Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
37.Основні труднощі слововживання в діловому та професійному мовленні
Труднощі, пов’язані із мовними засобами, слововживанням у текстах документів, посідають одне з перших місць. Причинами цього є незнання норм ділової мови, а також певна рухливість мовних явищ.
Лексичні норми ділової мови — це правила слововживання, вдалого вибору необхідних слів із синонімічного ряду, розмежування паронімів, доцільного використання слів іншомовного походження.
У діловій сфері, зазвичай функціонують домінанти синонімічного ряду, оскільки вони є стилістично нейтральними і мають пряме значення. Наприклад: кваліфікований, вправний, умілий, досвідчений, майстровитий, напрактикований, професійний, фаховий, високоякісний.
Антоніми ділового спілкування утворюють пари на основі зіставлення і протиставлення, яке відбувається на одній семантичній площині. Наприклад: корисний — шкідливий, детальний — недетальний. Антоніми широко використовуються в художній літературі як стилістичні засоби. З них утворюється стилістична фігура — антитеза.
У діловій мові явище антонімії застосовується досить рідко.
Омоніми- це слова, які однаково звучать, але мають різне значення. Явище омонімії - наслідок випадкового збігу звучання,у значенні ж два слова-омоніми не мають абсолютно нічого спільного, напр.:
дід - батьків або материн батько; дід - будяк; дід - сніп соломи чи очерету; дід - їжа з пшона та борошна; дід - назва танцю; або стан -стоянка; воююча сторона; стан - талія; стан - умови, ситуація; стан -пристрій.
Пароніми - слова, які дуже близькі за звучанням, але різні за значенням і написанням. Саме ця близькість,
незначна звукова різниця у мовленні спричиняє труднощі у засвоєнні і призводить до помилок.
Якщо немає терміна на позначення предмета, поняття, явища тощо, в мовленні використовується професіоналізм. Однак ці одиниці переважно функціонують в усному діловому мовленні. З часом деякі професіоналізми стають термінами.Літературна мова, крім загальновживаної частини, має численні підмови, які задовольняють потреби спілкування людей в найрізноманітніших сферах. Однією з таких підмов є наукова( фахова мова), найголовнішу частину якої становить термінологія.
38. Доручення є одним з найуживаніших документів.Поділяються на : Офіційні - які можуть видаватися на одержання грошових і товарно-матеріальних цінностей,здійснення господарських,транспортних операцій; Особисті - складаються особами,які передають власні права іншим особам(одержання зарплати,поштового переказу).
Доручення
Я,Демидюк Костянтин Іванович.доручаю Мельничуку Олександру Андрійовичу одержати у касира Чернівецького медичного коледжу БДМУ мою степендію за жовтень 2013року
.Доручення дійсне до 3 листопада 2013 р.
23.12.2013р Підпис
Демидюк К.І. засвідчую підпис
Завідувач І мед.відділення
Попович Г.Б. підпис
39. Особливості вибору граматичної форми роду іменника
Рід іменників
Назви осіб за професією, посадою, званням, як правило, утворюють паралельні форми чоловічого й жіночого роду (учитель – учителька, працівник – працівниця)
При виборі однієї з цих форм слід орієнтуватися на такі правила:
1)Офіційними назвами посад, професій, звань є іменники чоловічого роду: директор, дипломат, професор; у діловій мові вони вживаються незалежно від статі особи.
2)Текст набуває строго офіційного характеру, якщо слова, залежні від найменування посади, узгоджуються з цим найменуванням у формі чоловічого роду і в тих випадках, коли мова йде про жінок (головний технолог повідомив). Проте якщо в документі вказується прізвище жінки, яка займає вказану посаду, то підпорядковані слова узгоджуються з прізвищем і вживаються у формі жіночого роду (головний технолог Сахновська В. І. повідомила)
3)Найменування жіночого роду вживаються в текстах, якщо не можуть бути виражені іншими засобами (виступ відомої співачки)
4)Не вживаються в офіційно-ділових документах утворені від іменників чоловічого роду форми жіночого роду за допомогою суфіксів –м(а), -их(а), -к(а) (касирка, професорша – професорка) на позначення посад, звань, професій. Вони передають інше значення.
5)У ділових паперах назви осіб за місцем проживання, роботи передаються тільки складеними найменуваннями: мешканці міста, заводські робітники Варіанти сільчани, заводчани є розмовними.
Число іменників
У ділових паперах зустрічаються випадки необґрунтованого вибору форм однини там, де повинні вживатися іменники у множині.
1)Однина іменників в українській мові може вживатися на позначення не одного, а багатьох предметів (…зібрано цукрового буряка на площі…) У цих випадках однина служить засобом узагальнення.
2)Якщо кількість предметів можна рахувати або якось кількісно вимірювати, тоді слід використовувати форми множини (…партію дитячих костюмів надіслано райспоживспілці).
3)Іменники, які позначають множину, вживаються у формі однини.
У реченнях типу: викликані до військкомату з’являються з паспортом і приписним свідоцтвом, тут назви документів вжиті у формі однини, хоч мається на увазі не одна особа, а багато. Ця форма однини показує, що однакові предмети перебувають в однаковому відношенні до кожного з групи названих осіб (вступники, які отримали виклик, з’являються…)
4)Абстрактні іменники не мають форми множини (рух поїздів).
5)Деякі речовинні іменники (масло, сіль, нафта, вода) набувають форм множини на позначення видів, сортів, типів речовин (мінеральні солі, машинні масла). Таке вживання форм множини в ділових документах є нормою.
Відмінювання іменників
Найбільше помилок припадає на форми давального відмінка однини іменників чоловічого й жіночого роду.
1)Слід запам’ятати і правильно використовувати форми давального відмінка однини іменників чоловічого роду, які можуть мати паралельні закінчення –ові, -еві, та –у, -ю. У діловому стилі перевага надається закінченням –у, -ю: ректору, менеджеру. Але щоб уникнути двозначності в тексті документа при використанні іменників, які мають однакові закінчення в родовому та давальному відмінках (допомога заводу), слід вживати в давальному відмінку закінчення –ові, -еві, -єві (допомога заводові).
2)В іменниках – власних назвах на –ів, (їв) –ов, -ев, -єв, -ин, -ін, -їн можливим є тільки закінчення –у (Харкову, Києву, Ільїну)
3)Двозначності при використанні в одному документі іменників жіночого роду родового і давального відмінків можна уникнути такою побудовою речення, при якій відмінкова форма набуває однозначності (контроль бухгалтерії – бухгалтерський контроль; контроль бухгалтерії – бухгалтерію контролюють).
4)Паралельні закінчення родового відмінка іменників –а, -я та –у, -ю, як правило, пов’язуються із розрізненням смислових відтінків:
- акта (документ) – акту (дія)
- рахунка (документ) – рахунку (дія)
- листопада (назва місяця) – листопаду (процес опадання листя)
40. Розписка – письмове пыдтверлженняпевної дії,яка мала місце передачі й отримання документів,товарів.грошей.
Реквізити: 1-назва документа
2-текст:-ПІБ та посада особи яка дає розписку і підтверджує отримання цінностей;
-у чому конкретно дано розписку
-відомості про документ,що засвідчує особу
-підстава передачі і отримання цінностей
3-дата
4-підпис особи ,яка отримала цінності
5-завірення підпису(у приватній розписці)
Розписка
Я,П.І.Б,взяв у борг від Циганчука Ігоря Филимоновича гроші в сумі 500(п’ятсот) гривень.Зобовязуюсь повернути всю суму 03.01.2014р.
Дом.адреса:м.Чернівці,вул..Кобилянська ,55,кв. 7.Паспорт МА-ІХ 768954,виданий Заставнівським відділом РВВС України м.Заставна 10 червня 2011р.
12.12.2013 Підпис
Демидюк К.І. засвідчую Підпис
Завідувач І мед.відділення Підпис
Попович Г.Б.
41. Особливості вибору закінчення іменників ІІ від. Р.в.
42.Запрошення - док-нт,який адресується конкретній особі і містить пропозиції взяти участь у заході.
Реквізити:1-назва док-нта
2- звертання до адресанта
3-текст,в якому вказують: - час,дату,місце
- порядок денний
4- підпис - прізвища доповідачів з кожного питання
5- Печатка - прізвище й телефон відповідальної особи
- маршрут проїзду
Запрошення
Шановні Олександре та Наталя
Запрошуємо Вас на святкування з нагоди нашого весілля.яке відбудеться
28 лютого 2014 року о 17 год 00 хвилин
в ресторані "Час поїсти"
(28 лютого о 9 год відбудеться вінчання в Петропавлівському соборі)
Автобус відправлятиметься з зупинки "Шкільна" 0 8 год 30 хв.
Будемо раді Вас бачити!! Артем та Фрозина
43. Займенники в діловому мовленні
Переважна більшість документів пишеться від імені установи, підприємства, організації (тобто від І особи множини). Проте займенник ми в цій ситуації, як правило, пропускається; Наприклад: ділові листи часто починають дієсловом у І особі множини (Просимо…, Повідомляємо…, Рекомендуємо…).
Паралельною до розглянутої є форма ІІІ особи однини (Дирекція просить…, Банк повідомляє…).
Займенник Вам у деяких конструкціях теж опускається, що й створює загальне враження строгої об’єктивності викладу, типової для ділового стилю (Надсилаємо для ознайомлення…)
Проте бувають ситуації, в яких наявність чи відсутність займенника Вам, Вас, Вами змінює спрямування й тональність висловлювання. Так, звороти типу пропоную з’явитись…, вимагаю притягти до… виражають безапеляційну вимогу, а введення особового займенника Вам, Вас, Вами пом’якшує категоричність вимоги.
Вживання займенника І особи однини Я також обминається; розпорядження й накази розпочинаються дієсловом у І особі однини (Наказую…, Пропоную…) Ця займенникова форма можлива лише в особистих паперах і в деяких видах документів (автобіографія, доручення).
