Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
КИЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ
ХАВХУН Алла Петрівна
УДК 802.0.561.31.
СПОСОБИ ЕКСПРЕСИВНОЇ РЕАЛІЗАЦІЇ
ГРАМАТИЧНОГО СУБ’ЄКТА В ПОЕТИЧНОМУ
ТЕКСТІ
(на матеріалі англійської поезії ХVIII-ХХ століть)
Спеціальність 10.02.04 - германські мови
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Київ - 1998
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі лексикології та стилістики англійської мови Київського державного лінгвістичного університету.
Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент
Дубенко Олена Юріївна,
Київський державний лінгвістичний
університет, кафедра лексикології та
стилістики англійської мови, доцент
Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор
Швачко Світлана Олексіївна,
Сумський державний університет,
кафедра германської філології,
завідувач кафедри;
кандидат філологічних наук, доцент
Гладуш Надія Федорівна,
Київський державний лінгвістичний
університет, кафедра граматики та
історії англійської мови, доцент
Провідна установа: Одеський державний університет
ім. І.І. Мечникова, кафедра лексикології
та стилістики англійської мови
Захист відбудеться “4 ” грудня 1998 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.054.02. для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) філологічних наук при Київському державному лінгвістичному університеті (252650, МСП, Київ-5, вул. Велика Васильківська, 73).
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського державного лінгвістичного університету.
Автореферат розісланий “ 4 ” листопада 1998 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради професор М.П. Дворжецька
Реферована дисертаційна робота присвячена дослідженню способів експресивної реалізації граматичного суб’єкта в текстах англійської поезії ХVIII-ХХ століть.
Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано в межах наукової теми “Типологія та функціонування мовних одиниць фонетичної, граматичної та лексичної систем сучасних германських і романських мов: когнітивний, комунікативний та прагматичний аспекти”, що розробляється кафедрою лексикології та стилістики англійської мови Київського державного лінгвістичного університету (тема затверджена радою КДЛУ, протокол № 5 від 27 січня 1997 року).
Проблема граматичного суб’єкта належить до розряду класичних тем, відродженню яких сприяли загальні настанови антропоцентризму та текстоцентризму, що визначають спрямованість сучасних лінгвістичних досліджень. Будучи розглянутою з нових наукових позицій, проблема суб’єкта набуває особливої актуальності.
Існують дві основні інтерпретації терміна “суб’єкт”: “суб’єкт” як один з двох компонентів предикативної структури речення і “суб’єкт” у значенні “носій пізнавальної, предметно-практичної та комунікативної діяльності”, що асоціюється з концептом “людина” (Ю.С. Степанов; див. також Лингвистический энциклопедический словарь 1990; Философский энциклопедический сло варь 1989). Термін “суб’єкт” у першому значенні традиційно використовується в лінгвістиці при аналізі структури речення. Сфера ж використання суб’єкта у другому значенні до недавнього часу обмежувалася рамками літературознавчого аналізу художнього твору, де основними суб’єктами визнаються автор, персонаж, а також читач (М.М. Бахтін). І лише останнім часом, з інтенсифікацією прагматичних досліджень, почалось “засвоєння” суб’єкта у другому значенні лінгвістичною наукою. В прагматичній інтерпретації суб’єкт постає як мовна особистість, ініціатор вербальної комунікації. Синонімічність термінів “суб’єкт” і “комунікант” визначена антропологічно, оскільки семантика даних термінів бере свій початок від концепту “людина”.
Співіснування в лінгвістиці тексту двох основних інтерпретацій суб’єкта - синтаксичної та прагматичної - зумовлене тим, що, будучи складним комунікативним цілим, текст (так само, як і ситуація усного мовленнєвого спілкування) звернутий, з одного боку, до системи мовних конститутивних одиниць, а з іншого боку - до комунікативного акту (І.П. Сусов). Особливості тексту як комунікативного утворення, що базується на використанні мови, визначають специфіку його суб’єктної структури, яка розгортається у двох сферах, відповідно до двох аспектів дослідження тексту: в сфері комунікації, де суб’єкту надається комунікативного статусу, і в сфері мови, де суб’єкт насамперед співвідноситься з певним денотатом. Антропологічний підхід до дослідження тексту дозволяє зіставити дві основні інтерпретації суб’єкта, незважаючи на суттєву різницю між ними. Особливий інтерес у цьому плані становить “Я”-суб’єкт. Відомо, що “...одна з основних ліній прагматичної інтерпретації висловлювання - це “розшарування” “Я” мовця: на “Я” як підмет речення, “Я” як суб’єкта мовлення, нарешті, на “Я” як внутрішнє “Его”1, що контролює самого суб’єкта” (Ю.С. Сте-панов). Відповідно, “Я” постає як полісуб’єкт, що вбирає в себе характеристики суб’єктів різних аспектів: синтаксичного та комунікативного.
