Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
1. Норма висіву, глибина загортання та площа живлення овочевих культур.
Норма висіву - це кількість насіння, яке висівають на 1 га площі посіву. Вона залежить від біологічних особливостей культури, способу сівби, природних умов окремих районів, господарського призначення врожаю. При встановленні норми висіву треба враховувати вологість ґрунту, забезпеченість рослин поживними речовинами, засміченість ґрунту та площу живлення, яка потрібна для нормального росту і розвитку рослин, а також якість насіння.
При визначенні норми висіву зернових враховують ще й здатність їх кущитися: озимі, які кущаться більше, можна висівати з меншою нормою висіву, а ярі, які кущаться менше, - з більшою. Для кожної культури, а в межах її і для сортів залежно від ґрунтових та погодних умов треба встановлювати таку густоту посівів, щоб урожай був найвищий.
Норма висіву зернових культур становить 100-250 кг/га, кукурудзи - 30-35, а дрібнонасінних культур - 3-8 кг/га. Норму висіву зернових культур збільшують у більш зволожених районах. Як правило, її зменшують на більш родючих ґрунтах, при внесенні підвищених норм добрив і кращого обробітку ґрунту. Насамперед за таких умов зменшують норму висіву зернових, у яких на більш родючих ґрунтах вищий коефіцієнт кущіння.
Саме тому на удобрених чистих парах і після парових попередників слід висівати менше насіння, ніж після непарових попередників без внесення добрив.
При розробленні теорії високих урожаїв звертають велику увагу на встановлення оптимальної площі живлення рослин залежно від умов їх вирощування. Оптимальна площа (оптимальний стеблостій) рослин повинна забезпечувати високу продуктивність фотосинтезу та оптимальне забезпечення рослин водою, повітрям і поживними речовинами.
Критерієм правильного вирішення питання оптимального стеблостою є урожай і його якість. Сучасні технічні засоби механізації дають змогу створити практично задану густоту посіву будь-якої культури, треба лише правильно встановити найбільш доцільну площу живлення.
При визначенні площі живлення овочевих культур враховують також вегетаційний період культури, сорту, гібриду. Як правило, сорти і гібриди, які мають менший вегетаційний період, формують товарний урожай із меншою площею живлення, ніж пізньостиглі.
Площа живлення овочевих культур залежить і від родючості та вологості ґрунту й освітлення рослин. На високородючих ґрунтах урожайнішими є загущені посіви, тоді як на бідних — урожайність таких посівів знижується. На бідних ґрунтах також різко знижується товарність урожаю внаслідок недорозвиненості багатьох рослин. При застосуванні пасинкування та прищипування рослин посіви таких культур, як правило, також дещо загущують. При застосуванні цих прийомів також збільшується середня маса плодів та їх продуктивність.
Площа живлення овочевих культур також залежить від технічної стиглості їх товарної продукції. У деяких овочевих культур технічна стиглість товарної продукції настає в різні періоди онтогенезу.
Норму висіву на 10-15% збільшують на забур'янених ґрунтах і при запізненні із сівбою.
Норма висіву залежить від способів сівби. Так, при перехресному та вузькорядному способах сівби висівають на 10-15% насіння більше, ніж при звичайному рядковому.
Норму висіву слід обчислювати не за масою, а за кількістю схожих насінин на 1 га. Для кожної культури в певній зоні встановлено оптимальну густоту рослин на 1 га посіву, що забезпечує вирощування високого врожаю. Знаючи масу 1000 насінин і посівні якості насіння, встановлюють вагову норму в кілограмах на 1 га посіву.
Норму висіву за кількістю схожих насінин на 1 га і посівною придатністю насіння визначають за такою формулою:
де н - норма висіву насіння, кг/га;
м - кількість схожих насінин на 1 га, млн. шт.; а - маса 1000 насінин, г; х - посівна придатність, %.
Отже, норма висіву залежить від комплексу показників для кожної природної зони, господарства, поля, а також якості посівного матеріалу.
Глибина загортання насіння. При відповідній глибині загортання насіння створюються кращі умови для його проростання і появи сходів. Глибина загортання залежить від багатьох умов. Основна з них - розмір насіння; чим воно крупніше, тим глибше його можна загортати. Так, насіння кукурудзи можна висівати на глибину 8-10 см, пшениці - на 6-7, а таких дрібнонасінних культур, як льон і конюшина - на 2-3 см. На меншу глибину сіють насіння культур, які під час проростання виносять сім'ядолі на поверхню ґрунту (соя, люпин, квасоля, цукрові буряки).
На легких ґрунтах насіння висівають глибше, ніж на важких, де воно під час проростання зазнає нестачі повітря, а в ранньовесняний період - і тепла. Дуже важливим є рівномірність розміщення насіння за глибиною. Нерівномірне загортання призводить до неодночасного проростання насіння, розвитку і достигання врожаю. Якщо сівбу проводять в оптимальні строки, то насіння висівають на глибину, прийняту для даної культури. При запізненні із сівбою, коли верхній шар ґрунту пересихає, насіння загортають дещо глибше. В озимих культур вузол кущіння закладається близько від поверхні ґрунту. При неглибокому його заляганні виникає загроза вимерзання рослин.Щоб насіння краще проросло, його потрібно розміщувати на твердому ложі, де кращий доступ вологи з нижніх шарів ґрунту. Насіння слід висівати в розпушений ґрунт, щоб забезпечити надходження повітря і появи сходів.
2. Підготовка ґрунту та посадка суниці.
Суниця добре росте на рівній поверхні, на пологих південно-західних укосах. Не можна садити її на гірках, а також в низинах, де скупчується холодне повітря: в таких місцях урожай отримують із запізненням, рослини частіше хворіють. Незадовільні результати дає і вирощування суниці на крутих південних схилах, так як там швидко сходить сніг, унаслідок чого оголюються її коріння.
Суниця вологолюбна, але перезволоження не переносить. Місце, де вона росте, має бути захищене від вітрів. При температурі -10 12 С коренева система суниці частково замерзає, тому вона краще зимує під шаром снігу не менше 2025 см.
Не можна вирощувати суницю на одному місці більше 4 років (оптимальний термін 23 роки), так як в цей час там накопичується багато збудників різних хвороб, у тому числі грибних, таких як вілт, сіра і біла гнилі, якщо ці хвороби з'явилися після збору останніх ягід , необхідно рослини обробити 1%-ною бордоською сумішшю. Холодні глинисті ґрунти без окультурення для суниці непридатні.
На зволожених ґрунтах з близько розташованими ґрунтовими водами суницю вирощують на високих грядках. На піщаних ґрунтах вона, як правило, дає низький урожай з дрібними ягодами, так як вони небагаті вологою і рослини на них відчувають себе пригнобленими. За 12 місяці до посадки суниці такі ґрунти окультурюють.
На низьких місцях, а також там, де близько підходять ґрунтові води, грядки роблять висотою не менше 3035 см, на сухих 10 серпня см або не роблять взагалі. Ширина грядки 90100 см. Якщо ґрунти суглинкові, на 1 м2 вносять по 1 відру гнойового перегною і торфу, а якщо піщані по 1 відру дернової ґрунту, торфу й перегною і 34 кг деревної тирси. На торф'яні і глинисті ґрунти 34 кг річкового піску і 8 кг гнойового перегною або компоста. Із мінеральних добрив на 1 м2 вносять 2 ст. ложки нітрофоски. Якщо грядки роблять восени, то додатково вносять 1 склянка доломітового борошна або вапна-гідратного, а якщо навесні 1 склянка деревної золи.
Грядку перекопують на глибину 3035 см, при цьому видаляють кореневища бур'янів (пирію, осоту, кульбаби), а також личинок хруща і жовтих личинок дротяника. Після перекопки грядку рівняють і зверху насипають невеликий шар (до 2 см) грубозернистого піску, знищуючи таким чином шкідників, які розвиваються на сирих перегнійних ґрунтах, слимаків, равликів, стоніг.
Суницю ранніх і середньоранніх сортів можна висаджувати рядами загущеною, тобто рослини висаджують на відстані 15 см один від одного і 60 см між рядами. При такій посадці в перший рік плодоношення суниці дає високий урожай. Як тільки закінчиться останній збір ягід, кожне друге рослина видаляють, і відстань між рештою кущиками збільшується до 30 см. Видалені кущики пересаджують на іншу грядку.
Суницю пізніх сортів садять на відстані 20 см між рослинами і 60 см між рядами. Після збору першого літнього врожаю кожен другий кущик видаляють, і залишилися рослини виявляються на відстані 40 см один від одного.
У перший рік суниця добре плодоносить, як вже було зазначено, за рахунок загущення в рядах. На другий рік звичайно буває найвищий урожай з великими ягодами. На третій рік врожайність не знижується, але ягоди стають трохи менше. На четвертий рік врожайність починає знижуватися і ягоди дрібнішають. Тому після третього року плодоношення суниці видаляють викопують разом з кореневою системою і спалюють.
|
3. Правила користування вогнегасником. |
Вогнегасники- технічні пристрої, призначені для гасіння пожеж в початковій стадії їх виникнення.
Вогнегасники класифікуються по виду гасячої речовини , що використовується, об'єму корпусу і способу подачі вогнегасячого складу.
По виду вогнегасячогої речовини:
пінні;
газові;
порошкові;
комбіновані.
Порошкові вогнегасники використовуються для гасіння пожеж класів A, B і C (горіння твердих, рідких та газоподібних речовин).
При гасінні пожежі класу А (горіння твердих речовин) вогнегасний порошок необхідно подавати до осередку пожежі, переміщаючи струмінь з боку в бік з метою збиття полум'я. Після того як полум'я збито, треба наблизитись і покрити всю поверхню речовини, що горить, і особливо окремі осередки шаром порошку, при цьому порошок подається переривчастими порціями.
Під час гасіння пожежі класу B (горіння рідких речовин) струмінь порошку спочатку подають на найближчий край, переміщаючи насадок з боку в бік для покриття пожежі по всій ширині. Подачу порошку слід робити безперервно при повністю відкритому клапані, переміщуючись уперед і не залишаючись позаду й з боків непогашеної ділянки, намагаючись постійно підтримувати у зоні горіння порошкову хмару.
Під час гасіння пожежі класу C (горіння газоподібних речовин) струмінь вогнегасного порошку спочатку необхідно спрямовувати в струмінь газу майже паралельно газовому потоку.
Правила користування вогнегасником: Порошковий ВП-2 (П)
1. Гасіння починати з відстані не менше 1 м: а) Висмикни запобіжник;
б) Спрямуй розпилювач на вогонь;.
в) Натисни на важіль запобіжного пристрою;
2. Використовувати для гасіння пожеж класів А, В, С.
3. Придатний для гасіння електрообладнання під напругою не більше 1000 В з відстані не менш 1 м.
4.Не придатний для гасіння пожеж лужних та лужноземельних металів, а також речовин, що горять без доступу повітря.