Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
69. 1. У суфіксах -инськ(ий), -інськ(ий) прикм., утворених від географічних назв і назв народів, що мають у своїй основі суфікси -ин, -ін, -инськ, -інськ, зберігається той самий голосний (и або і), що й в основній назві: Камишин – камишинський, Ніжин — ніжинський, Тульчин — тульчинський, Філіппіни — філіппінський.В аналогічних прикметниках, утворених від географічних назв, що не мають суфіксів -ин, -ін, пишеться завжди и: Аляска — аляскинський, Баку – бакинський, Поті — потинський, Сочі — сочинський, Чита — читинський.
2. У суфіксах -овськ(ий) -ьовськ(ий), евськ(ий) -євськ(ий) -івськ(ий) -ївськ(ий) прикм., утв. від географ.назв, що мають у своїй основі -ов (-ьов), ев (-єв), -ів (-їв), зберігається той самий голосний (о, е, є, і, ї), що й в основній назві: Дніпропетровськ – дніпропетровський, Тамбов — тамбовський,Кишинів — кишинівський, Львів – львівський, Якщо при творенні таких прикметникових форм від українських географічних назв відкритий склад з о, е стає закритим, діє правило чергування о, е з і: Лозова — лозівський, Сватове — сватівський, Хмелеве — хмелівський.У прикм., утв. від географ. назв із суфіксальним к, перед яким іде інший приголосний, пишеться -івський
-ївський : Біла Церква — білоцерківський, Валки – валківський, Гребінка — гребінківський, Казанка – казанківський, а також Златоуст — златоустівський. Але: Орел — орловський і т. ін.
3.При утв. прикм. за допомогою суфікса -ськ(ий) від географ. назв і назв народів, основа яких закінчується на приголосний, відбуваються такі фонетичні зміни:
а) Г, ж, з (дз) + -ськ(ий) — -зьк(ий) -дзьк(ий): Буг — бузький, Ветлуга — ветлузький, Виборг – виборзький, Волга — волзький б) К, ц, ч + -ськ(ий) — -цьк(іий): Баскунчак — баскунчацький. Великі Луки — великолуцький. Вишній Волочок — вишньоволоцький, в) С, х, ш + -ськ(ий) – -ськ(ий): Арзамас – арзамаський, Одеса — одеський, Тбілісі — тбіліський.
Винятки: баски — баскський, казах – казахський, Перемишль – перемишльський та ін.
70.1. Спрощення на письмі і у вимові стн-сн,стл-сл :перстень-персня,честь-чесний,щастя-щасливий. Винятки:кістлявий,пестливий,хвастливий,хвастнути,зап`ястний,компостний
шістнадцять,контрастний,баластний,форпостний.
2.Спрощення у вимові й на письмі скн-сн,зкн-зн,шчк-шк:
тиск-тиснути,брязк-брязнути,горщок-горшка. Немає спрощення випускний,пропускний,рискнути,вискнути,тоскно,
скнара,скніти,брезкнути,пискнути(писнути).
3. На письмі : тиждень-тижня; в корені –їзд проїзний,виїзний;
серце-сердець;ченця-чернець;скатерка від скатерть.
4.Лише у вимові : стц,стч невістка-невістці, хустка – у хустці;
стськ,нтськ,нтств турист-туристський,студент-студентський.
71. 1.історично подовжені приголосні д,т,з,с,ц,л,н,ж,ч,ш :в ім. с.р. 2-ої відм. перед закінч. а; в Ор.в. ж.р. од. 3-ої відм. перед закінч. ю : маззю ; в окремих ім. ч.р. і ж.р. 1-ої відм.: стаття, Ілля,рілля,суддя ; у деяких присл. :зрання, попідтинню, навмання попідвіконню. 2.Подовження виникає внаслідок регресивної асиміляції . 3.Слід розрізняти подовження і подвоєння приголосних внаслідок : префікса і кореня :віддати; кореня та суфікса:настінний ; постфікса та кореня:піднісся, розрісся; на межі двох основ:міськком,юннат;у прикм.суфіксах-енн(ий),-анн(ий),зазвичай наголошених: невблаганний.
Подвоєння приголосних відб. в іншомовних словах.
72. 1.Префікс с пишемо перед глухими к, п, т, ф, х (кафе «Птах»), після усіх інших пишемо префікс з.
2. Префікс пре- вживаємо в якісних прикм. і числ. для вираження найвищого ступеня ознаки: прега́рний, прекра́сний, премудрий (можна замінити словом дуже); префікс при- вживаємо здебільшого в дієсловах, що означають наближення, приєднання, частковість дії, результат дії тощо, а також у похідних словах: прибі́гти, прибудува́ти, прикрути́ти, приборкати. Крім того, префікс пре- виступає у словах прези́рливий, прези́рство й у словах старослов’янського походження: преосвяще́нний, преподо́бний, престо́л; префікс при- вживаємо в іменниках та прикметниках, утворених внаслідок поєднання іменників із прийменниками: при́гірок, при́ярок; прибере́жний, прикордонний. Префікс прі- вживаємо тільки в словах прі́звисько, прі́звище, прі́рва.
3. У префіксах роз-, без- завжди пишеться з, бо кінцевий дзвінкий приголосний: безкрилий, безтактний, рознесений , розмальований, розгніваний.
|
Чол.рід |
Жін..рід |
Сер.рід |
|
-ий |
-а |
-е |
|
зелений |
березова |
ведмеже |
76. Залежно від твердого чи м*якого кінцевого приголосного основи розрізняють прикметники твердої чи м*якої груп.Умовно прикм. Можемо поділити на зелений (тверда група) і синій (м*яка група) , знаючи як відмінюютьс я вони ми можемо провідміняти будь-який (окрім прикм. на -лиций).
Тверд група :прикм. основа яких закінчується на твердий приголосний,у Н.в. од. мають так закінчення
|
Чол..рід |
Жін..рід |
Сер.рід |
|
-ій |
-я |
-є |
|
синій |
мужня |
порожнє |
М*яка група:прикм. з основою на м*який приголосний у Н.в. од. мають такі закінчення
|
однина |
Множ. |
|||
|
Ч.р. |
С.р. |
Ж.р. |
||
|
Н. |
білолиций |
білолице |
білолиця |
білолиці |
|
Р. |
Білолицього |
білолицьої |
білолицих |
|
|
Д. |
Білолицьому |
білолицій |
білолицим |
|
|
Зн. |
Н.в. або р.в. |
білолицю |
Н.в. або р.в. |
|
|
Ор. |
Білолицим |
білолицьою |
білолицими |
|
|
М |
На(у) білолицьому (-ім) |
білолицій |
білолицих |
|
Відм. |
Н. |
Р. |
Д. |
Зн. |
Ор. |
М. |
|
Тв. гр. |
е,ий |
ого |
ому |
ий ,ого |
-им |
-ому, -ім |
|
М. гр. |
є, ій |
ього |
ьому |
ій, ього |
-ім |
-ьому,-ім |
|
Відм. |
Н. |
Р. |
Д. |
Зн. |
Ор. |
М. |
|
Тв..гр. |
-а |
-ої |
ій |
у |
ою |
Ій |
|
М.гр. |
-я |
ьої |
ій |
ю |
ьою |
ій |
|
Відм. |
Н. |
Р. |
Д. |
Зн. |
Ор. |
М. |
|
Тв..гр. |
і |
их |
им |
і ,их |
ими |
их |
|
М.гр. |
і |
іх |
ім |
і ,іх |
іми |
іх |
Відмінкові зак. прикм. од.(чол.. та сер. рід)
Однина жін..рід
Множина
Прикм. на -лиций мають змішані закінч.
77.Прийменник з займ. пишуться окремо :
у вас ,з нами,до них.При особовому займеннику я в орудному відмінку вживаються прийменники
зі (зо),піді (підо),наді (надо).Неозначенізайм. утв. суфіксами аби-,де-,сь- пишуться разом : абищо,дехто,хтось. Якщо у непрямих відмінках вживається прийменник то він ставиться між часткою і займ. : де в чому,аби з ким,ні до чого. Частка ні (ані) з заперечними займ. пишеться разом : ніхто,ніякий,ніскільки. Неозначені займ.утв. префіксами і суфіксами будь-,небудь-,хтозна-,казна-,що- пишуться через дефіс : будь-хто,що-небудь, який-небудь,казн чий,хтозна-що. Частка не з усіма займенниками пишеться окремо.
Винятки :неабиякий,неабихто,не абищо.
78.Складні порядкові числ., що закінч. на –сотий, -тисячний,
-мільйонний,-мільярдний пишуться одним словом : двохсотий, трьохтисячний,п*ятимільйонний.
79.Кількісні : 1.один – змінюється не лише а відмінками,а й за родами і числами. 2. Два – змінюється як прикм.,так само обидва,обидві. Три,чотири - не мають форм роду і числа. Орудн.в. трьома,чотирма,багатьма. 3. Від 5 до 20, 30,40,50, 60, 70, 80 - закінчення –ом,-ох,-и (як паралельна форма); у навах десятків змінюється лише друга частина; 6,7,8- відб. Чергування і//е (шість-шести ). 4.40,90,100 – в усіх відмінках крім Н. і Зн. мають закінчення -а. 5. 200-900 – сотні відмінюються в обох частинах (Р.в. семисот). 6.0,1000,мільйонмільярд – відмін. як ім. 7. В складених числ. відм. кожне слово.
8.Дробові відм. у чисельнику як кількісні,а в знаменнику як порядкові . 9. Порядкові відмін. як прикм.10. Збірні числ. у непрямих в. мають форми кількісних числ.
80.Присл. пишеться разом якщо утв. словосполуч. :
1.ім. + прийм. :знизу,вголос,безвісти 2.прикм. +прийм. : здалека,здавна,зліва ; але в цілому,в основному3.числ.+прийм.:спершу,вдруге, поодинці 4.займ.+прийм. : нащо,навіщо5.присл.+прийм. :віднині,забагато,надалі
6.частина мови+кількаприйм.: вдосвіта, завдовжки,напередодні,навпростець
7.з кількох основ : обабіч, босоніж,мимоволі
8.з частками аби,аніде,чи,що,як: абикуди,абияк,анітрохи,дедалі,чимало ; але дарма що, хіба що ,як коли,як слід, як треба.
Окремо : 1. ім.+прийм. : без кінця,до речі,рік у рік,раз у раз, з боку на бік. 2.Знахідн.в.+Орудн.в.:кінець кінцем,сама самотою,один одним.
Через дефіс : 1.частки будь-,небудь-,казна-,хтозна--то,-от : будь-коли,де-то,як- от 2. повторення : ледве-ледве,близько-близько 3. словосп. синонімічних чи антонімічних груп :часто-густо, зроду-віку,більш-менш 4. по- і суф. –ому,
-єму,-и,-е(-є) : по –батьківському, по-моєму.
81.1.Складні прийм. пишуться разом : поміж, понад, щодо, навпроти, наприкінці.Через дефісприйм. пишуться з частиною з(із) : із-за 2.Разом пишуться прийм. відприсл.: вслід,обабіч,попереду,назустріч. 3.Окремо пишуться складені похідні прийм.(ім.+прийм.,прийм.+присл.): у зв*язку з, на шляху до ,відповідно до,на чолі, внаслідок.
1.Складні сполучники утв. з кількох слів пишуться разом: щоб,немов,ніж,адже,тож,мовбито.2. У складених сполучн. кожна частина пишеться окремо : дарма що,для того щоб.
1.Окремо пишуться частки хай,нехай,бодай,б,би,не,ні,ані;
модальні частки:ось,це,лиш,аж 2.Разом пишуться частки аби-,
де-,-ся(-сь),ні-,що-,як- 3.Через дефіс пишуться частки –бо,-но,
-то,-от,-таки,будь-,-небудь,казна-,хтозна-.
Якщо між часткою і займ. є прийм. або ж,же,не то слова пишуться окремо: аби з ким,ні про що.
82.Власні ім. вжив. переважно в однині,не змінюються за числами (Крим,Чумацький Шлях ).Можливі форми множини (родина Садовських). Деякі вжив. тільки в множині (Черкаси, Карпати).
83. Велика літера пишеться: 1.перше слово в реченні. 2.імена,прізвища,прізвиська,псевдоніми 3.у власних назвах міфологічних істот,персонажів,кличках тварин. 4.у назвах держав,республік,споруд,урочищ ,в астрономічних і географ. назвах.5.у назвах найвищих установ і організацій: Верховна Рада України. 6.у найвищих назвах посад,почесних звань,орденів,медалей :Президент України. 7.Якщо власну назву вжито в загальному значенні і в позитивному знач., якщо в негативному знач. то з малої літери : чергові гітлерівці, малі Колумби. 8.всі слова вжиті в шанобливому чи піднесеному знач. : наша Батьківщина. 9. Утв. присвійні прикм. на –ів,-ов, -ев, -ин: Шевченкова дума, а відносні прикм. на –ськ(ий) – з малої літери:шевченківська поезія.
