Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ
КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН
Дніпропетровськ -2011
Дисципліна Дізнання
(повне найменування дисципліни)
Напрям підготовки Право
(шифр і найменування)
Спеціальність 7.060101 Правознавство
(шифр й найменування)
Форма навчання заочна
(стаціонарна, заочна)
Термін навчання 3 роки
(на основі повної вищої неюридичної освіти)
Плани практичних занять та самостійної роботи з дисципліни “Дізнання ” / Укладач: Шиян А.Г. Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ 2011 р.
Рецензенти:
Лобойко Л.М. канд. юрид. наук, доцент, професор кафедри кримінального процесу Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ;
Троян І.І. заступник начальника СУ ДМУ УМВС в Дніпропетровській області, полковник міліції.
Плани обговорені та схвалені на засіданні кафедри кримінально-правових дисциплін „____”___________ 2011 року, протокол № ____
МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
“Дізнання” - це дисципліна, яка не є ізольованою від фундаментальної навчальної дисципліни “Кримінальний процес ”, а слугує більш поглибленому вивченню найважливіших тем останньої, що присвячені діяльності органів дізнання, і кращої підготовки студентів до здійснення на практиці кримінально-процесуальної діяльності.
“Кримінально-процесуальне право” в свою чергу є нормативною дисципліною, яка відноситься до циклу фундаментальних та професійно-орієнтованих навчальних дисциплін.
Певна кількість часу при вивченні дисципліни “Дізнання”, відводиться на практичні заняття, метою яких є відпрацювання у студентів навичок по застосуванню теоретичних знань, аналізу інформації і прийняття по ній законних та обґрунтованих рішень, а також вироблення навичок самостійного оформлення необхідних кримінально-процесуальних документів.
Практичні заняття проводяться з метою поглибленого вивчення курсу “Дізнання”. Цей вид занять є важливим чинником не тільки для перевірки знань студентів, але й для формування високого рівня знань на основі правильних суджень та висновків, а також вироблення у студентів вміння застосовувати ці знання на практиці.
Практичне заняття - це вид навчального заняття, на якому викладач організовує практичне опанування студентами питань програмного матеріалу.
Основні завдання практичних занять з “Дізнання” полягають у засвоєнні загальнотеоретичних положень про кримінально-процесуальну діяльність, набуття навичок опановувати їх з позицій загальнолюдських цінностей. У процесі обговорення теоретичних питань, що виносяться на практичні заняття, студенти навчаються формулювати і викладати свої думки, застосовувати теоретичні положення відповідно до практичних вимог кримінально-процесуальної діяльності.
Готуючись до практичного заняття необхідно привернути увагу до ключових понять, які притаманні вказаним темам глибоко зрозуміти та засвоїти їх.
При відповіді на теоретичні питання, що виносяться на обговорення під час практичного заняття, слід так будувати свій виступ, щоб в ньому, по можливості, містилось:
чітке формулювання теоретичного положення (наприклад, поняття фактичних та юридичних (процесуальних) підстав прийняття певного рішення по кримінальній справі, а також підстав проведення тієї чи іншої слідчої дії, і т.д.);
обґрунтування цього положення і розкриття його найбільш характерних положень;
аргументацію та ілюстрацію теоретичних положень конкретними фактами дійсності, положеннями законодавства і практики його реалізації;
значення питань, які розглядаються, для практичної діяльності.
Обговорення питань теми на практичному занятті може відбуватись в різних формах: співбесіди, загальногрупової дискусії, “бліц” опитування і т.п.
Основою ефективного розгляду положень теоретичних положень на практичних заняттях є засвоєння лекційного матеріалу та самостійна робота студентів у студіюванні, конспектуванні навчальної, наукової літератури курсу. Така робота передбачає використання навчальної програми, де кожне питання теми має бути засвоєним.
Навчальний план заочної форми навчання передбачає вивчення більшості тем дисципліни під час самостійної роботи.
Самостійну роботу варто починати з вивчення тексту лекції, потім почитати й законспектувати в зошит з підготовки до практичних занять відповідний матеріал підручника та інших джерел. Читати треба уважно, всебічно та критично аналізувати прочитане. Зустрівши нове, незрозуміле слово, вираз, обов’язково необхідно з’ясувати його зміст. Не зробивши цього, студент ризикує сприйняти неправильно значення слова, виразу або й всього тексту. Тут варто скористатися словниками чи іншими офіційними джерелами.
Перелік рекомендованої літератури не є вичерпним. Студенти мусять опановувати інші джерела і особливо статті які публікуються у сучасних періодичних виданнях.
Опанування положень курсу передбачає не тільки міцне засвоєння визначень тих чи інших категорій, характерних рис та ознак, але й розуміння різних точок зору щодо кримінально-процесуальних положень і, головне, усвідомлення набутих знань з кримінального процесу та однієї з форм провадження по кримінальних справах - дізнання.
Після розгляду певних блоків тем, навчальною програмою передбачено підготовка студентами домашньої контрольної роботи, а також можуть проводитись заняття з метою модульного контролювання знань. Встановлений при цьому рівень засвоєння матеріалу враховується викладачем при вирішенні питання про допуск до заліку. Це стосується і тих тем, що вивчаються студентами самостійно.
Перелік питань, які виносяться на залік складається з питань, що розглядаються на лекціях, практичних заняттях та питань для самостійного вивчення відповідно до навчальної програми з дисципліни.
