Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
12. Облік довгострокових кредитів банку Облік розрахунків за довгостроковими позиками банків та іншими залученими позиковими коштами у інших осіб, які не є по точним зобов'язанням ведеться на рахунку 50 "Довгострокові по зики". За кредитом рахунку 50 "Довгострокові позики" відобра жаються суми одержаних довгострокових позик, а також переведен ня короткострокових (відстрочених), за дебетом — погашення забор гованості за ними та переведення до поточної заборгованості за дов гостроковими зобов'язаннями. Рахунок 50 "Довгострокові позики" має такі субрахунки: 501"Довгострокові кредити банків у національній валюті"; 502"Довгострокові кредити банків в іноземній валюті"; 503"Відстрочєні довгострокові кредити банків у національній валюті"; 504'Відстрочені довгострокові кредити банків в іноземній валюті"; 505"Інші довгострокові позики в національній валюті"; 506"Інші довгострокові позики в іноземній валюті". На субрахунках 501, 502 відображаються суми довгостроко вої заборгованості банкам за наданий кредит відповідно в національній та іноземній валюті. На субрахунках 503, 504 відображаються суми відстроченої заборгованості банкам за кредит, термін погашення якого відстроче но, відповідно в національній та іноземній валюті. На субрахунках 505, 506 відображаються суми довгостроко вої заборгованості щодо зобов'язання із залучення позикових коштів (крім кредитів банків), відповідно в національній та іноземній валюті. Аналітичний облік ведеться за позикодавцями (банками) в розрізі кожного кредиту (позики) окремо та строками погашення кре диту (позик). |
1. Порядок формування та облік статутного капіталу. Статутний капітал, як визначено у П(С)БО-2 «Баланс» — зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства. У питаннях статутного капіталу новий Цивільний кодекс України встановлює три принципових моменти: 1. Статутний капітал визначає мінімальний розмір майна, товариства що гарантує інтереси його кредиторів. 2. Розмір статутного капіталу товариства не може бути менш розміру, установленого законом. 3. Якщо по завершенні другого або кожного наступного фінансового року діяльності товариства вартість його чистих активів виявиться менше статутного капіталу, то воно зобов'язано оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни в статуті в установленому порядку. При цьому ТОВ і ТДВ може не повідомляти про зменшенні статутного фонду, за умови, що учасники приймуть рішення про внесення додаткових внесків. А для АТ такої можливості ГКУ не передбачає. Мінімальний статутний капітал, визначений Законом України «Про господарські товариства» від 19.09.91 р. № 1576-XII з 31.01.94 р. з 27.05.99 р з 30.12.2009 р. АТ 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення акціонерного товариства ТОВ та ТДВ 625 мінім. заробітним платам 100 мінім. заробітним платам, 1 мінім. заробітна плата Джерелами формування статутного капіталу господарських товариств можуть бути будинки, спорудження, устаткування та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою й іншими природними ресурсами, будинками, спорудженнями, устаткуванням, а також інші майнові права (у т.ч. на інтелектуальну власність), грошові кошти, у т.ч. в іноземній валюті. Матеріальні цінності, що вносяться в статутний капітал, оцінюються по первинних документах, які підтверджують їх вартість, при відсутності таких документів, оцінюються на підставі протоколу зборів засновників. Акціонерне товариство має статутний капітал, поділений на певну кількість й різної номінальної вартості. Засновники акціонерного товариства повинні внести перед державною реєстрацією не менше 50% від номінальної вартості акцій. Повну вартість (100%) – протягом року з моменту реєстрації. Статутний капітал на державному підприємстві – являє собою державні кошти, виділені у постійне користування і розпорядження госпрозрахунковому підприємству у вигляді основних засобів та оборотних коштів, розмір яких визначається обсягом виробничної діяльності. Для обліку і узагальнення інформації про стан та рух статутного капіталу підприємства призначено рахунок 40 „Статутний капітал ” (пасивний). По кредиту рахунка 40 відображається збільшення статутного капіталу, по дебету – його зменшення (вилучення). Сума кредитового сальдо по рахунку 40 повинна відповідати розміру стату тного капіталу, зафіксованому у статутних документах підприємства, і відображається в балансі підприємства. Після державної реєстрації підприємства його статутний фонд у сумі внеску засновників, передбачений у засновницьких документах, відображається записом: Дт 10, 11, 12, 20, 22, 28, 30, 31 Кт 40. Вартість акцій, які не оплачені акціонерами, відображаються: Дт 46 Кт 40. Таким чином на Кт 40 відображається фактична сума підписки на акції. Сума статутного капіталу, а також рішення про його збільшення або зменшення приймається лише засновниками (власниками) товариства та обов'язково відображається в Єдиному реєстрі підприємств та організацій України. Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства не більше ніж на 1/3 може бути здійснено за рішенням правління за умови, що таке передбачено статутом. Збільшення статутного капіталу може здійснюватись шляхом: — випуску нових акцій; — обміну облігацій на акції; — збільшення номінальної вартості акцій. При збільшенні кількості акцій встановленої номінальної вартості підписка на додатково випущені акції провадиться у тому ж порядку, що і на акції першої емісії, а статутний капітал збільшується за рахунок: 1) додаткових внесків учасників (Дт 46 Кт 40); 2) індексації основних засобів (Дт 423 Кт40); 3) реінвестування прибутку (Дт 441 Кт 40); 4) реінвестування нарахованих дивідендів (Дт 671 Кт40). При збільшенні статутного капіталу за рахунок обміну облігацій АТ на його ж акції операція відображається записами: Дт 52 Кт 40 або за рахунок чистого доходу підприємства: Дт 443 Кт 40 Зменшення статутного капіталу АТ може здійснюватися шляхом: — зменшення номінальної вартості акцій; — зменшення кількості акцій існуючої номінальної вартості шляхом викупу їх у власників з метою анулювання. |
2. Облік додаткового та резервного капіталів. Резервний капітал — це сума резервів, створених підприємством від повідно до чинного законодавства або статутних документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства. Резервний (страховий) капітал створюється господарськими това риствами в розмірі, встановленому засновницькими документами, але не менше 25% статутного капіталу. Щорічний розмір відраху вань до резервного капіталу не може бути меншим за 5% суми чистого прибутку. Резервний капітал господарського товариства створюється з метою покрит ті можливих в майбутньому непередбачуваних збитків: для покриття балансового збитку підприємства за звіт ний період, на виплату дивідендів при недостатності нерозподіленого прибутку, на інші цілі, передбачені законодавством. Для узагальнення інформації про стан та рух резервного капіталу підприєм ства призначено рахунок 43 „Резервний капітал". По кредиту цього рахунку відображається створення резерву, по дебету — використання резервного капіталу. Сальдо по рахунку 43 відображає залишок резервного капіталу на кінець звітного періоду. Аналітичний облік резервного капіталу ведеться за його видами і напрямками використання. Додатковий капітал являє собою інший капітал, вкладений учасниками товариства (емісійний дохід, тобто дохід, отриманий від розміщення акцій власної емісії за цінами, які перевищують номінальну вартість) або одержаний у процесі господарської діяльності підприємства внаслі док дооцінки активів, безоплатного отримання необоротних активів, іншого додаткового капіталу. Додатковий капітал розкривається у балансі двома стат тями: додатково оплачений капітал (емісійний дохід, тобто дохід, отриманий від розміщення акцій власної емісії за цінами, які перевищують номінальну вартість); інший додатковий капітал (дохід одержаний у процесі господарської діяльності підприємства внаслі док дооцінки активів, безоплатного отримання необоротних активів, ін.). Для обліку цих сум у Плані рахунків передбачено рахунок 42 „Додатковий капітал". По кредиту цього рахунку відображається збільшення додаткового ка піталу, а по дебету — його зменшення. Рахунок 42 «Додатковий капітал» має такі субрахунки: 421 „Емісійний дохід" 422 „Інший вкладений капітал" 423 „Дооцінка активів" 424 „Безоплатно одержані необоротні активи" 425 „Інший додатковий капітал". На субрахунку 421 „Емісійний дохід" відображається різниця між продажною і номінальною вартістю первісно розміщених акцій. У балансі акціонерного товариства залишок суми невикористаного емісій ного доходу, тобто кредитове сальдо по рахунку 421 відображається по статті „Додатково вкладений капітал". На субрахунку 422 „Інший вкладений капітал" обліковують інший внесений засновниками товариства (крім акціонерного) капітал, що пе ревищує статутний капітал, інші внески тощо без рішення про зміну розміру статутного капіталу. Додатковий капітал підприємства може бути одним із джерел погашення збитків підприємства, що відображається проведенням: Дт 422 Кт 442. В балансі підприємства залишок іншого вкладеного капіталу — кредитове сальдо субрахунку 422 „Інший вкладений капітал" відображається по статті „Інший додатковий капітал". На субрахунку 423 „Дооцінка активів" відображається сума дооцінки (уцінки) активів, яку здійснюють у випадках, передбачених зако нодавством і Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Слід мати на увазі, що лише дооцінка необоротних активів впливає на роз мір власного капіталу. Дооцінка основних засобів здійснюється відповідно до П(С)БО 7 „Основні засоби" у випадку, якщо його (об'єкта) залишкова вартість суттєво відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. На суму дооцінки збільшується вартість основного засобу по дебету рахунка 10 і одночасно по кредиту 423. Якщо раніше була проведена уцінка, а зараз проводиться дооцінка, то на суму попередньої уцінки збільшується дохід, який відображається по Кт 746, а перевищення суми дооцінки над попередньою уцінкою збільшує Кт 423. На суму проведеної дооцінки одночасно індексується сума зносу проведенням Дт 423 Кт 13. Здійснення уцінки раніше дооцінених основних засобів відображається про веденнями: на суму попередньо проведеної дооцінки — Дт 423 Кт 10; на суму уцінки основних засобів — Дт 975 Кт 10; на суму зносу уцінених основних засобів — Дт 13 Кт 10. У момент безоплатного отримання необоротних активів підприєм ство збільшує свій додатковий капітал на суму справедливої вартості, за якою вони оприбутковані на баланс підприємства. Потім одночасно з нарахуванням зносу по безоплатно отриманих необоротних активах під приємство відображає дохід у розмірі нарахованого зносу. |
3. Облік нерозподіленого прибутку (непокритих збитків). Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) є складовою час тиною власного капіталу, що залишається у підприємства після виплати доходів власникам та формування резервного капіталу. У Плані рахунків для обліку сум нерозподілених прибутків (збитків) поточного і минулого років, а також використаного в поточному році прибутку передбачено рахунок 44 „Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)". По кредиту рахунку 44 відображається збільшення прибутку від усіх видів діяльності, по дебету — збитки і використання прибутку. Рахунок 44 „Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" має такі субрахунки: 441 „Прибуток нерозподілений"; 442 „Непокриті збитки"; 443 „Прибуток, використаний у звітному періоді". На субрахунку 441 відображають наявність та рух нерозподіленого прибутку. На субрахунку 442 відображають непокриті збитки; їх списання здійснюють за рахунок нерозподіленого прибутку, резервного, пайового чи додаткового капі талу тощо. На субрахунку 443 відображають розподіл прибутку між власниками (нара хування дивідендів), виплати за облігаціями, відрахування до резервного капіта лу та інше використання прибутку в поточному періоді. 6. Облік цільового фінансування та цільових надходжень До зобов’язань відносяться також суми, які отримані підприємством для виконання певних цільових програм – цільове фінансування. Кошти цільового фінансування та цільових надходжень можуть над ходити як субсидії, асигнування з бюджету та цільових фондів, гуманітар на допомога, внески фізичних та юридичних осіб. Використання цих кош тів має бути спрямоване тільки на здійснення заходів цільового призначення. Для обліку асигнувань з бюджету на проведення протиепідемічних і карантинних заходів, підготовку кадрів, будівництво соціально-побу тових об'єктів, їх експлуатацію тощо використовують рахунок 48 „Цільове фінансування і цільові надходження". На цьому рахунку також обліковують цільові надходження, зокрема вне ски батьків на покриття витрат з утримання дітей у дитячих дошкільних закла дах або відрахування з капіталів соціального розвитку на оплату путівок для дітей у таборах. По кредиту рахунку 48 відображають кошти цільового призначення, отримані як джерело фінансування певних заходів, по дебету — використані суми за певними напрямками, визнання їх доходом, а також повернення невикористаних сум. Отримане цільове фінансування визнається доходом протягом тих періодів, у яких були здійснені витрати, пов'язані з виконанням умов цільового фінансу вання. Тобто якщо підприємству надходять цільові кошти, це не означає, що ці кошти відразу ж будуть включені до доходу. Застосовуючи такий принцип бухга лтерського обліку, як відповідність доходів і витрат, вилучені кошти будуть ви знані доходом у тому періоді, в якому будуть здійснені витрати, пов'язані з цим цільовим фінансуванням. Якщо цільове фінансування отримано для капітальних вкладень, таке фінансування відображається у складі доходів майбутніх періодів, дебетується рахунок 69 та кредитується рахунок 48 з наступним поступовим включенням до складу доходів звітних періодів у міру амортизації об'єкта капітальних вкладень. 13. Облік короткострокових кредитів банку Облік розрахунків у національній і іноземній валютах за кре дитами банків, строк повернення яких не перевищує дванадцяти місяців з дати балансу, та за позиками, термін погашення яких минув, ведеться на рахунку 60 "Короткострокові позики". За кредитом рахунку відображаються суми одержаних кре дитів (позик), за дебетом — сума їх погашення та переведення до дов гострокових зобов'язань у разі відстрочення кредитів (позик). Рахунок 60 "Короткострокові позики" має такі субрахунки: 601 "Короткострокові кредити банків у національній валюті"; 602 "Короткострокові кредити банків в іноземній валюті"; 603 "Відстрочені короткострокові кредити банків у національній валюті"; 604 "Відстрочені короткострокові кредити банків в іноземній валюті"; 605 "Прострочені позики в національній валюті"; 606 "Прострочені позики в іноземній валюті". Аналітичний облік ведеться за позикодавцями (банками) в розрізі кожного кредиту (позики) окремо та строками їх погашення. |
|
5. Облік забезпечення майбутніх витрат і платежів. Особливим видом зобов’язань є забезпечення, які не мають чітко визначеного строку та суми погашення на дату балансу. Відповідно до П(С)БО 11 „Зобов'язання" забезпечення — це зобов'я зання, з невизначеною сумою або часом погашення на дату балансу. Оцінка забезпечень здійснюється на основі лише попередніх розрахунків. Період нарахування забезпечень як правило обмежується 12 місяцями – наприкінці року невикористані забезпечення коригуються шляхом донарахування. Слід мати на увазі, що за ПБО 11 заборонено створювати забезпечення для покриття майбутніх збитків від діяльності підприємства. Забезпечення можуть створюватись для відшкодування (майбутніх) витрат на: виплату відпусток працівників; додаткове пенсійне забезпечення; виконання гарантійних зобов'язань; реструктуризацію; виконання зобов'язань щодо обтяжливих контрактів та ін. Суми утворених забезпечень визнаються витратами підприємства. Забезпечення використовується тільки для тих витрат, для покриття яких воно було створене. Залишок забезпечення переглядають на кожну дату балансу і у разі необхід ності коригують у бік збільшення або зменшення. Якщо відсутня ймовірність по гашення майбутніх зобов'язань, сума нарахованого забезпечення підлягає стор нуванню. Для узагальнення інформації про рух коштів, які за рішенням підприємства резервують для забезпечення майбутніх витрат і платежів призначено рахунок 47 „Забезпечення майбутніх витрат і пла тежів". За кредитом рахунку відображають нарахування забезпечення, за дебетом — їх використання. Рахунок 47 „Забезпечення майбутніх витрат і платежів" має такі субрахунки: 471 „Забезпечення виплат відпусток"; 472 „Додаткове пенсійне забезпечення"; 473 „Забезпечення гарантійних зобов'язань"; 474 „Забезпечення інших витрат і платежів". На субрахунку 471 „Забезпечення виплат відпусток" ведуть облік руху та залишків коштів на оплату чергових відпусток працівникам. Також на цьому субрахунку узагальнюється інформація про забезпечення обов'язкових відрахувань (зборів) від забезпечення виплат відпусток на збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, на обов'язкове соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття та страхування від нещасного випадку на виробництві та про фесійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. На субрахунку 472 „Додаткове пенсійне забезпечення" ведеться об лік коштів для реалізації програми пенсійного забезпечення. Підприємства, що здійснюють продаж товарів з наданням гаран тій, проводять нарахування забезпечень гарантійних зобов'язань, облік яких ведеться на субрахунку 473 „Забезпечення гарантійних зобов'язань". Якщо продукція реалізовується з гарантією (за умови визнання доходу у період реалізації), у підприємства виникає ймовірність наступного виникнення недоліків. При цьому створюється резерв для покриття можливих витрат щодо виконання гарантійних зобов'язань. Суму гарантії відображають по дебету ра хунків обліку витрат у тому періоді, коли була здійснена реалізація. Враховую чи наявний досвід, підприємство може розрахувати суму, на яку буде надавати ся гарантія на майбутній період. Коли підприємству повернуть несправний товар, бухгалтер здійснює бухга лтерські записи щодо повернення товарів. Після цього бракований товар або під лягає поверненню постачальникові, якщо це передбачено договором, або підля гає уціненню до ціни можливої реалізації. У випадку, коли підприємством проводиться ремонт поверненого товару або гарантійна заміна будь-яких деталей, вартість послуг з ремонту буде віднесена у дебет субрахунку 473. У балансі підприємства залишок суми гарантійних зобов'язань, тобто кре дитове сальдо по рахунку 473 відображається в статті „Інші забезпечення". На субрахунку 474 „Забезпечення інших витрат та платежів" ведеться облік забезпечення інших витрат, що не знайшли відображення на інших субрахунках рахунку 47 „Забезпечення майбутніх витрат та платежів". Аналітичний облік забезпечення наступних витрат та платежів ведуть за їх видами, напрямками формування й використання. |
7. Поняття та види зобов’язань У Законі України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (а також у П(С)БО 1 та П(С)БО 2) надається визначення зобов’язань як категорії бухгалтерського обліку та фінансової звітності: Зобов’язання – заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди. Порядок формування та відображення в звітності інформації про зобов’язання визначає П(С)БО 11 „Зобов’язання”. Зобов’язання визнається, якщо: 1) його оцінка може бути достовірно визначена; 2) існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Порядок класифікації зобов’язань визначено ПБО 2 “Баланс” та ПБО 11 “Зобов’язання”. Залежно від критеріїв класифікації можуть бути виділені різні види зобов’язань:
2) залежно від визначеності терміну та оцінки зобов’язань: - зобов’язання з повністю визначеними умовами, - забезпечення, - непередбачені зобов’язання; 3) за платністю: - із виплатою відсотків позичальнику – відсоткові, фінансові; - безвідсоткові; 4) за видами кредиторів: - зовнішні та внутрішні зобов’язання, - заборгованість перед банками та інша (небанківська), - заборгованість перед пов’язаними та непов’язаними сторонами; 5) за умовами виникнення: - у зв’язку з одержанням товарів, робіт та послуг (аванси отримані); - у зв’язку з нарахуванням витрат; - у зв’язку з випуском цінних паперів (векселів, облігацій); 6) за виконанням умов погашення: - прострочені зобов’язання; - непрострочені зобов’язання; - відстрочені зобов’язання. З метою бухгалтерського обліку зобов’язання класифікують: Довгострокові зобов’язання – зобов’язання, які повинні бути погашені протягом більше як 12 місяців, або протягом періоду більшого, ніж один операційний цикл підприємства з дати балансу, якщо такий цикл становить більш як 12 місяців. До довгострокових зобов’язань належать:
Виникнення довгострокових зобов’язань, як правило, визначається угодою, яка затверджує графік погашення зобов’язання позичальником та порядок сплати ним відсотків, якщо це передбачено умовами відповідної угоди. Саме ці умови та сума активів, яку отримує підприємство в обмін на зобов’язання, визначають показники, що пов’язані з існуванням та погашенням довгострокової заборгованості. Усі довгострокові зобов’язання відображаються за теперішньою вартістю (тобто дисконтованою). Теперішня вартість – дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде потрібна для погашення зобов’язання в процесі звичайної діяльності підприємства.. Довгострокові зобов’язання часто бувають структуровані таким чином, що певні частки їх повинні погашатись протягом всього терміну дії угоди. В такому випадку частина, що підлягає погашенню протягом 12 місяців, або в термін що не перевищує одного операційного циклу, становить особливий вид поточної заборгованості, яка окремо обліковується і відображається у фінансовій звітності – поточну заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями. |
9. Поняття та облік поточних зобов'язань. Поточні зобов’язання – зобов’язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашенні протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу. До поточних зобов’язань відносяться:
Найбільш складними з точки зору їх класифікації у бухгалтерському обліку є фінансові зобов’язання. Головною ознакою всіх фінансових зобов’язань є їх платність. Тому ця категорія зобов’язань обумовлює, звичайно, нарахування відсоткових витрат та, відповідно, зобов’язань за нарахованими відсотками. Як було зазначено вище, серед фінансових зобов’язань виділяються ті, що виникають внаслідок отримання кредитів від банків та від небанківських установ, а також ті, що виникають внаслідок випуску цінних паперів. Щоб уникнути помилок при визначенні типу зобов’язань необхідно ретельно аналізувати умови їх виникнення, існування та погашення. При цьому слід уважно вивчати не тільки відповідну первинну документацію, починаючи із угоди, але й, можливо, незадокументовані факти господарської діяльності, що пов’язані з існуванням заборгованості. Поточні зобов’язання відображаються у балансі за сумою погашення. 11. Облік векселів виданих. Синтетичний облік короткострокових векселів виданих ведеться на пасивному рахунку 62 «Короткострокові векселі видані». Рахунок 62 має такі субрахунки: 621 «Короткострокові векселі, видані в національній валюті»; 622 «Короткострокові векселі, видані в іноземній валюті». За кредитом рахунка відображається видавання векселів в забезпечення поставок (робіт, послуг) постачальників та інших кредиторів та в забезпечення інших операцій, за дебетом - погашення заборгованості за видами векселями. Кредитове сальдо за цим рахунком свідчить про суму виданих, але ще не оплачених підприємством векселів. Аналітичний облік виданих векселів організується за кожним векселем зокрема. Нарахування витрат на відсотки здійснюється у момент погашення векселя. У тому випадку, коли дата виписки векселя і дата його погашення відносяться до різних облікових періодів, на дату балансу здійснюється нарахування витрат на відсотки за векселем, що стосуються звітного періоду. |
10. Облік та документальне оформлення розрахунків з постачальниками і підрядниками. Постачальники – це юридичні або фізичні особи, які здійснюють постачання товарно-матеріальних цінностей або надають послуги чи виконують роботи. Підрядники – спеціалізовані підприємства або фізичні особи, які виконують будівельно-вантажні роботи при спорудженні об’єктів на підставі договорів підряду на капітальне будівництво. Загальна схема закупівлі товарно-матеріальних цінностей має такий вигляд:
Слід зауважити, що поставка матеріальних цінностей на підприємство може здійснюватися:
Коли отримання товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) здійснюється дові реною особою, на складі постачальника представник підприємства-покупця зобо в'язаний пред'явити довіреність та документ, що засвідчує його особу. Довіре ність видається працівникові за розпорядженням директора. Після належного оформлення довіреність завіряється підписом керівника та бухгалтера і ставиться печатка підприємства. Довірена особа ставить свій підпис як зразок. Слід пам'ятати, що виписана довіреність дійсна протягом 10 днів. У системі рахунків бухгалтерського обліку вартість доставки відображаєть ся як транспортно-заготівельні витрати, сума яких або відразу включається до ціни придбаних цінностей, або відображається на окремому рахунку і розподіля ється пропорційно до вартості цінностей, що вибувають Коли товарно-матеріальні цінності, згідно з договором, доставляються під-приємством-постачальником, вартість доставки є включеною у вартість ціннос тей одразу, у рахунку-фактурі окремо не виділяється. Якщо цінності доставляються сторонньою транспортною організацію (пере візником), з нею укладається договір на перевезення. При цьому також оформля ється товаро-транспортна накладна. Відображаючи в оформлених документах факт перевезення цього виду цінностей, у вартість придбаного товару включають вартість транспортних послуг перевізника. Для розрахунків з постачальником за отримані товарно-матеріальні цінності покупець переважно використовує платіжне доручення, за якими обслуговуючий банк перераховує кошти на рахунок постачальника. Проте при розрахунках між суб'єктами підприємницької діяльності можуть використовуватися й інші форми безготівкових розрахунків, а також готівкова форма оплати. Коли оплата здійснюється за допомогою чеків, загальна схема розрахунків набирає дещо іншу форму. Працівник підприємства-покупця розраховується з постачальникам за придбану продукцію на місці, виписуючи чек на потрібну суму. Підприємству-продавцю виписувати рахунок немає потреби. При наданні послуг, виконанні робіт підставою для здійснення роз рахунків є підписаний замовником Акт виконаних робіт, наданих послуг. Облік розрахунків з постачальниками і підрядниками ведеться на рахунку 63 „Розрахунки з постачальниками та підрядниками”. Цей рахунок пасивний, балансовий, розрахунковий, призначений для обліку поточних зобов’язань. По кредиту відображається заборгованість за одержані від постачальника товарно-матеріальні цінності, по дебету – її списання чи погашення. Рахунок 63 має такі субрахунки: 631 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками”; 632 „Розрахунки з іноземними постачальниками”; 633 „Розрахунки з учасниками ПФГ”. Синтетичний облік розрахунків з постачальниками та підрядниками ведеться в журналі №3. Аналітичний облік – окремо за кожним постачальником. |
|
14. Суть та види пластикових карток. Розвиток електронної техніки дає змогу широко використовувати безготівкові розрахунки у формі пластикових карток, що містять зашифровану інформацію, яка дозволяє їх власникам здійснювати платежі та отримувати готівкові кошти. Пластикова картка являє собою пластинку з нанесеною магнітною смугою або вмонтованою мікросхемою, яка містить ключ до спеціального карткового рахунка в банку. За паперової технології продавець за допомогою спеціального терміналу зчитує Інформацію з картки, здійснює авторизацію (через особливу лінію зв'язується з процесинговим центром, у якому зберігається докладна інформація про стан рахунка) і виявляє можливість оплати покупки. Докладна інформація про купівлю фіксується на сліпі (відбиток з картки) і направляється до центру платіжної системи або банку). Підпис на сліпі означає наказ переказати кошти за покупку із спеціального карткового рахунка на рахунок продавця. Держатель картки в електронній системі напряму зв'язується з емітентом через термінал. Замість підпису на рахунку він вводить за допомогою клавіатури секретну комбінацію цифр, що за правильного набору санкціонує дебетування його банківського рахунка. За економічним змістом розрізняють кредитові та дебетові картки. Кредитові картки пов'язані з відкриттям кредитної лінії у банку, що дає можливість власникам користуватися кредитом при купівлі товарів і отриманні касових позик. Дебетові картки призначені для одержання готівкових коштів у банківських автоматах або покупки товарів з розрахунком через електронні термінали. Кошти при цьому списуються з рахунка власника у банку. Банківські кредитові картки призначені для покупки товарів з використанням банківського кредиту, а також для одержання авансів у готівково-грошовій формі. Головна особливість цієї картки — відкриття банком кредитної лінії, яка щоразу використовується автоматично при купівлі товару або одержанні кредиту в грошовій формі. Кредитна лінія діє в межах встановленого банком ліміту. Банківська кредитна картка у деяких системах може використовуватися для пільгової оплати деяких видів послуг (наприклад, телефонних розмов), а також для одержання коштів у банківських автоматах. Існують індивідуальні та корпоративні картки. Індивідуальні картки видаються окремим клієнтам банку і можуть бути «стандартними» або «золотими» (призначені для осіб з високою кредитоспроможністю і передбачають значну кількість пільг для користувачів). Корпоративна картка видається організації (фірмі), яка на підставі цієї картки може видати індивідуальні картки обраним особам (керівникам або просто цінним співробітникам), їм відкриваються персональні рахунки, пов'язані з корпоративним картковим рахунком. Відповідальність перед банком за корпоративний рахунок несе організація, а не індивідуальні власники корпоративних карток. Приватні кредитні картки підприємств торгівлі та послуг. Використання цих карток обмежено визначеною замкненою мережею торгових установ, наприклад, мережею універмагів або системою заправних станцій визначеної компанії. Кредит надає сама компанія, вона ж одержує відсоток за кредит. Набули поширення банківські приватні картки, за допомогою яких можна здійснювати покупку у визначених магазинах зі скидкою, але випуск карток, видачу кредиту за закупками і розрахунки з оплати торгових рахунків здійснює Банк - учасник угоди. Картки для купівлі через термінали у торгових точках також належать до розряду дебетових. Вони прив'язані до чекового або ощадного рахунка власника карток і не передбачають автоматичного надання кредиту. Картка виконує функції банківського чека, але її використання більш надійне, тому що ідентифікація власника провадиться в момент укладення угоди, і кошти перераховуються на банківський рахунок торгового підприємства негайно. Картки для банківських автоматів - це різновид дебетових карток, які дають можливість власникові рахунка в банку одержувати готівкові кошти в межах залишку коштів на рахунку через автоматичне обладнання, встановлене в банках, торгових залах, на вокзалах тощо. При наявності картки гроші можна одержати в будь-який час, у святкові чи вихідні дні. Крім цього, власник картки звільнений від необхідності відвідувати своє відділення банку і може скористатися автоматами, розміщеними в торгових центрах, на вокзалах тощо. Компанії, які спеціалізуються на обслуговуванні туризму, випускають картки туризму і розваг (наприклад, "Амерїкен експрес", "Дайнерс клаб"), які приймаються сотнями тисяч торгових і сервісних підприємств у всьому світі для оплати товарів та послуг. Вони також надають власникам пільги з бронювання авіаквитків, номерів у готелях, одержання скидок з ціни товару, страхування життя та ін. У цих системах також існують індивідуальні та корпоративні картки. 19. Облік розрахунків з бюджетом. Податкове зобов’язання – це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді. Податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду. Для правильного нарахування податків необхідно знати: об’єкт оподаткування, ставку обчислення, джерело сплати. Для узагальнення інформації про розрахунки підприємства за всіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства та за фінансовими санкціями, що справляються в дохід бюджету призначено рахунок 64 „Розрахунки по податках і платежах”. Цей рахунок балансовий, пасивний, призначений для обліку джерел утворення господарських засобів. По кредиту відображаються нараховані платежі до бюджету, по дебету – належні до відшкодування з бюджету податки, їх сплата або списання. Рахунок 64 має такі субрахунки: На субрахунку 641 ведеться облік податків, які нараховуються та сплачуються відповідно до чинного законодавства України (податок на прибуток, податок на додану вартість, прибутковий податок, інші податки). На субрахунку 642 ведеться облік розрахунків за зборами (обов'язковими платежами), які справляються відповідно до чинного законодавства України та облік яких не ведеться на рахунку 65 „Розрахунки за страхуванням”. На субрахунку 643 ведеться облік суми ПДВ, визначену, виходячи із суми одержаних авансів (попередньої оплати) за готову продукцію, товари, інші матеріальні цінності та нематеріальні активи, роботи, послуги, що підлягають відвантаженню (виконанню). На субрахунку 644 ведеться облік суми ПДВ, на яку підприємство набуло право зменшити податкове зобов'язання. Аналітичний облік на рахунку 64 здійснюють за видами платежів до бюджету. Це дає можливість перевірити правильність розрахунків за кожним видом платежу. Зокрема, до субрахунку 641 треба відкрити такі аналітичні рахунки: 641/1 „Розрахунки з податку на додану вартість”; 641/2 „Розрахунки з податку на прибуток”; 641/3 „Розрахунки з акцизного збору”; 641/4 „Розрахунки з прибуткового податку”; 641/5 „Розрахунки з комунального податку”; |
15. Облік доходів і витрат майбутніх періодів. Витрати майбутніх періодів - витрати, що здійснені у даному звітному періоді, але відносяться до наступних звітних періодів. До витрат майбутніх періодів відносяться: витрати, пов’язані з підготовчими до виробництва роботами в сезонних галузях промисловості; сплачені авансом орендні платежі (оперативна оренда); оплата страхового поліса; передплата на газети, журнали, періодичні та довідкові видання; витрати на оплату патентів тощо. Облік витрат майбутніх періодів ведеться на рахунку 39 „Витрати майбутніх періодів”. Цей рахунок – активний, балансовий, призначений для обліку господарських засобів. За дебетом рахунка 39 „Витрати майбутніх періодів” відображається накопичення витрат майбутніх періодів, за кредитом – їх списання (розподіл) та включення до складу витрат звітного періоду. Обліковим реєстром з обліку витрат майбутніх періодів є журнал 5 або 5А (р.ІІІ). Доходи майбутніх періодів – надходження грошових коштів та інших активів, що одержані у звітному періоді, але відносяться до майбутніх періодів. До доходів майбутніх періодів відносяться: доходи у вигляді одержаних авансових платежів за здані в оренду основні засоби та інші необоротні активи (авансові орендні платежі); передплата на газети, журнали, періодичні та довідкові видання; виручка за вантажні перевезення (аванси); виручка від продажу квитків транспортних та театрально-видовищних підприємств; абонентна плата за користування засобами зв’язку тощо. Облік доходів майбутніх періодів ведеться на рахунку 69 „Доходи майбутніх періодів”. Цей рахунок – пасивний, балансовий, призначений для обліку джерел утворення господарських засобів. За кредитом рахунка 69 „Доходи майбутніх періодів” відображається сума одержаних доходів майбутніх періодів, за дебетом – їх списання на відповідні рахунки обліку доходів та включення до складу доходів звітного періоду. Аналітичний облік доходів ведеться за їх видами, датами їх утворення і визнання доходами звітного періоду. Доходи майбутніх періодів визнаються доходами звітного періоду одночасно із витратами, які здійснені для отримання цих доходів. Обліковим реєстром є журнал 3. В балансі кредитовий залишок по рахунку 69 відображається в IV розділі пасиву (р. 630). 18. Облік оплати праці та документальне оформлення господарських операцій. Оформлення працівника на роботу здійснюється на основі наказу (розпоря дження) про прийняття на роботу (ф. № П-1). На кожного працівника у відділі кадрів відкривають особову картку (ф. № П-2), до якої заносять відомості про працівника (і наступні зміни у службовому стані), водночас роблять запис про прийняття на роботу в трудовій книжці і присвоюють йому табельний номер. Трудова книжка зберігається за основним місцем роботи. Поряд з обліком особового складу на підприємстві має бути організовано облік використання робочого часу. Для обліку використання робочого часу застосовується табель (ф. № П-12, П-ІЗ), який ведеться уповноваженою на те особою (табельщиком). Табель містить відомості про відпрацьований час, години понаднормової роботи, запізнення і неявки, причини яких зашифровуються умовними позначка ми. Оформлений належним чином табель засвідчується підписами відповідаль них осіб і в установлений термін подається до бухгалтерії для нарахування заро бітної плати. Головним розрахунковим документом, що містить зведену інформацію про нараховану заробітну плату та здійснені з неї утримання є розрахунково-платіжна відомість. До неї заноситься табельний номер працівників (П., І., Пб.), їх посада, встановлена сума окладу, нарахована сума заробітної плати, премій, доплат, сума проведених утримань, а також сума до виплати та підпис працівника в одержанні коштів. В деяких установах для нарахування і виплати заробітної плати використовують окремі форми первинного обліку, а саме розрахункову відомість і платіжну відомість. На документах платіжного характеру керівник і головний бухгалтер своїми підписами підтверджують дозвіл на виплату заробітної плати. Для нарахування заробітної плати робітникам-відрядникам потрібні не лише дані про відпрацьований час, але і про виконану роботу. . Основним пер винним документом з обліку праці, виробітку і основної заробітної плати робітника-відрядника є наряд. Виплата заробітної плати здійснюється в триденний термін (враховуючи день отримання коштів із банку), після чого касир „закриває” платіжну відомість, тобто навпроти прізвищ працівників, що не отримали заробітну плату, він робить помітку „Депоновано”. Депоновані суми на наступний день після закінчення терміну виплати заробітної плати вносять на поточний рахунок підприємства до банку. На загальну суму виданої заробітної плати складається видатковий касовий ордер. 20. Облік відрахувань на соціальне страхування. Облік зобов’язань за страховими соціальними фондами ведеться на рахунку 65 „Розрахунки по страхуванню”. На кожний фонд соціального призначення відкривається окремий субрахунок: 651 „За пенсійним забезпеченням”; 652 „За соціальним страхуванням”; 653 „За страхуванням на випадок безробіття”; 654 „За індивідуальним страхуванням”; 655 „За страхуванням майна”. За кредитом рахунку 65 “Розрахунки за страхуванням” відображаються нараховані зобов’язання за страхуванням, а також одержані від органів страхування кошти, за дебетом – погашення заборгованості та витрачання коштів страхування на підприємстві. 22. Облік фінансових результатів Фінансовий результат – прибуток або збиток, одержаний від діяльності підприємства. Прибуток – сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати. Збитки – перевищення суми витрат над сумою доходів, для отримання яких здійснені ці витрати. В бухгалтерському чистий прибуток (збиток) формується поступово протягом фінансово-господарського року від усіх видів звичайної та надзвичайної діяльності: 1) Чистий дохід (виручка від реалізації продукції (товари, послуги) визначається шляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації ПДВ, АЗ та інших зборів, знижок тощо; 2) Валовий прибуток (збиток) – різниця між чистим доходом і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг); 3) Фінансовий результат від операційної діяльності – визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат; 4) Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування – алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та ін. доходів, фінансових та інших витрат; 5) Фінансовий результат від звичайної діяльності (після оподаткування)– різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податку з прибутку; 6) Окремо від фінансових результатів від звичайної діяльності відображаються невідшкодовані збитки та прибутки від надзвичайних подій; 7) Остаточний фінансовий результат – чистий прибуток (збиток) визначається як різниця між різними видами доходів та витрат підприємства за звітний період. Для обліку і узагальнення інформації про фінансові результати підприємства від звичайної діяльності та надзвичайних подій призначено рахунок 79 „Фінансові результати”. Цей рахунок тимчасовий, фінансово-результативний, має ознаки пасивного рахунка. По кредиту відображаються суми в порядку закриття рахунків обліку доходів, по дебету – суми в порядку закриття рахунків обліку витрат, а також належна сума нарахованого податку на прибуток. Зіставлення дебетового і кредитового оборотів по рахунку 79 за звітний період показує кінцевий результат – чистий прибуток (збиток). Якщо кредитовий оборот більший дебетового, то підприємство на суму різниці має нерозподілений прибуток. Якщо дебетовий - більший кредитового, то підприємство здійснило більше витрат, ніж отримало доходів, тобто понесло збитки. Сальдо рахунку при його закритті списується на рахунок 44 „Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)”. Синтетичний облік по рахунку 79 ведеться в журналі №6 та у Звіті про фінансові результати. |
16. Поняття, види та форми заробітної плати. Згідно із Законом України „Про оплату праці" заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Фонд оплати праці складається з таких нарахувань: Основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу відповідно до прийнятих норм праці. Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окла дів) і відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата — це винагорода за роботу понад встановлені норми, за трудові успіхи, винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним зако нодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові та матеріальні виплати, непередбачені актами чинного законодавства або які здійснюються понад встановлені вказаними актами норми. Оплата праці здійснюється згідно з формами і системами оплати праці, які враховують фактичні результати праці. На підприємствах використовують дві форми оплати праці: 1) погодинну – оплата праці, яка залежить від кількості відпрацьованих годин і тарифної ставки (окладу) за одну годину; 2) відрядну – оплата праці, яка залежить від кількості виготовленої продукції чи виконаних робіт. Як відрядна, так і погодинна форми оплати праці мають декілька різновидів, які називають системами оплати праці. Система оплати праці – це сукупність правил, які визначають співвідношення між мірою праці й мірою винагороди працівників. Використовують такі системи оплати праці: Проста погодинна – розмір заробітної плати залежить від кількості відпрацьованого часу і кваліфікації працівника. Погодинно-преміальна – крім оплати за тарифом, передбачається виплата премії за досягнення високих кількісних і якісних показників. Застосовується з метою підви щення матеріальної зацікавленості працівників у результатах їхньої праці Пряма відрядна – це система, при застосуванні якої заробіток нараховується тільки за виконану роботу (виготовлену продукцію). Відрядно-преміальна – це система, при якій крім заробітку за відрядними розцінками передбачено премії за перевиконання кіль кісних і якісних показників. Відрядно-прогресивна – при цій системі, робота виконана в межах встановлених норм, оплачується за звичайними відрядними розцінками, а частина роботи, виконана понад норм, - за прогресивно-зростаючими розцінками і в залежності від проценту виконання норм. Акордна – при цій системі, норма і розцінка для виконавця або групи виконавців встановлюється не за кожною окремою операцією, а на весь комплекс робіт. Відрядна бригадна – це оплата, яку визначають шляхом множення розцінки за одиницю роботи на фактично виконаний обсяг робіт бригадою. 21. Порядок формування та облік доходів. Методичні засади формування, оцінки та визнання у бухгалтерському обліку інформації про доходи і розкриття у фінансовій звітності визначається П(С)БО 15 „Дохід”. Доходи – це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків учасників). Доходи відображаються в обліку та звітності згідно з принципами нарахування та відповідності доходів і витрат. Тому доходи визначаються, коли вони відбуваються (а не тоді, коли отримуються або сплачуються грошові кошти), і відображаються в бухгалтерському обліку тих періодів, до яких вони відносяться. Для узагальнення інфляції про реалізацію передбачено рахунок 70 „Доходи від реалізації”. Рахунок 70 є тимчасовим, має ознаки пасивного рахунка По кредиту рахунка 70 відображається одержання доходу (на підставі довідок бухгалтерії), а по дебету – належна сума непрямих податків та списання у порядку закриття на рахунок 79 „Фінансові результати”. У складі інших операційних доходів відображаються всі інші доходи, не пов’язані з реалізацією (товарів, робіт, послуг), до яких, зокрема, належить: дохід від реалізації іноземної валюти; дохід від реалізації інших оборотних активів (виробничих запасів, МШП); дохід від операційної курсової різниці; штрафи, пені, неустойки одержані; інші доходи від операційної діяльності. Для узагальнення інформації про інші доходи від операційної діяльності використовується рахунок 71 „Інший операційний дохід”. Рахунок 71 є пасивним, тимчасовим. По кредиту рахунка 71 відображається збільшення (одержання) доходу, по дебету – суми непрямих податків та списання в порядку закриття на