Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Національна Академія наук України
Інститут економіки
ЯКУБА Катерина Iллівна
УДК 631.158:658.3.014-055.2
Соціально-економічні проблеми формування
і використання жіночих трудових ресурсів аграрної сфери
Спеціальність 08.09.01 –демографія, економіка праці,
соціальна економіка і політика
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук
Київ - 1999
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Інституті аграрної економіки Української академії
аграрних наук.
Науковий консультант –доктор економічних наук, професор
СТЕШЕНКО Валентина Сергіївна,
Інститут економіки НАН України,
завідувач відділом демографії і
відтворення трудових ресурсів
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
БОНДАР Інтерна Кас’янівна,
Науково-дослідний економічний
інститут Міністерства економіки України,
завідувач відділу проблем праці, політики
доходів і соціального захисту населення
доктор економічних наук, професор
ПАВЛОВСЬКА Надія Олександрівна,
Науково-дослідний економічний інститут праці
та зайнятості населення Міністерства праці
та соціальної політики України і НАН України,
завідувач відділу проблем заробітної плати
доктор економічних наук, професор,
член-кореспондент НАН України
ПИРОЖКОВ Сергій Іванович,
Інститут українсько-російських відносин
при Раді національної безпеки і оборони
України, директор.
Провідна організація –Національний аграрний університет
(кафедра економіки сільського господарства), м. Київ
Захист відбудеться “ 26 ” жовтня 1999 р. о 14-00 год. на засіданні спеціалізованої вченої Ради Д.26.150.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) наук в Інституті економіки НАН України за адресою: 252011, Київ - 11, вул. Панаса Мирного, 26.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економіки НАН України.
Автореферат розісланий “ 22 ” вересня 1999 р.
В.о. вченого секретаря
спеціалізованої вченої ради Прокопа І.В.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Набуття Україною незалежності і відповідно започаткування процесу створення самодостатнього господарства та розвиток демократизації створюють потенційно позитивні передумови для демографічного розвитку суспільства, гуманного ставлення до людей, покращання умов їх трудової діяльності, підвищення життєвого рівня та поліпшення економічного становища кожного його члена. Особливо великі надії на поліпшення свого соціального становища мають сільські жінки, зокрема зайняті в аграрній сфері.
Однак соціально-економічна криза, що охопила всі сфери життєдіяльності людей, призвела до глибоких соціальних зрушень у суспільстві, руйнації матеріально-технічної бази сільського господарства, зменшення обсягів виробництва продукції в цій галузі, зниження життєвого рівня селян, загострення демографічної кризи на селі і звуження природної основи та погіршення якісних параметрів трудових ресурсів, особливо жіночих, а загалом –до соціального занепаду українського села.
Основними причинами такого становища є відсутність оптимального співвідношення і подальша руйнація складових економічного потенціалу сільського господарства та недооцінка його основного елементу людського фактора. Тому реформування виробничо-трудових відносин у цій і пов’язаних з нею галузях не відповідають сподіванням селян. Депопуляція, що з 1979 р. охопила сільську місцевість України, з кожним роком набуває все загрозливішого характеру, трансформуючись в найстрашніше соціально-економічне явище для нашого селянства вимирання українського села. Сучасний рівень народжуваності сільського населення найнижчий за весь період існування України, а також серед країн колишнього Радянського Союзу. Нині селянка за весь дітородний період може народити лише 1,6 дитини, народжуваність у сільських агломераціях не забезпечує навіть простого відтворення людності. Загальні коефіцієнти народжуваності тут до 1989 р. були нижчі, ніж у містах, а смертності і зараз вищі. Дедалі частішими стають однодітність і бездітність сімей, збільшується число позашлюбних дітей. Відбувається інтенсивне старіння селян. Депопуляція у сільській місцевості з року в рік посилюється. Лише за останні п’ять років природний убуток населення зріс майже вдвоє. Рівень смертності українського селянства найвищий серед країн Східної Європи.
Не радісним бачиться і майбутнє трудових ресурсів села й аграрної сфери. Їх природна основа сільське населення буде і далі кількісно зменшуватись. Причому це зменшення відбуватиметься, головним чином, в результаті скорочення чисельності осіб допрацездатного віку. Кризова демографічна ситуація в сільській місцевості зумовила не лише звужене відтворення селянства, а й погіршення якісних параметрів сільського населення і трудових ресурсів села та аграрної сфери. Ні поліпшення умов праці, ні її гуманізації реально не відбувається. Кризові явища в демографічній ситуації на селі є результатом тяжкого соціального становища селян, особливо жінок аграрної сфери. Трагізм їх становища полягає в незадовільному стані здоров’я, в передчасному старінні внаслідок виробничого і соціального перевантаження, в деформуванні демографічного ідеалу сім’ї у напрямі надмірного зменшення бажаної кількості дітей.
Розв’язанню практичних завдань формування і раціонального використання жіночих трудових ресурсів, поліпшення становища жінки на ринку праці присвячені роботи багатьох вчених. У дослідження проблеми, розробку теоретико-методологічних, прикладних і соціально-економічних аспектів трудових ресурсів сільського господарства і раціонального використання праці в аграрному секторі економіки вагомий внесок зробили українські вчені: С.І. Бандур, Д.П. Богиня, І.К. Бондар, О.Г. Бугуцький, М.Х. Вдовиченко, В.С. Дієсперов, М.І. Долишній, С.І. Дорогунцов, О.І. Здоровцов, С.М. Злупко, Ю.І. Краснов, Г.І. Купалова, Е.М. Лібанова, В.І. Лишиленко, І.І. Лотоцький, І.І. Лукінов, М.І. Нижній, Л.В. Молдован, В.В. Онікієнко, Н.О.Павловська, Й.С. Пасхавер, С.І. Пирожков, В.П. Піскунов, І.В. Прокопа, В.В. Радченко, П.Т. Саблук, І.Х. Степаненко, В.С. Стешенко, Г.С. Фтомов М.В. Шаленко, Л.О. Шепотько, В.Г. Швець, Є.І. Ходаківський, М.І. Хомра, В.В. Юрчишин та інші, а також вчені близького та далекого зарубіжжя: В.Г. Афанасьєв, А. Дунаєв, Л.І. Гольдін, С. Карпухін, В.Г. Костаков, А.С. Котляр, В.Ф. Машенков, В.Н. Поздняков, А.І. Романюк, Е. Россет, Є.С. Русанов, Г.С. Струмилін, М.Я. Сонін, Е. Фільрозе, В.Я. Чураков, Я.І. Черкаський, Г.І. Шмельов та інші.
Дослідженню місця жінки в суспільстві та її трудових відносин у системі національного ринку праці багато уваги приділили І.В. Багрова, С. Бовуар, Ж. Желлі, Т.А. Машика, С.О. Василенко, Л.В. Лобанова, Л. Меккі, В.В. Радченко, А.І. Романюк, Н.О. Сахарова, Л.О. Смоляр, В.С. Стешенко, Е. Сюллеро, А.П.Титаренко, Л.В.Чуйко, Н.В. Шишкан та інші.
Однак у працях більшості вчених жінки в основному розглядались лише як носії робочої сили несільськогосподарських галузей народного господарства, нерідко без належної ув’язки їх трудових відносин по створенню споживних вартостей, засобів до життя з материнством і вихованням підростаючого покоління та оцінки їх соціального становища в суспільстві. Що ж до жінок, зайнятих в аграрному секторі, то їх надексплуатація в суспільному виробництві і нелюдські умови проживання в сільській місцевості в стереотипі ставлення суспільства до селянки, особливо колгоспниці, сприймались як нормальне явище і майже не досліджувались, незважаючи на актуальність зазначених проблем. У літературних джерелах, в офіційних документах і наукових дослідженнях зайняті в сільському господарстві селянки якщо й розглядались, то лише як носії робочої сили, з метою їх більшого залучення до суспільного виробництва для безоплатної або низькооплачуваної праці.
Необхідність комплексного дослідження проблем формування і використання жіночих трудових ресурсів аграрної сфери в суспільному виробництві і сімейно-побутовій сфері, включаючи демографічний аспект, розробка пропозицій щодо поліпшення соціального становища селянки зумовили вибір теми і структуру дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. В основу дисертації покладено результати багаторічних досліджень автора, проведених в Інституті аграрної економіки УААН (1969-1997 рр.). Дослідження здійснювались згідно з тематичними планами науково-дослідних робіт і безпосередньо пов’язані з виконанням одинадцяти державних і галузевих програм, у тому числі в останні роки: проблема 06. “Соціальне відродження і розвиток села на 1991-1995 рр. (шифр теми №0194И017602); проблема 01.03. “Розробити соціально-економічні і психологічні основи розвитку аграрної політики” 1997-2000 рр. (шифр теми №0197U013876).
Крім того, дослідження здійснювались згідно з виконанням завдань-замовлень Міністерства агропромислового комплексу України, у тому числі госпдоговору № 1606 від 15 березня 1990 р. “Розробити концепцію поліпшення соціально-економічних умов праці і побуту жінок, зайнятих в аграрному секторі АПК УРСР”; госпдоговору з Київським облвиконкомом (з проблем трудових ресурсів села); Київплодоовочгоспом (щодо залучення робочої сили в приміські аграрні підприємства), а також з Державним Комітетом науки і техніки (конкурсна тема “Відтворення трудових ресурсів аграрної сфери). Участь здобувача у виконанні науково-дослідних робіт державної, госпдоговірної та іншої тематики відображена у наукових звітах.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка науково-методологічних, концептуальних засад і практичних рекомендацій щодо формування та ефективного використання системи організаційних, економічних і правових форм і методів управління трудовими ресурсами в сільській місцевості для оздоровлення тут демографічної ситуації та такої активізації політики формування жіночих трудових ресурсів аграрної сфери та їх використання в суспільному виробництві і сімейно-побутовій сфері, яка б докорінно поліпшувала соціальне становище селянки в умовах формування ринкової економіки України. Поставлена мета вимагала розв’язання таких завдань:
Об’єктом дослідження є трудові відносини жінок, зайнятих у сільському господарстві України в цілому, на рівні природно-економічних зон і областей, сільських адміністративних районів, аграрних підприємств та їх виробничих підрозділів, досліджувані в комплексі з демографічним аспектом –місцем селянки у відтворенні сільського населення і трудових ресурсів села і сільського господарства.
Предмет дослідження – жіночі трудові ресурси аграрної сфери як складова трудових ресурсів села в умовах ринкової трансформації економіки України.
Методологічною основою дослідження є фундаментальні положення економічної науки, критичне осмислення, аналіз та синтез концепцій найбільш визначних шкіл сучасної економічної науки щодо трудових ресурсів, у тому числі жіночих, відповідні праці вчених-економістів і соціологів, законодавчі акти, урядові рішення і постанови, методичні рекомендації різних рівнів управління трудовими ресурсами в аграрній сфері. Теоретичною основою –діалектичний метод пізнання взаємозумовлених процесів, що визначають роль і місце селянки у відтворенні природної основи формування трудових ресурсів села і аграрної сфери та у створенні нею споживних вартостей у сільському господарстві. Дослідження здійснене на основі узагальнення результатів вивчення проблем загальної економічної теорії і економіки аграрної праці, що зумовило залучення до аналізу теорії економічних і соціальних протиріч виробничих відносин, відносин власності, використання концептуальних підходів українських і зарубіжних вчених щодо соціально-економічних проблем жінок, системного підходу до аналізу їх соціального становища та механізмів його докорінного поліпшення.
При підготовці дисертації використовувались сучасні загальнонаукові та специфічні методи: порівняльно-економічний, економіко-статистичний (групування, аналіз рядів динаміки, індекси, співставлення показників, екстраполяція, вибірка та ін.), соціологічний аналіз, абстрактно-логічний, структурно-функціональний, експертних оцінок та ін.
Інформаційна база дослідження. Інформаційною базою дисертаційного дослідження слугували оперативна і річна звітність аграрних підприємств усіх форм власності, матеріали соціологічного обстеження понад
60,5 тис. працівників 136 типових колективних сільськогосподарських підприємств дев’яти сільських адміністративних районів різних природно-економічних зон і областей України, проведеного відділом соціальної та аграрної політики Інституту аграрної економіки УААН за програмою та безпосередньою участю здобувача, матеріали анкетного обстеження здобувачем 1516 сільських жінок десяти областей всіх природно-економічних зон України, а також законодавчі і нормативні акти, що приймались Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, матеріали Держкомстату України, Мінекономіки України, МінАПК України, Міжнародної організації праці, інших міжнародних організацій, науково-дослідних установ України.
Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна дослідження полягає в обгрунтуванні теоретичних і методологічних основ формування економічного механізму оздоровлення демографічної ситуації, регулювання та оптимізації відтворення трудових ресурсів, у тому числі жіночих, в сільській місцевості та в аграрній сфері АПК України, правових засад та організаційного інструментарію задоволення потреб та інтересів селян і працівників сільського господарства та сукупності практичних пропозицій і рекомендацій, що сприятимуть відтворенню повноцінного життєвого середовища сільського населення, покращанню умов праці і побуту жінок-працівниць аграрної сфери та докорінному поліпшенню їх соціального становища у перехідний до ринку період. Найбільш вагомі результати проведеного дослідження, які характеризуються новизною, розкривають логіку та основну концепцію дисертації, полягають у наступному:
Практичне значення одержаних результатів полягає в їх безпосередньому зв’язку з науково обгрунтованими розробками стратегії і тактики аграрної політики щодо демографічного оздоровлення і відродження українського села, відтворення трудових ресурсів аграрної сфери та поліпшення соціального становища жінок. Основні положення, що викладені в дисертації, доведені до рівня методичних розробок та конкретних рекомендацій, що впроваджені в практику господарювання. Ряд розробок використано при опрацюванні програм соціально-економічного розвитку України, для підготовки проектів законодавчих і нормативних актів з питань поліпшення соціального захисту селян, розробки механізмів реалізації основних напрямів соціальної політики щодо селян та забезпечення села трудовими ресурсами на період до 2005 р. Запропоновані в роботі ідеї, методологічні підходи, методичний інструментарій застосовувались для підготовки вищими виконавчими і законодавчими органами документів аналітичного, прогностичного, програмного, нормативного законодавчого характеру, спрямованих на вирішення соціально-економічних проблем села.
Науково-практичне значення проведеного дисертаційного дослідження полягає також в обгрунтуванні необхідності розширення природної основи формування трудових ресурсів жінок аграрної сфери, зменшення їх трудового навантаження у виробничій і сімейно-побутовій сферах, оптимального поєднання трудової діяльності жінок у суспільному виробництві з материнством і вихованням підростаючого покоління, докорінного поліпшення соціального становища селянок в умовах ринкової реструктуризації, здійснення практичних кроків щодо створення в державі багаторівневої системи управління процесом поліпшення відтворення трудових ресурсів села, у тому числі жіночих, розробки законодавчих актів щодо поліпшення умов праці жінок у сільському господарстві і підвищення соціального статусу селянки.
Теоретичні висновки і узагальнення, пропозиції та рекомендації щодо формування і використання трудових ресурсів жінок аграрної сфери як складової трудових ресурсів села покладені в основу або використані при підготовці понад 25 організаційно-розпорядчих і регламентних документів органів державного і господарського управління, у тому числі в 1997-1998 рр., а саме:
Сформульовані в роботі наукові положення, теоретичні висновки і пропозиції доведені до практичних рекомендацій (10 документів), основні з яких виконані в 1993-1995 рр.:
Наукові результати досліджень за участю автора ввійшли до складу понад десяти основних програм, у тому числі до “Проекту Національної програми розвитку агропромислового виробництва і соціального відродження села на 1996-2005 роки”, розділи: 2.3.1. “Прогноз потреби АПК і соціальної сфери села в трудових ресурсах”, 2.3.2. “Розробка регіональних балансів трудових ресурсів села”, передані керівним органам України.
На актуальні наукові розробки і впровадження їх у виробництво є висновки та відгуки адміністрації Президента України, Міністерства економіки України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства агропромислового комплексу України, Міністерства України у справах сім’ї та молоді, Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київського облвиконкому, окремих районних агропромислових об’єднань і господарств, а також вищих учбових закладів аграрного профілю, що підтверджують практичне значення одержаних результатів.
Крім того, автором підготовлено і особисто передано законодавчим органам ряд пропозицій, основні з яких за 1990-1998 рр.:
16.10.90 на сесію Верховної Ради України другого скликання “Пропозиції до проекту закону “Про пріоритетність соціального розвитку села і агропромислового комплексу в народному господарстві України”, в яких обгрунтовується необхідність прийняття закону щодо пільгових умов виходу на пенсію за віком жінок, що працюють у сільському господарстві. Пропозиції законодавчо реалізовані стосовно доярок та операторів-свинарок, а також механізаторів (стаття 13 Закону України про пенсійне забезпечення, 1992 р.);
29.01.92 в Комісію Верховної Ради України з питань розвитку АПК передана доповідна записка “Напрями поліпшення соціально-економічних умов праці і побуту жінок, зайнятих у сільському господарстві”, де обгрунтовується необхідність прийняття законодавчих актів, спрямованих на полегшення праці жінок, на створення сприятливих умов для поєднання виробничої діяльності селянок в суспільному виробництві з материнством і вихованням підростаючого покоління, а також на докорінне поліпшення побутових умов життя сільського населення.
Інші наукові розробки. Всього керівним органам, а також обласним і районним управлінням сільського господарства та аграрним підприємствам передано понад 300 наукових розробок з проблем трудових ресурсів сільського господарства, у тому числі жіночих, як важливої їх складової.
Особистий внесок здобувача. Результати наукових розробок щодо жіночих трудових ресурсів аграрної сфери як стосовно демографічних проблем села і його відродження, так і використання жіночої праці в сільському господарстві та соціального становища селянки в Україні протягом досліджуваного періоду одержані дисертантом особисто.
Достовірність та обгрунтованість положень, результатів і прикладних пропозицій дисертаційної роботи підтверджуються їх узгодженістю з теоретичними, методологічними передумовами дослідження проблем трудових ресурсів, відповідністю науковим розробкам і економічним вченням, використанням офіційної статистичної інформації і матеріалів соціологічних обстежень сільських жінок, а також багаторазовою перевіркою отриманих результатів у практиці планування і управління трудовими ресурсами сільського господарства та обговоренням у наукових установах, державних органах управління.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дослідження доповідались і оприлюднені на більш як 100 міжнародних, всесоюзних, республіканських і регіональних наукових і науково-практичних конференціях, симпозіумах, нарадах, семінарах, круглих столах, інших наукових зібраннях, у тому числі в 1993-1998 рр.:
Публікації. Найбільш суттєві теоретичні і практичні результати досліджень, методологічні і методичні розробки, висновки і пропозиції автора відображені в 222 публікаціях обсягом понад 210 друк. арк., у тому числі в 25 книгах і монографіях, з них 2-х одноосібних (27,0 друк. арк.), 9 брошурах, з них 7 одноосібних, 5 рекомендаціях, 13 методиках і методичних рекомендаціях, з них 5 одноосібних, 2 концепціях, з них 1 одноосібна, 3 нормативах, 73 одноосібних статтях, в учбовому посібнику для студентів сільськогосподарських технікумів економічного профілю (13,8 др. арк.), учбово-методичному посібнику для студентів економічного факультету Київського Національного університету ім. Т.Г. Шевченка (4,6 друк. арк.), учбово-методичному посібнику для студентів сільськогосподарських технікумів економічного профілю (4,0 друк. арк.), в матеріалах семінарів і нарад, тезах конференцій, інших публікаціях.
Основні положення дисертаційного дослідження опубліковані в наукових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел з 276 найменувань і включає 84 таблиці, 4 рисунки, 51 додаток. Повний обсяг дисертації становить 497 сторінок машинописного тексту, з них таблиці займають 84 сторінки, рисунки 4, список використаних джерел 21, додатки 75, відомості про впровадження основних положень дисертації –сторінку.
Складові частини роботи:
ВСТУП
Розділ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ СІЛЬСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ. 1.1. Сутність, характер та зміст проблеми трудових ресурсів сільського населення; 1.2. Методичні засади дослідження жіночих трудових ресурсів та особливостей жіночої праці в сільському господарстві; 1.3. Історичні корені соціального становища жінок у контексті трудових відносин; Висновки до розділу 1.
Розділ 2. ДЕМОГРАФІЧНА ОСНОВА ФОРМУВАННЯ ЖІНОЧИХ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ. 2.1. Соціально-демографічні передумови відтворення сільського населення і трудових ресурсів аграрної сфери; 2.2. Природний і механічний рух сільських жінок та їх внесок у формування трудових ресурсів сільського господарства; 2.3. Динаміка чисельності та вікового складу сільських жінок, їх вплив на загальний і спеціальний коефіцієнти народжуваності; 2.4. Демографічний ідеал сільської жінки, його реалізація та внесок у формування сільської сім’ї; 2.5. Вплив соціально-психологічних факторів на демографічну поведінку сільських жінок; Висновки до розділу 2.
Розділ 3. ЖІНОЧІ ТРУДОВІ РЕСУРСИ В СИСТЕМІ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ СЕЛА І АГРАРНОЇ СФЕРИ. 3.1. Трудові ресурси сільського населення: методика їх визначення, величина, динаміка та структурні зміни; 3.2. Якість трудових ресурсів сільського населення і аграрної сфери; 3.3. Структурні особливості трудових ресурсів села і сільського господарства; Висновки до розділу 3.
Розділ 4. ВИКОРИСТАННЯ ЖІНОЧИХ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ В АГРАРНІЙ СФЕРІ. 4.1. Трудова діяльність жінок у колективних сільськогосподарських підприємствах; 4.2. Умови праці жінок у сільському господарстві; 4.3. Використання праці жінок в особистому підсобному господарстві; 4.4. Трудова діяльність у бюджеті часу селянки; Висновки до розділу 4.
Розділ 5. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СЕЛА ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ ТА ПОЛІПШЕННЯ СОЦІАЛЬНОГО СТАНОВИЩА ЖІНОК АГРАРНОЇ СФЕРИ. 5.1. Регіональні баланси трудових ресурсів у сільській місцевості: методика розробки та прогноз на період до 2005 року; 5.2. Концепція поліпшення соціально-економічних умов праці і побуту жінок, зайнятих в аграрній сфері; 5.3. Реалії та гіпотези поліпшення соціального становища селянок та умов праці жінок аграрної сфери; Висновки до розділу 5.
ВИСНОВКИ.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.
ДОДАТКИ.
ВІДОМОСТІ ПРО ВПРОВАДЖЕННЯ ОСНОВНИХ ПОЛОЖЕНЬ ДИСЕРТАЦІЇ.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У першому розділі розглянуто сутність, характер та зміст категорії “трудові ресурси”, методологічні засади дослідження жіночих трудових ресурсів і особливостей жіночої праці та історичні аспекти соціального становища жінок у контексті їх трудових відносин по створенню споживних вартостей, засобів до життя. Трудові ресурси розглядаються у двох аспектах: соціально-економічному і обліково-статистичному. Як соціально-економічна категорія, трудові ресурси, в широкому розумінні, – це частина населення, що здатна до самовідтворення і створення засобів до життя. У вузькому розумінні частина населення, що здатна створювати в процесі виробництва тільки споживні вартості, засоби до життя. Носіями цієї дієздатної сили є окремі живі індивіди або їх сукупність з необхідними фізичними і духовними здібностями, з відповідною загальноосвітньою і професійною підготовкою, знаннями, навичками і здатністю до трудової діяльності.
Залежно від поставленого завдання трудові ресурси можуть розглядатися в демографічному, територіально-адміністративному (регіональному), галузевому та інших аспектах. Згідно з методологічними підходами до визначення цього поняття як категорії економічної науки, в дисертації трудові ресурси розглядаються стосовно сільського населення (села) та аграрної сфери в широкому і вузькому розумінні. В широкому (демо-економічному) розумінні це поняття означає частину сільського населення (працівників аграрної сфери), здатну до самовідтворення і створення споживних вартостей, засобів до життя. У вузькому розумінні це частина сільського населення (працівників аграрної сфери), здатна до створення в процесі виробництва споживних вартостей, засобів до життя. Аналогічно розглядаються сутність, характер та зміст жіночих трудових ресурсів аграрної сфери. Як соціально-економічна категорія “жіночі трудові ресурси аграрної сфери”, в широкому розумінні, це частина наявних працівниць аграрної сфери, здатна до відтворення сільського населення і трудових ресурсів аграрної сфери та створення споживних вартостей, засобів до життя. У вузькому розумінні це частина наявних працівниць аграрної сфери, здатна тільки до створення споживних вартостей, засобів до життя у вигляді сільськогосподарської продукції та надання послуг. Як обліково-статистична категорія, трудові ресурси села, в широкому розумінні, це сукупність сільського населення працездатного віку, що може реалізувати свою здатність до праці в усіх сферах життя, включаючи демовідтворювальні процеси. Його величина залежить від чисельності сільського населення, його статево-вікового складу та рівня зайнятості і смертності. Трудові ресурси аграрної сфери, у тому числі жінок це наявна сукупність працівників, здатних до самовідтворення і створення споживних вартостей. У вузькому розумінні, трудові ресурси села (аграрної сфери), у тому числі жінок (як обліково-статистична категорія), це сукупність селян (наявних працівників аграрної сфери), здатних у процесі виробництва створювати споживні вартості, засоби до життя.
Кількісні параметри трудових ресурсів села визначаються наявною чисельністю працівників усіх підприємств і організацій, що розташовані в сільській місцевості, а також кількістю селян, які з певних причин не зайняті у процесі виробництва, але володіють здатністю до праці і при бажанні та створенні відповідних умов можуть реалізувати цю здатність для створення матеріальних, духовних цінностей або надання суспільно корисних послуг. Отже, в даному випадку трудові ресурси включають в себе працівників колективних аграрних підприємств, особистих (селянських) господарств, фермерів, працівників промислових підприємств, транспорту, капітального будівництва та інших сільських підприємств сфери матеріального виробництва, працівників соціальної інфраструктури села (загальноосвітніх шкіл, СПТУ, середніх спеціальних учбових закладів, медичних, культурних, спортивних установ та ін.), а також тимчасово непрацюючих у працездатному віці.
Основними якісними характеристиками трудових ресурсів виступають: стан здоров’я носіїв робочої сили, їх соціальний і статево-віковий склад, загальноосвітний та професійно-кваліфікаційний рівень, територіальна і соціальна мобільність та інші.
Соціально-економічна категорія “робоча сила” це здатність окремої особи, групи людей, колективу чи суспільства в цілому створювати споживні вартості, засоби до життя у вигляді матеріальних і духовних благ, а також відтворювати людське суспільство. Її також доцільно розглядати в широкому і вузькому розумінні. У першому випадку йдеться про здатність сукупності людей в процесі виробництва створювати споживні вартості, а також відтворювати самих себе. У другому –про можливість людей створювати засоби до життя у вигляді матеріальних і духовних благ.
Трудові ресурси і робоча сила, на думку здобувача, це основні елементи такої соціально-економічної категорії як “трудовий потенціал”. Тому в прикладних дослідженнях можливе розуміння “трудового потенціалу” відносно конкретного об’єкта вивчення: регіону, галузі народного господарства і т. д., оскільки він виступає важливою складовою економічного потенціалу цього об’єкта. З огляду на це можуть використовуватись такі поняття “як трудовий потенціал села”, “трудовий потенціал аграрної сфери”, “трудовий потенціал жінок” та ін. Трудовий потенціал села можна розглядати як створювальну силу сільського населення в усіх сферах його життєдіяльності, тобто він ідентичний поняттю “трудовий потенціал сільського населення”; “трудовий потенціал аграрної сфери” як створювальну силу наявних працівників сільського господарства; “трудовий потенціал жінок аграрної сфери” як створювальну силу наявних працівниць аграрної сфери.
Кожну з цих категорій необхідно розглядати в широкому і вузькому розумінні їх сутності. В широкому розумінні як створювальну силу для самовідтворення і створення споживних вартостей, у вузькому як створювальну силу виробляти лише споживні вартості, тобто без урахування демографічного аспекта. Залежно від того, в якому розумінні (широкому чи вузькому) розглядаються його складові, він може мати неоднакові кількісні і якісні параметри.
Трудовий потенціал виступає складовою життєвого потенціалу населення, тому вимірюється людино-роками. Однак у практиці планування, обліку і статистики, в прикладних дослідженнях, на думку здобувача, може вимірюватись натуральним вимірником. Найближчою за своєю сутністю натуральною одиницею виміру трудового потенціалу в традиційній демографії, в практиці статистики і обліку, а також в економічному аналізі соціально-економічних явищ і процесів, пов’язаних із трудовими відносинами, може бути чисельність певних груп людей, що виступають носіями створювальної сили. Це найпростіший його вимірник безвідносно до тривалості життя і фонду робочого часу.
Методичні засади дослідження проблем жіночих трудових ресурсів та особливостей жіночої праці в сільському господарстві грунтуються на розумінні сутності, характеру та змісту трудових ресурсів як соціально-економічного феномену, в широкому їх розумінні; на діалектиці його існування, функціонування і розвитку з урахуванням “жіночих проблем”; на діалектичному методі пізнання взаємозумовлених процесів, що визначають роль і місце сільських жінок у відтворенні природної основи трудових ресурсів села і аграрної сфери та у створенні ними споживних вартостей, засобів до життя в сільському господарстві; на системному підході до аналізу соціального становища селянок та розробленні механізмів його поліпшення. Ці методичні засади випливають з того, що: розуміння людини, зокрема жінки як суб’єкта суспільної життєдіяльності, диктує необхідність вивчення економічних аспектів у комплексі з демографічними, соціологічними, психологічними, медичними, педагогічними та іншими аспектами формування, розподілу і використання трудових ресурсів жінок аграрної сфери у суспільному виробництві; трудові ресурси жінок аграрної сфери виступають складовою трудових ресурсів сільського господарства; в основі аналізу жіночих трудових ресурсів лежить дослідження виробничих відносин у конкретних умовах місця і часу (1970-1997 рр.); трудові відносини жінок досліджуються у взаємозв’язку з демографічним аспектом, з урахуванням особливостей використання праці жінок у сільському господарстві в контексті соціального становища селянки.
При розгляді методологічних засад дослідження жіночих трудових ресурсів та особливостей жіночої праці в сільському господарстві наголошується на необхідності розрізняти такі поняття як “жіноча праця” і “праця жінок”. Поняття “жіноча праця” вживається, коли йдеться про трудову діяльність жінок з урахуванням специфіки їх робочої сили, зумовленої фізичними і психофізіологічними особливостями жіночого організму. Категорія “праця жінок” характеризує працю, що фактично виконують жінки.
В роботі показані історичні корені дискримінації жінок у виробничій і сімейно-побутовій сферах, жіночого руху та створення міжнародних жіночих організацій щодо захисту прав жінок, материнства і дитинства. Дана оцінка діяльності жіночих організацій в Україні.
Другий розділ присвячений дослідженню демографічних аспектів формування жіночих трудових ресурсів у сільській місцевості і аграрній сфері. Кількість сільського населення за 1913-1997 рр. у сучасних територіальних межах зменшилася на 12 млн. чоловік, або майже у 2 рази і становила в 1997 р. 16,4 млн. В 1960-1980 рр. основним фактором зменшення був інтенсивний міграційний відплив сільської молоді в міста. Особливо інтенсивно мігрували жінки молодих вікових груп, що підірвало демографічну основу відтворення сільського населення в наступні періоди. Водночас посилювалось старіння та зростала смертність селян, в результаті чого починаючи з 1979 р. сільську місцевість охопила депопуляція, що зумовила прямі втрати сільського населення протягом 1979-1997 рр. у кількості 1050 тис. чоловік.
В 1980-1997 рр. у результаті наростання темпів депопуляції вона стала основним фактором зменшення чисельності сільського населення та погіршення його якості. За 1970-1997 рр. частка осіб допрацездатного віку зменшилася на 8,4 процентного пункту і становила в 1997 р. лише 21,9%, пенсіонером став кожний третій селянин, а коефіцієнт старіння “зверху” збільшився до 0,287, що свідчить про посилення передумов процесу вимирання сільського населення. Водночас скорочується середня тривалість життя при народженні. За 1970-1997 рр. вона зменшилася: у чоловіків на 4,8 року, у жінок на 1,4 року. Найнижчий рівень її був у 1995 р.: у чоловіків 61,0, у жінок 72,6 року.
Розрахунки показали, що протягом 1970-1997 рр. при зростанні загального демографічного навантаження на 14,2%, з боку дітей воно зменшилось на 10 процентних пунктів, а з боку людей похилого віку зросло в 1,7 раза. Зменшення чисельності сільського населення супроводжувалось інтенсивним скороченням кількості жінок, особливо працездатного віку. Якщо за 1970-1997 рр. загальна кількість селянок зменшилася на 2660,0 тис. чол. або на 23,1%, то жінок працездатного віку відповідно на 1666,7 тис. і 31,0%. Одночасно знижується якість жіночого населення. Найбільше жінок у віковій групі 50 років і старше (63,2%), а в поколінні батьків осіб жіночої статі лише 49,2%. Ще менше їх у найактивнішій дітородній частині селянства (20-29 років) 48,0%. Кількість народжень у сільській місцевості України в 1997 р. порівняно з 1970 р. зменшилась на 116,7 тис. чол., або в 1,5 раза, а кількість померлих зросла на 139,4 тис., або в 1,8 раза. Дослідження показало, що основним чинником такої ситуації виступає інтенсивний міграційний відплив із села жінок молодого дітородного віку, особливо у 60-80 роки. Це підірвало демовідтворювальний потенціал вікової структури сільського населення, спричинило активізацію соціально негативних процесів та затухання соціально позитивних явищ, що зумовило кризову демографічну ситуацію в сільській місцевості. Зниження загального коефіцієнта народжуваності сільського населення протягом 1970-1995 рр. Зумовлене, головним чином, скороченням в результаті міграції частки жінок дітородного віку. Залишаючись важливим фактором зниження народжуваності сільського населення міграційний відплив жінок 14-49 років у 1996-1997 рр. відбувався на тлі зниження дітородної активності жінок цього віку. Зменшення загального показника народжуваності селян у 1996-1997 рр. Зумовлено, в основному, цим чинником. Зниження дітородної активності жінок стало результатом падіння життєвого рівня селян та деформування у зв’язку з цим демографічного ідеалу сільської жінки в напрямі зменшення бажаної кількості дітей в сім’ї та зниження фактичного рівня його реалізації.
