12-574-63936 ІХТІОПАТОЛОГІЧНИЙ МОНІТОРИНГ РИБОГОСПОДАРСЬКИХ ВОДОЙМ УКРАЇНИ 03

Работа добавлена на сайт samzan.net:

35

УКРАЇНСЬКА  АКАДЕМІЯ  АГРАРНИХ  НАУК

ІНСТИТУТ АГРОЕКОЛОГІЇ  ТА  БІОТЕХНОЛОГІЇ

ВОВК  Надія  Іллівна

УДК 597-12:574:639.3.6

ІХТІОПАТОЛОГІЧНИЙ  МОНІТОРИНГ

РИБОГОСПОДАРСЬКИХ  ВОДОЙМ  УКРАЇНИ

03.00.16 –екологія

А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора сільськогосподарських наук

Київ –

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті рибного господарства УААН

Науковий консультант:

	доктор біологічних наук, Лауреат державної премії України в галузі науки і техніки, професор Бучацький Леонід Петрович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, провідний науковий співробітник лабораторії зоології та екології, м.Київ
Офіційні опоненти:

	доктор сільськогосподарських наук, Заслужений діяч науки і техніки України, професор Шерман Ісаак Михайлович, Херсонський державний аграрний університет Мінагрополітики України, завідувач кафедри рибництва, м. Херсон;
	доктор біологічних наук, професор Арсан Орест Михайлович, Інститут гідробіології НАН України, завідувач відділу екотоксикології, м.Київ;
	доктор сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник Глазко Тетяна Теодорівна, Інститут агроекології та біотехнології УААН, завідувач лабораторії генетики екологічних стресів, м. Київ
Провідна установа:
	Харківський державний аграрний університет ім. В.В.Докучаєва Мінагрополітики України, м. Харків

 

Захист відбудеться 18 грудня 2002 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.317.01 при Інституті агроекології та біотехнології УААН за адресою: 09111 м. Київ, вул. Метрологічна, 12.

 

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту агроекології та біотехнології УААН за адресою: 09111 м. Київ, вул. Метрологічна, 12.

Автореферат розісланий  “16” листопада  2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат хімічних наук                                                                   Заякіна Г.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

 

Актуальність. Іхтіопатологічний контроль внутрішніх водойм України, розробка екологічно безпечних методів профілактики хвороб риб є складовою частиною загальноекологічного моніторингу природних екосистем та заходів, спрямованих на збереження біорізноманіття і раціональне використання біоресурсів.

Епізоотичний стан водойм суттєво впливає на їх рибопродуктивність. Вивчення закономірностей виникнення та поширення хвороб риб, їх попередження є важливою проблемою сучасного рибництва, оскільки від її рішення залежить ефективність розведення об’єктів аквакультури, збереження рибопродукції [Щербина, 1973; Бауэр, Мусселиус, 1979; Канаев, 1985; Наумова и др., 1997; Юнчис и др., 1997; Bullock, 1998; Austin, 1999].

Поширенню хвороб риб сприяє ряд чинників, основними з яких є недостатній ветеринарний нагляд при перевезенні риби, порушення карантинних заходів, низька технологічна культура та якість штучних кормів, погіршення екологічної ситуації у водоймах та умов вирощування [Ведемейер и др., 1981; Микитюк, Якубчак, 1992; Головина и др., 1997; Paul et al., 1996; LaPatra, 1999]. Для раннього діагностування патологічних змін в організмі риб показовими є імунологічні, гематологічні та гістологічні дослідження [Лукьяненко, 1989; Головина, 1997; Микряков, 1997; Серпунин, 2001; Seconbes, 1999]. 

Все частіше спостерігаються випадки значної загибелі риб [Гусляков и др., 1997; Клевакин, Блинов, 1997], конкретні причини їх різноманітні, але переважно  вони пов’язані із забрудненням водного середовища, яке у 90-х роках сягнуло небезпечних меж [Брагинский, Давыдов, 1996]. Здебільшого дія токсикантів має хронічний характер, що призводить до порушення механізмів імунного захисту [Балабанова, 1997; Abedi et al., 1999], функцій органів та їх систем [Строганов, 1962; Евтушенко, 1995], пухлинного росту тканин [Боговский, 1987, 1997; Valedskaya, 1999], ускладнення епізоотичного процесу [Sanchel et al., 1997].

В цьому зв’язку актуальним і перспективним для стабілізації і підвищення продуктивності рибництва є пошук препаратів, які коригують механізми імунного захисту та пом’якшують вплив несприятливих чинників на організм риб. Метод неспецифічної імунопрофілактики знаходить все більшу підтримку у вітчизняній та зарубіжній іхтіопатології [Секретарюк и др., 1995; Головин, 1997; Bohm, et al., 1999; Morrison et al., 1999].

Дослідження сучасного стану іхтіофауни у водоймах різного типу, впливу забруднюючих речовин  на гідробіонти та розробка критеріїв фізіологічної норми і патології організму риб в процесі онтогенезу –одна з найбільш важливих проблем аквакультури [Євтушенко, 2001]. Результати патобіологічного аналізу, дані про наявність пухлин дозволяють отримати досить чітку уяву про інтегральне довгострокове забруднення водойм [Жадько, Арбузова, 1996; Боговський, 1997; Соколовский, Сясина, 1997; Микитюк, 1999], що об’єктивно віддзеркалює і екологічний стан водних екосистем.

У світлі вищевикладеного, іхтіопатологічний моніторинг рибогосподарських водойм України, дослідження впливу біотичних та абіотичних чинників на організм об’єктів природних та штучних іхтіоценозів, розробка ефективних екологічно безпечних методів профілактики хвороб риб - є необхідним та актуальним завданням сьогодення.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота відповідає напрямку наукових досліджень лабораторії іхтіопатології Інституту рибного господарства Української академії аграрних наук та виконана у межах тем, виконавцем чи науковим керівником яких був дисертант, зокрема: “Розробити нові підходи до боротьби з хворобами риб на основі вивчення їх природної резистентності в умовах інтенсивної експлуатації водойм” (номер держреєстрації UA 01002042 Р, 1990-1995 рр.); “Розробити систему захисту риб від інфекційних, інвазійних та аліментарних захворювань з використанням екологічно безпечних методів” (номер держреєстрації 0196U021197, 1996-2000 рр.); “Наукове обгрунтування нових екологічно безпечних методів профілактики та боротьби з хворобами риб, їх рання діагностика” (номер держреєстрації 0102U002052, 2001- 2005 рр.); “Дати комплексну оцінку дії гербіциду трефлан на стан екосистеми рибницьких ставів дослідного господарства “Нивка” Інституту рибного господарства” (номер держреєстрації 0196U021195, 1996-2000 рр.); “Розробити науково обгрунтовану систему раціонального ведення рибного господарства на дніпровських водосховищах в умовах посиленого антропогенного впливу” (номер держреєстрації 0196U023118, 1996-2000 рр.); “Вивчити епізоотологію лімфосаркоматозу щуки дніпровських водосховищ” (номер держреєстрації 0102U002051, 2001-2005 рр.); “Вивчити та визначити основні механізми функціонування біогеоценозів великих рівнинних об’єктів (дніпровських водосховищ) з урахуванням їх екологічного стану (номер держреєстрації 0102U002050, 2001- 2005 рр.).

Мета і завдання дослідження. Мета роботи- на основі іхтіопатологічного моніторингу рибогосподарських водойм України і експериментальних досліджень з’ясувати вплив біотичних і абіотичних чинників на організм риб та їх природну резистентність. Обґрунтувати доцільність використання в рибництві біологічно активних екологічно безпечних препаратів для профілактики хвороб об’єктів штучних іхтіоценозів та реалізації потенційних можливостей  росту риб.

Для досягнення мети необхідно було:

•  проаналізувати стан екосистем обстежених рибогосподарських водойм з урахуванням результатів гідрохімічних і гідробіологічних досліджень та даних літератури;
•  вивчити епізоотичну ситуацію, встановити природу виявлених захворювань, дослідити зміни внутрішніх органів та тканин риб при патологічних процесах;

1.  дослідити вплив окремих абіотичних чинників середовища і умов вирощування на організм риб; з’ясувати дію гербіциду трефлан на екосистему рибницьких ставів;
2.  вивчити біологічну активність поверхневого слизу риб в залежності від фізіологічного стану, з’ясувати аспекти захисту їх організму від алохтонної мікрофлори, дослідити зміни показників факторів природної резистентності у модельних дослідах при експериментальній інфекції;
3.  дослідити вплив біологічно активних препаратів імуномодулюючої дії і пробіотику субаліну  на організм риб та бактеріальні патогени.

Об’єкт дослідження: рибогосподарські водойми, окремі таксономічні групи риб прісноводних водойм, збудники їх інвазійних та інфекційних захворювань, абіотичні чинники середовища.

Предмет дослідження: екосистема водойм, організм риб, хвороби риб, фізіологічний статус та природна резистентність риб, гістологічна структура їх внутрішніх органів, мікрофлора риб та її біологічні властивості, вплив біотичних і абіотичних чинників та біологічно активних препаратів на організм риб.

Методи дослідження: гідрохімічні, гідробіологічні, токсикологічні, клінічні, патологоанатомічні, паразитологічні, мікробіологічні, гістологічні, гематологічні та імунологічні.

Наукова новизна результатів досліджень. Отримано нові дані з поширення та етіології хвороб риб у внутрішніх водоймах України в сучасних екологічних умовах, здійснено аналіз чинників, що індукують патологічні зміни в організмі риб в конкретних локальних екосистемах. Експериментально показано  вплив окремих біотичних та абіотичних чинників середовища на імуно-фізіологічний статус організму риб.

Вперше досліджено розповсюдження лімфосаркоми щуки у водосховищахдніпровського каскаду, виявлено карциному у ляща, вивчені клінічні ознаки та патологоанатомічні зміни, локалізація та гістологічна структура пухлин при вказаних захворюваннях.

З’ясована дія гербіциду трефлан на екосистему рибницьких ставів та організм риб. Показано, що процеси відновлення екосистеми, позитивні зміни видового складу та чисельності зоопланктонних угруповань, нормалізація функціонування організму риб відбуваються значно повільніше, ніж зниження концентрацій токсиканта у водному середовищі.

Виявлено антагоністичні взаємовідносини в мікробіоті риб, що дозволило запропонувати новий підхід до профілактики їх хвороб з використанням пробіотиків сучасного покоління.

Науково обгрунтована доцільність і переваги застосування препарату КАФІ (комплекс активуючих факторів імунітету) та пробіотику субаліну для реалізації потенційних можливостей росту риб, профілактики їх хвороб, корекції мікробіоценозу.

Практичне значення отриманих результатів. Здійснено діагностику виявлених захворювань риб, встановлено вплив чинників середовища на іхтіопатологічну ситуацію в обстежених водоймах, що необхідно для вірного вибору ефективних профілактичних та лікувальних заходів. Проведено експертизи у випадках масової загибелі риб, надано консультативну і практичну допомогу рибним господарствам для поліпшення епізоотичної ситуації.

Розроблено екологічно безпечні методи профілактики хвороб риб, активізації процесів обміну, що сприяє збільшенню приросту маси риб на 19,6–,2%, збереженню рибопродукції.

З’ясування ролі антагоністичних взаємовідносин в мікробіоті риб у захисті їх організму від алохтонної мікрофлори, впливу біотичних і абіотичних чинників на природну резистентність, дослідження патогенезу при лімфосаркомі щуки та карциномі ляща мають загальнотеоретичне значення, а останнє –і соціальну спрямованість, оскільки в майбутньому дозволить вирішити питання про безпечність вказаних захворювань для здоров’я людей.

Дані дисертаційної роботи покладені в основу деклараційного патенту на винахід “Спосіб лікування та профілактики захворювань риб” 20022086701 МПК 7 А61К35/74 (поз. ріш. від 7 жовтня 2002 р.) і методичних рекомендацій “Використання імуномодулюючого препарату КАФІ для активації факторів імунітету та підвищення продуктивності риб”.

Результати проведених наукових досліджень використовуються в навчальному процесі кафедри технології виробництва та переробки продукції аквакультури факультету водних біоресурсів та аквакультури, а також на зооінженерному факультеті Національного аграрного університету у теоретичному і практичному спецкурсі “Іхтіопатологія”.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно розроблено програму та методологію науково-дослідних робіт, виконано основні польові та експериментальні дослідження (клінічні, патологоанатомічні, мікробіологічні, імунологічні), проведено аналіз і теоретичне обгрунтування отриманих результатів та їх узагальнення у висновках, статистичну обробку даних та комп’ютерне оформлення роботи.

Гідрохімічні та гідробіологічні дослідження проводили за участю співробітників Інституту рибного господарства УААН: к.б.н., с.н.с. Литвинової Т.Г. (лабораторія екологічних досліджень); к.б.н., с.н.с. Тарасової О.М. (відділ вивчення біоресурсів водосховищ) та к.б.н., с.н.с. Кражан С.А. (лабораторія розведення цінних гідробіонтів); гематологічні –за участю н.с. Яновської Г.М. (лабораторія іхтіопатології). При проведенні гістологічних досліджень консультативну та практичну допомогу надавали д.в.н., професор Хомич В.Т. (Національний аграрний університет) та к.б.н. Клименко О.М. (Інститут епізоотології УААН ).

Автор висловлює вдячність усім, хто надавав практичну та консультативну допомогу при виконанні роботи.

Апробація результатів досліджень. Основні матеріали дисертаційної роботи доповідались на вітчизняних та міжнародних конференціях: Міжнародній конференції ”Повышение качества рыбной продукции внутренних водоемов” (Киев, 1996); Науковій конференції професорсько-викладацького складу та аспірантів НАУ (Київ, 1997); Міжнародному симпозіумі” Рыбохозяйственная наука: проблемы научно-технического сотрудничества.” (Киев, 1997); ІІ з’їзді гідроекологічного товариства України (Київ, 1997); Конференції “Физические и биохимические методы исследований в ветеринарии” (Рівне, 1997); Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні напрямки та проблеми аквакультури” (Херсон, 1998); Міжнародній науково-практичній конференції “Проблемы развития рыбного хозяйства на внутренних водоемах в условиях перехода к рыночным отношениям” (Минск, 1998); І Всеукраїнській науково-методичній конференції “Актуальні проблеми ветеринарної фармакології і токсикології” (Київ, 1998); ІХ Міжнародній конференції Європейської асоціації іхтіопатологів “Disease of fish and shellfish“ (о. Родос, Греція, 1999); Міжнародній науково-практичній конференції “Пресноводная аквакультура в Центральной и Восточной Европе: достижения и перспективы” (Київ, 2000); Міжнародній конференції “Проблемы охраны здоровья рыб в аквакультуре” (Москва, 2000); III Міжнародній конференції “Біоресурси і віруси” (Київ, 2001); Х Міжнародній конференції Європейської асоціації іхтіопатологів “Disease of fish and shellfish“ (Ірландія, 2001); VІІІ з’їзді гідробіологічного товариства РАН (Калінінград, 2001); Науково-практичній конференції “Проблемы и перспективы развития аквакультуры в России” (Адлер, 2001); І Всеукраїнській конференції “Проблеми іхтіопатології” (Київ, 2001); Науково-практичному семінарі “Наука-Києву” (Київ, 2001).

 Публікації. За темою дисертації опубліковано 46 робіт, з них - 24 статті (20 у фахових виданнях), 20 повідомлень в матеріалах і тезах наукових конференцій, деклараційний патент України та методичні рекомендації.

 Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота побудована за загальноприйнятою структурою і включає: вступ, огляд літератури, матеріали та методи досліджень, 7 розділів власних досліджень, підсумковий розділ, висновки, список використаної літератури, додатку. Робота викладена на 287 сторінках машинописного тексту, ілюстрована 74 таблицями та 38 рисунками. Ілюстрацій та таблиць, що повністю займають площу сторінки - 17. Список використаної літератури включає 525 джерел, у тому числі 143 іноземних авторів.

ОСНОВНИЙ  ЗМІСТ  РОБОТИ

Матеріали та методи досліджень

Основні дослідження виконані протягом 1996-2002 рр. на базі лабораторії іхтіопатології Інституту рибного господарства УААН.

Епізоотологічне обстеження з іхтіопатологічним дослідженням риби проведено у 29 рибогосподарських пунктах Київської, Донецької, Дніпропетровської, Херсонської, Сумської, Рівненської, Львівської і Закарпатської областей, а також придунайських озерах Ялпуг, Кугурлуй, Кагул та водосховищах дніпровського каскаду - Київському, Канівському, Кременчуцькому і Каховському.

Таблиця 1

Матеріал та обсяг проведених досліджень

Вид досліджень	Кількість
Обстежено видів риб	23
Клінічно обстежено, екз. риб	12922
Піддано розтину, екз. риб	2000
Мікробіологічні дослідження, екз. риб	328
Виділено бактеріальних ізолятів	530
Аналіз крові, зразків	524
Зроблено кількісних та морфологічних визначень формених елементів крові	4706
Дослідження факторів природної резистентності, екз.риб	510
Гістоморфологічні дослідження тканин та органів	76
Проведено гідрохімічних та гідробіологічних визначень	1860
Досліджено на наявність трефлану проб грунту, води, тканин та органів риб	98

Основні види досліджених риб: сазан, короп –Cyprinus carpio (L.), білий амур –Ctenopharyngodon idella (Valenciennes), білий - Hypophtalmichthys mоlitrix (Valenciennes) та строкатий - Aristichthуs nobilis товстолобики,  сом звичайний –Silurus glanis (L.), канальний сом –Ictalurus punctatus, щука –Esox lucius (L.), судак - Lucioperca lucioperca (L), окунь - Perca fluviatilis (L.),  лящ –Abramis brama (L.), плітка - Rutilus rutilus (L.).

Рибу відловлювали в районах сіл Казаровичі, Ровжі, Домонтово, Сомовка, Сорокашичі та Міжріччя (Київське водосховище); с. Вишеньки, Гусениці та Зміїного острову (Канівське водосховище); в районах Завадовської та Сульської заток, Чеховки, Вереміївських і Павлюкiвських островів (Кременчуцьке водосховище); в районі с. Біленьке (Каховське водосховище). Іхтіопатологічному обстеженню була піддана також риба з промислових уловів рибколгоспу “Прибой”, КСРП “Дніпровське”, ЗАТ “Прогрес”.

У придунайських озерах Ялпуг, Кугурлуй, Кагул і Катлабух, іхтіопатологічному обстеженню було піддано: з аборигенних видів риб - щуку, судака, ляща, сазана, сома, жереха, із вселенців –білого товстолобика та сонячної риби. Рибу відловлювали в районах сіл Оксамитне (оз. Ялпуг), Н.Некрасовка (оз. Кугурлуй), Нагорне (оз. Кагул), Кислиці (оз. Катлабух).

Епізоотологічне обстеження, клінічний огляд та патологоанатомічний розтин риб, паразитологічні дослідження та відбір патологічного матеріалу проводили згідно прийнятих в іхтіопатології методів [Мусселиус, 1983; Канаєв, 1985; Микитюк, Якубчак, 1992].

В роботі використано матеріал, відібраний від клінічно здорових риб, ослаблених –при неповноцінній годівлі, аліментарних порушеннях, виснаженні після зимівлі та нересту, кумулятивному токсикозі при накопиченні важких металів і гербіциду трефлан та від хворих риб - при краснухоподібному захворюванні, некрозі зябер і бактеріальному ускладненні кумулятивного токсикозу коропа, псевдомонозі та виразковому ураженні білого і строкатого товстолобиків, лімфосаркомі щуки, карциномі ляща, а також при інвазії екзо- і ендопаразитами. Патологоанатомічному розтину підлягало по 5-25 риб різного виду з водойми та промислових уловів.

Визначення концентрації трефлана (трифлуралін-2,6-динітро-4-трифторметил-N-N-дипропіланілін), вміст якого контролювали у воді та мулі ставів, м’язах і печінці вирощуваних риб, проводили методом газо-рідинної хроматографії у відділі фізико-хімічного аналізу Інституту екогігієни та токсикології ім. Л.І. Медведя і у центральній токсикологічній лабораторії Київської міської санепідемстанції.

Хімічний та агрохімічний режими водойм вивчали за загальноприйнятими методами [Алекин и др., 1973; Гречин и др., 1964]. У воді визначали: концентрацію кисню, величину водневого показника (рН) вміст органічних речовин, біогенних елементів, головні іони та розраховували загальну мінералізацію. При гідробіологічних дослідженнях вивчали розвиток природної кормової бази [Киселев, 1956; Кутикова, 1970].

Мікробіологічні дослідження, визначення ДНК-азної активності виділених бактерій проводили згідно загальноприйнятих методів [Герхардт, 1983; Мусселиус, 1983]. Патогенність виділених бактерій для риб вивчали методом біопроб [Канаев, 1985]. Антагоністичну активність виділених бактерій та пробіотику субаліна визначали методом відстроченого антагонізму [Смирнов и др., 1983].

Кров для досліджень відбирали з серця риб. Гематологічні дослідження проводили загальноприйнятими методами [Мусселиус, 1983; Дегтярьов та інші, 2001]. Якісний склад та морфологічні особливості формених елементів крові визначали в мазках крові, пофарбованих за Паппенгеймом [Иванова, 1983], концентрацію білка та цукру у сироватці крові - рефрактометричним методом [Лиманский и др., 1986].

Бактеріостатичну дію сироватки крові (БАСК) визначали колориметричним методом [Смирнова, Кузьмина, 1966] в модифікації співробітників лабораторії іхтіопатології ІРГ УААН з використанням однодобової тест-культури Aeromonas hydrophila (штами 3605 та 9615), загального рівня імуноглобулінів (Ig) - методом висолювання [Бусыгин, 1975]. Лізоцимну активність сироватки крові (ЛАСК) визначали по відсотку лізису однодобової культури Micrococcus lysodeikticus на КФК-2 МП [Стогний и др., 1989], якісний аналіз на лізоцимну активність слизу - методом дифузії в агар доступним для використання у польових умовах. Визначення фагоцитарної активності лейкоцитів in vitro проводили методом Е.А.Кост і М.І.Стенко [1947] згідно методичних рекомендацій [1987], адгезивної активності тест-бактерій щодо еритроцитів риб in vitro - за методом В.Брилис з співавторами [1986].

Підготовку матеріалу для гістологічних досліджень проводили згідно загальноприйнятих методів [Ромейс, 1953; Кокуричева, 1976; Меркулов, 1981].

Електронномікроскопічні та гістологічні дослідження пухлин проведено в Інституті експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України.

У дослідах з пробіотиками використовували промисловий препарат субалін на основі рекомбінантного штаму Bacillus subtilis ВКПМ В-4759 (патент 2035185 РФ, МКИ 6 А61К 35/66) виробництва ВАТ “Дніпрофарм”. Препарат КАФІ отримано з тимуса великої рогатої худоби в лабораторії імунології сільськогосподарських тварин Білоцерківського державного аграрного університету. Виробничу перевірку ефективності дії комбікорму з субаліном та препаратом КАФІ проводили на базі Придніпровського тепловодного рибного господарства (ТРГ) на однорічках і дволітках коропа та личинці канального сома. Експериментальні досліди проводили в умовах акваріальної ІРГ УААН та саджалках і басейнах Придніпровського ТРГ.

Статистична обробка цифрових показників проведена за загальноприйнятими методами [Лакин,1973] та з використанням відповідної комп’ютерної програми (табличного процесора Microsoft Exel 97).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Іхтіопатологічне обстеження основних видів риб

водосховищ дніпровського каскаду

Площа водосховищ дніпровського каскаду складає близько 760 тис. га, що становить 80% рибогосподарського фонду внутрішніх водойм України. Іхтіопатологічний моніторинг був складовою частиною комплексних досліджень з вивчення основних механізмів функціонування біогеоценозів водосховищ дніпровського каскаду та впливу чинників екосистем на організм риб.

За класифікацією О.А.Альокіна [1973] вода дніпровських водосховищ відноситься до гідрокарбонатного класу групи кальцію. Хімічний режим водосховищ дніпровського каскаду, в основному, відповідав нормативним вимогам до рибогосподарських водойм. Але підвищені концентрації органічної речовини (перманганатна окислюваність - 32,9-44,4 мг О/л) та вільного діоксиду вуглецю (СО) до 38,0-47,3 мг/л, хлоридів до 70,4 мг/л та сульфатів до 127,6 мг/л, зниження водневого показника (рН) до 6,5-7,0 (інколи до 5,7-6,4 одиниць) у воді деяких ділянок водосховищ свідчить про наявність органічного забруднення водойм (табл.2). Крім того, необхідно відмітити низький вміст біогенних елементів (крім амонійного азоту) та недостатній вміст кальцію (24,5-42,6 мг/л) та магнію, що зумовило низьку загальну твердість води (1,8-3,6 мг-екв/л., мінералізація - коливалась у межах 242,0-533 мг/л).

Таблиця 2

Хімічні показники водосховищ дніпровського каскаду, (min-max)

Показники

Водосховища

Норма-тивні значення

Київське	Канівське	Кремен-чуцьке	Каховське
Мінералізація, мг/л	250-331	-270	251-341	-533	До 1000
Твердість загальна, мг-екв./л	2,9-3,5	,2-3,6	,8 - 3,3	,5-3,2	-6
Са+, мг/л	29,2-42,6	31,4-40,4	24,5-30,0	29,2-33,7	Не менше 50
СІ- , мг/л	13,3-22,8	-17	,8 - 11,7	,8-70,4	-15
SO-,.. мг/л	16,5-32,9	12-20	6,2 - 32,5	,7-127,6	-15
NН+, мгN/л	0,56-2,20	,63 - 0,96	,64-0,96	,3-3,3	,0
NО-, мгN/л	0,01	,01	,01	0,01-0,03	,1
NО- , мгN/л	0,05-0,11	0,04-0,06	,01-0,09	,06-0,17
РО-, мг Р/л	0,05-0,14	,08-0,13	,05-0,31	,1-0,82	,5
Діоксид вуглецю, мг/л	16,7-47,3	16,7-47,3	20,0-38,0	-17,3	До 25
рН	7,8-8,2	7,2-8,2	6,5-7,7	,7-8,7	,5-8,5
Перманганатна окислюваність, мг О/л	,0-36,0	,1-40,0	,0-44,4	,5-32,9	До 15

На локальність органічного навантаження та неоднорідність у розподіленні деяких катіонів, аніонів і біогенних елементів (NН+, NО-, NО-, РО-, Fе+3+) вказують високі коефіцієнти варіації –,4-48,0%.

Відмічене  нами  зниження  середніх  значень  біомаси фітопланктона у останні роки (2000-2001 рр.) до 10,77-31,66 г/м проти 12,99-60,01 г/му попередні (1996-1998 рр.), безумовно пов’язане з недостатнім вмістом біогенних елементів у воді, що було показано хімічним дослідженням водойм. Але, не виключено, що зменшення інтенсивності його розвитку зумовлено забрудненням водосховищ хімічними контамінантами. Так, за даними лабораторії екологічних досліджень ІРГ УААН [2000-2001 рр.], вміст іонів  цинку, міді, свинцю, марганцю та нікелю у деяких ділянках дніпровських водосховищ перевищував ГДК у 1,2-6 разів, що підтверджено і даними літератури. На водних об’єктах України у 2000 р. найчастіше (57,4% контрольованих) визначався стан екологічної напруги з елементами регресу [Бабенко, Онанко, 2001]. Як екологічна напруга оцінено і стан екосистеми водосховищ дніпровського каскаду. Високий вміст важких металів, фенолів, нафтопродуктів та інших токсикантів [Романенко, Євтушенко та інші, 2000], а також радіонуклідне забруднення [Кузьменко, Гудков, Паньков 2001; Дворецкий, Рябов, Емец и др., 2000] при тривалій дії негативно позначається на фізіологічному стані гідробіонтів дніпровських водосховищ. Крім того, низька твердість води, недостатній вміст кальцію, ускладнює функціонування організму риб в умовах екологічної напруги, знижуючи його адаптаційні можливості та токсикорезистентність.

У риб з дніпровських водосховищ, враховуючи інтенсивність та екстенсивність ураження, а також наявність клінічних та патологоанатомічних змін, реєстрували лігульоз ляща, плітки і плоскирки, значне поширення якого відмічали впродовж усього каскаду водосховищ, акантоцефальоз окуня та в’язя, диплостомоз та постодиплостомоз товстолобиків, виразкове ураження судака, лімфосаркому щуки, карциному ляща, а також інвазованість ботріоцефалами (сом, щука), нематодами (судак, окунь, щука, сом), трематодами (товстолобики, лин, тарань), мікроспоридіями (судак), носійство ерзагилюсів, аргулюсів, лерней. Гельмінти були визначаючим компонентом як за чисельністю, так і за інтенсивністю ураження іхтіофауни. У риб старших вікових груп та інвазованих виявляли порушення структури та консистенції внутрішніх органів, їх гідремію, розростання сполучної тканини, зміну кількості та співвідношень формених елементів крові. Наявність патологічно змінених клітин крові (пойкілоцитів, мікроцитів та шистоцитів), патологічні зміни в ядрі еритроцитів (каріоліз, каріорексіс), значні коливання кількості лейкоцитів (від 19 до 87 на 1000 еритроцитів) відмічали і у клінічно здорових риб, що є свідченням негативної дії на їх організм чинників оточуючого середовища. 

З 1993 р. у Київському та Кременчуцькому водосховищах реєстрували лімфосаркому щуки. Частота виявлення хворих риб у Київському водосховищі в 1994 р. сягала 11%, в 1995 р. - 23%, в 1996 р. - 32%. У Кременчуцькому водосховищі даний показник знаходився на рівні 10%, 4%, 1,6% відповідно по роках, сягаючи 22% у 1997 р., 9,2% у 2000 р. та 6,2% у 2002 р. Клінічні прояви хвороби здебільшого спостерігали у холодну пору року. Окремі щуки старших вікових груп мали на тілі до 5-7 розеткоподібних пухлин. Патологічні зміни відмічали у м’язах, селезінці, нирках, гонадах. Встановлено, що пухлина складалася з лімфоїдних елементів типу лімфоцитів і пролімфоцитів та плазматичних клітин різного ступеня диференціювання (рис. 1).

Електронномікроскопічними дослідженнями в цитоплазмі клітин пухлинної тканини виявлено наявність віріонів діаметром 105±5 нм.

Новоутворення реєстрували і у ляща старших вікових груп масою 1,8-3 кг, відловленого у пониззі Київського водосховища у весняний період. Пухлини локалізувалися переважно у ділянці хвостового стебла і зовні мали вигляд щільної гелеподібної маси, при злущуванні якої відкривалися та кровоточили виразки. При розтині хворих риб відмічали патологічні зміни внутрішніх органів, атрофію гонад. Мікроскопічними дослідженнями уражених тканин виявлені комплекси пухлинної паренхіми, розділені тонкими прошарками сполучної тканини та фрагменти плоскоклітинної карциноми з морфологічними ознаками кератинізації у вигляді так званих “ракових перлин” (рис. 2).

Беручи до уваги здатність деяких ретровірусів ссавців інфікувати пойкілотермних тварин, у тому числі жаб та рептилій [Svet-Moldavsky et al., 1967], питання безпеки при споживанні хворих риб залишається відкритим. Проте їх феноменальна здатність за допомогою ще не відомих науці механізмів активно протидіяти неопластичним процесам, може бути корисною як модель для розробки методів лікування людей [Bowser et al., 1991; 1999].

Таким чином, патологічні зміни внутрішніх органів риб старших вікових груп, наявність змінених клітин крові та порушення їх кількісного співвідношення у клінічно  здорових риб, висока інцидентність новоутворень є свідченням негативної дії на іхтіофауну водосховищ дніпровського каскаду чинників оточуючого середовища, що було підтверджено гідрохімічними, гідробіологічними і токсикологічними дослідженнями.

Іхтіопатологічне обстеження іхтіофауни

придунайських озер

Складова частина наших досліджень - іхтіопатологічне обстеження іхтіофауни придунайських озер Кугурлуй, Кагул та Ялпуг, в яких з кінця 80-х років (1988, 1995, 1998 рр.) у весняний період періодично спостерігали масову загибель риб [Гусляков и др., 1997]. Від 95,5 до 100% усієї загиблої риби складав білий товстолобик старших вікових груп, переважно самки. При іхтіопатологічному обстеженні клінічних ознак і збудників інфекційних та інвазійних хвороб у риб не виявлено. Досить часто, відсутність паразитів є свідченням не тільки благополуччя щодо інвазійних хвороб, але і екологічної напруги у водоймі. При розтині у білого товстолобика з озер Кугурлуй і Кагул візуально були відмічені зміни структури та кольору печінки, надмірне потемніння селезінки, деструктивні зміни у нирках, значне потовщення і деформування стінок кровоносних судин, редукція задньої камери плавального міхура. Деструктивні зміни внутрішніх органів були нами зафіксовані і у риб інших видів (лящ, сазан, сонячна риба).

Процеси глибокої деструктивної патології внутрішніх органів були підтверджені також гістологічними дослідженнями. При цьому відмічали локальний чи суцільний некроз гепатоцитів, ділянки заповнені інфільтратом, значне потовщення стінок судин за рахунок розростання сполучної тканини, у селезінці - лізис еритроцитів, накопичення інфільтрату в паренхімі, пігментів - в мелано-макрофагальних центрах. Відмічені жирова дистрофія гонад, зміни в ооцитах як старшої, так і молодшої генерації, що проявлялись деформацією і локальним руйнуванням їх оболонок, утворенням хвилястих форм. Вказані порушення - типова реакція організму риб на дію токсичних речовин, іонів важких металів, органічних забруднювачів [Земков и др., 1997; Лукин и др., 2002]. За результатами токсикологічних досліджень, проведених у придунайських озерах, високі концентрації важких металів (кадмій, свинець, цинк, мідь, хром, нікель, кобальт, миш‘як, ртуть) відмічали у воді озер Кагул та Кугурлуй, а з 32 досліджених стійких органічних забруднювачів було зареєстровано 23. Крім того, в досліджених зразках риби було виявлено наявність гептахлору та альдрину, вміст яких в рибі, згідно діючих обмежень, не допускається, а також високі концентрації ГХЦГ і ДДТ [Мединец и др., 2001].

Більшість виявлених нами патологічних змін - незворотні, що призводило до загибелі риб при дії таких стрес-факторів як виснаження після зимівлі, різке підвищення температури води. Крім того, є гіпотеза [Толоконніков, 2001], що збільшення швидкості потоку води в умовах нерестових температур провокує перебудову організму плідників товстолобиків, характерну для нереста. В той же час, відсутність необхідних умов не дозволяє рибам віднереститися, що призводить до фізіолого-біохімічних порушень в їх організмі та ендогенної інтоксикації.

Таким чином, на підставі проведених нами клінічних, патологоанатомічних та гістологічних досліджень, аналізу отриманих результатів та даних фахової літератури можна зробити висновок про багатофакторний негативний вплив на іхтіофауну придунайських озер Кугурлуй, Кагул, Ялпуг. Серед цих чинників визначаючим є антропогенне забруднення водойм, яке призводить до екзогенної інтоксикації організму риб і фізіолого-біохімічних порушень та ендогенна інтоксикація внаслідок активації нерестових інстинктів без їх реалізації.

Хвороби риб, найбільш поширені в рибних

господарствах України в сучасних екологічних умовах

З‘ясування етіології хвороб риб, найбільш поширених в сучасних екологічних умовах рибних господарств України, дослідження впливу абіотичних і біотичних чинників на організм об‘єктів штучних іхтіоценозів та іхтіопатологічну ситуацію в конкретних локальних екосистемах входило до складу як діагностичної, так і прогнозуючої частини нашої роботи та включало збір даних, спостереження і експериментальні дослідження.

Встановлено, що у 29 обстежених рибогосподарських пунктах із інфекційних захворювань риб найчастіше реєстрували краснухоподібне захворювання (частота виявлення 27,6%) та хронічну форму запалення плавального міхура у коропа (17,2%), псевдомоноз (10,3%) і виразкове ураження (13,8%) у білого та строкатого товстолобиків, бактеріальне ускладнення кумулятивного токсикозу у риб старших вікових груп (24,1%). Із інвазійних хвороб реєстрували моногенеози (дактилогіроз, гіродактильоз, частота виявлення 10,3%), трематодози (диплостомоз, постодиплостомоз, 13,8%), лігульоз (17,8%) і синергазильоз (13,8%) у білого та строкатого товстолобиків, кавіоз (6,8%), каріофільоз (10,3%), філометроїдоз (13,8%) та ботріоцефальоз (24,1%) у коропа (рис.3).

У коропа відмічали випадки віспи (3,4%), триходиноза (6,8%), іхтіободоза (3,4%), іхтіофтіріоза (3,4%), а також носійство іхтіофтіріусів, хілодонел, триходин, апіозом, моногеней, міксоспоридій, лерней, аргулюса. У білого та строкатого товстолобиків реєстрували наявність диплостом, синергазилюсів, лерней.

Крім того, спостерігались аліментарні порушення, внаслідок використання невідповідного та недоброякісного комбікорму (31,0%), кумулятивні токсикози, викликані накопиченням іонів важких металів (27,6%), масова загибель старших вікових груп коропа, товстолобиків, білого амура при загальному ослабленні організму риб у весняний період на фоні дії негативних чинників - неповноцінної і нерегулярної годівлі плідників протягом вегетаційного періоду, погіршення гідрохімічного режиму та загальної екологічної ситуації.

Значну загибель коропа старших вікових груп відмічали при кумулятивному токсикозі, ускладненому катаральним запаленням кишкового тракту. З різних його відділів було виділено в монокультурі бактерії з високою ДНК-азною активністю (6 мм), які за морфологічними та біохімічними властивостями віднесені до родини Enterobacteriaceae, роду Citrobacter (штам 988). При цьому у воді зимувальних ставів при ГДК 10 мкг/л концентрації іонів цинку сягали 44-46,6 мкг/л; марганцю - 118-128 мкг/л; нікелю - 15,5-16,9 мкг/л; свинцю - 25,3-37,6 мкг/л. Високі концентрації цинку, нікелю та кобальту, які перевищували ГДК у 2-7 разів, виявляли і в органах риб. Найвищим їх вміст був у зябрах та печінці (Fe - 83,5-166,5 мкг/кг при ГДК 30 мкг/кг; Zn - 39,9-228,3 мкг/кг при ГДК 40 мкг/кг; Ni - 1,9-3,8 мкг/кг при ГДК 0,5 мкг/кг; Co - 0,13-0,46 мкг/кг при ГДК 0,08 мкг/кг). Встановлено, що основне накопичення важких металів рибою відбувається за перші 4-5 років її життя. В період статевого дозрівання, коли основні ресурси організму витрачаються на генеративні процеси, ослаблений після зимівлі організм риб не в змозі протидіяти хронічній інтоксикації.

Отже, на фоні кумулятивного токсикозу, викликаного комплексом токсикантів, які забруднюють обстежені водойми, порушується стабільність природних асоціацій мікробіоти риб та виникають бактеріальні ускладнення. Отримані нами дані доповнюють дані інших авторів [Мицкенене, Шивокене, 2001], які в експерименті показали, що під впливом важких металів змінювалось співвідношення між основними групами бактерій кишкового тракту, що пригнічувало симбіонтне травлення.

В окремих господарствах низькі значення водневого показника (рН) води (6,1-6,2) та її загальної твердості (0,8-1,0 мг-екв/л, проти 4-5 мг-екв/л), недостатній вміст іонів кальцію (11,2-15,7 мг/л, проти 40-50 мг/л) негативно впливали на організм вирощуваних риб, викликаючи гіперсекрецію поверхневого слизу, ослизнення зябер та їх некротичне ураження (20,7%). При цьому, внаслідок порушення постачання кисню, відмічали збільшення розміру селезінки, нирок, їх гідремію. Негативну дію неоптимального рН водного середовища та неорганічних токсикантів на організм риб нами було підтверджено в експерименті. Так, показано, що під дією неорганічних кислот і лугів, відбувається зниження буферної ємності організму риб і порушення функціонування органів гемопоезу, що призводило до змін їх морфометричних параметрів –статистично вірогідне (Р<0,05) зменшення індексу печінки з 8,72 до 7,42 (за дії NaOH) та збільшення індексу селезінки з 0,18 до 0,30 (за дії НSO) - 0,28 (за дії NaOH).

Необхідно відмітити, що в останні 10 років спостерігалась стійка загальна тенденція зниження частки штучних кормів в раціоні коропа як при вирощуванні рибопосадкового матеріалу, так і старших вікових груп. Поступовий перехід на випасне вирощування, сприяв сталій епізоотичній ситуації щодо інфекційних хвороб риб, але разом з цим, відсутність та нерегулярне проведення агро-меліоративних і профілактичних заходів не дозволило забезпечити стабілізацію випадків інвазійних захворювань, в тому числі гельмінтозів.

Таким чином, при вирощуванні риб у сучасних екологічних умовах рибних господарств відмічали домінування кумулятивних токсикозів, порушень аліментарної природи та викликаних неоптимальним гідрохімічним режимом.

Дія гербіциду трефлан

на екосистему водойм та організм риб

Забруднення водойм, підвищення вмісту токсичних речовин у водних екосистемах є вагомим стресуючим фактором для гідробіонтів, що підтверджено результатами проведених нами комплексних досліджень іхтіофауни водосховищ дніпровського каскаду, придунайських озер та рибницьких ставів. Потрапляючи у водне середовище, сторонні речовини досить часто змінюють і його хімічні властивості, що в свою чергу також не може не позначитись на стані гідробіонтів [Флеров и др., 1978; Ведемейер и др., 1981]. Вивчення даного питання було наступним етапом нашої роботи.

Сукупна інформація за токсикологічними параметрами (концентрація токсикантів, їх динаміка, перерозподіл) відображає токсикологічний статус екосистеми, але лише поверхнево зачіпає процеси, які відбуваються в біоті та її реакції на токсичний вплив. Для того, щоб оцінити стан екосистеми до вищеназваних параметрів необхідно приєднати відгук біоти на різних рівнях організації життя [Олексів, Брагінський, 1995], що і було враховано нами при проведенні комплексних досліджень.

Дослідження впливу токсикантів на організм риб та екосистему водойм проведено в природних умовах вимушеного екологічного “експерименту”. В результаті транспортної аварії, яка сталася на західній околиці м. Києва у кінці лютого 1996 р., близько 17 т гербіциду трефлан було розлито в районі водопостачальної річки дослідного рибного господарства “Нивка”, що зумовило потрапляння його значної кількості у рибницькі стави.

Встановлено, що у зразках грунту, відібраних через п’ять діб поблизу місця аварії вміст трефлана коливався у межах 72-1377 мг/кг, у донних відкладах річки Нивка знаходився на рівні 1,22 мг/кг, а у донних відкладах водопостачального ставу № 3 -  0,1482-0,17 мг/кг, що значно перевищувало ГДК (0,1 мг/кг грунту). Високу концентрацію трефлана у вказаних місцях відбору проб спостерігали і через два місяці після аварії - 28,71-1970,44 мг/кг; 1,5412 мл/кг та 0,6156-8,0425 мг/кг відповідно. Найвищий його вміст відмічали у водопостачальному ставу № 3, що добре ілюструє рис. 4.

Чітко просліджувались два значних підвищення трефлана у воді водойм –через 6 (0,1320-0,0431 мг/л) та 10 діб (0,0418-0,0140 мг/л при ГДК для рибогосподарських водойм 0,0003 мг/л) після аварії, що пов’язано з його потраплянням у водопостачальний став з талими водами. За рахунок основних продуктів його розкладу 2,6-динітро-1,6-трифторметил-N-пропіл-анілін; 2,6-динітро-4-трифторметиланілін; 2-нітро-1,6-диаміно-4-трифторметилбензол та інші, забруднення гербіцидом трефлан води та донних відкладів зумовило високий вміст амонійного азоту,  нітритів  та нітратів в  екосистемі  рибницьких  ставів у 1996-1997 рр. Крім того, вказаний гербіцид містив домішки канцерогенних нітрозоамінів. Концентрація нітритів у воді ставів в період активного розвитку кормової бази часом сягала 0,35-0,72 мгN/мл, перевищуючи нормативні величини у 3-7 разів. Особливо високою вона була у водопостачальному ставу № 3. З током води, поступово вимиваючись з донних відкладів, нітрити надходили у стави, які були розташовані нижче по каскаду, спричинюючи вторинне забруднення водного середовища. За даними літератури токсична дія нітритів на організм риб полягає у різкому збільшенні концентрації метгемоглобіна [Meinelt et al., 1997]. Розвиток гіпоксії, в свою чергу, викликає порушення функцій печінки та інших органів. Збільшення концентрації хлоридів до 60,9-95,7 мгл та підвищення активної кислотності водного середовища до 7,6-8,5 є характерним для дослідного господарства “Нивка”. В даній екологічній ситуації це відіграло позитивну роль, пом’якшуючи негативний вплив на організм риб високих концентрацій нітритів та нітратів.

Встановлено, що забруднення ставів трефланом, зміна гідрохімічного режиму водойм негативно вплинули на формування їх кормової бази. Відмічали зменшення видового різноманіття, зникнення цінних кормових безхребетних, головним чином, гіллястовусих ракоподібних (Cladocera), розвиток веслоногих раків (Copepoda) та малощетинкових черв’яків, як більш стійких до несприятливих умов, часткову загибель молюсків, порушення партеногенезу у коловерток (Rotatoria). У водопостачальному ставу № 3, де концентрація гербіциду була найвища, найбільш необхідна у кормовому відношенні для риб група гіллястовусих ракоподібних практично не розвивалась (12,0 тис.екз./мза біомаси 0,1 г/м). Разом з тим у інших ставах, розташованих по каскаду, вони складали 10–% від загальної кількості зоопланктерів (53,0-621,0 тис.екз./мза біомаси 3,5-12,35 г/м відповідно). У порівнянні з розвитком природної кормової бази у доаварійний період (1991-1994 рр.), видовий склад зоопланктону в дослідних ставах у 1996-1997 рр. зменшився на 20%, а середні значення його чисельності та біомаси відповідно в 2,1 та 5,7 рази.

Найбільш повно характеризує суть змін в екосистемі рибницьких ставів антропогенна сукцесія - послідовна зміна мікрозооценозу в результаті впливу трефлана. При цьому, сукцесійні процеси в ставах  наблизилися до клімаксного режиму тільки через два роки після аварії. Максимальні зміни зоопланктонних угруповань спостерігали у ставу № 3, розташованому найближче до місця поступання токсиканта (рис. 5).

В умовах експерименту встановлено, що у рибі активно накопичувався трефлан, який знаходився у водному середовищі. Його вміст залежав від віку риби та концентрації гербіциду у воді. Риби молодших вікових груп накопичували токсикант більш інтенсивно. Так, при концентрації трефлана у воді 0, 07 мг /л через 10 діб експерименту у м’язах однорічок його кількість складала 0,3003 мг/кг, в той час як у дворічок вона була дещо нижчою –,2493 мг/кг (рис. 6). У печінці однорічок вміст токсиканта був у 5 разів вищий (1,5192 мг/кг), ніж у м’язах, у дворічок –у 2,4 рази (0,6134 мг/кг).

При концентрації гербіцида у водному середовищі 0,1645 мг/л значно підвищувався і його вміст  у м’язах - до 2,2020 мг/кг у однорічок та до 0,6366 мг/кг у дворічок. При цьому, його вміст у печінці був вищий у 1,5-2 рази і сягав 3,3529 мг/кг і 1,1829 мг/кг відповідно, що зумовлено високою активністю метаболітичних процесів та її детоксикуючою функцією. Після витримування дослідних риб у чистій воді вміст трефлана через 10 діб знизився у м’язах в 4,6 рази (з 0,2493 до 0,0543 мг/кг), у печінці в 1,8 рази (з 0,6134 до 0,3360 мг/кг).

При концентрації трефлана у воді 0,1645 мг/л у дослідних риб відмічали підвищену збудливість, зміну забарвлення шкірного покриву, анемічність зябер і селезінки, гідремію нирок та печінки. Гістологічними дослідженнями було підтверджено токсичну дію гербіциду - спостерігали структурні зміни в гепатоцитах, пікноз їх ядер, локальний стаз судинної мережі внутрішніх органів, зябер, діапедез, що свідчить про порушення процесів кровообігу. Аналогічні зміни реєстрували і у риб, яких вирощували у ставах. Відразу після аварії, в кінці березня, при концентрації трефлану у воді водойм 0,0297 мг/л його вміст у м’язах однорічок знаходився на рівні 1,1428 мг/кг, у дворічок –,9111 мг/кг, в печінці –,7555 та 4,8800 мг/кг відповідно. У квітні, при зниженні гербіциду у воді водойм до 0,0032 мг/л спостерігали і його значне зниження в печінці риб –до 0,1779-0,3971 мг/кг, що може бути свідченням зменшення навантаження на неї як на детоксикуючий орган. В цей період концентрація трефлана у м’язах знаходилась на рівні 1,0125-1,3350 мг/кг і була вищою, ніж у печінці, що пояснюється менш активною елімінацією його з м’язової тканини. При морфологічному аналізі формених елементів крові відмічали анізопойкілоцитоз, гіпохромемію, збільшення кількості гемолізованих еритроцитів, та тих, що знаходились у передгемолізному стані, наявність шистоцитів, а також  статистично вірогідне (Р<0,001) зниження фагоцитарної активності лейкоцитів до 12-17% (1996-1997 рр.) проти 42% (1998 р.). Сталі порушення гемопоезу були характерні для риб усіх вікових груп і протягом 1997 р. Особливо яскраво вони були помітні у білого амура, оскільки, рослиноїдні риби виявилися більш чутливими до наявності у ставах вказаного токсиканта. Вірогідне збільшення індексів печінки, селезінки, зябер, можна пояснити надмірним функціональним навантаженням на організм риб внаслідок зниження концентрації гемоглобіну, порушень у кількісному складі формених елементів крові та гемолізу еритроцитів, нітритної інтоксикації, що призвело до зменшення постачання кисню тканинам та органам. Так, індекс печінки у однорічок коропа навесні 1996 р. становив 5,9%, а в цей період 1997 р. –,5%. Це стосується і індексів селезінки - 0,6% і 0,32 % (Р<0,001) та зябер 3,8 і 3,2 (Р<0,05) відповідно. Відмічали  збільшення  індексів зябер і у цьоголіток   коропа з 3,2 до 5,3% (Р<0,001) та з  3,03 до 4,2% у білого амура (Р<0,01).

