Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
АБЛАТИВА (ABLATIVUS ABSOLUTUS)
Ablativus absolutus (скорочено Abl. abs.) — це відокремлений, граматично незалежний синтаксичний зворот, який вживається для заміни підрядних речень часу, способу дії, причини, умови та уступки. Логічний підмет такого звороту виражається іменником, займенником або субcтантивованим прикметником і стоїть в аблативі, а в ролі логічного присудка виступає дієприкметник, узгоджений з логічним підметом у роді, числі та відмінку. У звороті Abl. аbs. вживаються: дієприкметник теперішнього часу активного стану (partiсіpium praesentis actіvi); дієприкметник минулого часу пасивного стану (participium perfecti passivi). Перший із них означає дію, одночасну з дією присудка, другий — дію, яка відбулася раніше дії, вираженої присудком. Зворот Abl. abs. перекладається українською мовою у залежності від контексту:
а) як повне підрядне речєння відповідного до змісту типу, у якому логічний підмет звороту (іменник чи займенник в аблативі) виступає як підмет, а дієприкметник — як присудок;
б) дієприслівниковий зворот;
в) віддієслівний іменник з прийменником.
Наприклад:
Priamo regnante Troja de- Коли царював Пріам (за царювання Пріама),
leta est Троя була зруйнована
Redeunte vere advolant Коли повертається весна (з поверненням
aves. весни), прилітають птахи.
Те adjuvante victoriam При твоїй допомозі (коли ти допоміг)
ассері. я отримав перемогу.
Pythagoras Tarquinio Піфагор прибув до Італії за царювання
Superbo regnante in Тарквінія Гордого (коли царював
Italiam Тарквіній Гордий).
Persis appropinquantĭbus Коли перси наближалися(з наближенням,
Graeci Thermopylas сере- персів) греки зайняли Фермопіли
runt
Acti laborĭbus otium Коли праця завершена (піcля завершення
jucundum est. праці), відпочинок приємний,
Troja capta Graeci domum Оскільки Троя була захоплена
revertērunt. (після захоплення Трої; захопивши
Трою), греки і повернулися додому).
Troja deleta Aeneas in Ita- Після зруйнування Трої
lliam venit. (оскільки Троя була, зруйнована) Еней прибув
до Італії.
Multis oppĭdis expugnatis Завоювавши багато міст (піс-
legiones Romanae in patriam ля того, як численні міста
revertērunt. були завойовані), римські легіони повернулися
на батьківщину. і
НЕПОВНИЙ ABLATIVUS ABSOLUTUS
Для заміни підрядних речень з дієсловом-зв'язкою (пор.: Коли я був студентом...) вживається неповний зворот Abl. abs., який складається лише з логічного під мета, тобто іменника чи займенника в аблативі, і іменної частини складеного присудка, що стоїть також в абла тиві, узгоджуючись зі своїм логічним підметом. Наприклад:
Hannibăle duce Carthaginie- Під командуванням Ганнібала
nses Alpes transiērunt. (коли Ганнібал був вождем)- карфагенці
перейшли Альпи.
Nobis puĕris motus terrae Коли ми -були дітьми, стався
fuit. землетрус.
Tarquinio Superbo vivo fi- Коли жив Тарквіній Гордий,
nes imperii Romani propa- (за життя Тарквінія Гордого)
gati sunt. кордони Римської держави розширились.
ВПРАВИ
І. Перекладіть:
II. Перекладіть; складіть запитання до п.екбпів і діцте на них відповідь;
DE SABINIS
Urbe condĭta Romŭlus, quia Romani muliĕres non habebant, ad gentes finitĭmas legatos misit uxores petĕre. Incolae autem urbium finitimarum filias in matrimonium Romanis non dederunt, quod multi Romanorum matrones fuisse dicebantur. Legatione Romanorum nusquebenigne ассеptа Romŭlus dolo hoc conari statuit. Itaque Romani ludos instituērunt finitĭmis gentĭbus invitatis. Ad eorum spectandum Sabinorum gens cum libĕris uxorĭbus que Romam venit. Dum invitati ludos spectabant, juvĕnes Romani signa dato Sabinos aggressi sunt filiasque eorum rapuerunt. Parentes virgĭnum ex urbe profugrunt et post aliquot tempŏris bello Romanis indicto Romam agressi sunt.
In magno campo proelium commissum est. Jam diu acrĭter pugnatum est, cum mulĭeres Sablnae inter militantes se projecerunt et clamaverunt se causam belli et caedis viris et parentĭbus esse. «Mori,— ajunt,— optamus, quam sine vobis vivěre». His rebus audĭtis duces harum precĭbus commoti foedus pacemque fecērunt. Sabini vero a Romanis recepti numerum civium Romanorum auxērunt.
III. Запам’ятайте латинські вислови:
A. 1. Nihil prnecepta valent non adjuvante natura. Якщо природа не підтримує — повчання не мають сили. 2. Mutato nomĭne de te fabŭla narratur. У цій байці опові дається про тебе, лише ім'я змінене. 3. Alienos agros irrĭgas tuis satieinĭbus. Зрошуєш чужі поля, коли твої гинуть від спраги. 4. Dato uno absurdo рlurĭma absurda sequuntur. За одним допущеним безглуздям простує безліч інших.! 5. Remota justitia quid sint regna nisi magna latrocinia?! Чим би були держави, як не розбійницькими вертепами, якби не існувало правосуддя?. Accepto damno stuiti sapiunt. Зазнавши шкоди, дурні мудрішають. 7. Duobus litigantĭbus tertius gaudet. Коли двоє сваряться, третій радіє. 8. Latrante uno latrat statim et alter canis. Лиш тільки загавкає один, відразу обзивається і інший собака. 9. Fele absente mures securi sunt. Миші безпечні, коли немає кота.10. Turbato melius capiuntur flumĭne pisces: Коли вода скаламучена, рибка ловиться краще. 11. Manu aedificata manu destruam. Споруджене рукою—рукою і зруйную (зауваження Б.Хмельницького стосовно неприступності Кодацької фортеці).
В. Nemĭne contradicente et unanĭmo consensu. Без заперечень і при загальній згоді. Praetermisso titŭlo. Опускаючи титули (скорочено). Praesentĭbus testĭbus. У присутності свідків. Salvo jure. Зі збереженням усіх прав. Salvo honore. Без шкоди для честі. Januis clausis. При зачинених дверях (таємно). Vice versa. Навпаки, протилежним способом. Anĭmo deliberato. У повному душевному спокої. Adversa fortuna. При несприятливих обставинах. Rebus dictantĭbus. Під впливом обставин (на потребу дня). Роllĭсе verso. З повернутим пальцем (смертний вирок; цим жестом глядачі вимагали добити пораненого гладіатора у римському цирку).
IV. Назвіть префікси, визначте їх значення:
incorporatio, insurrectio, praeferentia, comitia, praetor, acceptus, innominatus, upplicium, revers, contractus, traditio, exheredatio, praesidium, advocatus, contributio, as sessor, ntegratio.
V. Визначте латинську основу слів:
інтернунцій, резолюція, конвент, пленум, ректор, актив, ад'ютант, факт, паритет, вербальний, клаузула, імперія, абсолютний, дата, транзитний, квадрига, абсентеїзм, транзит, демілітаризація, філіація, реінтеграція,
VI. Виділіть зворот ablativus absolutus, перекладіть українською мовою:
Testamento facto possessor abiit.
Testĭbus absentĭbus forum non est.
Юридична фразеологія
1. Pleno iure. З повним правом. 2. Salvo iure. Із збере женням права. 3. Ipso iure. В силу закону. За самим правом. Автоматично. 4. Stricto iure. За суворим змістом закону. 5. Ipso facto. З огляду на самий факт. 6. Manu proргіа. Власноручно. 7. Summa vi. Надсилу (понадсилу). 8. Non liquet (N. L.). Питання незрозуміле. (Утримуванні від голосування.) 9. Nemĭne contradicente. Одноголосно. Без заперечень з чийогось боку. 10.Damnum infecturn. (Dig.) Збиток (лише) можливий. 11. Genus non perit. Рід (родова річ) не гине. 12. Locus standi. Точка зору. 13. Habitatio. Габітація. Право на користування чужим житлом. 14. Sententiam ferre. Винести рішення. 15. Quod principi placuit legis.habet vigori. (Dig.) Що подобаєтеся принцепсу — те має силу закону. 16.Iustitia in suo cuique tribuendo cernĭtur. (Dig.) Справедливість полягає в тому, щоб кожному дати те, що йому належить. 17. Sublata causa tollĭtur effectus. Усунувши причину, усуваємо й наслідок. 18. Praesumptiones sunt coniecturae ex signo veri simĭli ad probandum assumptae. Презумпція є припущенням суду з можливих відомостей, застосованих з метою доведення.
С л о в н и к
|
оссĭdo, сіdі, сіsum III |
вбивати |
|
impetus, us m |
наступ, натиск |
|
repudio, a,vi, a-.tum I |
протидіяти, опиратися, протирічити |
|
legatus, і m |
посол, легат |
|
latro, onis m |
розбійник |
|
nusqubenigne |
негостинний |
|
conor, at us sum I |
прагнути, намагатись, пробувати |
|
iuvenis, is m |
юнак |
|
profudio, fudi, fugitum Ш |
тікати |
|
іat |
уже |
|
clamo, avi, at urn I |
кричати, гукати |
|
foedus, a. urn |
гидкий, жахливий, огидний, страшний |
Lectio vicesima tertia
УМОВНИЙ СПОСІБ (MODUS CONJUNCTIVUS)
Умовний спосіб дієслова на відміну від дійсного вказує не на реальні, а на бажані дії і стани. В українській мові умовний спосіб вживається переважно для вираженая можливої чи нездійсненної дії і виражається дієсловом у формі минулого часу з часткою «би» (пор.: прийшов би, хотів би). Значення латинського кон’юнктива значно ширше. Вживаючись у чотирьох часових формах (praesens, ітреrfectum, perfectum, plusquamperfectum) активного і пасивного станів, кон’юнктив може передавати, крім можливості, заклик до дії, побажання про її виконання, вагання, сум нів тощо. У підрядних реченнях латинський кон’юнктив, -втрачаючи своє первісне суб’єктивне значення, граматизується, тобто вживається для підкреслення зв’язку або залежності відрядного речення від головного, про що мова йтиме далі у § 82.
УТВОРЕННЯ ЧАСІВ КОН'ЮНКТИВА
І. Praesens conjunctivi (теперішній час умовного способу) утворюється: для дієслів І дієвідміни шляхом заміни кін цевого голосного основи інфінітива -а на голосний -е з наступним додаванням закінчень; для дієслів II, ІІІ, IV дієвідмін до основи інфінітива додається суфікс -а і особові закінчення: -
Activum. Passivum
Sing. 1. –m Plur. 1. -mus Smg. 1. -r Plur. 1. [mur
2. -s 2. –tis 2. -ris 2. -miпі
3. -t 3. -nt 3. -tur 3. -ntur
Наприклад:
I дієвідміна: orno, ornavi, ornatum, ornare прикрашати.
Activum Passivum
Sing. 1. orne-m Sing. 1. orne-r
2. orne-s 2. orne-ris
3. orne-t 3. orne-tur
Plur. 1. orne-mus Plur. 1. orne-mur
2. orne-tis 2. orne-mĭni
3. orne-nt 3. оrпе-пtur
II дієвідміна: doceo, docui, doctum, docēre навчати
Activum Passivum
Sing. I. doce-a-m Sing. 1. doce-a-r
2. doce-a-s 2. doce-a-ris
3. doce-a-t 3. doce-a-tur
Plur. I. doce-a-mus Plur. 1. doce-a-mur
2. doce-a-tis 2. doce-a-mĭпі
3. doce-a-nt 3.doce-a-ntur
III дієвідміна: lego, legi, lectum, legĕre читати
Activum Passivum
Sing. 1. leg-a-m Sing. 1. leg-a-r
2. leg-a-s 2. leg-a-ris
3. leg-a-t 3. leg-a-tur.
Plur l. leg-a-mus Plur. 1. leg-a-mur
2. leg-a-tis 2. leg-a-mĭni
3. leg-a-nt 3. leg-a-ntur
IV дієвідміна: audio,-udivi, audĭtum, audīre слухати
Activum Passivum
Sing. 1. audi-a-m Sing. 1. audi-a-r
2. audi-a-s 2. audi-a-ris
3. audi-a-t . 3. audi-a-tur
Рlur. I. audi-a-mus Plur. 1. audi-a-mur
2. audi-a-tis 2. audi-a-mĭni
3.audi-a-nt 3. audi-a-ntur
II. Imperfectum conjunctivi (минулий час недоконанoго виду умовного способу) для дієслів усіх дієвідмін утворю ється від форми інфінітива теперішнього часу на -rе (§ 61.) за допомогою особових закінчень:
Activum Passivum
Sing. 1. –m Plur. 1. -mus Sing. 1.-r Plur. 1. -mur
2. –s 2. –tis 2. –ris 2. -mĭni
3. –t 3. –nt 3. –tur 3. –ntur
Наприклад:
Activum
Sing. 1. ornare-m Sing. 1.legĕre-m
2. оrпаrе-s 2.legĕre-s
3. оrпаrе-t 3.legĕre-t
Plur. 1. ornare-mus Plur. 1.legere - mus
2. ornare-tis 2.legere-tis
3. ornare-nt 3.legĕre-nt
Passivum
Sing 1. ornare-r Sing. 1.legĕre-r
2. оrпаrе-ris 2.legere-ris
3. оrпаrе-tur 3.legere-tur
Plur. 1. ornare-mur Plur. 1.legere - mur
2 .ornare-mini 2.legere-mĭni
3 .ornare-ntur 3. legere-ntur
III. Perfectum conjunctivi (минулий час доконаного виду умовного способу) утворюється:
а) в активному стані—від основи перфекта (§ 13) за допомогою компонентів:
Sing. 1. -ĕrim Plur. 1. -erīmus
2. -ĕris 2. -erītis
3. -ĕrit 3. -ĕrint
Наприклад:
Sing. 1. ornav-erim Plur. 1. ornav-erĭmus
2. ornav-ĕris 2. ornav-erĭtis
3. ornav-ĕrit 3. ornav-ĕrint
б) у пасивному стані — шляхом поєднання дієприкмет ника минулого часу пасивного стану (participium реrfecti passivi, § 45) з допоміжним дієсловом esse .(бути) у формах кон’юнктива теперішнього часу, а саме:
Sing. 1.sim Plur. 1. simus
2. sis 2. sitis
3. sit 3. sint
Наприклад:
Sing. 1. ornatus, a, urn sim Plur. 1. ornati, ae, a simus
2. ornatus, a, um sis 2. ornati, ae, a siltis
3. ornatus, a, um-sit 3. ornati, ae, a silnt
IV. Plusquamperfectum conjunctivi (давnоминулий час умoвного способу) утворюється;
а) в активному- стані —від форми інфінітива перфекта на -isse (§ 61) за допомогою особових закінчень:
Sing. 1. -т Plur. 1. -mus
2. -s 2. –tis
3. -t 3. -nt
Наприклад:
Sing. 1. ornavisse-m Plur. 1. ornavisse-mus
2. ornavisse-s 2. ornavisse-tis
3. ornavisse-t 3. ovmvisse-nt
б) у пасивному стані — шляхом поєднання дієприкмет ника минулого часу пасивного стану (participium perfecti passivi) з допоміжним дієсловом esse (бути) у формах кон’нктива минулого часу недоконаного виду, а саме:
Sing. 1. essem Plur. 1. essemus
2. esses 2. essetis
3. esset 3. essent
Наприклад:
Sing. 1. ornatus, a, um essem Plur. 1. ornati, ae, a essemus
2. ornatus, a, um esses 2. ornati,ae, a esse-tis
3. ornatus, a, um esset 3. ornati, ae, a essent
Nota bene!
Форми умовного способу допоміжного дієслова esse (бути) такі:
Praesens conjunctivi Imperfectum conjunctivi
Sing . 1. sim Sing. 1. essem
2. sis 2. esses
3. sit . 3. esset
Plur. 1. simus Plur. 1. essemus
2. sitis 2. essetis
3. sint 3. essent
Perfectum conjunkctivi Plusquamperfecfum conjunctivi
Sing. 1. fuerim. Sing. 1. fuissem
2. fueris 2. fuisses
3. fuerit 3. fuisset
Plur. 1. fuerĭmus Plur. 1. fuissemus
2. fuerĭtis 2. fuissetis
3. fuĕrint 3. fuissent
ЗНАЧЕННЯ КОН'ЮНКТИВА У НЕЗАЛЕЖНИХ РЕЧЕННЯХ
У незалежних реченнях латинський кон’юнктив мoже виражати:
1) заохочення, заклик, спонукання до дії (conjunctivus hortativus); вживається лише у 1-й особі множини теперіш нього часу, перекладається наказовою формою або за допо могою слів «давайте», «будемо»:
Gaudeamus! Радіймо! (Давайте радіти! Будемо радіти!)
Loquamur! Говорімо! (Давайте говорити! Будемо гoворити!)
2) наказ, вимогу, категоричне побажання (conjunctions imperativus); вживається у 2-й і 3-й особах однини й множи ни теперішнього часу і перекладається наказовою формою (для 2-ї особи) або за допомогою часток хай, нехай (для 3-ї особи):
Dicas! Говори! і
Dicat! Хай говорить! \
Vivat! Хай живе!
Vivant! Хай живуть!
3) заборону (conjunctivus prohibitīvus); (вживається із заперечною часткою пе у 2-й особі однини й множини теперішнього або минулого часу доконаного виду (praesens, perfectum) і перекладається заперечною наказовою формoю;
Ne legas! He читай! (тепер)
Ne venias! He приходь! (тепер
Ne legĕris! He читай (взагалі)
Ne venĕris! He приходь! (взагалі)
4) побажання (conjunctivus optativus); вживається:у всiх особах теперішнього, минулого недоконаного виду і давноминулого часів (praesens, imperfectum, plusquamperfecturn). При цьому слід мати на увазі, що praesens виражає побажан ня на майбутнє, imperfectum — нездійсненне побажання, яке стосується моменту мовлення, a plusquamperfecfum позначає нездійсненне побажання, яке стосується минулого. Форми побажального кон’юнктива часто підсилюються вигуком иtĭпат (о, якби). Наприклад:
Utĭnam scribat! О, якби він написав! (у майбутньому)
Utĭnam scriberet! О, якби він написав! (тепер)
Utĭnam scripsisset! О, якби він був написав! (у мину лому)
5) можливість виконання дії (conjunctivus potentialis);
вживається в усіх особах теперішнього часу, минулого часу недоконаного виду і минулого часу доконаного виду (prae sens, imperfectum, perfeсturn). При цьому praesens та perfectum виражають дію, яка може відбутися тепер або у май бутньому, a imperfectum — дію, яка могла б відбутися у ми нулому. Форми потенціального кон’юнктива переклада ються за допомогою дієслова могти і часток би, б. На приклад:
Наес non dicam. Я не міг би цього сказати (у майбутньому і тепер).
Наес non dixerim. Я б цього не сказав (у майбутньому і тепер).
Наес non dicerem. Я б цього не міг сказати (у минулому).
6) сумнів, вагання, нерозуміння (conjunctivus dubitativus); вживається, як правило, у 1-й особі однини і мно жини теперішнього і минулого недоконаного виду часів (praesens, imperfectum), причому praesens стосується тепе рішньої дії, a imperfectum — минулої. Перекладається кон’юнктив сумніву неозначеною формою дієслова або за допомогою слова було у поєднанні з неозначеною формою. Наприклад:
Quid dicam? Що мені говорити? (тепер)
Quid dicerem? Що мені було сказати? (у минулому)
7) поступку, припущення щодо можливості виконання дії (conjunctivus concessivus); вживається у всіх ocобax теперішнього і минулого доконаного виду часів (praesens, perfectum), причому praesens вказує на дію, припустиму зараз, a perfectum—дію, припустиму у минулому. Пере кладається такий кон’юнктив за допомогою слів припус тимо, хоч. Наприклад:
Sit hoc verum. Припустимо, що це правда.
ВПРАВИ
І. Перекладіть:
1. Quod sentimus — loquamur, quod loquimur —sentiamus; concordet sermo, cum vita. 2. Amemus patrliam nostram et pareamus legĭbus ejus. 3. Difficilia superemus, impossibilia ne optemus. 4.Dictis facta respondeant. 5.Sit nox cum somno, sit sine lite dies. 6. Non quam multis, sed quam bonis floreat Collegium studiosis. 7. Nihil novi constitui debeat per nos et successores nostros sine communi consiliariorum et nuntiorum terrestrium consensu (законодавча формула обмеження королівської влади). 8. Ne quid falsi studeat, ne quid veri non studeat historia. 9. Ne sit securus, qui non est tutus ab hoste. 10. Ne vivas alĭter in solitudĭne, alĭter in foro. 11. Qui dedit beneficium-taceat, narret, qui accepit. 12. Utĭnam tam facĭle vera invenire possim, quam falsa convincěre. 13. Incĭpit novus annus: utĭnam sit felix! 14. Quid faciant leges, ubi sola pecunia regnat. 15. Pro patria quis bonus dubĭtet mortem oppetěre? 16. Fortunam citius reperias, quam retineas. 17. Suum quisque noscat ingenium acremque se et bonorum et vitiorum suorum praebeat judĭcem. 18. Quisque me ad cenam vocavěrit valeat (графіті у Помпеях). 19. Qui librum istum furatur, a domine maledicatur, non videat Christum, quicumque furabĭtur istum (середньовічний власницький застережний запис на книзі).
DE JURE PERSONARUM
1. Omne jus, quo utĭmur, vel ad personas pertĭnet, vel ad res, vel ad actiones. Prius videamus de personis. Summa divisio de jure personarum haec est, quod omnes homĭnes aut liběri sunt aut servi. Rursus liberorum homĭnum alii ingenui sunt, alii libertini. Ingenui sunt, qui liběri nati sunt; libertini, qui ex servitute manumissi sunt.
2. Est autem manumissio de manu missio, id est datio libertatis; nam quamdiu quis in servitute est, manui et potestati supposĭtus est, manumissus autem liberatur potestate.
3. Sequĭtur de jure personarum alia divisio: nam quаеdam personae sui juris sunt, quaedam alieno juri sunt subjectae. Rursus earum personarum, quae alieno juri subjectae sunt, aliae in potestate, aliae in manu sunt.
4. Videamus nunc de iis, quae alieno juri subjectae sunt:
si cognoverĭmus, quae illae personae sint, simul intellegemus, quae sui juris sint. Ac prius displiciamus de iis, qui in аliеnа potestate sunt. In potestate itaque sunt servi dominorum. Quae quidem potestas juris gentium est, nam apud omnes peraeque gentes animadvertěre possumus domĭnis in servos vitae necisque potestatem esse, et quodcumque servum adquirĭtur, id domino adquĭri.
5. Sed hoc tempŏre neque civĭbus Romanis nec ullis aliis hominĭbus, qui sub imperio popŭli Romani sunt, licet supra modum et sine causa in servos suos saevire: qui sine causa servum suum occiděrit, non minus teneri jubetur, quam qui alienum servum occiděrit. Sed et major quoque asperĭtas dominorum per ejusdem princĭpis constituticnem (Constitutio Antoniana de civitate, 212 anno) coërcetur: male enim nostro jure uti non debemus.
6. Item in potestate nostra sunt libĕri nostri. Quod jus pro prium civium Romanorum est: fere enim nulli alii sunt homĭnes, qui talem in filios suos habent potestatem, qualem nos habemus (Gajus).
11. Запам'ятайте латинські вислови:
A..l. Vivat nostra civĭtas, vivat, crescat, floreat! Хай живе наша держава, хай процвітає і зростає! 2. Audiatur et altera pars. Хай буде вислухана i інша сторона! 3. Nemĭnem cito accusavĕris, nemĭnem cito accusaveris. Нікого відразу не хвали і нікого відразу не гудь. 4.Cedant агmа togae. Нехай зброя поступиться місцем тозі (хай настане мир замість війни). 5. Quid bonum, felix, faustum fortunatumque sit (QBFFFQS). Хай це буде на щастя, на благо, на удачу. 6. Ante victoriam ne canas triumphum. He співай тріумфу до перемоги. 7. Fiat justitia, pereat mundus. Хай восторжествує правосуддя, хоча б і світ загинув. 8. In silvam ligna ne feras. He носи дров до лісу. 9. Sint ut sunt aut non sint. Хай лишається так, як є, або ніяк. 10. Oderĭnt, dum metuant. Хай ненавидять, аби боялися (улюблений вислів імператора Калігули). 11. Qui habet aures ad audiendum — audiat. Хто має вуха для слухання — нехай слухає. 12. Quidquid agis, prudenter agas et respĭce fiem (Ov.). Усе, що робиш, роби мудро і передбачай кінець. 13.Sit tibi terra levis, mollĭque tegaris arena (Marf.). Хай легкою буде тобі земля і хай вкриває тебе м’який пісок.
14. Omnia vincit amor |et nos cedamus amori (Verg.).
Усе перемагає любов, скорімося ж і ми любові!
В. Saepe stilum verte. Частіше повертай стило (більше вправляйся у своєму ремеслі). Prosit! На здоров'я! Quod absit! Чого не дай боже! Ne varietur! He міняти! Ne repetaturl Не повторювати. Fiat lux! Хай буде світло! Caveant consŭles! Хай пильнують консули!
3. Назвіть префікси, визначте їх значення:
detentor, promulgatio, negotium, responsum, persuadeo, concessivus, prohibitivus, perpetuus, subiectum, adquirĕre, displicēre, necessarius, antinomia, commodum, incommodum..
4. Визначте латинську основу слів:
інтервенція, ратифікація, кредит, партія, мода, ваганти, реакція, бенефіс, серійний, потенційний, альтернатива, пролонгація, протекторат, резидент, віза, реквізиція.
Юридична фразеологія
СЛОВНИК
pertineo, finui, -, II
divisio, onis f
rursus
ingenuus, a, um
libertinus, i m
manumisso, onis f
datio, onis f
quamdiu
suppono, posui, positum, Ш -
sequor, secutus sum,
sequi (Acc.) III
subiectus, a, um
cognosco, novi, nitum, Ш
Intellego, legi, lectum, Ш -
animadverto, verti,
versum, Ш (Аcc)
nex, necis f
adquiro (acquiro), quisivi,
quisitum, Ш
saevio, ivi, itum, IV
iubeo, iussi, iustum, II
asperitas, atis f
coerceo, cul, citum II
належати, тягнутися,
простягатися, поширюватися на
розрізнення, відмінність,
розподіл
назад, знову, далі
вільнонароджений
вільновідпущенник, слобожанин
відпущення (раба) на волю
надання, подача, давання
як довго
підкоряти
іти за, слідувати
підлеглий, підданий
пізнавати
розуміти
звертати увагу, спостерігати убивство, смерть
заробити, нажити, придбати
лютувати
наказувати, призначати
жорстокість, суворість
стримувати, карати
Lectio vicesima quarta
КІЛЬКІСНІ 1 ПОРЯДКОВІ ЧИСЛІВНИКИ
(NUMERALIA CARD1NALIA ЕТ ORDINALIA)
|
Араб- ські цифри |
Римські цифри |
Кількісні, числівники |
Порядкові числівники |
|
1 |
І |
unus, una, unum (один, одна, одне) |
primus, prima, primum (перший, перша, перше) |
|
2 |
ІІ |
duo, duae, duo |
secundus, a, um (alter) |
|
3 |
III |
tres, tria |
tertius, a, um |
|
4 |
IV |
quattuor |
quartus, a, um |
|
5 |
V |
quinque |
quintus, a, um |
|
6 |
VI |
sex |
sextus, a, um |
|
7 |
VII |
septem |
septimus,- a, um |
|
8 |
VIII |
octo |
octavus, a, um |
|
9 |
IX |
novem |
nonus, a, um |
|
10 |
X |
decem |
decimus, a, um |
|
11 |
XI |
undecim |
undecimus, a, um |
|
12 |
XII |
duodecim |
duodecimus, a, um |
|
13 |
XIII |
tredecim |
tertius decimus |
|
14 |
XIV |
quattuordecim |
quartus decimus |
|
15 |
XV |
quindecim |
quintus decimus |
|
16 |
XVI |
sedecim |
sextus decimus |
|
17 |
XVII |
septendecim |
septimus decimus |
|
18 |
XVIII |
duodeviginti |
duodevicesimus |
|
19 |
XIX |
undeviginti |
undevicesimus |
|
20 |
XX |
viginti |
vicesimus |
|
21 |
XXI |
unus et viginti (viginti unus) |
unus et vicesimus |
|
28 |
XXVIII |
duodetriginta |
duodetricesimus |
|
29 |
XXIX |
undetriginta |
undetricesimus |
|
30 |
XXX |
triginta |
tricesimus |
|
40 |
XL |
quadraginta |
quadragesimus |
|
50 |
L |
quinquaginta |
quinquagesimus |
|
60 |
LX |
sexaginta |
sexagesimus |
|
70 |
LXX |
septuaginta |
septuagesimus |
|
80 |
LXXX |
octoginta |
octogesimus |
|
90 |
XC |
nonaginta |
nonagesimus |
|
100 |
C |
centum |
centesimus |
|
101 |
CI |
centum unus |
centesimus primus |
|
200 |
CC |
ducenti, ae, a |
ducentesimus |
|
300 |
CCC |
trecenti, ae, a |
trecentesimus |
|
400 |
CD |
quadringenti, ae, a |
quadringentesimus |
|
500 |
D |
quingenti, ae, a |
quingentesimus |
|
600 |
DC |
sescenti, ae, a |
sescentesimus |
|
700 |
DCC |
septingenti, ae, a |
septingentesimus |
|
800 |
DCCC |
octingenti, ae, a |
осtingentesimus |
|
900 |
CM |
nongenti, ae, a |
nongentesimus |
|
1000 |
M |
mille |
millesimus |
|
2000 |
MM |
duo milia |
bis millesimus |
|
3000 |
MMM |
tria milia |
ter millesimus |
ВІДМІНЮВАННЯ КІЛЬКІСНИХ ЧИСЛІВНИКІВ
Серед кількісних числівників відмінюються;
- числівники від 1 до 3;
- назви сотень від 200 до 900;
--числівник 1000 (лише у множині - milia).
m f n m f n
Nom. unus una unum duo duae duo
Gen. u n і u s duorum duarum duorum
Dot. u n і duobus duabus duobus
Acc. unum unam unum duos duas duo
Abl. uno una uno duobus duos duobus
m;f n n
Nom. tres tria milia
Gen. t r і u m milium
Dat.. tr і bus milĭbus
Acc. tres trіa milia
Abl. tribu s milĭbus
m f n
Nom. ducenti ducentae ducenta
Gen. ducentorum ducentarum ducentorum
Dat. ducentis ducentis ducentis
Acc. ducentos ducentas ducenta
Abl. ducentis ducentis ducentis
ВІДМІНЮВАННЯ ПОРЯДКОВИХ ЧИСЛІВНИКІВ
Порядкові числівники відмінюються так само, як прикметники першої-другої відміни, узгоджуючись з іменниками, до яких вони відносяться, у роді, числі та відмінку. Наприклад:
Singulаris Pluralis
Nom. sextus numěrus-шocmuй номер sexti numěri
Gen. sexti nиměri sextorum numerorum
Dat. sexto numero sextis numěris
Acc. sextum numěrum sextos numěros
Abl. sexto numěro sextis numěris
Singularis Pluralis
Norn. decĭma legio десятий легіон decĭmae legiones
Gen. decĭmae legionis decimarum legionum
Dat. decĭmae legioni decĭmis legiomtbs
Acc. decĭmam legionem . decĭmas legioned
Abl. decĭma legione decĭmis legionĭbus
Singularis Pluralis
Norn. quintum caput п'ятий розділ quinta capĭta
Gen. quinti capĭtis quintorum -capitum
Dat. quinto capĭti quintis capitĭbus
Acc. quintum caput quinta capita
Abl. quinto capĭte quintis capitĭbus
У складених порядкових числівниках латинської мови, на відміну від української, прикметникових -закінчень набуває кожна складова частина, яка узгоджується з відповідним іменником у роді, числі та відмінку. Наприклад:
Nom. annus millesĭmus nongentesĭmus octogesĭmus quintus - 1985-й рік.
Gen. anni millesĭmi nongentesĭmi octogesĭmi quinti 1985-го року
Dat. anno millesĭmo nongentesĭmo octogesĭmo quinto - у 1985-му році
УЗГОДЖЕННЯ КІЛЬКІСНИХ ЧИСЛІВНИКІВ З ІМЕННИКАМИ
У латинській мові кількісні числівники від І до 1000 (останній лише в однині) виступають у ролі означення до іменника. При цьому відмінювані числівники узгоджуються з іменником у роді, числі та відмінку, а невідмінювані ставляться поруч з іменником, не впливаючи на його відмінок у конкретному реченні. Наприклад:
а) відмінювані числівники:
duo аmiсі двоє друзів
(Пор.: Videbam duos amicos. Я бачив двох друзів.) duae femĭnae дві жінки
(Пор.: Puĕri illarum duarum femĭnarum servati sunt. Діти цих двох жінок врятувалися.)
tres libri три книги
tria verba три слова
ducentae scholae двісті шкіл
ducenta oppĭda двісті міст
б) невідмінювані числівники:
Habeo centum libros. Я маю сто книг
In legione Romana erant decem cohortes. У римському легіоні була десять когорт. .
Nota bena!
Числівник milia (тисячі-у множині) вимагає після себе іменника у родовому відмінку:
tria milia milĭtum три тисячі воїнів
РОЗДІЛОВІ 1 ПРИСЛІВНИКОВІ ЧИСЛІВНИКИ
(NUMERALIA D1STR1BUTIVA ЕТ ADVERBIALIA)
Розділові числівники відповідають на питання по скільки? (пор.: по одному, по два); прислівникові числівники відповідають на питання скільки разів? (пор.: двічі, трічі, п'ять разів), їх форми такі:
|
Арабські цифри |
Розділові числівники |
Прислівникові числівники |
|
1 |
singŭli, singŭlae, singŭla (no одному, по одній) |
semel (один раз) |
|
2 |
bini, ae, a (no два, по дві) |
bis (двічі) |
|
3 |
terni (trini), ae, a |
ter |
|
4 |
quaterni, ae, a |
quater |
|
5 |
quini, ae, a |
quinquies |
|
6 |
seni |
sexies |
|
7 |
septeni |
septies |
|
8 |
octoni |
octies |
|
9 |
noni |
novies |
|
10 |
deni |
decies |
|
11 |
undeni |
undecies |
|
12 |
duodeni |
duodecies |
|
13 |
terni deni |
ter decies |
|
14 |
quaterni deni |
quater decies |
|
15 |
quini deni |
quinquies decies |
|
16 |
seni deni |
sexies decies |
|
17 |
septeni deni |
septies decies |
|
18 |
duodeviceni |
duodevicies |
|
19 |
undeviceni |
undevicies |
|
20 |
viceni |
vicies |
|
21 |
singŭli et viceni |
semel et vicies |
|
28 |
duodetriceni |
duodetricies |
|
29 |
undetriceni |
undetricies |
|
30 |
triceni |
tricies |
|
40 |
quadrageni |
quadragies |
|
50 |
quinquageni |
quinquagies |
|
60 |
sexageni |
sexagies |
|
70 |
septuageni |
septuagies |
|
80 |
octogeni |
octogies |
|
90 |
nongeni |
nonagies |
|
100 |
centeni |
centies |
|
101 |
centeni singŭli |
centies semel |
|
200 |
duceni |
ducenties |
|
300 |
treceni |
trecenties |
|
400 |
quadringeni |
quadringenties |
|
500 |
quingeni |
quingenties |
|
|
sesceni |
sescenties |
|
700 |
septingeni |
septingenties |
|
800 |
octingeni |
octingenties |
|
900 |
nongeni |
nongenties |
|
1000 |
singŭla milia |
milies |
|
2000 |
duobina milia |
bis milies |
|
3000 |
terna milia |
ter milies |
Розділові числівники узгоджуються з іменником, до якого відносяться, у роді, числі та відмінку, відмінюючись при цьому як прикметники першої-другої відміни. Наприклад:
Apud Romanos quotannis bini consŭles (Norn.) creabantur. У римлян щороку обиралось по два консули. Romani quotannis binos consŭles (Acc. creabant. Римляни щороку обирали по два консули. Прислівникові числівники не відмінюються. Наприклад:
Marius septies consul fuit. Марій був консулом cім разів.
ВЖИВАННЯ ВІДМІНКІВ ПРИ ЧИСЛІВНИКАХ
При числівниках у латинській мові вживаються відмінки з такими значеннями:
Ablativus tempŏris (аблатив часу) - вказує на час виконання дії, відповідаючи на питання коли?, у який час?. На відміну від аналогічної конструкції в українській мові, Ablativus tempŏris вживається без прийменника. Наприклад:
anno millesĭmo quingentesĭmo- у тисяча п'ятсот тридцятому році
tricesĭmo
primo Punico bello під час першої Пунічної війни
die septĭma на сьомий день
Accusativus tempŏris (знахідний часу) - вказує на строк тривалості дії, відповідаючи на питання як довго?, протягом якого часу?. Інколи Accusativus tempŏris вживається з прийменником per (протягом). Наприклад:
Alexander Magnus [per] tre- Олександр Великий царював
decim annos regnavit протягом тринадцяти рoків
Accusativus tempŏris може також вказувати на вік людини, вживаючись без прийменника і відповідаючи на питання скільки [років}? Наприклад:
Amicus meus quattuor et Моєму другу тоді було
vigĭnti turn habebat annos. двадцять чотири роки.
Accusativus limitationis (знахідний обмеження) - вказує на кількісний вимір просторових і часових понять, відповідаючи на питання як довго?, як широко?, як глибоко? тощо. Наприклад
Milĭtes milia passuum vigin- Солдати пройшли двадцять
ti procederunt. тисяч кроків.
РИМСЬКИЙ КАЛЕНДАР
Первісно календар у римлян був місячним. Він складався з 10 місяців і починався у березні. Назви місяців були такими: Martius, Aprilis, Majus, Junius, Quintilis, Sextilis, September, October, November, December. Серед цих назв п'ять останніх мали числовий характер, позначаючи порядковий номер місяця: п'ятий, шостий, сьомий тощо. Згодом було запроваджено сонячний 12-місячний календар з двома новими (останніми у році) місяцями: Januarius, Februarius. Ще пізніше місяць Quintilis було перейменовано в честь імператора Гая Юлія Цезаря на Julius, а місяць Sextilis - в честь імператора Августа - на Augustus. З середини 1 ст. до н. е. початком року стали вважати 1 січня, оскільки саме у цей день приступали до виконання своїх обов'язків консули та інші римські магістрати. У зв'язку із зміною початку року втратили логічний смисл числові назви місяців September (сьомий), October (восьмий), November (дев'ятий) December (десятий), які, проте, традиційно збереглися у календарі, не зазнавши змін. Цю особливість слід мати на увазі, розкриваючи скорочені написання дат, характерні для середньовічної хронологічної традиції. Наприклад, запис VII-bris слід читати не Як 7-й місяць (тобто липень), а як Septembris (тобто вересень).
У кожному місяці римляни виділяли три головних дні, відносно яких визначалися усі інші дні місяця. Ці дні, пов'язані з фазами місяця, були такими:
Kalendae (Календи) - день нового місяця (1-й день місяця);
Nonae (Нони) - день першої чверті місяця (5-й або 7-й день місяця)
Idus (Іди) - день повного місяця (13-й або 15-й день місяця).
У березні, травні, липні і жовтні Нони випадали на 7-ме число місяця, а Іди-на 15-те (для зручності запам'ятовування - Mar-Ma-Jul-0), в інші місяці Нони були на 5-й, а Іди - на 13-й день.
Якщо дата події випадала на один із головних днів, її позначали за допомогою аблатива без прийменника (Ablativus tempŏris):
Kalendis Januariis на січневі Календи, тобто 1 січня
Idĭbus Februariis на лютневі Іди, тобто 13 лютого
Idĭbus Martіis на березневі Іди, тобто 15 березня
Nonis Juniis на червневі Нони, тобто 5 червня
Якщо дата події випадала на день, що передував одному з головних днів, її позначали за допомогою слова pridie (напередодні), після якого ставилася назва відповідного головного дня у знахідному відмінку; Наприклад:
pridie Nonas Apriles напередодні квітневих Нон, тобто 4 квітня
pridie Kalendas Ja nuarias напередодні січневих Календ, тобто 31 грудня.
Якщо дата події випадала на будь-який інший день, її позначали за допомогою цифри, яка вказувала, скільки днів лишалося до найближчого головного дня. При цьому у підрахунок днів входив і той день, котрий датувався, і той головний день, відносно якого вівся відлік. Наприклад, 13-й день-перед листопадовими Календами-це 20 жовтня, рахуючи 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, ЗО, ЗІ жовтня і 1 листопада (тобто 13 днів). Перед цифрою-ставилися слова ante diеm (скорочено: a. d., тобто перед днем), а після неї вказувався головний день. Наприклад:
а. d. VI. Kal. Novembres шостий день до листопадо-
(ante diem sextum Kalen- вux Календ, тобто .27 жовт-
das Novembres).. ня
a. d. III. Nonas Majas (ante третій день до травневих
diem tertium Nonas Majas) Нон, тобто 5 травня
Римляни користувалися спочатку 8-денним тижнем;
за часів пізньої античності було запроваджено 7-денний тиждень, запозичений зі Сходу. Назви днів тижня, були пов'язані з планетами сонячної системи, які, в свою чергу, носили імена богів римського пантеону. Багато з них збереглося до сьогодні у європейських мовах.
Латинська Переклад Англ. Нім. Франц.
назва
Solis dies день Сонця Sunday Sonntag Dimanche
(неділя)
Lunae dies день Місяця Monday Montag Lundi
Martis dies день Марса Tuesday Dienstag Mardi
Мercurii dies день Меркурія Wednesday Mittwoch Merсredі
Jovis dies день Юпітера Thursday Donnerstag Jeudi
Veneris dies день Венерн Friday Freitag Vendredi
Saturni dies день Сатурна Saturday Sonnabend Samedi
Римляни поділяли добу на дві частини: від сходу до заходу сонця - день, від заходу до сходу - ніч. День у свою чергу підрозділявся на такі відрізки:
mane ранок; вранці
ad meridiem до полудня
post meridiem після полудня
vesper або supremo die увечері
Ніч поділялася на чотири варти (вігілії) з порядковими назвами: vigilia prima, secunda, tertia, quarta.
РИМСЬКІ МІРИ І ГРОШІ
I. Міри (modus):
а) довжини: pes (стопа) - 30 см.
passus (подвійний крок) - 1,5 м
mille passuum (римська миля) - 1,5 км
б), площі: jugĕrum (югер) - біля 0,25 га
в) об'єму: modius (модій) - 9л;
congrius (конгрій)-біля З л
sextarius (секстарій) -0,5 л
г) ваги: pondus (римський фунт) - біля 1,3 кг
II. Гроші (pecunia):
а) мідні: as (ас) та його частини: 1/3 аса-triens
1/6 аса - sextans
1/12 аса - unсia
б) срібні: denarius (денарій) - 10 асів
quinarius (квінарій) - 5 асів
sestertius (сестерцій) - 2,5 аса
в) золоті: aureus (золотий) - 100 сестерціїв
ВПРАВИ
1. Перекладіть:
1. Persae puĕros haee tria docebant: equitare, sagittas magna arte dirigĕre, vera loqui. 2.Sex horas dormĭre sat juvenique senique, septem vix pigro, nulli concedĭtur octo. 3. Nemo potest domĭnis pariter servire duobus. 4. Duae res sunt, quae homĭnes ad maleficium impellunt: luxuria et avaritia. 5. Summa et perfecta gloria ex trĭbus his constat si dilĭgit multitudo, si fidem habet, si cum admiratione duadam honore dignum putat. 6. In legione Romana decem erant cohortes, in cohorte tres manipŭli, in manipŭlo duae centturiae, primo centuria centum milĭtes habebat (unde centurіа appellabatur), deinde modo quinquaginta. 7. Anno septingentesĭmo septuagesĭmo sexto in Graecia prima Olympia constituta sunt. 8. Condĭta est Carthago septuaginta duopus annis ante, quam Roma. 9. Alexander Magnus anno trecentesĭmo vicesĭmo tertio decessit, postquam tredĕcim annos regnavit. 10. Anno centesĭmo quadragesĭmo sexto Carthago a Scipione deleta, Corinthus a Mummio concremata est. ll. Anno quadringentesĭmo octogesĭmo Xerxes, rex Persarum, ingentes copias ex Asia in Europam duxit. 12. Senator post sexagesĭmum et quintum annum in curiam venire non cogĭtur nec vetatur. 13. Ut rerum scriptores antiqui tradunt, in pugna Marathonia occisi sunt e numĕro Persarum sex milia et quadringenti, e numĕro Atheniensium centum nonaginta duo. 14. Romani tribus bellis cum Carthaginiensĭbus dimicaverunt: primo bello ab anno ducentesĭmo sexagesĭmo quarto usque ad annum ducentesĭmum quadragesĭmum primum, secundo ab anno ducentesĭmo duodevicesĭmo usque ad ducentesĭmum secundum. Anno post pax facta est. Bellum tertium ab anno centesĭmo undequinquagesĭmo usque ad centesĭmum quadragesĭmum sextum gestum est. 15. Romŭlus, primus Romanorum rex, ut tradunt, septem et triginta annos Ronae praestĭtit, Numa Pompilius, secundus rex, tres et quadraginta, Tullus Hostilius, qui tertius regnabat, quinque et viginti, Tarquinius Priscus, quintus rex,- duodequad-raginta, Servius Tullius, rex sextus, quattuor et quadraginta, Tarquinius Superbus, septĭmus et ultĭmus rex Romanorum, quinque et viginti. 16. Annos numerabant Romani ab anno Urbis condĭtae, qui annus fuit ante aeram nostram septingentesĭmus quinquagesĭmus tertius. 17. Anno quinquagesĭmo nono sive ab Urbe condĭta ducentesĭmo quadragesĭmo quarto expulsus est ex regno Romano Tarquinius Superbus, ultĭmus rex Romanorum, et duo consŭles creati sunt. 18. Anno tricesĭmo imperium Romanum occupavit Augustus, quii primus imperator popŭli Romani fuit. Imperatorĭbus paruit imperium Romanum usque ad annum quadringentesĭmum sextum aerae nostrae, sive ab Urbe condĭta millesĭmurm ducentesĭmum tricesĭmum.