Як відомо, форма однини особового займенника Я не вживається не лише в діловому стилі, а й у науковому і, частково, публіцистичному. У цих стилях переважає так зване авторське ми, за яким автор ніби приховує свою особу, залучаючи читача до участі в міркуваннях.
У діловому стилі авторське ми застосовується в тих випадках, коли є потреба пом’якшити категоричність тону (ми приходимо до таких висновків).
Займенник свій часто буває зайвим у діловому документі, він дублює вже наявне в тексті слово (свої завдання трест виконав).
Слово окремий іноді вживається замість неозначеного займенника деякий. (окремі підприємства, окремі студенти). Не треба забувати, що основне значення окремий – це “незалежний”; бувають випадки, коли це значення виходить на перший план, тоді текст документа стає двозначним (студент виконував окремі завдання). Такої двозначності слід уникати.
44. Рецепт - це письмове звернення лікаря до фармацевта про виготовлення та відпуск ліків. Рецепт є важливим медичним і юридичним документом і виписується згідно Наказів Міністерства Охорони Здоров'я на бланках, віддрукованих на типографії. Рецепти виписуються чітко і розбі'рливо чорнильною або кульковою ручкою з обов'язковим заповненням всіх наявних в бланку граф. Виправлення в рецепті не допускаються.
Рецепт скл.з:
1. Inscriptio(кому) - вказується особливість рецепту (дитячий чи дорослий), дата виписки рецепту, прізвище, ім’я та по батькові хворого, його вік, ПІБ лікара. Якщо лікар виписує рецепт самому собі, то в графі “Прізвище хворого" він пише “Pro autor" (для автора) або " Pro me” (для мене).
2. Preparatio - звернення, що складається з одного слова Rесіре - візьми, яке пишеться скорочено Rр.
3. Designatio - перерахування лікарських засобів та їх дози. Ця частина рецепта може бути представлена однією або кількома речовинами. Назви препаратів пишуть латинською мовою в родовому відмінку, кожна з великої літери і з нового рядка. Після назви препаратf вказують його дозу. Кількість рідких речовин вказують в мілілітрах або в каплях, а решта в грамах. Деякі речовини дозірують в одиницях дії - ОД
4. Subscriptio - вказівка фармацевту в якій лікарській формі, в якій кількості повинні бути виготовлені ліки і в якій упаковці видано.
5. Signatur - позначення. Ця частина рецепта призначена для хворого і пишитьcя національною мовою з вказівкою дози, частоти, часу вживання (до чи після їжі) , його тривалість.
Як уже зазначалося, в діловому стилі кількісно переважають відносні прикметники(деревяний,дощовий) якісних значно менше. Проте оскільки якісні прикметники все ж вживаються, то доводиться утворювати від них ступені порівняння. В українській мові ці форми можуть бути однослівними, синтетичними (високий, вищий, найвищий) і двослівними, аналітичними (високий, більш високий, найбільш високий).
У діловому стилі ступінь більшого чи меншого вияву якості передається звичайно аналітичною формою (з допомогою прислівників більш, менш, далеко, дуже та ін.), оскільки творення таких форм практично можливе від усіх якісних прикметників; ці форми вільно відмінюються й широко вживаються в ролі означень; вони сприймаються як стилістично нейтральні, в той час як однослівні форми мають чітке розмовне забарвлення.
При вживанні ступенів порівняння слід враховувати смислову відмінність між прислівниками. Так дуже і самий вказує на абсолютний ступінь вияву ознаки; найбільш — на відносний ступінь вияву ознаки (менш — більш — найбільш).
46. Витяг з протоколу - це стисла форма протоколу, яка включає інформацію, потрібну для вирішення окремого питання. Його складають і надсилають (або передають) окремим особам чи підприємствам на їхню вимогу.
Реквізити:
1.Назва виду документа.
2.Номер протоколу.
З.Заголовок протоколу.
4.Дата протоколу й місце проведення зборів чи засідання.
5.Присутні
5.Текст витягу(слухали,ухвалили)
б.Дата видачі витягу.
7.Підпис голови й секретаря засідання.
47.Особливості вживання числівників у діловому мовленні
1)Прості кількісні числівник відтворюється у ділових паперах словами,якщо нема одиниці виміру .
Наприклад: дві книги,десять столів, 7 центнерів жита, 10 метрів дроту.
2)Складні і складені чис-ки записуються цифрами,крім випадків,коли з них почин.речення.
Наприклад: - Із 21 вересня... ; - Першого вересня...
3)Порядкові чис-ки записуються із додаванням закінчень.
Напр.: учня 1-го класу
4)Складні слова перша частина яких числівник записуються комбіновано через дефіс.
Напр.: 100-процентовий
5)Цифри починаючи з тисячі записуються комбіновано.
Напр.: 1 тисяач,475 тисяч
48.Пояснювальна записка
Пояснювальна записка - де документ особистого характеру, в якому пояснюються певні дії особи найчастіше - порушення дисципліни, невиконання роботи).
Пояснювальна записка, яка не виходить за межі установи, оформляється на бланку або стандартному аркуші із зазначенням таких реквізитів:
І .Посада, прізвище адресата.
2.Назва документа.
3.Заголовок.
4.Текст.
5.Посада, прізвище та ініціали адресанта, підпис.
6.Дата складання
Якщо записка направляється за межі установи ,її оформляють на блпнку і реєструють.!!!
Завідувачу І-го мед-го вівдділення
Чернівецького мед.коледжу БДМУ
Попович Г.Б
студ. ІІІ курсу А групи база 9
спец. лікувальна справа
Демидюка Костянтина Івановича
Пояснювальна записка
Я не зявився в понеділок (23.12) на І та ІІ-гу пару з хірургії через те,що староста групи Мельничук О.А. повідомив мене,що пару перенесли на ІV і V-ту пари.
Демидюк Костянтин Іванович підпис
23.12.2012р.
49.Звязок числівника з іменником
50.Заява- один з найпошир. інформаційних документів,що адресується установі або посадовій особі і містить,як равило,прохання або пропозицію певної особи
Реквізити: 1)Адресат(назва установи або посада та ініціали керівника,на імя яких подається заява)
2)Адресант(назва установи або посада,ініціали особи,яказвертається з заявою)
3)Назва виду документа
4)Текст
5)Підстава:перелік документів,доданих до заяви на підтвердження її правомірності
6)Дата,підпис
Завідувачу І-го мед.відділення
Чернівецького мед.коледжу БДМУ
Попович Г.Б.
студ. ІІІ курсу А групи база 9
спец. лікувальна справа
Демидюка Костянтина Івановича
Заява
Прошу дозволити мені відпрацювати пропушені мною заняття з 03.09. по 06.09. по поважній причині(довідка додається) з таких предметів:
1)Українська мова за проф.спрямуванням (03.09) 2 год
2)Фізичне виховання (06.09) 2 год
Пропущені мною заняття зобовязуюсь відпрацювати протягом 2-х тижнів.
06.09.2013р. Демидюк Костянтин Іванович
(підпис)
51.Основні комунікативні ознаки культури мовлення
1)Правильність - це унормування мови на всіх іі рівнях
2)Точність - це добір слів і речень з метою якнайточнішої передачі змісту висловлювання
3)Змістовність - це повне розкриття думки без зайвих слів
4)Чистота мовлення - це уникання ненормативних слів
5)Багатство мовлення - це використання різних мовних засобі
6)Логічність - це правильність смислових звязків між словами і реченнями в тексті
7)Послідовність - виклад думок за планом
8)Доречність - врахування доречності висловлювання
9)Виразність - якнайточніша передача думки за допомогою мовних засобів
10)Образність - оригінальність висловлювання,добір синонімів,антонімів,порівнянь і уникнення однотипних висловів
52.Доповідна записка - документ на імя керівника установи,в якому повідомляється про певний факт,подію,подається звіт про виконання службових доручень або взятих на себе зобовязань.Зміст записки повинен бути точним і лаконічним;для зручності поділяється на 2 частиниУ кінці подаються висновки й пропозиції.
Реквізити: 1)Назва док-та
2)Заголовок
3)Посада,прізвище та ініціали керівника,якому вона подається
4)Текст
5)Посада,прізвище та ініціали особи,яка подає записку
6)Дата складання,підпис
Директору
Чернівецького мед.коледжу БДМУ
Кулику О.Ф.
студ. ІІІ курсу А групи база 9
спец. лікувальна справа
Демидюка Костянтина Івановича
Доповідна записка
Викладач фізичного виховання Бамбурак В.Б. 23 жовтня 2013 року провів заняття-змагання з чоловічого міні-футболу серед усіх груп Чернівецького мед.коледжу БДМУ.
На підставі вищевикладеного прошу вас:
1)Вчителю фізичного виховання Бамбураку В.Б. оголосити подяку.
2)Нагородити Бамбурака В.Б. позачерговою премією за активну участь у житті коледжа
23.12.2013р. (підпис) Демидюк К.І.
53.Особливості вибору прийменника
У переважній більшості випадків вибір прийменника визначається мовною традицією або він зумовлений конкретним текстом.
- так конструкції з на – для різняться відтінками думки: на – вказує сферу вживання, для – мету. Наприклад: на місцеві потреби і для місцевих потреб
- Також традиційно закріпилось уживання прийменника проти в діловому мовленні із значенням “порівнюючи з чимось”: Наприклад: Збільшити виробництво продукції у два рази проти минулого року
Якщо ж у реченні один з порівнюваних компонентів стоїть у вищому ступені, тоді проти не вживається. Наприклад: Ярових посіяно більше (ніж, чим) озимих.
1)Прийменник завдяки (вживається з давальним відмінком). Завдяки зусиллям колективу, має відтінок значення дякуючи; тому коли йдеться про причини, що заважають чомусь, він заміняється прийменником через.
2)Прийменник в – на розрізняються не лише змістовими відтінками, а й за традицією вживання. Наприклад: вчитися в школі, вчитися на курсах.
3)Прийменник всупереч вживається лише з давальним відмінком (всупереч розпорядженню)
4)Можливість вибору прийменника є не в усіх синтаксичних конструкціях. (Наприклад: витрати на…, відрахування на …)
5)У багатьох випадках можлива синонімічна взаємозаміна безприйменникових прийменниковими. Наприклад: книжкова шафа – шафа для книжок; плата за оренду – орендна плата)
6)В українській літературній мові при перекладі з російської мови словосполучень існує не один, а кілька варіантів.
Так російським конструкціям з прийменником по в українській мові відповідає цілий ряд прийменникових і безприйменникових конструкцій:
- конструкціями з прийменником по:
дежурный по вокзалу – черговий по вокзалу,
- конструкціями з прийменником з:
по принуждению – з примусу;
- конструкціями з прийменником на:
по заказу – на замовлення,
- конструкціями з прийменником у (в):
по выходным дням – у вихідні дні;
- конструкціями з прийменником для:
кружок по изучению – гурток для вивчення;
- конструкціями з прийменником через:
по ошибке – через помилку,
- конструкціями з прийменником після:
по прибытию – після прибуття;
- конструкціями без прийменника (і орудним відмінком іменника):
сообщить по телефону – повідомити телефоном,
54.Витяг з протоколу засідання гуртка НДРС про рекомендацію наукових робіт
Витяг з протоколу №3
Засідання гуртка НДРС
Чернівецького мед.коледжу БДМУ
17 листопада 2013 року м.Чернівці
Присутні:директор Чернівецького мед.коледжу БДМУ О.Ф. Кулик,заступник директора з Кузик Ф.В.,куратор ІІІ курсу групи А база 9 спец."лікувальна справа" Федоришин Н.О.,студенти 3-го та 4-го курсів Чернівецького мед.коледжу БДМУ.
Слухали: Прохання куратора ІІІ курсу групи А база 9 спец."лікувальна справа" Федоришин Н.О.,про рекомендацію відправити студента ІІІ курсу А групи база 9 спец."лікувальна справа" Демидюка К.І. на VІІ Всеукраїнські студентські змагання з науково-дослідницьких робіт з екології.
Ухвалили:
Відправити Демидюка К.І. на VІІ Всеукраїнські студентські змагання з науково-дослідницьких робіт з екології.
Нагородити Демидюка К.І. **листом-подякою** за активну участь у житті коледжу.
Голова засідання підпис О.Ф.Кулик
Секретар підпис О.А.Мельничук
55.Типові порушення нормативності вживання дієслівних форм
Найпоширенішою дієслівною формою в офіційно-діловому та науковому стилях є дієслово теперішнього часу із значенням позачасовості, яке вживається у І чи ІІІ особі множини (ми вимагаємо, дирекція звертається).
Теперішній час може вживатися на позначення майбутнього, коли треба підкреслити обов’язковість виконання дії (нарада розпочинається о 10 год.)
Недоконаний вид у текстах ділового та наукового спрямування позначається складеними формами (будуть проводитися, буде здійснюватися).
Доконаний вид твориться за рахунок префіксації (візувати - завізувати, проектувати - запроектувати).
Наказовий спосіб у офіційно-діловому стилі вживається у формі інфінітива та описових лексичних засобів.
Інфінітив, вживаний у наказах та розпорядженнях, надає висловлюванню категоричного характеру. Він повинен мати форму на –ти (здійснювати, інформувати); закінчення –ть вживається у розмовній мові, зрідка в художніх текстах.
Менш категоричні безособові форми: вони констатують факт і застосовуються в різних інструкціях, статутах та ін. (заборонено, не дозволяється).
Дієслова ІІІ особи однини мають повні та короткі форми (зна і знає, бува і буває). У офіційно-діловому стилі вживається тільки повна форма (зазначає, повідомляє). Слова нема і немає вживаються в усіх стилях мови.
Для ділового стилю визначальними є такі морфологічні ознаки:
-- мінімальне вживання прислівників;
--особових займенників;
--відсутність вигуків;
--значна кількість дієприкметників і дієприслівників, які відповідають вимогам “компактності” викладу.
56.Резюме - док-нт ,в якому пдаються короткі відомості про навчання,трудову діяльність та професійні успіхи й досягнення особистості,яка його складає.
Реквізити: 1)Назва док-нта
2)ПІБ особи,яка скл.резюме
3)Мета складання
4)Досвід роботи
5)Освіта
6)Знання мов
7)Контактний телефон
Основна вимога до документа- вичерпність потрібних відомостей і лаконізм викладу.
Щоб досягти успіху дотримуємося таких правил під час складання резюме:
1)Формулюйте мету чітко,зрозуміло,дохідливо
2)Намагайтеся вжити якомога більше фахових слів
3)для кожного окремого конкурсу складайте окреме резюме
4)Не вживайте таких слів типу: "я","ми"; краще вживаємо активні дієслова: керував,організував,обізнаний з
5)Не надсилайте фотокартки,якщо цього не передбачено
6)Не вказуйте розмір заробітньої плати й особисті відомості
7)Для передруку резюме вико-йте якісний папір.
Памятайте: Із тексту резюме має вимальовуватися образ автора-досвідченого,надійного,чесного працівника.
Резюме
Демидюк Костянтин Іванович
Мета:отримати посаду лаборанта .
Дом.адреса: м.Чернівці,вул.Кобилянська 55,кв. 9;
Телефон:0506785432
Освіта:(середня) 2011-2015 - Чернівецький мед.коледж БДМУ,спец."лікувальна справа"
Знання мови:українська,російська,англійська
Досвід роботи:2015-2017 - Обласний дитячий протитуберкульозний санаторій "Садгора"
Знання та навички:за час навчання та роботи проявив себе ініціатором різних наукових засідань,брав участь у наукових конференціях,оволодів багатьма медичними маніпуляціями..
Ділові якості:комунікабельний,пунктуальний,наполеглевий,ініціативний.
Сімейний стан:неодружений
Дата народження:03.06.1996р.
22.12.2013 підпис К.І.Демидюк
57. Особливості керування як типу підрядного звязку
Підрядне словосполучення- це смислове і граматичне поєднання двох повнозначних слів як граматично нерівноправних: одне з них- головне, інше- залежне (старий будинок, маленька красуня).
Між словами в підрядному словосполученні виникає також три види підрядного зв'язку:
-узгодження(білий пес,білого пса.білому псу)
-керування(читаю книжку,читатимемо книжку)
-прилягання(сніданок нашвидку,співати ідучи)
При узгодженні залежне слово граматично уподібнюється до головного (небесна блакить, добрі побажання).
Як правило, зв'язком узгодження поєднується іменник (головне слово) з прикметником, дієприкметником, порядковим числівником, займенником прикметного типу. При узгодженні зміна головного слова викликає зміну залежного (моя хата- мої думи- - моє вікно).
Керування- це вид підрядного зв'язку, при якому головне слово вимагає від залежного конкретної граматичної форми, яка зберігається при зміні головного слова: говорю слова (говорю потребує знахідного відмінка)- говорити слова- говориш слова- буду говорити слова).
При керуванні залежним словом буває іменник, рідше- займенник або інша змінна частина мови у ролі іменника.
При приляганні залежним виступає незмінне слово (прислівник, дієприслівник, неозначена форма дієслова), яке поєднується з головним тільки за змістом (бажання піти, говорив пошепки, працює стоячи).
У ролі залежного слова можуть бути лише незмінні частини мови: прислівник, дієприслівник і неозначена форма дієслова (інфінітив).
58.Автобіографія - док-тн ,в якому особа повідомляє основні факти своєї біографії
Реквізити:
1)Назва док-нта
2)Текст,в якому зазначаєтьчя:-ПІБ
-дата народження
-відомості про освіту
відомості про трудову діяльність
-відомості про громадську роботу
-короткі відомості про склад сімї
3)Дата написання
4)Підпис
5)Кожне нове повідомлення пишемо з абзацу.
Автобіографія
Я,ПІБ,народився 3 червня 1996 року в смт.Берегомет,Вижницького р-ну,Чернівецької обл.
У 2002 році пішов у перший клас до Берегометської гімназії №1.
У 2011 році закінчив 9 класів,після чого поступив до Чернівецького мед.коледжу БДМУ,де наразі навчаюся на 3 курсі,спеціальність"лікувальна справа"
Склад сімї:
Батько - ПІБ,1976 р.н.,не працює
Мати - ПІБ,1975 р.н., вихователь в Обласному дитячому протитуберкульозному санаторії "Садгора"
Сестра - ПІБ,2005 р.н.,учениця 3-го класу Горішньошерівецької ЗОШ 1-3 ступенів,с.Горішні Шерівці.
Ні я,ні жоден член моєї сімї до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався.
Паспортні дані: КТ 079865,виданий РВВС Заставнівського р-ну 10.06.2011 року.
Домашня адреса:вул.Горішня 21.с.Горішні Шерівці,Заставнівського р-ну,Чернівецької обл.
Контактний номер:0998765467
23.12.2013року (підпис) Демидюк Костянтин Іванович
59.Особливості використання дієприкметників
60.Заява, реквізити.Зразок заяви на імя директора з проханням дозволити достроково здати екзаменаційну сесію.
Заява- один з найпошир. інформаційних документів,що адресується установі або посадовій особі і містить,як равило,прохання або пропозицію певної особи
Реквізити: 1)Адресат(назва установи або посада та ініціали керівника,на імя яких подається заява)
2)Адресант(назва установи або посада,ініціали особи,яказвертається з заявою)
3)Назва виду документа
4)Текст
5)Підстава:перелік документів,доданих до заяви на підтвердження її правомірності
6)Дата,підпис
Директору
Чернівецького мед.коледжу БДМУ
Кулику О.Ф.
