Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Диса О.В. Методичні рекомендації до самостійної роботи та семінарських занять з дисципліни „Соціальна психологія” для курсантів факультету кримінальної міліції. – Запоріжжя: ЗЮІ ДДУВС, 2010. – 38 с.
Рецензенти: Грицаченко В.В, кандидат юридичних наук, доцент.
Спіцина Л.В., кандидат психологічних наук, доцент.
Розглянуто на засіданні кафедри юридичноїпсихології, судової медицини та психіатрії
Протокол № 1 від «27» серпня 2010 р.
Рекомендовано до друку
Методичною радою ЗЮІ ДДУВС
«15» вересня 2010 р., протокол №1
© Запорізький юридичний інститут ДДУВС, 2010
Навчальне видання
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ТА СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ З ДИСЦИПЛІНИ «СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ» ДЛЯ КУРСАНТІВ ФАКУЛЬТЕТУ КРИМІНАЛЬНОЇ МІЛІЦІЇ
Укладач: Диса Олена Вікторівна,
кандидат психологічних наук
Рецензенти: Грицаченко В.В., кандидат юридичних наук, доцент.
Спіцина Л.В., кандидат психологічних наук, доцент.
Здано до набору 17.09.2010. Підписано до друку 25.09.2010. Формат 60х90/16.
Папір типографський №1. Гарнітура Таймс. Ум. друк. арк. 2.4. Тираж 300 прим.
Вид. №2234. Зам. №411. Комп’ютерний набір Microsoft Word for Windows ’ 2000.
Запорізький юридичний інститут ДДУВС. 69006, м. Запоріжжя, Північне шосе, 113.
ПЕРЕДМОВА
Одне з основних завдань навчального процесу сьогодення — навчити курсантів та студентів працювати самостійно. Виконання самостійних завдань допомагає їм поетапно включитися в навчальну, а згодом у наукову роботу, що сприяє формуванню творчих здібностей і творчого ставлення до своєї професії. Навчити учитися — це значить розвити здатності і потреби до самостійної творчості, повсякденної і планомірної роботи над підручниками, навчальними посібниками, періодичною літературою, активної участі в науковій праці.
Самостійна робота курсантів та студентів традиційно поділяється на аудиторну самостійну роботу, що забезпечує підготовку до поточних аудиторних занять, і позааудиторну (кваліфікаційну) роботу, яка передбачає практичне застосування отриманих знань, вмінь, навичок. Всі види самостійних робіт, починаючи з найпростіших, таких як контрольна робота, доповідь, реферат, і закінчуючи складнішими — курсова, дипломна робота, наукова стаття; магістерська робота є однією з форм звітності і контролю знань студентів. Це творче осмислення відповідної наукової думки, літератури, засіб вивчення навчальних дисциплін, підвищення теоретичного і методичного рівня професійних знань.
Самостійна робота курсантів та студентів — спланована, пізнавальна, організаційно і методично спрямована особиста діяльність без безпосередньої допомоги викладача. Самостійна навчальна діяльність повинна містити певні елементи на занятті і продовжуватися після цього. Таку роботу викладач ретельно планує методично і організаційно.
Важливе місце в системі самостійного навчання належить творчим завданням: доповіді, огляди тощо. Ці завдання охоплюють широкий діапазон матеріалів від огляду літератури, до наукових розробок з досліджуваної теми.
У педагогічній практиці використовуються різноманітні прийоми організації самостійної діяльності курсантів та студентів:
• організація роботи з навчальними матеріалами;
• збирання (накопичення) матеріалу з досліджуваної теми;
• організація студентів на підготовку і написання реферату з дисципліни;
• спрямування роботи із конспектом-схемою, розробленим викладачем;
• аналіз порівняльного і досліджуваного матеріалів;
• організація виконання індивідуальних завдань;
• розв’язування завдань за темами;
• організація і проведення виступів студентів з рефератом на лекції або
семінарі;
• організація студентів для виконання позааудиторної самостійної роботи у вигляді навчальних диференційованих тестів різного ступеня складності, багатоваріантних завдань, використання кросвордів, вправ з “ключами” для самоконтролю.
Лише така праця привчає курсантів та студентів до постійної і активної розумової діяльності як в аудиторії, так і поза нею.
Основні організаційні напрями виконання самостійної роботи студентів доцільно розділити на етапи:
• планування викладачем кількості годин самостійного вивчення з відповідних тем, розроблення змісту і характеру самостійних завдань, дотримуючись таких вимог:
• виконувана самостійна робота повинна спрямовуватися на досягнення основних навчально-виховних завдань;
• самостійне навчання має бути систематичним і систематизованим у контексті навчальних занять;
• самостійне навчання повинно бути доступним і можливим.
На лекціях, семінарських, практичних заняттях й індивідуальних консультаціях формулюються завдання для самостійного опрацювання, проводиться інструктаж щодо їх виконання.
Контроль та корекція результатів самостійного вивчення матеріалу здійснюються при виконанні тестових завдань, потім — на семінарських заняттях, під час складання іспитів.
Методичні рекомендації призначені для організації самостійної роботи курсантів та студентів з дисципліни “Соціальна психологія”.
ЗМІСТ ТЕМ КУРСУ
Модуль 1. Методологічні та теоретичні проблеми соціальної психології. Спілкування та взаємодія.
Тема 1. Історія формування соціально-психологічних ідей.
Розвиток соціально-психологічних ідей у рамках філософії та загальної психології. Перші спроби самостійних соціально-психологічних теорій (“психологія народів”, “психологія мас”, “теорія інстинктів соціальної поведінки”). Експериментальний розвиток західної соціальної психології у ХХ столітті (біхевіоризм, психоаналіз, соціометричний напрямок, інтеракціонізм). Проблеми розвитку вітчизняної соціальної психології. Сучасні соціально-психологічні концепції.
Тема 2. Місце спілкування у системі відносин людини. Структура і функції спілкування.
Спілкування як об’єкт психологічного дослідження. Спілкування як реалізація суспільних та міжособистісних відносин. Зв’язок спілкування і діяльності. Структура, зміст, форми та функції спілкування. Три сторони процесу спілкування.
Тема 3. Соціальна психологія малих та великих груп.
Основні процеси групової динаміки. Дослідження груподинамічних процесів у школі Курта Левіна. Механізми формування малих груп. Процеси групової динаміки. Психологія масових соціальних процесів. Суспільний настрій, суспільна думка – головні характеристики масових соціальних процесів, значення емоційної сфери психології великих соціальних груп. Теоретичні підходи до вивчення міжгрупової взаємодії. Взаємовідносини груп з різним соціальним статусом: соціальна справедливість як проблема міжгрупових відносин. Особливості вітчизняного підходу до аналізу міжгрупових відносин.
Модуль 2. Соціальна психологія особистості.
Тема 1. Соціально-психологічні аспекти соціалізації особистості.
Проблема передачі соціального досвіду в процесі формування особистості. Механізми і інститути соціалізації. Соціалізація і формування образу “Я”. Належність особистості до групи як фактор соціалізації.
Тема 2. Проблема соціальних установлень в психології.
Соціальні встановлення в системі соціально-психологічних й загально-психологічних понять. Західні традиції в дослідженні соціальних установлень. Психологічна структура соціальної установки та її ієрархічна будова. Динаміка формування та зміни соціальних установок.
Тема 3. Соціально-психологічні аспекти особистості.
Поняття психологічних якостей особистості. Сутність, природа й типи соціально-психологічних якостей особистості. Основні соціально-психологічні якості особистості. Проблема формування та корекції соціально-психологічних явищ.
Модуль 3. Злочинність як соціальне явище.
Тема 1. Соціально-психологічні закономірності протиправної поведінки.
Соціальні процеси та індивідуальна поведінка. Взаємодія особистості із соціальним середовищем. Набуття індивідуального досвіду. Процес соціалізації і формування особистості. Ефективна та реактивна поведінка.
Тема 2. Злочинець і соціальні групи.
«Конформізм» і протиправна поведінка. Соціальна роль і референтна група. Психологічна структура соціальних груп.
Тема 3. Роль соціальної адаптації у забезпеченні правової поведінки.
Соціальне очікування. Особливості поведінки та адаптації людей із різних соціальних груп. Процеси ресоціалізації. Профілактика злочинної поведінки.
Методичні рекомендації
щодо підготовки до семінарських занять
та написання рефератів
Семінар – це один із основних видів навчальних занять у вищих навчальних закладах, який полягає в самостійному вивченні курсантами та студентами окремих питань і тем лекційного курсу з оформленням матеріалу у вигляді реферату, доповіді тощо.
Семінарське заняття є однією з найважливіших форм навчального заняття у вищому навчальному закладі, яке проводиться у формі дискусії навколо попередньо визначених тем, до котрих курсанти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань. Семінари проводяться з основних тем навчальної програми і є ефективною формою закріплення теоретичних знань, отриманих на лекціях і під час самостійної роботи з навчальною і науковою літературою.
Головна мета семінарських занять – опанування курсантами та студентами навчальною дисципліною, забезпечення глибокого і всебічного аналізу та колективного обговорення основних проблем курсу, навчання їх елементам творчого застосування отриманих знань на практиці.
Основними завданнями семінарських занять є:
Найбільш поширеними видами занять на семінарі є: розгорнута бесіда; виступи з рефератами, доповідями; диспут у формі діалогу; круглий стіл тощо.
Слід пам’ятати, що якість семінару перш за все залежить від підготовки курсантів та студентів до нього, тому при підготовці до семінару кожен курсант повинен уважно ознайомитися з планом, який відображає зміст чергової теми заняття; прочитати і продумати свої лекційні записи, які відносяться до теми семінару; вивчити чи законспектувати рекомендовану літературу; скористатися при потребі консультацією викладача; скласти розгорнутий план, тези чи конспект виступу з усіх питань теми заняття.
Курсантам та студентам необхідно відвідувати кожне семінарське заняття. Пропуск семінару позбавляє їх можливості усвідомити, закріпити та отримати цілісне уявлення з тієї чи іншої теми. Крім того, це створює значні труднощі при підготовці до заліку.
Обов’язковим компонентом семінарського заняття з навчальної дисципліни „Соціальна психологія” є підготовка рефератів з найбільш актуальних та складних тем курсу.
Реферат не є дослівним переказом тексту підручника або навчального посібника, а є однією з форм наукового дослідження на певну тему, творчо перероблену на основі знайомства зі станом сучасних наукових досліджень (науково-проблемний реферат) або виклад основних положень певних видань чи їх частин (оглядово-інформаційний реферат).
Реферат має бути виконаним самостійно. Мета написання реферату полягає у набутті курсантом знань з соціальної психології, вмінь і навичок працювати з науковою літературою, самостійно аналізувати і узагальнювати матеріал, робити і формулювати власні висновки та пропозиції.
За допомогою рефератів курсант глибше вивчає найбільш складні проблеми навчальної дисципліни, вчиться правильно оформляти роботу та доповідати результати своєї праці.
Підготовка реферату включає в себе наступні етапи:
Тема реферату обирається самостійно з запропонованого переліку. Допускається закріплення декількох курсантів чи студентів за однією і тією ж темою реферату. В такому разі на семінарському занятті один із них доповідає, а інші виступають з доповненнями та уточненнями. Курсанти та студенти в обсязі навчальної програми дисципліни можуть самі запропонувати тему реферату, погодивши її з викладачем.
При виборі теми слід керуватися власними інтересами до певної проблеми, можливостями підбору літератури та інше.
2. Підбір і вивчення спеціальної літератури
Роботу над рефератом потрібно починати з вивчення відповідного розділу підручника, навчального посібника, конспекту лекцій. Після того як загальне уявлення про обрану тему склалося, курсанту слід серйозну увагу приділити підбору і вивченню навчальної літератури, орієнтований список якої наведено після кожної теми. Однак запропонований перелік джерел не повинен зв’язувати ініціативу курсанта. Він може та мусить використати інші наукові праці, самостійно підібрані внаслідок вивчення бібліографії за обраною проблематикою.
Вивчаючи ту чи іншу наукову працю, курсант повинен сприймати її крізь призму тих основних проблем, що їх вирішував автор. Без усвідомлення проблеми неможливе виділити головне й істотне, важко відокремити тезу від аргументів і практично неможливо перебороти формальне ставлення до змісту досліджуваної праці.
