Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
16
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені В.Н. КАРАЗІНА
СКІДАН ОЛЬГА ГЕННАДІЇВНА
УДК 81.111 (37+42)
КОНТРАСТИВНІ СТИЛІСТИЧНІ ЗАСОБИ ВТІЛЕННЯ КОНЦЕПТУ
ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ
У ХУДОЖНІХ ТЕКСТАХ У.С. МОЕМА
Спеціальність 10.02.04 –германські мови
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Харків –
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі англійської філології Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова Міністерства освіти і науки України
Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент
Титаренко Олена Юріївна,
доцент кафедри англійської філології Національного
педагогічного університету імені М.П. Драгоманова
Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор
Бєлєхова Лариса Іванівна,
професор кафедри романо-германських мов
Херсонського державного університету
кандидат філологічних наук
Маріна Олена Сергіївна,
доцент кафедри практики іноземних мов
Київського славістичного університету
Захист відбудеться 18 грудня 2007 року о 12_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.051.16 Харківського національного університету імені
В.Н. Каразіна за адресою: 61077, Харків, пл. Свободи, 4, ауд. 7-75.
З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077, Харків, пл. Свободи, 4.
Автореферат розісланий 15 листопада 2007 р.
Вчений секретар доктор філологічних наук
спеціалізованої вченої ради А.П. Мартинюк
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Реферована дисертація присвячена дослідженню лінгвокогнітивних особливостей стилістичних засобів, що втілюють концепт ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ у художніх текстах У.С. Моема.
У сучасній когнітивній парадигмі лінгвістики відбувається зсув центра уваги з вивчення структури мови на дослідження мовної свідомості людини, підвищується інтерес дослідників художнього тексту до аналізу особливостей використання художником слова наявних в його розпорядженні мовних/мовленнєвих засобів актуалізації різних концептів. Висловлені раніше ідеї О.О. Потебні, що стосуються специфіки художнього мислення, художнього пізнання, поетичного слова, отримують нині нове осмислення. Інтенсивні розробки когнітивного підходу до аналізу художнього тексту, зорієнтовані на виявлення семантичних універсалій художнього мислення автора в їхньому текстовому втіленні, визначили розробку такого поняття, як художній концепт (С.О. Аскольдов, О.Є. Беспалова, І.О. Долбіна, В.В. Красних, В.Г. Ніконова, І.О. Тарасова), сприяли опису концептів у творах окремих поетів і письменників (О.П. Воробйова, О.М. Кагановська, Д.М. Колесник,
О.В. Купчік, Г.С. Персиніна, Л.Ф. Присяжнюк, О.Н. Сороченко).
Концепт ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ займає важливе місце у творах різних авторів, що пояснює інтерес до вивчення особливостей його об’єктивації в англомовній картині світу та його втілення в художніх текстах конкретних авторів, зокрема У.С. Моема, у творчості якого цей концепт є одним із домінантних. У його творах подано художній опис протиріччя між особистістю творця і творчістю ("The Moon and Sixpence"), протистояння творчої особистості лицемірству пересічних людей ("Cakes and Ale"), відношення між особистістю творця, творчістю та суспільством ("Theatre").
Незважаючи на універсальну цінність для всіх культур, концепт ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ дотепер не був предметом окремого дослідження. Він належить до розряду концептів, які, за визначенням Ю.С. Степанова, "вирують над словами", тобто частіше виражаються у словах не експліцитно, а асоціативно. Докладний аналіз таких концептів стає можливим завдяки методикам, розробленим в рамках когнітивної лінгвістики.
Актуальність теми роботи зумовлена її приналежністю до сучасних лінгвокогнітивних досліджень художнього тексту, спрямованих на розкриття креативних механізмів художнього мовлення шляхом концептуального аналізу тропеїчних засобів. Когнітивні дослідження тексту є однією із основних складових частин когнітивної лінгвістики –сучасного напряму теорії мови, який ставить за мету виявлення взаємодії між мовою й мисленням. У роботі показано, як контрастивні тропеїчні засоби, застосовані в художньому тексті, пов’язані з понятійною парадоксальністю, притаманною образам персонажів, яка, у свою чергу, свідчить про парадоксальність мислення письменника-митця.
Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертація, виконана в рамках наукової теми Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова “Дослідження проблем гуманітарних наук”, узгоджена з проблематикою робіт за напрямом “Дослідження актуальних проблем лінгвістики у контексті стану та перспектив розвитку сучасного мовознавства”, яка розробляється кафедрою англійської філології і затверджена вченою радою Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова 18 жовтня 2006 року (протокол № 5).
