Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
У цьому році виповнюється півтора століття з дня народження. Багато вчених вважають його одним з найвидатніших економістів нашої країни, однак досі його економічні ідеї не отримали необхідного визнання. Це відбулося, можна сказати, в силу двох причин: по-перше вони відомі не багатьом, по-друге їх зміст після 70-річного господарювання в умовах марксизму часто не сприймався сучасними економістами. Найголовніші свої економічні ідеї він виклав у двох головних працях: “Ремесла і фабрики на Україні” та “Праця людини та її відношення до розподілу енергії”, що є безпосередніми доказами його економічного хисту.
Однак Сергій Подолинський відомий не тільки як економіст. Його також можна вважати і видатним революційним діячем, адже навіть перебуваючи за кордоном він продовжував боротися за майбутнє України.
Сергій Андрійович Подолинський (1850—1891) — представник революційно-демократичного напряму, народився у селі Ярославці Звенігоровського повіту Київської губернії в сім'ї багатого поміщика. Отримавши домашню освіту, юнак у 1867 році до фізико-математичного факультету Київського університету. У студентські роки відвідував кружок Н. Зібера, де молодь вивчала “Капітал”, “Маніфест Комуністичної партії” та інші праці К. Маркса та Ф. Енгельса.
Після закінчення 1871 р. природничого факультету Київського університету він виїздить за кордон. У Парижі знайомиться з Лавровим і бере активну участь у підготовці й виданні журналу “Вперед”. Вже в першому і другому томах журналу “Вперед” Подолинський публікує “Очерк розвитку міжнародної асоціації робітників”, у якому йшла мова про робітничий рух в Англії та роль в ньому І Інтернаціоналу. За посередництвом Лаврова С. Подолинський 1872 р. познайомився в Лондоні з К. Марксом і Ф.Енгельсом.
В травні 1874 року Подолинський повернувся на Україну з наміром взяти участь в масовому русі революційної інтелегенції. Однак він вважам мало корисним “ходіння” агітаторів “у народ”, відстоюючи необхідність розселення прогресивної молоді по всій Україні. Також він розгорнув діяльність по утворенню української соціал-демократичної партії, виступав на студентських сборах.
1875 року разом з галичанином О. Терлецьким він організує у Відні видання соціалістичної літератури, яка широко використовувалась народниками в їхній революційній діяльності. Було, зокрема, видано праці С. Подолинського “Парова машина”, “Про бідність”, Ф. Волховського “Правдиве слово хлібороба до своїх земляків” та інші.
Займаючись суспільними ділами, Подолинський віддав багато сил науці. Він вивчає медицину в університиетах Цюріха, Парижа. 1876 р. С. Подолинський захистив у Бреславському університеті дисертацію на здобуття вченого ступеня доктора медицини, певний час проживав в Україні.
1877 року остаточно виїздить за кордон і оселяється у Франції в Монпельє. Він багато і плідно працює. У 1879 р. виходить праця С. Подолинського “Життя і здоров'я людей на Україні”, 1880 р. — “Ремесла і фабрики на Україні”, що стала першою спробою застосування економічного вчення К. Маркса до конкретної історичної дійсності Росії й України, визначення історичної долі капіталізму в країні.
На відміну від народників, які заперечували розвиток капіталізму в Росії, С. Подолинський констатує протилежне. Виходячи з учення К. Маркса про три стадії розвитку капіталізму в промисловості і практичного досвіду української економіки, він показує, що капіталізм в Україні, а відтак і в Росії в цілому, проходить у своєму розвитку “ремесло, мануфактуру і великий фабричний здобуток”.
С. Подолинський підкреслює прогресивність капіталізму порівняно з феодалізмом, але вказує на його історично минущий характер. Він критикує цей спосіб виробництва і виступає передовсім проти його економічної основи — приватної власності на засоби виробництва. С. Подолинський аналізує суперечності між працею і капіталом, між зростанням багатства буржуазії і зубожінням трудящих мас, суперечність між розвитком продуктивних сил і їх марнуванням за умов капіталізму. “Корінь зла” капіталістичного способу виробництва С. Подолинський бачить у приватній власності, яка дає змогу капіталістам користуватися продуктом неоплаченої праці робітників. На цій підставі він робить висновок про необхідність знищення капіталізму. Капіталізму він протиставляє соціалізм як такий спосіб виробництва, котрий створює найліпші можливості для розвитку продуктивних сил і найбільш відповідає вимогам моралі. Не випадково, що цю працю як таку, що “посягає на приватну власність” і “розпалює ненависть робітників до своїх хазяїв”, було заборонено царською цензурою.
Багато зусиль С. Подолинський доклав до популяризації економічного вчення К. Маркса. Він розумів, що головне в ньому — теорія додаткової вартості. Саме тому вже в перших своїх дослідженнях він приділяє цій категорії особливу увагу. Як писав сам С. Подолинський, його брошура “Про бідність” є спробою викласти в популярній формі теорію додаткової вартості і механізм капіталістичної експлуатації з допомогою прикладів, узятих із сільського господарства й цукрової промисловості України.
У викладі і трактуванні багатьох категорій економічного вчення К. Маркса С. Подолинський був часто непослідовним, а інколи допускав і суттєві помилки. Проте його діяльність сприяла ознайомленню широких кіл української громадськості з економічним ученням Маркса.
Як фахівець у галузі природничих наук, С. Подолинський і в них шукав доказів неминучості соціалізму. Так, ним було зроблено спробу “погодити додаткову працю з панівними фізичними теоріями”. У статті “Праця людини та її відношення до розподілу енергії” що була опублікована 1880 р. в журналі “Слово”, а також у кількох зарубіжних виданнях С. Подолинський намагався знайти природничо-наукові основи соціалізму. Цією працею Подолинський набагато випередив свій час.
В цій праці він розкрив енергетичні відмінності органічної та не органічної природи, проаналізував відношення, які існують між працею людини та розподілом енергії на поверхні Землі, розвинув “вчення про енергії, її види, їх взаємне перетворення та … розсіювання”
С. Подолинський, керуючись постулатом про єдність сили та кількісну сталість енергії, писав, що енергія всесвіту — величина постійна, але вона нерівномірно розподіляється у різних частинах всесвіту. Автор стверджує, що у енергетичному бюджеті поверхні Землі все меньшою мірою грає роль її внутрішня енергія та поступово зменьшується кількість сонячної енергії; тому необхідно забеспечити збереження енергії, або перетворення постійної енергії(тепла) у вищу форму, яка спроможня перетворитися у механічний рух. На розподіл енергії має вплив людська праця: саме вона обумовлює накопичення енергії, яка перебуває у розпорядженні людства. Подолинський вказав на суперечність визначень праці, які давали такі економісти, як Кене, Сміт, Сісмонді, Сей та інші. Подолинський дає нове природничо-наукове визначення праці. “Праця, — пише він, — є таке споживання механічної та психічної роботи, що нагромаджена в організмі, яке має результатом збільшення кількості перетворюваної енергії на земній поверхні”.
Одже за Подолинським, праця дає можливість накопичувати додаткову енергію на Землі, або запобігати її розсіюванню. Найліпшим видом корисної праці він називає землеробство. Посилаючись на аграрну статистику Франції (де у той час проживав), Подолинський порівняв продуктивність природних та оброблювальних земельних ділянок, показав як завдяки труду відбувається накопичення енергії, необхідної для одержання споживчих речовин, та дізнався, що саме є джерелом здатності до праці у людському тілі; цей аналіз спирався на дослідженнях у багатьох галузях – механіки, фізіки, хімії, біології, енергетики, психології, економіки та ін.. На підставі загальних було зроблено висновок, що праця зберігає енергію приблизно в 10 разів більше тієї, яку в неї вкладують. А це означає, що існують великі можливості задоволення людських потреб за рахунок збільшення енергетичного бюджету Землі. Суперечучи Мальтусу Подолинський підкреслює, що збільшення населення планети та підвищення продуктивності праці призведе до накопичення енергії, а тому – до прогресу людства. Капіталізм обумовлює збільшення накопичення енергії через підвищення продуктивності праці, але в той же час підвищується розкрадання енергії, тобто відбувається протлежний процес, пов’язаний з війнами, загибелью людей, невиробничим споживанням та виготовленням предметів розкоші. У французькому варіанті праці наводиться думка, що покінчити з розтратою природних ресурсів та забеспечити найбільше акумулювання енергії підсилу тільки соціалізму.
Саме праця може стати причиною таких змін у розподілі енергії, які дали б можливість використати найбільшу частину сил природи для задоволення людських потреб. Виходячи з цього він намагається відповісти на запитання: який же спосіб виробництва є найсприятливішим. Таким способом виробництва, за С. Подолинським, буде соціалізм.
Ключові моменти свого дослідження Подолинськийсформулював у 10 тезисах. Головне, на що він хотів звернути увагу читача, – це необхідність абсолютного збільшення енергетичного бюджету, “адже за незмінної її кількості перетворення нищої енергії у вищу скоро досягнеться межа після якої вона не зможе відбуватися без додаткових витрат на розсіювання”.
Французький варіант своєї праці С. Подолинський надіслав К. Марксу з проханням висловити свою думку по розробленому питанню і в листі до нього зазначив, що написав її під впливом “Капіталу”.
К. Маркс прихильно відгукнувся про працю С. Подолинського і звернувся до Ф. Енгельса з проханням висловити свою думку. У листах до К. Маркса (1882) Ф. Енгельс, указуючи на цінність відкриття С. Подолинського, водночас зазначав помилковість його висновків. “Його справжнє відкриття, — писав Ф. Енгельс, — полягає в тім, що людська праця може довше утримати на поверхні землі і довше примусити діяти сонячну енергію, ніж це було б без неї. Усі економічні наслідки, які він звідси виводить — помилкові”. “Подолинський, — писав далі Ф. Енгельс, — відхилився в бік від свого дуже цінного відкриття, тому що хотів знайти природничо-науковий доказ на користь правильності соціалізму і тому переплутав фізичне з економічним”.
Минуло понад сто років, і ідеї С. Подолинського оцінили належним чином. Його природничо-наукове пояснення процесу праці назвали “законом Подолинського”.
Завершив наукові розробки Подолинського В. І. Вернадський у своєму вченні про ноосферу.
Для характеристики світобачення Подолинського великий інтерес представляє його стаття “Громадівство і теорія Дарвіна”, де висловлюється оцінка так званого соціального дарвінізму, аналізується генезис співвідношення біологічного та соціального у світі животних та людському суспільстві. Автор критекує соціал-дарвіністов, які доказували неможливість соціалізму в силу ряду причин, а саме, нерівності людських індивідуумів. Посилаючись на тулмачення соціалістами поняття рівності, Подолинський не відкідає нерівність у майбутнєму суспільстві, яле таке, яке обумовлено уродженими задачками людини, а соціалістична організація забеспечитьт всебічний розвиток усіх громадян.
Свої перші праці, за виключенням тих, що присвячен питанням медицини, Подолинський друкував ананімно або під ініціалами П. С., а після 1877р. (очевидно вже не сподіваючись повернутися з еміграції) підписався вже повним іменем. Публікація програми “Громади” викликала бісову бурю з боку реакціонних кіл імперії. Газета “Києвлянін” в травні – квітні 1881р. надрукувала гострокритичні статті з цього приводу за підписом “Южнорус”. Влада заборонила батькам Подолинського відсилати сину гроші, щоб він не витрачав їх на революційну діяльність.
Смерть двох дітей, домашні проблеми, безперестанна праця – все це значно вплинуло на здоров’є Подолинського. Дружина поместила його у психіатричний заклад у Монпельє пізніше він був переведен до закладу поблизу Парижа. В травні мати привезла сина до Києва. 30 червня 1891 року він помер. Його поховали поряд з батьком на Аскольдовій могилі.
Сьогодні ідеї С. Подолинського розвиває відомий український писменник, філософ, правозахисник Миколай Руденко.
В березні 1999 року було створено Нучне товариство імені Сергія Подолинського, председателем якого став Миколай Руденко.
Подолинський – це видатний український економіст, який зробив значні внески у розвиток економічної думки України.
Головні свої ідеї він вираз у двох найголовніших працях – це по-перше “Ремесла і фабрики на Україні”, де він:
По-друге – це “Праця людини та її відношення до розподілу енергії” де він:
Також його вчення значно вплинули на подальший розвиток економічної думки в Україні та відобразилися у працях таких економістів як В. И. Вернадський, Н. Руденко та інших.
Література
9