Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Питання для самоконтролю
з теми
«Теоретико-методичні основи оздоровчого тренування»
Рекомендована література
Базова
К. : Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, №14. – Ст. 80.
4. Шиян Б. М. Методика викладання спортивно-педагогічних дисциплін у вищих навчальних закладах фізичного виховання і спорту : навч. посібник / Б. М. Шиян, В. Г. Папуша / – Харків : «ОВС», 2005. – 208 с.
5. Рибковський А. Г. Системна організація рухової активності людини / А. Г. Рибковський, С. М. Канішевський / – Донецьк : ДонНУ, 2008. – 436 с.
Допоміжна
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Харківський інститут фінансів
Українського державного університету фінансів
та міжнародної торгівлі
Кафедра фізичного виховання
«Фізичне виховання»
Опорний конспект лекції
для студентів ІІ курсу денної форми навчання
галузі знань 0305 «Економіка та підприємництво»
напряму підготовки : 6.030503 «Міжнародна економіка»,
6.030505 «Управління персоналом та економіка праці»,
6.030508 «Фінанси і кредит», 6.030509 «Облік і аудит»,
6.030508 «Фінанси і кредит» зі скороченим терміном навчання
освітньо-кваліфікаційного рівня - бакалавр
IV семестр
Укладачі: Гордієнко Г.В., зав кафедрою,
Болтєнкова О.М., ст. викладач
Розглянуто та ухвалено
на засіданні кафедри
Протокол від 28.08.12 № 1
Харків
2012 рік
ТЕМА . ПІДГОТОВЧО – ВІДНОВЛЮВАЛЬНІ
ФОРМИ ФІЗИЧНОЇ АКТИВНОСТІ
Мета: здобуття знань основ системи забезпечення працездатності осіб фізичною культурою і спортом. Уміння застосовувати їх на практиці у своїй фізичній активності.
Зміст
Вступ……………………………………………………………………………..17
до СМГ…………………………………………………………………….…24
Висновки…………………………………………………………………………25
Питання для самоконтролю…………………………………………………….26
Рекомендована література………………………………………………………27
ВСТУП
Однією з основних ознак здорового способу життя є висока фізична активність – рух. Величезні можливості, закладені в організмі кожного студента, можуть бути реалізовані в здоров'я і активне довголіття тільки за умови постійної дружби з фізичними навантаженнями. На жаль, більшість студентів нашої держави ведуть мало рухомий спосіб життя. Саме з них формується багатомільйонна армія людей, які не можуть вважатися повністю здоровими, але поки-що екстреної медичної допомоги не потребують.
Зовні непомітні хвороби чи симптоми (хронічний гастрит, порушення дихання, гіпертонія, зайва вага тощо) з часом призведуть до серйозних захворювань, які важко вилікувати. Особливо тривожить той факт, що кількість студентів, які балансують на грані здоров'я й нездоров'я, катастрофічно зростає.
Сприяє низькому рівневі фізичної активності також і науково-технічний прогрес, автоматизація промисловості, розвиток транспорту, механізація домашньої праці, телефонізація, телебачення, які скоротили до мінімуму рухову активність людини.
З різних причин, кількість хворих студентів в ВНЗ зростає. Тому дуже важливо своєчасно виявити студентів з відхиленнями в стані здоров’я, які не мають незворотнього характеру, однак, в той же час знижують функції і працездатність.
Звільнення студентів від фізичної активності та вимушений спокій негативно позначаються на загальному стані студента і на протіканні локального патологічного процесу. Клінічні спостереження та практичний досвід показують, що контингент студентів з відхиленнями у стані здоров’я особливо потребує застосування засобів фізичної культури при оздоровленні, а невиправдані звільнення від занять фізичного виховання лише шкодять здоров’ю студента.
Звільнення студентів від занять фізичними вправами може носити лише тимчасовий характер. Звільненими можуть бути тільки студенти, які не ходять до навчального закладу з причин значних патологічних відхилень у стані здоров’я.
Тимчасове звільнення від занять або їх обмеження бувають необхідними, коли небажано активізувати фізіологічні процеси в організмі: після перенесених гострих та загострень хронічних захворювань, при загальному важкому стані, високій температурі, сильних болях, інтоксикації.
1. ОСНОВНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ ЧЕРЕЗ РУХОВУ АКТИВНІСТЬ ТА ФІЗИЧНІ ВПРАВИ.
До найважливіших факторів формування здорового способу життя належать фізична активність і загартування організму студентів.
Режим руху, усвідомлення потреби в активній діяльності, ритмі активності, відпочинку і сну є обов'язковими компонентами здорового способу життя, мають біологічну, а не тільки соціальну природу і відпрацьовувалися в процесі адаптації, еволюції і природного добору протягом мільйонів років. Вони генетичне закріплені в регуляторних системах організму в якості інстинктів, біологічних ритмів, тісно пов'язаних із ритмікою природних процесів у геокосмічній сфері.
Філософські принципи – рух, як засіб існування матерії, а життя - це рух мають реальне втілення в біологічному світі у житті людини. Мускулатура опорно-рухового апарату і внутрішніх органів забезпечує цю механічну форму руху, а саме рух обґрунтовує необхідність існування мускулатури і систем її забезпечення, тобто вісцеральних систем.
Дослідники розрахували, що для нормального активного стану організму і підтримки здоров'я, Студент повинен робити щодоби до 10000 кроків, тобто при середній ширині кроку 70-80 см проходити за день 7-8 км.
Рекомендуючи рух, потрібно орієнтуватися насамперед на об'єм і характер рухової активності людини, яка у великій мірі залежить від специфіки виконуваної роботи. Тисячоліттями життя людей було пов'язане переважно з фізичною працею, на яку припадало до 90% зусиль. За роки останнього століття склалися інші співвідношення, виник дефіцит рухової активності. А без визначеного обсягу постійної рухової активності людина не може дожити до старості, не може бути здоровою.
Студенти повинні знати і вести пропаганду необхідності рухової активності. У своїй пропаганді потрібно вказувати на те, що доведено багатьма дослідженнями: здоровий спосіб життя допомагає зберегти цілком задовільну працездатність до 70-75 років, але для цього постійно необхідно працювати м'язами, щоб компенсувати дефіцит рухової активності.
2. ФОРМИ ФІЗИЧНОЇ АКТИВНОСТІ.
У студентів без явних фізичних вад або недугів, фізичні рухи можуть застосовуватись у формі аеробіки.
Аеробіка - це система фізичних вправ, енергозабезпечення яких здійснюється за рахунок використання кисню. До аеробних відносяться тільки ті циклічні вправи, в яких бере участь не менше за 2/3 м'язової маси тіла. Для досягнення позитивного ефекту тривалість виконання аеробних вправ повинна бути не менше за 20-30 хв.
Аеробіка включає комплекс дозованих фізичних вправ, які виконуються з різним фізичним навантаженням і швидкістю. Вправи виконують на свіжому повітрі, здебільшого у супроводі музики, завдяки чому створюється піднесений емоційний стан при виконанні фізичних рухів, що активізує процеси енергетичного обміну, засвоєння організмом кисню, діяльність симпатоадреналової системи. Все це сприяє ефективному відновленню фізичних сил організму, швидкому зняттю втоми, підвищенню працездатності, поліпшенню настрою.
Оздоровча ходьба. Однією з форм фізичної активності є оздоровча (прискорена) ходьба: при відповідній швидкості (до 6,5 км/г) її інтенсивність може досягати зони тренуючого режиму (ЧСС 120-130 уд/хв). При таких умовах за 1 г. ходьби витрачається 300-400 ккал енергії в залежності від маси тіла (приблизно 0,7 ккал/кг на 1 км пройденого шляху). Наприклад, людина з масою тіла 70 кг при проходженні 1 км витрачає біля 50 ккал. При швидкості ходьби 6 км/г сумарна витрата енергії становитиме 300 ккал. При щоденних заняттях оздоровчою ходьбою (по 1 г) сумарна витрата енергії за тиждень складе біля 2000 ккал, що забезпечує мінімальний (пороговий) тренувальний ефект - для компенсації дефіциту енерговитрат і зростанню функціональних можливостей організму.
Ранкова гігієнічна гімнастика (РГГ). Ранкова гігієнічна гімнастика має особливе значення під час переходу організму людини від стану сну до бадьорості, здатності підвищення тонусу нервової та м'язової систем, працездатності, її потрібно виконувати кожного дня всім студентам.
Завданням ранкової гігієнічної гімнастики є стимулювання ряду фізіологічних функцій організму, які, звичайно, під час сну трохи послаблюються, загальмовуються. Це, насамперед, стосується діяльності серцево-судинної і дихальної систем. У результаті проведення РІГ швидко підвищується загальний тонус організму, пожвавлюється діяльність серцево-судинної системи, внаслідок чого ліквідуються вогнища застійної, депонованої крові, зокрема, у черевній порожнині. Посилюється функція дихання: збільшується його глибина, поліпшується легенева вентиляція. Покращується також і діяльність шлунково-кишкового тракту, нирок, поліпшуються процеси обміну речовин тощо.
Ранкова гігієнічна гімнастика - це комплекс фізичних вправ, характер яких та форма проведення різноманітні й залежать від мети занять. Якщо розглядати РГГ як засіб підняття функціональних можливостей організму, що були знижені під час сну, то достатньо виконувати її протягом 10-15 хв., застосовуючи прості вправи, які не викликають відчуття втоми.
Загальний принцип побудови комплексу полягає в тому, щоб забезпечити участь основних м'язових груп в русі, що в свою чергу активно впливає на роботу внутрішніх органів. У комплекс РГГ потрібно також включати вправи як на дихання, так і на гнучкість. Потрібно уникати виконання вправ статичного характеру, із значним обтяженням, на витривалість (наприклад, тривалий біг до втоми).
Складання комплексу РГГ включає ряд послідовних етапів. Передусім визначають його загальну тривалість відповідно до фізичної підготовленості й рухових можливостей студентів. Найбільш оптимальною є тривалість 10-15 хв.
