Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Міністерство освіти та науки України.
Сумський державний педагогічний університет ім. А.С.Макаренка.
Інститут філології
Кафедра української літератури.
Матеріали фольклорної практики
Студентка ӏ курсу 212 групи
Молько Д. А., яка проходила практику
в м. Мена Менського району
Чернігівської області
Керівник практики Кириленко Н. І.
Суми 2013
Інформатори :
Зміст:
1. Розповідь жителя Мени Гаврика Петра Сергійовича «Про згадку і походження міста» « Наше місто дуже стародавне. Воно мало велику велику фортецю з 10 баштами, а навколо неї був викопаний ров який був залитий водою. Було чотири виходи на сушу і один на озеро. Мало місто велику базарну площадь яка називалась «конний базар» на ньому можна було купити все необхідне. Сама назва міста походить від слова «міняти». Ой річка в нас була красива та повноводна, коли був малим всігда бігав подивитса як на човнах дерево перевозять та і не токо дерево, а й бебехи різні. Перша згадка про місто була,як каже Петро Сергійович є в Лаврентівському літописі в 1066 році. « В цьому літописі кажетса про невелике селище яке було розташоване між Черніговом і Новгородом – Сіверським». А точно, наша Мена була ще відома як «столиця тютюну», ой цю рослину в нас вирощували й переробляли у великих кількостях, даже на полях де щас росте сонешник так все було в тютюну. Не знаю чи правда чи вигадка ну мені це розказував батько. 2. За словами Гаврика Петра Сергійовича : «наше місто за місцевою легендою умовно поділялось на вісім частин : « Чугаївка», «Гурнавка», «Перекоп»,«Піщановка», «Кабановка», «Левада», «Центр», «Вокзал». « Чугаївка » походить від діда якій жив на окраїні села якого всі боялись і старались обходить стораной. Хатя, як на мене то ця територію не погана там ще є місця де купалися.
« Гурнавка » походить від підвищення на якому знаходиться ця теріторія. Цей горб був утвореней од рову повз який текла наша річка. Колись тут був колгосп «Колос», добре тобі жилося при колгоспі.
Біля цієї «Гурнавки» був розташований «Перекоп». Він походить від території болота Сидорівки, яка там знаходилась. Вся ця територія була болотяна і всегда тут було багато води. На наш час ця назва майже не вживається, тепер це все стало називатса «Гурнавкой».
« Піщановка » походить от слова пісок, що там збирали. Це була територія пляжу річки Мена, ми туди всігда ходили купатса, хоть і далеко було іти.
« Кабановка » від того, що на той території розводили багато кабанов. Тепер там розташована школа ім. Т. Г. Шевченка.
« Левада » - од того то на той території було колись був конний базар, о – о – о який це був великий і красивий базар. З усіх сіл приїжали до нас шоб щось купить, перекупить, поторговатса.
Ну а нащот центра і вокзала це і так понятно. Вокзалу я присвятив 40 років свого життя».
Центр міста.
Ці фото були зроблені в 1964 році. І зберігаються в краєзнавчому музеї.
3. Легенда про церкву (Ющенко Юлія Сергіївна). – Жили колись у Мені три брати Назаренки, – розповідає Юлія Ющенко. Торгівлею заробляли на життя на так званому «Кінському базарі». Аби недалеко на роботу ходити, не стали після одруження відселятися, а поділили батьківську землю та й стали утрьох по сусідству жити. Один із них – мій дід, а бабусь, виходить, аж три було: рідна та дві її ятровки. Усі поряд жили, няньчили гуртом дітей. Як зберуться яку справу робити – ми, дітлашня, умощуємося і роти повідкриваємо. Бабці квасолю лущать і оповідки про старовину кажуть, а ми слухаємо. Досі багато чого з пам’яті не стерлося. У сквері трохи вглиб на початку минулого століття стояла Олексіївська церква. Якщо придивитися уважно на верхівки дерев у сквері, то можна помітити, що вони немов півколом стоять. Отак свого часу багато років тому вони оточували храм. На цій галявинці, поки не було телебачення, влаштовували так звані «пісні та пляски». Ставили три вантажні машини, відкривали борти – от і сцена готова. Виступали самодіяльні артисти, сільські колективи. – Пам’ятаю, ідемо з бабусею колись по стежці у сквері – вона завжди зупиниться, перехреститься, – розповідає Ніна Василівна. – І усі старі люди так робили. Аякже, вони пам’ятали ту церкву, святе місце. А ще згадую, що свого часу у сквері могилу молодої панянки понівечили вандали. Мабуть, хотіли пограбувати. То меняни ходили дивитися. Як відкрили труну – аж помліли, бо лежала дівчина, як жива, навіть квітка на грудях уціліла. А коли повітря потрапило – тіло миттєво розпалися на порох.
4. Розповідь про підземний хід (Котляр Любов Кирилівна).
Це було ще коли я була маленькою дівчинкою – говорить Любов Кирилівна. Ми жили ще на території «Левади», щас коло неї зробили парк, а колись там була Троїцька церква. Я і декілька моїх друзів любили там гулять. Ще вона мала тобі гарний вигляд, вона мені дуже подобалась мала вона великий красивий купол, але вона уже не пережила війни. Так от ми там гуляли, і нашли старі плити з іменами монахів які там справляли службу. Ми пішли дальше і побачили, як провалилась земля, ну і ми ж дітлахи нічого не боялись вирішили спуститса туди. Йшли ми не знаю скільки, а там стіни були з кірпіча виложені ми аж здивувались та не довго йшли покі не побачили гроб, а коло нього меч. Я дуже перелякалась і побігла, а за мною і решта. Коли я вже прибігла до дому то розказала все татові. Він навіть не удівився, а потім розказав, шо есть така легенда, що ще перед війною в нас один багатий чоловік який викопав підземний хід якій виходив аж за межи міста. Коли я вже прийшла на те місто з батьком то та ямка була вже засипана, так що ця легенда ще продовжує жити і до сьогодні.
Переслав – Хмельницький мальовниче містечко яке розташоване на сході від Києва. При в’їзді в місто розкривається панорама лісів, степів, а особливу увагу приковують річки Трубіж та Альта. Місто виникло приблизно в VIII сторіччі нашої ери на місці поселення слов’ян більш раннього часу. Поруч з сучасними спорудами, парками і скверами ми зустрічаємо пам’ятки архітектури. Саме більше вражає кількість музеїв їх налічується близько 27. Це місто тісно пов’язане з такими іменами Григорія Сковороди та Тараса Шевченка. В цьому місті народилися визначні гетьмани: Павло Тетеря - гетьман Правобережної України та Яким Сомко - наказний гетьман Лівобережної України. Значна частина експонатів музею присвячена етнографії України, її здобуткам у добу козаччини. Велику увагу до себе привертає музей під відкритим небом в якому розмістився музей обрядів. В цьому музеї можна зазирнути і простежити історію українських обрядів, особливо детально описується обряд весілля. Також є велика колекція рушників та одягу тогочасних українців. Сам музей під відкритим небом нагадує Київський музей. В ньому представлений млин, журавель, зразки хат того часу. Місце дуже приємне для відвідування. Ми відвідали меморіальний музей Г.С.Сковороди. В цьому музеї збереглись книжки якими ще користувався поет. Дуже цікаво було побачити те місце де автор провів декілька років з свого життя. Що стосовно Тараса Шевченка, то він в Переяславі – Хмельницьким пише свій відомий твір «Заповіт». Доба козаччини представлена дуже широко. В музеї збереглися оригінали зброї українських гетьманів. Багато експонатів розкривають образ Мазепи, описується його життєвий шлях. На мою думку Переяслав – Хмельницький це те місце, яке можна відвідувати багато разів і з кожним разом дізнаватись щось новеньке. Мені дуже сподобався це візит і я б хотіла його повторити.