Метою роботи є виявлення специфіки втілення концепту ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ у художніх текстах У.С. Моема через дослідження лінгвокогнітивних механізмів, що лежать в основі формування засобів вербалізації цього концепту.
Указана мета дослідження передбачає вирішення таких завдань:
Об’єктом дослідження є текстові фрагменти творів У.С. Моема, в яких втілено концепт ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ.
Предмет вивчення складають лінгвостилістичні засоби втілення концепту ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ у творах У.С. Моема.
Для дослідження текстової реалізації концепту ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ у творах У.С. Моема сформульовано робочу гіпотезу, згідно з якою специфіка репрезентації концепту ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ у текстах У.С. Моема виявляється у домінуванні контрастивних стилістичних засобів, пояснення лінгвокогнітивних механізмів утворення яких дозволяє виявити особливості художнього мислення автора та елементи його ідіостилю.
Матеріалом дослідження слугують художні тексти У.С. Моема (загальним обсягом 2678 сторінок), з яких методом суцільної вибірки вилучено 258 текстових фрагментів (у 185 фрагментах концепт ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ вербалізовано контрастивними стилістичними засобами), а також словникові статті лексичних одиниць та текстові фрагменти з електронного текстового корпусу “British National Corpus” (BNC), в яких втілено складники досліджуваного концепту як такого, що укорінений у наївній картині світу носіїв англійської мови (вибірка становить 1358 текстових фрагментів різностильових текстів).
У роботі запропонована комплексна методика, яка включає використання компонентного, концептуального, інтерпретаційно-текстового та кількісного аналізу. Компонентний аналіз вербалізованого концепту ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ використовується для визначення його семантичної структури. Концептуальний аналіз уможливлює поряд з інвентаризацією складників концепту ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ встановлення особливостей їхнього аранжування, з'ясування концептуальних механізмів, які лежать в основі образного втілення концепту ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ, та виокремлення лінгвокогнітивних операцій і процедур, задіяних у формуванні стилістичних засобів вербалізації досліджуваного концепту. Контекстуально-інтерпретативний аналіз слугує засобом тлумачення текстових фрагментів, що об’єктивують концепт ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ у творах У.С. Моема. Кількісний аналіз дозволяє виявити у текстах У.С. Моема домінантні стилістичні засоби втілення досліджуваного концепту, а також типовість тих чи інших тенденцій у їх формуванні.
Наукова новизна роботи визначається тим, що в ній уперше проведено комплексне дослідження концепту ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ на передконцептуальному, концептуальному та вербальному рівнях та уперше визначено концептуальні й передконцептуальні підстави вибору лінгвостилістичних засобів втілення цього концепту у художньому тексті. Новим є підхід до визначення механізмів формування контрастивних стилістичних засобів, виокремлення видів концептуального оксиморону.
Наукова новизна отриманих даних відбита у положеннях, що виносяться на захист:
1. Концепт ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ є невід’ємною складовою системи текстових концептів та центром художньої системи багатьох творів У.С. Моема. Цей концепт стає ядром, якому підпорядковуються структурно-семантична організація образних засобів та образів персонажів.
. Зіставлення моделі концепту ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ, втіленого в художніх творах У.С. Моема, з інваріантною моделлю цього концепту, притаманною британській спільноті, дозволяє виявити елементи індивідуальної концептуальної картини світу автора.
. У творах У.С. Моема текстове втілення концепту ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ відбувається через вербалізацію його складників, які актуалізуються в тексті через лінгвокогнітивні операції контрастивного мапування. Останні приводять до появи різних контрастивних стилістичних засобів, які зумовлюють особливості формування образної системи творів автора та є домінантними засобами текстової реалізації концепту ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ.
. Контрастивні стилістичні засоби є текстовими утвореннями, які інтегрують у собі передконцептуальну, концептуальну й вербальну іпостасі, що дозволяє досліджувати об’єктивацію концепту на трьох рівнях відповідно.
5. Концептуальна структура, об’єктивована за допомогою контрастивних стилістичних засобів, визначається як низка концептуальних схем, серед яких домінуючим є концептуальний оксиморон, що відіграє провідну роль в реалізації концепту ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ у художніх текстах У.С. Моема.
. Внутрішньокатегоріальний концептуальний оксиморон накладає певні концептуальні обмеження на формування контрастивних стилістичних засобів, тобто проекція контрастивних ознак відбувається у межах однієї спільної концептуальної царини. При цьому між складниками, що мапуються, існує онтологічна спорідненість. Цей тип концептуального оксиморону лежить у підґрунті контрастивних засобів з обмеженою інтерпретацією, більшість з яких належать до усталених широко вживаних стилістичних засобів. Міжкатегоріальний концептуальний оксиморон знімає концептуальні обмеження при контрастивному мапуванні, що уможливлює концептуальний прорив у парадоксальність, появу контрастивних вербальних засобів, які відрізняються більшою глибиною у передачі змістовної амбівалентності, притаманної образу персонажа.
7. Розмежування видів концептуального оксиморону, лінгвокогнітивних операцій контрастивного мапування та когнітивних процедур (накладання, перехрещення, зіштовхування, відхилення), що лежать в основі парадоксального мислення, дозволяє виявити специфіку втілення концепту ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ у художніх текстах У.С. Моема.
Теоретичне значення дослідження визначається тим, що воно є внеском у лінгвопоетику та лінгвокогнітивістику. Зокрема, розроблена в ньому класифікація концептуального оксиморону збагачує когнітивну теорію тропів. Запропонована комплексна методика аналізу текстового втілення концепту ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ сприяє подальшій розробці концептуального моделювання, а виявлення лінгвокогнітивних механізмів формування контрастивних стилістичних засобів є певним внеском у вивчення ідіостилю автора.
Практичне значення роботи полягає у можливості використання її положень та висновків у лекційних курсах зі стилістики тексту (розділ “Теорія тропів”). Розроблена методика моделювання концепту може бути застосована у спецкурсі з когнітивної лінгвістики, а класифікація концептуального оксиморону, що зорієнтована на визначення відмінностей у формуванні різних контрастивних тропів, –у спецкурсі з когнітивної поетики.
Апробація дослідження здійснювалася на Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасна лінгвістика в Україні і світі: здобутки, перспективи” (Херсон, 2005), Міжнародній науково-практичній конференції “Міжкультурна лінгвістика та формування іншомовної комунікативної компетенції” (Київ, 2006), на Шостій всеукраїнській науково-практичній конференції НАУ (Київ, 2005) і на науково-практичних конференціях КНПУ ім. М.П. Драгоманова (2003-2006).
Публікації. Основні положення дисертації висвітлено у 5 статтях, опублікованих у спеціалізованих фахових виданнях України та тезах конференції (загальний обсяг 2 др. арк.).
Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списків наукової та довідкової літератури, лексикографічних джерел і джерел ілюстративного матеріалу. Обсяг роботи –сторінок, загальний обсяг праці разом із бібліографією становить 187 сторінок. Список використаної літератури включає 362 джерела. Окремими рубриками виділено список довідкових джерел та список лексикографічних джерел, які становлять, відповідно 20 та 11 позицій. Список джерел ілюстративного матеріалу налічує 10 позицій.
У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, розкрито наукову новизну дослідження, визначено його теоретичне та практичне значення, а також сформульовано основні положення, які виносяться на захист.
Перший розділ містить критичний аналіз основних напрямів моделювання концептів у сучасній лінгвістиці, підходів до виявлення та структурування концептуального змісту, різних методик виокремлення складників концепту. У розділі також подано опис застосованої у роботі поетапної методики дослідження текстової реалізації концепту ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ.
У другому розділі проаналізовано інваріантну модель концепту ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ у наївній картині світу носіїв англійської мови.
У третьому розділі з’ясовано лінгвокогнітивні особливості втілення концепту ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ у художніх текстах У.С. Моема, а також визначено специфіку функціонування контрастивних стилістичних тропів і фігур як засобів об’єктивації різновидів концептуального оксиморону.
