Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
27
Вінницький медичний коледж ім. Д.К. Заболотного
Розділ ІІ РЕГІОНИ ТА КРАЇНИ СВІТУ
Лекція на тему:
Країни Європи
Вінниця
Розділ ІІ РЕГІОНИ ТА КРАЇНИ СВІТУ
Країни Європи
План
Самостійна робота
Західноєвропейський регіон, який зазвичай відокремлюють в окремий суб´єкт світової економіки, об´єднує майже 25 промислово розвинених країн, кожна з яких має власний соціально-економічний та науково-технічний потенціал. Сьогоднішня частка Західної Європи у світовому сукупному ВВП становить 28 %. У ній проживає 7 % населення світу. Утворення у 1957 р. спільного ринку та Європейської асоціації вільної торгівлі (1962 р.), підписання між ними угод про вільну торгівлю промисловими товарами, а у травні 1992 р. — угоди про Європейський економічний простір (ЄЕП) започаткували формування у Західній Європі зони вільної торгівлі та регіонального економічного комплексу. ЄЕП об´єднує 19 західноєвропейських держав, встановлює тут свободу руху товарів, послуг, капіталу та людей. Ринок нараховує 380 млн. споживачів. На нього припадає майже половина світової торгівлі. Все більша інтернаціоналізація виробництва, існуючий механізм економічної співпраці забезпечують західноєвропейському регіону важливу роль у світовій політиці та економіці.
Усі країни Західної Європи належать до групи індустріальних розвинених країн з переважно однотипною економікою. Вони характеризуються досить високим рівнем розвитку, посідаючи за ВВП на душу населення з 2 по 44 місця серед країн світу. За рівнем економічного розвитку, за характером структури економіки та її масштабами західноєвропейські країни діляться на декілька груп. В основному економічну потужність регіону забезпечують чотири найрозвиненіші країни — ФРН, Франція, Великобританія та Італія, що входять у «Велику вісімку» і зосереджують 50 % населення та 70 % ВВП Західної Європи. Саме ці держави значною мірою зумовлюють загальні тенденції економічного та соціально-політичного розвитку всього регіону.
Інші держави належать до групи малих промислово розвинених країн. Особливе місце цих країн у регіоні та світі визначається високим рівнем спеціалізації на виробництві технічно складної, високоякісної продукції.
Населення. У Західній Європі спостерігається тенденція «старіння» нації, що виявляється в зниженні природного приросту населення та подовженні тривалості життя. У статевій структурі переважають жінки. Більшість Народів розмовляє мовами індоєвропейської сім'ї, що охоплює такі основні мовні групи: германську (західна підгрупа — німці, англійці, голландці, фламандці, австрійці, швейцарці і північна підгрупа — норвежці, шведи, ісландці, данці), романську (італійці, французи, іспанці, португальці), грецьку (греки).
Найбільше міських жителів — у Великій Британії та Німеччині (до 90%), найменше — у Португалії (50%).
У Західній Європі утворилися великі міські агломерації — Паризька, Лондонська, Рейнсько-Рурська та мегалополіси — Паризький, Південноанглійський. Проте нині відбувається відтік міських жителів до найближчих приміських селищ, що зумовлено погіршенням екологічного стану великих міст, масовою автомобілізацією, скупченням великої кількості населення в центральних районах міст, бажанням мати власний будинок. У Західній Європі населення сповідує здебільшого християнську релігію: у Південній Європі переважає католицизм, у Північній — протестантство, а в Середній Європі співвідношення католиків і протестантів є майже однаковим.
Розміщене населення досить нерівномірно: найгустіше (більше як 300 чол. на 1 км2) заселені Південно-Східна Англія, Нідерланди, Бельгія, Північна Франція, Рур та прирейнська частина Німеччини. Це пояснюється вигодами їх географічного положення, високою концентрацією елементів інфраструктури, промислових об'єктів і міст. Північна Європа має найнижчу концентрацію населення через суворі природні умови (подекуди густота населення не перевищує 2-3 чоловіки на 1 км2).
Міське населення значно перевищує сільське: 3/4 людей проживає у містах (мал. 46, 47). Але в різних країнах цей показник не однаковий. У Великобританії, Німеччині, Швеції міські жителі становлять 80 %, у Португалії - 50 %.
Головною формою міського розселення є агломерації. Багато з них налічує понад 1 млн чоловік. Найпотужнішими агломераціями є:
Є у регіоні також потужні мегалополіси. наприклад, Англійський і Прирейнський (останній охоплює території Німеччини, Бельгії, Нідерландів, Франції). За кількістю великих міст та їх густотою Західна Європа випереджає Північну Америку. Але людність західноєвропейських міст нижча за північноамериканські, їх приміські зони менш розвинуті.
Господарство. У міжнародному поділі праці країни Західної Європи посідають провідні місця за обсягами промислового і сільськогосподарського виробництва, експорту, запасами золота і валюти, розвитком міжнародного туризму. Німеччина, Велика Британія, Франція, Італія є власне серцевиною економічної могутності регіону. Серед них найбільш динамічно розвивається Німеччина. Чималий економічний потенціал також мають Нідерланди, Швеція,Іспанія. Високого рівня розвитку досягли галузі промисловості, які в більшості країн регіону розвиваються завдяки наявності висококваліфікованих науково-технічних трудових ресурсів.
Паливно-енергетичний комплекс базується на власних запасах вугілля у Німеччині, Великій Британії, Франції, нафти й газу — на шельфі Північного моря. Найбільшу кількість електроенергії виробляють ТЕС. На річках Скандинавії, Альп, Піренеїв працюють великі ГЕС. Західна Європа посідає провідне місце у світі за розвитком атомної енергетики. Багато АЕС побудовано у Франції, Великій Британії, Німеччині, Швеції, Бельгії. В Ісландії електроенергетика використовує геотермальні джерела.
Машинобудування є основою промисловості країн Західної Європи. На нього припадають третина продукції, що виробляється в регіоні, та дві третини його експорту. Розвиток галузі ґрунтується на висококваліфікованих трудових ресурсах, добре розвинутих науковій базі та інфраструктурі. Тому значні центри галузі розміщено у великих містах Німеччини, Великої Британії, Нідерландів. Західна Європа—один з найбільших виробників та експортерів верстатів, продукції електротехніки, електроніки, транспортного машинобудування. Такі підприємства, як «Рено» (Франція), «Фольксваген» (ФРН), «Фіат» (Італія), «Брітіш лейленд» (Велика Британія), «Вольво» (Швеція) відомі в усьому світі.
Чорна металургія розвинута у країнах, що мають власну сировину, -Німеччині, Великій Британії, Франції, Іспанії, Бельгії. За обсягами виплавки сталі Західна Європа посідає 1-ше місце в світі. Центрами цього виробництва є промислові райони Рур (Німеччина) і Лотарингія (Франція). В останні роки географія чорної металургії змістилася до морських портів, куди надходить імпортна залізна руда (Бремену в Німеччині, Торонто в Італії, Дюнкерк у Франції).
Кольорова металургія представлена виплавкою алюмінію та міді. Алюміній виплавляють у країнах, що мають сировину (боксити), — Франції, Італії, Греції та у країнах з розвинутою електроенергетикою у Норвегії, Австрії, Німеччині, Швейцарії. Виробництво міді зосереджено у Німеччині, Франції, Італії, Великій Британії, Бельгії.
Хімічна промисловість Західної Європи на cучасному етапі орієнтується переважно як на власні нафтопродукти та газ, так і на привізні, а також на кам'яне й буре вугілля, калійну і кам'яну солі. Найбільші центри нафтохімічної промисловості розташовані там, де відбувається нафтопереробка: у гирлах річок Темзи, Ельби, Рони, Сени, Рейну. Виробництво окремих видів продукції закріпилося за певними країнами регіону: пластмаси та фарби виробляють у Німеччині, хімічні добрива та соду — у Бельгії, синтетичний каучук — у Франції, фармацевтичні вироби — у Швейцарії, продукцію лісохімії - у Швеції та Норвегії.
Лісова та деревообробна промисловість зосереджена на півночі Західної Європи, зокрема у Швеції, Фінляндії.
Легка прoмисловість нині переміщується з відомих світових центрів текстильного та шкіряно-взуттєвого виробництва, що сформувалися у Великій Британії, Франції, Бельгії, до регіонів, де є притік дешевої робочої сили. Так, Італія за якістю пошиття взуття поступається у світі лише Китаю, а Португалія стала найбільшим виробником швейної продукції в Європі. Італія, крім того, — провідний виробник вовняних волокон і тканин. Найбільшу кількість хутрових виробів виготовляють у Німеччині, Греції; найкращі вироби з кришталю та скла — у Чехії, Німеччині, Великій Британії.
У країнах Європи виділяють 3 типи ведення сільського господарства.:
Сільське господарство має в основному сприятливі природні умови для розвитку.
Транспорт у країнах Західної Європи добре розвинутий. За рівнем розвитку мережі транспортних шляхів регіон посідає одне з перших місць у світі. Це сприяє зміцненню економічних і культурних зв'язків. Невеликі відстані між країнами зумовлюють poзвиток автомобільного транспорту, яким перевозять не лише пасажирів, а й різноманітні вантажі. Річковим транспортом перевозять вантажі по річках Рейну, Дунаю, Майну, які планується з'єднати каналами в єдину транспортну мережу. Важливе значення для здійснення внутрішніх і міжнародних перевезень мають морські порти (Роттердам, Гамбург, Лондон та ін.), що розташовані в гирлах-естуаріях річок і фактично перетворилися на портово-промислові комплекси з переробки імпортної сировини. Значного розвитку набув трубопровідний і повітряний транспорт. Розширюється мережа залізничних колій, призначених для швидкісних поїздів, що курсують Європою.
Транспорт
Залізничний
Автомобільний
Водний
Повітряний
Річковий
Морський
Трубопровідний
Нафтопроводи
Газопроводи
Продуктопроводи
Німеччина — могутня індустріальна держава не тільки Західної Європи, а й світу. Вона входить до «Великої сімки», яка відіграє визначну роль у світовій економіці й політиці, є членом ООН, ЄС, ОЕСР, НАТО.
Форма правління і державний устрій. За формою правління Німеччина - парламентська республіка, в якій законодавча влада належить однопалатному і парламенту (бундестагу — палаті депутатів), виконавча влада — уряду, очолюваному федеральним канцлером. В адміністративно-територіальному поділі виділяють 16 земель, кожна з яких має власні органи самоврядування. Після Другої світової війни в 1949 р. Німеччина була розділена на дві окремі країни — ФРН та НДР, які в 1990 р. об'єдналися в одну країну.
Географічне положення. Об'єднання Німеччини сприяло поліпшенню як її економіко-географічного, так і геополітичного положення. Визначальною особливістю географічного положення є те, що ФРН розташована в центрі Західної Європи, на перехресті найважливіших торговельно-транспортних магістралей. ФРН межує з 9 державами. Природним кордоном на півночі є Балтійське та Північне моря, що сприяють розвитку зовнішньоекономічних зв'язків. Міжнародні річкові магістралі Рейну та Дунаю також відіграють значну роль у розвитку внутрішніх і зовнішніх торговельно-економічних зв'язків.
Природні умови і ресурси. Рельєф країни є переважно рівнинним: на півночі — низовини (Північнонімецька низовина), у центральній частині — височини і масиви старих зруйнованих гір (Рейнські, Рудні, Гарц, Шварцвальд), на півдні - плоскогір'я (Баварські Альпи, Баварське плато). Німеччину називають країною родючих земель, повноводних річок і густих лісів. Клімат — помірний, з помірно теплим літом і м'якою зимою та достатньою кількістю опадів. Найбільші річки — Рейн, Везер, Ельба, Дунай. Чверть поверхні країни покрита лісами, переважно на гірських масивах та височинах. Німеччина використовує мінеральних ресурсів набагато більше, ніж видобуває. Основні її корисні копалини — кам'яне (Рурський та Саарський басейни) і буре вугілля, калійна і кам'яна солі, гіпс, польовий шпат, крейда, графіт.
Населення. За кількістю населення ФРН посідає 1-ше місце в Європі. Середня густота населення — 230 осіб/км2. У ніональному складі переважають німці (95 %). Серед інших національностей є датчани, поляки, голландці, турки таін. Основна релігія — християнство (на півдні переважають католики, на півночі — протестанти). ФРН має певні демографічні проблеми. Починаючи із 70-х років XX ст., смертність у країні переважає над народжуваністю. Депопуляції населення вдається уникнути завдяки постійному притоку іммігрантів. За їхньою кількістю Німеччина посідає 1-ше місце в Європі(9% населення). Німеччина - одна з найбільш урбанізованих країн світу. В містах проживають 86% її населення. У ФРН — найбільша кількість міських агломерацій в Європі. Серед них: Ессен (6,5 млн осіб), Франкфурт-на-Майні (3,6 млн), Берлін, Дюссельдорф (по 3 млн), Кельн (2,9 млн). Варто виділити район Руру, де велика концентрація міських агломерацій привела до утворення Рурського мегаполісу. У різних сферах економіки країни зайнято 40 млн населення, з них 58 % — у сфері послуг, 38% — у промисловості та будівництві, 4% — у сільському господарстві.
Господарство. ФРН є однією з найбільш високорозвинутих країн світу (18 % світового обсягу ВНП) і провідним індустріальним «локомотивом» у Європі (30 % обсягу ВНП країн ЄС). Промисловість Німеччини — сучасна і потужна. За обсягом промислового виробництва вона посідає 4-те місце в світі після США, Китаю та Японії. Основними галузями спеціалізації країни є машинобудування та хімічна промисловість.
Сільське господарство добре розвинуте. Основною його галуззю є тваринництво. Воно дає дві третини валової продукції галузі. на рівнинах розводять велику рогату худобу молочного напряму, в передгір'ях - свиней, а в гірських районах - овець. у структурі рослинництва переважають садівництво, виноградарство, овочівництво, картоплярство, буряківництво, тютюнництво, хмельництво. Із зернових переважно вирощують пшеницю, ячмінь, жито, овес, кукурудзу. Проте значну кількість продукції сільського господарства (зерно, овочі, фрукти, олію, м'ясо) Німеччині доводиться експортувати. Рибальство розвинуто в акваторіях Балтійського та Північного морів. Основа галузі — виловлювання тріски, сайри, лосося, мідій.
Велика Британія належить до «Великої сімки» високорозвинутих країн світу. Вона є членом ООН, ЄС, НАТО, ОЕСР, очолює Британську Співдружність націй. Англійська королева є формальним главою таких держав, як Канада, Австралія та ін.
Форма правління і державний устрій. Велика Британія — конституційна монархія. Глава держави — монарх (королева), законодавчий орган — парламент (палата громад і палата лордів) . До складу країни входять 4 історичні області: власне Англія, Шотландія, Уельс (Валія), Північна Ірландія (Ольстер).
Географічне положення. Країна розташована на Британських островах біля північно-західних берегів Європи і омивається водами Атлантичного океану. Велика Британія володіє низкою островів у Індійському, Атлантичному і Тихому океанах. Острівне розташування сприяє розвитку міжнародних торговельно-економічних зв'язків, оскільки тут перетинаються міжнародні морські та повітряні шляхи.
