Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Реферат з мовознавства
Синоніми
Лексика мови постійно збагачується. В процесі мовного спілкування одне й те ж саме поняття характеризується з різних сторін, виділяються нові його ознаки. Це приводить до утворення нових слів. У лексемах може відбиватися став лення мовців до предметів реального світу, їхні емоції та волевиявлення. Між словами, що позначають одне розгалу жене поняття чи його компоненти або різні відтінки й оцінки, встановлюються близькі зв'язки, їх називають синонімічни ми, а слова — синонімами.
Слово синонім грецького походження й дослівно означає «однойменний». Тобто це слова, що мають спільність значення, але відрізняються відтінками значень чи стилі стичними забарвленнями, наприклад: лихо, горе, біда, не щастя; нудьга, сум, жаль, туга. Отже, синоніми мають дві суттєві властивості. З одного боку, вони подібні, близькі, а з другого — значеннєві відтінки й стилістичне забарвлення їх не збігаються, не роблять їх однаковими.
Синонімія — це повний або частковий збіг значення двох чи кількох слів або словосполучень, це явище подібності змісту при відмінностях у формі.
Декілька синонімів, що мають одне спільне значення, називаються синонімічним рядом. Ряд має одне стрижневе, опорне слово, що виражає найзагальніше значення й не має стилістичних відтінків. Воно ще назива ється семантичною домінантою і об'єднує навколо себе інші стилістично забарвлені синоніми, наприклад: ходити — крокувати (урочисто), марширувати (в шерензі), поспіша ти (швидко), плентатися (повільно); стійкий — міцний, непохитний (дуже стійкий); сміятися— реготати (голосно сміятися), хихикати (неприємно сміяти ся) ;безжалісний — безсердечний (нечутливий до чужого болю), жорстокий (дуже безжалісний); мете лиця — хуртовина, завірюха, хуга; мати — ненька; солдат — боєць, воїн, армієць, ратник; бандит — грабіжник, розбійник; пахучий — запашний, духмяний, ароматний; дбати — клопотатися, піклуватися, тур буватися; бій — битва, січа.
Синоніміка — це сукупність синонімів, наявних у мові. Синоніми бувають лексичні, морфологічні, синтак сичні, фразеологічні.
Лексичні синоніми — це подібні або тотожні за значенням слова. Абсолютних синонімів у мові мало: оплески — апло дисменти, доказ — аргумент, зодчий — архітектор, відтінок — нюанс, літак — аероплан, укол — ін'єкція, водо грай — фонтан, вітрило — парус. Вони не мають якихось значеннєвих відтінків. Використовують їх у мовленні для того, щоб уникнути повторів. Абсолютні синоніми виника ють, коли замість власне українського слова запозичується іншомовне з таким самим значенням. Зловживати іншомов ними словами не слід.
У мові постійно діє закон економії мовних засобів. Тому витворюючи або запозичуючи нові слова й вирази, мова намагається за цим законом диференціювати їх, тобто ро зрізнювати за значенням, відтінками значень, функціями так, щоб не було абсолютно однакових мовних одиниць. В результаті, крім незначної кількості абсолютних синонімів, в українській мові є дуже багато серед лексичних синонімів ідеографічних (значеннєвих) і стилістичних.
Ідеографічні синоніми передають різні значеннєві відтінки того самого поняття: говорити — виступати, про голошувати, розмовляти; тихий — повільний, спокійний, хата — дім, будинок, житло, квартира; дорога — шлях, гостинець, путь, узвіз, тракт, бетонка.
Стилістичні синоніми при спільності значення передають різне стилістичне забарвлення (емоційне, оцінне): говори ти — базікати, патякати; ходити — швендяти, човгати; їсти — глитати, жерти. Вони, як правило, закріплюються у мовленні певного стилю, наприклад: говорити, але на зборах — виступати; розбір, але в науковому стилі — аналіз; прохання, але в офіційно-діловому стилі — заява.
Лексичні синоніми можуть бути загальномовними й кон текстуальними. Загальномовними називаються ті, що не залежать від контексту, їхня синонімічність, сприймається й поза контекстом: життєпис — біографія; абетка — аз бука — алфавіт; визискування — експлуатація; всесвіт — космос; лаштунки — куліси. Контекстуальними називають ті синоніми, що набувають синонімічності тільки в контексті (чи у словосполученні): чешу (йду) до хати; сива (давня) історія; заливатися (сміятися) без причини тощо. Контек стуальні синоніми, як правило, мають яскраве емоційно-експресивне забарвлення: Маланка ледве допхалась до своєї халупки; їй не хотілось нічого робити і вона, склавши руки, як у неділю, гаптувала словами хитрі мережки; Хома був усюди. Він, здавалось, забув людську мову і лиш, як жужіль од горіння душі, викидав з себе: «Бити! Палити!» (М.Коцюбинський).
Морфологічними синонімами називають варіанти форм, що передають те ж саме поняття. Наприклад, давальний і місцевий відмінок: батьку — батькові, на батьку — на батькові; по полі — по полю; орудний відмінок: тією — тою, п'ятьма — п'ятьома.
Синтаксичні синоніми — це граматично різні конструкції, що виражають ту саму думку. Такими можна вважати:
сполучникові та безсполучникові речення: Сонце за йшло, й надворі швидко стемніло. — Як тільки сонце зайшло, надворі швидко стемніло. — Коли сонце зайшло, надворі швидко стемніло;
складнопідрядні й прості речення з дієприкметниковими та дієприслівниковими зворотами: Картина, що була на писана олією, висіла над роялем. — Написана олією кар тина висіла над роялем; Коли приходиш з вулиці додану, мий руки. — Прийшовши з вулиці додолу, мий руки;
складнопідрядні й прості речення з другорядними члена ми: Коли приїду з відрядження, зайду до вас. — Після приїзду з відрядження зайду до вас; Коли закінчиться урок, підійди до мене. — Після уроку підійди до мене;
синтаксичні конструкції книжного і розмовного характеру:
незважаючи на те, що хоч і
внаслідок того що після того
завдяки тому що через те
з метою щоб
Незважаючи на те, що Хоч і холодно було, ми
було холодно, ми пра- працювали добре.
цювали добре.
Фразеологічні синоніми — це різні фразеологізми з одним значенням: иі туди ні сюди, ні в тин ні в ворота, ні риба ні м'ясо; гав ловити, рота роззявляти; дати драла, на кивати п'ятами; не всі дома, немає клепки, не варить баняк, немає олії; давати хропака, клювати носом.
Українська мова має розгалужену синоніміку, що свідчить про повнокровний розвиток мови й багатство її виражальних засобів. Джерелами формування синоніміки є різні стилі стичні шари лексики. У синонімічних рядах сходяться слова книжні й розмовні, давні й сучасні, власні й запозичені, термінологічні та образні, фольклорні й літературні: відгук — рецензія, відсоток — процент, сільськогосподарський — аграрний, Батьківщина — Вітчизна, губи — вуста, лоб — чоло, обличчя — вид — лик — пика, очі — баньки, півень — когут, гарно — ловко — файно, обрій — небосхил — вид нокрай — крайнебо — горизонт, віщий — пророчий.
Лексичні синоніми є найвиразнішими й найпоширеніши ми образними засобами мови. З їхньою допомогою у мовленні можна не тільки уникнути неприємного повтору одних і тих самих слів, а й точніше передати інформацію, бо є можли вість передати відтінки думки, уточнити деталі, ознаки, властивості. На віддалених асоціативних зв'язках між оз наками предметів і явищ відбувається перенесення або роз ширення значень слів, виникають образні назви. Це окремі слова-синоніми та цілі описові синонімічні звороти, що ма ють назву перифраза (іноді кажуть — парафраза). Перифраза — стилістична фігура (побудова), відома в ри ториці й поетиці ще з давньогрецьких часів. Вона концентрує в собі найвиразніші, найчастіше образні ознаки й стає ніби прихованою синонімічною назвою, наприклад: Багряний лист в гаю кружля, шумлять отави молодо. Чого-чого вдягла земля осіннє золото? (Д. Луценко); Я скоро буду виходити на вулиці Києва з траурною пов'язкою на рука ві — умирає мати поезії мого народу! (Л.Костенко). По няття жовте листя передане через ознаки інших двох — осіннє і золото, поняття мова — через поняття мати і поезія.
Українська мова має усталені перифрази: Кобзар України (Т.Шевченко), Великий Каменяр (І.Франко), Дочка Про метея (Леся Українка), столиця України (Київ), місто Лева (Львів), чорне золото (кам'яне вугілля) та ін.
Синонімічні функції виконують і евфемізм й. Це слова чи словосполучення, які пом'якшують враження від висловленого тим, що називають непрямо, а опосередковано, через іншу ознаку. На певні слова (лайки, неприємні назви) суспільство накладає табу (заборону) й замість цих слів використовує інші. Замість слова брехати кажуть говорить неправду; аналогічно: дурний — нерозумний, п'є — заглядає в чарку, грубіян — погано вихований.