Можливість поєднання різноаспектних понять під загальним терміном “суб’єкт” виправдана етимологічною особливістю семантики терміна. “Суб’єкт” (“subjectus”) в перекладі з латинської мови означає “такий, що лежить насподі, такий, що знаходиться в основі” від “sub” - “під” і “jacio” - “кидаю, кладу в основу” (Философский эн циклопедический словарь 1989). Внаслідок такої семантики термін “суб’єкт” може використовуватися для позначення різноаспектних явищ - і того, що лежить в основі речення-висловлювання як компонент предикативної структури, і того, хто закладає основу власного висловлювання, тобто мовної особистості.
Проте “нашарування” різноаспектних суб’єктних характеристик притаманне не лише “Я”-суб’єкту. Виявлення подібних варіантів стає можливим при зверненні до граматичного суб’єкта висловлювання. Наприклад, у кожному з наведених нижче фрагментів до рангу граматичного суб’єкта речення підноситься поняття “людина”. Вихід же дослідження за рамки речення - до висловлювання - дає можливість “побачити” за поняттям “людина” дещо більше, а саме:
АДРЕСАНТА - “САМОГО” МОВЦЯ
In all my griefs - and God has given my share -
I still had hopes my latest hours to crown...(O. Goldsmith)
АДРЕСАНТА - “ІНШОГО” МОВЦЯ
“So what am I to do?” said the poet ( J. Heath-Stubbs)
АДРЕСАТА
And certainly at night you’ll sleep and dream,
Live through the day and bustle as you please...(R. Browning)
НЕКОМУНІКАНТА (персонаж, який є тільки предметом
думки)
When weary reapers quit the sultry field (A. Pope)
“Злиття” синтаксичного та комунікативного компонентів текстової семантики зумовлюється єдністю когнітивного та комунікативного компонентів мовленнєвого мислення (О.П. Воробйова).
Виділені типи граматичного суб’єкта - “Я”-суб’єкт, що ідентифікує адресанта - “самого” мовця, “він”-суб’єкт, що ідентифікує адресанта - “іншого” мовця, “ти”-суб’єкт, який ідентифікує адресата, і суб’єкт, котрий ідентифікує некомуніканта, - склали основу проведеного дослідження.
Звернення до граматичних компонентів висловлювання стає можливим внаслідок того, що висловлювання як система складається із сукупності змістових синтаксичних категорій - членів речення (М.А. Абдуразаков). Звернення ж до граматичного суб’єкта висловлювання в нашому дослідженні зумовлене тим, що матеріалом для даного дослідження слугували тексти поезії. А, як відомо, синтаксична специфіка поетичного мовлення спроможна виявити себе повною мірою лише при виході синтаксичного дослідження за межі речення (І.І. Ковтунова) - до поетичного висловлювання.
Робота з поетичним текстом стала фактором, який визначив загальний ракурс дослідження, а саме: його спрямованість в поетичне русло, врахування основних властивостей поетичного мовлення і, насамперед, - емотивної зумовленості поетичного змісту. Згідно з лінгвістичною традицією поняття емотивності тісно пов’язується з поняттям експресивності, під якою розуміється сукупність семантико-стилістичних ознак одиниці мови, що забезпечують її здібність виступати в комунікативному акті як засіб вираження ставлення мовця до змісту або до адресата мовлення” (Лингвистический энцикло педический словарь 1990). Творчий розум поета винахо дить такі мовленнєві варіанти, які сприяють цілям адекватної передачі поетичного змісту. Це стає можливим насамперед за рахунок семантичних та функціональних перетворень мовних засобів (І.І. Ковтунова). В поетичному тексті означуване й означувальне мовного знака асиметричні: “означувальне знака прагне мати інші функції, ніж його власна; означуване прагне до того, щоб виразити себе іншими засобами, ніж його власний знак” (С. Карцевський, І.І. Ковтунова). Одним з основних джерел експресії при реалізації граматичного суб’єкта (“підмета”) в поетичному тексті є асиметрія форми та змісту, що створює метафору в рамках співвідношення “Суб’єкт - Предикат”.
Об’єкт даного дослідження склали засоби вербальної реалізації граматичного суб’єкта висловлювання в англійських поетичних текстах ХVIII-ХХ століть. Предмет аналізу - лексико-семантичні, синтаксичні, комунікативні та композиційні особливості реалізації виділених типів граматичного суб’єкта в текстах англійської поезії.
Мета роботи - виявлення способів експресивної реалізації граматичного суб’єкта висловлювання в англійському поетичному тексті, а також визначення факторів, які мотивують експресивно значущі способи реалізації граматичного суб’єкта поетичного висловлювання. Для досягнення поставленої мети було передбачено вирішення ряду завдань:
Визначення основних шляхів підвищення інтенсивності експресії при реалізації граматичного суб’єкта в англійському поетичному тексті: в плані означуваного, в плані означувального і в плані комбінування суб’єктів у реченні та тексті.
Класифікування граматичного суб’єкта поетичного висловлювання за типом змістової структури суб’єкта.
Визначення експресивно значущих способів реалізації виділених типів граматичного суб’єкта поетичного висловлювання: в розмежуванні засобів експресивної реалізації граматичного суб’єкта (мовних та мовленнєвих) і експресивно значущих варіантів комбінування суб’єктів у реченні та тексті.
Виявлення факторів, які сприяють підвищенню інтенсивності експресії при реалізації граматичного суб’єкта в англійському поетичному тексті
Основними методами дослідження стали методи лексико-семантичного, синтаксичного та композиційного аналізу граматичного суб’єкта поетичного висловлювання, а також метод аналізу мовленнєвого акту в плані поетичної комунікації.
Дослідження граматичного суб’єкта проводилося в аспектах лексичної семантики, синтактики та прагматики: у їх специфічному відбитті, зумовленому особливостями поетичної комунікації.
При описанні засобів експресивної реалізації граматичного суб’єкта поетичного висловлювання ми оперували термінами “дескрипція” та “цитація” (А. Вежбицька, Н.Д. Арутюнова). Розмежування двох видів описових виразів - дескрипції та цитації - проводилося на основі типу характеризуючої інформації, що зафіксована у виразі: інформація, яка ґрунтується на об’єктивних даних, притаманна дескрипції, інформація, що ґрунтується на суб’єктивній оцінці, - є специфічною ознакою цитації (до розряду цитацій віднесено також вирази метафоричного типу).
В роботі використовується поняття “інтенсивності експресії”, котре трактується як кількісна характеристика експресивності, як міра експресивності (І.І. Туранський).
Дисертацію виконано на матеріалі текстів англійської поезії ХVIII-ХХ століть, загальний обсяг яких становить 12000 сторінок. В ході дослідження проаналізовано 1800 прикладів. Звернення до текстів історичного періоду, котрий охоплює три літературних напрямки - класицизму, романтизму і реалізму - дало можливість виявити особливості реалізації виділених типів граматичного суб’єкта не тільки в руслі різних індивідуальних поетичних систем, але і в руслі різних літературних напрямків, які відповідають різним історичним епохам. А це, зрештою, сприяло визначенню факторів, що мотивують експресивно значущі способи реалізації граматичного суб’єкта в англійському поетичному тексті.
Положення, що виносяться на захист:
Підставою для класифікації граматичного суб’єкта речення в поетичному тексті може служити тип змістової структури суб’єкта, який визначається в межах висловлювання. Класифікація граматичного суб’єкта поетичного висловлювання містить дві основні групи. До першої групи віднесено суб’єкти, які ідентифікують КОМУНІКАНТА: суб’єкт із значенням “Адресант” (“Я”- суб’єкт, що ідентифікує “самого” мовця, “він”-суб’єкт, що ідентифікує “іншого” мовця в конструкціях з прямою мовою, діалогах і полілогах); суб’єкт із значенням “Адресат” (“ти”- суб’єкт). До другої групи віднесено суб’єкти, які ідентифікують НЕКОМУНІКАНТА (будь-який предмет, об’єкт або явище, що є лише предметом повідомлення).
2. Реалізація граматичного суб’єкта в англійському поетичному тексті здійснюється відповідно до “законів” поетичного мовлення, що мотивують підвищення інтенсивності експресії. Ця закономірність простежується в плані означуваного, в плані означувального і в плані комбінування суб’єктів у реченні та тексті. При цьому чітко визначається єдина тенденція: нейтральним варіантом у всіх випадках є суб’єкт-прототип (або прототипічний варіант комбінування суб’єктів), який реалізує природно обумовлені специфічні суб’єктні властивості або функції в найбільш чистому вигляді, без домішки інших властивостей або
функцій. В міру віддалення від прототипу до периферії, що супроводжується “розріджуванням” специфічної властивості або приростом нехарактерних для суб’єкта властивостей або функцій, відбувається нарощення експресивної значущості висловлювання. Основна причина експресивності периферійних варіантів полягає в метафоризації смислу.
