Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
?
НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР
“ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ”
УДК 631.164.23
ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ
АГРАРНОГО СЕКТОРА ЕКОНОМІКИ
08.07.02 економіка сільського господарства і АПК
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” Української академії аграрних наук.
|
Науковий керівник : |
доктор економічних наук, професор, академік УААН Саблук Петро Трохимович, Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки ” УААН, директор |
|
|
|
||
|
Офіційні опоненти: |
доктор економічних наук, професор, член-кореспондент УААН Підлісецький Гліб Макарович, Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки ” УААН, завідувач відділу |
|
|
|
||
|
доктор економічних наук, професор Перебийніс Василь Іванович, Полтавська державна аграрна академія, завідувач кафедри |
||
|
доктор економічних наук, професор Сахацький Микола Павлович, Одеський державний університет ім. І.І. Мечнікова, завідувач кафедри |
||
|
Провідна установа: |
Національний аграрний університет Кабінету Міністрів України, м. Київ |
Захист відбудеться 18 травня 2004 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.350.01 в Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки ” УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв оборони, 10, конференц-зал, 3-й поверх, кімн.317.
З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” УААН (03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв оборони,10, 2-й поверх, кімн. 211).
Автореферат розісланий 16 квітня 2004 р.
|
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук |
Пулім В.А. |
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Досягнення стратегічних цілей розвитку суспільства визначається системою управління економікою, яка регулює економічну діяльність держави. У процесі трансформації економіки України ставилося завдання сформувати ринкову ідеологію, що ґрунтується на загальних засадах приватної власності. При цьому використовуються різні механізми впливу на процеси, які відбуваються в умовах реформування економіки, включаючи і її складову аграрний сектор. Здійснення ринкових реформ неможливе без чітко визначеної структурно-інвестиційної політики.
Інвестиційний процес це складна економічна категорія, яка характеризує соціально-економічний стан держави та дозволяє моделювати її майбутнє. Суб’єкти інвестиційного процесу вступають у різні суспільні відносини, які мають також і міжгалузевий характер. Добробут і динамічність розвитку нації залежить від обсягу та спрямованості інвестицій, досягнення рівня їх прибутковості, а відповідно інвестиційної привабливості секторів економіки.
Інвестиційна привабливість і пріоритетність об’єктів визначаються:
Найбільше значення для забезпечення інвестиційної привабливості має виконання державою як суб’єкта управління багатьох об’єктивно необхідних і належних тільки їй функцій. Особливо це важливо в умовах переходу до ринкової системи господарювання, коли реформуються відносини і форми власності, відбувається реорганізація всіх галузей економіки, у тому числі й агропромислового комплексу.
Реалізація функцій державного управління в аграрній сфері має ряд суттєвих недоліків, що впливають на привабливість об’єктів інвестування й відповідно на економіку галузі. До них можна віднести:
Здійснення цих функцій реалізується значною мірою через інвестиції, з використанням як внутрішніх, так і зовнішніх джерел фінансування.
Можливими джерелами інвестування можуть бути державні вкладення і кредити, власні накопичення підприємств, кредити комерційних банків та інших фінансових структур, заощадження населення.
Актуальність дослідження визначається й посилюється у зв’язку з необхідністю теоретичного обґрунтування та осмислення основ формування інвестиційної привабливості для іноземних інвесторів. Про актуальність науково-практичних розробок, спрямованих на підвищення інвестиційної привабливості в умовах глибоких суспільних трансформацій перехідного періоду до ринку, свідчать численні дискусії щодо окремих аспектів таких розробок.
Водночас відсутні комплексні наукові дослідження проблеми формування інвестиційної привабливості аграрного сектора економіки України. У публікаціях українських вчених–аграрників розглядаються тільки окремі, фрагментарні питання інвестиційної привабливості, без виходу на рівень формування чинників інвестиційної привабливості й теоретичних узагальнень інструментарію її підвищення. До цього часу питання інвестування розглядаються без урахування досягнень теорії і практики управління інвестиційним процесом у цілому, набутого світового досвіду щодо формування інвестиційної привабливості та інвестиційних пріоритетів аграрного сектора економіки держави.
У процесі дослідження й аналізу джерел інвестицій з’ясовані суб’єктивні причини та проблеми їхнього визначення, виявлені умови, що дають змогу забезпечити ефективніше використання інвестицій.
Питання сутності інвестицій були предметом наукових досліджень вітчизняних учених: Е.Бершеди, І.Бланка, С.Бушуєва, П.Гайдуцького, А.Гальчинського, А.Гойка, Б.Губського, М.Дем’яненка, І.Дороша, А.Заїнчковського, Й.Завадського, М.Єрмошенка, М.Кісіля, Г.Климка, М.Коденської, М. Корінька, В. Ланового, М.Лесечка, І.Лукінова, О.Мертенса, Л.Нейкової, О.Омельченка, П.Орлова, О.Осауленка, А.Пересади, Г.Підлісецького, С.Подкропивного, В.Радченка, П. Саблука, М.Титаренка, Є. Уткіна, Н.Ушакової, А. Чемериса та ін.
Загальний інвестиційний клімат держави визначається численними факторами, у тому числі зовнішньоекономічними та правовими. У цьому зв’язку проблема формування інвестиційної привабливості, як основи управління інвестиційним процесом, потребує поглиблених теоретичних і практичних розробок. При прийнятті рішення про інвестування необхідно визначити найпривабливіші об’єкти, вигідніші напрямки інвестицій: у виробництво, цінні папери, нерухомість.
Незважаючи на наявність економічних розробок, проблема формування інвестиційної привабливості, як основи розвитку інвестиційного процесу, не знайшла досить повного висвітлення у вітчизняній та іноземній літературі. У контексті державного підходу до економічного розвитку країни необхідність глибокого дослідження, опрацювання і впровадження нових теоретичних та методологічних основ розвитку інвестиційного процесу, ринкових форм і механізмів формування привабливості на мікро- та макрорівнях з метою виявлення найбільш ефективних напрямів вкладення капіталу набувають нового імпульсу.
Відсутні наукові праці, в яких би комплексно розглядалася проблема інвестиційної привабливості та критерії аналізу чинників стану та оцінки аграрного сектора за умов глобальних трансформаційних перетворень в Україні. Система формування інвестиційної привабливості потребує комплексного наукового дослідження, що й зумовило вибір теми, визначило мету та завдання дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане як складова науково-дослідницьких тем Інституту аграрної економіки УААН у 1996-2000 роках, номер державної реєстрації 0197U016579 ”Інвестиційна політика та механізм її реалізації в умовах ринкової трансформації економіки”.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методологічних і практичних засад формування інвестиційної привабливості як фактора розвитку аграрного сектора економіки України в умовах глобальних ринкових трансформацій.
Для досягнення мети були поставлені такі основні завдання:
Результати дисертаційного дослідження в сукупності становлять теоретично-методологічні основи й методичний інструментарій побудови системи формування інвестиційної привабливості аграрного сектора економіки.
Об’єктом дослідження є інвестиційний процес в аграрному секторі економіки в умовах ринкової трансформації.
Предметом дослідження є процес формування системи інвестиційної привабливості аграрного сектора економіки. Гіпотеза дослідження грунтується на припущенні, що необхідною умовою підвищення інвестиційної привабливості є формування системи інвестування вітчизняного аграрного сектора економіки в умовах ринкових перетворень.
Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою є фундаментальні положення сучасних теорій –державного управління економікою, теорії відтворення, циклічності, рівноваги (загальної і часткової), а також наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з питань інвестування й формування привабливості аграрного сектора в умовах глобалізації ринкових трансформацій.
У дисертаційній роботі використано систему економіко-статистичних методів: монографічний метод застосовано при вивченні літературних джерел, законодавчих та інших нормативно-правових актів і практики інвестування галузей АПК; метод функціонально-структурного аналізу, що передбачав постановку досліджуваної проблеми, дав змогу відстежувати причинно-наслідкову зумовленість її виникнення та дослідити динаміку, структуру й ефективність макроекономічного регулювання; метод порівняль-ного аналізу застосовувався для визначення сильних і слабких сторін, зовнішніх і внутрішніх факторів, що впливають на формування інвестиційної привабливості; програмно-цільовий метод –для розробки науково-практичних рекомендацій щодо шляхів подальшого удосконалення й оптимізації формування системи інвестиційної привабливості аграрного сектора економіки в умовах ринкових перетворень.
Інформаційну базу дослідження становлять основоположні законодавчі й нормативно-правові акти та програмні документи державних органів влади України. Використані положення Конституції та Законів України, Указів Президента України, нормативні акти Кабінету Міністрів України, Міністерства аграрної політики України, звітні дані Держкомстату України, наукові публікації вітчизняних і зарубіжних дослідників, особисті розробки та дослідження автора.
Наукова новизна одержаних дисертантом результатів та особистий внесок автора у дослідження інвестиційної привабливості аграрного сектора економіки України полягає в наступному:
вперше:
удосконалено:
отримало подальший розвиток:
Практичне значення одержаних результатів полягає у використанні одержаних результатів дослідження щодо формування інвестиційної привабливості та управління інвестиційним процесом в економіці держави та аграрному виробництві. Результати й основні положення дисертації доведені до рівня методичних розробок і практичних рекомендацій. Використання результатів дослідження дасть змогу створити умови для поліпшення інвестиційної привабливості, активізації інвестиційної діяльності в аграрному секторі економіки України. Виявлені в процесі дослідження закономірності та фактори, які використовуються при управлінні інвестиційним процесом і формуванні інвестиційної привабливості, забезпечили розробку системи організаційно-економічних заходів, практичні аспекти та пропозиції, реалізація яких дозволила підвищити ефективність управління інвестиційним процесом в аграрному секторі АПК, у тому числі і на регіональному рівні.
Практичне впровадження здійснено в аграрному секторі економіки України (довідка Міністерства аграрної політики України). Наукові та методичні розробки автора використовуються в навчальному процесі ряду вузів України (довідки додаються).
Особистий внесок здобувача полягає в комплексному дослідженні системи формування інвестиційної привабливості аграрного сектора економіки України в умовах ринкових перетворень. Дисертація є кваліфікованою науковою роботою, що містить одержані особисто автором результати. У дисертації не використовувались ідеї і розробки, що належать співавторам.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати проведених досліджень апробовані на науково-технічних конференціях професорсько-викладацького складу Таврійської державної агротехнічної академії (м. Мелітополь, 1996-1999 р.), на міжвузівській науково-практичній конференції “Передумови активізації регіональної інвестиційної політики в сучасних умовах” (м. Дніпропетровськ, 2000 р.), міжрегіональній науково-практичній конференції “Реформування земельних відносин як процес відродження українського села” (м. Буча Тернопільської області, 2000 р.), конференції “Проблеми АПК у роботах учених Криму” (м. Сімферополь, 2000 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми економіки агропромислового комплексу і формування його кадрового потенціалу” (м. Харків, 2000 р.), на VІ–VІІІ міжнародних науково-практичних конференціях “Інформаційні технології в економіці, менеджменті і бізнесі. Проблеми науки, практики й освіти” (м. Київ, 2000-2002 рр.).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладені у двох одноосібних монографіях, 21 статті у фахових виданнях, 9 публікаціях в інших виданнях та трьох навчальних посібниках.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, чотирьох розділів, списку використаної літератури, додатків. Повний обсяг дисертації становить 370 стор., у тому числі 41 таблиця, 69 рисунків, список використаної літератури містить 201 джерело на 16 сторінках комп’ютерного тексту.
У вступі обгрунтована актуальність теми дисертаційного дослідження, визначена мета й основні завдання, предмет, об’єкт і гіпотеза дослідження, висвітлені наукова новизна отриманих результатів, їх теоретична та практична цінність й особистий внесок здобувача, дані щодо апробації результатів дослідження та публікації за темою.