Результати анкетного обстеження 1516 селянок різних соціальних і вікових груп показали, що дітородна поведінка практично всіх (96,7%) селянок спрямована на сім’ю з дітьми. Однак майже дві третини жінок (59,7%) планували мати не більше двох дітей, лише кожна четверта (25,6%) трьох, а на чотирьох і більше дітей розраховувала тільки кожна десята селянка. Дітородна установка найбільшої частини сільських жінок (54,8%) була спрямована на двох дітей. Лише незначна частина жінок (4,9%) планувала мати одну дитину. Фактично основна їх частина (67,9 %) мали 2-3 дітну сім’ю, в той час, як частка жінок з установкою на таку кількість дітей становила 80,4%. Таким чином, 12,5% селянок, що планували мати 2-3 дітну сім’ю, не реалізували своїх намірів. При цьому трансформація цих намірів у всіх жінок реалізувалась у напрямі зменшення кількості дітей. Так, потенційні наміри жінок на народження трьох дітей були реалізовані на 79,4%, питома вага селянок з п’ятьма і більше дітьми виявилась в 3,8 раза меншою, ніж було жінок з такою установкою. В той же час жінок з однією дитиною було в 3,6 раза більше порівняно з часткою жінок з намірами мати одну дитину. Майже у три рази більшою була частка бездітних жінок (9,4%).
Вперше був виміряний вплив соціально-психологічних факторів на демографічну поведінку сільських жінок. Виявлений прямий взаємозв’язок між поведінкою чоловіка в сім’ї і збереженням сільської родини та кількістю дітей у сім’ї. Він притаманний для всіх соціальних і вікових груп селянок, але найвиразніше проявляється серед молоді та спеціалістів сільського господарства, працівників освіти, культури і охорони здоров’я.
У третьому розділі розглядаються жіночі трудові ресурси як складова трудових ресурсів сільського населення і аграрної сфери. Викладена методика їх визначення, охарактеризована їх кількість, територіально-географічне розміщення, динаміка, якість та структурні зрушення протягом 1970-1997 рр. (табл. 1).
Таблиця 1. Жіночі трудові ресурси в сільській місцевості України
в 1970-1997 рр.
|
Природно-еконо- |
Тис. чол. |
р. в % до |
|
мічні зони |
1970 |
||||||
|
Степ |
1308,2 |
,4 |
,4 |
,7 |
,6 |
,8 |
,0 |
|
Лісостеп |
2050,4 |
,6 |
,8 |
,4 |
,6 |
,8 |
,3 |
|
Полісся |
1041,2 |
,6 |
,9 |
,7 |
,2 |
,6 |
,6 |
|
Карпати |
372,9 |
,2 |
,9 |
,6 |
,2 |
,2 |
,5 |
|
Україна |
4772,7 |
,8 |
,0 |
,4 |
,5 |
,9 |
,1 |
Кількість жіночих трудових ресурсів у сільській місцевості за цей період зменшилася на 1837,3 тис. чол., або на 38,5%. Їх питома вага в трудових ресурсах села скоротилася з 54,7% в 1970 р. до 45,1% в 1997 р. Основними чинниками, що зумовили її скорочення, виступають такі негативні явища як старіння сільського населення та інтенсивний міграційний відплив сільської молоді. Вони набули постійно діючого характеру. Крім цього, у 90-х роках на прискорення темпів скорочення трудових ресурсів вплинула аварія на Чорнобильській АЕС. Її прямим результатом стало зменшення чисельності трудових ресурсів у 1986-1997 рр. на 182,0 тис.чол. Особливо її негативний вплив відчула Чернігівщина. Трудові ресурси тут у 1997 р. порівняно з 1970 р. зменшилися в 3,9 раза і стали найменшими серед усіх областей України.
Основна частина працівників аграрної сфери зайнята в колективних сільськогосподарських підприємствах (КСП), кожний третій –в особистому підсобному господарстві (ОПГ), а в нових (фермерських) господарських формуваннях, народжених ринковими відносинами, зайнято лише 0,5% трудових ресурсів. Серед працівників сільського господарства жінки займають 47,3%, у тому числі в КСП 46,6, в селянських (фермерських) господарствах 45,3, а в особистих підсобних господарствах 48,6% (табл. 2).
Таблиця 2. Трудові ресурси аграрної сфери АПК України в 1997 р.
|
Категорії господарств |
Тис. чол. |
Частка трудових ресурсів, % |
|
чоловіки |
жінки |
обидві статі |
чоловіки |
жінки |
обидві статі |
|
|
Колективні сільськогос- |
||||||
|
подарські підприємства |
2216,0 |
,4 |
,4 |
,6 |
,8 |
,8 |
|
Селянські (фермерські) |
||||||
|
господарства |
19,3 |
,0 |
,3 |
,6 |
,5 |
,5 |
|
Особисті підсобні гос- |
||||||
|
подарства |
1141,1 |
,1 |
,2 |
,8 |
,7 |
,7 |
|
Всього |
3376,4 |
,5 |
,9 |
,0 |
,0 |
,0 |
Погіршуються якісні параметри жіночих трудових ресурсів села та аграрної сфери, насамперед –стан здоров’я селянок. За даними анкетного обстеження, лише 10,9% працівниць колективних сільськогосподарських підприємств почувають себе здоровими. Половина з них вважає своє здоров’я задовільним, а кожна четверта працівниця аграрного сектора –хвора. Виявлений прямий взаємозв’язок між здоров’ям аграрних працівниць і умовами їх праці в сільському господарстві (табл.3).
Результати соціологічного обстеження 60,5 тис. працівників аграрних підприємств 9 адміністративних районів, розташованих у різних природно-економічних зонах і областях, показали, що їх основна частина (70,5%) має вік від 30 до 55 (59) років. Лише кожний п’ятий із зайнятих у суспільному секторі аграрної сфери знаходиться в демографічно молодому і соціально активному віці (до 30 років). Серед аграрних працівників найбільшу частину (14,8%) становлять особи передпенсійного віку; майже кожний п’ятий пра-
Таблиця 3. Оцінка жінками-аграріями умов праці в сільському
господарстві і стану свого здоров’я в 1994-1995 рр., %
|
Показники |
Всього |
З них оцінюють своє здоров'я |
|
жінок |
добрим |
задовільним |
Поганим |
завагалися відповісти |
|
|
Всього жінок |
100,0 |
,9 |
,8 |
,4 |
,9 |
|
з них оцінюють умови праці: |
|||||
|
добрими |
100,0 |
,3 |
,9 |
,5 |
,3 |
|
нормальними |
100,0 |
,2 |
,7 |
,2 |
,9 |
|
незадовільними |
100,0 |
,0 |
,7 |
,0 |
,3 |
цівник (18,8%) пенсіонер за віком. Це свідчення високого рівня старіння трудових ресурсів. А в Кагарлицькому і Ставищенському районах Київської області та в Піщанському Вінницької області прошарок працівників-пенсіонерів перевищує 20%. Таким чином, у передпенсійному та пенсійному віці знаходиться 33,6% трудівників аграрних підприємств обстежених районів. У той же час осіб до 20 років лише 3,0%, а 20-24 років 6,9 %. Чисельність працюючих пенсіонерів тільки на 50% компенсується кількістю молоді, що починає працездатне життя. У рослинництві 52,3% працівники передпенсійного і пенсійного віку, в тому числі серед жінок кожна третя пенсіонерка. Поповнення трудових ресурсів аграрного сектора за рахунок молоді становить лише 0,5-0,6% за рік. У рослинництві в 70,6% обстежених господарств та в тваринництві в 42,0% КСП немає жодної жінки віком до 20 років. В окремих населених пунктах (села Миронівка та Кукули Піщанського, Антонівка та Красилівка Ставищенського районів та ін.) зовсім немає людей молодого віку. Отже, віковий склад працівників сільського господарства обстежених районів кризовий. Певною мірою він представляє вікову структуру трудових ресурсів аграрного сектора всієї України.
Загальноосвітній рівень жіночих трудових ресурсів аграрної сфери досить високий основна частина жінок (72,8%) має середню освіту, що свідчить про високі потенційні можливості освоювати надбання НТП у сільському господарстві. Однак реалізувати їх заважає недостатній професійний рівень працівниць аграрного сектора: середню спеціальну освіту мають лише 14% жінок, а вищу 4,9%. За сферами трудової діяльності основна частина жінок (66,9%) зайнята в основних галузях сільськогосподарського виробництва рослинництві і тваринництві. Молочне тваринництво і свинарство КСП тримається виключно на жіночих руках. Основну частину працівниць цих галузей становлять жінки передпенсійного та пенсійного віку. В найближчі 5-7 років без належного рівня механізації виробничих процесів ці галузі не будуть забезпечені достатньою мірою ресурсами живої праці.
Дослідження показали, що там, де панує ручна низькопродуктивна, і, як наслідок, низькооплачувана праця, переважають жінки. Така дискримінація сільської жінки починається ще на рівні безпосереднього виробництва сільськогосподарської продукції, причому із зростанням його інтенсифікації дискримінація селянок посилюється. У середній ланці управління сільським господарством жінок лише 22,3%. В той час, як серед спеціалістів сільського господарства жінки становлять майже 50%, третину виробничих підрозділів очолюють чоловіки-практики. Ще менше жінок серед керівників аграрних підприємств менше 5 %.