3. Складання плану реферату
Після ознайомлення з літературою та нормативно-правовими актами студент складає план реферату, в якому конкретизується питання обраної теми і який включає в себе:
Вступ є обов’язковою частиною реферату, в якому стисло обґрунтовується актуальність, наукова і практична значимість обраної теми, вказується на її місце в структурі курсу професійної психологічної підготовки, формулюються цілі дослідження.
Основна частина реферату складається із розділів та підрозділів, в яких мають бути послідовно розглянуті всі питання теми. При цьому слід мати на увазі, що кількість розділів та підрозділів не регламентується, але не доцільно їх робити невеликими за обсягом. Якщо матеріал важко розділити на декілька частин його тісну змістовну і логічну послідовність, розділ можна не розбивати на підрозділи.
При визначенні назв розділів і підрозділів необхідно знати, що назва розділу не може повторювати назву теми роботи, а назва підрозділу повторювати назву розділу.
Заключна частина реферату має містити висновки, в яких формулюються результати дослідження, оцінки проаналізованого матеріалу, пропозиції чи рекомендації з досліджуваної проблематики.
Вступ і висновки реферату разом не повинні перевищувати одну чверть його обсягу.
4. Викладення змісту теми
Після підбору й вивчення літератури, визначення плану реферату слід приступити до узагальнення та систематизації зібраного матеріалу. Виклад матеріалу повинен бути чітким, логічним та послідовним. Викладати матеріал у рефераті рекомендується у безособовій формі висловлювання (наприклад, „вважаємо”, „думаємо”, „рахуємо” та інше). Необхідно вживати терміни, властиві психологічній науці, уникати незрозумілих понять та складних граматичних оборотів. Терміни, окремі слова і словосполучення допускається змінювати прийнятими текстовими скороченнями, значення яких зрозуміло до контексту реферату.
При використанні цитат з літературних та наукових джерел слід пам’ятати, що вони необхідні для підтвердження думки автора реферату або для висловлювання своєї думки на противагу іншій. Надто зловживати ними не слід.
Доцільно звернути увагу на такі характерні недоліки, що трапляються при написанні реферату і які можуть привести до незадовільної оцінки.
Отже, основними вимогами до написання реферату є вміння виділяти основні теоретичні питання і роз’яснювати їх на конкретному матеріалі, логічно та послідовно розкривати зміст теми, використовуючи при цьому сучасну психологічну літературу.
5. Оформлення реферату
Слід пам’ятати, що через оформлення реферату, його зовнішній вигляд, викладач формує першу думку про зміст матеріалу. Тому необхідно опанувати технікою та етикою оформлення наукової праці та дотримуватись стандартних вимог, які висуваються щодо рефератів.
Починається робота з титульного листа, який оформляється згідно зі зразком (додаток 1).
Після титульного листа на другій сторінці реферату подається план роботи.
Кожна структурна частина роботи повинна починатися з нової сторінки та мати заголовок, який відповідає плану реферату. Заголовки слід розташовувати посередині рядка і друкувати великими літерами без крапок у кінці, не перекреслюючи. Якщо заголовок складається з двох і більше речень, тоді їх розділяють крапкою. Перенесення слів у заголовку не допускається.
Відстань між заголовком і подальшим чи попереднім текстом має бути не менше, ніж три інтервали, якщо реферат виконаний рукописним способом, та не менше ніж два інтервали, якщо робота виконана за допомогою комп’ютера.
Розділи слід нумерувати арабськими цифрами без крапок в кінці. Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номеру розділу і порядкового номеру підрозділу, відокремлених крапкою (наприклад – 1.1, 1.2).
Усі сторінки, починаючи з другої, послідовно нумеруються із проставленням арабських цифр за загальним правилом у нижньому правому куті, без крапки і кінці. Слід мати на увазі, що першою сторінкою реферату є титульний лист, на якому нумерація сторінки не ставиться, але враховується при нумерації наступної сторінки.
Реферат пишеться чітким, розбірливим почерком, або друкується на одному боці аркуша білого паперу формату А4 (розмір 210х297 мм) через півтора міжстрокових інтервали для комп’ютера, з обов’язковим додержанням при цьому такої ширини полів: зверху і знизу – 20 мм, зліва – 25-30 мм, справа – 10 мм. На одній сторінці повинно бути не більше 32-40 рядків.
Загальний обсяг реферату не повинен перебільшувати 24 друкованих сторінок тексту через 2 інтервали чи 16 – через 1,5 інтервали.
Робота повинна бути зброшурована і підшита. На останній сторінці ставиться число, місяць та рік виконання роботи, а також підпис виконавця.
Оформлення списку використаної літератури є важливою складовою написання реферату. В список включаються тільки ті джерела, які використовувались при написанні реферату або на які зроблено посилання в самій роботі. Список літератури в загальний обсяг реферату не включається, але нумерація сторінок продовжується.
При оформленні списку використаної літератури його слід умовно розділити на дві частини: нормативно-правові акти і спеціальна література (нумерація, при цьому залишається наскрізною).
Нормативно-правові акти розміщуються за їх юридичною силою (Конституція, закони, підзаконні нормативні акти – Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України і т.ін.) Нормативно-правові акти однакової юридичної сили розміщуються у хронологічному порядку.
До спеціальної літератури відносяться монографії, підручники, навчальні посібники, наукові статті та ін. Дані джерела розміщуються в алфавітному порядку назв або прізвищ перших авторів. Спочатку вказуються прізвище автора, його ініціали. Потім – назву праці, місто видання, видавництво, рік видання, кількість сторінок. Якщо праця автора розміщена у збірнику робіт, журналі чи газеті, то після назви ставиться дві косі лінії, а далі назва збірника чи журналу, місце, рік видання та його номер (або випуск) і на яких сторінках даний матеріал надрукований. Для газетної статті крім назви і року видання вказують так само дату. При цьому джерела треба писати мовою оригіналу.
Важливе значення має правильне оформлення посилань на джерела та матеріали, які курсант використовує при написанні реферату. Існує декілька варіантів оформлення посилань:
а) нумерація усіх посилань з визначенням номера джерела даного посилання у списку використаної літератури. У такому разі посилання оформляється у квадратних дужках з указанням сторінки. При такому способі посилання у кінці сторінки не вказуються.
б) посилання оформлюються в кінці кожної сторінки під горизонтальною лінією. Нумерація посилань на кожній сторінці починається спочатку.
6. Усний виклад реферату
Після написання реферату курсанти та студенти мають викласти його зміст на семінарському занятті. Автор роботи протягом десяти хвилин має викласти основні положення розділів та підрозділів свого дослідження, обґрунтувати наукову і практичну значимість обраної теми, сформулювати пропозиції чи рекомендації. Після виступу, при необхідності, відповісти на запитання викладачів та інших учасників семінару.
За результатами обговорення написаного і викладеного реферату курсанту виставляється відповідна оцінка, яка враховується при виставленні підсумкової оцінки з навчальної дисципліни.
ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
МОДУЛЬ 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ. СПІЛКУВАННЯ ТА ВЗАЄМОДІЯ.
Заняття 1. Історія формування соціальної психології.
Семінар – 2 години.
План
1. Три точки зору на предмет соціальної психології.
2. Місце соціальної психології в системі психологічного та соціологічного знання.
3. Сучасні погляди вчених на предмет соціальної психології та об’єкти її дослідження.
4. Проаналізувати історію розвитку вітчизняної соціальної психології.
5. Соціальна психологія і практичні задачі суспільства.
Теми рефератів
1. Сучасні погляди вчених на предмет соціальної психології.
2. Соціальна психологія в культурно-історичній перспективі.
3. Сучасні підходи у вивченні соціально-психологічних явищ.
Дискусія на тему “Соціальна психологія як наука”
Питання до дискусії
• Охарактеризувати інтеграцію соціальної психології в системі наук.
• Розкрити історію розвитку вітчизняної і зарубіжної соціальної психології.
• Розкрити методологію і процедури соціально-психологічних досліджень.
• Проаналізувати спеціалізовані соціально-психологічні методи.
• Розкрити управлінсько-виховні методи.
Література:
1. Андреева Г.М. Социальная психология. – М.: изд. МГУ, 1998.
2. Андреева Г.М., Богомолова Н.Н., Петровская Л.А. Современная социальная психология на Западе. – М.: изд. МГУ, 1978.
3. Будилова Е.А. Социально-психологические проблемы в русской науке. – М.: Наука, 1983.
4. Орбан-Лембрик Л. Перспективні напрями розвитку соціальної психології в контексті реальних потреб суспільства // Соціальна психологія. — 2003. — № 1. — С. 6–26.
4. Петровский А.В. История советской психологии. – М.: Наука, 1967.
5. Социальная психология / под ред. Е.С.Кузьмина, В.Е.Семенова. – Л.: изд. ЛГУ, 1975.
6. Шихирев П.Н. Современная социальная психология. – М.: ИП РАН, 1999.
7. Битянова М.Р. Социальная психология. – М., 2001.
Додаткова література:
1. Москович С. Век толпы. – М.: ЦПП, 1996.
2. Фрейд З. Массовая психология и анализ человеческого «Я»// З.Фрейд «Я» и «Оно», т.1 – Тбилиси: «Мерани», 1991.
3. Шихирев П.Н., Шорохова Е.В. Социальная психология // Тенденции развития психологической науки. – М.: Наука, 1989.
Заняття 2. Спілкування як об’єкт дослідження у соціальній психології. Структура і функції спілкування.
Семінар – 2 години.
План
1. Визначення спілкування.
2. Функції та структура спілкування.
3. Спілкування як реалізація суспільних та міжособистісних відносин.
4. Спілкування та діяльність.
5. Особливості психічних процесів в умовах спілкування.
Теми рефератів
1. Спілкування: традиційні дослідження і нова проблематика.
2. Основні завдання міжособистісної взаємодії.
3. Сутність психологічного міжособистісного впливу та його види.
4. Основні класифікаційні схеми функції спілкування та їх зміст.
Дискусія на тему “Психологія міжособистісної взаємодії”
Питання до дискусії
• Співвідношення понять “інтеракція”, “взаємодія”, “соціальна взаємодія”, “дія”, “діяльність”, “активність”, “комунікація”.
• Охарактеризувати процес пізнання людини: ефект ореолу, ефект новизни, каузальної атрибуції.
• Проаналізувати динаміку міжособистісних відносин та механізм
їхнього регулювання й умови розвитку.
• Розкрити стратегію, тактику, засоби, методи, форми та критерії
ефективності впливу.
Література:
1. Леонтьев А.А. Психология общения. – М., 1997. – с.10-26, 234-240, 249-257.
2. Андреева Г.М. Социальная психология. – М.: изд. МГУ, 1998.
3. Леонтьев А.А. Общение как объект психологического исследования // Методологические проблемы социальной психологии. – М.: Наука, 1975.
4. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. – М.: изд. МГУ, 1980.
5. Психологические исследования общения. – М.: Наука, 1985.
6. Ломов Б.Ф. Особенности познавательных процессов в условиях общения // Психологический журнал, 1980, т.1, №5.
7. Шибутани Т. Социальная психология. – Р.-н-Д.: Феникс, 1998.
Додаткова література:
1. Общение и оптимизация совместной деятельности / под ред. Андреевой Г.М., Яноушека Я.М. – М.: изд. МГУ, 1987.
2. Обозов Н.Н. Психология межличностных отношений. – К.: Лыбидь, 1990.
Заняття 3. Соціальна психологія малих та великих груп.
Семінар – 2 години.
План
Теми рефератів
Дискусія на тему “Психологія малих та великих соціальних груп та міжгрупової взаємодії”
Питання до дискусії
• Навести приклади прояву феноменів групового тиску і конформізму.
• Розкрити основні феномени міжгрупової взаємодії.
• Охарактеризувати способи роз’вязання конфліктів на міжособистісному рівні.
• Розкрити зміст процедури діагностики групових конфліктів і модель управління ними.
• Визначте форми прояву психології великих соціальних груп.
• Опишіть формально-структурні характеристики натовпу і вкажіть, з якою метою необхідно виявляти внутрішню структуру натовпу.
• Проаналізуйте принципову різницю поведінки людини у натовпі і поза ним.
• Опишіть способи здійснення профілактики чуток у великих групах.
• Проаналізуйте паніку як соціально-психологічне явище і розкрийте соціальні умови, що сприяють її виникненню у великих соціальних групах.
• Визначте групи (типи), на які розподіляються люди за їх поведінкою в умовах паніки, і вкажіть, що впливає на виникнення панічних станів у людей.
Література:
1. Андреева Г.М. Социальная психология. – М.: изд. МГУ, 1998.
2. Донцов А. І. Про поняття “група” у соціальній психології / Вестн. Москов. ун-та. — Сер. 14.: Психология. — 1997. — № 4 . — С. 17–25.
3. Майерс Д. Социальная психология. – С.-Пб.: Питер, 1997.
4. Хараш А.У. Смысловая структура публичного выступления об объекте (Психология восприятия) // Вопросы психологии, 1978, №4.
5. Лабунская В.А. Невербальное поведение. – Ростов: зд. РГУ, 1986.
6. Проблема общения в психологии. – М.: Наука, 1981.
7. Хрестоматия по социальной психологии. – М.: МПА, 1994.
Додаткова література:
1. Доценко Е.Л. Психология манипуляции. – М.: изд. МГУ, 1996.
2. О`Коннор Д., Сеймор Д. Введение в НЛП. – Челябинск, 1997.
3. Снелл Ф. Искуство делового общения. – М.: Наука, 1990.
4. Прибрам К. Языки мозга. Ч.4. Структура коммуникативного процесса. – М., 1975.
МОДУЛЬ 2. СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ
Заняття 1. Соціально-психологічні аспекти соціалізації особистості
Семінар – 2 години.
План
1. Основні підходи до вивчення особистості як соціально-психологічного утворення.
2. Соціалізація, її зміст, стадії та ефекти.
3. Механізми й інститути соціалізації.
4. Соціалізація і формування образу “Я”
5. Належність особистості до групи як фактор соціалізації.
6. “Я-концепція” як соціально-психологічний феномен.
Теми рефератів
1. Соціально-психологічні проблеми особистості.
2. Особистість з погляду соціальної психології.
3. Специфіка соціально-психологічного підходу до вивчення особистості.
4. Соціально-психологічні проблеми соціалізації особистості.
5. Особистість у системі міжособистісних відносин.
6. Оцінювання рівня соціально-психологічної адаптованості.
Дискусія на тему “Соціальна психологія особистості”
Питання до дискусії
• Яке значення для наук про людину має типологія особистостей?
• Дайте визначення поняттю “соціально-історичний тип особистості”.
• Чи згодні Ви з тим, що “соціальна зрілість особистості” і “соціально-історичний тип особистості” збігаються? Обгрунтуйте свою відповідь.
• У якому смислі застосовується поняття “ресоціалізація? Спрямованість особистості та її значення. Поняття “Я-концепції” та її вплив на життєдіяльність людини.
Література:
1. Андреева Г.М. Социальная психология. – М.: изд. МГУ, 1998.
2. Шибутани Т. Социальная психология. – Р.-н-Д.: Феникс, 1998.
3. Социальная психология личности. – М.: Наука, 1979.
4. Кон И. Открития “Я”. – М.: Политиздат, 1978.
5. Гиппенрейтер Ю.Б. Введение в общую психологию. – М.: изд. МГУ, 1988.
6. Столбун Е.Б. Проблема социализации в символическом интеракционизме Д.Мида// Вестник МГУ. Философия, 1976, т.1, №2.
7. Юрченко В. Формування образу Я-особистості: етнопсихологічний аспект // Освіта і управління. — 1999. — Т. 3, № 1. — С. 93–101.
Заняття 2. Проблема соціальних установлень у психології
Семінар – 2 години.
План
Теми рефератів
Дискусія на тему “Проблема соціальних установлень у психології”
Питання до дискусії
Література:
1. Андреева Г.М. Социальная психология. – М.: изд. МГУ, 1998.
2. Психологические проблемы регуляции социального поведения. – М.: Наука, 1976.
3. Майерс Д. Социальная психология. – С.-Пб.: Питер, 1997.
4. Саморегуляция и прогнозирование социального поведения личности/ под ред. Ядова В.А.- Л.: Наука, 1979.
5. Асмолов А.Г., Ковальчук М.А. О соотношении понятия “установка” в общей и социальной психологии// Теоретические и методологические проблемы социальной психологии. – М.: изд. МГУ, 1977.
6. Пайнс Э., Маслач К. Практикум по социальной психологии. – С-Пб.: Питер, 2000.
7. Ядов В.А. О диспозиционной регуляции социального поведения личности// Методологические проблемы социальной психологии. – М.: Наука, 1975.
Додаткова література:
1. Надирашвили Ш.А. Понятие установки в общей и социальной психологии. – Тбилиси, 1974.
Заняття 3. Соціально-психологічні аспекти особистості
Семінар – 2 години.
План
1. Поняття психологічних якостей особистості.
2. Сутність, природа й типи соціально-психологічних якостей особистості.
3. Основні соціально-психологічні якості особистості.
4. Проблема формування та корекції соціально-психологічних явищ.
5. Особливості взаємозв'язку особистості і суспільства.
Теми рефератів
Дискусія на тему “Ссоціально-психологічні аспекти особистості”
Питання до дискусії
Література:
1. Андреева Г.М. Социальная психология. – М.: изд. МГУ, 1998.
2. Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности. – С-Пб.: Питер, 1997.
3. Психология личности, т.2 – Самара: Бахрах, 1999.
4. Социальная психология личности. – М.: Наука, 1979.
5. Маейрс Д. Социальная психология. – С-Пб.: Питер, 1997.
6. Бодалев А.А. Формирование понятия о другом человеке как личности. – Л., 1970.
МОДУЛЬ 3. ЗЛОЧИННІСТЬ ЯК СОЦІАЛЬНЕ ЯВИЩЕ
Заняття 1. Соціально-психологічні закономірності протиправної поведінки
Семінар – 2 години.
План
Теми рефератів
Дискусія на тему “Соціально-психологічні закономірності протиправної поведінки”
Питання до дискусії
Література:
Заняття 2. Злочинець і соціальні групи
Семінар – 2 години.
План
Теми рефератів
Дискусія на тему “Злочинець і соціальні групи”
Питання до дискусії
Література:
Заняття 3. Роль соціальної адаптації у забезпеченні правової поведінки
Семінар – 2 години.
План
Теми рефератів
Дискусія на тему “Роль соціальної адаптації у забезпеченні правової поведінки”
Питання до дискусії
Література:
Методичні рекомендації щодо організації самостійної роботи
та підготовки до заліку з дисципліни “Соціальна психологія”
Самостійна робота розроблена на основі модульної системи навчання та нової концепції сучасної вищої освіти з урахуванням нових підходів щодо підготовки фахівців. Згідно з даною концепцією акценти у процесі вивчення курсу “Cоціальна психологія” перенесено на самостійне осмислення, опрацювання наукової інформації, вироблення уміння самостійно аналізувати проблеми сучасної соціальної психології, механізми виникнення та функціонування психічних явищ, процесів та станів.
Самостійна робота курсантів та студентів займає все більш вагоме місце у навчальному процесі. Ця робота дозволяє більш ефективно активізувати пізнавальні, професійні мотиви студентів, розвивати творче мислення.
Самостійна робота планується, організовується індивідуально кожним студентом, але він завжди може розраховувати на консультацію викладача. Вона включає опрацювання матеріалу лекцій, підготовку до практичних занять, вивчення додаткових тем і питань на основі рекомендованої літератури, підготовку до написання модульних контрольних робіт, підбір матеріалу для написання наукового дослідження, підготовку до участі в конференції тощо.
Під час наукового дослідження або роботи над доповіддю студент може виявити більшу ініціативу й самостійність у підборі літератури, складанні плану роботи. Це необхідно не тільки для розвитку вміння самостійно опрацьовувати літературу, систематизувати прочитаний матеріал, а й для закріплення теоретичних знань, набутих під час вивчення дисципліни “Соціальна психологія”, та розвитку професійної культури студентів та курсантів.
Одним з важливих етапів навчання є контроль і оцінка знань курсантів і студентів. Дисципліна “Соціальна психологія” складається з трьох навчальних модулів.
На заняттях будуть використані такі види та форми контролю аудиторної та позааудиторної самостійної роботи:
• тематичний — опитування, письмові контрольні роботи за темами, захист рефератів;
• рубіжний (модульний) — письмові модульні контрольні роботи;
• підсумковий модульний контроль (залік);
Значення контролю полягає не тільки в тому, щоб встановити, які знання здобув курсант чи студент, але й у тому, як він володіє методом пізнання, як він мислить, як може використовувати знання при вирішенні психологічних завдань на професійному та міжособистісному рівні. При цьому враховуються знання навчального матеріалу, який подається у підручниках, навчальних посібниках і в додатковій літературі.
Модульний контроль знань проводиться після завершення лекційних та семінарських занять, що належать до певного модуля. Студент може отримати за кожний модуль рейтингову оцінку “відмінно”, якщо він набирає 90 — 100 балів; “добре” — 75 — 89 балів; “задовільно” — 60 — 74 бали; “незадовільно” — 0 — 59 балів.
Якщо студент пропустив 75% навчальних годин з курсу, то він не допускається до складання модуля.
До заліку можуть бути не допущені ті студенти, які мають незадовільні оцінки за результатами трьох модульних контрольних робіт. Не зарахованим результат може бути тоді, коли знання та уміння студента не відповідають основним вимогам, навчальний матеріал у межах програми не засвоєний.
Опрацювання матеріалу лекцій
До теми 1: Історія формування соціально-психологічних ідей
Завдання для самостійної роботи
Конспект лекцій. Роль конспекту лекцій суто навчальна: він дає змогу зафіксувати основні поняття і положення, а отже відтворити їх, наприклад, при написанні реферату або підготовці до іспиту. Складати його слід як огляд, що містить основні положення лекції без подробиць і другорядних деталей. Конспект носить індивідуалізований характер: він розрахований на самого автора і тому може виявитися малозрозумілим для інших.
Для того щоб здійснювати цей вид роботи, у кожному конкретному випадку необхідно грамотно вирішити такі завдання:
• Зорієнтуватися в загальній композиції лекції (уміти визначити основні положення).
• Побачити логіко-значеннєву канву повідомлення, зрозуміти систему викладу інформації в цілому, а також розвитку кожної окремої думки.
• Виявити “ключові” думки, тобто основні значеннєві віхи, на які “нанизаний” зміст.
• Визначити інформацію, що деталізує основні положення.
• Лаконічно сформулювати основну інформацію, не переносити її конспект цілком і дослівно.
Будь-який навчальний текст містить основну і допоміжну інформацію.
Основна інформація має найбільш істотне значення для розкриття змісту теми або питання. До неї належать: визначення наукових понять, формулювання законів, теоретичних принципів тощо.
Призначення допоміжної інформації — допомогти студентові краще засвоїти матеріал.
Зміст конспектування — переробка основної інформації з метою її узагальнення і скорочення. Узагальнити — означає представити її у більш загальній, схематичній формі: визначень, висновків, окремих заголовків, викладу основних результатів тощо.
Основна інформація на лекції записується як можна повніше і становить опорний конспект. Допоміжна, як правило, опускається за винятком, якщо студенту не повністю зрозумілі основні положення.
Основними вимогами до конспекту є наочність записів і таке їх розташування, що давало б можливість усвідомити логічні зв’язки й ієрархію понять. Обсяг рукописного конспекту мають становити одну четверту (0,25) лекційних матеріалів, повно відображати їх зміст. Конспект містить: лекційну тему, план лекції, бібліографічні джерела, власне конспект матеріалу. Бажано виокремлення основних положень і визначень. При написанні конспекту сторінки зошита поділяють навпіл вертикальною рисою. В лівій частині сторінки пишуть конспект лекції, а в правій — письмово фіксується інформація з додаткових джерел у вигляді стислого викладення основного змісту якого-небудь тексту.
Результат конспектування — запис, що дає змогу негайно або через деякий
термін з потрібною повнотою відновити отриману інформацію.
Додаткова інформація може бути надана у вигляді тез — коротко сформульованих основних думок, положення досліджуваного матеріалу. Тези лаконічно виражають суть прочитаного, дають можливість розкрити зміст. Під час формулювання тез корисно виписати сторінки тексту, що найбільш чітко відображають основну думку автора.
Спосіб “питання — відповіді” полягає в тому, що самостійно формулюються питання або проблеми, порушені на лекції і даються відповіді на них. Модифікацією цього способу є таблиця, де місце “питання” займає формулювання проблеми автором, а “відповіді” — вирішення даної проблеми. Іноді в таблиці можуть бути і додаткові графи: наприклад, “інші погляди ”.
Раціонально використовувати різні способи конспектування для запису того самого матеріалу. Такій спосіб отримав назву “комбінованого конспекту”. При цьому використовуються кілька або всі способи. Саме “комбінований конспект” є ознакою високого рівня підготовки студента.
Форма звітності — рукописний конспект лекційних матеріалів.
Завдання на самостійну роботу студентів: виписати визначення основних понять, використаних у лекційному матеріалі.
Форма звітності: словник визначень, спрямований на розширення знань лекційного матеріалу, набуття практичних навичок тлумачення понять предметної області. Визначення можуть бути дані самостійно або узяті зі словників і енциклопедій.
Самостійна робота студентів за підручником: Орбан-Лембрик О. Е. Соціальна психологія. — К.: Академвидав, 2005. — 448 с.
Питання для самоконтролю за темою:
1. Сучасні погляди вчених на предмет соціальної психології та об’єкти її дослідження.
2. Проаналізувати історію розвитку вітчизняної соціальної психології.
4. Охарактеризувати методи дослідження у соціальній психології.
5. Які етапи розвитку соціальної психології Ви знаєте?
6. Коли розпочався науковий етап розвитку соціальної психології?
7. З працями яких вчених пов’язують початок наукового етапу розвитку?
8. Які основні принципи гуманістичного напряму?
9. Дайте загальну характеристику радянської психології 20–30-х років та наприкінці 50-х років ХХ ст.
10. Характеристика загальнопсихологічних методів соціальної психології.
11. Соціально-психологічний експеримент.
12. Специфічні методи соціальної психології: соціометрія, контент-аналіз.
13. Охарактеризуйте предмет і метод соціальної психології.
14. Які філософські принципи застосовує соціальна психологія?
15. Що таке наукова методологія?
16. Які особливості загальної і номінальної методології?
17. Назвіть основні універсальні та спеціальні методи соціально-психологічних досліджень.
18 . Охарактеризуйте методи аналізу, інтерпретації та тлумачення даних.
19. З якою метою використовують моделювання в соціальній психології?
20. Що являє собою метод типологізації?
21. Які різновиди спостереження Ви знаєте?
22. Які види експерименту застосовують у соціальній психології?
23. Які загальні етапи реалізації методики?
До теми 2: Місце спілкування у системі відносин людини.
Структура і функції спілкування
Завдання для самостійної роботи
Конспект лекції.
Виписати визначення основних понять, використаних у лекційному матеріалі. Форма звітності: словник визначень.
Питання для самоконтролю за темою:
До теми 3: Соціальна психологія малих та великих груп.
Завдання для самостійної роботи
Конспект лекції.
За вже підготовленими матеріалами зробіть огляд з питань теми “Соціальна психологія груп”.
Питання для самоконтролю за темою:
До теми 4: Соціально-психологічні аспекти соціалізації особистості.
Завдання для самостійної роботи
Конспект лекції.
Питання для самоконтролю за темою:
До теми 5: Проблема соціальних установлень в психології.
Завдання для самостійної роботи
Конспект лекції.
Питання для самоконтролю за темою:
До теми 6: Соціально-психологічні аспекти особистості.
Завдання для самостійної роботи
Конспект лекції.
Питання для самоконтролю за темою:
1. Поняття психологічних якостей особистості.
2. Сутність, природа й типи соціально-психологічних якостей особистості. 3. Основні соціально-психологічні якості особистості.
4. Проблема формування та корекції соціально-психологічних явищ.
5. Основні підходи до вивчення особистості як соціально-психологічного утворення.
6. Соціалізація, її зміст, стадії та ефекти.
7. “Я-концепція” як соціально-психологічний феномен.
8. Проблема особистості в сучасній соціальній психології.
10. Особливості процесу соціалізації особистості.
11. Сучасні дослідження “Я-концепції” особистості.
12. Особистість як суб’єкт індивідуальної історії, життєвих виборів, цілеутворення.
13. Спрямованість особистості, “Я-концепція”, її складові, формування та вплив на життєдіяльність.
14. Самооцінка, самоаналіз, саморозвиток особистості.
До теми 7. Соціально-психологічні закономірності протиправної поведінки.
Завдання для самостійної роботи
Конспект лекції.
Питання для самоконтролю за темою:
До теми 8. Злочинець і соціальні групи.
Завдання для самостійної роботи
Конспект лекції.
Питання для самоконтролю за темою:
До теми 9. Роль соціальної адаптації у забезпеченні правової поведінки.
Завдання для самостійної роботи
Конспект лекції.
Питання для самоконтролю за темою:
Питання для підготовки до семестрового заліку з дисципліни
«Соціальна психологія»
10. Етапи соціально-психологічних досліджень.
11. Спостереження. Види спостережень.
12. Експеримент. Етапи проведення експерименту. Види експерименту.
13. Методи: опитування, бесіда, інтерв'ю, тестування (види тестів), метод вивчення документів.
14. Предмет, завдання соціальної психології.
15. Філософія і соціальна психологія.
16. Основні етапи розвитку соціальної психології як науки.
17. Перші теоретичні концепції в області соціальної психології.
18. Психологічні характеристики великих соціальних груп.
19. Головні характеристики великих соціальних груп.
20. Психологічні особливості етнічних груп.
21. Психологічні особливості українського національного характеру.
22. Основи етнопсихології.
23. Групові рішення. Індивідуальні та групові рішення.
24. Групове завдання. Аналіз якостей групових рішень.
25. Групові деформації.
26. Етапи прийняття групових рішень: діагностика, формулювання обмежень, визначення альтернатив, прийняття рішення.
27. Поведінка та установка. Вплив установки на поведінку.
28. Вплив поведінки на установку.
29. Особливості формування соціальної установки.
30. Нормативна поведінка у групі.
31. Групові норми і нормативна поведінка.
32. Феномен групового тиску. Опір тиску.
33. Формування особистості дитини в системі групових стосунків.
34. Конформізм і конформність. Конформізм як груповий феномен.
35. Причини виникнення конформної поведінки.
36. Умови прояву конформізму.
37. Вплив індивідуальних та особистісних характеристик учасників групи на рівень конформісті.
38. Проблема групової згуртованості.
39. Ціннісно-орієнтаційна єдність. Міжособистісна сумісність.
40. Групова сумісність. Формування особистості дитини у системі групових стосунків.
41. Вплив меншості на групу. Позитивний і негативний вплив меншості на членів групи.
42. Соціальна фасилітація.
43. Деіндивідуалізація.
44. Групова поляризація.
45. Способи переконання.
46. Складові переконань. Опір переконанням.
47. Поняття спілкування. Види спілкування.
48. Особливості спілкування в сучасному світі. Рівні спілкування.
49. Спілкування та діяльність.
50. Комунікативний аспект спілкування. Поняття комунікації
51. Психологічний зворотній зв'язок.
52. Феномени міжособистісного впливу.
53. Суб'єктивні канали сприймання та передачі інформації.
54. Комунікативні бар'єри.
55. Поняття соціалізації. Особливості сучасної соціалізації.
56. Механізми соціалізації Життєвий план особистості.
57. Психологічний захист особистості
58. Загальне поняття соціального розвитку людини
59. Моделі соціального розвитку людини.
60. Часові характеристики індивідуального розвитку людини.
61. Закономірності соціального розвитку людини.
62. Особистісна зрілість.
63. Соціальна перцепція. Сутність соціальної перцепції.
64. Механізми соціальної перцепції. Ефекти сприймання.
65. Інтерактивний аспект спілкування. Сутність інтеракції.
66. Психологічна сумісність. Акт і трансакція. Стратегія взаємодії.
67. Лідерство й керівництво в малих групах.
68. Поняття про керівництво й лідерство.
69. Поняття лідер. Поняття керівник.
70. Стилі лідерства та керівництва.
71. Психологічні способи впливу у процесі спілкування.
72. Способи впливу: паніка, зараження, наслідування, мода, чутки.
73. Групові конфлікти. Поняття та структура конфлікту.
74. Типологія конфлікту. Динаміка конфлікту.
75. Умови та причини виникнення конфлікту.
76. Стратегії поведінки в конфліктних ситуаціях.
ЛІТЕРАТУРА:
Додаткова
1. Агеев В. С. Межгрупповое взаимодействие. — М.: Изд-во МГУ, 1990.
2. Антонов В. В. Психологическая адаптация к экстремальным ситуациям. — М.: Владос-пресс, 2002. — 174 с.
3. Атватер И. Я вас слушаю. Советы руководителю, как правильно слушать собеседника. — М., 1988.
4. Бендлер Р., Гриндер Дж. Структура языка // Технология программирования судьбы: Хрестоматия / Сост. К. В. Сельченок. — Минск: Харвест; М.: АСТ, 2003. — С. 55 –76.
5 . Бодалев А. А. Личность и общение: Избранные труды. — М.: Педагогика, 1983.
6. Величковский Б. М., Зинченко В. П., Лурия А. Р. Психология восприятия. — М., 1973.
7. Гиппенрейтер Ю. Б. Введение в общую психологию. — М., 1996.
8. Гозман Л. Я. Психология эмоциональных отношений. — М.: Изд-во МГУ, 1987.
9. Емельянова Т. П. Социальная психология. — СПб.: Питер, 2003. — 272 с.
10. Жуков Ю. М., Бодалев А. А. Восприятие человеком человека: Хрестоматия по психологии. — М., 1977. — 199 с.
11. Жуков Ю. М. Эффективность делового общения. — М.: Знание, 1988.
12. Зимбардо Ф., Ляйппе М. Социальное влияние. — СПб.: Питер,2000.
13. Ильин Е. П. Мотивация и мотивы. — СПб.: Питер. 2000. — С. 382–383.
14. Кричевский Р. Л., Дубовская Е. М. Психология малой группы. —М., Изд-во МГУ, 1991.
15. Кэлвин С. Холл, Гарднер Линдсей. Теории личности. — М, 2000.
16. Лабунская В. А. Невербальное поведение. — Ростов н/Д,: Изд-воРГУ, 1986.
17. Левитов Д. Психические состояния беспокойства, тревоги;Психическиесостояния персеверации и ригидности; Хрестоматия по психологии. — М., 1977. — С. 192, 1995.
18. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность. — М., 1977.
19. Леонтьев А. Н. Проблемы развития психики. — М., 1981.
20. Матулене Г. О социальной адаптации к деятельности // Психологический журнал. — 2002. — Т. 23; № 5. — С. 108–112.
21. Мелибруда Е. Я. Я — Ты — Мы. Психологические возможности улучшения общения. — М., 1986.
22. Обозов Н. Н. Психология межличностных отношений. — К., 1990.
23. Основы социально-психологической теории / Под ред. А. А. Бодалева и А. Н. Сухова. — М.: Междунар. пед. акад., 1995.
24. Петровский А. В., Шпалинский В. В. Социальная психология коллектива. — М.: Просвещение, 1978.
25. Петровская Л. А. О понятийной схеме социально-психологического анализа конфликта. — М., 1977.
26. Поршнев Б. Ф. Социальная психология и история. — М.: Наука, 1979.
27. Психология личности. Тексты. // Под ред. Ю. Б. Гиппенрейтер, А. А. Пузырея. — М., 1982.
28. Робер М., Тильман Ф. Психология индивида и группы. — М.: Прогресс, 1988.
29. Роменець В. А. Історія психології епохи Просвітництва. — К.: Вища шк., 1993. — 56 8 с.
30. Роменець В. А. Історія психології XIX — початку XX століття. — К.: Вища шк.,1995. — 614 с.
31. Соловьева О. В. Обратная связь в межличностном общении. — М.: Изд-во МГУ, 1992.
32. Скотт Д. Конфликты и пути их преодоления. — К., 1991.
33. Фрейд З. Психология бессознательного. — М., 1989. — 448 с.
34. Шихирев П. Н. Современная социальная психология. Кн. 1. — М.: РАН, 2002. — С. 195–245.
35. Юсупов И. М. Психология взаимопонимания. — Казань, 1991.
56 . Ядов В. А. Социологическое исследование. — М., 1972.