Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Кров’яні інфекції. СНІД
План
1. Захворюваність на ВІЛ/СНІД в Україні. Станом на 1 березня 2005 року в Україні офіційно зареєстровано 76875 ВІЛ-інфікованих громадян України і 314 іноземців. Серед ВІЛ-інфікованих громадян України 8894 дітей, серед яких 8740 – народжені ВІЛ-інфікованими матерями. Якщо у 2003 році було зареєстровано 10009 випадків ВІЛ-інфекції, то у 2004 році на 2 тисячі більше – 12491. Має значення те, що кількість наркоманів, серед тих, у кого зареєстровано ВІЛ, поступово зменшується. Наприклад, якщо у 2002 році вони становили 62,18%, то у 2004 – 56,66%. За такої ситуації актуальними залишаються питання профілактично-просвітницьких заходів та лікування хворих на СНІД.
За матеріалами дослідження, яке базується на офіційних даних, епідемія продовжується з тенденцією до подальшого зростання в усіх регіонах України, але ВІЛ-інфекція розповсюджена по країні нерівномірно. За сумною офіційною статистикою найураженішими є економічно розвинені промислові області: Дніпропетровська (захворюваність у 2004 році на 100 тис. населення – 59,8), Одеська (58,9), Миколаївська (57,5) і Донецька (52,9). Відповідно до песимістичного сценарію, загальні щорічні витрати на лікування Сніду можуть досягти у 2014 році 630 млн. грн. За цим же сценарієм "ВІЛ/СНІД справлятиме відчутний негативний вплив і на баланс державного бюджету: зменшаться податкові надходження і зростатимуть соціальні видатки". Щоб запобігти реалізації зазначених сценаріїв потрібно реалізовувати консолідовані кроки на "засадах міжсекторального підходу, спільними зусиллями держави, громадськості та приватного сектора".
2. Збудник, джерело інфекції та шляхи зараження Снідом. Збудник хвороби вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) - належить до родини ретровіруси. Однак на відміну від інших ретровірусів, які спричиняють тільки малігнізацію клітин, зараження ВІЛ приводило до їх загибелі. Вірус чутливий до нагрівання, ефіру, етанолу, досить швидко інактивується під впливом звичайних дезинфікуючих засобів, а також при температурі 56°С.
Джерелом інфекції є хвора людина і вірусоносії. Тривалість вірусоносійства багаторічна. Шляхи поширення - природні та штучні. До природних належить статевий (основний) шлях інфікування. Найчастіше заражуються гомосексуалісти та бісексуальні чоловіки. Важливе значення у поширенні ВІЛ відіграє також «вертикальна» передача інфекції від вагітної жінки до плода — трансплацентарне інфікування. До штучних шляхів належить зараження, пов'язане з використанням нестерильного медичного інструментарію, через переливання крові та її препаратів.
Шляхи інфікування віл. Інфікування ВІЛ можливе при потраплянні крові, сперми, виділень статевих органів зараженої людини в кров незараженої: безпосередньо, або через слизові оболонки. Можливе інфікування дитини від матері під час вагітності (внутрішньоутробне), при пологах або при грудному вигодовуванні. Інших шляхів передачі ВІЛ не зареєстровано.
Усі зареєстровані випадки ВІЛ-інфекції у світі розподіляються за шляхами зараження у такий спосіб:
У різних країнах і регіонах переважають різні шляхи зараження (гомосексуальний, гетеросексуальний, ін'єкційні наркотики). В Україні переважає шлях зараження через ін'єкційне введення наркотиків (близько 70% від усіх відомих випадків).
3. Симптоми та періоди хвороби. Прогноз, лікування, профілактика. СНІД, як і інші повільні інфекції, характеризується тривалим інкубаційним періодом — від 6 місяців до 5 років і тим більше повільним розвитком хвороби.
Умовно можна виділити 4 стадії хвороби: 1)мононуклеозоподібний синдром - гостра інфекція; 2)генералізовану лімфоаденопатію; 3)пре-СНІД; 4)стадію розгорнутої клініки.
Початковий (продромальний) період СНІД триває протягом року, інколи довше. Звичайно хвороба починається з гарячки, підвищеної пітливості, загальної слабості. Гарячка триває 1-3 тижні, характерні різні форми ангіни, симетричне збільшення шийних, потиличних, пахвових і пахвинних лімфатичних вузлів (неболючі, рухомі, шкіра над ними не змінена). Збільшуються печінка і селезінка. Іноді початок хвороби може бути грипоподібним.
Хвороба поступово переходить у приховану стадію. Ознаки мононуклеозоподібного синдрому зникають, залишається лише генералізована лімфоаденопатія, яка зберігається тривалий час (протягом місяців). Для генералізованої лімфоаденопатії властиве збільшення не менше двох груп лімфатичних вузлів. Найчастіше це пахвові, задньошийні, підщелепні, надключичні. Вони можуть значно збільшуватись, інколи утворюючи конгломерати, може виникати болючість.
У початковому періоді СНІД можливі ураження шкіри (себорейний дерматит, фолікуліт, псоріаз), нігтів, часто герпес порожнини рота, оперізуючий герпес. Починається схуднення, яке ще не перевищує 10% маси тіла. Для початкового періоду хвороби характерні також рецидивуючі респіраторні інфекції.
Поступово хвороба прогресує, наступна стадія її — пре-СНІД. Термін «пре-СНІД» був запропонований Центром інфекційних хвороб СІІІА для позначення симптомокомплексу, що нагадує СНІД і поступово розвивається до повної клінічної картини хвороби. Термін застосовують для позначення перехідної стадії хвороби — від початкової до клінічно розгорнутої (умовно перехідний період). Для пре-СНІД характерні тривала переміжна гарячка, часто з підвищенням у другій половині дня, значна пітливість з профузними нічними потами, різка загальна слабість. Втрата маси тіла в цьому періоді перевищує 10%. Досить часто розвивається тяжкий тривалий виснажливий пронос, інтоксикація, іноді у калі можуть бути домішки слизу і крові. У багатьох хворих виникає кандидоз порожнини рота, що має тенденцію до поширення на стравохід з утворенням ерозій і виразок. Посилюється також герпетичне ураження порожнини рота, інколи - стравоходу, трахеї, бронхів, часто виникає ураження статевих органів, ділянки відхідника. У цьому періоді можливий розвиток пневмоцистної пневмонії, хоч це більш характерно для розгорнутої картини СНІД.
Стадія розгорнутої клініки СНІД характеризується надзвичайно тяжким станом хворого. У цій стадії СНІД залежно від характеру вторинних уражень виділяють три його форми: 1)СНІД з опортуністичними хворобами; 2)СНІД із саркомою Капоші або іншими злоякісними новоутвореннями; 3)СНІД з опортуністичними інфекціями і злоякісними новоутвореннями.
Опортуністичні хвороби, що найчастіше спостерігаються у хворих на СНІД, ділять на чотири великі групи: 1)протозойні і гельмінтози; 2)мікози; 3)бактеріальні; 4)вірусні. Всі вторинні інфекції, як правило, мають тяжкий перебіг, часто генералізований характер.
До протозойних хвороб відносять, зокрема, пневмоцистну пневмонію, яка спричиняється пневмоцистою, - одне з найбільш тяжких ускладнень СНІД. Пневмонія характеризується підгострим перебігом, двостороннім ураженням легень. Клінічно характеризується сухим кашлем, задишкою, різкою інтоксикацією, тяжкою недостатністю кровообігу. Пневмоцистна пневмонія спричиняє майже 40% летальності хворих на СНІД.
Туберкульоз у хворих на СНІД набуває дисемінованого характеру і швидко призводить до загибелі. Це головна причина смерті хворих на СНІД у регіонах з високою захворюваністю на туберкульоз.
Цитомегаловірусна хвороба, що спостерігається приблизно у 10-12% хворих, уражає легені, центральну нервову систему, органи травлення. Вона супроводжується гарячкою, гранулоцитопенією, лімфоцитопенією. У хворих можливе виникнення токсоплазмозу, криптококозу, ізоспоридіозу, атипового мікобактеріозу, позалегеневого туберкульозу. У більшості хворих виникають різні неврологічні ураження. Частина з них є наслідком імуносупресії, більшість обумовлена інфекційними і пухлинними процесами. У хворих на СНІД виникають менінгіт, мієлопатія, ознаки периферичної невропатії, розвивається деменція тощо.
Частота виникнення злоякісних пухлин у хворих на СНІД становить 40%. Найчастіше спостерігається саркома Капоші - ідіопатична множинна саркома. Значно рідше виявляється лімфома Беркіта, дифузна недиференційована лімфома, імунобластична саркома. Початкові прояви саркоми Капоші можуть з'являтися у хворих ще до розгорнутої картини СНІД. Саркома Капоші у хворих на СНІД значно відрізняється від тих форм, що виникають у хворих з імунодефіцитними станами іншого походження. У разі «звичайного» перебігу саркома Капоші найчастіше локалізується на ногах, у хворих на СНІД — також в ділянці голови, лиця, тулуба. Характерне утворення плям, бляшок, вузлів з крововиливами. Розмір елементів 3-5 мм, вони червоно-синюшного або червоно-бурого кольору, пізніше темніють. Елементи чітко обмежені, неболючі при пальпації. Поступово вони збільшуються, набувають форми кільця, робляться щільними з западанням у центрі. У хворих на СНІД пухлини некротизуються, вкриваються виразками, швидко метастазують, уражуючи внутрішні органи і лімфатичні вузли.
У зв'язку з великою кількістю вторинних захворювань, що приєднуються до СНІД, типової клінічної картини хвороби не існує. Умовно, залежно від переваги тих чи інших проявів, можна виділити такі типи перебігу хвороби: легеневий, шлунково-кишковий, церебральний і генералізований.
Прогноз несприятливий. Більшість хворих гинуть у перші два роки після виникнення клінічних проявів СНІД. Лише 20-25% хворих живуть довше трьох років.
Лікування. Етіотропне лікування розроблено недостатньо. Найчастіше використовують азидотимідин (ретровір), що пригнічує реплікацію і цитопатичну дію вірусу. У хворих, які отримують азидотимідин, дещо покращується клінічний перебіг хвороби та імунологічні показники, однак цей ефект нестійкий. Застосовують інтерферони, які дають тимчасовий стабілізуючий ефект, а також інтерлейкін-2.
У лікуванні хворих на СНІД важливе місце займає боротьба з вторинними інфекціями. У разі пневмоцистної інфекції застосовують бактрим, метронідазол, пентамідин, проти криптокока та інших грибів — амфотерицин В, проти різних бактерій — відповідні антибіотики.
Імуномодулятори (тимолін, левамізол та ін.) також застосовують, однак ефективність їх малопереконлива. Взагалі імуномодулююче лікування хворих на СНІД не розроблене. При аутоімунних процесах інколи призначають цитостатичні засоби, зокрема циклоспорин А, але ефективність їх низька. Інші лікарські засоби призначають залежно від особливостей перебігу СНІД і супутніх хвороб.
Профілактика. Хворі й вірусоносії перебувають під постійним медичним наглядом, їх попереджують про кримінальну відповідальність за свідоме поширення хвороби відповідно до діючих законодавчих актів. Основним ефективним засобом запобігання СНІД є санітарно-освітня робота, спрямована на інформацію населення про шляхи поширення і засоби профілактики СНІД. Статевому зараженню ВІЛ запобігає користування презервативами. Для запобігання гемотрансфузійному зараженню проводиться обстеження донорів на антитіла проти ВІЧ. Профілактика зараження парентеральним шляхом у медичних закладах передбачає забезпечення медичними інструментами одноразового користування, суворого дотримання режиму стерилізації.
Для активного виявлення хворих і вірусоносіїв необхідно проводити превентивне обстеження у групах підвищеного ризику зараження, а також серед статевих партнерів хворих та вірусоносіїв. Важливе значення для виявлення носіїв ВІЛ та хворих мають кабінети анонімного обстеження. Специфічна профілактика СНІД не розроблена.
4. Проведення санітарно-просвітницьких заходів у закладах освіти. Одна з головних проблем епідемії СНІДу – відчутна недостатність знань про ВІЛ серед населення, особливо серед найвразливішої групи, тобто молоді. У той же час існує надійний спосіб забезпечити дітей та підлітків необхідною інформацією – це шкільні заняття. Такий підхід до профілактики, безумовно, найефективніший і найдешевший для держави. Однак він потребує певного навчально-методичного забезпечення і підготовлених для такої діяльності вчителів.
Більшість дітей і підлітків не наважуються обговорювати проблему ВІЛ ні вдома, ні з друзями. Друзі не володіють достатньою інформацією, а розмовляти з батьками незручно, та й батьки, у свою чергу, відчувають незручність і брак знань, що не сприяє спілкуванню. Врешті дітям і підліткам важко отримати достовірну інформацію про ризиковану поведінку, що може призвести до інфікування ВІЛ.
У багатьох країнах клініки по плануванню сім'ї проводять роз’яснювальну роботу лише з заміжніми жінками або подружжями. Крім того, молоді люди неохоче обговорюють питання, пов’язані з сексуальним життям з медичним персоналом через сором'язливість та невпевненість у конфіденційності розмови. Однак більшість молодих людей вчиться у школі, і саме школа виявляється тим місцем, де ці проблеми можна обговорити. Перевага школи полягає в тому, що в учнів є навчальні плани, програми, вчителі і однокласники. Школа може надавати їм не лише інформацію, але й формувати певні навички і в цілому захищену поведінку.
В Україні з 1994 року до навчальних планів загальноосвітньої школи були включені предмети, що стосуються проблем здоров'я. Серед питань, що розглядалися на уроках валеології, потім, безпеки життєдіяльності, а тепер вивчаються на уроках основ здоров'я певне місце відведене формуванню захищеної поведінки і профілактиці інфікування ВІЛ.
Однак існуюча організація уроків з проблематики ВІЛ/СНІДу має ряд недоліків:
Рекомендації щодо організації занять з профілактики ВІЛ/СНІДу:
Ефективна навчальна програма, спрямована на формування основ здорового способу життя і профілактику ВІЛ/СНІДу, повинна відповідати наступним вимогам:
Профілактична робота з формування основ здорового способу життя і профілактики девіантної поведінки повинна починатися в молодших класах і здійснюватись неперервно до закінчення школи.
Література
PAGE 1