II. Запам'ятайте латинські вислови:
1. Una hirundo non facit ver. Одна ластівка не робить весни. 2. Unus testis - nullus testis. Один-свідок - не свідок. 3. Conscientia - mille testes. Совість - тисяча свідків. 4. Vox uniuis - vox nullius. Один голос - не голoс. 5. Primus inter pares. Перший серед рівних. 6.Tres faciunt collegium. Троє складають раду (положення римського права стосовно складу судії). 7. Tertium non datur. Третього не дано. 8. Unus dies gracius est vitae. Один день - це крок життя. 9. Summa sedes non capit duos. Найвище становите не терпить (одночасно) двох осіб.
ІІІ. Провідміняйте:
duo consŭles; pars quarta; oratio prima.
IV. Складіть ряди до 4, 5, 6, 7, 8, 9:
Зразок: tres - tredĕcim, triginta - trecenti (3, 13,. 3О, 300);
tertius - tertius decĭmus, trecesĭmus - trecentesĭmus (3-й, 13-й, 30-й, 300-й).
V. Напишіть латинською мовою:
13, 18, 24, 27, 50,-72, 146, 1965.
VI. Напишіть римськими цифрами:
58, 99, 357, 504, 1980.
VII. Вивчіть рахунок кількісних -і порядкових числівників до 10, круглі десятки від 20 до 90, назви сотень, а таkож 1000.
VIII. Визначте латинську основу слів:
календи, календар, анали, семестр, декан, унція, ас, миля, югер, сальтус, денарій, солід, модій, децемвіри, процент, центурія, центу мвір й,-монета, сестерцій, дуумвіри, талант, амфора, акр, культ, нумізматика, легенда, аверс, реверс, номінал, білінгва, диплом, дублікат, біс, унія, кварта, прогрес, perpec.
Юридична фразеологія.
l.Ius tertii. Право третіх осіб. 2. Non bis de eademre. He можна двічі порушувати одну й ту саму справу. 3. Tres faciunt collegium. (Dig.) Троє вже становлять колегію. 4.Procurator vicesĭmae libertatis. Прокуратор із збирання податків у розмірі однієї двадцятої на звільнення рабів. 5. Semel heres - semper heres. Одного разу спадкоємець - завжди спадкоємець. 6. Res nullius cedit primo occupanti. Нічия річ переходить до того, хто перший її захопив. 7. Testis unus, testis nullus. Один свідок-не свідок. 8. Unum castigabis, centum emendabis. Одного покараєш, сотню виправиш.
SUMMARIUM HISTORIAE IURIS ROMANI
Iura popŭli Romani sunt omnium artium praeclarorum antiquitatis. Ius Romanum origo ex lege duodĕcim tabularum capit. Leges duodĕcim tabularum (LXIIT) saecŭlo quinto ante nostram aeram a decemvirĭbus edĭtae sunt. Decemvĭri bene mores maiorum atque leges Solonis sciverunt. Nota est regŭla "mos legem regit". Verbum "ius" de "iustitia" oritur. (Paul.) Iustitia velut aequĭtas est. (Ulp.) Celsus docet "Ius est ars boni et aequi". Iura popŭli Romani divisa sunt in ius publĭcum et ius privatum. Ius naturale est commune omnium homĭnum et animalium, ius gentium commune omnium iure gentium fit. Cives, Latini et peregrini liběri sunt. Libertini, qui ex servitute manumissi sunt. Ius civile ex legĭbus, plebiscitis, senatusconsultis, decretis principium, responsis iurisprudentium oritur. Praecepta iuris haec sunt: honeste vivěre, nemĭnem laeděre, suum cuique tribuěre. (Ulp.) Pater historiae iuris Romani est Gaius, clarissĭmus iurisprudens. Institutionum iuris civilis commentarii quattuor anno MCCMXVI aperti sunt. In "Institutionĭbus" Gaii legĭmus de fontĭbus iuris Romani sententiis vetěrum de personis de rebus et de actionĭbus. Italia est patria iurisprudentiae. Iurisprudentia Romae temporĭbus imperatorĭbus florebat. Qili consuluntur, dictores aut iurisprudentes nominabantur. Praxis iudĭcum interpres legum erat. Iurisprudentia ex usu, responsis prudentium et iurĭbus respondendi constabat. Cognoscemus nomĭna et opěra multorum auctorum (Gaius. Celsus. Iululianus. Pomponius. Paulus .Papinianus. Ulpianus etc.) Ulpianus libro quadragesĭmo quinto de testamentis scribit. Romae duae scholae (Sabiniani et Proculiani) notae sunt. Summa summarum historiae iuris Romani est "Corpus iuris civilis" (CIC). Codificatio iuris Romani ex quarta parte consistit: Institutiones. Digesta (aut Pandectae), Codex Iustinianus, Novellae (aut Leges).Ius Romanum Europa percipĭtur. Invia est in ius Romanum via sine lingua Latina.
СЛОВНИК
annus, 1 m рік interpres, etis m тлумач
antiquĭtas, atis / античність mensis, is m місяць
aperio, aperui, apertum IV відкри- mors, mortis / смерть
вати notus, a, um відомий
castĭgo 1 карати Novellae pl. Новели ("Нові
codificatio, onis f кодифікація зaкони")
coemptio, onis / коемпція (купів- Pandectae pi. грец. Пандект)
ля) parens, entis m, f батьки
collegium, і п товариство (коле- percipio, percepi, perceptum III зби-
гія) рати, пізнавати
conscientia, ae f совість praeclarus, a, um чудовий
decemvir, і m децемвір Proculiani прокуліанці (назва школи)
dictor, oris m автор цивільного
права praxis, is / грец. справа, практика
dilĭgo, dilexi, dilectum III поважати quadrupli = in quadrŭplum у чо-
dupli == in duplum у подвійному тирикратному розмірі ;
розмірі Sabiniani сабініанці (назва шко-
edo, edĭti, edĭtum III видавати ли
emendo I виправляти
exsilium, і n вигнання saecŭlum, і n вік століття
faenerator, oris m лихвар scio, scivi, scitum IV знати, вміти
farreum, і n пиріг servĭtus, utis f рабство
floreo, florui, -, II цвісти summarium, і n короткий виклад
funus, ĕris n похорон talio, onis f таліон
fur, furis m злодій velut немов
ignominia, ae / безчестя verber, ĕris n удар, биття, шма-
invia, orum n бездоріжжя гання
Institutiones Інституції (назва vexo 1 турбувати, пригнічувати
твору) vincŭlum, і n пути, кайдани
Lectio vicesima quinta
ВІДМІНЮВАННЯ НЕПРАВИЛЬНИХ ДІЄСЛІВ
volо, nolo, malo
Основні форми цих дієслів такі:
volo, volui, velle хотіти
nolo, nolui, nolle (з ne-volo) не хотіти
malo, malui, malle ( з magis-volo) віддавати перевагу
(досл. більше хотіти)
Praesens indicatlvi Praesens conjunctivi
S і n g u 1 а г і s
1. volo nolo malo velim nolim malim
2. vis non vis mavis velis nolis malis
3. vult non vult mavult velit nolit malit
P l u г a 1 і s
1. volumus nolumus malumus velimus nolimus malimus
2. vultis non vultis mavultis velitis nolitis malitis
3. volunt nolunt malunt velint nolint malint
Imperfectum indicativi Imperfectum conjunctivi
S і n g u1 a r і s
1. volebam nolebam malebam vellem nollem mallem
2. volebas nolebas malebas velles nolles malles
3 volebat nolebat malebat vellet nollet mallet
P 1 u r a 1 і s
1.volebamus nolebamus maleba mus vellemus nollemus mallemus
2.volebatis nolebatis malebatis velletis nolletis malletis
3.volebant nolebant malebant vellent nollent mallent
Futurum I
Sing. 1. volam nоlаm malam
2. voles noles nrales
3. volet nolet malet
Plur. 1. volemus nolemus malemus
2. voletis noletis maletis
3. volent nolent malent
Інші часи дієслів velle, nolle, malle утворюються за загальними правилами від основи перфекта-за допомогою відповідних закінчень. Наприклад:
Perfectum Plusquamperfectum Futurum II
Sing. 1. volui Sing. 1. noluĕram Sing. 1. maluero
2. voluisti 2. noluĕras 2. malueris
3. voluit 3. noluĕrat. 3. malueriti
Наказові форми (imperativus praesentis та imperativus futuri) утворюються лише для дієслова nolle:
Imperativus praesentis Imperativus futuri
Sing. 2. noli Sing. 2. noli to
Plur. 2. nolite Plur. 2. nolitote
Дієприкметник теперішнього часу активного стану (рагticipium praesentis activi) утворюється лише для дієслова velle:
Norn. volens бажаючий
Gen. volentis
Dat. volenti ...
ВІДМІНЮВАННЯ НЕПРАВИЛЬНОГО ДІЄСЛОВА
fero
Основні форми цього дієслова такі;
fero, tuli, latum, ferre нести
Praesens indicativi Praesens conjunctivi
Activi Passivi Activi Passivi
Sing. 1.fero feror feram ferar
2.fers ferris feras feraris
3.fert fertur ferat feratur
Plur. 1.ferĭmus ferĭmur feramus feramur
2.fertis ferimĭni feratis feramĭnі
3.ferunt feruntur ferant ferantur
Imperfecturn indicativi Imperfectum conjunctivi
Activi Passivi Activi Passivi
Sing. 1.ferebam ferebar ferrem ferrer
2.ferebas ferebaris ferres ferreris
3.ferebat ferebatur ferret ferretur
Plur. 1.ferebamus ferebamur ferremus ferremur
2.ferebatis ferebamĭni ferretis ferremĭni
3.ferebant ferebantur ferrent ferrentur
Futurum I
Acfivi Passivi
Sing. 1.feram ferar
2. feres fereris
3. feret feretur
Plur. 1. feremus feremur
2. feretis feremĭni
3. ferent ferentur
Інші часи для дієслова ferre утворюються за загальним правилом. Наприклад:
Perfectum indicativi activi Perfectum indicativi passivi
Sing. 1. tuli latus, a, urn sum
2. tulisti latus, a, urn es
3. tulit ... latus, a, um est ...
Наказові форми для дієслова ferre такі:
Imperativus praesentis Imperativus futuri
Sing. 2. fer Sing. 2. ferto
Plur. 2. ferte 3. ferto
Plur. 2. fertote
3. ferunto
Від дієслова ferre утворюються також віддієслівні форми:
дієприкметник теперішнього часу активного стану (participium praesentis activi):
Nom. ferens
Gen. ferentis ..
Dat. ferenti ...
герундій (gerundium):
Nom. –
Gen. ferendi
Dat. ferendo ...
герундив (gerundivum): ferendus, a, um
Nota bene!
Запам'ятайте найуживаніші дієслова утворені від дієслова ferre за допомогою прийменників:
affĕro (з ad-fero), attŭli, allatum, afferre приносити
aufĕro (ab-fero), abstŭli, ablatum, auferre відносипіи, віддаляти
confĕro (cum-fero), contŭli, collatum, conferre зносцти, збирати
diffĕro (dis-fero), -, -, differre розрізнятися
effĕro (ex-fero), extŭli, elatum, efferre виносити
infĕro, intŭli, illatum, inferre вносити, починати
refĕro, retŭli, relatum, referre відновлювати, повідомляти
ВІДМІНЮВАННЯ НЕДОСТАТНІХ ДІЄСЛІВ
Недостатніми називаються дієслова, які утворюють не всі, а лише деякі часові чи особові форми. До таких дієслів належать:
ajo, ait стверджувати, говорити
inquam, inquit говорити
coepi, coepisse починати
odi, odisse ненавидіти
memĭnі, meminisse пам'ятати
Відмінюються недостатні дієслова так:
Praesens Imperfectum Perfeсtum
Sing. 1.ajo ajebam -
2.ais ajebas -
3.ait ajebat ait
Plur. 1.- ajebamus -
2.- ajebatis -
3.ajunt jebant -
Praesens Futurum I Perfectum
Sing. 1.inquam - -
2.inquis inquies -
3.inquit inquiet inquit
Plur. 1.— - -
2.— - -
3.inquiunt - -
Perfectum
Sing. 1. coepi odi memĭni
2. coepisti odisti meministi
3. coepit odit memĭnit
Plur. 1. coepimus odimus memіnĭmus
2. coepistis odistis meminĭstis
3. coeperunt oderunt meminerunt
Давноминулий час (plusquamperfectum) та майбутній час доконаного виду (futurum II) дієслів coepi, odi, memĭni утворюються за загальним правилом.
Дієслово mеmĭnі має наказові форми:
Sing. 2. memento пам'ятай
Plur. 2. mementote пам'ятайте.
БЕЗОСОБОВІ ДІЄСЛОВА
Безособові дієслова вживаються лише у двох формах:
а) у 3-й особі однини теперішнього часу або минулого часу доконаного виду:
б) в інфінітиві.
Серед безособових дієслів виділяють такі групи:
1. Безособові дієслова, які фактично є відокремленими, самостійними за значенням формами звичайних дієслів;
вказують, як правило, на природні явища. Наприклад:
fulget спалахує блискавка, блискає (від дієслова fulgeo, fulsi, -, fulgere блищати, сяяти)
tonat гримить грім (від дієслова tono, tonui, --, tonare гриміти)
2. Безособові дієслова, які вживаються лише у безособовій формі. Серед них найуживаніші такі:
decet, decuit, decere личить, годиться
dedĕcet, dedĕcuit, dedecere не личить, не годиться
libet, libuit, libere хочеться
licet, licuit, licere можна, дозволено
misĕret, miserĭtus, sum, miserere шкода, жаль
oportet, oportuit, oportere слід, треба
poenĭtet, poenituit, poenitere шкода, прикро
pudet, puduit, pudere соромно
3. Безособові дієслова, які вживаються у безособовій і особових формах, але значення їх при цьому різне
Наприклад:
accĭdo, accidi, -, accidere падати, припадати
безособ : accĭdit, accidit, accidĕre трапляється
consto, constĭti, constaturus, constare складатися, утримуватися
безособ.: constat, constĭtit, constare відомо
evenio, eveni, eventum, evenire виходити, здійснюватися
безособ.: ĕvenit, evenit, evenire буває, трапляється,
СУПІН (SUPINUM)
Супін - це віддієслівний іменник, який має форму іменника IV відміни. Вживається супін лише у двох відмітках:
Accusativus sing. (супін І на -um)
Ablativus sing. (супін II на -u)
Супін І вживається при дієсловах руху, виражаючи мету руху. Наприклад:
venio ornatum приходжу, щоб прикрасити
mitto scriptum посилаю, щоб написати
vado auditum йду, щоб послухати
Супін II вживається з деякими прислівниками, піcля яких можна поставити питання у якому відношенні, відносно чого?. Наприклад:
horribĭle dictu страшно сказати
terribĭle visu шкода дивитися
facĭle factu легко здійснити
ВПРАВИ
Перекладіть:
1. Quod volŭmus, ea libenter credĭmus, et quae sentimus ipsi, relĭquos sentire speramus. 2. Nihil magis aegris prodest, quam ab eo curari, a quo volunt. 3. Qui e nuce nucleum esse vult, frangit nucleum. 4. Quod tibi fiĕri non vis, ne аltĕгі fecĕris. 5. Male volentes famam tollunt, bene volentes - gloriam, nam gloria propria virtutum est, fama - vitiorum. 6. Dux hostium legatis: "Si itĕrum,- inquit,- mecum congrĕdi vultis, ego paratus sum pugnare, si pacem habere mavultis, abjicĭte arma." 7. Utĭnam homĭnes semper recte agĕre vellent! 8. Homĭnes sapientes malunt sine amicis virtutem colĕre, quam per amicos a virtute abduci. 9. Qui maletl bonus videri, quam esse, eum vita (vitare)! 10. Aliena vitia reprehendi quisque mavult, quam sua. 11. Nolite velle, quam fiĕri non potestis! 12. Senĕca scripsit haec: "Ego id ago ne senex eadem velim, quae puer volui." 13. Nisi potes id effĭci, quod vis, id voles, quod potes! 14. Rara temporum felicĭtas, ubi quae velis sentire et quae sentias dicĕre licet. 15. Nomen scriptoris, si tu cognoscĕre velis, "Io" tibi sit primum, "han" medium, "nes" quoque fines. Componas simul, scribens hic ita vocatur (криптограма імені переписувача рукописної книги.). 16. Calamitatem patienter ferre non solum laus magna, sed etiam solatium magnum est. 17. Homo fortis res adversas constanti anĭmo fert et in rebus adversis altĕram sortem sperat. 18. Id, quod non dedit, fortuna auferre homĭni non potĕrit. 19. Virtus si tibi ablata et erepta erit, referri non potĕrit. 20. Altĕra manu fert lapĭdem, panem ostendet altĕra. 2І. Levius fertur, quod patienter fertur. 22. Nemo scit, quid alter dies ferat. 23. Homĭnes inter se studiis, morĭbus, omni vitae ratione diffĕrunt. 24. Sublato fundamento cadit opus. 25. Facilius ad ea, quae visa, quam ad ilia, quae audita, mentis ocŭli feruntur.