ЗАСОБИ ПРОВЕДЕННЯ ПОТОЧНОГО ТА
ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ
Поточний контроль – проведення практичних занять, відпрацювання академічних заборгованостей, тематичні та індивідуальні консультації.
Модульний контроль – виконання домашньої контрольної роботи.
Підсумковий контроль – семестровий залік.
КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ ЗНАНЬ ТА ВМІНЬ:
“Зараховано” виставляється, якщо студент в повному обсязі та твердо засвоїв весь програмний матеріал, дає повні відповіді на всі питання білету, тісно пов’язує теорію з практикою, демонструє глибокі знання навчальної літератури, має навички аналізу та тлумачення правових норм, логічно відповідає на поставлені запитання, не допускає суттєвих помилок в складанні процесуальних документів.
“Незараховано” виставляється, якщо студент не знає значної частини програмного матеріалу, не володіє основними положеннями кримінально-процесуальної діяльності органів внутрішніх справ як органу дізнання у вирішенні професійних завдань, допускає суттєві помилки в складанні процесуальних документів.
Студенти, які повністю відпрацювали всі види занять (мають конспект лекцій, позитивні оцінки на практичних заняттях, позитивну оцінку по контрольній роботі, позитивні оцінки за всі “практикуми”), допускаються до заліку.
Перескладання заліку допускається у відповідності з нормативними актами Міністерства освіти та науки України і МВС України.
Тематичний план
|
№ теми |
Назва теми |
Всього годин |
З викладачем |
|||
|
Разом |
Лекції |
Практичні заняття |
Самостійна робота |
|||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
6 |
|
1 |
Поняття і коло органів дізнання в системі МВС України, їх компетенція |
10 |
4 |
4 |
- |
6 |
|
2 |
Кримінально-процесуальна діяльність органів дізнання на стадії порушення кримінальної справи |
5 |
1 |
1 |
- |
4 |
|
3 |
Порядок проведення дізнання у кримінальних справах про злочини, що не є тяжкими та особливо тяжкими |
5 |
1 |
1 |
- |
4 |
|
4 |
Порядок провадження дізнання у кримінальних справах про тяжкі та особливо тяжкі злочини |
6 |
2 |
2 |
- |
4 |
|
5 |
Протокольна форма досудової підготовки матеріалів |
16 |
6 |
2 |
4 |
10 |
|
Домашня контрольна робота |
18 |
- |
- |
18 |
||
|
Всього |
72 |
14 |
10 |
4 |
58 |
ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА.
Нормативна література:
Конституція України. – К., 1996.
Закон України “Про службу безпеки України” з відповідними змінами та доповненнями станом на 22.06.2001 року.
Закон України від 01.12.1994 року “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду”. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – №1 – ст. 1.
Закон України від 05.11.1991 року “Про прокуратуру” з відповідними змінами та доповненнями станом на 22.06.2001 року.
Закон України від 18.02.1992 року “Про оперативно-розшукову діяльність” з відповідними змінами та доповненнями станом на 22.06.2001 року.
Закон України від 20.12.1990 року “Про міліцію” з відповідними змінами та доповненнями станом на 22.06.2001 року.
Закон України від 23.1.1993 року “Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві”. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №11 – ст. 296.
Закон України від 23.12.1993 року “Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві”. //Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №11. – Ст. 296.
Закон України від 24.01.1995 року “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх”. //Голос України від 23.02.1995 року.
Закон України від 30.06.1993 року “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” з відповідними змінами та доповненнями станом на 22.06.2001 року.
Інструкція з діловодства. // Наказ Міністра юстиції України № 22/5 від 13.03.97 р.
Інструкція про порядок виконання постанов прокурорів, суддів, слідчих, органів дізнання і ухвал судів про привід підозрюваних, обвинувачених, підсудних, свідків, потерпілих. Затверджена наказом Міністра внутрішніх справ України від 23 грудня 1995 р. № 864. // Юридичний вісник України. – 1996. – 5-12 травня.
Кодекс поведінки посадових осіб з підтримки правопорядку. // Прийнятий Генеральною асамблеєю ООН 17.12.1979 р.
Наказ МВС України від 21 червня 1996 року № 438. “Про затвердження Інструкції щодо порядку обліку злочинів, вчинених у громадських місцях, на вулицях та в стані алкогольного сп’яніння”.
Порядок оплати праці адвокатів з надання громадянам правової допомоги в кримінальних справах за рахунок держави // Постанова КМ України від 14.05.1999 р. № 821.
Про затвердження Типового положення про оперативно-пошуковий відділ (відділення, групу) по боротьбі з незаконним обігом наркотиків при ГУМВС, УМВС, УМВСТ // Наказ МВС України № 1182 від 29.12.2001 р.
Про затвердження Інструкції про порядок функціонування дактилоскопічного обліку експертної служби МВС України // Наказ МВС України № 785 від 11.09.2001 р.
Про Комплексну програму кадрової політики в органах та підрозділах внутрішніх справ та забезпечення законності і дисципліни // Наказ МВС України № 515 від 30 червня 2001 р.
Про невідкладні заходи щодо вдосконалення структури і організації діяльності штатних підрозділів дізнання органів внутрішніх справ // Наказ МВС України № 880 від 29.12.1995.
Про оголошення рішення колегії МВС України від 9 січня 2002 р. “Про підсумки роботи органів внутрішніх справ України за 2001 рік та завдання відповідно до вимог Президента, Уряду України щодо покращання правоохоронної діяльності” // Наказ МВС України № 32дск від 09.01.2002 р.
Про організацію роботи слідчого апарату органів прокуратури і прокурорського нагляду за додержанням законів органами попереднього слідства та дізнання // Наказ Генерального прокурора України № 4 від 18.10.96 р.
Про створення єдиної системи централізованого номерного обліку вогнепальної зброї в системі МВС України (АІС “Арсенал”) // Наказ МВС Угода про взаємовідносини Міністерств внутрішніх справ в сфері обміну інформацією від 03.08.92 р.
Навчальна література:
Бацько І.М. Процесуальна регламентація складання протоколів слідчих дій // Захист прав, свобод і законних інтересів громадян України в процесі правоохоронної діяльності: Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції. Донецьк, 27 квітня 2001 року / Гол. ред. И.Г. Кириченко. – Донецьк: ДІВС, 2001. – С. 435-444.
Белкин Р.С. Собирание, исследование и оценка доказательств. Сущность и методы. – М.: Наука, 1966.
Бориков С.В., Дергай Б.И., Митрохин Н.П. Обеспечение законности при производстве дознания: Учеб. пособие. – Минск, 1990.
Гапанович Н.Н., Мартынчик П.П. Основы взаимодействия следователя и органа дознания при расследовании преступлений. – Минск, 1983.
Гулина С.Н., Чернышов В.Н., Шаповалова Л.И. Дознание в органах внутренних дел: Учебное пособие. – Донецк: ДИВД МВД Украины, 2000. – 192 с.
Гуткин И.М. Развитие законодательства, регламентирующего деятельность органов следствия и дознания. – М.: Акад. МВД СССР, 1986.
Довідник дізнавача ДАІ по розслідуванню дорожньо-транспортних пригод: 2-е вид. – К.: РВВ МВС України, 1998. – 143 с.
Зеленецький В. Поняття дізнання і його види // Вісник академії правових наук України. – Харків: Право. – 1997. – № 4(11).
Кругликов А.П. Правовое положение органа и лица, производящих дознание, в советском уголовном процессе. Автореф. … канд. юрид. наук. Свердловск, 1975. – 25 с.
Кругликов А.П. Сущность и правовые формы взаимодействия органов предварительного следствия и дознания. – Волгоград, 1985.
Крылов И.Ф., Бастрыкин А.И. Розыск, дознание, следствие. Учебное пособие. – Л.: Изд-во Ленингр. Ун-та, 1984. – 217 с.
Лобойко Л.М. Актуальные проблемы доследственного уголовного процесса: Дисс. ... канд. юрид. наук. – Харьков: Ун-тет вн. Дел МВД Украины, 1997. – 209 с.
Макаренко Є.І., Негодченко О.В., Тертишник В.М. Експертизи на досудовому слідстві: Навчальний посібник. – Дніпропетровськ: Дніпроп. юрид. ін-т МВС України, 2001. – 204 с.
Макаренко Є.І., Негодченко О.В., Тертишник В.М. Огляд місця події: Навчальний посібник. – Дніпропетровськ: Дніпроп. юрид. ін-т МВС України, 2001. – 156 с.
Матусовский Г.А., Сущенко В.Н. Организация работы аппаратов дознания и предварительного следствия органов внутренних дел: Уч. пособие. – Харьков: Харьков. юрид. инст., 1983. – 84 с.
Організація провадження дізнання по кримінальних справах про контрабанду та боротьби з порушеннями митних правил: Матеріали семінару. – Хмельницький: Хмельн. центр підвищення кваліфікації кадрів Держмитслужби України, 1999. – 76 с.
Органы милиции – основные органы дознания. – Ташкент, 1968.
Павлов Н.Е. Дознание в органах внутренних дел. – М.: Акад. МВД СССР, 1985.
Поповченко О.І. Удосконалення провадження дізнання міліцією // Концепція розвитку законодавства України / Матеріали наук.-практ. конференції (травень 1996).- К.: ІЗ ВРУ, 1996. – С. 422-423.
Прусе В.М., Ищенко А.Л., Демиденко В.В. Производство дознания на судне, находящемся в плавании: Уч. пособие. – Одесса: АО БАХВА, 1995.
Слинько С.В. Сущность, формы и правовые основы взаимодействия следователя с органом дознания: Автореф. … дисс. канд. юрид. наук. – Х., 1991. – 26 с.
Смітієнко 3.Д., Поповченко О.І. Шляхи вдосконалення організації і провадження дізнання в міліції. / Тези доповідей та наук. повідомлень Міжнародної наук.-практ. конференції молодих юристів (15-16 березня 1996 року).-К.: Українська правнича фундація, 1996.
Теория доказательств в советском уголовном процессе. – М., 1973.
Тертышник В.М. Доказательства и доказывание в уголовном процессе. – Харьков, 1992.
Тертышник В.М. Научно-практический комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу Украины. – Киев: А.С.К., 2001.
Тертышник В.М., Слинько С.В. Предварительное расследование: содержание, логика, язык и стиль процессуальных документов. – Харьков: Арсис, 1997.
Тертышник В.М., Слинько С.В. Теория доказательств. – Харьков: Арсис, 1998.
Щерба С.П., Жулев В.И., Бриллиантов А.В. и др. Дознание. – М., 1996.
Ярін В.М. Організаційні та правові основи діяльності органів дізнання в Прикордонних військах України: Автореф. ...дис. канд. юрид. наук. – Хмельницький, 1998.
