Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Міжнародні відносини у 1871—1900 рр. Геополітичні наслідки франко-німецької війни. Союз трьох імператорів. Загострення англо-німецького колоніального суперництва. Утворення нових незалежних держав на Балканах. Утворення Троїстого союзу і загострення російсько-нiмецьких відносин. Оформлення англо-франко-російського альянсу. США у міжнародних відносинах. Панамериканізм. Зовнішня та колоніальна політика Японії.
1. Наслідки франко-німецької війни.Союз трьох імператорів.
Франко-німецька війна та її наслідки внесли глибокі зміни в систему міжнародних відносин. По-перше, протиріччя між Францією і Німеччиною не тільки не були подолані, а, навпаки, ще більше загострилися. Кожна стаття Франкфуртського миру 1871 р. таїла небезпеку нової війни, породжуючи реваншистські настрої у Франції та прагнення Німеччини позбутися цієї небезпеки, остаточно розгромивши західного сусіда.
З іншого боку, наслідки війни і франко-німецькі протиріччя справили досить помітний вплив на взаємовідносини інших європейських держав. Посилюючи зовнішньополітичну експансію, Німеччина враховувала, що в разі її конфлікту з будь-якою європейською державою Франція неодмінно скористається нагодою для реваншу, і тому хотіла залишити її в міжнародній ізоляції. Франція ж, ослаблена після війни, прагнула виграти час для відновлення військового потенціалу й активно шукала союзників на континенті.
Використовуючи ідею монархічної солідарності в збереженні порядку в Європі, у 1873 р. Бісмарку вдалося створити Союз трьох імператорів - Німеччини, Австро-Угорщини і Росії. Угода мала консультативний характер, але роль Німеччини в міжнародних відносинах відразу ж зросла. Проте Союз не був та й не міг бути міцним. Надто суттєвими були протиріччя між його учасниками. І хоча в 1881 р. угоду було поновлено, причому вже у формі договору про нейтралітет, на середину 80-х років Союз повністю вичерпав свої можливості.
Поміркуйте!
Чому Союз трьох імператорів виявився нежиттєздатним?
2. Утворення нових незалежних держав на Балканах.
Переможна для Росії війна з Туреччиною 1877—1878 pp. ледве не призвела до її військового зіткнення з Англією і Австро-Угорщиною, невдоволених посиленням російських позицій на Балканах. Англія побоювалась, що Росія використає звільнену від турецького панування Болгарію для проникнення у район Східного Середземномор'я. Тому зажадала перегляду укладеного в березні 1878р. Сан-Стефанського мирного договору. На Берлінському конгресі в червні 1878 р. військові здобутки Росії було суттєво обмежено, як і кордони утворених після війни нових незалежних держав на Балканах.
Болгарія стала лише автономним князівством у складі Туреччини, а її південна частина, так звана Східна Румелія, залишилася турецькою провінцією. Боснія і Герцеговина були передані на правах безстрокової окупації Австро-Угорщині. Було підтверджено здобуту в ході війни повну юридичну незалежність від Туреччини Сербії та Румунії.
На Берлінському конгресі Німеччина не підтримала домагань Росії на Балканах. У свою чергу Росія відмовлялася дотримуватися нейтралітету у випадку війни Німеччини й Франції. Це тричі (у 1875, 1885 і 1887 pp.) утримувало Бісмарка від нового нападу на Францію. До того ж після взаємного підвищення мита на ввезення товарів наприкінці 70-х років між Німеччиною і Росією почалася справжня митна війна.
3. Утворення Троїстого союзу.
Погіршення відносин з Росією обумовило військово-політичне зближення Німеччини та Австро-Угорщини. У 1879 р. уряди двох країн уклали секретний союзний договір, що передбачав взаємодопомогу у випадку нападу Росії на одну з двох держав. Доброзичливий нейтралітет встановлювався під час війни з будь-якою іншою європейською країною, якщо тільки до неї не приєднається Росія. Оборонний за формою, договір мав агресивний характер. Він передбачав ситуацію, в якій при воєнному конфлікті між Німеччиною і Францією у разі допомоги останній Росії Німеччина здобувала б австрійську підтримку і війна набувала європейського масштабу.
Згодом, використавши італо-французьке колоніальне суперництво, Бісмарку вдалось залучити до коаліції Італію. У 1882 р. Німеччина, Австро-Угорщина та Італія уклали секретний союзний договір про взаємодопомогу у війні проти Франції. Він передбачав спільний виступ союзників у разі нападу на одного з них двох або більше будь-яких європейських країн. Так виник Троїстий союз Німеччини, Австро-Угорщини й Італії, який поклав початок розколу Європи на ворогуючі військові угруповання.
Спритно граючи на суперечностях європейських держав, Троїстому союзу невдовзі вдалося залучити на свій бік Румунію та Іспанію. Проте всі спроби Бісмарка і його наступників домогтися участі в союзі Англії виявилися марними. Незважаючи на гострі колоніальні протиріччя з Францією і Росією, Велика Британія, як і раніше, не бажала зв'язувати себе договором з будь-якою європейською державою, залишаючись вірною політиці «блискучої ізоляції».
Поміркуйте!
Поясніть, як ви розумієте термін «блискуча ізоляція» щодо Великої Британії.
Проте ймовірне приєднання Англії до німецько-австрійського блоку прискорило військово-політичне зближення Франції і Росії. У 1891 р. франко-російський союз було оформлено консультативним пактом. Представники генеральних штабів обох країн у 1892 р. підписали секретну військову конвенцію про спільні дії на випадок війни з Німеччиною. Конвенцію, що мала зберігати силу на весь час існування Троїстого союзу, було ратифіковано наприкінці 1893 - на початку 1894 р.
4. Загострення англо-німецького колоніального суперництва.
90-ті роки XIX ст. характеризувалися різкою активізацією зовнішньої політики Німеччини і зміною її спрямованості. Головним напрямком німецької експансії став Близький Схід. У 1899 р. кайзер домігся від турецького султана згоди на будівництво трансконтинентальної залізниці, яка мала з'єднати Берлін, Багдад і Басру, після чого розпочалося активне проникнення німецького капіталу на Балкани, до Анатолії і Месопотамії.
Просування німців на Схід і неприховані територіальні претензії призвели до різкого загострення відносин з найбільшою колоніальною державою світу - Англією. До початку XX ст. англо-німецькі суперечності стають головними в системі міжнародних відносин. Економічне, політичне і колоніальне суперництво двох країн доповнилося гонкою військово-морських озброєнь. Розгорнувши в 1898 р. будівництво потужного військового флоту, Німеччина кинула виклик «володарці морів», загрожуючи її посередницькій торгівлі та зв'язкам з колоніями.
5. Оформлення англо-франко-російського альянсу.
Британські дипломати були впевнені в невразливості острівного положення Англії та в перевазі її військового флоту. Вони вважали за краще не зв'язувати собі руки союзами з іншими державами, заохочувати конфлікти між ними і мати з них користь для Англії.
Однак погіршення міжнародного становища країни на початку XX ст. змусило англійський уряд змінити зовнішньополітичний курс. Різке посилення військової і морської потужності Німеччини, її неприховані територіальні домагання створювали реальну загрозу існуванню Британської імперії. Політика ізоляції ставала небезпечною, і британська дипломатія почала шукати союзників на континенті в разі майбутньої сутички з Німеччиною. У 1904 р. після врегулювання взаємних колоніальних претензій в Африці Англія уклала військово-політичну угоду з Францією, що дістала назву Антанти («Сердечної згоди»). У 1907 р. Антанта стала потрійною: Росія підписала з Англією конвенцію про поділ сфер впливу в Ірані, Афганістані і Тибеті. Таким чином, у результаті угод 1904—1907 рр. остаточно оформився військово-політичний блок трьох держав, який протистояв країнам Троїстого союзу. Політичну підготовку до війни було завершено.
Поміркуйте!
Які цілі переслідувала кожна зі сторін, укладаючи угоду про військовий союз?
6. США в міжнародних відносинах. «Панамериканізм».
Зростання економічної могутності США спонукало правлячі кола країни до зовнішньополітичної експансії. З кінця XIX ст. уряд США почав створювати потужний військово-морський флот, будувати для нього бази, захоплювати нові колонії. Згідно з «доктриною Монро» США воліли і надалі не втручатися в європейські справи, проте, як і раніше, претендували на роль панівної сили на всьому Американському континенті. «Доктрина Монро» набула своєрідного продовження в ідеї «панамериканізму», яка охопила правлячі кола Сполучених Штатів. Ідея формально проголошувала єдність політичних інтересів всіх американських держав та обмеження впливу на континенті європейських країн. Проте насправді вона приховувала прагнення політичної еліти США самостійно вирішувати справи в латиноамериканських державах.
Практичним утіленням цього прагнення стала «політика великого кийка», яка застосовувалася США в Центральній Америці і країнах Карибського басейну. У ході іспано-американської війни 1898 р. США захопили майже всі іспанські володіння на Карибах, здобули право тримати війська і споруджувати військові бази на Кубі. У 1903 р. силою зброї уряд США примусив відмовитися від частини території Колумбію, де було утворено нову державу Панаму.
7. Зовнішня та колоніальна політика Японії.
У кінці XIX ст. на шлях колоніального грабунку стає Японія, яка не мала сировинних та паливних ресурсів для розвитку своєї швидко зростаючої промисловості. У 90-х роках XIX ст. Японії вдалося звільнитися від нерівноправних договорів, нав'язаних їй Сполученими Штатами та європейськими державами в середині століття. Успішні буржуазні реформи вивели її з розряду напівколоніальних залежних країн і дозволили самій стати на шлях колоніальної експансії.
Першими жертвами японської агресії стали Китай і Корея. Японо-китайська війна тривала з 1894 р. по 1895 р. Причиною цієї війни було селянське повстання в Кореї і запрошення урядом китайських військ для допомоги щодо придушення цього повстання. Це дуже не сподобалося японським правлячим колам, які претендували на верховенство в Кореї і ще в 70-х роках підписали з нею нерівноправні договори.
Японія розпочала воєнні дії без оголошення війни Китаю, які проводилися успішно і завершилися менше ніж за рік перемогою. За підписаним у квітні 1895 р. мирним договором китайські території - півострів Ляодун, острів Тайвань та острови Пенхуледао передавалися Японії. Китай зобов'язувався виплатити велику контрибуцію, відкрити для Японії чотири порти в басейні річки Янцзи, дозволити плавання японських кораблів у внутрішніх китайських водах.
Перемога у війні з Китаєм дозволила Японії посилити свої позиції на Далекому Сході та, після відповідної підготовки, розпочати воєнні дії проти Росії. Російсько-японська війна велася у 1904-1905 рр. за переважання в Кореї і Манч-журії (Північно-Східний Китай). Незважаючи на виснаження матеріальних і людських ресурсів, Японія здобула перемогу. Росія була змушена віддати їй також південну частину півострова Сахалін та Курильські острови.
У 1910 р. Японія захопила Корею і перетворила її на свою колонію. Таким чином, на початок XX ст. вона стала однією з колоніальних держав.
Перевірте себе!
1. Які наслідки мала франко-німецька війна?
2. З якою метою було утворено Союз трьох імператорів?
3. Покажіть на карті нові незалежні держави, що утворилися в останній третині XIX ст.
4. Згадайте, хто був «архітектором» Троїстого союзу і з якою метою він створювався.
5. Проаналізуйте причини утворення Антанти - англо-франко-російського альянсу.
6. Чому, на вашу думку, англо-німецькі протиріччя стають головними в міжнародних відносинах кінця XIX ст.?
7. Поясніть термін «панамериканізм».
8. Проаналізуйте колоніальну зовнішню політику Японії наприкінці XIX ст.
Дати і події
1873 р. - утворення Союзу трьох імператорів.
1877-1878 рр. - російсько-турецька війна.
1882 р. - утворення Троїстого союзу.
1891-1893 рр. - франко-російський військовий альянс.
1894-1895 рр. - японо-китайська війна.
1898 р. - іспано-американська війна.
1899-1902 рр. - англо-бурська війна.
1904-1907 рр. - утворення Антанти.