Apte dictum
- Themistŏcles interrogatus, utrum Achilles esse mallet ad Homerus, respondit: "Die prius ipse, utrum malis esse victor ludorum Olympiorum an praeco, qui victores pronuntiat?"
- Multi a Philippo, rege Macĕdonum, pecunia corrupti sunt. Ităque rex, interrogatus quos odisset mахĭmе et quos amaret: "Eos,- inquit,- qui proděre volunt, amo maxĭme, eos autem, qui jam prodiderunt, odi."
- Cum Alexander Magnus se a Graecis ut deum coli vellet, Damis, Lacedaemoniorum rex: "Quoniam Alexander,- inquit,- deus esse vult, esto."
- Cum Alexander Magnus in ruinis Trojae esset, sacerdos quidam ex eo quaesivisse dicĭtur, num lyram Parĭdis videre vellet. Cui Alexander: "Malo,- inquit,- hastam Achillis, quam lyram Parĭdis videre."
II. Запам'ятайте латинські вислови:
1. Idem velle atque idem nolle - ea demum firma amicitia est. Одного й того ж бажати, одного й того ж не бажати - це і є справжня дружба. 2. Haurit aquam cribro, qui discĕre vult sine libro. Той набирає воду решетом, хто хоче вчитися без книги. 3. Incĭdit in Scyllam, qui vultt vitare Charibdam. Натрапляє на Сціллу той, хто хоче уникнути Харібди (занадто обережний потрапляє між двох огнів). 4. Durum est debere cui nolis. Тяжко бути зобов'язаним тому, кому не хочеш [коритися]. 5. Cui dolet, memĭnit. Кому болить-той і пам'ятає.
Назвіть префікси, визначте їх значення:
delictum, interdictum, conferre, professor, preambŭla, coniunctio, immobĭlis, transferre, delegatio avers.
Визначте латинську основу слів:
вето, трансферт, депутат, кандидат, урбанізм, конференція, екстрадиція, детенція, апатриди, кауза, цивілістика, акламація, вербальна нота, опініо юріс, конвент, репутація, віндикта, посесорний (позов).
Юридична фразеологія
1. Sanctio. Санкція (як частина правової норми). 2. Mutuus consensus. Взаємна згода (сторін). 3. Veto vim fiĕri. Забороняю застосовувати силу (формула преторського інтердикту). 4. Hanc ego rem ex iure Quiritium meam esse, aio, sicut dixi, ecce tibi vindictam imposui. Я стверджую, що цей раб за квіритським правом належить мені, як я сказав, так ось я наклав віндикту перед тобою (формула манципації). 5. Si patronus fraudem fecĕrit, sacer esse iubebatur. (Dig.) Якщо патрон завдавав шкоди (клієнтові), існував закон про його прокляття. 6. Causa, dies, conqitio, pendentia. Мета (договору), строк, умова, невизначеність.
СЛОВНИК
adhibeo, ui, ĭtum II вживати, застосовувати
aeneus, a, um гідний
amarus, a, um. гіркий
argenteus, a, um срібний
clarus, a, um cлаветний
contio, onis f збори
coram у присутності когось
cupio, cupivi, cupitum III дуже бажати жадати
cutis, is f шкіра
deinde потім
detentio, onis f утримування
ecce так ось
foedus, eris n угода
geno, genui, genĭtum III народжувати
hostis, is m ворог
imaginarius, a, um умовний
interficio, feci, fectum III загинути
libra, ae f вага
libripens, endis m вагар
mancipatio, onis f (manus;-+ capio) манципація, обряд (передачі власності)
mancipium, і n манципій
maritus, і m чоловік
mutus, a, um німий
mutuus, a, um взаємний
nummus, і m монета (нум)|
oppugno I захоплювати
pondus, eris n вага
possessio, onis f володіння
percutio, percussi, percussum III кидали
praeterea крім того
pretium,. і n плата
ХРЕСТОМАТІЯ
De patria nostra
Patria nostra Ukraina (Roxolania) est terra Europae. In patria nostra multae silvae sunt, quae bestiis abundant. Montes metalla continent: aurum, argentum, ferrum. Campi fertiles sunt. In patria nostra varia animalia habitant: tauri, vaccae cum vitulis, oves cum agnis, caprae cum haedis, gallinae. Alia animalia in terra, alia in aere, alia in aqua vivunt. In silvis betulae, fagi, fraxini et quercus sunt. In hortis nostris pruni, mali, cerasi crescunt. Omnes incolae patriae nostrae impigre laborant. Homines terras peragimt, altos montes superant. Agricolae laetas segetes parant. Incolae terrae nostrae urbes magnas aedificant. Nomina scriptorum in patria nostra honorata sunt. Poëtae artes litterasque colunt et amoenitatem arvorum cantant. Carmina poëtarum multis hominibus patriae nostrae magnam delectationem parant, ideo in ore et pectore hominum sunt. Poëtae clari non modo patriam suam honorant, sed genere humano ornamenta sunt. Caput patriae nostrae Kiovia est. Kiovia est urbs magna et clara.Ibi multa et pulchra aedificia, templa, theatra et monumenta sunt.
De Scythia
Scythia includitur ab uno latere Ponto, ab altero montibus Rhiphaeis, a tergo Asia ac Phasis flumine. Ea multum in longitudinem et in latitudinem patet. Hominibus inter se sunt nulli fines, neque enim agrum exercent, nec domicilium illis est ullum, aut tectum, aut sedes; armenta et pecora semper pascunt et| per incultas solitudines semper errant. Uxores liberosque suos secum in plaustris vehunt. Spernunt aurum et argentum, quae reliqui mortales appetunt. Lacte et melle vivunt; lanae usus ac vestium est iis ignotus; pelles ferinae aut murinae sunt iis pro vestibus.
De populis Europae antiquae
In Europa antiqua multi parvi populi habitabant. Incolae Italiae antiquae erant Latini, Osci, Umbri, Sabini, Etrusci, etiam Graeci, Galli, Veneti etc. In Hispania Hiberi, in Graecia Graeci habitabant. Galliam Belgae, Aquitani et Celtae incolebant. De vita Germanorum in libris Taciti legimus. Publius Cornelius Tacitus etiam de vita Aestiorum scribit. Romani cum multis populis bellabant.
De urbibus et fluminibus Italiae
Multae urbes Italiae clarae sunt. Clara est Capua, clarior Alba Longa, clarissima Roma. Urbs Roma clarissima erat omnium urbium Italiae antiquae. Clara sunt etiam flumina Italiae. Notus est Ticinus, notior Padus, notissimus Tiberis. Padus est longissimus et profundissimus omnium fluviorum Italiae. Alpes montes altissimi Europae sunt. In altissimis montibus aer purissimus est.
De Campania
Scriptores antiqui Campaniam regionem pulcherrimam Italiae, appelabant "donum dei vini et deae agri culturae". Erat enim uberrima et vino, et frumento. Coelum erat saluberrimum. Oppida erat celeberrima. Omnium oppidorum Campaniae clarissima erat Capua, caput eius regionis. In Campania motus terrae erant creberrimi. Capuae ludus gladiatorius clarissimus erat. Olim magister gladiatorum Capuae erat Spartacus, genere Thrax
De Sicilia antiqua
Sicilia est magna insula Europae, inter Italiam et Africam sita. Incolae Siciliae agricolae et nautae sunt. Agricolae arant et colunt terram, nautae navigant. Siсilia uvis clara est. In oris Siciliae multae coloniae Graeciae sunt. Non procul ab ora Siciliae est Aetna.
De Roma antiqua
Roma condita est in Latio in sinistra ripa fluvii Tiberis saeculo octavo ante aeram nostram. Initio parvum oppidum erat: іпсolaе in casis habitabant. Primae casae in monte Palatino aedificatae erant. Rex Servius Tullius saeculo sexto ante aeram nostram non altum murum praesidio Romae aedificavit. Temporibus imperatoris Octaviani Augusti in monte Palatino Palatium Octaviani aedificatum est. In pallatio olim Augustus habitavit.
In monte Capitolino erat arx urbis Romae. Inter montes Capitolinum et Palatinum in valle Forum Romanum erat. In Foro mercatores merces mutabant et oratores orationes habebant. Romae multi colles erant. Ad Tiberim situs erat campus Mar:ius.
In Tiberi insula est, ubi templum Acsculapii, dci medicinae et medicorum, erat.
De viis Romae
Postquam finitimae gcntes victae sunt, a Romanis viae longissimae stratae sunt, ut exercitus celeri ingressu geiites pacatas coercerent. Viae saxis quadratis stratae erant.Notissirriae sunt via Appia et via Latina: illa Appia est clarior quam Latina. Pulcherrima autem erat via Appia. Usque ad nostra tempora illius viae magni lapides quadrati conservati sunt. Auctor illius viae est Appius Claudius Caecus censor. Nomen reginae viarum erat illi viae. Et ab dextra et ab sinistra parte illarum viarum etiam nunc sepulcra sunt. Quam pulchra sunt illa sepulcra! Illud Metellae sepulcrum cetera magnitudine vincit. Ecce illi montes! In septem illis montibus Roma aeterna aedificata est. Intremus per portam! Ille mons a dextra est Caelius. Ab illa parte, ibi a sinistra est Aventinus, illi proximus Palatinus. In illo monte Romuli oppidum primum fuit. Terminos illius oppidi aratro Romulus signavit. Ostendebatur in monte Aventino etiam imperatorum aetate Romuli casa vetusta. Inde vallis non lata inter Aventinum et Palatinum patet. Expletat illam vallem circus maximus, ubi equorum et curruum certamina spectabantur. Circensibus ludis plebs Romana valde delectabatur. lam viam teneamus ad illud amphitheatrum magnum, ubi gladiatorii ludi praebebantur! Imperatores e gente Flavia theatrum illud ingens usque ad nostram aetatem conservatum aedificaverunt. Sed iam hodie satis sit!
De diebus
Annus est longa series dierum. Causa diei et noctis motus terrae est. In regionibus nostris aestate sunt dies longi, noctes breves; hieme dies .breves, noctes longae. Meridie tempus in omnibus terrae partibus diversum est.
Nomina dierum apud Romanos erant: dies Solis, dies Lunae, dies Martis, dies Mercurii, dies Iovis, dies Veneris, dies Satumi.Primum diem mensis Romani Kalendas appellabant. In serie dierum dies festi sunt. Populi antiqui Diem natalem flotis invicti celebrabant. Diebus festis homines pompae intersunt. Aspectus pompae mirabilis est.
De mensibus
Antiquissimus temporbus apud Romanos annus fuit decem mensium. Primo mensi nomen fuit Martius, secundo - Aprilis, tretio - Maius, quarto - Iunius, Quinto - Quintilis, sexto - Sextilis, septimo - September, octavo - October, nono - November, decimo - December. Numa, secundus rex Romanorum, numerum mensium duobus auxit, quorum nomina sunt Ianuarius et Februarius.
Secundo saeculo ante aeram nostram Romani etiam ordinem mensium mutaverunt: ita primus mensis anni erat Ianuarius, secundus - Februarius, tertius - Martius. Postea Quintili, quinto mensi, quod Gaius Iulius Caesar hoc mense natus erat, Romani nomen Iulius dederunt. Sextilis, sextus mensis, ex imperatore Augusto Augustus nominabatur. In multis linguis Europae etiam nunc nomina mensium Romanae sunt originis.
Primus dies mensis apud Romanos Kalendae nominabatur. Calendi, Ianuariis initium novi anni est.
Familia Romana
Vir Romanus de familia Romana narrat: "In familia nostra non solum dominum dominamque, pueros puellasque, sed etiam servos videmus. Nonnulli servi sunt ministri, alii magistri. Servi docti saepe magistri liberorum nostrorum sunt. Unus e servis narrat: "Domini in nos, servos, semper severi sunt. Nullus servus dominum suum amat. Dominus noster nunquam dicet: „Laudo vos, servi: industria vestra, me delectat." Domina nostra etiam mala est, liberos nostros nunquam laudat.
De nominibus Romanis.
Viris Romanis plerumque tria nomina erant. Ita Ciceroni, egregio oratort, plenum nomen Marcus Tullius Cicero erat. Marcus erat praenomen, Tullius nomen vel nomen gentilicium, Cicero cognomen. ;In nomine Gai Iulii Caesaris Gaius erat praenomen, Ilulius nomen, Caesar cognomen. Numerus
praenominum Romanorum parvus erat. Ргаеnomina Romanorum antiquorum erant: Aulus, Gaius, Gnaeus, Decimus, Faustus, Lucius, Manius, Marcus, Numerius, Paulus, Publius, Quintus, Sextus, Spurius, Tiberius, Titus. Romani magnum numerum nominum de vocabulis boni omnis derivabant. Nomina boni omnis erant: Fortunatus, Victorinus, Rex. Ex cognomine Caesaris, primi imperatoris, Romani imperatores suos Caesares appellabant. Mulieribus Romanis plerumque unum nomen gentilicium erat, velut: Cornelia, Iulia, Lucia, Tullia, Paula, Octavia, Valeria. Servis autem unum cognomen erat, velut: Syrus, Sarmatus, Thrax, Niger. Nomina, fluminum in lingua Latina masculina sunt, velut: Padus, Rhenus, Rhodanus, Nilus, Euphrates, Sequana.
De conviviis
Imperatorum aetate convivia Romanorum splendidiora erant quam convivia priorum temporum. Sed nunquam victus luxuriosior fuit quam imperatoris Neronis aetate. Maiorum autem mores institutaque innocentiora erant, quod severiora erant. Viri in tribus lectis cubabant. Tres cubabant in medio, par numerus in dextro, totidem in sinistro lecto. More vetustiore feminae in selJis cenabant. Feminae, ut pulchriores essent, auro purpuraque vestem pingebant et summa diligentia capillos rutilabant.
Convivae ad tibias maiorum laudes canebant iuvenesque, ut cum maioribus certarent, impellebant. Quid splendidius, quid utilius est quam tale certamen? Ceterum convivarum numerus plerumque neque minor erat quam numerus Gratiarum neque maior quam Musarum. Tres Gratiae et novem Musae homines artes et literas docebant. Ceterum priscorum Romanorum mores meliores erant quam Neronis aetate. Sed paulatim in peius mutati sunt
..
In schola
Discipulae in scholam veniunt. Ibi magistram salutant: "Salve, magistra!,, Magistra respondet: «Salvete, discipulae!» Puelae in schola legunt et scribunt. Tum magistra puellis tabulam geographicam monstrat et dicit: "Ubi est Italia?" Puellae respondent:- «Italia est in Europa». Magistra dicit: «Silvia, monstra Italiam». Silvia Italiam in tabula geographica monstrat.
Tum magistra dicit: "Nunc audite de Italia. IіаІіа est antiqua terra Europae. Incolae Italiae sunt .agricolae; etiam nautae in Italia habitant. In Italia Roma est. Poëtae fabulas de Roma scribunt et Romam describunt.Roma clara est.
Bibliotheca
Antiquis temporibus opera poëtarum servi transcribebant. Unus e servis dictabat, reliqui calamis scribebant, ita uno tempore multa exemplaria parabant. Libros scribebant aut in papyro, aut in corio.Paginas inter se conglutinabant et volvebant, unde libros.appellabant volumina.Volumina in scrinia componebant. Olim libri magni pretii erant. Itaque homines antiqui libros magna cum cura servabant. Antiquis temporibus etiam bibliothecae erant. Praecipue clara bibliotheca erat Alexandriae, in Aegypto. In bibliotheca Alexandrina erant multa opera scriptorum Graecorum. Ibi multi grammatici laborabant. Grammaticos Graeci philologos appellabant.
Nummi Romanorum
Nummi Romanorum erant aenei, argentei et aurei. Usitatissimi nummi apud Romanos fuerunt hi: as, sestertius et denarius. As erat nummus aeneus, moneta minima. Nummus asse maior erat sestertius, id est libra, et semis, unde signum. Quinque asses pares erant duobus sestertiis; decem asses - denario. Denarius erat nummus argenteus.
De exercitu Romano
Exercitus Romanus erat praesidium imperii Romani. Exercitui imperabat consul, dux exercitus. Disciplina exercitus Rcimani severa erat. Duces exercitus ad pugnam signum tuba dabant. In peditatu cives Romani militаЬапt; equitatus exercitus e sociis constabat. Copiae auxiliares, imprimis equites, in alis exercitus pugnabant. Romani partes exercitus legiones appellabant. Signum legionis Rbmanae aquila argentea erat.
Anna militum erant: pilum et scutum, arcus cum sagittis, gladius et hasta. Milites galeas, loricas et caligas habebant. (pastra exercitus Romani principium multorum oppidorum Europae erant.
De castris Romanorum
A Romanis castra ponebantur. Primum a tribuno locus capiebatur, ubi aqua et cibus inveniebatur. Deinde quadratum spatium signabatur et muniebatur. In mediis castris multa tabernacula ponebantur. In castris custodiae per vallum disponebantur. Itaque copiae securae dormiebant in castris.
De legionibus Romanis
Multis et diutumis bellis Romani dominationem suam firmaverunt et amplificaverunt. Augusti aetate imperiiim Romanum Oceano et longinquis fluviis, Rheno, Danuvio, Euphrate, terminabatur. Ut tam diversarum regionum incolas coercerent, multis locis legiones collocaverunt. Exercitus Romani curabant, ne a populo pacato seditio concitaretur. Nam inviti populi molestas condiciones dominationis Romanae tolerabant et saepe servitute se levare studebant. Legioni Romanae legatus praeerat, singulae centuriae centurionibus parebant. Milites, qui fortitudine de suis bene meruerant, centurionis dignitate .ornabantur; itaque milites summa contentione pugnabani, ut a duce laudarentur.
De militibus Romanis
Milites Romani cotidie castra vallo fossaque muniebant. Vallum lignis stabiliebant. Semper cohors in statione erat. Custodiebat vallum et quattuor portas. Dux milites in statione collocatos oracione admonebat. "Vestrum est, inquit, "custodire exercitum somno oppressum. Diligentes este, milites, ut subitum hostium impetum impediatis! Fortes et strenuos laudabo et praemiis amplis donabo. Ignavos et neglegentes puniam. Cavete, ne dormiatis! Cavete, ne ego vos puniam! Punirem vos poënis acerbis. *0boedite centurionibus vestris! Vos saepe nescitis, quomodo hostes propellatis. Centuriones autem artem militarem sciunt. Si in eos oculos convertetis eorumque voces audietis", non perturbabimini. Etiam repentinum hostium impetum sustinebitis; nos ceteri brevi tempore aderimus.„
Navis longa cum turri
Magnus erat numerus millitum Romanorum. Milites Romani aut pedites erant, aut equites. Arma peditum et equitum varia erant. Saepe terra marique copiae Romanae hostes superabant. Clades Romanorum rarae fuerunt. Nam magnus numerus civium Romanorum semper in armis erat. Multi milites in classe militaЬаnt. Romanis non solum naves longae, sed etiam naves onerariae erant. In puppi navis gubernator sebebat et ravem gubemabat. Naves Romanae in Ostia stationem habebant.
Pugna Cannensis
Hannibal Italiam peragravit et castra ad Cannas posuit. Marcus Aemilius Paulus et Gaius Terentius Varro, consules, copias Romanas contra Hannibalem duxerunt. Milites Hannibalis fortes erant in pugna Cannensi. Equites Romani vim hostium non sustinuerunt et terga verterunt. Tum pedites Romani pugnam renovaverunt et initio hostium ordines turbaverunt. Sed postremo auxilia Hannibalis milites Romanos circumvenerunt. Ita magna multitudo Romanorum in pugna cecidit.
De bello Troiano
Graeci cum Troianis bellum gerebant, quod Helena, uxor Menelai, praeda fuerat Paridis. Paris Priami, regis Troiae filius erat. Menelaus omnes reges Graeciae auxilio orabat. Et ac aderant cum multis navibus et militibus. Graeci in litore maris, non longe ab urbe Troia, castra posuerunt. Copiis Graecorum fortes duccs praefuerunt, velut Achilles, Patroclus, Agamemno, Ulixes et Nestor. Universis copiis praeerat Agamemno, Menelai frater.
Troia erat oppidum magnum et moenibus turribusque firmum. Troianis praeerant fortes duces, velut: Hector et Aeneas. Praecipue nota est fortitude Hectoris. Per multos annos Graeci cum Troianis pugnabant, et proelia saepe acria erant; duces fere semper proeliis intererant. Decimo belli anno Graeci dolo Troiam expugnaverunt.
De Helvetiis
Helvetii olim inter flumen Rhenum, montem Iuram, lacum Lemannum et flumen Rhodanum habitabant. Caesaris temporibus ea gens in animo habebat de finibus suis emigrare et ad Oceanum novas sedes quaerere. Erant enim homines bellicosissimi er ceteras civitates Gallicas facile a se vietum iri sperabant. Sed Caesar, qui Provinciam Romanam in potestate sua habebat, statuit Helvetios itinere prohibere. Itaque ei ad Caesarem legatos miserunt, qui Caesari dicerent Helvetios sine ullo maleficio iter per provinciam Romanam facturos esse. Caesar se de ea re deliberaturum esse respondit.
Paulo post proelium cum Helvetiis a Caesare commisum erat. Diu atque acriter рognatum est. Plus centum miliа Helvetiorum, qui ex eo proelio superfuerant, in fines suos remigrare a Caesare coacti sunt.
Gladiatores
Multi Romani imperatores Romani ludos gladiatorios saepe parabant.Romani ludos gladiatorum spectabant. Gladiatores captivi aut servi erant. Arma gladiatorum varia erant. primo gladiatores se exercebant gladiis ligneis. Post signum, tuba datum, gladiis ferreis in arena pugnabant. Praecipue clarae pugnae gladiatorum erant in amphitheatre Vespasiani et Titi. Ante pugam gladiatores imperatorem in amphitheatre salutabant. Cum gladiator vulneratus erat, populus clamat: habet!
Spartacus
Saeculo primo ante aeram nostram in ludo gladiatorio Capuae magister gladiatorum erat Spartacus. Ibi Spartacus magnum bellum gladiatorum contra dominis suos paravit. Gladiatores ludo evaserunt et castra sua in Vesuvio muniverunt. Multi servi ad Spartacum fugerunt. Spartacus magnas copias servorum exercitavit. Copiae Spartaci Romanos perterruerunt.
Marcus Licinius Crassus, consul Romanus, legiones contra Spartacum duxit. Magna pugna inter legiones Romanas et copias Spartaci in Apulia fuit. Ubi Marcus Licinius Crassus servos et gladiatores vicit. In pugna etiam Spartacus, dux gladiatorum, cecidit. Victores servos multos ceperunt et puniverunt.
Spartacus vitam suam servorum liberationi dedit.
De imperatore Augusto
Rei publicae Romanae primo reges, deinde consules praeerant. Consules quotannis screabantur. Post consules imperatores Romanis imperabant. Primus imperatorum Augustus fuit. Augustus post diuturna bella domestica rei publicae Romanae pacem et securitatem donavit. Cum civitas timore et terrore liberata esset, mercatores tuto ad longinquas oras navigabant, armenta pastorum tuto per campos ambulabant, ab aratoribus tuto agri arabantur. Templa deorum ab imperatore renovabantur; probitatem et pietatem maiorum redintegrare studebat. Itaque bonorum amorem, maiorum odium sibi comparavit. Augustus a senatu populosque Romano multis honoribus cumulatus est Saepe consul creatus est, per multos annos tribunus plebis fuit, pontificis maximi et auguris et officia explevit. Senatores cum Augustum et principem senatus et patrem patriae appellaverunt; nepotes autem imperatoris decreto patrum principes iuventutis appellati sunt. Ei a rerum scriptoribus et a poëtis summis laudibus celebratus est. Poëtae Augustum cum sole comparabant, qui terris lucem et calorem et splendorem et fertilitatem donat. Sub imperatore Augusto Christus natus est. Heres Augusti fuit Tiberius.
Pompa triumphalis
Triumphus honor imperatoris Romani erat. Post victoriam magna multitudo civium triumpho intererat. Incolas, triumphum spectantes, victores via cedere hortantur. Consules, censor, praetores, quaestores a populo salutantur. Sequuntur tibicines, signiferi, pedites, coronis laureis ornati. In pompa triumphali etiam principes victarum gentium ducuntur. A nonnullis militibus praeda portatur; tota praeda a populo videtur. Cives Romani id spectaculum mirantur. Triumphator, veste purpurea et corona laurea ornatus, aurata quadriga vehitur. Populus Ronanus imperatorem salutat: "Salve, victor! Io triumphae!
Postquam pompa Sacra via per Forum ad Capitolium pervenit, imperator Iovi albos tauros immolat. Postea sacrificium in Capitilio celebratur et epulae splendidae parantur. In omnibus viis et vicis Roma ducem victorem salutat.
De aedificiis Romanis
Romae multa et mirabilia aetfificia invenimus, velut: templa, arcus, thermas, theatra. Ad forum Romanum via sacra erat, quam multi arcus triumphales ornabant. Noti sunt etiam aqueductus Romani: Aqua, Appia, Aqua Martia, Aqua Claudia etc. Domus multorum Romanorum parvae erant. Divites Romani pulchras domus sibi aedificant. Multas domus urbium Romanorum porticus amplae ornabant. In media dome erat atrium. In medio atrio domus Romanae plerumque fons parvus erat. In atrio erat focus, locus sacer, quo familia conveniebant et deis deabusque sacrificabant. In limine domus Romanae erat inscriptio: "Salve!,,
Summarium historiae Romanae
Annos numerabant Romani ab anno urbis conditae (ab Urbe condita = ab U. c.), qui annus fuit ante aeram nolstram septingentesimus quinquagesimus tertius. Initio reges per annos circiter ducentos quinquagintia :civitates ad arbitrium suum rexerunt. Anno quingentesimo nono, sive ab urbe condita ducentesimo quadragesimo quarto, postquam expulsus est ex regno Tarquinius Superbus, creati sunt duo annui consules, qui potestatem parem habebant alter atque alterum coercebat. Hunc statum quinque fere saecula observaverunt Romani. lam anno ducentesimo sexagesimo sexto tota fere Italia in potestate Romanorum fuit.
Deinde Romani cum Cartaginiensibus tribus bellis Punicis dimicaverunt atque urbem Carthaginem deleverunt. Tum Hispaniam, Macedoniam, Graeciam, alias regiones subegerunt. Anno tricesimo imperium occupavit Augustus, qui primus imperator populi Romani fuit. Imperatoribus paruit imperium Romanum usque ad annum quadringentesimum septuagesimum sextum aerae nostrae, sive millesimum ducentesimum tricesimum ab Urbe condita.
De Cicerone
Multi sunt oratores clari Graecorum et Romanorum. In numero clarorum oratorum Romanorum erat Cicero. Cicerb non solum egregius orator erat, sed etiam clarus scriptor Latinus.Libri Ciceronis varii sunt, nam vir erat doctus. Non solum libri scriptorum Romanorum Ciceroni noti erant, sed etiam libri scriptorum Graecorum. Cicero multos libros de philosophia et de eloquentia scripsit. Notae sunt orationes Ciceronis et epistolae.
De Alexandro Magno
Philippo, rege Macedonum, occiso Alexander regnum occupavit. Gentibus finitimis.domitis a rege exercitum adversus Persas paratus est. Alexandro bellum gerente Graeci bellum moverunt, sed devicti sunt. Hellesponto traiecto Alexander Persas ad Granicum flumen vicit; plurima oppida maritima portas Alexander apperuerunt. Rex urbibus maritimis
captis magnam partem Asiae occupavit.
De Alexandro et Anaximene
Alexander Magnus urbem Lampsacum expugnare constituit. Copias iam ad urbem adducenti Anaximenes praeceptor obvius fuit. Rex, cum metueret, ne ille se a consilio suo averteret:
"Nunquam, - inquit, - quod rogaveris, a me impetrabis,,. Tum philosophus: "Rogo te, - inquit, - ut Lampsacum diruas,,. Ita urbs servata est.
De Archimedis morte
Marcellus, Romanorum consul, ad Syracusas, urbem Sibiliae nobilissimam, oppugnandas missus est. Diuturna fuit obsidia, nec urbem, nisi post tres annos, cepit Marcellus. Archimedes, qui ea tempestate Syracusis fuit, multis machinis urbis defendendae causa inventis opera Romanorum disturbabat. Captis Syracusis Marcellus prudentia hominis delectatus capiti illius parci inssit. Archimedes, dum in pulvere quasdam formas describit attentius, patriam suam captam esse non senserat, et militi, qui praedandi causa in domum irruperat strictoque gladio:"Quisnam es?" - intcrroganti propter nimiam cupiditatem illud investigandi, quod requirebat, nihil respondit nisi hoc: "Noli turbare circulos meos,,. Itaque a milite obtruncatus est.
De Diogene philosopho
Diogenes philosophus, qui aliquando accensam lucernam manu tenens in foro ambulabat, a civibus interrogatus cur lucernam accendisset cum meridies esset: "Hominem, - inquit, -quaero,,.
Aesopus et viator
Aesopus aliquando Athenis ibat, multa secum cogitans. Subito viator quidam ei obviamiens: "Quot horas, - inquit, - usqae ad urbem ibo?„. Aesopus nihil respondit. Postquam ille iratus aliquantum prodiit, Aesopus, qui euntem observaverat, magna voce: "Duas horas ibis, amice.,, Tum ille: "Cur, - inquit, - non statim respondisti.,, Et Aesopus,: "Nunc tantum video te celeriter ire posse,,
De maligna crudelitate Darei
Dareus, rex Persarum, qui exercitum in Europam traicere constituerat, ut Scythis bellum inferret, a Persa nobili, cut quattuor filii erant, rogatus est, ut unus ex illis domi relinqueretur. Сuі rex:
"Quoniam, - unquit, a me petivisti, ut unum ex filiis tibi relinqueram, omnes domi relinquam,,. Quae ubi dixit, crudeliter irnperavit.ut quattuor illius fіlіi occiderentur.
Aristoteles - vir sapiens
Exempla virorum proborum et sapientium omnibus hominibus utilia sunt. Aristoteles, vir sapiens, magister Alexandri Magni, regis Macedonum fuit. Aristoteles dixit: amicus Plato, sed magis amica veritas. Aristoteles multos libros de philisophia scripsit. Antiquis temporibus Scipiones, Marius, Sulla, Pompeius, Caesar viri clari erant. Sulla vir fortis et prudens fuit. Sullae cognomen erat Felix.
Quot omnibus hominibus commune sit
Quaeritis ex me, quid omnibus hominibus commune sit. Quae opinio virorum sapientium fuerit, vobis narram. Epictetus interroganti cuidam, quid omnibus hominibus commune esset, respondit: "Mors, nam nullum discrimen hominum facit et nulli parcit,,. Thales autem, interrogatus de eadem re: "Spes„uit, "hanc enim etiam illi habent, qui nihil alliud habent,,
De mutatione rerum
Nemo nostrum idem in senectute, qui erat iuvenis. Corpora nostra rapiuntur fluminis more: quidquid vides, currit cum tempore, nihil ex his, quae videmus, manet. Hoc est quod ait Heraclitus: "In idem flumen bis non descendimus,,. Manet idem fluminis nomen, aqua transmissa est. (Seneca. Epist. 58, 20).
De Socrati discipulo
Aliquando Socrati a discipulis multa dona oblata sunt. Tum Aeschines adulescens tristi vultu: "Mihi, — inquit, — tum pauperrimus sim, nihil digni est, quod dare tibi possim. Itaque dono tibi, quod unum habeo, me possum. Quod munus parvum esse scio, tamen rogo, ut benevole accipias,,. Cui Socrates: "Tua modestia, — inquit, digna est, ut laudetur. Sed, cum animam tuiam mihi des, noli putare tuum munus esse parvum. Libenter accipio, quod mihi donas, et curabo, ut te meliorem tibi reddam, quam accepi.
Cornu Amaltheae
Amalthea erat nympha celebris, quae in montibus insulae Cretae habitabat. Nympha formam capellae habuit. Amalthea lacte suo infantem Iovem, quem Saturnus, pater eius, necare constituerat, alebat. Cornu eius mirabile erat. Quis homo id ñornu habebat, ei nihil deerat, unde dictum: cornu Amaltheae, id est, cornu abundantiae. Postquam Iuppiter regnum deo|rum hominumque in potestatem suam receperat, nympham Amaltheam in stellam, nomine Capellam, mutavit.
De Romulo et Remo
Olim Albae Longae, in urbe Latii, fuit rex, nomine Numitor, is fratrem Amulium habuit. Amulius regno Numitorem privavit et se regem declaravit. Rheam Silviam, Numitoris filiam, retinebat in atrio deae Vestae, cuius ministrae matrimonio se abstinebant. Tamen a Rhea Silvia duo filii nati sunt, Romulus et Remius, quorum pater, ut fama erat, Mars, deus bellorum, fuit. Amulius pueros servis traditit, qui eos in Tiberem praecipitare debebant.
Ver fuit, et Tiberis super ripas effusus erat. Servi pueros in fluvio exposuerunt. Paulo post aqua recessit et alveum siccum reliquit. Forte lupa ex monte Capitolino descenderat, pueros flentes invenit et eos lacte suo nutrivit. Postea pastor Faustulus pueros animadvertit et in casam suam portavit, ubi uxori suae tradidit. Ita Romulus et Remus servati et inter pastores educati sunt. Tum Numitor auxilio Romule et Remi regnum recuperavit.
Deinde Romulus et Remus urbem in eis locis, ubi expositi et educati erant, condiderunt. Urbs a nomine Romuli, conditoris Roma vocata est. Lupa, quae olim Romulum et Remum nutriverat, lupa Capitolina a Romanis nominata est. Quod signum urbi Romae datum est.
Rapina Sabinarum
Romulus et Remus in Latio Romam condiderunt. Sed numerus feminarum in novo oppido parvus crat. Vicini autem Romanis filias suas in matrimonium non dabant. Itaque Romulus dolo Sabinos una cum matronis filiabusque ad ludos publicos Romam invitavit. Tum Romani filias Sabinorum comprehenderunt et in matrimonium duxerunt. Sabini statim bellum paraverunt. Sed filiae Sabinorum iam Romanos amaverunt et discordiam populorum placaverunt. Itaque Sabini Romam reliquerunt.
De Prometheo
Prometheus, qui auxilio Minervae homines ex terra et aqua fecerat, de genere humano bene meruit. Dei saepe Prometheum ad epulas suas invitaverunt. Itaque consilium Iovis, qui omnes homines necare constituerat, Prometheo notum erat. Prometheus aliquando in coelum venit, ignem, quern Iuppiter hominibus negaverat, de Olympo subduxit et hominibus donavit. Quamquam Iovis ira magna erat, genus humanum non delevit. Ðãîmetheum autem Vulcanus iussu Iovis in monte Caucaso ferreis catenis ad saxum alligavit cotidieque aiquila iecur Promethei devorabat. Iecoris pars, quam aquila interdiu devoraverat, noctu cresebat. Ita Prometheus ingentes dolores tolerabat. Postea Hercules aquilam sagitta necavit Prometheumque liberavit.
De causa belli Troiani
Erant nuptiae Pelei, regis Thessaliae, et Thetidis deae. 0mnes dei invitati erant, praeter Discordiam. Dea Disebrdiae ira commota est et malum aureum inter epulantes iactavit, in quo inscriptum erat "Pulcherrimae,,. Diu Iuno, Minerva, Venus de malo certabant. Denique iussu Iovis a Mercurio ad Paridem, regis Priami filium, ductae erant. Iuno Paridi polentiam, Minerva sapientiam, Venus Helenam, pulcherrimam omnium mulierum, promisit. Paris Veneri malum tradidit. Paulo post a Priamo patre in Graeciam missus est. Ibi Helenam, Menelai regis uxorem, rapuit. Hinc bellum Troianum incipitur. Multos annos ad Troiam pugnatum est. Denique Troia a Graecis dolo capta et deleta est.
De equo Troiano
Graeci, laboribus belli Troiani fatigati, de victoria desperaverunt et in patriam reduci cupiverunt, sed ab Ulixe retenti sunt. Ulixes: "Equum ligneum,,,. — inquit, — "exstruamus. In ventrem equi fortissimi viri se abdant, ceteri autem naves conscendant reditumque in patriam simulantes ad insulam Tenedum navigent. Consilium Ulixis ab omnibus probatum est.
Iam Troiani illum equum ligneum in arcem, ubi Minervae templum erat, trahebant, sed a Laooconte, Neptuni sacerdote, retenti sunt: "Nolite trahere hunc equum in urbem! Flammis vequo potius eum deleamus. Hostes in equo latent.,,
Sed Troiani verbis Laocoontis non paruerunt et equum ligneum in urbem traxerunt. Et modo exitium urbis Troiae paratum est
De Hercule
Inter heroas antiques primum locum habuit Hercules, Iovis et Alcmenae filius, qui multos graves labores peregit. Hercules iam infans dracones, qui incunabulis appropinquabant, necavit. Hercules cito crevit et virtute sua alios heroas superavit. Tum interfecit leonem Nemeaeum, cuius pellem detraxit et se texit. Hydram Lernaeam occidit et felle serpentis sagittas suas tixit. Aprum Erymanthium necavit, cervum vivum adduxit, aves Stymphalides in insula Martis sagittis interfecit. Dracotiem, Typhonis filium, qui mala aurea Hesperidum servabat, ad montem Atlantem interfecit et regi mala apportavit. Cinem Cerberum, Typhonis filium, ab inferis regi adduxit.
De talo Achillis
Achilles, fortissimus omnium Graecorum, qui contra Troianos bellaverunt, filius Pelei et deae Thetidis fuit. Mater Thetis infantem suum in fluvium Stygem, qui apud inferos fluit, immersit. Aqua fluvii corpus eius invulnerabile effecit. Attamen talus pedis dextri vulnerabilis mansit. Nam Thetis, cum filium in fluvium immergebat, manu sua corpus eius talo dextri pedis tenebat. Itaque talus dextri pedis aqua ftuvii intactus ideoque vulnerabilis permansit.
Troiani autem, qui de vulnerabili talo Achillis nihil audiverant, frustra Thetidis filium telis petebant; eum nullo modo vulnerare poterant. Postremo Apollo sagittam Paridis in talum dextri pedis Achillis direxit atque heroem occidit.
Fabula Aesopi de cervo et equo
Marcus magistrum rogat. "Mater mea saepe mihi fabulas Aesopi narrabat. Quis est Aesopus? Narra, magister nam ignoramus.,,
Magister: "Itaque audite! Aesopus, cuius fabulae omnibus notae sunt, erat nobilis scriptor Graecorum. Quam fabulani nunc vobis narrabo?„
Pueri rogant: "Narra, magister, nobis fabulam de cervo.,,
Tum magister: "Equo cum cervo acre certamen erat. Itaque equus ad hominem, qui in agro laborabat, properat et dicit: „Mecum contra cervum pugna! Nobis ita facilis victoria erit!" Homo autem: "Cervus pedibus me pulsabit. Sed ego in te sedebo et ita pugnabo.„ Hominis sententia equo placet. Iam homo in equo sedet. Felicia erant hominis cum cervo certamina, nam brevi tempore homo cervum interfecit. Itaque equus victor e certamine evenit. Post victoriam homo equum in libertatem non dimisit. Sic homo equi dominus usque ad nostrum tempus est."
Leo et vulpes
Leo, annis confectus, in spelunca recubabat et, quia vix magno labore victum parabat, aegrotum simulabat. Tum regem multae bestiae visitabant, sed etiam a leone devorabantur. Venit tandem etiam vulpes neque tamen intravit, sed caute ante speluncant stetit et regem salutavit. Turn leo interrogavit: "Cur in speluncam non intras?,, Vulpes respondit: "Quia me vestigia terrent: multa enim in speluncam speclant, nulla retrorsum„.
De formica et columba fabula
Parva formica in ripa escam quaerit et in aquam iricidit. Columba ad formicam advolat et miseram servat. Formica columbae gratias agit. Tum columba avolat et in alta planta considit. Venit agricola, columbam videt et sagittam de pharetra promittit. Sed formica cito accurrit et agrricolam vehementer mordet. Agricola sagittam dimittit. Sic formica columbam servat.
De amicitia lupi fabula
Asinus aegrotus est. Filium parvum habet. Filius in stabulo aegrotum curat. Stabulum clausum est. Ad aegrotum asinum properant lupi et stabulo appropinquant. Tum unus e lupis ostium stabuli pulsat et clamat: "Aperi, mi asclle! Amici tui appropinquant,,. Filius lupis respondet: "Amicorum verba blanda audio, sed lupos improbos video,,.
De puella et lupo
Mater parvae filiae: "Cras in silvam,,, inquit, "ad aviam meabis, filia! Avia aegrota cubat in casa; aviae vinum et placentas apportabis. Sed per silvam recta via propera! Nam in silva lupus habitat. Si de via deerrabis, lupus appropinquabit et te devorabit.,, - Puella ex oppido migravit et silvae appropinquavit. Sed ubi in silvam intravit, variae herbae et bacae animum et oculos puellae delectabant. Verba matris non servavit et de via deerravit. Subito lupus appropinquavit; puella autem lupum ignorabat "Salve,,,inquit lupus, "puella! Quo migras?,, - " Migro ad aviam; aegrota cubat in casa; casa non procul est.„ Tum lupus statim ad casam properavit et aviam devoravit et aviae vesimentiis se ornavit. Paulo post puella in casam intrat; lupus in lecto cubat. Puella aviam salutavit; raucis verbis lupus resalutavit. Iam puella trepidavit et propius aviam spectavit. Quantopere autem figura aviae mutata erat! "Quanti oculi tui, avia!,, "Sic melius te spectabo!,, - "Quanta bracchia tua!„ "Sic melius te spectabo!,, -"Quanta bracchia tua!„ "Sic melius te captabo!,, "Quantae malae tuae!,, "Sic melius te devorabo!,, Et iam lupus puellam devoraverat. Deinde in lecto dormitavit. Paulo post venator in casam intravit; venator autem lupum non ignorabat. Spectat lupum et necat; deinde et aviam et puellam ex alvo bestiae liberat.
- Puellae, verbis matris obtemperate! Obtemperabicisne? Obtemperabimus. Modestae puellae semper verbis matris obtemperabunt.
De ranis regem petentibus
Aliquando ranis in controversiis iudex deerat. Turn manus ad coelum tetenderunt et ab Iove regem petiverunt.Iuppiter autem putavit ranas ipsas concordiam restituere debere. Itaque a coelo in lacum ranarum truncum demisit, qui magno sonitu in lacum cecidit. Ranae perterritae aliae alio cucurrerunt et initio regem novum metuerunt. Postquam autem se erravisse animadverterunt, dono Iovis honorem non tribuerunt principemque alium poposcerunt. Iuppiter autem, ira incessus, regnum mandavit hydrae. Quae statim in lacu victum sibi quaesivit et magnum ranarum numerum minuit. Tum reliquae intellexerunt se stultas fuisse, quod sapientiam Iovis reprehenderant.
De aquila et pullis cuniculi fabula
Aquia pullos cuniculi deprehendit et suis liberis portat. Cuniculus multis verbis et lacrimis aquilam orat: "Parce meis liberis,,. Sed frustra. Aquila cuniculi verba non auscultat, pu|los cuniculi in suum nidum portat. Ubi membra pullorum suis liberis praebet. Tum cuniculus ceteros cuniculos orat: "Succurrite mihi, amici cari! Vindicate iniuriam.,, Cuniculi auxilium non negant. Populum altam, ubi aquila nidum habet, subruunt, nam terrain undique subtrahunt. Ita populus alta concidit et aquilae pullos necat.
Hic Rhodus, hic salta
Reversus quidam in patriam, unde aliquot annos afuerat, ubique gloriabatur se in insula Rhodo in saltibus optimos in hac exercitatione artifices vicisse. Ostendebat etiam spatii longitudinem, quam praeter se nemo potuerat saltu superare; eius rei se testes habere omnes Rodios dicebat. Tum unus e circumstantibus: "Si vcra narras. — inquit, — non neccssarii sunt testes Rhodii: hic Rhodus, hic salta.
De Neptuno, Mercurio et Aesculapio
Populi antiqui multos deos colebant. Ncptunus in Oceano habitabat. Nautae Ncptuno equos et tauros immolabant. Mercurius, deus mercaturac, erat nuntius deorum. Aesculapium medici colebant. Gãàåñ³ Aesculapio gallos immolabant. Neptuni arae plerumque in ripis fluviorum erant, Mercurii in viis, Aesculapii in lucis. Ita fabulac poetarum antiquorum narrabant.
De Diana et Minerva
Diana, filia Latonae, est dea lunae et silvarum. Minerva est dea sapientiae et litterarum. Diana sagittas habet. Sagittis bestias necat. Bestiae in silvis habitant, nam bestiae incolae silvartum sunt. Magna est constantia bestiarum. Minerva noctuas àmàt. Noctuae Minervae sacrae sunt. In Graecia et in Italia sunt statuae Dianae et Minervae. Statuae in viis videmus. Magistrae discipulis statuas demonstrant.
Neptunus et Mars
Iovis frater Neptunus erat; ille erat maris deus. Illius voluntate fluctus et excitabantur et sedabantur. Ilium nautae saepe plus quam maximum deum Iovem colebant. Ex arboribus pinus ei consecrata erat, ex qua naves aedificabantur.ex animalibus equus, quoniam fluctus maris celeritate equis similes sunt.
Mars, quem Romani filium Iovis putabant, belli deus erat. Iste apud Romanos, gentem bellicosam, in summo honore erat. Consecratus ei erat lupus, bestia ferox.
De genero Ciceronis
Cicero, cum Dolabellam, generum suum, parvae staturae hominem, longer gladio cinctum spectavisset. "Quis „ infquit, "generum meum adgladium alligavit ?„
Si
Philippus, rex Macedoniae, Lacedemoniis scripsit: "Si in Laconicam venero, finibus vestris vos exturbabo„. Lacedemonii rescripserunt: "Si».
Probus sum
Unus homo servum, genere Lacedaemonium, interrogavit:"Probusne eris si te emero?» Servus respondit: "Etiam ii non emeris.
Vatinius paucos dies consul fuerat. "Magnum ostentum„, inquit Cicero, "anno Vatinii factum est, quod tum neque hiems nec ver neque aestas neque autumnus fuit„
De poeta malo
Aesopo poeta quidam mala scripta recitaverat, in quibuis valde se iactaverat. Ut exploraret, quid senex iudicaret, "num superbior fui ?„ inquit. Ille: "Valde, inquit, "probo, quod te laudas; nam ab aliis nunquam laudaberis.„
De episcopo acuto
Unus ex principibus Franciae, illustri gente natus, exprobrabat episcopo cuidam genus a patre subulco. Hic: "Si tu, inquit, "patrem subulcum haberes, sues profecto pasceres.
De adulescentulo et equo
Adulescentulus equo acri invitus volavit. Ab amico, quo festinaret, interrogatus, equum monstrans, "Quo huic„, inquit, "placebit,,!
De geminis
Geminorum fratrum alter mortuus erat. Amicus obviuis vivo "Tunc„, inquit, "mortuus es an frater tuus ?„
De venatore timido
Timidus venator lignatori imperavit, ut sibi vestigium leonis monstravit. Huic lignator: "Imm, inquit, "ipsum leonem tibi monstrabo.,, Venator, ut leonem spectavit: "At ego, inquit, "non ipsum leonem, sed vestigium tantum leonis quaerebam.,,
De haedo et lupo
Supra tectum aedificii stabat haedus et lupum, qui praetermeabat, inclamabat et illi maledicebat. Ei lupus: "Non tu„, inquit, "sed teclum mihi maledicit.
De cuculo
Sturnum, qui ex urbe evolaverat, cuculus interrogavit: "Quid dicunt homines de cantu avium? quid de luscinia?„ Sturnus:
"Valde,,, inquit, "laudant omnes cantum eius.,, — "Quid de alauda?,, — "Permuiti etiam huius cantum laudant., "Quid tandem,,, inquit cuculus, "de me iudicant ?„ "Hoc,, inquit sturnus, "nescio. Nusquam enim de tc fuit sermo.,, Irat:us igitur cuculus: "Ne inultus,,, inquit, "vivam, semper de me ipse dicam.,,
De homine inerto
Quidam medico obvius post murum se occultavit."Cur te occultas?,, interrogavit comes. - "Longum est tempus inquit, "ex quo non aegrotavi.,,
De homine stppido et magistra
Homo stupidus, qui filium humaverat, cum magistfum eius spectavisset, "veniam rogo „, inquit, "quod filius meus in scholam non meavit; hodie enim humatus est.„
Dehomine stupido et fabro
Homo stupidus mandavit fabro, ut lucernam pararet. Cum hie interrogavisset, quantam formaret, "octo fere hominibus,,, inquit ille.
De nauta iocoso
Nauta quidem iocosus suis hanc fabulam narrat: "In erroribus nostris color maris paulatim mutabatur. Causam rei exploravimus. Mare non ex aqua, sed ex lacte constabat. Paulo post insula apparebat alba, plena vitium. Erat autem insula ingens caseus duratus et concretus, quinque milia passuum in circuitu Vites autem plenae uvarum erant, in uvis autem non vinum, sed lac inerat. Quinque dies ibi manebamus: lac potabamus et caseo nutriebamur; sexto autem die non iam per lac, sed per aquam navigabamus.,,
De libris Sibyllinis
In antiquis annalibus memoria de libris Sibylllnis hac prodita est. Anus quaedam incognita olim ad Tarquinium Superbum regem advenit, novem (9) libros portans, quos esse divina oracula dicebat, eos regi vendere conabatur. Tarquinius pretium percontatus est. Mulier immensum pretium poposcit, rex autem, quasi anus desiperet, risit hum ilia tres (3) libros ex novem incendit et ecquid sex (6) eodem pretio emere optaret regem interrogaret. Sed Tarquinius multo magis risit dixitque anum insanam esse. Mulier ibidem nihil morata statim tres alios libros excussit atque denuo rogavit, ut tres reliquos eodem pretio emeret. Tarquinius jam attentiore animo factus est et libros tres reliquos mercatur nihilo minore pretio, quam quod erat pretium pro omnibus. Ea mulier tune a Tarquinio digressa postea nusquam visa est. Libri tres, in sacrarium conditi, «Sibylini» sunt appellati.
De Antiocho et Hannibale
Hannibal exul ad Antiochum, Syriae regem, venit. Ostendebat ei rex in campo copias ingentes, quas ad belli gerendum cum Romanis comparaverat: exercitum auro et argento fulgentem, elephantos denique cum turribus et cetera. Tum magnitudine tanti et tam ornati exercitus glorians Hannibalem interrogavit: «Putasne, satis esse Romanis haec omnia?» Intellegebat vim exercitus, num sufficeret bello Romano. At Hannibal eludens ignaviam militum pretiose aritnatorum; «Satis;— inquit,— plane satis esse credo Romanis haec omnia.» Rex de numero quaesierat, respondet Hannibal de praeda.
De Caesaris caede
Scriptores antlqui tradunt futuram caedem Caesaris evidentibus prodigiis denuntiatam esse. Paucos ante n'lenses in colonia Capua tabula aenea in monumento, in quo dicebatur Capys, conditor Capuae, sepultus, inventa est curr( litteris verbisque Graecis hac sententia: «Quandoque ossa Capyis detecta essent, illo prognatus manu consanguineorlum ne-caretur.» Nocte verr ante diem caedis Caesar sibi ^isus est in somnio supra nubes volare et cum Jove dextram manum jungere, Calpurnia autem, uxor Caesaris, visa est in sîmn³î collabi fastigium domus ejus et marltum in gremio suo confodi, ac subito cubiculi fores sua sponte patuerunt.
Màïå Calpurnia his verbis Caesarem allocuta est: ,,Somnio perturbor, Caesar. Obsecro te, ut prodigia observes, ne te ini-mici occidant. Deos implorabimus, ut tibi adsint! Caveas, ne caedaris!» Cum hoc modo Caesar oraretur a Catpurnia, D. Brutus, familiarissimus Caesaris, intrat dicens senatores cunctos in curia adesse et Caesarem expectare: «Rdtgant,— inquit,— ut statim venias.» Caesar dubitavit, sed p|aulisper consilium cepjt et curiam progressus est, manu tenons in-sidiarium indicem ab obvio quodam porrectum, sed non lee-turn. In cum Tullius Cimber primus orabat, ut fra^er suus ex exilio revocaretur. Ceteri quoque conjurati rogab^nt,^ ne preces Cimbri repudiarentur. Caesar nih?lo minus iJirecibus non molliebatur, turn Cimber, quasi rogans, proprius hccessit et ab utroque umero togam Caesaris adprehendit. 'Deinde clamantem [Caesarem] «Ista quidem vis esti» P. Sfervilius Casca primus vulnerat. Atque ita tribus et viginti {23} plagis aliorum senatorum confossus est, uno modo ad primum ictlum gemitu sine voce edito brevi animam efflavit. Exanimis" diffugientibus cunctis aliquamdiu jacuit, donee tres servi-jdo-mum retulerurrt (apud Suetonii «De vita Caesarumv,,).
De Philoxeno
Dionisius, qui in urbe Syracusis tyrannus erat; carn^ina facere amicisque recitare solebat. Qui ut tyranno blandirfen-tur, versus malos laudabant. Aliquando^autem Philoxehus quidam, ad cenam vocatus, ceteris carmina Dionisii ad|nri-rantibus et laudantibus, ausus est ea mala esse dicere. Íàñ libertate iratus, tyrannus hominem in carcerem duci jussk. Postridie tamen, ut constantiam ejus experiretur, rursusl ad cenam vocavit. Inter cenam, ut solebat, carmina sua-recitayit, et postea sententiam Philoxeni de versibus exquisivit. ¯²²å enim tacitus digressus est. Interrogatus, quo vaderet: «In carcerem», respondit.
De Damoclis gladio
Fuit olim Dionisius, tyrannus Syracusarum, qui qdam divitiis suis, tarn crudelitate ceteris reglbus tyrannisque praestitit. Itaque cum felicissimus videretur, tamen semper me-tuit, ne ab aUquo civium aut enim servorum occiderpfur. Cum aliquando quidam ex Dionisii assentatoribus, Damocles nomine, commemoraret in colloquio opes ejus negaret^ue quemquam feliciorem fuisse, Dionisius interrogavit: «Opfas, igltur, î Damocles, cum te haec vita delectet, ipse eandem vitam agere et fortunam meam experiri?» Cum Dam6cles se libenter optare dixisset, Dionisius eum in aureo lecto co:lo-cari jussit, abacis compluribus prope positis. Ad istos abacos formosissimi pueri consistebant ad ministrandum Damo:li. Sed in hoc medio apparatu e lacunari fuigentem gladiijim, saeta aquina suspensu, demitti tyrannus imperavit, ut imden-deret capTti illius homlnis felicis. Itaque nec pulchros mi lis-tros, nec argentum aut aurum aspiciebat, nec cibum jucundis-simum capere poterat. Demque exoravit tyrannum, ut dijce-dere ei liceret, cum jam felix esse non optaret. Ita satis videtur declaravisse Dionisius nihil ei, cui semper aliqui terror impendeat, gaudio esse.
De Mucio Scaevola
Cum Porsenna, rex Etruscorum, Romam obsidere con.sti-tuit, Gajus Mucius Scaevola, juvenis nobilis, cui indignum videretur, quod patria ejus ab hostibus premeretur, regem Porsennam occidere consilium cepit. Itaque gladio sub veste abdito in castra Porsennae venit. Cum eo tempore ibi stipen-dium militibus daretur, scriba cum rege pari fere ornatu s^-debat. Mucius ignorans, uter rex esset, scribam pro rege ocdl-dit. Ab hostibus captus cum vi'deret mortem se vitare non posse, manum suam dextram in foculum incensum injecit, veluti manum puniens, quae scribam pro rege occiderat. Repc, patientiam Mucii admiratus, eum ab igne amovit domumque impumtum dimitti jussit.
PHAEDRUS
Федр (15 р. до н.е. – після 54 р. до н.е.) – римський поет-байкар.
Lupus et agnus
Ad rivum eundum lupus et agnus venerant,
Siti compulsi, superior stabat lupus,
Longeque inferior agnus. Tune fauce improba
Latro incitatus iurgii causam intulit:
«Cur», inquit «turbulentam fecisti mihi
Aquam bibenti?» Laniger contra timens:
«Qui possum, quaeso, facere, quod quereris, lupe?
A te decurrit ad meos haustus liquor»,
Repulsus ille veritatis viribus:
«Ante hos sex menses male,, ait, «dixisti mihi».
Respondit agnus: «Equidem natus non eram».
«Pater hercle tuus», ille inquit, «male dixit mihi»;
Atque ita correptum lacerat iniusta nece.
Haec propter illos scripta est homines fabula, Qui fictis causis innocentes opprimunt.
Vuipes et corvus
Cum de fenestra corvus rap turn caseum
Comesse vellet, celsa residens arbore,
Vuipes hunc vidit, deinde sic coepit loqui:
«O qui taurum, corve, pennarum est nitor!
Quantum decoris corpore et vultu geris!
Si vccem haberes, nulla prior ales foret».
At ille stultus, dum vidt ~vocem ostendere
Emisit ore caseum, quern celeriter
Dolosa vulpes avidis rapuit dentibus.
Turn demum ingemuit corvi deceptus stupor.
Vulpes et uva
Fame coacta vulpes alta in vinea
Uvam appetebat, summis saliens viribus.
Quam tangere ut non potuit, discedens ait:
«Nondum matura est, nolo acerbam sumere».
Qui facere quae non possunt, verbis elevant»
Adscribere hoc debebunt exemplum sib
Vulpes et persona tragica
Personam tragicam forte vulpes viderat:
«O quanta species», inquit, «cerebrum non habet!»
Hoc illis dictum est, quibus honorem et gloriam
Fortuna tribuil, sensum communem abstulit.
MARCUS VALERIUS MARTIALIS
Марк Валерій Марціал (42—102 pp. н. е.) — видатний римський поет-епіграматист. Збереглось 1200 епіграм.
EPIGRAMMATA
III, 57
Callidus imposuit nuper mihi copo Ravennae ;
Cum peterem mixtum, vendidit ille merum.
VII, 85
Quod non insulse scribis tetrasticha quaedam,
Disticha quod belle p-auca, Sabelle, facis,
Laudo, nec admirer. Facile est epigrammata belle
Scribere, sed librum scribere difiicile est.
IX, 70
Dixerat «O mores! 0 temporal Tullius 2 olim,
Sacrilegum strueret cum Catilina 3 nefas,
Cum gener atque socer diris concurreret armis
Maestaque civili caede maderet humus.
Cur nunc «O mores!», cur nunc «O tempora!» dicis?
Quod tibi non placeat, Caeciliane, quid est?
Nulla ducum feritas, nulla est insania
Gaudeāmus
«Gaudeāmus»—це старовинна студентська життєрадісна пісня (гімн). Створена студентами Гейдельбергського університету латинською мовою наприкінці XIV ст. Музику написав фламандець Йоганн Окенгейм (XV ст.).
За традицією піснею «Gaudeāmus» («Веселімось») відкривалися студентські вечори, вона популярна і в наш час.
1. Gaudeāmus igĭtur,
Iuvĕnes dum sumus!
Post iucundam iuventūtem,
Post molestam senectūtem
Nos habēbit humus. (bis)
2. Ubi sunt, qui ante nos
In mundo fuēre?
Transeas ad supĕros,
Transeas ad infĕros,
Hos si vis vidēre! (bis)
3. Vita nostra brevis est,
Brevi finiētur;
Venit mors velocĭter,
Rapit nos atrociter,
Nemini parcētur! (bis)
4. Vivat academia!
Vivant professōres!
Vivat membrum quodlĭbеt!
Vivant membra quaelĭbet!
Semper sint in flore! (bis)
5. Vivant omnes virgĭnes,
Gracĭles, formōsae!
Vivant et muliĕres,
Tenĕrae, amabĭles,
Bonae, laboriōsae! (bis)
6. Vivat et res publĭca,
Et qui illam regunt!
Vivat nostra civĭtas,
Maecenātum carĭtas,
Quae nos hic protēgunt! (bis)
7. Pereat tristitia,
Pereat dolōres!
Pereat diabŏlus
Quivis antiburschius
Atque irrisōres! (bis)
PATER NOSTER
Pater noster,Qui es in coelis, sanctificetur nomen Tuum,aveniat Regnum Tuum; fiat voluntas Tua sicut in coelo et in terra. Panem nostrum quotidianum da nobis hodie; et dimitte nobis nostra sicut et nos dimittimus debitorĭbus nostris; et ne inducas nos in tentacionem sed libera nos a malo.
Nomĭne Patris et Filii, et Sancti Anĭmi. Amen.
Слова до тексту:
coelum, i, n небо
sanctifico, are святитися
voluntas, atis, f воля
sicut як так
panis, is m хліб
quotidianus щоденний
dimitto, ĕre залишатися
debitum, і, n борг
tentatio, onis, f спокуса
anĭmus, і, m дух душа
PAGE 1
PAGE 31