ЗМІСТ
Тема № 1. Поняття і коло органів дізнання в системі МВС України, їх компетенція
всього 10 годин
з них: лекції 4 години
самостійна робота 6 годин
Ключові слова та поняття: “дізнання”, “досудове розслідування”, “дізнавач”, “начальник органу дізнання”, “особа, яка проводить дізнання”, “процесуальні повноваження”, “функції органу дізнання”, “процесуальні права”, “процесуальні обов’язки”, “штатний підрозділ дізнання”, “процесуальні повноваження”, “взаємодія підрозділів дізнання”.
Питання для самостійного вивчення.
Виникнення та розвиток дізнання в системі МВС України. Поняття і коло органів дізнання в системі МВС України. Їх процесуальні повноваження, функції і компетенція. Організація дізнання в міліції. Начальник органу дізнання та його повноваження. Особа, яка провадить дізнання, її права та обов’язки.
Спеціалізовані підрозділи дізнання, їх завдання, принципи діяльності, структура та штати. Повноваження начальника відділу дізнання МВС України. Повноваження начальника відділу (відділення), групи дізнання УМВС та міськрайлінорганів внутрішніх справ. Повноваження старшого дізнавача з особливих доручень, старшого дізнавача, дізнавача у відділах УМВС, старшого дізнавача та дізнавача у відділеннях, групах дізнання міськрайлінорганів внутрішніх справ.
Взаємодія органів дізнання в системі МВС України зі слідчими ОВС при здійсненні кримінального судочинства та його значення. Правові підстави такої взаємодії.
Література:
Бедняков Д.И. Непроцессуальная информация и расследование преступлений. – М.: Юр. лит. 1991.
Джига М.В., Баулін О.В., Лук’янець С.І., Стахівський С.М. Провадження дізнання в Україні: Навчально-практичний посібник. – Київ: МВС України, 1999. – 156 с.
Милиция как орган дознания. – Киев, 1989.
ТЕМА 2: Кримінально-процесуальна діяльність органів дізнання на стадії порушення кримінальної справи
Всього 5 годин
З них: лекції 1 години
самостійна робота 4 годин
Ключові слова та поняття: “прийняття заяв, повідомлень та іншої інформації про злочини”, “реєстрація заяв, повідомлень та іншої інформації про злочини”, “розгляд органами дізнання заяв, повідомлень та іншої інформації про злочини”, “процесуальне рішення”, “відмова в порушенні кримінальної справи”, “порушення кримінальної справи”, “перевірка по заявах і повідомленнях про злочин”, “перевірчі дії”, “приводи і підстави до порушення кримінальної справи”, “направлення органом дізнання заяви або повідомлення про злочин за належністю”, “підслідність”.
Питання для самостійного вивчення.
1. Порядок прийняття, реєстрації і розгляду органами дізнання заяв і повідомлень про злочини.
2. Роль чергових частин ОВС в прийнятті, реєстрації заяв і повідомлень про злочини і реагування на них.
3. Проведення органами дізнання перевірки по заявах і повідомленнях про злочини (перевірчі дії).
Підстави, строки і порядок проведення попередньої перевірки по заявах і повідомленнях про злочини.
Рішення, які приймаються органами дізнання при вирішенні заяв, повідомлень та іншої інформації про злочини.
Порушення органом дізнання кримінальної справи. Умови, необхідні для порушення кримінальної справи і подальше її направлення.
Література:
Зеленецький В.С., Лобойко Л.М. Проект Розділу 6 КПК України // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України. –2000. – № 1.
Лобойко Л.М. Проблеми пізнання у дослідчому кримінальному процесі // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України. –2000. – № 1.
Лобойко Л.М. О совершенствовании правового статуса инициаторов доследственного уголовного процесса // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України. –2000. – № 1.
Кузнецов Н.П. Доказывание в стадии возбуждения уголовного дела. // Автореф. дисс. ... канд. юрид. наук. – Х., 1980Тертышник В.М. Научно-практический комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу Украины. – Киев: А.С.К., 2001.
ТЕМА 3: порядок проведення дізнання у кримінальних справах про злочини, що не є тяжкими
та особливо тяжкими
всього 5 годин
з них: лекції 1 години
самостійна робота 4 годин
Ключові слова та поняття: “форми досудового розслідування”, “види дізнання”, “слідчі дії”, “процесуальні дії” “заходи процесуального примусу”, “процесуальне рішення”, “постанова”, “протокол слідчої дії”, “повідомлення прокуророві”, “супроводжувальний лист”, “план розслідування”, “спільний план слідчих та оперативно-розшукових дій”, “слідчо-оперативна група”, “очевидець”, “свідок”, “показання свідка”, “допит свідка”, “освідування”, “судово-медичне освідування”, “медичне освідування”, “довідка”, “акт освідування”, “поняті”, “додатки до протоколу слідчої дії”.
Питання для самостійного вивчення.
Дізнання – форма досудового розслідування.
Слідчі дії і порядок їх провадження органом дізнання при розслідуванні кримінальних справ.
Підстави і порядок застосування органом дізнання запобіжних заходів та інших заходів процесуального примусу.
Види дізнання і правові підстави їх провадження.
Сутність, строки і процесуальний порядок дізнання у справах про злочини, що не є тяжкими та особливо тяжкими.
Взаємодія органів дізнання зі слідчими при здійсненні кримінального судочинства, її значення та види. Правові підстави та умови такої взаємодії. . Відмінність дізнання від досудового слідства.
Відмінність кримінально-процесуальної діяльності органів дізнання від оперативно-розшукової діяльності органів дізнання.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
ДО ТЕМ №№3 і 4
Для належного вивчення тем, пов’язаних з кримінально-процесуальною діяльністю органів дізнання в кримінальних справах слід усвідомити положення Глав 9-10 КПК України. Зокрема, слід керуватися правилами статей 103, 104, 106-110 КПК України в редакції Законів України № 3351- XII від 30.06.93 р., № 2533-XII від 21.06.2001 р. та № 2670-III від 12.07.2001 р. Тому необхідно використовувати під час підготовки до практичних занять лише ті видання Кримінально-процесуального кодексу України, які містять вказані зміни і доповнення в тексті кримінально-процесуального закону.
Слід усвідомити, що розслідування кримінальних справ – це процесуальна діяльність органів дізнання і посадових осіб, у провадженні яких знаходяться матеріали по заявах і повідомленнях про злочини та вже порушені кримінальні справи. Тому необхідно відмежовувати оперативно-розшукову діяльність, виконувану органами дізнання під час розкриття злочинів. Про ці повноваження органів дізнання вказано в ст. 103 КПК України: “На органи дізнання покладається вжиття необхідних оперативно-розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину і осіб, що його вчинили”. Але це не означає, що посадова особа, яка прийняла кримінальну справу до свого провадження може одночасно проводити і слідчі і оперативно-розшукові дії. Подібне змішування функцій розслідування та оперативно-розшукової діяльності може привести до руйнівних наслідків, коли буде порушуватися конспірація і таємність проведення розвідувально-агентурних заходів та розголошення таємниць в ході легалізації оперативної інформації в кримінальних справах. Саме з цих причин і на законодавчому і на організаційному рівнях забезпечується розмежування цих видів діяльності та специфічних функцій органів дізнання: розслідування кримінальних справ і здійснення оперативно-розшукової діяльності.
Розслідування кримінальних справ здійснюється, перш за все, шляхом проведення гласних слідчих та інших процесуальних дій. При цьому не слід забувати про необхідність збереження в тайні даних досудового слідства (ст. 121 КПК України) і дізнання (ст. 387 Кримінального кодексу України).
Під час проведення дізнання в кримінальній справі особа, яка прийняла її до свого провадження, пізнає обставини вчинення злочину, здійснюючи слідчі дії. Перебіг і наслідки слідчих дій закріплюються в протоколах з відповідними додатками до них.
Поняття слідчих дій заслуговує окремої уваги. Кримінально-процесуальний закон не містить легального визначення “слідчої дії”.
Назва “слідча дія” походить, думається, не від назви особи, яка проводить ці дії. Тому що цей вид процесуальних дій може проводити не тільки слідчий, а й орган дізнання, особа, яка провадить дізнання, начальник слідчого відділу, прокурор і його заступники, судді або суд. Слідчі дії проводяться проводиться з метою виявлення, дослідження, перевірки та закріплення слідів злочину. Сліди злочину у вигляді відбитків, слідів нашарування, відтисків, слідів-образів у пам’яті очевидців злочину, інших відомостей або інформації про суспільно небезпечне діяння допомагають суб’єктам доказування пізнавати подію злочину, а також інші обставини його вчинення. Тому кримінально-процесуальні дії, спрямовані на виявлення, дослідження, перевірку та закріплення слідів злочину називають “слідчими діями”. Органи дізнання шляхом вивчення слідів злочину здійснюють врегульовану нормами кримінально-процесуального закону діяльність по встановленню обставин злочину, осіб, які його вчинили, а також інших обставин суспільно небезпечного діяння. Перш за все, ця діяльність пов’язана з проведенням слідчих дій, а також інших перевірчих дій. Крім цього, як вже було наголошено, в силу вимог ст. 103 КПК України органи дізнання встановлюють істину в кримінальних справах за допомогою оперативно-розшукових та інших передбачених законодавством засобів.
Література до теми №№ 3 і4:
Вапнярчук В.В. Поняття дізнання в кримінальному процесі України // Проблеми законності. – 1998. – № 35. – С. 147.
Вапнярчук В.В. Правовідносини особи, яка провадить дізнання, з начальником органу дізнання при розслідуванні кримінальних справ // Проблеми законності. – 1999. – № 39. – С.191-195.
Джига М.В., Баулін О.В., Лук’янець С.І., Стахівський С.М. Провадження дізнання в Україні: Навчально-практичний посібник. – Київ: МВС України, 1999. – 156 с.
Зозулінський Б. Щодо нагляду за законністю оперативно-розшукової діяльності. // Право України. – 1995. – №5-6. – С. 21-23.
Козловський С. Проблемні питання затримання та взяття під варту особи в ході реалізації норм Конституції України //Право України. – 2000. -№4. – С. 57-59.
Крылов И.Ф., Бастрыкин А.И. Розыск, дознание, следствие. Учебное пособие. – Л.: Изд-во Ленингр. Ун-та, 1984.
Макаренко Є.І., Негодченко О.В., Тертишник В.М. Експертизи на досудовому слідстві: Навчальний посібник. – Дніпропетровськ: Дніпроп. юрид. ін-т МВС України, 2001. – 204 с.
Макаренко Є.І., Негодченко О.В., Тертишник В.М. Огляд місця події: Навчальний посібник. – Дніпропетровськ: Дніпроп. юрид. ін-т МВС України, 2001. – 156 с.
Маляренко В.Т. До питання про запобіжні заходи в кримінальному процесі.// Вісник Верховної Суду України. – 2000. – №4. – С. 41.
Маляренко В.Т. Найпоширеніші помилки та порушення законів, які допускаються при провадженні дізнання і попереднього слідства // Право України. – 2001. – № 3. – С. 15-21.
Складання процесуальних актів у кримінальних справах. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 250 с.
Смітієнко З.Д., Бацько І.М. До питання про правову регламентацію джерел доказів.// Проблеми удосконалення кримінального та кримінально-процесуального законодавства: Міжвузівський збірник наукових праць. – Київ: Українська академія внутрішніх справ, 1993. – С. 131-138.
Срібна И.В. Понятие, классификация и функциональное назначение уголовно-процессуальных решений // Проблеми законності. – 2000. – № 4. – С.185-189.
Тертышник В.М., Слинько С.В. Предварительное расследование: содержание, логика, язык и стиль процессуальных документов. – Харьков: Арсис, 1997.
Хазін М. А., Бойко М. Д., Співак В. М. Кримінально-процесуальні акти дізнання та попереднього слідства. – Київ, 1999.
Щерба С.П., Жулев В.И., Бриллиантов А.В. и др. Дознание. – М., 1996.
ТЕМА 4: порядок проведення дізнання у кримінальних справах про тяжкі та особливо тяжкі злочини
всього 6 годин
з них: лекції 2 години
самостійна робота 4 годин
Ключові слова та поняття: “встановлення особи”, “затримання”, “підстави для затримання”, “тимчасовий арешт”, “ізолятор тимчасового тримання”, “процесуальний примус”, “ухилення від розслідування і суду”, “заважання встановленню істини”, “запобіжний захід”, “письмова вказівка”.
Питання для самостійного вивчення.
. Сутність, строки і процесуальний порядок провадження дізнання у справах про тяжкий та особливо тяжкий злочин. Дії органу дізнання після направлення даної категорії справ слідчому.
Слідчі дії і порядок їх провадження органом дізнання при розслідуванні кримінальних справ про тяжкий та особливо тяжкий злочин. Поняття невідкладних слідчих дій.
Підстави і порядок застосування органом дізнання запобіжних заходів та інших заходів примусу.
Поняття, підстави і порядок закінчення дізнання у кримінальних справах про тяжкі та особливо тяжкий злочини. Підстави та процесуальний порядок направлення справи для провадження досудового слідства. Підстави та процесуальний порядок закриття кримінальної справи органом дізнання.
ТЕМА 5: протокольна форма досудової підготовки матеріалів
всього 16 годин
з них: лекції 2 години
практичних занять 4 години
самостійна робота 10 годин
Мета занять: набуття практичних навичок і вмінь правильного застосування кримінально-процесуального закону і складання кримінально-процесуальних документів; поглибити, розширити та закріпити знання, одержані на лекції та під час самостійної підготовки.
Матеріальне забезпечення
Кримінальний кодекс України;
Кримінально-процесуальний кодекс України;
чистий папір та бланки процесуальних документів;
макети справ протокольної форми досудової підготовки матеріалів.
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №1 – 2 год.
Ключові слова та поняття: “спрощене провадження”, “протокольна форма досудової підготовки матеріалів”, “правопорушник”, “очевидець”, “начальник органу дізнання”, “зобов’язання являтися до органу дізнання, прокурора і в суд”, “ протокол про обставини вчинення злочину”, “етапи протокольного провадження”.
Фабула задачі:
15 березня 2002 року о 10 годині в чергову частину Жовтневого РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області звернувся:
Марухно Олександр Іванович, 12.08.1961 року народження, народився в м. Новомосковськ, проживає за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, пр. ім Гагаріна, буд. 99, кв. 12, працює водієм маршрутного таксі ООО “Анкул”.
Марухно О.І. повідомив, що годину тому невідома особа з його автомобіля Форд “Транзит” держзнак 50839 АА, який він залишив біля Нагірного ринку, що розташований по пр. ім. Гагаріна в м. Дніпропетровську викрала дорожню сумку чорного кольору вартістю 183 грн., в якій знаходилися: посвідчення водія на його ім’я, шкіряна куртка чорного кольору вартістю 610 грн.
В цей же день 15 березня 2002 року о 12 годині на розі вул. Бригадної та вул. Академіка Чекмарьова в м. Дніпропетровську працівники ППС Жовтневого РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області старший сержант міліції Синельников В.А. затримав громадянина, який після звернення до нього міліціонера намагався зникнути і при цьому викинув чорну дорожню сумку. Затриманий назвався:
Синій Микола Іванович, 20 лютого 1978 року народження, народився в м. Дніпропетровську, українець, не працює, проживає за адресою: 49023, вул. Маріупольська, буд. 1, кв. 2, не судимий.
Синій М.І. після затримання пояснив, що 15 березня 2002 року близько 9 години біля Нагірного ринку, він з мікроавтобуса Форд таємно викрав чорну дорожню сумку. Перед затриманням він збирався оглянути сумку для з’ясування, що знаходилося в ній, але в цей час до нього звернувся співробітник міліції., він злякався міліціонера, кинув сумку на землю і намагався втекти, але був затриманий.
В сумці, вилученій у Синього М.І. знаходилась чорна шкіряна куртка та посвідчення водія на ім’я Марухна Олександра Івановича
ЗАВДАННЯ:
під час самопідготовки відповісти на запитання:
Суб’єкти, строки, процесуальний порядок провадження і документи, якими оформляється справа досудової підготовки матеріалів за протокольною формою ?
Під час практичного заняття:
1. Відповісти на запитання:
Як повинен діяти черговий по РВ по зверненню Марухна О.І.?
В якому документі слід зафіксувати вилучення сумки у Синього М.І.?
В якому документі фіксується факт затримання Синього М.І. працівником міліції Синельниковим В.А.?
Яким документом починається провадження по справі протокольної форми досудової підготовки матеріалів?
В якому документі фіксується повідомлення Синього М.І.?
Які етапи протокольного провадження?
2. Скласти процесуальні документи:
по оформленню повідомлення Марухна О.І.
про наслідки опитування Марухна О.І
про затримання Синього М.І. від імені працівника міліції.
про вилучення сумки у Синього М.І.
по оформленню повідомлення Синього М.І.
Питання для самостійного вивчення.
Історія виникнення та розвитку протокольної форми досудової підготовки матеріалів в кримінальному судочинстві України.
Поняття, сутність і значення протокольної форми досудової підготовки матеріалів. Підстави і умови застосування протокольної форми. Обставини, що виключають протокольне провадження.
Перелік злочинів, за якими застосовується протокольна форма.
Джерела доказів в протокольному проваджені.
Учасники протокольного провадження.
Очевидці, правопорушники та інші особи як учасники протокольного провадження.
Обставини, що підлягають доказуванню під час протокольного провадження.
Процесуальний порядок та етапи протокольного провадження.
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №2 – 2 год.
Начальник Жовтневого РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області розглянув матеріали стосовно Синього М.І. і доручив оперативному уповноваженому відділу карного розшуку здійснити оформлення матеріалів стосовно Синього М.І. по протокольній формі досудової підготовки матеріалів.
Оперативний уповноважений карного розшуку здійснив перевірку в повному обсязі і приступив до складання підсумкового протоколу.
ЗАВДАННЯ:
під час самопідготовки відповісти на запитання:
Які дані про особу правопорушника необхідно витребувати у справі протокольного провадження? Джерела їх отримання?
Які форма та зміст цих документів?
Яким документом завершується протокольне провадження
Які рішення може прийняти начальник РВ за матеріалами протокольного провадження ?
Які рішення може прийняти прокурор за матеріалами протокольного провадження ?
Під час практичного заняття:
1. Відповісти на запитання:
Які перевірчі дії треба здійснити з метою повного і всебічного дослідження обставин події за даними матеріалами?
Які існують способи та засоби перевірки по протокольній формі досудової підготовки матеріалів?
Які суттєві недоліки можуть викликати повернення матеріалів протокольної форми судом для провадження додаткової перевірки або досудового слідства?
Які процесуальні дії повинна здійснити особа, якій було доручено здійснювати перевірку?
Які дії має здійснити начальник органу дізнання?
Які повноваження прокурора після надходження до нього матеріалів протокольної форми?
Які існують вимоги щодо форми і змісту протоколу про злочин?
2. Скласти процесуальні документи:
Документ від імені начальника РВ про початок провадження по протокольній формі досудової підготовки матеріалів
Документ від імені правопорушника про обов’язок явки. за викликом..
Документи для отримання відомостей, що характеризують особу правопорушника.
Підсумковий документ про завершення протокольного провадження.
3. Матеріали систематизувати, справу підшити, належно оформити, здати викладачеві для перевірки.
Питання для самостійного вивчення.
Строки провадження досудової підготовки матеріалів в протокольній формі та порядок їх продовження.
Реквізити і зміст протоколу про обставини вчинення злочину як підсумкового документа провадження за протокольною формою.
Повноваження начальника органу дізнання і прокурора у справах протокольного провадження.
Порушення кримінальної справи прокурором за матеріалами протокольного провадження та її подальше спрямування.
Нормативні акти:
Інструкція Про порядок та розміри відшкодування витрат та сплати винагород особам в зв'язку з їх викликом до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або органів, в провадженні яких знаходяться справи про адміністративні правопорушення. Затверджена Постановою Ради Міністрів України від 22.02.91 р. // Збірник Постанов Кабінету Міністрів України. – 1991. – №3.
Про затвердження і введення в дію інструкції “Про порядок прийому, реєстрації, розгляду і вирішення в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв, повідомлень та іншої інформації про злочини і правопорушення” // Наказ МВС України від 26.1.1991 р. № 500
Про практику застосування судами України законодавства про протокольну форму досудової підготовки матеріалів Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 червня 1986 року № 6 із змінами, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 1993 р. № 3, від 13 січня 1995 р. №3 та від 3 грудня 1997 р. №12. // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України (1963 – 1997 роки) Із змінами і доповненнями за станом на 8 лютого 1998 року. Сімферополь, Таврія, 1998. – 711 с.
Література:
Басков В.И. Протокольная форма досудебной подготовки материалов. М.: 1989.
Белозеров Ю.Н., Карнеева Л.М. Протокольная форма досудебной подготовки материалов органами дознания в уголовном процессе. – М., 1987.
Громов Н.А. Уголовный процесс России: Учебное пособие. – М.: Юристъ, 1998.
Поповченко О.І., Савицький Д.О. Протокольна форма досудової підготовки матеріалів. //За редакцією професора Смітієнко З.Д. – К.: 1997.
Шиян А.Г., Черненко А.П. Протокольна форма досудової підготовки матеріалів в кримінальному судочинстві України // Навчально-практичний посібник, Дніпропетровськ: ІМА-прес, 2000.
