляхом: а) ширшого залучення всіх оперативних працівників прокуратур до цієї роботи; б) розширення штатної чисельності відповідно до розроблених нормативів; в) поліпшення організації роботи і підвищення ефективності прокурорської діяльності.
Варіантом вирішення проблеми кадрового забезпечення даного виду прокурорської діяльності пропонується спеціалізація прокурорів у конкретних категоріях кримінальних справ.
Автор підкреслює потребу максимального наближення навчального процесу у вищих навчальних закладах, які готують прокурорських фахівців, до практичної діяльності і пропонує виробляти у прокурорів уміння не тільки належно підтримувати державне обвинувачення, але й активно сприяти суду в забезпеченні законності при здійсненні правосуддя в кримінальних справах. Розглядаючи позиції вчених щодо кадрового забезпечення прокурорської діяльності (Л.М.Давиденка, М.І.Мичка, М.В.Косюти, В.І.Рохліна, В.П.Рябцева, В.В.Сухоноса), дослідник зазначає, що в системі підвищення кваліфікації державних обвинувачів слід широко використовувати такі форми, як наставництво, консультації і стажування.
У числі провідних напрямків підвищення ефективності підтримання прокурором державного обвинувачення важливе значення дисертант надає науково-методичному забезпеченню, при розгляді якого основним його чинником називається вивчення й впровадження позитивного досвіду роботи прокурорів.
У висновках наведено теоретичні узагальнення й запропоновано нове вирішення наукового завдання, суть якого полягає в комплексному дослідженні аспектів підвищення ефективності діяльності прокурора з підтримання державного обвинувачення в суді.
Зокрема, розкрито зміст конституційної функції прокуратури з підтримання державного обвинувачення в суді шляхом відображення двох її складових (підфункцій): а) власне підтримання державного обвинувачення в суді; б) сприяння суду в забезпеченні законності при відправленні правосуддя у кримінальних справах.
Для підвищення ефективності діяльності прокурора з підтримання державного обвинувачення в суді пропонується система критеріїв і показників оцінки результатів прокурорської роботи. Підкреслюється, що при визначенні ефективності прокурорської діяльності слід враховувати двоєдине процесуальне положення прокурора як державного обвинувача і його роль зі сприяння суду в забезпеченні законності при здійсненні правосуддя у кримінальних справах.
Критеріями оцінки ефективності діяльності прокурора з викриття винності підсудного у скоєнні злочину визначено: а) забезпечення повноти, всебічності й об’єктивності дослідження доказів; б) обґрунтування юридичної кваліфікації злочину; в) повнота виявлення причин і умов скоєння злочину; г) достатність заходів щодо відшкодування заподіяної злочином шкоди; д) обґрунтування запропонованої міри покарання.
Критеріями ефективності, що характеризують ступінь досягнення прокурором цілі щодо своєчасності й адекватності реагування на порушення закону, виступають: а) своєчасність і адекватність реагування на порушення закону в процесі судового розгляду; б) своєчасність і адекватність реагування на незаконні судові рішення.
Обґрунтовується необхідність комплексної розробки аспектів оцінки й підвищення ефективності прокурорської діяльності в суді за двома напрямками, які враховують результати діяльності прокурора, що підтримує державне обвинувачення в суді, і рівень організації даної роботи керівником прокуратури в цілому.
Основними чинниками підвищення ефективності підтримання прокурором державного обвинувачення в суді називаються удосконалювання правового, організаційного, кадрового й науково-методичного забезпечення.
Розроблено структуру Концепції підвищення ефективності підтримання прокуратурою державного обвинувачення в суді в умовах реформування прокурорської системи.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Середа В.О. Визначення правового статусу прокурора в суді першої інстанції // Вісн –прокуратури. –. –№ 4. –С.61-63.
. Середа В.О. Критерії оцінки роботи державного обвинувача в суді//Вісн –прокуратури. –. –№3.–С.71-74.
. Середа В.А. Критерии эффективности работы прокурора по поддержанию государственного обвинения в суде // Питання конституційно-правового статусу прокуратури України та удосконалення її діяльності: Зб.наук. пр.// Ред. кол.: Л.М.Давиденко, П.М.Каркач (від. редактори) та ін. –Х.: ІПК Генеральної прокуратури України, 1999. –С. 118-121.
4. Середа В.О. Поняття обвинувачення в кримінальному процесі//Право і Безпека. –Х. –/2”2.–С.136-138.
. Середа В.О. Сприяння надійному захистові прав громадян у судовому розгляді кримінальних справ засобами державного обвинувачення //Сучасні проблеми захисту прав людини в умовах розбудови правової держави та громадянського суспільства в Україні: Ма - ли. всеукр. наук.-практ. конф., 21 трав. 2004 р., м. Львів/ Редкол.: Ортинський В.Л.(голов. ред.) та ін. –Наук. вісн. Львів. юрид. ін-ту (Зб. наук. пр.). –Львів: Львів. юрид. ін-т МВС України, 2004.–№2(2).–С.199-206.
. Середа В.А.Проблемы реализации прокурором конституционной функции по поддержанию государственного обвинения в суде// Актуальні проблеми сучасної науки: Ма-ли наук.-теорет. конф., присвяченої 60-річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні, 12 травня 2005 р. м. Суми /Редкол.: Логвиненко М.І.(голов. ред.) та ін.(Зб. наук. пр.). –Суми: Сум. філ. нац. ун-ту внутр. справ, 2005. –С.29-30.
