Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
PAGE 2
КУРСОВА РОБОТА
з дісципліни «Фінансового обліку II»
на тему «Облік виробничих запасів»
ЗМІСТ
Вступ
1. Визначення, склад і класифікація запасів
2. Порядок оцінки запасів для цілей обліку
3. Документальне оформлення наявності та руху виробничих запасів
4. Організація складського обліку виробничих запасів
5. Синтетичний облік виробничих запасів
6. Інвентаризація виробничих запасів
Висновки
Список використаних джерел
ВСТУП
Для здійснення виробничо-господарської діяльності підприємствами всіх форм власності та галузей економіки використовують виробничі запаси, які є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства. Вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності. Виробничі запаси є складовою частиною групи матеріальних ресурсів, які формують економічні (виробничі) ресурси.
Основним завданням підприємств є найбільш повне забезпечення виробничими запасами для майбутнього виробництва продукції. Темпи росту обсягу виробництва продукції, покращення її якості безпосередньо впливають на обсяг витрат і прибуток підприємства. Тому дуже важливо приділяти велику увагу обліку виробничих запасів, їх зберіганню, реалізації та фінансових результатів на підприємстві, так як це основний ланцюжок кожного виробничого підприємства.
Різноманіття форм власності в період ринкової економіки, розширення прав підприємств у керуванні економікою, галузеві особливості виробництва вимагають альтернативних, а часом і різноманітних підходів при рішенні конкретних питань методики й техніки ведення обліку виробничих запасів.
Облік виробничих запасів здійснюється за такими напрямками:
У зв’язку з дослідженням цих питань стає чітко обумовленою актуальність теми дослідження.
Мета курсової роботи – дослідження обліку виробничих запасів на підприємствах і визначення шляхів його удосконалення.
Для досягнення мети необхідно вирішити задачі:
Предметом дослідження є організаційні та методологічні аспекти обліку виробничих запасів на підприємстві.
Базой дослідження є Відокремлений підрозділ «Шахта «Холодна балка» Державного підприємства «Макіїввугілля».
Під час написання курсової роботи використовувались як загальнонаукові, так і частні (рахунки, подвійний запис, оцінка, документація, баланс, фінансова звітність) методи дослідження.
При написанні роботи були використані закони та нормативно-правові акти, які регламентують правила зберігання та використання виробничих запасів на підприємстві, а також взаємовідносини між постачальником запасів та їх споживачем.
Теоретичні засади бухгалтерського обліку виробничих запасів на підприємствах складають Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, національні стандарти бухгалтерського обліку, а також інструкції та положення з окремих питань бухгалтерського обліку відповідних міністерств і відомств. А також була використана різноманітна література, з якої була взята інформація про аналітичний і синтетичний облік виробничих запасів, їх порядок і методи оцінки та первинний і складський облік.
Запаси є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства. Вони займають особливе місце у складі його майна, а також у виробничій сфері та у торгівлі і відносяться до оборотних активів.
Під виробничими запасами розуміють активи, які використовуються для подальшого продажу, споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством. Це придбані або самостійно виготовлені вироби, які підлягають подальшій переробці на підприємстві. У процесі виробництва виробничі запаси використовуються неоднаково. Деякі з них повністю споживаються у технологічному процесі (сировина і матеріали), інші – змінюють тільки свою форму і розмір (мастильні матеріали, фарби), треті – входять до складу виробу без будь-яких змін (запасні частини), четверті – лише сприяють виготовленню виробів, але не включаються до їх маси або хімічного складу (МШП).
У бухгалтерському словнику даються такі визначення виробничих запасів:
а) це сукупність всіх матеріалів, які має підприємство;
б) це придбані або самостійно виготовлені вироби, які підлягають подальшій переробці на підприємстві;
в) це частина оборотних засобів на підприємстві, ще не залучених до процесу виробництва і таких, що не надійшли на робочі місця;
г) це матеріальні елементи виробництва, які одноразово та повністю переносять свою вартість на новостворений продукт.
Запаси з точки зору фінансів підприємства – це активи, які перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу отриманого продукту виробництва; утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт чи надання послуг.
Відповідно до П(С)БО 9 «Запаси» запаси - активи, які:
Запаси визнаються активами, якщо:
Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид).
Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.
У процесі використання матеріальні ресурси переходять з одного стану в інший, що знайшло відображення в класифікації запасів.
До виробничих запасів відносять предмети праці, призначені для використання у виробництві продукції (виконані робіт, наданні послуг) та господарських потреб, придбанні для подальшого продажу або використовуються для обслуговування виробництва (виконання робіт, надання послуг), а також для потреб управління. Класифікація виробничих запасів необхідна для раціональної організації складського господарства, ведення аналітичного обліку, а також для нормування, планування, обліку, аналізу, управління запасами та інших потреб підприємства. зупинимося детальніше на найбільш типовій класифікації виробничих запасів, яка пропонується переважною більшістю авторів.
Сировина – добуті, вироблені власними силами або придбані на стороні оборотні ресурси, які на момент придбання не пройшли жодної стадії промислової обробки та призначені для споживання власним виробництвом як необхідний компонент майбутнього продукту цього виробництва.
Матеріали – придбані на стороні оборотні ресурси, призначені для використання у власному виробництві як необхідний компонент майбутнього продукту цього виробництва або для обслуговування технологічного процесу й управління. Матеріали за способом включення до собівартості продукції (робіт, послуг) умовно поділяються на ос6новні та допоміжні.
Основні матеріали – це матеріали, які становлять основу продукту виробництва. Допоміжні матеріали – матеріали, які використовуються для обслуговування процесу виробництва й управління.
До групи допоміжних матеріалів, у зв’язку з особливостями їх використання, відносять паливо, тара та тарні матеріали, запасні частини.
Паливо виділяють в окрему групу запасів з огляду на його економічне значення та специфіку споживання. Паливо поділяють на технологічне, моторне (пальне) та господарське (на опалення).
Тара – оборотні матеріальні активи, призначені для транспортування, зберігання і продажу продукції.
Тарні матеріали – оборотні матеріальні активи, призначені для виготовлення і ремонту тари.
До тари і тарних матеріалів належать предмети, які використовуються для пакування, транспортування.
Запасні частини –оборотні матеріальні активи, призначені для використання під час проведення ремонту, реконструкції, модернізації обладнання та машин (у тому числі транспортних засобів), ремонту обладнання та машин за замовленнями сторонніх осіб і для використання з метою гарантійного ремонту таких засобів.
Будівельні матеріали – матеріальні активи, призначені для використання у капітальному будівництві об’єктів, що зводяться господарським або підрядним способом.
Матеріали, передані в переробку – оборотні матеріальні активи, тимчасово передані на безоплатній основі підприємством-власником суб’єктам-переробникам для проведення їх до стану, придатного для використання підприємством-власником у запланованих цілях.
Матеріали сільськогосподарського призначення – виробничі запаси сільськогосподарського підприємства або підприємства, що займається вирощуванням сільськогосподарської продукції у межах своєї звичайної діяльності.
