Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
Херсонський державний університет
факультет психології, історії та соціології
Кафедра історії України та методики викладання
ІСТОРИЧНЕ КРАЄЗНАВСТВО
Плани практичних (лабораторних) занять для студентів денної форми навчання
Галузь 0203 Гуманітарні науки Напрям 6.020302
Курс: перший
Укладач Батенко Г.В.
Затверджено на засіданні
кафедри історії України та методики викладання
Протокол № 1 від " " 2012 р.
Херсон – 2012
Лабораторне заняття № 4
Усні джерела в курсі “Історичне краєзнавство”. “Повість минулих літ” – як історичне джерело. (2 год)
План
1. Мова як історичне джерело. Мовні сім'ї, гілки та групи, їх носії на території України.
2. Місцеві перекази, легенди як історичне джерело (регіони – Херсонська область та Крим).
3. Методика збору та опрацювання усних джерельних матеріалів.
4. Початок літописання на Українських землях.
5. “Повість минулих літ” – як історичне джерело. Історична роль Нестора -
літописця.
Методичні рекомендації.
Перше питання демонструє міжпредметний зв'язок історичної науки та філології. Тому спочатку необхідно охарактеризувати мову як історичне джерело показати наявні мовні сім'ї, групи та гілки на території України. Готуючись до семінару, студенти повинні опрацювати певний мовознавчий матеріал, адже ономастика є наукою, яка вивчає власні імена, а історична ономастика вивчає їх історію. Оскільки власні імена - це частина мови, історична ономастика є частиною науки про мови - лінгвістики. Разом із тим власні імена є історичним джерелом, яке дає історику-краєзнавцю при кваліфікованому аналізі цінний матеріал із минулого рідного краю (назви річок, населених пунктів).
Друге питання семінару стосується місцевих переказів і легенд як джерела краєзнавчої інформації. Візьміть до уваги, що ці джерела потребують особливо критичного ставлення і аналізу, вимагають від дослідника-краєзнавця вміння відділити реальні події (історичний фон, канву) від народних домислів. Доцільно навести приклади по регіону, де проживають родини студентів, Херсон та Херсонська область або Крим.
Останнє питання має методологічний характер, вимагає знання спеціальних історичних методів проведення польових досліджень та збору матеріалів (анкетування, опитування, опис і таке ін..).
Питання 4 та 5 взаємопов’язані та потребують знання історії України та визначних її фактів. Літописи та їх історія. Багато цінної інформації про свій край зібрали служителі мо настирів. Вони зосереджували її в так званих літописах. Літописи - описання по роках, ще їх називають аналами (від слова «ано» - рік). Практично всі наші знання з історії та життя русичів від найдавні ших часів і до XII ст., їхні звичаї та обряди почерпнуті з літописів.
Розглянемо «Повість минулих літ» - найдавніший серед давніх літописів, що збереглися до наших днів. Назву отримав за вступним реченням: «Ось повісті минулих літ, звідси пішла Руська земля...». Літописання в Київській Русі роз почалося наприкінці X - початку XI ст. Порічні статті з часом були об'єднані в перший давньоруський літописний звід 1037-1039 рр., створений за ча сів Ярослава Мудрого (1019-1054). Згодом було складено Новгородський звід (1050) і два київських (1073 і 1095). «Повість» мала три редакції. Перша, ймовірно, складена Нестором літописцем у Києво-Печерському монастирі приблизно 1111-1113 рр. (не збереглася). За розпорядженням князя Володимира Мономаха (1113-1125) літопис було відредаговано у Видубицькому монастирі (1116 і 1118). Для сучасників збереглася редакція 1118 р. «Повість» є основним джерелом з історії східного слов'янства і Київської Русі з перших століть нашої ери до початку XII ст.
Рекомендована література
6. Савон В.М. Таємниці назв наших міст і сіл. - Чернігів, 2005.
7. Уривалкін О. Історичне краєзнавство. - Ніжин, 2002.
8. Уривалкін О.М. Історія України. - К., 2005.
9. Україна в Центрально-Східній Європі. - К., 2002.
Лабораторне заняття № 5
Етнологічні джерела курсу “Історичне краєзнавство”. (2 год)
План
1. Етнологічні джерела Історичного краєзнавства. Їх характеристика.
2. Етнологічні джерела регіону Херсонської області та Північного Причорномор’я.
3. Методика збору та опрацювання етнографічного матеріалу..
Методичні рекомендації.
При висвітленні питань про етнографію як джерело вивчення рідного краю та етнографічних особливостей регіону Херсонської області та Північного Причорномор’я доцільно звернути увагу на критерії та особливості історико-етнографічного районування України.
У процесі розгляду питання увага зосереджується на матеріальних предметах традиційно-побутової культури регіону Херсонської області та Північного Причорномор’я. У першу чергу доречно розглянути етнографічну своєрідність краю на прикладі особливостей регіональної символіки і атрибутики - геральдичних знаках, печатках, прапорах, котрі є матеріальними проявами історичної пам'яті населення регіону.
Специфіка історичного розвитку та особливості природно-географічних умов регіону Херсонської області та Північного Причорномор’я сприяли формуванню своєрідних рис побуту, звичаїв, обрядів, народних ремесел і промислів. Розкрийте характерні деталі забудови населених пунктів сільської місцевості, дворів, житлових приміщень, їх внутрішнього начиння, господарських будівель, охарактеризуйте види традиційного ремесла і народних промислів, народного вбрання тощо.
Рекомендована література
1. Українська етнологія: Навч. посібник За ред. В.Борисенко. - К.:Либідь, 2007
2. Бойко М.К. Євстратов В.О. Нариси з історії Чернігівщини. - Чер нігів, 1997.
3. Боплан Гійом Левассер де. Опис України, кількох провінцій Ко ролівства Польського, що тягнуться від кордонів Московії до гра ниць Трансільванії, разом з їхніми звичаями, способом життя і ведення воєн. - К., 1990.
4. Бонь О.І., Іванюк О.Л. Історія України. - К., 2008.
5. Документи Богдана Хмельницкого (1648-1657). - К., 1961.
6. Древняя Русь: город, замок, село. - М., 1985.
7. Карамзин Н.М. История государства Российского. - М., 1990.
8. Костомаров Н. Богдан Хмельницкий. - М., 1994.
Лабораторне заняття № 6
Музеї в “Історичному краєзнавстві”. (2 год)
План
1. Музеї, їх наукове визначення, функції і суспільне призначення.
Методичні рекомендації.
Приступаючи до розгляду першого питання зверніть увагу на те, що краєзнавець у своїй діяльності не може залишити поза увагою музеї, в яких зібрані найрізноманітніші колекції, інформаційний потенціал яких є важливим чинником в історико-краєзнавчій роботі. Відмітьте, що функції музеїв є досить різноманітними і виявляються вони в їхніх особливостях. Зокрема в тому, що в музеях завжди, як правило, зберігаються оригінальні речі, що музеї здійснюють популяризацію оригіналів серед широкого загалу; а, отже, має місце поєднання науково-дослідних та культурно-просвітних функцій.
Розглядаючи друге питання зверніть увагу, що музеї утворюють певну систему, яка знаходиться у постійному розвитку як у територіальному, так і змістовому відношенні, включає в себе музеї різних типів та профілів і називається музейною мережею.
Класифікуючи музеї за їх типом і профілем, студентам варто найбільше уваги з акцентувати на найбільших історичних музеях України, виділивши при цьому Національний музей історії України у м. Києві, Музей історичних коштовностей України у Києві, Харківський історичний музей, Дніпропетровський історичний музей, Чернігівський історичний музей, Одеський історичний музей, фонди яких є одними із найбільших в Україні, зберігають понад 150 тис. пам'яток матеріальної і духовної культури. Особливу увагу приділіть краєзнавчим музеям, які є найпоширенішими в Україні, справедливо вважаються універсальними, оскільки збирають експонують і вивчають матеріали, що розповідають про історію, культуру, природу рідного краю, зосереджують у своїх фондах археологічні, етнографічні, нумізматичні, геологічні, ботанічні, зоологічні, палеонтологічні колекції, а інколи мають і меморіалі відділи. Наведіть відповідні приклади по Херсонській, Одеській області або по рідній місцевості студента.
Рекомендована література
1. Мезенцева Г. Музеєзнавство. - К, 1980.
4. Національні процеси в Україні. Історія і сучасність. Документи і матеріали. - Т. 1. - К., 1997.
5. Нерознак В.П. Названия древнерусских городов. - М., 1983.
6. Полесье: материальная культура. - К., 1988.
7. Саплина Е.В., Саплин А.И. Путешествие в историю. - М., 1995.
8. Сердюк Л. Біля джерел архівної справи на Придесенні // Сіве рянський літопис. - 2000 - № 1.
9. Семар Г.М. Семь раз отмерь. Среди монет, мер и весов. - М., 1992.
10. Скрипник Г. Етнографічні музеї України. - К., 1989.
11. Українська минувшина. - К., 1993.
12. Українська Радянська Енциклопедія. - Т. 1-12. - К., 1977-1985.
13. Уривалкін О.М. Історія України. - К., 2005.
14. Україна в Центрально-Східній Європі. - К., 2002.
15. Фенглер X., Гироу Г., Унгер В. Словарь Нумизмата. - М., 1982.
Лабораторне заняття № 7
Музейні фонди в історичному краєзнавстві. (2 год)
План
1. Музейні фонди та музейна експозиція.
2. Робота краєзнавця з фондами і музейною експозицією місцевих музеїв.
3. Методика опрацювання музейних фондів.
Методичні рекомендації.
Продовжуючи музейну тему, важливо показати значення пошуково-краєзнавчої роботи студентів і школярів для створення шкільного краєзнавчого куточка або музею.
З'ясовуючи питання про музеї місцеві або шкільні, варто підкреслити, що музеї своєю багатогранною діяльністю роблять вагомий внесок у розвиток історичного краєзнавства. Саме музейні фонди та музейні експозиції є найважливішою джерельною базою історико-краєзнавчих досліджень. Дається визначення музейних фондів, музейних експозицій, принципів їх комплектування і розташування музейних колекцій в експозиціях. Особлива увага звертається на характеристику фондів і музейних експозицій, музеїв історико-краєзнавчого профілю.
Методичне питання розглядається з емпіричної точки зору. Краєзнавець, який займається пошуковою роботою з проблематики, яка його цікавить неодмінно матиме справу з музейними фондами та колекціями експонатів. Його завдання полягає в опрацюванні наявного музейного матеріалу, з подальшою подачею інформації в місцевій пресі або періодичних виданнях. Відвідування Херсонських музеїв стане доречним та логічним завершенням лабораторного курсу з “Історичного краєзнавства”.
Рекомендована література
1. Москаленко О.Ю., Конончук І.М. Історичне краєзнавство. - Ніжин, 2008.
2. Рутинський М.И. Музеєзнавство. - К., 2008.
3. . Грушевський М. Ілюстрована історія України. -Донецьк., 2003.
5. Самійленко Г.В. Краєзнавство. - Ніжин, 2001.
6. Cвідерський Ю.Ю., Окаринський В.М. Курс лекцій з історії України у чотирьох томах. Частина І. Давня і Середньовічна Україна. – Тернопіль, 2007.
7. Мезенцева Г.Г. Музеєзнавство. - К., 1980.
8. Самійленко Г.В. Краєзнавство. - Ніжин, 2001.
Лабораторне заняття № 3.
“Історичне краєзнавство” і спеціальні (допоміжні) історичні дисципліни. (2 год).
План
1. Історична наука та історичне краєзнавство. Їх взаємодія на сучасному етапі розвитку історичної науки.
2. Історичне краєзнавство та історична географія.
3. Взаємозв’язок історичного краєзнавство та історичної демографії.
4. Історичне краєзнавство та історіографія.
5. Геральдика, сфрагістика та інші спеціальні історичні дисципліни. Їх зв'язок з історичним краєзнавством.
Методичні рекомендації.
Історична наука може належним чином розвиватися і виконува ти покладені на неї завдання за умови, коли всім її періодам, галузям, у тому числі історичному краєзнавству, спеціальним дисциплінам, приділятиметься належна увага.
Спеціальні історичні дисципліни займаються вивченням різно манітних джерел, встановлюють їх своєрідність і методи викорис тання. І це відіграє важливу роль у справі глибокого і всебічного ви світлення історичних подій та явищ на різних етапах розвитку люд ського суспільства.
Історичне краєзнавство має свої джерела. Можна загалом ви ділити 3 основні категорії: 1) джерела матеріальні (пам'ятки бу дівель, споруди, предмети, пов'язані з історичним розвитком науки та техніки, археологічні пам'ятки, витвори мистецтва, архітектурні ансамблі); 2) джерела писемні (стародавні рукописи, друки, акти ор ганів державної влади і управління, інші письмові та графічні доку менти, рідкісні книги; з XX ст. - фото-, кіно-, відео-, аудіодокументи); 3) усні джерела (легенди, місцеві перекази, які передаються з по коління в покоління і пов'язані з рідним краєм).
Історична географія - це предмет, який повинен дати характе ристику фізичної, економічної і політичної географії певної країни або території у відповідний проміжок часу. Назвати основні елементи цих характеристик. Предметом історіографії є дослідження багатовікового процесу нагромадження історичних знань на основі невпинної боротьби про тилежних течій і напрямів. Вивчаючи різні теорії, тлумачення подій І явищ історичного процесу, історіографія порушує методологічні питання. Наполегливо оволоді ваючи знаннями з історії розвитку історичної науки, дослідники розширюють свій світогляд, відточують фахову майстерність.
Словник історичних термінів та Малий словник історії України використовуємо для визначення спеціальних історичних дисциплін – історична демографія, історіографія, геральдика, сфрагістика.
Рекомендована література.
1. Введенскький А., Дядиченко В., Стрельський В. Допоміжні істо ричні дисципліни. - К., 1963.
2. Археологія та стародавня історія України. - К., 1992.
3. Архівознавство.-К., 1998.
4. Бойко О.Д. Історія України.. - К., 2007.
5. Малий словник історії України. - К., 1997.
6. Мезенцева Г.Г. Музеєзнавство. - К., 1980.
7. Семар Г.М. Семь раз отмерь. Среди монет, мер и весов. - М., 1992.
8. Скрипник Г. Етнографічні музеї України. - К., 1989.
9. Строков А.Л. История военного искусства. - Т. 1. - М., 1955.
10. Уривалкін О., Конончук Ї. Історія України від стародавніх часів до XXI століття. - Ніжин, 2003.
11. Уривалкін О.М. Історія України. - К., 2005.
12. Фенглер X., Гироу Г., Унгер В. Словарь Нумизмата. - М., 1982.
13. Янко М. Гомін землі. Загадки топоніміки. - К., 2000.
Лабораторне заняття № 2.
Джерельна база курсу “Історичне краєзнавство”. (2 год).
План
1. Основні категорії джерел Історичного краєзнавства. Їх характеристика.
2. Матеріальні джерела, їх характеристика.
3. Писемні джерела. Перші краєзнавчі документи – давні літописи.
4. Літописи козацьких часів.
5. Усні джерела, їх характеристика.
Методичні рекомендації.
На початку семінарського заняття визначаємо основні типи джерел історичного краєзнавства – усні та речові, переходимо до видів джерел.
Основні джерела історичного краєзнавства можна згрупувати за такими основними видами і підвидами (так звана традиційна структура):
Археологічні джерела з історії рідного краю: а) археологічні пам’ятники; б) археологічні розкопки і розвідки, їх описання і публікація; в) археологічні музеї.
Етнографічні матеріали: а) фольклор; б) житло, побут; в) одяг, прикраси.
Пам’ятники архітектури.
Пам’ятники образотворчого мистецтва: а) пам’ятники мистецтва;б) прикладне мистецтво; в) скульптура; г) народні традиційні ремесла і промисли.
Письмові джерела: а) рукопис; б) книги; в) періодична преса.
Усні джерела: а) топоніми і антропоніми; б) усна народна творчість.
Архіви та їх фонди.
У 1995 р. харківські вчені С.І. Посохов і С.М. Куделко привернули увагу до ще однієї актуальної проблеми джерелознавчих досліджень в галузі історичного краєзнавства: "Нові завдання зумовлюють підвищення інтересу до джерел. Те, що протягом тривалого часу випадало з поля зору, набуває важливості. Насамперед, це стосується джерел, що характеризують побутовий бік життя, духовний світ попередників. У цьому плані посильним, а водночас актуальним, завданням вбачається пошук і публікування таких документів". З другої половини 1990-х років розгортається робота із збору і публікації матеріалів так званої "усної історії", в чому провідну роль теж відігравали краєзнавці.
Окремим питанням розглядається проблема літописів в історичному краєзнавстві. Необхідно назвати видатні українські літописи в хронологічному порядку та надати коротку характеристику. Студенти читають літописи в друкованому або електронному вигляді.
Рекомендована література
1. Бонь О.І., Іванюк О.Л. Історія України. - К., 2008.
2. Борисенко В.Й. Курс української історії. З найдавніших часів до XX століття. - К., 1998
3. Бойко О.Д. Історія України.. - К., 2007.
4. Грушевський М. Ілюстрована історія України. -Донецьк., 2003.
5. Cвідерський Ю.Ю., Окаринський В.М. Курс лекцій з історії України у чотирьох томах. – Тернопіль, 2007.
6. Сердюк Л. Біля джерел архівної справи на Придесенні // Сіве рянський літопис. - 2000 - № 1.
7. Українська Радянська Енциклопедія. - Т. 1-12. - К., 1977-1985.
8. Уривалкін О.М. Історія України. - К., 2005.
9. Україна в Центрально-Східній Європі. - К., 2002.
10. Кормич Л.І., Багацький В.В. Історія України. – К., 2004.
11. Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації XIX—XX ст. — К.: Генеза, 2001.
Лабораторне заняття № 1
“Історичне краєзнавство” як складова частина історичної науки. (2 год)
План
1. Поняття «краєзнавство», «історичне краєзнавство» в сучасній історичній науці.
2. Об'єкт, предмет, мета і завдання історичного краєзнавства.
3. Історичне краєзнавство і спеціальні (допоміжні) історичні дисципліни.
Методичні рекомендації.
Краєзнавство як наука про дослідження рідного краю і місцевої історії розвивалося разом з історією нашого народу. Джерела краєз навства йдуть у глибину віків і беруть свій початок від народного краєзнавства. Повідомлення про минуле поселень, невеликих містечок чи міст здавна зберігалися в пам'яті народній. Невідомі народні «кра єзнавці» були знавцями рідних місць. Свої знання історичного, гео графічного та господарського характеру вони передавали з покоління в покоління, тим самим зберігаючи спадкоємність в матеріальній і духовній культурі народу.
Констатуючи наявність проблеми експлікації цілого комплексу понять – краєзнавство, історичне краєзнавство, локальна історія, регіональна історія, місцева історія, провінційна історіографія, регіональна історіографія користуємося лекційним матеріалом для конкретизації цих понять та «кордонів» між краєзнавством і суміжними науковими галузями. Згадаємо, що система спеціального дослідження «місць», яка в Російській імперії позначалася понят тями «отечествоведение», «родиноведение», «организованное исследование родинû» відповідає німецькому «Heimatkunde». В «Отечественнûх записках» за 1864 р. вітчизнознавство кваліфікува лося як «новий спосіб вивчати Росію». Тоді ж почали з’являтися навчальні посібники з вітчизнознавства. У періодиці велися жваві дискусії щодо можли вості його використання у шкільній та дошкільній освіті і щодо належності но вої дисципліни до сфер географічного чи історичного знання. Поява поняття «історичне краєзнавство» і введення його у структуру навчальних дисциплін відноситься до середини 50-х рр. Виділення із системи краєзнавчих знань окремих галузей – історичного, географічного, археологічно го, етнографічного, культурно-мистецького, туристичного – можна розглядати як ознаку притаманного середині ХХ-го століття прагнення до диференціації наукових на прямів. У цей час усталилося визначення краєзнавства як комплексу наукових дисциплін, різних за змістом і частковими методами дослідження, але таких, що у своїй сукупності ведуть до наукового і всебічного пізнання краю в інтере сах соціалістичного будівництва.
Студентам пропонується ознайомитися зі статтею Я.В.Верменич Суб’єктивні межі й об’єктивні можливості історичного краєзнавства: деякі міркування щодо шляхів осмислення місцевої історії (УІЖ № 2, 2008 рік).
Останнє питання вимагає роботи з історичними та тлумачними словниками для надання визначень дисциплін, що тісно пов’язані з історичним краєзнавством. Історик-краєзнавець комплексно вивчає край на основі джерел, пошуків і використовує дані інших спеціальностей. Він вивчає перш за все особливості фактів та явищ у конкретному місці. Проте місцевий матеріал лише тоді становить цінність, коли вивчається не ізольовано від історії всієї Країни. Цінність місцевих досліджень у тому, що в них простежують-і)і певні особливості історичного процесу країни. Має свою специфіку і методика опрацювання краєзнавцем джерел, виявлення цінних осередків, що знаходяться в особистих архівах; більша питома вага Джерел, що відіграють допоміжну роль у звичайних історичних до слідженнях.
Рекомендована література
1. Бонь О.І.,Іванюк О.Л. Історія України.-К.,2008.
2. Бойко О.Д. Історія України.. - К., 2007.
3. Грушевський М. Ілюстрована історія України. -Донецьк., 2003.
4. Українська Радянська Енциклопедія. - Т. 1-12. - К., 1977-1985.
5. Уривалкін О.М. Історія України. - К., 2005.
6. Україна в Центрально-Східній Європі. - К., 2002.
7. Кормич Л.І., Багацький В.В. Історія України. – К.,2004.
8. Довідник з історії України: Посіб. для серед., загальноосв. навч. закл. / За заг. ред. І. Підкови, Р. Шуста. — 2-ге вид., доопрац. і допов. — К.: Генеза, 2001.
9. Новітня історія України: Підруч. для студ. / А. Слюсаренко, В. Гусєв, В. Дрожжин та ін. — К.: Вища шк., 2000.
10. Соловьев С.М. История России с древнейших времен. - М., 2006.
11. Ефименко А.Л. История украинского народа. - К., 1990.
12. Матюшин Г.Н. Историческое краеведение. - М., 1987.
13. Самійленко Г.В. Краєзнавство. - Ніжин, 2001.
14. Сторінки історії України XX ст.: Посіб. для вчителя / За ред. С. Кульчицького. — К.: Освіта, 1992.
15. Гирич І. Історичні мандрівки Києвом. “Латинський квартал” – Українська вулиця //Історія в школах України. – 2008. – №3.
16. Ладиченко Т. Нові методи вивчення історії у багатокультурному суспільстві //Історія в школах України. – 2008. – №11-12.
17. Бантиш-Каменский Д. Н. История Малой России. - К., 1993.
18. Карамзин Н.М. История государства Российского. - М., 1990.