на тему- Теорія гену злочинності Виконав- курсант навчальної групи ФПФМГБ та КМСД 12.html
Работа добавлена на сайт samzan.net:
13
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
КАФЕДРА: КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА ТА КРИМІНОЛОГІЇ
РЕФЕРАТ
на тему: « Теорія гену злочинності »
Виконав:
курсант навчальної групи
ФПФМГБ та КМСД 12-6
рядовий міліції
Прокопенко С.І.
Перевірив:
майор міліції
Шевченко О.В.
м. Харків 2014
План
1.Поняття злочинності;
2. Розвиток поняття злочинності в навчальній літературі;
2.1. Ознаки злочинності;
2.2. Ступінь латентності;
3.Причини злочинності.
ПОНЯТТЯ ЗЛОЧИННОСТІ.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИК А ЦЬОГО ЯВИЩА В УКРАЇНІ
Злочинність є основною частиною предмета кримінології, її центральною проблемою, навколо якої об'єднуються всі інші складові кримінології. Визначення поняття злочинності в різних підручниках дається не однаково. Ми наводимо шість визначень, які містяться у підручниках з кримінології. Перший підручник вийшов в СРСР у 1966 році з не дуже вдалим наведенням поняття злочинності, а саме як соціальне та історично обумовленого явища. В підручнику 1968 року дано більш прийнятне визначення, де вказувалося, що злочинність е не лише соціальним та історично обумовленим явищем, але й названі причини ЇЇ виникнення. В 1976 році вийшов третій підручник, який у поняття злочинності вводить таку ознаку, як сукупність діянь, визнаних суспільне небезпечними і кримінальне караних. У четвертому підручнику (1979 рік) подане більш загальне визначення - історично-перехідне І мінливе соціально-правове явище суспільства, що становить сукупність усіх скоєних у державі (регіоні) за відповідний відтинок часу злочинів. Підручник 1988 року повторив цю дефініцію. Має право на існування й визначення, дане в підручнику, виданому в 1994 році.
Переходячи до основних характеристик злочинності, треба зазначити, що в кримінології ще нема єдності поглядів у цьому питанні, не все ясно і з термінологією та її змістовим наповненням. З нашого погляду, доцільно говорити про чотири елементи злочинності:
1). Стан - кількісно-якісна характеристика злочинності в конкретно взятій державі або регіоні за певний період часу. Визначається такими показниками:
- кількістю злочинів та осіб, що їх вчинили; \
- кількістю зареєстрованих злочинів;
- характером структури злочинності; т
- рівнем або коефіцієнтом злочинності;
- рівнем латентної злочинності;
| - шкодою, заподіяною злочинами.
І 2). Рівень - загальна кількість злочинів та осіб, що їх вчинили, "на певній території за певний проміжок часу, Для більш повного визначення розповсюдженості злочинності на тій чи іншій території застосовуються коефіцієнти (індекси) злочинності - відношення кількості злочинів та осіб, що їх вчинили, до числа жителів певного регіону у розрахунку на 1000,10000,100000 чоловік. 3). Структура - внутрішня, якісна властивість злочинності, яка
визначається питомою вагою (часткою) окремих видів злочинів у загальній їх кількості, що виділяються залежно від певних кримінально-правових та кримінологічних ознак.
4). Динаміка - зміна всіх елементів злочинності протягом певного часу (3-5-7 і більше років). Рух злочинності дає можливість виявити закономірності і тенденції її розвитку (зростання, зниження, стабільність). Це визначається за допомогою динамічних рядів. При цьому враховуються зміни у кримінальному законодавстві, системі показників у формах звітності, судовій практиці, адміністративно-територіальному поділі тощо.
5). Територіальні розбіжності в злочинності (географія зло чинності) існують не тільки в країні, але й в областях, містах, районах. Вони пояснюються економічними І соціальними умова ми розвитку регіону, інфраструктурою, організацією дозвілля І побуту населення і т. п. Так, у районах великих новобудов чи індустріальних регіонах злочинність, як правило, в 3-5 разів ви ща середніх показників. Наприклад, у Донецькому басейні на 100 тис. населення припадає понад 1000 злочинів, а в Черніве цькій області - 250,;
6). Латентна злочинність як кримінологічне поняття не нове; Вона розглядалась ще А. Кетле в 30-х роках минулого століття: Але, не дивлячись на це, до сьогодні не вдалося належним чином розкрити ЇЇ природу, рівень, структуру, а також фактори, які її по-.роджують і стимулюють. Вдало ця проблема вирішується кримінологами Болгарії. Зокрема, ще у 1982 році там вийшла монографія Б. Панєва «Прихована злочинність», яка заслуговує найпиль* нішої уваги.
Оскільки в кримінологічній літературі не існує єдиної думки, що таке латентна злочинність, то наведемо її поняття, сформульоване Б. Панєвим. _Він визначає її як частину загальної злочинності на даній території І в даний період часу, яка не дістала передбаченої в законі протидії з боку правоохоронних органів у широкому значенні слова і тому не знайшла відображення в офіційній статистиці. В латентну злочинність ним не включаються злочини, стосовно яких існують кримінально-правові чи кримінально-процесуальні норми, що обмежують можливість кримінального провадження.
У згаданій монографії наводяться коефіцієнти латентності (Кл) по деяких видах злочинів. Помножуючи кількість зареєстрованих злочинів на коефіцієнт Кл, отримуємо кількісну характеристику фактичної злочинності конкретного виду (звісно, приблизно). Наприклад, безгосподарність має Кп - 3; випуск недоброякісної продукції - не менше 5; обман шляхом завищення цін на товари і послуги - не менше 7; хабарництво і підлог документів - не менше 2; обман шляхом обмірювання і обважування - не менше 5. За даними наших експертів, хабарів виявляється близько 2%; розкрадань у м'ясо-молочній промисловості - 6%; у місцевій - 25%; у торгівлі-46%.
У кримінологічній літературі виділяють види і рівні латентної злочинності:
а) природна; а) низький рівень;
'['• б) штучна; б) середній рівень;
в) змішана. в) високий рівень.
': Глибока соціально-економічна криза в Україні в 90-х роках не могла не позначитись на динаміці злочинності. В той час були особливо помітними соціальна несправедливість, уседозволеність і безконтрольність, кругова порука і підлабузництво, корупція тощо. Проявила себе тенденція до розкрадання державного майна в ході приватизації. Іншими словами, виникла явна невідповідність між тим, що проголошувалось, і з реальним життям. З'явилися «тіньова» економіка, «білокомірцева» злочинність. Відбулося зрощення злочинності з окремими представниками державного апарату. Про організовану злочинність довго замовчувалось, і тільки з кінця 1985 року стали створювати спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю. Зараз в Україні відкрито говориться про небезпеку злочинності для національного суверенітету.
З 1990 року почалося зростання злочинності. Так, злочинність неповнолітніх збільшилась майже втричі, а молодіжна - в 2,5 рази. Таке становище характерне й для жіночої злочинності. За останні 10 років її питома вага в загальній масі злочинності зросла з 12 до 17%. У посадових і економічних злочинах частка жінок становить 35-40%. Кількість виявлених злочинів у сфері економіки за останні 10 років зросла на 39%. Значно збільшилась питома вага крадіжок, 75% з них складають розкрадання індивідуального майна громадян, причому майже третина припадає на квартирні крадіжки. Триває зростання злочинів вчинених з необережності, пов'язаних з використанням технічних засобів, а також злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних речовин.
У найближчому майбутньому серйозною проблемою буде організована і професійна злочинність, яка перебудовує свої ряди. Цей висновок ґрунтується на тому, що нині злочинці сконцентрували в своїх руках великі капітали, мають всі необхідні технічні засоби, контролюють не лише нелегальний бізнес, але й фактично всю злочинність, намагаються проникнути в парламент, державний апарат і правоохоронні органи. Намагаються заволодівати прибутковими підприємствами через компаньйонство (вкладають гроші в їх розвиток), нав'язують співробітництво в інших формах, займаються вимагательством, готові до скоєння будь-яких злочинів.
Невтішні характеристики злочинності неповнолітніх. У кримінологічній літературі зазначається, що більш тривожної проблеми, ніж злочинність неповнолітніх, на сьогоднішній день нема. Деякі аргументи для таких висновків викладені вище. До них можна додати й такі:
а) понад 40 тисяч неповнолітніх ніде не навчаються і не працю ють;
б) близько 70 тисяч підлітків стоять на обліку правоохоронних ор ганів;
в) 95% підлітків ніде подітися у вільний час;
г) близько 20 тисяч дітей залишаються без батьківської опіки в результаті сімейного неблагополуччя - пияцтва, алкоголізму, наркоманії;
д) щорічно 49% сімей розривають шлюб. Серед засуджених підлітків 40% - з неповних сімей.
Серйозну загрозу становить бродяжництво і жебрацтво. Йдеться про соціальне середовище, яке формується з осіб, що розшукуються правоохоронними органами за скоєння злочинів, а також раніше судимих, які не виправилися під час відбування покарання. На рахунку цієї категорії злочинців у 1998 році кожне сьоме вбивство і зґвалтування, третій - розбійний напад, п'яте - пограбування, десяте - хуліганство.
У XXI століття ми вступаємо не тільки з багатьма невирішеними економічними й соціальними проблемами, але й із значним рівнем злочинності. Він завжди чутливо відображає стан суспільного організму. В останні роки наша країна опинилася в умовах економічної кризи, загострення багатьох соціальних протиріч. Це, звісно, викликає наростання соціальної напруги, девальвацію традиційних моральних цінностей, дестабілізацію громадського порядку, і, як наслідок, зростання злочинності.
й поданих схемах розкриваються ознаки злочинності, а також поняття, про які йшлося у текстовому матеріалі.
РОЗВИТОК ПОНЯТТЯ ЗЛОЧИННОСТІ В НАВЧАЛЬНІЙ ЛІТЕРАТУРІ
Злочинність - соціальне та історично обумовлене явище. (Див. Кримінологія. М., «Юридична література», 1966)
Злочинність - соціальне та історично обумовлене явище, що виникло на певній стадії розвитку суспільства з появою приватної власності, розподілом суспільства на класи і утворенням держави (Див.: Кримінологія. М., «Юридична література», 1968)
Злочинність - це класове обумовлене, історично перехідне соціальне явище, що виражається в сукупності діянь, визнаних суспільне небезпечними і кримінальне караними в даному суспільстві і в даний період часу. (Див.: Кримінологія. М., «Юридична література», 1976)
35
Злочинність - це історично перехідне і мінливе соціально-прзвове явище класового суспільства, що є сукупністю усіх скоєних у державі (регіоні) за відповідний період часу злочинів (Див. Кримінологія. М., «Юридична література». 1979)
Злочинність - це історично перехідне, мінливе, соціальне і кримінально-правове явище класового суспільства, що є цілісною сукупністю (системою) всіх злочинів, скоєних у країні чи регіоні за відповідний період часу (Див. Кримінологія. М. «Юридична література»
Злочинність - це негативне соціально-правове явище, яке Існує в суспільстві, має свої закономірності, кількісні І якісні характеристики, тягне негативні для суспільства І людей наслідки і вимагає спеціальних державних І громадських заходів контролю за ним. (Див.. Кримінологія. М., МДУ, 1994)
Злочинність - це соціальне обумовлене історично мінливе, відносно масове та правове явище, яке проявляє себе в сукупності кримінальне караних діянь і осіб, які їх вчиняють, на певній території за певний період часу. (Див.: Кримінологія. Альбом схем. - К., 2000)
ОЗНАКИ ЗЛОЧИННОСТІ
Соціальна обумовленість
Соціально-правове явище
Час
Історична мінливість
Територія
|
Сукупність осіб, ЯКІ СКОЇЛИ ЗЛОЧИНИ |
Сукупність ВСІХ ЗЛОЧИНІВ |
|
Ціна злочинності - це характер і обсяг заподіяної злочинністю матеріальної та іншої шкоди, включаючи затрати держави і суспільства на боротьбу з нею
Питома вага злочинності - це відсоткове співвідношення певного виду злочинів до її загального показника.
Вид злочинів х 100%
Питома вага
загальний показник
36
Характер злочинності визначається тим, яка кількість найбільш небезпечних злочинів є у структурі злочинності, а також тим. яка характеристика особи тих. хто вчиняє злочини
Стан злочинності оцінюється1 за кількістю злочинів і осіб, які їх скоїли; за кількістю злочинів, що становлять підвищену суспільну небезпечність; за рецидивною злочинністю; за інтенсивністю злочинності; за характером структури злочинності; за рівнем латентної злочинності; за розміром заподіяної шкоди
Рівень злочинності розраховується з допомогою загальних коефіцієнтів злочинності:
кількість злочинів х на 1000. 10000 (чи 100000)
КІ =
на чисельність населення 14 років і старші
кількість злочинців ч на 1000.10 000 (чи 100 000) на чисельність населення 14 років І старші
Диференційовані коефіцієнти злочинності обчислюють серед груп населення за статтю, віком, соціальним становищем, родом занять і т. д., а також серед спеціальних суб'єктів злочинів Крім цього, диференційовані коефіцієнти обчислюють по підприємствах, установах, організаціях При обчисленні гіпотетичних коефіцієнтів (загальних) до виявлених злочинів та осіб які їх скоїли, за поправками додають відповідні показники патентної злочинності Таким же чином обчислюють І диференційовані гіпотетичні коефіцієнти
Структура злочинності оцінюється:
а) за об'єктами посягання;
б) за об'єктивною стороною злочину;
в) за ознаками суб'єктивної сторони;
г) за особою злочинця ;
д) за мірою покарання.
Ступінь латентності
Статистичні дані та результати досліджень, проведених в Україні, свідчать про досить високий ступінь латентності злочинності.
Таблиця
Дані щодо заяв та повідомлень про злочини
та інші правопорушення, що надійшли до ОВС в 1997-1999 рр.
|
Показники |
Роки |
|||
|
|
|
|
|
|
|
Кількість заяв та повідомлень про злочини та інші правопорушення, що надійшли до ОВС |
|
|
|
|
|
+/- у % до попереднього року |
+16,0 |
-2,3 |
+3,9 |
+3,9 |
|
Кількість заяв та повідомлень про скоєння злочинів, що знайшли підтвердження |
1308306 |
1310621 |
1370108 |
1426745 |
|
+/- у % до попереднього року |
±0 |
+0,2 |
+4,5 |
+4,1 |
|
Кількість заяв та повідомлень про скоєння злочинів, по яких порушені кримінальні справи |
553730 |
523447 |
518632 |
499520 |
|
+/- у % до попереднього року |
-5,5 |
-5,5 |
-0,9 |
-3,7 |
|
Кількість заяв та повідомлень про скоєння злочинів, по яких відмовлено в порушенні кримінальної справи |
694549 |
723203 |
799190 |
885566 |
|
+/- у % до попереднього року |
+4,2 |
+4,1 |
+10,5 |
+10,8 |
З наведеної таблиці видно, що кількість заяв та повідомлень про злочини, які знайшли підтвердження, в 2001 р. збільшилась на 4.1% як і в останні роки. Продовжує постійно зменшуватись кількість заяв та повідомлень, по яких були порушені кримінальні справи. Їх частка від заяв та повідомлень про скоєння злочинів, що знайшли підтвердження, зменшилась з 42,3% у 1997 р. до 35% в 2001 р. Збільшилась ( на 10,8%) кількість заяв та повідомлень про скоєння злочинів, по яких було відмовлено в порушенні кримінальної справи. Їх частка від заяв та повідомлень про скоєння злочинів, що знайшли підтвердження продовжує зростати. В 2001 р. вона збільшилась до 62,1%.
Тривалі попередні спостереження свідчать про схожість показників динаміки рівня зареєстрованої злочинності та кількості заяв та повідомлень про скоєння злочинів, що надійшли до ОВС. Розходження між ними, що намітилось протягом 1997 - 2001 рр. дає підстави стверджувати, що система ОВС, працюючи в умовах перенавантаження, змушена обмежувати кількість заяв та повідомлень, по яких порушуються кримінальні справи і, відповідно, кількість злочинів, що реєструються. Таким чином, рівень зареєстрованої злочинності не в повній мірі відбиває криміногенну ситуацію, що склалася в суспільстві, і головну тенденцію злочинності.
За результатами опитування експертів в країнах СНД поза реєстрацією залишається від 40% (загальнокримінальні) до 95% (економічні, посадові) злочинів. Вибіркові дослідження свідчать про те, що кількість направлених правоохоронними органами на судово-медичну експертизу та освідування осіб, в яких були встановлені тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, в 5-6 разів перевищує кількість зареєстрованих злочинів, пов’язаних з заподіянням тілесних ушкоджень.
В ході опитувань учнівської молоді м.Києва, проведених НДІ НАВСУ в 1999 і 2001 рр., було заявлено про скоєння щодо респондентів протягом останнього року відповідно 400 та 473 злочинів з єдиного переліку. Якщо ж врахувати обман покупців та автовандалізм, додані до переліку в 2001 р., то загальна кількість злочинів, скоєних щодо учасників опитування, зросте до 720.
В 1999 р. постраждало від злочинних посягань 64,5% опитаних, причому 48,6% з них - більше одного разу. В 2001 р. відсоток осіб, що стали потерпілими від злочинів аналогічного переліку, склав 51,7%. З них 77,2% постраждали більше одного разу.
ПРИЧИНИ ЗЛОЧИННОСТІ
Це- головна дискусійна проблема в кримінології. Незавершеність розробки понятійного апарату причинності робить цей розділ найбільш складним. Це пояснюється тим, що злочинність об'єктивно детермінована історичними умовами життя суспільства, які, своєю чергою, визначаються сукупністю економічних, соціальних, Ідеологічних та інших відносин. Отже, злочинність як соціальне явище зумовлюється різноманітністю інших явищ і процесів/ПВйП явлення її причин якраз І випливає з багаточисельності факторів, І прямо чи побічно пов'язаних зі злочинністю. Зупинимося на деяких проблемних питаннях цього розділу кримінології. Передусім зазначимо, що існують розбіжності в трактуванні причинності у філософії і кримінології. Якщо в філософії зв'язок між причиною і наслідком характеризується поняттям необхідності, то в кримінології чимало авторів не розглядають його як неминучість. При цьому посилаються на причини злочинності в цілому (загальний рівень), і кожного злочину зокрема (індивідуальний рівень), але ж не всі скоюють злочин. І це справді так, але цьому фактору має бути дано інше пояснення. Справа в тому, що ці кримінологи випускають з поля зору один, але принциповий момент діалектико-матеріалістичного трактування причинності.
Г У відповідності з ним причина розглядається як система взаємодіючих внутрішніх і зовнішніх умов, Злочинна поведінка, як і взагалі людська поведінка, визначається діалектичною взаємодією зовнішніх і внутрішніх факторів. При цьому результат зовнішнього впливу залежить від внутрішніх умов його сприйняття. '"Самі по собі ні зовнішні (об'єктивні), ні внутрішні (суб'єктивні) умови не можуть вважатися причинами злочину.
А тепер з цієї позиції розглянемо, чому під впливом зовнішніх І обставин, які існують для всіх членів суспільства, злочини вчиняють не всі.] Виявляється, для того щоб причина «спрацювала», потрібне поєднання соціального й біологічного (психічного), тобто зовнішнього і внутрішнього. Однак, таке їх поєднання, як показує життя, виникає далеко не завжди.
Другою важливою кримінологічною проблемою є розуміння загальних причин злочинності. М. С. Малеїн, узагальнивши точки зору різних авторів на це поняття, дійшов висновку про наявність таких концепцій з даного питання:
"Л- 1.1.Лєрша концепція - психологічна, її прихильники сходяться в одному: суб'єктивний фактор, тобто дефекти свідомості визнаються головним компонентом у комплексі причин і умов злочинності або ЇЇ єдиною причиною. Щорічним чинникам тут відводиться другорядна роль, Додамо, що це найбільш поширена концепція серед кримінологів.
2). Друга концепція (економічна) склалася в 70-х роках. Вона виходить з того, що головні причини злочинності коріняться в'ексГ-нбмїчнйх відносинах, матеріальних умовах життя суспільства^ Се-^І ред економічних чинників найбільш явними є суперечності міжг Існуючим рівнем виробництва і потребами населення, Автори_цьо^ го навчального посібника є прихильниками цієї концепції, оскільки питання про співвідношення економічних і духовних явищ у діалектиці вирішене на користь перших. Саме вони є вирішальними І визначають усі інші сторони суспільного життя.
/ 3). Існує і проміжна позиція між психологічною і економічною концепціями причин злочинності, її прибічники вказують на небезпеку психологізації причин злочинності і на недостатність, уваги до економічних факторів. З появою економічної концепції в системі причин злочинності наведено порядок. Економічні умови первинні, психологічні похідні від них, а не навпаки, як вважалося раніше.
4). Однією з актуальних продовжує залишатися проблема £гі. о від ношення соціального і біологічного при поясненні
• причин злочинності і злочинної поведінки. Біологізацію суспільних явищ категорично відкидає марксистсько-ленінська теорія. Разом з тим, це не виключає потреби досліджувати співвідношення соціального і біологічного в індивіді. Адже особа одночасно є «продуктом» як суспільства, так і природи, Тому важливо вивчати внутрішні психологічні умови, оскільки через них відбувається зовнішній вплив на людину. Лише застосовуючи комплекснйй"під-1 хід, з урахуванням різноманітних аспектів, можна пояснити зло^ чинну поведІнку^Хоча проблема причин злочинності суто кримінологічна, вона має вирішуватися за допомогою досягнень інших наук.
Що ж є сьогодні спірним у проблемі співвідношення соціального і біологічного? Не всі кримінологи згодні з думкою, що між соціальним і біологічним існує взаємний зв'язок. Деякі вчені вбачають > лише вплив однобічний - соціального на біологічне. Навіть_наукові дослідження, які свідчать про те, що біологічні фактори беруть участь у формуванні злочинної поведінки, ніяк не сприймаються цією частиною кримінологів. Так,, академік Д. К. Бєляєв, обґрунтовано застерігає; не можна допускати як перебільшення"ролі біологічних факторів, так й ігнорування їхнього впливу на соціальну поведінку. Зупинимося .ще на одному питанні, яке має важливе значен-
^ня._Це.-^співвідношення причин злочинності і окремих злочинів.
5У ньому звертають на себе увагу такі обставини: деякі криміноло-
' ги ставлять під сумнів саму постановку питання про загальні при-
40
чини злочинності або ж, визнаючи їх, заперечують зв'язок між ними і причинами конкретних злочинів. Що можна сказати з цього приводу?
При поясненні співвідношення причин злочинності й окремих злочинів треба виходити зі змісту таких категорій, як загальне, особливе і одиничне/Здгальне завжди існує не тільки як поняття, 'але й як реальна дійсність'у вигляді одиничних фактів. Загальне (злочинність як ціле) спостерігати неможливо, але воно юнує як соціальне явище, що має свої закономірності й тенденції. Водночас одиничне (злочин), що виступає як реальна субстанція за-
^•м-рч^яі*"****"***^ - - • • - л
гального, можна спостерігати в конкретному місці І часі. Загальні причини злочинності існують як об'єктивна реальність, але вони розкриваються лише через узагальнення причин конкретних злочинів, Виникає.запитання, чи немає тут протиріччя? Адже злочинність - "явище соціальне за своєю суттю, а злочинна поведінка визначається діалектичною взаємодією зовнішніх і внутрішніх (психофізіологічних) особливостей особи злочинця. Тут все логічно, суперечності відсутні. Як зазначає Б. Д. Овчинніков, загальні повторні риси окремих злочинців втрачають Індивідуальний характер І набувають соціального значення як необхідні умови злочинності, Слід мати на увазі, що на рівні видових причин вони носять конкретніший, наглядніший характер; на рівні загальної причини злочинності - абстрактні ший. Злочинність не втрачає своєї соціальної якості від того, що в її детермінації беруть участь загальні психофізіологічні властивості злочинців, які набувають у зв'язку з цим соціального значення. Тому причини злочинності і конкретних злочинів треба розрізняти, але не відривати одні від інших.
Причини злочинності класифікуються в залежності від критерію на: загальні, видові і окремого злочину; об'єктивні і суб'єктивні; повні і специфічні (найскладніша класифікація для розуміння); соціально-економічні, ідеологічні, організаційно-управлінські; головні і другорядні; першого, другого і подальшого порядку тощо. Це питання досить повно висвітлене в науковій літературі.