рахунок 79„Фінансові результати”. Основними видами доходів, які належать до фінансової діяльності, є: дивіденди одержані; відсотки одержані; інші фінансові доходи; доходи від інвестицій в асоційовані, спільні підприємства. Узагальнення інформації про доходи від інвестицій, які здійснюються в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, та облік яких ведеться за методом участі в капіталі, відображається на рахунку 72 „Дохід від участі в капіталі”, який є пасивним, тимчасовим. По кредиту рахунка 72 відображається збільшення (одержання) доходу, по дебету – списання в порядку закриття на рахунок 79„Фінансові результати”. Облік інших доходів, які не обліковуються на рахунку 72 ведеться на пасивному, тимчасовому рахунку 73 „Інші фінансові доходи” (дивіденди, відсотки, інші доходи від фінансових операцій). Має такі субрахунки: По кредиту рахунка 73 відображається визнана сума доходу, по дебету – списання кредитового обороту на рахунок 79„Фінансові результати”. Доходи від інвестиційної діяльності. До таких доходів належать доходи від: реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів; не операційних курсових різниць; безоплатно отриманих необоротних активів; інші доходи. Облік доходів, які виникають в ході звичної діяльності, але не пов’язані з операційною і фінансовою діяльністю підприємства, ведеться на рахунку 74 „Інші доходи”. По кредиту рахунка 74 відображається збільшення доходу, по дебету – належна сума непрямих податків та списання в порядку закриття на рахунок 79„Фінансові результати”. Дані по рахунок 70-74 відображаються у журналі-ордері №6 та в Звіті про фінансові результати у рядках з відповідними назвами. Облік доходів, які виникли внаслідок надзвичайних подій, ведеться на рахунку 75 „Надзвичайні доходи”. Рахунок 75 – тимчасовий, пасивний має такі субрахунки: По кредиту рахунка 75 відображається визнана сума відшкодування, зокрема від страхових організацій, втрат від надзвичайних подій, по дебету – списання на рахунок 79„Фінансові результати”. |
17. Порядок нарахування заробітної плати та здійснення відрахування з неї. Нарахування заробітної плати здійснюється один раз на місяць по кожному працівнику окремо за такими формулами: а) при погодинній оплаті праці: нарахована _оклад_ заробітна = к-ть роб. * к-ть факт. відпрацьованих днів плата днів у міс. б) при відрядній оплаті праці: Нарахована ЗП = К-ть вигот.прод. (викон.робіт) * Розцінка за од.прод.(викон.робіт) Оплата відпустки: Згідно з чинним законодавством кожен працівник має право на оплачувану відпустку. Відпустки поділяються на: • щорічні (основна, додаткова за шкідливі та важкі умови праці, додат кова відпустка за особливий характер праці, інші додаткові відпустки); додаткові відпустки в зв'язку з навчанням; творчі відпустки; соціальні відпустки (у зв'язку з вагітністю та пологами; по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; додаткова відпустка праців никам, які мають дітей). Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірських роботах, — 69 календарних днів. При визначенні тривалості щорічних відпусток, що надаються працівникам, не враховуються святкові та неробочі дні. Згідно з КЗпП в Україні встановлено 10 святкових і неробочих днів. Право на щорічну основну і додаткову відпустку мають працівники, які пропрацювали на даному підприємстві не менше шести місяців. Щорічні відпус тки надаються працівникам, як правило, згідно з графіком відпусток на підпри ємстві. Сума = Сума заробітної плати за 12 міс. відпускних (365 – 10 (святкові)) * днів відпустки Нарахування допомоги з тимчасової непрацездатності У разі тимчасової непрацездатності працівника йому надається до помога з тимчасової непрацездатності, яка може бути таких видів:
Перші два види допомоги надаються за основним місцем роботи, третій - за місцем роботи, де відбувся нещасний випадок. 1) Якщо на момент за хворювання працівник перебуває у відпустці, то відпустка переноситься на пізні ший термін або продовжується. Перші п'ять календарних днів допомоги оплачу ються підприємством, а решта — за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. сума зарплати за останні 6 міс К-ть днів % страх к-ть факт. відправ. Днів за 6 міс* хвороби * стажу якщо страховий стаж до 5 років – 60% 5 – 8 років – 80% понад 8 років – 100% 2) Допомога в зв'язку з вагітністю і пологами оплачується за рахунок коштів Фон ду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за весь період відпустки в зв'язку з вагітністю і пологами (126 календарних днів). Розмір допомоги — 100% середньої заробітної плати незалежно від стажу. 3) Допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або трав ми, пов'язаної з нещасним випадком на виробництві надається перші п'ять календарних днів за ра хунок роботодавця, а решта — за рахунок коштів Фонду соціального страхуван ням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Роз мір допомоги — 100% середньої заробітної плати незалежно від стажу. Оплата праці у святкові та неробочі дні Робота у вихідний день компенсується працівнику наданням іншого дня для відпочинку або за угодою сторін в грошовій формі. Робота у святкові та вихідні дні оплачується не менш, ніж в подвійному розмірі. Оплата годин нічної роботи Годинами нічної роботи вважається час з 22 до 6 годин. При цьому встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на 1 годину. До роботи в нічний час не допускаються вагітні жінки, жінки, що мають дітей віком до 3-х років, працівники до 18 років. Години нічної роботи оплачуються в підвищеному розмірі, але не нижче 20% тарифної ставки за кожну годину роботи. Матеріальна допомога Керівництво підприємства з метою вирішення соціальних потреб своїх працівників може надавати їм матері альну допомогу. На відміну від інших платежів, що входять до оплати праці, матеріальна допомога має пільги щодо оподаткування. Матеріальна допомога не оподатковується, якщо дотримано такі принципи: матеріальна допомога надається працівнику, який має право на отримання податкової соціальної пільги; сума матеріальної допомоги протягом року не перевищує мінімального прожиткового рівня, встановленого на 1 січня відповідного року. Суми матеріальної допомоги понад мінімальний прожитковий рівень опода тковуються податком на доходи фізичних осіб, а також внесками до соціальних фондів на загальних підставах. Виплати при звільнені Трудове законодавство передбачає виплату працівникам сум вихідної допомоги при звільненні через певні обставини:
Розмір вихідної допомоги залежить від середнього місячного заробітку особи за попередні 2 місяці. Усі суми, що належать працівникові, мають бути виплачені у день звільнення. В обліку вихідна допомога відображається як заробітна плата, хоча до Фонду оплати праці не входить. Виплати після закінчення трудової діяльності До таких виплат належать виплати за пенсійними планами, а також планами медичного страхування й іншими соціальними програмами, що забезпечують за рахунок роботодавців (або за рахунок самих працівників через роботодавців) певні гарантії колишнім працівникам після їх виходу на пенсію. При створенні власного пенсійного плану підприємство створює резерв на забезпечення таких витрат (472 «Додаткове пенсійне забезпечення»). Індексація заробітної плати Згідно із Законом України „Про індексацію грошових доходів населення" роботодавці для відшкодування подорожчання споживчих това рів та послуг повинні проводити індексацію заробітної плати працівників. Із виплат, що виплачуються підприємством, індексації підлягають:
Не підлягають індексації:
Індексації підлягають грошові доходи в межах прожиткового мінімуму. Проводиться індексація в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлено в розмірі 101 відсотка. Індексація заробітної плати працівників проводиться за основним місцем праці. Із заробітної плати працівників, згідно чинного законодавства, здійснюють різного роду утримання. За своїм характером вони поділяються на обов'язкові і добровільні (за заявами працівників). До обов’язкових видів утримань належать: податок з доходів фізичних осіб – це обов’язковий платіж, що встановлюється державою для фізичних осіб, які отримують доходи. Ставка податку становить 15% від об’єкта оподаткування. Об’єктом оподаткування є загальний місячний оподатковуваний дохід, до складу якого включається дохід у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору. Податкова соціальна пільга становить розмір, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі, встановленій законом на 1 січня податкового року. Але на перехідний період сума соціальної пільги становить: у 2004 р. – 30% (205,00 * 30% = 61,50 грн.) 2005 р. – 50% (262,00 * 50% = 131,00 грн.) 2006 р. – 80% (350,00 * 50% = 175,00 грн.) 2007 р. – 100% Розмір податкової соціальної пільги… у 2010 році становить 434,50 грн. (869грн. х 50%) Розрахунок податку з доходів можна подати у вигляді таких формул: а) якщо працівник має право на отримання податкової соціальної пільги: Податок з дох.= (Заробітна плата – Соц. пільга – Страх. внески) * % ставки податку б) якщо працівник не має права на отримання податкової соціальної пільги: Податок з дох. = (Заробітна плата – Страхові внески) * % ставки податку страхові внески до Пенсійного фонду: - 2%; страхові внески до Фонду соціального страхування у разі тимчасової втрати працездатності (база оподаткування включає в себе всі види нарахувань за мінусом лікарняних: - 0,5% від сукупного оподатковуваного доходу, якщо він не перевищує встановленого прожиткового мінімуму - 1,0% - якщо перевищує. 4) страхові внески до Фонду соціального страхування на випадок безробіття (працівники-пенсіонери не підлягають страхуванню на випадок безробіття): - 0,5%. 5) за виконавчими листами суду, рішеннями адміністративних органів. До відрахувань за заявою працівника належать: членські профспілкові внески (1%); невикористані і неповернуті вчасно підзвітні суми; за товари продані в кредит; інші. |
|
23. Облік податку на прибуток. Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати, доходи, активи і зобов’язання з податку на прибуток та її розкриття у фінансовій звітності регламентуються П(С)БО 17 “Податок на прибуток”. Облік належної за даними бухгалтерського обліку суми податку на прибуток від звичайної діяльності та надзвичайних подій ведеться на рахунку 98 „Податки на прибуток”. По дебету відображається сума нарахування податку на прибуток, по кредиту – списання на рахунок 79„Фінансові результати”. Рахунок 98 має такі субрахунки: На субрахунку 981 ведеться облік нарахованої суми податку на прибуток від звичайної діяльності, що відображається від прибутку, відображеного в бухгалтерському обліку (незалежно від суми прибутку для цілей оподаткування). На субрахунку 982 ведеться облік нарахованої суми податку на прибуток від надзвичайних подій. Первинними документами при відображенні нарахування сум податку на прибуток при списанні витрат з нарахування податку на прибуток на фінансові результати є довідка (розрахунок) бухгалтерії. Обліковим реєстром по рахунку 98 є журнал №5 (5А). Відстрочений податок може виникати або у вигляді відстроченого податкового активу і відображатися по Дт рах.17 або у вигляді відстроченого податкового зобов’язання і відображатися по Кт рах.54. У разі перевищення поточного податку на прибуток, розрахованого за податковою декларацією, над витратами з податку на прибуток, розрахованого за даними фінансового обліку, тобто, якщо податковий прибуток більший за обліковий, виникає відстрочений податковий актив (рахунок 17 „Відстрочені податкові активи”). По дебету цього рахунка відображається сума перевищення податку з прибутку, що підлягають сплаті в поточному періоді, над витратами, зв'язаними з нарахуванням податку з прибутку в поточному звітному періоді, а по кредиті – зменшення відстрочених податкових активів за рахунок витрат, зв'язаних з нарахуванням податку з прибутку в поточному звітному періоді. Якщо податковий прибуток менший за обліковий, виникає відстрочене податкове зобов’язання (рахунок 54 „Відстрочені податкові зобов’язання”). Цей рахунок є пасивним, балансовим, на ньому ведеться облік суми податків на прибуток, які сплачуватимуться в наступних звітних періодах внаслідок виникнення підлягає відшкодуванню в наступних звітних періодах внаслідок тимчасової різниці між балансовою вартістю активів або зобов’язань та оцінкою цих активів або зобов’язань, яка використовується з метою оподаткування. За кредитом рахунку 54 відображається сума податку на прибуток, що підлягає сплаті в майбутніх періодах відповідно до оподатковуваних тимчасових різниць, за дебетом - зменшення відстрочених податкових зобов'язань за рахунок нарахування поточних податкових зобов'язань. Дані по рахунках 17 та 54 відображаються в журналі № 4. |
25. Загальна характеристика фінансової звітності в Україні. Фінансова звітність — це система взаємопов'язаних узагальнюючих показників, що відображають фінансовий стан підприємства на визначену дату і результати його діяльності за звітний період та базуються на бухгалтерському обліку підприємств. Метою складання фінансової звітності є надання ко ристувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяль ності та рух коштів підприємства. Для досягнення поставленої мети та виконання завдань щодо задоволення інформаційних потреб користувачів звітність має відпо відати певним вимогам. Так інформація, наведена у фінансових звітах, стає необхідною для користувачів завдяки властивим їй якісним характеристикам, основними з яких є:
Класифікація звітності: 1) за будовою: звітність, у якій інформація наводиться станом на певну дату; звітність, що містить інформацію за певний (звітний) період. 2) за змістом і джерелами формування: - статистич на (містить інформацію, що є необхідною для статистичного вивчення господарської діяльності підприємств); - фінансова (містить інформацію про фінансове стано вище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); - податкова (містить інформацію про валові доходи та валові витрати, фінансові результати та розрахунок сум податків, що підлягають сплаті до бюджету); - спеціальна (подається з питань розрахунків і викори стання коштів фонду соціального страхування, пенсійного фонду, фонду зайнятості тощо); - внутрішньогосподарська (управ лінська) (відображає необхідну інформа-цію для прийняття рішень на рівні структурних підрозділів і розробляється підприємством самостійно). 3) за обсягами відображених результатів діяльності: - повна; - скорочена. 4) за періодичністю подання: - річна; - проміжна (щоквартальна, щомісячна). |
26. Бухгалтерський баланс. Структура та основи побудови балансу. Баланс — це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал. За будовою бухгалтерський баланс є двосторонньою таблицею: ліва частина – актив балансу, права - пасив. В активі представлені господарські засоби підприємства, в пасиві – згруповані джерела формування господарських засобів. Актив балансу складається з 3-х розділів: І. Необоротні активи ІІ. Оборотні активи ІІІ. Витрати майбутніх періодів Пасив балансу складається з 5-ти розділів: І. Власний капітал ІІ. Забезпечення наступних витрат і платежів ІІІ. Довгострокові зобов’язання ІV. Поточні зобов’язання V. Доходи майбутніх періодів Активи — це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому. Зобов'язання — це заборгованість підприємства, яка виникла в наслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди. Власний капітал — це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування зобов'язань. Тобто, величина власного капіталу буде тим більшою, чим будуть меншими зобов'язання Форму Балансу підприємства та зміст його статей визначено П(С) БО 2 «Баланс». Метою складання Балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату для прийняття ефективних економічних рішень. За даними Балансу оцінюється автономність підприємства, його ліквідність, плато — і кредитоспроможність тощо. При заповненні Баланса (графа 3) дані на початок звітного періоду заповнюється із попереднього звіту, а дані на кінець звітного періоду (графа 4) заповнюється за сальдо синтетичних рахунків з Головної книги за журнальною формою обліку або з оборотної відомості за синтетичними рахунками при інших формах обліку. В Україні Баланси підприємства складають за методом — нетто, тобто валюта Балансу підраховується за виключенням сум за регулюючими рахунками. До регулюючих рахунків відносяться:
Суми за регулюючими рахунками наводяться в Балансі у дужках і при підрахуванні підсумків віднімаються. |
27. Зміст і структура Звіту про фінансові результати. Звіт про фінансові результати є складовою частиною квартальної і річної фінансової звітності підприємств. Зміст, структура і формат звіту регламентується для великих підприємств П(С)БО З «Звіт про фінансові результати» (форма № 2). Звіт про фінансові результати — це звіт про доходи, витрати і результати діяльності підприємства. Метою складання цього звіту є надання користувачам повної, правдивої і неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період. Формування фінансових результатів у Звіті про фінансові результати підпорядковане видам діяльності підприємства. Діяльність підприємства поділяється на такі види: 1.звичайна: - операційна (основна та інша); - фінансова
2.надзвичайна Цей звіт складається наростаючим підсумком за оборотами номінальних рахунків. Інформація в Звіті про фінансові результати наводиться на дві дати, що надзвичайно важливо для проведення аналізу:
Звіт про фінансові результати складається з трьох розділів: І. Фінансові результати (р. 010—225). II. Елементи операційних витрат (р. 230—280). III. Розрахунок показників прибутковості акцій (р. 300—340). У І розділі Звіту про фінансові результати надається інформація про доходи і витрати з точки зору власника підприємства, усі витрати, пов'язані з доходом звітного періоду, включаючи й податок на прибуток, вважаються витратами звітного періоду; прибуток розглядається як джерело виплат власникам для нарахування і сплати дивідендів, створення резервного капіталу або збільшення статутного капіталу. У ІІ розділі наводиться склад операційних витрат за елементами, що дозволяє провести аналіз їх структури та ця інформація використовується при складанні Звіту про рух грошових коштів в частині коригування суми прибутку від звичайної діяльності до оподаткування на негрошові операції, а саме на суму нарахованої амортизації. У ІІІ розділі Звіту про фінансові результати, який стосується лише акціонерних товариств, прості акції яких відкрито продаються та купуються на фондових біржах, а також тих товариств, які знаходяться у процесі випуску зазначених акцій, розраховуються показники прибутковості акцій. |
|
28. Зміст і структура Звіту про рух грошових коштів. Звіт про рух грошових коштів — це звіт, який відображає надходження і видаток грошових коштів у результаті діяльності підприємства у звітному періоді. Звіт про рух грошових коштів (ф. № 3) складається із трьох розділів, а саме: Розділ І. Рух коштів у результаті операційної діяльності (рядки 010—170). Розділ II. Рух коштів у результаті інвестиційної діяльності (рядки 180—300). Розділ III. Рух коштів у результаті фінансової діяльності (рядки 310—390). У кожному з трьох розділів у окремих рядках (р. 160, 290, 380) вказується чистий рух коштів від надзвичайних подій за видами діяльності, а в р.170, 300 і 390 вказується чистий рух грошових коштів за кожним видом діяльності. У р. 400 вираховується загальна сума чистого руху грошових коштів за звітний період за трьома видами діяльності. У рядках 410 і 430 відображається залишок на початок і кінець звітного періоду, а в р. 420 — вплив зміни валютних курсів на залишок коштів. Для заповнення Звіту про рух грошових коштів необхідно використовувати дані Балансу, Звіту про фінансові результати, дані аналітичного обліку та Приміток до річної фінансової звітності. У світовій практиці бухгалтерського обліку є два формати Звіту про рух грошових коштів і два методи його складання, а саме:
За П(С)БО 4 в Україні передбачено формат звіту, який передбачає використання непрямого(розділ І) і прямого методів (роділ І, ІІ). Заповнення Звіту про рух грошових коштів можна подати з шести кроків робіт, а саме: I крок — розрахунок прибутку (збитку) від операційної діяльності до зміни в чистих оборотних активах (р. 010 - р. 070); II крок— розрахунок чистих грошових коштів від операційної діяльності (р.080 - р . 170); III крок— розрахунок чистих грошових коштів від інвестиційної діяльності (р. 180 - р. 300); IV крок— розрахунок чистих грошових коштів від фінансової діяльності (р.310 - р . 390); V крок — розрахунок суму чистого руху грошових коштів за звітний період за трьома видами діяльності; VI крок— розрахунок залишку коштів на кін. звітного періоду (р.400- р.430). Залишок коштів на кінець року (р. 430) розраховується за формулою: ЗКкр = ЗКпр + ЧРК + BK, де ЗКкр — залишок коштів на кінець року; ЗКпр — залишок коштів на початок року; ЧРК — чистий рух коштів за звітний період; ВК — вплив зміни валютних курсів. |
29. Зміст і структура Звіту про власний капітал. Звіт про власний капітал — це звіт, який відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. Цей звіт має форму таблиці, де в першій колонці зазначаються статті можливих причин змін власного капіталу, в колонці другій — код рядка, а в колонках 3—10 перелік власного капіталу, який відповідає статям 1 розділу пасиву Балансу. В графах 3—10 показники наводяться зі знаком + або (-), що означає збільшення або зменшення залишку відповідного елемента власного капіталу. В графі 11 показується загальна сума змін збільшення (+) або зменшення (-) за графами з 3 по 10. Статутний капітал характеризує суму грошових вкладів чи іншого майна, що їх власник надає в повне господарське володіння, користування, розпорядження підприємства, яке він створює. Пайовий капітал — це сума пайових внесків членів спілок та інших підприємств, яка передбачена установчими документами. Додатковий вкладений капітал — це сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість. Інший додатковий капітал — включає суму дооцінки необоротних активів, вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, додаткові внески засновників понад статутний капітал, реінвестовані дивіденди тощо. Резервний капітал — це сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів. Резервний капітал створюється за рахунок нерозподіленого прибутку. Резервний капітал це той, що не зареєстрований у складі статутного капіталу. Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) — це прибуток який залишається у розпорядженні підприємства після виплати доходів власникам формування резервного капіталу. Непокритий збиток — це сума збитку, одержана в результаті діяльності підприємства. Неоплачений капітал — це сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу. До неоплаченого капіталу включається також номінальна вартість розміщених але неоплачених акцій. Вилучений капітал — це фактична собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників. |
30. Облік на позабалансових рахунках. Позабалансові рахунки, як і балансові, мають двозначну нумерацію і субрахунки. Однак, облік ведеться за простою системою, за якою записи проводяться тільки на одному позабалансовому рахунку із зазначенням змісту і кількісно-вартісних показників операції. Позабалансові рахунки не кореспондують ні між собою, ні з іншими рахунками бухгалтерського обліку, тому закриваються в односторонньому порядку. Відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку суб'єкти підприємницької діяльності повинні вести облік об'єктів, що не відображаються в балансі на наступних позабалансових рахунках: 01 "Орендовані необоротні активи"; 02 "Активи на відповідальному зберіганні"; 03 "Контрактні зобов'язання"; 04 "Непередбачені активи й зобов'язання" ; 05 "Гарантії та забезпечення надані"; 06 "Гарантії та забезпечення отримані"; 07 "Списані активи"; 08 "Бланки суворого обліку". 8. Поняття та облік довгострокових зобов'язань. Довгострокові зобов’язання – зобов’язання, які повинні бути погашені протягом більше як 12 місяців, або протягом періоду більшого, ніж один операційний цикл підприємства з дати балансу, якщо такий цикл становить більш як 12 місяців. До довгострокових зобов’язань належать:
Виникнення довгострокових зобов’язань, як правило, визначається угодою, яка затверджує графік погашення зобов’язання позичальником та порядок сплати ним відсотків, якщо це передбачено умовами відповідної угоди. Саме ці умови та сума активів, яку отримує підприємство в обмін на зобов’язання, визначають показники, що пов’язані з існуванням та погашенням довгострокової заборгованості. Усі довгострокові зобов’язання відображаються за теперішньою вартістю (тобто дисконтованою). Облік довгострокових зобов’язань ведеться на рахунках 5-го класу, а саме : 50 «Довгострокові позики» 51 « Довгострокові векселі видані» 52 « Довгострокові зобов’язання за облігації» 53 «Довгострокові зобов’язання з оренди» 54 « Відстрочені податкові зобовязання » 55 « Інші довгострокові зобовязання» Рахунки даного класу є пасивними, по кт – ріст заборгованості а за дт – її погашення. Аналітичний облік ведеться за кожною заборгованістю окремо. |
24. Облік використання прибутку підприємства. Фінансові результати від усіх видів діяльності (основної діяльності, фінансових операцій, надзвичайних подій), як зазначалося раніше, наприкінці звітного періоду списуються на фінансово-результатний рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)», який ведеться за субрахунками: 441 «Прибуток нерозподілений», 442 «Непокриті збитки», 443 «Прибуток, використаний у звітному періоді». Згідно із законодавством одержаний підприємством прибуток на субрахунку 441 «Прибуток нерозподілений» відображається наростаючим підсумком з початку року і до кінця року показується нерозподіленим. Використання одержаного прибутку протягом року відображається на дебеті субрахунка 443 «Прибуток, використаний у звітному періоді» в кореспонденції з кредитом рахунків: 40 «Статутний капітал» (на суму прибутку, використаного на збільшення статутного капіталу); 43 «Резервний капітал» (на суму прибутку, використаного на створення або поповнення резервного капіталу); 67 «Розрахунки з учасниками» (на суму дивідендів, нарахованих акціонерам за простими і привілейованими акціями, а також нарахованої належної суми прибутку учасникам, які вибувають). Субрахунок 443 «Прибуток, використаний у звітному періоді» — активний; виконує функцію регулювального контрарного рахунка по відношенню до пасивного субрахунка 441 «Прибуток нерозподілений». Ведення цього субрахунка забезпечує інформацію на будь-яку звітну дату про суму одержаного з початку року прибутку (за даними субрахунка 441), суму використаного прибутку (за даними субрахунка 443) і суму невикористаного прибутку, що залишилася на звітну дату в господарському обороті підприємства (як різниця між залишками зазначених субрахунків). При складанні річного звіту сума використаного прибутку списується на зменшення нерозподіленого прибутку записом по дебету субрахунка 441 «Прибуток нерозподілений» і кредиту субрахунка 443 «Прибуток, використаний у звітному періоді». У бухгалтерському балансі, складеному на 1 січня наступного за звітним року, по статті «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» відображається сума невикористаного на цю дату прибутку (або непокритого збитку). Збитки підприємства, облік яких ведеться на активному субрахунку 442 «Непокриті збитки», за рішенням керівника (власника) підприємства списуються за рахунок нерозподіленого прибутку або резервного капіталу, що в бухгалтерському обліку відображається записом по кредиту субрахунка 442 «Непокриті збитки» І дебету відповідно рахунків: 441 «Прибуток нерозподілений» або 43 «Резервний капітал» (залежно від джерела покриття збитків підприємства) |