Існує класифікація виробничих запасів за різними класифікаційними ознаками.
|
№ з/п |
Класифікаційні групи запасів |
Вид запасів |
Характеристика |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
|
1 |
За призначенням і причинами утворення |
Постійні |
Частина виробничих запасів, що забезпечують безперервність виробничого процесу між двома черговими поставками |
|
Сезонні |
Запаси, що утворяться при сезонному виробництві продукції чи при сезонному транспортуванні |
||
|
2 |
За місцем знаходження |
Складські |
Запаси, що знаходяться на складах підприємства |
|
У виробництві |
Запаси, що знаходяться в процесі обробки |
||
|
В дорозі |
Виробничі запаси, що відвантажені покупцеві, і ще ним не отримана, знаходиться в дорозі |
||
|
3 |
За рівнем наявності на підприємстві |
Нормативні |
Запаси, що відповідають запланованим обсягам запасів, необхідним для забезпечення безперебійної роботи підприємства |
|
Понаднормативні |
Запаси, що перевищують їх нормативну кількість |
||
|
4 |
За наявністю на початок і кінець звітного періоду |
Початкові |
Величина запасів на початок звітного періоду |
|
Кінцеві |
Запаси, що є власністю підприємства і відображаються в балансі |
||
|
5 |
По відношенню до балансу |
Балансові |
Запаси, що є власністю підприємства і відображаються в балансі |
|
Позабалансові |
Запаси, що не належать підприємству, і знаходяться на ньому через визначені обставини |
||
|
6 |
За ступенем ліквідності |
Ліквідні |
Виробничі запаси, що легко перетворюються на грошові кошти у короткий термін і без значних втрат первісної вартості таких запасів. |
|
Неліквідні |
Виробничі запаси, які неможливо легко перетворити на грошові кошти у короткий термін і без значних втрат первісної вартості таких запасів. |
||
|
7 |
За походженням |
Первинні |
Запаси, що надійшли на підприємство ззовні, від інших підприємств і не підлягали обробці на даному підприємстві. |
|
Вторинні |
Матеріали і вироби, що після первинного використання можуть застосовуватися вдруге у виробництві (відходи виробництва). |
||
|
8 |
За обсягом |
Вільні |
Запаси, що знаходяться у надлишку на підприємстві. |
|
Обмежені |
Запаси, що знаходяться в обмеженій кількості на підприэммэиємстві. |
Отже, можна зробити висновок, що класифікація запасів забезпечує виконання основних завдань обліку і контролю запасів, серед яких:
2. Порядок оцінки запасів для цілей обліку
Оцінка запасів відіграє значну роль при формуванні облікової політики підприємства. Важливу роль в оцінці запасів відіграє принцип обачності, який передбачає застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки запасів, що повинні запобігати завищенню оцінки активів.
Завдяки дії принципу безперервності оцінка запасів підприємства здійснюється, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме й надалі.
Оцінка запасів безпосередньо пов’язана з визначенням вартості продукції. У бухгалтерському обліку оцінка запасів можлива за різною вартістю.
Виходячи з цього оцінка запасів на підприємстві, враховуючи вимоги П(С)БО 9 «Запаси», здійснюється на трьох етапах їх руху:
Згідно з П(С)БО 9 з метою збереження об’єктивності оцінки запасів в умовах цінової нестабільності запаси відображаються в бухгалтерському обліку та звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.
Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:
Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визначається їхня виробнича собівартість, яка визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».
Первісною вартістю запасів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість з урахуванням витрат, передбачених пунктом 9 Положення (стандартом) про бухгалтерський облік 9 «Запаси».
Первісна вартість запасів, одержаних підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість з урахуванням витрат, передбачених вище названих витрат.
Первісною вартістю одиниці запасів, придбаних у результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів. Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду.
Первісною вартістю запасів, що придбані в обмін на неподібні запаси, визнається справедлива вартість отриманих запасів.
Не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені):
Взагалі первісна вартість запасів у бухгалтерському обліку не змінюється, крім випадків, передбачених ПСБО 9.
Хоч П(С)БО 9 «Запаси» і має ряд спільних моментів з МСБО 2 «Запаси», але поряд з цим можна виділити і деякі відмінності. У таблиці 1 показано як формується собівартість з витрат.
Таблиця 1
|
Витрати на придбання |
В окремих випадках вони можуть включати й різницю курсів іноземних валют, що виникає при придбанні запасів за валюту. |
|
Витрати на переробку |
|
|
Інші витрати |
інші витрати, якщо вони відбулися при доставці запасів до їх теперішнього місця розташування та приведення до теперішнього стану. |
А до собівартості за МСБО «Запаси» не включаються витрати: понаднормативні суми відходів матеріалів, оплати праці або інші виробничі витрати; витрати на зберігання, крім тих витрат, які зумовлені виробничим процесом і є необхідними для наступного етапу виробництва; адміністративні накладні витрати, не пов’язані з доставкою запасів до їх теперішнього місця розташування та приведення у теперішній стан витрати на продаж.
Чиста вартість реалізації – це сума, яка очікується при реалізації в умовах звичайної діяльності за вирахуванням ймовірних витрат на завершення виробництва запасів і їх реалізацію. Це означає, що чиста вартість реалізації відповідає ринковій вартості запасів за мінусом витрат, яких підприємство зазнає, у процесі підготовки їх до реалізації, а також безпосередньо при реалізації. Чиста вартість реалізації визначається по кожній одиниці запасів шляхом вирахування з очікуваної ціни реалізації очікуваних витрат на завершення виробництва та збут.
На практиці первісна вартість запасів не завжди співпадає з чистою вартістю їх реалізації. При цьому можливі дві ситуації:
У першому випадку сума перевищення списується на витрати звітного періоду. Таким же чином списується вартість зіпсованих запасів або запасів, яких не вистачає. Після встановлення винних у недостачі осіб сума, що підлягає відшкодуванню, зараховується у складі доходом звітного періоду.
Сума часткового списання вартості запасів до чистої вартості реалізації визнається витратами того періоду, в якому була здійснена їх переоцінка. Слід звернути увагу на те, що чиста вартість реалізації визначається за кожною одиницею запасів шляхом вирахування з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на організацію виробництва та збуту.
Облікові ціни необхідно періодично переглядати для того, щоб вони за можливістю відображали або наближалися до дійсної вартості виробничих запасів. В умовах інфляції переглядати облікові ціни бажано декілька разів на рік.
Дооцінка запасів як окрема бухгалтерська процедура в П(С)БО 9 не передбачена, що пов’язано з використанням принципу обачності в оцінці для уникнення завищення вартості активів. Окрім принципу обачності цей підхід також спирається на принцип співвідношення доходів і витрат.
Якщо чиста вартість реалізації тих виробничих запасів, які раніше були уцінені і являються активами на дату балансу, в подальшому збільшується, то на суму збільшення чистої вартості реалізації, але не більше суми попереднього зменшення, сторнується запис про попереднє зменшення вартості цих запасів. Балансова вартість запасів не може бути вищою за їх собівартість. При цьому дооцінка запасів обмежується сумою попередньої їх уцінки.
Переоцінка запасів здійснюється на дату балансу, тобто на дату складання звітності, а в кожному наступному періоді вартість запасів переглядається, і спочатку уцінені запаси можуть бути дооцінені. Тобто новою вартістю є найнижча з оцінок - собівартість, або переглянута чиста вартість реалізації. Таким чином, дооцінка запасів можлива тільки до рівня початкової вартості у випадку, якщо ринкова вартість таких запасів спочатку знизилась, (і запаси були уцінені) а потім збільшилась.
У зв’язку з тим, що транспортно-заготівельні витрати змінюються залежно від партії вантажів, виду використовуваного транспорту, способу навантаження, зміни географії постачальників і других факторів, змінюється також і фактурна вартість. Тому на практиці фактична заготівельна вартість матеріальних цінностей визначається як середньозважена величина.
Дуже важливе значення має оцінка запасів при їх вибутті, оскільки саме тут виникають проблеми обрання варіанту, з урахуванням впливу оцінки на вартість продукції, що виготовляється, ціну готової продукції, попит споживачів і розмір прибутку, одержаного від реалізації продукції.
При відпуску запасів у виробництво, продажу та іншого вибутті згідно з п.16 П(С)БО 9 їх оцінка здійснюється за одним з наступних методів.
Метод ідентифікаційної собівартості відповідної одиниці продукції застосовується при списанні запасів, які не підлягають заміні іншими запасами, що є на підприємстві. Або запасів, які відпускаються для виконання спеціальних замовлень і проектів.
При застосуванні цього методу рух вартості запасів співпадає з їх фактичним рухом, тому вартість відпущених запасів та їх залишків обліковується за їх фактичною вартістю. Цей метод є особливо ефективним при використанні комп’ютерних технологій обліку запасів, пристроїв зчитування штрихових кодів при маркуванні товарів), коли кожна одиниця має специфічні, властиві тільки їй характеристики, тобто запаси є однорідними за своїми споживчими якостями. Проте, можливість застосування такого методу на практиці обмежена причинами різноманітності номенклатури та великої кількості однакових запасів. У результаті використання цього методу однакові запаси обліковуються за різною вартістю, що не завжди зручно. Залежно від того, який саме з однакових запасів використовуватиме підприємство, прибуток буде змінюватися відповідно до первісної вартості кожного запасу.
Метод середньозваженої собівартості застосовується окремо для кожної сукупності взятих на облік запасів, однакових за призначенням і споживчими характеристиками. Середньозважена собівартість одиниці, що вибуває, визначається за наступної формулою:
.
Алгоритм розрахунку середньої вартості одиниці запасу протягом періоду визначається залежно від методу, що застосовується для обліку запасів. Середня вартість одиниці запасів може розглядатися як за звітний період (при періодичному обліку списання запасів), так і після кожного наступного надходження (при безперервн6ому веденні обліку списання запасів).
Для розрахунку ціни вибуття при періодичній оцінці беруться до уваги всі дані з надходження запасів за звітний період, а при постійній – лише дані за період, що передував даті останнього вибуття запасів.
Цей метод можна застосовувати для списання взаємозамінних запасів, при списанні яких не потрібно проводити ідентифікацію (на відміну від попереднього методу). Недоліком вказаного методу є складність визначення середньої ціни в умовах, коли виробничі запаси надходять або витрачаються щоденно.
За постійної системи обліку запасів при застосуванні методу середньозваженої собівартості вартість запасів, що знову надійшли, усереднюється з вартістю наявних запасів. У результаті цього одержується нібито одна партія за однією обліковою ціною, яка визначається як відношення загальної вартості запасів до їх загальної кількості.
Перевага методу оцінки за середньозваженою собівартістю полягає у тому, що оцінку вартості відпущених запасів та їх залишків можна отримати одразу в момент здійснення операції, що дає об’єктивну інформацію про вартість запасів і практично не дозволяє здійснювати маніпуляції з цифрами. Але це досягається за рахунок досить великого обсягу роботи. Крім того, оцінка залишків матеріалів і собівартості готової продукції не є абсолютно об’єктивною.
При періодичному обліку запасів, що найчастіше застосовується на практиці, при використанні методу середньозваженої собівартості робиться припущення, яке спрощує реальну картину руху запасів: усі запаси надійшли та відпущені в один і той же час – у кінці звітного періоду. Застосування методу середньозваженої собівартості в умовах періодичної оцінки запасів означає, що вартість придбаних протягом звітного періоду запасів необхідно розділити на їх загальну кількість, отримавши таким чином середню ціну придбання запасів, яка й буде ціною вибуття запасів в цьому звітному періоді.
Якщо в періоді з дати останнього вибуття відбулося зростання цін порівняно з їх середнім рівнем, то оцінка запасів за цим методом при безперервному обліку дає меншу вартість вибуття запасів, ніж при періодичному, і навпаки.
Метод ФІФО (першим відпускаються запаси, що надійшли раніше) базується на хронології надходження, тобто на припущенні, що одиниці запасів, які були придбані першими, продаються чи використовуються першими, що запобігає їх псуванню, а також, що грошова одиниця є стабільною.
Одиниці, які залишаються в запасах на кінець періоду, оцінюються за цінами останніх надходжень товарів.
Даний метод найчастіше застосовується для таких видів запасів, як фрукти, овочі та інші продукти харчування, коли перші запаси, що надійшли, повинні реалізовуватися у першу чергу, щоб уникнути збитків від їх псування.
При постійному обліку вартість витрачених запасів розраховується виходячи з їх загальної вартості безпосередньо при витрачанні чергової партії. Собівартість проданих запасів визначається шляхом додавання вартостей, використаних при їх збуті. При застосуванні цього методу рух вартості запасів у точності і не співпадає з їх рухом у натуральному вираженні, але наближається до нього, причому, чим частіше здійснюється придбання та витрачання запасів, тим ближчим є це наближення.
При періодичному обліку, як вже зазначалося вище, реальне чергування надходжень і витрачань замінюється послідовними діями: спочатку враховується усе надходження, а потім – усе витрачання. Бухгалтер виводить підсумки з оприбуткування запасів за весь звітний період, після чого відображує вибуття необхідної кількості запасів у хронологічному порядку, від першого постачальника до того постачання, в якому виникло повне вибуття запасів в даному звітному періоді. Вартість запасів на кінець звітного періоду визначається шляхом проведення інвентаризації. Сальдо запасів на кінець періоду визначається як добуток кількості запасів у натуральному вираженні та ціни при придбанні запасів або собівартість (при самостійному виготовленні одиниці запасу з останньої його партії, що надійшла).
Перевага методу ФІФО полягає в його простоті, систематичності та об’єктивності, завдяки використанню цього методу не допускається маніпулювання даними в сторону штучного завищення або заниження вартості запасів, тобто сприяє запобіганню можливості маніпулювання прибутком, забезпечує відображення у балансі суми запасів, яка приблизно співпадає з поточною ринковою вартістю. Метод ФІФО оправдовує себе в умовах незначної інфляції. Застосування ж його в умовах високої інфляції призведе до завищення вартості матеріальних залишків, заниження собівартості готової продукції та, як наслідок, завищення результатів від реалізації.
Також використовуються методи такі як нормативних витрат і ціни продажу. Оцінка за нормативними витратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних, норми затрат і ціни повинні регулярно у нормативній базі перевірятися і переглядатися.
Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки.
Підприємство має право одночасно застосовувати декілька методів оцінки, проте існує наступне обмеження: для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується виключно один з наведених методів. Тому на підприємстві може мати місце ситуація, коли в обліку підприємства різні запаси оцінюються по-різному, якщо є можливість підтвердити різницю в умовах їх використання.
Вибір методу оцінки є елементом облікової політики підприємства та не підлягає змінам без вагомих підстав. Постійне застосування підприємством обраної політики забезпечується завдяки дії принципу послідовності.
Отже, вибір оптимального методу уцінки запасів сприяє збільшенню оборотних коштів, залученню інвестицій, що в підсумку дає можливість отримати більші прибутки та покращити фінансовий стан підприємства.
Матеріальні, сировинні та паливні ресурси є одним з найважливіших на підприємстві, тому й документальне оформлення надходження, наявності і витрачання зазначених ресурсів є досить відповідальним процесом, який повинен забезпечити необхідну інформацію як для обліку, так і для контролю та оперативного управління рухом матеріальних цінностей.
Для забезпечення документального відображення в бухгалтерському обліку наявності і руху виробничих запасів необхідно користуватися відповідними нормативними документами. Так, наказом Міністерства статистики України №193 від 21.06.1996р. «Про затвердження типових форм первинних типових документів з обліку сировини та матеріалів» затверджено і введено в дію з 01.07.1996 р. типові форми відповідної облікової документації.