У четвертому розділі вперше досліджена трансформація стереотипу мислення селянок щодо свого соціального призначення у суспільстві, вивчена трудова діяльність та умови праці жінок у колективних сільськогосподарських підприємствах, використання їх праці в особистому підсобному господарстві та в сімейно-побутовій сфері. Виміряна трудова складова діяльності селянки в добовому бюджеті часу. Результати анкетного обстеження жінок, проведеного здобувачем, показали, що трансформація стереотипу мислення сільських жінок щодо свого соціального призначення у суспільстві відбувається у напрямі глибшого усвідомлення соціально-економічної значущості їх ролі в демовідтворенні, формуванні та збереженні сім’ї, вихованні підростаючого покоління. Жінкам дедалі ближчим стає виконання функцій, якими наділила їх природа (табл. 4).
Таблиця 4. Розподіл сільських жінок різних соціальних груп за
бажанням займатись тільки домашньою працею та вихованням дітей
за створення сприятливих умов, % )
|
Вікові групи, років |
|
Соціальні групи |
до 25 |
26-30 |
-40 |
-50 |
-60 |
старше 60 |
разом |
|
Працівниці КСП |
,0 |
,1 |
,0 |
,8 |
,2 |
,1 |
,8 |
|
Працівниці держгоспів |
,4 |
,2 |
,8 |
,0 |
,7 |
,0 |
,0 |
|
Службовці |
57,9 |
,8 |
,4 |
,4 |
,5 |
- |
,7 |
|
Разом |
57,7 |
,5 |
,6 |
,9 |
,6 |
,1 |
,9 |
___________________
1) За даними анкетного обстеження сільських жінок у 1994-1995 рр.
За умов реформування сільськогосподарського виробництва та пов’язаного з ним розмаїття сфери використання трудових ресурсів села основна маса селянства має роздвоєну сферу використання праці у колективних сільськогосподарських підприємствах і в особистому підсобному господарстві. З огляду на це використання трудових ресурсів жінок аграрної сфери розглядається в роботі у контексті з їх трудовими відносинами в цих сферах. Виходячи з реально можливого річного фонду робочого часу 270 робочих днів або 1840 годин, можна стверджувати: в цілому по країні та у кожній її природно-економічній зоні (за винятком зони Карпат) фактичні показники затрат праці жінок в КСП значно вищі від нормативних (табл. 5).
Таблиця 5. Кількість відпрацьованих людино-днів однією
працездатною жінкою за рік у колективних сільськогосподарських
підприємствах в 1960-1997 рр.
|
Природно- економічні |
Відпрацьовано людино-днів однією жінкою за рік |
1997 р. в % до |
|
зони |
1960 р. |
р. |
р. |
р. |
р. |
р. |
р. |
р. |
р. |
|
Степ |
203 |
,9 |
,3 |
,3 |
,6 |
||||
|
Лісостеп |
160 |
,0 |
,0 |
,3 |
,3 |
||||
|
Полісся |
153 |
,8 |
,6 |
,8 |
,9 |
||||
|
Карпати |
120 |
,8 |
,2 |
,3 |
,8 |
||||
|
Україна |
166 |
,7 |
,9 |
,4 |
,5 |
Поглиблене вивчення використання праці жінок (на основі соціологічних обстежень працівників КСП) показало, що тільки зайняті на кінно-ручних роботах в рослинництві, де притаманна висока сезонність виробництва, недовикористовують річний фонд робочого часу. Що стосується праці жінок у тваринницьких галузях КСП, то їх трудове навантаження перевищує фізіологічно допустимі норми. Доярки, телятниці, пташниці, свинарки практично не мають вихідних і святкових днів, не завжди використовують профвідпустки. Їх трудове перевантаження набуло стабільного характеру протягом року вони працюють по 300 і більше днів. Трудове перевантаження жінок у цій галузі має повсюдний характер. Питома вага трудових вкладень жінок в КСП протягом 1960-1997 рр. становить 50,7-42,3%, що свідчить про те, що сільське господарство нашої держави не могло і не може функціонувати без трудової участі в ньому жінок.
Особлива увага приділена вивченню рівня механізації та умов праці жінок в КСП. За даними офіційної статистики, ще в 1989 р. три чверті жінок технологічні операції із виробництва сільськогосподарської продукції виконували вручну. Особливо низький рівень механізації праці жінок залишився у рослинництві 3,1% при загальному рівні 5,7%. Дещо вищий рівень механізації праці жінок у тваринництві. Тут частка жінок, що виконують роботу за допомогою машин і механізмів, становить 48,9%. За останні 6-7 років суттєвих змін у рівні механізації праці жінок не відбулося. Згідно із перспективними технологічними картами на вирощуванні овочевих культур, в 2000 р. ручні роботи становитимуть 82,7%, на виробництві винограду, ягід та фруктів 91-99%. Оскільки ближчими роками навіть не передбачається розробка відповідного комплексу машин, очікувати суттєвого скорочення затрат ручної праці в садівництві, виноградарстві та на вирощуванні ягід не доводиться. Саме в цих галузях переважає праця жінок і рівень її механізації в найближчі роки залишиться низьким.
Багато ручних робіт (60-80%) залишається в тваринництві. Фізичне навантаження, наприклад, доярки на виконанні тільки допоміжних робіт, навіть за механізації виробничих процесів на 90%, за зміну сягає однієї тонни, фізичне навантаження свинарки, виконуючої всі роботи вручну, за зміну становить 2,5-9,6 тонни. Далеко не жіночими є навантажувально-розвантажувальні роботи в сільському господарстві. Щоб виконати змінну норму і заробити 2-4 гривні жінка повинна підняти 9-15 тонн. Кількість селянок, зайнятих малокваліфікованою ручною працею, в 3 рази перевищує аналогічний показник у чоловіків.
Висока питома вага ручної праці жінок у сільському господарстві в комплексі з незадовільними умовами трудової діяльності у цій галузі формують у молоді психологію негативного ставлення до зайнятості в аграрній сфері. Початок такого формування криється у свідомості батьків, які орієнтують своїх дітей не на наслідування своєї професії чи іншої зайнятості у сільському господарстві. Анкетне обстеження жінок показало, що лише 13,2 % батьків бажають бачити своїх дітей продовжувачами своєї професії. Основна частина жінок (91,3%), зайнятих безпосередньо у сільськогосподарському виробництві, не бажає, щоб діти продовжували їх професійну справу. Особливо мало таких бажаючих у рослинницькій галузі (6,3%). Тут практично всі зайняті на кінно-ручних роботах не бажають бачити своїх дітей на своїх робочих місцях. Майже аналогічна ситуація з менталітетом щодо “аграрного світогляду” і серед працівників тваринництва. Лише 8,8% зайнятих у цій галузі не проти наслідування своїми дітьми професії батьків. Звідси починається професійна орієнтація сільської молоді та обрання нею місця трудової діяльності. Таким чином, важкі умови праці в аграрній сфері сформували негативне психологічне ставлення працівників до неї, яке переросло в ракурс соціально-педагогічного виховання підростаючого покоління не на користь села і аграрної сфери.
Незадовільний стан здоров’я працівниць сільського господарства та важкі умовами праці внаслідок низького рівня механізації виробництва зумовлюють їх передчасну соціальну втомлюваність. Результати дослідження показали, що основна частина селянок 65,5% працівниць державних і 50,6% працівниць КСП –вважає за необхідне в сучасному законодавстві про жінку передбачити право селянок залежно від виробничого стажу виходити на пенсію у віці 50 років. Причому в ранжованому ряді заходів щодо необхідних змін у сучасному законодавстві про жінку бажання селянок виходити на пенсію у п’ятдесятирічному віці займає перше місце (54,3% респонденток). На другому місці (12,7%) пропозиція про необхідність скорочення робочого дня в суспільному виробництві, третє місце (10,6% респонденток) займає бажання жінок у законодавчому порядку зміцнити соціальну захищеність селянок.
“Другою зміною” трудової діяльності жінок аграрної сфери виступає особисте підсобне господарство. Щоденні затрати їх праці на селянському подвір’ї становлять понад три години. Залежно від регіональних природно-кліматичних умов ведення сільського господарства, розміру присадибних ділянок, розвитку тваринництва затрати праці жінок працездатного віку в ОПГ коливаються в межах від 1,8 до 4 годин на добу. В результаті сумарне виробниче навантаження сільської жінки, тобто затрати її праці в громадському і приватному секторі, в середньому по Україні становить 400 семигодинних або 360 восьмигодинних робочих днів на рік. Серед республік колишнього Радянського Союзу в Україні воно найбільше: порівняно з Білорусією і Литвою на 10 %, порівняно з республіками Закавказзя та Середньої Азії майже в 2 рази.
Крім того, інтегруючи в собі працівника суспільного сектора, господині, дружини, матері і вихователя (наставника) дітей сільська жінка витрачає багато життєвих сил на домашню працю, на дітородну діяльність і виховання дітей, на догляд за хворими і літніми членами сім'ї. Щоденні затрати її часу на домашню працю в робочі дні становлять 3 год. 45 хв., а в вихідні дні майже 6 годин. Порівняно з чоловіками ці затрати в 3-5 разів більші. Трудомісткість ведення домашнього господарства сільськими жінками є результатом низького рівня розвитку соціальної інфраструктури села і в, першу чергу, - відсутності суцільної газифікації сільської місцевості.
Дослідження показують, що розмір сукупного навантаження сільської жінки, тобто затрати її праці в громадському, особистому підсобному й домашньому господарствах в середньому по Україні в робочий день становить 15 год. 24 хв., тобто перевищує фізіологічно допустимі норми (рис.1). Навіть у вихідний день зайнятість селянки в ОПГ і домашньому господарстві становить 12 год. 14 хв. Якщо врахувати затрати життєвих сил на дітородну діяльність, догляд та виховання дітей доля сільської жінки в Україні трагічна.
Трагізм становища української селянки полягає у її передчасному старінні і затуханні демовідтворювальної функції. Так, затрати часу на задоволення фізіологічних потреб (сон, приймання їжі, догляд за собою тощо) у сільських жінок менші, ніж у чоловіків. Влітку селянки недосипають. Трудомісткість особистого підсобного й домашнього господарства та недостатній рівень розвитку соціальної інфраструктури спричиняють суспільно невиправдано малий час на догляд за дітьми. В робочий день на виконання цієї соціально важливої функції селянка витрачає лише 13 хвилин, у вихідний день 31 хвилину, тобто через виробниче перевантаження вона позбавлена можливості належним чином виконувати свій головний обов'язок материнства й вихователя підростаючого покоління. Суспільно невиправдано короткий час на догляд та виховання дітей жінкою-матір’ю негативно впливає на її здоров’я та психологічний стан, трансформує демографічний ідеал сім’ї, тяжким відлунням відбивається на демовідтворювальних процесах у сільській місцевості та формуванні трудових ресурсів села і аграрної сфери.
Результатом виробничого та соціального перевантаження селянки є обмаль вільного часу (рис. 2). Жінка, що працює в КСП, вільного часу має в 2 рази менше ніж чоловік і в 1,5 раза менше порівняно з жінкою, що працює
в промисловості. Виробнича та соціальна переобтяженість селянки є першопричиною кризової демографічної ситуації, що склалась у сільській місцевості України, вимирання й соціального занепаду українського села. Відродження останнього неможливе без вирішення соціальних проблем сільської родини як основного осередка демовідтворювальних процесів у сільській місцевості, а також проблем формування трудового, професійного, виробничого й інтелектуального потенціалів села і аграрного сектора.
У п’ятому розділі розроблені регіональні баланси трудових ресурсів села на макрорівнях: держава, Автономна Республіка Крим, області на період до 2005 року. Як методологічна основа балансів здобувачем запропонований принцип збалансованості абсолютного розміру наявних трудових ресурсів сільського населення з потребою в них всіх підприємств (організацій), господарств, що розташовані в сільській місцевості, включаючи соціальну інфраструктуру (табл. 6).
Абсолютний розмір трудових ресурсів села протягом 1995-2005 рр. зменшиться на 651,1 тис. чоловік, або на 9,8%. Основне зменшення (77,7%) його відбудеться протягом 1995-2000 рр. внаслідок дії негативних тенденцій у демографічних процесах, які не пом’якшаться до 2000 року періоду інтенсивного реформування сільського господарства і формування соціальної визначеності сільського населення щодо сфери прикладання праці в сільській місцевості.
Таблиця 6. Чисельність трудових ресурсів у сільській місцевості
України на період до 2005 року
|
Природно- |
Тис. чол. |
-2005 рр. в % до |
|
Економічні зони |
1995 - 1997 рр. |
–рр. |
2001- 2005 рр. |
1995- 1997 рр. |
1998 - 2000 рр. |
|
Степ |
2156,2 |
,8 |
,7 |
,2 |
,5 |
|
Лісостеп |
2473,6 |
2200,6 |
,2 |
,9 |
,4 |
|
Полісся |
1314,7 |
,1 |
,6 |
,1 |
,4 |
|
Карпати |
684,3 |
,1 |
,2 |
,4 |
,2 |
|
Україна |
6628,8 |
,6 |
,7 |
,2 |
,6 |
На основі запропонованих здобувачем методичних підходів до обчислення загальної потреби у затратах живої праці у всіх сферах суспільно корисної діяльності людей, що мешкають у сільській місцевості, визначена середньорічна і “пікова” потреби села в трудових ресурсах. При цьому використані нормативний, індексний, екстраполяційний метод, логічної оцінки та інші (табл. 7).
Таблиця 7. Потреба села у трудових ресурсах в Україні на період
до 2005 року
|
Сфери використання трудових ресурсів села |
Тис. чол. |
2001–рр. в % до |
|
- 1997 рр. |
1998- 2000 рр. |
2001- 2005 рр. |
1995- 2000 рр. |
-2000 рр. |
|
|
В середньому за рік |
|||||
|
Сільське господарство |
5458,0 |
,1 |
,0 |
,8 |
,1 |
|
Несільськогосподарські галузі |
,4 |
,0 |
,0 |
,2 |
,0 |
|
Невиробнича сфера села |
1086,9 |
,6 |
,2 |
,4 |
,8 |
|
Разом |
7497,3 |
,7 |
,9 |
,0 |
,1 |
|
На період "пік" |
|||||
|
Сільське господарство |
5991,0 |
,6 |
,2 |
,2 |
,4 |
|
Несільськогосподарські галузі |
,4 |
,0 |
,0 |
,2 |
,0 |
|
Невиробнича сфера села |
1086,9 |
,6 |
,2 |
,4 |
,8 |
|
Разом |
8030,3 |
,2 |
,4 |
,8 |
,9 |
Потреба села у ресурсах живої праці протягом 1995-2005 рр. в цілому по Україні збільшиться на 448,6 тис. чоловік, або лише на 6,0%, у тому числі в особистому підсобному і фермерському господарстві –на 19,8%, в несільськогосподарських галузях –на 10,2% та в невиробничій сфері села –в 1,6 раза при одночасному скороченні в КСП на 537,7 тис. чоловік, або на 12,9%, де передбачається зниження трудомісткості виробництва продукції рослинництва і тваринництва на основі використання механізації виробничих процесів.
Для забезпечення намічених обсягів виробництва сільськогосподарської продукції в КСП, особистому підсобному господарстві селян та фермерів, розширення несільськогосподарських галузей сфери матеріального виробництва у сільській місцевості та соціальної інфраструктури села (лише на рівні міста в 1995 р.) в цілому по Україні бракуватиме трудових ресурсів в середньому за рік: в 1998-2000 рр. 1583,1 тис., в 2001-2005 рр. 1968,2 тис. чоловік, або 20,5 і 24,8%, а в період “пік” відповідно 2054,6 і 2439,7 тис. чоловік, або 25,1 і 29,0%.
Розроблена концепція поліпшення соціально-економічних умов праці і побуту жінок, що зайняті в аграрному секторі АПК, де викладені і основні заходи-пропозиції:
а) для поліпшення умов праці і побуту селянок, що працюють у сільському господарстві:
б) для оздоровлення демографічної ситуації в сільській місцевості:
ВИСНОВКИ
Відставання сільського господарства України від аграрного сектора високорозвинених капіталістичних країн є результатом недооцінки людського фактора, низького рівня індустріалізації цієї галузі та негуманної аграрної політики щодо використання праці селян.
В умовах ринкової трансформації економіки через недостатню соціальну спрямованість аграрних реформ, особливо щодо соціального становища сільської жінки, їх фактична ефективність не відповідає очікуваним сподіванням. Тому в сільській місцевості України демографічна ситуація погіршується, трудові ресурси села і аграрної сфери старіють, соціальне становище селянки продовжує залишатись важким. Подолання цих негативних економічних і соціальних явищ потребує розробки і реалізації пропозицій щодо підвищення ефективності процесів формування та використання жіночих трудових ресурсів аграрної сфери за такими напрямами:
1. У теоретичному плані удосконалення науково-методичних засад дослідження трудових ресурсів:
2. У практичному плані:
а) удосконалення організаційно-правових засад для оздоровлення демографічної ситуації в сільській місцевості:
б) удосконалення організаційно-правових засад використання трудових ресурсів жінок аграрної сфери та поліпшення їх соціального становища:
Результати дослідження соціально-економічних проблем формування і використання жіночих трудових ресурсів аграрної сфери мають бути важливою складовою державної демографічної політики, у тому числі регулювання процесів демовідтворення в сільській місцевості, поліпшення соціального становища селянки, забезпечення сільського господарства трудовими ресурсами та покращання їх якості.
Cписок основних опублікованих праць за темою дисертації
Індивідуальні монографії
Розділи в колективних монографіях
15-29. Книги, зміст яких відображений в дисертації.
Брошури, концепції, наукові доповіді
–с. (брошура).
Знання, 1975.- 16 с. (брошура).
Учбові та учбово-методичні посібники, методики, методичні
рекомендації, рекомендації, нормативи
53-66. Методики та рекомендації, що викладені в дисертації (щодо оперативного аналізу трудових ресурсів, використання залученої робочої сили, визначення потреби в трудових ресурсах та ін.), а також пропозиції щодо поліпшення соціального становища сільської жінки в Україні.
Основні статті в наукових виданнях
81-90. Наукові статті з проблем трудових ресурсів села і соціального
розвитку села.
Тези доповідей, зміст яких не викладений в інших публікаціях
100-223. Матеріали наукових, науково-практичних конференцій, нарад, симпозіумів, зміст яких відображений в дисертації (демографічна ситуація на селі, трудові ресурси села, жіночі трудові ресурси аграрної сфери, використання праці жінок у сільському господарстві та умови їх трудової діяльності, роль жінок у відтворенні сільського населення і трудових ресурсів аграрної сфери).
А Н О Т А Ц І Я
Якуба К.І. Соціально-економічні проблеми формування і використання жіночих трудових ресурсів аграрної сфери. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.09.01 –Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика. –Інститут економіки НАН України, Київ, 1999.
Викладено основні результати комплексного дослідження проблем відтворення жіночих трудових ресурсів аграрної сфери України. Розкрито методологічні, методичні та практичні засади дослідження проблем використання трудових ресурсів жінок-аграріїв у виробничій і сімейно-побутовій сферах. Визначене їх сукупне навантаження, здійснено аналіз динаміки жіночих трудових ресурсів села. Дано оцінку демографічної ситуації в сільській місцевості та ролі селянки у відтворенні трудових ресурсів села і аграрної сфери. Розроблено концепцію поліпшення соціально-економічних умов праці і побуту жінок, зайнятих у сільському господарстві, регіональні баланси трудових ресурсів села на період до 2005 року. Обгрунтовано пропозиції щодо поліпшення соціального становища жінок аграрної сфери.
Ключові слова: сільське населення, природний рух населення, міграція, трудові ресурси, сільське господарство, жінки аграрної сфери, виробниче навантаження, суспільне виробництво і материнство, сімейно-побутова сфера, баланси трудових ресурсів.
АННОТАЦИЯ
Якуба Е.И. Социально-экономические проблемы формирования и использования женских трудовых ресурсов аграрной сферы. Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.09.01 –Демография, экономика труда, социальная экономика и политика. –Институт экономики НАН Украины, Киев, 1999.
Диссертация посвящена исследованию проблем воспроизводства женских трудовых ресурсов аграрной сферы в Украине. Трудовые ресурсы рассматриваются в двух аспектах: социально-экономическом и учетно-статистическом. Как социально-экономическая категория в широком понимании –это часть населения, способная к самовоспроизводству и созданию средств к жизни. В узком понимании часть населения, способная создавать только потребительные стоимости, средства к жизни. Как учетно-статистическая категория трудовые ресурсы рассматриваются как совокупность населения, в широком понимании, которая может реализовать свою способность к труду во всех сферах жизни, включая демографический аспект, в узком понимании – в производственной сфере. Обосновывается возможность исследования их в демографическом, территориально-административном (региональном), отраслевом и других аспектах. В соответствии с методологическими подходами к определению этого понятия как категории экономической науки, трудовые ресурсы исследуются относительно сельского населения (села) и женщин аграрной сферы.
Раскрыты теоретические, методологические, методические и практические основы (принципы) определения и анализа занятости сельских женщин в производственной и семейно-бытовой сферах, дана оценка демографической ситуации в сельской местности и роли крестьянки в воспроизводстве трудовых ресурсов села, аграрной сферы. Разработана концепция улучшения социально-экономических условий труда и быта женщин, занятых в сельском хозяйстве, региональные балансы трудовых ресурсов села на период до 2005 года. Обоснованы предложения по улучшению социального положения женщин аграрной сферы.
Разработаны теоретико-методологические и методические основы исследования женских трудовых ресурсов аграрной сферы; уточнена сущность таких категорий как “трудовые ресурсы села” и “трудовые ресурсы аграрной сферы”; рассмотрены методологические основы исследования женских трудовых ресурсов и особенностей женского труда в сельском хозяйстве; рассмотрены методические аспекты социального положения женщин в контексте их трудовых отношений по созданию потребительных стоимостей, средств к жизни; исследованы социально-демографические предпосылки воспроизводства сельского населения и трудовых ресурсов аграрной сферы; изучено естественное и механическое движение сельских женщин и его влияние на формирование трудовых ресурсов сельского хозяйства; дана оценка динамики численности сельских женщин, их возрастного состава, а также изменений в ее демовоспроизводственном потенциале; изучен демографический идеал сельской женщины, его реализация и роль в формировании сельской семьи; исследовано влияние социально-психологических факторов на демографическое поведение сельских женщин; изложена методика определения размера, динамики и структурных изменений трудовых ресурсов сельского населения, в т.ч. женских; дана оценка качества трудовых ресурсов сельского населения и аграрной сферы; измерена трудовая нагрузка женщин в коллективных сельскохозяйственных предприятиях и оценены условия их труда в сельском хозяйстве; измерены затраты труда женщин в личном подсобном и домашнем хозяйстве; дана оценка трудовой деятельности крестьянки в суточном бюджете времени.
Исследованием выявлено интенсивное старение трудовых ресурсов села и аграрной сферы, особенно женских, сужение естественной основы их формирования, производственная и социально-бытовая перегрузка женщин-аграриев и ее пагубное влияние на качественные показатели женских трудовых ресурсов, на демографическое поведение женщин-крестьянок. Показано, что основная сфера использования женского труда в сельском хозяйстве –конно-ручные работы в растениеводстве и животноводстве, что функционирование этих отраслей зиждится на ручном труде женщин старших возрастных групп. Исследование свидетельствует о наличии дискриминации крестьянок на всех уровнях управления сельским хозяйством страны.
Результаты теоретико-методологического исследования социально-экономических проблем формирования и использования женских трудовых ресурсов аграрной сферы могут рассматриваться как важная составляющая разработки государственной демографической политики, включая решение вопросов регулирования процессов демовоспроизводства в сельском местности, обеспечение сельского хозяйства трудовыми ресурсами и улучшение их качества. Практическое значение работы заключается в разработанной соискателем концепции улучшения условий труда и быта женщин, занятых в сельском хозяйстве, в предложениях по улучшению социального положения крестьянки и женщин аграрной сферы, в использовании в практике управления разработанных автором региональных балансов трудовых ресурсов села на период до 2005 года.
Ключевые слова: сельское население, естественное движение населения, миграция, трудовые ресурсы, сельское хозяйство, женщины аграрной сферы, производственная нагрузка, общественное производство и материнство, семейно-бытовая сфера, балансы трудовых ресурсов.
Summary
Jacuba K. I. Social and Economic Problems of Formation and Use of the Female Labour Resources in Agrarian Sphere. –Manuscript.
Dissertation for the doctor degree in economics on speciality 08.09.01 –Demography, Labour Economics, Social Economics and Policy. –Institute of Economics, NAS of Ukraine, Kyiv, 1999.
The main results of complex investigation of problems of reproduction of the female labour resources in agrarian sphere of Ukraine are stated. Theoretical, methodical and practical grounds of study of use of labour resources of women-agrarians in production, domestic and family fields are determined. Their aggregate load is defined, dynamics of the female rural labour resources are analysed. Demographic situation and role of the peasant-woman in reproduction of labour resources of rural areas and agrarian sphere are appraised. Conception on improvement of social and economic conditions of labour and family life of women employed in agriculture are worked out. Regional balances of labour resources of rural areas are elaborated. The proposals on improvement of social status of the women of agrarian sphere are grounded.
Key words: rural population, natural population movement, migration, labour resources, agriculture, women of agrarian sphere, production load, social production and motherhood, domestic and family spheres, balances of labour resources.
Підписано до друку 03.08.1999.
Формат 60х84/16. Папір офсетний.
Друк офсетний.
Фіз. друк. арк. 2,5. Ум. друк. арк. 2,3
Облік. –вид. арк. 2,9
Тираж 150 прим. Зам. №
__________________________________________________
Віддруковано в ДОД Інституту аграрної економіки УААН
, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 10