З великої літери пишеться тільки перше слово : 1.у назвах різних установ,організацій,партій :Академія наук України 2.у назвах свят,знамених подій: Щедрий вечір 3.в усіх назвах,що беруться в лапки: вірш «Розмова з другом» .
84. Просте ускладнене речення: речення з однорідними членами,речення з відокремленими членами,речення із звертаннями,речення із вставними і вставленими конструкціями.
1.однорідні члени реч.-це рівноправні,граматично незалежні одне від одного слова,які у реч. залежать від одного слова, виконують одну синтаксичну функцію,поєднані сурядним зв*язком.Суряднісполучн.:і,та,й,ні….ні,як…так,не тільки…а й,
а,але,зате,проте,однак,або,хоч,то,чи. Між однорідними членами реч. ставиться кома.Однорідніозн. характеризують предмет з одного боку (У ботанічному саду ростуть ростуть польові, лісові,степові та гірські квіти).Неоднорідніхарактериз. з різних боків.(Червоні язики лизали сіру потріскану глиняну стінку печі).Неоднорідніозн. : займ.+прикм.дієприкм.+прикм.
числ.+прикм.,якісний прикм.+відноснийприкм.
2.Звертання-слово або сполучення слів,яке називає особу чи предмет,до яких звертається мовець.найчастіше виражається ім. в Н.в. в од..Поширенізв. ускладнюються узгодженими і неузгодженими озн.,пикладками і підрядними реченнями.
3. Вставні слова чи словосполучення граматично не пов*язані з членами речення.Вони виражають ставлення мовця до ситуації.
4.Другорядні члени речення,для підсилення їх смислової ролі в усному мовленні виділяються інтонацією,а на письмі розділовими знаками-назив. відокремленими.Умови відокремлення:незвичний порядок слів у реченні;граматична несумісність слів;поширення другорядних членів словами внаслідок завдяки,за умови,всупереч,за умови;внаслідок уточнюваного значення.
85.Прямою мовою назив.чуже мовлення ,передане дослівно без змін.Супроводжується реченням,що вказує кому належить мова,за яких обставин висловлена-назив. воно словами автора. «Даремне вишли в море» , - буркнув Семен
Речення з прямою мовою скл. З двох частин :слів автора і прямої мови.Пряма мова може скл. з одного слова,дного речення і кількох речень.Слова автора можуть стояти перед прямою мовою,всередині прямої мови,після неї, також включати в себе пряму мову.Слова автора і пряма мова вимовляються з різною інтонацією. Інтонація автора завжди розповідна.Інтонаціяпрямої мови може бути розповідна, питальна, спонукальна і оклична. Розділові знаки:
1."П(!?)" ,-а. 2.А:"П(!?)". 3."П,(?!)-а.-П(!?)". 4."П,-а,-п(!?)".
5. А:"П(!?)",-а.
Непрямою мовою назив. чуже мовлення,що передається не дослівно,а із збереженням лише основного змісту.Речення з непрямою мовою-це складне речення,слова автора головне реч.,а непряма мова-залежне реч.Коли мова є розповідним реч. то викор. сполучн.: що,ніби.Коли спонукальним,то:щоб. Коли питальним то:хто,що,який,чий,де. Особові і присвійні займ. 1-ї та 2-ї ос. ставляться в 3-ій ос. од. і м.
Звертання,вигуки,іноді вставні слова при заміні прямої мови пропускаються.
86.Вставні слова чи словосполучення граматично не пов*язані з членами речення.Вони виражають ставлення мовця до ситуації.Виражаютьвпевненість\невпевненість (напевно,дійсно,без сумніву);почуття (на щастя,нівроку); ввічливість для активізації бесіди (пробачте,майте на увазі, вірте, чуєте); вказівку на джерело повідомлення(кажуть,гадаю, мовляв,пам*ятаю);послідовність викладу думок (до речі, отже, з іншого боку,зрештою).
Деякі слова бувають лише вставними :мабуть,по-перше, щоправда, крім того,а втім,отже,а також,однак,одначе,проте.
Не бувають вставними:навіть,майже,приблизно,принаймні, якраз, все-таки, мовби,неначе,нібито,причому,тож,приблизно, саме, лише, особливо. Деякі слова бувають вставними або ні залежно від контексту.