Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
41 питання Економічні нормативи діяльності комерційних банків
Економічні нормативи – це показники, що встановлюються Національним банком України і дотримання яких є обов'язковим для банків.(ст. 2 ЗУ «Про банки» ) Комерційний банк – банк, який здійснює універсальні банківські операції з різними, організаціями, установами, здебільшого за рахунок власних коштів та залучення кредитних ресурсів своїх клієнтів.
Банківська стабільність означає постійну здатність банку відповідати за своїми зобов’язаннями і забезпечувати прибутковість на рівні, достатньому для нормального функціонування у конкурентному середовищі.
На створення необхідних умов для стабільної діяльності банків спрямована система економічних нормативів регулювання банківської діяльності, яка впроваджена НБУ і є обов’язковою для всіх комерційних банків. Найважливішими економічними нормативами, які характеризують фінансову стійкість банку, його здатність виконувати більшість інших нормативів, є нормативи капіталу, зокрема мінімальний розмір статутного капіталу, норматив платоспроможності і норматив достатності капіталу. Мінімальний розмір статутного капіталу регламентує рівень статутного фонду новостворюваних банків, який не може бути меншим суми, еквівалентної 1 млн. євро за курсом НБУ на момент реєстрації банку.
Платоспроможність визначається співвідношенням між капіталом і активами банку, підсумовуваними з/урахуванням їхніх ризиків. Нормативне значення показника не може бути нижчим від 8 %. Це означає, що для нормальної роботи банк на кожну гривню активів, скоригованих на ступінь ризику, повинен мати 8 коп. власних коштів. Спорідненим з цим показником є показник достатності капіталу, який визначається відношенням капіталу до загальних активів банку, зменшених на створені відповідні резерви. Нормативне значення показника достатності капіталу має бути не меншим за 4 %. Комерційний банк буде в змозі відповідати за своїми зобов’язаннями за умови, якщо він вклав свої і залучені кошти у ліквідні активи. Це досягається завдяки дотриманню банком певних нормативів ліквідності. Серед них виділяються нормативи: миттєвої загальної ліквідності, а також відношення високоліквідних активів до робочих активів. .Норматив миттєвої ліквідності визначається як відношення суми коштів на кореспондентському рахунку та в касі до поточних зобов’язань банку.
Нормативне значення показника миттєвої ліквідності має бути не меншим за 20 %. Це означає, що на кожну гривню своїх поточних зобов’язане банк повинен мати не менше, ніж 20 коп. абсолютно ліквідних активів. Норматив загальної ліквідності розраховується як відношення загальних активів до загальних зобов’язань банку і має бути не меншим від 100%, тобто у банку активи і пасиви повинні бути збалансованими. Банк повинен дотримуватися певного співвідношення між високоліквідними і робочими активами. Нормальним це співвідношення вважається тоді, коли воно є не меншим за 20 %. Виконуючи активні операції, банки мають справу з клієнтами з різним фінансовим становищем, яким до того ж притаманна така риса, як швидка змінюваність. Це обумовлює підвищений ризик банківських операцій, а з ним і можливість допущення збитків. Одним із засобів мінімізації і запобігання ризиків є дотримання банком нормативів ризику. їх існує кілька. Одним з них є максимальний розмір ризику на одного позичальника. Він розраховується діленням сукупної заборгованості за позичками, міжбанківськими кредитами та врахованими векселями одного позичальника та 100 %суми позабалансових зобов’язань, виданих для цього позичальника, на капітал банку. Нормативне значення цього показника не повинно перевищувати 25 %. Тобто банк повинен диверсифікувати свої кредитні вкладення і не допускати їх великої Концентрації в одного клієнта. Існують також інші обмеження, зокрема банк може надати кредити іншим банкам у розмірі/який не перевищує 200 % його капіталу, а отримати кредитів від інших банків на суму, що не перевищує 300 % капіталу. Вкладення коштів в інвестиційні операції не може перевищувати 50% банківського капіталу. Прибутковість як елемент банківської стабільності залежить від співвідношення доходів і витрат. Найпоширенішими показниками прибутковості банку є: прибутковість банківських активів (К0А); прибутковість акціонерного капіталу (К0Е); процентна маржа (5РКЕ0). К0А характеризує співвідношення чистого прибутку банку (прибутку після оподаткування) й активів банку. К0Е характеризує відношення чистого прибутку до акціонерного капіталу. 5РКЄ0 показує, наскільки успішно банк виконує функцію посередника між вкладниками та позичальниками. Цей показник визначається за формулою: 5РКЕ0 = (Процентні доходи / Дохідні активи) – (Процентні витрати / Платні пасиви). Вищий рівень ризику відкриває потенційні можливості отримання підвищеного прибутку, але не виключає можливості втрат. Мінімізація рівня ризику дає змогу отримати невисокий, але стабільний прибуток. Тому балансування між прибутковістю та ризиком, пошук оптимального їх співвідношення є одним із важливих і складних завдань управління банком.
42 питання Нормативи ліквідності.
Ліквідність банку - це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов'язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати). Ліквідними активами є кошти в касі, які відкриті в Національному банку та інших банках, а також активи, що можуть бути швидко проконвертовані в готівкові чи безготівкові кошти. Банківська діяльність піддається ризику ліквідності – ризику недостатності надходжень грошових коштів для покриття їх відпливу,тобто ризику того, що банк не зможе розрахуватися в строк за власними зобов'язаннями у зв'язку з неможливістю за певних умов швидкої конверсії фінансових активів у платіжні засоби без суттєвих втрат.
У зв'язку з цим банки повинні постійно управляти ліквідністю, підтримуючи її на достатньому рівні для своєчасного виконання всіх прийнятих на себе зобов'язань з урахуванням їх обсягів, строковості й валюти платежів, забезпечувати потрібне співвідношення між власними та залученими коштами, формувати оптимальну структуру активів із збільшенням частки високоякісних активів з прийнятним рівнем кредитного ризику для виконання.
Згідно з Постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 р. № 368.
НОРМАТИВИ ЛІКВІДНОСТІ (liquidity ratios) – економічні нормативи, які встановлює Національний банк України з метою контролю за станом ліквідності банків: миттєвої ліквідності (Н4), поточної ліквідності (Н5) та короткострокової ліквідності (Н6).
Норматив миттєвої ліквідності (Н4) визначається як співвідношення високоліквідних активів до поточних зобов’язань банку. Він характеризує мінімальний обсяг високоліквідних активів, необхідний для забезпечення виконання поточних зобов’язань протягом одного операційного дня. Нормативне значення коефіцієнта Н4 повинно бути не менше 20%.
Норматив поточної ліквідності (Н5) визначається як співвідношення активів з кінцевим строком погашення до 31 дня до зобов’язань банку з кінцевим строком погашення до 31 дня. Цей норматив характеризує мінімально необхідний обсяг активів банку для забезпечення виконання поточного обсягу зобов’язань протягом одного календарного місяця. Нормативне значення коефіцієнта Н5 повинно бути не менше 40%.
Норматив короткострокової ліквідності (Н6) визначається як співвідношення ліквідних активів до зобов’язань з кінцевим строком погашення до одного року. Він визначає мінімально необхідний обсяг активів для забезпечення виконання своїх зобов’язань протягом одного року. Нормативне значення коефіцієнта Н6 повинно бути не менше 60%.
43 питання Нормативи кредитного ризику.
До кредитних операцій належать активні операції банку, що пов'язані з наданням клієнтам залучених коштів у тимчасове користування або взяттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування, а також операції з купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів і від свого імені, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми.
Кредитна діяльність банків пов'язана з кредитним ризиком або нездатністю контрагента виконувати частково або в повному обсязі свої зобов'язання згідно з угодою, тому банки зобов'язані оцінювати кредитоспроможність своїх контрагентів, вчасно ідентифікувати активи, за якими існує ймовірність отримання збитків, створювати необхідні резерви для списання безнадійних до погашення активів.
Банки мають повідомити Національний банк про будь-яке надання кредиту, позики, авансу готівкою, гарантії, поручительств чи індосаменту (якщо в кожному окремому випадку вони перевищують еквівалент 30 000 евро в гривнях) фізичній особі (чи стороні, яка є асоційованою особою із нижчезазначеними особами), яка: належить до перших керівників та до управлінського персоналу банку; є керівником, контролером споріднених осіб; є акціонером (учасником) банку з істотною участю в капіталі банку або членом кооперативного банку.
З метою зменшення банківських ризиків Національний банк установлює нормативи кредитного ризику, недотримання яких може призвести до фінансових труднощів у діяльності банку.
Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) встановлюється з метою обмеження кредитного ризику, що виникає внаслідок невиконання окремими контрагентами своїх зобов'язань.
Показник розміру кредитного ризику на одного контрагента визначається як співвідношення суми всіх вимог банку до цього контрагента та всіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього контрагента, до капіталу банку.
Банк, який є добре капіталізованим або достатньо капіталізованим, може надавати кредити та здійснювати вкладення в боргові цінні папери в обсягах, що перевищують установлений норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7), та виключати із загального обсягу кредитного ризику суму забезпечення (але не більше ніж сума основного боргу за окремою кредитною операцією) у разі:
— забезпечення кредиту безумовним зобов'язанням за умови, що це зобов'язання було надане безпосередньо на користь банку: урядами або центральними банками держав, що належать до категорії А; Міжнародним банком реконструкції та розвитку чи Європейським банком реконструкції та розвитку; першокласними банками, що мають опублікований кредитний рейтинг не нижче інвестиційного класу, — за зобов'язаннями контрагентів зі строком виконання один рік і менше;
— грошового покриття кредиту у вигляді застави майнових прав на грошові кошти позичальника, що розміщені у вигляді депозиту в банку-кредиторі, або застави ощадних (депозитних сертифікатів, що випущені банком-кредитором, за умови відповідності строків надання кредиту строкам залучення депозиту).
Рішення про проведення банком операцій з одним контрагентом (позичальником) у розмірі, що перевищує 25 % регулятивного капіталу банку має прийматися правлінням (радою) банку.
Нормативне значення нормативу Н7 не має перевищувати 25 %. Якщо банк перевищив норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7), то він має коригувати (зменшувати) регулятивний капітал на розмір перевищення цього нормативу, починаючи з наступного дня після проведення операцій, що призвели до перевищення. У разі недотримання банком нормативу Н7 Національний банк має застосовувати до банку та керівників банку жорсткі заходи впливу.
Норматив великих кредитних ризиків (Н8) установлюється з метою обмеження концентрації кредитного ризику за окремим контрагентом або групою пов'язаних контрагентів.
Кредитний ризик, що прийняв банк на одного контрагента або групу пов'язаних контрагентів уважається великим, якщо сума всіх вимог банку до цього контрагента або групи пов'язаних контрагентів і всіх позабалансових зобов'язань, наданих банком щодо цього контрагента або групи пов'язаних контрагентів, становить 10 % і більше регулятивного капіталу банку.
Норматив великих кредитних ризиків визначається як співвідношення суми всіх великих кредитних ризиків, наданих банком щодо всіх контрагентів або груп пов'язаних контрагентів, з урахуванням усіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього контрагента або групи пов'язаних контрагентів, до регулятивного капіталу банку.
Рішення про надання великого кредиту приймається згідно з відповідним висновком кредитного комітету (комісії) банку, затвердженим його правлінням (радою).
Нормативне значення нормативу Н8 не має перевищувати 8-кратний розмір регулятивного капіталу банку. Якщо норматив великих кредитних ризиків перевищує 8-кратний розмір регулятивного капіталу, то вимоги до нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) автоматично підвищуються: якщо перевищення становить не більше ніж 50 %, то вимоги до нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) подвоюються, якщо перевищення більше ніж 50 %, то вимоги до нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) потроюються.
Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру(Н9), установлюється для обмеження ризику, який виникає під час здійснення операцій з інсайдерами, що може призвести до прямого та непрямого впливу на діяльність банку. Цей вплив зумовлює те, що банк проводить операції з інсайдерами на умовах, не вигідних для банку, що призводить до значних проблем, оскільки в таких випадках визначення платоспроможності контрагента не завжди здійснюється достатньо об'єктивно.
Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру, визначається як співвідношення суми всіх зобов'язань цього інсайдера перед банком і всіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього інсайдера, та статутного капіталу банку.
Нормативне значення нормативу Н9 не має перевищувати 5 %. Якщо банк перевищив норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), то він має коригувати (зменшувати) регулятивний капітал на розмір перевищення цього нормативу, починаючи з наступного дня після проведення операцій, що призвели до перевищення. Якщо за результатами інспекційної перевірки (або на підставі статистичної звітності банку) установлені факти недотримання банком нормативу Н9, то він має відкоригувати (зменшити) регулятивний капітал на розмір перевищення нормативу максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), починаючи з наступного дня після дати виявлення такого порушення. У разі недотримання банком нормативу Н9 Національний банк має застосовувати до банку та керівників банку жорсткі заходи впливу.
Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10)у установлюється для обмеження сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів. Надмірний обсяг сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів призводить до концентрації ризиків і загрожує збереженню регулятивного капіталу банку.
Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам, визначається як співвідношення сукупної заборгованості зобов'язань усіх інсайдерів перед банком і 100 % суми позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо всіх інсайдерів, та статутного капіталу банку.Нормативне значення нормативу Н10 не має перевищувати 30 %.
44 питання Нормативи інвестування
З метою забезпечення контролю за інвестиційною діяльністю банків, а саме — за прямими інвестиціями, Національний банк України встановлює нормативи інвестування: норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11); норматив загальної суми інвестування (Н12). Банки мають право здійснювати прямі інвестицій (за рахунок власних коштів і від власного імені) лише на підставі письмового дозволу Національного банку України, що надається згідно з правилами, установленими ним відповідними нормативно-правовими актами.
Банки мають право здійснити інвестиції без письмового дозволу НБУ, якщо:
— інвестиція в будь-яку юридичну особу становить не більше ніж 5 % регулятивного капіталу банку;
— юридична особа, в яку здійснюється інвестиція, веде виключно діяльність з надання фінансових послуг;
— регулятивний капітал банку повністю відповідає вимогам, установленим Інструкцією про регулювання діяльності банків та вимогам для інвестицій, установленим нормативно-правовими актами Національного банку України.
Банку забороняється інвестувати кошти в підприємство, установу, статутом яких передбачено повну відповідальність його власників.
Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11) встановлюється для обмеження ризику, пов'язаного з операціями вкладання коштів банку до статутних капіталів установ, що може призвести до втрати капіталу банку. Цей норматив визначається як співвідношення розміру коштів, які інвестуються на придбання акцій (паїв, часток) окремо за кожною установою (Kі), до регулятивного капіталу банку (РК):
Н11 = Kі установи/РК + І (ц. п. + ст. ф.) • 100 %.
До коштів, що інвестуються, включаються:
— акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у торговому портфелі банку та в портфелі банку на продаж, що випущені установою;
— вкладення в асоційовані та дочірні установи.
При обчисленні цього нормативу в знаменнику до суми регулятивного капіталу банку додаються суми:
1) вкладень у цінні папери в торговому портфелі банку та в портфелі банку на продаж, що випущені банками;
2) вкладень у статутні капітали установ, на суму яких зменшено регулятивний капітал.
Оптимальне значення нормативу Н11 не має перевищувати 15 %.
Норматив загальної суми інвестування (Н12) встановлюється для обмеження ризику, пов'язаного з операціями вкладання (прямого чи опосередкованого) коштів банку до статутних капіталів будь-яких юридичних осіб, що може призвести до втрати капіталу банку. Цей норматив характеризує використання капіталу банку для придбання акцій (паїв/часток) будь-якої юридичної особи. Норматив загальної суми інвестування визначається як співвідношення суми коштів, що інвестуються на придбання акцій (паїв/часток) будь-якої юридичної особи (Kі ю. особи), до регулятивного капіталу банку (РК):
Н12 = Кі ю. особи/РК + І (ц. п. + ст. ф.) · 100 %.
До коштів, що інвестуються, включають:
— акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у торговому портфелі й у портфелі банку на продаж та інвестиції, що випущені банками та фінансовими установами й іншими емітентами;
— вкладення в асоційовані та дочірні компанії.
При обчисленні цього нормативу в знаменнику до суми регулятивного капіталу банку додають суми вкладень у цінні папери у торговому портфелі та в портфелі банку на продаж, що випущені банками, і вкладень у статутні капітали установ, на суму яких зменшено регулятивний капітал. Оптимальне значення нормативу Н12 не має перевищувати 60 %.
45 питання Особливі вимоги до спеціалізованих банків
Згідно з Постановою України: Банки можуть функціонувати як універсальні або як
спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути:
ощадними;
інвестиційними;
іпотечними;
розрахунковими (кліринговими).
Банк набуває статусу спеціалізованого банку (крім ощадного) у
разі, якщо більше 50 відсотків його активів є активами одного
типу:
для інвестиційного банку - емісія та розміщення цінних
паперів, що здійснюються за рахунок грошових коштів приватних
інвесторів;
для іпотечного банку - активи, розміщені під заставу землі чи
нерухомого майна;
для розрахункового (клірингового) банку - активи, що
розміщуються на клірингових рахунках.
Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку в разі,
якщо більше 50 відсотків його пасивів є вкладами фізичних осіб.