На стан злочинності значний вплив справляє урбанізація. Щоб зрозуміти вплив процесів урбанізації на стан злочинності, констатує професор В. І. Шакун, слід виходити з того, що економічні, соціальні і демографічні процеси відбуваються не ізольовано. Вони відображаються на поведінці людей, відбиваючись у свідомості особи, шляхом складної взаємодії із багатьма іншими факторами.
_-£- Тому пропонуємо ознайомитися з її структурними компонентами та основними рисами (див. моделі 25 і 27).
41
УРБАНІЗАЦІЯ (від фр. игЬапізаїіоп, латинське игЬапиз - місто, міський) -історичний процес підвищення ролі міст у розвитку суспільства, котрий охоплює соціально-професійну, демографічну структуру населення, його спосіб життя, культуру, розміщення виробничих сил і розселення людей. Урбанізація має дві фази:
1 фаза
Концентрація і нагромадження
економічного і культурного
потенціалу в містах
2 фаза
Досягнення великих міст
освоюються Іншими дрібнішими
населеними пунктами
Соціально-демографічні процеси, супутні урбанізації
Позитивні:
- зростання чисель ності міського на селення, збіль шення міст;
- зростання проми слового потенціа лу;
- покращення зага- льносоціальних показників життя цього населення (виробничі, мате ріальні, культурні, санітарно-гігієнічні та ін. умови).
Негативні:
- зменшення сільського населення і його замі щення;
- тимчасове (в місцях новобудов) погіршення по бутових умов;
- послаблення соціального контролю І зниження виховної роботи;
- негативні соціально-психологічні наслідки (псе- вдоміські стереотипи, психологія тимчасових жителів, зростання міжособистих конфліктів);
- концентрація населення в містах не виключає можливості погіршення деяких конкретних умов, у тому числі й криміногенних.
Ця обставина, однак, не свідчить про те, що вона неминуче пов'язана з впливом технічного прогресу і супутньої йому урбанізації.
Список літератури :
1.Кримінологія (ЗАГАЛЬНА ТА ОСОБЛИВА ЧАСТИНИ) Джужа О.М. Моісєєв Є.М., Васильович В. В.,2006;
2. Кримінологія М., вид. Московського університету, 1984;
3. Кримінологія М., Юридична література, 1988;
4. Холист Б. Кримінологія. Основні проблеми. М., Юридична література,
1980;
5. Четвериков В.С. Кримінологія. М., ИНФРА-М, 1996;
6. Стручков Н.А. «Проблема особистості злочинця» Л., 1983;
7. Антонян Ю.М. Вивчення особистості злочинця М., 1982, с.45
2. алалия от греч
3. а 11 Второй элемент ^Треугольника мошенничествах- Возможность часть Б Во второй главе основное вниман
4. Варианты контрольных заданий Каждый студент выполняет вариант задания обозначенный последней цифрой ег.
5. это смысл главное звено то что определяет его содержание назначение и функционирование
6. Энеида (eneis)
7. Земельный фонд Республики Казахстан
8. Что лучше истина или сострадание
9. голодные и холодные бродят в поисках жалких крох пропитания
10. Числа в пространстве
11. Exmple- strnge ~ queer ~ odd ~ quint
12. Моби Дик ~ Глава 132
13. Обмен веществ
14. Стаття 1 Служба в органах місцевого самоврядування Служба в органах місцевого самоврядування це профе
15. то вдохновлял тебя или служил загадкой перманентной
16. МЕТОДИЧЕСКИЕ РЕКОМЕНДАЦИИ ПО ПРОХОЖДЕНИЮ ПРОИЗВОДСТВЕННОЙ ПРАКТИКИ ПМ 02 Предоставление усл
17. I.org-. В зависимости от объекта номинации собственные имена разделяются на определенные классы- антропони
18. тема обозначений и правил для единообразной и точной записи алгоритмов и их исполнения алгоритмическим я
19. социальное влияние
20. ЛАБОРАТОРНАЯ РАБОТА ’ 2 РАЗРАБОТКА ДИЗАЙНМАКЕТА САЙТА В PHOTOSHOP Цель работы- закрепить знания и навыки нео.html