Тема 10 Валютні ризики Сутність валютних ризиків Методи захисту від валютних ризиків Сутність ва

Работа добавлена на сайт samzan.net:

Тема 10. Валютні ризики

1.  Сутність валютних ризиків
2.  Методи захисту від валютних ризиків
3.  Сутність валютних ризиків

Рівень валютних ризиків значно зростає з включенням учасників ринкових відносин до системи зовнішньоекономічної діяльності. Це пояснюється тим, що в цій системі різко загострюється конкурентна боротьба, збільшується кількість і ускладнюється структура факторів, які викликають економічні ризики, зростає ступінь непередбачуваності розвитку і кон'юнктури численних ринків. З урахуванням характеру господарської діяльності виділяють такі види економічних ризиків:  комерційні; кредитні; фондові; інфляційні;
операційні; ризики неплатежів; валютні ризики тощо.

Особливе місце в структурі економічних ризиків належить валютним ризикам. Особливість їх зумовлюється тим, що всі форми економічної діяльності, у тому числі закордонної, обслуговуються за допомогою валюти (грошей), опосередковуються і завершуються валютними операціями (конверсійними, депозитними, страховими, спекулятивними). Іншими словами, валютні ризики виникають при здійсненні зовнішньоторговельного, інвестиційного, кредитного, фондового й іншого видів закордонної діяльності.

Валютний ризик - це небезпека грошових (валютних) втрат в результаті змін валютних курсів у період між підписанням контракту, укладанням і здійсненням платежу по ньому (завершенням угоди).

Проблема валютних ризиків у світовій економіці стала відчутною з початку 70-х років, з переходом до системи плаваючих валютних курсів. При золотому стандарті ризики були досить рідким явищем і мінімальними за обсягами грошових збитків, оскільки валютні курси «оберталися» навколо «золотих точок». З 80-х років валютні ризики набувають хронічного характеру, стають невід'ємним елементом повсякденної діяльності економічних суб'єктів, особливо тих, що пов'язані із зовнішніми ринками.

1.  Методи захисту від валютних ризиків

В сучасних умовах захист від валютних ризиків є одним із найважливіших елементів зовнішньоекономічної діяльності приватних компаній і банків. У рамках кожної транснаціональної корпорації створюються особливі структурні підрозділи, що безпосередньо управляють валютними ризиками. Для ефективного управління цими підрозділами розробляються спеціальні програми, у яких чітко регламентуються певні етапи і завдання, пов'язані із запобіганням, нейтралізацією валютних ризиків або зниженням збитків від них. У кожному конкретному випадку програми тих або інших міжнародних корпорацій можуть відрізнятися одна від одної, але всі вони мають три загальні основні розділи. Перший містить завдання, пов'язані з прогнозуванням курсів валют, які використовує дана компанія у своїй діяльності. Воно здійснюється на основі аналізу курсоутворюючих факторів, у тому числі довгострокових, середньострокових, короткострокових. Другий розділ присвячено економічній оцінці передбачуваного валютного ризику, яка містить такі параметри (показники): тип валютного ризику; тривалість ризикового періоду; балансова сума активів і пасивів (а також їхня валютна структура), що знаходиться під загрозою валютного ризику; обсяг, характер, структура можливих грошових збитків; раціонально допустимий рівень відкритої позиції по кожній валюті та ін.

Сьогодні існують численні методи захисту від валютних ризиків. Залежно від цілей і завдань, які ставлять перед собою економічні суб'єкти (компанії, банки) в управлінні валютним ризиком розрізняються дві основні категорії методів: «внутрішні» і «зовнішні».

Внутрішні методи являють собою заходи, спрямовані на запобігання валютного ризику, тобто заходи, «профілактичного» характеру. І з цього погляду вони є прямим хеджуванням (страхуванням) валютного ризику. (Неdgе (англ.) - огорожа; обгороджувати). Ці кошти застосовуються економічними суб'єктами ще до виходу їх на ринки (у тому числі на зовнішні) до початку проведення різного роду операцій (комерційних, виробничих, інвестиційних, фінансових тощо). Серед внутрішніх методів управління валютним ризиком необхідно виділити такі:

1.вибір валюти, у якій здійснюються комерційні операції, платежі, розрахунки;

вибір умов, форм та інструментів розрахунків і платежів;

використання застережень (взаємних поступок) контрагентів;

маніпулювання термінами платежів, розрахунків;

регулювання валютними позиціями;

* організація та удосконалення системи управління ліквідністю корпорацій і банків.

1.Управління валютним ризиком починається з вибору валюти, за допомогою якої здійснюються торговельні, фінансові, інвестиційні та інші економічні угоди, операції. При цьому обидва контрагенти даної угоди обирають (визначають) валюту ціни (тобто валюту, в якій фіксується ціна реалізованого, пропонованого товару, послуги тощо) або валюти позики і валюти платежу (в якій здійснюються розрахунки, платежі). Якщо валюта платежу не збігається з валютою ціни, то остання є формою страхування ризику зміни курсу валюти платежу, оскільки при цьому ціна за одиницю товару не змінюється.

Кожний із контрагентів (учасників) обирає «вигідну» для себе валюту розрахунків. «Вигода» полягає в тому, що при зміні курсу компанія (банк) не тільки уникає валютного ризику, але й отримує додатковий прибуток. Так, експортер (кредитор) обирає «сильну» валюту, курс якої підвищується в період дії контракту. Наприклад, українська компанія реалізує свою продукцію на зовнішньому ринку на суму 1 млн. дол. США, і якщо до моменту платежу курс долара підвищився з 5 до 6 грн. (на 20%), то й купівельна спроможність її експортного виторгу також зросла на цю величину. Імпортер (позичальник), навпаки, обирає «слабку» валюту платежу, курс якої протягом контракту знижується: якщо курс долара знизиться з 6 до 5 грн., то на оплаті імпортного постачання в Україну в 1 млн. дол. США українська сторона заощадить 1 млн. грн. Цей метод захисту від валютного ризику досить простий, але він має свої недоліки. По-перше, контрагенти не вільні у виборі валюти, оскільки інтереси кожного з них протилежні. Тому той контрагент, який отримав можливість вибирати вигідну для себе валюту, повинен надати своєму партнеру по угоді будь-яку іншу поступку в контракті. По-друге, очікування або прогнози зміни валютних курсів можуть не виправдатися, і тоді потенційні вигоди перетворюються на збитки.

У такому разі використовується інший метод, а саме: особливо ефективний метод «внутрішньокорпораційного клірингу». Останній функціонує в такий спосіб. Кожного місяця всі філії повідомляють головній фірмі про суми, що приєднуються до платежу й одержання по внутрішньокорпораційних угодах. У фінансовому відділі головної фірми здійснюється залік взаємних платежів і централізовані виплати приватним кредиторам. У середньому залік взаємних платежів складає на сьогодні 40-45% внутрішньокорпораційного платіжного обороту міжнародної корпорації.

Третій метод стосується так званих захисних, або ревальваційних застережень, угод. Такі договірні угоди мають дві взаємозалежні цілі. По-перше, передбачаючи можливість зміни умов контракту в процесі його виконання, вони нейтралізують валютний ризик. По-друге, контрагенти надають один одному поступки за одними параметрами, одержують переваги за іншими. У результаті підвищується загальна ефективність міжнародних розрахунків.

Четвертим, одним із найбільш ефективних сучасних внутрішніх методів управління валютними ризиками є маніпулювання термінами розрахунків. Така тактика містить два підходи до виконання платіжних зобов'язань: прискорення (випередження) і уповільнення (відставання) платежів, або «лідз енд легз». На практиці метод маніпулювання термінами розрахунків діє таким чином. Якщо очікується зниження курсу валюти платежу стосовно національної валюти, то боржнику (імпортеру, позичальнику тощо) вигідно затримати платежі, якщо очікується підвищення - необхідно прискорити платежі.

Приклад. Ціна контракту складає 200 тис. дол. США, причому курс на дату підписання контракту складав 1,5808 доларів за один фунт. Контракт містив умову (застереження), що припускала розмірну зміну суми платежу за згодою в доларах у разі зміни курсу американського долара до фунта стерлінгів на момент здійснення платежу по відношенню до зафіксованого в контракті.

Так, коли на момент платежу курс складав 1,5316 доларів за один фунт, проводилася корекція ціни для визначення реальних платежів у такий спосіб:

200 000 • 1,5316/1,5808 = 193775 тис. дол. США

Валютні ризики виникають, як правило, якщо мають місце відкриті валютні позиції, тобто розбіжність вимог і зобов'язань корпорацій з міжнародних платежів. При цьому важливо підкреслити, що компанія (банк), яка має відкриту валютну позицію, ризикує понести збитки при певній зміні валютних курсів або може отримати додатковий прибуток при іншому варіанті зміни обмінних курсів. Прибуток виникає при чистій «короткій» позиції (зобов'язання, або продаж даної валюти, перевищують вимоги, або її покупку), якщо курс даної валюти знизиться до моменту розрахунку і сума платежу зменшиться пропорційно падінню курсу валюти платежу; збитки - якщо курс валюти підвищиться, і сума платежу зросте.

При чистій «довгій» позиції (вимоги, або продаж даної валюти перевищують зобов’язання, або її продаж) наслідки таких угод будуть зворотними. Щоб уникнути валютних ризиків, необхідно використовувати такий метод захисту, як регулювання валютних позицій, перевага якого порівняно з іншими полягає в тому, що він не потребує додаткових витрат на страхування валютного ризику. А при вдалому або професійно правильному застосуванні цього методу можна досягти майже повної нейтралізації валютного ризику. Даний метод здійснюється потрійним способом.

По-перше, не допускати відкритих позицій або закривати валютні позиції, тобто домагатися рівноваги «довгих» і «коротких» позицій по кожній валюті.

По-друге, встановлення певних лімітів (норм) відкритих позицій. Такі ліміти' встановлює кожний економічний суб'єкт, але при цьому орієнтується на ліміти відкритих позицій, встановлені центральним банком.

По-третє, здійснення структурного балансування валютних резервів, активів і пасивів, суть якого полягає у формуванні такої структури активів і пасивів, що дозволяє перекривати збитки від зміни валютного курсу доходами, одержуваними від цієї ж зміни по інших валютних позиціях даної компанії.

Особлива роль в управлінні валютними ризиками належить такому методу, як регулювання ліквідністю компаній, банків та інших економічних суб'єктів. Таке регулювання включає: чіткий облік, планування і прогнозування грошових потоків; послідовне скорочення ризикових періодів і грошових сум, що піддаються ризикам; підвищення ефективності і відповідальності управлінського апарату тощо. Система регулювання корпоративної ліквідності вимагає дотримання певних принципів, серед яких виділяються такі:

1)мати «сильні валюти» в активах при довгій позиції, а «слабкі» валюти - у пасивах при короткій позиції;

1.  доходи, одержувані всіма підрозділами міжнародних корпорацій, необхідно переводити (концентрувати) у країни з пільговим податковим режимом, збитки - у країни з високими податковими ставками;
2.  при підвищенні курсу валюти країни даної головної компанії (банку) прибутки закордонних підрозділів міжнародних корпорацій варто залишати на місці або реінвестувати; при зниженні - переводити у країну базування головної компанії;
3.  використовувати механізм трансферних або внутрішньо-корпораційних цін. Суть його полягає в зниженні або підвищенні ціни товарів, що поставляються по внутрішньокорпораційних каналах залежно від зміни валютних курсів, процентних ставок, митного рівня, прибуткових податків у країнах, де знаходяться філії і дочірні компанії міжнародної корпорації.

Перейдемо до розгляду «зовнішніх» методів управління валютним ризиком. Вони істотно відрізняються від «внутрішніх» методів.

По-перше, «зовнішні» методи спрямовані не на запобігання валютного ризику, а на його зменшення, тобто на зниження грошових втрат від виявленого валютного ризику.

По-друге, «зовнішні» методи покликані перенести валютний ризик на інші інститути, які є учасниками відповідних фінансових операцій (банки, страхові компанії). Головна роль тут належить державним інститутам, які здійснюють регулювання валютного ризику, що є засобом заохочення зовнішньоекономічної діяльності національних компаній.

По-третє, ці методи належать до системи ринкового хеджування, або страхування валютних ризиків.

До основних зовнішніх методів управління валютними ризиками належать такі:

* термінові (форвардні) операції, а також їх різновиди (похідні) - фінансові ф'ючерси, опціони і валютні свопи;

ведення рахунків в іноземній валюті;

запозичення й інвестування в іноземній валюті;

рівнобіжні кредити;

використання різних форм розрахунків по зовнішньоекономічних операціях.

При здійсненні трансграничних злиттів і поглинань міжнародні корпорації використовують дві основні форми розрахунків: безпосередньо в грошовій формі  і на основі обміну акціями  між компаніями.

Приклад

«Вlack & Dесtеr» - одна з міжнародних корпорацій, що активно протидіють економічному (у тому числі валютному) ризику. В основі стратегії «Вlack & Dесtеr» лежить гнучке розміщення виробничих потужностей. Компанія може переміщувати виробництво з однієї країни до іншої і, таким чином, встановлювати максимально конкурентоспроможні ціни.

«Вlack & Dесtеr»  здійснює виробництво у більш ніж 10 регіонах світу - в Європі, Австралії, Мексиці і Японії. Більше 50% виробничих підприємств компанії розміщені за межами Північної Америки. Хоча кожне з них з метою економії за рахунок масштабів зосереджено на виробництві одного-двох продуктів, їх функції значною мірою дублюються. У цілому потужності підприємств компанії використовуються не більше як на 80%, а значить, більшість з них здатні швидко переключитися на виробництво іншої продукції або додаткового продукту. Це дає можливість внести до процесу виробництва зміни, яких вимагає коливання валютного курсу. Наприклад, після знецінення долара в другій половині 1980-х років обсяг імпорту в США із закордонних філій корпорації скоротився, а обсяг експорту американських філій до інших країн зріс.

За даними компанії, здатність переміщувати виробництво у відповідь на коливання валютних курсів є джерелом конкурентної переваги. Ще на початку 1990-х років «Вlack & Dесtеr»  знаходилася в значно вигіднішому довгостроковому конкурентному положенні, ніж один з її головних конкурентів на ринку електроприборів - японська фірма «Мakita  Еlесtronic Works, Ltd.», оскільки виробничі операції останньої на 90% разміщувалися в Японії, а фірма активно експортувала продукцію до США. Хоча «Мakita  Еlесtronic Works, Ltd.» могла виграти у разі знецінення ієни, у періоди подорожчання японської валюти доходи компанії зменшувалися. На відміну від цього американськая компанія менше сприйнятлива до подорожчання долара.

Гін Чарльз В.Л. Міжнародний бізнес: конкуренція на глобальному ринку.

Роль і питома вага другої форми останнім часом значно зростає. Так, у 1999 році частка ЇЇ в загальній сумі угод по міжнародних злиттях і поглинаннях досягла рівня 36,3% (порівняно з 10,6% у 1997 р. і 2% - 1987). Це пояснюється тим, що, по-перше, злиття на підставі обміну акціями відбуваються в основному між великими корпораціями, вартість цінних паперів яких не може викликати сумніву. Сума таких угод велика, звідси й лідерство другої форми фінансування міжнародних злиттів і поглинань. По-друге, основна частина трансграничних операцій (у тому числі на основі обміну акціями) припадає на розвинуті країни, де функціонують величезні, ди-версифіковані фондові ринки. Незначна частка другої форми розрахунків у країнах, що розвиваються, і країнах перехідної економіки (менше 2%) пов'язана саме з низьким рівнем розвитку фондових ринків у них (табл. 8.4).

Крім розглянутих форм, нині виділяються ще дві форми розрахунків з міжнародних надбань економічних об'єктів. По-перше, придбання економічних об'єктів у тій або іншій країні за рахунок (у рахунок) частини зовнішнього боргу країни-рецигає-нта. Особливо «упішно» така форма поглинань діє з 80-х років у країнах, що розвиваються. Це пов'язано із загостренням проблеми зовнішнього боргу і кризою неплатежів. Механізм простий: викупляючи певну суму боргу, інвестор отримує на цю суму економічні об'єкти. Вигода для інвестора: ціна боргових зобов'язань, що викуповуються, досить низька. Наприклад, за кожен долар заборгованості іноземні інвестори платили в Аргентині у липні 1985 року 60-65 центів, у серпні 1987 - 43-45; у Бразилії - 75-81 і 45-47 відповідно; у Перу - 45-50 і 9-16 центів і тд. [9, 99]. У Китаї, корпорація «Моrgаn Stanley» викупила у місцевої компанії борги по 8 центів за 1 дол., або 1,2 млрд. дол. США безнадійних боргових зобов'язань за 100 млн. дол. [11, 42].

Особливість першого методу полягає в тому, що в такий спосіб економічні суб'єкти, використовуючи термінові операції,

Таблиця 8.4

Форми розрахунків по транскордонним злиттях і поглинаннях [14, 239]

Роки	Усього	Увесь світ	Розвинуні країни	Країни, що розвиваються	Країни цеє
		грошові	обмін акціями	грошові	обмін акціями	грошові	обмін акціями	грошові	обмін акціями
Сума, млрд. дол. США
1987	74,5	71,6	1,5	71,0	0,4	0,6	1,1	-	-
1999	720,1	458,7	261,4	383,8	260,8	64,0	'    0,5	9,1	-
Кількість угод
1987	862	813	8	768	7	45	1	-	-
1999	6233	6079	154	4564	39	1033	9	477	3

перекладають валютний ризик на інших суб'єктів валютних ринків (банки, страхові компанії тощо); останні готові взяти на себе валютний ризик за певну винагороду.

Важливим методом нейтралізації валютного ризику є ведення рахунків в іноземній валюті. Захист від валютного ризику або зниження збитків від нього полягає в тому, що конверсія в національну (або іншу) валюту відкладається до кращої нагоди, коли певним чином зміниться обмінний курс даних валют.

В умовах високого і всезростаючого темпу інтернаціоналізації господарських зв'язків, особливо транснаціоналізації підприємницької діяльності компанії, у першу чергу міжнародні, використовують такий метод нейтралізації валютного ризику, як рівнобіжні, або компенсаційні, кредити. Суть таких кредитів полягає в тому, що вони надаються різнонаціональними компаніями місцевим філіям (дочірнім фірмам), які контролюються іноземними корпораціями, у місцевій валюті. Наприклад, українська компанія надає українській філії німецької корпорації кредит у гривнях, а вона, у свою чергу, дає еквівалентний кредит німецькій філії даної української компанії в німецьких марках. Інвестувавши отримані кошти у виробництво й одержавши прибуток, філії розплачуються за своїми зобов'язаннями місцевою валютою. Ризик, таким чином, нейтралізується завдяки тому, що виключається необхідність здійснювати конверсійні операції за вимогами і зобов'язаннями.

В якості «зовнішніх» методів страхування від валютних ризиків (крім перерахованих) можуть використовуватися такі засоби, як лізингові, факторингові, форфейтингові операції, утворення спільних страхових фондів тощо.

PAGE  5

1. РЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук Одеса ~ Дисерт
2. ОРН - гестоз
3. вступили в фазу послекризисного восстановления Итоги развития зависят от выбора курса и политики реформ
4. Лекция 51 Полиспасты блоки барабаны Полиспастом называют систему подвижных и неподвижных блоков сг
5. Тема- Способы защиты организма от возбудителей инфекционных болезней
6. Психофизиология. Рабочая программа
7. Восприятие свойств предметов Цели Развитие восприятия свойств предметов
8. Туристический продукт одновременно представляет собой совокупность весьма сложных разнородных элементов-
9. Перші прикраси відомі з середини палеоліту і нараховують 135 100 тис
10. Тема 1. Поняття предмет метод система та джерела цивільного процесуального права План Процесуальні ф
11. Минерально-сырьевая база Красноярского кра
12. вспомогательное окно фиксированного размера содержащее различные управляющие элементы controls- кнопки стр
13. Http---udovichenkoucozru-lod-412
14. Аркада с удовольствием поможгут вам оформить визу в эту красивую страну без траты лишнего времени и сил.html
15. Профессиональная мобильность
16. Кадровая деятельность ГУ МЧС России по Алтайскому краю
17. Тема.1. Понятие и сущность местного самоуправления 1.
18. Уолт Дисней
19. х годах XIX века. Вхождение его было очень ярким он сразу же вызвал большой интерес у читателей.
20. всеобщее Что надлежит понимать под этим словом дабы избежать разнобоя и взаимонепонимания хотя бы в ходе

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе