тема справляння доходів бюджету Бюджетна класифікація за доходами Порядок виконання бюджетів за дохо1
Работа добавлена на сайт samzan.net:
МІНІСТЕРСТВО НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ
Кафедра фінансів
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
З дисципліни «Бюджетний менеджмент»
Студентки Мирутенко Дарини Вікторівни
V курсу ЗФсп-13 групи заочноъ форми навчання
Перевірив
КИЇВ - 2013
ЗМІСТ
Теоретичне завдання
- Об’єкти і суб’єкти системи управління
- Система справляння доходів бюджету
- Бюджетна класифікація за доходами
- Порядок виконання бюджетів за доходами
- Організація бюджетного контролю в демократичному суспільстві
- Суть і значення бюджетного контролю у фінансовій системі України
- Система фінансового контролю
Практичне завдання
Список використаних джерел
Теоретичне завдання
- Об’єкти і суб’єкти системи управління
Як відомо, будь-яка система, у тому числі й управлінська, розглядається в сукупності двох невід'ємних складових - суб'єкта та об'єкта. Розглядаючи організаційну структуру державного управління, слід зазначити, що його здійснюють суб'єкти державного управління. Управлінський вплив суб'єктів здійснюється відносно об'єктів державного управління. У системі державного управління об'єктом управління виступає суспільство, суспільна діяльність, а суб'єктом - органи виконавчої влади.
Що ж являють собою поняття "суб'єкт" і "об'єкт" державного управління? Головною рисою суб'єкта державного управління є наявність у нього певної компетенції і владних повноважень, які дають змогу втілювати свою волю у формі управлінських рішень, керівних команд, обов'язкових до виконання. Владний вплив, що виходить від суб'єкта до об'єкта управління, дозволяє підпорядковувати волю і діяльність останнього волі першого, що є необхідною умовою досягнення цілей і вирішення завдань, визначених суб'єктом управління. Відповідно об'єкт державного управління зобов'язаний підкорятися владній волі суб'єкта і в обов'язковому порядку виконувати його рішення,
Отже, суб'єкт управління - система, наділена певною компетенцією і державно-владними повноваженнями, що дозволяють їй втілювати свою волю у форму керівних команд чи рішень, обов'язкових для виконання, тобто, це система, що управляє. У державному управлінні до суб'єктів управління належать: органи виконавчої влади (уряд, міністерства, державні комітети, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації); керівники і керівний склад цих органів (політичні діячі, посадові особи, службові особи, які наділені державно-владними повноваженнями).
З точки зору системного підходу, об'єктом соціального управління є все суспільство, яке не може існувати поза ним, для якого управління є іманентним елементом. Разом з тим, погляди, науковців, згідно з якими до об'єкта державного управління відносять усе суспільство в цілому, всі варіанти суспільних відносин, що розвиваються в ньому, не є достатньо обґрунтованими. Адже у суспільстві є фізичні та юридичні особи, недержавні організації, які не підлягають прямому державному регулюванню та управлінню з боку структур державної влади. Тому основними об'єктами державного управління слід вважати підпорядковані об'єктам органи виконавчої влади, сектори державного управління, галузі промисловості, державні установи, організації і підприємства, підвідомчі органам виконавчої влади. Відповідно можна зробити висновок, що об'єктами державного управління є система, на яку спрямовується владний вплив суб'єктів управління. Безпосередніми об'єктами, на які справляє вплив той чи інший конкретний суб'єкт, є підпорядковані йому сектори (галузі) державного управління.
Отже, об'єкт управління - це система, яка підпорядковується владній волі суб'єкта управління і виконує його рішення, тобто система, якою управляють.
Слід зазначити, що між суб'єктом і об'єктом державного управління не існує абсолютних меж: система, яка управляє, будучи суб'єктом відносно того чи іншого об'єкта, сама, в свою чергу, може бути об'єктом управління з боку іншого суб'єкта. Так, наприклад, обласна державна адміністрація, що здійснює виконавчу владу у межах області, є суб'єктом управління щодо районних державних адміністрацій даної області, одночасно будучи об'єктом управління відносно уряду, останній, в свою чергу, є об'єктом управління з боку глави держави і парламенту.
- Система справляння доходів бюджету
2.1. Бюджетна класифікація за доходами
За бюджетною класифікацією, затвердженою наказом Міністерства фінансів за № 604 від 27 грудня 2001 року зі змінами та доповненнями, доходи класифікують за такими розділами:
1. Податкові надходження. Це обов'язкові безповоротні платежі в бюджет, а також штрафи і пені за порушення податкового зобов'язання. Вони поділяються на:
- податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості;
- податки на власність;
- внутрішні податки на товари та послуги;
- податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції;
- інші податки.
2. Неподаткові надходження. Це добровільні компенсаційні платежі, а також штрафи і пені, не пов'язані з податковим законодавством:
- доходи від власності та підприємницької діяльності;
- адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;
- надходження від штрафів і фінансових санкцій;
- інші неподаткові надходження.
3. Доходи від операцій з капіталом, які включають надходження від продажу:
- основного капіталу;
- державних запасів товарів;
- землі та нематеріальних активів.
4. Офіційні трансферти. Такий вид доходів вперше включено до структури бюджетної класифікації. Він визначається як безповоротні платежі, одержані від інших рівнів державного управління, міжнародних установ для підтримки бюджету або на інші функції, пов'язані з реалізацією функцій держави.
5. Цільові фонди. Сюди відносять надходження до цільових фондів.
2.2. Порядок виконання бюджетів за доходами
Доходи державного бюджету - це фінансові ресурси держави, що використовуються для виконання функцій, закріплених законами за державою. Доходи державного бюджету утворюються за рахунок надходжень на безповоротній основі, справляння яких передбачене законодавством України.
Склад доходів Державного бюджету України встановлено у главі 5 Бюджетного кодексу (стаття 29). Відповідно до статті 9 Кодексу, складниками доходів Державного бюджету України є: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти, гранти та дарунки (рис. 2.1).
Рис, 2.1. Складові доходів Державного бюджету України
Податкові надходження - це передбачені податковим законодавством України загальнодержавні та місцеві податки, збори та обов'язкові платежі. У Бюджетному кодексі закріплено, що податкові надходження державного бюджету справляються відповідно до чинного податкового законодавства, тобто Закону України "Про систему оподаткування", інших спеціальних законів, указів Президента та декретів Кабінету Міністрів України про справляння тих чи інших податків, зборів і обов'язкових платежів. Кодекс окреслює функції бюджетного законодавства в частині закріплення за різними ланками бюджетної системи конкретних джерел надходжень, що утворюються за рахунок податків, зборів та інших обов'язкових платежів, і зарахування цих платежів до бюджетів. Бюджетним законодавством не можуть встановлюватися податки, збори й обов'язкові платежі та порядок їх справляння.
Основні засади виконання Державного бюджету України за доходами встановлено статтею 50 Бюджетного кодексу, згідно з якою всі податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховують безпосередньо на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету України і не можуть акумулюватися на рахунках органів стягнення. Податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету вважаються зарахованими в дохід держбюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.
Удосконалення методів управління доходами спрямовано на забезпечення оптимального стану їх обсягів, посилення контролю за своєчасністю та повнотою надходжень коштів до бюджету, гармонізацію міжбюджет-них відносин.
Відповідно до статті 50 Бюджетного кодексу України бухгалтерський облік всіх надходжень до Державного бюджету України та повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету, здійснює Державне казначейство України. Органи стягнення забезпечують і відповідають за своєчасне та повне надходження до державного бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів відповідно до законодавства та надають висновки органам Державного казначейства про платежі, помилково сплачені до бюджету.
У зв'язку з набуттям Державним казначейством України статусу учасника системи електронних платежів Національного банку України і розгортанням роботи розрахункових палат Держказначейства змінилися функції органів Державного казначейства в частині виконання державного бюджету за доходами і порядок відкриття рахунків для обліку доходів бюджету. Адаптований до цих умов Порядок виконання державного бюджету за доходами затверджено наказом Державного казначейства України № 131 від 19 грудня 2000 року.
Відповідно до цього Порядку, в процесі виконання державного бюджету за доходами органи Державного казначейства здійснюють такі функції:
- встановлюють порядок відкриття та відкривають рахунки в управліннях Державного казначейства країни для зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів (надалі - платежі);
- ведуть бухгалтерський облік доходів бюджету відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України № 119 від 28 листопада 2000 року, за кодами бюджетної класифікації доходів і типів операцій;
- здійснюють розподіл платежів до державного бюджету відповідно до нормативів відрахувань, затверджених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, і перераховують розподілені кошти;
- здійснюють розподіл у розмірах, визначених законодавством, інших платежів, що зараховуються до державного бюджету, та перераховують за належністю розподілені кошти;
- готують розрахункові документи і проводять повернення надмірно або помилково сплачених платежів до бюджету на підставі висновків органів державної податкової служби, рішень судових органів, інших органів, що контролюють нарахування і сплату платежів тощо;
- відшкодовують податок на додану вартість на підставі висновків органів державної податкової служби та рішень судових органів;
- складають щоденну, періодичну та річну звітність за доходами відповідно до кодів бюджетної класифікації доходів та подають її відповідним органам, які контролюють нарахування і сплату платежів до бюджету та державних цільових фондів.
Рахунки для зарахування платежів відкривають відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів й Інструкції про відкриття аналітичних рахунків для обліку операцій з виконання бюджетів у системі Державного казначейства України (наказ Державного казначейства України № 119 від 28 листопада 2000 року) на балансі обласних управлінь ДКУ. Платники податків сплачують платежі до бюджету через установи банків, у яких вони обслуговуються. Банк платника перераховує грошові кошти через СЕП НБУ на рахунки, відкриті в обласному управлінні Державного казначейства України в розрізі районів та кодів бюджетної класифікації доходів.
Послідовність операції з опрацювання платежів:
- повернення надмірно та/або помилково зарахованих коштів;
- відшкодування платникам податку на додану вартість;
- розподіл платежів до бюджету за нормативами, встановленими законодавчими актами;
- відрахування дотацій місцевим бюджетам.
Регламент перерахування коштів до Державного казначейства України (центральний рівень) встановлено Державним казначейством України за погодженням з Національним банком України, проте регламент опрацювання платежів до бюджету, зокрема терміни перерахування коштів з обласного рівня на центральний, може змінюватися Державним казначейством України [7].
- Організація бюджетного контролю в демократичному суспільстві
3.1. Суть і значення бюджетного контролю у фінансовій системі України
Реформування економічних відносин у напрямку ринкових перетворень в Україні охоплює тією чи іншою мірою всі сфери діяльності суспільства, зокрема, державний контроль, і найважливішу ланку та невід'ємний Його складник - фінансовий контроль.
Організаційні форми фінансового контролю мають відповідати вимогам частини 2 статті 19 Конституції України: "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України".
Призначення фінансового контролю полягає у сприянні реалізації фінансової політики держави, забезпеченні процесу формування та ефективного використання фінансових ресурсів у всіх ланках фінансової системи.
За своєю суттю фінансовий контроль - це комплекс заходів, які здійснює держава з метою успішного досягнення поставлених цілей у сфері фінансів.
У всіх державах для незалежності фінансового контролю застосовують ті чи інші заходи стосовно порядку призначення на посади відповідальних осіб, їх зміни, матеріального забезпечення тощо. Незалежний фінансовий контроль буде ефективним тільки в тому випадку, якщо його діяльність перебуватиме у взаємозв'язку з діяльністю законодавчих установ. У цьому полягає один з найважливіших принципів організації фінансового контролю.
Суть фінансового контролю може бути визначена як система заходів держави для забезпечення ефективного використання державних фінансових ресурсів в інтересах суспільства, які охоплюють усі операції, пов'язані з рухом державних коштів, і здійснюються у відповідних формах за допомогою спеціальних методів. Для контролю функції управління державними фінансами необхідна розробка його методологічних та організаційних основ і закріплення їх у законодавстві країни.
Фінансовий контроль як спеціалізований вид управлінської діяльності та особлива галузь економічних знань володіє арсеналом методичних прийомів, які базуються на досягненнях суміжних наук (аналізу господарської діяльності, бухгалтерського обліку, статистики тощо). Системність досягається комбінованим використанням різних способів контролю: логічного і математичного, документального і фактичного. їх застосування дає змогу всебічно аналізувати і синтезувати фактичний матеріал, з'ясовувати послідовність дій суб'єкта контролю в складних господарських ситуаціях або в умовах невизначеності, встановлювати достовірність залучених джерел інформації.
Фінансовий контроль є і повинен бути важливою функцією державного управління економікою та її регулювання. Фінансова діяльність кожної держави спрямована на вирішення таких завдань:
1. Усі приписи держави щодо організації і здійснення фінансової діяльності мають бути точно виконані (забезпечення законності).
2. Кошти держави, а також кошти суспільних організацій повинні використовуватись економно, раціонально та ефективно (збереження коштів).
3. Держава намагається зберегти свої кошти від розкрадань (збереження коштів).
Управління державними коштами завжди було дискусійним. Воно може мати домінуюче значення у критичні моменти розвитку держави або обмежений характер у період відносної стабільності та процвітання. Управління державними коштами традиційно розглядається як система контролю. У свою чергу, контроль виконує дві функції:
- перевірка, порівняння даних і, при необхідності, їх додаткова документальна перевірка;
- ієрархічне підпорядкування, відповідно до якого один орган на вищому рівні домінує над іншим з конкретною метою - регулювати діяльність органу, що перебуває на нижчому рівні відповідальності.
Контроль, що здійснюється таким чином, не є і не може бути статичним - його форми і методи змінюються залежно від рівня розвитку суспільства [7].
3.2. Система фінансового контролю
Методологічна суть фінансового контролю як поняття зводиться до процесу вивчення, порівняння, виявлення, фіксації природи господарських операцій, їх відображення в обліку, вжиття заходів для їх вирішення, а також усунення порушень і подальшого їх попередження (рис. 2.1):
|
Фінансовий контроль як процес |
|
Вивчення |
Порівняння |
Виявлення |
Фіксація проблем |
Ухвалення рішення |
Рис. 2.1. Методологічна суть фінансового контролю
Однак, крім управлінського аспекту фінансового контролю, згідно з яким його можна трактувати як функцію, підсистему та елемент процесу менеджменту у фінансовому секторі економіки, навіть найпростіший підхід повинен передбачати розгляд фінансового контролю як системи, що включає контролюючі суб'єкти, підконтрольні об'єкти та контрольні дії.
За Конституцією України, суб'єкти контролю можна умовно поділити на дві підсистеми за ознаками ініціювання і здійснення контролю.
До контролюючих суб'єктів першої підсистеми належать громадяни України, Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України та інші органи виконавчої влади, Конституційний та інші суди, органи прокуратури, органи місцевого самоврядування, політичні та громадські організації, засоби масової інформації. Особливість їх полягає в тому, що зазначені суб'єкти є і ініціаторами, і виконавцями контролю, і не лише в галузі фінансів. Здійснення специфічних контрольних повноважень вони делегують певним підпорядкованим їм структурам. Наприклад, функції постійного контролю над використанням коштів державного бюджету Верховна Рада делегувала Рахунковій палаті України. Міністерство фінансів України делегувало функції контролю над використанням коштів державного і місцевих бюджетів, позабюджетних фондів і валютних кредитів Державній контрольно-ревізійній службі, функції оперативного управління видатками державного бюджету - Державному казначейству України. Функції фіскального контролю над діяльністю платників податків і забезпеченням виконання дохідної частини державного бюджету главою держави покладено на Державну податкову службу в Україні.
До другої підсистеми належать контролюючі органи та особи підприємств, установ та організацій: керівники, головні бухгалтери та інші посадові особи, ревізійні комісії, органи контролю над суб'єктами господарювання, які, згідно з чинним законодавством, покладено обов'язки внутрішнього контролю (контролю власника). До цієї підсистеми належать і органи незалежного фінансового контролю, виконавцями якого є передусім аудитори та аудиторські фірми.
З огляду на актуальність державного управління, зумовлену незабезпеченістю економіки достатнім обсягом фінансових ресурсів, провідна роль у регулюванні їх потоків, раціональному й ефективному використанні належить системі державного фінансового контролю, до якої належать: Рахункова палата, органи Державної контрольно-ревізійної служби, Державного казначейства, Державної податкової служби, Державної митної служби та інші.
Загалом функції органів державного фінансового контролю полягають у забезпеченні раціонального застосування державою (Кабінетом Міністрів, міністерствами, іншими органами влади) методів регулювання економічними процесами, які в умовах існування різних форм і видів власності, вільного підприємництва, економічної самостійності виробників, ринку, ринкових відносин у системі всієї економіки, порівняно з адміністративними і правовими, найбільш виправдані, динамічні та ефективні [7].
Практичне завдання
Сукупні доходи складаються із:
А) офіційних трансфертів;
Б) державних цільових фондів;
В) поточних доходів; +
Г) доходів від операцій з капіталом; +
Д) інших доходів;
2. Чи вірне твердження?
У випадку не затвердження проекту Державного бюджету на наступний рік до 30 грудня поточного року автоматично діє Закон про Державний бюджет на наступний рік в його проекті, як в дохідній частині так і у видатковій .
Відповідь: Ні.
У разі неприйняття Закону України про Державний бюджет до 2 грудня поточного року Верховна Рада України приймає Постанову про порядок фінансування невідкладних витрат до затвердження закону про Державний бюджет.
У цьому випадку Кабінет Міністрів України відповідно до статті 46 Бюджетного кодексу має право здійснювати витрати Державного бюджету з наступними обмеженнями:
1) витрати здійснюються тільки на цілі, що визначені одночасно у законі про Державний бюджет України на попередній бюджетний період і у проекті закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період;
2) щомісячні витрати Державного бюджету не повинні перевищувати 1/12 обсягу витрат, визначених законом про Державний бюджет України на попередній бюджетний рік;
3) позики здійснюються тільки з метою погашення основної суми державного боргу;
4) до прийняття закону про Державний бюджет фінансування капітальних витрат заборонено, крім випадків, пов'язаних з введенням надзвичайного стану, екологічної ситуації;
5) до прийняття закону про Державний бюджет податки і збори справляються відповідно до закону про Державний бюджет України на попередній бюджетний період та інших нормативно-правових актів.
3.Для проведення взаємозаліку необхідно скласти відповідні документи:
А) клопотання про виділення бюджетної позички;
Б) довідку про недоїмку на податках; +
В) повідомлення про взаємні розрахунки;
Г) протокол взаєморозрахунків між розпорядником коштів і платником податків; +
Д) акт звірки розрахунків між підприємством та розпорядником коштів за надані послуги. +
Список використаних джерел
1. Александров В. Т., Ворона О.1., Германчук П. К. та ін. Планування, облік, звітність, контроль у бюджетних установах, державне замовлення та державні закупівлі. - К.: АВТ, 2004. - 593 с. (Інтегрований комплекс).
2. Бюджетний кодекс України // Відомості Верховної Ради. - 2001. - № 37-38. - С. 189.
3. Закон України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" № 2939-ХІІ від 26.01.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 13.
4. Закон України "Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ від 04.12.1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - № 6.
5. Закон України "Про міжбюджетні відносини між районним бюджетом та бюджетами територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань" № 1953-IV від 01.07.2004 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2004. № 52.
6. Закон України "Про Рахункову палату" №315/96-ВР від 11.07.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1998. -№24.
7. Казначейська справа: Інтегрований посіб. / Під ред. П. Г. Петрашко, О. О. Чечуліна, В. Т. Александрова та ін.: У 2 т. - К.: АВТ, 2004. - 784 с. (Інтегрований посібник).
8. Наказ Державного казначейства України № 119 від 28.11.2000 р. "Про затвердження нормативної бази" // ІПС "Законодавство".
2. цивилизационный скачок переход к новому типу цивилизационного развития который получил название западн
3. Вопросы к экзамену по МПУ
4. Оценка умышленного преступления, хищения и хулиганства
5. Лекція 1. Адміністративне судочинство в системі Загальної частини адміністративного права План 1.
6. варианты их решения
7. Транссфера первым шагом на пути к созданию новойкорпоративной культуры было проведено исследование уже су
8. правовой режим- понятие основные черты и виды
9. Ответ 1 сходится Вопрос
10. Вальдорфские школы ’ госстандарты и аттестаци
11. Двигательная активность школьников
12. Ремонт наладка защитной аппаратуры токарно-винторезного станка 163 модели
13. Челябинский государственный университет ФГБОУ ВПО ЧелГУ Факультет управления Кафедра Менеджм
14. Эпоха дворцовых переворотов
15. Виктор Пелевин и его творчеств
16. ЧЕЛОВЕК И МИР С МЕТОДИКОЙ ПРЕПОДАВАНИЯ Предмет цели и задачи интегрированного курса Я и Украина
17. Рональд коуз фирма, рынок и право
18. О государственной социальной помощи.html
19. определение групп покупателей на которые предприятие хотело бы преимущественно работать; определение пр
20. Расчет стационарного токораспределения в условиях смешанной кинетики