Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Назва реферату: Фінансова стратегія підприємств, зміст, завдання та методи фінансового планування
Розділ: Фінанси
Фінансова стратегія підприємств, зміст, завдання та методи фінансового планування
Перспективне фінансове планування визначає найважливіші по казники, пропорції та темпи розширеного відтворення, є основною формою реалізації головних цілей підприємства. Перспективне пла нування включає розробку фінансової стратегії підприємства та прогнозування його фінансової діяльності.
За умов ринкової економіки, самостійності підприємств, їхньої від повідальності за результати діяльності виникає об'єктивна необхідність визначення тенденцій розвитку фінансового стану та перспективних фінансових можливостей. На вирішення таких питань і спрямовано фі нансову стратегію підприємства. Розробка фінансової стратегії — це галузь фінансового планування. Як складова частина загальної стратегії економічного розвитку, вона має узгоджуватися з цілями та напрямка ми останньої. У свою чергу, фінансова стратегія справляє суттєвий вплив на загальну економічну стратегію підприємства. Зміна ситуації на макрорівні та на фінансовому ринку спричиняє коригування як фі нансової, так і загальної стратегії розвитку підприємства.
Теорія фінансової стратегії, досліджуючи об єктивні економічні закономірності ринкових відносин, розробляє форми та способи виживання й розвитку за нових умов. Фінансова стратегія включає методи та практику формування фінансових ресурсів, їх планування та забезпечення фінансової стійкості підприємства за ринкових умов господарювання. Фінансова стратегія охоплює всі форми фі нансової діяльності підприємства: оптимізацію основних та оборот них засобів, формування та розподіл прибутку, грошові розрахунки, інвестиційну політику.
Всебічно враховуючи фінансові можливості підприємств, об'єк тивно оцінюючи характер внутрішніх та зовнішніх факторів, фінан сова стратегія забезпечує відповідність фінансово-економічних мож ливостей підприємства умовам, які склалися на ринку товарів. Фі нансова стратегія передбачає визначення довгострокових цілей фі нансової діяльності та вибір найефективніших способів їх досяг нення. Цілі фінансової стратегії мають підпорядковуватися загаль ній стратегії економічного розвитку та спрямовуватися на максиміза-цію прибутку та ринкової вартості підприємства. За розробки фінансової стратегії слід ураховувати динаміку макроекономічних проце сів, тенденції розвитку вітчизняних фінансових ринків, можливості диверсифікації діяльності підприємства.
Фінансова стратегія підприємства згідно зі стратегічною ціл лю забезпечує:
— формування та ефективне використання фінансових ресурсів;
— виявлення найефективніших напрямків інвестування та зосе редження фінансових ресурсів на цих напрямках;
— відповідність фінансових дій економічному стану та матері альним можливостям підприємства;
— визначення головної загрози з боку конкурентів, правильний вибір напрямків фінансових дій та маневрування для досягнення вирішальної переваги над конкурентами.
Завданнями фінансової стратегії є:
— визначення способів проведення успішної фінансової стратегії та використання фінансових можливостей;
—визначення перспективних фінансових взаємовідносин із суб'єктами господарювання, бюджетом, банками та іншими фінан совими інститутами;
— фінансове забезпечення операційної та інвестиційної діяльності;
— вивчення економічних та фінансових можливостей імовірних конкурентів, розробка та здійснення заходів щодо забезпечення фі нансової стійкості;
— розробка способів виходу із кризового стану та методів упра вління за умов кризового стану підприємств.
На підставі фінансової стратегії визначається фінансова політика підприємства за основними напрямками фінансової діяльності: по даткова, цінова, амортизаційна, дивідендна, інвестиційна.
У процесі розробки фінансової стратегії особлива увага приділя ється виробництву конкурентоспроможної продукції, повноті вияв лення грошових доходів, мобілізації внутрішніх ресурсів, макси мальному зниженню собівартості продукції, формуванню та розподілу прибутку, визначенню оптимальної потреби в оборотних коштах, раціональному використанню залучених коштів, ефектив ному використанню капіталу підприємства.
Важливе значення для формування фінансової стратегії має вра хування факторів ризику. Фінансова стратегія розробляється з ура хуванням ризику неплатежів, інфляційних коливань, фінансової кризи та інших непередбачуваних обставин.
Основу перспективного фінансового планування становить про гнозування, яке є втіленням стратегії підприємства на ринку. Фінан сове прогнозування полягає у вивченні можливого фінансового ста ну підприємства на перспективу. На відміну від планування, прогнозування передбачає розробку альтернативних фінансових по казників та параметрів, використання яких відповідно до тенденцій зміни ситуації на ринку дає змогу визначити один із варіантів розви тку фінансового стану підприємства.
Основою фінансового прогнозування є узагальнення та аналіз наявної інформації з наступним моделюванням і врахуванням факторів можливих варіантів розвитку ситуації та фінансових показни ків. Методи та способи прогнозування мають бути достатньо дина мічними для того, щоб своєчасно врахувати ці зміни.
Результатом перспективного фінансового планування є розробка трьох основних документів:
— прогноз звіту про прибутки та збитки;
— прогноз руху грошових коштів;
— прогноз балансу активів та пасивів підприємства. Успіх фінансової стратегії підприємства гарантується, коли фі нансові стратегічні цілі відповідають реальним економічним та фі нансовим можливостям підприємства, коли чітко централізовано фінансове керівництво, а методи його є гнучкими та адекватними змінам фінансово-економічної ситуації.
ЗМІСТ, ЗАВДАННЯ ТА МЕТОДИ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ
Планування було прерогативою командно-адміністративної сис теми. Головна мета фінансового плану підприємства полягала у ви явленні невикористаних ресурсів і визначенні суми платежів у бюд жет, величина якої відповідала перевищенню доходів підприємства над його витратами. Сума та рівень витрат суворо нормувались. Над мірна централізація фінансів за планово-директивної економіки послаб лювала економічні стимули для розширення виробництва. Це негатив но позначалось на результатах фінансово-господарської діяльності під приємств. Державні дотації в багатьох галузях сягали значних розмірів, оскільки ці галузі були збитковими або малорентабельними.
Міністерства, які вважали підприємства своєю власністю, займа лися перерозподілом їхніх доходів та прибутків. Значна частина прибутку й тимчасово вільних коштів ефективно працюючих під приємств вилучалась для фінансування державних видатків та на покриття витрат збиткових підприємств галузі.
За ринкової економіки значно підвищується матеріальна відпові дальність керівника підприємства за його фінансовий стан. Саме тому зросла важливість перспективного, поточного та оперативного фінансового планування для забезпечення стійкого фінансового стану та підвищення рентабельності підприємств.
Фінансове планування є необхідним для фінансового забезпечення розширення кругообороту виробничих фондів, досягнення високої ре зультативності виробничо-господарської діяльності, створення умов, які забезпечили б платоспроможність та фінансову стійкість підприємс тва. Ринок висуває високі вимоги до якості фінансового планування, оскільки нині за негативні наслідки своєї діяльності відповідальність нестиме само підприємство. За нездатності врахувати несприятливу ринкову кон'юнктуру підприємство стає банкрутом і підлягає ліквідації з відповідними негативними наслідками для засновників.
Сьогодні фінансове планування потребує переведення на нові прин ципи організації. Його зміст та форми мають бути суттєво змінені у зв'язку з новими економічними умовами та соціальними орієнтаціями.
За адміністративної економіки фінансове планування базувалось на директивних планових показниках виробничого та соціального розвит ку підприємства. Нині ця база перестала існувати, оскільки підприємст ва вже не одержують директивних вказівок «зверху». Державне замов лення, яке збереглося, утратило своє колишнє директивне значення і розглядається підприємством лише як одна з можливих сфер реалізації продукції. Відтак фінансове планування має орієнтуватися на ринкову кон'юнктуру, ураховувати ймовірність настання певних подій і одноча сно розробляти моделі поведінки підприємства за зміни ситуації з мате ріальними, трудовими та фінансовими ресурсами.
Фінансове планування — це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового викорис тання згідно з виробничими та маркетинговими показниками підпри ємства у плановому періоді. Метою фінансового планування є забезпе чення господарської діяльності необхідними джерелами фінансування.
Отже, основними завданнями фінансового планування на підпри ємстві є:
• забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхід ними фінансовими ресурсами;
• установлення раціональних фінансових відносин із суб'єктами господарювання, банками, страховими компаніями тощо;
• визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка ра ціональності його використання;
• виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за ра хунок раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів;
• здійснення контролю за утворенням та використанням платіж них засобів. Фінансове планування дає змогу розв 'язати такі конкретні питання:
які грошові кошти може мати підприємство в своєму розпоря дженні;
які джерела їх надходження;
чи достатньо засобів для виконання накреслених завдань;
яка частина коштів має бути перерахована в бюджет, позабю джетні фонди, банкам та іншим кредиторам;
як повинен здійснюватися розподіл прибутку на підприємстві;
як забезпечується реальна збалансованість планових витрат і дохо дів підприємства на принципах самоокупності та самофінансування.
У фінансовому плануванні використовується балансовий метод. Його зміст полягає в тім, що не тільки балансуються підсумкові по казники доходів і витрат, а для кожної статті витрат зазначаються конкретні джерела покриття. При цьому використовуються різні способи: нормативний, розрахунково-аналітичний, оптимізації пла нових рішень, економіко-математичного моделювання.
Суть нормативного способу фінансового планування полягає в тім, Що на основі встановлених фінансових норм та техніко-економічних нормативів розраховується потреба господарського суб'єкта у фінансо вих ресурсах та визначаються джерела цих ресурсів. Згаданими норма-швами с ставки податків, ставки тарифів, зборів та внесків, норми амортизаційних відрахувань, норми оборотних коштів. Норми та нор мативи бувають галузевими, регіональними та індивідуальними.
За використання розрахунково-аналітичного методу планові показ ники розраховуються на підставі аналізу фактичних фінансових показ ників, які беруться за базу, та індексів їх зміни в плановому періоді.
Оптимізація планових рішень полягає в розробці варіантів пла нових розрахунків для того, щоб вибрати з них найоптимальніший. Відтак можуть використовуватися різні критерії вибору:
• максимум прибутку (доходу) на грошову одиницю вкладеного
капіталу;
• максимум збереження фінансових ресурсів, тобто мінімум фі нансових витрат;
• мінімум поточних витрат;
• мінімум вкладення капіталу за максимально ефективного ре зультату;
• максимум абсолютної суми одержаного прибутку.
Фінансове планування (крім уже згадуваних способів розрахунків) потребує широкого використання економіко-математичного моде лювання. Цей спосіб уможливлює знайдення кількісного вираження взаємозв'язків між фінансовими показниками та факторами, які їх визначають. Економіко-математична модель — це точний матема тичний опис факторів, які характеризують структуру та закономір ності зміни даного економічного явища і здійснюються з допомо гою математичних прийомів (рівнянь, нерівностей, таблиць, графі ків). Моделювання може будуватися за функціональним та кореля ційним зв'язком. Економіко-математичне моделювання дає змогу перейти в плануванні від середніх величин до оптимальних варіан тів. Підвищення рівня наукової обгрунтованості планування потре бує розробки кількох варіантів планів виходячи з різних умов та шляхів розвитку підприємства з наступним вибором оптимального варіанта фінансового плану.