У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.net

Сутність і призначення фінансової звітності52

Работа добавлена на сайт samzan.net: 2016-06-20

Поможем написать учебную работу

Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

от 25%

Подписываем

договор

Выберите тип работы:

Скидка 25% при заказе до 8.4.2025

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………...3
1. Сутність і призначення фінансової звітності…………………………………5
2. Аналіз нормативної бази для складання фінансової звітності бюджетних установ……………………………………………………………………………8
3. Характеристика фінансової звітності бюджетних установ як об'єкту бухгалтерського обліку………………………………………………………14
3.1. Зміст та методика складання балансу підприємства……………………...14
3.2. Зміст та методика складання звіту про фінансові результати…………21
3.3. Зміст та методика складання звіту про рух грошових коштів…………...26
3.4. Зміст та методика складання звіту про власний капітал…………………30
3.5.  Зміст та методика складання приміток до фінансової звітності………35
4.Організація складання фінансової звітності на основі інформаційних технологій ………………………………………………………………………..41
Висновки…………………………………………………………………………44
Список використаної літератури………………………………………………..45


Вступ

Усі державні установи, видатки яких у межах затверджених кошторисів покриваються коштами Державного бюджету, мають назву бюджетних. Тож до бюджетних установ належать школи, клуби, музеї, вищі навчальні заклади, науково-дослідні інститути, дитячі будинки, лікарні, поліклініки, а також центральні та місцеві органи державної влади та державного управління .

Бюджетна установа згідно з Бюджетним кодексом України -- це орган, установа або організація, визначена Конституцією України, а також установа або організація, створена в установленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими .

У процесі функціонування бюджетних установ та організацій виникає потік різнобічної інформації про їх діяльність, включаючи ті чи інші види обліку. Перехід України до ринкових умов господарювання вимагає такої організації обліку, яка б забезпечувала учасників ринку необхідною бухгалтерською інформацією, дозволяла власнику мати достовірні дані про власний майновий і фінансовий стан, результати діяльності відповідно до міжнародних стандартів .

Метою даної роботи є детальне дослідження звітності бюджетної установи на прикладі Управління Пенсійного фонду в Корецькому районі Рівненської області.

Завданнями роботи є:

Дослідження класифікації звітності установи;

Огляд основних вимог до заповнення звітних форм бюджетною установою.

Вивчення методології складання кошторису як основного планового документа установи.

Дослідження основних вимог і методології до заповнення , термінів подання основних форм фінансової, податкової, статистичної та соціальної звітності.

Тема є надзвичайно актуальною, оскільки одночасно з внутрішньою потребою та вимогами управління створюється великий пласт зовнішньої статистичної, податкової звітності, важливе місце в якій посідає бухгалтерська звітність. Користувачами бюджетної звітності є працівники, дійсні та потенційні інвестори, кредитори, постачальники, уряд та урядові організації, громадськість та інші зацікавлені особи , які повинні вміти читати і давати об`єктивну оцінку показників звітності установи.


1. Суть та призначення фінансової звітності

У процесі прийняття управлінських рішень важливі функції виконує економічна інформація, яка відображає стан і розвиток керованого об'єкта.

Одним із основних джерел такої інформації, її базою є звітність.
Звітність складається й використовується в усіх ланках народного господарства — підприємство, об'єднання, концерн, регіон, галузь і в цілому народне господарство країни. Підприємства є первинними ланками народного господарства, їхня господарська діяльність відображається в поточному обліку.

Звітність складається на підставі даних усіх видів господарського обліку — бухгалтерського, статистичного й оперативно-технічного. Відтак забезпечується відображення у звітності різнобічної господарської діяльності суб'єктів господарювання. Звітність може містити як кількісні, так і якісні характеристики, вартісні, натуральні й трудові показники. При цьому звітні дані, згруповані в облікових регістрах, не можуть відображати такі господарські операції, яких не було в поточних облікових записах.

Органічний зв'язок між бухгалтерським обліком і звітністю встановлюється лише в тому разі, коли підсумкові дані поточного обліку за звітний період відображаються у відповідних звітних формах у вигляді синтезованих показників.

Звітність, у свою чергу, впливає на побудову поточного обліку, визначення певної типології його ведення з тим, щоб облікова інформація гармонічно поєднувалась з вимогами звітності і тим самим витрачалося б менше зусиль на їх перегруповування або вибірку в процесі складання відповідних звітних форм.

Звітність як економічна категорія трактується за двома напрямами. З одного боку, вона є економічною інформацією про виробничу й фінансово-господарську діяльність підприємства. З другого — звітність як елемент методу бухгалтерського обліку — це метод узагальнення і подання інформації про результати діяльності підприємства. Складанням звітності завершується обліковий цикл бухгалтерського опрацювання даних.
Звітність за своєю суттю має включати не тільки систему економічних показників, а й сукупність способів і прийомів узагальнення даних обліку та фінансового стану підприємства.

Обліковий процес завершується складанням фінансової звітності про господарську діяльність підприємства. Правові основи з питань складання фінансової звітності регламентуються Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку П(с)БО. Норми цього Закону та Положення слід застосовувати до фінансової звітності підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності. Державне регулювання фінансової звітності в Україні здійснюється з метою створення єдиних правил складання фінансової звітності, які є обов’язковими для всіх підприємств.

Фінансова звітність — це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Відповідно до ст. 1 Закону про бухгалтерський облік користувачами фінансової звітності є фізичні або юридичні особи, які потребують інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень (рис. 1).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» та п. 4. П(с)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» метою складання фінансової звіт ності є надання користувачам для прийняття рішень повної, прав дивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

Порядок надання фінансової звітності користувачам визначається чинним законодавством. Під час підготовки до складання та подання фінансової звітності підприємство повинне дотримуватись вимог П(с)БО, а також Порядку подання фінансової звітності, зат вердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. № 419, який визначає суб’єктів подання звітності, звітний період, склад та терміни її подання. Відповідальність за складання та надання фінансової звітності несе керівництво підприємства.

Рис. 1. Групи користувачів бухгалтерської звітності

Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо: 

  1.  придбання, продажу та володіння цінними паперами;
  2.  участі в капіталі підприємства;
  3.  оцінки якості управління; оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання;
  4.  забезпеченості зобов’язань підприємства;
  5.  визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;
  6.  регулювання діяльності підприємства;
  7.  інших рішень.


2.Аналіз нормативної бази для складання фінансової звітності бюджетних установ

Головні вимоги до звітності — це обов’язковість подання, державна регламентація, своєчасність складання і подання, простота, зрозумілість і загальна доступність, достовірність, єдність методики звітних показників, порівнянність звітних показників за різні періоди, доречність, раціональність, економічність і дійовість.

Основні вимоги, що висуваються до звітності, наведені на рис. 2.1.

 

Рис. 2.1 Вимоги для фінансової звітності

Фінансова звітність повинна містити дані про:

  1.  підприємство;
  2.  дату звітності та звітний період;
  3.  валюту звітності та одиницю її виміру;
  4.  відповідну інформацію щодо звітного та попереднього періоду;
  5.  облікову політику підприємства та її зміни;
  6.  консолідацію фінансових звітів;
  7.  припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;
  8.  обмеження щодо володіння активами;
  9.  участь у спільних підприємствах;
  10.  виявлені помилки минулих років та пов’язані з ними коригування;
  11.  переоцінку статей фінансових звітів;
  12.  іншу інформацію, розкриття якої передбачене відповідними Положеннями (стандартами).

Фінансова звітність в Україні формується з дотриманням тих десяти принципів, які сформульовані в статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пунктом 18 П(с)БО 1 (рис. 2.2).

 

Рис. 2.2. Принципи підготовки фінансової звітності

Крім фінансової звітності підприємства повинні подавати ще й інші форми звітності. З метою упорядкування та спрощення складання звітності її класифікують за певними ознаками, що унаочнено на рис.2.3.

Рис. 2.3. Класифікація звітності

Перед обліком виконання кошторисів у бюджетних установах поставлені такі завдання:

1. Забезпечити правильну організацію обліку, точність і своєчасність відображення всіх господарських операцій з виконання кошторисів (облік фінансування, грошових коштів, видатків, розрахунків, товарно-матеріальних цінностей, фондів тощо).

2. Забезпечити раціональне й ефективне використання коштів бюджетної установи за цільовим призначенням відповідно до затвердженого кошторису.

3. Забезпечити повноту і своєчасність проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і розрахунків.

4. Забезпечити повноту й достовірність складання звітності.

5. Забезпечити контроль за виконанням зобов'язань, наявністю і рухом майна, використанням матеріальних і фінансових ресурсів відповідно до затверджених нормативів і кошторисів.

6. Своєчасне запобігання негативним явищам у фінансово-господарській діяльності, виявлення і мобілізація внутрігосподарських резервів.

7. Формування повної, достовірної інформації про господарські процеси й результати діяльності організацій, установи, необхідної для оперативного керівництва та управління, а також для її використання інвесторами, постачальниками, покупцями, кредиторами, фінансовими, статистичними й банківськими установами та іншими зацікавленими органами та організаціями.

Завданнями бюджетного обліку є повне, своєчасне відображення процесу виконання державного бюджету. Прийняті рішення будуть дійсні в тому випадку, коли вони своєчасні.

Значення бюджетного обліку:

1) служить інструментом, що дозволяє здійснювати керівництво процесом виконання бюджету, сприяє додержанню фінансової дисципліни й режиму економії у витрачанні бюджетних коштів; виявляє додатковий прибуток бюджету;

2) велика роль у бюджетному плануванні;

3) особлива роль у розвитку фінансової науки. Бухгалтерський облік виконання кошторисів видатків організацій здійснюється, як правило, централізованими бухгалтеріями, які створені при Міністерствах та відомствах, а також при центральних міських та районних лікарнях, органах ДПС.

Сукупність принципів, методів і процедур, що використовують централізовані бухгалтерії, визначають облікову політику бухгалтерії.

Облікова політика централізованих бухгалтерій базується на основних принципах бухгалтерського обліку.

Централізовані бухгалтерії ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову звітність у валюті України. Операції в іноземній валюті відображаються в бухгалтерському обліку й фінансовій звітності у валюті України з перерахуванням її за курсом НБУ на дату здійснення операції або складання звітності.

Операції повинні бути відображені в обліку в тому звітному періоді, у якому вони були здійснені.

Облікова політика повинна активно сприяти поліпшенню структури активів, якнайшвидшому стягненню сумнівної, безнадійної заборгованості.

Процедури бухгалтерського обліку повинні виключати можливість здійснення взаємозаліку (крім випадків, передбачених чинним законодавством) активів і зобов'язань або доходів та видатків як у бухгалтерських записах, так і у фінансовій звітності, а саме:

- позик, депозитів й іншої кредиторської і дебіторської заборгованості юридичних та фізичних осіб;

- позик, депозитів й іншої кредиторської і дебіторської заборгованості одних і тих самих юридичних та фізичних осіб, що враховуються в різних валютах з різними строками погашення;

- депозитів та позик, наданих під заставу депозиту, якщо інше не визначене відповідними законодавчими актами.

Будь-які зміни в обліковій політиці, що мають суттєвий вплив на показники звітного й майбутніх періодів, повинні бути описані із зазначенням їх причин і змін.

Не вважається зміною в обліковій політиці:

- нова облікова політика щодо операцій, які не є суттєвими;

- нова облікова політика щодо операцій, які відрізняються від

попередніх і не здійснювалися раніше.

Нова облікова політика застосовується до подій та операцій з часу їх виникнення.

При централізації обліку за керівниками обслуговуючих організацій зберігаються права розпорядників кредитів: складати договори на поставку товарів і надання послуг та трудові угоди на виконання робіт, які повинні обов'язково реєструватись головним бухгалтером централізованої бухгалтерії; отримувати у встановленому порядку аванси на господарські та інші потреби й дозволяти видачу авансів своїм робітникам; дозволяти оплату видатків за рахунок асигнувань, які передбачені кошторисом, витрачати згідно з встановленими нормами матеріали, продукти харчування та інші матеріальні цінності на потреби організації; затверджувати авансові звіти підзвітних осіб, документи з інвентаризації, акти на списання основних засобів та інших матеріальних цінностей згідно з діючими положеннями.

Централізована бухгалтерія надає керівникам обслуговуючих організацій необхідні їм відомості про виконання кошторисів у строки, встановлені головними бухгалтерами централізованих бухгалтерій з погодженням керівників цих організацій.

Організації, підприємства використовують державні кошти згідно з цільовим призначенням у міру виконання заходів, які передбачені кошторисами, суворо дотримуючись фінансово-бюджетної дисципліни і максимальної економії матеріальних цінностей і грошових коштів.

Бухгалтерський облік повинен забезпечувати систематичний контроль за ходом виконання кошторису видатків, складанням розрахунків з підприємствами, організаціями й особами, збереженням грошових коштів і матеріальних цінностей.

Керівники міністерств, відомств і бухгалтерських служб фінансових управлінь здійснюють керівництво організацією бухгалтерського обліку та звітності, контроль за виконанням кошторисів і видатків організаціями всієї системи.


3. Характеристика фінансової звітності бюджетних установ як об'єкту бухгалтерського обліку

3.1. Зміст та методика складання балансу підприємства

Бухгалтерський баланс є основною формою фінансової звітності. Зміст і форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей визначаються П(с)БО 2 «Баланс».

Структура П(с)БО 2:

  1.  загальні положення;
  2.  визначення статей балансу;
  3.  зміст статей балансу;
  4.  оцінка та розкриття статей балансу.

В П(с)БО 2 використовуються такі терміни: активи, власний капітал, довгострокові зобов’язання, пов’язані сторони, зобов’я зання, еквіваленти грошових коштів, фінансові інвестиції, поточні зобов’язання, необоротні активи, оборотні активи, операційний цикл.

Метою складання Балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

Баланс є основним джерелом інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, дає можливість визначити ліквідність та оборотність ресурсів, наявність власного та запозиченого капіталу, зміну дебіторської та кредиторської заборгованості. За цими даними можна визначити інвестиційну привабливість суб’єк та господарювання, наскільки є надійно і ефективно вкладати у нього інвестиції, придбавати його акції, облігації. Отримання такої інформації є необхідною умовою для прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

Розрізняють бухгалтерські баланси таких видів: вступний, періодичний, річний, об’єднувальний, розподільчий, санований, ліквідаційний, зведений, консолідований.

Вступний баланс складають на початку діяльності підприємст ва. Він відображає активи і пасиви, які сформовані його засновниками на дату створення суб’єкта господарювання.

Періодичний баланс складається протягом календарного року за звітними періодами (місяць, квартал).

Річний баланс відображає фінансовий стан підприємства на кінець звітного року.

Об’єднувальний баланс складається у разі злиття кількох підприємств в єдине об’єднання на правах юридичної особи.

Розподільний баланс складається в разі реструктуризації великих підприємств, поділу їх на декілька менших за обсягом підприємств з правами юридичної особи.

Санований баланс найчастіше складається у тих випадках, коли підприємству загрожує банкрутство. Його складають із залученням незалежного аудитора ще до закінчення звітного періоду з метою показати реальний фінансовий стан підприємства.

Ліквідаційний баланс складається у разі ліквідації підприємства.

Зведений баланс складається підприємством, до складу якого входять реструктуризовані підприємства або окремі господар-

ства, виділені на самостійний баланс.

Консолідований баланс передбачає включення до його складу всіх підприємств однієї компанії, фірми, концерну з правом юридичної особи.

Елементами балансу, безпосередньо пов’заними з визначенням фінансового стану підприємства та змін в ньому є:

  1.  активи;
  2.  зобов’язання;
  3.  власний капітал.

Активи відображаються в балансі за умови, що оцінка його може бути достовірно визначена і очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов’язанних з його використанням.

Зобов’язання відображається у балансі, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Власний капітал відображається у балансі одночасно з відображенням активів або зобов’язань, які призводять до його зміни.

Статті Балансу згруповані в розділи — три в активі Балансу та п’ять у пасиві (табл. 3.1.1).

В активі балансу подано розділи, у яких згруповані ресурси підприємства, що ними воно володіє на звітну дату.

У першому розділі активу Балансу відображається вартість необоротних активів: нематеріальних активів, основних засобів, капітальних інвестицій, довгострокових фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості.

У другому розділі активу відображається вартість оборотних активів: запасів; дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги; дебіторської заборгованості за розрахунками з бюджетом, за виданими авансами, з нарахованих доходів тощо; поточних фінансових інвестицій; грошових коштів та їх еквівалентів.

У третьому розділі відображаються витрати, які мали місце у попередніх звітних періодах, але належать до наступних звітних періодів.

У першому розділі пасиву вміщується інформація про власний капітал підприємства — статутний, пайовий, додатковий вкладений, резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток) тощо.

У другому розділі пасиву відображається вартість сформованих резервів на забезпечення наступних витрат і платежів — на виплату відпусток, додаткових пенсій, гарантійних зобов’язань, а також отримані цільові фінансування та надходження.

У третьому розділі пасиву наводиться інформація про довгострокові зобов’язання — довгострокові кредити банків, отримані позикові кошти, заборгованість за виданими довгостроковими векселями тощо.

Таблиця 3.1.1.

Дата (рік, місяць, число) 

Підприємство _____________________________________ 

за ЄДРПОУ 

Територія _________________________________________ 

за КОАТУУ 

Організаційно-правова форма господарювання __________ 

за КОПФГ

Орган державного управління ________________________ 

за СПОДУ 

Вид економічної діяльності __________________________ 

за КВЕД 

Одиниця виміру: тис. грн. 

Контрольна сума 

Адреса __________________________________________ 

  

Баланс
на ____________ 20__ р.

Актив 

Код рядка 

На початок звітного періоду 

На кінець звітного періоду 

1 

2 

3 

4 

I. Необоротні активи 

  

  

  

Нематеріальні активи: 

  

  

  

   залишкова вартість 

010 

  

  

   первісна вартість 

011 

  

  

   накопичена амортизація 

012 

  

  

Незавершене будівництво 

020 

  

  

Основні засоби: 

  

  

  

   залишкова вартість 

030 

  

  

   первісна вартість 

031 

  

  

   знос 

032 

  

  

Довгострокові біологічні активи: 

  

  

  

   справедлива (залишкова) вартість 

035 

  

  

   первісна вартість 

036 

  

  

   накопичена амортизація 

037 

  

  

Довгострокові фінансові інвестиції: 

  

  

  

   які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств 

040 

  

  

   інші фінансові інвестиції 

045 

  

  

Довгострокова дебіторська заборгованість 

050 

  

  

Відстрочені податкові активи 

060 

  

  

Інші необоротні активи 

070 

  

  

Усього за розділом I 

080 

  

  

II. Оборотні активи 

  

  

  

Виробничі запаси 

100 

  

  

Поточні біологічні активи 

110 

  

  

Незавершене виробництво 

120 

  

  

Готова продукція 

130 

  

  

Товари 

140 

  

  

Векселі одержані 

150 

  

  

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги: 

  

  

  

   чиста реалізаційна вартість 

160 

  

  

   первісна вартість 

161 

  

  

   резерв сумнівних боргів 

162 

  

  

Дебіторська заборгованість за розрахунками: 

  

  

  

   з бюджетом 

170 

  

  

   за виданими авансами  

180 

  

  

   з нарахованих доходів 

190 

  

  

   із внутрішніх розрахунків 

200 

  

  

Інша поточна дебіторська заборгованість 

210 

  

  

Поточні фінансові інвестиції 

220 

  

  

Грошові кошти та їх еквіваленти: 

  

  

  

   в національній валюті  

230 

  

  

   в іноземній валюті  

240 

  

  

Інші оборотні активи 

250 

  

  

Усього за розділом II 

260 

  

  

III. Витрати майбутніх періодів 

270 

  

  

Баланс 

280 

  

  

Пасив 

Код рядка 

На початок звітного періоду 

На кінець звітного періоду 

1 

2 

3 

4 

I. Власний капітал 

  

  

  

Статутний капітал 

300 

  

  

Пайовий капітал 

310 

  

  

Додатковий вкладений капітал 

320 

  

  

Інший додатковий капітал 

330 

  

  

Резервний капітал 

340 

  

  

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 

350 

  

  

Неоплачений капітал 

360 

(      ) 

(      ) 

Вилучений капітал 

370 

(      ) 

(      ) 

Усього за розділом I 

380 

  

  

II. Забезпечення таких витрат і платежів 

  

  

  

Забезпечення виплат персоналу  

400 

  

  

Інші забезпечення  

410 

  

  

Цільове фінансування  

420 

  

  

Усього за розділом II 

430 

  

  

III. Довгострокові зобов'язання 

  

  

  

Довгострокові кредити банків 

440 

  

  

Інші довгострокові фінансові зобов'язання 

450 

  

  

Відстрочені податкові зобов'язання 

460 

  

  

Інші довгострокові зобов'язання 

470 

  

  

Усього за розділом III 

480 

  

  

IV. Поточні зобов'язання 

  

  

  

Короткострокові кредити банків 

500 

  

  

Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями  

510 

  

  

Векселі видані 

520 

  

  

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги 

530 

  

  

Поточні зобов'язання за розрахунками: 

  

  

  

   з одержаних авансів  

540 

  

  

   з бюджетом 

550 

  

  

   з позабюджетних платежів 

560 

  

  

   зі страхування 

570 

  

  

   з оплати праці 

580 

  

  

   з учасниками 

590 

  

  

   із внутрішніх розрахунків 

600 

  

  

Інші поточні зобов'язання 

610 

  

  

Усього за розділом IV 

620 

  

  

V. Доходи майбутніх періодів 

630 

  

  

Баланс 

640 

  

  

Аналіз ліквідності балансу підприємства

Ліквідність підприємства в короткостроковому періоді визначається його можливостями покрити свої поточні зобов’язання. Ліквідність означає здатність перетворити активи у готівку або отримати грошові кошти.  Короткостроковим періодом умовно визначається термін до одного року, хоча іноді він також ототожнюється з операційним циклом.

Існує декілька ступенів ліквідності. Недостатня ліквідність, як правило, означає, що підприємство не може скористуватися виникаючими вигідними комерційними можливостями. На цьому рівні недостатня ліквідність обмежує свободу у виборі та свободу дій керівництва.

Більш значна недостатність ліквідності свідчить про те, що підприємство не може оплатити свої поточні борги та зобов’язання. Це може призвести до інтенсивного продажу довгострокових активів та вкладень, а в найгіршому випадку – до неплатоспроможності та банкрутства.

Для власника підприємства недостатня ліквідність може означати зменшення прибутковості, втрату контролю та часткову або повну втрату вкладень капіталу. У разі, коли власники несуть необмежену відповідальність, їх збитки можуть навіть перевищити початкові вкладення.

Для кредиторів недостатня ліквідність у боржника може свідчити про затримку у сплаті процентів та основної суми боргу. Поточний стан ліквідності підприємства може також вплинути на її стосунки з клієнтами та постачальниками товарів та послуг. Такі зміни можуть призвести до неспроможності даного підприємства виконати умови контрактів та призвести до втрати зв’язків з постачальниками.

Ось чому ліквідності надається таке важливе значення. Якщо підприємство не може погасити свої поточні зобов’язання в міру того, як наступає строк їх оплати, його подальше існування ставиться під сумнів, а це відсіває решта показників діяльності на другий план.

При проведенні аналізу балансу підприємства насамперед здійснюють класифікацію активів підприємства за ступенем їх ліквідності та пасивів – за терміновістю оплати (таб. 3.1.2.).

Таблиця 3.1.2. Класифікація активів для аналізу ліквідності балансу.

Групи активів за ступенем ліквідності

Умовне позначення

Характе-ристика

Група пасивів за терміновістю оплати

Умовне позна-чення

Характеристика

Високолік-відні

Грошові кошти

Найбільш термінові

Кредиторська заборгованість

Швидко- ліквідні

Дебіторська заборгова-ність

Короткострокові

Короткострокові кредити та позикові кошти

Повільно- ліквідні

Матеріальні цінності

Довгострокові

Довгострокові кредити та позикові кошти

Важко лік-відні

Основні засоби

Постійні

Джерела власних коштів

Баланс підприємства вважається абсолютно ліквідним, якщо:

; ; ; .


3.2. Зміст та методика складання звіту про фінансові результати

Наступним елементом фінансової звітності (згідно з П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності") є Звіт про фінансові результати. Загальні вимоги до розкриття статей даного звіту, а також форма та зміст звіту визначаються вимогами П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати".

Міжнародними стандартами також передбачено складання Звіту про фінансові результати, але звітна форма, встановлена МСФЗ 1, має іншу назву - Звіт про прибутки і збитки. Крім назви, згадані звіти відрізняються за формою та змістом (табл. 3.2.1).

Таблиця 3.2.1. Порівняння національного та міжнародного стандартів з регулювання порядку складання Звіту про фінансові результати

Ознаки

П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати "

МСФЗ (IAS) 1 "Подання фінансових звітів" (п. 78-95)

Визнання статей та їх відображення у Звіті

Визначається порядок оцінки, визнання, відображення в Звіті доходів, витрат, розподілу витрат за періодами.

Встановлено форму та порядок заповнення статей Звіту

Порядок визнання доходів і витрат не передбачено, заборонено згортати статті доходів та витрат (за виключенням випадків, передбачених МСФЗ). Визначено, що Звіт про прибутки та збитки має містити певні рядки. Чіткі вказівки щодо заповнення Звіту відсутні

Відображення витрат

Розділ І містить інформацію про втрати за видами діяльності (наприклад, витрати на збут, адміністративні витрати), у Розділі II "Елементи операційних витрат" відображаються витрати за елементами

Передбачено два варіанти представлення витрат у Звіті (або за елементами, або за видами діяльності), а також подання аналізу витрат. Вимагається надання пояснення щодо невідповідності суми витрат за елементами та суми витрат за видами діяльності

Розрахунок показників прибутковості акцій

Передбачено розділ III Звіту "Розрахунок показників прибутковості акцій", порядок розрахунку показників чистого (скоригованого) прибутку на одну просту акцію визначається відповідно до П(С)БО 24 "Прибуток на акцію"

Визначено, що підприємство має розкривати або у Звіті про прибутки та збитки, або у Примітках до фінансової звітності суму дивідендів на акцію, оголошену за період, який охоплює фінансова звітність

Згідно з П(с)БО 3 Звіт про фінансові результати складається з трьох розділів:

1. Фінансові результати

2. Елементи операційних витрат

3. Розрахунок показників прибутковості акцій

Звіт про фінансові результати дає змогу користувачам, як зовнішнім, так і внутрішнім, оцінити результати діяльності підприємства в минулому, його прибутковість, можливість ефективно використовувати ресурси або ступінь ризику недосягнення очікуваної рентабельності діяльності.

Фінансові результати у Звіті визначаються та відображаються у розрізі звичайної та надзвичайної діяльності. У свою чергу, доходи, витрати та фінансові результати від звичайної діяльності формуються на підставі узагальнення цих показників від основної діяльності та інших доходів і витрат, податку на прибуток. Згортання доходів та витрат підприємства у звіті не дозволяється, крім випадків, передбачених відповідними положеннями (стандартами).

Для складання Звіту про фінансові результати використовуються обороти за рахунками витрат і доходів (табл. 3.2.2).

Таблиця 3.2.2. Робоча таблиця зі складання Звіту про фінансові результати

І. Фінансові результати

Найменування показника

Код ряд.

Джерела інформації

Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

010

Кредитовий оборот (КО) 70

Податок на додану вартість

015

(КО 641) з дебетом pax. 70

Акцизний збір

020

(Д-т701 К-т642)

025

Інші вирахування з доходу

030

(КО 704)

Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

035

Ряд. 010-ряд.015-ряд.020- ряд.025- ряд. 030

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)

040

(ДО 90)

Валовий:

прибуток

050

Ряд.035 - ряд. 040

Збиток

055

(ряд. 035 - ряд. 040)

Інші операційні доходи

060

КО 71 (без ПДВ в частині доходів від реалізації оборотних активів, оренди)

Адміністративні витрати

070

(ДО 92, списаний на pax. 79)

Витрати на збут

080

(ДО 93, списаний на pax. 79)

Інші операційні витрати

090

(ДО 94, списаний на pax. 79)

Фінансові результати від операційної діяльності:

прибуток

100

Ряд. 050 + ряд. 060 - ряд. 070 - ряд. 080 -

- ряд. 090 або

ряд. 055 + ряд. 060 - ряд. 070 - ряд. 080 -

- ряд. 090

збиток

105

Ряд. 055 - ряд. 060 + ряд. 070 + ряд. 080 + + ряд. 090 або

ряд. 070 + ряд. 080 + ряд. 090 - ряд. 050 -- ряд. 060

Доход від участі в капіталі

110

КО 72

ІНШІ фінансові доходи

120

К0 73

Інші доходи

130

КО 74 (без ПДВ в частині доходів від реалізації необоротних активів)

Фінансові витрати

140

(ДО 95, списаний на pax. 79)

Витрати від участі в капіталі

150

(ДО 96, списаний на pax. 79)

Інші витрати

160

(ДО 97, списаний на pax. 79)

Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:

прибуток

170

РЯД. 100 +ряд. 110 +ряд. 120 +ряд. 130-ряд. 140 - ряд. 150 - ряд. 160 або Ряд. 110 + ряд. 120 + ряд. 130 - ряд. 105 -ряд. 140-ряд. 150-ряд. 160

збиток

175

Ряд. 105 + ряд. 110 + ряд. 120 + ряд. 130 -ряд. 140-ряд. 150-ряд. 160 або ряд. 140 + ряд. 150 + ряд. 160 - ряд. 100 -ряд. 110-ряд. 120-ряд. 130

Податок на прибуток від звичайної діяльності

180

Сума витрат з податку на прибуток (рах. 98) за" звітний період, скоригована на відстрочені податкові активи та зобов'язання

Фінансові результати від звичайної діяльності:

прибуток

190

Ряд. 170 - ряд. 180

збиток

195

Ряд.175

Надзвичайні:

доходи

200

КО 75

витрати

205

(ДО 99)

Податки з надзвичайного прибутку

210

(ДО 982)

Чистий:

прибуток

220

Ряд. 190 + ряд. 200 - ряд. 205 - ряд. 210 або ряд. 200 - ряд. 195 - ряд. 205 - ряд. 210

збиток

225

Ряд. 205 + ряд. 210 - ряд. 190 - ряд. 200 або ряд. 195 + ряд. 205 - ряд. 200 + ряд. 210

Із введенням в дію П(С)БО 17 "Податок на прибуток" для формування показника витрат з податку на прибуток у ф.2 (р. 180) недостатньо визначити добуток прибутку до оподаткування та ставки податку на прибуток.

Це пов'язано з тим, що відмінності у підходах визначення доходів і витрат підприємства між податковим законодавством і П(С)БО України призводять до різниці в сумах податку на прибуток, який обчислюється за кожним із вказаних порядків. Такі різниці потрібно враховувати, визначаючи витрати на прибуток. Податок на прибуток сплачується в сумі, визначеній за податковим законодавством - Д641 К 311. Відповідна величина зобов'язань повинна бути відображена в обліку.

При врегулюванні вказаних різниць застосовуються рахунки 17 і 54, а також зазнає змін величина витрат з податку на прибуток згідно з П(С)БО 17 "Податок на прибуток" .

Урегулювання описаних різниць відповідним чином знаходить своє відображення у ф. № 2 "Звіт про фінансові результати" фінансової звітності, де сума витрат з податку на прибуток збільшується або зменшується на відстрочені податкові активи та податкові зобов'язання.

Інформаційним джерелом для правильного визначення податку на прибуток і пов'язаних з ним податкових різниць є показники Декларації з податку на прибуток і розрахунки бухгалтерії. Узгодження даних фінансової й податкової звітностей відбувається в порядку, наведеному на рис. 3.2.3.

Рис. 3.2.3. Порядок формування інформації про податок на прибуток

Для виконання усіх описаних дій при складанні фінансової звітності та розрахунку суми витрат з податку на прибуток необхідно обов'язково використовувати Декларацію з податку на прибуток, щоб отримати суми поточного податку на прибуток. На підставі її даних необхідно визначити різницю між податком на прибуток за П(С)БО та відповідно до податкового законодавства. Наступним етапом є відображення змін відстрочених податкових активів і зобов'язань у ф. № 1 "Баланс", розраховану суму витрат з податку на прибуток у ф. № 2 "Звіт про фінансові результати" (ДО 98 - КО 98). Порядок трансформації податку на прибуток відображається у розділі XII ф. № 5 "Примітки до річної фінансової звітності" .

При формуванні показників розділу 2 Звіту про фінансові результати необхідно дотримуватися наступного порядку (див. табл. 3.2.4.).

Таблиця 3.2.4. Рекомендації щодо заповнення розділу ІІ ф. №2

Рядок ф. №2

Код рядка

Кореспонденція рахунків (субрахунків)

дебет

кредит

Матеріальні витрати

230

ДО pax. 80

23, 91,92, 93, 94 (крім субрахунків 942, 943)

20,21,22, 28, 37, 38, 63,68

Обороти за дебетом 23, 91, 92 ,93, 94 і кредитом 23, 24, 25, 26, 27, 22 (власного виробництва) не використовуються, оскільки є внутрішнім оборотом підприємства

Витрати на оплату праці

240

ДО pax. 81

23,91,92, 93,94 (крім субрахунків 942, 943)

471,472,661

Відрахування на соціальні заходи

250

ДО pax. 82

23,91,92, 93,94 (крім субрахунків 942, 943)

471,472, 65

Амортизація

260

ДО pax. 83

23,91,92,93,94 (крім субрахунків 942, 943)

13

Інші

операційні витрати

270

ДО pax. 84

23,91,92, 93,94 (крім субрахунків 942, 943)

10, 11, 12, 15, 20, 21, 22, 28, 30, 31, 33, 34, 36, 37, 38, 39, 473, 474, 50, 51, 60, 62, 63, 64, 65,68

1. Обороти за дебетом 23, 91, 92 ,93, 94 і кредитом 23, 24, 25, 26, 27, 22 (власного виробництва) не використовуються, оскільки є внутрішнім оборотом підприємства

2. Обороти за дебетом 942 і кредитом 33, а також за дебетом 943 і кредитом 20, 22 не використовуються, оскільки відображають відповідно списання балансової вартості реалізованої іноземної валюти та собівартість реалізованих виробничих запасів

3.3. Зміст та методика складання звіту про рух грошових коштів

Згідно з Законом України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” звіт про рух грошових коштів є складовим елементом річної фінансової звітності підприємства.

Зміст і форма  звіту про рух грошових коштів за загальні вимоги до розкриття його статей визначаються П(С) БО 4 „Звіт про рух грошових коштів”.

Мета складання цього звіту полягає у наданні докладної інформації про суттєві зміни у грошових коштах та їх еквівалентах. Для цього грошові потоки класифікуються у певні групи. Звіт складається для оцінки спроможності підприємства накопичувати грошові кошти та їх еквіваленти у процесах здійснення грошових потоків, а також для забезпечення можливості прийняття правильних рішень керівником підприємства і власниками.

Звіт про рух грошових коштів містить в собі інформацію про грошові кошти підприємства за звітний період. Рух коштів відображається у звіті в розрізі трьох видів діяльності операційної, інвестиційної та фінансової.

Саме виходячи з цього переліку видів діяльності та грошових потоків і складена форма звіту про рух грошових коштів. Розподіл діяльності підприємства на три види є елементом облікової політики.

Визначаючи грошові потоки, слід також враховувати галузеві особливості діяльності підприємства. Якщо промислове підприємство порівняти з торговельним, то навіть за умови ідентичності обсягів їх чистого прибутку промислове підприємство матиме значно вищий показник грошових потоків ніж торговельне. Це зумовлено передусім тим, що торговельне підприємство, як правило, здійснює невеликі капіталовкладення в основні фонди, а тому має менші амортизаційні відрахування.

Значення показника грошових потоків може вірогідно відображати фінансовий стан підприємства лише за умови врахування стратегії його розвитку. Так, якщо порівнювати два прибуткових підприємства однієї галузі, одне з яких вкладає свій капітал у корпоративні права інших економічних суб’єктів, а інше – розширює власні виробничі потужності, то останнє, за інших рівних умов, матиме вищий показник грошових потоків.

Характерно, що саме цей показник здебільшого використовується для відображання галузевих особливостей діяльності підприємства.

Відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку для складання Звіту про рух грошових коштів можуть застосовуватись такі методи:

1) прямий метод – за яким розкриваються основні види валових надходжень грошових коштів чи валових виплат грошових коштів із розкриттям конкретних джерел та напрямів використання;

2) непрямий метод – за яким чистий прибуток (збиток) коригується відповідно до впливу:

  1.  операцій негрошового характеру;
  2.  будь-яких відрахувань або нарахувань минулих чи майбутніх надходжень грошових коштів, що відносяться до операційної діяльності;
  3.  будь-яких відрахувань або нарахувань минулих чи майбутніх виплат грошових коштів, що відносяться до операційної діяльності;
  4.  статей доходу або витрат, пов’язаних із рухом грошових коштів від інвестиційної чи фінансової діяльності.

У П(С)БО 4 застосовується непрямий метод складання Звіту про рух грошових коштів щодо операційної діяльності іпрямий метод щодо інвестиційної і фінансової діяльності.

Згідно з непрямим методом Звіт про рух грошових коштів починається з показника чистого прибутку, який наведено у Звіті про фінансові результати. Наступним кроком є коригування цього показника (шляхом додавання чи вирахування) на величину доходів та витрат, які є наслідком негрошових операцій. Наприклад, витрати на нарахування амортизації необоротних активів необхідно додати до чистого прибутку, оскільки це є витрати негрошового походження, які зменшили величину чистого прибутку.

Узагальнено суть коригувань можна відобразити за допомогою такої таблиці:

У Звіті про рух грошових коштів, який складається за непрямим методом, основна увага зосереджується на розрахункузмін оборотних активів та поточних зобов’язань для визначення грошових потоків від операційної діяльності. Це є відповідальним етапом складання Звіту про рух грошових коштів, оскільки до такого розрахунку не включаються зміни, що відбулися у результаті негрошових операцій та операцій, пов’язаних з фінансовою та інвестиційною діяльністю.

Величина прибутку підприємства, обрахована за методом нарахування, розглядається як найкращий показник, що вимірює результативність діяльності підприємства. Однак такий показник не надає інформації щодо грошових потоків, що є результатом діяльності підприємства.

Для того, щоб перейти від прибутку за методом нарахування до прибутку за касовим методом, необхідно здійснити коригування.

Спрощено процедуру коригувань при складанні Звіту про рух грошових коштів за непрямим методом можна відобразити таким чином:

Порядок складання Звіту про рух грошових коштів

Джерелом інформації, яка необхідна для складання Звіту про рух грошових коштів, є:

  1.  Баланс;
  2.  Звіт про фінансові результати;
  3.  Примітки до фінансової звітності;
  4.  Аналітичні дані – інформація про обороти за рахунками, регістри бухгалтерського обліку.

Згідно з вимогами П(С)БО 4 у Звіті про рух грошових коштів інформація подається як за звітний (графи 3, 4), так і за попередній роки (графи 5, 6).

Вся інформація звіту розподіляється між графами Звіту:

  1.  “Надходження”, яка має значення збільшення грошових коштів;
  2.  “Видаток”, яка означає зменшення грошових коштів.

При заповнені рядків 030, 040, 050, 080, 090, 100, 110 показники, які відповідають значенню слів у дужках, наведених у графі 1 – найменування статей Звіту про рух грошових коштів, відображаються у графі “Видаток”.

Рух грошових коштів у результаті операційної діяльності визначається шляхом коригування прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування (рядок 170 або 175 Звіту про фінансові результати) на суми:

  1.  наведені в негрошових статтях;
  2.  наведені в статтях, які пов’язані з рухом грошових коштів у результаті інвестиційної та фінансової діяльностей;
  3.  змін оборотних активів та поточної кредиторської заборгованості, пов’язаних з операційною діяльністю, протягом звітного періоду.

Рух грошових коштів у результаті інвестиційної діяльності визначається на підставі аналізу змін, що відбулися, за статтями розділу І активу Балансу – “Необоротні активи” та статті “Поточні фінансові інвестиції.

Рух грошових коштів у результаті фінансової діяльності визначається на підставі аналізу змін, що відбулися, за статтями розділу І пасиву Балансу – “Власний капітал” та статтями, пов’язаними з фінансовою діяльністю.

  1.  II розділ пасиву “Забезпечення наступних витрат і платежів”;
  2.  III розділ пасиву “Довгострокові зобов’язання”;
  3.  IV розділ пасиву “Поточні зобов’язання” (“Короткострокові кредити банків”, “Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями”, “Поточні зобов’язання за розрахунками з учасниками” тощо).

3.4. Зміст та методика складання звіту про власний капітал

Майно підприємства складається з різноманітних об’єктів обліку-носіїв прав власності окремих суб’єктів. Права кожного власника на майно підприємства і на участь у його прибутках визначається часткою і формою інвестованих коштів. Вони мають бути чітко відображені у бухгалтерському обліку на підставі відповідних документів. Розкриття цих прав є одним із найважливіших завдань фінансової звітності. Гарантією захищеності прав власників підприємства виступає власний капітал

Під власним капіталом розуміють ту частину в активах підприємства, яка залишається після вирахування його зобов’язень. Цей підхід називають залишковим принципом визначення капіталу. Тобто підкреслюється, що зобов’язанням перед кредиторами відносно активів підприємства надається перевага порівняно з вимогами власників капіталу. Сума власного капіталу – це абстрактна вартість майна, вона не є ні поточною ринкового, ні іншою оцінкою підприємства для його власників, тобто не відображає поточну вартість прав власників підприємства. На величину власного капіталу суттєво впливають складові облікової політики, що стосується обраних принципів, методів і процедур для визнання та оцінки елементів та статей балансу, зокрема, його активів та зобов’язань.

Власний капітал є основою для початку та продовження господарської діяльності підприємства, найважливішим показником, оскільки виконує наступні функції:

  1.  Відповідальності та захисту прав кредиторів – показує розмір відповідальності кожного учасника за борги підприємства;
  2.  Довгострокового фінансування – перебуває у розпорядженні підприємства необмежено довго;
  3.  Фінансування ризику – власний капітал використовується для фінансування ризикових інвестицій, на що можуть не погодитися кредитори;
  4.  Самостійності і впливу – розмір власного капіталу характеризує ступінь незалежності та впливу його власника;
  5.  Кредитоспроможність – при наданні кредиту за інших рівних умов, перевага надається підприємствам з меншою кредиторською заборгованістю та більшим власним капіталом. Зокрема, обчислюється коефіцієнт автономії як відношення власного капіталу підприємства до підсумку балансу, значення якого повинно бути більшим за 0,5 для забезпечення фінансування підприємства за рахунок залучених коштів в допустимих межах;
  6.  Розподілу доходів і активів – частки окремих власників в капіталі є основою при розділі доходів та майна підприємства у випадках його ліквідації.

Хоча загальна сума власного капіталу розкривається в балансі за його складовими на кінець звітного і попереднього періодів, власники підприємства та інші користувачі фінансової звітності потребують більш детальної інформації про зміни, що відбулися протягом звітного періоду, причини цих змін. Розкриття такої інформації і є метою складання звіту про власний капітал.

Складові власного капіталу відображаються в бухгалтерському обліку одночасно з відображанням активів або зобов’язань, які призводять до зміни власного капіталу. Основними складовими власного капіталу є:

  1.  Статутний капітал;
  2.  Пайовий капітал;
  3.  Додатковий вкладений капітал;
  4.  Інший додатковий капітал;
  5.  Резервний капітал;
  6.  Нерозподілений прибуток (непокритий збиток);
  7.  Неоплачений капітал;
  8.  Вилучений капітал.

Зміст по елементної розшифровки залишків власного капіталу наведено в таблиці 3.4.1.

Таблиця 3.4.1. Зміст складових власного капіталу.

п/п

Стаття власного капіталу

№ графи

Зміст

1.

Статутний капітал (рахунок 40)

3

Зареєстрована вартість простих та привілейованих акцій для АТ і сума оголошеного статутного капіталу для інших підприємств, зафіксовані в установчих документах

2.

Пайовий капітал (рахунок 41)

4

Сума пайових внесків спілок та ін-ших підприємств, якщо це перед-бачено установчими документами

3.

Додатковий вкладений капітал (рахунок 421)

5

Сума перевищення вартості продажу акцій над номінальною вартістю (емісійн. доход)

4.

Інший додатковий капітал (рахунки 422-425)

6

Сума до оцінки необоротних активів, вартість активів, безоплатно отри-маних підприємством від фіз-х або юрид-х осіб, інши види додаткового капіталу

5.

Резервний капітал (рахунок 43)

7

Сума резервів, створених АТ відповідно до чинного законодавства або статутних документів

6.

Нерозподілений прибуток (рахунок 44)

8

Прибуток, реінвестований у підприємство або непокритий збиток

7.

Неоплачений капітал (рахунок 46)

9

Заборгованість власників (учасників) по внескам до статутного капіталу.

8.

Вилучений капітал (рахунок 45)

10

Фактична собівартість акцій власної емісії, викуплених товариством у своїх акціонерів

Таким чином, ведення рахунків бухгалтерського обліку класу 4 „Власний капітал і забезпечення зобов’язань” дозволяє переносити залишки по зазначених статтях прямо в звіт про власний капітал.

Таким чином, звіт показує за рахунок яких факторів змінилися за рік сума та склад власного капіталу підприємства. Для  забезпечення порівняного аналізу інформації в наступні звітні періоди підприємства повинна додавати до річного звіту звіт про власний капітал за попередній рік. Окрім самої форми звіту про власний капітал, необхідно, у примітках до фінансової звітності розкривати додаткову інформацію відповідно до П(С) БО 5.

Використання звіту про власний капітал для потреб управління

Основними внутрішніми користувачами фінансової звітності, зокрема, звіту про власний капітал, є менеджери підприємства. Одним із напрямків їх діяльності є управління капіталом, що складається з управління власним капіталом та управління залученим капіталом.

Передусім необхідно здійснити оптимізацію структури капіталу, тобто визначити співвідношення використання власного та залученого капіталу, при якому забезпечуються оптимальні пропорції між рівнем рентабельності власного капіталу та рівнем фінансової стійкості, а саме максимізується ринкова вартість підприємства. Оптимізація структури капіталу здійснюється різними методами, основними з яких є: метод оптимізації структури капіталу за критерієм політики фінансування активів; метод оптимізації структури капіталу за критерієм його вартості; метод оптимізації структури капіталу за критерієм ефекту фінансового ліверджу.

Дані звіту про власний капітал використовують для аналізу стану та руху власного капіталу підприємства.

Розрахункові алгоритми

  1.  вартість капіталу – ціна, яку підприємство платить за залучення капіталу із різних джерел;
  2.  вартість власного капіталу, залучається за рахунок внутрішніх джерел, визначається нормою прибутку, яку бажають отримати власники підприємства, розраховується як відношення прибутку, що направляється власникам підприємства на вкладений ними капітал у формі дивідендів, відсотків тощо до суми власного капіталу;
  3.  коефіцієнт автономії – показує, в які наступні активи, що використовуються підприємством, сформовані за рахунок власного капіталу, та наскільки підприємство незалежне від зовнішніх джерел фінансування; розраховується як відношення власного капіталу підприємства на певну дату та загальної вартості усіх активів підприємства на певну дату;
  4.  коефіцієнт маневреності власного капіталу – показує, яку частку займає власний капітал, що інвестується в оборотні активи, в загальній сумі власного капіталу (тобто, характеризує ступінь мобільності, гнучкості використання власних коштів підприємства); розраховується як відношення робочого капіталу (чистих оборотних активів) до загальної суми власного капіталу підприємства;
  5.  кількість оборотів власного капіталу за період – розраховується як відношення чистого доходу підприємства за період до середньої суми власного капіталу в періоді;
  6.  тривалість обороту власного капіталу – розраховується як відношення кількості днів періоду до кількості оборотів власного капіталу за період;
  7.  коефіцієнт рентабельності власного капіталу – характеризує рівень прибутковості власного капіталу, вкладеного в підприємство, розраховується як відношення суми загального прибутку підприємства до середньої суми власного капіталу підприємства в періоді.

3.5. Зміст та методика складання приміток до фінансової звітності

За принципом певного висвітлення фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі. Інформація, що підлягає розкриттю наводиться безпосередньо у фінансових звітах або у примітках до них (рис. 3.5.1.).

Рисунок 3.5.1.

Інформація, що надається у фінансовій звітності

У складі показників звітів

У примітках

Під примітками до фінансових звітів необхідно розуміти сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію і обґрунтованість статей фінансових звітів, а також іншу інформацію, що передбачена відповідними П(С)БО за змістом.

Примітки до фінансових звітів повинні містити аналіз сум, показаних в основній частині балансу, звіті про фінансові результати, звіти про рух грошових коштів та звіті про власний капітал, а також іншу інформацію, необхідну для об’єктивного відображення фінансового стану підприємства.

Для того, щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона повинна містити дані про:

  1.  консолідацію фінансових звітів;
  2.  припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;
  3.  обмеження щодо володіння активами;
  4.  участь у спільних підприємствах;
  5.  виявлені помилки минулих років та пов’язані з ними коригування;
  6.  переоцінку статей фінансових звітів;
  7.  іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).

Примітки до звітності умовно можна поділити на три етапи (таб. 3.5.2.).

Таблиця 3.5.2.  Класифікація та характеристика приміток

Тип

Зміст примітки

Загальна характеристика

I

Інформація, що стосується облікової політики

Загальні примітки, що описують принципи оцінки і методи обліку тих статей звітності, по яких нада-ється можливість самостійного вибору варіантів оцінки і обліку

II

Інформація, що не наведена без- посередньо у фінансових звітах, але є обов’язковою у відповід-ності до стандартів

Висвітлюються питання, відповіді на які вимагаються безпосередньо стандартами

III

Інформація, що містить додатковий аналіз статей звітності, необхідний для її зрозумілості та доречності

Ця група приміток є найбільш лі-беральною. Вона не є обов’яз-ковою. Але в деяких випадках бухгалтер сам зацікавлений в тому, щоб помнити свою позицію

В розділі „Облікова політика” у примітках до фінансових звітів потрібно надавати описання: принципів оцінки статей звітності, методи обліку щодо окремих статей звітності.

Облікова політика – це сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

При прийнятті рішення про необхідність розкриття певного аспекту облікової політики, підприємство повинно враховувати, чи допоможе розкриття користувачам інформації зрозуміти відображення операцій та подій наведених в звітах про результати діяльності та фінансовий стан. Серед аспектів облікової політики, які підприємство може розкрити в примітках до звітів  може бути інформація про: визнання доходів; об’єднання підприємств; спільні підприємства; визначення та амортизацію матеріальних і нематеріальних активів; будівельні контракти; інвестиційну власність; оренду; витрати на наукові дослідження та розробки; запаси; податки; витрати на оплату праці; визначення грошових коштів та їх еквівалентів; облік за умов інфляції.

Обов’язково в опублікованій фінансовій звітності або у примітках до неї потрібно розкрити наступну інформацію:

  1.  назву, організаційно-правову форму та місцезнаходження підприємства (країну, де зареєстроване підприємство, адресу його офісу);
  2.  характеристику основної діяльності підприємства;
  3.  назву органу управління, у підпорядкуванні якого перебуває підприємство або назву його холдингової компанії;
  4.  середню чисельність персоналу підприємства протягом звітного періоду.

У примітках до бухгалтерського балансу оцінка та наступне розкриття його окремих статей здійснюється згідно з відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (П (С) БО 7-14). В примітках до фінансових звітів додатково розкривають інформацію про:

  1.  зобов’язання, суму яких неможливо достатньо достовірно оцінити;
  2.  умови кредитування;
  3.   зобов’язання пов’язаними сторонами;
  4.  реструктуризацію заборгованості при включені поточної заборгованості і перенесені її до довгострокової заборгованості
  5.  іншу інформацію, яка допоможе користувачам фінансової звітності оцінити вплив зобов’язань на ліквідність та прибутковість підприємства.

У примітках до звіту про фінансові результати наводиться додаткова інформація про доходи та витрати (П (С) БО 15, 16).

У примітках до звіту про рух грошових коштів слід розкривати наступну інформацію:

1. Склад грошових коштів;

2. Склад статей „інші надходження”, „інші платежі” та інших статей, які об’єднують декілька видів грошових потоків;

3. Не грошові операції інвестиційної та фінансової діяльності;

4. Наявність значного сальдо грошових коштів, які є в наявності у підприємства і які недоступні для використання групою, до якої належить підприємство;

5. Суми невикористаних кредитних коштів;

6. Загальні суми потоків грошових коштів, які становлять збільшення операційних можливостей.

У примітках до звіту про власний капітал всі підприємства розкривають призначення та умови використання кожного елементу власного капіталу (крім статутного капіталу).

АТ наводять у примітках до фінансових звітів інформацію про:

  1.  загальну кількість та номінальну вартість акцій, на які передбачається здійснити передплату;
  2.  загальну кількість та номінальну вартість акцій, на які здійснена передплата у порівнянні із передбаченими величинами;
  3.  загальну суму коштів, одержаних в ході передплати на акції, у такому розрізі: всі грошові кошти, внесені як плата за акції, із зазначенням кількості акцій, вартісна оцінка майна, внесеного як плата за акції, із зазначенням кількості акцій; загальну суму іноземної валюти, внесеної як плата за акції, із зазначенням кількості акцій та курсу, за яким валюту відображено в обліку;
  4.  акції у складі статутного капіталу за окремими типами і категоріями: кількість випущених акцій із зазначенням неоплаченої частини статутного капіталу; номінальна вартість акцій; зміни протягом звітного періоду у кількості акцій, що перебувають в обігу; права, привілеї та обмеження, пов’язані з акціями, в тому числі обмеження щодо розподілу дивідендів та повернення капіталу; акції, що належать самому товариству, його дочірнім і асоційованим підприємствам; перелік засновників і кількість акцій, якими вони володіють; кількість акцій, які перебувають у власності членів виконавчого органу, та перелік осіб, частки яких у статутному фонді перевищують 5% акцій, зарезервовані для випуску згідно з опціонами та іншими контрактами із  зазначенням їх термінів і сум;
  5.  накопичену суму дивідендів, не сплачених за привілейованими акціями;
  6.  суму, включену (або не включену) до складу зобов’язань, коли дивіденди були передбачені, але формально не затверджені.

Всі інші підприємства наводять у примітках до фінансових звітів інформацію про розподіл часток статутного капіталу між власниками; права, привілеї або обмеження щодо цих часток; зміни у складі часток власників у статутному капіталі.

У примітках до фінансових звітів згідно з П(С) БО 6 „Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах” слід також розкривати інформацію щодо виправлення помилок, які мали місце в попередніх періодах, а саме:

  1.  Зміст і суму помилки;
  2.  Статті фінансової звітності минулих періодів, які були перераховані з метою повторного подання порівняльної інформації;
  3.  Факт повторного оприлюднення виправлених фінансових звітів або недоцільність повторного оприлюднення.

Підприємству слід розкривати зміст і суму змін в облікових оцінках, які мають суттєвий вплив на поточний період, або, як очікується, суттєво будуть впливати на майбутні періоди.


  1.  Організація складання фінансової звітності на основі інформаційних технологій

Розвиток ринкової економіки, поява нових форм об’єднань підприємств, особливо таких, що мають в своїй структурі дочірні підприємства в різних регіонах, ускладнення зв’язків між суб’єктами господарювання вимагають вдосконалення інформаційного забезпечення управління, основою якого є бухгалтерський облік та фінансова звітність. Одним із факторів поліпшення якості облікової інформації є використання новітніх інформаційно-комп’ютерних технологій для управління господарською діяльністю суб’єктів господарювання.

Вирішення питання впровадження інформаційних систем бухгалтерського обліку в складних організаційних структурах, а також використання таких інформаційних систем при складанні фінансової звітності на різних рівнях управління стає нагальною потребою.

Проблемі розвитку інформаційних технологій в обліку для управління об’єднаннями підприємств присвячені праці вітчизняних вчених О.М. Брадула, П.Є. Житного, В.М. Костюченко. Проте більшість проблемних питань нині залишаються невирішеними, а саме створення єдиної інформаційно-комп’ютерної системи бухгалтерського обліку для групи підприємств та формування її консолідованої фінансової звітності засобами програмних продуктів.

Для успішного впровадження комп’ютерної інформаційної системи обліку в групі підприємств доцільно врахувати такі її особливості:

 організаційну структуру групи підприємств;

 господарську діяльність всіх підприємств групи;

 побудову бухгалтерської служби групи підприємств;

 масштаби комп’ютеризації бухгалтерського обліку окремих підприємств;

 систему внутрішнього контролю групи підприємств.

Наведені особливості групи підприємств дозволять визначити напрями комп’ютеризації обліку діяльності групи підприємств.

Створення єдиної інформаційно-комп’ютерної системи бухгалтерського обліку для групи підприємств залежить від організації інформаційних систем обліку окремих підприємств групи. Зазначені системи повинні бути типовими, сумісними й здатними до процесу синхронізації даних в межах групи підприємств. Необхідно відмітити, що кожне дочірнє підприємство групи має локально встановлений програмний комплекс, а головне (материнське) підприємство, в свою чергу, отримує лише фінансову звітність дочірніх підприємств, на основі якої формується консолідована фінансова звітність групи підприємств.

Відповідно, для оперативного отримання достовірної консолідованої фінансової звітності комп’ютерна програма головного (материнського) підприємства повинна формувати наступні звіти:

 звіт про фінансові інвестиції та дивіденди;

 звіт про взаєморозрахунки в межах групи підприємств (дебіторська та кредиторська заборгованості);

 звіт про придбання товарів, робіт, послуг підприємствами групи від сторонніх осіб;

 звіт про реалізацію товарів, робіт, послуг підприємствами групи стороннім особам;

 звіт про фінансові результати від внутрішньогрупової реалізації продукції (робіт, послуг);

 звіт про показники діяльності господарських та географічних сегментів групи підприємств.

Проте процес складання консолідованої фінансової звітності може бути неможливим, якщо інформаційні системи обліку підприємств, що входять до складу групи, не синхронізовані відповідним чином для подання регулярних та перевірених даних для консолідації. В такому випадку, доцільно впровадити єдину інформаційно-комп’ютерну систему бухгалтерського обліку для групи підприємств на основі єдиного програмного продукту. При цьому вважаємо, що облікова політика підприємств групи обов’язково повинна розкривати інформацію про застосування програмних продуктів в обліку.

Огляд основних програмних продуктів для комп’ютеризації бухгалтерського обліку великих підприємств та здійснення консолідації фінансової звітності, які представлені на ринку, дозволив визначити найбільш оптимальний на даний момент програмний продукт – це інформаційна система“1С:Предприятие 8.0 Управление производственным предприятием”. Даний продукт має весь спектр можливостей для забезпечення управління групою підприємств та складання її консолідованої фінансової звітності, а отже, використовуючи такий програмний продукт, систему бухгалтерського обліку групи підприємств можливо повністю автоматизувати та синхронізувати, а також формувати звіти для процесу консолідації.

Отже, встановлено, що основними передумовами належної автоматизації процесу консолідації звітності є сформований єдиний комплекс інформаційно-комп’ютерних систем у межах групи підприємств, який підтримує єдиний формат інформаційних ресурсів та підсумкових звітів. Відповідно, розроблені форми спеціальних внутрішніх звітів дозволяють спростити процес консолідації звітності зі збереженням належного рівня суттєвості й достовірності звітності.


Висновки

В умовах ринку власники підприємства зацікавлені в результатах його діяльності, оскільки вклали в нього свій капітал. Підприємство вимушене приймати такі рішення, які б забезпечили йому перемогу в конкурентній боротьбі і необхідній фінансовий результат.

В результаті такої діяльності у підприємства виникає потреба у наявності суттєвої та повної інформації для прийняття управлінських рішень та оцінки їх результатів. Така інформація міститься у чотирьох формах фінансової звітності та у її примітках, які були розглянуті у даній роботі.

Отже, для прийняття вигідних економічних рішень, а також для ефективного управління фінансами, підприємство повинно складати усі форми фінансової звітності, які дають змогу оцінити, проаналізувати фінансовий стан підприємства, результати його діяльності та рух грошових коштів за звітний період, та на основі цих даних планувати фінансову політику підприємства на майбутнє, та здійснювати управління фінансами підприємства так, щоб отримати більший прибуток, ніж був за звітний період.


Література

  1.  Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16. 07. 1999 р. № 996.
  2.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності”, затверджене наказом Міністерства  фінансів України від 31. 03. 1999 р. № 87.
  3.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 „Баланс”, затверджене наказом Міністерства  фінансів України від 31. 03. 1999 р. № 87.
  4.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 „Звіт про фінансові результати”, затверджене наказом Міністерства  фінансів України від 31. 03. 1999 р. № 87.
  5.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 „Звіт про рух грошових коштів”, затверджене наказом Міністерства  фінансів України від 31. 03. 1999 р. № 87.
  6.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 „Звіт про власний капітал”, затверджене наказом Міністерства  фінансів України від 31. 03. 1999 р. № 87.
  7.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 „Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах”, затверджене наказом Міністерства  фінансів України від 31. 03. 1999 р. № 87.
  8.  Бутинець Т.А., Чижевські Л.В., Береза С.Л. Бухгалтерський облік. Навчальний посібник для студентів. // За ред. Ф.Ф. Бутинця. Житомир: ЖІТІ, 2005. – 627 с.
  9.  Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку: 2007: Навчальний посібник // За ред. М.В.Кужельного. – К.: А.С.К., 2007. – 272 с.
  10.  Сопко В. Бухгалтерський облік. Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2000. – 578 с.
  11.  Ткаченко Н.М. Бухгалтерський облік на підприємствах з різними формами власності. Навч. посібник. – К.: А.С.К., 2007. – 512 с.
  12.  Фінансова звітність за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Практичний посібник. – К.: Лібра, 2007. – 336 с.
  13.  Учебно-практическое пособие «Курсом реформ – учет 2000». – Днепропетровск: ООО «Баланс-клуб», 2006. – 336 с.
  14.  Финансовый менеджмент: теория и практика. Учебник // Под ред. Е.С. Стояновой. – М. – 2005. – 574 с.
  15.  Финансовый менеджмент: учебник для вузов // Г.Б.Поляк, И.А.Анодис, Т.А.Краева и др., под ред. Г.Б.Поляка. – М.: Финансы ЮНИТИ, 2008. – 518 с.

2




1. Истории Беларуси
2. Решение прикладных задач численными методами
3. Все житие мое срамно изжих Господи со блудницами окаянный якоже блудный умилением зову- Отче Небесный со.html
4. динамічна зміна параметрів
5. Труд быть человеком
6. руке человеке который помимо всего прочего смог бы привнести в развитие страны чтото новое
7. В ожидании варваров Джозеф Максвелл Кутзее В ожидании варваров OCR unknown http---www
8. Утверждаю Зам
9. Курсовая работа- Технология производства сушеных овощей и особенности производства сушеных белых кореньев
10. ~qr~bmdn yerim~ ke~~c~k ~mio~lulr~m~n v~ dig~r v~r~s~l~rimin m~sl~kimi l~yq~tl~ dvm etdirm~y~c~yind~n qorxurm

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе