Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Національний університет харчових технологій
Реферат
на тему: “Нормування якості
атмосферного повітря і наслідки його забруднення”
Виконала студентки групи ТЦ 1-3
Авраменко А. Д.
Атмосферне повітря 3
Основні джерела забруднення 3
Нормування викидів шкідливих речовин в атмосферу 4
Визначення ступеня забрудненості атмосфери 5
Наслідки забруднення атмосферного повітря 11
Нормативно-правова база 12
Основні пріоритети в сфері охорони атмосферного повітря 13
У життєдiяльностi людини повітря є одним з головних продуктів споживання, і основною умовою існування. Адже без їжі вона може обходитись 5 тижнів, без води 5 днів, а без повітря – 5 хвилин.
Стан атмосферного повітря в Україні зазначається як незадовільний, а у деяких регіонах (наприклад, Маріуполь, Кривий Ріг, Запоріжжя та ін.) - вкрай загрозливий. Головним джерелом забруднення атмосферного повітря в Україні від викидів стаціонарних джерел є підприємства паливно-енергетичного комплексу - 36% від загального обсягу викидів, підприємства обробної - 35% та видобувної промисловості - 25%. Основними забруднюючими речовинами є оксиди вуглецю, азоту, диоксиди сірки, аміак, феноли, формальдегід, бензапірен.
Основну частину діоксиду сірки (70 відсотків), оксидів азоту (56 відсотків) та пилу (52 відсотки) викинули в атмосферу підприємства, що виробляють електроенергію, газ та воду; вуглеводнів та летких органічних сполук (74 відсотки) – добувної промисловості; оксиду вуглецю (70 відсотків) – підприємства обробної промисловості.
Хоч обсяги викидів забруднюючих речовин останнім часом, передусім через зупинку багатьох підприємств, зменшилися, проте в деяких промислових регіонах (особливо - в Донецько-Придніпровському) вони і нині значно перевищують гранично допустимі норми.
Особливе занепокоєння викликають понад тисячу шкідливих хімічних підприємств, більшість з яких розташовано в Донецької та Луганської областях. За останніх 10 років в цьому регіоні подвоїлась кількість дітей які народжувалися тут з відхиленнями. Не кращий стан атмосферного середовища у всьому Донецько-Придніпровському регіоні Черкасах, Києві та Одесі.
Внаслідок забруднення довкілля шкідливими речовинами відпрацьованих газів двигунів внутрішнього згоряння зоною екологічного лиха для населення стають цілі регіони, особливо великі міста. Проблема шкідливих викидів двигунів все більше загострюється з огляду безперервного збільшення парку експлуатованих автотранспортних засобів, ущільнення автотранспортних потоків.
Особливої уваги потребує стан повітря в житлових і громадських приміщеннях. Унаслідок недостатньої ізоляції в них можуть бути присутні атмосферні полютанти. Крім того, повітря в житлових приміщеннях додатково забруднюється продуктами неповного згорання побутового газу, леткими виділеннями полімерних матеріалів, токсичними хімічними речовинами, у тому числі і радіоактивними. Сумарне забруднення повітря житлових і громадських приміщень хімічними речовинами може перевищувати допустимий рівень у 2—4, а окремими токсичними речовинами – у 10 разів. Це стосується насамперед дитячих закладів, шкіл та лікарняних приміщень.
Гранично допустима концентрація (ГДК) — це максимальна кількість шкідливих речовин в одиниці об'єму або маси середовища повітря, води або ґрунту, яка практично не впливає на стан здоров'я людини. ГДК встановлюється компетентними установами, організаціями, комісіями як норма. Останнім часом при нормуванні ГДК враховують не лише вплив забруднювачів на стан здоров'я людини, але й їхній вплив на диких тварин, рослин, гриби і мікроорганізми, природні угруповання, а також клімат, прозорість атмосфери і санітарно-побутові умови життя. Нині у більшості країн світу встановлено значення ГДК для більш ніж 700 шкідливих газів, парів, пилу в повітрі.
Для санітарної оцінки ступеня забруднення атмосферного повітря важливим є визначення гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин у повітрі населених пунктів (ГДК с. д. н.); граничнодопустимих максимальних разових концентрацій шкідливих речовин у повітрі населених пунктів (ГДК м. р. н).
Для всіх об'єктів, які забруднюють атмосферу, розраховують і встановлюють гранично допустимі викиди (ГДВ). ГДВ — це кількість шкідливих речовин, яка не повинна перевищуватися під час викиду в повітря за одиницю часу, щоб концентрація забруднювачів на межі санітарної зони не була вищою, ніж ГДК.
Гранично допустимий викид шкідливих речовин визначається за формулою
де к — коефіцієнт розведення викинутого за 1 с забруднення до допустимої норми; ГДК — гранично допустима концентрація шкідливої речовини, мг/м3.
При розрахунку ГДВ на промислових підприємствах необхідно враховувати ефект розсіювання викидів шкідливих речовин в атмосфері.
Розсіювання викидів в атмосфері залежить від: висоти труби, через яку здійснюється викид шкідливих речовин; секундного об'єму викинутих забруднень; різниці температур викинутої газової суміші та атмосферного повітря; умов вертикального та горизонтального розсіювання (температурної стратифікації); швидкості осідання забруднювальних речовин, їхньої фонової концентрації.
Для моніторингу важливим є визначення гранично допустимого навантаження (ГДН) на природне середовище. ГДН — це граничне значення господарського або рекреаційного навантаження на природне середовище, яке встановлюється з урахуванням ємності природного середовища або ресурсного потенціалу, здатності до саморегуляції і відтворення з метою охорони навколишнього середовища, виснаження та руйнування. Це поняття означає таку максимальну інтенсивність дії сукупності факторів навколишнього середовища, при якій не виявляється прямий чи побічний шкідливий вплив на організм людини та її нащадків і не погіршуються санітарні умови життя. Ці нормативи для санітарного контролю затверджені законодавчо.
Оскільки в реальних умовах людина відчуває комплексну і сумісну дію хімічних, фізичних і біологічних факторів навколишнього середовища (і це реальне навантаження визначає можливі зміни у стані здоров'я), введено поняття максимально допустимого навантаження (МДН). Під цим поняттям розуміють таку максимальну інтенсивність дії сукупності факторів навколишнього середовища, яка не має прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на організм людини та її нащадків і не погіршує санітарних умов життя.
Згідно з нормативно-технічною документацією, нормування якості навколишнього природного середовища здійснюється з метою встановлення гранично допустимих норм впливу на це середовище, що гарантує екологічну безпеку населення та збереження генетичного фонду, забезпечує раціональне використання та відтворення природних ресурсів за умов сталого розвитку господарської діяльності. В Україні розроблені та діють нормативи ГДК, перевищення яких за певних умов негативно впливає на стан здоров'я людини. У табл. 8.2 наведені гранично допустимі концентрації основних шкідливих речовин, що викидаються в атмосферу у населених пунктах.
З табл. 8.2 видно, що нижня межа токсичності шкідливих речовин, тобто їхня ГДК, значно відрізняється.
Таблиця 8.2. Гранично допустимі концентрації деяких шкідливих речовин у повітрі населених пунктів, мг/м3
За наявності в атмосферному повітрі декількох речовин, які здатні діяти спільно, сума їхньої концентрації не повинна перевищувати одиниці:
де С1, С2, С8,Сп — фактичні концентрації речовин в атмосферному повітрі; ГДК1, ГДК2, ГДК9, ГДКп — гранично допустимі концентрації даних речовин. Ефект сумації мають [13]:
— ацетон, акролеїн, фталевий ангідрид;
— ацетон та фенол;
— ацетон і ацетофенол;
— ацетон, фурфурол, формальдегід, фенол;
— ацетальдегід та вінілацетат;
— аерозолі п'ятиоксиду ванадію та окисів марганцю;
— аерозолі п'ятиоксиду ванадію та сірчистий ангідрид;
— аерозолі п'ятиоксиду ванадію та триокису хрому;
— бензол та ацетофенон;
— вольфрамовий та сірчистий ангідриди;
— гексахлорид і фазолон;
— 1,2-дихлорпропан, 1,2,3-трихлорпропан і тетрахлоретилен;
— ізобутенилкарбінол, деметилвінілкаринол;
— метилгідропірен і метилентетрагідропірен;
— озон, діоксид азоту та формальдегід;
— оксид вуглецю, діоксид азоту, формальдегід, гексан;
— сірчистий ангідрид та аерозоль сірчаної кислоти;
— сірчистий ангідрид та нікель металевий;
— сірчистий ангідрид і сірководень;
— сірчистий ангідрид і діоксид азоту;
— сірчистий ангідрид, окис вуглецю, пил конверторного виробництва;
— сірчистий ангідрид, оксид вуглецю, діоксид азоту та фенол;
— сірчистий ангідрид і фенол;
— сірчистий ангідрид і фтористий водень;
— сірчаний та сірчистий ангідриди, аміак та оксиди азоту;
— сильні мінеральні кислоти (сірчана, соляна та азотна);
— фенол та ацетофенон;
— фурфурол, метиловий та етиловий спирти;
— циклогексан і бензол;
— етилен, пропілен, бутилен, амілен.
Ефект потенціювання властивий таким речовинам:
— бутилакрилат і метилметакрилат з коефіцієнтом 0,8;
— фтористий водень і фторсолі з коефіцієнтом 0,8.
Потенціювання — взаємне посилення впливу двох або більшої кількості агентів навколишнього середовища, при якому сумарний ефект їх взаємного впливу перевищує суму ефектів, що виникають при ізольованій дії кожного з цих агентів зокрема.
Речовини, для яких ГДК у населених місцях не визначені, оцінюються за приблизними безпечними рівнями впливу ОБРВ.
Для того щоб визначити стан забруднення повітря, спричинений одночасно декількома речовинами, часто використовують комплексний показник — індекс забруднення атмосфери (ІЗА). Для його розрахунку нормовані на відповідні значення ГДК, середні концентрації домішок за допомогою розрахунків приводять до концентрації діоксиду сірки (коефіцієнт К у табл. 8.2), а отримані значення додають. Отриманий таким чином показник ІЗА вказує, у скільки разів сумарний рівень забрудненості атмосфери кількома речовинами перевищує ГДК діоксиду сірки. Для кожного населеного пункту визначено конкретний перелік п'яти пріоритетних домішок, за якими розраховується індекс забруднення атмосфери ІЗА.
Викиди характеризують за кількістю забруднювальних речовин, їхнім хімічним складом, концентрацією, агрегатним станом.
Промислові викиди поділяються на організовані та неорганізовані. Організовані промислові викиди потрапляють в атмосферу через спеціально споруджені газоходи, повітропроводи та труби.
Неорганізовані викиди надходять в атмосферу у вигляді ненаправлених потоків унаслідок порушення герметизації, невиконання вимог охорони атмосфери при навантаженні та розвантаженні штучних вантажів, порушення технології виробництва або несправності обладнання.
За агрегатним станом викиди поділяють на 4 класи: І — газоподібні та пароподібні; II — рідкі; III — тверді; IV — змішані.
За величиною маси викиди об'єднують в б груп, т/доб: 1 група — маса менше 0,01 включно; 2 група — від 0,01 до 0,1; 3 група — від 0,1 до 1; 4 група — від 1 до 10; 5 група — від 10 до 100; 6 група — понад 100.
Викиди підлягають періодичній інвентаризації, тобто систематизації відомостей про розподіл джерел викидів на території об'єкта, їхню кількість та склад [13]. Метою інвентаризації (рис. 8.5) є: визначення викидів шкідливих речовин, що потрапляють в атмосферу від об'єктів; оцінювання впливу викидів на навколишнє середовище, встановлення ГДВ або ТПВ; вироблення рекомендацій з організації контролю викидів; оцінювання стану очисного обладнання та екологічності технологій і виробничого обладнання; планування черговості природоохоронних заходів.
Рис. 8.5. Послідовність інвентаризації викидів в атмосферу
Інвентаризація здійснюється один раз на 5 років згідно з Інструкцією з інвентаризації викидів забруднювальних речовин в атмосферу. Джерела забруднення атмосфери визначаються із схем виробничого процесу підприємства. Для діючих підприємств контрольні точки приймають по периметру санітарно-захисної зони. Заміри параметрів викидів здійснюють працівники лабораторії підприємства або лабораторії санітарно-епідеміологічної станції.
Основними параметрами, які характеризують викиди забруднювальних речовин в атмосферу, є вид виробництва, джерело виділення шкідливих речовин, число джерел викидів, координати розташування викиду, висота джерела викиду, діаметр устя труби, параметри газоповітряної суміші на виході з джерела викиду (швидкість, об'єм, температура), характеристика газоочисних пристроїв, види та кількість шкідливих речовин тощо.
Шкідливі речовини, що потрапляють в атмосферу від промислових та транспортних підприємств, енергетичних установок, транспортних засобів, розчиняються в повітрі та переносяться рухомими потоками повітря на великі відстані. Розсіювання забруднень призводить до зниження концентрації шкідливих речовин у зонах їх викиду та до одночасного збільшення площ із забрудненим повітрям .
На характер поширення шкідливих речовин в атмосфері та на розмір зон забруднення впливають метеорологічні умови (горизонтальний та вертикальний рух мас повітря, його швидкість, температура, вологість, дощ, сніг, наявність хмар).
Крім метеорологічних факторів, на розсіювання забруднень діє рельєф місцевості, наявність лісів, водоймищ, гір тощо. На забрудненість міст та населених пунктів впливають їхнє планування та озеленення.
Розрахунок забруднення атмосфери викидами промислових підприємств виконується за "Методикою розрахунку концентрацій в атмосферному повітрі шкідливих речовин, що містяться у викидах підприємств" (ОНД-86) або за "Збірником методик розрахунку викидів в атмосферу забруднювальних речовин".
Близько 20 відсотків забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферу стаціонарними джерелами, є мутагенами і несуть загрозу здоров’ю не тільки нинішнього, а й наступних поколінь.
Оцінюючи розміри шкоди для здоров’я, необхідно брати до уваги, що хімічне забруднення атмосферного повітря, по-перше, знижує адаптаційні можливості організму і, як наслідок, стійкість до негативних чинників іншої етіології, по-друге, підвищує рівень захворюваності, насамперед органів дихальної системи, і, по-третє, негативно впливає на рівень смертності населення.
Дані проведених в Україні досліджень свідчать, що у населення, яке проживає в місцях з інтенсивним забрудненням атмосферного повітря, підвищується кількість імунодефіцитів. Це є однією з причин підвищення рівня інфекційних захворювань, а також відсутності належного ефекту від проведення вакцинації населення.
Зростає кількість захворювань на хронічний бронхіт і поширеність бронхіальної астми. У країні спостерігається підвищення рівня онкологічних захворювань. У їх структурі на перші місця вийшли злоякісні новоутворення дихальної системи.
Найменшу очікувану тривалість життя при народженні мають жителі міст з розвинутою металургійною та хімічною промисловістю у так званих антропотехногенно-завантажених регіонів, на противагу містам, де такої промисловості немає і через це повітря забруднюється менше.
Нормативними актами, що здійснюють правове регулювання в Україні у сфері якості повітря є:
Закон України «Про охорону атмосферного повітря» вiд 16.10.1992 № 2707-XII, що спрямований на збереження та відновлення природного стану атмосферного повітря, створення сприятливих умов для життєдіяльності, забезпечення екологічної безпеки та запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище
Порядок розроблення та затвердження нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах та впливу фізичних факторів пересувних джерел забруднення атмосферного повітря, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. № 303
Порядок функціонування національної системи оцінки антропогенних викидів та абсорбції парникових газів, які не регулюються Монреальським протоколом про речовини, що руйнують озоновий шар, затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження від 21 квітня 2006 р. № 554
Інструкція з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена спільним наказом Наказ Міністерства палива та енергетики України, Держспоживстандарту України від 04.06.2007 р. № 271/121
Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства економіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155
впровадження стандартів ЄС до нормативно-правової бази України у сфері якості атмосферного повітря;
зменшення ступеня шкідливого впливу об’єктів - джерел забруднення повітря;
посилення державного нагляду за дотриманням природоохоронного законодавства у процесі експлуатації, розміщення, будівництва нових і реконструкції промислових підприємств та інших об’єктів;
удосконалення систем вентиляції, очищення та кондиціювання повітря в закритих приміщеннях;
поліпшення контролю якості атмосферного повітря і повітряного середовища в житлових та громадських приміщеннях;
удосконалення економічних методів управління якістю повітря.
Якість атмосферного повітря - Правове регулювання в ЄС
Всеукраїнська громадська організація «Жива планета» проводить постійний збір та аналіз інформації щодо стану атмосферного повітря в Україні.
В грудні 2007 року Всеукраїнською громадською організацією «Жива планета» за підтримкою Міністерства охорони навколишнього природного середовища України було проведено Міжнародну конференцію «Охорона атмосферного повітря» у в якій взяло участь 328 представників 28 країн світу.
Список використаної літератури