У загальних висновках подано теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження та окреслено його подальші перспективи.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Розділ 1. “Теоретико-методологічні засади дослідження концепту ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ”. Аналітичний огляд праць, пов’язаних із проблемою моделювання концептів, дозволив виокремити такі основні напрями їхнього дослідження, як логіко-семіотичний (Н.Д. Арутюнова, А.П. Бабушкін, А. Вежбицька, Ю.М. Лотман,
Ю.С. Степанов), лінгвокультурологічний (Ю.С. Степанов, В.І. Карасік, С.Г. Воркачьов,
Г.Г. Слишкін) і когнітивно-дискурсивний (О.С. Кубрякова, Дж. Лакофф, М. Джонсон,
А. Ченкі, І.С. Шевченко, А.П. Мартинюк, О.І. Морозова), в яких, у свою чергу, залежно від предмета вивчення, аспекту висвітлення, мети дослідження простежуються різні підходи до аналізу концептів: ономасіологічний (В.Ф. Старко), семасіологічний (Н.Д. Арутюнова, Т.В. Радзієвська, С.Є. Нікітіна), лінгвоміфопоетичний (Н.В. Слухай, С.Г. Проскурін), когнітивно-поетологічний (О.П. Воробйова, Л.І. Бєлєхова), фреймово-сітьовий
(С.А. Жаботинська), прототипний (З.Д. Попова, Й.А. Стернін) тощо.
На основі аналітичного огляду у роботі розроблена власна методика моделювання концепту та дослідження специфіки його втілення в художньому творі. У контексті роботи структура досліджуваного концепту є синтезом концептуальних ознак, що виокремленні із трьох площин знань про творчу особистість: універсально-смислової, яка пов’язана з архетипними знаннями, універсальними у загальній культурі людства, узагальнено-змістової, що відбиває конвенційні знання, звичні для всієї англомовної спільноти та оцінно-образної, яка відображає індивідуальні знання, своєрідність в осмисленні творчої особистості у творах У.С. Моема.
Методика аналізу текстового втілення концепту ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ у творах У.С. Моема складається з двох етапів. На першому етапі виявлено складники інваріантної моделі концепту ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ, що пов’язані зі збереженням узагальненої інформації, тобто складають його “згорнутий формат” (Т.В. Луньова), наявний у картині світу, типової для англомовної спільноти. На другому етапі визначено особливості актуалізації складників концепту ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ у фрагментах художніх творів У.С. Моема через дослідження лінгвокогнітивних механізмів, що лежать в основі формування засобів вербалізації цього концепту.
Виявлення особливостей текстової реалізації концепту ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ проведено через дослідження образних дескрипцій персонажів, які є творчими особистостями у творах У.С. Моема. Таке дослідження обумовлює поєднання методів лінгвостилістичного та концептуального аналізу. Концептуальний аналіз здійснено як човниковий хід, спрямований від текстового рівня (фрагментів із художніх творів
У.С. Моема) до когнітивних структур (концептів, об’єктивованих у текстових фрагментах) та у зворотному напрямку –від концептів до вербальних засобів їх об’єктивації. Тобто, відбувається чергування семасіологічного та ономасіологічного підходів до аналізу концепту.
Дослідження текстового втілення концепту ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ у творах
У.С. Моема проведено за допомогою методики концептуального аналізу словесних образів (G. Lakoff, M. Turner, Л.І. Бєлєхова). Встановлення основних схем концептуалізації ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ в образній системі творів У.С. Моема та з’ясування лінгвокогнітивних операцій і процедур, задіяних у формуванні домінантних засобів вербалізації досліджуваного концепту, дозволило виявити специфіку його текстової реалізації.
Кількісний аналіз показав, що домінантними при реалізації концепту ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ у творах У.С. Моема є контрастивні стилістичні засоби, у підґрунті формування яких лежать лінгвокогнітивні операції контрастивного (атрибутивного, релятивного, ситуативного та наративного) мапування (Л.І. Бєлєхова, Н.В. Ярова,
О.С. Маріна), когнітивні процедури (накладання, зіштовхування, перехрещення, відхилення) та концептуальний оксиморон (R. Gibbs, Л.І. Бєлєхова, О.C. Маріна).
Пояснення відмінностей між моделлю текстового втілення концепту ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ у творах У.С. Моема та його інваріантною моделлю, наявною у колективній свідомості англомовної спільноти, відбувається на підставі виділених нами двох типів концептуального оксиморону –внутрішньокатегоріального та міжкатегоріального.
Внутрішньокатегоріальний концептуальний оксиморон, що накладає певні концептуальні обмеження на формування та інтерпретацію контрастивних стилістичних засобів, поділяється на онтологічний і скалярний підвиди.
Онтологічний концептуальний оксиморон –це концептуальна схема, яка пояснює спосіб осмислення предметів, явищ, подій через протиставлення їхніх протилежних, але онтологічно споріднених ознак. Як правило, текстове втілення наведеної концептуальної схеми супроводжується атрибутивним контрастивним мапуванням, проекцією онтологічно споріднених якісних ознак, які притаманні тим чи іншим складникам одного концепту, на складники іншого концепту, що є протилежними за змістом. Наприклад, I hope you’ll show me your sketches afterwards, Miss Boyd. Margaret says they are awfully good (The Magician). У підґрунті виразу awfully good лежить онтологічний концептуальний оксиморон ОГИДНЕ vs. ПРЕКРАСНЕ. Формування оксиморонного виразу відбувається у результаті атрибутивного контрастивного мапування через когнітивну процедуру накладання складників ОГИДНЕ та ПРЕКРАСНЕ, між якими існує онтологічна спорідненість, зумовлена тим, що обидва слугують атрибутами спільної концептуальної царини ОЦІНКА ЯКОСТІ, яка є невід’ємним складником концепту ТВОРЧІСТЬ. Унаслідок когнітивної процедури накладання складник ОГИДНЕ, позначений номінативною одиницею awfully, отримує статус інтенсифікатора (very), що посилює експресивно-емотивне значення одиниці good.
Скалярний концептуальний оксиморон супроводжується когнітивною процедурою перехрещення. Перехрещуються дистантні, семантично віддалені ознаки, які належать до однієї концептуальної царини, але відрізняються ступенем якості ознаки. Особливістю побудови контрастивних стилістичних засобів, сформованих на скалярному концептуальному оксимороні, є те, що значення лексичних одиниць, які контрастують між собою, не переосмислюються. Обидва значення реалізуються в тексті, створюючи тим самим несподівані характеристики, передаючи складні емоційні стани, особливості поведінки. Наприклад: “He was a snob, but a gentleman” (Outstation). Антитеза формується на основі атрибутивного контрастивного мапування, що супроводжується когнітивною процедурою перехрещення якостей, які позначають семантично віддалені соціальні оцінки спільної концептуальної царини СОЦІАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЛЮДИНИ (сноб –низька негативна соціальна характеристика людини, джентльмен –висока соціальна характеристика людини). Перехрещення складників високої/низької характеристик породжує семантичне поле, що не має номінативної одиниці для свого позначення. У результаті формується не вербалізоване у тексті ментальне утворення, що створює яскравий образ складного характеру людини.
Міжкатегоріальний концептуальний оксиморон, представлений епістемічним і ціннісно-орієнтаційним підвидами, знімає когнітивні обмеження на контрастивне мапування. Він є основним засобом створення амбівалентних образів персонажів.
Епістемічний концептуальний оксиморон пояснює спосіб осмислення подій, явищ, ідей шляхом упорядкування одного поняття в термінах іншого, але між поняттями, що осмислюються, не існує онтологічної спорідненості, епістемічних відповідностей, тобто відповідностей між знаннями про область джерела та область цілі (G. Lakoff, R. Gibbs).
Наприклад, у фрагменті з роману “Сakes and Ale” актуалізація складника ХАРАКТЕРИСТИКИ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ здійснюється за допомогою антитези: It would be amusing to show Drieffield with his passion for beauty and his careless treatment for his obligations, his fine style and his personal hatred for soap and water, his idealism and his tippling in disreputable pubs. Формування антитези базується на релятивному контрастивному мапуванні –лінгвокогнітивній операції, яка ґрунтується на опозиції подій, станів, емоцій. Лексичні одиниці, що створюють персонажний образ письменника Дрифілда, вербалізують онтологічно неспоріднені концепти ЛЮБОВ ДО ПРЕКРАСНОГО та БЕЗВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ, ТАЛАНТ та НЕОХАЙНІСТЬ, ІДЕАЛІЗМ та АМОРАЛЬНІСТЬ відповідно. Сполучення лексичних одиниць, з яких складається антитеза, можна вважати такими, що містять маркери аксіологічної модальності, оскільки згідно зі знаннями, укоріненими у свідомості людини, безвідповідальне відношення до обов'язків, неохайність, пияцтво є поняттями, які асоціюються з убогою, аморальною особистістю, у той час як наявність таланту, моралі та здатності сприймати прекрасне, навпаки, асоціюється з образом достойної людини. Наведені специфіковані концептуальні контрастивні схеми шляхом когнітивної операції узагальнення можна підвести під епістемічний концептуальний оксиморон АМОРАЛЬНА ЛЮДИНА vs. ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ, формування якого супроводжується когнітивною процедурою зіштовхування протилежних концептів. Отже, персонажний образ письменника Дрифілда змальовується через поєднання в одній людині піднесеної творчої особистості й приземленого суб'єкту із багатьма недоліками.
Ціннісно-орієнтаційний концептуальний оксиморон лежить в основі створення персонажного образу художника Ч. Стрікленда з роману “The Moon and Sixpence”. Так, парадоксальність фрагменту There was in his soul some deep-rooted instinct of creation, which grew relentlessly, as a cancer may grow in the living issues з’являється завдяки лінгвокогнітивній операції наративного контрастивного мапування, тобто проекції знань про захворювання, що приводить до руйнування людини (cancer), на текстову ситуацію, в якій описуються здатності людини творити, породжувати прекрасне. Унаслідок текстове втілення досліджуваного концепту, а саме його складника ТВОРЧІСТЬ, супроводжується відхиленням від усталеної думки про природу творчості, що можна узагальнити у вигляді ціннісно-орієнтаційного концептуального оксиморону ТВОРЧІСТЬ Є ПОРОДЖЕННЯ vs. ТВОРЧІСТЬ Є РУЙНУВАННЯ.
У нашій роботі розкриття специфіки втілення концепту ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ у художніх текстах У.С. Моема проводиться через дослідження лінгвокогнітивних механізмів, що лежать в основі формування домінантних засобів вербалізації цього концепту, порівняно до його інваріантної об’єктивації у картині світу носіїв англійської мови.
Розділ 2. “Реконструкція інваріантної моделі концепту ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ в англомовній картині світу”. Інваріантна модель концепту ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ складається з різних за природою компонентів, тому очевидною є необхідність використання комплексного підходу до аналізу її складників, тобто поєднання методик різних підходів до дослідження концептів. Виокремлення складників концепту ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ, що відбивають універсальні повсякденні знання, здійснювалося шляхом звернення до праць культурологічного, філософського, психологічного напрямів, залучення надбань теорії архетипів (К.Г. Юнг). Метод етимологічного аналізу значень слів, які є назвами досліджуваного концепту, дозволив реконструювати його архетипну іпостась, тобто емоціогенне передзнання, що активується автоматично, позасвідомо (G. Lakoff, M. Johnson, Л.І. Бєлєхова). Семантико-концептуальний аналіз словникових дефініцій лексем, що позначають концепт ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ, а також текстових фрагментів з електронного корпусу BNC, в яких ці лексеми функціонують, дозволив виявити складники, що є змістовим мінімумом досліджуваного концепту та створюють базу для його подальшого вивчення. Методику, що запропонована в теорії концептуальної метафори (G. Lakoff, M. Johnson) та метонімії (Z. Kцvecses, G. Radden), застосовано для встановлення найбільш продуктивних схем концептуалізації ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ у британській картині світу.
Оцінно-образна площина інваріантної моделі концепту ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ представлена концептуальними метафорами, найбільш репрезентативними з яких є ТВОРЧІСТЬ Є НАРОДЖЕННЯ та ДЖЕРЕЛО ЕНЕРГІЇ. ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ метафорично осмислюється як КОНТЕЙНЕР, що містить ТВОРЧІ ЗДІБНОСТІ. Актуалізація ж останніх ґрунтується на концептуальній метафорі ТВОРЧІ ЗДІБНОСТІ Є ОБ'ЄКТ, ЩО ПІДДАЄТЬСЯ ВПЛИВУ та ВИМІРУ, яка свідчить про підпорядкований характер складника. Аксіологічний параметр концепту ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ характеризується домінуванням позитивної модальності. Узагальнена метафорична концептуальна схема –ТВОРЧІ ЗДІБНОСТІ Є ПОЗИТИВНА ВЛАСТИВІСТЬ, БОЖИЙ ДАР.
Аранжування складників інваріантної моделі концепту ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ подано в роботі у вигляді концептуальної мережі (рис. 1) –об'єднання складників концепту, отриманих з трьох площин знань та поєднаних один з одним пропозиційними зв’язками, представленими у базисних фреймах (С.А. Жаботинська): предметному, акціональному, посесивному і компаративному. Ці зв’язки відбивають характер відношень (метафоричні, метонімічні) між складниками концепту.
d2
ce
d5
d2
має має
(володіє)
є діє задля є
d2
ef
()
d2
efb3
()