Питання
для підготовки до заліку
Поняття дізнання і правові підстави його провадження.
Види дізнання.
Організація дізнання в міліції. Правові підстави діяльності міліції як органу дізнання.
Закон України “Про міліцію” як джерело кримінально-процесуального права.
Діяльність органів дізнання при прийомі, реєстрації та розгляді заяв і повідомлень про злочини.
Проведення органами дізнання перевірки по заявах і повідомленнях про злочини.
Рішення, які приймаються органами дізнання при розгляді заяв та повідомлень про злочини. Строки їх прийняття.
Приводи і підстави про порушення кримінальної справи.
Процесуальний порядок порушення кримінальної справи та її подальший напрямок.
Направлення органом дізнання заяв (повідомлень) про злочини за належністю. Підстави та порядок їх направлення.
Перевірчі дії органів дізнання по заявах та повідомленнях про злочини.
Підстави і процесуальний порядок відібрання пояснень від громадян, його відмінність від допиту.
Процесуальний порядок витребування предметів і документів органами дізнання від підприємств, установ та організацій, а також від посадових осіб і громадян.
Відмова в порушенні кримінальної справи. Підстави відмови. Форма і зміст постанови про відмову в порушенні кримінальної справи.
Оскарження рішень про відмову в порушенні кримінальної справи.
Забезпечення безпеки учасників кримінального процесу.
Використання оперативно-розшукової інформації при провадженні дізнання.
Діяльність органів дізнання у справах про злочини, що не є тяжкими та особливо тяжкими.
Діяльність органів дізнання у справах про тяжкий та особливо тяжкий злочин.
Строки проведення дізнання.
Закінчення дізнання. Закриття кримінальної справи. Підстави для закриття кримінальної справи органом дізнання. Форма та зміст постанови про закриття кримінальної справи.
Зупинення та закінчення дізнання.
Підстави та порядок відновлення дізнання по кримінальній справі і його процесуальне оформлення.
Поняття і коло органів дізнання в системі МВС України. Їх процесуальні повноваження, функції та компетенція.
Начальник органу дізнання, його функції та компетенція при розгляді заяв та повідомлень про злочини, по яких передбачена протокольна форма досудової підготовки матеріалів.
Розмежування повноважень органу дізнання і особи, що провадить дізнання.
Підозрюваний. Процесуальний порядок допиту підозрюваного
Потерпілий. Процесуальне становище потерпілого при провадженні дізнання.
Цивільний позивач. Процесуальне становище цивільного позивача при провадженні дізнання.
Захисник. Процесуальне становище захисника при провадженні дізнання.
Підозрюваний. Процесуальне становище підозрюваного при провадженні дізнання.
Експерт, його процесуальне становище.
Спеціаліст, його процесуальне становище в кримінальному процесі.
Поняті як суб’єкти кримінального процесу. Їх процесуальне становище при провадженні дізнання.
Слідчі дії і порядок їх провадження органом дізнання при розслідуванні кримінальних справ.
Поняття невідкладних слідчих дій. Підстави і порядок їх провадження органами дізнання.
Поняття, види і процесуальний порядок освідування.
Пред’явлення для впізнання.
Поняття і мета очної ставки. Підстави і процесуальний порядок проведення очної ставки.
Відтворення обстановки і обставин події злочину.
Допит свідка і потерпілого. Процесуальний порядок допиту свідка та потерпілого.
Підстави та процесуальний порядок призначення і провадження експертизи.
Підстави і процесуальний порядок відібрання зразків для експертного дослідження.
Огляд. Види огляду та його провадження особою, яка провадить дізнання.
Форма і зміст процесуальних документів, які складаються при провадженні дізнання.
Структура і зміст протоколів слідчих дій, які складаються при провадженні дізнання.
Підстави, умови і порядок обрання органом дізнання запобіжного заходу застава.
Підстави, умови і порядок обрання органом дізнання запобіжного заходу взяття під варту та інших.
Накладення арешту на майно.
Обов’язок встановлення в процесі дізнання причин та умов, які сприяють вчиненню злочинів. Внесення подання по їх усуненню.
Затримання органом дізнання підозрюваного у вчиненні злочину. Підстави, умови та процесуальний порядок затримання.
Поняття обшуку та виїмки. Підстави і процесуальний порядок провадження обшуку та виїмки. Відмінність між обшуком і виїмкою.
Протокольна форма досудової підготовка матеріалів як особливий вид провадження в кримінальному процесі.
Підстави і умови застосування протокольної форми досудової підготовки матеріалів.
Порядок закінчення досудової підготовки матеріалів в протокольній формі та надіслання їх до суду.
Етапи провадження протокольної форми досудової підготовки матеріалів.
Строки провадження протокольної форми досудової підготовки матеріалів, її учасники.
Процесуальний порядок провадження протокольної форми досудової підготовки матеріалів.
Обставини, що виключають провадження протокольної форми досудової підготовки матеріалів.
Рішення, які приймаються прокурором по результатах перевірки матеріалів протокольної форми досудової підготовки.
Особливості розгляду в суді матеріалів про злочини, з’ясування обставин вчинення яких передбачено в протокольній формі.
Плани
практичних занять з дисципліни “Дізнання” для
спеціалістів освітньо-кваліфікаційного рівня „спеціаліст”
Укладач: Шиян А.Г.
© Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ
Дніпропетровськ, 2011