. Середа В.О. Шляхи підвищення ефективності участі державного обвинувача в дослідженні доказів у судовому розгляді кримінальних справ // Право і безпека. –Х..–. –№ 2”3. –С.133-134.
Середа В.О. Проблеми підвищення ефективності діяльності прокурора з підтримання державного обвинувачення в суді. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.10 –судоустрій; прокуратура та адвокатура. Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого. –Харків, 2005.
Дисертацію присвячено комплексу теоретичних та практичних питань, пов’язаних з підвищенням ефективності діяльності прокурора з підтримання державного обвинувачення в суді. На підставі аналізу наукової літератури, нормативно-правових актів, судової і прокурорської практики досліджено сутність підтримання державного обвинувачення в суді як ключової конституційної функції прокуратури, вироблено систему критеріїв оцінки ефективності вказаної прокурорської діяльності.
Досліджено провідні напрямки підвищення ефективності підтримання прокурором державного обвинувачення на основі міжнародно-правових рекомендацій. Розроблено структуру Концепції підвищення ефективності підтримання прокуратурою державного обвинувачення в суді в умовах реформування прокурорської системи.
У дисертації сформульовано пропозиції з удосконалення нормативного регулювання діяльності прокурора з підтримання державного обвинувачення в суді.
Ключові слова: державний обвинувач, кримінальне судочинство, підтримання державного обвинувачення в суді, цілі й завдання прокурора в суді, ефективність, критерії оцінки ефективності підтримання прокурором державного обвинувачення, концепція підвищення ефективності підтримання прокурором державного обвинувачення в суді.
Середа В.А. Проблемы повышения эффективности деятельности прокурора по поддержанию государственного обвинения в суде.–Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.10 –судопроизводство; прокуратура и адвокатура. Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого. –Харьков, 2005.
Диссертация посвящена комплексу теоретических и практических вопросов, связанных с повышением эффективности деятельности прокурора по поддержанию государственного обвинения в суде. На основании анализа научной литературы, нормативно-правовых актов, судебной и прокурорской практики исследовано сущность поддержания государственного обвинения в суде как ключевой конституционной прокурорской функции, разработано систему критериев оценки эффективности указанной прокурорской деятельности.
Разработано главные направления повышения эффективности поддержания прокурором государственного обвинения с учетом международных рекомендаций. Разработано структуру Концепции повышения эффективности поддержания прокуратурой государственного обвинения в суде в условиях реформирования прокурорской системы.
В диссертации сформулированы предложения по совершенствованию нормативного регулирования прокурорской деятельности по поддержанию государственного обвинения в суде.
Ключевые слова: государственный обвинитель, уголовное судопроизводство, поддержание государственного обвинения в суде, цели и задачи прокурора в суде, эффективность, критерии оценки эффективности поддержания прокурором государственного обвинения, концепция повышения эффективности поддержания прокуратурой государственного обвинения в суде.
Summary
Sereda V.A. Problems of enhancing the effectiveness of the activity of the prosecutors’office on supporting the state charging in a court. –Manuscript.
A dissertation on candidate’s degree in law. Speciality 12.00.10 –judiciary; Prosecutors Office and the Bar. -Yroslaw the Wise National Law Academy of Ukraine. –Kharkiv, 2005.
The dissertation is devoted to the research of problems of enhancing the effectiveness of prosecutors’office on supporting the state charging in a court, especially, law nature and structural analyses of the constitutional prosecutors’function of supporting state charging, сriterion and basis directions of perfecting and optimization.
On the basis of studying of the history of formation and development the constitutional function of supporting the state charging in a court in the work the necessity of marking two consistent parts raises: a) support of the state charging; b) cooperation with a court to provide the lawfulness of the justice procedure in criminal cases. The support of the state charging in a court is a prosecutor’s activity in a judicial sitting that is directed on conviction of the accused in the incriminated crime according to the materials of the pre-trail and trail investigation, proving of its qualification, measure of a punishment, and also cooperation with a court in providing the lawfulness in the hearing of criminal cases with an aim to make lawful and based judicial decisions.
Under consideration of the above-mentioned demands and on the basis of the use of correctly formulated objectives and tasks of prosecutor’s activity helping to define the level of their achievement, the system of criteria and evaluation indicators of the efficiency of supporting state charging that reflects the results of charging activity and with court assistance in guarantee of legality in criminal justice execution is worked out.
The concept and the meaning of theoretic development of conceptual aspects of increasing the efficiency of supporting state charging by prosecutor in court to improve the legal work and operation of prosecutor’s system with the aim of its optimization are revealed. Basic factors of procedural independence of public prosecutor in criminal procedure are systematized.
The perfection and optimization of the prosecutor’s activity in supporting state charging supposes the proper appreciation of effectiveness of such work of the prosecutor in a court. The system of criterion of the appreciation and enhancing of the effectiveness of state charging is developed.
The research was maid on the main directions of enhancing the effectiveness of supporting the state charging and its perfection on the basis of international law and European standards taking into account facts of organizational, law, cadres’ and science character.
The conceptual positions were developed of enhancing the effectiveness of supporting of the state charging in a court under conditions of reforming of the prosecutors’system. In the dissertation the propositions of perfecting the law regulation of the prosecutor’s activity in supporting the state charging is made.
Key words: state accuser, support of the state charging, criminal legal procedure, aims of the prosecutors’office in a court, effectiveness, criterion of the appreciation of the effectiveness of the support of state charge in a court by prosecutor, the conception of enhancing the support of state charging.