студ. ІІІ курсу групи А база 9
спец."лікувальна справа"
ДемидюкаКостянтина Івановича
Заява
Прошу Вас дозволити мені достроково скласти екзаменаційну сесію до 29.05.2014р.З поважної причини(одружуюсь)
Навчаюсь за рахунок коштів фізичної особи(державного бюджету).
23.12.2013р підпис
61. Однорідними можуть бути всі члени речення. Зв'язок між однорідними членами може бути як безсполучниковой, так і сполучниковий
Основні правила побудови речень із однорідними членами:
1.Однорідні члени речення можуть бути зв'язані або тільки інтонацією, або інтонацією і сполучниками .Варіанти зв'язку можуть бути різними:
– "На прилавку лежать овочі, фрукти, горіхи, ягоди "(ряд однорідних членів можна продовжити);
– "На прилавку лежать і овочі, і фрукти, і горіхи, і ягоди "(ряд однорідних членів можна продовжити; кожний член речення виділяється інтонацією);
– "На прилавку лежать овочі, фрукти, орехии ягоди "(вичерпний характер перерахування);
– "На прилавку лежать овочі й фрукти, горіхи і ягоди (однорідні члени об'єднані в парні групи).
2. Однакові прийменники перед однорідними членами зберігаються в наступних випадках:
– при повторюваних сполучниках: "Роса лежала й на траві, і на листах чагарнику;
– при порівняльних сполучниках: "Як для Пети, так і для Васі перемога у двобої була вирішальною;
– при наявності визначення, що ставиться тільки до одного однорідного члена: "Він здригався від яскравого світла, від звуку;
– щоб уникнути перекручування змісту: "екзамени з історії закордонної журналістики й по філософії;
–при поширенні однорідних членів: "На площі, прикрашеної гірляндами й кулями, на центральних вулицях було багато народу
3. При підборі однорідних членів речення необхідно враховувати їхню лексико-граматичну сполучуваність один з одним:
– не можна немотивированно з'єднувати непорівнянні поняття: "Прийшов у плащі й з посмішкою;
– "не можна не враховувати лексичну сполучуваність всіх однорідних членів із загальним для них словом: "Внесений ряд речень і зауважень;
– не можна вживати в якості однорідних родові й видові поняття: "У їдальні був великий вибір перших і других блюд, десерту, тістечок;
– не можна вживати в якості однорідні поняття типу"діти й першокласники" "і т.д.;
– не можна поєднувати однорідні члени в групи випадково; парні групи можуть утворюватися або близькими за значенням, або протилежними за змістом словами;
– не можна в якості однорідних уживати дієслово й ім'я: "Головне завдання – учитися й надходження вуниверситет.
4. При побудові речень із однорідними членами варто враховувати порядок слів:
– кожна частина порівняльного сполучника ставиться, як правило, перед відповідним однорідним членом: "Необхідно не тільки одержати утворення, але й знайти гарну роботу;
– "частка "не "припротивопоставлении "ставиться безпосередньо перед однорідним протиставлюваним членом речення, або перед стосовним до нього погодженим препозитивним визначенням: "Доріг не подарунок, а увага
–варто уникати двозначності при можливому утворенні другого ряду однорідних членів: "Говорив про участь у конкурсі й нових проектах (незрозуміло: "говорив (про що?) про участь і проекти "або "про участь (у чому?) у конкурсі й проектах)
5. Однорідні члени й узагальнююче слово вживаються, як правило, у формі того самого відмінка й тим самим прийменником, що й узагальнююче слово: "Вітамін З утримується в різних продуктах: у луці, картоплі, апельсинах, смородині й інших
6. Не є однорідними члени речення й підрядні частини складного речення.Неправильно: "Це фірма, орієнтована на потребі ринку і яка припускає широкий вибір продукції. Необхідно виправити: "Це фірма, орієнтована на потребі ринку й предлагающая широкий вибір продукції
7. При двох і більше однорідних членах речення припустиме одне залежне слово тільки в тому випадку, коли кожне з керуючих слів вимагає того самого відмінка й прийменника: "Він підготував виступ і залишився задоволений їм (неправильно: "Він підготував і залишився задоволений виступом).
62.Характеристика - док-нт ,в якому в офіційній формі висловлено громадську думку про працівника як члена колективу і який скл. на його вимогу або на письмовий запит іншої установи для подання до цієї установи.
Реквізити:
1)Назва док-нта
2)Заголовок(ПІБ особи,чкій видається характкристика;рік або поана дата народження,посада,якщо треба-місце проживання)
3)Текст,який включає: -труд.діяльність працівника
-ставлення до службових обовязків
-моральні якості
-висновки
-призначення характеристики
4)Дата складання,підпис керівника установи,печатка.
Характеристика
студента ІІІ курсу групи А база 9 спец.**лікувальна справа** Чернівецького мед.коледжу БДМУ Демидюка Костянтина Івановича,українця,1996р.н..який проживає за адресою с.Горішні Шерівці,заставнівського р-ну,Чернівецької обл.
Демидюк Костянтин Іванович з 2011 року навчається в Чернівецькому мед.коледжі БДМУ на спец.**лікувальна справа**.До навчання ставиться сумлінно,навчається на відмінно при зразковій поведінці.Володіє грунтовними знаннями з основних предметів.
За час навчання у коледжі зарекомендував себе як хороший студент та організатор.
Демидюк К.І. вимогливий до себе,користується авторитетом серед одногрупників та викладачів коледжу,особисто показує приклад сумлінного ставлення до навчання.
Характеристику видано для представлення до нагородження стипендією Президента України.
23.12.2013р. підпис
Директор (підпис,печатка) О.Ф.Кулик
63.Особливості порядку слів у реченні
Порядок слів - це властиве мові взаємне розміщення членів речення при певній смисловій структурі висловлювання. Він зумовлений граматичною будовою мови, закріплений літературною традицією. Українська мова допускає відносно вільний, гнучкий порядок слів у реченні. Існує порядок слів прямий і зворотний (інверсія).
Однією з особливостей побудови речення в офіційно-діловому і науковому стилі мови є прямий порядок слів. Він виражається у таких позиціях головних і другорядних членів речення:
-- підмет стоїть перед присудком: Праця, земля і капітал - основні фактори виробництва;
-- узгоджене означення, виражене займенником, прикметником, порядковим числівником, дієприкметником, стоїть перед означуваним словом: особливості інфляційних процесів у перехідних економіках;
-- неузгоджене означення (виражене іменником, неозначеною формою дієслова, прислівником та ін.) вживається після означуваного словачинники успіху; угода про позики; бажання працювати, робота вручну;
-- додаток займає позицію після слова, яке ним керує: Розгляньмо докладніше проблему оподаткування ділових фірм;
-- обставини вживаються довільно: Українська економічна наука як самостійне явище вивчена лише фрагментарно;
-- місце вставних слів і словосполучень залежить від того, що саме треба виділити. Вставні слова на початку речення стосуються усього речення, усередині - того слова, що стоїть після них. Вставні слова вказують на сказане раніше, служать для пояснення окремих слів і словосполучень, відсилають до джерел, допомагають висловити ступінь вірогідності
Порядок слів належить і до таких стилістично-синтаксичних категорій, з якими найчастіше пов'язують змістову чіткість, виразність, стилістичну тональність фрази. Початковий рядок Шевченкового вірша Реве та стогне Дніпр широкий - постраждав би, якби ми впорядкували члени речення: Широкий Дніпр реве та стогне. Початкова і кінцева позиції слів у реченні надзвичайно виграшні. До речі, у ділових текстах, вважають, інформаційна роль порядку слів зростає ближче до кінця речення, напр.: У секторі підприємництва в Англії щорічно створюються сотні тисяч нових робочих місць.
Отже, інверсія має бути підпорядкована певній меті, найчастіше -надати ваги якомусь слову, напр.: Порожніми балачками переповнений світ; Силою і примусом, грубістю і погрозами можна підкорити собі інших, але це буде вдаваний успіх; Поліпшити якість використання інформаційних систем у повсякденній практиці економіста можуть і зобов язані вищі навчальні заклади.
Деколи інверсія шкодить логіці викладу, тоді вона стає неможливою, а саме:
а) якщо підмет і прямий додаток перебувають дуже близько один від одного і мають однакове формальне граматичне вираження, напр.: Радість дає знання; Гнів викликав біль; День змінює ніч; Вчинок зумовлює слово;
б) у так званих реченнях тотожності, напр.: Мій батько -лікар (Лікар-мій батько); Його мрія -літати (Літати - його мрія); Вчитися- це шукати (Шукати - це вчитися).
Порядок слів може стати засобом привернення або утримання уваги слухачів під час ділової бесіди чи публічного виступу, адже зміна взаєморозташування слів змінює логічний наголос у висловлюванн.
64.Розписка - письмове підтвердження певної дії,що мала місце передачі й отримання документів,товарів,грошей.
Реквізити:
1)Назва док.
2)Текст:-ПІБ особи яка дає розписку і підтверджує отримання цінностей
-у чому конкретно дано розписку
-відомості про документ
-підстава передачі й отримання цінностей.
3)Дата,підпис особи яка отримала цінності.
4)Завірення підпису(у приватній розписці)
Розписка
Я,Демидюк Костянтин Іванович,фельдшер Горішньошерівецької амбулаторії отримав від представника фармацевтичної компанії **ЛАКС** ,Пилипчук Олени Миколаївни,лікувальні препарати: ФАЛІМІНТ( др.0.025 №20) к-тю:50 шт.
СОРБЕКС(капс. 0.25г №10) к-тю:30 шт.
Зобовязуюсь перерахувати гроші на рахунок даної компанії 24.12.2013 року.