3. У поетичному тексті, якому властиве “згущення” семантики через “щільність віршового ряду”, діє тенденція до нарощування інформативного потенціалу та синтагматичного розгортання висловлювання при реалізації граматичного суб’єкта. Показником тенденції є більш широке вживання описових виразів (дескрипцій та цитацій) в позиції суб’єкта речення. Обсяг і характер описових виразів зумовлюються типом змістової структури суб’єкта. Поетична цитація, як стилістично маркований синонім нейтрального варіанта, являє собою засіб експресивної реалізації граматичного суб’єкта. Ця властивість цитації виявляється при реалізації суб’єктів усіх виділених типів. Дескрипція набуває експресивної значущості лише у випадках “Я”- і “ти”-суб’єктів, в змістовій структурі котрих узуально закріплене значення “комунікант” (в змістовій структурі “Я” - значення “людина-адресант”, в змістовій структурі “ти” - значення “людина-адресат”).
4. Експресивно значущі варіанти комбінування суб’єктів у реченні та тексті репрезентовано двома групами. До першої групи віднесено варіанти комбінування, що базуються на поєднанні несумісного і на принципі “різнорідності” (зіставлення або протиставлення семантично різнорідних понять, які піднесено до рангу суб’єкта). До другої групи віднесено варіанти комбінування, що ґрунтуються на нарощуванні загального інформативного потенціалу висловлювання (анафоричний повтор у паралельних конструкціях, прикладка, синтаксична тавтологія). Специфіка експресивно значущих варіантів комбінування суб’єктів зумовлена типом змістової структури суб’єктів.
5. Суттєвий вплив на вибір способів реалізації граматичного суб’єкта в англійських поетичних текстах ХVIII-ХХ століть відіграють, насамперед, фактори літературного напрямку та роду літератури. Найвища частота випадків експресивної реалізації всіх виділених типів граматичного суб’єкта спостерігається в англійських поетичних текстах епохи романтизму. При цьому випадки експресивної реалізації “Я”- і “ти”- суб’єктів виявляються найбільш частотними у текстах ліричної поезії епохи романтизму. Важливу роль у плані мотивації експресивно значущих способів реалізації граматичного суб’єкта у текстах англійської поезії ХVIII-ХХ століть відіграє також фактор індивідуального стилю.
В дисертації запропоновано класифікацію граматичного суб’єкта поетичного висловлювання за комунікативним критерієм. Експресивність граматичного суб’єкта в поетичному тексті досліджено в ракурсі “Прототип (центр) - Периферія”, що дало можливість встановити зв’язок між експресивною значущістю граматичного суб’єкта (або варіанта комбінування суб’єктів) та його периферійним статусом. Вищезгадане зумовлює наукову новизну дослідження.
Теоретична значущість дисертації полягає в тому, що в ній розроблено теорію граматичного суб’єкта на поетичному матеріалі, досліджено питання експресивності граматичного суб’єкта поетичного висловлювання, встановлено фактори, які сприяють підвищенню інтенсивності експресії при реалізації граматичного суб’єкта в поетичному тексті. Основні положення роботи можуть стати мотивом для подальших досліджень у цій галузі.
Практична цінність роботи визначається можливістю використання її результатів у курсі стилістики англійської мови при вивченні тем “Стилістичний синтаксис”, “Стилістична морфологія”, “Стилістична семасіологія”, “Стилістична фонетика”, а також у спецкурсах із стилістики та граматики.
Структура роботи
Дисертація складається із вступу, трьох розділів і висновків. Обсяг роботи становить 183 сторінки. У вступі обґрунтовується тема дослідження. Перший розділ присвячено розробці типології граматичного суб’єкта поетичного висловлювання, а також
дослідженню основних шляхів підвищення інтенсивності експресії при реалізації граматичного суб’єкта в поетичному тексті (в плані означуваного, в плані означувального і в плані комбінування суб’єктів у реченні та тексті). У другому розділі розглядаються способи експресивної реалізації суб’єкта, який ідентифікує комуніканта, у третьому розділі - способи експресивної реалізації суб’єкта, який ідентифікує некомуніканта. У висновках представлено результати проведеного дослідження, а також окреслено перспективи подальших досліджень з даної проблематики. Основний текст роботи доповнюється списком літератури та списком джерел фактичного матеріалу. В додатках наведено фрагменти текстів, що ілюструють основні положення дисертації.
Апробація роботи. Зміст дисертації був предметом обговорення на засіданнях кафедри лексикології та стилістики англійської мови Київського державного лінгвістичного університету, а також на четвертій міжнародній конференції “Язык и культура” (Київ, 1995).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження відображено у 4 статтях автора.
Основний зміст роботи
Реалізація граматичного суб’єкта в англійському поетичному тексті здійснюється відповідно до законів поетичного мовлення, що мотивують нарощування експресивного потенціалу висловлювання. Ця закономірність простежується в плані означуваного, в плані означувального і в плані комбінування суб’єктів у реченні та тексті. Іншими словами, експресивізація спостерігається на всіх рівнях, визначених функціональною специфікою суб’єкта: при ідентифікації предмета дійсності, поняття про котрий піднесено до рангу суб’єкта, при створенні семантичного фону для інтерпретації предиката і при визначенні тематичної зв’язності речення та тексту. Основу експресивної реалізації граматичного суб’єкта складають семантичні перетворення та функціональні зміщення, що призводять до метафоризації смислу.
При вивченні особливостей експресивної реалізації граматичного суб’єкта в поетичному тексті аспект “означуване” виявляється недостатнім, оскільки специфіка способів експресивної реалізації суб’єкта зумовлена, насамперед, роллю сутності, що ідентифікується суб’єктом, у плані поетичної комунікації. Даний факт став причиною виходу дослідження за межі речення - в область висловлювання - і звернення до змістової структури граматичного суб’єкта, яка визначається в межах поетичного висловлювання. Змістова структура граматичного суб’єкта висловлювання є значно ширшою, ніж просте означуване суб’єкта речення, оскільки включає не тільки семантичний компонент, але і комунікативний, який визначає статус комуніканта (адресанта або адресата). За граматичним суб’єктом поетичного висловлювання “стоїть” не лише поняття про предмет або об’єкт, що набуває статусу суб’єкта, а поетичне явище, якому надається певна значущість у загальному плані поетичної комунікації.. Класифікація граматичного суб’єкта поетичного висловлювання містить дві основні групи. До першої групи віднесено суб’єкти, що ідентифікують КОМУНІКАНТА: суб’єкт із значенням “Адресант” (“Я”-суб’єкт, що ідентифікує “самого” мовця, “він”-суб’єкт, що ідентифікує “іншого” мовця в конструкціях з прямою мовою, діалогах і полілогах); суб’єкт із значенням “Адресат” (“ти”- суб’єкт). До другої групи віднесено суб’єкти, що ідентифікують НЕКОМУНІКАНТА (будь-який предмет, об’єкт або поняття, що є тільки предметом повідомлення).
Семантичне наповнення кожного з виділених типів суб’єкта в англійському поетичному тексті може варіювати. “Я” може бути автономним авторським, узагальненим, персонажним (однак у кожному випадку воно наповнене змістом авторського “Я”). “Ти” може бути однією з форм реалізації значення “Я”, може бути віднесено до невизначеного адресата, до конкретної особистості, до будь-якого предмета, об’єкта чи явища реальної або квазіреальної дійсності. Мовцем у поетичному тексті може стати не тільки людина - модель мовної особистості, але і будь-який предмет, об’єкт, явище або абстрактне поняття, що ідентифікується “він”-суб’єктом. Питома вага художніх відступів від норми, коли статусу
суб’єкта (при предикаті - дієслові дії або стану) набуває поняття про неживу істоту, ви являється значно ширшою у випадку суб’єкта, що ідентифікує некомуніканта.
Виходячи з основних положень теорії прототипів (див. Краткий словарь когнитивных терминов 1996; Семантика и категоризация 1991), ми розглянули суб’єкт як прототипічну категорію: суб’єкт-прототип визначено як член категорії, що реалізує специфічні суб’єктні властивості або функції “в найбільш чистому вигляді”, “без домішки інших властивостей” або функцій. Виявлення прототипу здійснювалося в плані означуваного, в плані означувального і в плані комбінування суб’єктів у реченні та тексті.
Дослідження способів експресивної реалізації граматичного суб’єкта в поетичному тексті (в плані означуваного, в плані означувального і в плані комбінування суб’єктів у реченні та тексті) засвідчує наявність єдиної тен денції: нейтральним варіантом у всіх випадках є суб’єкт-прототип (або прототипічний варіант комбінування суб’єктів), котрий реалізує природно обумовлені специфічні суб’єктні властивості або функції в найбільш чистому вигляді, без домішки інших властивостей або функцій. З віддален-ням від прототипу до периферії, що супроводжується “розріджуван-ням” специфічної властивості або приростом нехарактерних для суб’єкта властивостей або функцій, спостерігається підвищення експресивної значущості висловлювання.
Специфіка суб’єкта в плані означуваного обумовлена властивістю агентивності. Прототип репрезентовано суб’єктом із значенням живої істоти і, насамперед, із значенням “людина”: поняттю “людина” притаманний найвищий “ступінь індивідності” (Ю.С. Степанов). З віддаленням від прототипу до периферії, тобто в міру змен шення ступеня індивідності, збільшується можливість припи сування поняттю-суб’єкту дій, які йому не властиві. Відповідно, збільшується кількість дієслів-предикатів, з якими суб’єкт встановлює метафоричні зв’язки. Максимальний рівень експресивної цінності притаманний найвіддаленішій периферії - суб’єкту з абстрактним значенням, яке характеризується повною відсутністю природної властивості агентивності: приписування такому суб’єкту будь-якого дієслова-предиката набуває експресивної значущості, оскільки супроводжується метафоризацією по лінії “Суб’єкт - Предикат”.
Специфіка суб’єкта в плані означувального обумовлена призначеністю до ідентифікації предмета дійсності, про який ідеться. Прототипічними є: у випадку “Я”- і “ти”-суб’єктів - суб’єкт, реалізований займенником; у випадку “він”-суб’єкта, що ідентифікує комуніканта, і у випадку суб’єкта, що ідентифікує некомуніканта - суб’єкт, реалізований іменником, займенником і дескрипцією (додаткова інформація, яка наводиться в дескрипції, використовується з метою ідентифікації предмета дійсності, за винятком дескрипцій, в яких загальне значення - насамперед, значення “людина” - передається через інше, суміжне поняття, якому властивий менший або нульовий ступінь індивідності). До периферійних варіантів належать: суб’єкт, реалізований цитацією, - для всіх типів суб’єктів, і суб’єкт, реалізований дескрипцією, - у випадку “Я”- і “ти”- суб’єктів. Периферійність суб’єкта, реалізованого цитатним виразом, пояснюється тим, що характеризуюча інформація, яка зафіксована в цитації, наводиться не стільки з метою ідентифікації предмета дійсності, скільки заради вираження ставлення мовця до цього предмета. Поетична цитація репрезентована переважно метафоричними виразами, що обумовлює її експресивну значущість. Обсяг цитатного виразу залежить, насамперед, від типу змістової структури суб’єкта: найбільш об’ємні цитатні вирази використовуються в англійських поетичних текстах для реалізації суб’єкта, що ідентифікує некомуніканта. Суб’єкт, реалізований дескрипцією, набуває периферійної значущості лише у випадку “Я”- і “ти”- суб’єктів: характеризуюча інформація, що міститься в дескриптивних “Я” і “ти”, наповнена не ідентифікуючим, а емотивним змістом. У подібних варіантах загальне значення - насамперед, значення “людина” - передається через інше, суміжне поняття, яке задає менший ступінь індивідності, ніж концепт “людина”, або нульовий ступінь індивідності, що, в свою чергу, стає причиною метафоризації по лінії “Суб’єкт - Предикат”, а отже, і причиною експресивної значущості дескриптивних “Я” і “ти”.
Ідентичність засобів експресивної реалізації “Я”- і “ти”- суб’єктів є, певно, відбиттям аналогії в плані змістової структури, а саме: узуальної фіксованості значення “комунікант” (в “Я” - значення “людина-адресант”, в “ти” - “людина-адресат”). Головними поетичними синонімами займенникових “Я” і “ти” є дескрипції “моя душа /моє серце”, “твоя душа /твоє серце”, в основі яких - поняття, що наділені властивістю поетичної символіки. Поетична символіка, в свою чергу, визначається факторами загальнолюдського масштабу. Саме концепти “душа” і “серце” спроможні в повному обсязі охопити той зміст, який традиційно вкладається в поняття “внутрішнє Его”: “Его” як основний регулятор поведінки людини в зовнішньому світі. Суть цитатного “Я” (“моя світла душа”, “моє бідне серце”) полягає в тому, що своє опосередковане, дескриптивне “Я” мовець додатково огортає сіткою особистих асоціацій, внаслідок чого самономінація поєднується з самооцінкою. Суть цитатного “ти” (“твоє лагідне серце”, “твоє стомлене серце”) - в тому, що опосередковане, дескриптивне “ти” передається через суміжне поняття, яке огортається сіткою асоціацій мовця, що припускає оцінку адресата з боку адресанта. Однак за частотою вживання дескриптивних і цитатних засобів в англійських поетичних текстах періоду, що досліджується, “ти”-суб’єкт помітно поступається перед “Я”-суб’єктом. На нашу думку, домінуюче положення експресивного “Я”, що визначає носія ліричного переживання, зумовлюється цільовою настановою поета-лірика: виразити внутрішній стан ліричного суб’єкта.
Аналогія в засобах експресивної реалізації “він”-суб’єкта, що ідентифікує комуніканта - “іншого” мовця, і суб’єкта, що ідентифікує некомуніканта, є, напевно, відбиттям аналогії в семантичному наповненні: предметом думки в обох випадках є якийсь “він”. Однак цитації, котрі використовуються для реалізації суб’єкта, що ідентифікує некомуніканта, перевищують відповідні форми реалізації суб’єкта, що ідентифікує мовця-персонажа, і в кількісному, і в якісному відношенні (за обсягом описового виразу). Причину такої ситуації ми вбачаємо не лише в найвищій частоті даного типу суб’єкта, але і в способі характеризації того, що ідентифікується. У випадку суб’єкта, що ідентифікує комуніканта, можливості характеризації значно ширші: характеристикою мовця-персонажа служить, насамперед, його промова. При цьому роль предиката (дієслова говоріння) в плані характеризації не є суттєвою. У випадку ж суб’єкта, що ідентифікує некомуніканта, характеристика представлена, головним чином, в предикаті. За умов згущення семантики “тіснотою віршового ряду” це мотивує розміщення частини характеризуючого й оціночного елемента смислу в суб’єктній позиції, обумовлюючи з’явлення цитатного виразу.
Таким чином, аналогія в плані змістової структури суб’єктів спричиняє аналогію засобів їх експресивної реалізації в поетичному тексті. І навпаки: відмінність в плані змістової структури є причиною відмінності в засобах експресивної реалізації суб’єктів різних типів. Відсутність комунікативного компонента в змістовій структурі суб’єкта є фактором, що визначає широкі можливості в плані поетичного означувального.
Специфічна особливість в плані комбінування суб’єктів у реченні та тексті визначається критерієм природного зіставлення (або протиставлення) відповідних предметів, понять або явищ. Варіанти комбінування суб’єктів, що відповідають даній умові, є прототипічними. Периферійні варіанти базуються на поєднанні несумісного й на комбінуванні семантично різнорідних понять, що підносяться до рангу суб’єкта. Особливий інтерес у плані різнорідності становить комбінування суб’єктів-синонімів: займенникового і дескриптивного “Я”, рідше - займенникового і дескриптивного “ти” або займенникового і дескриптивного “він”, що ідентифікує некомуніканта. В основі даного прийому - принцип поетичного розділення “цілого” на “зовнішнє” та “внутрішнє”: “Я” як предмет зовнішнього світу і “моє почуття” як зміст (мого) внутрішнього світу, “ти” як предмет зовнішнього світу і “твоє почуття” як зміст (твого) внутрішнього світу, “він” як предмет зовнішнього світу і “його почуття” як зміст (його) внутрішнього світу. Різнорідність в подібних прикладах має відносний характер внаслідок двоярусності семантики дескриптивного виразу. Під-вищенню інтенсивності експресії сприяє зіставлення різнорідних
понять-суб’єктів у межах мінімального контексту, а саме: в рамках єдиної предикації.
Варіанти комбінування суб’єктів, що ґрунтуються на поєднанні несумісного та на принципі “різнорідності”, складають першу групу експресивно значущих варіантів комбінування суб’єктів у реченні та тексті. До другої групи належать варіанти комбінування, що базуються на нарощуванні інформативного потенціалу висловлювання (анафоричний повтор у паралельних конструкціях, прикладка, синтаксична тавтологія).
Найвища частота випадків експресивної реалізації всіх виділених типів граматичного суб’єкта спостерігається в англійських поетичних текстах епохи романтизму (кінець ХVIII - початок ХХ століть). При цьому випадки експресивної реалізації “Я”- і “ти”- суб’єктів виявляються найбільш частотними у текстах ліричної поезії епохи романтизму внаслідок “перехрещення” сфер інтересів романтизму (літературного напрямку) і лірики (роду літератури), що виявляється у спрямованості творчої думки на розкриття індивідуальних особливостей людини, складності “внутрішнього світу”. Суттєву роль у плані мотивації експресивно значущих способів реалізації граматичного суб’єкта в англійських поетичних текстах ХVIII-ХХ століть відіграє фактор індивідуального стилю.
Основні положення дисертаційного дослідження відображено у таких публікаціях:
1. Полісуб’єкт і засоби його вербального втілення в поетичному тексті // Вісник Київського державного лінгвістичного університету. Дослідження молодих вчених. Серія “Філологія”. Вип. 1. Проблеми семантики слова та тексту. - К.: КДЛУ, 1997. - С. 107 - 114.
2. Роль суб’єкта речення в плані тематичної зв’язності тексту // Вісник Київського державного лінгвістичного університету. Дослідження молодих вчених. Серія “Філологія”. Вип. 2. Актуальні проблеми вивчення мови, мовлення і перекладу. - К.: КДЛУ, 1997. - С. 27 - 34.
3. “Я”- субъект и способы его экспрессивной реализа ции в поэтическом тексте (на материале английской поэзии ХVIII-ХХ веков) // Актуальні питання романо-германської філології. Дослідження молодих вчених. - Житомир: Поліграфіка, 1997. - С. 152 - 161.
4. Цитатні вирази в позиції суб’єкта речення (на матеріалі англійської поезії ХVIII-ХХ століть) // Наукові записки аспірантів. Збірник наукових праць. Вип. 4. - Луцьк: Волинський Академічний Дім, 1997. - С. 95 - 98.
Хавхун А.П. Способи експресивної реалізації граматичного суб’єкта в поетичному тексті (на матеріалі англійської поезії ХVIII-ХХ століть). - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 - германські мови. - Київський державний лінгвістичний університет, Київ, 1998.
Дисертацію присвячено дослідженню способів експресивної реалізації граматичного суб’єкта у текстах англійської поезії ХVIII-ХХ століть, а також виявленню факторів, що сприяють підвищенню інтенсивності експресії при реалізації граматичного суб’єкта в поетичному тексті.
В роботі запропоновано класифікацію граматичного суб’єкта за типом його змістової структури, яка визначається в межах поетичного висловлювання. Визначено способи експресивної реалізації кожного з виділених типів суб’єкта.
Експресивність граматичного суб’єкта в поетичному тексті розглянуто в ракурсі “Прототип (центр) - Периферія”. Встановлено, що експресивна значущість граматичного суб’єкта (або варіанта комбінування суб’єктів) пов’язана з його периферійним статусом.
Ключові слова: “Я”-суб’єкт, “ти”-суб’єкт, “він”-суб’єкт, дескрипція, цитація, означуване, означувальне.
Хавхун А.П. Способы экспрессивной реализации грамматического субъекта в поэтическом тексте (на мате риале английской поэзии ХVIII-ХХ веков). - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 - герман ские языки. - Киевский государственный лингвистический университет, Киев, 1998.
Диссертация посвящена исследованию способов экс прессивной реализации грамматического субъекта в текстах английской поэзии ХVIII-ХХ веков, а также выявлению фак торов, благоприятствующих повышению интенсивности экс прессии при реализации грамматического субъекта в поэтическом тексте.
В работе предложена классификация грамматического субъекта по типу его содер жательной структуры, определяющейся в рамках поэтиче ского высказывания. Выявлены способы экспрессивной реали зации каждого из выделенных типов субъекта.
Экспрес сивность грамматического субъекта в поэтическом тексте рассмотрена в ракурсе “Прототип (центр) - Периферия”. Установлено, что экспрессивная значимость грамматического субъекта (или варианта сочетания субъектов) связана с его периферийным статусом.
Ключевые слова: “Я”-субъект, “ты”-субъект, “он”-субъект, дескрипция, цитация, означаемое, означающее.
Khavkhun A.P. Ways of Expressive Realization of the Grammatical Subject in English Poetic Texts of XVIII-XX Centu ries. - Manuscript.
Thesis for a Candidate Degree in Philology, Speciality 10.02.04 - Germanic Languages. - Kyiv State Linguistic Univer sity, Kyiv, 1998.
The dissertation is focused on examining ways of expres sive realization of the grammatical subject in English poetic texts of the XVIII-XX centuries as well as identifying factors which favour the enhancement of its expressive potential.
The classification of grammatical subjects is based on the criterion of content structure of subjects determined within a poetic utterance. Ways of expressive realization are specified for each type of subject.
Expressiveness of the grammatical subject in a poetic text is viewed in the ”Prototype (centre) - Periphery” perspective. It is established that the expressive value of a grammatical subject (or a variant of combining subjects ) is linked to its peripheral status.
Key words: “I”-subject, “you’-subject, “he”-subject, de scription, quotation, signifier, signified.
1. Одне з значень терміна “суб’єкт” - “моє Я або Его” (Webster’s Encyclopedic Unabridged Dictionary of the English Language 1994).