Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Академія Прикордонних військ України
імені Богдана Хмельницького
ШУМОВЕЦЬКА СВІТЛАНА ПАВЛІВНА
УДК 37.03: 82.08
ФОРМУВАННЯ МОВНОЇ КУЛЬТУРИ
ОСОБИСТОСТІ У ВІЙСЬКОВОМУ ВУЗІ
Спеціальність 20.02.02
Військова педагогіка та психологія
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук
Здобувач Шумовецька С. П.
Хмельницький - 1999
Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано в Академії Прикордонних військ України ім. Богдана Хмельницького, Державний комітет у справах охорони державного кордону України.
Науковий керівник - доктор історичних наук, доцент Сидорук Дмитро Григорович, Академія Прикордонних військ України, начальник кафедри.
Офіційні опоненти:
доктор педагогічних наук, професор Сметанський Микола Іванович, Вінницький державний педагогічний університет, завідувач кафедри;
кандидат філологічних наук, доцент Грицева Антоніна Петрівна, Технологічний університет Поділля, завідувач секції слов’янських мов Центру мовної підготовки.
Провідна установа:
Академія Збройних сил України, кафедра історії війн і військового мистецтва, Міністерство оборони України, м. Київ.
Захист відбудеться “28“ квітня 1999 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К. 70.705.02 Академії Прикордонних військ України ім. Богдана Хмельницького за адресою: 280003, м. Хмельницький - 3, вул. Шевченка, 46, зал засідань.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Академії Прикордонних військ України ім. Богдана Хмельницького (280003, м. Хмельницький - 3, вул. Шевченка, 46).
Автореферат розіслано “26“ березня 1999 року.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат педагогічних наук, доцент А. В. Галімов
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Вступ. Важливим завданням розбудови системи освіти в Україні сьогодні є забезпечення процесу відтворення інтелектуального потенціалу суспільства. Успішне виконання цього завдання можливе через створення таких умов, що повною мірою сприяли б належному становленню та розвитку творчої особистості, формуванню високого рівня її духовності та культури.
Якість освіти сьогодні визначає розвиток молодого покоління, є дієвим засобом підвищення творчої активності його представників. Велике значення при вирішенні цієї проблеми має врахування мовного фактора, опора на мовні знаки національної культури. Мовна культура є невід’ємною складовою загальної культури особистості, передумовою її успішної самореалізації у суспільстві.
Актуальність теми. Важливість дослідження питань формування мовної культури офіцерів-прикордонників зумовлена необхідністю забезпечення ефективного впливу мови на розвиток особистості, вибору оптимальних шляхів організації системи мовної освіти у військовому вузі.
Діяльність офіцера-прикордонника пов’язана з інтенсивним усним та писемним спілкуванням, передбачає широку мовленнєву практику, вимагає точного мовного вираження понять і категорій військової науки. Тому досконале знання мови має важливе значення у професійній підготовці майбутніх військових спеціалістів, є необхідною передумовою їх належного професійного та особистісного становлення.
Про необхідність дослідження питань мовної культури слухачів військового навчального закладу свідчить і невисокий рівень володіння нею випускниками загальноосвітніх закладів. Недостатність необхідних комунікативних мовленнєвих умінь звужує можливості успішної реалізації майбутніми військовими спеціалістами власних життєвих планів і намірів, спричиняє виникнення численних конфліктів, взаємного непорозуміння, неприязні, відчудження.
Питанням навчання мови у вищих закладах нефілологічного профілю до цього часу не надавалось належної уваги, тому нагальною є потреба подальшої розробки теоретичних і практичних засад навчання мови з метою забезпечення якнайповнішого розкриття особистісного потенціалу слухачів, формування їх інтелекту, розвитку повноцінних мовленнєвих здібностей у процесі розв’язання службових і життєвих проблем. Специфіка викладання української мови у військовому вузі повинна знайти відображення у компонентах системи навчання мови, змісті та презентації навчального матеріалу, виборі методів і прийомів роботи. Недостатня розробленість цих питань, необхідність забезпечення високого рівня володіння мовою слухачами військового вузу і обумовили вибір теми дисертаційного дослідження “Формування мовної культури особистості у військовому вузі”.
Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконано згідно плану науково-практичної діяльності Прикордонних військ України НДР 299-1202 І “Індивідуально-виховна робота в підрозділах ПВУ”.
Обєктом дослідження є формування мовної культури особистості.
Предметом дослідження визначено педагогічні умови формування мовної культури слухачів військового вузу.
Мета дослідження полягає у визначенні та обгрунтуванні умов формування мовної культури слухачів військового вузу.
Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що рівень мовної культури слухачів військового вузу підвищиться, якщо педагогічний вплив буде спрямовано на формування мовної свідомості слухачів, розвиток їх мовленнєвих здібностей, удосконалення комунікативних мовленнєвих умінь при вивченні навчального предмету “Ділова українська мова”.
Згідно з метою та гіпотезою дослідження визначено такі завдання дослідження:
уточнити сутність і зміст мовної культури слухачів військового вузу;
визначити показники рівнів сформованості мовної культури особистості;
обгрунтувати педагогічні умови, що забезпечують ефективність формування мовної культури слухачів ввузу;
експериментально перевірити вплив педагогічних умов на ефективність формування мовної культури слухачів ввузу;
розробити методичні рекомендації слухачам та викладачам ввузу щодо підвищення мовної культури.
Методологічну основу дослідження складають філософські, психолого-педагогічні концепції гармонійного розвитку особистості; наукові положення, які розкривають структуру особистості та закономірності її формування, взаємозв’язок свідомості індивіда та його діяльності, структуру мовленнєвої дії.
Для вирішення поставлених завдань і перевірки гіпотези дослідження було використано комплекс методів: аналіз наукових джерел з проблем культури мови; вивчення та узагальнення педагогічного досвіду та незалежних характеристик; анкетування; тестування; педагогічний експеримент, статистичні методи обробки одержаних результатів та ін.
Наукова новизна результатів дослідження. Уточнено поняття щодо сутності мовної культури особистості; удосконалено систему визначення показників рівня сформованості мовної культури особистості; розроблено та обгрунтовано педагогічні умови, що впливають на ефективність формування мовної культури слухачів військового вузу під час вивчення навчальної дисципліни “Ділова українська мова”.
Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці навчальної програми предмету “Ділова українська мова” з урахуванням специфіки військового вузу, методичного забезпечення роботи з формування мовної культури майбутніх військових спеціалістів. Результати дослідження впроваджено у навчальному процесі Академії ПВУ, Військово-інженерного інституту при Подільській державній аграрно-технічній академії, Технологічного університету Поділля.
Матеріали дослідження можуть бути використані у вищих військових навчальних закладах при організації та проведенні навчально-виховної роботи, а також у процесі підвищення військово-професійної майстерності та перепідготовки офіцерських кадрів.
Достовірність результатів та основних висновків дисертаційної роботи забезпечено опорою на фундаментальні психолого-педагогічні концепції навчання та виховання особового складу; застосуванням комплексу взаємодоповнюючих методів, що адекватні меті й завданням дослідження; кількісним та якісним аналізом матеріалу; позитивною динамікою формування мовної культури особистості під час вивчення “Ділової української мови”.
Особистий внесок здобувача. Наведені в роботі наукові матеріали та дані є самостійним внеском автора у вирішення питання, яке досліджується. У статті “Вивчення української мови в системі професійної підготовки слухачів АПВУ” внеском автора є розкриття значення навчального предмету “Ділова українська мова” для підвищення мовної культури слухачів військового вузу. У статті “До питання про історію дослідження мовної культури особистості” внеском автора є визначення особливостей основних етапів дослідження мовної культури особистості.
Апробація результатів дослідження. Теоретичні положення та практичні результати дослідження було обговорено на Міжнародній науково-практичній конференції з проблем і завдань військової історії в сучасних умовах (Київ, 1998 р.), на Міжнародній церковно-світській конференції ”Україна на порозі третього тисячоліття: духовність, освіта, культура (Свято-Успенська Почаївська лавра, 1998 р.). Про отримані результати, висновки доповідалося на розширених засіданнях кафедри педагогіки і психології та інших кафедр Академії Прикордонних військ України (жовтень 1997 р., квітень 1998 р.), де вони отримали позитивну оцінку та рекомендації до захисту у спеціалізованій вченій раді Академії ПВУ ім. Б. Хмельницького.
Методичні розробки та навчальні програми автора використано на практичних заняттях з навчальної дисципліни “Ділова українська мова” в Академії Прикордонних військ України.
Публікації за темою дисертації. За матеріалами дослідження автором видано п’ять наукових статей.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. Рукопис містить у собі 167 сторінок друкованого тексту. Ілюстративний матеріал подано у 8 таблицях, 2 рисунках. Бібліографія включає 197 найменувань на 14 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обгрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет і мету дослідження, сформульовано гіпотезу та завдання, розкрито методологічну основу дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, наведено відомості про апробацію дисертації та впровадження її результатів у практику.
У першому розділі “Теоретичні засади і практичний стан формування мовної культури особистості” проаналізовано сучасний стан проблеми у філософській, психолого-педагогічній та методико-лінгвістичній літературі, уточнено поняття сутності, змісту, особливостей мовної культури особистості.
Було з’ясовано, що різні аспекти взаємозв’язку людини та її мови досліджувалися представниками різних наукових галузей знань протягом тривалого часу. Вже в епоху античності надавалося велике значення вмінню людини висловлювати свої думки, давати їм належне оформлення. Питанням навчання молодих людей володіти словом велику увагу надавали такі відомі філософи, як Протагор та Сократ. В середні віки мистецтву володіти словом вчили шляхом формалізованої мисленнєвої роботи, предусім це здійснювалося в рамках схоластики. У Новий час увага до питань мовної культури особистості через ряд об’єктивних причин дещо послабла, проте вже у ХІХ ст. навчання досконалому володінню мовою стало невід’ємною частиною вузівської освіти.
У ХХ ст. широкий інтерес до проблем розвитку особистості, увага до загальнолюдських цінностей активізували гуманітарні дослідження з проблем людини, зокрема і ті з них, що були пов’язані з мовою. У філософській та психологічній науках проблема людини та її мови в цей час представлена досить широко. Це виявилося у дослідженні проблеми спілкування, над якою працювали філософи М. Бубер, Ю. М. Давидов, М. С. Каган, О. М. Єрмоленко, С. Б. Кримський, К. Ясперс, соціологи А. Маслоу, Р. Мертон, Е. Фромм, психологи Б. Г. Ананьєв, Г. М. Андрєєва, Л. С. Виготський, О. О. Леонтьєв, С. Л. Рубінштейн, А. В. Петровський. Вони визначили особливості взаємодії людей мовними засобами, значення високого володіння мовою для особистісного розвитку та самореалізації у суспільстві. Проте про шляхи забезпечення високого рівня володіння мовою у їхніх роботах не йшлося.
Ці питання були предметом уваги лінгвістів та лінгводидактів. Лінгводидактичний аспект розробки цього питання представлено дослідженнями О. О. Потебні, І. І. Срезневського, І. І. Огієнка, В. О. Сухомлинського. Думку про важливість використання мови як універсального засобу національного виховання можна простежити у працях К. Д. Ушинського, Г. С. Ващенка, С. Ф. Русової, М. Г. Стельмаховича.
У лінгвістиці тривалий час увага в основному приділялася використанню системного підходу до характеристики мовних явищ. Такий підхід в свою чергу визначав і принципи та прийоми подачі та вивчення мовних знань. До ХХ ст. були лише спроби дослідження мови у взаємозв’язках із суб’єктом її використання. Першими включили особистість нарівні з мовою до об’єкта дослідження В. Гумбольдт, Б. де Куртене та О. О. Потебня. В 20-х рр. ХХ ст. почали вивчати мову через взаємозв’язок з середовищем, з оточенням, в якому вона функціонує (О. А. Мейє, Н. Я. Марр, К. Л. Державін, В. В. Виноградов), в 60-х роках - через опис її функціонування в процесі комунікації (дослідження О. М. Леонтьєва, А. Р. Лурії, М. І. Жинкіна). На середину ХХ ст. у зв’язку з прагненням досліджувати мову в дії, необхідністю визначення особливостей оптимальної мовленнєвої поведінки посилюється увага і до питань забезпечення високого рівня володіння мовою, до культури мови особистості. Про це свідчать дослідження Н. Д. Бабич, Б. М. Головіна, А. П. Коваль, В. М. Русанівського, Д. М. Ушакова, Г. В. Чередниченка, Т. С. Ярмоленка. На основі не системного, а комунікативного підходу сьогодні пропонують вивчати мову Н. Я. Грипас, Н. В. Бондаренко, Л. І. Мацько, А. С. Токарська, І. М. Кочан, Г. І. Гладіна, В. К. Сеніна.
Узагальнення досліджень проблеми людини та її мови представниками різних галузей знань стало основою для визначення основних шляхів формування мовної культури особистості в системі військової освіти.
У дисертаційному дослідженні мовну культуру було розглянуто як якість особистості. Визначення місця цього утворення в структурі особистості було здійснено через з’ясування особливостей мовної діяльності та дослідження умов її успішного здійснення. При цьому було враховано, що вперше трактування мовлення як діяльності було запропоноване Л. С. Виготським. У 60-70-х роках О. О. Леонтьєв, А. Р. Лурія, М. І. Жинкін, Т. В. Ахутіна, І. А. Зимня виділили складові мовленнєвого акту: орієнтацію, планування, реалізацію програми і контроль. На основі цих положень у дисертаційному дослідженні було визначено вміння, необхідні для успішного здійснення мовленнєвої діяльності. Це вміння: грамотно та чітко формулювати думку, досягати бажаної комунікативної мети, здійснювати основні мовленнєві функції (підтверджувати, спростовувати, схвалювати, пропонувати, погоджуватись і т. д.), говорити виразно, висловлюватися логічно, зв’язно, продуктивно, змістовно та цілісно, тобто досягати смислової та емоційної цілісності.
На наступному етапі роботи було визначено залежність комунікативних мовленнєвих умінь від мовленнєвих здібностей та мовної свідомості особистості. При цьому було використано положення Б. Г. Ананьєва, Л. М. Веккера, Б. М. Ломова, А. В. Ярмоленка про наявність здібностей як необхідну умову забезпечення ефективності будь-якої діяльності, зокрема мовленнєвої, а також дослідження Б. Г. Ананьєва, В. В. Давидова, О. В. Запорожця, О. М. Леонтьєва, С. Л. Рубінштейна, Б. М. Теплова щодо мовленнєвої діяльності як відображення мовної свідомості.
З урахуванням цього в дисертаційному дослідженні мовну культуру було визначено як особистісну якість, яка залежить від мовної свідомості, визначається мовленнєвими здібностями, проявляється через комунікативні мовленнєві вміння. Для формування мовної культури особистості було передбачено використати сукупність прийомів і способів спеціально організованого впливу на індивіда з метою створення у нього системи переконань, ціннісних орієнтацій щодо значення мови в суспільному та особистісному житті, розвитку мовленнєвих здібностей, вироблення соціально і професійно значимих мовленнєвих комунікативних умінь.
Автором було проведено педагогічний аналіз стану сформованості мовної культури особистості у військовому вузі. Для вирішення зазначеного завдання було визначено основні критерії та показники рівня сформованості мовної культури та її компонентів: показником сформованості мовної свідомості було взято ставлення слухачів до мови, розуміння ними значення мови в суспільному житті, необхідності підвищення рівня володіння мовою для свого професійного становлення; розвиненості мовленнєвих здібностей - ступінь засвоєння мовних норм; наявності комунікативних мовленнєвих умінь - уміння створювати тексти певного комунікативного призначення. З використанням визначених критеріїв і показників було визначено доцільність вибору трьох рівнів її сформованості та проведено діагностику сформованості мовної культури слухачів ввузу.
Результати аналізу стану сформованості мовної культури виявили наявність у слухачів військового вузу труднощів у використанні мовних засобів для налагодження ефективної міжособистісної взаємодії. Було з’ясовано, що значна частина слухачів ввузу (26,9 %) неповною мірою усвідомлює значення мови в особистісному та професійному становленні, 56,1% слухачів мають низький рівень розвитку мовленнєвих здібностей та 63,6% - низький рівень сформованості мовленнєвих комунікативних умінь, тобто переважна частина слухачів вузу потребує суттєвого підвищення рівня мовної культури.
Таким чином, аналіз педагогічної, лінгвістично-методичної, психологічної літератури, уточнення змісту та структури мовної культури, результати педагогічної діагностики сформованості мовної культури слухачів ввузу засвідчили необхідність визначення ефективних шляхів здійснення педагогічного впливу з метою формування у них зазначеної якості.
У другому розділі “Педагогічні умови формування мовної культури слухачів військового вузу” визначено шляхи та умови здійснення педагогічного впливу щодо формування мовної свідомості слухачів військового вузу, розвитку їх мовленнєвих здібностей та удосконалення комунікативних мовленнєвих умінь.
Було з’ясовано, що в загальній структурі навчально-виховного процесу у військовому вузі найбільш сприятливі умови для формування мовної культури майбутніх фахівців - прикордонників має предмет “Ділова українська мова”. При цьому, на думку автора, предмету необхідно надати міждисциплінарного характеру через поєднання культури мовлення, риторики та теорії тексту. Це передбачає використання комунікативного підходу до подачі та вивчення мовних явищ на основі врахування їх значення при спілкуванні, для передачі тієї чи іншої інформації, навчання комунікативно доцільному вживанню мовних засобів відповідно до конкретної ситуації спілкування.
Визначено, що в роботі щодо формування мовної свідомості особистості важливе значення має забезпечення мотиваційної готовності слухачів до володіння мовою через постійне розширення їх знань про мову та її значення в суспільному житті й особистісному становленні. Це передбачає подачу мовного матеріалу у відповідності з інтересами слухачів, потребами їх майбутньої професійної діяльності.
Автором було з’ясовано, що для розвитку мовленнєвих здібностей слухачів важливе значення має робота над засвоєнням мовної норми. Її необхідно проводити з урахуванням досліджень Н. Д. Бабич, Л. А. Булаховського, В. С. Ващенка, Б. М. Головіна, А. П. Коваль, І. І. Огієнка, В. М. Русанівського, Г. В. Чередниченка, Т. С. Ярмоленка щодо основних умов дотримання мовної норми та випадків порушення у мовленнєвій практиці.
Було також визначено, що аналіз вживання мовних одиниць необхідно здійснювати через використання різних видів робіт на редагування висловлювань. Це дає можливість забезпечити усвідомлене дотримання слухачами стилістичної норми та правильне вживання слова у відповідному значенні. Автор вважає, що у цій роботі необхідно також враховувати розробки наукової школи Д. Н. Узнадзе та Б. С. Мучника щодо виявлення закономірностей через дослідження різних відхилень. У цьому випадку знання ряду обмежень має допомогти слухачам завчасно, ще на етапі початкового конструювання речень відмовитися від безперспективних у стилістичному відношенні варіантів. Тому основну увагу, про що, зокрема, свідчать і результати діагностування, необхідно звертати на роботу по усуненню логічних помилок та таких, що пов’язані з неадекватним розумінням словоформи. Для вирішення цих завдань ефективним є, на думку автора, використання методів і прийомів психологічної стилістики: створення осмислених продовжень, реєстрація наголосу у двонаголошеному компоненті, підведення до ситуації вибору.
Для удосконалення комунікативних мовленнєвих умінь слухачів важливо ознайомити їх з основними положеннями теорії тексту, сутнісними характеристиками тексту та особливостями його структури з урахуванням основних положень теорії тексту, представлених в дослідженнях І. Р. Гальперіна, В. Я. Мельничайка, В. І. Капінос, Т. І. Чижової, Т. О. Ладиженської. Активно сприяє формуванню комунікативних мовленнєвих умінь цілеспрямоване введення діалогу в процес навчання мови. Автор вважає, що головною умовою діалогічного спілкування є початковий розрив у знаннях та потреба у спілкуванні. Тому на основі врахування специфіки спілкування важливим є створення на заняттях ситуації живого спілкування через наближення реальної та навчальної діяльності на основі значимого за змістом матеріалу та використання завдань ситуативного характеру. Цю роботу важливо проводити з використанням системи ситуативних вправ, які повинні містити задані умови спілкування та опис мовленнєвої ситуації. В кінцевому підсумку виконання слухачами проблемно ситуативних вправ саме і має допомогти їм у створенні висловлювань того чи іншого комунікативного призначення.
Було визначено, що найбільш прийнятною формою організації навчальних занять є практичні. Саме вони дають можливість ефективно використовувати необхідний для формування мовної культури коплекс дидактичних матеріалів та здійснювати належний контроль щодо засвоєння слухачами відповідних знань та умінь.
Таким чином, визначені педагогічні умови, обрані засоби та шляхи їх забезпечення складають педагогічну систему, використання якої дозволило автору здійснити цілеспрямований вплив на особистість з метою формування якості “мовна культура”.
У третьому розділі “Дослідно-експериментальна робота з формування мовної культури особистості” експериментально перевірено ефективність роботи щодо формування мовної культури особистості у військовому вузі. Під час педагогічного експерименту було розроблено експериментальну навчальну програму з формування мовної культури у військовому вузі.
У експерименті було задіяно 128 чоловік (2 контрольні та 2 експериментальні групи). Загальну порівняльну характеристику рівнів мовної культури слухачів експериментальних і контрольних груп під час проведення експерименту дано в табл. 1.
Таблиця 1
Рівні сформованості мовної культури
у слухачів експериментальних та контрольних груп
|
Групи |
Кількість слухачів (у %) |
|
На початку експерименту |
На кінець експерименту |
|
високий |
середній |
низький |
високий |
середній |
низький |
|
|
Експер. |
17,0 |
,4 |
,6 |
,0 |
,8 |
,2 |
|
Контр. |
17,1 |
,8 |
,1 |
,9 |
,2 |
,9 |
Під час дослідження було вивчено та проаналізовано майже 200 літературних джерел, 12 кандидатських дисертацій з проблеми, здійснено спостереження за комунікативною діяльністю 160 слухачів, опитано 128 чоловік, проаналізовано 648 письмових робіт, на базі чотирьох підрозділів проведено експериментальне дослідження, здійснено статистичну обробку результатів дослідження.
Під час формуючого експерименту було використано форми, методи і прийоми навчальної діяльності згідно визначених напрямів роботи: забезпечення високого рівня усвідомлення слухачами значення мови в особистісному та професійному становленні, глибокого засвоєння мовних понять; розвитку мовленнєвих здібностей; удосконалення комунікативних мовленнєвих умінь.
Слухачі експериментальних груп працювали за спеціально розробленою програмою, де основна увага надавалась темам, що необхідні у їх майбутній професійній діяльності. Важливе значення при цьому мала робота над розвитком їх усного та писемного мовлення через активне включення до всіх видів мовленнєвої діяльності. Це завдання вирішувалось через систему спеціально підібраних вправ, матеріалів для самостійних творчих та контрольних робіт.
Перевірка формуючого впливу проводилась на основі аналізу незалежних характеристик, анкетування, оцінки усних відповідей слухачів, їх письмових контрольних робіт, аналізу виконання ними індивідуальних завдань та творчих робіт. Система контрольних перевірок включала в основному роботи на редагування. Кількісний аналіз одержаних результатів передбачав також підрахунок числа правильних, правильних неповних та неправильних відповідей.
Загальний рівень сформованості мовної культури було визначено за середніми результатами сформованості кожного з її компонентів: мовної свідомості, мовленнєвих здібностей, комунікативних мовленнєвих умінь. Було виявлено, що за період проведення дослідно-експериментальної роботи в експериментальних групах значно збільшилось число слухачів з високим і середнім рівнем сформованості мовної культури у порівнянні з контрольними групами.
Використання визначених показників рівня сформованості мовної культури особистості дозволило виявити динаміку сформованості мовної свідомості, мовленнєвих здібностей, комунікативних мовленнєвих умінь. Порівняльний аналіз динаміки рівнів сформованості мовної культури у слухачів експериментальних та контрольних груп дозволив зробити висновок про ефективність експериментальної системи з формування мовної культури особистості у військовому вузі.
Аналіз даних табл. 1 свідчить, що за період проведення дослідно-екпериментальної роботи кількість слухачів в експериментальних групах з високим і середнім рівнем розвитку мовної культури у порівнянні з контрольними збільшилось на 14% і 17,7%. При цьому в експериментальних групах число слухачів з низьким рівнем сформованості мовної культури зменшилось у порівнянні з контрольними на 31,5%.
Графічно результати дослідно-екпериментальної роботи зображено на рис.1 та рис.2.
Таким чином, експериментальне дослідження засвідчило ефективність розробленої автором системи з формування мовної культури слухачів при вивченні навчального предмету “Ділова українська мова”. Програма педагогічно обгрунтованих заходів, що була розроблена на основі передового досвіду та поставленого експерименту, сприяла підвищенню ефективності готовності слухачів до самостійної комунікативної діяльності у професійній сфері.
Кількість слухачів у %
- контрольні групи - експериментальні групи
Рис.1. Рівень мовної культури слухачів експериментальних та контрольних груп на початку експерименту
Кількість слухачів у %
- контрольні групи - експериментальні групи
Рис.2. Рівень мовної культури слухачів експериментальних та контрольних груп на кінець експерименту
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
1. Аналіз різноманітних підходів щодо шляхів забезпечення належного рівня володіння мовою свідчить, що вивчення проблеми формування мовної культури слухачів військових вузів у рамках педагогічних, лінгвістичних і психологічних досліджень потребує цілісного осмислення та узагальнення з метою визначення дієвих шляхів організації мовної освіти в системі вищої військової школи.
5. Результати експерименту підтвердили ефективність визначених педагогічних умов щодо формування мовної культури слухачів військового вузу, що дає підстави говорити про доцільність широкого використання запропонованих підходів і прийомів у загальноосвітній та професійній підготовці офіцерів-прикордонників.
використовувати систему розроблених педагогічних заходів щодо формування мовної культури слухачів військового вузу при вивченні ними навчального предмету “Ділова українська мова”;
на курсах перепідготовки і підвищення кваліфікації, курсах підготовки офіцерів для охорони закордонних представництв передбачити ведення роботи з формування мовної культури згідно визначених напрямів;
у системі командирської та методичної підготовки ввести спецкурс “Мовна культура офіцера”;
залучати офіцерів і слухачів до участі в роботі постійно діючих семінарів з проблем культури, духовності та просвіти, які проводяться в Академії ПВУ.
Подальше дослідження проблеми формування мовної культури особистості доцільно проводити за такими напрямами: вивчення особливостей формування мовної культури слухачів військового вузу в умовах двомовності; дослідження розвитку мовної культури особистості у післявузівський період; удосконалення системи визначення показників рівня сформованості мовної культури особистості.
Список опублікованих автором праць за темою дисертації:
1. Шумовецька С. П. Вивчення української мови в системі професійної підготовки слухачів АПВУ (у співавторстві з Іщенком Д. В.) // Збірник наукових праць № 2, ч. 3.-Хмельницький: Вид-во АПВУ, 1996. - С. 79-81.
. Шумовецька С. П. Навчання мови і формування мовної особистості // Збірник наукових праць № 5, ч. 3.-Хмельницький: Вид-во АПВУ, 1997. - С. 202-204.
3. Шумовецька С. П. Комунікативний підхід до навчання мови у ввузі // Збірник наукових праць № 6, ч. 2.-Хмельницький: Вид-во АПВУ, 1998. - С. 75-77.
. Шумовецька С. П. Про діагностику мовної культури слухачів військового вузу // Збірник наукових праць № 8. ч. 2.-Хмельницький: Вид-во АПВУ, 1999. - С. 151-155.
5. Шумовецька С. П. До питання про історію дослідження мовної культури особистості (у співавторстві з Сніцар І. В.) // Вісник ТУП №2.- Хмельницький: Вид-во ТУП, 1999.-С.143-144.
АНОТАЦІЇ
Шумовецька С. П. Формування мовної культури особистості у військовому вузі. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 20.02.02 “Військова педагогіка і психологія”.- Академія Прикодонних військ України, Хмельницький,1999.
Дисертацію присвячено дослідженню питань формування мовної культури особистості. Високий рівень мовної культури слухачів ввузу автор розглядає як необхідну умову їх успішної соціалізації та професійного становлення. Проведено історико-педагогічний аналіз питань формування мовної культури, визначено систему педагогічних умов, дотримання яких забезпечує ефективне формування мовної культури особистості у військовому вузі.
Встановлено, що формування мовної культури особистості повинно передбачати використання сукупності прийомів і способів спеціально організованого педагогічного впливу на індивіда з метою створення у нього системи переконань та ціннісних орієнтацій щодо значення мови в суспільному та особистісному житті, розвитку мовленнєвих здібностей, вироблення суспільно і професійно значимих комунікативних мовленнєвих умінь.
Ключові слова: формування, мовна культура, особистість, навчання мови, мовленнєва діяльність, комунікативний підхід.
Shumovetska S. P. The formation of the person’s language culture in a military higher educational establishment. - Manuscript.
The dissertation is for obtaining the scientific degree of the Candidate of Pedagogical Science on speciality 20.02.02 - “Military Pedagogics and Psychology”. - The Academy of the Border Guard Troops of Ukraine, Khmelnytsky, 1999.
The dissertation is dedicated to the study of issues concerning the person’s language culture formation. The basic conditions of the language culture level raising were substantiated in the research. From the point of view of the author the language culture is considered to be the necessary condition of successful socialization and proffesional formation of the future sphere skilled specialists.
It is determined that the creation of the person’s system of convictions and valuable orientations concerning the language meaning in social and personal life, the development of the language abilities and the working out of social and professional communicative skills is possible by means of special well-organized pedagogical influence. This work can be done during “Business Ukrainian” lessons. While making up the language study curriculum one must take into consideration all the peculiarities of the future law sphere specialists, the necessity of the havingperfect oral аnd written speech.
Key words: formation, language culture, person, language study, language activity, communicative approach.
Шумовецкая С. П. Формирование речевой культуры личности в военном вузе. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 20.02.02 “Военная педагогика и психология”. - Академия Пограничных войск Украины, Хмельницкий, 1999.
Диссертация посвящена исследованию вопросов формирования речевой культуры личности в военном вузе. Высокий уровень речевой культуры слушателей автор рассматривает как необходимое условие их успешной социализации и профессионального становления. Проведен историко-педагогический анализ вопроса формирования речевой культуры, определена система педагогических условий, которые обеспечивают эффективность формирования речевой культуры в военном вузе.
На основе учета особенностей речевой деятельности и условий ее успешного осуществления речевая культура рассматривается как личностное качество, которое определяется языковым сознанием, зависит от развития речевых способностей и проявляется в речевых коммуникативных умениях.
Установлено, что формирование речевой культуры личности должно предусматривать использование ряда приемов и способов специально организованного педагогического влияния на индивида с целью создания у него системы убеждений и ценностных ориентаций о значении языка в общественной и личной жизни, развития речевых способностей, усовершенствования общественно и профессионально значимых коммуникативных речевых умений.
В ввузе эту работу, по мнению автора, целесообразно осуществлять в системе изучения учебного предмета “Деловой украинский язык”. Для организации этого процесса важное значение имеет учет достижений таких научных дисциплин, как культура речи, психолингвистика и теория текста. Обобщение достижений этих наук, учет реального состояния сформированности речевой культуры слушателей военного вуза дали возможность определить оптимальные пути формирования речевой культуры личности в системе высшего военного образования.
Было устновлено, что важное значение для обеспечения высокого уровня сформированности речевой культуры слушателей ввуза имеет содержательное наполнение изучения языка, которое должно учитывать специфику работы будущих военных специалистов, необходимость овладения ими совершенной в нормативном отношении устной и письменной речью. Необходимым при организации этой работы является использование коммуникативного подхода к подаче и изучению языковых явлений, с учетом их значения при общении, для передачи той или другой информации. Это дает воможность обучать слушателей коммуникативно целесообразному использованию языковых средств в соответствии с конкретной ситуацией общения.
Предложены конструктивные формы и методы работы с учетом необходимости широкого вовлечения слушателей во все виды речевой деяльности. Раскрыта специфика работы над усвоением языковой нормы с целью формирования языкового сознания, развития речевых способностей и умений. Определено, что анализ использования языковых единиц необходимо осуществлять с помощью разных видов работ на редактирование высказываний. Это дает возможность обеспечить осознанное понимание слушателями языковой нормы и правильное использование языковых средств в соответсвенных условиях общения. Для управления речевой деятельностью слушателей важно использовать методы и приемы психологической стилистики: создание осознанных продолжений, регистрация ударения в двоударном компоненте, подведение к ситуации выбора с помощью введения правил-ограничений. Для усовершенствования коммуникативных речевых умений слушателей, согласно разработанной системы работы, необходимым является ознакомление слушателей с понятием текста, его особенностями и сущностными характеристиками, широкое использование диалога и системы упражнений ситуативного характера.
Разработанная система формирования речевой культуры личности в военном ввузе выявила эффективные пути повышения уровня владения языком слушателями ввуза, развития и усовершенствования умений пользоваться им в различных ситуациях профессионального общения.
Ключевые слова: формирование, языковая культура, личность, изучение языка, речевая деятельность, коммуникативный подход.
Підписано до друку 16.03.99.
Друк офсетний. Умов. друк. арк. 1,0.
Тираж 100 прим. Зам. №187.
Видавництво Академії ПВУ
м. Хмельницький, вул. Шевченка, 46. Тел.(03822) 9-90-04