Природні умови і ресурси. На півночі країни переважають гірські краєвиди, у центральній частині — пагорби та рівнини, які поступово переходять у невисокі старі гори. На островах переважає помірний морський клімат з вологим і помірно теплим літом та м'якою зимою. Велика Британія багата на водні ресурси (найбільші річки: Темза, Трент, Вай, Северн та ін.). У центральній і південній частинах країни грунти здебільшого родючі, що сприяє розвитку землеробства. Основними мінеральними ресурсами є нафта і природний газ Північного моря. Видобуток кам'яного вугілля та залізної руди нині не має великого промислового значення. Поклади руд кольорових металів майже вичерпано за вийнятком родовищ олова та міді на півострові Корнуолл. Країна має значні запаси різних будівельних матеріалів, кам'яної та калійної солей.
Населення. Велика Британія належить до першого типу відтворення населення. Середня його густота становить 240 осіб/км2. Найбільша кількість осіб проживають в Англії. Населення належить до германської (англійці — 82% населення) і кельтської (шотландці — 10%, ірландці — 2%, уельсці —2%) груп індоєвропейської мовної сім'ї. Майже 90% населення проживають у містах і великих агломераціях — Великому Лондоні, Манчестері, Бірмінгемі, Ліверпулі, Глазго та ін. Показник урбанізації у країні — найвищий у світі. Дія сільського населення характерними є ізольовані фермерські садиби. Більшість населення сповідує християнство (англійці, шотландці, уельсці — протестантство, а ірландці — католицизм). Ольстер — Північна Ірландія — одна з «гарячих» точок планети, район гострих релігійних і національних суперечок.
Господарство. Велика Британія-високорозвинута індустріальна держава, промисловість якої дає майже 90% експорту. За обсягом промислової продукції вона посідає 5-те місце в світі (після США, Японії, Німеччини, Франції). Компанії великої Британії є світовими лідерами за обсягом виробництва в деяких галузях промисловості: «Роллс-Ройс» — з виробництва авіаційних двигунів, «Брітіш-Стіл» — з виплавки сталі, «Шелл», «Брітіш петролеум» — з нафтопереробки. Як і інші країни, що мають незначні запаси мінеральних ресурсів, Велика Британія орієнтується на імпорт сировини. Підприємства, що її переробляють, розташовані в портових містах. Промисловість спрямована на розвиток трудо- та науко-містких галузей, особливо машинобудування. Основними галузями спеціалізації економіки є машинобудування, хімічна промисловість та рибальство.
Зовнішньоекономічні зв'язки. В експорті (82%) переважає готова промислова продукція: аерокосмічне обладнання, хімікати, фармацевтичні вироби, автомобілі, медичні інструменти, зброя, в імпорті — промислові вироби, продовольство, сировина. Основними торговими партнерами Великої Британії є країни ЄС (Франція, Німеччина, Нідерланди), США. Країна посідає 5-те місце в світі за кількістю туристів (19 млн осіб щороку), які її відвідують. Найбільшими центрами туризму стали Лондон, Віндзор, Единбург, Кардіфф. У 1992 р. було встановлено дипломатичні відносини між Україною і Великою Британією. Обсяг товарообороту з Україною і досі не перевищує 1 % загального зовнішньоторговельного обороту країни. Велика Британія більше експортує товарів до України, ніж імпортує з неї. Вона експортер капіталу, послуг банків, страхових компаній, телекомунікаційних, науково-інформаційних та культурних послуг, реклами тощо. Дружні стосунки склалися між Києвом і його містом-побратимом — Единбургом.
Франція — країна з двохтисячорічною історією. Пригадавши, що ми знаємо про цю країну, ми побачимо в уяві величні обриси Ейфелевої вежі — символу Парижа, неозорі простори виноградників Бургундії та Шампані, суворі скелі Бретані на узбережжі Атлантичного океану, засніжені верхівки Французьких Альп та Піренеїв, Лазуровий берег Середземного моря, карнавали в Ніцці, кінофестиваль в Каннах, надзвуковий літак «Конкорд», автомобілі "Рено" та «Пежо», найкращі в світі парфуми, модний одяг та ін. Франція — одна з високорозвинутих країн, що входять до «Великої сімки», є членом ООН, ЄС, НАТО.
Форма правління і державний устрій. За формою правління Франція — президентська республіка. Главою держави є президент. Законові давчий орган — двопалатний парламент (Національні збори та сенат). За адміністративно-територіальним поділом ввділяють22 райони, до яких входять 96 департаментів. Територія держави складається з континентальної частини, острова Корсики, заморських територій.
Географічне положення. Франція на заході й півночі омивається водами Атлантичного океану, а на півдні — Середземного моря. Цікаво, що дві третини кордонів Франції — морські. Це сприяє розвитку торговельно-економічних зв'язків із країнами Європи, Близького Сходу, Північної Африки. Зручним є також розташування країни відносно найважливіших транспортних міжнародних магістралей.
Природні умови та ресурси. Франція — країна різноманітних природних умов. На півночі й заході простягаються широкі рівнини, пагорби та плоскогір'я. На сході лежать давні невисокі гори Вогези, на північному сході — Арденни, на півдні країни — гірські масиви Альп і Піренеїв, що чергуються з широкими долинами. Франція розташована в помірному кліматичному поясі. На півдні — клімат субтропічний середземноморського типу. Країна добре забезпечена водними ресурсами, прісною водою. Річки мають значні гідроенергоресурси. Найбільші з них: Луара, Сена, Гаронна, Рона. Ліси охоплюють 25% усієї площі країни, 10% з них перебувають під охороною держави. Національні парки — це чудові місця для відпочинку. Серед мінеральних ресурсів переважають поклади залізної руди (Лотарингія), калійної та кам'яної солей (Ельзас, Лотарингія), уранових руд (центральні райони країни), бокситів (Прованс, Лангедок), природного газу, є небагаті запаси кам'яного вугілля (Лотарингія). Країна має достатню кількість природного будівельного матеріалу, що забезпечує власні потреби та експортується. Різноманітні форми рельєфу та досить сприятливі кліматичні умови в поєднанні з родючими ґрунтами уможливлюють розвиток у країні багатогалузевого сільського господарства і системи транспортних шляхів. Чудові природні умови Піренеїв та Альп, субтропіки узбережжя Середземного моря та численні пам'ятники архітектури й історії на території держави — важливі чинники розвитку індустрії туризму та відпочинку.
Населення. Франція належить до першого типу відтворення населення. Природний приріст становить 0,5 % за рік. Середня густота населення — 108 осіб на 1 км2. Як і в багатьох індустріально розвинутих країнах Європи, переважна більшість населення проживає в містах (80 %), де люди в основному зайняті в сфері управління виробництвом або обслуговування (туризм, фінанси, освіта, охорона здоров'я, індустрія розваг). Найбільші міста Франції: Париж, Ліон, Марсель, Бордо, Тулуза, Лілль. У національному складі переважають французи (85 %). З інших народностей є корсиканці, каталонці, баски, бретонці, фламандці, ельзасці. Іммігранти становлять 7% населення. Більшість з них — вихідці з країн Північної Африки, Східної Європи, сусідніх держав. Найбільш поширена релігія - католицизм; віруючими є 90 % населення.
Господарство. За обсягом ВНП Франція посідає 4-те місце у світі. Провідними галузями її господарства є електроенергетика, машинобудування, хімічна, легка, харчова промисловість, тваринництво, окремі галузі рослинництва, рибальство.
Енергетика базується на привізних вугіллі, нафті й газі, оскільки власних паливних ресурсів не вистачає. Водночас країна має значні гідроресурси та найрозвинутішу в Західній Європі мережу АЕС. Потужна електростанція в Одейлпо (Піренеї) працює на сонячній енергії. Є також приливно-відпливні електростанції.
Машинобудування — провідна галузь індустрії країни. Особливо виділяється транспортне машинобудування, в тому числі автомобілебудування, за кількісними показниками якого країна посідає 4-те місце в світі. Військові літаки «Містер», «Міраж», цивільні — «Каравела», «Конкорд», морські кораблі, що будуються в Дюнкерку, Тулоні, Бресті, Шербурі, відомі в багатьох країнах світу. Виготовляють також космічну і ракетну техніку, електроніку, засоби зв'язку, сільськогосподарські машини, рухомий состав залізниць, побутову техніку тощо.
Хімічна промисловість працює на довізній та власній сировині. Нафтопереробні комбінати розміщені в портах; підприємства фармацевтичної та парфумерної промисловості — у Парижі. Виробництво пластмас і добрив зосереджене в Гаврі та Руані. Підприємства хімічної промисловості працюють майже в усіх регіонах Франції.
Металургія в країні зазнала спаду. Виробництво чорних металів тяжіє до кам'яновугільних басейнів і родовищ залізної руди. Серед галузей кольорової металургії розвивається виплавка люмінію, що орієнтується на джерела електроенергії.
Легка промисловість представлена текстильною, трикотажною та швейною галузями. Всесвітньо відомі текстильні вироби, одяг, парфуми є вагомим внеском у економіку країни. Париж — визнаний центр світової моди. Головні центри виготовлення текстилю й одягу — Лілль, Рубе, Ліон.
Харчова промисловість за обсягом виробництва посідає 2-ге місце в світі (після США). Високим технічним рівнем розвитку характеризуються такі галузі, як м'ясна, молочна, консервна, цукрова (1-ше місце в Західній Європі), борошномельна, кондитерська, виноробна. Основні промислові райони — Париж, Північ, Схід, водночас швидко зростає роль південних і західних районів.
Сільське господарство посідає 1-ше місце як за валовим виробництвом продукції, так і за показниками на душу населення в Європі. Країна є одним з найбільших світових експортерів сільськогосподарської продукції.Сільське господарство Франції — інтенсивне і високопродуктивне. Більшість продукції дають середні фермерські господарства. Найкращі показники рентабельності мають ферми, розміщені в північній частині країни. Тваринництво (2/з продукції) переважає над рослинництвом. Франція утримує першість з виробництва м'яса, молока, сиру, ковбас. На півночі вирощують пшеницю, цукровий буряк, овочі, на півдні — кукурудзу, соняшник, персики, сливи, вишні, оливи. Вирощування винних сортів винограду розповсюджене в усіх регіонах Франції. Багато виноградників здавна закладено у провінції Шампань, де в довгих підземних галереях витримують відомі шампанські вина. На півдні, в районі Ніцци, величезні площі земель зайнято під квітами, з яких виготовляють есенції для парфумерної галузі. Розведення великої рогатої худоби (Нормандія, Бретань) — провідна галузь тваринництва. Саме тут виготовляють відомі на весь світ різноманітні види сирів (близько 400), що знають в усьому світі. Розводять свиней, кролів, а в гірській місцевості — овець. На узбережжі морів розвинуте рибальство: вилов тріски, тунця, крабів, омарів, морських гребінців, а з розведення устриць Франція посідає 1-ше місце в світі.
Транспорт у країні добре розвинутий. Внутрішні перевезення (45 % вантажів і 50 % пасажирів) в основному здійснюються автомобільним транспортом. Неабияку роль у цих перевезеннях відіграють річковий і морський транспорт. Більша частина зовнішніх перевезень припадає саме на нього. Найбільші порти країни — Марсель (2-ге місце в Європі), Гавр, Кале, Дюнкерк, Булонь. Завдяки високому рівню електрифікації залізничного транспорту експреси можуть розвивати швидкість до 500 км/год (Париж — Ліон). Париж— другий повітряний вузол у Європі після Лондона. У Франції прокладена широка мережа нафто- та газопроводів.
Самостійна робота № 5
Історія Італії сягає за 2500 років. На її теренах виникли католицизм і папство. Але як держава сучасного світу вона утворилася в 1870 р., коли було об'єднано розрізнені до цього території. Нині Італія посідає 6-те місце серед країн «Великої сімки». Італія — член ЄС (з 1957 р.), НАТО.
Географічне положення. Італія розташована в південній частині Європи на Апеннінському півострові та островах Сицилія і Сардинія. Її територію омивають води Середземного моря, що сприяє розвитку торговельно-економічних відносин з країнами Південної Європи, Близького Сходу та Північної Африки. Туніська протока завширшки 148 км відокремлює Італію від Північної Африки.
Форма правління і державний устрій. Італія — парламентська республіка. Глава держави — президент. Законодавчий орган — двопалатний парламент (сенат і палата депутатів). За адміністративно-територіальним поділом до складу країни входять 20 областей, які поділяються на 103 провінції. На території Італії розташовані дві карликові держави Європи: Сан-Марино та Ватикан.
Природні умови та ресурси. Майже 80% території країни займають гори: на півночі — Альпи, увздовж усього півострова — Апеннінські гори. На Сицилії височить вулкан Етна — один із найактивніших вулканів світу. На півночі Італії значну площу займає Паданська рівнина. На більшій частині території країни переважає м'який клімат, але в горах бувають суворі й досить снігові зими. Для півдня Італії характерний субтропічний середземноморський клімат. Італійська Рив'єра славиться відомими на весь світ курортами. Лісові ресурси зосереджені в гірській місцевості (29% площі), 8% з них перебувають під охороною держави. У країні створено 5 національних парків. Водні ресурси забезпечують річки По, Тибр, Арно та озера, найбільші з яких — альпійські. Родючі ґрунти Паданської рівнини на узбережжі Адріатичного моря та на сході інтенсивно використовуються в сільському господарстві. Країна небагата на корисні копалини. Запаси палива є незначними: кам'яне (о. Сардинія), буре (центральна частина Апеннін, Паданська рівнина) вугілля, нафта і газ (о. Сицилія, узбережжя Адріатичного моря). Невеликими є і запаси залізних руд, руд, що містять кольорові метали: бокситів, свинцево-цинкових, молібденових, ртутних. Є досить значні запаси самородної сірки, калійної та кам'яної солей. B Італії добувають всесвітньо відомий білий та рожевий мармур. У промисловому виробництві Італії використовують здебільшого імпортну сировину.
Населення. Середня густота населення Італії — 190 осіб на 1 км2. Населення розміщене досить нерівномірно. Найбільшою мірою заселені Паданська рівнина та західне узбережжя (500 — 1000 осіб на 1 км2). Більшість людей проживають y міських агломераціях (70 %), серед яких найбільшими є Римська, Міланська, Неапольська, Туринська. Багато міст Італії існують понад 2000 років і мають славну історію, що надає великі можливості для розвитку міжнародного туризму. Серед жителів країни 98 % — італійці, а національні меншини (албанці, греки, французи та ін.) проживають переважно на прикордонних територіяx. Річний приріст населення низький — 0,2 %. Пануюча релігія — християнство (католицизм). У Римі з 1929 р. існує незалежна держава Ватикан — штаб-квартира римсько-католицької церкви.
Господарство. Італія — одна із семи високорозвинутих країн світу. Основними галузями спеціалізації економіки є:
Значно розвинуті також енергетика, чорна металургія, рибальство та землеробство. Як видно з діаграми, важливу частину італійської економіки становлять не галузі матеріального виробництва, а сфера обслуговування (освіта, охорона здоров'я, юридична, фінансова справа, органи управління, туризм).
Для господарства характерною є диспропорція у розвитку між промисловою північною та аграрною південною частинами країни. Електроенергетика забезпечує потреби держави в електроенергії. ТЕС, які дають найбільшу частину від усієї електроенергії, що виробляють в країні, використовують продукцію нафтопереробних заводів, розміщених переважна в центрі Італії та на узбережжях Лігурійського, Тірренського, Адріатичного морів. Більшість ГЕС розташована на півночі країни, в Альпах. АЕС розміщено поблизу великих промислових центрів, таких як Рим, Мілан, Турин.
Найбільшими центрами чорної металургії є Неаполь, Таранто, Генуя та ін. Вони працюють переважно на привізній сировині. З галузей кольорової металургії розвинуте виробництво алюмінію та магнію. Основні підприємства розміщені на півночі, біля ГЕС. Виробництво свинцю зосереджено на о. Сардинія та в Тоскані, цинку й міді — на півночі Італії, ртуті — у Тоскані.
Загальні відомості. До складу Центральної і Східної Європи входять 19 країн. До регіону належать: Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Румунія, Албанія, Болгарія, країни, що утворилися в результаті розпаду Югославії, — Словенія, Хорватія, Сербія і Чорногорія, Македонія, Боснія і Герцеговина(всі вони географічно розташовані в Центральній і Південно-Східній Європі), країни, що утворилися в результаті розпаду СРСР: країни Балтії (Латвія, Литва, Естонія), Україна, Росія(європейська частина), Молдова, Білорусь(географічно розташовані в Східній Європі). Це постсоціалістичні країни, за рівнем економічного рoзвитку — середньорозвинуті. Рівень їх соціального та економічного розвитку нижчий, ніж країн Західної Європи. Країни регіону — Україна, Росія, Білорусь— нині входять до складу Співдружності Незалежних Держав (СНД). Ця організація має на меті збереження економічного простору відносно ринків збуту продукції та сировини, координацію дій у валютно-фінансовій і зовнішньоекономічній сфері та розв'язуванні національних проблем. Для країн СНД характерний перехідний тип економіки, тобто ринкові відносини перебувають у стадії становлення. Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія, Болгарія, Чехія, країни Балтії також будують ринкові відносини, поступово інтегруючись в економіку країн Західної Європи.
Географічне положення. На півночі регіон омивають води Балтійського моря. На півдні деякі країни також мають морські кордони, які проходять Чорним, Азовським і Адріатичним морями. На заході країни Центральної! Східної Європи межують з високо розвинутими країнами, а на сході — з країнами Азії. Країни регіону мають вигідне економіко-географічне положення, оскільки через їхні території проходять шляхи від Західної Європи до Азії.
Форми правління і державний устрій. Політична карта Центральної і Східної Європи формувалася протягом тривалого періоду. У XX ст. внаслідок розпаду соціалістичної системи вона істотно змінилася. Усі країни регіону за формою правління — республіки, де главою держави є президент, а законодавчим органом — парламент. У цих країнах змінилося політичне і державне керівництво, сталися корінні політичні, економічні та соціальні зміни. Створюючи нову модель економічних відносин з урахуванням національних особливостей, більшість країн Східної Європи зіткнулися з інфляцією, безробіттям, зменшенням обсягу ВНП. Перебудова економіки цих країн потребує значних матеріальних витрат на переобладнання заводів і фабрик, впровадження нових досягнень НТП.
Природні умови та ресурси. Країни Центральної та Східної Європи істотно різняться між собою природними умовами та ресурсами. У більшості з них переважають рівнинні форми рельєфу — низовини та височини. Гірський рельєф переважає в Румунії і Словаччині'. Клімат — помірно континентальний, з добре вираженими порами року та достатньою для вирощування сільськогосподарських культур кількістю тепла й вологи. Родючі ґрунти, як правило, лежать у долинах річок та низовинах. Ліси поширені у гірській місцевості Румунії, України, Польщі, Словаччини. Країни мають значні гідроресурси. Через територію п'яти з них протікає найбільша річка Європи — Дунай. Мінеральні ресурси в регіоні розміщені досить нерівномірно. Так, кам'яне вугілля є в надрах Польщі, Чехії, України, буре вугілля — в Угорщині, Україні, Польщі, нафта і газ — в Росії, торф — у Білорусі. Значні поклади залізних руд залягають у Росії, Україні, Словаччині, марганцевих — в Україні, алюмінієвих — в Угорщині, мідних — у Польщі, Росії,поліметалічних — у Польщі. Кам'яну і калійну солі добувають у Білорусі, Польщі, Росії, Україні,сірку — в Польщіта Україні, фосфорити — у Росії.
Населення. Більшість населення країн Центральної і Східної Європи належить до індоєвропейської мовної сім'ї. Характерним є пеpеважання слов'янських народів, які представлено трьома підгрупами: західні слов'яни (поляки, словаки, чехи), південні (болгари, серби, хорвати, словенці, македонці), східні слов'яни (українці, росіяни, білоруси). Польщу, Угорщину, Румунію, Албанію, Литвувідносять до однонаціональних країн. Варто зазначити, що майже в кожній сусідній з Україною країні проживають по кілька десятків тисяч українців. Природний приріст населення в державах є незначним, причому найнижчий — в Україні(— 0,4 %). Більшість населення проживає в містах, але рівень урбанізації нижчий, ніж у країнах Західної Європи: він становить близько 60 %. Найменші його показники - в Молдові (45 %), найбільші-у Чехії. Для країн регіону характерні невеликі за площею та кількістю населення міста і села. Країни регіону мають значну густоту населення (у середньої 100 - 110 осіб на 1 км2), що пояснюється невеликою площею більшості держав. Населення сповідує християнство, переважно православ'я та католицизм, албанці - мусульманство.
|
Країна |
Корінна нація, % |
Природній приріст населення, % |
Частка населення ,(%), зайнятого у |
||
|
Промисловості |
Сільському господарстві |
Сфері послуг |
|||
|
Білорусь |
79 |
-0.1 |
22 |
13 |
52 |
|
Польща |
98 |
-0.1 |
21 |
16 |
53 |
|
Словаччина |
86 |
-0.2 |
33 |
6 |
60 |
|
Угорщина |
90 |
-0.3 |
24 |
8 |
59 |
|
Румунія |
89 |
-0.3 |
49 |
21 |
39 |
|
Молдова |
65 |
-0.1 |
26 |
50 |
22 |
|
Росія |
82 |
-0.2 |
31 |
7 |
55 |
|
Україна |
73 |
-0.4 |
37 |
18 |
41 |
Табл. Характеристика населення країн Центральної і Східної Європи
Господарство. З переорієнтацією на західні ринки змінився характер участі країн регіону в міжнародному поділі праці. Країни СНД зеншили виробництво і експорт продукції важкої промисловості, залишаючись значними експортерами мінеральних ресурсів та продукції цієї галузі. За загальним рівнем економічного розвитку, крім Росії, виділяються Чехія Польща, Угорщина, Словенія та Україна.
Паливно-енергетичний комплекс базується переважно на видобутку кам'яного та бурого вугілля, нафти і газу. Основним виробником електроенергії є ТЕС. Значне місце в енергопостачанні посідають ГЕС у Румунії та Росії, АЕС - в Україні та Угорщині. М е т а л у р г і я розвивається на місцевих ресурсах. Основна частина виплавки чорних металів припадає на Росію та Україну, менша - на Словаччину та Румунію. Кольорова металургія розвинута в Росії, Україні, Угорщині, Румунії.
Галузі машинобудування широко представлено в усіх країнах регіону. Продукція важкого машинобудування відіграє важливу роль в економіці Росії, України, Чехії, Білорусі, Румунії. Виробництво автомобілів налагоджено в Росії («Москвич», «ВАЗ»), автобусів — в Україні («ЛАЗ»), Словаччині («Шкода»), Угорщині («Ікарус»), Польщі (польський «Фіат»), тракторів та комбайнів - у Білорусі («МТЗ»). Електротехнічне, електронне, точне машинобудування та приладобудування певною мірою розвинуто в кожній країні.
З галузей хімічної промисловості найбільш розвинуто виробництво мінеральних добрив, кислот, соди (Білорусь, Росія, Україна, Польща), хімічних волокон (Росія, Україна, Білорусь), хіміко-фармацевтичної продукції (Угорщина).
Легка промисловість в регіоні представлена усіма галузями. Найбільшого рівня розвитку вона досягла в Росії, Польщі, Білорусі, Чехії, Угорщині.
Харчова промисловість має свої особливості розвитку в таких країнах, як: Угорщина, де діє відомий на весь світ завод «Глобус» з виробництва плодоовочеконсервної продукції; Україна, що славиться відомими торговельними марками «Чумак», «Верес», «Торчин продукт»; Болгарія і Молдова, котрі постачають на світовий ринок вина та фрукти. У цих країнах добре розвинутий АПК.
Сільське господарство має багатогалузеву структуру, цьому сприяють природні умови регіону. Недарма провідною галуззю є землеробство. Серед зернових культур переважають пшениця, жито, овес, ячмінь, кукурудза, серед технічних — соняшник і цукровий буряк. У Молдові, Україні, Румунії, Болгарії, Угорщині вирощують овочі та фрукти. Частка АПК у Молдові становить 50% ВНП, що є найвищим показником не тільки цього регіону, а й усієї Європи. У більшості країн Центральної і Східної Європи тваринництво спеціалізується на розведенні великої рогатої худоби, свиней, овець, кіз і відіграє другорядну роль. У країнах, що мають вихід до моря, розвинуто рибальство (Росія, Польща, Україна, Румунія, країни Балтії); це забезпечує потреби на внутрішньому ринку.
Розвинуті різні види транспорту. У регіоні існує густа мережа залізничних колій, автомагістралей, трубопроводів, авіаліній. У більшості країн діє система морських і річкових водних шляхів. За кількістю перевезень пасажирів і вантажів найбільшими є морські порти Ґданськ, Ґдиня (Польща), Констанца (Румунія), Одеса, Керч, Севастополь (Україна), Санкт-Петербург, Новоросійськ(Росія), Варна (Болгарія), Лієпая (Латвія).
Зовнішньоекономічні зв'язки. Головними партнерами країн Центральної і Східної Європи є країни Західної Європи. Кожна з країн регіону намагається збільшити відсоток готової продукції у товарообороті і зменшити частку сировини. Багато країн Центральної і Східної Європи сподіваються увійти до ЄС.