У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.net

ЕКОНОМІЧНИХ ПРАВ КОНСТИТУЦІЙНИМ СУДОМ УКРАЇНИ У статті досліджено становлення та сучасний стан феномена

Работа добавлена на сайт samzan.net:

Поможем написать учебную работу

Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

от 25%

Подписываем

договор

Выберите тип работы:

Скидка 25% при заказе до 26.12.2024

ЮРИСТОКРАТІЯ ТА ЗАХИСТ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ

ПРАВ КОНСТИТУЦІЙНИМ СУДОМ УКРАЇНИ

У статті досліджено становлення та сучасний стан феномена юристократії, а також його

зв’язок із соціально-економічними правами. Акцент зроблено на спеціфіці та динаміці розгляду

справ, пов’язаних із правами другого покоління, Конституційним Судом України.

Ключові слова: юристократія, позитивні права другого покоління, соціально-економічні права,

Конституційний Суд України.

Трансфер владних повноважень від представ-

ницьких органів до національних судів вищої

інстанції та перебирання ними на себе функцій

позитивного законодавця стали одними з най-

важливіших тенденцій розвитку багатьох полі-

тичних систем сучасності за останні двадцять

років. Протягом цього часу опубліковано низку

важливих наукових праць, автори яких називали

таке посилення ролі судових органів на проти-

вагу парламентам термінами «юристократія»

(juristocracy) [1], «неоконституціоналізм» (new

constitutionalism) [2], «судократія» (courtocracy)

[3], «можновладне суддівство» (imperial judiciary)

[4]. Головним мотивом такого зміцнення впливу

позиції судів було прагнення вдосконалити ме-

ханізм захисту прав людини: спочатку негатив-

них прав першого покоління, а потім і соціально-

економічних прав другого покоління. Однак,

з причин, які буде проаналізовано в цій праці, су-

ди зазвичай охочіше беруться за розгляд справ,

пов’язаних із негативними природними правами

людини.

Стаття ставить перед собою три мети. По-

перше, в ній проаналізовано причини виникнен-

ня глобальної тенденції до посилення суддів-

ської влади за рахунок представницьких органів,

тобто феномена, який називають «юристокра-

тією», та його еволюцію. По-друге, розглянуто

роль судів у захисті позитивних соціально-еко-

номічних прав і впровадженні принципів дис-

трибутивної справедливості в суспільстві. По-

третє, стаття порівнює роль Конституційного

Суду України (далі – КСУ) у розгляді справ, по-

в’язаних із правами другого покоління, з анало-

гічними інституціями низки зарубіжних держав

та пояснює наявні відмінності між цими країна-

ми. Студію здійснено у новітньому для крос-

дисциплінарних політико-правових досліджень

напрямі, що набув порівняно чітких рис лише

наприкінці 70-х років минулого століття і є інно-

ваційним для України.

Юристократія

Насамперед варто зазначити, що сам термін

«юристократія» (juristocracy), який запропону-

вав канадський дослідник Ран Хіршл, на сьогод-

ні не є остаточно операціоналізованим і вжива-

ється в академічній сфері порівняно недавно.

Точкою відліку становлення юристократії сучас-

ного зразка зазвичай вважають післявоєнну

трансформацію устроїв європейських країн. Як-

що до Першої світової війни лише дві країни –

США та Норвегія – мали механізм судового пе-

регляду законодавчих актів парламенту щодо їх

відповідності конституції [5], то досвід бруталь-

ного нехтування правами людини спонукав вста-

новити після 1945 р. у ключових європейських

демократіях (Німеччині, Італії, Австрії, пізніше

– Франції [6]) не лише фіксовані переліки прав, а

й дієвий механізм їх судового захисту. Цей меха-

нізм дав простір для подальшого розширення

сфер компетенції судів та їх спроможності чини-

ти реальний вплив на формування політичних

рішень через інтерпретацію змісту прав людини.

З іншого боку Атлантики цей процес розширен-

ня досяг кульмінації у 60-х роках минулого сто-

річчя зі стрімкою активізацією втручання амери-

канських судів у розв’язання нагальних суспіль-

но-політичних питань. Як зазначає американський

дослідник А. Е. Дік Говард, «революція прав»

суду Уоррена відкрила дорогу для активістсько-

го залучення суддів до інтерпретації класичних

негативних прав [7], і ці інтерпретації давали по-

штовх дійсно революційним зрушенням у су-

спільстві (варто згадати хоча б рішення про де-

сегрегацію шкіл [8] і, пізніше, про легалізацію

абортів [9]).

Для європейської спільноти такі тенденції

стали характерними дещо пізніше. Питання, чи

_,Uc_Lxможна провести чітку паралель між хвилями де-

мократизації європейського політикуму та по-

ступовим становленням феномена юристократії,

залишається відкритим, проте Ран Хіршл схиля-__

А., Лозовий І. В., Свідерська А. В. Юристократія та захист соціально-економічних прав... 13

ється до такого ототожнення під час розгляду як

мінімум двох сценаріїв – у випадку падіння не-

демократичних режимів Португалії, Іспанії та

Греції у 70-х роках та початку «транзиту до де-

мократії» країн Центральної та Східної Європи

у 90-х, в яких закріплення прав людини і вста-

новлення дієвого судового контролю мали на ме-

ті унеможливити «відкат» до авторитаризму

[10]. Проте вести мову про вихід юристократії за

межі євроатлантичного світу та її перетворення

на дійсно глобальний феномен можна із першої

половини 90-х років, коли до цієї когорти при-

єднались такі країни, як Ізраїль, Нова Зеландія

та ПАР, де відбулися так звані «конституційні

революції», під час яких судам було делеговано

безпрецедентний обсяг політичної влади [11].

Заглибившись у вивчення еволюції нашого

феномена, можна помітити, що спершу судді до-

лучались до дискурсу прав людини насамперед

через інтерпретацію негативних природних

прав, і лише пізніше (після 60-х років) встанови-

лись набагато складніші й заплутаніші зв’язки

юристократії із позитивними правами другого

покоління. Теоретичні причини проблематич-

ності цих зв’язків ми розглянемо нижче, наразі

для прикладу зазначимо, що інтерес юристокра-

тії до соціально-економічних прав часом сягав

такої висоти, що навіть поставив на початку

70-х років традиційно скептичний до позитив-

них прав Верховний Суд США на порозі ви-

знання субстантивного права громадянина на

мінімальне грошове забезпечення [12]. Така ак-

тивістська інтерпретація судовими органами

соціально-економічних прав почала асоціювати-

ся із надією на покращення економічного стану

малозабезпечених верств. Приміром, американ-

ський дослідник Кім Лейн Шеппелі покладала

такі сподівання на конституційні суди Росії та

Угорщини початку 90-х, котрі своїми рішеннями

мали компенсувати побічні ефекти форсованих

лібералізуючих реформ, що їх упроваджували

прихильники ринкового фундаменталізму під

тиском міжнародних валютних організацій, –

ефекти радикального зменшення дотаційної час-

тини бюджету і зубожіння найбільш вразливих

верств населення [13]. Як буде показано далі,

в дійсності конституційні та верховні суди біль-

шості країн усе-таки намагаються утриматися

від таких витлумачень соціально-економічних

прав, що могли б вважатися прихильними до не-

забезпечених верств населення [14]. В будь-

якому випадку, із цього історичного огляду стає

зрозуміло, що активне трактування як негатив-

них, так і позитивних прав людини суддями, яке

вносить безпосередні поправки у продукти зако-

нотворчої діяльності легіслатур, – це рушій і

основний механізм функціонування юристокра-

тії, а сама юристократія спирається на специфіч-

но трансформовану версію класичного концепту

конституціоналізму.

Тут варто завважити, що у цій статті автори

розуміють конституціоналізм у вузькому сенсі –

як практичний механізм захисту прав людини,

котрий можливий винятково за умови непохит-

ності принципу розподілу гілок влади. Позиціо-

нуючи феномен юристократії у контексті цього

визначення, ми отримаємо два основних теоре-

тичних локуси, типові для розгляду проблеми

юристократії: по-перше, її становлення і здій-

снення в ході дискурсу про права, по-друге, ті

поправки та ускладнення, котрі вона вносить у

принцип розподілу гілок влади. Так постає фун-

даментальна __________теоретична суперечність, пов’язана

із функціонуванням юристократії: гіперактивне

залучення судових органів до захисту прав лю-

дини (першого елементу конституціоналізму),

призводить до дисбалансу в розподілі гілок вла-

ди (другого елементу конституціоналізму). Ми

впритул підходимо до формулювання головної

дилеми юристократії: яким чином можна узго-

дити позитивні ефекти від судового захисту прав

людини із тим фактом, що вони даються коштом

втручання судів у сфери, що раніше вважались

царинами виключної компетенції демократично

обраних законодавчих органів? [15] Стає зрозу-

міло, що життєздатність юристократії в умовах

демократичного суспільства напряму залежить

від її здатності подолати дефіцит власної легі-

тимності, пов’язаний із механізмом формування

судових органів, – механізмом далеко не завжди

демократичним і прозорим.

Подолання цього дефіциту видається ще

більш проблемною справою, якщо врахувати два

основні атрибути юристократії як такої – її

контр-мажоритарний характер [16] та спрямова-

ність проти ідеї абсолютності парламентського

суверенітету [17]. Необхідність захисту від тира-

нії більшості, котра здатна маніфестуватися че-

рез форми представницької демократії, розуміли

навіть на ранніх етапах становлення західних

демократій. Зокрема, у США це виразилось че-

рез офіційне відкидання під час Конституційної

Конвенції 1787 р. ідеї парламентського суверені-

тету британського штибу через те, що він нібито

загрожує ідеї свободи [18]. Фактично, було по-

ставлено під сумнів постулати Джона Локка та

Уільяма Блекстоуна про те, що у випадку народ-

ного незадоволення законодавчою діяльністю

парламенту є лише два шляхи скасування неле-

гітимних законодавчих актів: або референдум

(на якому може бути поставлено під сумнів окре-

мий закон чи винесено вотум недовіри парла-

менту взагалі), або революція [19]. В ході ста-

новлення конституціоналізму американського

зразка до цих двох механізмів додався третій –

апеляція до судових органів.

Звертаючись до цієї проблематики виключної

компетенції, можна згадати афористичний ви-

слів Александра Гамільтона, згідно із яким

законодавча гілка влади тримає в своїх руках га-

манець, тобто має монополію на здійснення еко-

номічної дистрибуції та редистрибуції, виконав-

ча – меч, бо вона є інструментом впровадження

рішень першої і носієм державного примусу,

а судова залишається найменш небезпечним ней-

тральним арбітром [31]. Глобальна тенденція до

юристократії вносить кардинальні поправки

у цю струнку картину. Cуд, виносячи рішення

у сфері позитивних соціально-економічних, або,

як їх ще іноді називають, «грошових» прав люди-

ни, фактично так чи інакше вносить зміни до

чинної сітки економічної дистрибуції, встановле-

ної демократично обраними і підконтрольними

волі виборців законотворцями. Ця сітка має від-

бивати чинну картину політико-економічних

уподобань виборців, і той факт, що на неї може

суттєво впливати каста непідзвітних виборцям

юристократів, має викликати як мінімум підозру.

Але несхвалення із боку виборців – не найгірший

«побічний продукт» юридичного втручання у

сферу позитивних прав: гіпотетично суд може

ухвалити таке рішення, яке внесе настільки знач-

ні поправки до наявної системи економічної дис-

трибуції (приміром, рішення збільшити допомо-

гу при народженні дитини в сто разів), що за-

бракне ресурсів у державного апарату, аби впро-

вадити його у життя. Таке рішення, з одного боку,

буде безапеляційним, а з іншого, – фактично не-

можливим для виконання, а, отже, в перспективі,

руйнівним для авторитету усіх задіяних гілок

влади. Тут дається взнаки проблема нестачі ана-

літичних ресурсів у конституційних судів, котрі

є колегіальними органами прийняття рішень із

дуже малою кількістю вузькоспеціалізованих

членів. Фактично, судді, виносячи свої економіч-

но зобов’язальні інтерпретації позитивних прав,

можуть і не здогадуватись, які складні та довго-

тривалі наслідки вони становитимуть для окре-

мого громадянина і до яких викривлень сітки

економічної дистрибуції можуть призвести. На-

приклад, зворотною стороною збільшення допо-

моги при народженні дитини може виявитись

зменшення дотацій на розвиток культури чи

зростання державного боргу. Отже, здатність су-

дових органів впливати на розподіл економічних

благ за відсутності в них адекватних економіко-

аналітичних та прогностичних ресурсів дає нам

змогу зробити таке проміжне застереження: за-

надто активне використання суддями свого права

на інтерпретацію позитивних прав людини може

мати непередбачувані для суспільства наслідки.

Конституційний Суд України

та соціально-економічні права

У цій частині статті буде проведено порів-

няльний аналіз діяльності КСУ, спрямованої на

захист соціально-економічних прав, та її впливу

на дистрибутивну політику країни. За основу

взято теоретичну модель, розроблену Раном

Хіршлом у його монографії, присвяченій юрис-

тократії (див. таблицю 1) [32]. У своїй праці

Хіршл фокусується на діяльності верховних або

конституційних судів чотирьох країн: Канади,

Нової Зеландії, Південно-Африканської Респуб-

ліки та Ізраїлю, передовсім на рішеннях, вине-

сених цими судовими органами у справах, пов’я-

заних із правами людини. Він поділяє такі спра-

ви на дві категорії: пов’язані із негативними

природними правами та позитивними соціально-

економічними правами. До першої категорії на-

лежать такі права та свободи, як свобода слова,

право на приватну власність, свобода пересуван-

ня, право на приватність, права заарештованих

та затриманих осіб, право на свободу та особис-

ту недоторканність, формальна рівність, право

на життя, право на смерть тощо. До категорії по-

зитивних прав Хіршл відносить право на освіту,

охорону здоров’я, житло, постачання водою, со-

ціальний захист та забезпечення в разі безробіт-

тя, на безоплатну правову допомогу [33] , а та-

кож такі колективні права як мовні права націо-

нальних меншин [34] тощо.

Мелешевич А. А., Лозовий І. В., Свідерська А. В. Юристократія та захист соціально-економічних прав... 17

тощо). Через встановлення цих обмежень фак-

тично знижується життєвий рівень громадян,

який не може бути нижчим від встановленого за-

коном прожиткового мінімуму (згідно зі статтею

46 Конституції України), що, своєю чергою, по-

рушує право кожного громадянина на достатній

життєвий рівень, гарантований статтею 48 Кон-

ституції України. Згідно з Конституцією, таке

звуження змісту та обсягу прав людини може бу-

ти лише тимчасовим, в умовах воєнного або над-

звичайного стану. Отже, КСУ дійшов висновку,

що Верховна Рада України приймаючи Закон

України «Про Державний бюджет на 2007 рік»

не мала повноважень вносити до нього положен-

ня, які б скасовували або звужували пільги, ви-

значені іншими законами, і, як результат, визнав

їх неконституційними.

Таблиця 2 та діаграма показують динаміку

розгляду КСУ справ, пов’язаних із соціально-

економічними правами починаючи з 1998 р.: їх

загальну кількість, а також кількість «успішних»

та «неуспішних» для позивачів справ. Протягом

перших п’яти років КСУ розглянув 15 справ із

прав другого покоління. Всі без винятку рішення

по цих справах належать до «успішних», – КСУ

кожного разу визнавав наявність певного права

за певною категорією населення. В 2003 р. КСУ

виніс перше «неуспішне» рішення по справах,

пов’язаних із соціально-економічними правами.

Натомість, у 2005–2009 роках частка таких рі-

шень становить приблизно половину від усіх

розглянутих справ цієї категорії.

Таблиця 2. Справи, пов’язані з соціально-економічними

правами, розглянуті КСУ

1998

1999

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2007

2008

2009

Загальна кількість

справ другого

покоління

2 3 3 3 4 2 4 2 5 4 5

«Успішні» справи 2 3 3 3 4 1 4 1 3 2 3

«Неуспішні»

справи 0 0 0 0 0 1 0 1 2 2 2

Відсоток «не-

успішних» справ 0 0 0 0 0 50 0 50 40 50 40

Як приклад «неуспішного» для позивача рі-

шення можна навести «справу про страхові ви-

плати» від 8 жовтня 2008 р. № 1-32/2008 [38].

