Для успішної діяльності організації необхідні ефективні комунікації

Работа добавлена на сайт samzan.net:

1. Для успішної діяльності організації необхідні ефективні комунікації. Керівник, виконуючи свою роль і здійснюючи основні функції, за допомогою якісної і своєчасної інформації може ефективно впливати на реалізацію поставлених цілей. Дослідженнями встановлено що майже 50% інформації не доходить до підлеглих. У багатьох випадках повідомлення сприймаються неправильно і тому обмін інформацією стає неефективним.

Завдання полягає в тому, щоб насамперед вміло використовувати різноманітні види комунікації, серед яких відзначаємо:

Інформування, передача інформації. До цього виду комунікацій відносимо читання лекцій, виступи, бесіди, проведення нарад і зборів.

Експресивна комунікація, яка виражається в силі прояву почуттів, переживань (зустрічі після довгої розлуки).

Переконуюча, означає прагнення вплинути на інших (висловлення захоплення, прохання, переконання, що особливо важливо до політичних діячів, юристів).

Соціально-ритуальна, яка передбачає використання норм і звичаїв соціально-культурної поведінки (процедура знайомства, звичаї, гостинність).

Паралінгвістична комунікація, передбачає спілкування за допомогою міміки, виразу очей і рота, а також у позі рухів. Можливості несловесних повідомлень не слід применшувати, тому що у ряді випадків одними словами не можна передати усі емоції.

Різноманітні види комунікації можна поділити на:

Усну, письмову і візуальну за формою подання. Усна комунікація є найбільш ефективною, яка може передавати усі деталі і виключати неправильне розуміння. Письмова комунікація не допускає найменших неточностей, вимагає часу, веде до зайвої бюрократизації управлінського процесу.

2.  Елементарні компоненти і засоби комунікації

Безпосереднє, «живе» спілкування людей завжди неповторне, оскільки у ньому беруть участь особистості з різним внутрішнім світом, звичками, уподобаннями тощо; сам процес інтеракції відбувається у конкретній ситуації; тематика, яка обговорюється учасниками, може стосуватись найрізноманітніших проблем; результати спілкування бувають непередбачувані тощо. Водночас у будь-якому типі спілкування є спільні елементи, які уможливлюють сам процес інтеракцїї, взаємодію учасників. Це елементарні компоненти і засоби комунікації.

Елементарні компоненти комунікації. До них належить адресант, адресат, повідомлення, канал комунікації. інформаційний шум, фільтри, зворотний зв'язок, Контекст і ситуація:

1) адресант (автор, мовець). Він є джерелом повідомлення. Спирається на існуючі в конкретному суспільстві стратегії презентації інформації. Може реалізувати свої інтенції у формі усного дискурсу, листа, скарги, роману, урочистих зборів тощо. Адресант кодує свої повідомлення і подає їх у відповідних формах, доступних для адресата (слухача, читача, аудиторії);

2) адресат. Кінцевий «споживач» повідомлення. Сприймає повідомлення і відповідно до своїх когнітивних стратегій і конкретних умов інтерпретує повідомлення адресанта;

3) повідомлення. Це інформація, втілена у конкретний код і передана за допомогою відповідного каналу спілкування. Може реалізуватися засобами мови та інших знакових (семіотичних) систем, зокрема жестами, мімікою, рухами та поставами, схемами, діаграмами тощо;

4) канал комунікації. «Міст», що поєднує адресанта й адресата. Кожне повідомлення вимагає свого власного шляху передавання від джерела інформації до споживача;

5) інформаційний (комунікативний) шум. Це вибіркове сприйняття, семантичні перешкоди, інформаційні перевантаження, слабкий зворотний зв'язок тощо. Він Може виникати внаслідок перекручень у каналах комунікації, деформування інформації самими учасниками комунікації тощо;

6) фільтри. Це соціальні, психологічні, фізичні та інші обмеження, накладені на інформацію в процесі комунікації. З боку адресанта -- відбір інформації для повідомлення. Фільтри можуть бути внутрішніми (психологічними: недовіра, невпевненість тощо) або зовнішніми (цензура, заборони, табу тощо). З боку адресата фільтрами можуть виступати несприйняття мовця як авторитета, недовіра до нього тощо;

7) зворотний зв'язок (зворотна інформація). Ним є реакція адресата на повідомлення, яка допомагає адресантові орієнтуватись в його особі, переконатись у мірі дієвості своїх аргументів, досягненні чи недосягненні предметної та комунікативної мети тощо. Реакція може бути словесною або несловесною (жестовою, мімічною, спонтанно руховою тощо);

8) контекст і ситуація. Це місце і час здійснення спілкування; наявність чи відсутність безпосереднього контакту; можливість бачити, чути адресата; кількість учасників комунікації, офіційність чи неофіційність спілкування; наявність «чужих»; «своя» чи «чужа» територія спілкування тощо.

3. Функції спілкування. Мова йде про підхід, що виділяє три основні класи таких функцій: інформаційно-комунікативну, регулятивно-комунікативну та афективно-комунікативну.

Інформаційно-комунікативна функція спілкування охоплює все, що має відношення до передачі та прийому інформації людиною. Йдеться не лише про готову інформацію, а також й про інформацію, яка створюється.

Регулятивно-комунікативна функція спілкування забезпечує не лише пізнання, а й регуляцію поведінки суб'єктів спілкування. З цією функцією пов'язані і способи впливу людей одне на одного: переконання, навіювання, наслідування, зараження, тощо.

Афективно-комунікативна функція спілкування відноситься до емоційної сфери особистості, визначає її ставлення до явищ навколишнього світу.

Основні функції спілкування

Лис 16 2012 / 11:06 am Написав: admin Прокоментуй!

Наскільки важлива комунікація в нашому суспільстві? Деякі вчені відповіли б, що без неї не було б самого суспільства. Не так часто ми замислюємося, яку роль відіграє спілкування в нашому житті, спілкування з іншими людьми, знайомими і незнайомими. Якщо взяти якусь групу людей і виключити компонент спілкування з їхнього арсеналу, то навряд чи вони зможуть досягти якої-небудь поставленої задачі.

Якщо таке положення речей, то функції спілкування являють собою щось дійсно важливе, фактично незамінне в тому вигляді, в якому це представлено зараз. Ми любимо сперечатися про важливість тієї чи іншої науки, завжди забуваючи про те, яку роль виконує мова, лінгвістика, психологія та філософія.

Отже, які функції спілкування можна виділити? Варто обмовитися, що вчені так і не зійшлися в думці щодо єдиної класифікації, тому зустрічаються різні варіанти набору функцій.

Широке визначення

Почати краще з широкого визначення основних функцій. У даному випадку мається на увазі те, що люди в суспільстві спілкуються між собою з різними цілями. Проте всі вони досить легко і успішно діляться на кілька видів і груп.

  Регулятивно-комунікативна функція.

  Ефективно-комунікативна функція.

У першому випадку маються на увазі конкретні норми поведінки, прийняті в суспільстві. Це негласні правила, яким все слідують. Спілкування виступає як досить потужний інструмент регуляції, саме завдяки цьому всі члени суспільства швидко переймають основні норми поведінки. Таким чином, у функції спілкування входить регуляція власної поведінки і поведінки навколишніх людей.

Варто відзначити, що саме завдяки цій функції вдається створювати єдине і цілісне суспільство або окремі групи людей, здатні вирішувати завдання і досягати певних цілей.

Під еффектіно-комунікативною функцією розуміється емоційна складова спілкування. Люди діляться не лише інформацією, але й емоціями, без цього складно уявити “живу” комунікацію. Цим пояснюється бажання використовувати в інтернет-листування “смайлики”, тому що вони допомагають виразити відсутні емоції.

Вузькі аспекти

Будь функції спілкування психологія трактує по-різному, тому що саме воно складається з безлічі аспектів.

У більш вузькому сенсі можна розділити різні цілі залежно від їх мети. Це досить точна і цікава класифікація. Деякі фахівці дотримуються саме такої теорії.

  Контактна – спілкування заради встановлення контакту з іншою людиною.

  Спонукальна – спілкування з метою підштовхнути співрозмовника до чого-небудь.

  Інформаційна – спілкування для обміну інформацією.

  Координаційна – спілкування для узгодження дій і координації в роботі.

  Емотивна – спілкування з метою передачі емоцій і почуттів.

Педагогічне спілкування

Особливе місце займає педагогічне спілкування, тобто спілкування між викладачем і учнями. Даний тип дещо вибивається з загальної класифікації, тому що поєднує в собі кілька інших функцій – координаційну, інформаційну, спонукальну, контактну і т.д. Функції педагогічного спілкування набагато складніше і обширніше, ніж можуть здатися на перший погляд.

У процесі дорослішання дитина проходить різні стадії соціалізації та становлення особистості. Навряд чи цей процес може бути повноцінним без спілкування. У структуру входить перцептивний компонент – безпосереднє сприйняття і навчання з відповідною оцінкою і особистим осмисленням нової інформації.

Не можна недооцінювати функції спілкування в сучасному світі. На цьому будуються будь-які взаємини, а без цього не вийде досягати поставлених цілей, рухатися вперед, щоб освоювати нові знання та інше. Це ключовий момент у розвитку суспільства та окремої групи людей.

4. " Закони спілкування" - найзагальніші нежорсткі тенденції, які наявні у всіх типах групового і масового спілкування. Комунікативні закони пов'язані із закономірностями процесу комунікації, психологічними особливостями учасників спілкування, їх соціальними ролями. Російський мовознавець Й.Стернін виокремлює наступні основні закони спілкування:

1.  Закон дзеркального розвитку спілкування: у процесі спілкування співрозмовники імітують стиль один одного.Така імітація відбувається автоматично, підсвідомо.

Дія закону віддзеркалення починається тоді, коли хтось із учасників спілкування відхиляється від його норм. У разі породження конфлікту дію цього закону можна нейтралізувати: якщо хтось починає кричати, а йому демонстративно відповідають тихо й повільно, то співрозмовник (за законом віддзеркалення) стане говорити тихіше.

1.  Закон залежності ефективності спілкування від комунікативних зусиль: ефективність спілкування прямо пропорційна комунікативним зусиллям. Тобто, щоб досягти комунікативного успіху, необхідно застосовувати весь арсенал вербальних і невербальних засобів, дотримуватись законів, правил, конвенцій спілкування, норм етикету тощо.
2.  Закон прогресивного зростання нетерпіння слухачів: чим довше говорить мовець, тим неуважнішими і нетерплячішими стають його слухачі. Ефективне мовлення повинне бути коротким і тривати не довше 10 хвилин.
3.  Закон зниження рівня інтелекту аудиторії зі збільшенням її чисельності: чим більше людей слухає промовця, тим нижчим є середній рівень інтелекту аудиторії. У цьому законі знаходить своє втілення "ефект натовпу", який полягає у тому, що в натовпі людина гірше мислить логічно, активізується права півкуля, що відповідає за емоції. Тому в натовпі посилюються емоційні реакції і послаблюється інтелектуальна діяльність, знижується критичність сприйняття.
4.  Закон комунікативного самозбереження: людина у спілкуванні намагається зберегти досягнуту нею комунікативну рівновагу. Цей закон дає змогу людині підтримувати внутрішній спокій, рівновагу,трансформуючи дратівливу інформацію в спокійнішу.
5.  Закон ритму спілкування: співвідношення говоріння і мовчання в мовлені кожної людини - постійна величина. У кількісному вияві вона становить приблизно 1:23.Отже людина говорить менше, ніж мовчить. Звичайний ритм спілкування необхідно витримувати. В іншому випадку можлива поява психічного неспокою, стресів, погіршення настрою і загального стану здоров'я.
6.  Закон мовленнєвого самовпливу: словесне втілення ідеї або емоції формує цю ідею або емоцію у мовця. Як свідчить практика, словесне втілення певної думки дає змогу людині впевнитися в ній, остаточно утвердити її для себе. На цьому законі, зокрема, ґрунтується аутогенне тренування, в основі котрого — словесні команди, які подає людина сама собі і які регулюють її психічні та фізичні стани: «Я спокійний, серце б'ється рівно, у мене хороший настрій» тощо.
7.  Закон довіри до зрозумілих висловлювань: чим простіше мовець висловлює свої думки, тим краще його розуміють і більше йому вірять. Йдеться про апеляцію до вічних і простих істин. Цей закон стосується також форми висловлення згаданих істин: вона не повинна бути ускладненою.
8.  Закон притягування критики: чим більше людина виділяється в оточенні, тим більше про неї лихословлять і критикують її вчинки. Дію цього закону пояснюють психологічно: все, що привертає увагу, стає предметом обговорення; концентруються ж переважно на недоліках людей, що певним чином виділилися, з метою опустити їх до свого рівня.
9.  Закон самовиникнення інформації: у разі дефіциту інформації в певній групі спілкування інформація самопороджується у вигляді чуток. Раз народившись, вони можуть стати причиною появи інших чуток.
10.  Закон модифікації нестандартної комунікативної поведінки учасників спілкування: якщо співрозмовник у спілкуванні порушує комунікативні норми, інший співрозмовник змушує його змінити комунікативну поведінку. Цей закон конкурує із законом віддзеркалення: перемагає один із цих законів, залежно від ситуації, особистостей учасників спілкування, їхніх комунікативних ролей, статусів, психології, ментальних станів тощо.
11.  Закон прискореного поширення негативної інформації: інформація негативного змісту має тенденцію до швидшого поширення, ніж позитивна. Дія цього закону пов'язана з підвищеною увагою людей до негативних факторів, оскільки позитивне швидко сприймають за норму і перестають обговорювати.
12.  Закон спотворення інформації («зіпсутого телефону»): будь-яка інформація, яку передають у групі спілкування, спотворюється в процесі передавання. Міра спотворення інформації прямо пропорційна кіль¬кості осіб, які її передають. Причини спотворення — суб'єктивна інтерпретація інформації кожною особою, яка її отримує, а також дія «правила коментування», тобто особистісного ставлення до змісту інформації.
13.  Закон емоційної афіліації («зараження»): особи, які перебувають в однаковому емоційному стані, прагнуть об'єднатися в групу і спілкуватися один з одним. Збуджені люди створюють групи і навіть натовпи; люди її поганому настрої шукають друзів по нещастю; веселій людині хочеться спілкуватися з веселими партнерами.
14.  Закон мовленнєвого посилення емоцій: емоційні вигуки людини посилюють емоцію, яку ця людина переживає в цей час. Встановлено, що словесна констатація емоції посилює її в півтора-два рази. Це явище активно використовують у пропаганді, рекламі,

медитативних і релігійних практиках.

1.  Закон мовленнєвого поглинання емоцій: у разі послідовної вдумливої розповіді про емоцію, яку переживають, вона поглинається мовленням і зникає. Висловлене у зв’язній розповіді емоційне переживання і вислухане кимось «зникає» разом зі словами, використаними для розповіді. Слова ніби всмоктують емоцію, забирають її в людини. Це явище відоме як «поскаржитись комусь на життя».
2.  Закон емоційного пригнічування логіки: перебуваючи в емоційному стані, людина втрачає логічність і аргументованість мовлення. Збуджену людину логікою не переконати, з нею слід спілкуватись спокійно, не сперечаючись, демонстративно погоджуватися, потроху знижувати рівень її збудженості, заспокоювати, щоб згодом задіти логіку.

Знання комунікативних законів та вміння використовувати їх є важливими складовими комунікативної компетенції кожної освіченої людини.

5. Спілкува́ння визначається як передання інформації у будь-якій формі від однієї особи до іншої безпосередньо або за допомогою засобів зв'язку будь-якого типу. Спілкування єприватним, якщо інформація передається та зберігається за таких фізичних чи юридичних умов, при яких учасники спілкування можуть розраховувати на захист інформації від втручання інших осіб (Стаття 258 Кримінального процесуального кодексу України).

Процес спілкування

За характером комунікантів у просторі та часі розрізняють спілкування:

1.  контактне
2.  дистантне

Поняття контактного спілкування зрозуміле: співрозмовники поряд. При контактному спілкуванні важливими компонентами є ситуація, жести, міміка та інтонація.

До видів дистантного спілкування належать такі, де комуніканти розділені простором і часом. Це може бути розмова телефоном, спілкування у листах тощо.

За наявністю чи відсутністю будь-якого посередника розрізняють спілкування безпосереднє (пряме) — опосередковане (непряме). Для прямого спілкування — це зазвичай розмова, бесіда, доповідь тощо

До видів опосередкованого спілкування належать і телефонна розмова, і лист, і передавання інформації через радіо, телебаченню, книгу. Саме розвиток опосередкованого спілкування спричинив утворення цілих галузей виробництва й спеціалізовані заклади: радіо-, телестудії; видавництва й типографії, пошту, телеграф, телефонні станції тощо, а також армію робітників, які їх обслуговують.

За формою існування мови розрізняють спілкування усне — письмове.

Усне спілкування, як правило, пов'язане з ознаками контактності і безпосередності, а письмове — з ознаками дистантності й опосередкованості. У письмовому тексті втілюються складніші форми мислення, що відображаються у складніших мовних формах: відокремлені звороти, експресивні синтаксичні фігури і багато інших.

Письмовий текст вимагає обдумування. Такий текст є зафіксованим. Усний текст разом з ситуацією, жестами, мімікою, інтонацією дозволяє щось не сказати, не припускає переробки тексту, крім уточнень («Слово — не горобець: вилетить — не спіймаєш»).
З погляду змінної — постійної позиції «я — мовця» і «ти — слухача» розрізняють спілкування:

1.  діалогічне
2.  монологічне.

Діалог утворюється зміною ролей «я» і «ти», що організовує текст як суму реплік. Існує своєрідний зв'язок «я» (адресанта) і «ти» (адресата).

За кількістю учасників розрізняють спілкування

1.  міжособистісне (особисте)
2.  масове.

Кількісні відношення «1-1» і «1- декілька» приводять до міжособистісної комунікації, відношення «1- багато» — до масової (радіо, преса, телебачення).

З погляду ситуації спілкування і взаємостосунків тих, хто спілкується, розрізняють спілкування:

1.  приватне
2.  офіційне.

На відміну від приватного, офіційне спілкування обмежене правилами взаємної поведінки і стосунків комунікантів як представників організації, групи, тому такий текст містить чимало клішованих, стереотипних компонентів (тексти ділових переговорів, протоколів, офіційно-ділових паперів тощо).

1. 1 Общая характеристика территориального управления Министерства социального развития Пермского края по Г
2. 2002 N 152ФЗ от 2204
3. .914031 Коробко В.1
4. I Что такое орнамент
5. Чудомастера Программное содержание Воспитывать у детей уважение и интерес к народным промыслам
6. Политическая корректность, или языковой такт
7. принципиальные переговоры или гарвардский метод ведения переговоров
8. Шляхи вдосконалення інформаційного забезпечення менеджменту підприємства
9. Сибирский государственный медицинский университет Федерального агентствапо здравоохранению и социально
10. Курсовая работа- Градостроительный анализ Чертаново Южное
11. ПРИДНІПРОВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ БУДІВНИЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИ КАФЕДРА МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІКИ
12. Основные направления повышения эффективности инвестиционной деятельности в Украине
13. Земщина
14. При бурении скважин бурстанками шарошечного бурения запыленность может достигать 300 ~ 1900 мг - м3
15. Анализ геологических данных по результатам структурного бурения
16. Сказка. КОНСПЕКТ ЗАНЯТИЯ по развитию речи- В гости к временам года
17. тема научных знаний.html
18. Договор купли-продажи недвижимости
19. РЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук.html
20. Реферат- Методы воздействия, электропрогона и простукивания для поиска неисправностей РЭС

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе