Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема : «Соціально-економічні питання охорони праці »
Соціальне значення охорони праці полягає в сприянні росту ефективності суспільного виробництва шляхом безперервного вдосконалення і поліпшення умов праці і профзахворювань.
Економічне значення охорони праці.
Економічне значення охорони праці визначається ефективністю заходів з покращення умов і підвищення безпеки праці, і є економічним вираженням соціальної значущості охорони праці. Тобто, економічне значення охорони праці оцінюється за результатами, отриманими при зміні соціальних показників шляхом впровадження заходів з покращення умов праці: підвищення продуктивності праці; зниження непродуктивних витрат часу і праці; збільшення фонду робочого часу; зниження витрат, пов'язаних з плинністю кадрів через умови праці, тощо.
Таблиця 1.1 Заходи з покращення умов праці
|
Заходи з покращення умов праці |
Як досягається |
|
Збільшення фонду робочого часу і ефективність використання обладнання |
досягається шляхом зниження простоїв протягом зміни внаслідок погіршення самопочуття через умови праці та мікротравми. При комплексній дії на людину декількох шкідливих виробничих чинників простої на робочому місці можуть досягати 20...40% за зміну через виробничий травматизм та погане самопочуття. Зростання непродуктивних витрат часу, а значить і праці, обумовлюється також поганою організацією робочих місць: без урахування органометричних вимог виникає необхідність виконання зайвих рухів до докладання додаткових фізичних зусиль через незручне положення, невдале розташування органів управління обладнанням і невдале конструктивне оформлення робочих місць. В результаті поліпшення умов праці нормалізується психологічний клімат в трудовому колективі, підвищується налагодженість в роботі, зростає продуктивність праці. |
|
Збільшення фонду робочого часу |
досягається скороченням цілодобових втрат на виробничий травматизм та неявки на роботу. Шкідливі умови праці суттєво впливають не тільки на виникнення професійних захворювань, а й на виникнення і тривалість загальних захворювань. |
Продовження таблиці 1.1
|
Економія матеріальних втрат |
можна досягти шляхом відміни пільг та компенсацій за несприятливі умови праці через недотримання відповідних санітарно-гігієнічних вимог і правил безпеки до робочих місць. Дотримання таких вимог дає можливість повністю або частково відмінити такі пільги як: скорочений робочий час і додаткова відпустка; підвищення тарифної ставки та пільгової пенсії; лікувально-профілактичне харчування і безкоштовна видача молока. Всі ці пільги пов'язані зі значними трудовими втратами і супроводжуються виплатами додаткових грошових коштів за фактично не відпрацьований час. |
На підприємствах спостерігається висока плинність кадрів серед працівників, робота яких пов'язана з важкою фізичною працею, несприятливими санітарно-гігієнічними умовами, монотонністю виробничого процесу. Із загальної кількості працівників, які звільняються за власним бажанням, від 10 до 25% складають особи, яких не влаштовують несприятливі умови праці.
2. Економічна оцінка заходів з охорони праці: алгоритм проведення та ефективність.
Річна економія підприємства від поліпшення безпеки праці (табл. 3.2) складається з:
– економії від зменшення професійної захворюваності;
– економії від зменшення випадків травматизму;
– економії від зменшення плинності кадрів;
– економії від скорочення пільг і компенсацій за роботу в несприятливих умовах.
Таблиця 2.1. Структура річної економії підприємства від поліпшення безпеки праці
|
Найменування груп показників економії |
Складові річної економії |
|
1 |
2 |
|
Економія від зменшення професійної захворюваності |
|
|
Економія від зменшення випадків травматизму |
|
|
Економія від зниження плинності кадрів |
– у витратах на підготовку кадрів |
|
Економії від скорочення пільг і компенсацій за роботу в несприятливих умовах |
інших рівноцінних харчових продуктів |
На рис.1 показано послідовність розрахунку економії від збільшення захворюваності чи травматизму.
Рис. 1. Послідовність розрахунку економії від збільшення захворюваності чи травматизму.
Методика оцінки соціальної і соціально-економічної ефективності заходів щодо покращення охорони праці
Ефективність заходів щодо поліпшення умов і охорони праці оцінюється, в першу чергу, за показниками соціальної ефективності, які передбачають створення умов праці, що відповідають санітарним нормам і вимогам правил безпеки. Покращення умов і охорони праці призводять до зменшення кількості виробничих травм, загальної і професійної захворюваності; до скорочення чисельності працівників, що працюють в умовах, які не відповідають санітарно-гігієнічним нормам; зменшення кількості випадків виходу на пенсію за інвалідністю внаслідок травматизму чи професійної захворюваності; скорочення плинності кадрів через незадовільні умови праці тощо.
Оцінка соціально-економічної ефективності працеохоронних заходів здійснюється на підприємствах усіх форм власності, у тому числі на робочому місці, дільниці, в цеху. Вона може визначатися також по галузі та в державі в цілому.
Показники соціальної і соціально-економічної ефективності розраховуються як відношення величин соціальних або соціально-економічних результатів до витрат, необхідних для їх здійснення. Такі показники характеризують кількість умовних одиниць сукупного об´єму соціального чи соціально-економічного результату в розрахунку на одиницю витрат.
Показники соціальної і соціально-економічної ефективності використовуються для визначення фактичного рівня питомих витрат, необхідних для зменшення кількості працюючих у незадовільних умовах, зниження рівня травматизму, захворюваності, плинності кадрів на різних підприємствах та в економіці в цілому.
Оцінювати економічні аспекти охорони праці слід за допомогою методів оцінки соціальної й економічної ефективності заходів по створенню умов праці, що відповідають чинним нормативним актам з охорони праці.
4. Державне фінансування заходів з поліпшення охорони праці
Витрати на заходи щодо поліпшення умов і охорону праці можна поділити на:
– витрати, пов'язані з відшкодування потерпілим втрат внаслідок травм і професійних захворювань;
– витрат на компенсацію за роботу в несприятливих умовах, що не відповідають санітарним нормам (пільги за важкі і шкідливі умови);
– витрати на попередження та профілактику травматизму і професійних захворювань;
– витрати на ліквідацію наслідків аварій та нещасних випадків;
– витрати на штрафи та інші відшкодування.
Складові витрат подані в таблиці 4.1.
Таблиця 4.1.– Основні витрати, що призначені на поліпшення умов і охорони праці
|
№ групи витрат |
Назва витрат |
Складові витрат |
|
1 |
2 |
3 |
|
І |
Відшкодування потерпілим внаслідок травм і професійних захворювань |
Тимчасова непрацездатність; одноразова допомога (враховуючи членів сімей і утриманців загиблих); моральна шкода; відшкодування витрат лікувальним закладам; санаторно-курортне обслуговування; протезування, придбання транспортних засобів, витрати на соціальну допомогу інвалідам; доплати до попереднього заробітку в разі переведення на легшу роботу; пенсії інвалідам і утриманцям загиблих. |
|
ІІ |
Пільги та компенсації за працю у важких і шкідливих умовах |
Додаткові відпустки; скорочений робочий день; лікувально-профілактичне харчування; безкоштовна видача молока чи інших рівноцінних продуктів; підвищені тарифні ставки; доплати за умови та інтенсивність праці; пільгові пенсії. |
|
ІІІ |
Витрати на профілактику травматизму та професійних захворювань |
Витрати на заходи з охорони праці за розрахунок джерел фінансування, регламентованих нормативними актами держави; витрати на заходи з охорони праці за рахунок підприємства |
|
ІV |
Витрати на ліквідацію наслідків аварій та нещасних випадків на виробництві |
Відшкодування вартості зіпсованого устаткування, інструментів, зруйнованих будівель, споруд; рятування потерпілих; розслідування нещасних випадків; виплати заробітної плати і доплати за час простою; вартість ремонту зіпсованого обладнання, машин і механізмів, будівель і споруд; вартість підготовки та перепідготовки працівників замість вибулих внаслідок загибелі чи інвалідності. |
|
V |
Штрафи та інші відш-кодування |
Штрафи за наявність нещасних випадків та приховування від обліку потерпілих; штрафи за недотримання нормативних вимог щодо безпеки праці; штрафи на працівника за порушення вимог законодавства та нормативних актів з охорони праці; компенсації за час вимушеного простою через небезпеку виконання робіт та через припинення робіт органами державного нагляду за охороною праці; штрафи, пені, виплати за недотримання договірних зобов´язань перед іншими підприємствами, установами і організаціями; компенсаційні виплати населенню за пошкодження житлового фонду тощо. |
Доцільні витрати забезпечують поліпшення умов праці і зростання її продуктивності, частково доцільні і недоцільні витрати призводять до збитків підприємства та зниження ефективності виробництва.
Дослідження свідчать, що на підприємствах значно більше витрат припадає на пільги та компенсації, які пов´язані з небезпечними і шкідливими умовами праці, ніж на техніку безпеку, заходи щодо запобігання виробничому травматизму і захворюваності та нормалізацію умов праці. Співвідношення між витратами на поліпшення умов і охорону праці і витратами на доплати за несприятливі умови праці, пільгові пенсії та додаткові відпустки становить 1:10, а іноді й більше.
В умовах недосконалості ринкових механізмів усі ці витрати відносять на собівартість продукції, і, в результаті, за недбале ставлення до охорони праці на підприємствах розплачуються не їх керівники, а суспільство. Діюча система пільг і компенсацій не спонукає керівників поліпшувати умови праці, тому що ці витрати розкладаються на всіх споживачів і не впливають на економічні результати роботи підприємства.
З іншого боку, штрафні санкції, що сплачуються підприємством у разі незадовільної роботи з охорони праці та при наявності фактів травмування і профзахворювань працівників, нині досить значні, а тому змушують будь-якого роботодавця (уповноважений ним орган) серйозно замислитися, що краще – зазнавати збитків (які часом можуть призвести навіть до банкрутства), не займаючись охороною праці, чи, не конфліктуючи із законом, своєчасно вкладати кошти у профілактичні заходи, що зберігають життя і здоров´я людей.
Звичайно, доцільно обрати другий варіант. Адже перелік штрафних санкцій та інших економічних витрат на підприємства передбачає: штрафи, що накладаються на підприємство органами державного нагляду за охороною праці; штрафи за кожен нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання; відшкодування шкоди, одноразову допомогу та всі інші виплати потерпілим на виробництві або членам їх сімей та утриманцям загиблих; виплати тим підприємствам, установам, організаціям, яким завдано шкоди (наприклад, внаслідок випуску неякісної техніки, неякісного проектування виробничого об´єкта, несвоєчасного виконання обов´язків, передбачених угодою з партнером тощо); компенсацію лікарням, іншим медичним та оздоровчим закладам, витрат на лікування та реабілітацію потерпілих, надання їм санаторно-курортних послуг тощо; компенсацію витрат органів соціального забезпечення на виплату пенсій інвалідам праці; витрати на виконання рятувальних робіт під час аварій та нещасних випадків, проведення розслідування та експертизи їх причин, поховання загиблих, на складання санітарно-гігієнічної характеристики робочого місця працівника, який одержав професійне захворювання тощо.
Значними можуть бути витрати на пільги й компенсації, передбачені чинним законодавством і колективними договорами: за важкі та шкідливі умови праці (додаткові відпустки, лікувально-профілактичне харчування, молоко чи рівноцінні йому харчові продукти); оплата регламентованих перерв санаторно-оздоровчого призначення, що надаються під час виконання вібронебезпечних та інших шкідливих робіт, тощо. Отже, ці витрати також повинні враховуватися роботодавцем у загальній сумі матеріальних втрат, що можуть мати місце на підприємстві через недостатню увагу до розв´язання проблем охорони праці.
Одним із головних завдань економічного обґрунтування заходів щодо покращення умов і охорони праці є визначення витрат на реалізацію заходів, що включають капітальні вкладення і експлуатаційні витрати.
Поточні (експлуатаційні) витрати на утримання і обслуговування, що має працеохоронне призначення, забезпечують його функціонування у необхідному режимі.
Фінансування заходів щодо поліпшення умов праці може здійснюватися на багатоцільовій і одноцільовій основі. При багатоцільовому фінансуванні, заходи щодо поліпшення безпеки виробничих процесів, технологій, обладнання, машин і механізмів є складовою частиною реконструкції, модернізації, впровадження нових засобів виробництва і кошти на охорону праці окремо не виділяються, а належать до капіталовкладень для оновлення виробництва. Одноцільове фінансування передбачає фінансування лише працеохоронних заходів.
Витрати на проведення працеохоронних заходів (одноцільове фінансування) визначаються як сума капітальних вкладень і поточних щорічних витрат з урахуванням фактора часу. Здійснюється це з а допомогою методу дисконтування.
Короткотермінові (до одного року) витрати на охорону праці розраховуються за формулою:
В=С+К, (4.1)
де В – загальні витрати (вкладення ) підприємства на охорону праці;
С – поточні (експлуатаційні) витрати на охорону праці;
К – капітальні вкладення на охорону праці.
Показник ефективності витрат підприємства на заходи з охорони праці розраховується за виразом:
Е=Ер/В, (4.2)
де Ер – річна економія від поліпшення умов і охорони праці на підприємстві (прибуток або зменшення збитків).
проявляється в зростанні продуктивності праці, збереженні трудових ресурсів і збільшенні сукупного національного продукту
Зростання продуктивності праці відбувається в результаті збільшення фонду робочого часу завдяки скороченню внутрішньозмінних простоїв шляхом ліквідації мікротравм або зниження їх кількості, а також завдяки запобіганню передчасного стомлення шляхом раціоналізації і покращення умов праці та введенню оптимальних режимів праці і відпочинку та інших заходів, які сприяють підвищенню ефективності використання робочого часу.
Збереження трудових ресурсів і підвищення професійної активності працюючих відбувається завдяки покращенню стану здоров'я і подовженню середньої тривалості життя шляхом покращення умов праці, що супроводжується високою трудовою активністю і підвищенням виробничого стажу. Підвищується професійний рівень також завдяки зростанню кваліфікації і майстерності.
Збільшення сукупного національного продукту відбувається завдяки покращенню перерахованих вище показників та їх складових компонентів.
Соціальне значення охорони праці
Розрахунок економії від зменшення захворюваності чи травматизму
1. Скорочення витрат робочого часу за розрахунок зменшення рівня захворюваності (аналогічно до травматизму) за певний час (ΔД) визначається за формулою:
ΔД=з,
де Д1, Д2 – кількість днів непрацездатності через хвороби чи травми, що припадають на 100 працюючих відповідно до і після проведення заходів;
Ч3 – річна середньооблікова чисельність працівників, осіб.
2. Зростання продуктивності праці (ΔW):
ΔW=,
де Зв – вартість продукції, виробленої за зміну одним працівником;
Рп – вартість річної товарної продукції підприємства.
3. Річна економія зарплати за рахунок зростання продуктивності праці при зменшенні рівня захворюваності і травматизму (Е3):
Ез=,
де Чср – середньорічна чисельність промислово-виробничого персоналу;
Зр – середньорічна заробітна плата одного працівника з відрахуваннями на соцстрахування.
4. Річна економія на собівартості продукції за розрахунок зменшення умовно-постійних витрат (Ес):
Ес=,
де У – умовно-постійні витрати у виробничій собівартості річного обсягу товарної продукції.
5. Економія за розрахунок зменшення коштів на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності (Есс):
Есс=ΔД*Пд,
де Пд – середньоденна сума допомоги по тимчасовій непрацездатності.
6. Річна економія за рахунок зменшення рівня захворюваності (Ерз):
Ерз=Ез+ЕС+Есс,
де Ез,ЕС,Есс – відповідно складові економії за рівнем захворюваності.
7. Річна економія за розрахунок зменшення травматизму (Ерт):
Ерт= Ез+ЕС+Есс,
де Ез,ЕС,Есс – відповідно складові економії за рівнем травматизму, що розраховані за наведеними вище залежностями.
8. За необхідності розрахунку, економія від зменшення плинності кадрів (Епк) розраховується за формулою:
Епк=(Чз1-Чз2)*Дп*Зв,
де Чз1, Чз2 – кількість працівників, що звільнилися за власним бажанням через несприятливі умови праці відповідно до і після запровадження комплексу працеохоронних заходів;
Дп – середня тривалість перерви в роботі звільненого при переході з одного підприємства на інше;
Зв – середньоденна вартість виробленої продукції на одного працівника промислово-виробничого персоналу.
9. Економія фонду заробітної плати в зв'язку з відміною скороченого робочого дня (Есд) розраховується за формулою:
Есд=Зг*Фд*(Чісдd1 – Чіспd2),
де Зг – середня оплата однієї години працівника;
Фд1 – кількість робочих днів (змін) на одного працівника за рік;
Чісд, Ч1сп – чисельність працівників, які мають право на скорочений робочий день, відповідно до і після запровадження заходів щодо поліпшення умов праці;
d1,d2 – кількість годин, на які скорочено робочий день через несприятливі умови праці, відповідно до і після запровадження заходів.
10. Економія фонду заробітної плати у зв`язку зі скороченням чи повною відміною додаткової відпустки (Едв):
Едв= Зд*(ЧісдДів – ЧіісдДіів),
де Зд – середньоденна оплата роботи одного працівника;
Чісд – чисельність працівників, які мають право на додаткову відпустку, до і після запровадження заходів щодо поліпшення умов праці;
Дів, Діів – середня тривалість додаткової відпустки одного працівника, що має на це право, відповідно до і після запровадження заходів
11. економія фонду заробітної плати у зв'язку зі скороченням чисельності працівників, що мають право на підвищення тарифу за роботу в важких, шкідливих, особливо важких і особливо шкідливих умов праці (Етс):
Етс=Фс* [Згв(Чів–ЧІІв)+Згв(ЧІп–ЧІІп)],
де Фс – ефективний фонд робочого часу;
Згв – середньогодинна тарифна ставка працівників при відрядній оплаті за працю в несприятливих умовах;
Згп – середньогодинна тарифна ставка працівників при погодинній оплаті за працю в несприятливих умовах;
ЧІв, ЧІІВ – чисельність працівників (при відрядній оплаті), які працюють в несприятливих умовах відповідно до і після запровадження працеохоронних заходів;
ЧІП, ЧІІП – чисельність працівників (при погодинній оплаті), які працюють у несприятливих умовах, відповідно до і після запровадження заходів щодо поліпшення умов праці.
економічного обґрунтування планових заходів, необхідних для вибору оптимальних варіантів технологічних, ергономічних та організаційних рішень;
визначення фактичної ефективності заходів щодо поліпшення умов і охорони праці;
оцінки результатів управління виробництва на різних рівнях;
озрахунку необхідних витрат для приведення умов праці на робочих місцях у відповідність до нормативних вимог;
визначення раціональних розмірів матеріального стимулювання працівників підприємства, науково-дослідних, конструкторських і проектних організацій за розробку і запровадження працеохоронних заходів
Соціально-економічна ефективність розраховується з метою:
5. Зменешення коефіцієнта тяжкості травматизму (ΔКт) розраховується за формулою:
ΔКт=-,
де Д1, Д2 – кількість днів непрацездатності через травматизм відповідно до і після здійснення заходу.
4. Збільшення коефіцієнта частоти травматизму (ΔКч) визначається за формулою:
ΔКч=*100, %
де N1, N2 – кількість випадків травматизму відповідно до і після проведення заходу;
Ч3 – річна середньооблікова чисельність працівників, осіб.
3. Збільшення кількості машин, механізмів (ΔМ) та виробничих приміщень (ΔБ), приведених до вимог норм охорони праці, визначається за формулами:
ΔМ=
ΔБ=
де М1, М2 – кількість машин, механізмів, що не відповідають нормативним вимогам до і після проведення заходу, шт.; М3 – загальна кількість машин і механізмів, шт.; Б1, Б2 – кількість виробничих приміщень, які не відповідають норматив-ним вимогам до і після здійснення заходу, шт.; Б3 – загальна кількість виробничих приміщень, шт. відрахуваннями на соцстрахування.
2. Скорочення чисельності працівників (ΔЧ), які працюють в умовах, що не відповідають санітарним нормам, визначається за формулою:
ΔЧ=%
де Ч1,Ч2 – чисельність працівників, які працюють в умовах, що не відповідають санітарним нормам до і після здійснення заходу, осіб;
Ч3 – рідна середньооблікова чисельність працівників, осіб.
1. Скорочення кількості робочих місць (ΔК), що не відповідають вимогам нормативних актів щодо безпеки праці, розраховується за формулою:
ΔК= *100, %
де К1,К2 – кількість робочих місць, що не відповідають санітарним нормам до і після проведення заходів;
К3 – загальна кількість робочих місць.
Для оцінки соціальної ефективності заходів з удосконалення умов та охорони праці використаються такі показники:
6. Зменшення коефіцієнта частоти професійних захворювань через несприятливі умови праці:
ΔKз =*100,
де З1, З2 – кількість випадків професійних захворювань відповідно до і після проведення заходу.
7. Зменшення коефіцієнта тяжкості захворювання:
ΔКт=-,
де Дз1, Дз2 – кількість днів тимчасової непрацездатності через хвороби відповідно до проведення заходу і після проведення;
Nз1, Nз2 – кількість випадків захворювання відповідно до і після проведення заходу.
8. Зменшення кількості випадків виходу на пенсію зі інвалідністю внаслідок травматизму чи професійного захворювання:
ΔЧі=,
де Чі1, Чі2 – чисельність працівників, що стали інвалідами до і після проведення заходу, осіб.
9. Скорочення плинності кадрів через несприятливі умови праці:
ΔЧп= *100,
де Чп1, Чп2 – кількість працівників, що звільнилися за власним бажанням через несприятливі умови праці відповідно до і після проведення заходу, осіб.
3. Збільшення кількості машин, механізмів (ΔМ) та виробничих приміщень (ΔБ), приведених до вимог норм охорони праці, визначається за формулами:
ΔМ=
ΔБ=
де М1, М2 – кількість машин, механізмів, що не відповідають нормативним вимогам до і після проведення заходу, шт.; М3 – загальна кількість машин і механізмів, шт.; Б1, Б2 – кількість виробничих приміщень, які не відповідають норматив-ним вимогам до і після здійснення заходу, шт.; Б3 – загальна кількість виробничих приміщень, шт. відрахуваннями на соцстрахування.
2. Скорочення чисельності працівників (ΔЧ), які працюють в умовах, що не відповідають санітарним нормам, визначається за формулою:
ΔЧ=%
де Ч1,Ч2 – чисельність працівників, які працюють в умовах, що не відповідають санітарним нормам до і після здійснення заходу, осіб;
Ч3 – рідна середньооблікова чисельність працівників, осіб.
1. Скорочення кількості робочих місць (ΔК), що не відповідають вимогам нормативних актів щодо безпеки праці, розраховується за формулою:
ΔК= *100, %
де К1,К2 – кількість робочих місць, що не відповідають санітарним нормам до і після проведення заходів;
К3 – загальна кількість робочих місць.
Для оцінки соціальної ефективності заходів з удосконалення умов та охорони праці використаються такі показники:
визначення витрат на реалізацію заходів
капітальні вкладення
експлуатаційні витрати
створення чи оновлення основних фондів працеохоронного призначення;
вдосконалення техніки і технології виробництва з метою поліпшення умов і охорони праці