У конституційному поданні стверджувалось, що

положеннями Закону України «Про страхові

тарифи на загальнообов’язкове державне со-

ціальне страхування від нещасного випадку на

виробництві та професійного захворювання, які

спричинили втрату працездатності» від 22 люто-

го 2001 р. та Закону України «Про загально-

обов’язкове державне соціальне страхування від

нещасного випадку на виробництві та професій-

ного захворювання, які спричинили втрату пра-

цездатності» від 23 лютого 2007 р., якими об-

межується розмір одноразової страхової виплати

потерпілому від нещасного випадку на виробни-

цтві або професійного захворювання, які спри-

чинили втрату працездатності, і скасовується

право потерпілих на виробництві громадян на

відшкодування їм моральної (немайнової) шко-

ди за рахунок Фонду соціального страхування

від нещасних випадків на виробництві та профе-

сійних захворювань України, встановлені Зако-

ном України «Про загальнообов’язкове держав-

не соціальне страхування від нещасного випадку

на виробництві та професійного захворювання,

які спричинили втрату працездатності» від 23 ве-

ресня 1999 р., порушується конституційне право

громадян на соціальний захист у вигляді гаран-

тованого загальнообов’язковим державним

соціальним страхуванням належного матеріаль-

ного забезпечення у разі, коли з ними стався

нещасний випадок на виробництві або вони

отримали професійне захворювання. Порівняно

з попередньою редакцією, новим законом вже

не передбачалося відшкодування моральної

шкоди застрахованим особам та членам їхніх сі-

мей. Проте КСУ не погодився з такою аргумен-

тацією, пославшись на щойно прийнятий Ци-

вільний кодекс України. Суд зазначив, що ця

норма закону не порушує право громадян на со-

ціальний захист у вигляді відшкодування мо-

ральної шкоди, оскільки статтею 1167 Цивіль-

ного кодексу та статтею 237.1 Кодексу законів

про працю їм надано право відшкодовувати мо-

ральну шкоду за рахунок власника__

Наприкінці нашого дослідження зазначимо,

що теоретичні підвалини для пояснення окрес-

леної української специфіки судового захисту

соціально-економічних прав можна знайти у

розглянутій раніше конструктивістській теорії

прав людини. Теза про те, що зміст прав другого

покоління може суттєво відрізнятись залежно

від панівної концепції справедливого економіч-

ного розподілу того чи іншого суспільства, дає

можливість припустити, що зміни цього змісту

можуть мати й еволюційний характер, у випадку,

якщо економічне та політичне облаштування

суспільства проходить через трансформацію. Це

припущення отримує наочне підтвердження в

українському контексті – карколомний перехід

від соціалістичної економічної моделі до капіта-

лістичної не міг не внести суттєвих модифікацій

до змісту соціально-економічних прав.

Україна постала як держава в результаті роз-

паду радянської імперії, в основі економіки якої

лежав принцип державного планування. У СРСР,

в якому державний апарат de jure брав на себе

піклування про добробут усіх громадян, було

розроблено надзвичайно деталізовану систему

соціального захисту і пільг. Конституція СРСР

1977 р. надавала пріоритет правам другого по-

коління над природними правами. Структура

розділу 7 «Основні права, свободи та обов’язки

громадян СРСР» та статті 39 цього документа

підкреслювали привілейований статус соціально-

економічних прав. Були декларовані право на

працю, на відпочинок, на охорону здоров’я, пра-

во на соціальне забезпечення, тобто право на

матеріальне забезпечення у старості, а також

у випадку хвороби і втрати працездатності, на

житло, на освіту, право на користування досяг-

неннями культури тощо. В багатьох випадках ці

конституційні положення було розвинуто в зако-

нах і підзаконних актах.

Перехід економічних систем новонародже-

них демократій на капіталістичні рейки означав

автоматичне радикальне звуження перелічених

соціальних прав і екстенсивних гарантій, що

дов гий час досить ефективно забезпечувалися

радянською системою «розвиненого соціаліз-

му». Проте на законодавчому рівні офіційного

визнання такого звуження не відбулося. Пробле-

ма полягає в тому, що формулювання прав дру-

гого покоління, прописані, наприклад, у цивіль-

ному, житловому, сімейному, освітньому законо-

давстві радянських часів, довгий час залишались

чинними або в незмінному вигляді, або із косме-

тичними модифікаціями. Для громадян, спанте-

личених невідповідністю цих правових норм

реаліям нової системи економічної дистрибуції,

логічним кроком було оскаржити незадовільне,

на їхню думку, забезпечення своїх соціальних

прав у судах, у тому числі КСУ. Загалом, велику

кількість успішних позовів і сплеск активності

КСУ в питаннях прав другого покоління у 90-х

роках можна охарактеризувати як намагання

суспільства та КСУ спільними зусиллями

з’ясувати, в який саме спосіб змінився зміст прав

другого покоління. Тому можна припустити, що

на початку транзиту української держави до де-

мократії таке активне залучення було виправда-

ним з огляду на зазначені обставини. Проте на-

разі така потреба не є настільки нагальною.

Аналіз наведених тенденцій свідчить про те,

що потреба в узгодженні реального змісту

соціально-економічних прав надалі зменшувати-

меться із оновленням законодавчої бази України

під час транзиту до риночної економіки. Проте

годі сподіватися на зменшення кількості позовів

із соціально-економічних прав у суспільстві, де

бідність ще не сходить із порядку денного, а спо-

гади про щедрі соціальні гарантії радянських ча-

сів залишаються домінантою свідомості грома-

дян. Тому юристократії, що діє в умовах постра-

дянських суспільств, варто особливо зважати на

міркування, подібні до проміжного застережен-

ня, сформульованого у цій статті, – виявляти як-

найбільшу обережність в інтерпретації соціаль-

но-економічних прав.

Додаток. Категорії справ,

розглянутих КСУ, що пов’язані

з соціально-економічними правами

Соціальний захист (пільги, компенсації,

гарантії, пенсія, допомога тощо):

1. Справа про офіційне тлумачення терміна

«член сім’ї» від 3 червня 1999 р. № 1-8/99.

2. Справа щодо права на пільги від 6 липня

1999 р. № 1-16/99.

3. Справа про зону відчуження від 25 жовтня

2000 р. № 1-29/2000.

4. Справа про патентування підприємницької

діяльності від 21 грудня 2000 р. № 1-20/2000.

5. Справа про податки від 5 квітня 2001 р.

№ 1-16/2001.

6. Справа щодо стажу наукової роботи від

19 червня 2001 р. № 1-37/2001.

7. Справа щодо пільг, компенсацій і гарантій від

20 березня 2002 р. № 1-15/2002.

8. Справа про фінансування житла для військо-

вослужбовців від 13 червня 2002 р.

№ 1-23/2002.

9. Справа про ветеранів органів внутрішніх

справ від 27 лютого 2003 р_ｧ___. № 1-19/2003.

10. Справа про соціальний захист військовос-

лужбовців та працівників правоохоронних

органів від 17 березня 2004 р. № 1-13/2004.

11. Справа про зупинення дії або обмеження

пільг, компенсацій і гарантій від 1 грудня

2004 р. № 1-27/2004.

Справа про надання допомоги по тимчасовій

непрацездатності від 17 березня 2005 р.

№ 1–10/2005 («неуспішне» рішення).

13. Справа про рівень пенсії і щомісячного до-

вічного грошового утримання від 11 жовтня

2005 р. № 1-21/2005.

14. Справа про перерахунок пенсій військовос-

лужбовців від 14 червня 2007 р. № 1-12/2007

(«неуспішне» рішення).

15. Справа про гарантії незалежності суддів від

18 червня 2007 р. № 1-23/2007.

16. Справа про соціальні гарантії громадян від

9 липня 2007 р. № 1-29/2007.

17. Справа за конституційним зверненням грома-

дянина Мнишенка Сергія Костянтиновича що-

до офіційного тлумачення положень частини

четвертої статті 50 Закону України «Про про-

куратуру» від 25 жовтня 2007 р. № 1-13/2007.

18. Справа щодо предмета та змісту закону про

Державний бюджет України від 22 травня

2008 р. № 1-28/2008.

19. Справа про збалансованiсть бюджету від

27 листопада 2008 р. № 1-37/2008.

20. Справа про допомогу по безробіттю звільненим за

угодою сторін від 28 квітня 2009 р. № 1-19/2009.

21. Справа за конституційним поданням 55 на-

родних депутатів України щодо конституцій-

ності положень статті 57 Закону України «Про

Державний бюджет України на 2009 рік» від

20 травня 2009 р. № 1-16/2009 («неуспішне»

рішення).

22. Справа за конституційним поданням 55 на-

родних депутатів України щодо конституцій-

ності пункту 10 Постанови КМУ «Деякі пи-

тання соціального захисту окремих категорій

громадян» від 8 вересня 2009 р. № 1-27/2009.

23. Справа за конституційним поданням Верхов-

ного Суду України щодо конституційності

положень пункту 2 частини 1 статті 49, дру-

гого речення статті 51 Закону України «Про

загальнообов’язкове державне пенсійне стра-

хування» від 7 жовтня 2009 р. № 1-32/2009.

Відшкодування шкоди державою:

24. Справа про відшкодування шкоди державою

від 3 жовтня 2001 р. № 1-36/2001.

25. Справа про відшкодування моральної шкоди

Фондом соціального страхування від 27 січня

2004 р. № 1-9/2004.

26. Справа про страхові виплати від 8 жовтня

2008 р. № 1-32/2008 («неуспішне» рішення).

Медичні послуги:

27. Справа про платні медичні послуги від

25 листопада 1998 р. № 1-29/98.

28. Справа про безоплатну медичну допомогу

від 29 червня 2002 р. № 1-13/2002.

Освіта:

29. Справа про безоплатне користування шкіль-

ними підручниками від 21 листопада 2002 р.

№ 1-29/2002.

30. Справа про доступність і безоплатність осві-

ти від 4 березня 2004 р. № 1-4/2004.

Родина:

31. Справа про різницю у віці між усинов-

лювачем та дитиною від 3 лютого 2009 р.

№ 1-4/2009 («неуспішне» рішення).

Права національних меншин:

32. Справа про застосування української мови

від 14 грудня 1999 р. № 1-6/99.

33. Справа про розповсюдження іноземних філь-

мів від 20 грудня 2007 р. № 1-46/2007 («неу-

спішне» рішення).

34. Справа про мову судочинства від 22 квітня

2008 р. № 1-18/2008 («неуспішне» рішення).

35. Справа за конституційним поданням 52 на-

родних депутатів щодо конституційності По-

станови КМУ «Про внесення змін до Поло-

ження про загальноосвітній навчальний за-

клад» від 2 лютого 2010 р. № 1-11/2010

(«неуспішне» рішення).

Трудові відносини (профспілки, право

на працю):

36. Справа про тлумачення терміна «законодав-

ство» від 9 липня 1998 р. № 17/81-97.

37. Справа про профспілку, що діє на підприєм-

стві, від 29 жовтня 1998 р. № 1-31/98.

38. Справа про свободу утворення профспілок

від 18 жовтня 2000 р. № 1-36/2000.

39. Справа про атестацію державних службовців

від 8 липня 2003 р. № 1-25/2003 («неуспіш-

не» рішення).

1. Див.: Hirschl R. Towards Juristocracy : The Origins and Consequences

of New Constitutionalism / R. Hirschl. – Harvard : Harvard

University Press, 2004.

2. Див.: Sweet A. S. Governing with Judges : Constitutional Politics

in Europe / A. S. Sweet. – Oxford : Oxford University Press,

2000.

3. Див.: Scheppele K. L. «Democracy by Judiciary (or Why

Courts Can Sometimes Be More Democratic Than Parliments)»

Paper presented at the Conference on Constitutional Courts,

Washington University in St. Louis, Nov. 1–3, 2001 [Electronic

resource] / K. L. Scheppele // Mode of access: http://law.wustl.

edu/higls/conferences/ConstitutionalConf/papers/ScheppelePaper.

pdf. – Title from the screen.

4. Див.: Franck M. J. Against the Imperial Judiciary : The Supreme

Court vs. the Sovereignty of the People / M. J. Franck. –

Lawrence : University Press of Kansas, 1996.__

Goldstein, L. F. «From Democracy to Juristocracy?» /

L. F. Goldstein // Law & Society Review 38: 3 (2004): 611–

629. – P. 613.

6. Sweet A. S. Governing with Judges : Constitutional Politics in

Europe / A. S. Sweet. – Oxford : Oxford University Press,

2000. – P. 31.

7. Див.: Least Dangerous Branch or Imperial Judiciary? [Electronic

resource]. – Mode of access: http://www1.voanews.com/

english/news/a-13-2005-03-07-voa48-67525242.

html?moddate=2005-03-07. – Title from the screen; також

див.: Howard A. E. Dick, «A Traveler from an Antique Land:

The Modern Renaissance of Comparative Constitutionalism» /

A. E. Dick Howard // Virginia Journal of International Law 50:

2009. – P. 34.

8. Brown v. Board of Education, 347 U.S. 483 (May 17, 1954).

9. Roe v. Wade, 410 U.S. 113 (January 22, 1973).

10. Hirschl R. Towards Juristocracy : The Origins and Consequences

of New Constitutionalism / R. Hirschl. – Harvard : Harvard

University Press, 2004. – P. 7–8.

11. Ibid. – див. розділ І, с. 17–31, також див.: Hirschl Ran. «The

Political Origins of Judicial Empowerment Through Constitutionalization:

Lessons from Four Constitutional Revolutions» /

Ran Hirschl // Law & Social Inquiry, 25: 1 (2000): 91–149.

12. Forbath W. E. «Constitutional Welfare Rights : A History, Critique,

and Reconstruction» Fordham Law Review 1821 (2001),

цит. за: William E. Forbath, Lawrence. Sager «Symposium:

Comparative Avenues In Constitutional Law» / Lawrence William

E. Forbath // Texas Law Review. – 2004. – 60. –

P. 1664.

13. Шеппели К. Л. Защита социальных прав с позиций реаль-

ной политики / К. Л. Шеппели // Конституционное право :

восточноевропейское обозрение. – 2003. – № 1. – С. 52–66.

14. Див.: Hirschl R. Towards Juristocracy... – Chapter І; Beatty David.

«The Last Generation: When Rights Lose Their Meaning»

// Human Rights and Judicial Review: A Comparative Perspective

/ David Beatty [in D. Beatty (ed.)]. – Dordrecht : Martinus

Nijhoff, 1994.

15. Подібні міркування див.: Hirschl R. Towards Juristocracy... –

P. 127.

16. Див.: Isacharoff S. «Symposium: Constitutional Courts in the

Field of Power Politics: Constitutionalizing Democracy in Fractured

Societies» / S. Isacharoff // Texas Law Review, 6: 2004.

17. Sweet A. S. Governing with Judges: Constitutional Politics in

Europe / A. S. Sweet. – Oxford : Oxford University Press,

2000. – P. 196.

18. Siegan B. H. «Against the Imperial Judiciary, by Franck M. J.» :

book review / B. H. Siegan // The Independent Review 2: 1

(1997).

19. Див.: Franck M. J. Against the Imperial Judiciary... – P. 204,

також пор. Siegan B. H. Against the Imperial Judiciary, by

Franck M. J.”.

20. Див.: Goldstein L. F. «From Democracy to Juristocracy?». –

P. 620.

21. Hirschl R. Towards Juristocracy.... – P. 2.

22. Ibid. – P. 16.

23. Sweet A. S. Governing with Judges… – P. 1.

24. Ibid. – P. 129.

25. Ibid. – P. 130.

26. Sadurski W. Rights Before Courts / W. Sadurski. – Dordrecht :

Springer, 2007. – P. 37–39, також пор. c. 63.

27. Sweet A. S. Governing with Judges… – P. 196.

28. Sadurski W. Rights Before Courts... – P. 28.

29. Ibid. – P. 29.

30. Див. табл. в: Hirschl, R. Towards Juristocracy... – P. 106.

31. Hamilton A. «The Federalist No. 78» / J. Hamilton, J. Jay Madison

// The Federalist : A Commentary on the Constitution of

the United States. – New York : The Modern Library, 2000. –

P. 495.

32. Hirschl R. Towards Juristocracy… – P. 106–107.

33. Ibid. – P. 107.

34. Як правило, колективні права належать до прав третього

покоління.

35. Дані стосовно Канади, Нової Зеландії, ПАР та Ізраїлю взято

з праці Рана Хіршла (Hirschl R. Towards Juristocracy... –

P. 106). Дані по Україні підраховані авторами статті.

36. Перелік справ по правам людини другого покоління див.

у додатку.

37. Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 р.

№ 6-рп.2007 у справі за конституційним поданням 46 на-

родних депутатів України щодо відповідності Конституції

України (конституційності) положень статей 29, 36, части-

ни другої статті 56, частини другої статті 62, частини пер-

шої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43,

44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України

«Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа fs21 про

соціальні гарантії громадян).

38. Рішення Конституційного Суду України від 8 жовтня

2008 р. № 20-рп/2008 у справі за конституційним подан-

ням Уповноваженого Верховної Ради України з прав лю-

дини щодо відповідності Конституції України (конститу-

ційності) положень підпункту «б» підпункту 4 пункту 3

статті 7 Закону України «Про страхові тарифи на загально-

обов’язкове державне соціальне страхування від нещасно-

го випадку на виробництві та професійного захворювання,

які спричинили втрату працездатності», пункту 1, абзацу

третього пункту 5, пункту 9, абзаців другого, третього

пункту 10, пункту 11 розділу I Закону України «Про вне-

сення змін до Закону України “Про загальнообов’язкове

державне соціальне страхування від нещасного випадку

на виробництві та професійного захворювання, які спри-

чинили втрату працездатності”» (справа про страхові ви-

плати).

A. Meleshevych, I. Lozovyi, A. Sviderska

JURISTOCRACY AND THE PROTECTION OF THE SECOND-GENERATION

POSITIVE RIGHTS BY THE CONSTITUTIONAL COURT OF UKRAINE

The article explores the emergence and the current state of the juristocracy phenomenon, as well as its

infl uence on second-generation positive rights. The focus is on the specifi cs and dynamics of the Constitutional

Court of Ukraine's decisions in this category of cases.

Keywords: juristocracy,




1. летнего возраста; прошедшие инструктивнометодический семинар по подготовке к работе в лагере
2. Правовая характеристика трудового договора
3. Феномен социального успеха и жизненный путь
4. Основные направления повышения эффективности инвестиционной деятельности в Украине
5. Cырьё, материалы, способы изготовления упаковочных материалов и тары из металла для мясных консервов
6. Религия Майя
7. Инфекционная энтеротоксемия овец
8. Поняття предмет принципи та функції трудового права Протягом усього життя людина не може обійтися бе
9. Тема- Предыстория и социальнофилософские предпосылки социологии как науки
10. Статистика биржевой деятельности
11. 101~97 ПРИЛ. Д ФОРМА 6
12. Договор розничной купли-продажи.html
13. ВМЕСТО ПРЕДИСЛОВИЯ Единственная радость нашей жизни
14. Совершенствование организационной структуры ООО
15. Доклад- Влияние средств ритмической гимнастики на показатели физического развития и двигательных качеств
16. химическими и геометрическими свойствами поверхностного слоя детали
17. тема Управление финансами
18. тема органів управління
19. Тема 26Теоретические и методические основы обученияиностранным языкам в начальной школе При чтении наст
20. талантливый сатирик юморист

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе