Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Частина 1. МІКРОЕКОНОМІКА…………………………………………….
Розділ1.Предмет та ключові проблеми мікроекономіки…………….
Розділ2.Ринок кінцевих продуктів і послуг:попит і пропозиція…….
Розділ3. Еластичність попиту і пропозиції……………………………
Розділ4.Споживчий вибір………………………………………………
Розділ5. Виробництво і витрати, прибуток…………………………
Розділ6. Пропозиція в умовах досконалої конкуренції………….
Розділ7.Функціонування в умовах досконалої конкуренції…….
Розділ8. Економічна роль уряду…………………………………
Розділ9. Недосконала конкуренція………………………………..
Розділ10. Функціонування ринку в умовах недосконалої конкуренції…
Розділ11. Ринок факторів виробництва……………………………….
Розділ12. Ринок цінних паперів………………………………………..
Частина 2. МАКРОЕКОНОМІКА…………………………………………
Розділ13. Проблеми макроекономіки:зайнятість,інфляція, економічний ріст…………………………………………….…………………………………..
Розділ14. Кругооборот доходів і продуктів……………………………….
Розділ15. Статистичні методи обліку національного продукту і національного доходу………………………………………………………..
Розділ16. Сукупний попит і сукупна пропозиція та їх взаємодія……..
Розділ17. Класична і кейнсіанська теорія доходів…………………….
Розділ18.модель рівноваги доходів і витрат Кейнса………………….
Розділ19. Податково-бюджетна політика в моделі доходи-витрати Кейнса………………………………………………………………………..
Розділ20. Основи теорії грошей………………………………………..
Розділ21.Монетарна система і політика…………………………………….
Розділ22. Гроші і дохід в кейнсіанській моделі доходів і витрат………
Ролзділ23. Модель ISLM з гнучкими цінами……………………………….
Розділ24. Інфляція в рамках моделі взаємодії попиту і пропозиції на сукупному рівні……………………………………………………………..
Розділ25. Економічні стратегії подолання інфляції……………….
Розділ26. Основи міжнародних фінансових розрахунків………..
Частина 1
МІКРОЕКОНОМІКА
РОЗДІЛ 1
ПРЕДМЕТ ТА КЛЮЧОВІ
ПРОБЛЕМИ МІКРОЕКОНОМІКИ
1.1предмет мікроекономіки
Як відомо, предметом економіки як соціально-економічної науки являються відносини між людьми та законами, які ці відносини визначають. По суті, економіка вивчає вибори, які здійснюють люди, використовуючи обмежені ресурси для задоволення своїх бажань і потреб.
Мікроекономіка, як складова чистина економіки, вивчає ринкові відносини між людьми та закони, які ці відносини визначають, на рівні підприємства. Точніше, мікроекономіка вивчає вибори, які здійснюють малі економічні одиниці, такі як хаусхолди, фірми і урядові агентства. Під хаусхолдами (або «домашніми господарствами» в перекладі з англійського), розуміються групи людей, які об'єднують свої доходи, мають спільні власність і спільно приймають економічні рішення. Хаусхолд може складатись із однієї людини. Хаусхолди здійснюють пропозиції факторів виробництва та використовують вироблені товари і послуги. Хаусхолди можна назвати споживачами, маючи при цьому на увазі, що вони не тільки використовують товари і послуги, а й пропонують виробничі ресурси.
На макроекономічній основі базується макроекономіка, так як сукупні економічні відносини людей, які вивчає макроекономіка, являються інтегрованою на високому рівні складності сумою індивідуальних економічних відносин. Наприклад, макроекономічне явище собою суму мільйонів індивідуальних виборів, які стосуються цін товарів і послуг.
1.2 КЛЮЧОВІ ПРОБЛЕМИ МІКРОЕКОНОМІКИ
В СУЧАСНІЙ ЕКОНОМІЧНІЙ СИСТЕМІ виробляється величезна кількість товарів, однак виробити товарів стільки, скільки потрібно людям, неможливо в зв'язку з обмеженість ресурсів. Тому приходиться вибирати, в яких кількостях продукт виробляти. А виробництво будь-якого товару тягне за собою втрату можливості виробляти інший товар.
Кожна економічна система здійснює певні види вибору, вирішуючи при цьому стратегічні проблеми, серед яких найбільш важливими є:які товари виробляти, як або з якими затратами їх виробляти, хто їх повинен виробляти та для кого.
1.2.1 Що варто виробляти:альтернативна вартість
Перший вибір та проблема - які товари виробляти-здійснюється на основі врахування альтернативної вартості. Альтернативна вартість товару чи послуги-це вартість, виміряна з точки зору втраченої можливості зайнятися найкращою з доступних альтернативних діяльностей, яка потребує того самого часу і тих самих ресурсів. В економічних стосунках все має альтернативну вартість.
Уявимо економічні систему, в якій існує лише два альтернативних товари, наприклад автомобілі і освіта. Для багатьох студентів життя без автомобіля - це жертва заради одержання вищої освіти. Звідси альтернативна вартість освіти випускника коледжу може бути представлена і вигляді кількості машин, які можуть бути виготовлені при використання тієї ж кількості праці, капіталу, природних ресурсів. Наприклад, альтернативна вартість навчання у американському коледжі дорівнює п’ять автомобіля «Мустанг».
При наявності багатьох товарів мати більшу кількість одного товару означає пожертвувати невеликою кількістю кожного з решти товару. При цьому альтернативна вартість може бути виражена через загальну одиницю виміру - гроші. Наприклад, заміст того, щоб говорити, що освіта в коледжі коштує п’ять автомобілів «Мустанг», або що «Мустанг» коштує однієї освіти п’ятої освіти, можна просто сказати, що альтернативні витрати автомобіля і освіти відповідно дорівнюють 12000 доларів і 60000 доларів.
Необхідно підкреслити, що альтернативні вартості і грошові витрати – не тотожні поняття. Не всі грошові витрати представляють собою жертвування можливістю поступити якось інакше. Наприклад, плата за навчання є альтернативною вартістю, так як ці гроші могли бути витрачені на щось інше. Оплата за життя і харчування не включається в альтернативну вартість навчання, так як людина не повинна десь жити і харчуватись незалежно від того, яку роботу вона виконує.
З іншої сторони, не всі жертви приймають форму грошових витрат. Якщо плата за навчання приймає форму грошових витрат, то наприклад, втрачені доходи не проявляються у грошових витратах.
Наприклад, якщо взяти до уваги бюджет річних грошових витрат на навчання в приватному коледжі США, то він матиме такий вигляд (табл.1.1).
Таблиця 1.1
БЮДЖЕТ ГРОШОВИХ ВИТРАТ (дол.)
|
Плата за навчання |
8700 |
|
Книги і навчальні посібники |
600 |
|
Переїзди з дому і до дому |
600 |
|
Життя і харчування |
4350 |
|
Особисті витрати |
1050 |
|
Сума грошових витрат |
15300 |
Даний бюджет може бути використаний для визначення джерел фінансування навчання в коледжі. Але якщо потрібно здійснити вибір: учитися в коледжі чи робити іншу кар’єру, яка не вимагає вищої освіти, то необхідно брати до уваги альтернативну вартість навчання(табл.1.2).
Тяблиця 1.2
БЮДЖЕТ АЛЬТЕРНАТИВНОЇ ВАРТОСТІ НАВЧАННЯ (дол.)
|
Плата за навчання |
8700 |
|
Книги і навчальні посібники |
600 |
|
Переїзди з дому і додому |
600 |
|
Втрачений дохід (можливий річний заробіток) |
12000 |
|
Сума альтернативної вартості |
21900 |
1.2.2. ЯК виробляти: ефективність
Другий основний економічний вибір та проблема – як виробляти товар. При прийнятті такого рішення критерієм вибору є ефективність. У звичайному розумінні ефективність означає, що виробництво здійснюється з мінімальними затратами. Більш точне розуміння даної категорії заклечається в тому, що економічна ефективність означає такий стан справ, при якому неможливо здійснити ні однієї змінної, що більш повно задовольняє бажання однієї людини, не наносячи при цьому втрат задоволенню бажань людини іншої. Визначувана таким способом ефективність інколи називається ефективністю Парето, по імені італійського економіста Вільфредо Парето.
Відповідно ефективність і виробництві – це така ситуація, в якій при даних- виробничих ресурсах і існуючому рівні знань неможливо виробити більшу кількість одного товару, не жертвуючи при цьому можливість виробити деяку кількість товару іншого. Наприклад, вирощуючи яблука, необхідно вносити добрива в точних кількостях, не більше, ніж потрібно кожному з дерев. Перевищення ж дози неефективно в загальноприйнятому значенні цього слова; адже після певної точки збільшення кількості добрив вже не приводить до збільшення кількості яблук. Краще було б використати надлишкові добрива у виробництві іншого продукту, наприклад персиків. При цьому буде одержано персиків без зменшення врожаю яблук.
1.2.3.Хто і яку роботу повинен виконувати: суспільний розподіл праці
Наприклад, спільна праця двох людей, які переносяться цеглу, використовуючи ноші, дасть набагато кращий результат, ніж кожен з них самостійно переносив би цеглу вручну.
Спеціалізація на виконанні окремих видів робіт сприяє розвитку навиків та вміння, і робітники перетворюються в спеціалістів, в результаті чого створюється високопродуктивна бригада.
Третя причина необхідності кооперації – порівняльна перевага, зв’язана з різними рівнями здібностей окремих робітників. Порівняльна перевага – це здатність виконувати роботу або випускати товар по відносно меншій альтернативній вартості.
Уявимо, що два службовці найнялися на роботу по відправці листів. Один з них, Джін, може надрукувати лист за 5 хвилин, надписати і заклеїти конверт за 1 хвилину, тобто працюючи самостійно, він може закінчити роботу з десятьма листами за годину. Другий – Білл, друкує лист за 10 хвилин, а надписує і закреслює за 5 хвилин,тобто він може підготувати до відправки лише 4 листи за годину.
Без кооперації ці два працівники мали б межу продуктивності 14 листів за годину, але продуктивність праці можна підвищити, перейшовши д о кооперації. На перший погляд здається,що Джиму слід друкувати всі листи, а Біллу – заклеювати конверти. Але при швидкості 1 лист за 5 хвилин вони будуть випускати лише 12 листів за годину.
Для підвищення продуктивності робота між цими працівниками повинна бути поділена у відповідальності з принципом порівняльної переваги. Хоч Білл друкує повільніше, він все одно має порівняльну перевагу в роботі, тому що альтернативна вартість у нього нижче. Кожні 10 хвилин, які він витрачає на друкування листа, еквівалентні надписування двох конвертів (по 5 хвилин кожній). Для Джіма кожні 5 хвилин, затрачувані ним на друкування листа, можуть бути використані на надписування 5 конвертів (по хвилині на кожний). Таким чином, для Білла альтернативна вартість друкування одного листа є упущена можливість надписування двох конвертів, в той час як для ДЖіма альтернативна вартість друкування одного листа є втрачена можливість надписання п’яти конвертів.
Так як Білл жертвує меншою кількістю надписаних і заклеєних конвертів на один лист, то принцип порівняльної переваги говорить, що Білл весь час повинен друкувати. В той же час Джім може витратити 45 хвилин на друкування дев’яти листів і останні 15 хвилин кожної години – на надписування конвертів для всіх 15 надрукованих обома листів. Спеціалізуючись відповідно до принципу порівняльної переваги, два працівники можуть збільшити сумарний випуск до 15 листів за годину, найвищої точки їх сукупної продуктивності.
Принцип порівняльної переваги має широке застосування для взаємовигідної кооперації. Він застосовується в зв’язку з розподілом праці між окремим людьми, фірмами, державними агентствами і між країнами. Порівняльна перевага залишається сьогодні одним з головних мотивів для взаємовигідної співпраці як на одному робочому місці, так і у всьому світі.
Принцип порівняльної переваги легко застосовувати у будь-якому масштабі, якщо пам’ятати,що він ґрунтується на понятті альтернативної вартості. Нехай, наприклад, є два види роботи, А і В, і дві виробничі одиниці(індивіди, фірми, країни), позначені X і Y, кожна з яких здатна виконувати обидва види роботи, але не однаково добре. Спочатку потрібно розглянути, яка для Х альтернативна вартість виробництва одиниці роботи А, виражена в кількості одиниць робот В, які можуть бути зроблені за той самий час і при таких самих ресурсах. Розглядаємо аналогічне співвідношення для Y. Виробнича одиниця з більш низькою альтернативною вартістю виконання роботи і має порівняльну перевагу в цій роботі. Для перевірки знайдемо, які альтернативні вартості у кожній виробничій одиниці, яка виконує роботу В, виразивши ці вартості у кількості одиниць роботи А, які могли бути вироблені за той самий час з тих самих ресурсів замість одиниці В. Той, хто має найменшу альтернативну вартість виробництва одиниці В, має в цьому виробництві порівняльну перевагу.
1.2.4. Для кого виробляти товари:
Ефективність і справедливість у розподілі
Четвертий основний вибір економічної системи та проблема – для кого виробляти – має безпосереднє відношення до ефективності і справедливості.
Розглянемо приклад ефективності в розподілу, коли виробництво вже здійснилось і кількість продуктів фіксована. Уявимо, наприклад, що тридцять студентів сідають у автобус, щоб їхати на футбольний матч, і їх вже чекають запаковані сніданки. Половина пакетів укомплектована бутербродами з шинкою і пивом; у решти пакетів лежить бутерброди з рибою і кока-колою. Коли студенти відкривають пакети,вони, перш ніж їсти, починають обмінюватися бутербродами і напоями. Цей обмін краще задовольнити бажання окремих людей, не приносячи нікому шкоди.
Таким чином, розподіл будь-якої даної кількості благ може бути покращений шляхом обміну, в результаті якого бажання окремих людей будуть задоволенні більш повно. До того часу, доки можливий обмін існуючих благ, такий, що деякі люди можуть задовольнити свої бажання, не наносячи витрат іншим людям, ефективність в розподілі може бути покращена, навіть якщо кількість благ не змінюється.
Ефективність розподілу і ефективність виробництва – це два аспекти загального поняття економічної ефективності. Тому залежність між розподілом і ефективністю проявляється і у виробництві, тому що правила розподілу впливають на спосіб дії суб’єктів виробництва. Наприклад,від правил розподілу продуктивність залежить пропозиція виробничих ресурсів, так як кількість ресурсів, які купуються для виробництва комерційними фірмами, залежить від величини виручки за реалізовану продукцію. Правила розподілу впливають також на підприємницькі стимули.
При вирішенні питання, для кого виробляти, виникає і проблема справедливості. Згідно з однією дуже поширеною точкою зору рівність є основою справедливості. Ця концепція справедливості ґрунтується на тій ідеї, що всі люди заслуговують на те, щоб одержати порцію. Товарів і послуг, вироблених економікою. Існує багато варіантів цієї теорії. дехто вважає, що весь дохід і багатство повинні розподілятися порівну. на погляд інших, люди мають право на НА мінімально необхідний рівень доходу, а всякий надлишок зверх цього рівняння повинен розподілятися на основі вже інших стандартів. існує також думка, що певні блага – послуги, їжа та освіта – повинні розподілятися порівну, в той час як інші товари можуть розподілятися не порівну.
альтернативна точка зору багатьох людей заключається в тому, що справедливість залежить від рівності можливостей, від способу дії даного механізму розподілу. при розподілі повинні бути дотримані певні принципи, такі, як право приватної власності і відсутність расової і статевої дискримінації. якщо ці правила дотримані, то будь-який виниклий на їх основі розподіл вважається прийнятим.
1.3. МЕЖІ ВИРОБНИЧИХ МОЖЛИВОСТЕЙ
залежить між кількостями різних видів продукції, які можуть бути вироблені при незмінній кількості наявних ресурсів, характеризується кривою виробничих можливостей (рис 1.1).
графік показує співвідношення автомобілів і освіти, які можуть бути вироблені в уявній простій економічній системі з двома продуктами. кількість наявних ресурсів незмінна. якщо всі фактори вкласти в освіту, то кожного року будемо мати 20 млн випускників коледжів (точка А). якщо всі фактори вкласти у виробництво машин, то буде одержано 18 млн машин за рік. інші поєднання двох товарів, які можуть бути вироблені при ефектному використанні наявних факторів, такі як точки С і D, лежать на кривій, яка називається кривою виробничих можливостей.
дана крива – це межа між тими поєднаннями освіти і автомобілів, які можуть бути вироблені, і тими поєднаннями, які не можуть бути виробленні при існуючих факторів. точки з внутрішньої сторони межі, такі як точка Е, показують неефективне виробництво. починаючи з тієї точки, можна збільшити виробництво одного товару без скорочення виробництва іншого, або збільшити випуск обох товарів. точки А, В,С, D на кривій виробничих можливостей відповідають ефективному виробництву.
на цій ділянці межі альтернативна вартість освіти, виражена в кількості машин, показана нахилом кривої – відрізок СD. чим більше випускатиметься студентів, рахуючи вниз і вправо вдовж межі, тим більш крутою буде крива, так як альтернативна вартість зростає. основна причина цього - неоднорідність факторів виробництва. адже, наприклад, при організації перших коледжів викладачами в них будуть працювати найбільш підготовлені з автозаводів без шкоди для виробництва машин. однак у подальшому для розширення виробництва освіти прийдеться забирати кращих робітників автозаводів, причому без всякої впевненості в тому, що вони будуть хорошими викладачами. альтернативна вартість збільшення випускників внаслідок цього буде зростати.
В
А
Освіта, млн. випускників
Рис. 1.1. Крива виробничих можливостей
Такі точки, як F, що лежать поза межею, не можуть бути досягнути навіть при ефективному використанні наявних факторів. Однак з часом із збільшенням кількості та якості факторів виробництва, відкриттям нових способів їхнього використання межа виробничих можливостей може зміститися вверх.
1.4. КООРДИНУВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ВИБОРІВ
Координація економічних виробів мільйонів людей при виробництві і розподілі матеріальних благ здійснюється в процесі функціонування ринкової економіки.
Ринкова економіка—це товарне виробництво, яке виражається в конкретних ринкових виробниго-економічних відносинах його учасників.
Ринок – це організована структура, де на основі дії законів товарного виробництва і обсягу в результаті взаємодії попиту споживачів і пропозиції виробників встановлюється ціни товарів і обсяги продажу.
Функціонування ринкової системи, як механізму ціноутворення, дозволяє вирішити основні проблеми економіки: що виробляти, в якій кількості виробляти, як, з якими витратами та для кого, тобто дозволяє забезпечити дотримання необхідних пропорцій в розвитку економіки і її ефективності.
На ринку взаємодіють споживачі, держава і бізнес. Бізнес пропонує свої товари і послуги, реалізує їх і отримує дохід, який, в свою чергу, знову утворює дохід споживачів як оплату виробничих ресурсів, використовуваних бізнесом. Споживачі ж, задовольняючи свої індивідуальні та суспільні потреби, формують попит та товари.
Об’єктами ринкових відносин являються: ринок товарів та послуг; ринок факторів виробництва (до якого належать ринок засобів виробництва, робочої сили, землі); ринок позичкових капіталів (ринок кредитів та цінних паперів, страхових ринок); валютний ринок. У територіальному аспекті розрізняють місцевий, національний, регіональний та світовий ринок.
Розділ 2
РИНОК КІНЦЕВИХ ПРОДУКТІВ І ПОСЛУГ:
ПОПИТ І ПРРОПОЗИЦІЯ
2.1 Попит на споживчому ринку.
Закон попиту
Попитом являється залежність між кількістю товару, який купується споживачем за певний період часу, і ціною даного товару при постійних інших умовах. Графічно попит на товар можна виразити кривою DD (рис. 2.1), яка має негативний нахил.
Р
QA QA' QB QB' Q
РИС. 2.1. Формування кривої попиту
Як видно із кривої попиту, загальна дія закону попиту полягає в тому, що вищій ціні товару РА відповідає менший попит на нього QA, а нижній РВ – більший попит QB.
При зниженні ціни товару покупець намагається замінити цим дешевим товаром ті товари, які він використовував раніше. Крім цього, при зниженні ціни товару у людей зростає покупна спроможність, і вони купують більше речей і, частіше за все того товару, який подешевшав.
Необхідно розрізняти поняття «величина попиту» і «заміна попиту». Величина попиту характеризує залежність попиту від ціни при інших рівнях умовах і виражається кривою DD. Зміна попиту означає зміну попиту щодо кожного значення ціни, в результаті чого крива попиту зміщується (з положення DD в положення D'D' на рис. 2.1).
Якщо зміна величини попиту(рух впродовж кривої) має місце в результаті зміни ціни товару, то зміна попиту(зміщення кривої попиту) може бути викликана тільки дією якоїсь нецінової перемінної, не відображеної на осях графіку попиту. Попит може змінюватися внаслідок зміни цін інших взаємозамінюваних і взаємодоповнюючих товарів, зміни доходів споживачів, їх очікувань, смаків.
До взаємозамінюваних товарів (або субститутів) відносяться такі пари товарів, для яких ріст ціни одного товару викликає зростання попиту на другий товар. Наприклад, з підвищенням цін на бензин збільшується попит на газ.
Взаємодоповнюючі товари ( або компоненти) – це такі пари товарів, які можуть використовуватися лише разом. Наприклад, ріст цін на бензин приведе до зменшення попиту на автомобільні покришки.
Одній й ті самі товари можуть бути як взаємозамінюваними, так і взаємодоповнюючими, в залежності від відношення до них покупців. Наприклад, деякі люди можуть вважати сир і яловичину взаємозамінюваними джерелами протеїну, ф інші швидше вважатимуть їх взаємодоповнюючими.
Зміна очікувань має місце при очікуванні покупцями зміни цін товарів, своїх доходів і впливу інших нецінових факторів. Наприклад, очікування інфляції веде до значного підвищення попиту.
Економісти розріз6няють також нормальні і нижчі товари. Нормальні – це товари, попит на які зростає при збільшенні доходів. Однак існують і такі товари, попит на які зменшується при рості доходів. Наприклад, при збільшенні доходів люди менше купують маргарину, а більше вершкового масла, менше ремонтують взуття, а купують нове.
Необхідно звернути увагу на те, що попит не означає те ж саме, що й бажання чи потреба. Попит виражається в конкретній можливості купити товар і обумовлюється наявністю коштів для цього у споживача. Якщо людина бажає купити автомобіль, але у неї немає для цього грошей, то величина попиту на автомобіль в даному випадку дорівнює нулю.
У табл.. 2.1 показані основні причини, які впливають на зміщення кривої попиту.
Таблиця 2.1
ПРИЧИНИ ЗМІЩЕННЯ КРИВОЇ ПОПИТУ
|
Причини зміщення |
Напрямки зміщення Л-ліворуч П - праворуч |
|
Ріст ціни заміщую чого товару |
П |
|
Зниження ціни заміщую чого товару |
Л |
|
Ріст ціни доповнюю чого товару |
Л |
|
Ріст доходу споживача (нормальний товар) |
П |
|
Зменшення доходу споживача(нормальний товар) |
Л |
|
Ріст доходу споживача(нижчий товар) |
Л |
|
Зменшення доходу споживача (нижчий товар) |
П |
|
Віддавання переваги тора вів покупцями зростає |
П |
|
Віддавання переваги товарів покупцями падає |
Л |
|
Зміна споживачів очікувань з приводу майбутнього стану ринку |
Л чи П |
2.2.ХАРАКТЕРИСТИКА І ЗАКОН ПРОПОЗИЦІЇ
Якщо на ринку споживачів визначають попит на товари, то бізнес формує пропозицію товарів, виробляючи їх для продажу з метою одержання прибутку.
Пропозиція – це залежність обсягу пропозиції товару від його ціни при інших рівних умовах. Відповідно до закону пропозиції чим вища ціна, тим більше товарів поставляються на ринок, і навпаки. Цю залежність можна показати графічно (рис.2.2).
Крива пропозиції товару SS, яка має позитивний нахил, показує залежність між пропозицією товарів і ціною.
При підвищення ціни у виробників появляється стимул для збільшення виробництва продукції. Крім того, підвищення ціни повинно покривати зростаючи витрати на виробництво додаткової продукції при фіксованих виробничих можливостях. Наприклад, меблева фабрика з фіксованою кількістю машин може виробляти більше меблів, якщо підвищити за робітню плату робітників, щоб вони понадурочне використовували наявне обладнання.
0
Рис. 2.2. формування кривої пропозиції товару
По аналогії з поняттями « величина попиту» та «зміна попиту» розрізняються поняття « величина пропозиції» та «зміна пропозиції». Під величиною величиною пропозиції розуміють кількість товару Q, яка поставляється на ринок протягом певного періоду по певній ціні, а зміна величини пропозиції в залежності від ціни при інших рівних умовах зображується кривою SS.
Зміщення ж кривої SS під впливом зміни будь-якого нецінового фактора називається зміною пропозиції. Зміна пропозиції являє собою зміну кількості товару, яку бажають і можуть продати виробники, в результаті зміни нецінового фактора – крива SS'.
До важливих нецінових факторів, які впливають на зміну пропозиції, відносяться зміна технології, зміні цін на ресурси, зміна цін на інші товари, зміна очікувань. Коли підприємці знижують альтернативну вартість виробництва при застосуванні більш ефективних технологій, то стане вигідним продавати більше товарів при будь даній ціні.