Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Основи інтернет
При роботі на ПК в автономному режимі користувачі можуть обмінюватися інформацією (програмами, документами і т.і.) лише копіюючи її на дискети. Однак, переміщення дискети між комп’ютерами не завжди можливе і може займати досить тривалий час.
Створення комп’ютерних мереж викликано практичною потребою сумісного використання інформації користувачами, що працюють на віддалених один від одного комп’ютерах. Мережі дають можливість користувачам не тільки швидко обмінюватись інформацією, але й сумісно використовувати принтери та інші периферійні пристрої, а також одночасно працювати з документами.
* К о м п ’ ю т е р н а м е р е ж а - це комунікаційна система, що дозволяє користувачам сумісно використовувати ресурси комп’ютерів, а також периферійних пристроїв ( принтерів, плоттерів, дисків, модемів та ін.), які підключені до мережі.
Л о к а л ь н а м е р е ж а об’єднує комп’ютери, які встановлені в одному приміщенні або в одному будинку.
Локальні мережі не дозволяють забезпечити сумісний доступ до інформації користувачам, які знаходяться, наприклад, в різних частинах міста. На допомогу приходять р е г і о н а л ь н і м е р е ж і, що об’єднують комп’ютери в межах одного регіону (міста, країни, континента).
Організації, які зацікавлені в захисті інформації від несанкціонованого доступу (наприклад, військові, банківські) створюють власні, так звані корпоративні мережі. К о р п о р а т и в н а м е р е ж а може об’єднувати тисячі і десятки тисяч комп’ютерів, розміщених в різних країнах та містах ( наприклад, корпорація Microsoft).
Потреби формування єдиного інформаційного простору привели до створення г л о б а л ь н о ї комп’ютерної м е р е ж і Internet. На десятках мільйонів комп’ютерів, що підключені до Internet, зберігається великий об’єм інформації і сотні мільйонів людей користуються інформаційними послугами цієї мережі.
Інформаційні мережі створюють реальну можливість швидкого і зручного доступу користувача до всієї інформації, яку накопичило людство за свою історію. Електронна комп’ютерна пошта, комп’ютерні телеконференції та відеоконференції, пошук інформації у Всесвітній павутині стали повсякденною практикою користувачів комп’ютерів.
Розвиток глобальних комп’ютерних мереж почався у 80-ті роки. В 1981 р. в мережі Internet нараховувалося лише 213 комп’ютерів, а наприкінці 80-х років кількість підключених до мережі комп’ютерів зросла до 150 тис., однак найбільше експоненціальне збільшення їх кількості припадає на 90-ті роки. Про це свідчить зростання кількості серверів в мережі Internet, яке на початок 1999р. досягло 43 млн. (рис.1).
Розвиток глобальної комп’ютерної мережі потребує каналів зв’язку з високою пропускною можливістю. В 1999р. почалася реалізація міжнародного проекта по створенню мережі оптико-волоконних зверхшвидкостних каналів зв’язку довжиною 275 тис.км і які повиння об’єднати 174 країни.
Вставити рис.1
Про степінь інформатизації окремих країн говорить кількість серверів Internet та кількість користувачів.Перше місце займають США (серверів 28 млн., користувачів 60 млн.), потім Японія, Великобританія, Німеччина.
* І н т е р н е т - це глобальна комп’ютерна мережа, що об’єднує локальні, регіональні та корпоративні мережі і включає десятки мільйонів комп’ютерів.
В кожній такій локальній або корпоративній мережі є принаймні один комп’ютер з постійним підключенням до Internet за допомогою лінії зв’язку з високою пропускною можливістю(сервер Internet). В таких магістральних лініях зв’язку використовуються оптико-волоконні або супутникові лінії з пропускною можливістю від 1 до100 Мбіт/сек.
Таким чином, основу, каркас Internet складають більш 40 млн. серверів , постійно підключених до мережі. До них, в свою чергу, можуть підключатися за допомогою локальних мереж або комутуючих телефонних ліній сотні мільйонів користувачів Internet.
Щоби в процесі обміну інформацією комп’ютери могли з’эднатися, в Internet існує єдина система адресації, яка базується на використанні IP- адреси.
* Кожний комп’ютер, підключений до Internet, має свою унікальну 32-бітову I P - а д р е с у.
Легко обчислити, що загальна кількість різних IP- адресів складає більш як 4 млрд.: 232=4294967296
Система IP-адресації враховує структуру Internet, тобто , що Internet є мережа мереж, а не об’єднанням окремих комп’ютерів. IP -адреса складається з двох частин, одна з яких є адресою мережі, а інша - адресою комп’ютера в даній мережі.Для забезпечення максимальної гнучкості в процесі розподілу IP- адресів мережі розділяються на 3 класи- А, В, С в залежності від кількості мереж даного класу і кількості комп’ютерів в мережі. Перші біти адреси відводяться для ідентифікації класа, а решта розподіляються на адресу мережі і адресу комп’ютера.( Табл.1).
Вставити таблицю 1.
Наприклад, адреса в мережі класа А має тільки 7 біт для адреси мережі і 24 біти для адреси комп’ютера, тобто може існувати лише 27=128 мереж цього класу, але в кожній мережі може бути 224=16 777 216 комп’ютерів.
В десятковому записі IP -адреса складається з 4 розділених крапками чисел, кожне з яких лежить в діапазоні від 0 до 255. Наприклад, IP - адреса МТУ- Інтел записується як 195.34.32.11.
По першому числу IP-адреси комп’ютера можна визначити, до мережі якого класу він належить:
Створити нижче маркирований список на три пункти.
Так, сервер компанії МТУ-Інтел відноситься до мережі класу С, адреса якої 195.34.32, а адреса комп’ютера в мережі - 11.
Комп’ютери легко можуть зв’язуватись між собою по числовій IP- адресі, але людині запам’ятати числову адресу нелегко, тому для зручності було введено Доменну систему імен (DNS -Domain Name System).
* Д о м е н н а с и с т е м а і м е н ставить у відповідність числовій IP-адресі кожного комп’ютера унікальне доменне ім’я.
Доменні адреси присвоюються в Центрі мережевої інформації Internet (InterNIC) і читаються зправа наліво. Крайня права група букв означає домен верхнього рівня. Домени верхнього рівня бувають двох типів: географічні (кожній країні присвоюється двохлітерний код) та адміністративні (з трьох літер). Позначення адміністративного домена дозволяє визначити профіль організації, власника сервера Internet.
Вставити таблицю 2.
Доменні імена другого рівня в доменах верхнього рівня адміністративного типу розподіляють міжнародні, а в доменах географічного типу - національні центри. Так, компанія Microsoft одержала домен другого рівня microsoft в адміністративному домені верхнього рівня com , а компанія МТУ- Інтел - домен другого рівня mtu в географічному домені верхнього рівня ru (рис.2).
В свою чергу, компанія МТУ - Інтел є провайдером Internet і має право надавати своїм клієнтам доменні адреси третього рівня, наприклад mipkro (рис.2).
Імена комп’ютерів, які є серверами Internet, включають в себе повне доменне ім’я та ім’я комп’ютера. Так, ім’я основного сервера компанії Microsoft - www.microsoft.com, а ім’я сервера компанії МТУ - Інтел - dialup.mtu.ru.(рис.2).
Вставити рис.2
Мережа Internet, що являє собою мережу мереж і об’єднує велику кількість локальних, регіональних та корпоративних мереж, функціонує і розвивається завдяки використанню єдиного протоколу дачі даних TCP/IP. Термін TCP/IP включає назву двох протоколів:
Transmission Control Protocol (TCP) - транспортний протокол
Internet Protocol - протокол маршрутізації.
Протокол TCP/IP забезпечує передачу інформації між комп’ютерами мережі.
Розглянемо роботу даного протоколу по аналогії з передачею інформації за допомогою звичайної пошти. Щоб лист дійшов до адресата, на конверті вказано адресу одержувача (кому лист) і адресу відправника (від кого лист).
Ачналогічно, інформація, що передається по мережі «упаковується в конверт», на якому «пишуться» IP- адреси одержувача і відправника, наприклад:
«Кому:198.78.213.165», «Від кого: 193.124.5.33». Вмістиме пакету на комп’ютерній мові називається IP- пакетом і являє собою набір байтів.
В процесі надсилання звичайних листів вони спочатку доставляються на найближче до відправника поштове відділення, а потім передаються по ланцюжку поштових відділень на найближче до одержувача поштове відділення.
На проміжних поштових відділеннях листи сортуються, тобто визначається, в яке наступне поштове відділення необхідно відправити той чи інший лист.
IP -пакети на шляху до комп’ютера-одержувача також проходять через численні проміжні сервери Internet, на яких відбувається операція маршрутизації.
В результаті м а р ш р у т и з а ц і ї IP - пакети направляються від одного сервера Internet до іншого, поступово наближаючись до комп’ютера-одержувача.
* I n t e r n e t P r o to c o l (IP) , тобто протокол маршрутизації забезпечує маршрутизацію IP - пакетів, тобто доставку інформації від комп’ютера- відправника до комп’ютера- одержувача.
Якщо необхідно переслати по пошті багатосторінковий рукопис, то його можна розбити на кілька частин і переслати в кількох конвертах. Причому листи рукопису потрібно пронумерувати, щоб одержувач знав, в якій послідовності потім ці листи з’єднати.
В Internet часто трапляється аналогічна ситуація, коли комп’ютери обмінюються великими по об’єму файлами. Якщо надіслати цілий такий файл, то він може надовго зайняти канал зв’язку, зробити його недоступним для пересилки інших документів.
Для того, щоб таке не сталося, на коип’ютері- відправнику необхідно розбити великий файл на дрібніші частини, пронумерувати їх і транспортувати в окремих IP- пакетах до комп’ютера-одержувача. На комп’ютері - одержувачі необхідно зібрати вихідний файл з окремих частин у правильній послідовності.
* T r a n s m i s s i o n C o n t r o l P r o t o c o l (TCP) - транспортний протокол забезпечує розбиття файлів на IP -пакети в процесі передачі і зборку файлів в процесі одержання.
Для IP - протокола, відповідального за маршрутизацію, ці пакети зовсім ніяк не зв’язані між собою. Тому останній IP- пакет може випередити перший IP- пакет.
Навіть маршрути доставки цих пакетів можуть бути зовсім різними. Однак, протокол TCP «дочекається» першого IP-пакета і збере файл в правильній послідовності.
Існує декілька різних способів підключення до Internet, які відрізняються можливостями, що надаються користувачу, і вартістю підключення. Найкращі можливості забезпечуються при безпосередньому підключенні до Internet за допомогою високошвидкісного (оптоволоконного або супутникового) каналу зв’язку. Однак, таке підключення досить дороге і найчастіше використовується великими організаціями для підключення локальних мереж.
Провайдери послуг Internet також мають високошвидкісний зв’язок своїх серверів з Internet, що дозволяє їм надавати користувачам доступ до Internet на комерційній основі по комутуючим телефонним каналам.
Здійснювати передачу інформації по комутуючих телефоннимх лініях комп’ютери не можуть, тому що вони обмінюються даними за допомогою цифрових електронних імпульсів, а по телефонній мережі можна передавати тільки аналогові сигнали.
Для підключення комп’ютера до телефонної мережі використовується модем. Комп’ютер передає модему інформацію у виді послідовності електричних імпульсів. Модем на стороні, яка передає, перетворює цифрові сигнали комп’ютера (електричні імпульси) в аналоговий сигнал. Таке перетворення сигналу називається м о д у л я ц і є ю.
Найпростішим випадком модуляції, відомим з курсу фізики, є амплітудна модуляція. В цьому випадку несучий аналоговий сигнал з постійною амплітудою в процесі модуляції перетворюється в аналоговий сигнал із змінною амплітудою.
Вставити рис.3
Промодульований аналоговий сигнал передається по телефонній лінії. Модем на приймаючій стороні виконує обернене перетворення - д е м о д у л я ц і ю, тобто перетворює поступаючий аналоговий сигнал в цифрові ((рис. 3).
* М о д е м забезпечує модуляцію і демодуляцію сигналу при його передачі по телефонних лініях.
Модеми поділяються по конструктивному виконанню на внутрішні і зовнішні.
Внутрішні модеми встановлюються в один із слотів системної плати, а зовнішні підключаються до послідовного порту комп’ютера.
Основною характеристикою якості модема є швидкість передачі інформації.
Найбільше поширення мають модеми, які забезпечують швидкість передачі інформації 28,8 Кбіт/с або 33,6 Кбіт/с. Швидкість передачі інформації визначається протоколом модемного зв’язку (V.34 i V.34+). Ці протоколи розробляються і затверджуються Міжнародним телекоммунікаційним союзом.
Останнім часом почали використовувати модеми зі швидкістю передачі 56 Кбіт/с, однак, єдиного стандарту поки не існує і різні фірми випускають несумісні один з одним модеми (протоколи x2,V.90,k56flex).
Глобальна мережа Internet приваблює користувачів своїми інформаційними ресурсами та послугами. В теперішній час інформаційними послугами Internet користуються більш як 250 млн. людей.
Електронна пошта - найбільш поширена послуга Internet, тому що вона історично перша інформаційна послуга комп’ютерних мереж і не вимагає обов’язково високошвидкістних і якісних ліній зв’язку.
Принципи функціювання електронної і звичайної пошти аналогічні. Однак, електронна пошта має декілька суттєвих переваг перед звичайною поштою.
Найважливіша з них - це швидкість пересилання повідомлень. Якщо лист звичайною поштою може йти до адресата дні і тижні, то лист, надісланий по електронній пошті, надходить за декілька секунд, в гіршому випадку, за кілька годин.
Інша перевага полягає в тому, що електронний лист може містити не тільки текстове повідомлення, а й вложені файли (програми, графіку , звук і т.і.). Однак, не рекомендується, щоби розмір файлу, що пересилається, був дуже великим, тому що деякі поштові сервери вводять обмеження на розмір файлів, що пересилаються (наприклад, поштовий сервер компанії МТУ-Інтел не пропускає файлів більш як 2 000 000 байт).
Ще одна перевага електронної пошти полягає в тому, що лист можна надіслати кільком абонентам одночасно.
Будь-який користувач Internet може мати свою поштову скриньку на одному з поштових серверів Internet (найчастіше на поштовому сервері провайдера), в якій будуть зберігатися електронні листи, які надходять і які відсилаються.
Щоб електронний лист дійшов до адресата, в ньому обов’язково повинна бути адреса одержувача.
* А д р е с а е л е к т р о н н о ї п о ш т и записується по певній формі і складається з двох частин: ім’я_користувача@ім’я_сервера.
Ім’я_користувача має довільний характер і задається самим користувачем, ім’я_ сервера жорстко пов’язане з вибором користувачем сервера, на якому знаходиться його поштова скринька.
Наприклад, ім’я поштового сервера компанії МТУ-Інтел - mtu-net.ru.
Відповідно, імена поштових скриньок користувачів будуть мати вигляд:
user_name@mtu-net.ru
Щоб відправити електронний лист, відправник повинен підключитися до Internet і передати на свій поштовий сервер повідомлення. Поштовий сервер відразу відправить цей лист через систему поштових серверів Internet на поштовий сервер одержувача , і лист попаде в його поштову скриньку. Адресат отримає лист після того, як з’єднається з Internet і забере пошту із своєї скриньки.
В Internet існують десятки тисяч конференцій або «новин» (news), кожна з яких присвячена обговоренню якоїсь проблеми. Кожній конференції виділяється своя поштова скринька на серверах Internet, які підтримують роботу телеконференцій. Користувачі можуть надсилати свої повідомлення на будь-який з цих серверів, а так як сервери періодично синхронізуються, тобто обмінюються вмістимим поштових скриньок телеконференцій, матеріали телеконференцій в повному об’ємі доступні на будь-якому з таких серверів.
Користувач може надсилати свої повідомлення в будь-яку телеконференцію і читати повідомлення, надіслані іншими учасниками.
Всесвітня павутина - це переклад з англійської словосполучення World Wide Web, яке часто позначається WWW, Web або навіть 3W. Розвиток мережі Internet, що відбувався на протязі 90-ч років, в основному зобов’язаний появі нової технології WWW. В основу цієї технології покладено технологію гіпертекста, що розповсюджується на всі комп’ютери, підключені до мережі Internet.
Суть т е х н о л о г і ї г і п е р т е к с т а полягає в тому, що текст структурується, тобто в ньому виділяються слова - посилання. При активізації посилання (наприклад, за допомогою кнопки миші) відбувається перехід на заданий в посиланні фрагмент тексту.
Посилання в документі виділяються кольором і підкреслюванням. Наприклад, при посиланні на слово інформація буде відбуватися перехід на фрагмент документа, що містить означення поняття «інформація»(рис.4).
Вставити рис 4.
Технологія WWW дозволяє створювати посилання (гіперпосилання), які реалізують переходи не тільки всередині вихідного документу, але й на будь який інший документ, що знаходиться на даному комп’ютері, і що саме головне, на будь який документ довільного комп’ютера, підключеного в даний момент до Internet. Причому, в якості посилання можуть використовуватись не тільки фрагменти тексту, але й графічні зображення.
Сервери Internet, що реалізують технологію WWW, називаються Web-серверами, а документи, які реалізуються по WWW -технології, називаються Web-сторінками.
* В с е с в і т н я п а в у т и н а - це десятки мільйонів серверів Internet, що містять Web-сторінки, в яких використовується технологія гіпертексту.
Створення Web-сторінок здійснюється за допомогою м о в и р о з м і т к и г і п е р т е к с т а - HTML (Hyper Text Markup Language). Основа технології, яка використовується в HTML, полягає в тому, що в звичайний текстовий документ вставляються керуючі символи (тегі), в результаті чого одержуємо Web-сторінку. Браузер при завантаженні Web-сторінки представляє її на екрані втому виді, який задається тегами.
За допомогою тегів можна змінювати розмір, вигляд і колір символів, визначати розташування тексту на сторінці, вставляти графічні зображення, анімацію, звук і відео, змінювати колір екрану і т.і. Важливо, що за допомогою тегів у Web-сторінку можна вставляти гіперпосилання, в тому числі і в графічній формі.
HTML -сторінка є по суті розміченим текстовим документом. Для її створення і редагування необхідно використовувати найпростіший текстовий редактор (наприклад, Блокнот - стандартну програму Windows), який створює документ, що не містить власних керуючих символів форматування тексту.
Web-сторінка може містити інформацію, представлену в різних формах: текст, таблиці, графіку, анімацію, а також звук і відео. Перегляд Web-сторінок здійснюється за допомогою спеціальних програм перегляду - б р а у з е р і в. Найбільш поширеними браузерами є Internet Explorer i Netscape Navigator.
Якщо комп’ютер підключений до Internet, то можна завантажити один з браузерів і відправитись в подорож по Всесвітній павутині. Спочатку необхідно завантажити Web-сторінку з одного з серверів Internet, потім знайти посилання і активізувати його. В результаті буде завантажено Web-сторінку з іншого сервера Internet, який може знаходитись в іншій частині світу. В свою чергу, можна активізувати посилання на даній Web-сторінці, завантажиться інша Web-сторінка і т .д.
Велика кількість серверів Internet містить файлові архіви і називається FTP -серверами. Існування таких серверів дуже зручне для користувачів, тому що більшість необхідних програм можна одержати безпосередньо з Internet.
Файлові сервери підтримують більшість компаній - виробників програмного забезпечення або апаратних компонентів комп’ютера та периферійних пристроїв.
Програмне забезпечення, розміщене на таких серверах, можна поділити на дві групи: вільно розповсюджуване програмне забезпечення (freeware) і умовно безкоштовне програмне забезпечення (shareware).
Багато виробників програмного забезпечення та комп’ютерного обладнання зацікавлені в безкоштовному розповсюдженні програмного забезпечення.
До таких програмних продуктів можна віднести наступні:
Вставити маркировані списки на 5 пунктів.
До умовно безкоштовному програмному забезпеченню, що розміщується на файлових серверах, відносяться:
Вставити маркировані списки на три пункти.
* С е р в е р и ф а й л о в и х а р х і в і в (F T P - с е р в е р и) зберігають велику кількість файлів різного призначення, доступних для передачі на комп’ютер користувача.
Знайти Web-сторінку в Internet можна за допомогою універсального вказівника ресурсів (адреси сторінки).
* У н і в е р с а л ь н и й в к а з і в н и к р е с у р с і в (URL- Universal Resource Locator) включає в себе спосіб доступу до документу, ім’я сервера, на якому знаходиться документ, а також шлях до файлу (документу).
Спосіб доступу до документа визначається протоколом передачі інформації. Для доступу до Web-сторінок використовується п р о т о к о л п е р е д а ч і
г і п е р т ек с т у HTTP (Hyper Text Transfer Protocol).
Наприклад, для початкової Web-сторінки Internet Explorer універсальний вказівник ресурсів приймає вид: http://home.microsoft.com/intl/ru/
Він складається з трьох частин:
http:// -протокол доступу;
home.microsoft.com - ім’я сервера фірми Microsoft;
/intl/ru/ - шлях до Web-сторінки.
Для доступу до FTP- серверів використовується спеціальний п р о т о к о л
п е р е д а ч і ф а й л і в FTP (File Transfer Protocol), який дозволяє передавати і получати файли.
Наприклад, для одного з файлів на FTP-сервері фірми US Robotics універсальний вказівник ресурсів приймає вид: ftp://ftp.usr.com/usr/d107/mdm3com.exe
Він складається з трьох частин:
ftp:// -протокол доступу;
ftp.usr.com -ім’я FTP- сервера;
/usr/d107/mdm3com.exe - шлях до файлу.
Мережа Internet зростає швидкими темпами, і знайти потрібну інформацію серед десятків мільйонів документів (Web- сторінок, файлів та ін.) стає все складніше.
Для пошуку інформації використовуються спеціальні пошукові сервери, які містять більш менш повну інформацію, що постійно оновлюється, про
Web-сторінки, файли та ін. документи, що зберігаються на десятках мільйонів серверів Internet.
Різні пошукові сервери можуть використовувати різні пошукові механізми (search engine) пошуку, зберігання і надання користувачу інформації. Однак, загальним є те, що до моменту запиту користувача вся інформація про документи Internet в компактному виді зберігається в базі даних пошукового сервера.
Існуючі пошукові системи можна умовно поділити на три групи:
Вставити списки на три пункти, закриті дужкою: наприклад, 1)
Д о в і д н и к І н т е р н е т є аналогом тематичного вказівника в бібліотеці: він надає перелік найбільш важливих документів (Web-сторінок) по заданій темі.
Приклад такої системи - пошуковий сервер Yahoo:
htpp://www.yahoo.com
П о ш у к о в і с и с т е м и загального призначення дозволяють знаходити документи у Всесвітній павутині по ключовим словам.
Принцип, на якому засновано більшість таких систем, полягає в тому, що спеціальні програми-роботи автоматично «обходять» www -сервери, читають та індексують всі документи, що зустрічаються, виділяючи при цьому ключові слова, що відносяться до даного документу, та запам’ятовують їх разом з URL цього документу в базі даних. Більшість пошукових систем дозволяють також автору нової Web-сторінки самому внести інформацію в базу даних.
Звертаючись до такої пошукової системи, ви вводите одне чи кілька ключових слів, які, на ваш погляд, могли б вивести вас на цікаву інформацію, і відправляєте запит. Через кілька секунд пошукова система поверне вам список документів (з вказівкою URL), в яких було знайдено вказані вами ключові слова. Прикладом такої системи є Rambler:
http://www.rambler.ru
С п е ц і а л і з о в а н і п о ш у к о в і с и с т е м и дозволяють знаходити інформацію, що знаходиться в інших інформаційних областях Internet, суміжних із Всесвітньою павутиною, наприклад, на FTP -серверах. Прикладом такої системи є Lycos:
http://ftpsearch.lycos.com
Інформація в Internet постійно змінюється (створюються нові документи, вилучаються старі іт.і.). Пошукові роботи не завжди встигають відслідити всі ці зміни. Інформація, що зберігається в базі даних пошукового сервера, може відрізнятися від реального стану Internet, і тому іноді користувач може одержати посилання на вже не існуючий документ або переміщений.
Інтерфейс пошукових систем приблизно однаковий. Початкова сторінка пошукової системи містить с п и с о к р о з д і л і в, що уточнюють область пошуків, а також п о л е п о ш у к і в.В поле пошуку користувач може ввести ключові слова для пошуку документа, тобто слова, які, на думку користувача, дозволять ідентифікувати документ.
Останнім часом все більш розповсюджується інтерактивне спілкування в Internet в реальному режимі часу.Збільшення швидкості передачі даних та збільщення продуктивності комп’ютерів дозволяють користувачам не тільки обмінюватись повідомленнями в реальному часі, але й здійснювати аудіо та відеозв’язок.
В Internet існує досить велика кількість серверів, на яких реалізується інтерактивне спілкування. Будь який користувач може підключитися до такого серверу і почати спілкування з одним з відвідувачів цього сервера або прийняти участь в колективній зустрічі. Найпростіший спосіб спілкування Р о з м о в а (Chat) - це обмін повідомленнями, що набираються на клавіатурі. Ви вводите повідомлення з клавіатури, і воно висвічується у вікні, яке одночасно бачуть всі учасники зустрічі.
Якщо ваш комп’ютер, а також комп’ютери співбесідників обладнані звуковою картою, мікрофоном та навушниками або акустичними колонками, то можна обмінюватися звуковими повідомленнями.Однак, «жива» розмова можлива тільки між двома співбесідниками.
Для того, щоб ви могли бачити один одного, тобто обмінюватись відеозображеннями, до комп’ютерів повинні бути підключені відеокамери.
Звичайні аналогові відеокамери підключаються до спеціальних відеоплат, а цифрові камери - до паралельного порту комп’ютера.Якість звука і зображення у великій степені залежить від швидкості модема та пропускної способності каналу зв’язку, які повинні бути не менш 28,8 кбіт/с.
* І н т е р а к т и в н е с п і л к у в а н н я в І н т е р н е т може бути реалізоване у формі розмови, аудіо- або відеоконференцій.
Для організації інтерактивного спілкування необхідне спеціальне програмне забезпечення. Найбільш поширеною і доступною програмою є програма NetMeeting, яка входить до складу Internet Explorer ³ ðîçïîâñþäæóºòüñÿ áåçêîøòîâíî.
Вставити списки на три пункти: Комп’ютер телефон, Телефон комп’ютер, Комп’ютер комп’ютер. Між цими словосполученнями вставити символ
Перевага Internet-телефонії над звичайним телефонним зв’язком полягає в тому, що переговори між містами та країнами значно дешевші. До недоліків відноситься можливість затримки і короткочасного переривання розмови, якщо недостатня пропускна можливість ліній зв’язку.
В Internet існує досить велика кількість серверів, на яких зберігається мультімедіа інформація (звукрві, відео та анімаційні файли). Останні досягнення в області стискування і передачі даних дозволили перейти до технології «потокових» аудіо (RealAudio), відео (RealVideo) та анімації (ShockWave), тобто перегляду та прослуховуванню файлів безпосередньо в процесі їх одержання з мережі. За останні роки виникло досить багато радіо та телевізійних станцій, які здійснюють передачі через Internet.
Ще однією різновидністю мультімедіа технології в Internet є технологія віртуальної реальності. За допомогою спеціальної мови VRML (Virtual Reality Modeling Language) можна створювати віртуальні трьохвимірні світи, в яких можна переміщуватись в різних напрямках і розглядати предмети з різних сторін. В Internet існує досить багато серверів, що містять віртуальні світи, зокрема віртуальні міста світу.
11