Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
26
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА
БУЧИН МИКОЛА АНТОНОВИЧ
УДК 324:342.843.6/7:316.472.47](477)
РЕСУРСИ ВИБОРЧОЇ КАМПАНІЇ ТА
ОСОБЛИВОСТІ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ В УКРАЇНІ
Спеціальність 23.00.02 –політичні інститути та процеси
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук
Львів –
Дисертацією є рукопис
Робота виконана на кафедрі політології Інституту гуманітарних та соціальних наук Національного університету „Львівська політехніка”.
Науковий керівник доктор історичних наук, професор
Гетьманчук Микола Петрович
завідувач кафедри політології
Національного університету
„Львівська політехніка”
Офіційні опоненти доктор політичних наук, професор
Наумкіна Світлана Михайлівна,
завідувач кафедри політичних наук
Південноукраїнського державного
педагогічного університету
імені К.Д.Ушинського
кандидат філософських наук
Рутар Степан Михайлович,
доцент кафедри історії та політології
Львівської комерційної академії.
Провідна установа Дніпропетровський національний університет МОН України
Захист відбудеться 19 квітня 2007 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої Вченої ради Д 35.051.17 Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Університетська, 1., ауд. 301.
Із дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 5.
Автореферат розіслано 14 березня 2007 р.
Учений секретар спеціалізованої Вченої ради О.Б.Шурко
кандидат політичних наук, доцент
І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Останнє десятиліття ХХ ст. ввійшло в історію завдяки глибоким геополітичними змінам, які визначили належне місце України в Європі та світі. Незалежність України, як зазначає відомий американський політолог З.Бжезінський, стала подією великого міжнародного значення.
В умовах радянського тоталітарного режиму проведення вільних, чесних, змагальних, демократичних виборів перетворювалося виключно у формальну процедуру. Відсутність будь-якої конкуренції, наявність одного кандидата –представника компартійної номенклатури, призводили до того, що на виборах відбувався акт волевиявлення громадян, проте без реального вибору. Новоявлені більшовицькі вожді в Радянському Союзі маніпулювали свідомістю та поведінкою людей у безпрецедентних масштабах. Зосередивши у своїх руках монополію влади, нехтуючи задекларованими правовими нормами, вони організовували масове насильство, яке тотально заступало право.
Проведення виборчих кампаній, виборчої боротьби за цих умов втрачало свій реальний зміст. Для перемоги на таких виборах досить було мати підтримку комуністичної влади. Вміння ж професійно організовувати виборчу кампанію, використовувати наявні у суб'єкта виборчого процесу ресурси було непотрібним. Усе це робило зайвим вивчення такого елементу демократичного виборчого процесу, як ресурси виборчої кампанії.
Українська держава в умовах незалежності почала розбудову демократичного політичного режиму, одним з основних елементів якого є наявність вільних, чесних, змагальних виборів. Сьогодні мобілізація і ефективне використання всіх наявних у суб'єкта виборчого процесу ресурсів виступає необхідною умовою проведення демократичних виборів та досягнення перемоги. Відповідно до цього, виникає необхідність дослідження даного явища вітчизняною політичною наукою.
Вивчення ресурсів виборчої кампанії з об’єктивних причин розпочалося нещодавно, тому ця проблема у працях українських науковців детально не досліджувалася. Досі відсутні комплексні дослідження такого невід’ємного елементу демократичного виборчого процесу, як ресурси виборчої кампанії. Особливо актуальним залишається вивчення такого недемократичного явища сучасного політичного життя нашої держави, як адміністративний ресурс. Виборча практика в Україні засвідчує його помітний вплив на проведення виборчих кампаній. Водночас слід зазначити, що висвітлення цієї проблеми має переважно публіцистичний характер.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з науковою тематикою кафедри політології Національного університету „Львівська політехніка” в рамках комплексної теми „Виборчий процес та виборчі системи”, а також згідно з тематикою грантів „Адміністративний ресурс у виборчій кампанії і способи його нейтралізації”, „Забезпечення усвідомленого вибору та вільного волевиявлення під час виборів-2006 на місцевому рівні”, які розробляє Центр політичних досліджень Львівського національного університету імені Івана Франка.
Мета роботи –з’ясувати місце і роль ресурсів виборчої кампанії під час виборів в Україні. Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
Об’єкт дисертаційного дослідження –виборча кампанія.
Предмет дисертаційного дослідження –ресурси виборчої кампанії та особливості їх застосування під час виборів в Україні.
Методологічною основою дисертаційного дослідження стали загальнонаукові методи –системний, історичний та порівняльний. Зокрема, в дисертаційній роботі виборча кампанія розглядалася як цілісна система, де для отримання перемоги необхідне комплексне використання всіх наявних ресурсів. Історичний метод дав змогу дослідити витоки та особливості застосування адміністративного ресурсу під час виборів в Україні. Для виявлення особливостей використання адміністративного ресурсу під час різних виборчих кампаній в нашій державі використовувався порівняльний метод.
Реалізація поставлених у дисертаційній роботі завдань зумовила використання таких логічних методів, як аналіз і синтез; індукція та дедукція; конкретизація та абстрагування. Крім того, використовувалися такі емпіричні методи, як моніторинг засобів масової інформації з приводу застосування адміністративного ресурсу під час виборчих кампаній 2004–рр. в Україні та контент-аналіз ЗМІ щодо використання адміністративного ресурсу під час виборчих кампаній у незалежній Україні до 2004 р. Вибір методів дав змогу комплексно охарактеризувати об’єкт та предмет дослідження, з’ясувати зміст та функції широкого кола політологічних проблем.
Наукова новизна роботи визначається тим, що в ній на основі комплексного політологічного дослідження ресурсів виборчої кампанії вироблена певна сукупність положень, що містять в собі наукову новизну, а саме:
Теоретичне значення отриманих результатів полягає в тому, що матеріали дисертаційного дослідження сприятимуть кращому розумінню такого елементу виборчого процесу, як ресурси виборчої кампанії, допоможуть з’ясувати суть та особливості такої складової сучасного політичного життя України, як адміністративний ресурс. Вони можуть стати теоретичною базою для подальших досліджень виборчого процесу, правити за основу вироблення механізмів мінімізації владного впливу на хід виборів.
Теоретичні висновки та узагальнення роботи можуть бути використані для фундаментальних досліджень у вітчизняній політичній науці, у процесі читання лекцій з політології, соціології, Паблік рілейшнз, у спецкурсах з виборчого процесу та виборчих систем, при написанні монографій, підручників та навчальних посібників.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що основні положення, теоретичні висновки, узагальнення дисертаційної роботи, визначені концептуальні підходи можуть бути використані в українській виборчій практиці для правильної побудови суб'єктами виборчого процесу своєї виборчої кампанії.
Вивчення такого недемократичного явища сучасного виборчого процесу в Україні, як адміністративний ресурс дасть змогу вдосконалити українське виборче законодавство. Розроблені практичні рекомендації щодо нейтралізації адміністративного ресурсу дозволять боротися з цим недемократичним явищем, мінімізувати його вплив на хід виборчих кампаній. Виявлені на прикладі виборчих кампаній в Україні різноманітні форми прояву адміністративного ресурсу дадуть можливість уникнути повторного їх застосування.
Основні результати дисертаційного дослідження апробовані на міжнародних та регіональних наукових конференціях: „Трансформація політичної системи України та Польщі в умовах європейської інтеграції (Львів, листопад 2003 р.); „Проблеми та перспективи викладання політології у вищій школі” (Львів, листопад 2004 р.); „Політичний процес в Україні у 2004 році: регіональні аспекти” (Львів, лютий 2005 р.); „Україна після президентських виборів: становлення демократії та розвиток громадянського суспільства” (Львів, вересень 2005 р.); „Україна на рубежі 21 ст.: суспільно-політичні трансформації та геополітичні виклики сучасності” (Львів, жовтень 2005 р.); „Вибори-2006 в контексті розвитку суспільно-політичних процесів в Україні” (Тернопіль, листопад 2005 р.); „Шлях України: колізії новітнього поступу” (Тернопіль, січень 2006 р.); „Проблеми та перспективи викладання політології у вищій школі” (Львів, травень 2006 р.); „Дотримання демократичних стандартів виборчого процесу в Україні у 2006 р.” (Львів, травень 2006 р.); „Формування представницьких органів влади як результат парламентських виборів 2006 р.” (Львів, червень 2006 р.) та ін. Результати дослідження обговорювалися на наукових семінарах кафедри політології Національного університету „Львівська політехніка”.
Публікації за темою дисертації. Результати дисертаційного дослідження викладено у 16 публікаціях –наукових статтях, вміщених у фахових виданнях, 9 тезах конференцій, 1 навчальному посібнику (у співавторстві), 1 аналітичному звіті.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків, списку використаних джерел і бібліографії (199 позицій). Обсяг основної частини роботи становить 178 сторінок.
ІІ. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, проаналізовано стан дослідження наукової проблеми, сформульовано мету, основні завдання, визначено об’єкт, предмет, методологічну основу дослідження, розкрито наукову новизну дисертації, теоретичне і практичне значення основних положень і узагальнень, наведено дані про апробацію отриманих результатів.
У першому розділі „Ресурси виборчої кампанії як елемент виборчого процесу” розкривається зміст ресурсів виборчої кампанії, здійснюється їх класифікація, аналізуються основні стратегії та моделі використання, розглядається оптимальне застосування кожного ресурсу як необхідна умова перемоги на виборах.
У першому підрозділі „Стан вивченості проблеми використання ресурсів виборчої кампанії під час виборів” з’ясовується ступінь наукової розробки дисертаційного дослідження та його джерельна база. Наголошується на тому, що в умовах радянського тоталітарного політичного режиму інститут демократичних виборів в Україні був відсутній, тому об’єктивної потреби у дослідженні ресурсів виборчої кампанії як елементу виборчого процесу не було. Наукові дослідження у даному напрямі розпочалися лише з розпадом Радянського Союзу. Ще менш досліджений адміністративний ресурс, який в Україні почали вивчати лише після президентських виборів 1999 р. Усе це залишає значний простір для наукового дослідження ресурсів виборчої кампанії.
Усі джерела та наукова література дослідження умовно поділені дисертантом на чотири групи:
Підсумовуючи огляд джерельної бази, дисертант доходить висновку, що дослідження задекларованої в дисертаційній роботі проблеми з об’єктивних причин не знайшло належного висвітлення у вітчизняній політичній науці. Констатується, що питання ресурсів виборчої кампанії значною мірою вивчене, разом з тим проблема адміністративного ресурсу все ж потребує подальшого дослідження. Крім того, на думку автора, аналіз джерельної бази дисертації засвідчує, що рівень висвітлення виборчої проблематики в українській політичній науці ще певною мірою відстає від рівня вивченості даного питання в Російській Федерації. Огляд джерельної бази також показує, що такі аспекти проблеми, як комплексна класифікація ресурсів виборчої кампанії, з’ясування суті та особливостей адміністративного ресурсу, правових аспектів його застосування та історії використання адміністративного ресурсу під час виборчих кампаній в Україні вимагає більш глибокого дослідження.
У другому підрозділі „Поняття, класифікація та особливості використання ресурсів виборчої кампанії” розкривається зміст ресурсів виборчої кампанії, дається їх класифікація, аналізуються основні моделі та стратегії використання ресурсів виборчої кампанії.
Автор виділяє два види ресурсів виборчої кампанії: базові та похідні. Базові ресурси –це ті, які неодмінно мають бути присутніми для забезпечення перемоги на виборах. Без них виборча кампанія, як правило, втрачає зміст. Вони є основою для появи похідних ресурсів. До базових ресурсів виборчої кампанії дисертант відносить самого кандидата, його команду, час та фінанси. Похідні ресурси виборчої кампанії, в свою чергу, з’являються у виборчій кампанії завдяки залученню базових ресурсів. Їх присутність та кількість залежать від наявності базових ресурсів. Застосування похідних ресурсів виборчої кампанії є бажаним для суб’єкта виборчого процесу, однак не обов’язковим. Виборча кампанія часто проходить і без залучення похідних ресурсів виборчої кампанії. До похідних ресурсів, на думку автора, необхідно віднести інформаційний, технологічний, організаційний, елітний та адміністративний ресурси.
Як вважає автор, умовою перемоги на виборах виступає не так кількість наявних ресурсів виборчої кампанії, як правильне вміння їх використання (вміння правильно побудувати стратегію і тактику виборчої кампанії). Тому значну увагу приділено аналізу таких основних стратегій розподілу ресурсів, як крейсерська, лідерська, гребенева, стратегія великої події та стратегія швидкого фіналу. Ефективність тієї чи іншої стратегії залежить від багатьох факторів: стартової позиції суб'єкта виборчого процесу; наявності ресурсів виборчої кампанії та вміння їх використовувати; присутності кваліфікованої команди; специфіки округу та ін. Тому при схожих умовах досить часто одна й та ж стратегія дає різні результати. Найефективнішим, на думку дисертанта, є поєднання кількох стратегій, що дає змогу використати переваги кожної з них та компенсувати їх недоліки, а отже, отримати більше шансів для перемоги на виборах.
Значне місце у дослідженні відводиться, зокрема, аналізу таких основних моделей виборчої кампанії, як ринкова, адміністративно-командна, іміджева, організаційно-партійна, неструктурована, кримінальна, комплексна та модель компроматів. Автор доходить висновку, що перемагає на виборах не та чи інша модель, а люди, які вміють пропонувати привабливі для виборця ідеї, чітко ставити цілі і добиватися їх, мобілізуючи для цього всі наявні ресурси.
У третьому підрозділі „Базові ресурси виборчої кампанії” здійснюється детальний аналіз таких базових ресурсів, як кандидат, команда, час та фінанси, робиться спроба дослідити умови ефективного використання кожного з ресурсів для забезпечення успіху на виборах.
Автор доводить, що без участі кандидата у виборчих перегонах кампанія приречена на провал. Щоб отримати успіх, кандидат має володіти волею до перемоги, прагнути досягти її за будь-яку ціну. Дисертант виділяє декілька універсальних принципів, які має враховувати кандидат, що прагне добитися успіху на виборах: кандидат перебуває у центрі всієї виборчої кампанії, несе всю відповідальність за неї; кандидат –хороший оратор, робить все для того, аби його висловлювання цитувала преса; кандидат –джерело доброзичливості; кандидат завжди лідер в очах виборців; кандидат чітко дотримується графіка виборчої кампанії; кандидат відіграє основну роль у зборі фінансових засобів для ведення виборчої кампанії; кандидат довіряє людині чи людям, яким він делегує частину своїх повноважень; кандидат володіє інформацією про хід виборчої кампанії в цілому, проте ніколи не втручається у деталі; кандидат чітко уявляє, чому він балотується на виборну посаду і що може зробити у разі обрання; підтримка кандидата з боку сім’ї. Дотримання наведених вище принципів дає кандидатові набагато більше шансів для досягнення успіху. Проте, враховуючи особливості кандидата, його команди, округу та ін., ті чи інші принципи у різних виборчих кампаніях відіграють різну роль. Тому лише комплексне дотримання даних правил дає максимально позитивний результат.
Лише з професійною командою можна досягти успіху на виборах. Наголошується на важливості ретельного підбору команди та чіткого розподілу ролей та функцій між членами команди. Виділено такі необхідні умови ефективного функціонування команди, як наявність мотивації у її учасників, якісна комунікація, згуртованість, злагоджена взаємодія між командою та кандидатом. На основі аналізу матеріалів, що стосуються дослідження, дисертант виділяє такі головні посади, що необхідні для ефективного ведення виборчої кампанії: менеджер; керівник штабу; комітет підтримки; голова комітету підтримки; керівний комітет; організаційний директор; комерційний директор; бухгалтер; юридичний консультант; прес-секретар; диспетчер та ін.
Значну увагу приділено фінансуванню виборчої кампанії як одній з ключових задач, які стоять перед командою. Важливість фінансів у виборчій кампанії пояснюється тим, що вони дають змогу частково компенсувати брак інших ресурсів. У роботі розглядаються мета, джерела та види збору коштів для ведення виборчих кампаній. Наголошується на важливості складання детального бюджету як умови якісного використання коштів виборчого фонду. Підкреслюється той факт, що поняття фінансів не обмежується їх загальною кількістю. Дуже важливими показниками є час і точність їх надходження, а також передбачуваність кількості фінансів.
Часовий ресурс є одним із найважливіших ресурсів виборчої кампанії. Його унікальність в тому, що він має непоповнюваний характер. Автор наголошує, що важливою умовою правильного розподілу часу є складання графіка диспетчером. Графік допомагає отримати загальну картину виборчої кампанії та ефективно розподілити свої ресурси, реалістично оцінити свої можливості. Він є найважливішим індикатором контролю за перебігом і результативністю кампанії, основним показником необхідності внесення корекцій в план.
Використання базових ресурсів виборчої кампанії виступає необхідною умовою перемоги на виборах. Суб'єкт виборчого процесу без їх наявності має мінімальні шанси на успіх.
У четвертому підрозділі „Похідні ресурси виборчої кампанії” акцент робиться на дослідженні таких ресурсів, як інформаційний, технологічний, організаційний та елітний.
Під інформаційним ресурсом автор розуміє як наявність інформації про виборчий округ, виборців, суперників, отриманої шляхом виборчих досліджень, так і рівень доступу кандидата до ЗМІ, змогу здійснювати на них вплив. У дисертації наголошується на важливості доступу кандидата до ЗМІ, розробляються практичні рекомендації щодо ефективних принципів співпраці зі ЗМІ як необхідної умови формування позитивного іміджу кандидата.
В наш час дуже важливу роль для перемоги кандидата на виборах відіграє вміння його команди використовувати найрізноманітніші виборчі технології. Чим більше виборчих технологій в арсеналі кандидата, тим реальніші його шанси перемогти на виборах. Тому значну увагу в дисертації приділено розкриттю поняття виборчих технологій, їх класифікації. Здійснивши поділ виборчих технологій на „брудні”, „чисті” і „сірі”, автор значну увагу приділяє виробленню практичних методів нейтралізації негативних наслідків використання „брудних” виборчих технологій під час виборів.
Також наголошується на важливій ролі організаційного (наявність підтримки з боку політичних партій та різноманітних організацій) та елітного (підтримка з боку еліти округу) ресурсів для забезпечення перемоги на виборах. Це пояснюється тим, що зазначені ресурси можуть бути для кандидата джерелом інших ресурсів виборчої кампанії. Підсумовуючи, дисертант зазначає, що наявність похідних ресурсів є необов’язковою, проте бажаною умовою досягнення успіху на виборах.
Другий розділ „Адміністративний ресурс як явище виборчого процесу в Україні” присвячений дослідженню такої складової сучасного політичного життя України, як адміністративний ресурс, його класифікації та розробці методів нейтралізації адміністративного впливу на хід виборів.
У першому підрозділі „Поняття та особливості адміністративного ресурсу” на основі аналізу різноманітних підходів до розуміння адміністративного ресурсу з’ясовується його суть, сприятливі умови використання та суб’єкти адміністративного ресурсу. На думку автора адміністративний ресурс –це наявність у суб’єкта виборчого процесу внаслідок його приналежності до влади, додаткових ресурсів, які дають йому змогу здійснювати законний чи незаконний вплив на виборчий процес та волевиявлення виборців з метою досягнення особистих чи групових цілей.
Дисертант аргументовано доводить, що адміністративний ресурс є характерний лише для недемократичних країн (або ж частково демократичних країн), досліджує кореляцію даного явища з типом виборчих систем та рівнем розвитку ЗМІ. Значне місце у підрозділі відведено аналізові політичних наслідків використання адміністративного ресурсу.
У другому підрозділі „Типологія адміністративного ресурсу” здійснено комплексну класифікацію адміністративного ресурсу на основі аналізу різноманітних критеріїв поділу цього феномену, продемонстровано переваги й недоліки кожного підходу до типології адміністративного ресурсу. Дисертант виділяє три основні види адміністративного ресурсу: прямий адміністративний тиск на виборців, порушення органами державної влади виборчого законодавства; тиск на конкурентів та тих, хто їх підтримує; використання адміністративного ресурсу для ефективної побудови кандидатом від влади чи провладною партією власної виборчої кампанії. У межах кожного виду адміністративного ресурсу виділено різноманітні форми прояву владного тиску, що дає змогу зрозуміти реальні можливості його впливу на вибори в Україні.
Третій підрозділ „Способи нейтралізації адміністративного ресурсу” містить розробку ефективних шляхів нейтралізації владного впливу на хід виборів в Україні. Проаналізувавши якісні характеристики адміністративного ресурсу, автор доходить висновку про необхідність боротьби з даним явищем як умовою побудови демократії в нашій державі. Основний акцент робиться на нейтралізації адміністративного ресурсу в демократичній площині. Виділено такі способи мінімізації адміністративного впливу: побудова опозиційним суб'єктом виборчого процесу кампанії на основі критики влади; вдосконалення виборчого законодавства; проведення виборів за пропорційною виборчою системою; побудова розвинутого громадянського суспільства; боротьба з адміністративним ресурсом за допомогою креативних дій, мобільності у прийнятті рішень; залучення до роботи виборчих комісій спостерігачів від громадських організацій, міжнародних спостерігачів, представників незалежних ЗМІ; активна протидія політичних партій (блоків) та кандидатів використанню адміністративного ресурсу; розвиток незалежних, незаангажованих ЗМІ та свободи слова; контроль за фінансами під час виборів; освітньо-наукова діяльність, спрямована на формування високого рівня політичної культури населення тощо.
У четвертому підрозділі „Правові аспекти використання адміністративного ресурсу в Україні” аналізуються правові аспекти застосування різноманітних форм прояву адміністративного ресурсу в Україні. На думку автора, хоч у більшості випадків використання адміністративного ресурсу приховує порушення законодавства України, не всі правопорушення можна вважати використанням адміністративного ресурсу. З іншого боку, не всі випадки використання адміністративного ресурсу є прямим порушенням закону. Окремі форми прояву даного явища важко назвати незаконними (в силу особливостей посадового становища представників влади), або ж вони знаходяться на межі порушення законодавства.
Автор здійснює докладний аналіз українського виборчого законодавства з 90-х років до сьогодення та відстежує еволюцію правової регламентації адміністративного ресурсу на кожному етапі виборчого процесу. Це дає змогу дійти висновку, що чинне виборче законодавство України, яке регулює парламентські вибори, на даний момент є достатньо дієвим механізмом нейтралізації адміністративного ресурсу і, за окремими винятками, сприяє проведенню демократичних виборів. Водночас чинне законодавство, яке регламентує процедуру виборів Президента України, потребує значного вдосконалення і на практиці довело свою неспроможність запобігти застосуванню адміністративного ресурсу під час виборів. Констатується, що самий лише факт вдосконалення законодавства не виключає повністю проявів використання під час виборів адміністративного ресурсу. Тому досконалість правового поля повинна ефективно поєднуватися з іншими способами нейтралізації владного впливу на перебіг виборів.
У третьому розділі „Використання адміністративного ресурсу під час виборчих кампаній в Україні” здійснено спробу аналізу особливостей еволюції адміністративного ресурсу під час виборчих кампаній в Україні. Автор доводить: хоча словосполучення „адміністративний ресурс” уперше з'явилося в Україні нещодавно –під час президентської виборчої кампанії 1999 р. та Всеукраїнського референдуму 16 квітня 2000 р., саме явище має глибокі корені і виникло ще за умов радянської командно-адміністративної системи.
Дисертант розглядає вибори в Україні як постійний процес нарощення впливу адміністративного ресурсу. Якщо перші виборчі кампанії в незалежній Україні характеризувалися незначним впливом владного фактора на результати волевиявлення громадян, то згодом адміністративний ресурс став визначальним чинником українських виборів. Вершиною використання адміністративного ресурсу стала президентська виборча кампанія 2004 р. В цей період існування тотального адміністративного ресурсу лише масовий протестний рух громадян виявився єдиним дієвим нейтралізатором владного тиску. Після президентських виборів 2004 р. спостерігається тенденція до зниження впливу адміністративного ресурсу на хід виборів. Однак на місцевих виборах адміністративний ресурс ще продовжує відігравати вагому роль.
У Висновках узагальнено результати дисертаційного дослідження, викладено основні положення, що виносяться на захист. До найбільш важливих результатів дисертації можна віднести такі:
2. Здійснено класифікацію ресурсів виборчої кампанії на дві групи: базові (кандидат, команда, фінанси та час) і похідні (інформаційний, технологічний, організаційний, елітний та адміністративний).
3. З’ясовано особливості оптимального використання кожного з ресурсів під час виборчих перегонів як необхідної умови успіху на виборах.
. На основі аналізу основних підходів до розуміння суті адміністративного ресурсу дано його власне трактування, досліджено основні характеристики адміністративного ресурсу та умови, необхідні для його використання. Адміністративний ресурс –це наявність у суб’єкта виборчого процесу у силу його приналежності до влади, додаткових ресурсів, які дозволяють йому здійснювати законний чи незаконний вплив на виборчий процес і волевиявлення виборців з метою досягнення особистих чи групових цілей. Доведено, що адміністративний ресурс притаманний лише для недемократичних (або ж частково демократичних) держав, які стоять на шляху переходу від недемократичного політичного режиму до демократії, і є одним із головних чинників, які перешкоджають побудові демократії в цих країнах.
. Розкрито основні суб’єкти адміністративного ресурсу в Україні, до яких, на нашу думку, відносять: Президента України, Секретаріат Президента України; Кабінет Міністрів України; центральні та місцеві органи виконавчої влади; органи місцевого самоврядування; силові структури; органи судової влади. Доведено, що використанню адміністративного ресурсу сприяє наявність мажоритарної виборчої системи та низький рівень розвитку ЗМІ.
6. Виявлено основні політичні наслідки використання адміністративного ресурсу під час виборів: створення міфу про всесильність адміністративного ресурсу, що призводить до суспільної апатії; порушення законодавства, формування культури правового нігілізму; потрапляння суб'єктів виборчого процесу у нерівні умови під час виборів; неврахування інтересів значної частини суспільства, відчуження і маргіналізація багатьох громадян; зниження іміджу держави на міжнародній арені; використання коштів державного бюджету для ведення власної виборчої кампанії, що призводить до падіння життєвого рівня населення; зниження конкуренції, виникнення політичного та економічного монополізму та ін.
. Доведено, що адміністративний ресурс є антидемократичним явищем, яке негативно впливає на процес формування демократичних цінностей, нівелює поняття вільних, чесних, змагальних виборів, сприяє появі у державі авторитарних тенденцій, несе в собі загрозу демократії. Тому завданням українського суспільства є нейтралізація впливу адміністративного ресурсу на хід виборів, вироблення ефективних протидій даному явищу у демократичній площині.
. Розроблено та запропоновано основні способи нейтралізації адміністративного ресурсу: побудова виборчої кампанії на основі критики влади; вдосконалення законодавства; проведення виборів на основі пропорційної виборчої системи; побудова розвинутого громадянського суспільства; креативність дій та мобільність у прийнятті рішень; участь у роботі виборчих комісій міжнародних спостерігачів та спостерігачів від громадських організацій; розвиток незалежних та незаангажованих ЗМІ; освітня діяльність, спрямована на формування високого рівня політичної культури громадян і представників влади; контроль за фінансуванням виборчих кампаній;
. Комплексно вивчено основні підходи до класифікації адміністративного ресурсу. Виділено три основні його види, кожен з яких містить різноманітні форми прояву цього явища: прямий адміністративний тиск на виборців, порушення владою виборчого законодавства; адміністративний тиск на опонентів та тих, хто їх підтримує; використання адміністративного ресурсу для ефективної побудови власної виборчої кампанії. Якщо перші два різновиди адміністративного ресурсу є виключно протизаконними і часто малоефективними, оскільки можуть призвести до протилежних результатів, то третій спосіб використання адміністративного ресурсу перебуває на межі порушення закону і є найбільш ефективним.
10. Розглянуто правові аспекти використання адміністративного ресурсу під час виборчих кампаній в Україні. На основі дослідження українського виборчого законодавства з’ясовано, що правова регламентація парламентських виборів в Україні на даний момент є доволі дієвим механізмом нейтралізації адміністративного ресурсу і, за окремими винятками, сприяє проведенню демократичних виборів. Водночас чинне законодавство, яке регулює процедуру виборів Президента України, потребує значного вдосконалення, оскільки на практиці довело свою неспроможність запобігти застосуванню адміністративного ресурсу під час виборів. Акцентується увага на тому, що вдосконалення законодавства не передбачає повної нейтралізації адміністративного ресурсу, воно повинно комплексно поєднуватися з іншими способами нейтралізації владного впливу.
. Простежено еволюцію використання адміністративного ресурсу під час виборчих кампаній в Україні. Доведено, що дане явище випливає ще з командно-адміністративної системи радянської доби. З’ясовано, що із здобуттям незалежності виборчий процес в Україні визначався усе більшим впливом адміністративного ресурсу на виборчий процес. Вершиною використання адміністративного ресурсу стали президентські вибори 2004 р., під час яких в Україні існував тотальний адміністративний ресурс, протидіяти якому зміг лише масовий протестний рух. Парламентські ж вибори 2006 р. дають усі підстави сподіватися, що вплив адміністративного ресурсу на хід виборів на загальнодержавному рівні неухильно зменшуватиметься. На рівні місцевих виборів вплив владного чинника на процес волевиявлення громадян ще тривалий час залишатиметься відчутним.
. Підкреслено, що потужне використання адміністративного ресурсу на підтримку провладного кандидата В.Януковича зовсім не означає, що він був головним суб’єктом адміністративного тиску: основними розпорядниками адміністративного ресурсу під час президентських виборів 2004 р. в Україні стали Президент Л.Кучма та глава Адміністрації президента В.Медведчук, які, надавши перевагу В.Януковичу, підтримували його всіма можливими засобами.
Отримані результати дисертаційного дослідження є актуальними, оскільки їх використання дасть змогу збільшити рівень демократичності виборчих кампаній в Україні, мінімізувати вплив адміністративного ресурсу на хід виборів, тим самим сприяючи побудові в Україні демократичного політичного режиму.
Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях:
АНОТАЦІЯ
Бучин М.А. Ресурси виборчої кампанії та особливості їх використання в Україні. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 –політичні інститути та процеси. –Львівський національний університет імені Івана Франка. –Львів, 2007.
У дисертації здійснено комплексний аналіз ресурсів виборчої кампанії як невід’ємного елементу сучасного виборчого процесу. Обґрунтовано тезу про визначальну роль стратегії і тактики використання ресурсів виборчої кампанії у забезпеченні перемоги на виборах. Проаналізовано основні моделі та стратегії використання ресурсів виборчої кампанії.
Значну увагу приділено дослідженню такого недемократичного явища виборчої практики України, як адміністративний ресурс. У роботі розкрито його суть та особливості, здійснено комплексну типологію адміністративного ресурсу, з’ясовано основні політичні наслідки його застосування під час виборів. Дисертація також містить практичні рекомендації щодо нейтралізації адміністративного ресурсу.
Вагоме місце в роботі займає аналіз правових аспектів використання адміністративного ресурсу. Також простежується еволюція використання адміністративних важелів впливу під час виборчих кампаній в Україні.
Ключові слова: ресурси виборчої кампанії, стратегія і тактика виборчої кампанії, адміністративний ресурс, моделі виборчої кампанії, адміністративний тиск, зловживання службовим становищем.
АННОТАЦИЯ
Бучин Н.А. Ресурсы избирательной кампании и особенности их использования в Украине. –Рукопись.
Диссертация на соискание учёной степени кандидата политических наук по специальности 23.00.02 –политические институты и процессы. –Львовский национальный университет имени Ивана Франко. –Львов, 2007.
На основании анализа источников и литературы по данной проблематике доказано, что по объективным причинам исследование ресурсов избирательной кампании началось только с приобретением Украиной независимости. Особенно малоисследованным является такой феномен избирательной практики современной Украины, как административный ресурс.
Комплексно исследован такой элемент современного демократического политического процесса, как ресурсы избирательной кампании. Избирательная кампания в диссертации рассматривается как целостная система, где для победы необходимо комплексное использование всех имеющихся у субъекта избирательного процесса ресурсов. Подчеркнуто, что для завоевания успеха на выборах важно не столько количество ресурсов, сколько умение их профессионально использовать (умение правильно построить и реализовать стратегию и тактику избирательной кампании). Также проанализированы основные модели и стратегии проведения избирательных кампаний.
Классификация ресурсов избирательной кампании осуществлена на две группы: базовые (кандидат, команда, финансы и время) и производные (информационный, организационный, технологический, элитный и административный). Рассмотрены схемы оптимального использования каждого ресурса как необходимого условия победы на выборах.
Значительное внимание уделено такому недемократическому элементу политической практики Украины, как административный ресурс. На основании анализа разных подходов к пониманию административного ресурса раскрыта его сущность, проанализированы основные условия, способствующие использованию данного феномена.
Осуществлена комплексная классификация административного ресурса по различным критериям, в результате чего выделены три его вида: прямое административное давление на избирателей, нарушение избирательного законодательства; административное давление на оппонентов и поддерживающие их политические силы; использование административного ресурса для эффективного построения собственной избирательной кампании. Это позволило выделить множество форм проявления административного ресурса, используемых на практике проведения избирательных кампаний в Украине, показать реальные масштабы влияния административного фактора на ход и результаты выборов.
В диссертации также исследованы основные политические следствия использования административных рычагов влияния, акцентируется внимание на разработке основных способов нейтрализации административного ресурса в демократической плоскости. Значительное внимание уделено анализу правовых аспектов использования административного ресурса в ходе выборов в Украине. Это позволило увидеть основные погрешности избирательного законодательства на каждом этапе избирательного процесса, проследить роль законодательного регулирования выборов в нейтрализации административного ресурса. Также разработаны практические рекомендации по усовершенствованию украинского избирательного законодательства как необходимого условия минимизации влияния властного фактора на результаты выборов.
На основании анализа избирательных кампаний прослежена эволюция административного ресурса в Украине, исследуется влияние данного явления на ход избирательного процесса в нашей стране. Подчеркивается, что использование административного ресурса во время избирательных кампаний искажает реальные результаты выборов, ведет к нарушениям избирательных прав и свобод граждан, кроет в себе угрозу демократии. Поэтому задание украинского общества –вести борьбу с властным давлением, минимизировать его влияние на ход выборов, что положительно повлияет на строительство в нашей стране демократического политического режима.
Ключевые слова: ресурсы избирательной кампании, стратегия и тактика избирательной кампании, административный ресурс, модели избирательной кампании, административное давление, злоупотребление служебным положением.
ANNOTATON
Buchyn M.A. Resources of an Electoral Campaign and Peculiarities of their Using in Ukraine. –Manuscript.
A thesis for the Scholarly Degree of Candidate of Political Sciences in speciality 23.00.02 –Political Institutions and Processes. –Ivan Franko National University of L’viv. –L’viv, 2007.
The dissertation deals with a complex analysis of the resources of electoral campaign as integral elements of modern electoral process. The thesis about the leading role of strategy and tactics of the usage of the resources of an electoral campaign as a precondition of victory at an election is substantiated. The main models and strategies of using the resources of an electoral campaign are analyzed.
Special attention has been paid to the research of such an undemocratic phenomenon of the electoral practice of Ukraine as the administrative resource. Main principles and peculiarities of this phenomenon are revealed, a complex typology of the administrative resource is made, main political results of its using at an election are elucidated in the work. This dissertation also contains some practical recommendations of neutralization of the administrative resource.
This work presents an analysis of legal aspects of using the administrative resource and shows the evolution of using the administrative lever of influence during electoral campaigns in Ukraine.
Key words: resources of an electoral campaign, strategy and tactic of an electoral campaign, administrative resource, models of an electoral campaign, administrative pressure, abuse of official status.
Підписано до друку 09.03.2007 р.
Формат 60х90 1/16. Папір офсетний.
Друк на різографі. Умовн. друк. арк. 1,5. Обл.-видав. Арк. 0,89.
Тираж 100 прим. Зам. 70151.
Поліграфічний центр
Видавництва Національного університету “Львівська політехніка”
вул. Ф.Колесси, 2, 79000, Львів