У першому розділі –“Теоретичні і методологічні основи формування інвестиційної привабливості” –досліджуються теоретичні проблеми інвестиційного процесу. Інвестування розглядається як складна економічна категорія, суб’єкти якої вступають в різноманітні суспільні відносини, що мають галузевий і міжгалузевий характер. На основі узагальнення результатів наукових досліджень як вітчизняних, так і зарубіжних авторів уточнено термінологічне поняття інвестиційного процесу. Висвітлено теоретичні й методичні питання формування інвестиційної привабливості аграрного сектора економіки, значущість цього напряму дослідження для реформування економіки України та її інтеграції у світове співтовариство.
У розділі наголошується, що нині науковий та практичний інтерес становить системний аналіз теоретичних основ організації й управління інвестиційним процесом, який відіграє вагоме значення у формуванні інвестиційної привабливості галузей економіки.
Головна мета інвестиційного процесу –це вкладення капіталу в найбільш привабливі об'єкти з метою одержання максимального прибутку чи досягнення соціального ефекту. Однак, необхідно враховувати, що, незважаючи на важливість, фінансова сторона інвестиційного процесу –це тільки частина економічної проблеми. Інвестиційний процес варто розуміти як нерозривну єдність фінансових, трудових, матеріально-технічних та інноваційних ресурсів.
У процесі вивчення проблеми інвестування грунтовно досліджено пов’язані з цим економічні категорії, що характеризують інвестиційний процес: суб'єкти й об'єкти інвестування, форми та джерела інвестицій, ринкові відносини, інфраструктура, пріоритети, ефективність, прибуток.
На основі вивчення й узагальнення розвитку інвестиційного процесу визначено сутність інвестицій та розкрито їх відмінності від капіталовкладень. Інвестиційний процес здійснюється через форми (види) інвестицій. З огляду на сутність інвестицій, вони мають певну класифікацію за різними групувальними ознаками. Будь-який об'єкт і суб'єкт управління, будь-який процес являють собою систему. Система є сукупністю взаємодіючих елементів, як складових структур, і частиною будь-якої системи.
Системний аналіз вітчизняних та іноземних літературних джерел стосовно економічної сутності термінів “інвестиції” та “інвестиційна привабливість” показав, що вони відносно нові й не мають поки що однозначного тлумачення. Сучасний стан інвестиційної сфери України відрізняється від її ідеальної теоретичної схеми. У радянській економіці інвестиції та інвестиційний процес не розглядались як економічні категорії, а трактувалися як властиві капіталізму. Закон України “Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 року –перший нормативний акт, в якому визначені загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності й дано визначення інвестицій.
Дослідження змісту ряду трактувань інвестицій та їх узагальнення свідчить, що найбільш поширеним є таке їх визначення: інвестиції –це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. В економічній літературі немає також єдиної точки зору щодо класифікації інвестицій. З метою обліку, аналізу й планування інвестицій в дисертаційній роботі обгрунтована їх типізація.
На основі аналізу групувальних ознак інвестицій розроблена узагальнююча схема їх класифікації. Дане групування об’єднує найсуттєвіші ознаки інвестицій, які залежно від мети дослідження можуть бути поглиблені й доповнені.
Інвестиційна діяльність багато в чому залежить від чіткості інвестиційної політики держави, яка є складовою частиною економічної політики, що проводиться державою і підприємствами щодо встановлення структури та масштабів інвестицій, напрямів використання, джерел одержання з урахуванням необхідності відновлення основних засобів і підвищення їхнього технічного рівня.
Рівень правового регулювання інвестиційної діяльності є одним з важливих елементів, що характеризують інвестиційне середовище або інвестиційний клімат у державі. Кожна держава як суб'єкт інвестиційної діяльності визначає у законодавчій формі правові, економічні й соціальні умови такої діяльності, що істотно впливають на рівень прибутковості, ризику й ліквідності інвестицій.
В межах українського законодавства суб'єкти інвестиційного процесу реалізують рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності. Інвестори можуть виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності, тому що є економічно самостійними суб'єктами: вкладниками, покупцями чи кредиторами. Вони можуть вкладати свій капітал, проектувати, здійснювати будівництво, виробляти товар, купувати цінні папери з огляду на принцип ефективності.
Суб’єкти інвестиційної діяльності, з урахуванням виконуваних ними функцій в інвестиційному процесі, поділяються на категорії інвесторів та учасників. Відповідно інвесторами є юридичні особи, підприємства, держава, які здійснюють вкладення. Наприклад, держава, як суб’єкт інвестування, виходячи з функцій інвестиційного процесу, є і інвестором, і учасником інвестиційної діяльності, тому що вона впливає на інвестиційний процес безпосередньо через державний сектор й опосередковано через державне кредитування, податкове регулювання, амортизаційну політику, приватизацію, державний лізинг та інші форми.
Рівень розвитку інвестування і стан інвестиційної політики є важливими чинниками економічного стану країни. При підготовці до прийняття управлінських рішень, пов’язаних із здійсненням інвестицій в різних їх формах, важливо правильно обрати ефективну направленість інвестування, з огляду на пріоритети державної інвестиційної політики, що змінюються залежно від економічної ситуації.
Виходячи із сучасного стану системи орієнтирів інвестиційного процесу в Україні, в роботі обгрунтовуються такі напрями інвестиційної політики:
Теоретичні дослідження й узагальнення розвитку інвестиційного процесу дозволило більш чітко сформулювати поняття інвестиційної привабливості. Воно трактується нами як економічна категорія, сутність якої полягає у багатофакторному розвитку інвестування у всіх його проявах.
Отже, інвестиційна привабливість об’єктів –це інтегральна сукупність критеріїв дієвості умов і факторів, що забезпечують інтерес інвесторів до вкладення капіталу з метою його примноження або отримання соціального ефекту. На основі принципів, аналізу й узагальнення показників економічної ефективності, методик їх розрахунку визначена система оцінки ефективності інвестицій.
Дослідження теоретичних і практичних методів було покладено в основу розробки авторської моделі оцінки інвестиційної привабливості та пріоритетів регіонів. Аналіз тенденцій розвитку інтенсифікації аграрного сектора економіки показав, що сучасні умови господарювання негативно впливають на процес інвестування.
В першооснові процесу інвестування знаходяться функції управління, виявлення основних причин, що стримують залучення інвестицій в агровиробництво та визначення критерію оцінки інвестиційної привабливості аграрного сектора економіки на основі аналізу економічних передумов формування ринку інвестицій.
Здійснені в сільському господарстві перетворення, пов'язані з реформуванням форм власності, реструктуризацією сільськогосподарських підприємств, формуванням ринкових відносин, не забезпечили змін у системі управління. Тому, як свідчать дані дисертаційного дослідження, галузь ще не є досить привабливою і пріоритетною для інвестування.
У другому розділі “Чинники, що визначають інвестиційну привабливість в аграрному секторі економіки” вивчено і систематизовано чинники інвестиційної привабливості в аграрному секторі економіки. У розділі обґрунтовані основні принципи та пріоритети регулювання інвестиційного процесу.
Досліджено й узагальнено інвестиційну діяльність банків та інших фінансових інститутів, розглянута мотивація інвестиційної привабливості аграрного сектора для іноземних інвесторів, висвітлено формування інвестиційної привабливості аграрного сектора економіки в розвинених країнах світу.
Інвестиційний процес є складним і багатогранним, що зумовлюється впливом на нього багатьох факторів. До чинників, що визначають інвестиційну привабливість країни для інвесторів, відносяться:
У ринкових умовах функціонування економіки механізм державного регулювання інвестиційного процесу передбачає систему функцій законодавчого, виконавчого та контролюючого характеру.
