Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
46. Українська культура в роки хрущовської „відлиги” (1953 – 1964 рр.). „Шістдесятництво”.
Після смерти Сталіна настав час хрущовської “відлиги”. Що дещо поліпшило умови розвитку культури в цілому. Введена семирічна обов’язкова, безкоштовна освіта, згодом і восьмирічна з вибіром мови викладання. Скоротилася кількість вищих навчальних закладів. На розвиток української культури, на громадське життя в Україні суттєво вплинула нова спілка “шістдесятників”. Це рух творчої молоді, яка розробляла оригінальну тематику, виступала проти фальші, єлейності у відбитті дійсності, відстоювала українське національно-культурне відродження і стала ядром духовної опозиції в Україні. Уже на початку 60-х рр. “відлигу” поступово було згорнуто і розпочато переслідування кращих представників української інтелігенції. Це викликало низку акцій протесту з боку “шістдесятників”, які стали інтелектуально-духовним підґрунтям подальшого руху опору в республіці, передтечею і першими представниками правозахисного руху в Україні – дисидентства. В музиці цього періоду відбуається створення нових жанрів, нових опер, оперет, балетів, симфоній та пісень. Здобутки мало і кіномистецтво України. Виходить на екрани фільми кінокомедія “Королева бензоколонки” В.Івченка, фільм С.Параджанова “Тіні забутих предків”, завдяки яким утвердився високий професійний і мистецький рівень українського кінематографу. Основною темою образотворчого мистецтва у цей час був героїзм, подвиги воїнів, трудівників тилу в період Великої Вітчизняної війни. Серед них картини С.Бесєдіна “Визволення Києва”, В.Костецького “Повернення”. Великої популярності набула картина Т.Яблонської “Хліб”, де показано життєві образи трудівників повоєнного села. Ситуація у сфері культури різко змінилася з відставкою М.Хрущова і приходом до влади в СРСР Л.Брежнєва (1964). Почався поворот до неосталінізму, що супроводжувався репресіями, утисками та переслідуваннями багатьох видатних майстрів культури. Інтенсифікувався процес русифікації, що обґрунтувалося теорією “зближення націй” і перетворення їх на нову історичну спільність – радянський народ. На що була бурна та невдоволена реакція з боку культурних діячів. Апогеєм ціх протестів став вихід 1969 р. книги П.Шелеста “Україно наша радянська”. Письменників, митців, учених картали в пресі і на зборах творчих спілок за “аполітичність”, “ідейну незрілість”, “формалізм”, “націоналізм”.
47. Кризові явища в культурі УРСР 1970 – 1980-х рр. Дисидентський рух в Україні та його вплив на культурний розвиток.
Вивчення російської мови стало обов’язковим, а українська вивчалася за бажанням. Різко зменшилася кількість літератури, що видавалася українською мовою. Несправедливій жорсткій критиці був підданий і класик української літератури О.Гончар за роман “Собор” (1968), який присвячувався темі збереження національної духовної спадщини і до початку перебудовчих процесів був велучений з літературного процесу. Це пригнічення мови затонуло й інші види мистецтва. Передова частина української інтелігенції продовжувала чинити опір пануючій радянській ідеології. На цьому підґрунті виникає дисидентський рух який зібрав інакодумців, які в тій чи іншій формі відкрито висловлювали свої погляди, що не збігалися з офіційною політикою. Центрами дисидентства були Київ і Львів. В1970 р. у Львові почав виходити журнал “Український вісник”, котрий друкував заборонені твори, подавав інформацію про події, що замовчувалися офіційною пресою, наводив хроніку репресій проти дисидентів. Головним редактором видання був В.Чорновіл. За це дійство проводили постійні обшуки та допити як інакодумців так іх сімей. Проводились ідеологічні війни. Ідеологізувалися усі види мистецтва. Митців привчали мислити не стільки художніми образами, скільки політичними категоріями. Характерними рисами освіти в Україні були уніфікація, ідеологізація, жорсткий партійний контроль, заорганізованість навчально-виховного процесу, ігнорування національного фактора. Рівень підготовки фахівців почав відставати від світового. Настав застій в науці. Однак були й певні досягнення. Значний імпульс у своєму розвитку одержали атомна енергетика, науки про Землю. Напротивагу застійним явищам оригінальність, національний колорит рельєфно виявились у музично-пісенній творчості композитора В.Івасюка, ансамблю “Смерічка”, співаків В.Зінкевича, Н.Яремчука. Величезну популярність здобула у 70-80-ті рр. співачка Софія Ротару. У 70-80-ті рр. українська література поповнюється творами одного з натхненників шістдесятництва, відомого письменника О.Гончара (“Циклон”, “Твоя зоря”, “Берег любові”, “Чорний яр”), романами і повістями М.Стельмаха (“Чотири броди”, “Дума про тебе”). Письменники України попри всі труднощі, переслідування і репресії продовжували працювати над історичною та сучасною тематикою. Але в існуючій тоді системі цінностей їх творчість нерозривно пов’язувалася зі “здобутками радянської соціалістичної культури”. Обізнаність же зі справжнім кризовим станом справ у всіх сферах життя радянського суспільства була для більшості людей недосяжною.
48. Культура УРСР у 1985 – 1991 рр.: тенденції розвитку та проблеми.
В цей період продовжувалася активне поширення русифікації, катастрофічно зменшувалася кількість шкіл з українською мовою навчання.. Українська мова витіснялася з усіх сфер суспільного життя, духовне життя занепадало. Першими, хто подав голос на захист збереження української культури, навколишнього середовища, відродження правдивої історії України, були письменники. Проводили протест, випускали газети , журнали, збірки віршів та пісень українською мовою, а також фільми. А вже у 1989 р. Верховна Рада прийняла “Закон про мови в Українській РСР”, яким українська мова оголошувалася державною. Але вона сприймалася ще як провінційна та селянська, слабко розвинена і взагалі непрестижна. Це сприяло виданню трудів, репресованих поетів, заборонених раніше.
Суттєві зрушення відбулися в історичній науці. По-новому було розглянуто і досліджено події Визвольної війни українського народу середини ХVІІ ст., діяльність І.Мазепи, М.Грушевського, В.Винниченка, С.Петлюри та інших видатних громадсько-політичних діячів України.
Значною подією в культурному житті України стало проведення Першого фестивалю “Червона рута” (Чернівці, 1989 р.), який відбив зацікавленість значної частини української молоді в процесах відродження і самобутнього розвитку української популярної музики.
49. Проголошення незалежності України 1991 р. та формування сучасної української культури.
Проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р.) і розбудова самостійної держави Україна створили принципово нові, формально цілком сприятливі умови для розвитку культури. 19 лютого 1992 р. Верховна Рада України ухвалила “Основи законодавства про культуру”, яким передбачені заходи щодо подальшого розвитку української національної культури. Того ж року була розроблена Державна національна програма “Українська освіта в ХХІ ст.”, а Верховною Радою прийнято “Закон про освіту”. В цих документах передбачена демократизація освітньої сфери, посилення технічного забезпечення шкіл, видання підручників, створення університетських комплексів, мережі ліцеїв. . Ще у 1992 р. було відновлено діяльність Києво-Могилянської академії – навчального закладу нового типу, де викладання і навчання ведеться українською та англійською мовами. Здійснюється перехід на триступеневу підготовку: бакалавр, спеціаліст, магістр. ВНЗ стають більш автономними. У системі Національної академії наук України створено декілька нових наукових інститутів: Інститут української археографії, Інститут української мови, Інститут народознавства. Приходить розквіт сучасного українського кіномистецтва. Виходить багато документальних фільмів, присвячених, в основному, історичному минулому України. Створено декілька багатосерійних фільмів, серед них “Сад Гетсиманський” за мотивами творів І.Багряного, “Пастка” (за