Документальне відображення в бухгалтерському обліку наявності і руху виробничих запасів
|
Форма докум. |
Назва |
Призначення документу |
|
М-1 |
Журнал обліку вантажів, що надійшли |
Застосовується для реєстрації транспортних документів, пов’язаних з отриманням вантажів та оприбуткування їх на склад підприємства |
|
М-2, 26 |
Довіреність |
Призначена для підтвердження права окремої посадової особи виступати довіреною особою підприємства при отриманні запасів. |
|
М-2а |
Акт списання бланків довіреностей |
Призначений для списання використаних бланків довіреностей. |
|
М-3 |
Журнал реєстрації довіреносте |
Призначений для реєстрації виданих довіреностей. |
|
М-4 |
Прибутковий ордер |
Використовується на складі, заповнюється в день надходження запасів при відсутності розбіжностей з документами постачальника, при оприбуткуванні запасів з переробки. |
|
М-7 |
Акт про приймання матеріалів |
Застосовується при прийнятті запасів, якщо є розбіжності з документами постачальника, або коли виробничі запаси надійшли без документів. Використовується для обліку надходження запасів і для направлення листа-претензії постачальнику. |
|
М-8,9, 28, 28а |
Лімітно-забірна картка |
Використовується для систематичного відпуску у виробництво лімітованих матеріалів, а також для поточного контролю за дотриманням встановлених лімітів їх відпуску. Зазначається місячний ліміт відпуску цеху. |
|
М-10 |
Акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів |
Оформляється при разовому відпуску запасів для виробничих та господарських потреб. |
|
М-11 |
Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів |
Використовується для разового відпуску запасів всередині підприємства. |
|
М-12 |
Картка складського обліку матеріалів |
Використовується для обліку виробничих запасів на складі. |
|
М-14 |
Відомість обліку залишків матеріалів на складі |
Використовується для взаємозв’язку складського та бухгалтерського обліку. |
|
М-16 |
Матеріальний ярлик |
Використовується для позначення одиниць запасів. |
|
М-18 |
Сигнальна довідка про відхилення фактичного залишку матеріалів від встановлених норм запасу |
Складається завскладом (комірником) у разі виявлення відхилень фактичного залишку виробничих запасів від встановлених норм. |
|
М-19 |
Матеріальний звіт |
Складається МВО і передається до бухгалтерії; відображає рух запасів на складі за певний період. |
На «Шахта «Холодна балка» Державного підприємства «Макіїввугілля» використовуються такі документи як: Прибутковий ордер, Лімітно-забірна картка, Накладна – вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів.
Основними типовими документами з оприбуткування та видачі матеріалів є Накладні, Товарно-транспортні накладні, Прибуткові ордери, Акти про приймання матеріалів тощо.
Запаси зберігаються як на загальних складах, так і в інших центрах відповідальності: цехах, бригадах, майстернях, гаражах тощо. На підприємствах, які отримують запаси або реалізують продукцію у великих обсягах, при значній віддаленості від транспортних магістралей можуть бути склади. Всі запаси повинні бути передані під відповідальність завідуючим складами, комірникам, іншим матеріально відповідальним особам, з якими повинен бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність.
Матеріали, що надходять на склад, ретельно перевіряють, встановлюють відповідність їх якості, кількості, асортименту, умовам поставок і супровідним документом. Якщо не виявлено розходжень, матеріали приймають. При цьому можливі два варіанти оформлення приходу:
У першому випадку на одному примірнику документа (постачальника), який підписує матеріально відповідальна особа, ставлять штампи прийому. У другому – оформляють прибутковий ордер (форма М-4). Прибуткові ордери використовуються для кількісно-сумового обліку матеріалів, що надходять від постачальника або з переробки.
У випадках, коли є розбіжності кількості та якості з даними супроводжуючих документів постачальника, а також для матеріалів, що надійшли без платіжних документів, складається «Акт про приймання матеріалів» типова форма № М-7).
Акт складається комісією, яка призначається керівником підприємства і до якої входять завідуючий складом, представник відділу постачання (або відповідальна особа) та ін. У цій комісії обов’язковою є участь представника, а за його відсутності (наприклад, з великою віддаленістю) – представника іншої незацікавленої організації. Акт складається у двох примірниках. Цей Акт є підставою для оприбуткування бухгалтерією фактично прийнятих матеріалів. Прибутковий ордер при цьому не заповнюється.
При одержанні вантажів із залізничної станції експедитор повинен перевірити відповідність кількості місць, що надходять, і знаків маркування на них з даними супровідних документів. Якщо вантаж прибув у справному вагоні без ознак злому, експедитор повинен домагатися вибіркової перевірки маси і стану прибулих матеріалів.
Якщо при прийманні вантажу буде встановлено розходження з даними, зазначеними у транспортному документах, або виникнуть питання щодо цілісності вантажу зірвана або пошкоджена пломба), складається комерційний акт. Цей акт є основою для подання претензій до залізниці або пароплавства про відшкодування збитків.
Матеріальні цінності, що надійшли від постачальника автомобільним транспортом, оприбутковується на склад на підставі Товарно-транспортної накладної, одержаної від вантажовідправника.
У разі надходження вантажу на склад без документів відділ постачання виписує наказ складу про прийом вантажу без документів. Завідуючий складом здає накази до бухгалтерії разом з прибутковими ордерами.
Для одержання матеріалів від одностороннього постачальника покупець повинен видати експедитору (або представнику відділу постачання) Довіреність типова форма № М-2 , зареєстровану у Журналі реєстрації довіреностей. Необхідно налагодити суворий контроль за своєчасним оприбуткуванням матеріалів та повернення невикористаних доручень.
При дрібних купівлях матеріалів готівкою (наприклад, канцелярські товари) підзвітна особа зобов’язана здати матеріали на склад, а комірник на рахунках постачальника повинен поставити відмітку про дату, номер прибуткового ордеру і підпис.
Необхідно щоденно одержувати Рахунки-фактури форма №88 , перевіряти їх відповідність надходженню матеріальних цінностей на склад підприємства (відділ постачання) і контролювати своєчасність їх оплати (фінансовий відділ підприємства, а на малому підприємстві – головний бухгалтер).
За умови тривалої відсутності й перебування в дорозі матеріальних цінностей потрібно вживати заходів до розшуку вантажу.
Контроль за своєчасним надходженням матеріалів здійснюється відділом постачання і бухгалтерією, а вживання оперативних заходів щодо розшуку вантажу покладається на відділ постачання, менеджера тощо.
Необхідно забезпечувати своєчасне оформлення надходження матеріалів, за цим мають слідкувати працівники бухгалтерії (матеріальний відділ або головний бухгалтер малого підприємства).
На практиці трапляються випадки, коли виробничі запаси надходять до складу без рахунків-фактур постачальників. Такі поставки називають невідфактурованими. Бухгалтерія повинна організувати окремий облік розрахунків за ці матеріали і вжити заходів до своєчасного одержання рахунків від постачальників.
На склади також можуть надходити запаси із своїх цехів – це продукція власного виготовлення і зайво одержані й невикористані матеріали, а також матеріали, одержані від ліквідації основних засобів, малоцінних і швидкозношуваних предметів, браку у виробництві та відходи. Ці матеріали оприбутковують на склади за допомогою накладної. Накладна складається матеріально відповідальною особою складу (цеху), що здав цінності, у двох примірниках, один з н6их слугує складу (цеху), що здав матеріальні цінності, підставою для списування цінностей, а другий – складу (цеху) для оприбуткування цінностей.
Накладна на повернення із цеху на склад матеріалів, не використаних у виробництві, виписується тільки в тому разі, якщо ці матеріали були відпущені не за лімітно-забірною карткою, оскільки у ній передбачено облік повернення матеріалів, відпущених у виробництво.
Відпуск сировини і матеріалів у виробництво – це відпуск їх безпосередньо для виготовлення продукції, а також на ремонт та господарські потреби.
Матеріали у виробництво повинні відпускатися відповідно до лімітів, встановлених на підставі норм витрат запасів , а також плану випуску продукції на місяць.
Основними документами, що відображають відпуск матеріалів зі складу для внутрішньогосподарських потреб, є лімітно-забірні картки (типова форма М-8), накладні-вимоги.
Накладні-вимоги являють собою єдність розпорядчого і виправдного документів і використовуються для одноразового відпуску матеріалів. Відпуск матеріалів, що повторяються, можна оформляти лімітно-забірними картками, що об’єднують у собі розпорядчий документ, який містить ліміт (граничну кількість) відпуску, й накопичувальний виправдний документ, що підтверджує багаторазовий відпуск матеріалів зі складу в рахунок ліміту. Лімітно-забірні картки заповнюються планово-виробничим відділом напередодні одержання матеріалу (місяця) і візуються відділом постачання (на малому підприємстві – заступником директора). використовують також лімітно-забірні картки типової форми № М-28 і № М-28а (при будівельних роботах).
У лімітно-забірних картках зазначається місячний ліміт відпуску даному цеху (фізичній особі – робітникові) матеріалів певного номенклатурного номера (або декілька номерів).
Ліміт визначається виходячи з виробничої програми цеху та діючих норм витрат матеріалів з урахуванням існуючих у цехах залишків невикористаних матеріалів на початок місяця. Ліміт може встановлюватися на кожне замовлення окремо.
Лімітно-забірні картки виписують у двох примірниках: один до початку місяця передається цеху-споживачу, другий – складу. Бажано друкувати їх на папері різного кольору, щоб чіткіше відрізняти примірники цеху від примірників складу.
Завідуючий складом (чи комірник) робить відмітку про кількість відпущеного матеріалу в обох примірниках лімітно-забірної картки і визначає залишок (сальдо) невикористаного ліміту. Факт відпуску підтверджується двома підписами: завідуючого складу і одержувача матеріалів.
По закінченню місяця або використання ліміту лімітно-забірні картки здають до бухгалтерії.
Відпуск матеріалів на сторону виконується на підставі договорів, нарядів та інших документів і письмового розпорядження керівника підприємства.
Відпуск, як і надходження матеріалів, оформлюють також товарно-транспортною накладною (за потребою).
Внутрішнє переміщення матеріалів зі складу на склад оформлюють також накладною-вимогою типової форми № М-11, як і здачу відходів виробництва на склад і повернення невикористаних у виробництві матеріалів.
У відділі постачання підприємства-покупця провадять оперативний облік виконання договорів постачальниками і покупцями матеріалів. У цьому разі відкривають спеціальний журнал обліку надходження вантажів, в якому відділ постачання зобов’язаний: зареєструвати всі документи вантажів, що надходять; перевірити відповідність даних документів постачальника договору; відмітити реалізацію фондів; передати уповноваженій особі розпорядження на одержання і доставку вантажу (у разі надходження матеріалів залізницею або водним шляхом); передати первинні документи до бухгалтерії або фінансового відділу.
Таким чином, постачання кожного підприємства матеріальними ресурсами являє собою єдність двох процесів:
Підприємство-покупець зобов’язане проконтролювати доставку вантажу, організувати його приймання і вивантаження, відповідне зберігання на складі або в інших місцях. Відповідальність за доставку вантажу та його зберігання в дорозі несе організація, що перевозить вантаж на підставі належного оформлення транспортних документів.
Покупець приймає вантаж за кількістю і якістю на своєму складі. Можливе також одержання вантажу самовивозом, коли представник покупця одержує вантаж на складі постачальника за довіреністю, вивозить його своїм транспортом. Відповідальність покупця за одержані матеріальні цінності виникає з моменту підписання його представником товарних документів на одержання вантажу.
Придбання матеріальних цінностей в натурі завершується після їх надходження і оприбуткування на склад покупця.
Складський облік матеріалів – це сортовий, кількісний оперативно - технічний облік. Здійснюється облік матеріалів на складі за допомогою карток за формою № М-12. Картки складського обліку матеріалів відкриваються в бухгалтерії й віддаються під розписку у реєстрі, де вказується дата видачі, кількість карток, їх реєстраційні номери і підпис одержувача. Записи в картках (у кількісному виразі) ведуть матеріально відповідальні особи (завідуючі складами, комірники) на підставі первинних документів, що підтверджують рух матеріалів і складаються у день здійснення операцій.
Складський облік матеріалів є важливим фактором контролю за зберіганням матеріальних цінностей підприємства. Організують складський облік за видами об’єктів, що зберігаються, за місцями зберігання, за кількістю матеріальних цінностей. За необхідності складських облік організовують за партіями надходження матеріальних цінностей. Кожному виду матеріальних цінностей присвоюється номенклатурний номер, що дублюється у всіх первинних документах. Перші три цифри номенклатурного номера означають номер рахунку і субрахунку, наступні дві – номер групи, а інші – порядковий номер матеріальних цінностей у групі. За цими номерами організовують і бухгалтерський облік матеріальних цінностей, що дає змогу провадити кількісну звірку даних оперативного складського й аналітичного бухгалтерського обліку.
Завідуючий складом (комірник) щоденно записує до складської картотеки (чи книги) всі операції надходження і витрат матеріалів, нумеруючи свої записи по порядку з початку року чи кварталу. Після кожного запису визначається залишок матеріалів даного номенклатурного номера.
Записи в регістрах сортового обліку з лімітних карт потрібно робити після кожної операції, занесеної в картку. Якщо кількість лімітних карт невелика, то можна записувати у сортових картках загальні підсумки за тиждень, декаду або місяць. При цьому самі картки слід зберігати разом з відповідними картками складського обліку. Підрахований залишок після кожної реєстрації первинного документу зіставляється з нормою запасу. Це дає можливість одержати важливу інформацію про стан виробничих запасів та замовляти необхідні матеріальні ресурси. Завідуючий складом має сигналізувати відділові постачання про випадки порушення норм запасів, а також про наявність матеріалів, що тривалий час лежать без руху.
Здавання документів здійснюється за Реєстром приймання-здавання документів типової форми №М-13, який оформляється матеріально відповідальною особою. У Реєстрі вказують кількість документів, їх номери, групи матеріалів, до яких вони належать. За погодженням матеріально відповідальної особи допускається здавання первинних документів і без оформлення Реєстру. Підтвердженням здавання-приймання документів у таких випадках є підпис працівника бухгалтерії по кожній операції у картках складського обліку про перевірку записів.
Лімітно-забірні картки після використання ліміту здаються складом до бухгалтерії негайно, а наприкінці місяця незалежно від використання ліміту повинні здаватися всі лімітні картки. Здавання документів до бухгалтерії потрібне для подальшої їх обробки, тобто ведення бухгалтерського обліку матеріалів. Облік матеріалів у бухгалтерії ведуть не тільки в натуральному, а і в грошовому виразі.
Отже, можна сказати, що для забезпечення достовірності даних складського обліку необхідний систематичний контроль працівниками бухгалтерії за його веденням. На працівників бухгалтерії має бути покладено обов’язок перевіряти безпосередньо на складі у присутності завідуючого складом (комірника) своєчасність і правильність оформлення первинних документів по складських операціях, а також своєчасність та правильність записів у картках складського обліку, виконуваних матеріально відповідальними особами складу. Одночасно перевіряючий працівник бухгалтерії приймає від завідуючого складом (комірника) первинні документи.
За допомогою синтетичного обліку неможливо контролювати наявність та рух кожного виду товарно-виробничих запасів.
Важливою умовою чіткої організації обліку виробничих запасів є їхнє правильне групування. На різних підприємствах виробничі запаси можуть мати різне призначення залежно від функції, яку вони виконують у процесі виробництва. Так, наприклад, дошки на меблевій фабриці створюють основу готової продукції – меблів, а на машинобудівному, цукровому підприємствах дошки використовуються для поточного ремонту будівель тощо, безпосередньої участі у виробництві готової продукції не беруть. Тому важливо правильно згрупувати (класифікувати) матеріальні цінності на підприємстві за їх призначенням та роллю у процесі виробництва.
Рахунок 20 «Виробничі запаси» призначено для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів (у тому числі сировина й матеріали, які є в дорозі та в переробці), будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільського господарського призначення, палива, тари й тарних матеріалів, відходів основного виробництва.
За дебетом рахунку 20 «Виробничі запаси» відображаються надходження запасів на підприємство, їх до оцінка, за кредитом – витрачання на виробництво (експлуатацію, будівництво), переробку, відпуск (передачу) на сторону, уцінка тощо.
Рахунок 20 має такі субрахунки:
201 «Сировина й матеріали»
202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби»
203 «Паливо»
204 «Тара й тарні матеріали»
205 «Будівельні матеріали»
206 «Матеріали, передані в переробку»
207 «Запасні частини»;
208 «Матеріали сільськогосподарського призначення»;
209 «Інші матеріали».
На субрахунку 201 «Сировина й матеріали» відображається наявність та рух сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компонентами при її виготовленні. На цьому субрахунку ведеться облік основних матеріалів, що використовуються підрядними будівельними організаціями при здійснені будівельно-монтажних, ремонтних робіт. Допоміжні матеріали, які використовуються при виготовленні продукції або для господарських потреб, технічних цілей та сприяння у виробничому процесі, також відображаються на субрахунку 201. Підприємства, що заготовляють сільськогосподарську продукцію для переробки, також відображають її вартість на цьому субрахунку.
Приклад надходження виробничих запасів представлений у Таблиці 2.
Таблиця 2
|
№ |
Зміст господарської операції |
Кореспондуючі рахунки |
|
|
Дебет |
Кредит |
||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
|
1 |
Придбання запасів за грошові кошти: |
||
|
а)придбано у постачальника запаси |
20 |
63 |
|
|
відображено ПДВ |
64 |
63 |
|
|
б)придбано підзвітною особою |
20 |
372 |
|
|
відображено ПДВ |
64 |
372 |
|
|
2 |
Одержано як внесок до статутного фонду по справедливій вартості погодженої із засновником) |
20 |
46 |
|
3 |
Одержано безоплатно (по справедливій вартості) |
20 |
719 |
|
4 |
Передано безоплатно запаси |
949 |
20 |
|
5 |
Відображено податкове зобов’язання по безоплатно переданих цінностях |
949 |
64 |
|
6 |
Одержано від власника виробництва запасні частини, виготовлені у майстерні |
207 |
23 |
|
7 |
Оприбутковані запаси, що виявлені під час інвентаризації |
20 |
719 |
В поточному обліку матеріали можуть враховуватися за різними обліковими цінами (договірними, середніми, закупівельними і т.п.), але в кінці звітного періоду (місяця, кварталу, року) обов’язковий перерахунок за фактичною собівартістю. Фактична собівартість матеріалів складається з вартості за цінами заготівлі, придбання і витрат по доставці цих матеріальних цінностей на підприємство. Давальницька сировина відображається за балансовими цінами, вказаними в договорі.
Фактична собівартість матеріальних ресурсів визначається виходячи з витрат на їх придбання, включаючи оплату відсотків за кредит, наданим постачальникам цих ресурсів, націнку (надбавки), комісійні винагороди, виплачені постачальникам і зовнішньоекономічним організаціям, вартість послуг товарних бірж, митні збори, витрати на транспортування, зберігання і доставку, здійснювані сторонніми організаціями.
На субрахунку 202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби» відображаються наявність та рух покупних напівфабрикатів, готових комплектуючих виробів (включаючи у підрядних будівельних організаціях будівельні конструкції та вироби – дерев’яні, залізобетонні, металеві, інші), що придбані для комплектування продукції, що випускається, які потребують додаткових витрат праці з їх обробки або збирання. Вироби, придбані для комплектації готової продукції, вартість яких не включається до собівартості продукції цього підприємства, відображається на рахунку 28 «Товари».
Науково-дослідні та конструкторські організації придбані необхідні їм як комплектуючі вироби для проведення наукових (експериментальних) робіт за визначеною науково-дослідною або конструкторською темою спеціальне обладнання і інструменти, пристрої та інші прилади обліковуються на субрахунку 202. Обладнання і прилади загального призначення на цьому субрахунку не обліковуються, а відображаються на рахунку 10 «Основні засоби», 11 «Інші необоротні матеріальні активи» або на рахунку 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» за видами предметів.
На субрахунку 203 «Паливо» (нафтопродукти, тверде паливо, мастильні матеріали) обліковуються наявність та рух палива, що придбається чи заготовлюється для технологічних потреб виробництва, експлуатації транспортних засобів, а також для вироблення енергії та опалення будівель. Тут також обліковуються оплачені талони на нафтопродукти і газ.
Якщо деякі види палива використовуються одночасно і як матеріали, і як паливо, то їх можна обліковувати на субрахунку 201 «Матеріали» і на субрахунку 203 «Паливо» - за ознакою переважності використання на цьому підприємстві.
Взагалі паливо може використовуватися за наступними напрямками:
Якщо на підприємстві для технологічних та експлуатаційних потреб, для вироблення енергії та опалення будівель створюються запаси газу (у газосховищах), то їх облік ведеться на субрахунку 203.
Забудовники по капітальним вкладеннях можуть не користуватися рахунком 203, а обліковувати паливо на рахунку 205 «Будівельні матеріали».
Торгівельні, постачальницькі, збутові і інші організації і підприємства, у яких паливо складає незначну питому вагу в складі їх виробничих запасів можуть враховувати паливо на рахунку 201 «Сировина і матеріали».
В облікових регістрах наявність і рух палива відображається на субрахунках:
На субрахунку 204 «Тара і тарні матеріали» відображаються наявність і рух усіх видів тари, крім тари, яка використовується як господарський інвентар, а також матеріали й деталі, які використовуються для виготовлення тари і її ремонту (деталі для збирання ящиків, бочкова клепка тощо).
Матеріали, які використовуються для додаткового обладнання вагонів, барж, суден з метою забезпечення збереження відвантаженої продукції, не відносяться до тари і обліковуються на субрахунках 201 «Сировина й матеріали».
Тара одноразового використання в особливу групу не відокремлюється і входить до собівартості матеріалів (наприклад, жерстяні банки з фарбою).
На субрахунку 205 «Будівельні матеріали» підприємства-забудовники відображають рух будівельних матеріалів, конструкцій і деталей, обладнання і комплектуючих виробів, які належать до монтажу, та інших матеріальних цінностей, необхідних для виконання будівельно-монтажних робіт, виготовлення будівельних деталей і конструкцій.
На субрахунку 205 враховуються будівельні матеріали, які використовуються безпосередньо в процесі будівничих і монтажних робіт або для виготовлення будівельних деталей і зведеня конструкцій і частин будівель і споруд. До таких будівельних матеріалів відносять:
На цьому субрахунку враховуються також вітчизняне і імпортне технологічне, енергетичне і виробниче устаткування (в т.ч. устаткування для майстерень, дослідницьких установок і лабораторій), які потребують монтажу і призначене до встановлення.
На даному субрахунку не враховується обладнання, яке не потребує монтажу: транспорті засоби, вільно розміщенні верстати, будівельні механізми, сільськогосподарські машини, виробничий інструмент, вимірювальні та інші прилади, виробничий інвентар та інше. Витрати на придбання такого обладнання, що не потребує монтажу, відображаються безпосередньо на рахунку 15 «Капітальні інвестиції» у міру надходження їх на склад чи інше місце зберігання, експлуатації.
Устаткування й будівельні матеріали, що передані підряднику для монтажу й виконання будівельних робіт, списується з субрахунку 205 на рахунок 15 «Капітальні інвестиції» після підтвердження їх монтажу й використання.
Завезене устаткування на будівельний майданчик, яке потребує монтажу, підрядник приймає на за балансовий рахунок і відображає на субрахунку 021 «Устаткування, прийняте для монтажу». Вартість цього устаткування або його частин, переданих в монтаж, підрядник знімає з балансового субрахунку 021 «Устаткування, прийняте для монтажу». Вартість устаткування, переданого підряднику, монтаж і установка якого на постійне місце експлуатації фактично не початі, не знімається з рахунку у забудовника.
На субрахунку 206 «Матеріали, передані в переробку» обліковуються матеріали, передані в переробку на сторону та які надалі включаються до складу собівартості отриманих з них виробів. Затрати на переробку матеріалів, які оплачуються стороннім організаціям, відображаються безпосередньо за дебетом рахунків, на яких ведеться облік виробів, що отримані з переробки. Аналітичний облік матеріалів, що передані в переробку, ведеться в розрізі, що забезпечує інформацію про підприємства-переробники і контроль за операціями з переробки і відповідними витратами. Передача матеріалів у переробку відображається тільки на субрахунках рахунку 20.
На субрахунку 207 «Запасні частини» ведеться облік придбаних чи виготовлених запасних частин, готових деталей, вузлів, агрегатів, які використовуються для проведення ремонтів, заміни зношених частин машин, обладнання, транспортних засобів, інструментів, а також автомобільних шин у запасі та обороті. На цьому ж субрахунку ведеться облік обмінного фонду повно комплектних машин, устаткування, двигунів, вузлів, агрегатів, що створюються в ремонтних підрозділах підприємств, на ремонтних підприємствах.
За дебетом субрахунку відображається залишок і надходження, за кредитом – витрачання, реалізація та інше вибуття запасних частин.
Автомобільні шини, що є на колесах та в запасі при автомобілі, які враховуються в ціні автомобіля та включені і його інвентарну вартість, обліковуються у складі основних засобів.
На субрахунку 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення» обліковуються мінеральні добрива, отрутохімікати для боротьби зі шкідниками й хворобами сільськогосподарських культур, біопрепаратами, медикаменти, хімікати, що використовуються для боротьби з хворобами сільськогосподарських тварин. Тут також відображаються саджанці, насіння й корми (покупні й власного вирощування), що використовуються для висаджування, посіву та відгодівлі тварин безпосередньо в господарстві.
На субрахунку 209 «Інші матеріали» обліковуються відходи виробництва (обробки, обрізка, стружка тощо), невиправний брак, матеріальні цінності, одержані від ліквідації основних засобів, які не можуть бути використані як матеріали, паливо або запчастини на цьому підприємстві (металобрухт, утиль), зношені шини тощо. Приклади вибуття виробничих запасів представлені у Таблиці 3.
До окремих рахунків синтетичного обліку та субрахунків можуть бути відкриті рахунки аналітичного обліку, які дозволяють визначити їх обсяг в цілому та за кожним видом окремо.
Кожне підприємство відкриває аналітичні рахунки в залежності від потреби в кількості, необхідній для управління виробництвом. Найбільш типовими розрізами аналітики можуть виступати наступні: склади, комори, матеріально відповідальні особи, групи запасів, види діяльності тощо.
Таблиця 3
|
1 |
Списано зерно, інша сировина на переробку у власних цехах |
23 |
20 |
|
2 |
Списано запаси для загально-виробничих потреб |
91 |
20 |
|
3 |
Списані запаси на витрати обігу |
93 |
20 |
|
4 |
Списані витрати на адміністративні витрати |
92 |
20 |
|
5 |
Списані запаси на утримання об’єктів ЖКГ, соціальної сфери |
94 |
20 |
|
6 |
Відпущено запаси для капітального будівництва |
151 |
20 |
|
7 |
Передано безоплатно: |
||
|
а)на балансову вартість переданих запасів |
949 |
20 |
|
|
б)сума податкового зобов’язання |
949 |
64 |
|
|
8 |
Списано запаси внаслідок стихійного лиха (надзвичайні події) |
99 |
20 |
Аналітичний облік виробничих запасів ведеться в розрізі їх найменування або однорідних груп, за допомогою карток складського обліку, які розміщуються в картотеці за технічними групами виробничих запасів відповідно до номенклатури-цінника. Кожна група виробничих запасів поділяється за видами, сортами, марками, типами, розмірами. Кожному найменуванню, сорту, розміру виробничих запасів привласнюється коротке числове позначення (номенклатурний номер), яке записується до спеціального реєстру – номенклатури-цінника, де також вказують одиницю виміру та облікову ціну запасу. На рис.1 показано взаємозв’язок синтетичних рахунків, субрахунків та аналітичних рахунків.
На кожному документі з руху виробничих запасів повинно бути вказано не тільки найменування запасу, але й номенклатурний номер, що дозволяє уникати помилок під час заповнення прибуткових і видаткових документів та здійснення записів у складському і бухгалтерському обліку виробничих запасів.
Відображення надходження та визначення запасів здійснюється за допомогою карток складського обліку, які виписуються на кожне найменування, профіль, сорт, марку, розмір окремо. У картках складського обліку на підставі залишків на 1-ше число місяця, які виводяться за кожним номенклатурним номером, складаються відомості обліку залишків запасів (сальдові відомості), що використовуються для порівняння даних аналітичного та синтетичного обліку виробничих запасів. Окрім даних про виробничі запаси, що формуються у сальдовій відомості, забезпечити оптимальне співвідношення між виробничою програмою та запасами можна за умови оперативного надання даних про їх наявність і рух.
Порушення встановлених вимог ведення складського обліку ускладнює процес обробки документів у бухгалтерії і перешкоджає отриманню оперативної, повної, достовірної, неупередженої і точної інформації про рух запасів.
Документи, що надійшли зі складів до бухгалтерії, перевіряють як з точки зору правильності їх оформлення, так і по суті відображення у них операцій. прибуткові ордери звіряються з рахунками, що до них належать, транспортними документами, прийомними актами тощо. Лімітні картки, що надійшли зі складу, зіставляють з іншими примірниками, одержаними від цехів-споживачів, накладні на перекидання матеріалів, здані складами-відпрацьовниками, з примірниками тих же накладних, що надійшли зі складів-одержувачів, лімітні картки і вимоги відзначають у реєстрах видачі тощо.
Далі документи таксують за допомогою машин, тобто зазначені в них матеріали оцінюються за твердими обліковими цінами.
По кожному реєстрі зданих документів після їх таксування підраховують обороти надходження або витрат матеріалів у розмірі номенклатурних груп.
Типові кореспонденції відображення операцій з руху виробничих запасів на рахунках бухгалтерського обліку.
Типові кореспонденції
|
№ |
Зміст господарської операції |
Кореспондуючі рахунки |
Сума, тис. грн |
|
|
Дебет |
Кредит |
|||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
|
|
1 |
Придбання запасів за грошові кошти: |
|||
|
а)придбано у постачальника запаси |
20 |
63 |
500 |
|
|
відображено ПДВ |
64 |
63 |
100 |
|
|
б)придбано підзвітною особою |
20 |
372 |
500 |
|
|
відображено ПДВ |
64 |
372 |
100 |
|
|
2 |
Одержано як внесок до статутного фонду по справедливій вартості погодженої із засновником) |
20 |
46 |
1350 |
|
3 |
Одержано безоплатно (по справедливій вартості) |
20 |
719 |
1230 |
|
4 |
Передано безоплатно запаси |
949 |
20 |
230 |
|
5 |
Відображено податкове зобов’язання по безоплатно переданих цінностях |
949 |
64 |
46 |
|
6 |
Одержано від власника виробництва: |
|||
|
- запасні частини виготовлені у майстерні |
207 |
23 |
50 |
|
|
7 |
Оприбутковані запаси, що виявлені під час інвентаризації |
20 |
719 |
123 |
|
8 |
Реалізація за готівку: |
|||
|
а)надійшла в касу виручка |
30 |
70 |
1200 |
|
|
б) відображено податкове зобов’язання |
70 |
64 |
200 |
|
|
в)списано реалізовану продукцію на реалізацію |
90 |
20 |
600 |
|
|
9 |
Реалізація виробничих запасів: |
|||
|
а)надійшла в касу виручка |
30 |
712 |
1200 |
|
|
б) відображено податкове зобов’язання |
71 |
64 |
200 |
|
|
в) списано за фактичною собівартістю |
943 |
20 |
600 |
|
|
10 |
Відпущено на виробничі потреби (прямі матеріальні витрати): кореспонденція для підприємств, що не використовують рахунки класу 8 |
23 |
20 |
12890 |
|
11 |
Списано зерно, інша сировина на переробку у власних цехах |
23 |
20 |
250 |
|
12 |
Списано запаси для загально-виробничих потреб |
91 |
20 |
500 |
|
13 |
Списані запаси на витрати обігу |
93 |
20 |
30 |
|
14 |
Списані витрати на адміністративні витрати |
92 |
20 |
120 |
|
15 |
Списані запаси на утримання об’єктів ЖКГ, соціальної сфери |
94 |
20 |
340 |
|
16 |
Відпущено запаси для капітального будівництва |
151 |
20 |
1400 |
|
17 |
Передано безоплатно: |
|||
|
а)на балансову вартість переданих запасів |
949 |
20 |
800 |
|
|
б)сума податкового зобов’язання |
949 |
64 |
160 |
|
|
18 |
Списано запаси внаслідок стихійного лиха (надзвичайні події) |
99 |
20 |
892 |
|
19 |
Списані запаси, яких не вистачає: |
|||
|
а)на балансову вартість |
947 |
20 |
500 |
|
|
б)одночасно відображено на забалансовому рахунку |
072 |
500 |
||
|
в)після виявлення винної особи розраховано суму відшкодування у порядку згідно постанови №116 |
375 |
716 |
1200 |
|
|
г) відшкодовано ПДВ до сплати |
716 |
64 |
200 |
|
|
д)відображено різницю між розрахунковою вартістю та балансовою вартістю, що підлягає сплаті до бюджету |
716 |
64 |
500 |
|
|
21 |
Оприбуткова6но корми, куплені у постачальника на купівельну вартість без ПДВ) |
2084 |
631 |
1200 |
|
відображено ПДВ |
641 |
631 |
240 |
|
|
22 |
Оприбутковано мінеральні добрива від постачальника: а)на вартість без ПДВ б) на суму ПДВ |
2081 641 |
631 631 |
500 100 |
|
23 |
Списано мінеральні добрива, що внесені під сільськогосподарські культури |
231 |
2081 |
500 |
|
24 |
Списані медикаменти, що витрачені для лікування тварин |
232 |
2082 |
148 |
|
25 |
Списано засоби захисту рослин, що витрачені |
231 |
2082 |
240 |
Підприємство повинно самостійно вирішувати, як організувати аналітичний облік виробничих запасів залежно від конкретних умов діяльності підприємства та ведення бухгалтерського обліку.
Отже , можна зробити висновок, що завдання підприємства – вибрати такий спосіб організації обліку запасів, який найбільше відповідає умовам його діяльності.
Запаси відносяться до оборотних активів і є самою рухомою частиною активів підприємства, тому їх обліку потрібно своєчасно приділяти багато уваги і інвентаризацію проводити дуже ретельно.
При проведені інвентаризації виробничих запасів вони повинні бути розсортовані і укладені за найменуваннями, сортами, розмірами на складах і в коморах; повинні бути вивішені ярлики з докладними відомостями, що характеризують такі цінності, із зазначенням їх якості, кількості, ваги або міри.
До початку проведення інвентаризації матеріально відповідальні особи в присутності комісії складають звіт про останні проведені операції, відображають їх в складському обліку і разом з описом документів під підпис здають в бухгалтерію. Матеріально відповідальні особи дають комісії розписку, в якій підтверджують, що всі документи здані в бухгалтерію, а всі матеріальні цінності оприбутковані та знаходяться в приміщенні складу.
При перевірці запасів інвентаризаційна комісія повинна дотримуватися наступних вимог:
Одиницею бухгалтерського обліку запасів являється найменування запасів або їх однорідної групи.
Важливою задачею інвентаризації є визначення правильності обліку матеріалів по номенклатурним номерам, які записуються в інвентаризаційний опис.
Кожній назві запасів, які розподілені по сортам, розмірам, маркам, присвоюється шифр (номенклатурний номер).
Виробничі запаси, які належать іншим підприємствам і знаходяться на відповідальному зберіганні, інвентаризують одночасно з власними цінностями. На них складають окремий інвентаризаційний опис, в якому роблять посилання на відповідні документи, що підтверджують прийняття таких запасів на відповідальне зберігання.
Наявність запасів, що знаходяться в дорозі, підтверджується розрахунковими документами постачальника, а товарів відвантажених – копіями пред’явлених покупцям документів на відвантаження запасів. При проведенні інвентаризації виробничих запасів одночасно перевіряють наявність тари за її видами.
Дані інвентаризаційних описів про фактичну кількість цінностей переносяться в акт контрольної перевірки інвентаризації. В акт записуються дані бухгалтерського обліку і знаходяться відхилення (нестачі або надлишки) запасів.
Приклади нестач запасів після інвентаризації представлені у Таблиці 4.
Таблиця 4
|
Списані запаси, яких не вистачає: |
|||
|
а)на балансову вартість |
947 |
20 |
|
|
б)одночасно відображено на забалансовому рахунку |
072 |
||
|
в)після виявлення винної особи розраховано суму відшкодування у порядку згідно постанови №116 |
375 |
716 |
|
|
г) відшкодовано ПДВ до сплати |
716 |
64 |
|
|
д)відображено різницю між розрахунковою вартістю та балансовою вартістю, що підлягає сплаті до бюджету |
716 |
64 |
Як висновок можна сказати, що інвентаризація проводиться за місцями зберігання та за матеріально відповідальними особами. Запаси мають бути розсортовані і укладені за найменуваннями, сортами, розмірами на складах і в коморах; повинні бути вивішені ярлики з докладними відомостями, що характеризують такі цінності, із зазначенням їх якості, кількості, ваги або міри.
Висновки
Під виробничими запасами розуміють активи, які використовуються для подальшого продажу, споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.
Відповідно до П(С)БО 9 «Запаси» запаси - активи, які:
Запаси визнаються активами, якщо:
Придбані, отримані або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю (П (С)БО 9 «Запаси»). Визначення первісної вартості запасів залежить від способу їх надходження на підприємство. П(С)БО 9 розглядає такі способи надходження запасів на підприємство:
Враховуючи специфіку визнання класифікації та оцінки запасів основним завданням організації обліку виробничих запасів на підприємстві є:
10) забезпечення своєчасного документального оформлення руху запасів;
11) відображення операцій з оприбуткування та витрачання запасів в системі бухгалтерського обліку тощо.
Згідно з П (С)БО 9 оцінка виробничих запасів при їх відпуску у виробництво, продаж та іншому вибутті здійснюється за одним з таких методів:
1) ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;
2) середньозваженої собівартості;
3) собівартість перших за часом надходження запасів (ФІФО).
Вибір методу оцінки запасів має значний вплив на суму оподатковуваного прибутку. Використання різних методів приводить до різного розміру балансового прибутку. Не можливо сказати, що один з методів є кращим. На вибір методу впливають наслідки, до яких приводить використання того чи іншого методу, з точки зору оподаткування. Кращий метод – це той метод, який відповідає політиці ціноутворення підприємства.
В умовах широкого використання комп’ютерних систем з’являється можливість формувати велику кількість додаткових звітів про наявність і рух виробничих запасів, які сприятимуть виконанню трьох основних функцій бухгалтерського обліку: забезпечення збереження майна власника, формування інформації для управління діяльністю підприємства та отриманню достовірної інформації про суму фінансових результатів, отриманих підприємством протягом певного звітного періоду.
Застосування бухгалтерських комп’ютерних програм дозволяє ефективно вирішити проблему аналітичного обліку виробничих запасів, завдяки широкій номенклатурі аналітичних об’єктів. При застосуванні комп’ютерної форми обліку автоматично вирішується проблема оперативності отриманих даних про наявність і рух запасів на будь-яку звітну дату.
Список використаних джерел