Послідовність виконання вправ.
До вправ 2 і З пунктів додаються силові вправи без обтяження або з невеликими обтяженнями для м'язів рук, тулуба і ніг (згинання та розгинання рук в упорі лежачи, вправи з легкими гантелями, з еспандером, резиновими амортизаторами).
Складаючи і виконуючи комплекси РГГ, слід звернути увагу на те, що фізіологічне навантаження на організм слід підвищувати поступово, з максимумом у середині і поступовим зниженням у другій половині комплексу.
Збільшення і зменшення навантаження повинно бути хвилеподібним. Кожну вправу слід починати виконувати в повільному темпі й з малою амплітудою рухів, поступово збільшуючи їх до середніх величин.
На кожному занятті, виконуючи вправи, студенти повинні отримувати оптимальне навантаження. Це, значною мірою, залежить від кількості повторень і темпу виконання вправ. Між серіями з 2-3 вправ виконуються вправи на розслаблення або в повільному темпі. Шляхом зміни темпу і ступенем м'язового напруження можна дозувати фізичне навантаження і визначати основний характер роботи (силовий, швидкісний, швидкісно-силовий).
Загальна кількість вправ, що входять до комплексу РГГ не повинна перевищувати 10-12 вправ. Доцільно через кожні 7-10 днів доповнювати комплекс, використовуючи нові вправи, змінюючи вихідні положення, враховуючи ступінь фізичної підготовленості студентів.
Під час виконання РГГ, необхідно особливу увагу звертати на правильне дихання. Вдих і видих рекомендується поєднувати з рухами. Дихати слід через ніс або одночасно через ніс та рот.
Основною умовою позитивного впливу занять РГГ на організм є їх системність. У процесі регулярного виконання фізичних вправ виробляються умовні рефлекси або певні рухові навички, а потім і динамічний стереотип. Тривалі перерви призводять до втрати вироблених рухових навиків. У цьому випадку відновлення занять рекомендується розпочинати з найпростіших вправ комплексу. Слід пам'ятати, що протягом часу, відведеного на РГГ, недоцільно вирішувати багато завдань. Найбільш раціонально на одному занятті використовувати вправи з невеликими обтяженнями, до яких додаються координація рухів, гнучкість та розслаблення.
3. МЕТА І ЗАВДАННЯ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ, ЩО МАЮТЬ ВІДХИЛЕННЯ У СТАНІ ЗДОРОВ’Я.
У відповідності с особливостями контингенту студентів, що складають спеціальні медичні групи (СМГ), певних особливостей набувають мета і завдання фізичного виховання цих студентів.
Метою фізичного виховання студентів, які за станом здоров’я віднесені до СМГ, є прискорення ліквідації патологічних процесів, відновлення і зміцнення здоров’я, досягнення максимально – можливого для даного індивіда рівня фізичного розвитку, психологічної і рухової підготовленості. Кінцева мета – виховання навичок здорового способу життя, та потреб до самостійних систематичних занять фізичною культурою.
Основні завдання СМГ фізичного виховання студентів:
1) підвищення функціональної активності органів і систем організму студентів, ослаблених хворобою;
2) загартування організму. Ця обставина набуває вирішального значення за наявності в групі студентів із серцево-судинними захворюваннями, хронічною пневмонією, бронхіальною астмою та інше. Водночас при проведенні занять на відкритому повітрі, студенти нерідко переохолоджуються, що призводить до рецидивів захворювань. З огляду на це, в прохолодну погоду перед виходом із приміщення повідомляються завдання; не допускаються тривалі простої; нагадуються особливості дихання в прохолодну погоду; вибираються затишні місця, тощо.
3) розвиток фізичних здібностей і оволодіння руховими навичками, які компенсують існуючі недоліки організму.
4) вироблення активного ставлення студентів до переборення своєї фізичної неповноправності; (через виховання мотивації, пояснення впливу фізичного виховання на організм: перші зрушення активної стимуляції).
5) забезпечення студентів методичними знаннями про причини хвороби і відставання в розвитку, про оздоровчі засоби і методи, які компенсують недоліки організму: навчити їх методиці самоконтролю;
6) формування стійкої системи звичок до систематичних занять оздоровчо-лікувальної фізкультури;
7) прищеплення навичок та виховання звичок особистої та громадської гігієни, необхідних у побуті та навчанні.
Не втрачають своєї актуальності і загальні завдання, що стосуються всіх студентів, наприклад: засвоєння життєво-важливих рухових умінь та навичок; підвищення фізичної і розумової працездатності; формування постави та профілактика і корекція плоскостопості; виховання культури рухів, тощо.
4. ЗАСОБИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ, ВІДНЕСЕНИХ ДО СМГ.
Основними засобами фізичного виховання студентів, що мають відхилення у стані здоров'я є фізичні вправи, що використовуються з лікувальною метою та природні чинники. Вправи підбираються, виходячи з медичних показань та протипоказань. Всі вправи поділяються на загально-розвиваючі й загальнозміцнюючі, спрямовані на оздоровлення та зміцнення всього організму, та спеціальні, які мають вибіркову дію. Часто одні і ті ж самі вправи для однієї людини можуть бути загальнозміцнюючими, а для іншої – спеціальними. Наприклад, вправи для тулуба, за умови спеціальної методики їх використання, застосовуються, як спеціальні при порушеннях постави. Лікувальний ефект фізичного виховання в групах СМГ перш за все визначається використанням спеціальних вправ.
Фізичні вправи, що використовуються у фізичному вихованні зі студентами СМГ, діляться на гімнастичні, ігрові, туристичні (прикладні).
До гімнастичних вправ належать: вправи на рівновагу, координацію, ідеомоторні вправи та корегуючі. Вправи на рівновагу активізують не лише вестибулярні, але й тонічні і статичні рефлекси. Вони застосовуються для подолання дискоординації між руховими та вегетативними функціями (головокружіння, нудота, потовиділення, зниження ЧСС).
Вправи на координацію сприяють відновленню та удосконаленню загальної координації студента, чи координації окремих сегментів тіла. Ідеомоторні вправи сприяють підвищенню електрозбудливості м’язів, активізують процеси дихання і кровообігу. Вони використовуються як засіб для підвищення загального тонусу організму.
Корегуючи вправи використовуються:
Ці вправи використовуються при захворюванні та порушенні опорно-рухового апарату. Також розглядаються такі групи видів гімнастичних вправ:
Туристичні, або прикладні вправи – це ходьба, біг, лазіння, ходьба на лижах, вправи у воді. Розглянемо особливий механізм впливу фізичних вправ, що виконуються у воді. Специфіка дії водного середовища полягає у наявності гідростатичного тиску.
Так, при зануренні хворого у воду по шию вдих утруднюється, а видих полегшується, збільшується кровопоповнення легеневих судин, припіднімається діафрагма, що супроводжується зменшенням життєвої ємкості легень – отже, дихання відбувається з подоланням опору. Кровообіг затрудняється внаслідок посиленого приливу крові до серця. Це навантаження (у фізіологічних межах) компенсується за умови нормального функціонування серцево-судинної системи через збільшення об'єму серця. Навіть найпростіші рухи у воді збільшують хвилинний і ударний об’єм серця на 1/3. Суттєве значення відіграє зменшення ваги тіла під дією виштовхуючої сили води. Це дуже важливо при фізичному тренуванні осіб з порушенням опорно-рухового апарату, нервової системи, серцево-судинної системи тощо. Механічна дія води вимагає більших зусиль при подоланні опору води. Температурна дія створює загартовуючий ефект та (тепла вода) зменшує рефлекторну збудливість і біль. Вправи у воді мають психотерапевтичне значення – покращують самопочуття та зміцнюють віру у зцілення.
Лікувальний вплив спеціальні рухливі ігри. Основна перевага ігор перед дозованими вправами є те, що гра завжди пов’язана з ініціативою, фантазією, творчістю, емоціями та стимуляцією рухової активності. Творчість, фантазія посилюють мозкові імпульси, які в свою чергу стимулюють гіпофіз, діяльність щитовидної залози та всієї ендокринної системи. Позитивні емоції є важливим чинником оздоровлення. Доведено, що сміх є потужним терапевтичним фактором. Рухливі ігри, що супроводжуються смішними ситуаціями, викликають щирий сміх у студентів і значить є незамінним коректором у лікуванні. За ступенем навантаження на організм ігри діляться на групи: на місці, малорухомі, рухливі, спортивні.
Хоча всі вправи тією, чи іншою мірою пов'язані з диханням, прийнято виділяти групу дихальних вправ у самостійну. Дихальні вправи – один з найважливіших методів загальної реабілітації. Існують різноманітні методики дихальних вправ, які застосовуються в залежності від стану хворого. Однак, спільне правило для них – це активізація видиху, що дозволяє цілеспрямовано втручатися в дихальний цикл. Всі дихальні вправи діляться на динамічні, що поєднуються з рухами руками, плечового поясу, тулуба та статичні (умовно), які відбуваються лише при участі діафрагми та міжреберних м’язів.
5. ОСОБЛИВОСТІ ЗАНЯТЬ ЗІ СТУДЕНТАМИ СМГ.
При проведенні систематичної роботи по фізичному вихованню зі студентами, що мають відхилення у стані здоров'я використовуються різноманітні форми фізичної культури: фізкультурно-оздоровчі заходи протягом навчального дня (гімнастика до занять; фізкультурні хвилини і паузи, тощо), заняття фізичними вправами (змагання, вечори, свята, дні здоров’я, індивідуальні самостійні заняття, заняття лікувальною і корегуючою гімнастикою).
Під час виконання загальнорозвиваючих вправ, особливу увагу потрібно звертати на рівномірне, змішане дихання; виключати вправи, що вимагають затримки дихання, великих м'язових зусиль. Загальнорозвиваючі вправи добирають так, аби в роботі брали участь усі м’язові групи, але не одночасно. Загальнорозвиваючі вправи виконуються із спеціальними дихальними у такому співвідношенні: 2 : 1 перші 2 місяці занять; потім 3 : 1 та 4 : 1. Незалежно від характеру захворювань широкого застосування набувають вправи на поставу.
В основній частині заняття вирішуються основні завдання. Методика її проведення залежить від характеру захворювання (діагноз; стадія хвороби; захворювання, що супроводжують) та фізичного розвитку студентів. В основній частині студенти виконують індивідуальні вправи на розслаблення. Для покращення фізичного стану студентів спеціальні вправи чергуються із загально-розвиваючими. Тут же вивчається техніка рухових дій, передбачених програмою з фізичного виховання для СМГ.
Заключна частина включає дихальні вправи, вправи на розслаблення для приведення організму до відносно спокійного стану; підведення підсумків.
ВИСНОВКИ
Життя без рухів неможливе так само, - як без повітря, води та їжі. Колись лікарі говорили, що тіло без рухів схоже на стоячу воду - пліснявіє, псується та гниє.
Мудреці казали: "Рух здатний замінити всі на світі ліки, але жоден з ліків не замінить руху", У слушності цього давно вже переконалися ті, хто живе за принципом: рух — це життя. Свої переконання, а головне — здоров'я, вони відстоюють не тільки на словах.
Фізичне виховання студентів є важливою ланкою, невід'ємною частиною всієї системи корекційно-реабілітаційної та навчально-виховної роботи. Метою фізичного виховання студентів з обмеженими можливостями є створення за допомогою корекційних вправ та спеціальних рухових режимів передумови для успішної побутової, трудової та соціальної адаптації та інтеграції в суспільство.
До основних життєво необхідних рухів відносяться ходьба, біг стрибки, лазіння, метання, рівновага та інші. Ці рухи є основною для фізичного розвитку студента, вони сприяють розширенню функціональних властивостей серцево-судинної, дихальної системи, удосконаленню діяльності центральної нервової системи, зміцненню опорно-рухового апарату та тим самим загальному покращенню здоров'я та працездатності організму.
Проведення підготовчо-відновлювальних форм фізичної активності повинно спиратися на основні педагогічні принципи навчання: від простого до важкого, від відомого до невідомого, від окремого до загального, принцип індивідуального підбору вправ, взаємозв’язку вивченого та того, що навчається.
Всі підготовчо-відновлювальні форми фізичної активності допомагають ефективному відновленню фізичних сил організму, швидкому зняттю втоми, підвищенню працездатності, поліпшенню настрою, зростання функціональних можливостей організму.
Питання для самоконтролю
з теми
«Підготовчо-відновлювальні форми фізичної активності»
1. Основні засади формування здорового способу життя через рухову активність та фізичні вправи.
2. Форми фізичної активності.
3. Мета і завдання фізичного виховання студентів, що мають відхилення у стані здоров’я.
4. Засоби фізичного виховання студентів, віднесених до СМГ.
5. Особливості занять з фізичного виховання студентів, віднесених до СМГ.
Рекомендована література
Базова
Допоміжна
Глосарій основних понять
з дисципліни «Фізичне виховання».
Фізична адаптація – пристосування організму до фізичних навантажень, що змінюються.
Атлетизм – прояв високого фізичного розвитку та фізичної підготовленості.
Аеробіка – система ритмічних, виконуваних під музику вправ, що підвищують кисневий обмін; ритмічна гімнастика.
Альпінізм – вид спорту; сходження на важкодоступні гірські вершини, льодовики.
Абсцес – вогнищеве гнійне запалення, яке характеризується утворенням порожнини, заповненої гноєм.
Аденоїди – паталогічна гіпертрофія носоглоткового, глоткового мигдалика, який міститься на задньоверхній стінці носоглотки.
Аденома – доброякісна пухлина, яка розвивається із залозистого епітелію.
Алергія – підвищена чутливість організму до різних речовин, яка пов’язана із зміною його реактивності.
Аритмія серця – різноманітні зміни автоматизму, збудливості та провідності міокарда, які призводять до порушення нормальної координації скорочень між різними ділянками міокарда чи відділами серця, змін ритму та темпу серцевих скорочень.
Артеріальний тиск - тиск, який спричиняється кров’ю в артеріальних судинах організму.
Артрози – дегенеративно-дистрофічні захворювання суглобів.
Баскетбол - спортивна гра в м’яч між двома командами, учасники якої повинні руками закидати м’яч у сітку (кошик), що висить на стовпі.
Біцепс – двоголовий м’яз передньої частини плеча, згинає передпліччя у ліктьовому суглобі, бере участь у відведенні і згинанні руки у плечовому суглобі.
Бодібілдинг – мистецтво формування свого тіла; культуризм.
Важка атлетика – вид спорту, що полягає в підніманні ваги.
Варикозне розширення вен – зміни вен, що характеризуються нерівномірним збільшенням їхнього просвіту, зміною ходу судин, функціональною недостатністю клапанів і порушеннями венозного відтоку.
Вивих – стійке зміщення суглобових кінців кісток за межі їхньої фізіологічної рухомості, що викликає порушення функції суглоба.
Випад – різка подача корпуса вперед або вбік з упором на одночасно винесену зігнуту ногу.
Виразкова хвороба – хронічне рецидивуюче захворювання, яке характеризується утворенням виразки у шлунку або у дванадцятипалій кишці внаслідок розладу загальних і місцевих механізмів нервової та гормональної регуляції основних функцій гастродуоденальної системи, порушення трофіки і розвитку протеолізу слизової оболонки.
Виховально-оздоровчий – який поєднує процеси виховання та оздоровлення.
Відновлювати – надавати попереднього вигляду.
Відпасувати – віддати пас партнерові.
Відскакувати - стрибком або кількома стрибками віддалятися від кого-, чого-небудь.
Вільні вправи (рухи) – гімнастичні вправи без використання приладів.
Витривалість – здатність протистояти стомленню. Розрізняють м’язову і кардіореспіраторну (аеробну чи загальну) витривалість.
Внатяжку – у мінімальній кількості, ледве-ледве.
Волейбол – спортивна гра, що полягає в перекиданні руками м’яча через сітку від однієї команди до іншої.
Галопом – дуже швидким бігом.
Гастрит – ураження слизової оболонки шлунка з переважно запальними змінами при гострому розвитку процесу і з явищами дисрегенерації, структурної перебудови з прогресуючою атрофією її при хронічному перебігу.
Гантель – гімнастичний снаряд у вигляді двох чавунних куль, з’єднаних короткою круглою ручкою.
Гейм – певне число очок у деяких іграх. Частина партії.
Геронтологія – наука, що вивчає причини і закономірності процесу старіння людини.
Гіпертрофія – збільшення об’єму та маси тканини, органа або його частини внаслідок розмноження клітин або збільшення об’єму клітинних елементів, що зумовлене регенерацією органоїдів.
Гиря – металевий предмет певної ваги для гімнастичних вправ.
Гігієна – сукупність практичних заходів, що забезпечують збереження здоров’я людини.
Гіпоксія – зниження кількості кисню в організмі.
Гіподинамія – зменшення м’язових зусиль, що витрачаються на утримання пози, переміщення тіла у просторі, а також на фізичну працю.
Гімнастика – система фізичних вправ, яка сприяє загальному розвиткові організму та зміцненню здоров’я.
Гістамін – тканинний гормон, що має сильну біологічну дію.
Гомілка – частина ноги від коліна до ступні.
Гормон – біологічно активна речовина, що утворюється і виділяється в кров залозами внутрішньої секреції.
Готуватися – здійснювати підготовку до чого-небудь, мати намір щось робити.
Грація – витонченість, краса в позах, рухах.
Група – кілька осіб, що знаходяться разом.
Гурток – організація осіб, об’єднаних для спільної діяльності, спільних занять.
Гнучкий – який легко згинається.
Двобій – бій, боротьба двох супротивників.
Двоєборство – спортивне змагання, що складається з двох видів вправ.
Динамографія - дослідження м’язової діяльності, що базується на графічній реєстрації сили та швидкості скорочення м’язів.
Діапазон – різниця між найбільшим та найменшим значеннями, які може приймати дана величина або функція.
Дієта – певний режим харчування.
Діабет – патологічний стан, що характеризується виділенням великих кількостей сечі і деяких хімічних речовин, які утворюються в організмі в процесі обміну речовин.
Дискінезія – розлад рухової функції.
Дмухати – випускати з рота сильний струмінь повітря, дути.
Довільний – нічим не обмежений.
Доза – певна кількість будь-чого.
Допінг – речовина, що тимчасово підсилює фізичну і психічну діяльність організму.
Досконалий – який має потрібний ступінь довершеності.
Досягнення – позитивний результат роботи, успіх.
Друге дихання – стан, що настає після гострої втоми, яка появилася на початковому періоді інтенсивної м’язової роботи, і характеризується поліпшенням самопочуття і підвищенням працездатності.
Енерговитрати під час фізичного навантаження – це кількість енергії, яка витрачена організмом за визначений проміжок часу під час роботи.
Екологічні фактори – елементи середовища, що здійснюють той або інший вплив на певні організми.
Ентероколіт – запальне або запально-дистрофічне ураження слизової оболонки тонкої і товстої кишок.
Ентузіазм – сильний запал, захоплення, душевне піднесення.
Епідемія – масове поширення якої-небудь інфекційної хвороби.
Жвавий – повний життєвої сили, енергії, з швидкими, легкими рухами, рухливий.
Жест – рух тіла чи рук , який супроводжує людську мову , або заміняє її.
Жовчнокам’яна хвороба – захворювання, зумовлене утворенням та наявністю конкрементів у жовчному міхурі та в жовчних протоках.
Забіг – у спортивних змаганнях – біг на певну відстань.
Завдання – наперед визначений , запланований для виконання обсяг роботи.
Загартуватися – ставати фізично або морально стійким, міцним, витривалим.
Залежність – перебування під чиїмось впливом або чиєюсь владою, підкорення кому-, чому-небудь.
Запасний – гравець , який заміняє собою кого-небудь з основного складу команди, який призначений для заміни.
Зарядка – фізичні вправи, які виконуються з метою оздоровлення організму.
Заслуга – вчинок, діяльність, гідні поваги, загального визнання, високої оцінки.
Захворювання – порушення нормальної життєдіяльності організму, хвороба, недуга.
Захисник – той, хто у складі спортивної команди здійснює захист під час гри.
Згуртуватися – об’єднуватися в одне нерозривне ціле; досягати узгодженості в діях, вчинках.
Здоров’я – стан організму, за якого нормально функціонують усі його органи.
Здоровий спосіб життя – типова сукупність форм і способів повсякденної життєдіяльності особистості, заснована на культурних нормах, цінностях, сенсі діяльності, яка зміцнює адаптивні можливості організму.
Злагоджений – який відзначається погодженістю дій, рухів.
Змагання – зустріч для здобуття першості з якого-небудь виду спорту.
Знаряддя – пристосування, прилад, механізм, за допомогою якого виконується певна дія.
Зусилля – напруження фізичних, розумових або духовних сил.
Імунна система – морфофункціональна система, що включає центральні (кістковий мозок, тимус) та периферійні (селезінка, лімфатичні вузли) органи імунітету, а також вогнищеві скупчення лімфоцитів, що розсіяні по організму, у тому числі лімфоцитів, циркулюючих за током крові і лімфи.
Ішемічна хвороба серця – група захворювань і патологічних станів серця, головним етіологічним фактором яких є атеросклероз вінцевих артерій, що зумовлює за певних умов невідповідність між потребою міокарда в кровопостачанні і можливою величиною притоку крові через уражену артерію.
Інвентар – сукупність предметів, що входять до складу майна установи чи підприємства.
Інертний – позбавлений активності та ініціативи, малорухливий.
Йога – давньоіндійська філософська школа ідеалістичного напрямку, за вченням якої людина може злити свою душу з Богом, досягти найвищого блага самопізнання.
Категорія – група, розряд однорідних предметів, осіб, що відрізняються від інших певними ознаками. Альпініст першої категорії.
Кікбоксинг – вид спорту, що поєднує техніку та правила боксу з прийомами східних єдиноборств.
Кінезис – вивчення рухів тіла та їх комунікативних функцій.
Козел – гімнастичний приладдя перестрибування , що має форму короткої колоди на 4-х високих ніжках, оббитої шкірою.
Коліт – запально-дистрофічне ураження товстої кишки.
Команда – спортивний колектив на чолі з капітаном.
Комбінація – низка цілеспрямованих прийомів гри в боротьбі за перемогу над противником.
Комплекс – сукупність пристроїв, явищ, дій, вправ, що становлять одне ціле.
Компонувати – складати з окремих частин що-небудь ціле.
Конкуренція – суперництво, боротьба за досягнення кращих результатів, змагання.
Короткозорість – один із видів аномалій рефракції ока, при якому паралельні промені, що потрапляють в око, після заломлення сходяться у фокусі не на сітківці, а попереду неї.
Критерій – підстава для оцінки, визначення або класифікація чогось, мірило.
Кровообіг – рух крові чи гемолімфи, по системі кровоносних судин та порожнин. К. відіграє транспортну роль у внутрішніх процесах організму: обміні речовин, гуморальній регуляції, терморегуляції, захисті організму.
Крок – рух ногою вперед, назад, убік.
Крос – спортивний біг або перегони пересіченою місцевістю.
Кросівки – спортивні легкі закриті черевики.
Кубок – ваза з коштовного матеріалу, що її вручають як приз переможцям спортивних змагань.
Культуризм – система фізичних вправ, що має на меті розвиток мускулатури людського тіла.
Ліга – у командних спортивних іграх – група команд одного класу, що змагаються між собою.
Лідер – особа чи група осіб, що йде першою в змаганні.
Лікувальна фізкультура – використання комплексу засобів фізичної культури з профілактичною, лікувальною та реабілітаційною метою.
Луза – отвір, у який має впасти більярдна куля.
Майстер спорту – звання, що надається людям, які досягли видатних успіхів у спорті.
Міозит – запалення м’язів.
М’язове скорочення – сукупність процесів, які змінюють механічний стан м’яза. Характеризується укороченням м’яза і розвитком механічного напруження.
Надлишкова маса тіла – маса тіла, яка перевищує нормальну чи стандартну
для даного індивіда залежно від статі, росту, віку і статути.
Нервова система – система нервових елементів та органів, що регулює і координує усі функції організму, здійснює взаємозв’язок усіх частин організму між собою і з навколишнім середовищем.
Ниркова недостатність – симптомокомплекс, що ровивається внаслідок порушення ниркового кровообігу, клуб очкової фільтрації, канальцевої реабсорбції та секреції, а також концентраційної здатності нирок. Проявляється азотемією, порушенням електролітно-водного балансу та кислотно-лужної рівноваги.
Нозологія – розділ теоретичної медицини, що включає вчення про хвороби, їх класифікацію і номенклатуру, діагноз, етіологію, патогенез, загальні принципи лікування та профілактику захворювань.
Марафон – вид легкоатлетичних змагань – біг на 42 км 195 м.
М’яз – тканина живого організму, здатна скорочуватися, забезпечуючи функцію руху частин тіла, мускул.
Наполегливий – завзятий, стійкій, непохитний у досягненні певної мети.
Наснага – фізична енергія, сила.
Нокаут – сильний удар, після якого супротивник не може встати.
Оздоровчий ефект від виконання фізичних вправ виникає за таких умов:
Особиста гігієна – сукупність гігієнічних правил поведінки людини, які сприяють збереженню і подовженню строку активного життя.
Орієнтування у просторі – здатність людини визначати свою позицію і характер переміщення у просторі стосовно лінії горизонту, вектора сили ваги та оточуючих предметів.
Ортостатичні проби – тести функціональної діагностики, які ґрунтуються на вимірюванні динаміки різних параметрів кровообігу, що виникають під впливом ортостатичного навантаження – при зміні позиції тіла, досліджуваного від горизонтальної до вертикальної позиції або у процесі перебування у вертикальній позиції.
Остеохондроз – захворювання, в основі якого лежать дистрофічні зміни суглобового хряща і прилеглої кісткової тканини. Терміном «Остеохондроз» частіше позначають дегенеративно-дистрофічні захворювання між хребцевих дисків.
Параолімпіада – Олімпійські ігри, в яких беруть участь спортсмени-інваліди.
Пам’ять - одна із найважливіших функцій центральної нервової системи, завдяки якій сприймається вплив ззовні, закріплюється, зберігається і відтворюється отримана інформація.
Панкреатит – запалення підшлункової залози.
Патологічний стан – стійке відхилення від норми, що має біологічно негативне значення для організму.
Пас – передача м’яча, шайби кому-небудь із гравців своєї команди.
Пенальті – у грі в футбол – штрафний удар з відстані 11 м., який відбиває лише воротар.
Першість – змагання за перше місце з якого-небудь виду спорту.
Пієлонефрит – неспецифічний запальний процес з переважним ураженням проміжної тканини нирки та її чашечко-мискової системи.
Поза – положення тіла людини.
Поразка – невдача у спортивних змаганнях.
Пульс – повштовхоподібні коливання стінок кровоносних судин, спричинені викиданням крові з серця при кожному його скороченні.
П’ятиборство – спортивне змагання , що охоплює п’ять видів спорту, комплекс фізичних вправ.
Реабілітація – відновлення здоров’я, спеціальної тренованості (спортсменів) після перенесених захворювань, травм і патологічних станів.
Ревматизм – системне запальне захворювання сполучної тканини з переважною локалізацією процесу в серцево-судинній системі.
Рефлекс – відповідь організму на подразнення рецепторів.
Розминка – комплекс підготовчих вправ, які виконуються для підвищення працездатності перед тренувальним заняттям.
Рухова активність – природна і спеціально організована рухова діяльність людини. Оптимальна рухова активність забезпечує розвиток і вдосконалення різноманітних процесів життєдіяльності, підтримання і зміцнення здоров’я.
Спорт – складова частина фізичної культури, засіб і метод фізичного виховання, заснований на використанні змагальної діяльності і підготовці до неї, у процесі чого порівнюються й оцінюються потенційні можливості людини.
Санація – оздоровлення.
Стомлення – тимчасове зменшення функціональних можливостей організму, яке викликане інтенсивною або тривалою працею і проявляється зниженням працездатності.
Стомлюваність – властивість організму (фізіологічної системи, органу) бути схильним до стомлення.
Сухожилки – сполучно-тканинна частина м’яза, за допомогою якої він прикріплюється до кістки і приводить її в рух, складається із щільної волокнистої сполучної тканини, пучки якої розміщенні паралельно і об’єднуються дуже тонкими прошарками пухкої тканини, в якій проходять кровоносні судини і нерви.
Тахікардія – збільшення кількості серцевих скорочень.
Тест – система завдань, вправ, яка дозволяє виміряти рівень розвитку певних якостей, властивостей, знань особистості.
Тренування – вправи, які виконуються регулярно протягом визначеного періоду часу.
Травний апарат – комплекс органів, які забезпечують механічну і хімічну обробку їжі, всмоктування її складових частин і виділення незасвоєних залишків.
Тромб – ущільнена маса крові або лімфи, що зсілися, яка утворилася прижиттєво у кровоносній або лімфатичній судині.
Фактор ризику – фактор, що збільшує можливість виникнення певного захворювання.
Фізичне виховання – педагогічний процес, спрямований на формування фізичної культури особистості в результаті педагогічних дій і самовиховання.
Фізичний розвиток – комплекс морфофункціональних показників, який визначає віковий рівень розвитку людини і містить соматичні (довжина тіла і кінцівок , маса тіла тощо), фізіометричні характеристики організму.
Фізичні якості – певні сторони рухових здібностей людини – сила, витривалість, бистрота, гнучкість, спритність.
Функціональний стан – комплекс наявних характеристик тих функцій та якостей людини, які прямо або опосередковано зумовлюють виконання трудової (навчальної) діяльності.
Холецистит – запалення жовчного міхура.