Дом.адреса:с.Горіші Шерівці,вул.Горішня 21
Паспорт КТ 789654,виданий Заставнівським відділом РВВС України м.Заставна 10 червня 2011р.
23.12.2013р. підпис
Демидюк К.І. засвідчую: (підпис)
Представник фармацевтичної компанії **ЛАКС** (підпис) Пилипчук О.М.
Печатка
65.Телефонна розмова - один із видів усного мовлення,що харак-ться специфічними ознаками,зумовленими такими причинами: 1)співрозмовники не бачуть один одного
2)обмеженість у часі
3)наявність технічних перешкод
Етапи телефнної розмови: 1)встановлення звязку(відрекомендуватися)
2)виклад справи(мета дзвінка)
3)закінчення розмови.
Основні вимоги до мовця:1)чистота мовлення(артикуляція,чіткість,дикція)
2)середній за силою голос мовлення
3)лаконізм висловлювання(лексичність.синтаксичність)
4)темп мовлення(середній)
5)тон мовлення(спокійний,ввічливий)
66.Виправте помилки та відредагуйте(Доручення...Опанасенко З.О.)
Доручення
Я,Демидюк Костянтин Іванович,доручаю Циганчуку Ігорю Филимоновичу одержати у касира Чернівецького мед.коледжу БДМУ отримати належну мені стипендію за грудень 2013 року.
Доручення дійсне до 1 січня 2014 р.
08.09.2003 (підпис)
Демидюк К.І.
Директор коледжу Опанасенко З.О
08.09.2003
67.Правила використання термінів у документах
Термін(з латин.-границя,межа) - слово або словосполучення,які створюються для точного вираження відомих у світі спеціальних понять певної галузі науки,виробництва,процесів,явищ, предметів і вжмваються у специф-й сфері мовлення.
Основна ф-ція термінологічної лексики номінативна,називати спец-ні поняття з різних галузей людських знань.Кожна галузь науки оперує своїми термінами.
У складі термінологічної лексики маємо такий порділ термінів:
1)Загальнонаукові (ті що викори.ться в різних галузях).Напр.:експеремент,проблема,еквівалент.
2)Спеціальні ((закріплені за певними науковими дисцмплінами:
-історичні
-мовознавчі
-літературознавчі
-філософські
-математичні
-хімічні
-географічні
-ботанічні
-зоологічні
-медичні
3)Технічні (зварник.статор,муфта)
Також терміни харак -ться за такими ознаками:
-системність(кожен термін належить до певної терміносистеми)
-наявність дефініції(термін не тлумачить,а визначає)
-відсутність експресивного забарвлення
-стилістична нейтральність
До вживання термінів ставлять такі вимоги:
-терміни повинні вживатися лише в словниковій формі
-кожен термін має лише одне значення у певній науці
-використовуючи той чи інший термін,дотримуватися правил творення похідних його форм(січень-січня)
-якщо термін вжитий в документі викликає сумнів,то варто перевірити його написання чи тлумачення за словником
68.Напишіть назаз за поданим нижче формуляром...
Наказ - розпорядчий документ,який видається керівником установи і стосуєтья орга-йних і кадрових питань.Кадровими наказами оформлюють призначення ,звільнення,відрядження,відпустки.Організаційні накази видаються при затвердженні перспективних,річних та ін. планів,або ліквідації структурних підрозділів.
МОЗ та МОНУ
Чернівецький мед.коледж БДМУ
Наказ
від 17 вересня 2011р. №149
м.Чернівці
про забезпечення студентів Чернівецького мед.коледжу
БДМУ новою навчальною літературою з таких предиетів:
**Анаомія та фізіологіялюдини*,**Хімія в формулах і таблицях**,
**Фізика в медицині**,**Нетрадиційна медицина**
Призначити: Стрижакову Ольгу Степанівну
відповідальну за отримання підручників та забезпечення ними студентів.
Директор (підпис) Кулик О.Ф.
Печатка
69.Особливості використання іншомовних слів
Біля 10 відсотків слів української мови - це слова іноземного походження, які "прописалися" в українській мові або прямо, або через мову - посередницю у різні часи.
Це - слова, запозичені з грецької (кипарис, комета, лиман,), латинської (форма, студент, академія,), старослов'янської (, град, прах, брань), тюрських мов (вежа, кавун, базар, сарай).
Багато в українській мові слів французького походження (бюро, асамблея,), англійського (клоун, лідер, аут,), німецького (дах, ґрунт, кокс), італійського (кортик, тенор,), ірландського (краби, яхта), іспанського (сомбреро, фієста) та інших мов.
Діловий стиль української мови сформувався пізно, тому в основному він спирався на давні зразки документів і на те, що було створене в інших мовах. Тому в діловому мовленні чимало запозичень. Одні іншомовні слова функціонують поряд із своїми українськими відповідниками, а інші є словами міжнаціонального спілкування, тобто Інтернаціоналізмами.
Іншомовні слова в офіційно-діловому стилі повинні вживатися в тому разі, якщо немає відповідника в українській мові. До інтернаціоналізмів належать фінансові терміни, лексика бухгалтерського обліку, поштово-телеграфних зв'язків, діловодства, зовнішньої торгівлі. Наприклад: акцент, дебет, гриф, кредит, маркетинг.
Звертаємо увагу на доречне використання іншомовних слів, знайомимо із правилами вживання іншомовних слів:
1. Старатись уникати іншомовного слова, якщо є український відповідник. Наприклад: погоджувати (координувати); умова (конвенція); місцевий (локальний); переважати - домінувати.
2. Не вживати в одному тексті на позначення того самого поняття і власне українське слово, й іншомовний відповідник. Необхідно зупинитись на одному із варіантів слів і лише його вживати в тексті даного документа.
3. Використовувати іншомовне слово правильно і точно і лише в тому значенні, яке закріплене за словом у словниках..
70.Прочитайте,відредагуйте,допишіть документ...
Резюме
Мельничук Олександр Андрійович
Мета:отримати місце роботи медичної сестри в операційному блоці
Адреса:56000,м.Чернівці,вул.Ольги Кобилянської,62,кв. 9.
Телефон:0509875643
Дата та місце народження: 4 січня 1996 року,м.Чернівці
Громадянство:українське.
Сімейний стан:неодружений.
Освіта;2011-2015 -ЧМК БДМУ,спец.**лікувальна справа**.
Досвід роботи:..де робив,ким,скільки...
якими навичками оволодів,
Знання мов:китайська,румунська,леда українска
23.12.2013 (підпис) О.А.Мельничук
1 Мова є найважливішим засобом людського спілкування та інтелектуального розвитку особистості,
визначальною ознакою держави, безцінною і невичерпною скарбницею культурного надбання народу.
(Функції мови (від лат. function – виконання, здійснення) – це призначення, роль, завдання, що їх виконує мова в суспільному вжитку.) Основні функції укр. Мови:
Комунікативна (функція спілкування). Мова- засіб спілкування, інформаційний зв'язок у суспільстві. Мова є універсальним і унікальним, матеріально найдешевшим засобом спілкування.
Номінативна (функція називання). Усе пізнане людиною – предмети, явища, процеси, поняття – дістає певну назву і так під цією мовною назвою існує в свідомості мовців. Назва вирізняє предмет із безлічі інших. Мовну назву мають не реальны предмети, а й вигадані, народжені фантазією.
Мислетворча. Мова – засіб творення думки. Людина мислить у мовних формах. Процесс цей складний: іде від конкретно-чуттєвого рівня до понятійного. Поняття закріплюються в словах. Отже, мислити – це означає оперувати поняттями у мовній формі.
Пізнавальна. Людина пізнає навколишній світ не тільки власним досвідом, а й через мову, бо в ній нагромаджено досвід попередніх поколінь, сума знань про світ. Наприклад, засобами мови (текст, вислови, фрази, лексика) можна одержати грунтовні знання про космос, океан чи якусь країну, так ніколи й не відвідавши її.
Експресивна (виражальна). Мова надає найбільше можливостей розкрити світ емоцій та почуттів людини, вплинути на них силою своїх переконань чи почуттів.
Естетична. Милозвучність, гармонія форми і звучання у процесі спілкування стають для мовців джерелом естетичної насолоди, сприяють розвиткові високого естетичного смаку. Естетичні можливості мови широкі – театр, кіно, радіо, телебачення.
Культорологічна. Мова є носієм культури народу – мовотворця. Кожна Людина, оволодіваючи рідною мовою, засвоює культуру свого народу, бо сприймає разом з мовою пісні, Казки, легенди, перекази, історію, звичаї, традиції матеріальної культури і духовного життя нації.
дентифікаційна. Мова – засіб ідентифікації мовців, засоб вияву належності їх до однієї спільноти: я такий, як вони, бо маю спільну з ними мову.
Мова як одна з головних ознак кожної нації є її генетичним кодом, який поєднує минуле із сучасним, програмує майбутнє і забезпечує буття людської спільноти у вічності.
Незважаючи на складні умови тривалих періодів бездержавності української нації та її територіальної роз’єднаності, українська мова зберегла свою самодостатність і, врешті-решт, стала важливим чинником возз’єднання українських земель і відновлення соборної незалежності України.
Українська мова – не лише засіб спілкування, а й скарбниця духовного і культурного спадку українського народу. У витворених протягом віків різноманітних формах буття української мови (старовинні усні перекази і літописи, народні пісні і думи, казки і міфи, поетичні і прозові твори тощо) зберігаються історична пам’ять і досвід нації, глибинні витоки її світоглядних і моральних цінностей, віддзеркалюються національні традиції і узвичаєння, звичаї і навички, тобто ознаки, що притаманні саме цій спільноті.
2. Протокол відбиває процес і результати роботи колегіальних органів, проведення різних нарад, засідань, обговорень тощо. У ньому занотовуються всі виступи з розглянутих питань та прийняті рішення.
Текст протоколу асладається з двох частин: вступної й основної.
Реквізити:
1 .Назва виду документа.
2. Порядковий номер протоколу.
3.Заголовок (назва зборів, конференції, засідання, наради; назва установи, організації, де відбувалися збори).
Дата засідання.
Кількісний склад учасників (при великій кількості присутніх на засіданні їх список складають окремо й додають, а. в протоколі зазначають лише загальну кількість).
Порядок денний, тобто питання, що їх розглядають на зборах.
Текст («Слухали», «Виступили», «Ухвалили»),
Перелік додатків до протоколу із зазначенням кількості сторінок.
Підпис голови й секретаря. (див.зразок)
3. Стиль – це різновид л-турної мови, що обслуговує певну сферу сусп.. д-сті мовців і відповідно до цього має свої особливості щодо добору та вик. мовних засобів. Мовний стиль – це сукуп. мовних засобів вираження, зумовлених змістом і метою висловлювання. Класифікація
Науковий: власне науковий, науково – навчальний, науково-популярний, наук- публіцистичний. Оф-діловий: законодавчий, адмін.-канцелярський, дипломатичний. Публіцистичний: стиль ЗМІ, художньо-публіц., Художній: епічний, ліричний, драматичний, комбінований. Розмовний: побутовий, світський. Релігійний: стиль проповіді, відправи. Конфесійний: стиль богословської л-тури.
Художній стиль – являє собою скл. сплав, в якому відображається все багатство нац.. мови. Тут можливі поєднання елементів усіх шляхів л-турної мови, а також діалектизмів і жаргонізмів Мовні засоби: широке вживання синонімів, антонімів, епітетів, метафор, порівнянь, фразеологізмів, омонімів, вик. з стилістичною метою, історизмів. Це переважно стиль худож. літ-ри. Щодо родів і жанрів літератури художній стиль поділяють на підстилі, які мають особливості мовного зорганізування тексту:
епічні (епопея, казка, роман, повість, байка, оповідання, новела, художні мемуари, нарис),
ліричні (поезія, поема, балада, пісня, гімн, елегія, епіграма),
драматичні (драма, трагедія, комедія, мелодрама, водевіль),
комбіновані (ліро-епічний твір, ода, художня публіцистика, драма-феєрія, усмішка).
4. (див.зразок)
5. (див.№3) Розмовний стиль – найдавніший стиль будь-якої нац.. мови. Широко представлене розмовне мовлення у публіцистиці, ще ширше – у красному писемництві. Представлення стилю: зясування побут стосунків, живий обмін думками. Мовні засоби: характеризується широким вик. загальновживаних слів. Типові форми мовлення — усні діалоги та полілоги.
6. Наказ Це розпорядчий документ, який видається керівником установи і стосується організаційних та кадрових питань. Кадровими наказами оформлюють призначення, звільнення, переміщення працівників, відрядження, відпустки, заохочення, стягнення. Організаційні накази видаються при затвердженні перспективних, річних та інших планів, при реорганізації або ліквідації структурних підрозділів.
Реквізити:
1 .Назва виду документа.
Назва установи, що видає наказ, або назва, посади керівника.
Місце видання.
Номер.
5 .Дата.
6.Заголовок.
7.Текст, що складається з двох частин: констатуються та аналізуються факти;
- подаються розпорядження, заохочення або стягнення.
Підпис керівника з'станови.
Печатка.
7. (див.№3) Оф-діловий стиль: обслуговує царину ділових стосунків і спілкування на офіційному рівні. Цей стиль вимагає точності, унормованості, стандартизації, що створює сприятливі умови функціонування державного апарату, виробничого процесу, ведення документації. З-поміж загальних вимог до текстів ОДС слід виділити точність, конкретність, лаконічність викладу інформації, відсутність образності, документованість (доказовість) тверджень, дотримання формальних вимог оформлення документів (стандартів). З мовного погляду ознаки ОДС полягають у:
- наявності нейтральної лексики, вжитої у прямому значенні і позбавленої емоційності й образності;
- використання спеціальної термінології (суспільно-політичної, професійно-виробничої, наукової, бухгалтерської), номенклатурних назв, скорочень, абревіатур (ЖЕК), канцеляризмів (регламентація дій, функціонування закладу, взяти активну участь);
- вживання віддієслівних іменників (рішення, написання, заперечення, виконання, виріб,);
- наявність іменників, які називають людей за якоюсь ознакою (свідок, замовник, позивач, подавець);
Підстилі ОДС:
1. Дипломатичний. Використовується в міждержавному спілкуванні. Жанри – комюніке, нота, меморандум, угода, конвенція
2. Юридичний (законодавчий). Жанри – указ, закон, кодекс, устав
3. Адміністративно-канцелярський. Жанри – заява, довідка, характеристика, доручення, автобіографія, наказ.
8. Постанова - Це правовий акт, що приймається вищими й деяким центральними органами колегіального управління та стосуєть кординальних проблем.
Постанова оформляється на бланку.
Реквізити:
1 .Назва виду документа.
2.Дата.
Індекс.
Місце видання.
Заголовок.
Текст, що складається із таких частин
констатуючої (викладаються мотиви дій, дається посилання на розпорядчий документ вищого органу - підстава для видання постанови);
розпорядчої (текст викладається в наказовій формі).
Підпис.
Візи.
Гриф узгодження.
Коди,
У кожному пункті постанови перераховуються дії, виконавці (організація, підрозділ або особа) і термін виконання.Датою постанови є дата засідання, на якому вона прийнята.
(див.зразок)
9(див.№3) Науковий стиль - використовується в наукових працях, для викладення результатів наукової та дослідницької діяльності. Метою наукового стилю є повідомлення, пояснення, тлумачення досягнутих наукових результатів, відкриттів. Найпоширеніша форма наукового стилю — монолог. При складенні текстів наукового стилю завжди присутній попередній відбір мовних одиниць, стилістичних засобів. Науковий стиль властивий таким жанрам: монографія, наукова стаття, дисертація, анотація, рецензія, підручник, лекція. Науковий стиль використовує певний набір мовно-стилістичних засобів: спеціальні слова (терміни), складні синтаксичні конструкції (у яких має місце суворо впорядкований зв'язок, наприклад, за рахунок вставних конструкцій); речення, ускладнені узагальнюючими родовими найменуваннями. Слова вживаються переважно в прямих значеннях. Експресивно-емоційне забарвлення лексики використовується надзвичайно рідко. У текстах наукового стилю часто вживаними є цитати, посилання на першоджерела. Сфера використання наукового стилю — наукова діяльність, науково-технічний поступ, освіта. Основне призначення — викладати наслідки досліджень про людину, суспільство, явища природи, обґрунтовувати гіпотези, доводити істинність теорій, класифікувати й систематизувати знання, роз'яснювати явища, активізуючи інтелект читача для їх усвідомлення. Серед підстилів наукового стилю виділяють наступні: власне науковий. Основне призначення власне наукового підстилю – об'єктивувати наукові відомості й кінцеві результати аналітико-синтетичного перероблення даних. Цей підстиль збагачений інтернаціональними загальнонауковими термінами. У межах власне наукового підстилю виділяють науково-інформативний різновид з жанрами(реферат, анотація, резюме, огляд) та науково-довідковий (довідники,словники, каталоги). науково-популярний. Характерний використанням елементів художнього та публіцистичного мовлення (епітети, порівняння, метафори), з метою зацікавлення читача. науково-навчальний. Його головною рисою є доступність викладу інформації, спрощеність системи доведень, програмність викладу матеріалу, спрямованою на активізацію мислення учня, послідовність уведенням термінологічної лексики.
До основних жанрів наукового стилю належать: монографія, стаття, реферат, анотація, дисертація, тези, підручники, посібники та ін.
10. Медична карта амбулаторного хворого – (ф 025-о) служить для запису лікарських спостережень, діагностичних і лікувально-профілактичних заходів.
11 (див № 3) Публіцистичний стиль – Призн. формування громадської думки. Він має писемну та усну форми. Мовні засоби: вик. найрізноманітнішої термінології, передусім- політ. мови, і с лів з яскравим емоційним забарвленням, що свідчить про злиття наук-худож. і оф-ділового стилю стиль ЗМІ — засобів масової інформації (часописи, листівки, радіо, телебачення тощо), художньо-публіцистичний стиль (памфлети, фейлетони, політичні доповіді, нариси тощо), науково-публіцистичний стиль (літературно-критичні статті, огляди, рецензії тощо)
12. Медична документація поліклініки
До медичної документації поліклініки належать:
„Медична карта амбулаторного хворого" (Ф. 025-о) - служить для запису лікарських спостережень, діагностичних і лікувально-профілактичних заходів.
„Статистичний талон для реєстрації остаточних діагнозів"(Ф. 025-о) - для запису як нових, так і раніше зареєстрованих захворювань, із приводу яких хворий звернувся в поточному році до поліклініки.
„Талон на прийом до лікаря" (Ф. 025-о) - служить для регулювання приймання хворих лікарем і дає змогу звільнити лікаря від заповнення „Щоденника роботи лікаря " (Ф. 039-о), регулює повторне відвідування пацієнтів.
Щоденникроботи дільничної (патронажної) медсестри" (Ф. 016-о) - фіксується щоденна робота: виконання маніпуляцій прикутим до ліжка хворим, рознесення талонів на прийом до лікаря, відвідування самотніх людей похилого віку, щеплення, санітарно- освітня робота з населенням та ін.
„Щоденник роботи лікаря" (Ф. 039-о) призначений для обліку всіх амбулаторних відвідувань, незалежно від їх характеру і часу приймання, що визначає обсяг роботи лікаря. До числа відвідувань включають також відвідування хворих з приводу профілактичних оглядів, а також медичні огляди, які проводяться в години амбулаторного приймання, незалежно від місця проведення. Як ЗМНіічєіш вище, лікарів звільняють від регулярного заповнення цього документа, якщо навантаження лікаря вираховує статист за талонами, які надходять до нього з лікарських кабінетів після приймання.
