Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
36. Літературний процесс 60-х років. Риси нового творення. Представники. Лірика В.Симоненка: громадська, інтимна, пейзажна, сатирична. Проблематика казок. Поезія Ліни Костенко. Громадянська позиція, світогляд, естетичні ідеали і вічні проблеми у ліриці. Роман у віршах «Маруся Чурай». Новаторство у змалюванні образу народної поетеси.
Визначною подією стала поява покоління письменників, критиків і поетів, таких, як Василь Симоненко, Ліна Костенко, Євген Сверстюк, Іван Світличний, Іван Дзюба, Іван Драч, Микола Вінграновський, Дмитро Павличко, котрі вимагали виправити “помилки”, яких у минулому припустився Сталін, і надати гарантій того, що культурний розвиток народу далі не душитимуть. Спостерігаючи за непослідовністю десталінізації , вони вимагали припинити втручання комуністичної партії у справи літератури й мистецтва, визначити право експериментувати з різноманітними стилями, забезпечити центральну роль української мови в освітній та культурній діяльності в республіці. На початку 60-х років представники цього нового покоління в літературі, яке стали називати “шістдесятниками”, не лише відкидало втручання партійних чиновників, а й викривало лицемірство, опортунізм і надмірну обережність своїх старших колег. Отже, незважаючи на те що тоталітарно-бюрократична система справляла значний негативний вплив на культурні процеси в Україні, гальмувала їх демократичні національні тенденції, український народ жив, працював, творив і навіть у нелегких умовах утисків та переслідувань жила й розвивалася вибита фізично і понівечена духовно українська культура, яка порівняно з минулими роками досягла чималих успіхів і зробила певний внесок у скарбницю світової культури.
Василь Симоненко належав до поетів шістдесятників. І все-таки, мабуть, новаторство – це саме та якість, котрою назначена поезія В. Симоненка . Виявляється це новаторство не в пошуках нових поетичних форм, жанрів, а в самому змісті творів, у широкому, непідробленому інтересі до внутрішнього світу так званої простої людини, в проникненні в її багатий внутрішній світ, і розумінні і художньої відтворенні людської гідності, самоповаги, в розумінні неповторності кожної особистості, праві її на пошану, любов, на звичайне людське щастя за життя – та на добру пам’ять, коли вона піде з нього. Одним із його найперших віршів, що справив враження вибуху в країні, де ще не відійшли духовні зашпори від постійного ляку, в якому жили-існували люди, є вірш “Ти знаєш, що ти людина…”. В поезії Симоненка жодного разу не вжито слово система, але її зловісна примара постає між рядками поезій. Цим і страшний був Симоненко партійно-бюрократичному апаратові, системі, тим і намагалася вона заглушити голос поета, цькуючи його, не пускаючи твори в світ, між люди. Та поезія Симоненка сама йшла до людей, ішла не зі сторінок книжок, які мали б вийти і не виходили, а з вуст в вуста. У “Лебедях материнства” поет у дусі народної творчості малює картину вечора, Коли “заглядає в шибка казка сивими очима, материнська добра ласка в неї за плечима”, коли танцюють лебеді в хаті на стіні, лопочуть “крилами і рожевим пір’ям”. Чуєш, як ненька відганяє від синової колиска досаду, просить, або тихі зорі опускалися синові під вії. Весь світ в очах у матері фантастичний. А далі починається своєрідна розмова поета з сином, про те, що він, підрісши, вирушить в життєву дорогу – з дорогою часто зв’язані зміни в людському житті. Вірш “Україні” – це поетична декларація, в якій автор образно говорить про свою злитість з Україною, з її долею. У вірші “Люди прекрасні” поет розкриває свою жадобу життя, творчості, любов до рідної землі та людей:
Поет закликає не бути байдужим, залишити по собі добру пам’ять, щоб не сказали люди – “їх на землі не було”.
«Маруся Чурай» Ліни Костенко
Твір написаний у період драматичного «мовчання»; у ньому є автобіографічні моменти (Ліна Костенко мандрівку героїні наповнила власним біженським воєнним лихоліттям).
В основі роману — балада «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», авторство якої приписують легендарній Марусі (Марині) Гордіївні Чурай з Полтави. До цього сюжету здавна зверталися українська, польська та російська літератури (Б. Залєський, О. ІІІахов-ський, К. Тополя, О. Гроза, Г. Бораковський, А. Александров, П. Білецький-Носенко, Л. Боровиковський, М. Старицький, О. Кобилянська, В. Самійленко, С. Руданський, І. Микитенко, І. Хоменко, Л. Забашта та ін.).
«Маруся Чурай» належить до так званих міжродових (синтетичних) утворень: роман у віршах, тобто твору, у якому ліризована оповідь розгортається у певній віршовій формі» (Юрій Ковалів).
Роман у віршах як жанр має такі характеристики:
— провідна — «наявність автора, іноді поєднаного з головним персонажем»— розгорнутий сюжет (кілька сюжетних ліній). Так, у романі Ліни Костенко історичні реалії першої половини XVII століттях (визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького, облога Полтави, нищення Києва військом Радзивілла, розправа Яремії Вишневецького над українцями) тісно поєднані з інтимно-особистісними сценами;
— використання ліричних та епічних засобів у відтворенні дійсності;
— віршова мова.
Назва роману — «своєрідна легенда, національний символ, що передає і зміст епохи, і особливості українського етносу» (Микола Ткачук). Ім'я «Маруся», винесене в заголовок, можна тлумачити як «гірка (зболена), вільна, нескорена й висока пісня
Тема роману у віршах — зображення на тлі української історії XVII століття долі (кохання) талановитої піснетворки Марусі Чурай.
Провідна ідея твору Ліни Костенко — це утвердження думки, що ніякі матеріальні цінності не здатні подолати людського потягу до краси.
Проблематика:
— проблема митця в суспільстві
— проблема ставлення до Батьківщини;
— проблема духовності, індивідуальної свободи, гармонійності ',
— проблема сутності кохання
— проблема зради та самозради
Композиція роману. Твір «Маруся Чурай» складається з дев 'яти розділів, кожен з яких має змістовно та художньо вмотивовану назву:
«Якби знайшлась неопалима книга»,
«Полтавський полк виходить на зорі»,
«Сповідь»,
«Гінець до гетьмана»,
«Страта»,
«Проща»,
«Дідова Балка»,
«Облога Полтави»,
«Весна, і смерть, і світле воскресіння».
Основні події розгортаються протягом року: судять Марусю влітку, а помирає вона від сухот весною. Просторовим центром, навколо якого обертаються події твору, є Полтава, але завдяки мандрівці Чураївни до Києва читач бачить значну частину тогочасної України.
Образи-персонажі роману.
Образи-персонажі роману можна систематизувати таким чином: люди — «людці». Основа поділу — ставлення до інших, до життя в цілому.
1) Люди — це ті, хто переймається долею іншої людини, держави, хто активно захищає свої ідеї/ідеали. До них належать такі персонажі твору Ліни Костенко: родина Чураїв (батько Гордій мати Ганна, донька Маруся), Іван Лесько Черкес. Мартин Пушкар отаман Гук Яким Шибилист, Богдан
«Людці» — то ті, які живуть для себе, з усього прагнуть мати зиск. Це —, Горбань, Семен Капканчик, Вишняки , Вишнячка , Галя, Ярема.