В даний час держава не може бути традиційним внутрішнім суб’єктом інвестування, оскільки державний бюджет зорієнтовано на покриття поточних витрат, а інвестування в економіку країни здійснюється в незначних обсягах. Проте у державній програмі залучення іноземних інвестицій визначені такі пріоритетні об'єкти інвестування:
Для інвесторів пріоритетними є галузі та підприємства, які мають високий інноваційний потенціал і здатні забезпечити приріст рентабельності капіталу, що функціонує в процесі виробництва.
Найбільш пріоритетними й одночасно прибутковими сферами агропромислового комплексу, у тому числі й для іноземного інвестування, є:
Для формування привабливості АПК необхідна насамперед політична стабільність в Україні. Одним з основних складових компонентів привабливого інвестиційного клімату в агропромисловому комплексі є обмеження адміністративних функцій управління органів виконавчої влади у функціонуванні аграрного сектора. Органи виконавчої влади не беруть безпосередньої участі у вирішенні питань, пов'язаних із забезпеченням сільськогосподарських товаровиробників матеріально-технічними ресурсами.
Проведення політики невтручання в господарську діяльність суб'єктів господарю-вання гарантує надходження додаткових інвестицій в агропромисловий комплекс.
Проблемою для інвесторів є законодавча система в Україні. Так, зокрема, внаслідок недосконалої судової системи інвестор не завжди може захистити свої інтереси, що шкодить інвестиційному іміджу держави.
Державна інвестиційна політика включає ряд функцій: по-перше, фінансування та розвиток непривабливих для приватних інвесторів, але тих, що мають для держави стратегічне значення, сфер культури, освіти, науки; по-друге, регулювання процесу приватизації державного сектора у сфері виробництва; реалізація державної політики інвестування. Узагальнення напрямів державної інвестиційної політики представлено на рис. 1.
Виходячи із цілей інвестування виділені державні та приватні інвестиції, визначені функції реалізації державної інвестиційної політики та основні методи реалізації цих функцій. Державна інвестиційна політика може змінюватися відповідно до змін у державному устрої.
Ефективне функціонування ринкової економіки залежить великою мірою від інвестиційної діяльності банків. Рівень розвитку банківської системи це важливий фактор активізації інвестиційного процесу, оскільки банки є посередниками між вкладниками й об’єктами, в які вкладається капітал. Інвестиційні операції банку здійснюються на основі оцінки ризику та прибутковості.
Одним із чинників, що характеризують ступінь інтеграції країни у світовій спільноті, є обсяг іноземних інвестиції, що залежать від привабливості об’єкта інвестування. Обсяги надходження іноземних інвестицій в Україну зростають. По країні походження іноземних інвестицій лідером є США. Їх компанії інвестували в Україну в 2003 році понад 898 млн. доларів США (табл. 1).
Для залучення іноземних інвестицій в економіку України сформувалися як позитивні, так і негативні чинники. Так, до позитивних можна віднести те, що на законодавчому рівні практично не існує обмежень щодо обсягу іноземних вкладень, створено кращі умови для повернення капіталів у країну та переказу прибутків.
До негативних відносяться: відсутність пільг для іноземних інвесторів зі сплати податків та системи субсидій (пільг) у кредитуванні, система страхування ризиків в Україні тільки започатковується, недостатньо розвинута інфраструктура міст і сіл (дороги, зв’язок, комунікації), відсутність консультаційних (дорадницьких) центрів, недостатньо розвинута мережа комерційних банків, їх філіалів, кредитних спілок у сільській місцевості.
При прийнятті стратегічного інвестиційного рішення інвестори насамперед враховують ризик країни і ризик комерційний. На основі дослідження ролі іноземних інвестицій в економіці України й аналізу умов притягнення іноземних інвесторів, розроблена класифікація способів усунення перешкод для прямих іноземних інвестицій основної форми реальних інвестицій, що надходять у країну. Виходячи з того, що для прямих іноземних інвестицій існує перешкода різного рівня, у класифікації розглянуті перешкоди адміністративного й інституційного характеру, на які держава може і повинна впливати.
c2
c2
e7 '
ca