Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Лекція 7. Основи кримінального права України.
План
1. Обставини, що виключають злочинність діяння. Загальна характеристика, види, значення.
Обставини, що виключають злочинність діяння, — це передбачені законом про кримінальну відповідальність та іншими законодавчими актами, ззовні схожі із злочинами, суспільно корисні і правомірні вчинки, скоєні за наявності певних підстав, діяння, що виключають суспільну небезпеку і протиправність, а, отже, і кримінальну відповідальність особи за заподіяну шкоду.
Загальними ознаками таких обставин є:
Необхідна оборона — це правомірний захист правоохоронюваних інтересів особи, суспільства або держави від суспільно небезпечного посягання, викликана необхідністю його негайного запобігання або припинення шляхом спричинення тому, що робить замах шкоди, відповідної небезпеці посягання і обстановці захисту.
Право на необхідну оборону виникає за наявності певних підстав, які прямо передбачені в ч. 1 ст.36 КК.:
Перевищення меж необхідної оборони — це умисне спричинення особі, що вчиняє замах, тяжкої шкоди, явно не відповідної небезпеці посягання або обстановці захисту (ч.3 ст.36 КК).
З об'єктивної сторони перевищення меж необхідної оборони можливе лише в двох випадках:
1) при умисному вбивстві особи, що робить замах (ст. 118 КК);
2) при умисному спричиненні особі, що здійснює замах тяжкого тілесного ушкодження (ст. 124 КК).
Крайня необхідність — це вимушені дії, пов'язані із спричиненням шкоди правоохоронюваним інтересам з метою усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі або іншим особам чи суспільним інтересам, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунена іншими засобами і якщо заподіяна шкода є рівнозначною або менш значною, ніж відвернутій шкоді.
Фізичний або психічний примус – не є злочином дія або бездіяльність особи, що заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, скоєна під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми діями (ч. 1 ст.40 КК).
Частина 2 даної статті також визначає, що питання про кримінальну відповідальність особи, що спричинила шкоду правоохоронюваним інтересам, якщо ця особа зазнала фізичного примусу, внаслідок якого вона зберігала можливість керувати своїми діями, а також психічному примушенню, вирішується відповідно до положень інституту крайньої необхідності.
Звільнення від кримінальної відповідальності — це звільнення від потенційного державного засудження особи, що скоїла злочин, яке за наявності підстав, передбачених законом, здійснюється виключно судом в порядку, встановленим законом.
Особа, що скоїла злочин, відповідно до положень ч. 1 ст.44 КК, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом про кримінальну відповідальність.
До цих випадків відносяться:
Звільнення від кримінальної відповідальності здійснюється тільки судом.
Залежно від правового обов'язку або права суду застосувати звільнення особи від кримінальної відповідальності дані види можна підрозділити на дві групи:
І) Обов'язкові:
Давність притягнення до кримінальної відповідальності — це закінчення встановлених законом термінів після здійснення злочину, через що особа, що скоїла злочин, звільняється від кримінальної відповідальності.
Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням терміну давності застосовується за наявності двох умов, сформульованих в ст. 49 КК:
ІІ) факультативні.
Покарання — це міра державного примусу, яка застосовується вироком суду до особи, визнаної винним в здійсненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Частина 2 ст.50 КК визначає основні цілі покарання:
Звільнення від покарання — це самостійний інститут кримінального права, регламентуючий застосування судом до осіб, засуджених за здійснення злочинів (окрім звільнення від покарання на підставі закону про амністію або акту помилування), безумовного або умовного звільнення від покарання, що не знімає судимості особи.
Підставами звільнення від покарання є випадки, коли досягнення мети покарання можливе і без застосування реального відбування покарання, наявність недоцільності або неможливості виконання покарання внаслідок на втрату або значне зменшення суспільної небезпеки особи, що скоїла злочин, або погіршення стану його здоров'я, або наявності інших обставин, передбачених в законі.
Літературні джерела.
1. Нормативно-правові акти:
2. Основна література: