Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Комунальний вищий навчальний заклад
«БЕРИСЛАВСЬКИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ КОЛЕДЖ»
Херсонської обласної ради
Предметно-циклова комісія
викладачів фізичного виховання
СЛОВНИК - ДОВІДНИК
з предмету
"Теорія і методика фізичного виховання"
для студентів спеціальності 5.01010201
«Початкова освіта»
Укладач:
старший викладач,
спеціаліст вищої категорії
В. О. Лактіонов
Розглянуто і затверджено
на засіданні предметної (циклової) комісії викладачів фізичного виховання
Протокол № ____ від _________
Голова предметної (циклової) комісії: ___________________ Лактіонов В. О.
A
Абсолютна сила (від лат. absolutus — необмежений, доверше ний) — максимальна сила, яку виявляє людина у будь-якому русі не залежно від маси її тіла. АС використовується для оцінки рівня роз витку власне силових здібностей.
Адаптація (лат. adaptatio, від adapto — пристосовую) — присто сування організму або окремих його систем до змін навколишнього середовища, величини і характеру фізичних навантажень.
Адаптивна фізична культура — напрям фізичної культури, об'єктом пізнання, впливу й оздоровлення якого є хворі люди.
Адинамія (від грец. а — префікса, що означає заперечення, від сутність і δυνάμις; — сила) — практично нульова рухова активність.
Аеробіка (від грец. anp — повітря і βίος — життя) — система вправ у циклічних видах спорту, пов'язаних з проявом витривалості (ходьба, біг, плавання і т. п.), яка спрямована на підвищення функціо нальних можливостей серцево-судинної і дихальної систем; комплекс оздоровчих фізичних вправ, котрі виконуються у супроводі музики. А належить до великих форм занять фізичними вправами.
Аеробна працездатність (від грец. άήρ — повітря) — здатність організму тривалий час виконувати фізичну роботу при достатній кі лькості кисню, що поступає у внутрішнє середовище.
Акселерація (від лат. acceleratio — прискорення) —прискорений індивідуальний розвиток, за якого середньофізичні та психофізіологі чні константи дитини або підлітка випереджають оптимальні.
Активна гнучкість (від лат. activus — діяльний, дійовий) — зда тність людини виконувати рухи з великою амплітудою за рахунок власних м'язових зусиль.
Активний відпочинок — діяльність, яка передбачає чергування роботи окремих м'язових груп організму, а також зміну її характеру та умов з метою прискорення відновлювальних процесів.
Алактатна витривалість (від лат. lac (lactis) — молоко) — здат ність використовувати енергію креатинфосфокіназної реакції. АВ — складова анаеробних можливостей організму.
Алгоритм розвитку рухової дії в процесі навчання — просу вання від незнання та невміння до досконалого і свідомого оволодіння комплексом навичок на основі теоретико-практичних концепцій на вчання: а — незнання, невміння; б — знання рухового завдання; в — уявлення про рухову дію (її «образ»); г — рухове вміння; ґ — рухова навичка; д — суперуміння (система навичок вищого порядку).
Амбідекстрія (від лат. ambo — обидва і dexter — правий) — од наковий розвиток функцій правої та лівої рук і ніг (рухова симетрія володіння обома кінцівками).
Анаеробна працездатність (від грец. ava — префікса, що озна чає зворотну дію і άήρ) — здатність організму виконувати фізичну роботу при недостатній кількості кисню, що поступає у внутрішнє се редовище, порівняно з його потребою.
Антиципаційні реакції — випереджувальне відображення дійс ності, що включає передбачення і упереджувальні дії.
Антиципація (лат. anticipatio, від anticipo — наперед засвоюю, сприймаю заздалегідь) — здатність визначати наперед дії суперника.
Б
Будова тіла — розміри, форми, пропорції та особливості взаєм ного розташування частин тіла людини, а також особливості розвитку кісткової, жирової і м'язової тканин.
В
Варіативність техніки (від лат. variatio — зміна) — характерис тика рухових дій, яка свідчить про здатність спортсмена оперативно їх коректувати залежно від умов змагальної боротьби.
Вибухова сила — здатність людини проявляти максимальні си лові можливості за найкоротший час. ВС характеризується старто вою і прискорюючою силою. Належить до швидкісно-силових здібно стей.
Види спорту — сформовані й виокремлені в ході розвитку спор ту відносно самостійні складові змагальної діяльності, кожна з яких характеризується своїм предметом змагань, особливим складом дій та способами ведення спортивної боротьби (технікою і тактикою), пев ними правилами змагань.
Визначальна ланка техніки рухів — найважливіша частина пе вного способу вирішення рухового завдання.
Викладання — діяльність учителя в процесі навчання, що поля гає у постановці перед учнями пізнавальних завдань, повідомленні нових знань, організації спостережень, теоретичних і практичних за нять, керівництві роботою учнів із засвоєння, закріплення й застосу вання знань, умінь та навичок, у перевірці їхньої якості.
Витривалість — здатність протистояти фізичній втомі в процесі м'язової діяльності. Розрізняють загальну і спеціальну В.
Вихідне положення — просторова характеристика техніки фізи чних вправ, яка визначається оптимальним взаєморозташуванням ла нок опорно-рухового апарату перед початком рухів і обумовлюється концентрованим втіленням цілеспрямованої готовності до дій з метою наступного ефективного їхньої виконання.
Виховання — процес цілеспрямованої, систематичної, організо ваної і планомірної взаємодії вихователя і вихованця, під час якого відбувається вплив на свідомість, підсвідомість, пізнавальну, емоцій но-вольову та мотиваційну сфери виховання з метою формування в останнього наукового світогляду, високих моральних, громадських і професійних рис для становлення й вдосконалення його особистості.
Виховання фізичних якостей — цілеспрямований вплив на роз виток фізичних якостей людини за допомогою нормованих функціо нальних навантажень.
Відкладений (слідовий) тренувальний ефект (лат. effectus — виконання, дія, від efficio — дію, виконую) — зміни, що відбуваються в організмі у пізніх фазах відновлення — після тренування, протягом наступних днів.
Відновлення — сукупність зворотних змін, які відбуваються піс ля припинення фізичних вправ у діяльності функціональних систем, що забезпечували їхнє виконання. Розрізняють В поточне (у ході виконання вправ), швидке (відразу після припинення роботи (період по вернення кисневого боргу), віддалене (протягом тривалого часу після виконання тренувального навантаження), стрес-відновлення (після хронічних перенапружень).
Відносна сила — сила, яку виявляє людина з розрахунку на 1 кг власної ваги. ВС використовується для оцінки рівня розвитку власне силових здібностей.
«Відчуття простору» — здатність правильно оцінювати просто рові умови дій і відповідно до них точно визначати рухові дії.
«Відчуття ритму» — здатність точно відтворювати і спрямовано управляти швидкісно-силовими і просторово-часовими параметрами рухів.
«Відчуття часу» — здатність тонко сприймати часові параметри, що дозволяє розподіляти рухові дії за конкретно визначений проміжок часу.
«Відчуття швидкості» — здатність доцільно розподіляти власні сили в часі та віддаляти момент наближення втоми.
Вікова періодизація (класифікація) — поділ цілісного життєво го циклу людини на вікові відрізки (періоди), що вимірюються рока ми.
Внутрішня структура фізичної вправи — сукупність різних взаємодіючих, взаємоузгоджених, взаємопов'язаних процесів, які від буваються в організмі людини під час виконання вправи.
Вольова підготовка спортсмена — система впливів, яка засто совується з метою формування і вдосконалення необхідних для спорт смена вольових якостей (цілеспрямованість, рішучість, наполегли вість, сміливість і т. д.).
Впрацьовування — підвищення рівня функціонування організ му від початку роботи до появи стійкого стану.
Втома — спричинене роботою тимчасове зниження працездатно сті, що проявляється в суб'єктивному відчутті. Розрізняють розумову, сенсорну, емоційну, фізичну В.
Г
Генералізація фізичних якостей (від лат. generalis — загаль ний) — фаза розвитку фізичних якостей, у якій розвиток однієї якості супроводжується зростанням інших, що спеціально не розвивалися.
Гігієна фізичної культури та спорту (від грец. υγιένος — здо ровий) — галузь гігієнічної науки, яка розробляє і реалізовує гігієнічні нормативи, вимоги, заходи, спрямовані на зміцнення здоров'я, гармо нійний розвиток, загартування, підвищення працездатності та спорти вних досягнень фізкультурників й спортсменів.
Гігієнічна фізична культура (від грец. υγιένος — здоровий) — різні форми фізичної культури, що включені в рамки повсякденного побуту.
Гіперкінезія (від грец. υπέρ — префікса, що означає підвищен ня, надмірність і μινήος — рух) — підвищена (надмірна) рухова ак тивність.
Гіподинамія (від грец. ΰπο — префікса, що означає зниження, нестачу і δυνάμις — сила) — знижена рухливість внаслідок змен шення сили рухів.
Гіпокінезія (від грец. ΰπο і μιήσις— рух) — вимушене змен шення обсягу рухів унаслідок малої рухливості (недостатня рухова ак тивність).
Гіпоксія (кисневе голодування) (від грец. ΰπο і лат. оху (genium) — кисень) — зниження вмісту кисню в тканинах.
Гнучкість — морфо-функціональна властивість опорно-рухового апарату, яка обумовлює ступінь рухливості його ланок відносно одна одної (здатність виконувати рухи з великою амплітудою). Розрізняють активну і пасивну Г.
Гомеостаз (від грец. ΰμοιος — подібний, однаковий і στάσις — стояння, нерухомість) — підтримування динамічної сталості внут рішнього середовища організму за рахунок пристосувальних (адапти вних) реакцій, спрямованих на усунення зовнішніх або внутрішніх факторів, що порушують цю сталість.
Д
Деталі техніки рухів — другорядні особливості рухів, які не по рушують її основного механізму.
Дефіцит (резерв) активної гнучкості (від лат. deficit — не ви стачає) — різниця між величинами активної і пасивної гнучкості. ДАГ — показник гнучкості.
Динамічний стереотип (від грец. στέρέός — твердий, просторо вий і τύπος — слід, відбиток) — стан функціональної системи, коли вона набуває стаціонарного характеру, що закріплюється в результаті багаторазових повторень дій.
Дисоціація фізичних якостей (від лат. dissociatio, від dissocio — роз'єдную) — фаза розвитку фізичних якостей, у якій при надмірному розвитку однієї якості відбувається гальмування інших.
Дитячо-юнацькі спортивні школи (ДЮСШ) — позашкільні спеціалізовані спортивні навчально-виховні заклади, які здійснюють підготовку висококваліфікованих юних спортсменів на основі їхнього всебічного фізичного розвитку й зміцнення здоров'я, забезпечують підготовку юнацтва до виконання функцій та обов'язків спортивних інструкторів і суддів, допомагають загальноосвітнім школам в органі зації масової фізкультурної роботи. Розрізняють комплексні ДЮСШ (робота здійснюється з кількох видів спорту) і спеціалізовані: СДЮ-СШОР —- спеціалізовані дитячо-юнацькі спортивні школи олімпійсь кого резерву, ШВСМ — школи вищої спортивної майстерності (робо та здійснюється з одного виду спорту).
Добровільне спортивне товариство (ДСТ) — масова громадсь ка організація, що об'єднує на добровільній основі людей, які бажа ють займатися фізичними вправами, спортом і туризмом.
Доза навантаження — певна величина навантаження, яка вимі рюється параметрами обсягу та інтенсивності.
Дозування навантаження — чітка регламентація обсягу та інте нсивності навантаження.
Допінг (англ. doping, від dope — давати наркотик) — вживання і використання чужорідних для організму речовин у будь-якій формі або фізіологічних речовин у ненормальній кількості, що вводяться рі зними методами здоровим людям виключно з метою забезпечення штучного та нечесного покращання досягнень у змаганнях.
Допінг-контроль — система спеціальних заходів, яка спрямова на на виявлення факту застосування допінгу учасниками змагань.
Е
Економічність техніки — характеристика рухових дій, яка свід чить про раціональність використання енергії при їхньому виконанні, доцільність використання часу і простору.
Етапний контроль — система заходів, спрямованих на виявлен ня рівня досягнень учнів за певний період (отримання інформації про . сумарний тренувальний ефект за кілька занять) з метою корекції по дальшої діяльності.
Етапний контроль у підготовці спортсмена — вимірювання й оцінка наприкінці етапу (періоду) підготовки різних показників змага льної і тренувальної діяльності спортсмена, динаміки навантажень та спортивних результатів на змаганнях або в спеціально організованих умовах.
Ефективність техніки (від лат. efficio — дію, виконую) — хара ктеристика рухових дій, яка свідчить про відповідність їхнього вико нання завданням, що вирішуються, високим кінцевим результатам, рів ню фізичної, технічної, психологічної та іншим видам підготовленості.
Ж
Жорсткий (неповний) відпочинок — варіант відпочинку між заняттями, що передбачає виконання чергового навантаження на фоні відносно значного недовідновлення працездатності людини.
З
Загальна (аеробна) витривалість — здатність довготривало ви конувати роботу помірної інтенсивності при глобальному функціону ванні м'язової системи.
Загальна тренованість спортсмена — пристосування (адапта ція) організму спортсмена, що відбувається від впливом вправ загальнорозвивального характеру, які підвищують функціональні можливо сті його органів і систем та зміцнюють здоров'я.
Загальна фізична підготовка — процес фізичного виховання, який спрямований на підвищення рівня фізичного розвитку, широкої рухової підготовленості як передумов успіху в різних видах діяльності.
Загальна фізична підготовка спортсмена — процес, спрямова ний на різнобічний розвиток фізичних якостей, функціональних мож ливостей і систем організму спортсмена, злагодженість їхнього прояву в процесі м'язової діяльності.
Загальна щільність уроку (заняття) — відношення педагогічно виправданих (раціональних) затрат часу до загальної тривалості уроку.
Загальні координаційні здібності — потенційні і реалізовані можливості людини, що визначають її готовність до оптимального управління різними за походженням і змістом руховими діями та їх ньої регуляції.
Загальнодоступний (масовий) спорт — діяльність, спрямована на зміцнення здоров'я, вдосконалення в обраній спортивній спеціалі зації, підвищення своїх фізичних кондицій, загальної працездатності, досягнення спортивних результатів масового рівня, що виражається у відповідних напрямках і частинах спортивного руху. Складовими 3С є шкільно-студентський (зорієнтований на досягнення базової фізич ної підготовленості та оптимізацію загальної фізичної дієздатності в системі освіти і виховання), професійно-прикладний (як засіб підгото вки до певної професії: військове і службове багатоборство, пожежно-прикладний спорт, різні види боротьби та східних єдиноборств у спе ціальних військах і частинах), фізкультурно-кондиційний (як засіб підтримування необхідного рівня працездатності, підвищення фізич ної підготовленості учасників масових офіційних змагань), оздоровчо-рекреативний (як засіб здорового відпочинку, відновлення, оздоров лення організму та збереження певного рівня працездатності) спорт.
Загальнометодичні принципи фізичного виховання — вихідні положення, які відображають основні закономірності навчання і ви значають загальну методику процесу фізичного виховання. Складовими 3ПФВ є принцип науковості, принцип свідомості й активності, принцип наочності, принцип доступності й індивідуалізації, принцип систематичності, принцип міцності і прогресування.
Загальнопідготовчі вправи — рухові дії, які є переважно засо бами загальної підготовки спортсмена, що відображають при цьому особливості його спортивної спеціалізації і спрямовані на створення основи для наступного вдосконалення у спортивній діяльності: всебі чний фізичний розвиток, становлення і поповнення фонду рухових умінь та навичок, підвищення загальної працездатності, а також при скорення відновлення після навантажень.
Загальнорозвивальні вправи — рухові дії, які є переважно за собами загальної фізичної підготовки і спрямовані на всебічний роз виток фізичних якостей, розширення функціональних можливостей органів та систем організму, злагодженість їхнього прояву в процесі м'язової діяльності, збагачення рухового досвіду.
Загартування — система процедур, що сприяє підвищенню опо ру організму до впливу несприятливих факторів зовнішнього середо вища.
Задатки — вроджені функціональні особливості людини, що проявляються на різних за складністю рівнях функціонування і обу мовлюють відмінності у можливостях людей.
Запас швидкості — різниця між середнім часом подолання будь-якого короткого еталонного відрізку при проходженні всієї дистанції і найкращим часом на цьому відрізку. 3Ш — відносний показник ви тривалості.
Засоби фізичного виховання та спортивного тренування — основні: фізичні вправи (зміст фізичних вправ, форма фізичних вправ), допоміжні: оздоровчі сили природи (сонце, повітря, вода), гігі єнічні фактори (режим, харчування, громадська і особиста гігієна).
Здібності — сукупність якостей особистості, які відповідають об'єктивним умовам і вимогам до певної діяльності та забезпечують успішне її виконання.
Здоровий спосіб життя — мобільне поєднання форм, способів повсякденної життєдіяльності, що відповідають гігієнічним принци пам, покращують адаптивність та резистентність (здатність до опору) організму, сприяють ефективному відновленню, підтримці і розвитку резервних можливостей, оптимальному виконанню особистістю соці ально-професійних функцій.
Здоровий стиль життя — мотивований або неусвідомлений ви бір поведінки залежно від природного середовища, соціально-економічних умов, статі, віку, освіти, рівня інтелектуального і фізич ного розвитку, особистісних якостей індивіда, який веде здоровий спосіб життя.
Здоров'я — стан організму людини, коли функції всіх його орга нів і систем урівноважені із зовнішнім середовищем та відсутні хво робливі зміни.
Змагальна діяльність — специфічна рухова активність людини, що здійснюється переважно в умовах офіційних змагань на межі пси хічних і фізичних сил людини, кінцевою метою якої є встановлення суспільно значущих та особистих результатів.
Змагальне навантаження — інтенсивне, часто максимальне на вантаження, яке пов'язане з виконанням змагальної діяльності.
Змагальний метод — спосіб застосування фізичних вправ у фо рмі змагань, що передбачає зіставлення рухових можливостей в умо вах упорядкованого суперництва, уніфікацію предмета змагань, по рядку боротьби за перемогу та оцінювання досягнень. 3М належить до групи специфічних методів фізичного виховання (практичних ме тодів спортивного тренування).
Змагальні вправи — цілісні рухові дії (сукупність рухових дій), які є засобом ведення спортивної боротьби (складають предмет спор тивної спеціалізації) і виконуються відповідно до правил змагань з пе вного виду спорту.
Змагання — спеціальна сфера, в якій здійснюється діяльність спортсмена, що дозволяє об'єктивно порівнювати певні його здібності і забезпечує їхній максимальний прояв.
Зміст фізичних вправ — сукупність фізіологічних, психологіч них та біомеханічних процесів, що відбуваються в організмі людини під час виконання певної вправи.
Зовнішня структура фізичної вправи — її видима форма, яка характеризується співвідношенням просторових, часових і динаміч них (силових) параметрів рухів.
І
Ігрова діяльність — керована свідомістю внутрішня (психічна) і зовнішня (фізична) активність людини, яка спрямована на досягнення перемоги над суперником в умовах протиборства специфічними засо бами при дотриманні встановлених правил.
Ігровий метод — спосіб застосування фізичних вправ, який пе редбачає організацію рухової діяльності на основі змісту, умов і пра вил гри. ІМ належить до групи специфічних методів фізичного ви ховання (практичних методів спортивного тренування).
Імітаційні вправи (від лат. imitor — наслідую) — рухові дії, які за кінематикою і координаційною структурою відповідають характеру основної вправи (певної спортивної дисципліни).
Імпульс сили (від лат. impulsus — удар, поштовх) — величина дії сили тяги м'язів на певні частини тіла за конкретний проміжок ча су. ІС характеризує силу рухової дії.
Індекс витривалості (від лат. indico — вказую) — різниця між часом подолання довгої дистанції і тим часом на цій дистанції, який би показала людина, якщо б подолала її зі швидкістю, що показує вона на короткому еталонному відрізку. ІВ — відносний показник витри валості.
Індивідуальний розвиток (від франц. individuel — особис тий) — ряд зовнішніх і внутрішніх, кількісних і якісних змін, які хара ктеризують рух людини від нижчих до вищих рівнів її життєдіяльнос ті (від безпорадних і невпевнених рухів до рухів керованих, точних, координованих; від незнання до знання; від копіювання до оригіналь ної творчої роботи).
Інтегральна підготовка спортсмена (від лат. integer — ці лий) — педагогічний процес, спрямований на поєднання (інтеграцію) тренувальних впливів технічної, тактичної, психологічної, інтелектуа льної і фізичної підготовки в цілісний ефект на основі змагальних вправ, у тому числі в процесі змагань.
Інтенсивність навантаження (від франц. intensif, з лат. intensio — напруження, посилення) — кількість роботи, що виконана за одиницю часу.
Інтуїція (лат. intuitio, від intueor — уважно дивлюся) — процеси мислення, які відбуваються в згорнутій неусвідомленій формі, коли усвідомлюється тільки кінцевий результат розумового процесу.
К
Календар змагань (від лат. calendarium, букв. — боргова книж ка) — документ, який впорядковує змагання за метою, завданнями, міс цем і часом проведення, складом учасників, витратами коштів та ін.
Калланетика — програма з ЗО спеціально підібраних фізичних вправ для жінок, які виконуються переважно в ізометричному режимі і викликають активність глибоко розташованих м'язових груп. К на лежить до великих форм занять фізичними вправами.
Кисневий борг — надмірне споживання кисню після виконання роботи, що необхідне для окислення продуктів неповного обміну.
Кисневий запит — кількість кисню, що споживається понад рів ня спокою протягом роботи і після її завершення.
Кінестезія (від грец. ήινήσις, від μινήμά — рух і άίσνήσν — відчуття) — відчуття положення та переміщення свого тіла і окремих його частин у просторі.
Класифікаційні системи — документи, що містять нормативи і вимоги, на основі яких оцінюється підготовленість спортсменів, ви значаються рівні їхньої спортивної кваліфікації і присвоюються спор тивні розряди та звання.
Класифікація урочних форм занять (від лат. classis — розряд і ficatio (facio) — роблю) — розподіл у межах однієї системи на взаємо пов'язані групи і підгрупи (типи, види) відповідно до певних ознак. Розрізняють КУФ3 за ознакою основної спрямованості (уроки за гальної фізичної підготовки, уроки професійно-прикладної фізичної підготовки, спортивно-тренувальні уроки, методично-практичні за няття), за ознакою переважного вирішення завдань (уроки засвоєння нового матеріалу, уроки закріплення й вдосконалення навчального матеріалу, контрольні уроки, комбіновані уроки), за характером змісту занять (предметні уроки (на матеріалі з одного розділу програми), комплексні уроки (на матеріалі з різних розділів програми)) та ін.
Класифікація фізичних вправ — розподіл фізичних вправ у межах однієї системи на взаємопов'язані групи і підгрупи відповідно до певних ознак. Розрізняють КФВ за ознакою історично усталених систем фізичного виховання (гімнастика; ігри; спорт; туризм), за їхнім значенням для вирішення освітніх завдань (основні (змагальні); підві дні; підготовчі), за ознакою їхньої переважної спрямованості на вихо вання окремих фізичних якостей (швидкісно-силові види вправ; впра ви циклічного характеру на витривалість; вправи, які вимагають висо кої координації рухів; вправи, які вимагають комплексного прояву фі зичних якостей і рухових навичок в умовах зміни режимів рухової ді яльності, ситуації та форм дій), за ознакою спортивної спеціалізації (змагальні; спеціально-підготовчі (підвідні, розвивальні, імітаційні); загальнопідготовчі), за ознакою біомеханічної структури рухів (циклі чні; ациклічні; змішані) та ін.
Коефіцієнт витривалості (від лат. со — об'єднання, сумісність і efficiens — виробник) — відношення часу подолання всієї дистанції до часу подолання еталонного відрізку. КВ — відносний показник ви тривалості.
Колектив фізичної культури (КФК) — самодіяльна громадська організація трудового колективу підприємства, установи або учнів на вчального закладу і т. д.
Комплексний контроль у підготовці спортсмена (від лат. complexus — поєднання, зв'язок) — вимірювання й оцінка різних по казників у циклах тренування з метою визначення рівня підготовлено сті спортсмена. Складовими КК є педагогічні, медико-біологічні, психологічні дослідження. Розрізняють оперативний, поточний, етап ний контроль.
Конституція тіла (від лат. constitutio — устрій, установлення) — сукупність функціональних і морфологічних особливостей організму, сформованих на основі успадкованих та набутих властивостей, які ви значають своєрідність реакції організму на зовнішні й внутрішні по дразники.
Концентрація фізичних якостей (від лат. соп — префікса, що означає об'єднання, спільність, сумісність і centrum — середина) — фаза розвитку фізичних якостей, у якій розвиток однієї якості не су проводжується зростанням інших.
Координаційна витривалість (від лат. со — об'єднання, суміс ність і ordinatio — узгодження) — здатність якомога довше виконува ти різноманітні складні техніко-тактичні дії без порушення ритму їх нього виконання, рівноваги та взаємоузгодженості. КВ належить до спеціальної витривалості.
Координаційне м'язове напруження — неповне розслаблення м'язів у процесі рухової діяльності або їхній сповільнений перехід у фазу розслаблення.
Координаційні здібності — здатність доцільно будувати (фор мувати, підпорядковувати, поєднувати в єдине ціле) цілісні рухові ак ти, перетворювати вироблені форми дій або переключатися від одних до інших відповідно до вимог умов, що змінюються (здатність швид ко, точно, доцільно, економно та винахідливо вирішувати рухові за вдання). Розрізняють загальні, спеціальні, специфічні К3.
Кумулятивний тренувальний ефект (від лат. ситиіо — згрі баю, нагромаджую) — зміни, що відбуваються в організмі протягом тривалого періоду тренування в результаті підсумовування терміно вих (ближніх) і відкладених (слідових) ефектів великої кількості окремих занять (загальний результат інтеграції ефектів).
Л
Лабільність (від лат. labilis — нестійкий, рухливий) — функціо нальна властивість нервової й м'язової тканини, яка проявляється у частоті зміни діяльного і гальмівного станів.
Лактатна витривалість — здатність використовувати енергію гліколітичної реакції. ЛВ — складова анаеробних можливостей ор ганізму.
Латентний період реакції (від лат. latens — прихований) — проміжок часу від моменту появи сигналу до моменту початку руху.
Лікарсько-педагогічні спостереження — дослідження, що про водяться спільно лікарем та педагогом з метою оцінки впливу на ор ганізм фізичних навантажень, встановлення рівня функціональної го товності і на підставі цього вдосконалення навчально-тренувального процесу.
Лікувальна фізична культура (ЛФК) — галузь медицини, яка ви вчає і реалізовує можливості фізичної культури для лікування захворю вань та ушкоджень, їхньої профілактики, відновлення працездатності.
Лікувально-фізкультурний диспансер (франц. dispensaire, від лат. dispense — розподіляю) — комплексний лікувально-профілактичний заклад, завданням якого є організація медичного за безпечення фізкультурників і спортсменів, що передбачає постійне активне спостереження за ними, раннє виявлення відхилень у стані здоров'я та їхню профілактику, лікування, реабілітацію, контроль за динамікою функціонального стану й працездатності в процесі трену вання, сприяння досягненню високих спортивних результатів.
Літній табір відпочинку дітей — основний тип позашкільних оздоровчо-виховних закладів, у яких організовується відпочинок шко лярів під час літніх канікул.
Локалізація стомлення (франц. localisation, від лат. locus — мі сце) — виділення провідної системи (або систем), функціональні змі ни в якій визначають початок стану втоми.
М
Макроцикл тренування (від грец. μαηρός, — великий, довгий і ήύήλς — коло, круговерть) — великий тренувальний цикл піврічного (в окремих випадках 3-4 місяці), річного, багаторічного (наприклад, чотирирічний олімпійський) типу, який пов'язаний з розвитком, ста білізацією та тимчасовою втратою спортивної форми і містить закін чену низку періодів, етапів, мезоциклів. МТ включає підготовчий (загальнопідготовчий та спеціально підготовчий етапи), змагальний (етап ранніх стартів або розвитку власне спортивної форми та етап безпосередньої підготовки до головного старту), перехідний періоди.
Максимальне тренувальне навантаження (від лат. maximalis — найбільший) — навантаження, яке знаходиться на межі наявних функціональних здібностей організму і не виходить за межі його ада птивних можливостей.
Мезоцикл тренування (від грец. μέσος, — середній, серединний і ήύήλς — коло, круговерть) — середній тренувальний цикл триваліс тю від двох до шести тижнів, який містить відносно закінчену низку мікроциклів. Розрізняють втягувальні, базові, контрольно-підготовчі, передзмагальні (підвідні), змагальні, відновлювальні МТ.
Методика фізичного виховання (грец. μελοδιηα) — спеціальна галузь педагогіки, яка упорядкована сукупністю методів, методичних прийомів, засобів і форм фізичного виховання, що визначаються від повідною їм методологією.
Методи перемінних вправ (від грец. μελοδος — шлях, дослі дження, спосіб пізнання) — способи застосування фізичних вправ, які передбачають спрямовану зміну навантаження в процесі їхнього ви конання. Розрізняють методи перемінно-безперервних вправ (безпере рвна м'язова діяльність в режимі інтенсивності, що змінюється) і ме тоди перемінно-інтервальних вправ (системне чергування наванта ження і відпочинку в умовах зміни їхніх параметрів). МПВ нале жать до методів виховання фізичних якостей і є складовою методів чі тко регламентованих вправ.
Методи спортивного тренування — способи застосування ос новних засобів тренування і сукупність прийомів та правил діяльності спортсмена й тренера. Розрізняють дві групи МСТ: загальнопедагогічні (словесні методи, наочні методи) і практичні (методи чітко рег ламентованих вправ, ігровий метод, змагальний метод).
Методи стандартних вправ — способи застосування фізичних вправ, при яких рухи повторюються без суттєвих змін їхньої структу ри та зовнішніх параметрів навантаження. Розрізняють методи стан дартно-безперервних вправ (безперервна м'язова діяльність без зміни інтенсивності) і методи стандартно-інтервальних вправ (повторення вправ через визначені інтервали відпочинку). МСВ належать до ме тодів виховання фізичних якостей і є складовою методів чітко регла ментованих вправ.
Методи фізичного виховання — способи впорядкованої взаємо зв'язаної діяльності вчителя і учнів, які спрямовані на вирішення за вдань освіти, виховання, розвитку та оздоровлення. Розрізняють дві групи МФВ: специфічні (методи чітко регламентованих вправ, ігро вий метод, змагальний метод), які характерні тільки для процесу фізич ного виховання і загальнопедагогічні (словесні методи, наочні методи).
Методи чітко регламентованих вправ — способи застосування фізичних вправ, які передбачають їхнє виконання в конкретно визна ченій формі з чітко обумовленим навантаженням. Складовими МЧРВ є методи навчання руховим діям (метод навчання вправ за галом (у цілому), метод навчання вправ по частинах, метод поєднано го впливу) і методи виховання фізичних якостей (методи стандартних вправ, методи перемінних вправ). МЧРВ належать до групи спе цифічних методів фізичного виховання (практичних методів спортив ного тренування).
Методичний прийом — своєрідна частина, деталь методу, що необхідна для більш ефективного його застосування в умовах конкре тної ситуації процесу фізичного виховання.
Метод колового тренування — спосіб застосування фізичних вправ, що передбачає послідовне дозоване виконання спеціально піді браного їхнього комплексу (в режимі безперервної або інтервальної роботи), тренувальний вплив якого спрямований на розвиток конкрет ної рухової якості та функціональних систем організму.
Метод навчання вправ загалом (у цілому) — такий спосіб за стосування фізичних вправ, при якому оволодіння технікою рухової дії відбувається з самого початку в цілісній своїй структурі без поділу її на окремі частини. МНВ3 належить до методів навчання рухо вим діям і є складовою методів чітко регламентованих вправ.
Метод навчання вправ по частинах — спосіб застосування фі зичних вправ, який передбачає поділ цілісної рухової дії (переважно зі складною структурою) на окремі фази чи елементи з почерговим їхнім розучуванням і наступним поєднанням у єдине ціле. МНВЧ нале жить до методів навчання руховим діям і є складовою методів чітко регламентованих вправ.
Метод поєднаного впливу — такий спосіб застосування фізич них вправ, при якому техніка рухової дії вдосконалюється в умовах, що вимагають збільшення фізичних зусиль. МПВ належить до ме тодів навчання руховим діям і є складовою методів чітко регламенто ваних вправ.
Механізми стомлення (від грец. μηχανή — знаряддя, при стрій) — конкретні зміни в діяльності провідних функціональних сис тем, які обумовлюють втому.
Мікроцикл тренування (від грец. μιηρός — малий, дрібний і ηύηλς — коло, круговерть) — малий цикл тренування, переважно з тижневою або наближеною до тижня тривалістю, який містить від двох до кількох занять. Розрізняють втягувальні, базові (загальнопідготовчі), контрольно-підготовчі (спеціально підготовчі та модельні), підвідні, відновлювальні, змагальні, ударні МТ.
Мінімакс (екстремальний) інтервал (від лат. intervallum — проміжок, відстань) — найменша перерва між вправами, після якої виникає підвищена оперативна працездатність (суперкомпенсація), що настає за певних умов через закономірності відновлювальних процесів в організмі.
Мінімальна тактична інформативність техніки для суперни ка — характеристика рухових дій, яка свідчить про здатність спорт смена достатньо ефективно їх виконувати за умови відсутності чітко виражених інформаційних деталей, що демаскують його тактичний задум.
Модель спортивної техніки — ідеальний зразок (уявний чи опи саний словами, у графічній, математичній, інших формах) змагальної дії, створений на основі практичного досвіду або теоретично.
Момент сили (від лат. momentum — рух, поштовх, мить) — ве личина сили дії, яка визначає обертальний ефект сили тяги м'язів при її дії на певні частини опорно-рухового апарату. МС характеризує силу рухової дії.
Моральна підготовка спортсмена (від лат. mores — звичаї) — система впливів, яка застосовується з метою формування та розвитку стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведі нки спортсмена на основі засвоєння ідеалів, норм, принципів моралі.
Моторна щільність уроку (заняття) — відношення часу безпо середньо використаного на рухову діяльність учнів до загальної три валості уроку.
Н
Навчальна програма — державний документ, який визначає ці льові настанови і загальні завдання педагогічного процесу: в загаль ноосвітній школі — курсу фізичного виховання, у ДЮСШ — спорти вного тренування з обраного виду спорту; систему знань, умінь, нави чок, які необхідно опанувати за конкретний термін занять, перелік ос новних фізичних вправ та інших засобів, що забезпечують вирішення поставлених завдань; рівень теоретичної, загальнофізичної й спортив ної підготовленості, виражений у залікових вимогах та навчальних нормативах (тестових показниках), якого повинні досягнути учні що року і після завершення навчання в освітньому закладі.
Навчальний план — державний документ, який визначає зага льну тривалість занять з фізичного виховання (у загальноосвітній школі, навчальному закладі), спортивної спеціалізації (в ДЮСШ та інших спортивних школах), розділи (види) програмового матеріалу і кількість годин, відведених на вивчення кожного із них за роками на вчання.
Навчальний предмет (дисципліна) — педагогічно обґрунтована система наукових знань, практичних умінь та навичок, що втілюють основний зміст і методи певної науки.
Навчання — планомірна, організована, спільна двостороння дія льність учителів і учнів, спрямована на свідоме, міцне й глибоке опа нування останніми системою знань, умінь та навичок; процес, під час якого набувається загальна освіта, формується та розвивається особи стість учня, його світогляд, засвоюється досвід людства і професійної діяльності.
Навчання руховим діям — педагогічний процес чуттєво-раціонального пізнання і практичного оволодіння технікою фізичних вправ.
Напружений (неповний) інтервал — така перерва між вправа ми, при якій чергове навантаження поєднується із залишковою функціональною активністю певних систем організму, що викликана попе реднім (робота виконується на фоні відносного недовідновлення пра цездатності).
Негативний перенос рухової навички — така взаємодія нави чок, коли наявна навичка ускладнює формування нової.
Нераціональне (надмірне) м'язове напруження — неповне розслаблення м'язів у необхідні моменти виконання рухових дій. Роз різняють тонічне і координаційне НМН.
О
Облік у фізичному вихованні — процес виявлення, регістрації, осмислення та оцінювання даних, фактів, що відносяться до певної ді яльності у фізичному вихованні. Розрізняють попередній (до початку організації педагогічного процесу), поточний (безперервний в процесі роботи), підсумковий (після завершення періоду роботи) О.
Обсяг навантаження — загальна кількість тренувальної роботи, що виконана під час заняття (серії занять).
Оздоровчо-реабілітаційна фізична культура (від лат. rе — по вторна дія і habilitas (habilitatis) — придатність, спроможність) — спеціально спрямоване використання фізичних вправ у якості засобів лікування хвороб і відновлення функцій організму, які були порушені або втрачені внаслідок хвороб, травм, перевтоми та інших причин.
Оздоровчо-рекреативна фізична культура (від лат. recreatio — відновлення) — відпочинок, відновлення сил за допомогою засобів фізичного виховання.
Онтогенез (від грец. όν (όντος) — єство і γεννάω) — поро джую) — індивідуальний розвиток організму, що охоплює всі зміни від народження до смерті. (Див. індивідуальний розвиток.) О взаємо зв'язаний з філогенезом.
Оперативна поза тіла (франц. pose, від poser — класти, стави ти)— просторова характеристика техніки фізичних вправ, яка відо бражає раціональне взаєморозташування ланок опорно-рухового апа рату в процесі виконання рухових дій, що дозволяє підтримувати статичну і динамічну рівновагу тіла, доцільно координувати рухи, ефек тивно проявляти необхідні фізичні якості.
Оперативний контроль — система заходів у рамках одного на вчального заняття, спрямованих на оцінку та порівняння результатів педагогічного впливу із запланованими і при необхідності на операти вне усунення виявлених відхилень від плану (визначення термінового тренувального ефекту).
Оперативний контроль у підготовці спортсмена — контроль за оперативним станом спортсмена, зокрема за готовністю до вико нання чергової спроби, чергової вправи, до проведення бою і т.п.
Організм людини — цілісна система, у якій всі органи тісно пов'язані між собою і знаходяться в складній взаємодії; ця система здатна до саморегуляції, підтримування гомеостазу, коригування та самовдосконалення.
Ординарний (повний) відпочинок (від лат. ordinarius — зви чайний) — варіант відпочинку, що забезпечує відновлення працездат ності людини на початок наступного заняття.
Основа техніки рухів — сукупність тих ланок і рис динамічної, кінематичної та ритмічної структури рухів, які, безумовно, необхідні для вирішення рухового завдання певним способом (необхідна послі довність прояву м'язових зусиль, необхідний підбір узгоджених у просторі та часі рухів та ін.).
Основні (змагальні) вправи — цілісні рухові дії (сукупність ру хових дій), які є предметом засвоєння відповідно до вимог програм фі зичного виховання або спортивної спеціалізації і виконуються по мо жливості в межах правил змагань.
П
Пасивна гнучкість (італ. passivо, від лат. passivus — бездіяльний) — здатність людини виконувати рухи з великою амплітудою під впливом зовнішніх факторів.
Пасивний відпочинок — відносний спочинок, відсутність акти вної рухової діяльності.
Педагогічна технологія (від грец. τέχνη — майстерність іλόγος — слово, вчення) — систематичне і послідовне втілення на практиці заздалегідь спроектованого навчально-виховного процесу.
Педагогічний контроль у фізичному вихованні — система за ходів, яка забезпечує перевірку запланованих показників фізичного виховання для оцінки засобів, методів і навантаження, що застосову ються (визначення зв'язку між факторами впливу і факторами змін). Розрізняють попередній, оперативний, поточний, етапний, підсумко вий ПК.
Перевтома — стійкі функціональні порушення в результаті над мірної втоми, що не зникають при відпочинку.
Передстартовий стан — стан організму, що характеризується функціональними зрушеннями робочого характеру, які виникають ще до початку рухової діяльності. Розрізняють передстартовий і власне стартовий стани.
Перенапруження — надмірне напруження, яке приводить до до вготривалих чи незворотніх несприятливих змін в окремих органах і системах організму. Розрізняють гостре і хронічне П.
Перетренованість — патологічний стан, прояв дизадаптації, по рушення досягнутого в процесі тренування рівня функціональної го товності, регуляції діяльності систем організму (прогресуючий розви ток перевтоми).
Підвідні вправи — переважно елементи рухової дії (частини або поєднання кількох рухів), які сприяють засвоєнню основної вправи (дії) шляхом її цілісної імітації або часткового відтворення у спроще ній формі.
Підготовка спортсмена — багатоаспектний педагогічний процес доцільного використання знань, засобів, методів та умов (комплексу заходів), що дозволяє спрямовано впливати на розвиток спортсмена і забезпечує необхідний рівень його готовності до спортивних досяг нень.
Підготовленість спортсмена — динамічний стан спортсмена, який відображає комплексний результат фізичної підготовки (рівень розвитку фізичних якостей), технічної підготовки (рівень удосконалення рухових навичок), тактичної підготовки (рівень розвитку такти чного мислення), психологічної підготовки (рівень удосконалення мо рально-вольових якостей), теоретичної підготовки (рівень засвоєння спеціальних знань). Розрізняють фізичну, технічну, тактичну, психо логічну, теоретичну ПС.
Підготовчі вправи — рухові дії (їх поєднання, варіації), які спрямовані переважно на розвиток рухових якостей та здібностей, що необхідні для виконання основної дії (вправи).
Підсумковий контроль — система заходів, спрямованих на з'ясування результатів педагогічного впливу за відносно тривалий пе ріод (семестр, рік) з метою визначення успішності виконання річного плану-графіка навчального процесу, ступеня вирішення поставлених завдань, виявлення позитивних і негативних сторін процесу фізичного виховання та його складових.
План-графік навчального процесу — документ планування пе дагогічного процесу з фізичного виховання, який визначає найбільш доцільну послідовність проходження матеріалу теоретичного і прак тичного розділів навчальної програми за місяцями й тижнями протя гом одного року (навчального — у загальноосвітній школі і річного циклу спортивного тренування в ДЮСШ), кількість годин, відведених на кожний розділ і розподіл часових затрат на вивчення матеріалу за тижнями.
План-конспект уроку (заняття) — документ планування педа гогічного процесу з фізичного виховання, у якому фіксується повний деталізований план конкретного уроку: номер заняття за робочим планом, завдання уроку, необхідні засоби для їхнього вирішення із за значенням параметрів навантажень і відпочинку для кожної вправи, організаційно-методичні вказівки, матеріально-технічне забезпечення.
Планування фізичного виховання — попередня розробка і ви значення на майбутню діяльність цільових настанов, завдань, змісту, методики, форм організації та методів навчально-виховного процесу з конкретним контингентом людей. Розрізняють перспективне (на три валий термін), поточне (етапне) (охоплює етапи роботи), оперативне (здійснюється найближчим часом) ПФВ.
Повний (ординарний) інтервал — перерва між вправами, яка гарантує до початку чергового навантаження практично повне віднов лення працездатності до вихідного рівня, що дозволяє повторити ро боту без додаткового напруження функцій.
Позаурочні форми занять у фізичному вихованні — способи організації навчально-виховного процесу, за яких заняття проводяться як учителем, так і самими учнями (самостійно) з метою активного відпочинку, зміцнення або відновлення здоров'я, збереження чи під вищення працездатності, розвитку фізичних якостей, удосконалення рухових навичок та ін. Розрізняють малі: ранкова гімнастика, увідна гімнастика, фізкультпауза, фізкультхвилинка, мікропаузи активного відпочинку і т. п.; великі: заняття фізичними вправами у рамках роз ширеного активного відпочинку (активні перерви в школі, туристичні походи, рухливі ігри та ін.), самостійні тренувальні заняття за типом урочних (аеробіка, шейпінг, калланетика, оздоровча ходьба і біг, атле тична гімнастика та ін.); змагальні: офіційні змагання, відбіркові зма гання, контрольні змагання ПФ3.
Позитивний перенос рухової навички — така взаємодія нави чок, коли раніше сформована навичка сприяє, полегшує та прискорює процес становлення нової.
Положення про змагання — документ, який визначає мету і за вдання змагань, місце та час проведення, характер керівництва зма ганнями, вимоги до учасників, програму змагань, способи проведення і визначення переможців, форми документів й термін їхнього подання та ін.
Попередній контроль — система заходів, спрямованих перева жно на діагностику досягнень учнів на певному етапі навчально-виховного процесу (на початку року, семестру, перед вивченням ново го розділу), що дозволяє цілеспрямовано враховувати їхні індивідуа льні особливості у подальшій роботі.
Постава — індивідуальна манера й типові риси фіксації основної вертикальної пози тіла та її похідних у стані спокою (стоячи, сидячи) і в русі (при ходьбі, бігу). Розрізняють основну і оперативну (варіативні форми прояву постави в умовах трудової, спортивної та інших видів діяльності) П.
Поточний контроль — система заходів, спрямованих на повсяк денну оцінку та порівняння результатів педагогічного впливу із за планованими і при необхідності на оперативне усунення виявлених відхилень від плану (визначення реакції організму учнів на наванта ження після навчального заняття).
Поточний контроль у підготовці спортсмена — оцінка в мікроциклах підготовки результатів контрольних змагань, динаміки на вантажень та їх співвідношень, регістрація і аналіз повсякденних змін рівня підготовленості спортсмена, рівня розвитку його техніки й так тики.
Правила змагань — документ, у якому чітко визначені умови змагальної боротьби, що відбувається під контролем спортивних арбі трів, способи фіксування результатів, визначення переможців і розпо ділу місць серед учасників змагань.
Працездатність — потенційна здатність людини протягом пев ного часу виконувати роботу заданої величини. Розрізняють аеробну і анаеробну П.
Принципи спортивного тренування (від лат. ргіпсіріит — на чало, основа) — найбільш важливі педагогічні правила раціональної побудови тренувального процесу, в яких синтезовані наукові дані і передовий практичний досвід тренерської роботи. Складовими ПСТ є принцип спрямованості на максимально можливі досягнен ня, поглиблену спеціалізацію та індивідуалізацію; принцип єдності за гальної і спеціальної підготовки; принцип безперервності тренуваль ного процесу; принцип єдності поступовості і граничних можливостей у нарощуванні тренувальних навантажень; принцип хвилеподібності динаміки навантажень; принцип циклічності тренувального процесу; принцип єдності та взаємозв'язку структури змагальної діяльності і структури підготовленості спортсмена; принцип вікової адекватності багаторічної спортивної діяльності.
Принципи фізичного виховання — основні теоретико-практичні положення, які відображають загальні науково-педагогічні, фізіологічні та психологічні закономірності діяльності людини відпо відно до специфіки фізичного виховання. Розрізняють загальнометодичні і специфічні ПФВ.
Прискорення руху — просторово-часова характеристика техніки фізичних вправ, яка відображає зміну швидкості виконання рухових дій за одиницю часу. Розрізняють позитивне і негативне ПР.
Прискорююча сила — здатність м'язів швидко збільшувати ро боче зусилля в умовах вже розпочатого їхнього скорочення. ПС ха рактеризує вибухову силу.
Програма з предмета «Фізична культура» («Основи здоров'я і фізична культура», «Фізична культура і здоров'я») (від грец. πρόγραμμα — публічна об'ява, розпорядження, указ) — документ, який визначає систему нормативних вимог до змісту і організації фі зичного виховання на уроках фізичної культури, до рівня фізичної освіти та фізичної підготовленості учнів.
Програми фізичного виховання школярів — нормативні до кументи, які регламентують коло завдань, розкривають зміст фізично го виховання учнів загальноосвітніх навчальних закладів, визначають систему вимог до методів та організації навчально-виховної роботи, прогнозують кінцеві результати навчання й виховання конкретних ко нтингентів дітей шкільного віку.
Пропаганда фізичної культури і спорту (від лат. propaganda — те, що підлягає розповсюдженню) — цілеспрямована діяльність з по ширення, популяризації та формування у населення фізкультурних знань за допомогою сучасних засобів масової інформації з метою роз витку у людей потреби до систематичних занять фізичними вправами, спортом і туризмом.
Проста рухова реакція — відповідь заздалегідь відомою рухо вою дією на очікуваний сигнал, який з'являється раптово.
Професійно-прикладна фізична підготовка — спеціалізований вид фізичного виховання, який, здійснюється відповідно до вимог і особливостей певної професії.
Професіонал (від лат. professio (professionis) — фах) — фахівець, який оволодів високими рівнями професійної діяльності, свідомо змі нює і розвиває себе в процесі виконання праці, робить свій індивідуа льний творчий внесок у професію, знайшов своє індивідуальне при значення (професіонал — фахівець на своєму місці), стимулює в суспільстві інтерес до результатів своєї професійної діяльності, підвищує престиж своєї професії в суспільстві.
Процес стомлення (від лат. processus — проходження, просу вання вперед) — сукупність змін, що відбуваються у різних органах, системах та організмі в цілому під час виконання фізичної роботи і приводять урешті-решт до неможливості її продовження.
Процес навчання — специфічна форма пізнання об'єктивної дійсності, оволодіння суспільно-історичним досвідом людства; дво сторонній процес взаємопов'язаних діяльностей учителя (діяльності викладання і діяльності з організації й управління навчальною діяль ністю учня) і діяльності учнів (учіння), спрямований на оволодіння останніми системою знань з основ наук, умінь та навичок їх практич ного застосування і розвиток творчих здібностей.
Прудкість — комплекс функціональних властивостей людини, які визначають швидкісні характеристики рухів, а також час рухової реакції.
Психогігієна спорту (від грец. ψοχή — душа і ύγιειός — здоро вий) — галузь гігієни, яка розробляє і здійснює заходи щодо збере ження та зміцнення психічного здоров'я спортсменів.
Психологічна підготовка спортсмена — система психолого-педагогічних впливів, що застосовується з метою формування та вдо сконалення властивостей і якостей особистості, її психічних станів, які необхідні для успішного виконання тренувальної діяльності, під готовки до змагань і надійного виступу в них. Розрізняють загальну і спеціальну ППС.
Психологічне забезпечення спортивної діяльності — комплекс заходів, спрямованих на спеціальний розвиток, удосконалення та оптимізацію систем, які регулюють психічну функцію організму, пове дінку спортсмена і вирішують при цьому завдання тренування й зма гання. П3СД включає психодіагностику, психолого-педагогічні і психогігієнічні рекомендації, психологічну підготовку, управління станом і поведінкою спортсмена.
Психологія фізичного виховання і спорту (від грец. ψυχή — душа і λόγος — слово, вчення) — галузь психологічної науки, яка ви вчає закономірності прояву, розвитку й формування психіки людини в специфічних умовах фізичного виховання і спорту під впливом навча льної, навчально-тренувальної та змагальної діяльності.
Психорегуляція у спорті (від грец. ψυχή і лат. regulo — впоряд ковую) — комплекс заходів, спрямований на формування у спортсме на психічного стану, який сприяє найбільш повній реалізації його по тенційних можливостей.
р
Ранкова гімнастика (від грец. γυμναστιήή, γυμνάζω — тре ную, роблю вправи) — систематичне виконання комплексу спеціально підібраних фізичних вправ з метою поступової активізації фізіологіч них функцій організму після тривалого відпочинку (сну). РГ нале жить до малих форм занять фізичними вправами.
Реабілітація (від лат. rе — префікса, що означає зворотну або повторну дію і habilitas (habilitatis) — придатність, спроможність) — комплекс лікувальних, психологічних, педагогічних, соціальних і тру дових заходів, спрямованих на відновлення здоров'я та працездатності хворого. Розрізняють медичну і трудову Р.
Режим дня (франц. regime, від лат. regimen — правління) — по слідовне і поступове чергування неспання, сну, харчування, різних видів діяльності.
Резерв гнучкості (франц. reserve — запас, від лат. reserve — збе рігаю) — див. Дефіцит активної гнучкості.
Резистентність (від. лат. resistens (resistentis) — протидійний) — стійкість організму до впливу різних негативних факторів середовища (здатність до опору).
Результативність техніки — комплексна характеристика рухо вих дій, яка обумовлюється їхньою ефективністю, стабільністю, варіа тивністю, економічністю, мінімальною тактичною інформативністю для суперника.
Рекреація (від лат. recreatio — відновлення) —широке поняття, пов'язане з відпочинком, відновленням сил, використанням можливо стей природи і т.п.
Релаксація (від лат. relaxatio — зменшення, ослаблення) — стан спокою, розслаблення в результаті зняття фізичного та психічного на пруження.
Ремінісценція (від лат. reminiscentia — спогад) — покращання відтворення навчального матеріалу через невеликий проміжок часу (1-3 дня) після його засвоєння (збільшення повноти змісту образу фі зичної вправи, виразності уявлення про кінематичні, динамічні та ри тмічні характеристики рухів).
Ритмічна (аеробна) гімнастика — різновид гімнастики оздоро вчої спрямованості, основним змістом якої є загальнорозвивальні вправи, біг, стрибки і танцювальні елементи, що виконуються під емоційно-ритмічну музику. РГ належить до великих форм занять фі зичними вправами.
Ритм рухів (від грец. ρυζμός — розмірність, узгодженість) — комплексна характеристика техніки фізичних вправ, яка відображає закономірний порядок розподілу зусиль в часі та просторі, їх послідо вність і міру змін (збільшення, зменшення) у динаміці дії.
Рівновага — здатність людини зберігати стійку позу тіла у ста тичних і динамічних умовах (здатність до фіксації певної пози та оп тимального балансування у ній). Розрізняють статичну і динамічну Р.
Робочий (тематичний) план — документ планування педагогіч ного процесу з фізичного виховання, у якому фіксується методична послідовність проходження навчального матеріалу і розкривається зміст кожного уроку (заняття) протягом семестру (навчально-тренувального циклу або календарного терміну): конкретні навчально-виховні завдання уроків, теоретичні відомості з фізичного виховання, основні засоби (фізичні вправи), способи їх застосування та величини навантажень, контрольні вправи (тести) для визначення успішності оволодіння програмовим матеріалом і рівня фізичної підготовленості.
Розвивальні вправи — рухові дії (їх поєднання, варіації), які спрямовані переважно на виховання фізичних якостей та здібностей, що необхідні в дисципліні спеціалізації спортсмена і проявляються у відповідних режимах роботи.
Розвиток фізичних здібностей —: єдність успадкованих і педа гогічно спрямованих змін функціональних можливостей органів та си стем організму.
Розклад занять — документ планування педагогічного процесу з фізичного виховання, в якому фіксуються число, час і місце занять у загальному тижневому режимі діяльності.
Розминка — комплекс фізичних вправ, які проводяться перед більш-менш напруженою фізичною роботою з метою підвищення працездатності організму. Розрізняють загальну і спеціальну Р.
Рухливість — здатність виконувати великий обсяг рухів з ефек тивним використанням власних анатомо-фізіологічних даних, які зна ходяться в прямій залежності від еластичності сполучних тканин, су хожиль і м'язів, а також від стану нервової системи, що впливає на працездатність м'язів та регулює їхні координаційні функції.
Рухова активність (від лат. activus — діяльний, дійовий) — по треба в рухах, що проявляється у виконанні певної кількості рухових актів. Розрізняють недостатню (гіпокінезія), надмірну (гіперкінезія), оптимальну РА.
Рухова дія — цілеспрямований прояв людиною рухової активно сті, за допомогою якої вирішуються рухові завдання.
Рухова навичка — оптимальний рівень володіння технікою дії, який характеризується автоматизованим (під мінімальним контролем свідомості) управлінням рухами, високою стійкістю та надійністю ви конання.
Рухова реакція (франц. reaction, від лат. rе — проти і actio — дія) — усвідомлена рухова дія у відповідь на певний сигнал. Розріз няють прості і складні PР.
Рухове уміння — рівень володіння руховою дією, який характе ризується свідомим управлінням рухами, нестійкістю до дії факторів, що заважають її виконанню та нестабільністю результатів.
Рухові здібності — індивідуальні особливості, які визначають рі вень рухових можливостей людини. До Р3 належать силові, швидкі сні, швидкісно-силові, координаційні, загальна і спеціальна витрива лість.
Рухові уявлення — образи рухів і дій людини, які забезпечують вирішення конкретного рухового завдання. Розрізняють уявлення про рухи (містять у собі інформацію про зовнішні ознаки руху; ведучими є зорові уявлення) і рухові уявлення (відображають внутрішню сутність руху; розкриваються при безпосередній руховій активності; ведуча роль переходить вже до кінематичних процесів).
С
Свята фізичної культури — масові видовищні заходи показово го і розважального характеру, які сприяють пропаганді фізичної куль тури, здорового способу життя.
Сенситивний період (від лат. sensibilis — чутливий) — найбільш сприятливий віковий проміжок часу для інтенсивного розвитку пев них фізичних якостей і оволодіння руховими діями.
Сила — здатність людини долати зовнішній опір або протидіяти йому за рахунок м'язових зусиль (напруження). Розрізняють динаміч ну (напруження, функціональна активність м'язів відбувається зі змі ною їхньої довжини) і статичну (напруження м'язів відбувається без зміни їхньої довжини) С.
Сила руху — динамічна характеристика техніки фізичних вправ, яка відображає міру фізичного впливу ланок опорно-рухового апара ту, що рухаються на будь-які зовнішні матеріальні об'єкти. Розрізня ють внутрішні (сили активного скорочення — тяги м'язів, сили елас тичного опору розтягуванню м'язів, реактивні сили) та зовнішні (сили реакції опори, гравітаційні сили, тертя і опору зовнішнього середови ща та ін.) СР.
Силова витривалість — здатність протидіяти втомі, спричине ної відносно тривалим м'язовим напруженням значної величини. Роз різняють статичну та динамічну СВ. Належить до спеціальної витри валості.
Силова спритність — здатність точно диференціювати м'язові зусилля різної величини в умовах непередбачених ситуацій та зміша них режимів роботи м'язів.
Силова точність рухів — здатність оцінювати та диференціюва ти ступінь м'язових напружень різними групами м'язів і в різних ру хах.
Силові здібності — комплекс різних проявів людини у певній руховій діяльності, в основі яких лежить поняття «сила». Розрізняють власне С3 та їхнє поєднання з іншими фізичними здібностями (шви дкісно-силові, силова спритність, силова витривалість).
Система підготовки спортсмена (від грец. σύστημα — утво рення, складення) — сукупність методичних основ, організаційних форм і умов тренувально-змагального процесу, які оптимально взає модіють між собою на основі певних принципів і забезпечують най вищий рівень готовності спортсмена до високих спортивних досяг нень.
Система спортивних шкіл — сукупність позашкільних держав них і недержавних установ, основою діяльності яких є спортивна під готовка дітей, підлітків та молоді. Складовими ССШ є дитячо-юнацькі спортивні школи; спеціалізовані дитячо-юнацькі спортивні школи олімпійського резерву; школи вищої спортивної майстерності; училища фізичної культури, училища олімпійського резерву, спеціалі зовані класи (одночасно є складовою системи спортшкіл та системи загальноосвітніх шкіл).
Система управління вдосконаленням спортсмена — сукуп ність підсистем, яка управляє і що управляється, дія яких спрямована на реалізацію програм та досягнення поставлених завдань. СУВС містить організаційну структуру (сукупність взаємозв'язків і підпо рядкованості різних спортивних організацій, мета, завдання, функції системи в цілому та окремих її компонентів, потоки інформації між ними) і механізм управління (комплекс різних методів, прийомів, сти мулів, які використовуються людьми в управлінні підготовкою спорт сменів).
Система фізичного виховання — історично обумовлений тип соціальної практики фізичного виховання, що включає світоглядні, теоретико-методичні, програмово-нормативні і організаційні основи, які забезпечують фізичне вдосконалення людей та формування здоро вого способу життя.
Складні рухові реакції — відповідь певною руховою дією з низ ки можливих на один із кількох сигналів (реакція вибору); адекватна рухова дія у відповідь на об'єкт, що рухається (реакція на об'єкт, що рухається).
Спадковість — відновлення в нащадків біологічної схожості з батьками.
Специфічні координаційні здібності — можливості людини, що визначають її готовність до оптимального управління окремими спе цифічними діями (на координацію, на ритм, на реакцію і т. д.) та їх ньої регуляції.
Специфічні принципи фізичного виховання — вихідні поло ження, що відображають специфічні закономірності фізичного вихо вання і правила, які випливають із закономірностей його системної побудови. Складовими СПФВ є принцип безперервності процесу фізичного виховання, принцип системного чергування навантаження і відпочинку, принцип поступового нарощування розвивально-тренувальних впливів, принцип адаптованого збалансування динаміки навантажень, принцип циклічної побудови занять, принцип вікової адекватності напрямків фізичного виховання.
Спеціальна витривалість — здатність протистояти фізичній втомі в різних видах рухової діяльності. До СВ належать швидкісна, силова, координаційна та ін.
Спеціальна тренованість спортсмена — пристосування (адап тація) організму спортсмена, що відбувається в результаті виконання конкретного виду м'язової діяльності у певній спортивній дисципліні.
Спеціальна фізична підготовка — спеціалізований процес, який сприяє успіху в конкретній діяльності (виді професії, спорту та ін.) і пред'являє спеціалізовані вимоги до рухових здібностей людини.
Спеціальна фізична підготовка спортсмена — процес, спрямо ваний на належний рівень розвитку фізичних здібностей, можливос тей органів і функціональних систем, що безпосередньо визначають досягнення в певному виді спорту.
Спеціальні координаційні здібності — можливості людини, що визначають її готовність до оптимального управління подібними за походженням і змістом руховими діями та їхньої регуляції.
Спеціально-підготовчі вправи — рухові дії (їх поєднання, варі ації), які є елементами змагальної діяльності, а також рухи та дії, що суттєво подібні до них за формою, структурою, характером прояву здібностей і діяльності функціональних систем організму. Складовими СПВ є підвідні, розвивальні, імітаційні вправи.
Спорт — власне змагальна діяльність, специфічною формою якої є система змагань, що історично склалася в галузі фізичної культури як спеціальна сфера виявлення та уніфікованого порівняння людських можливостей (у вузькому розумінні); власне змагальна діяльність, спеціальна підготовка до неї, а також специфічні стосунки, норми і досягнення у сфері цієї діяльності (у широкому розумінні); дійовий фактор фізичного виховання, одна з основних форм підготовки люди ни до трудової та інших суспільно необхідних видів діяльності, а по ряд з цим і один із важливих засобів етичного й естетичного вихован ня, задоволення духовних потреб суспільства, зміцнення та розши рення міждержавних, міжрегіональних зв'язків (як багатогранне сус пільне явище).
Спорт вищих досягнень — систематична діяльність, що спря мована на задоволення інтересу до певного виду спорту, на досягнен ня високих спортивних результатів, які отримують визнання в суспі льстві, на підвищення як власного престижу, так і престижу команди, а на вищому рівні — престижу Батьківщини. Складовими СВД є любительський, професійний, професійно-комерційний спорт.
Спортивна діяльність — упорядкована організація діяльності щодо забезпечення максимального оздоровлення і вдосконалення лю дини в галузі спорту.
Спортивна етика (лат. ethica, від грец. ήζος — звичай) — суку пність норм поведінки, моральних правил, що регулюють стосунки людей у сфері спортивної діяльності.
Спортивна медицина (лат. medicina — наука лікувати) — галузь медицини, що вивчає здоров'я, фізичний розвиток і функціональні можливості організму в зв'язку з впливом на нього занять фізичною культурою та спортом.
Спортивна орієнтація (франц. orientation, від лат. oriens (orientis) — схід) — система організаційно-методичних заходів, яка дозволяє намітити напрямок спеціалізації юного спортсмена в певно му виді спорту.
Спортивна психодіагностика (від грец. ψοχή — душа і διαγνωστιηός — здатний розпізнавати) — розділ психології спорту, основною метою якого є вимірювання і контроль психічних особливо стей спортсменів, що зорієнтовані на вирішення поточних прикладних завдань.
Спортивна стратегія (грец. στρατηγια — теорія спортивної боротьби: мистецтво управління підготовкою спортсмена (команди) і ведення спортивної боротьби.
Спортивна тактика (грец. ταητιηά — мистецтво командування військом) — розділ загальної теорії спортивної боротьби, що розгля дає питання оптимізації змагальної діяльності, ведення конкретного спортивного поєдинку (доцільні способи ведення змагальної діяльнос ті спортсменом (командою), які підпорядковані певному задуму і пла ну досягнення змагальної мети).
Спортивна техніка (грец. τεχνιηός — вправний, досвідчений, від τέχχη — майстерність) — спосіб виконання змагальної дії, який формується або вже сформований у спортсмена і характеризується пе вним рівнем ефективного використання ним своїх можливостей для досягнення спортивного результату.
Спортивна травма (від грец. τραύμα — рана) — ушкодження, що супроводжується зміною анатомічних структур і функції травмо ваного органа в результаті впливу фізичного фактора, який перевищує фізіологічну міцність тканини, у процесі занять фізичними вправами та спортом. Розрізняють СТ за складністю перебігу і впливом на ор ганізм (легкі, середні, важкі), за наявністю чи відсутністю пошко джень зовнішнього покриву (відкриті, закриті), за величиною пошко дження (макротравми, мікротравми).
Спортивна форма — оптимальний (найвищий) рівень готовності спортсмена до досягнення спортивного результату, що характеризу ється його здатністю до одночасної реалізації в змагальній діяльності різних сторін підготовленості (технічної, тактичної, фізичної, психо логічної, теоретичної).
Спортивне вдосконалення — педагогічний процес, який забез печує високий рівень спортивної майстерності за рахунок максималь ного розвитку психічних якостей, фізичних здібностей і формування позитивних властивостей особистості спортсмена.
Спортивне досягнення — показник спортивної майстерності і здібностей спортсмена, що виражається в конкретних результатах (еталон реалізованих людських можливостей, який стимулює подаль ше розширення їх меж).
Спортивне обладнання та інвентар — спеціальні вироби, які призначені для занять фізичною культурою і спортом.
Спортивне тренування (англ. training — вправляння, від train — виховувати, навчати) — спеціалізований педагогічний процес, який будується на системі вправ і спрямований на управління спортивним удосконаленням спортсмена, що обумовлює його готовність до досяг нення вищих результатів.
Спортивний відбір — комплекс організаційно-методичних захо дів педагогічного, медико-біологічного, психологічного і соціального характеру, що дозволяє визначити високу ступінь обдарування дити ни, підлітка, юнака до того чи іншого роду спортивної діяльності (ви ду спорту).
Спортивний масаж (франц. massage, від masser — розтирати) — ритмічний вплив з певною силою та послідовністю різними масажни ми прийомами на тіло спортсмена, що сприяє підвищенню фізичної працездатності, підготовці до змагань, зняттю втоми, профілактиці травм і захворювань опорно-рухового апарату. Розрізняють передстартовий (мобілізаційний) та відновлювальний СМ.
Спортивний рекорд (англ. record — запис, протокол, від лат. recordo — згадую, пам'ятаю) — найвище спортивне досягнення (мак симальний результат) на певному етапі розвитку суспільства.
Спортивний рух — соціальна течія, спортивна практика в галузі масового спорту і спорту вищих досягнень.
Спортивні споруди — окремі та комплексні об'єкти для занять фізичною культурою і спортом. Складовими СС є основні споруди (головні частини спортивних споруд, що призначені для проведення спортивно-тренувальної роботи, змагань і оздоровчих заходів), допоміжні приміщення і споруди (об'єкти, що призначені для обслугову вання фізкультурників та спортсменів і забезпечення експлуатації ос новних спортивних споруд), місця для глядачів (трибуни, лави, сидін ня та приміщення для обслуговування глядачів).
Спортивно-реабілітаційна фізична культура — спеціально спрямоване використання засобів фізичного виховання з метою відно влення функціональних і адаптивних можливостей організму після тривалих періодів великих тренувальних й змагальних навантажень, особливо при перевтомі та ліквідації наслідків спортивних травм.
Спортивно-тактична підготовка — педагогічний процес, який спрямований на оволодіння раціональними формами ведення спорти вної боротьби в процесі специфічної змагальної діяльності. Розрізня ють загальну і спеціальну СТП.
Спортивно-технічна підготовка — педагогічний процес, спря мований на досконале оволодіння спортсменом системою рухів (тех нікою виду спорту), що відповідає особливостям певної спортивної дисципліни і сприяє досягненню високих спортивних результатів. Розрізняють загальну технічну і спеціальну СТП.
Спритність — здатність людини швидко, оперативно, раціона льно оволодівати новими руховими діями, успішно вирішувати рухові завдання в умовах, що змінюються.
Стабільність техніки (від лат. stabilis — стійкий) — характерис тика рухових дій, яка свідчить про перешкодостійкість їхнього вико нання, незалежність від умов, функціонального стану.
Стартова сила — здатність м'язів до швидкого розвитку робочо го зусилля у початковий момент їхнього напруження. СС характери зує вибухову силу.
Стартова швидкість — здатність людини за якомога коротший проміжок часу досягати максимальної швидкості.
Стійкий стан — функціональний стан організму, що виникає пі сля впрацьовування і характеризується відповідністю функціональних зрушень інтенсивності навантаження.
Стретчінг (від англ. stretching — натягти, розтягти) — система статичних вправ, що сприяє розвитку гнучкості та підвищенню елас тичності м'язів.
Структура процесу навчання руховим діям (лат. structure. — побудова, розміщення, від struo — будую, зводжу) — внутрішня бу дова педагогічного процесу пізнання і оволодіння технікою фізичних вправ, цілісність й тотожність якої забезпечується сукупністю законо мірних взаємозв'язків усіх складових. У СПНРД розрізняють:
3. Етап закріплення, вдосконалення та інтеграції рухових дій.
Структура рухів — закономірний, відносно стабільний взаємо зв'язок усіх складових рухової дії як єдиного цілого. Розрізняють кі нематичну, динамічну, ритмічну СР.
Структура тренування — відносно стійкий порядок поєднання компонентів (підсистем, сторін та окремих ланок), їхня закономірна взаємодія між собою і загальна послідовність. Вихідним компонентом СТ є тренувальне завдання, комплекс завдань складає тренувальне заняття; два тренувальних заняття і більше утворюють малий цикл (мікроцикл); кілька малих циклів утворюють середній цикл (мезоцикл); середні цикли утворюють річний цикл (макроцикл), кілька річ них циклів утворюють багаторічний цикл.
Структура уроку (спортивно-тренувального заняття) — дида ктично обґрунтоване співвідношення і послідовність розташування у часових рамках заняття елементів його змісту. У СУ розрізняють підготовчу, основну і заключну частини.
Суперкомпенсація (від лат. super — префікса, що означає зверх ність, найвищу якість, посилену дію і compensatio — винагорода, зрів новаження) — здатність організму відновлювати власні робочі ресур си, які були витрачені в процесі діяльності понад вихідного рівня (з надлишком), що забезпечує його додаткові функціональні можливості.
Суперкомпенсований відпочинок — варіант відпочинку, що забезпечує підвищену працездатність (суперкомпенсацію), яка настає за певних умов через закономірності відновлювальних процесів і дозволяє на наступному занятті виконувати більше навантаження, ніж на попередньому.
Суперуміння — система навичок вищого порядку, яка характе ризується варіативністю, творчістю, індивідуалізацією, високою стій кістю виконання рухових дій в складних та екстремальних умовах.
Т
Тактичне мислення — мислення, яке здійснюється у процесі спортивної діяльності в екстремальних умовах змагань і безпосеред ньо спрямоване на вирішення конкретних тактичних завдань.
Тактичний задум — принцип ведення змагальної діяльності, розроблений в якості основної лінії організації дій, взаємодій (у ко мандних змаганнях) і подолання протидії суперників на шляху до до сягнення змагальної мети. Т3 конкретизується у тактичному пла ні — сукупності послідовних завдань і способів їх розв'язання.
Талант (грец. τάλαντον, букв. — терези) — сукупність здібнос тей людини, що приводить діяльність до успішного результату і ви значає оригінальність цієї діяльності.
Темперамент (від лат. temperamentum — узгодженість, устрій) — індивідуально-типологічна характеристика людини, яка ви являється в силі, напруженості, швидкості та зрівноваженості перебігу її психічних процесів.
Темп рухів (від лат. tempus — час) — часова характеристика техніки фізичних вправ, яка відображає частоту повторень циклів ру хових дій або кількість рухів за одиницю часу.
Теоретична (інтелектуальна) підготовка спортсмена —озбро єння спортсменів спеціальними знаннями, що підвищують ефектив ність навчання певній спортивній дисципліні, вирішення завдань тре нувальної і змагальної діяльності.
Теорія фізичного виховання (від грец. ζεωρια — розгляд, до слідження) — наука про загальні закономірності, які визначають зміст і форми побудови фізичного виховання як педагогічно організованого процесу, що є частиною загальної системи виховання людини.
Терміновий (ближній) тренувальний ефект — зміни, що відбу ваються в організмі безпосередньо під час виконання вправи і у най ближчий період відпочинку.
Тест (від англ. test — випробування) — метод дослідження осо бистості, який побудований на її оцінці за результатами стандартизо ваного завдання, іспиту, проби з наперед визначеною надійністю і валідністю.
Техніка фізичних вправ (грец. τεχνιηός — вправний, досвідчений, від τέχνη — майстерність) — способи виконання рухових дій, за допомо гою яких рухове завдання вирішується з найбільшою ефективністю.
Технічні засоби — пристрої, системи, комплекси, апаратура, що застосовуються для тренувального впливу на різні органи та системи організму, для навчання і вдосконалення рухових дій, а також отри мання інформації в процесі навчально-тренувальних занять з метою підвищення їхньої ефективності.
Технологія виховної діяльності — сукупність методологічних і організаційно-методичних настанов, які визначають підбір, компону вання та порядок задіяння виховного інструментарію.
Технологія планування — сукупність методологічних і органі заційно-методичних настанов, які визначають на певний проміжок ча су конкретні завдання, підбір, компонування та порядок задіяння най доцільніших засобів, методів, організаційних форм, матеріально-технічного забезпечення занять, а також складання необхідної доку ментації.
Тонічне м'язове напруження — надмірний тонус м'язів у стані спокою.
Топографія сили (від грец. τόπος — місце і γράψω — пишу, креслю, малюю) — співвідношення максимальної сили різних м'язових груп.
Траєкторія руху (лат. trajectorius — який стосується переміщен ня, від trajicio — перекидаю, переміщую) — просторова характерис тика техніки фізичних вправ, яка визначається шляхом, що здійсню ють ланки опорно-рухового апарату. У ТР розрізняють напрямок, форму та амплітуду (розмах).
Тренажер (від англ. train – виховувати, навчати) — навчально-тренувальний пристрій для оволодіння руховими діями, виховання фі зичних якостей, вдосконалення аналізаторських функцій організму.
Тренованість спортсмена — результат спортивного тренування, який характеризується біологічними (функціональними і морфологіч ними) адаптивними змінами, що відбуваються в організмі спортсмена під впливом систематичних фізичних вправ і виражаються у зростанні його працездатності. Розрізняють загальну і спеціальну ТС.
Тренувальна діяльність — спільна діяльність тренерів, спортсме нів, колективу фахівців по успішному досягненню цілей тренування.
Тренувальне навантаження — складова частина (компонент) тренування, що відображає кількісну міру впливів на спортсменів у процесі тренувальних занять.
Тренувальні пристрої — технічні засоби, які забезпечують ви конання фізичних вправ з визначеними зусиллями і структурою рухів без взаємодії, що контролюється.
У
Увідна гімнастика — організоване, систематичне виконання спеціально підібраних фізичних вправ перед початком певної діяльно сті для прискорення функціонування організму на більш високому рі вні. УГ належить до малих форм занять фізичними вправами.
Управління підготовкою спортсменів — педагогічний процес що до забезпечення досягнення мети системи підготовки спортсменів на осно ві отримання, передачі та переробки інформації, вироблення і прийняття рішень. Розрізняють управління підготовкою спортсменів, управління їх нім тренуванням, управління змагальною діяльністю команд і окремих учасників. УПС включає планування, організацію, контроль і облік.
Управління фізичною культурою і спортом — система конкре тних форм і методів свідомої діяльності, яка спрямована на забезпе чення ефективного функціонування та плановий розвиток галузі фізи чної культури і спорту з метою більш повного задоволення потреб людей у фізичному вдосконаленні.
Урочні форми занять у фізичному вихованні — способи орга нізації навчально-виховного процесу, за яких заняття проводяться вчителем з групою учнів постійного складу, одного віку й рівня підго товленості упродовж точно встановленого часу, за сталим розкладом. УФ3 включають уроки і спортивно-тренувальні заняття.
Училища фізичної культури, училища олімпійського резерву, спеціалізовані класи — установи, у яких здійснюється набуття сере дньої або середньої спеціальної освіти і підготовка учнів з певних ви дів спорту.
Учіння — система навчально-пізнавальних дій учнів, спрямова них на опанування знаннями, вміннями та навичками їх застосування у професійній діяльності, формування особистості громадянина.
Ф
Фаза декомпенсованої втоми (від грец. ψάσις — поява) — стан людини, при якому, не зважаючи на зростання її вольових зусиль, ін тенсивність роботи знижується.
Фаза компенсованої втоми — стан людини, при якому, завдяки великим вольовим зусиллям, вона спроможна певний час підтримува ти досягнуту інтенсивність роботи.
Фізична досконалість — історично обумовлений ідеал фізично го розвитку і фізичної підготовленості людини, який оптимально від повідає вимогам життя.
Фізична культура — частина загальної культури людства, яка являє собою творчу діяльність із засвоєння накопичених і створення нових цінностей переважно у сфері фізичного розвитку, оздоровлення та виховання людей.
Фізична освіта — системне засвоєння людиною раціональних способів управління своїми рухами, набуття таким шляхом необхідно го у житті фонду рухових умінь, навичок і пов'язаних з ними знань.
Фізична підготовка — педагогічний процес виховання фізичних якостей і оволодіння життєво важливими рухами. Розрізняють загаль ну і спеціальну ФП.
Фізична підготовка спортсмена — педагогічний процес, спря мований на виховання фізичних якостей, підвищення функціональних можливостей, зміцнення опорно-рухового апарату, що створює сприя тливі умови для вдосконалення всіх сторін підготовки. Розрізняють загальну і спеціальну ФПС.
Фізична підготовленість — результат фізичної підготовки, що відображає досягнуту працездатність у сформованих рухових уміннях і навичках, які сприяють ефективності цільової діяльності (на яку зо рієнтована підготовка).
Фізичне виховання — вид виховання, специфічним змістом яко го є навчання рухам, виховання фізичних якостей, оволодіння спеціа льними фізкультурними знаннями і формування свідомої потреби у фізкультурних заняттях.
Фізичне здоров'я — стан організму людини, при якому оптима льно використовуються його захисні й адаптивні механізми; проти стояння негативному впливу середовища.
Фізичне навантаження — вплив фізичних вправ на організм людини, що викликає активну реакцію його функціональних систем.
Фізичний розвиток — процес становлення, формування й на ступних змін протягом життя людини морфофункціональних власти востей її організму і заснованих на них фізичних якостей та здібнос тей.
Фізичні вправи — рухові дії, які спрямовані на реалізацію за вдань фізичного виховання, сформовані та організовані за його зако номірностями.
Фізичні здібності — відносно стійкі успадковані та набуті функ ціональні особливості органів і систем організму, взаємодія яких обу мовлює ефективність виконання рухової дії.
Фізичні якості — вроджені (генетично успадковані) морфофункціональні якості, завдяки яким можлива фізична (матеріально вира жена) активність людини, що проявляється у доцільній руховій діяль ності. До основних ФЯ належать м'язова сила, прудкість, витрива лість, гнучкість, спритність.
Фізкультурна пауза (лат. pausa, з грец. παΰάις — припинен ня) — виконання фізичних вправ під час певної діяльності з метою досягнення термінового активного відпочинку для профілактики зни ження працездатності упродовж робочого дня. ФП належить до ма лих форм занять фізичними вправами.
Фізкультурний рух — добровільне заняття населення фізичними вправами і спортом, що ґрунтується на фізкультурно-спортивних ін тересах і проводиться самостійно та в організованих формах, участь у масових фізкультурно-спортивних заходах, громадській фізкультурній роботі.
Фізкультурний самоконтроль — сукупність операцій самокон тролю (самоспостереження, аналіз та оцінка свого стану, поведінки, реагування), які здійснюються індивідуально як безпосередньо в про цесі занять фізичними вправами, так і в загальному режимі життя за правилами, що встановлені у галузі фізичної культури.
Фізкультурні хвилинки — короткочасні (до 3 хв.) перерви у пе вній діяльності для виконання фізичних вправ з метою перепочинку та підтримки працездатності упродовж робочого дня. ФX належать до малих форм занять фізичними вправами.
Філогенез (від грец. φΰλον — рід, плем'я і γεννάω) — поро джую) — історичний розвиток як окремого організму (органів, сис тем), так і еволюція органічного світу в цілому. Ф взаємозв'язаний з онтогенезом.
Форма фізичної вправи (від лат. forma — зовнішність, устрій) — певне упорядкування та узгодженість як процесів, так і елементів змісту конкретної вправи. У ФФВ розрізняють внутрі шню і зовнішню структуру.
Форми занять фізичними вправами — способи організації на вчально-виховного процесу, кожний з яких характеризується певним типом взаємозв'язку (взаємодії) вчителя і учнів, а також відповідними умовами занять. Розрізняють урочні та позаурочні Ф3ФВ.
Фрустрація (лат. frustratio — обман, марне сподівання) — психі чний стан переживання невдачі, який пов'язаний з несподіваною різ ницею між очікуваними подіями і реальним результатом.
Функції спорту (від лат. functio — виконання, звершення) — об'єктивно притаманні йому властивості впливати на людину та люд ські стосунки, задовольняти та розвивати певні потреби особистості і суспільства. Розрізняють специфічні (притаманні тільки спорту як особливому явищу дійсності): змагально-еталонну; евристичну (пізна вальну) і загальні: особистісно-спрямованого виховання, навчання та розвитку; оздоровчо-рекреативну; емоційно-видовищну; соціальної ін теграції та соціалізації особистості; комунікативну; економічну ФС.
Функціональна система — екстрене функціональне утворення, що об'єднує діяльність систем організму, участь яких необхідна для здійснення актів поведінки.
Функціональний стан — комплекс властивостей, що визначає рівень життєдіяльності організму, системну його відповідь на фізичне навантаження, у якій відображається ступінь інтеграції та адекватнос ті функцій роботі, що виконується.
X
Характер — комплекс сталих психічних властивостей людини, що виявляються в її поведінці та діяльності, у ставленні до суспільст ва, до праці, колективу, до самої себе.
Ц
Цикли тренування (від грец. ηΰηλος — коло, круговерть) — найбільш загальні форми структурної організації тренування. Розріз няють мікроцикли, мезоцикли, макроцикли тренування.
Ш
Швидка сила — здатність людини якомога швидше долати по мірний опір. ШС належить до швидкісно-силових здібностей.
Швидкісна витривалість — здатність якомога довше утримува ти максимальну швидкість після її досягнення. ШВ належить до спеціальної витривалості.
«Швидкісний бар'єр» (від франц. barriere — перешкода) — стійка стабілізація швидкісних характеристик рухів.
Швидкісні здібності — можливості людини, які забезпечують їй виконання рухових дій за мінімальний для конкретних умов проміжок часу. Розрізняють елементарні (швидкість реакції, швидкість окремого руху, частота (темп) рухів) і комплексні (швидкість виконання рухо вих дій загалом, здатність за найкоротший проміжок часу набирати максимальну швидкість та спроможність довготривало підтримувати її) форми прояву Ш3.
Швидкісно-силові здібності — здатність людини проявляти не обхідні силові можливості за мінімальний для конкретних умов про міжок часу.
Швидкість рухових реакцій — здатність екстрено реагувати в ситуаціях, що вимагають термінових рухових реакцій (характеризу ється мінімальним часом від подачі будь-якого сигналу до початку виконання руху).
Швидкість руху — 1) просторово-часова характеристика техніки фізичних вправ, яка відображає переміщення ланок опорно-рухового апарату в просторі за одиницю часу; 2) здатність забезпечувати швид коплинність процесів, що відбуваються в організмі, від яких безпосе редньо залежать швидкісні характеристики рухів.
Шейпінг (від англ. body shaping — надання форми тілу) — сис тема фізичних вправ (переважно силових) для жінок, що спрямована на корекцію фігури та покращання функціонального стану організму (поєднання аеробіки з атлетичною гімнастикою). Ш належить до ве ликих форм занять фізичними вправами.
Шкільний колектив фізичної культури — самодіяльна суспі льна організація учнів, яка покликана сприяти родині і школі здійсню вати фізичне виховання дітей шкільного віку.
«Школа спорту» — система підготовки спортсмена, що склалася на основі новітніх наукових досягнень і передової спортивної практики.
Щ
Щільність уроку (заняття) — відсоткове співвідношення відпо відних витрат часу. Розрізняють загальну і моторну ЩУ.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