Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ім. В.Н. КАРАЗІНА
ОНІЩЕНКО НАТАЛІЯ АНАТОЛІЇВНА
УДК 81’(371:373.7)=112.2
Стилістичні та семантичні характеристики конотативної системи сучасної німецької фразеології
Спеціальність 10.02.04 –германські мови
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидатафілологічних наук
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі німецької філології Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, Міністерство освіти і науки України.
|
Науковий керівник: |
доктор філологічних наук, професор Говердовський Владислав Іванович, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, кафедра німецької філології, професор |
|
Офіційні опоненти: |
доктор філологічних наук, доцент Гамзюк Микола Васильович, Київський національний лінгвістичний університет, кафедра німецької мови, завідувач кафедри кандидат філологічних наук, доцент Маєвська Ліна Дмитрівна, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, кафедра німецької та французької мов, доцент |
|
Провідна установа |
Запорізький державний університет, кафедра германської філології, Міністерство освіти і науки України, м. Запоріжжя |
Захист відбудеться 11 грудня 2003 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.051.16 Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна (61077, м. Харків, пл. Свободи 4, ауд. 7-75).
З дисертацією можна ознайомитися у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна (61077, м. Харків, пл. Свободи 4).
Автореферат розісланий 7 листопада 2003 року
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Солощук Л.В.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Лінгвістику останніх десятиліть відзначає зростаючий інтерес до проблем взаємозв’язку мови і свідомості, що становить одну з основ антропоцентричної парадигми мовознавства. Ментальні та емоційні характеристики мовця знаходять своє яскраве відображення у системі фразеології, на чому наголошується в роботах таких вітчизняних і зарубіжних лінгвістів, як М.Ф. Алефіренко, Я.А. Баран, Г. Бургер, В.М. Мокієнко, Ю.П. Солодуб, В. Флейшер, Т.З. Черданцева, І.І. Чернишева та ін.
Фразеологізми, різноманітні за своїм складом та формою одиниці, мають характерні семантичні компоненти –денотацію та конотацію, тому дослідження фразеології неможливе без залучення цих аспектів у їх обов’язковому поєднанні. Денотація та конотація як макрокомпоненти значення не можуть розглядатися окремо, оскільки складність денотативного значення фразеологічної одиниці (далі ФО) сприяє виникненню в неї конотації, що саме і визначає комунікативні та стилістичних ознаки ФО.
Комплексне вивчення конотативного значення як сукупності співзначень лексичної/ фразеологічної одиниці дозволяє розглядати конотацію не лише як випадкові психічні асоціації індивідуального характеру, але й як закономірне явище, що супроводжує денотативне значення слова й має низку характерних ознак, які висвітлюють її емотивну і соціальну природу. Особливої важливості для вивчення фразеології набуває соціальний аспект конотації, що зумовлюється її усталеною, єдиною для сприйняття більшістю мовців семантикою.
Традиційно конотація вивчається як мовно-мовленнєвий феномен реалізації емотивних характеристик насамперед слова, про що свідчать роботи І.В. Арнольд, В.І. Говердовського, М.Г. Комлєва, В.М. Телії, В.І. Шаховського, L. Bloomfield, K. Bochmann, G. Lerchner, H. Rossipal, G. Rössler, Th. Schippan. Але конотативний підхід до фразеологічного значення залишається поза увагою, хоча він дозволяє уточнити комунікативні функції ФО та становить ланку зв’язку між конотацією лексеми та конотацією повідомлення. Так, емотивний аспект конотації у ФО досліджується О.Ф. Арсентьєвою, М.В. Гамзюком, В.І. Шаховським, Ch. Palm, культурна специфіка ФО згадується в контрастивних дослідженнях О.І. Домашнєва, О.Д. Райхштейна, А. Davidou, P. Durčo, Cs. Földes, G. Greciano, W. Koller, J. Korhonen, B. Wotjak. Однак на цьому тлі відчувається брак робіт, присвячених системному опису конотації як складової фразеологічного значення та вивченню його емотивних, стилістичних, культурно-історичних рис. Цим зумовлений вибір об’єкта та предмета даного дослідження.
Об’єктом дослідженняє ФО сучасної німецької мови у формі словосполучення або речення з повним чи частковим переосмисленням компонентів, призначення яких –виконання номінативно-експресивної функції.
Предметдослідження становлять стилістичні та семантичні властивості конотативних компонентів значення ФО у їх системних відношеннях.
Актуальність теми роботи зумовлена необхідністю поглибленого вивчення стилістичних та комунікативних потенцій ФО, конотативна цінність яких, на відміну від цільнооформлених лексем, залишається нез’ясованою. Вивчення конотації ФО орієнтовано на найпоширеніші в сучасній лінгвістиці напрями дослідження семантичних процесів –функціональну та когнітивну парадигми. Визнання мовної та мовленнєвої єдності конотації ФО стимулює нове осмислення семантики та стилістики ФО, входження конотації цих одиниць у загальний контекст мовних відносин і їх реалізації в мовленні. Тому назріла нагальна потреба розробки питань про місце, склад, шляхи та механізми утворення і функціонування конотації ФО, мовні засоби її вираження, що в комплексі становлять важливий чинник комунікативного впливу.
Зв’язок роботи з науковими темами. Роботу виконано на кафедрі німецької філології Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна в межах наукової теми факультету іноземних мов Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна “Система мовленнєвої діяльності та навчання іншомовної комунікації (германські та романські мови)”, номер державної реєстрації 0103 U 004255.
Метоюдослідження є системний стилістичний і семантичний аналіз конотованих ФО сучасної німецької мови, а саме визначення характеру їх виникнення, функціонування, взаємодії та прояву в парадигматичних відносинах.
Мета роботи зумовлює вирішення такихзавдань:
Матеріаломдисертаційної роботи слугували 9500 інгерентно конотованих ФО німецької мови, що демонструють конотативне значення незалежно від ширшого контексту. Дані ФО отримані методом суцільної вибірки з Німецько-російського фразеологічного словника/ Укл. Л.Э. Бінович і Н.Н. Гришин, Duden. RedewendungenundsprichwörtlicheRedensarten, PaulH. DeutschesWörterbuch, PetermannJ. Russisch-deutschesphraseologischesWörterbuch, RöhrichL. LexikondersprichwörtlichenRedensarten, SchemannH. DeutscheIdiomatik, SchemannH. IdiomatikDeutsch-Englisch, WahrigG. DeutschesWörterbuchта ін. Конотативна реалізація ФО на мовному й мовленнєвому рівнях досліджується на 4568 прикладах з творів художньої літератури німецькомовних авторів другої половини ХХ століття, а також з преси Німеччини, Австрії та Швейцарії останнього десятиліття. Конотативні ознаки досліджуваних ФО німецької мови підтверджено консультантами-фахівцями з питань німецької лексикології: деканом факультету германістики університету Ерланген-Нюрнберг професором Г.-Г. Мунске; редактором електронного словника Wörterbuch der österreichischen Redensarten, професором університету Іннсбрук Г. Ретті; головним редактором електронного словника Deutsche Redensarten П. Удемом; редактором електронного словника Das phrasale Lexikon, професором університету Оснабрюк П. Бошем; доктором філологічних наук С. Райс-Гельд (університет Аугсбург).
Методологічною основою роботи є підхід до фразеології як системи, в рамках якої складаються впорядковані семантичні відносини, які також створюють багатокомпонентну систему, де реалізуються конотативні компоненти значення ФО. Реалізація конотативних компонентів здійснюється під впливом комплексних лексико-стилістичних засобів. Фразеологія як система одиниць ментального лексикону людини слугує насамперед для вираження та оцінки мовцем власних дій і думок. Це зумовлює необхідність антропоцентричного підходу до вивчення фразеологічної системи.
Мета, завдання і методологічні засади дослідження обумовили використання в роботі таких методів: метод комплексного аналізу значення ФО для виокремлення семантичних компонентів ФО; метод контекстного аналізу реалізацій значень ФО для встановлення ступеня інгерентності конотації; метод еквівалентних опозицій для зіставлення інтра- та інтерлінгвальних еквівалентів (синонімів та міжмовних відповідників); метод концептуального аналізу для встановлення ролі концептуальної метафори у формуванні оцінної конотації; метод опитування носіїв німецької мови для верифікації стилістичних і дистрибутивних ознак ФО. Залучаються елементи міжмовного порівняння з метою виділення дивергентних конотатів в межах методів контрастивної лінгвістики на матеріалі німецької та англійської мов. Дослідження проведено в рамках синхронічного підходу, який зумовлений провідною роллю конотативного аспекту для мовленнєвої діяльності, яка несе відбиток сьогочасного складу мови.
Наукова новизна проведеного дослідження полягає в тому, що вперше здійснюється аналіз конотації ФО німецької мови в її системних відносинах, у межах яких виділяються базові типи конотатів ФО; окреслено семантичні та когнітивні чинники, що впливають на конотацію ФО; досліджено функціонування конотації у парадигматичних відносинах ФО на прикладі конотативної синонімії, антонімії, омонімії, полісемії та варіантності. Уперше на матеріалі німецької фразеології визначено мовні засоби вираження конотації та особливості типової сполучуваності конотатів.
Одержані результати можуть бути узагальнені у наступних положеннях, що виносяться на захист:
Теоретичне значенняроботивизначається тим, що її основні положення та висновки сприяють поглибленню розуміння лексичної семантики, фразеології, лінгвостилістики. Усвідомлення системного характеру конотації ФО є внеском у дослідження ФО в її оцінній, ситуативній та культурологічній віднесеності.
Результати вивчення конотації ФО німецької мови стимулюють вирішення проблем типологізації конотатів ФО, виникнення конотації ФО під впливом семантичних та когнітивних чинників, а також питання про місце конотації в реалізації парадигматичних відносин у фразеологічній системі німецької мови.
Практична цінністьдослідження полягає в можливості використання його результатів у викладанні таких теоретичних дисциплін, як лексикологія (розділи “Лексичне значення слова”, “Лексична парадигматика”, “Фразеологія”), стилістика (розділи “Стильова диференціація лексики та фразеології”, “Стилістична семасіологія”). Положення дисертації можуть застосовуватися у спецкурсах з фразеології та конотації, у наукових дослідженнях студентів та аспірантів, а також при укладанні фразеологічних довідників та словників.
Особистий внесок здобувача полягає у визначенні шляхів виникнення конотації ФО німецької мови, в системному описі інгерентно конотованих ФО німецької мови з точки зору типів конотатів у їх взаємодії, у визначенні впливу конотативного чинника на парадигматичні відносини в межах фразеології німецької мови, у визначенні лексико-стилістичних засобів їх вираження та типової сполучуваності.
Апробація дослідження. Результати та основні положення дослідження було обговорено на засіданнях кафедри німецької філології Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна (вересень 2002 р., червень 2003 р.); на щорічних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна 2002-2003 років; на Міжнародній конференції за програмою Темпус-Тасіс “Мови, культури та переклад у контексті європейського співробітництва” (Київ, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, лютий 2001р.), на Другій всеукраїнській конференції “Методологічні проблеми перекладу на сучасному етапі” (Суми, Сумський державний університет, травень 2001 р.), на Першій обласній конференції молодих вчених “Тобі, Харківщино, пошук молодих” (Харків, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, березень 2002 р.), на П’ятій всеукраїнській конференції “Нові підходи до філології у вищій школі” (Запоріжжя, Запорізький державний університет, вересень 2002 р.), на ІХ Міжнародній науковій конференції з функціональної лінгвістики “Функціональна лінгвістика: підсумки та перспективи” (Ялта, Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського, вересень-жовтень 2002 р.), на Всеукраїнській науково-методичній конференції з проблем вищої освіти “Підготовка фахівців у галузі іншомовної комунікації у вищих навчальних закладах” (Харків, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, жовтень 2002 р.), на Всеукраїнській науковій конференції “Другі Каразінські читання: два століття Харківської лінгвістичної школи” (Харків, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, лютий 2003 р.).
Публікації.Результати дисертаційного дослідження висвітлено у 6 одноосібних статтях, опублікованих у фахових збірках наукових праць України, і 5 тезах конференцій.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів з висновками, загальних висновків, списку використаних джерел, що налічує 310 позицій, списку лексикографічних джерел (31 позиція), джерел ілюстративного матеріалу (32 позиції) та двох додатків. Обсяг основного тексту дисертації –сторінки. Загальний обсяг роботи –сторінок. Основний текст дисертації містить 2 рисунки та 8 схем.
У вступіобґрунтовується актуальність теми дослідження, її новизна, мета та завдання, визначається об’єкт та предмет дисертаційної роботи, теоретичне значення та практична цінність, фактичний матеріал та методи його аналізу, зв’язок представленої роботи з науковою темою, особистий внесок дисертанта, формулюються основні положення, що виносяться на захист.
У першому розділі“Теоретичні засади дослідження конотації у фразеології” розглядаються домінуючі напрямки вивчення конотації, основні фразеологічні теорії, аналізується структура семантики фразеологічної одиниці, роль її конотативного значення, вплив когнітивного чинника та мовних стереотипів на формування конотації ФО, а також уточнюються основні методи виявлення конотації ФО.
У другому розділі“Конотативний аспект парадигматичних зв’язків фразеологічних одиниць” визначено вплив конотативного чинника на реалізацію парадигматичних відносин у фразеології німецької мови на прикладі синонімічних, антонімічних, полісемічних, омонімічних, узуальних та оказіональних варіантних рядів/ опозицій.
У третьому розділі“Типи конотації фразеологічних одиниць” представлено аналіз видів фразеологічної конотації німецької мови, описано їх семантичні та стилістичні функції, розглянуто засоби створення. Кожен з фразеологічних конотатів представлений у зв’язку з іншими видами конотації, з якими він створює різні ступені сполучуваності.
У загальних висновкахпідбиваються підсумки проведеного дослідження, формулюються основні висновки та накреслюються перспективи подальшого вивчення фразеологічної конотації.
Додаткимістять 14 таблиць та 1 схему, які ілюструють та узагальнюють аналіз мовного матеріалу.
У першому розділі узагальнено теоретичні засади дослідження конотації у фразеології. Конотація в сучасних лінгвістичних студіях виступає насамперед предметом вивчення лексичних одиниць у семантико-стилістичному аспекті, маючи при цьому різні назви: “емотивний компонент” (В.І. Шаховський), “неденотативне” (К.-Д. Людвіг), “макрокомпонент значення” (М.В. Гамзюк) і розбіжності у віднесеності поняття: повноправна частина семантичної структури (Н.А.Лук’янова), позасемантичне явище (М.Г.Комлєв), частина граматичного значення (Л.С.Бархударов).
Проте більшість дослідників єдина в думці, що конотація становить один із компонентів лексичного значення. Виділення конотативних чинників для фразеологічної системи викликає певні труднощі, оскільки ФО є окремооформленими одиницями у формі словосполучення або речення, що виконують номінативно-експресивну функцію (Я.А. Баран). Конотація притаманна великій кількості ФО інгерентно, тобто незалежно від контексту вживання.
Дотримуючись такого розуміння обсягу конотації, який включає, з одного боку, діалектичне протиставлення мовного та мовленнєвого, а з іншого боку ураховує логічні, стилістичні, часові, просторові та культурні фактори існування й вираження конотації, ми вбачаємо в конотації такі системні ознаки, як інтегративність, наявність зв’язків за схожістю, когерентність, опозиційність. Інтегратором системи конотатів є природа конотації, яка виникає в мовленні й переходить до системи мови через узуалізацію. Шляхи узуалізації можна поділити на індивідуально-інтенціональні, ситуативно-стилістичні та суспільно-історичні. В основі індивідуально-інтенціонального конотативного вживання мовної одиниці лежить інтенція мовця, який може надати вислову позитивного або негативного, експресивного або пом’якшеного забарвлення. Такі конотати є оцінно-експресивними, і цей тип включає конотати меліоративності (Кме), пейоративності (Кпе), інтенсифікації (Кінт), евфемістичності (Кев), іронічності (Кір). Виникнення іншого типу конотатів має стилістичне підґрунтя, тобто пов’язано з усталеними ситуаціями мовлення. Функціонально-стилістично конотовані мовні одиниці вживаються мовцем свідомо, але їх вживання обумовлено в більшій мірі ситуативними, а не особистісними чинниками. До цього типу ми включаємо конотати розмовності (Кро), книжності (Ккн), жаргоністичності (Кжа), регіональності (Кре), іншомовності (Кінш), архаїстичності (Кар). Суспільно-історичні детермінанти розвитку мови сприяють виникненню конотацій історико-культурного типу, які відбивають національну та культурну специфіку мови і часто вживаються мовцем несвідомо. До цього типу належать конотати культурологічності (Кку) та ідеологічності (Кід). Загальна кількість конотатів у межах базових типів конотатів становить 13 видів:
Типи конотатів у фразеології
Оцінно-експресивні
Функціонально-стилістичні
Історико-культурні
|
|
Кро Ккн
|
|
Кме Кпе Кінт
|
Кінш |
Кід Кку |
|
Кев Кір |
Кжа Кре Кар |
Тож під конотацією ФО, що є організованим та структурованим цілим, ми, слідом за О.Ф. Арсент’євою, розуміємо такий макрокомпонент фразеологічного значення, який реалізується поруч з сигніфікативно-денотативним макрокомпонентом значення ФО і який демонструє емотивно-оцінні, експресивні, функціонально-стилістичні, історичні, регіональні та соціокультурні риси.
Вплив на виникнення конотації ФО здійснюють когнітивні структури, які іменуються разом з їх емотивно-оцінним компонентом (О.С. Кубрякова). Когнітивні процеси переносу інформації з однієї області до іншої, конкретизація вже наявного в уявленні абстрактного образу до зближення двох або більше концептів лежать в основі концептуальної метафори (Дж. Лакофф, М. Джонсон). Але концепти, що зближуються, не зливаються повністю –новий концепт зберігає інформацію про концепт-джерело, що передає концепту-цілі конотативні ознаки концепту-джерела.
Конотація, яка народжується внутрішньою формою переосмисленого словосполучення (асоціативно-образним мотивом, що організує зміст мови і є частиною механізму вторинної номінації) або за рахунок вужчого/відсутнього денотативного значення, що зумовлено мікроконтекстом самого словосполучення, перетворюється на провідний елемент семантики ФО. Денотативна сфера ФО звужується за рахунок взаємодії денотативного значення непереосмисленої ФО, її окремих компонентів з денотацією вже переосмисленого словосполучення. Оскільки ФО носять, як правило, узагальнюючий характер без конкретної віднесеності (насамперед це стосується паремій), то денотат і сигніфікат ФО частоне підлягають чіткому розділенню.
Слід розрізняти емотивний, експресивний і оцінний боки значення ФО, а також денотативне й конотативне вираження оцінності. Ці фактори мають психологічне походження, як і стереотипи, що є однією із засад формування конотації як елемент фонових знань мовця. Стереотипи, насамперед гендерні та національно-культурні, формують оцінність ФО (наприклад, Frauen und Pelze wollen oft geklopft sein, betrunken sein wie ein Russe).
Основним методом виділення та опису конотації є дослідження опозиції, коли конотативній маркованості протистоїть конотативна нейтральність. Такі опозиції утворюють інтер- та інтралінгвальні еквіваленти –синоніми та міжмовні фразеологічні відповідники. Підходячи до їх порівняння з параметричних позицій, можна з’ясувати тип конотативної забарвленості однієї ФО відносно синонімічної нейтральної лексеми, синонімічної нейтральної ФО та іншомовної еквівалентної ФО. Інгерентну конотативність ФО демонструє й її занурення в нейтральний або протилежний контекст, який вона забарвлюватиме.
Другий розділ присвячено дослідженню конотативності парадигматичних зв’язків ФО. Переваги парадигматичного підходу до вивчення лексики полягають у розгляданні лексичної або фразеологічної одиниці не як замкненої функціональної системи, а як елемента в певній системі опозицій різного роду, що дозволяє визначити загальні й диференційні ознаки членів парадигми. Фразеологічна парадигма, що виділяється за критерієм потенційної контекстуальної взаємозаміни, спільної ознаки та асоціації, містить відносини в рамках синонімії, антонімії, омонімії та полісемії, варіантності (узуальної, оказіональної, включаючи фразеологічну контамінацію), які демонструють одночасно й конотативний характер.
Інформацію про диференційні критерії значення та вживання фразеологічних синонімів може дати визначення конотативної цінності кожного із синонімів у ряді, що містить як стилістичні характеристики, як-то приналежність до оцінно забарвленого шару лексики або до певного функціонального стилю, так і комунікативні властивості (наприклад, регіональна обмеженість вживання). Конотативні фразеологічні синоніми визначаються як такі ФО, що мають спільні денотативні характеристики, при цьому варіюючись в оцінно-експресивному, функціонально-стилістичному або історико-культурному співзначенні. Аналіз 436 синонімічних рядів німецьких ФО показав, що не всі члени фразеологічно-синонімічних рядів є конотативними синонімами, зважаючи на вплив функціонального стилю, ступеню образності та ступеню вживаності. Вони мають як спільні (СК), так і диференційні конотати (ДК), згідно з чим виділяються такі угрупування синонімічних рядів:
1. СК –функціонально-стилістичний; ДК–оцінно-експресивний: es faustdick hinter den Ohren haben (Кро) - glatt wie ein Aal sein (Кро+Кпе);
2. СК –функціонально-стилістичний; ДК - функціонально-стилістичний: nicht auf dem Damm sein та auf der Nase liegen (Кро) - auf der Plauze liegen (Кро+Кре);
. СК –функціонально-стилістичний; ДК –історико-культурний: Wasser ins Meer tragen (Кро) - Bier nach München tragen (Кро +Кку);
4. СК –оцінно-експресивний; ДК –функціонально-стилістичний: auf einer falschen Fährte sein (Кпе+Ккн) - sich in den Finger schneiden (Кпе+Кро);
5. СК –оцінно-експресивний; ДК –оцінно-експресивний: es ist, um auf die Bäume zu klettern! (Кінт +Кір) - es ist zum Mäusemelken! (Кінт+Кпе);
6. Розбіжності за ДК та за граматичною обмеженістю вживаності членів ряду: Blech reden; sich (D) einen tollen Stiefel zusammenreden - Red doch keinen Käse!; Quatsch keine Opern!;
7. Конотативний збіг за виключенням частоти вживаності членів ряду: keinen Schuß Pulver wert sein - keinen Pfeife Tabak wert sein (рідк.);
. Конотативний збіг за виключенням засобів створення образності (наприклад, тропеїчних): den Kopf sinken lassen (метонімічний перенос)- die Flügel hängen lassen (метафоричний перенос).
Останні дві групи, основною характеристикою яких є конотативний збіг при певних розбіжностях у денотативних потенційних семах, синтаксичних або формально-стилістичних особливостях, демонструють не лише конотативну, а й денотативну синонімію. Перші шість дозволяють уточнити дефініцію конотативних фразеологічних синонімів як ФО, що мають не лише спільну денотативну сему, але й щонайменш один спільний і один диференційний конотат.
Для фразеологічних антонімів провідними є денотативний і категоріально-граматичний аспекти, що зумовлюється природою антонімії –насамперед протилежність предметно-понятійного боку значення, –але лише при умові співвіднесеності денотатів. ФО, що належать до різних структурних типів, не можуть утворювати антонімічні пари. При дослідженні 82 антонімічних пар ФО з’ясувалося, що конотативна ознака не є чітким критерієм для їх виділення. Конотативні значення можуть бути як спільними, так і розрізнювальними: j-nausdemHäuschenbringen(Кро) - j-nwiederzusichbringen(К0); umjedenPreis(Кро) –mitBedingungen(Ккн).
es geht mit j-m bergab(Кро) –es geht mit j-m bergauf(Кро); dickeLuft(Кро) –reineLuft(Кро).
Кореляцію конотації зі структурним складом ФО можна прослідити на прикладі 5 угрупувань антонімів за конотативною ознакою:
1.Одноструктурні ФО, що мають однаковий конотативний склад без яскраво вираженої оцінності:
ins Gleichgewicht kommen (К0) –das Gleichgewicht verlieren (К0); das starke Geschlecht (Кку) –das schwache Geschlecht (Кку);
2. Часткові конотативні антоніми за оцінно-експресивним параметром: wie ein Pfeil (Кінт+Кме)–wie eine Schnecke (Кінт+Кпе); in wilder Hast (Кінт+Кпе) - in aller Ruhe (Кінт+Кме);
. Часткові конотативні антоніми за функціонально-стилістичним параметром: um jeden Preis (Кро) –mit Bedingungen (Ккн);
. Однопольові антоніми за оцінним параметром: frisch gebacken (Кро+Кме) –aus zweiter Hand (Кро+Кпе); Geld wie Heu haben (Кро+Кінт) –knapp bei der Kasse sein (Кро+К0);
. Повні конотативні антоніми: eine Beichte ablegen (Ккн+Кме) –Ausflüchte machen (Кро+Кпе); ganz in Ordnung (К0+Кме) - wie Kraut und Rübe (Кро+Кпе).
Полісемічними стають тільки такі ФО, у складі значення яких наявні два та більше конотати, як мінімум один з яких є спільним для полісемічної пари або ряду: einen guten Fang tun –1) упіймати великого звіра (Ккн+Кме); 2) знайти цінну річ (Ккн+Кме+Кір). Типи зв’язків між спільними та диференційними конотатами дають змогу виділити три різновиди полісемії у фразеологічній системі німецької мови: полісемію з а) паралельним, б) послідовним і в) комбінованим переосмисленням.
а) Переосмислення на тлі одного джерела –прямого значення словосполучення. У такому разі конотативний вигляд кожного із значень набуває самостійного характеру, незалежного від інших значень і цілком обумовлюється логічною конотативністю словосполучення-джерела: einer Sache Raum geben –) “дозволяти щось”; 2) “дуже уважно слухати”;
б) У процесі семантичного розвитку ФО-результат переосмислення вільного словосполучення стає образом для наступного етапу переосмислення: j-n in den April schicken (розігрувати когось на 1 квітня) (Кро) → j-n in den April schicken (заподіяти злий жарт) (Кро);
в) Послідовне переосмислення часто комбінується з паралельним, тобто розвивається за напрямком декількох гілок. Про це свідчить нерівномірне розподілення конотативних значень у рамках денотативної близькості, коли один образ у різних своїх аспектах є вихідним для декількох паралельних значень із відповідно різними конотаціями, і надалі кожне з цих значень розвивається в заданому конотативному напрямку: j-naufdieBeinebringen–)підняти на ноги (Кпе) → занепокоїти (Кпе); 2) організувати когось (К0) → насилу організувати когось (Кінт); 3) вилікувати (Кме) → покращити фінансовий стан (Кме).
Фразеологічна омонімія межує з полісемією, якщо при повній розбіжності у сфері денотації значення вихідної ФО містять спільну конотацію: j-d nimmt j-n hoch –1) хтось когось обраховує; 2) хтось когось висміює; 3) хтось когось заарештовує, затримує; 4) хтось когось муштрує. Відсутність як денотативного, так і конотативного перетину свідчить по повну омонімію: aus dem Schneider herauskommen –1) бути далеко за тридцять років (про жінок); 2) вийти зі скрутного становища. Визначення типів конотації споріднених за звучанням ФО та особливостей їх взаємовпливу дозволяють виділити додаткові критерії розмежування полісемії та омонімії (наявність або відсутність спільних або споріднених конотатів), а також характеру цих відносин у лексико-фразеологічній парадигмі.
Критерії єдності образу, денотативно-сигніфікативного змісту та функціональності дозволяють говорити про визначальність конотативного значення при розмежуванні синонімів і варіантів. Ці три фактори є достатнім забезпеченням конотативного збігу: das kannst du deiner Großmutter erzählen (Кпе+Кінт) –das kannst du deinem Friseur erzählen (Кпе+Кінт). Але протиставлення за стилістичним забарвленням не є цілком виключеним для фразеологічних варіантів і можливе із залученням сфери конотації інтенсифікації на рівні однієї дистинктивної лексеми: jemanden aus der Bahn bringen /werfen /schleudern. Конотативними варіантами вважаються модифіковані ФО, в яких нова складова є експресивною або стилістично маркованою: keinen roten Heller - keinen roten Cent (+Кінш). Авторські оказіональні варіанти ФО створюються з метою посилення існуючої конотації за рахунок елімінування конституентів, структурного й семантичного розширення ФО, заміни одного з конституентів на синонімічний, контамінації двох або більше ФО. Типи нових адитивних конотацій залежать від авторських інтенцій, але адитивна конотація інтенсифікації є незмінною частиною конотативного значення оказіональних фразеологічних варіантів, на відміну від узуальних.
Конотативний аспект фразеологічної синонімії, антонімії, полісемії, омонімії, варіантності дозволяє окреслити напрямок кореляції цих явищ у системі мови, який полягає насамперед у логіко-стилістичній сполучуваності конотатів у складі ФО та залежності повноти окреслених парадигматичних відносин від конотативного розподілення. Суттєві корелятивні розбіжності концентруються в сфері перетину денотативності та конотативності для синонімів та антонімів, синонімів та варіантів, синонімів та омонімів, омонімів та багатозначних ФО, а також у межах співвідношення спільного й диференційного конотата в складі ФО.
Третій розділ присвячено аналізу інгерентно конотованих ФО з урахуванням співзначень оцінно-експресивного, функціонально-стилістичного та історико-культурного характеру. Оцінно-експресивні параметри ФО поєднуються з її стильовим реєстром та соціокультурними асоціаціями. Вони відповідають трьом типам конотатів: оцінно-експресивному, що охоплює конотації меліоративності, пейоративності, евфемістичності, іронічності, інтенсифікації; функціонально-стилістичному (конотація розмовності, книжності, жаргоністичності, іншомовності, архаїстичності, регіональності); історико-культурному (конотації культурологічності та ідеологічності). Сполучуваність кожного з конотатів у рамках ФО досліджується на двох рівнях: відносна домінанта (умовно центральний конотат) + можливі адитивні (умовно додаткові) до неї конотати становлять перший рівень; другий рівень адитивності становить можлива сполучуваність пари першого рівня адитивності з іншими конотатами. Наприклад, конотативна пара “книжність + пейоративність” перевіряється на сполучуваність з усіма іншими видами конотатів. Це дозволяє точніше говорити про певну сполучуваність між конотатами ФО.
Зв’язки окремих конотатів у межах ФО мають неоднорідний характер, що проявляється в різних можливостях сполучуваності конотатів. Конотати базових типів вступають у зв’язки обов’язкової, повної, неповної та нульової сполучуваності. Обов’язкову сполучуваність (включення) демонструють такі види конотатів: меліоративність і евфемістичність; розмовність і жаргоністичність; розмовність і регіональність; книжність та архаїстичність. Повна сполучуваність властива: меліоративності та інтенсифікації; пейоративності та інтенсифікації; культурологічності та іронічності; культурологічності та пейоративності. Сполучуваність відсутня між: евфемістичністю та пейоративністю; евфемістичністю та інтенсифікацією; меліоративністю та пейоративністю; розмовністю та книжністю; жаргоністичністю та книжністю; книжністю та регіональністю; ідеологічністю та регіональністю; ідеологічністю та розмовінстю; ідеологічністю та жаргоністичністю. Решта конотатів сполучуються один з одним частково, тобто обмежені в своїй сполучуваності на другому рівні адитивності.
Аналіз ФО-носіїв кожного з 13 видів конотатів дозволив виділити основні лексичні та фразеологічні засоби враження конотації даного типу для ФО.
Оцінно-експресивні:
1) Конотати меліоративності та пейоративності мають однакові лексико-стилістичні засоби створення: оцінна лексема-епітет (krummePfadewandeln- aufdembestenWegesein), антономазія з негативною (позитивною) лексемою (GevatterSchneiderundHandschuhmacher–BruderLustig), метафора з негативним (позитивним) первинним денотатом (einFaß ohneBoden–eineBrückeschlagen), заперечення меліоративної або пейоративної лексеми відповідно (keinenFingerrühren–keinesilbernenLöffelstehlen), гіпербола (dümmersein, alsdiePolizeierlaubt–dasbesteGewissenderWelt), парні формули (erstunkenunderlogen–frischundfröhlich), метонімія (j-nandenGalgenbringen–MarkindenKnochenhaben).
2) Конотація евфемістичності створюється за рахунок метонімії (einefeuchteAussprachehaben), метафоричної онімії (demNeptunopfern), метафоричної перифрази (mitdesSeilersTochterHochzeithalten), синекдохи (unterderErdeliegen), літоти (ihrVerhältnisbliebnichtohneFolgen), прономінації (eingewisserOrt), еліпсиса (sicheinengenehmigen), специфікації (denGashahnaufdrehen), генералізації (miteinandergehen), термінологічної або іншомовної субституції (asozialeElemente), метарівневої парафрази (sichaufseinevierBuchstabensetzen), додаткової книжності або архаїстичності (GefildederSeligen). Для фразеологічної евфемістичності не характерний лексичний спосіб створення конотації.
) Конотація іронічності ФО має лексико-граматичне вираження через “вільний” датив (DubistmireinschönerFreund!), уживання димінутивних (Späßchentreiben), службових частин мови посилюючого характеру (DeralteMannistdennkeinDüsenjäger!), уживання книжних або архаїчних лексем (dafürbedankeichmichbestens!). Тропеїчними засобами є гіперболa (vorEdelmuttriefen), евфемістичний мейозис (einengutenAppetitentwickeln) та паронімія (nichtvomGebersdorfsein), літота (nichtgeradeAdonissein), метафора (Brettersägen), метонімія (dieSchulbankdrücken), порівняння стилістично контрастних або абсурдних понять (eineAmtsmieneaufstecken, wiederStorchimSalat ), оксюморон (klarwieKloßbrühe).
4) Лексичні вираження фразеологічної конотації інтенсифікації такі: інтер’єкції (achundweh), результати часткової десемантизації (umHimmelswillen), лексичні субституції (keineSpurvonHöflichkeit), парні формули (höreundstaune). До тропеїчних засобів належатьметафора (j-mindieAugenfallen), гіпербола (j-mfälltdieDeckeaufdenKopf),порівняння (GesichtwieEssighaben), перифраз (dubistwohlalsKindzuheiß gebadet), експресивний антифразис (eineneueModeistes!), римованість (mitHangenundBangen),нетропеїчні комунікативні формули (DalachendieHühner!).
Функціонально-стилістичні:
1) Конотати книжності та розмовності мають як лексичне вираження у вигляді лексем відповідної стилістичної забарвленості (die große Klappe schwingen, durch Mark und Gebein gehen), так і фразеологічне –образність внутрішньої форми ФО (den Braten riechen, die Lippen sind versiegelt).
2) Конотація іншомовності не належить до власне фразеологічних конотатів, оскільки має лише лексичне вираження в вигляді запозичень (die graue Eminenz) або псевдозапозичень (in Schwulibus kommen), що є передумовою для виникнення конотації книжності або розмовності.
) Лексичним вираженням конотації жаргоністичності є експресивна розмовна лексика з певними комунікативними рестрикціями (am Abkratzen sein), фразеологічним - метафора підвищеної експресивності образу (j-d könnte sich in den Hintern beißen), метонімія (die Nase gestrichen voll haben).
4) У конотації регіональності відсутня реалізація на тропеїчному рівні. Для цього типу характерна наявність лексеми австрійського та швейцарського варіанту німецької літературної мови (da will ich Veitl heißen, den Niedel oben abnehmen), внутрішньонімецьких, австрійських та швейцарських діалектів (De dömmsten Bauer kreit die dickste Grombire), або регіонально специфічних ФО із загальнонімецькими конституентами (das Roß am Schwanz aufzäumen).
5) Конотація архаїстичності має переважно лексичний характер і створюється лексемами із застарілою граматичною формою (ein ander Ding, auf dem Felde der Ehre), застарілим денотатом (wie ein Landsknecht fluchen, Bruder Straubinger). Свій фразеологічний прояв конотація архаїстичності знаходить у ФО, що застарілі невмотивовано (unter der Bank liegen, es steht noch dahin). Для архаїстичності нехарактерно тропеїчне переосмислення.
Історико-культурні:
1) Культурологічна конотація ФО тісно пов’язана з позначенням лінгвокультурних реалій, тож створюється шляхом вживання культурологічно забарвлених лексем (Hans im Glück, böhmische Dörfer), а також метафоричним (Sturm und Drang) та метонімічним переносом (das Blaue Band) на позначення реалій.
2) Спільні риси з конотацією культурологічності має конотація ідеологічності, однак лексично вона виникає за рахунок відповідно забарвлених лексем лише тоді, коли має національно-специфічні риси (Otto Normalverbraucher - der Mann an der Basis). Тропеїчну базу конотації ідеологічності для ФО становлять гіпербола (heißer Draht), оксюморон (bewaffneter Friede), метонімія (bei verschlossenen Türen).
ВИСНОВКИ
Проведене дослідження підкреслює складність і неоднорідність такого явища, як конотація. Конотація ФО, що є організованим та структурованим цілим, становить такий такий макрокомпонент фразеологічного значення, який реалізується поряд з сигніфікативно-денотативним макрокомпонентом значення ФО і який демонструє оцінно-експресивні, функціонально-стилістичні та історико-культурні риси.
Переплетіння та взаємодія системних конотативних зв’язків з елементами фразеологічної системи виявляє домінуючі конотативні якості фразеології, зумовлені її номінативно-комунікативною функцією. Конотація має подвійну мовно-мовленнєву природу: конотації народжуються в мовленні й з плином часу набувають узуальних, усталених ознак, стаючи частиною мовної норми. Але їх узуалізація відбувається різними шляхами: індивідуально-інтенціональним, ситуативно-стилістичним та суспільно-історичним, які відповідають оцінно-експресивним (меліоративності, пейоративності, інтенсифікації, евфемістичності, іронічності), функціонально-стилістичним (розмовності, книжності, іншомовності, жаргоністичності, регіональності, архаїстичності), історико-культурним (культурологічності, ідеологічності) типам конотації в їх тісній взаємодії.
Особливості конотації ФО є наслідком специфіки денотативного значення ФО, котре складається з двох рівнів –первинного та вторинного денотата, взаємодія яких створює внутрішню форму ФО і лежить в основі переносу значення. Особливістю конотації ФО є не лише її тропеїчність, але й яскраво виражений оцінний характер, що є наслідком з психічних схильностей мовця до пошуку готових стереотипних формул для передачі відтінків значення. Тож історично обумовлені стереотипи у формі ФО стають джерелом виникнення стійких конотацій оцінно-експресивного та історико-культурного типу. ФО є одним із засобів логічного, образного та емоційного пізнання світу, отже виконують когнітивну функцію. Концептуальні метафори, що лежать в основі фразеологічного значення, впливають на оцінно-експресивні характеристики ФО, передаючи ці співзначення концепту-цілі від концепту-джерела і створюючи підґрунтя для виникнення конотації насамперед меліоративності та пейоративності.
Конотативні відносини є частиною парадигматичних зв’язків у сфері фразеології, що становить ще одне вираження системності конотації. Аналіз конотативної складової значення у ФО, які вступають одне з одним у відношення синонімії, антонімії, омонімії, полісемії та варіантності, показав, що парадигматичні відносини й повнота їх реалізації у фразеології під конотативним кутом зору є залежними від характеру сполучуваності конотатів у рамках властивих ФО співзначень, а саме від наявності спільних та диференційних конотатів.
Основні засоби створення конотативних значень ФО можна поділити на лексичні та фразеологічні. Провідним лексичним засобом є лексеми відповідної конотованості; фразеологічні засоби включають насамперед тропи на основі семантичного зсуву. У цьому полягає подвійність природи конотації ФО. При відсутності конотуючих лексем метафора, метонімія і їх різновиди слугують єдиною ознакою ідіоматичності ФО й основним носієм конотації.
У результаті аналізу сполучуваності 13 досліджуваних видів конотатів у фразеології німецької мови було виявлено обов’язкову, повну, неповну та нульову сполучуваність, що зумовлено неоднорідністю співзначень ФО.
Отже, проведений аналіз доводить, що конотативний аспект значення у фразеології не є її випадковим компонентом, а становить систему з розгалуженими зв’язками як між ФО в їх парадигматичних відносинах, так і між конотатами різних типів у межах однієї ФО.
Одержані результати є перспективними для подальшого вивчення конотативного аспекту фразеології з точки зору комунікативних потенцій ФО, сфери їх вживання, уточнення їх словникових дефініцій. Вони створюють плідне підґрунтя для дослідження фразеології в рамках теорії міжкультурної комунікації, перекладознавства та для створення двомовних конотативно-фразеологічних словників.
Основні положення дисертації викладено у таких одноосібних публікаціях автора:
АНОТАЦІЯ
Оніщенко Н.А. Стилістичні та семантичні характеристики конотативної системи сучасної німецької фразеології. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 –германські мови. –Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна. - Харків, 2003. –с.
У дисертації запропоновано аналіз конотативних компонентів фразеологічних одиниць (ФО) німецької мови в їх системних відносинах з метою визначення ролі конотативних співзначень у семантиці фразеологізмів, шляхів та чинників їх виникнення, впливу конотації на реалізацію парадигматичних відносин у фразеології, виявлення особливостей сполучуваності конотатів ФО та мовнихзасобів їх вираження.
На основі шляхів узуалізації ФО виділяються три базових типи конотатів: оцінно-експресивний, функціонально-стилістичний та історико-культурний. Характер конотації у ФО залежить від внутрішньої форми ФО, історично обумовлених стереотипних уявлень, а також особливостей концептуальної метафори.
Вивчення парадигматичних відносин у фразеології з конотативних позицій показує залежність фразеологічної синонімії, антонімії, полісемії, омонімії та варіантності від наявності та характеру сполучуваності спільних та диференційних конотатів. Дослідження взаємодії конотатів дозволило виділити особливості їх сполучуваності (обов’язкову, повну, неповну та нульову сполучуваність), а також визначити основні засоби їх мовного вираження: окремі конотовані лексеми-конституенти ФО, а також переосмислення ФО в цілому на основі семантичного зсуву –метафори, метонімії та їх різновидів.
Ключові слова:фразеологічна одиниця, конотація, конотат, денотація, оцінно-експресивне співзначення, національно-культурний компонент, лексема, метафора, метонімія.
АННОТАЦИЯ
Онищенко Н.А. Стилистические и семантические характеристики коннотативной системы современной немецкой фразеологии. –Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 –германские языки. –Харьковский национальный университет им. В.Н. Каразина. - Харьков, 2003.–с.
В диссертации представлен анализ коннотативных компонентов фразеологических единиц (ФЕ) немецкого языка с целью определения роли коннотативных созначений в семантике фразеологизмов, путей и факторов их возникновения, влияния коннотации на реализацию парадигматических отношений во фразеологии, выявления особенностей сочетаемости коннотатов и языковых средств их выражения.
При исследовании языкового материала использованы методики комплексного анализа значения ФЕ, контекстный анализ ФЕ, метод эквивалентных оппозиций, концептуального анализа и опроса носителей немецкого языка. Исследованный корпус включает 9500 ингерентно коннотированных ФЕ немецкого языка, полученных методом сплошной выборки из одно- и двуязычных фразеологических словарей, проиллюстрированных 4568 примерами из художественных произведений современных немецкоязычных авторов, прессы Германии, Австрии и Швейцарии. Наличие коннотативных значений ФЕ подтверждалось консультантами.
Результаты исследования свидетельствуют об особом статусе коннотации ФЕ, который обусловлен спецификой фразеологического денотативного значения, складывающегося в результате взаимодействия первичного и вторичного денотатов как внутренней формы и переосмысленного предметно-понятийного значения. Особенностью коннотации ФЕ является и ярко выраженный оценочно-экспрессивный стереотипный характер, восходящий к психическим особенностям говорящего, ищущего готовые формулы для передачи оттенков значения, что обусловливает влияние исторически мотивированных языковых стереотипов. В основе оценочной коннотации лежит концептуальная метафора как перенос на новый объект ментальных представлений о познанном объекте иего оценки.
Рассмотрение парадигматических отношений во фразеологии на основе синонимии, антонимии, полисемии, омонимии и вариантности ФЕ с коннотативных позиций демонстрирует зависимость связей упомянутых типов от наличия и характера сочетаемости общих и дифференциальных коннотатов. Количество общих коннотатов определяет полноту парадигматических коннотативных отношений и позволяет говорить о полной или неполной коннотативной синонимии, антонимии и коннотативных направлениях переосмысления омонимичных и полисемичных ФЕ.
Исследование особенностей возникновения и функционирования коннотации во фразеологии позволило выделить три типа коннотатов: 1) оценочно-экспрессивный (конотация мелиоративности, пейоративности, эвфемистичности, ироничности, интенсификации); 2) функционально-стилистический (коннотация разговорности, книжности, иноязычности, жаргоничности, архаистичности, региональности); 3) историко-культурный (коннотация культурологичности, идеологичности). Принятие каждого из приведенных 13 коннотатов в качестве относительной доминанты, в рамках ФЕ позволило выделить обязательную, полную, неполную и нулевую сочетаемость коннотатов на двух уровнях аддитивности. Анализ ФЕ-носителей каждого вида коннотации в различных комбинациях их сочетаемости делает возможным определение основных способов их языкового выражения. Коннотаты могут быть выражены лексемами (коннотация иноязычности, региональности, архаистичности), тропами (коннотация эвфемистичности), однако для большинства коннотатов свойственно как лексическое, так и фразеологическое тропоморфное выражение.
Изучение коннотативного аспекта фразеологии позволяет дополнить традиционный денотативный анализ новыми данными о коммуникативных возможностях ФЕ, сферах их употребления, уточнить их словарные дефиниции.
Ключевые слова:фразеологическая единица, коннотация, конотат, денотация, оценочно-экспрессивное созначение, национально-культурный компонент, лексема, метафора, метонимия.
ABSTRACT
Onishchenko N.A. Stylistic and semantic characteristics of connotative system in contemporary German phraseology. –Manuscript.
Thesis for the Candidate Degree in Philology, speciality 10.02.04 –Germanic Languages. –Kharkiv Vasyl Karazin National University, Kharkiv, 2003. –p.
The paper focuses on an analysis of connotative components of phraseological units (PhU) in German in their system relations and aims to expose the value of connotative additional meaning in the semantics of PhU, means and factors of their origin, their influence on paradigmatic relations, to explore the peculiarities of phraseological connotats combination and to analyze the linguistic means of their representation.
Three basic types of connotats in PhU are distinguished: an evaluative-expressive, a functional-stylistic and a historic-cultural one. Their distinction is based on ways of PhU usualization. The nature of connotation in PhU depends on their figurative inner form, historically motivated stereotype conceptions and peculiarities of conceptual metaphors.
The study of the connotation in paradigmatic relations based on synonymous, antonymic, polysemantic, homonymic and variant rows / oppositions in phraseology displays their dependence on the presence and combinatory abilities of common and differential connotats. The examination of the interaction of connotats in the framework of PhU has revealed peculiarities of their combinatory abilities (obligatory, complete, partial and zero combination) and the main linguistic means of their representation: both the particular connotative lexemes as components of PhU and the meaning transfer based on metaphor, metonymy and their varieties.
Key words: phraseological unit, connotation, connotat, denotation, evaluative-expressive additional meaning, national-cultural component, lexeme, metaphor, metonymy.