„Відомість відвідувань у поліклініці (амбулаторії), диспансері, консультації вдома" (Ф. 039/0-88) - розрахована на місяць. Щоденно лікар заповнює графи: скільки прийнято хворих (дорослих, дітей), відвідано хворих удома з приводу захворювань, скільки було профілактичних і патронажних відвідувань. Наприкінці місяця лікар здає заповнену відомість разом із талонами до лікаря (Ф. 024-о) у статистичний кабінет.
13. Культура мови- це галузь мовознавства, що займається утвердженням норм на всіх мовних рівнях. Культура мовлення невіддільна від практичної стилістики.Культура мовлення передбачає дотримання мовних норм, вимови, наголосу, побудови ви слову, точність, ясність, доречність. Умови досягнення культури мовлення 1. Оформляти і виражати думки відповідно до понять. 2. Постійно здійснювати самоконтроль за мовленням. Працювати над подоланням суржику у мовл. 3. Дотримуватися вимого щодо стилю мовлення 4. Виховувати в собі потребу постійно користуватися словниками.
15. Мовленнєвий етикет - це національно-специфічні правила мовленнєвої поведінки, які реалізуються в системі стійких формул і висловів, що рекомендуються для висловлення подяки, прощання тощо в різних ситуаціях ввічливого контакту зі співбесідником, зокрема, під час привітання, знайомства, звертання тощо.
контактна (фатична) функція — встановлення, збереження чи закріплення, підтримуваних зв'язків і стосунків, індивідуальних чи соціально-масових. Поняття "контактна функція" однаково стосується усіх тематичних груп одиниць мовленнєвого етикету, бо навіть прощаючись, ми встановлюємо можливість подальшого контакту.
Функція ввічливості (конотативна) — пов'язана з проявами ввічливого поводження членів колективу один з одним.
Регулююча функція (регулятивна) — теж стосується усіх проявів мовленнєвого етикету, бо вибір певної форми при встановленні контакту регулює характер стосунків адресата і адресанта.
Функція впливу (імперативна, волюнтативна) - передбачає реакцію співбесідника — вербальну, жестову, діяльнісну.
Функція звертальна (апелятивна) — тісно пов'язана з імперативною, бо привернути увагу, означає здійснити вплив на співбесідника.
Емоційно-експресивна (емотивна) функція — є факультативною функцією, оскільки вона властива не усім одиницям мовленнєвого етикету.
1. Звертання.2. Вітання.3. Знайомство.4. Запрошення.5. Прохання.6. Вибачення.7. Згода.8. Незгода.9. Скарга.10. Втішання.11. Комплімент.12. Несхвалення.13. Побажання.14. Вдячність.15. Прощання.
16. „Медична карта стаціонарного хворого" (Ф. ООЗ-о) - титульний лист історії хвороби заповнює медсестра приймальної відділення; діагноз під час госпіталізації - лікар приймального відділення; діагноз лікаря поліклініки - лікар, який направив хворого до стаціонару; остаточний діагноз зобов'язаний встановити лікар- ординатор упродовж 3-х днів. Щодня лікар записує дані про стан пацієнта, консультації зі спеціалістами; медсестра підклеює результати досліджень. Під час виписування чи в разі смерті хворого пишеться епікриз.
17. Дискусія – це вирішення проблемного питання, під час якого доходиться до спільної думки
Умови проведення дискусії
1. Говорити тільки літературною мовою.
2. Вислуховувати думку виступаючого.
3. Не повторювати того, що хтось уже розповідав.
4. Виступати тільки тоді коли є що сказати.
18. Медична документація терапевтичного відділення
Медичну документацію терапевтичного відділення складає документація лікаря, документація постової медичної сестри, документація процедурного кабінету, документація старшої медичної сестри тощо.
Документація лікаря:
Історія хвороби (медична карта стаціонарного хворого) є основним документом терапевтичного відділення. До неї вносять усі дані про хворого результати динамічного спостереження та лікування, вклеюють результати лабораторних, інструментальних та лікувальних досліджень, показники основних життєвих функцій, температурний листок. Історія хвороби є юридичним документом, який зберігається протягом 25 років. Медичним працівникам слід пам'ятати, що історію хвороби, особливо хворого на онкологічне захворювання, в жодному разі не можна давати хворому на руки.
Картка хворого, що вибув зі стаціонару (статистичний документ).
Листок непрацездатності, що видається хворому після виписування зі стаціонару.
Документація постової медичної сестри:
Листок лікарських призначень, який підписується медичною сестрою після їх виконання.
Температурні листки, в яких сестра проставляє дані вимірювання ранкової та вечірньої температури.
Журнал передачі чергувань.
Журнал руху хворих у відділенні.
Журнал обліку наркотиків.
Журнал обліку хворих із високою температурою тіла.
Вимоги до харчоблоку лікарні (у двох примірниках).
Журнал видачі медикаментів.
Журнали зі списками хворих, яким необхідно провести лабораторне або інструментальне дослідження.
Журнал для реєстрації списку хворих, які потребують консультацій лікарів-фахівців.
Документація процедурного кабінету:
Журнали реєстрації внутрішньовенних струминних, внутрішньовенних краплинних ін'єкцій, переливання крові, плазми, кровозамінників і білкових препаратів, взяття крові для біохімічних досліджень, визначення групи крові, резус-фактора, взяття крові для визначення інфекційних захворювань (австралійський антиген, СНТД, тощо).
Журнали обліку шприців, голок, систем для краплинного ішєдення різних медикаментів, флаконів із кров'ю, плазмою тощо.
Різні інструкції, що стосуються санітарного оброблення приміщення, стерилізації інструментарію, надання невідкладної допомоги в разі виникнення анафілактичного шоку, різних протиепідемічних заходів
Таблиці протиотрут.
Документація старшої медичної сестри:
Журнал руху хворих, в який щоранку заносять дані про хворих, госпіталізованих упродовж попередньої доби, які виписалися зі стаціонару, померли або були переведені ,до інших відділень.
Журнал обліку наркотиків.
ЗЖурнал обліку спирту.
Журнал вимог до аптеки.
Журнал адміністративно-господарських обходів.
Графіки робити молодшого та середнього медичного персоналу, табелювання їхньої роботи.
19. Основні правила дискусії.
1. Всі відкрито висловлюють свої думки.
2. Всі точки зору повинні поважатися.
3. Слухайте інших не перебиваючи.
4. Не говоріть занадто довго та занадто часто.
5. Водночас говорить лише одна особа.
6. Дотримуйтесь позитивних ідей та стосунків.
7. Не критикуйте себе та інших.
8. Незгоди й конфлікти відносно ідей не повинні бути направлені на конкретну особу.
21. Ділова бесіда — це є форма обміну інформацією між двома чи декількома особами у "вузькому колі". Від нарад та зборів вона відрізняється не тільки кількістю учасників, але й вільнішим характером як щодо проблематики, так і наслідків: офіційні рішення за підсумками бесід приймаються не завжди, але при цьому для них створюється необхідне підґрунтя (учасники одержують інформацію для роздумів, за якими можуть відбутися або не відбутися відповідні дії).За характером бесіди можуть бути офіційними й неофіційними, так званими "робочими"; за спрямованістю — цільовими (що переслідують конкретні цілі) й вільними (наприклад, ознайомлювальними); регламентованими (що відбуваються за визначеними правилами та у запропонованій послідовності — анкетування) й нерегламентованими, безсистемними (дружня розмова).На відміну від інших форм обміну інформацією, бесіди характеризуються високим ступенем щільності контактів, безпосередністю спілкування, обов'язковістю зворотного зв'язку. У результаті бесіди створюються сприятливі умови для розвитку неформальних, особистих відносин.Цикл ділової бесіди складається з трьох етапів: підготовчого, основного й заключного.
Оптимальний сценарій ділової бесіди, як правило, включає наступні етапи:
· Вступна частина (необхідна для знайомства та встановлення контакту);
· Інформування про справу або пропозиції, тут слід продумати послідовність викладу;
· Аргументація (обгрунтування пропозиції, продумування, доводи, способи, переконання, передбачені можливі заперечення);
· Відповіді на питання і нейтралізація заперечень;
· Досягнення домовленості, підписання документів;
· Заключна частина, до неї теж треба готуватися так при будь-якому результаті розмови, слід залишити про себе гарне враження, щоб у партнера не пропало, бажання співпрацювати зараз або в майбутньому.
22. Звіт - це письмове повідомлення про виконання якоїсь роботи. Звіти бувають статистичні й текстові. Статистичні звіти пишуться на спеціальних бланках, текстові - на звичайному папері. Матеріал звіту охоплює точно визначений період часу. Схема звіту:
заголовок; відомості про те, яка організація чи установа звітує, за який період, за який вид роботи;
у вступній частині вказується коло завдань, які було поставлено перед організацією за звітній період;
точний опис виконаної роботи із зазначенням позитивних і негативних прикладів;
висновки, пропозиції;
підпис відповідальної особи установи чи організації або службової особи, яка писала звіт;
печатка установи (якщо це потрібно) (див.зразок)
23. Телефонна розмова – це один із різновидів мови, що характеризується специфічними ознаками, зумовленими такими причинами:
- співрозмовники не бачать один одного;
- обмеження у часі;
- наявність технічних перешкод.
Основні вимоги мовця
1 – чистота мовлення, 2 – середній за силою голос мовлення, 3 – лаконізм висловлювання, 4 –темп мовлення середній, 5 – тон мовлення спокійний, ввічливий.
Якщо тел. вам, то:
-спробуйте якомога швидше підняти слухавку, і назвати організацію яку ви представляєте.
-у разі потреби занотуйте імя, прізвище і можливо конт.тел., якшо необхідно.
-розмовляйте тактовно і ввічливо.
- завжди стисло підсумовуйте бесіду, перелічіть ще раз домовленість.
Якщо тел.. ви:
- запитайте спочатку чи є у вашого співрозмовника достатньо часу для бесіди.
- попередньо напишіть перелік питань які потрібно розглянути.
- у разі досягнення важливих домовленостей – підтяв. листом, або факсом.
25. Доповідь — одна з найпоширеніших форм публічних виступів. Вона порушує нові проблеми, що ще потребують вирішення; має характер гострої злободенності. Доповідь є дуже важливим елементом системи зв'язків із громадськістю (приміром, повідомлення своєї точки зору на проблему наукової та громадянської позиції тощо). Розрізняють політичні, звітні, ділові та наукові доповіді. Представлення доповідача передбачає надання стислої інформації про нього: прізвище, ім'я та посада. Не потрібно викладати зміст повідомлення, адже це власне завдання доповідача, але голова може пояснити, чому саме цю людину запрошено виступити. Якщо вже з моменту представлення промовець прагне справити враження, він має надати якомога більше інформації про себе тому, хто його представлятиме.
Попередня інформація для доповідача
Доповідач повинен знати заздалегідь:
1) тему засідання конференції, круглого столу, зустрічі тощо;
2) склад аудиторії;
3) хто ще виступатиме на зібранні;
4) де і коли відбудеться засідання, конференція, круглий стіл, зустріч тощо.
Доповідь Виголошення доповіді потребує серйозної підготовки. Перший крок у підготовці — накреслити мету та завдання виступу, визначити коло охоплюваних питань. Насамперед заздалегідь слід сформулювати предмет та тему виступу (можливо, все це вже визначили організатори зібрання). Другий крок — добір допоміжної інформації. Вона може бути отримана з двох джерел: 1) теоретичні джерела — це можуть бути статті в періодичних виданнях, книги та окремі публікації, що стосуються теми, енциклопедичні, термінологічні та галузеві словники; 2) усні розмови з обізнаними з проблемою людьми. Висвітлювані питання мають ґрунтуватися на найновіших дослідженнях та наукових публікаціях (якщо це науковий виступ), на останніх виступах у пресі, на радіо та телебаченні як прихильників, так і опонентів (якщо це політичний виступ), на аналізі та посиланнях на протоколи попередніх засідань (якщо це громадські збори). Добираючи інформацію, необхідно пам'ятати, що повідомлення буде теоретично обґрунтованим та актуальним лише за умови наявності промовистих прикладів.
Завершивши підготовку, слід організувати інформацію в певні категорії, надати їй чіткості, визначити та сформулювати власне бачення проблеми. Доповідь слід будувати, дотримуючись таких вимог:
— теоретична обґрунтованість;
— опора на фактичний матеріал;
— наведення переконливих прикладів;
— власне бачення проблеми.
Наступний крок — занотовування плану доповіді, яка включає:
— вступ;
— основний текст (серцевина доповіді);
— висновки.
Вступ
Початок доповіді є визначальним і повинен чітко й переконливо відбивати причину та мету виступу, розкривати суть конкретної справи, містити докази. Першочергове завдання доповідача на цьому етапі — привернути й утримати увагу аудиторії. Для того, щоб не дозволити думкам слухачів розпорошитися вже після перших речень доповіді, потрібно висловлюватися чітко, логічно та змістовно, уникаючи зайвого. Отже, речення мають бути короткими і стосуватися виключно суті питання; варто інтонаційно виділяти найважливіші місця висловлювання і виражати своє ставлення до предмета мовлення.
Практичні поради промовцеві:
1) подякуйте тому, хто представив вас аудиторії (наприклад, голові);
2) чітко назвіть тему вашої доповіді та проблему, їй присвячену;
3) стисло поясніть, у який спосіб ви аналізуватимете проблему, на що насамперед звернете увагу. Обмежте кількість аналізованих у доповіді питань. Зазначте, яку візуальну допомогу ви задієте (відеофільми, графіки, діаграми, таблиці, інші ілюстративні матеріали).
Основний текст
У основній частині викладається суть проблеми і, дотримуючись попередньо визначеної структури доповіді, наводяться докази, пояснення, міркування. Слід пояснювати кожен аспект проблеми, добираючи переконливі цифри, факти, цитати (проте кількість таких прикладів має бути не надто великою — нагромадження ілюстративного матеріалу не повинно поглинати змісту доповіді). Варто подбати про зв'язки між частинами, поєднавши їх в єдину струнку систему викладу; всі питання мають висвітлюватися збалансовано (при цьому не обов'язково кожному з них приділяти однакову кількість часу). Постійно й уважно потрібно стежити за відповідністю між словом і тим, що воно позначає.
Надзвичайно важливо продумати, в яких місцях тексту потрібні своєрідні "ліричні" відступи, адже суцільний текст погано сприймається. Приміром, у політичних доповідях доцільно розповісти анекдот чи якусь кумедну історію. Анекдот — випробуваний і перевірений спосіб утримати увагу. Він дає можливість дещо розрядити напруження, а слухачам — перепочити. При цьому не слід забувати, що подібні виступи обов’язково мають бути короткими і, певна річ, повинні ілюструвати повідомлення. Одного анекдоту цілком достатньо, розповідаючи більше, промовець ризикує зробити зміст доповіді фрагментарним.
27. Зв'язок з аудиторією
Подумки варто постійно спілкуватися з аудиторією. Доброзичливість, відвертість, продемонстровані доповідачем, спрацьовують найефективніше лише в тому разі, якщо вони ґрунтуються на щирому непідробному інтересі. Доповідач випромінюватиме довіру, якщо сам віритиме в себе, не применшуватиме своїх можливостей, але й не перебільшуватиме їх, залишатиметься діловитим, не ображаючи при цьому інших. У жодному разі не можна зверхньо ставитись до слухачів та співдоповідачів, адже подібна поведінка викликає антипатію та неповагу.
Процес спілкування не вичерпується усним повідомленням, важливу роль при цьому відіграють невербальні засоби інформування. Важливе значення для утримання уваги аудиторії має зоровий контакт. Варто дивитися безпосередньо в очі слухачам, використовуючи запитання типу: "Вирозумієте ... ", "Ви також помітили, що ... ", "Як Ви знаєте... ". Це подобається людям, оскільки свідчить про те, що промовець бачить їх.
Жести
Дійовими є також жести, які являють собою вияв людських думок, емоцій. У поєднанні зі словами вони стають надзвичайно промовистими: жести посилюють емоційне звучання сказаного. Щоб оволодіти бодай азами жестикулювання, потрібне тривале тренування, розуміння ролі кожного жесту. Частота жестикуляції залежить передусім від культури поведінки людини.
Практичні поради:
1) жести мають бути мимовільними. Застосовуйте жест, відчуваючи необхідність у ньому;
2) жестикуляція не повинна бути безперервною. Не жестикулюйте руками протягом усієї доповіді;
3) керуйте жестами - жест не повинен відставати від слова;
4) урізноманітнюйте жестикуляцію. Не користуйтеся одним і тим самим жестом у всіх випадках, коли потрібно надати словам виразності;
5) жести мають відповідати своєму призначенню.
Використання голосу
Невербальна комунікація супроводжується словами з певною інтонацією, тоном. Голос, тон, виклад, уся сукупність виразових засобів і прийомів повинні свідчити про істинність думки й почуття промовця. Темп мовлення також має практичне значення.
Практичні поради:
1. Постійно тренуйте свій голос; найзручніший спосіб для цього - читання вголос; контролюйте правильність вимови.
2. Пристосуйте свій голос до тієї обстановки, де відбувається спілкування.
3. Не говоріть надто голосно - це справляє враження агресивності.
4. Хто говорить надто тихо, справляє враження людини, яка погано володіє тим матеріалом, про який говорить, або ж не впевнена в собі.
5. Голос підвищуйте тоді, коли ставите запитання, виявляєте радість чи здивування.
6. Голос понижуйте тоді, копи хочете когось переконати або відповісти на запитання.
Отже, щоб не виникано непорозумінь під час спілкування, слід узгоджувати несіювесні засоби із словесними, адже дослідження свідчать, що невербальні сигнали справляють вплив утричі більший, ніж слова.
31. Термін – це слово або словосполучення що має чітко окреслене поняття певної галузі науки, техніки, культури тощо.
Медична термінологія – це система, яка об’єднує термінологію медико – біологічних, клінічних та фармакоцевтичних дисциплін, де переважно більшість термінів іншомовного походження.
1) анатомічні терміни – назви частин людського тіла та їх складових органів : кіска, мяз, нижня кінцівка, скелет, стопа.
2) клінічні терміни – слова чи словосполучення, що вказують на назву захворювання, методи обстеження, діагностику, лікування: апендицит, виразка, коліка, гастрит, запалення легень.
3) фармацевтичні терміни – назви хім..реч., лік. препаратів, їх ф-ції та дія на людський організм: нітрогліцерин, аналгін, димедрол, аспірин, тощо.
34. Термінове повідомлення про інфекційне захворювання
це один із багатьох медичних документів, які оформлюються на стандартних бланках із записом або підкресленням необхідного. Термінове повідомлення оформлюється не лише при інфекційних захворюваннях, а й при харчових отруєннях, незвичайній реакції на прививання.
Повідомлення складається медпрацівником, який виявив при будь-яких обставинах інфекційне захворювання, харчове отруєння, гостре професійне отруєння, а також при зміні діагнозе. Відправляється в санепідетанцію за місцем виявлення хворого не пізніше 12 годин з моменту виявлення хворого. Сповіщення складається також на випадок укусів, поцарапання, ослюнення домашніми та дикими тваринами, які слід розглядати як підозру на захворювання сказом.