Нормалізація гідрохімічного режиму у ставах за рахунок зниження нітритів, нітратів та іонів амонію, позитивні зміни видового складу та чисельності зоопланктонних угруповань відмічали тільки через два роки після аварії. Починаючи з 1998 р., вони у середньому відповідали таким рибницьких ставів цієї зони і свідчили про процеси відновлення екосистеми в цілому. Залишкові концентрації трефлану та продукти його розкладу були виявлені у рибі навіть через 18 місяців після аварії.

Таким чином, відновлення екосистеми рибницьких ставів, позитивні зміни видового складу та чисельності зоопланктонних угруповань, нормалізація функціонування організму риб відбуваються значно повільніше  ніж зниження концентрацій токсиканта у водному середовищі.

Захисні бар’єри організму риб

та антагоністичні взаємовідносини в їх мікробіоті

З екологічною ситуацією тісно пов‘язаний  склад мікрофлори та характер мікробіологічних процесів у водоймах, погіршення їх санітарного стану, що призводить до негативних змін  в мікробіоті риб [Валедская и др. 1991; Ларцева, 1992; Balasubramanian, 1992]. Суттєво впливають на ендоекологію риб і токсичні речовини [Кузьмина, 1995], які при тривалій дії викликають патологічні зміни внутрішніх органів, виснаження імунної системи, порушення мікробіоценозу, що готує грунт для виникнення інфекційного процесу, як було показано і нашими дослідженнями.

При дослідженні біологічної дії слизу, як першої ланки захисних бар‘єрів організму риб в залежності від їх фізіологічного стану, у 100% клінічно здорового коропа реєстрували лізоцимну активність (зони затримки росту тест-культури M.lysodeikticus 2-4 мм). Наявність даного показника відмічали у 91% обстежених екземплярів окуня, 80% щуки та судака, 60% ляща та карася, 83 % плітки та плоскирки з дніпровських водосховищ. Зниження частоти виявлення лізоцимної активності поверхневого слизу до 69-47% спостерігали у коропа при кумулятивному токсикозі, після зимівлі та гельмінтозах, до 50-16% - при інфекційних процесах (краснухоподібне захворювання коропа, псевдомоноз білого та строкатого товстолобиків). Простота виконання тесту дозволяє використовувати його, як експрес-метод оцінки імуно-фізіологічного статусу організму риб при їх обстеженні у польових умовах безпосередньо на досліджуваних водоймах.

Нами виявлено, що антибактеріальна дія слизу з поверхневих покривів, зябер та кишкового тракту риб обумовлена не лише біологічною активністю, а і наявністю в його мікробіоті природних бактерій-антагоністів. Частота їх виділення складала: 60% - у щуки, 20% - карася, 17% - плітки та 10% окуня, відловлених з дніпровських водосховищ, проти 1% - від коропа та 7% - від білого амура, що вирощувались у рибницьких ставах.

За біологічними властивостями 6 штамів бактерій-антагоністів,  виділених зі шкіри та зябер карася, щуки, коропа і білого амура (штами 98177, 98178, 98180, 98182, 2004, 2007), віднесені до роду Pseudomonas,  штам 9849, виділений від коропа - до роду Bacillus, інші ідентифікувати не вдалося. Зони затримки росту тест-культур - потенційних патогенів риб (аеромонад і флавобактерій) та кишкової палички, як представника індикаторної групи ентеробактерій при забрудненні водойм, коливалися переважно у межах 1-8 мм, а у деяких випадках сягали 12-17мм, що характеризує їх як активних природних антагоністів, які приймають участь у формуванні мікробіоти риб та захисті їх організму від алохтонної мікрофлори. Усі виділені бактерії-антагоністи виявляли лізоцимну активність.

Таким чином, у первинному захисті організму риб від алохтонної мікрофлори крім захисних бар’єрів шлунково-кишкового тракту та біологічної активності слизу, важливу роль відіграють антагоністичні властивості окремих представників їх мікробіоти.

Вплив умов вирощування та фізіологічного стану риб

на їх природну резистентність

Організм риб, як і теплокровних тварин, відповідає тією чи іншою реакцією на кожний фактор оточуючого середовища, якщо останній сягає певної інтенсивності. Так, нами встановлено, що при вирощувані риб у експериментальних ставах, зниження концентрації розчиненого у воді кисню (менше 2 мг/л О) та підвищення перманганатної окислюваності водойм до 18,8-27,8 мг О/л при нормативних значеннях до 15 мг О/л (ОСТ 15.372-87.), призводило до статистично вірогідного (Р<0,05) зниження бактеріостатичної активності сироватки крові дволіток коропа від 63,6±5,8 до 21,7±11,6% (на 66%). У риб за випасного вирощування у порівнянні з тими, що вирощувались за інтенсивної технології, відмічали активацію еритропоезу,  підвищення вмісту гемоглобіну на 24,6% (Р<0,05), гематокритного числа на 16,6% (Р<0,01), БАСК на 30-110% (Р<0,05), а також зниження альбумінів та зростання глобулінових фракцій на 33,6% (Р<0,001), відповідальних за резистентність організму, що підтверджено і зростанням бактеріостатичної активності сироватки крові.

Для вірного вибору та розробки ефективних профілактичних і лікувальних заходів з урахуванням стану системи неспецифічного захисту в модельних дослідах на однорічках коропа масою 20-25 г вивчали зміни в показниках факторів природної резистентності та характер порушень в організмі риб при експериментальній бактеріальній інфекції. В експерименті використовували бактерії Citrobacter sp. штам 988 та штам Aeromonas hydrophila 9831 (зони деполімеризації ДНК - 3-6 мм). Появу клінічних ознак спостерігали через 48-72 год. після внутрішньочеревного введення однодобових культур (10 м.к./мл) у кількості 0,2 і 0,4 мл /екз. (температура води - 22С). У дослідних риб відмічали пригнічення фагоцитарної активності лейкоцитів (4% проти 42% у контрольних) та значне (до 68% проти 15% у контролі) підвищення адгезії бактерій на еритроцитах, що викликало їх гемоліз. У порівнянні з контрольною групою риб, усі показники мали статистично вірогідні відмінності (Р<0,001).

При загальному ослабленні риб після зимівлі, краснухоподібному захворюванні (короп) та аліментарних порушеннях (канальний сом) відмічали структурні зміни формених елементів крові та відхилення у їх кількісному співвідношенні, зниження титрів нормальних антитіл. Крім того, як і при експериментальній інфекції, спостерігали зниження адгезивної та  фагоцитарної активності лейкоцитів, підвищення адгезії тест-бактерій на еритроцитах та гемоліз останніх, що пояснює і значне зменшення вмісту гемоглобіну, анемію та накопичення  пігментів  у  селезінці  хворих  риб за рахунок утворення гемосидерину при руйнуванні еритроцитів. Вказані зміни свідчать про порушення функцій системи  неспецифічного захисту організму риб. Адгезивну активність виділених бактерій щодо еритроцитів риб пропонуємо використовувати для встановлення їх етіологічної ролі та при оцінці імуно-фізіологічного статусу організму риб.

За даними літератури [Афиногенов и др., 1994], як ефективні інгібітори процесів бактеріальної адгезії, можливе використання антагоністичних відносин між ендогенною та патогенною мікрофлорою, що призводить до зниження адгезивної активності останньої. У цьому зв’язку необхідно відмітити важливу роль антагоністичних взаємовідносин, виявлених нами в мікробіоті риб та бактерій-антагоністів як інгібіторів алохтонної мікрофлори.

Біологічні основи використання екологічно

безпечних препаратів комплексної дії в рибництві

На підставі виявлених нами антагоністичних взаємовідносин в мікробіоті риб та характеру порушень в їх організмі при патологічних процесах запропоновано новий підхід до профілактики хвороб риб з використанням пробіотиків сучасного покоління. На першому етапі досліджень була вивчена чутливість бактеріальних культур, виділених від хворих та клінічно здорових риб до пробіотика субаліна. Встановлено, що з 76 перевірених штамів були чутливими 59 (79%), 6 штамів (8%) –малочутливими, 11 штамів (13%) - нечутливі, що свідчить про значну антибактеріальну активність даного препарату. Серед ДНК-азопозитивних бактерій високу чутливість до субаліна виявляли 47%, а кількість малочутливих та нечутливих складала 35% та 18% відповідно. Зони затримки росту коливались у межах 9-25 мм.

До значних економічних збитків як у тваринництві, так і у рибництві призводить використання недоброякісних комбікормів, контамінованих патогенними бактеріями та мікроміцетами, продуктами їх життєдіяльності. Встановлено, що зони затримки росту бактерій, виділених з рибного комбікорму К-ІІІ-9 B. subtilis, що складає основу субаліна, коливалися у межах 9-23 мм, а мікроміцетів - 10-20 мм. У експериментальному профілактичному комбікормі з субаліном через 45 днів його зберігання відмічали зниження мікроміцетної контамінації на 65,9% (Р<0,05), а бактеріальної - на 87,4% (Р<0,001). Таким чином, виявлена антагоністична активність вказаного пробіотика щодо умовнопатогенної мікрофлори, виділеної від риб та рибного комбікорму, сприятиме при його застосуванні нормалізації мікробіоценозу комбікорму, вирощуваних риб, попередженню виникнення їх інфекційних та аліментарних захворювань.

Встановлене нами тривале збереження достатньої кількості клітин пробіотику у профілактичному комбікормі відповідає одній з основних вимог для його ефективного використання. Так, після обробки комбікорму субаліном  чисельність клітин B. subtilis протягом двох тижнів зберігання дослідних зразків підвищилась з 440,017,32 млн.м.к./г (коефіцієнт варіації 6,82%) до 906,6726,03 млн.м.к./г (коефіцієнті варіації 4,97%), а через 22 тижні від початку досліду знаходилась на рівні 711,6710,14 млн.м.к./г (коефіцієнт варіації 2,47), залишаючись досить високою (330,07,64 млн.м.к./г.) і через 10 місяців.

При згодовуваннi профілактичного комбікорму з пробiотиками як за індустріального вирощування риб, так і за інтенсивної та напівінтенсивної технологій у ставових господарствах, бактерiї B. subtilis, що складають їх основу, безумовно, будуть надходити у водне середовище. У модельних дослідах встановлено, що відразу після внесення препарату кількість клітин B. subtilis у воді при температурі 17-17,5С становила 7150200 тис.м.к./мл при коефіцієнті варіації 4,76%, що вказує на рівномірний їх розподіл. Впродовж наступних 5 діб відбувалось зниження величини даного показника до 1690105 тис.м.к./мл, а через 9 діб –до 1950210 тис.м.к./мл. Бактерії пробіотику були виявлені і у посівах з епітеліальної поверхні кишок (3,00,76 - 11,671,67 тис.м.к./см) та поверхневих покривів дослідних риб, що утримувались у воді з препаратом. Таким чином, протягом 9 діб відбувалося зменшення кількості клітин препарату у водному середовищі в 3,6 рази, але у загальному, даний показник знаходився на високому рiвнi, що сприятиме встановленню екологічної стабільності водного мікробіоценозу та об’єктів аквакультури і позитивно впливатиме  на епізоотичну ситуацію у водоймах.

Внесення пробіотика у воду (7150200 - 7930400 тис. м.к./мл) разом з патогенними аеромонадами (1,510м.к./мл, штам 9718) ефективно захищало дослідних риб від розвитку патологічного процесу. Це пояснюється високою антагоністичною активністю бактерій препарату щодо вказаного патогена і свідчить про своєрідний контроль клітин B. subtilis над чисельністю його популяції. Отримані нами дані узгоджуються з даними літератури про те, що використання препарату на основі нейстонних форм аеробних спорових бактерій B. megaterium зменшує чисельність патогенних бактерій у водному середовищі [Стабникова и др., 1993].

Подальше вивчення впливу субаліна на організм риб здійснювали у виробничих умовах Придніпровського ТРГ. Годівлю однорічок коропа в дослідних басейнах експериментальним профілактичним комбікормом з пробіотиком (100 доз /1000 кг корму) проводили з початку квітня 1999 р., періодично повторюючи через 6 тижнів (три курси годівлі). Кожний курс тривав 10 днів за дворазового згодовування корму за схемою: один день годівля - один день перерва.

На початку досліду маса однорічок коропа у дослідній та контрольній групах знаходилась на рівні 23,831,01-22,631,22 г. В кінці експерименту (вересень) маса дослідних дволіток коропа статистично вірогідно була вищою (Р<0,05) і становила 196,2515,67 г при масі риб контрольної групи 163,759,37г, а кількість білка - 52,03,5 г/л та 40,32,3 г/л відповідно. У риб дослідної групи були вищими і кількість цукру (на 16%) та абсолютний приріст маси (на 22,2%). Крім того, у дослідних риб не спостерігали патологічно змінених формених елементів крові та наявності гемолізованих еритроцитів, а також відмічали статистично вірогідне (Р<0,05) підвищення адгезії бактерій на лейкоцитах до 22,5% (проти 16,8% у контролі) та зростання їх фагоцитарної активності до 35,7% проти 26,3% у риб з контрольної групи (Р<0,05). Отримані дані є підтвердженням активізації обмінних процесів та системи імунного захисту організму риб при згодовуванні пробіотику.

Оскільки зниження кількості клітин пробіотику в організмі риб та водному середовищі відбувається поступово, для раціонального його використання годівлю риб ми рекомендуємо проводити за схемою: дворазова годівля протягом 2 днів з послідуючими 2 днями перерви при курсі годівлі не менше 10 днів.

В дослідах на личинці канального сома при підрощуванні використання субаліну як добавки до стартового комбікорму (одна доза/кг корму) протягом 5 діб підвищувало приріст маси у порівнянні з контролем на 14 мг (Р<0,001) - у контролі вона складала 35,3 мг, а при згодовуванні пробіотику - 49,3 мг (139,6% від контролю) за початкової маси 22,5 мг (табл. 3).

Таблиця 3

Вплив згодовування комбікорму з субаліном (одна доза/ кг корму) на

рибоводні результати підрощування личинок канального сома, n=100

Показники	Дослід	Контроль
Щільність посадки, екз./м	2000
Середня початкова маса, мг	22,5±0,67
Маса через 5 днів, мг, M±m Маса дослідних риб щодо контролю, %	49,3± 1,8***      35,3±1,74 ,6
Маса через 10 днів, мг, M±m Маса дослідних риб щодо контролю, %	98,6±2,2***     45,1±1,9 218,6
Вихід, %	96,7	,3

              *** -  Р<0,001

Аналогічну залежність відмічали і через 10 днів підрощування - маса личинок складала 98,6 мг проти 45,1 мг у контролі (Р<0,001), що у 2 рази більше. Маса дослідних риб відносно контрольних становила 218,6 %, що є яскравим підтвердженням ефективнішого засвоювання та обміну поживних речовин у риб при введенні в комбікорм субаліна.

Таким чином, результати вищенаведених досліджень є основою наукового обгрунтування доцільності використання в аквакультурі пробіотиків з аеробних спороутворюючих бактерій B. subtilis.

Однією з можливих умов адаптації риб до несприятливих чинників може бути застосування в рибництві адаптогенних речовин. Найбільш перспективними з них є біологічно активні препарати імуномодулюючої дії, до яких відноситься і препарат КАФІ - природний імуномодулятор з широким спектром фізіологічної дії. Принципова відмінність КАФІ від багатьох інших біологічно активних препаратів полягає у відсутності в ньому білка, що усуває необхідність імунної відповіді при його введенні, знижує імунобіологічне навантаження на організм.

Вивчення впливу імуномодулятора КАФІ на організм риб проводили на однорічках - дволітках коропа з початковою середньою масою 21,3 г та личинці канального сома з початковою середньою масою 22,3 мг. Через місяць дослідного згодовування корму з КАФІ (0,4 мл/кг корму) у виробничих умовах Придніпровського ТРГ середня маса коропа була вищою і становила 132,329,78 г, проти 88,414,75 г у риб контрольної групи (Р<0,05). Абсолютний приріст маси за цей період у риб дослідної групи був на 67 % вищим, а у сироватці крові спостерігали статистично вірогідне (Р<0,01) підвищення показників концентрації білка (49,61,5 г/л проти 42,21,6 г/л у контрольних) та цукру (77,72,1 проти 69,32,4 г/л) (табл. 4).

Таблиця 4

Морфометричні та гематологічні показники коропа через місяць

після згодовування імуномодулятора КАФІ,  n=10

Показники	Дослід	Контроль
	Mm	CV	Mm	CV
Початкова маса риб, г	21,3±0,54              7,2
Маса риб, г	132,314,9*	,06	,47,36	,49
L, см	19,370,99*	,58	,390,61	,57
l, см	15,571,16	,92	,831,12	,04
Еритроцити, Т /л	1,560,17	,52	,470,18	,92
Гематокрит, л/л	0,470,03*	,92	,310,04	,14
Концентрація білка у сироватці крові, г/л	49,61,5**	9,47	,21,6	,26
Концентрація цукру у сироватці крові, г/л	77,72,1**	8,4	,32,4	,58

* -  Р<0,05; ** - Р<0,01;  

Через три місяці середня маса коропа у контролі складала
,0 г., а у дослідному варіанті - 244,0 г. Препарат КАФІ позитивно впливав і на приріст маси та вихід підрощуваних личинок канального сома. Встановлена функціональна активація імунних органів дослідних риб і іншим препаратом тимуса - вілозеном, що відкриває можливість його використання як імуномодулятора.

Таким чином, препарати КАФІ та субалін, активізуючи процеси гемопоезу, пластичного обміну, захисні функції організму риб, виявляли позитивну дію, що сприяло підвищенню природної резистентності та реалізації потенційних можливостей росту риб.

ВИСНОВКИ

1.  На основі результатів іхтіопатологічного моніторингу рибогосподарських водойм України, аналізу негативних чинників, що впливають на організм риб в конкретних локальних екосистемах, комплексних експериментальних досліджень показано, що антропогенне навантаження на екосистему водойм, в першу чергу, призводить до порушення гемопоезу, зниження природної резистентності, патологічних змін мікроструктури внутрішніх органів риб та їх морфометричних параметрів. На підставі виявлених антагоністичних взаємовідносин в мікробіоті риб та характеру порушень при патологічних процесах запропоновано новий підхід до попередження хвороб риб. Науково обгрунтована доцільність використання в рибництві біологічно активних екологічно безпечних препаратів для профілактики хвороб об’єктів штучних іхтіоценозів та реалізації потенційної можливості росту риб.
2.  Хімічний режим водосховищ дніпровського каскаду, в основному, відповідав нормативним вимогам до рибогосподарських водойм. Але підвищені концентрації органічної речовини (перманганатна окислюваність - 32,9-44,4
   мг О/л) та вільного діоксиду вуглецю (СО) до 38,0-47,3 мг/л, хлоридів до 70,4 мг/л та сульфатів до 127,6 мг/л, зниження величини водневого показника (рН) до 6,5-7,0 (інколи до 5,7-6,4 одиниць) у воді деяких ділянок водосховищ свідчить про наявність органічного забруднення водойм. Недостатній вміст кальцію (24,5-42,6 мг/л) та магнію, що зумовлює низьку загальну твердість води (1,8-3,6 мг-екв/л), низький вміст біогенних елементів (крім амонійного азоту), антропогенне забруднення водойм, у тому числі, іонами важких металів, позначається як на розвитку фітопланктону так і на організмі риб. У клінічно здорових риб з дніпровських водосховищ наявні патологічно змінені формені елементи крові, у риб старших вікових груп - порушена мікроструктура внутрішніх органів, реєструється висока інцидентність лімфосаркоми у щуки, випадки виявлення карциноми у ляща.
3.  Гістологічна структура пухлини при лімфосаркомі щуки складається з лімфоїдних елементів типу лімфоцитів і пролімфоцитів та плазматичних клітин різного ступеня диференціювання. Характерною ознакою пухлин ляща є наявність морфологічних ознак кератинізації у вигляді “ракових перлин”. При вказаних новоутвореннях у риб уражуються м’язи, внутрішні органи, репродуктивна система.
4.  На підставі аналізу результатів проведених клінічних, патологоанатомічних і гістологічних досліджень та даних фахової літератури, встановлено поліфакторний негативний вплив на іхтіофауну придунайських водойм Кугурлуй, Кагул, Ялпуг. Масова загибель білого товстолобика старших вікових груп зумовлена екзогенною інтоксикацією організму риб і фізіолого-біохімічними порушеннями внаслідок антропогенного забруднення водойм та ендогенною інтоксикацією при активації нерестових інстинктів без їх реалізації.
5.  В сучасних екологічних умовах рибних господарств України серед хвороб риб домінують кумулятивні токсикози, порушення, викликані неоптимальним  гідрохімічним режимом та низькоякісною годівлею. Вирощування риб на природному кормі при розріджених щільностях посадки сприяє стабілізації епізоотичної ситуації щодо інфекційних хвороб, але відсутність і нерегулярне проведення профілактичних та агромеліоративних заходів є основною причиною збільшення випадків інвазійних захворювань, у тому числі гельмінтозів.
6.  Кумулятивні токсикози, викликані комплексом важких металів, виявлених в екосистемі ставів, призводять до патологічних змін внутрішніх органів та порушень природних асоціацій мікробіоти коропа старших вікових груп і як наслідок - виникнення бактеріальних ускладнень та загибелі риб.
7.  Низькі значення водневого показника (рН) води (6,1-6,2) та її загальної твердості (0,8-1,0 мг-екв/л, проти 4-5 мг-екв/л), недостатній вміст кальцію (11,2-15,7 мг/л) викликали гіперсекрецію поверхневого слизу, ослизнення зябер та їх некротичне ураження (20,7%) у вирощуваних риб. При цьому, внаслідок порушення постачання кисню, збільшуються розміри селезінки, нирок, відмічається їх гідремія. При дії неорганічних кислот і лугів, відбувається зниження буферної ємності організму риб та зміна морфометричних параметрів органів гемопоезу.
8.  При забрудненні гербіцидом трефлан рибницьких ставів відмічено накопичення продуктів його розкладу, у тому числі нітритів, нітратів та амонійного азоту у донних відкладах і воді, що пригнічувало розвиток кормової бази, зокрема зоопланктону, видовий склад якого зменшується за рахунок зникнення найбільш продуктивних та цінних у кормовому значенні безхребетних гідробіонтів на 20%, а чисельність та біомаса - відповідно в 2,1 та 5,7 рази. Максимальні зміни зоопланктонних угруповань реєструються у водоймах, розташованих найближче до місця надходження токсиканта.
9.  Трефлан, який знаходився у водному середовищі, активно накопичувався у рибі. Його вміст залежав від віку риби та концентрації токсиканта у воді. У риб молодшої вікової групи трефлан накопичується більш інтенсивно. У печінці його концентрація була вищою у 1,5-5 разів, ніж у м’язах, що зумовлено високою активністю метаболітичних процесів в цьому органі та його детоксикуючою функцією. Негативний вплив трефлану на організм риб виявляється у сталих порушеннях гемопоезу, процесів кровообігу, мікроструктури внутрішніх органів, зниженні резистентності, збільшенні індексів печінки, селезінки, органів дихання.
10.  Процеси відновлення екосистеми, нормалізація функцій організму риб проходять значно повільніше, ніж зниження концентрацій токсиканта у водному середовищі. Сукцесійні процеси в екосистемі рибницьких ставів наблизилися до клімаксного режиму тільки через два роки після аварії.
11.  У первинному захисті організму риб від алохтонної мікрофлори крім антибактеріальних бар’єрів шлунково-кишкового тракту та біологічної активності слизу важливу роль відіграють антагоністичні властивості окремих представників їх мікробіоти.
12.  Встановлена залежність між показниками резистентності організму риб і умовами вирощування: за випасного утримування при зниженні щільності посадки та за достатньої природної кормової бази, створюються оптимальні умови для функціонування організму риб. При цьому відмічається активація еритропоезу, підвищення вмісту гемоглобіну на 24,6% (Р<0,05), БАСК на 30-110% (Р<0,001), зниження альбумінів та зростання глобулінових фракцій на 33,6% (Р<0,001), що забезпечує високу природну резистентність. При погіршенні гідрохімічного режиму, зокрема, зниженні у воді вмісту кисню до 2 мг/л Ота підвищенні перманганатної окислюваності до 18,8-27,8 мг О/л вірогідно знижується бактеріостатична активність сироватки крові риб на 66%.
13.  При експериментальній бактеріальній інфекції у дослідних риб встановлено зниження адгезивної та фагоцитарної активності лейкоцитів, зміни у кількісних співвідношеннях та структурі клітин крові, гемоліз еритроцитів при значній адгезії тест-бактерій, що є свідченням порушення  функцій системи неспецифічного захисту організму риб.
14.  Встановлено високу антагоністичну активність пробіотику субаліну щодо умовно патогенної гетеротрофної мікрофлори, виділеної від риб при патологічних процесах, з рибних комбікормів та води водойм, що є біологічною основою використання його у рибництві з метою нормалізації мікробіоценозу, комбікормів, водного середовища, вирощуваних риб, попередження виникнення їх інфекційних і аліментарних захворювань. Препарати КАФІ та субалін, активізуючи процеси гемопоезу, пластичного обміну, захисні функції організму риб виявляють позитивну багатофакторну дію, що сприяє реалізації потенційних можливостей росту риб, підвищуючи приріст їх маси на 19,6-22,2 %.

ПРАКТИЧНІ  ПРОПОЗИЦІЇ

1.   Для нормалізації мікробіоценозу об’єктів аквакультури, попередження інфекційних захворювань, активації обміну речовин, покращення росту та життєстійкості личинок, підвищення резистентності організму риб та рибопродуктивності рекомендується проводити профілактичне згодовування комбікорму з препаратами субалін та КАФІ (Деклараційний патент України на винахід “Спосіб лікування та профілактики захворювань риб”,  20022086701 МПК 7 А61К 35/74 (поз. ріш. від 07.10.2002), методичні рекомендації “Використання імуномодулюючого препарату КАФІ для активації факторів імунітету та підвищення продуктивності риб”, 2001).
2.  Оптимальна кількість субаліна у профілактичному комбікормі для риб визначається чисельністю живих клітин B. subtilis в 1 дозі препарату. За їх кількості 1 млрд/дозу для виготовлення профілактичного комбікорму потрібно внести не менше 100 доз/т. Для раціонального використання пробіотика згодовування комбікорму рекомендується проводити за схемою: дворазова годівля протягом 2 днів з наступними 2 днями перерви при курсі годівлі не менше 10 днів.
3.  Експрес-методи оцінки імуно-фізіологічного статусу організму риб за показниками лізоцимної активності поверхневого слизу та адгезії бактерій на еритроцитах.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.  Клименко О.М., Хомич В.Т., Вовк Н.І., Грициняк І.І. Атлас гістології і гістохімії прісноводних риб. - Дніпропетровськ: Поліграфіст, 1999. - 69 с. (особистий внесок здобувача - участь у проведених дослідженнях, аналізі результатів та редагування роботи).
2.  Андрющенко А.І., Балтаджи Р.А., Вовк Н.І., Гринжевський М.В., Желтов Ю.О., Кражан С.А., Кучеренко А.П., Курочкін І.О., Литвинова Т.Г., Сахневич В.С., Гудима Б.І., Піддубний Ю.Г., Демченко І.Т., Хижняк М.І. Методи підвищення природної рибопродуктивності ставів.  - Київ, 1998. - 122 с. (особистий внесок здобувача - збір літературних даних, їх аналіз та написання розділу роботи з профілактики хвороб риб).
3.  Вовк Н.И., Єсипова Н.Б., Козей Л.Г. Аналіз епізоотичного стану рибних господарств України // Збірник наукових праць НАУ. - 1997. - С. 37 (особистий внесок здобувача - постановка завдання, проведення досліджень,  аналіз отриманих даних та написання роботи).
4.  Вовк Н.І., Сидоров М.А., Мельник О.М. До проблеми якості та санітарії комбікормів, що використовуються в рибництві // Збірник наукових праць НАУ. - 1998. –Вип. 12. - С. 122-124 (особистий внесок здобувача - постановка завдання, проведення експериментальних досліджень, їх аналіз, збір літературних даних та написання роботи).
5.  Клименко О.М., Хомич В.Т., Вовк Н.І., Шандрук О.М. Матеріали з гістометрії селезінки та панкреатичних структур кровотворних органів прісноводних риб // Таврійський наук. вісник. - 1998. - Вип. 7. - С. 191-194 (особистий внесок здобувача - аналіз експериментальних досліджень та редагування роботи).
6.  Вовк Н.І., Пірус Р.І., Єсипова Н.В., Лепська А.Г. Захворювання риб при вирощуванні в сучасних умовах // Тваринництво України. - 1998. - № 10. - С. 18-19 (особистий внесок здобувача - визначення завдання, проведення досліджень, їх аналіз та написання роботи).
7.  Клименко О.М., Вовк Н.І., Наконечна М.Г., Литвинова Т.Г. Реакція організму коропа на зміну водневого показника (рН) води при дії неорганічних токсикантів // Збірник наукових праць НАУ. - 1998. - Вип. 4. - С. 120-124 (особистий внесок здобувача - аналіз отриманих даних та участь у написанні роботи).
8.  Литвинова Т.Г., Вовк Н.І., Стецюк З.О., Архангельський Є.Ю., Мельник О.М. Кумулятивний токсикоз старших вікових груп коропа // Рибне господарство. –. - № 52-53. - С. 140-144 (особистий внесок здобувача - визначення завдання, проведення експериментальних іхтіопатологічних та мікробіологічних досліджень, їх аналіз та написання іхтіопатологічного розділу  роботи).
9.  Вовк Н.І., Сорокулова І.Б., Сидоров М.А., Мельник О.М. До питання використання пробіотиків на основі спорових бактерій B. subtilis у рибництві //Рибне господарство. –- № 49-50. - С. 171-176 (особистий внесок здобувача - постановка завдання, участь у виконанні експериментальних досліджень,  їх аналіз, формування висновків та написання роботи).
10.  Клименко О.М., Вовк Н.І. Вплив вілозену на стан морфологічних показників кровотворних органів риб // Рибне господарство. –. - № 52-53. - С. 144-148 (особистий внесок здобувача –аналіз результатів та редагування роботи).
11.  Вовк Н. І., Токмакова Л.М. Вивчення патогенності для коропа бактерій та грибів, що складають основу біопрепаратів, рекомендованих для використання в сільському господарстві // Бюл. Інституту сільськогосподарської мікробіології. - 2000. - № 7. - С. 27 (особистий внесок здобувача - виконання  експери- ментальних досліджень, їх аналіз та написання роботи).
12.  Вовк Н.И., Просяная В.В., Гзелишвили Т.М. Заболевание канального сома, вызванное подвижными аэромонадами // Рибне господарство. - 1992. - № 46. - С. 86-88 (особистий внесок здобувача –участь у експериментальних дослідженнях,  аналізі отриманих даних та написання роботи).
13.  Просяна В.В., Вовк Н.І., Якимчук О.М. Яновська Г.М. Рівень природної резистентності коропів в умовах інтенсивної технології і при пасовищному рибництві // Рибне господарство. - 1993. - № 47. - С. 61-66 (особистий внесок здобувача - участь у виконанні польових та експериментальних досліджень, їх аналізі та  написанні роботи).
14.  Вовк Н.І. Мікрофлора риб та деякі аспекти її формування // Рибне господарство. - 2001. - Вип. 59-60. - С. 136-141.
15.  Вовк Н.І. Біологічна активність гетеротрофної мікрофлори та слизу риб //Рибне господарство. - 2001. - Вип. 58. - С. 96-99.
16.  Вовк Н.І. Іхтіопатологічний контроль рибогосподарських водойм України //Тваринництво України. -  2002. - № 5. - С. 25-26.
17.  Вовк Н.І. Рівень імунологічних показників організму риб при експериментальній бактеріальній інфекції // Рибне господарство. - 2002. - № 61. - С. 93-97.
18.  Вовк Н.І., Хомич В.Т. Іхтіопатологічне обстеження та гістоструктура внутрішніх органів риб придунайських водойм // Збірник наукових праць НАУ. - 2002. - Вип. 50. - С. 207-210 (особистий внесок здобувача - визначення завдання, проведення польових та експериментальних іхтіопатологічних досліджень, аналіз результатів та літературних даних, написання роботи).
19.  Кражан С.А., Вовк Н.І. Сукцесія зоопланктонних угруповань в рибницьких ставах за дії гербіциду трефлан // Таврійський науковий вісник. - 2002.–Вип. 21-22. - С. 227-232 (особистий внесок здобувача –визначення завдання, участь у проведенні досліджень та аналізі даних, написання роботи).
20.  Вовк Н.І. Найбільш поширені хвороби риб при вирощуванні в екологічних умовах рибних господарств України // Вісник Полтавської державної аграрної академії. –.- Т.2 (21). –С. 150-151.
21.  Вовк Н.И., Бучацький Л.П. Актуальнi проблеми iнфекцiйних хвороб прiсноводної та морської аквакультури // Ветеринарна медицина України - 2000. - № 4. - С. 46-47 (особистий внесок здобувача –збір та аналіз даних літератури, написання мікробіологічного розділу роботи).
22.  Бучацький Л.П., Вовк Н.І. Пухлини риб дніпровських водосховищ // Вісник проблем біології і медицини. - 2002. - № 7-8. - С. 35-37 (особистий внесок здобувача –визначення завдання, участь у проведенні досліджень та аналізі даних).
23.  Стадницька В.І., Лубенець В.І., Новиков В.П., Комаровська О.З., Вовк Н.І., Мельник О.М. Синтез та біологічна активність S-алкіл-(8-хінолін) тіосульфатів //Фізіологічно активні речовини. - 2000. - № 2 (30) - С. 27-29 (особистий внесок здобувача - виконання експериментальних мікробіологічних досліджень, їх аналіз та написання мікробіологічного розділу роботи).
24.  Лубенец В.И., Баранович Д.Б., Лисица А.Б., Мельник Е.Н., Вовк Н. И., Гудзь О.В., Новиков В.П. Синтез и противомикробная активность эфиров 3,4-дизамещенных бензолтиосульфокислот // Химико-фармацевтический журнал. - 2000. - Том. 34. - № 3. - С. 15-18 (особистий внесок здобувача - виконання експериментальних мікробіологічних досліджень, їх аналіз та написання мікробіологічного розділу роботи).
25.  Нікітенко А.М., Клименко О.М., Вовк Н.І., Сидоров М.А. Використання імуномодулюючого препарату КАФІ для активації факторів імунітету та підвищення продуктивності риб / Методичні рекомендації. - Біла Церква-Київ-Рівне, 2001. –с. (особистий внесок здобувача –участь у проведенні експериментальних досліджень, їх аналізі, редагуванні роботи).
26.  Деклараційний патент України на винахід “Спосіб лікування та профілактики захворювань риб”, 20022086701 МПК 7 А61К 35/74 / Вовк Н.І., Сидоров М.А., Бучацький Л.П., Сорокулова І.В., Криворучко О.М. (поз. ріш. від 07. 10. 2002).

Тези матеріалів конференцій

1.  Вовк Н.И. Динамика накопления трифлуралина в мышцах и печени рыб // Матер. межд. конф. ”Повышение качества рыбной продукции внутр. водоемов” (Киев, 1996). - Киев, 1996. - С. 123.
2.  Вовк Н.И., Сергийчук Т.М. Использование бактериальних препаратов в рибоводстве // Матер. межд. конф. ”Повышение качества рыбной продукции внутр. водоемов (Киев, 1996). - Киев, 1996. - С. 157.
3.  Вовк Н.И., Якимчук О.Н., Томай А.А., Мельник Е.Н. К вопросу совершенствования методов изучения клеточных и гуморальных факторов иммунитета рыб // Матер. конф. “Физические и биохимические методы исследований в ветеринарии” (Ровно, 1997). - Рівне, 1997. - С.46-49.
4.  Вовк Н.І., Мельник О.М. Еколого-фізіологічні аспекти формування мікрофлори кишкового тракту риб // Тези доп. II з’їзду гідроекол. товариства України (Київ, 1997). - Київ, 1997. - Т. 2. - С. 37-38.
5.  Вовк Н.И., Яновская Г.Н., Якимчук О.Н. Сравнительная характеристика гематологических и иммунологических показателей здоровых и больных рыб. // Матер. межд. симпоз.”Рыбохозяйственная наука: проблемы научно-технического сотрудничества”, (Киев, 1997) - Киев, 1997. - С. 39-40.
6.  Вовк Н.И. Перспективные экологически безопасные методы профилактики болезней рыб, направленные на повышение иммунного статуса их организма //Матер. межд. научн.-практ. конф. “Пробл. разв. рыбн. хоз.-ва на внутр. водоемах в условиях перехода к рын. отнош.” (Минск, 1998). - Минск: “Хата”,  1998. - С. 283-287.
7.  Вовк Н.І., Литвинова Т.Г., Яновська Г.М., Рекрут С.В. Накопичення гербіциду трефлан у м‘язах і печінці риб та його вплив на їх фізіологічний стан // Матер. І Всеукр. наук.-метод. конф. ветерин. фармакол. і токсикол. “Акт. пробл. ветерин. фармак. і токсикології” (Київ, 1998). –Київ, 1998. - С. 48-49.
8.  Vovk N.I., Sorokulova I.B., Mel’nyk O.M., Sergiychuk T.M. Use the probiotics on the base of Bacillus subtilis in fishery // Book of abstracts Ninth intern. сonf. “Diseases of fish and shellfish” (september 1999, Greece). - Rhodos, 1999. - Р. 247.
9.  Vovk N.I., Sidorov M.A. Disease of channel catfish under condition of the industrial breeding // Book of abstracts Ninth intern. сonf. “Diseases of fish and shellfish” (september 1999, Greece). - Rhodos, 1999. - Р. 053.
10.  Бучацкий Л.П., Яременко Д.М., Вовк Н.И., Филенко О.М. Эпизоотическая лимфосаркома щук (Esox lucius) Киевского водохранилища // Тез. докл. межд. науч.-практ. конф.”Пресноводная аквакультура в центральной и восточной Европе: достижения и перспективы” (Киев, 2000). - Киев, 2000. - С. 321-322.
11.  Mel’nyk O.M., Vovk N.I. Comparative characteristics of some immunic and bacteriological indices of fish both clinically healthy and weakly // Book of abstracts Ninth intern. сonf. “Diseases of fish and shellfish” (september 1999, Greece). - Rhodos, 1999. - Р. 289.
12.  Вовк Н.И., Криворучко Е.Н. Динамика клеток Bacillius Subtilis, составляющих основу пробиотика субалина, в водной среде и рыбе // Матер. межд. науч.-практ. конф.”Пресноводная аквакультура в центральной и восточной Европе: достижения и перспективы” (Киев, 2000). - Киев, 2000. - С. 309-311.
13.  Вовк Н.И., Криворучко Е.Н., Сидоров Н.А., Близнюк Е.Д., Сорокулова И.Б. Использование пробиотиков на основе аэробных спорообразующих бактерий в пресноводной аквакультуре // Тез. докл. науч.-практ. конф. “Проблема охраны здоровья рыб в аквакультуре” (Москва, 2000) - Москва, 2000. - С. 44
14.  Бучацький Л.П. Скорода Л.В. Вовк Н.И. Спиридонова Л.А. Епізоотична неоплазія щук Київського та Канівського водосховищ //Тези доп. III міжн. конф. “Біоресурси і віруси” (Київ, 2001). - Київ, 2001. - С. 27.
15.  Vovk N.I. Parasitological investigations of fish from Dnipro river reservoirs // Book of abstracts tenth intern. сonf. “ Disease of fish and shellfish“ (september 2001, Dublin). - Trinity college Dublin, Ireland, 2001. - Р. 227.
16.  Вовк Н.И. Бучацкий Л.П. Яременко Д.М. Епізоотична неоплазія щук Київського та Канівського водосховищ // Тез. докл. VІІІ сьезда гидробиол. общ-ва РАН (Калининград, 2001). - Калининград, 2001. - Т. ІІ- С. 3-4.
17.   Buchatsky L.P., Vovk N.I. Epizootic neoplasia of northern pike from northern Ukraine // Book of abstracts tenth intern. сonf. “ Disease of fish and shellfish“ ( september 2001, Dublin). - Trinity college Dublin, Ireland, 2001. - Р. 245.
18.  Вовк Н.И. Бучацкий Л.П. Пирус Р.И. Ихтиопатологическая ситуация во внутренних водоемах Украины // Матер. науч.-практ. конф. “Проблемы и перспективы развития аквакультуры в России” (Адлер, 2001). - Краснодар, 2001. - С. 155-156.
19.  Сидоров Н.А., Вовк Н.И., Попик Н.С., Семидетная Т.В. Влияние введения препарата субалин в стартовые комбикорма на личинок канального сома // Матер. І Всеукр. конф. “Проблеми іхтіопатології” (Київ, 2001). - Київ, 2001. - С. 108-110.
20.  Вовк Н.І. Бучацкий Л.П. Пірус Р.И. Ихтиопатологический мониторинг внутренних водоемов Украины // Матер. І Всеукр. конф. “Проблеми іхтіопатології” (Київ, 2001). - Київ, 2001. - С. 31- 36.

АНОТАЦІЇ

 Вовк Н.І. Іхтіопатологічний моніторинг рибогосподарських водойм України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора сільськогосподарських наук за спеціальністю 03.00.16 –екологія. Інститут агроекології та біотехнології УААН, Київ, 2002.

У роботі узагальнені результати досліджень з вивчення хвороб риб, поширених у внутрішніх рибогосподарських водоймах України в сучасних екологічних умовах, впливу умов вирощування, біотичних та абіотичних чинників і препаратів комплексної дії на організм риб та їх природну резистентність. Досліджено та проаналізовано екосистеми обстежених рибогосподарських водойм з урахуванням гідрохімічних та гідробіологічних даних.

Вперше досліджено розповсюдження лімфосаркоми у щуки водосховищ дніпровського каскаду, виявлено карциному ляща, вивчені клінічні ознаки та патологоанатомічні зміни, локалізація та гістоструктура пухлин.

Здійснено аналіз чинників, які індукують деструктивні зміни внутрішніх органів та генеративної системи у білих товстолобиків старших вікових груп придунайських водойм, що призводить до значної їх загибелі. Досліджено вплив гербіциду трефлан на екосистему рибницьких ставів та організм риб. Вивчена динаміка його концентрацій в організмі риб та процесів відновлення екосистеми водойм.

Встановлені антагоністичні відносини в мікробіоті риб. Теоретично та експериментально обгрунтована можливість і переваги використання пробіотиків нового покоління та препаратів імуномодулюючої дії для профілактики хвороб об’єктів штучних іхтіоценозів, реалізації потенційних можливостей росту риб, корекції їх мікрофлори, а також мікробіоценозів комбікормів і водного середовища.

Ключові слова: екосистема водойм, гідрохімічний режим, організм риб, хвороби риб, пухлини риб, резистентність, інвазія, кумулятивний токсикоз, гербіцид трефлан, пробіотики.

Вовк Н.И. Ихтиопатологический мониторинг рыбохозяйственных водоемов Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора сельскохозяйственных наук по специальности 03.00.16 - экология. Институт агроэкологии и биотехнологии УААН, Киев, 2002.

В работе обобщены данные по изучению болезней рыб, распространенных во внутренних рыбохозяйственных водоемах Украины в современных экологических условиях, влиянию условий выращивания, биотических и абиотических факторов, препаратов комплексного действия на организм рыб и их резистентность. Исследованы экосистемы рыбохозяйственных водоемов, установлена этиология заболеваний, изучены гистоструктура внутренних органов рыб при патологических процессах, изменения факторов неспецифической защиты организма рыб в модельных опытах при экспериментальной бактериальной инфекции.

Изучены клинические признаки и патологоанатомические изменения, определена локализация и гистоструктура опухолей при лимфосаркоме щуки и карциноме леща. В цитоплазме клеток опухолевой ткани обнаружено наличие вирусных частиц.

Установлено полифакторное негативное влияние на ихтиофауну придунайских водоемов Кугурлуй, Кагул, Ялпуг. Гистологическими исследованиями подтверждены процессы глубокой деструктивной патологии внутренних органов  и гонад белого толстолобика из оз. Кугурлуй и Кагул.

В 29 обследованных рыбохозяйственных пунктах Украины чаще всего регистрировали краснуху (частота выявления 27,6%), хроническую форму воспаления плавательного пузыря (17,2%) и некроз жабр карпа (13,8), псевдомоноз (10,3%) и бактериальный дерматит белого и пестрого толстолобиков (13,8%), бактериальное осложнение куммулятивного токсикоза рыб старших возрастных групп (24,1%), кавиоз (6,8%), кариофилез (10,3%), филометроидоз (13,8%) и ботриоцефалез (24,1%) карпа, лигулез (17,8%) и синергазилез (13,8%) белого и пестрого толстолобиков. Отмечали случаи оспы (3,4%), триходиноза (6,8%), ихтиободоза (3,4%), ихтиофтириоза (3,4%).

Изучена динамика содержания гербицида трефлан в экосистеме рыбоводных прудов и процессы ее восстановления. Интенсивность накопления трефлана в рыбе зависела от ее возраста и концентрации токсиканта в воде. При этом, его содержание в печени было значительно выше, что обусловлено активностью метаболических процессов и ее детоксицирующей функцией. Установлено негативное влияние трефлана на организм выращиваемых рыб - нарушение процессов кровообращения, изменение количественных и качественных характеристик форменных элементов крови, снижение иммунологических показателей,  увеличение индексов печени, селезенки, органов дыхания.

Установлено, что в защите организма рыб от патогенной и условно-патогенной алохтонной микрофлоры кроме защитных барьеров желудочно-кишечного тракта, биологической активности слизи, важную роль играют и антагонистические свойства представителей их микробиоты.

При экспериментальной бактериальной инфекции, у рыб наблюдали значительный гемолиз эритроцитов (до 65%), статистически достоверное снижение фагоцитарной активности лейкоцитов (4% против 42% у контрольных рыб), и значительное (до 68% против 15% в контроле) повышение адгезии бактерий на эритроцитах.

Научно обоснована возможность и преимущества использования препаратов современного поколения для профилактики заболеваний рыб, реализации потенциальных возможностей роста рыб, коррекции их микрофлоры, а также микрофлоры комбикормов, водной среды. Показано, что использование профилактического комбикорма с препаратом КАФИ и пробиотиком субалином способствует активизации процессов обмена, увеличению прироста массы (на 19,6-22,2%),  активизации эритропоэза, фагоцитарной активности лейкоцитов.

Ключевые слова: экосистема водоемов, гидрохимический режим, организм рыб, болезни рыб, опухоли рыб, резистентность, инвазия, гербицид трефлан, куммулятивный токсикоз,  пробиотики.

Vovk N.I. Ichthyopathologic monitoring ponds of the fish-farms of Ukraine. Manuscript.

Thesis for a Doctor's degree of agricultural science by speciality 03.00.16 –ecology, Institute of Agriecology and Biotechnology UAAS, Kyiv, 2002.

The thesis is about diseases of the fishes spread in the modern ecological terms within ponds of the fish farms of Ukraine, influence of rearing terms, biotic and abiotic factors and complex medicine action for organism of the fish and immunosystem of it. There was investigated and analyzed ecosystems of explored ponds of the fish-farms with taking into account the date of hydrochemical and hydrobiological analyses. The aetiology of diseases was studied. The histostructure of the internals of the fish, when pathological action was exist, was also investigated. The influence of the environment abiotic factors and rearing conditions for organism of the fish and immunological resistant was studied too. The characters of vary immunological factors of the diseases of fish in model researches was shown, when the infection was experimental.

For the first time the cancerous pathology of bream was revealed. The spread of lymphosarcoma of the Dnipropetrovsk reservoirs pikes was investigated. The clinical feature and pathological changes, localization and hystostructure of diseased pikes were studied too.

The invariable changes process of the internals and generative systems of the in-Dаnubе ponds grass carps of the oldest groups was shown. The research of the pathological changes factors was done. The cause of the mass day-off of the fishes was established.

The influence of the herbicide trephlan on ecosystem fish-breeding ponds and the fish's organisms was researched. The moving of its concentration in the fish's organism and recovering process of the ecosystem was investigated. The bacterial complication of the cumulative toxicosis was studied, when the ions of heavy metal in the fishes of the oldest groups was cumulated.

The presence of the antagonism bacteria in fishes microbiotic was determined. Its activity of the antagonism concerning conditionally pathological microflora, the biological features of the picked out bacteria was studied. The express method of the estimation immunophysiological status fish‘s organisms after indicator adhesion of the bacteria on the fish‘s red corpuscles and lysozyme activity of the pertaining to surface mucus was suggested.

 The dexterity and advantages of the using preparations of the new generation for the prophylaxis fish’s diseases, increase of the fish production and correction microbiocenosis of the  mixed fodders, aqueous medium, aquoculture facilities was scientifically proved.

 Key word: ecosystem of the ponds, hydrochemical conditions, fish‘s organism, fish‘s diseases, growth, invasion, the cumulative toxicosis, herbicide trephlan,  probiotics.

Підписано до друку 12.11.2002.

Формат 60х84/16. Папір офс.друк.

Тираж 100 прим.

Відділ менеджменту та наукового маркетингу

Інститут рибного господарства УААН

, м.Київ, вул..Обухівська, 135

1. В состав данной территории жилой застройки микрорайона входят жилые дома проезды площадки для кратковр
2. Суперпозиція хвиль
3. Тревожность. А.М
4. тема воспитания в Японии- что ведет эту страну к успеху
5. очень широкое понятие
6. Курсовая работа- Итальянские изобретения - Леонардо да Винчи, Александро Вольта
7. Финпресс Москва 1999 ББК 65
8. Пояснительная записка К КУРСОВОМУ ПРОЕКТУ Разработка компилятора
9. административном разделении то имеют в виду принципы и механизмы взаимоотношений между центральными и мест
10. Лихтенштейн
11. Ввод текста осуществляется в позицию текстового курсора который в документе имеет вид мигающей вертикальн
12. тематиком философом поэтом и вдобавок садовником
13. тема административного права 2
14. На тему- Формы и стили обслуживания клиентов Студента 2 курса
15. мода достаточно сложна причем сложности очевидны
16. Олаф Ремер и скорость света
17. Социальная работа с трудными детьми в условиях реабилитационного центра
18. Высокий Вкус Мы работаем для тех кто ценит качество ООО Высокий Вкус Мы работаем для тех кто цени
19. Секреты умелого руководителя
20. МИНСКИЙ КОЛЛЕДЖ ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬСТВА

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе