Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
13
Інститут землеробства
Української академії аграрних наук
Дідора Віктор Григорович
УДК 633.521.581.1:631.8
Агробіологічні основи вирощування
льону-довгунця в Поліссі України
Спеціальність: 06.01.09 – рослинництво
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора сільськогосподарських наук
Київ–2001
Дисертацією є рукопис.Робота виконана в Державній агроекологічній академії України протягом 1981 – 1998 років.
|
Науковий консультант: |
доктор біологічних наук, професор, член-кореспондент |
|
Офіційні опоненти: |
доктор сільськогосподарських наук, професор, |
|
доктор сільськогосподарських наук, професор |
|
|
доктор сільськогосподарських наук, |
Провідна установа: Інститут сільського господарства Полісся УААН, м. Житомир
Захист відбудеться “ 30 ” жовтня 2001 року о 10 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 27. 361. 01 при Інституті землеробства УААН.
Відгуки у двох примірниках, завірені печаткою, просимо надсилати за адресою: 08162, смт. Чабани Києво-Святошинського району Київської області, вченому секретареві Спеціалізованої вченої ради.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту землеробства УААН.
Автореферат розісланий 27 вересня 2001 року
Вчений секретар
Спеціалізованої вченої ради,
кандидат сільськогосподарських наук __________________ Л. О. Кравченко
Льонарство і лляна промисловість України мають великий потенціал, набутий досвід і матеріальну базу. У 70-80-ті роки минулого сторіччя посівні площі під льоном-довгунцем становили щорічно 220-230 тис. га, виробництво волокна – 100-130 тис. тонн. Працювало понад 40 льонозаводів, два льонокомбінати загальною потужністю 100 млн. квадратних метрів тканин технічного і побутового призначення. За останні роки площі посіву і виробництво продукції льону-довгунця різко скоротились, а її якість погіршилась.
До спаду льонарства в Україні призвели процеси дестабілізації виробництва, викликані розбалансованістю цін на льоносировину і матеріально-технічні засоби забезпечення технології вирощування та деякі інші чинники ринку.
Враховуючи обмежені можливості надходження в Україну бавовни для потреб текстильної промисловості, значне зростання цін на волокно і насіння льону на зовнішньому і внутрішньому ринку льонарство здатне перетворитися, при застосуванні високоефективної в ринкових умовах технології вирощування культури, у високоприбуткову галузь і джерело валютних надходжень.
Вилучення з обробітку малопродуктивних орних земель, різке скорочення площ під картоплею та кормовими культурами створює умови для відведення під льон-довгунець високородючих із сприятливою вологозабезпеченістю площ. З урахуванням нових чинників у землеробстві та зміни кон'юнктури ринку енергоносіїв, засобів удобрення, захисту рослин постала народно-господарська проблема, сутністю якої є наукове обґрунтування і розробка високоефективної за сучасних умов господарювання технології вирощування льону-довгунця за рахунок оптимізації технологічних процесів обробітку ґрунту, удобрення й сівби, а також використання меліорованих земель із стабільним водним режимом на базі виявлених закономірностей продукційного процесу.
Актуальність теми. В сучасних умовах розвитку сільськогосподарського виробництва першочергового значення набуло питання енерго- й ресурсозбереження, позаяк енергоносії, добрива, заходи захисту рослин від бур'янів, хвороб і шкідників постійно зростають у ціні. У зв’язку із цим технологія вирощування сільськогосподарських культур, в тому числі і льону-довгунця, мусять бути спрямовані на якнайповніше використання біокліматичних чинників, процесів формування врожаю з одночасним зменшенням витрат матеріальних ресурсів за рахунок оптимізації прийомів обробітку ґрунту, покращення його поживного і водного режимів, раціонального живлення рослин на основі вивчення періодичності їх росту й розвитку та характеру плину фізіологічних процесів залежно від вказаних прийомів.
До цього часу на культурі льону недостатньо вивчені особливості добової періодичності росту в онтогенезі, їх ендо- і екзогенних факторів. Наука майже не має необхідних даних про закономірності ходу ростових процесів у льону. Показники добової періодичності росту й розвитку рослин льону залежно від абіотичних і агротехнічних факторів визначалися переважно за допомогою ваги і лінійки, що в сучасних умовах організації наукових досліджень не узгоджується з методами подальшого їх використання.
Нині необхідне, принаймні, застосування методу ауксонографії, сучасних методик визначення площі листової поверхні та продуктивності фотосинтезу.
Наукове обґрунтування і оптимізація агротехнічних прийомів вирощування льону-довгунця, спрямованих на отримання високих і сталих врожаїв волокна і насіння за мінімальних затрат праці і матеріальних засобів у нинішніх умовах ведення льонарства спроможне перетворити галузь у високорентабельну і виробляти конкурентоспроможну продукцію для внутрішнього і зовнішнього ринків.
Запровадження високоефективної технології здатне вирішити важливу народногосподарську проблему відновлення ритмічної роботи льонозаводів, льонокомбінатів, а також бавовнопрядильних фабрик за рахунок котонізації короткого льоноволокна і використання лляного котоніну у бавовнотекстильній промисловості.
Вирішенню вказаних проблем і присвячена наша дисертаційна робота.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи є складовою частиною науково-дослідних робіт державної науково-технічної програми “Луб'яні культури”, номер державної реєстрації 03.04.-МВ/03-96, планом наукових робіт асоціації "Укрльоноконоплепром" на 1993-1996 р. р., тематичними планами Державної агроекологічної академії України, які виконуються за державними науково-технічними програмами “Удосконалення сортової технології вирощування, комбайнового збирання льону-довгунця, що забезпечує урожай волокна 8-10 і насіння 5-7 ц/га в умовах Полісся України”, номер державної реєстрації 81012262 від 1981 р.; “Визначити найбільш доцільне сполучення різних систем обробітку ґрунту, удобрення, гербіцидів та інших технологічних прийомів у польовій сівозміні, забезпечуючи відтворення родючості ґрунту, високі і стабільні урожаї сільськогосподарських культур в умовах Полісся України”, номер державної реєстрації 0003558 від 1989р.
Мета та завдання досліджень. На основі визначення закономірностей добової періодичності росту і розвитку та фотосинтетичної діяльності льону-довгунця розробити агробіологічні основи високоефективної технології вирощування льону-довгунця.
Для вирішення цієї мети були поставлені такі завдання:
1. Вивчити закономірності добової періодичності росту і розвитку та фотосинтетичних процесів льону-довгунця залежно від абіотичних факторів і агротехнічних прийомів.
2. Встановити ефективність безполицевого основного обробітку автоморфного ґрунту під льон-довгунець.
3. Визначити ефективність глибокого рихлення гігроморфного осушеного ґрунту після його основного обробітку.
4. Виявити вплив передпосівного комбінованого обробітку ґрунту під льон-довгунець на біометричні показники, врожайність і якість льонопродукції.
5. Оптимізувати систему мінерального живлення льону-довгунця залежно від способів основного обробітку ґрунту та вологозабезпечення.
6. Встановити щільність фітоценозу льону-довгунця відповідно до вологості ґрунту та системи удобрення.
7. Розробити високоефективну технологію вирощування льону-довгунця в умовах Полісся України.
Об’єкт досліджень. Продукційний процес росту і розвитку льону-довгунця, способи обробітку й мінерального живлення автоморфних та гідроморфних ґрунтів різного гранулометричного складу, що забезпечують максимальні показники формування волокна та його якості.
Предмет дослідження. Добова періодичність росту, способи основного і передпосівного обробітку ґрунту під льон-довгунець, дози мінеральних добрив, норми висіву насіння та визначення елементів продукційного процесу посівів льону-довгунця.
Методи досліджень. Фізіологічні – для вивчення абіотичних факторів та характеру плину продукційного процесу посівів; аналітичний – визначення біохімічного складу рослинних об’єктів; агрохімічний – вивчення поживного режиму ґрунтів; органолептичний та вимірювально-ваговий при фенологічних спостереженнях та визначенні продуктивності посівів; фізико-механічний відповідно до вимог ГОСТ 24383-89 “Треста льняная. Требования при заготовках.” Математико-статистичний – для встановлення достовірності отриманих результатів, економічної та енергетичної ефективності вирощування льону-довгунця за зміни параметрів різних агротехнічних прийомів його вирощування.
Наукова новизна одержаних результатів. На основі виявлених закономірностей росту і розвитку рослин льону за використання методу польової ауксонографії й визначення характеру циркадної ритмічності і добової періодичності залежно від абіотичних факторів встановлено оптимальні параметри основного і передпосівного обробітку дерново-середньопідзолистих і сірих лісових ґрунтів, рівні доз мінеральних добрив за різних способів розпушування цих ґрунтів та норми висіву насіння льону-довгунця.
Для досягнення стабільної врожайності у різні за погодними умовами роки доведено доцільність використання гідроморфних дерново-глейових осушених ґрунтів із застосуванням їх глибокого рихлення, яке забезпечує оптимальні водно-фізичні властивості.
Загалом всебічно обґрунтовано, розроблено й удосконалено основні елементи високоефективної технології вирощування льону-довгунця в ринкових умовах господарювання, спроможної забезпечити отримання 1,0-1,3 т/га волокна та 0,5-0,6 т/га насіння високої якості за зниження витрат енергоресурсів.
Практичне значення одержаних результатів. Внаслідок багаторічних досліджень та агробіологічного обґрунтування розроблено і оптимізовано високоефективну технологію вирощування льону-довгунця, яка забезпечує підвищення врожайності соломи на 32,3%, волокна – 68,8% і покращення якості льонотрести на 2 сортономери при зниженні затрат енергоресурсів на 33,4%.
У господарствах Житомирської та Волинської областей, де здійснювали перевірку і освоєння технології, коефіцієнт енергетичної ефективності становив 4.0, а економічна ефективність у межах 960 грн/га. Матеріали дисертації використовувались при розробці зональних рекомендацій з вирощування льону-довгунця.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана автором самостійно. Ним узагальнено дані вітчизняної та зарубіжної літератури по темі дисертації, розроблено робочі гіпотези, за якими сплановано досліди та виконано аналітичні й фізіологічні дослідження, проаналізовано і узагальнено отримані результати, підготовлено висновки й рекомендації виробництву. Дисертант безпосередньо організував виробничу перевірку отриманих рекомендацій та впровадження їх у практику льоносіючих господарств.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації заслухані і схвалені на засіданні секції луб’яних культур ВАСГНІЛ [Київ, 1981-1987 рр.]. Їх оприлюднено і обговорено на Всеукраїнській науково-практичній конференції: “Творче, практичне і критичне мислення” [Житомир, 1997 ]; міжнародній науково-практичній конференції: “Проблеми виробництва екологічно чистої сільськогосподарської продукції на межі 3–го тисячоліття” [Житомир, 2000р.]. Матеріали демонструвались на Виставці досягнень народного господарства Української РСР [Київ, 1982 р.].
Публікації. Основні положення дисертації висвітлені у 39 друкованих працях, з них 24 опубліковано у фахівних виданнях.
Об’єм і структура роботи. Дисертація викладена на 336 сторінках комп’ютерного набору, включає вступ, 5 розділів, має 76 таблиць, 48 рисунків, висновки, рекомендації виробництву та додатки. Список використаних джерел включає 386 найменувань, з них 44 іноземних авторів.
Дисертант висловлює глибоку вдячність професору Долгілевичу М. Й. за цінні поради при виконанні програми досліджень, а також доцентам кафедри агрохімії і землеробства Чернілевському М. С., Кривіч Н. Я. за допомогу у виконанні науково-дослідних робіт.
У вступній частині розкривається стан наукової проблеми та її значущість, обґрунтовується актуальність проблеми, сформовані завдання, при виконанні яких досягається мета досліджень, приводиться теоретичне значення і практична цінність роботи, аналіз її результатів.
Програма досліджень охоплювала широке коло питань. Вивчалася добова періодичність росту і розвитку як інтегрального продукційного процесу залежно від абіотичних факторів і комплексу технологічних прийомів вирощування льону-довгунця. Визначався вплив основного і передпосівного обробітку автоморфних і глибокого рихлення меліорованих ґрунтів, строків і доз внесення мінеральних добрив на фізико-механічний, водний і тепловий режими, добову періодичність, ритмічність, швидкість росту, продуктивність та якість льонопродукції. Програмою наших досліджень передбачалося вивчити, теоретично обґрунтувати та вдосконалити агротехнічні прийоми з метою розробки високоефективної технології вирощування льону-довгунця.
Науково-дослідна робота проводилась на кафедрі рослинництва в Державній агроекологічній академії України впродовж 1981-1998 років. Польові досліди закладали на дослідному полі (с. В. Горбаша Черняхівського району Житомирської області), а виробничі – на меліорованих ґрунтах учгоспу “Україна”. Польові досліди проводили відповідно до “Методичних вказівок ВНДІЛ 1978 р.”, а технологічну оцінку льонотрести, вихід волокна – згідно з “Методичними вказівками щодо проведення технологічної оцінки первинної обробки льону”. Виробничу перевірку і впровадження здійснювали в колективних сільськогосподарських підприємствах Житомирської і Волинської областей.
Вивчення способів обробітку і глибокого розпушування меліоративних ґрунтів, а також вплив строків і доз внесення мінеральних добрив проводили у стаціонарних і тимчасових дослідах. Дослід 1 було розгорнуто у 1981 - 1985 рр. на дерново-середньопідзолистому оглеєно-супіщаному ґрунті. Вміст гумусу в орному шарі становить 1,1-1,2%, рН-5,6, гідролітична кислотність – 2,4, сума ввібраних основ –2,55мг-екв на 100 г ґрунту, рухомі форми фосфору і обмінного калію – відповідно 5,4 і 3,0 мг/100 г ґрунту. Схема досліду з основного обробітку ґрунту і строків внесення мінеральних добрив:
1. Полицевий обробіток на глибину 20-22 см (0,20-22, контроль)
2. Дискування на глибину 10-12 см (Д,10-12).
3. Плоскорізний обробіток на глибину 20-22 см (П,20-22).
Вивчення способів обробітку і строків внесення мінеральних добрив проводилось на фоні внесення N30P90K120: 1. РК восени під оранку; 2. РК восени після оранки; 3. РК восени на безполицевому обробітку; 4. РК навесні на варіантах полицевого і безполицевого обробітків; 5. 1/2 РК восени + 1/2 РК навесні на фоні полицевого і безполицевого обробітків. Азотні добрива на всіх варіантах досліду вносили у передпосівний обробіток ґрунту. Чергування культур у сівозміні: конюшина, озима пшениця, льон-довгунець, картопля, кукурудза на зерно, ярі з підсівом конюшини. Повторність досліду чотирикратна. Розмір посівної ділянки 14·14 = 196 м2, облікової - 100 м2.
Дослід 2 проводився впродовж 1986-1990рр. на дерново-глейовому суглинковому, осушеному гончарним дренажем ґрунті. На період закладання досліду орний шар характеризувався такими показниками: вміст фізичної глини – 26,7 %, гумусу – 1,6 %, pH сольовий – 5,7, гідролітична кислотність – 1,37 мг-екв на 100 г ґрунту, сума ввібраних основ – 6,29 мг-екв на 100 г ґрунту, рухомі форми фосфору і обмінного калію відповідно 14,3 і 11,9 мг на 100 г ґрунту. Дослід закладено на фоні внесення N30P90K120. Схема досліду з агромеліоративних прийомів:
1. Оранка на глибину 20-22 см (О, 20-22, контроль); 2. Оранка + рихлення на глибину 30-40 см (К+ Р 30-40); 3. Оранка + рихлення на глибину 60-70 см (К+ Р 60-70); 4. Оранка + рихлення з кротуванням на глибину 30-40 см (К+РК 30-40);
Повторність досліду чотирикратна. Площа посівної ділянки 40·12=480м2, облікової 36·8=288 м2.
Стаціонарний дослід 3 закладено у 1990 році на сірому лісовому легкосуглинковому ґрунті. Вміст гумусу в орному шарі становить 1,15%, рН-6,4, гідролітична кислотність – 4,4, сума вбірних основ – 4,4 мг-екв на 100 г ґрунту, рухомі форми фосфору і обмінного калію – відповідно 2,9 і 6,6 мг на 100 г ґрунту.
Схема досліду основного обробітку ґрунту:
1. Оранка на глибину 20-22 см (О, 20-22, контроль); 2. Дискування на глибину 10-12 см (Д, 10-12); 3. Плоскорізний обробіток на глибину 20-22 см (П, 20-22); Чергування культур у сівозміні: 1) конюшина, 2) конюшина, 3) озима пшениця, 4) льон-довгунець, 5) кукурудза на силос, 6) озиме жито, 7) картопля, 8) ячмінь + конюшина. Вивчалися чотири системи удобрення: органо-мінеральна з повними нормами NPK (насичення 1 га сівозмінної площі органічними добривами – 11,2 т, мінеральними – 188 кг д. р.); органо-мінеральна з половинними нормами NPK (насичення органічними добривами 18.8 т/га); органо-мінеральна з половинними дозами азоту (насичення органічними добривами – 23,4 т/га); органічна система без мінеральних добрив (насичення органічними добривами 27,5 т/га).
Вивчення технології обробітку ґрунту здійснювалось на фоні чотирьох доз внесення мінеральних добрив: 1. N30 P90 K120; 2. N15 Р45 К60; 3. N15; 4. Без добрив (контроль). Повторність у досліді трьохкратна, розмір посівної ділянки 14·14=196м2 , облікової 10·10=100м2 .
Дослід 4 проводився протягом 1981-1985 років на дерново-середньо-підзолистих ґрунтах, характеристика яких подана вище. В досліді передбачалось вивчити і теоретично обґрунтувати передпосівний обробіток із застосуванням удосконаленого нами комплексного агрегату, який складається із вирівнювача ВПН-5,6 і кільчасто-шпорових котків ЗККШ-6М. Схема досліду передпосівного обробітку ґрунту:
1. Ранньовесняна культивація з боронуванням + передпосівна культивація з боронуванням + вирівнювання брусом-вирівнювачем+ ущільненням ґрунту (агрегатом: КСП-4 зі стрільчатими лапами і середніми боронами ЗБЗСС-1,0; брус-вирівнювач; коток – ЗККШ-6М)
2. Ранньовесняна культивація з боронуванням + передпосівний обробіток комплексним агрегатом (склад сільськогосподарських машин: КСП-4 зі стрільчатими лапами і середніми боронами ЗБЗСС-1,0; РВК – 3,6)
3. Розпушування дисковими знаряддями + передпосівний обробіток ґрунту комплексним агрегатом (склад сільськогосподарських машин: БДТ-10, РBK-3,6).
4. Розпушування дисковими знаряддями + передпосівний обробіток удосконаленим комплексним агрегатом (склад сільськогосподарських машин: БДТ-10; ВПН – 5,6 + ЗККШ – 6М).
Повторність у досліді трикратна, розмір посівної ділянки 15Х15=225 м2, облікової 10Х10=100 м2.
Статистична обробка даних, облік урожайності льонопродукції проводили за методикою у викладенні Б. А. Доспехова (1979). Аналітичні роботи виконані згідно з методичними розробками ряду авторів (В. Ф. Бойко, І. К. Цитович, 1959; А. Ф. Вадюнина, З. А. Корчагина, 1986). Загальні агрохімічні аналізи ґрунту, такі як гумус – за Тюріним, рН – потенціометрично, рухомий алюміній – за Соколовим, гідролітична кислотність – за Каппеном-Гільковичем, вбирні кальцій і магній – трилометрично, азот легкогідролізованих сполук – за Корнфілдом, азот нітратів – за Гриндваль-Ляжем, рухомі форми фосфору та калію – за Кірсановим. Фізичні та водно-фізичні властивості ґрунтів нами визначалися за “Методичними вказівками НДІ с.-г. використання меліорованих ґрунтів” (1984). Гранулометричний склад – пипетуванням з підготовкою ґрунту за Качинським; щільність твердої фази – піктинометричним методом, щільність – грунтобуром, об’єм якого становив 100 см3, водопроникність – за Качинським із застосуванням приладу М. Й. Долгілевича.
Добова періодичність росту реєструвалась приладом нашої конструкції –польовим ауксанографом. Визначення площі листкової поверхні проводили за допомогою сконструйованого електрично-оптичного приладу. Чисту продуктивність фотосинтезу розраховували за методикою А. А. Ничипоровича (1965). Суму цукрів та інтенсивність фотосинтезу визначили за методом Х. Н. Починка (1976).
В Українському Поліссі короткотермінові весняно-літні посухи (квітень, травень, червень) – явища надто часті. В кінці травня і в червні, у період швидкого росту, коли формується врожай волокна, температура повітря може підніматися до 35С і вище, а відносна вологість його знижуватись до 30% . За нестачі в ґрунті запасів вологи на посіві льону одночасно діють повітряна і ґрунтова посухи, які зумовлюють “підпалення льону”.
За нашими розрахунками гідротермічного коефіцієнта до років з достатньою вологістю вегетаційного періоду слід віднести 1991 – 1994 р р.; помірною – 1981, 1984, 1985, 1990, 1998 р р.; підвищеною – 1982, 1988, 1989, 1997 р р.; недостатньою – 1983, 1986, 1987, 1995 і 1996. Якщо розглянути глибше ГТК за червень місяць, то слід відмітити, що саме у 1983 році посушливими були 1 і 3 декади; у 1986 - 1 і 2; у 1987 – 3, 1995-1996 роках лише 1 декада. Виходячи з розрахунків ГТК за 1983 і 1986 роки, який за дві декади активного росту становив відповідно - 0,4 і 0,74, можна з певністю стверджувати, що саме ці роки характеризуються як дуже посушливі й посушливі. Тому за 19 років проведених досліджень частота повторення посушливих років становить 1:4 з надмірними опадами – 1:4. Таке нестабільне природне явище вимагає наукового обґрунтування робочих гіпотез і пошуків шляхів їх реалізації, які б включали систему заходів, що попереджують різке зниження продуктивності льону як від посухи, так і від перезволоження.
В розділі наведені результати досліджень біоритмів, добової періодичності і швидкості росту за часом при постійній його реєстрації залежно від екологічних факторів та агротехнічних прийомів на різних сортах льону-довгунця. За даними багаторічних досліджень з ауксанографії встановлено, що потенційна можливість продукційного процесу льону-довгунця висока. В роки з достатньою кількістю вологи в ґрунті і оптимальною температурою повітря у період швидкого росту, добовий приріст рослин у висоту може досягти більше 60 мм за добу.
У фазу сходів приріст льону за добу становить 5,9 мм з перевагою росту вночі. Максимальна фаза швидкості росту 1,0 мм/год припадає на 23 годину, а потім вона різко уповільнюється, в окремі періоди доби спостерігаються і “простої”. У фазі “ялинка” приріст стебел у висоту становить 14,6 мм за добу з перевагою приросту вдень. Амплітуда максимальної і мінімальної швидкості росту лишаються без змін. У період швидкого росту загальний приріст за добу становить 60,8 мм з великою перевагою приросту вдень, а максимальна швидкість росту зареєстрована о 21-ій годині і становить 4,7 мм/год. Період швидкого росту має 21 годину на добу, починається о 10 і продовжується до 7 години ранку. У фазу бутонізації швидкість росту різко уповільнюється і становить 26,8 мм за добу з максимальними показниками 2,3 мм/год о 20-ій годині, що суперечить загальноприйнятій думці про те, що льон найкраще росте у фазу бутонізації. В цій фазі йде формування генеративних органів, основна кількість поживних речовин органічного і мінерального походження використовується на їх утворення, а тому приріст льону у висоту призупиняється. Ця думка підтверджується інтенсивністю росту і розвитку льону у фазі цвітіння і зеленої стиглості, максимальна швидкість росту становить 0,2-0,25 мм/год о 23-ій годині.
Амплітуда коливання між мінімальною та максимальною швидкістю росту, незалежно від етапу органогенезу, завжди постійна і становить 12 годин.
Періодичність ритмів росту льону за добу і протягом вегетаційного періоду, незалежно від фаз росту і розвитку, залишається постійною. Це і є “Біологічні години” – доказ існування у більшості живих організмів здатності вимірювати час, яка передається у спадковість. Проте в нашому випадку не можна стверджувати, що зміна дня і ночі (світлові цикли) призводять до добової періодичності, оскільки довжина дня коливається в межах 16, а ночі – 8 годин, а період коливання кривої швидкості росту – 12 годин. Ось така висока точність коливальних процесів порушується невідомими процесами.
Циркадний тип швидкості росту не залежно від освітлення доби залишається майже однаковим з невеликими погодинними коливаннями. Різке уповільнення швидкості росту з повною зупинкою спостерігається о 8-10 годині. Екзогенні фактори не впливають на добову періодичність росту льону, змінюється лише швидкість росту. При сонячній погоді середня швидкість росту льону у висоту становить 0,82, у хмарну – 1,17 і мінливу – 1,1 мм за годину. За різних погодних умов мінімальна швидкість росту відмічається о 9-ій і максимальна – о 21-ій годині з періодом біоритму 12 годин на добу. В наших дослідах криві росту льону-довгунця з інтенсивністю сонячної радіації не співпадають (рис. 1).
Якщо о 7 годині інтенсивність припливу ФАР становить біля 0,05, а ввечері після 1900 - менше 0,20 кал/см2хв, то протягом дня вона коливається в межах 0.2-0.6 кал/см2хв.
c2, %
cf /2
d2,