У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.net

Економіка праці і соціальнотрудові відносини підготувала к.html

Работа добавлена на сайт samzan.net: 2016-01-17

Поможем написать учебную работу

Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

от 25%

Подписываем

договор

Выберите тип работы:

Скидка 25% при заказе до 7.3.2025

у т. ч. на 1000 населення

Таблиця 3.6

Розподіл народжених за статтю

(осіб)

Роки

Обидві статті

Хлопчики

Дівчатка

На 100 дівчаток народилось хлопчиків

1990

18411

9527

8884

1995

13816

7155

6661

2000

10261

5298

4963

2001

9964

5140

4824

2003

11118

5733

5385

2004

11059

5692

5367

2005

10928

5608

5320

2006

11736

6038

5698

2007

12363

6434

5929

…..

Таблиця 3.7

Динаміка і розподіл постійного населення за статтю

Роки

Тис. осіб

До загальної кількості населення, %

Відхилення, в.п.

Чоловіки

Жінки

чоловіки

жінки

1990

619,4

714,5

2000

603,8

692,7

2004

574,7

665,0

2005

568,8

660,0

2006

563,5

655,4

2007

559,5

651,6

2008

555,2

647,7

…..

Таблиця 3.8

Кількість пенсіонерів (на 1 січня)

1996 рік

2008 рік

200... рік

тис.

осіб

%

тис. осіб

%

тис. осіб

%

Всього  пенсіонерів

342,9

100,0

345,9

100,0

100,0

- за віком

251,5

263,6

- за інвалідністю

37,2

33,6

- у разі втрати годувальника

30,2

24,0

- за вислугу років

14,1

19,7

- отримання соціальної пенсії

9,9

5,0

Кількість пенсіонерів у розрахунку на 1000 населення

256

288

Таблиця 3.9

Чисельність, склад і розподіл  постійного

населення за статтю  та віком

(тис. осіб)

Місце проживання

Всього

у тому числі у віці

Жінки

Чоловіки

молодшому за працездатний

працездатному

старшому за працездатний

2001 рік

Міські поселення

835012

%

450891

384121

%

100,0

17,3

61,5

21,2

Сільська місцевість

427887

%

225238

202649

%

100,0

21,6

53,7

24,7

2008 рік

Міські поселення

809583

115465

508670

185448

440360

369223

%

100,0

Сільська місцевість

393262

72417

226762

94083

207319

185943

%

100,0

200…

Міські поселення

%

Сільська місцевість

%

При аналізі таблиці зверніть увагу на структурні зрушення за досліджуваний період. Як змінюється питома вага працездатного населення – основи трудових ресурсів, в якій місцевості вона займає найбільшу питому вагу в структурі населення.

В таблиці 3.10 зверніть увагу на основну причину смертності населення в області за досліджуваний період, порівняйте з ситуацією яка склалася в цілому по країні.  Порівняйте дані звітного року з попередніми роками, яка тенденція спостерігається?

Таблиця 3.10

Смертність населення  з основних причин смерті

Причини смертності

1990 рік

2001 рік

200... рік

тис.

осіб

%

тис. осіб

%

тис.

осіб

%

Всього померлих,

у тому числі від:

16,1

100,0

19,5

100,0

100,0

інфекційних та паразитарних хвороб

0,2

0,5

новоутворень

2,7

2,5

хвороб системи кровообігу

8,3

8,7

хвороб органів дихання

0,8

0,8

хвороб органів травлення

0,5

0,7

зовнішніх причин захворюваності та смертності,

у тому числі від:

1,8

2,2

- отруєнь алкоголем

0,2

0,2

- самогубств

0,3

0,4

- вбивств

0,1

0,2

-транспортних нещасних випадків

0,4

0,3

Завдання 2

На основі попередніх даних визначте демографічне навантаження постійного населення Миколаївської області (у тому числі сільського і міського населення).

Таблиця 3.8

Демографічне навантаження

(непрацездатне населення  на 1000 населення працездатного віку, осіб)

Показники

1990 р.

2000 р.

…..

Всього, у тому числі у віці

молодшому за працездатний

старшому за працездатний

Завдання 3

„Старіння” населення – це зростання питомої ваги осіб старше працездатного віку  в загальній чисельності населення та зменшення питомої ваги осіб молодше працездатного. Згідно типології  демографа Е.Росета, в основу якої покладено величину коефіцієнта старіння „згори” (характеризує питому  вагу осіб, яким за 60 років, у загальній чисельності населення ) надзвичайно молодим вважається населення при коефіцієнті меншому 0,05, молодим – 0,05-0,08, початком демографічного старіння – 0,08-0,1, середнього рівня старості – 0,1-0,15, старим – 0,15-0,2, надзвичайно старим – 0,2 і більше.  

                

Де  S60+ - чисельність населення старше  60 років , - чисельність всього населення,  - чисельність населення віком від 0 до 14 років, - чисельність осіб віком 15 – 49 років.

    Загальний коефіцієнт старіння населення (Кз):

Даний коефіцієнт характеризує осіб віком 0-14 років та осіб 60 років і старших у загальній чисельності населення.

Для оцінки демографічної бази відтворення населення визначаються коефіцієнти демографічного навантаження людьми похилого віку (Кнп) і дітьми (Кнд), а також загальний коефіцієнт демографічного навантаження (Кнз).

               

Визначте коефіцієнти демографічного навантаження на населення працездатного віку: Кнп (людьми похилого віку), Кнд (дітьми), загальний коефіцієнт демографічного навантаження (Кнз), коефіцієнт старіння «згори»  та загальний коефіцієнт старіння (Кз), зробить висновки.

Таблиця 3.12

Розподіл постійного населення Миколаївської області

за віковими групами (осіб)

Вікові групи

1959 р.

2001 р.

2008 р.

…..

Всього

1011531

1262899

1202845

у тому числі у віці, років

0-4

94088

52240

56793

5-9

95121

69243

51032

10-14

75648

93533

64661

15-19

91998

102082

84751

20-24

92242

90171

100658

25-29

73173

90582

91028

30-34

91105

84765

87059

35-39

58301

92776

82808

40-44

53772

100505

85094

45-49

70193

93875

94993

50-54

56211

86203

88325

55-59

46416

55915

82204

60-64

38018

89104

49913

65-69

30846

48862

69299

70 і старшому

44382

112627

114227

Із загальної кількості населення у віці

0-14

15-49

60 і старше

Таблиця 3.13

Демографічне навантаження на населення

працездатного віку Миколаївської області

Коефіцієнти, %

1959 р.

2001 р.

2008 р.

…..

Відхилення,

в.п.

К н.п.

Кн.д.

Кн.з.

Кз

Завдання 4

Підберіть до кожного визначення  в лівому стовпчику правильне значення з правого

Населення України

№

Дата

№

Чисельність, млн. осіб

1.

На 01.01.1998 року

1.

49,04

2.

В 1989 році

2.

49,3

3.

Наприкінці 13 сторіччя на українських землях

3.

48,9

4.

За часів Богдана Хмельницького

4.

41,0

5.

По першому перепису Східної України в 1897 році

5.

27,2

6.

Перед Першою Світовою війною

6.

Більше 5

7.

На перше жовтня 2001 року

7.

Близько 2

8.

В 2000 році

8.

51,45

9.

На 01.01.2001 року

9.

50,5

10.

На 01.01.2003 року

10.

48,003

11.

1980 рік

11.

49,9

12.

1970 рік

12.

47,12

13.

1975 рік

13.

48,88

14.

2008 рік

14.

46,9

15.

2006 рік

15.

46,37

16.

1939 р.

16.

41,9

17.

1959 р.

17.

40,5

Завдання 5 (для обговорення)

Сьогодні в Україні існує реальна  небезпека, катастрофічна і непоправна за своїми наслідками, назва якій – демографічна криза. Найбільшими матеріальними збитками для будь якої країни світу за будь яких часів були і є людські втрати.

Започатковуючи аналіз основних демографічних показників, слід звернути увагу на те, що негативні демографічні процеси не з’явилися на цій землі з появою незалежності України. Їхнє коріння сягає в недалеке минуле.

Серед факторів, які погіршували демографічну ситуацію  (в 70-90 рр. 20 сторіччя) основні:

1) наявність хибної системи стимулювання дітонароджуваності, яка не була спрямована на надання пільг слов’янським і прибалтійським жінкам за народженням другої чи третьої дитини, а підтримувала високу народжуваність у середньоазіатських республіках, жінки яких у 1989 році народжували 22,3 % радянських малюків, тоді як частка населення цих республік становила близько 11,5 %. Поряд з цим рівень дитячої смертності (віком до 1 року) в цьому регіоні був один із найвищих;

2) негативний вплив на здоров’я багатьох людей (особливо молоді), мала система розподілу  (молодих спеціалістів, організованого набору на новобудови, служба в Збройних силах тощо) в райони Сибіру, Далекого Сходу та Крайньої півночі;

3) орієнтація централізованого планування на переміщення та концентрацію в Україні екологічно шкідливих виробництв металургійного, вугле- та уранодобувного, теплоенергетичного та хімічного походження за умови високої густоти населення (85,6 осіб на 1 км 2 у 1989 р.). Окремою сторінкою лягла на плечі українців чорнобильська трагедія, яка спричинила появу нових проблем, у тому числі екологічних.

Тенденції народжуваності мають найбільший вплив на сучасну демографічну кризу. Внаслідок цілої низки чинників – насамперед, подальшого зниження життя рівня широких верств населення, погіршення медичного обслуговування, стану дитячого дошкільного та шкільного виховання, зростання безробіття – сучасна сім’я все частіше обмежується однією дитиною. З погляду окремої родини – це, можливо, оптимальне рішення, але такий рівень народжуваності неминуче підриває основи розподільчої системи пенсійного забезпечення: надто малий загал населення працездатного віку має своєю працею забезпечити  фінансування пенсій досить численної групи пенсійного віку.

Негативним впливом тенденцій народжуваності на співвідношення працездатних і непрацездатних контингентів населення України справа не обмежується – до цього ще додається негативний вплив тенденцій смертності, які зумовлені глибоким економічним занепадом, різким спадом життєвого рівня (що негативно вплинуло перш за все на якість харчування), погіршенням екологічного середовища і невизначеністю майбутнього. Майже третина чоловіків, які починають трудову діяльність вмирають  ще у працездатному віці. Відповідно вони не відпрацьовують весь свій працездатний вік і не сплачують протягом якогось періоду конче потрібні внески. Зрозуміло, що цей вплив  тим сильніший, чим раніше настає смерть. Взагалі ж імовірність померти у віці високої економічної і трудової активності для чоловіків України  в півтора рази вища за середньоєвропейські, і майже вдвічі – за відповідні японські показники.

Результуючим інтенсивним демографічним чинником відтворення трудового потенціалу є очікувана тривалість життя населення, що визначається повіковими рівнями його  смертності. Передчасна смертність населення України в інтервалі високої економічної активності   (працездатного віку) обертається відчутними втратами для її трудового потенціалу. Уявлення про ці втрати та їх співвідношення за статтю та типом поселення дає аналіз основних характеристик смертності населення  працездатного віку, отриманих на основі моделей доживання – таблиць смертності й очікуваної тривалості життя.

Таблиця 3.14

Демографічний розвиток  України у 1970-2026 ( на початок року)

Показники

1970

1979

1989

1990

1997

2026*

Населення – всього, тис. осіб

47127

49609

51452

51584

50600

46700

Частка в загальній чисельності населення, % :

населення старше працездатного віку

17,7

18,8

21,2

21,2

22,9

30,0

пенсіонерів

18,8

20,5

24,5

24,7

28,3

32,1

населення понад 60 років

13,9

15,7

18,0

18,3

18,9

26,3

населення понад 65 років

9,1

11,8

11,7

12,0

13,9

19,8

населення понад 75 років

-

3,8

5,0

5,2

4,5

8,7

Демоекономічне навантаження , ‰ :

на населення працездатного віку населенням пенсійного віку

318

324

379

381

411

561

на населення 20-59 років   пенсіонерами

356

375

457

465

422

694

на населення 15- 64 років населенням понад 65 років

138

177

175

180

210

313

на населення 20-59 років населенням понад 60 років

263

287

336

345

347

513

Співвідношення чисельності жінок та чоловіків після 60 років

1,96

2,13

2,05

2,00

1,84

1,07

*За умови незмінного пенсійного віку (прогноз).

Зіставляючи показники необоротних демографічних втрат, викликаних передчасною смертністю в працездатному віці, відзначимо разючі відмінності за статтю, зумовлені феноменом надсмертності чоловіків. Аналіз емпіричних коефіцієнтів смертності свідчить, що нині смертність чоловіків працездатного віку втричі перевищує показник для жінок у відповідному віковому інтервалі (від 16-59 років). Найвищі рівні надсмерності чоловіків порівнянню з жінками фіксуються за віковими групами 25-29 років. Істотно меншими є відмінності у рівнях смертності і відповідно режимові доживання населення працездатного віку в міських поселеннях і сільській місцевості України. Серед городян на 8-10% у середньому менше, ніж для жителів сільських поселень як число втрачених життів у працездатному віці, так і скорочення працездатного життя. Відмітною особливістю й перевагою демоекономічної оцінки трудового потенціалу є врахування не лише наявних властивостей працездатного населення, яке нині реалізує свою здатність до праці, але і потенційних трудових можливостей інших контингентів, зокрема, молодших за працездатний вік, що поповнюватимуть економічно активні групи населення. Сукупний час майбутнього трудового життя для населення залежить не лише від режиму доживання у межах працездатного вікового інтервалу, а й смертності до досягнення економічно продуктивного віку.

Питання:

  1.  Яка на Ваш погляд основна  причина демографічної кризи в Україні

(в Миколаївській області)?

  1.  Які основні причини і статеві особливості смертності населення?
  2.  Яка частина чоловік вмирає в працездатному віці?
  3.  Серед загальної чисельності пенсіонерів в Україні (Миколаївської області) яка категорія пенсіонерів займає на протязі останнього десятиріччя найбільшу питому вагу?
  4.  Чи свідчить динаміка демографічних показників про постаріння населення? Чому?
  5.  З чим пов’язано зростання демографічного навантаження на населення працездатного віку населенням пенсійного віку?
  6.  Що є однією з головних  причин зростання чисельності пенсіонерів ?
  7.  Що вважається результуючим інтенсивним демографічним чинником відтворення трудового потенціалу?
  8.  Що розуміється під очікуваною тривалістю життя населення?

Завдання 6 (для самостійної роботи)

Прогнозування чисельності населення займає значне місце в діяльності демографічних підрозділів як економічно розвинутих, так і країн, що розвиваються.

Прогнозні розрахунки – обов’язковий елемент підготовки до розробки планів. Перший подібний розрахунок було виконано в Госплані  СРСР ще в 1921 р. на матеріалах перепису населення 1920 р. під керівництвом Е.М. Тарасова та С.Г. Струміліна.

Склад та вимоги до прогнозного сценарію суттєво залежать від періоду прогнозу. Класифікація прогнозів: короткострокові (на період до 5 років), середньострокові (5-30 років) та довгострокові (від 30 до 60, а інколи і більше років).

Короткострокові враховують збереження та розвиток тих тенденцій демографічних процесів, які спостерігались у роки, безпосередньо передуючі прогнозному періоду. Прогнозний сценарій зводиться по суті до гіпотези про те, що тенденції які спостерігалися, будуть збереженні і в майбутньому. Його основою слугує уявлення про високу інерціонність демографічних процесів, що в свою чергу підтверджується всією демографічною історією.

Але, є випадки, коли такий екстраполяційний прогноз не має сенсу. Це періоди порушення плавності  динаміки демографічних процесів під впливом або яких то подій в житті суспільства, або (що буває найчастіше) під дією тих чи інших заходів, що направлені на зміну демографічної ситуації

Досвід країн Східної Європи показує, що введення тих чи інших заходів, що направлені на підвищення народжуваності, дає інколи достатньо значний, але не достатньо довгостроковий ефект, екстраполяція якого навіть на найближче п’ятиріччя неправомірна. Така ситуація склалась в СРСР після введення на початку 80-х років відпусток по догляду за дитиною до 1,5 років та ряду інших заходів демографічної політики. В цьому та подібних випадках короткостроковий прогноз стає складною задачею і передбачає такі ж підходи, які використовуються в середньостроковому прогнозуванні.

При сучасному рівні демографічних знань кожний середньостроковий прогноз був та залишається самостійним науковим дослідженням. Треба розуміти, що відома,  інколи значна невизначеність є об’єктивна властивість демографічного розвитку. Якщо до 19 сторіччя динаміка чисельності суттєво реагувала на коливання клімату або епідемії небезпечних інфекцій, то в сучасному житті на неї впливають зміни в соціально-економічному житті суспільства, політичні зміни та наукові досягнення.

Довгостроковий прогноз як правило має аналітичний характер. Його основна задача – допомогти формулюванню цілей політики населення, або більш широко визначити межі соціальної, економічної та політичної політики. Довгострокові  прогнози здійснюються як правило у рамках глобальних футурологічних досліджень та будуються по принципу «що буде, якщо…»

Середньострокові прогнози проводяться, як правило, по країнам з урахуванням їх внутрішнього адміністративно-територіального ділення, а довгострокові оперують групами країн та континентами.

Спробуйте зробити прогноз демографічного розвитку Миколаївської області на найближчі 5 років. Зверніть увагу  на такі питання :

  1.  Чи збільшиться чисельність і частка осіб працездатного віку ?
  2.  Чи буде далі зменшуватися частка дітей у загальній чисельності населення ?
  3.  Чи буде відбуватися короткочасове призупинення постаріння трудового потенціалу?
  4.  Чи відбудеться певне зниження навантаження працездатного населення непрацездатними (дітьми і особами похилого віку)?
  5.  Чи можливе незначне збільшення абсолютного числа народжень у найближчі роки за рахунок динаміки продукуючої сукупності  (т. б. вступу до найактивніших груп дітородного віку 20-29 років більш численних поколінь жінок, народжених наприкінці 70-х- першій половині 80-х років).
  6.  Чи  можлива така ситуація: на початку наступного десятиріччя групу працездатних осіб поповнюватимуть  нечисленні покоління народжених у кризові дев’яності роки, а полишатимуть її за віком покоління народжених  у післявоєнні  п’ятдесяті роки двадцятого сторіччя?

Завдання 7 (для обговорення і самостійної роботи)

Були неодноразові спроби зрозуміти механізм розвитку людства і методи його керування. Піонером у цій сфері став англійський економіст Т.Мальтус. Він сформував певний «природний закон», за яким населення Землі зростає в певній геометричній прогресії, водночас як засоби існування – лиш в арифметичній. Звідси неминучість етапу «абсолютного перенаселення», з яким можна боротися за допомогою війн, голоду, епідемій, а також шляхом регламентації шлюбів. Такі варварські проекти, звичайно, виявилися неприйнятними. Проте Мальтус був першим, хто наголосив на потребі віднаходити засоби для регулювання народжуваності. Виявилась необхідність обговорити питання на Всесвітній конференції. Перша Всесвітня конференція з народонаселення відбулась в Римі в 1954 році. У ній взяли участь вчені 70 країн і експерти, запрошені ООН. Загалом в обговоренні брало участь понад 600 науковців різних галузей знань, котрі вивчали населення в різних аспектах. Конференція характеризувалась боротьбою двох напрямів за основним питанням розвитку народонаселення – неомальтузіанською і прогресивною. Природно, що делегація Радянського Союзу намагалася продемонструвати реакційність мальтузіанських ідей. У 60-ті роки неомальтузіанці запропонували нову концепцію виходу зі «світової кризи перенаселення». Однак висновки, яких вони дійшли, були принаймні дивними: виявляється, збільшувати виробництво засобів існування для задоволення зростаючих потреб населення не має сенсу, оскільки це лише збільшить число споживачів. Неомальтузіанці розмірковували таким чином: у бідних неосвічених суспільствах  (які найперші загрожують планеті перенаселенням) народжуваність визначається тільки фізіологічними можливостями жінки. Таким чином, будь-яке поліпшення життя дає змогу жінці народжувати більше. Отже, треба припинити процес індустріалізації й модернізації сільського господарства, збільшення матеріальних благ.

Міжнародний інтерес до демографічних проблем упродовж останніх десятиріч виявився на сесіях Генеральної Асамблеї ООН, МОП, ФАО, ЮНЕСКО, ВОЗ і на різних симпозіумах учених. Обговорюються питання скорочення чисельності населення. Оскільки за  аксіому береться потреба багаторазово скоротити населення планети, залишається відкритим питання: як скорочувати населення? В літературі зустрічаються радикальні пропозиції. Приміром, щоб цілеспрямовано регулювати стать зародків (така можливість забезпечена сучасною біохімією), досягаючи глобального співвідношення дев’ять хлопчиків, що народилися на одну дівчинку; за такого підходу народжуваність в наступному поколінні має різко скоротитися.

Недоцільно говорити про небезпечність таких проектів. Головними соціально-економічними чинниками, що впливають на зниження народжуваності, є такі:

  1.  Індустріалізація і пов’язана з нею міграція, зростання чисельності  й питомої ваги міського населення.
  2.  Надання жінці рівних прав з чоловіками і зростання участі жінки в економічному, культурному, і політичному житті.
  3.  Продовження віку вступу до шлюбу і скорочення дітородного віку жінки;
  4.  Порушення в сімейному житті й різке погіршення економічного стану сім’ї.
  5.  Зниження рівня шлюбності внаслідок війн, криз та інших негативних зрушень в економіці.

Говорячи про сучасну Україну, слід згадати, що питання чи потрібно нам зростання населення має дискусійний характер. Немає єдності думок ні серед демографів, ні економістів, ні в колах політиків. Якщо держава не може на сучасному рівні доглядати немовлят, лікувати хворих дітей, якщо сім’я і суспільство не спроможні забезпечити дитину повноцінним харчуванням і доглядом, гарантувати дітям умови для цікавого та здорового дозвілля, якщо в дитячих будинках у 2,5 разу більше дітей, ніж було після Другої Світової  війни, то чи потрібно турбуватися з приводу низької народжуваності?

У 1988 р. в Україні на одну жінку припадало дві дитини, а з 1998 р. цей показник знизився до 1,3 дитини. Для того щоб у перспективі населення не зменшувалось, на кожну жінку має припадати в середньому 2,15 дитини. Порівняно з високорозвинутими країнами Західної Європи і Північної Африки 1,3 дитини на жінку – низький показник. У більшості з них на жінку припадає від 1,6 до 3,2 дітей. Лише Німеччина, Італія та Іспанія мали в останні роки 1,3 дитини на жінку. За даними Міжнародної організації харчування, за раціонального використання наявного у людства науково-технічного потенціалу можна прогодувати 20-25 млрд. осіб, тобто це більше, ніж максимальна чисельність осіб, які житимуть наприкінці 21 ст.

Питання:

  1.  В чому суть «природного закону», що сформував Т. Мальтус?
  2.  Коли відбулась Перша Всесвітня конференція з народонаселення?
  3.  Які основні напрями розвитку народонаселення обговорювались на конференції?
  4.  В чому полягає суть неомальтузіанської концепції?
  5.  Які радикальні пропозиції зустрічаються в літературі, щодо скорочення населення?
  6.  Які головні соціально-економічні чинники, що впливають на зниження народжуваності?
  7.  Чи носить питання, щодо зростання чисельності населення України дискусійний характер, чому?
  8.  Чи можливо прогодувати населення Землі, що буде жити наприкінці 21 сторіччя?

Контрольні запитання.

  1.  Чи має значення вивчення людських ресурсів для оцінки ринку праці?
  2.  В чому полягає  специфіка людських ресурсів  в порівнянні з іншими факторами економічного розвитку?
  3.  Що є найширшим поняттям для означення людських ресурсів?
  4.  Охарактеризуйте варіанти класифікації населення в економіці праці.
  5.  Що являє собою економічно активне населення ?
  6.  Які верстви населення належать до економічно неактивного населення.
  7.  Які категорії належать до трудових ресурсів ?
  8.  Хто належить до працездатних осіб ?
  9.  Хто належить до непрацездатних осіб ?
  10.   Охарактеризуйте МОП, її функції.
  11.   Що називають реальними людськими ресурсами (це визнано на міжнародному рівні)?
  12.  У чому полягають позитивні сторони поняття «трудові ресурси»?
  13.   Що є реальною частиною трудових ресурсів?
  14.  Чому поняття «трудові ресурси» втрачає свою актуальність?
  15.   Поміркуйте, як можна було б вдосконалити пенсійне законодавство в нашій країні?
  16.   Що таке відтворення населення і якими видами руху населення воно характеризується?
  17.   Чим відрізняються різні типи і режими відтворення населення?
  18.   Який взаємозв’язок між відтворенням населення та відтворенням ресурсів для праці?
  19.   Що таке трудовий потенціал? Які складові  його обумовлюють?
  20.  Проаналізуйте, як змінюється трудовий потенціал України останнім часом.

Завдання 8

Підберіть до кожного визначення  в лівому стовпчику правильне значення з правого

№

Визначення

№

Визначення

1

Економічно активне населення

1

Діти та непрацюючі пенсіонери, в тому числі пільгові, підлітки, інваліди

2

Економічно неактивне населення

2

Працездатне населення в працездатному віці + працюючі підлітки + працюючі інваліди + працюючі пенсіонери – непрацюючі пільгові пенсіонери

3

Трудові ресурси

3

Всі, хто працює або активно шукає роботу

4

Частина населення країни, яка за своїм фізичним розвитком, розумовими здібностями і знанням здатна працювати в народному господарстві

4

Працівники, для яких пенсійний вік настає раніше на 5-10 років ( і більше)

5

Пільгові пенсіонери

5

Поняття узагальнене і дещо умовне, визначається системою законодавчих актів (для чоловіків 16-59 років, для жінок 16-54 років)

6

Працездатний вік

6

Трудові ресурси

   

Контрольні запитання

  1.  Як називається механічне просторове переміщення населення ?
  2.  Якими причинами викликані ці переміщення?
  3.  З чим пов’язана зовнішня міграція?
  4.  Що відображає внутрішня міграція ?
  5.  Що розуміється під еміграцією?
  6.  Якими причинами найчастіше обумовлена внутрішня міграція?

Завдання 9

Дані демографічних процесів Миколаївської області з 1897 р. свідчать, що природний рух впливав на чисельність населення. До 1913 р. показники природного приросту населення коливались в межах 17-20,5 на 1000 чоловік населення. За роки існування радянського Союзу при постійному зниженні показників народжуваності і смертності природний рух знизився до 1967р. в межах 7-8 на кожні 1000 чоловік населення. Від’ємний приріст населення, зміна його чисельності та вікового-статевого складу дають можливість скласти уяви про тип населення області. Радянський демограф А.М. Мерков і зарубіжний Г. Зунденберг в 60-х роках 20 століття обґрунтували типи населення, поділяючи їх на прогресивний, стаціонарний та регресивний в залежності від вікового складу населення та кількості жіночої статі для відтворення населення.

Таблиця 3.15

Розподілення населення області за типами

Вік

% усіх вікових груп до загальної чисельності населення

Прогресивний тип

Стаціонарний тип

Регресивний тип

за А.Мерковим

0-14

30

25

20

15-49

30

50

50

50 і старші

20

25

30

за Г.Зундбергом

0-14

40

26,5

20

15-49

50

50,5

50

50 і старші

10

23

30

Аналіз даних перепису населення області з 1897р. продемонстрував різку зміну вікової структури населення від 0 до 14 років, 15-49 років, 50 і більше років.

Таблиця 3.16

Вікова структура населення

Вік

у % до загальної чисельності наявного населення області

1926

1939

1959

1970

1979

1989

2001

0-14

40,1

33,6

25,0

24,0

22,2

20,4

17,0

15-49

49,1

55,2

53,7

51,9

41,6

43,2

51,0

50 і ст.

10,8

11,2

21,3

24,1

36,2

36,4

32,0

За роки перепису населення з 1926 по 1989 рр. в Радянському Союзі чисельність дітей віком до 14 років скоротилась у 2,3 рази, зросла чисельність осіб віком від 15-49 років – в 1,03 рази і віком від 50 і більше років – в 3 рази.

Для відтворення населення важливо знати, яку частку цієї вікової групи складає жіноча стать, яку кількість дівчаток повинні народити жінки для відтворення майбутніх поколінь.

Народжуваність, як і інші демографічні процеси, виражається за допомогою статистичних коефіцієнтів або показників з розрахунку на 1000  чоловік населення, але ці коефіцієнти не обчислюють статево-вікове відношення. При цьому треба зрозуміти, що лише частина жіночого населення в змозі народжувати дітей. У світі прийнято вважати плодовитим (відтворювальним) вік жінки з 15 до 49 років, хоча поодинокі випадки можуть бути раніше 15 років або старші 49 років.

Для більш точного відображення процесу відтворення населення розрахунки народжуваності проводяться серед жінок вікової групи 15-49 років. Оскільки найчастіше народжують жінки, які перебувають у шлюбі, окремо розраховуються показники для цієї групи жінок.

Таким чином, народжуваність визначається за допомогою спеціальних показників народжуваності, тобто коефіцієнтів плодючості (фертильності) двох типів: коефіцієнтів загальної плодючості або коефіцієнтів плодючості і коефіцієнтів шлюбної плодючості. Кп –коефіцієнт плодючості, Кшп – коефіцієнт шлюбної плодючості.

Ці показники можуть бути розраховані на жінок віком 15-18-20-25-30-35-40-45-50 і більше років.

Визначте за даними таблиці 3.12 тип населення області, коефіцієнт плодючості.

Завдання 10

Юридичною базою природного руху населення є шлюби і розлучення.  Загальні коефіцієнти шлюбності та розлучуваності розраховуються як відношення кількості зареєстрованих протягом календарного року шлюбів і розлучень до середньорічної кількості наявного населення.

Взагалі, в Миколаївській області виникла стійка тенденція зменшення коефіцієнта шлюбності (кількість шлюбів на 1000 чоловік наявного населення) – від 10,5  у 1985 році до 7,4 у 2006 році.  Процес розлучень серед сільського населення прогресує майже по всій Україні, якщо в 2001 році  число розлучень становило 33457 то вже в 2006 році – 40130.

Зростає співвідношення між кількістю розлучених і одружених: в 1980 р. розпадалася кожна сьома сім’я, то вже у 2000 р. – кожна друга. Отже, дана ситуація  юридично підриває природну основу демовідтворювальних процесів населення завдає  значні матеріальні та моральні збитки розлученим парам,  погіршується виховання та психологічний стан дітей неповних сімей, що має  негативні наслідки для всього суспільства.

Розлучення молодих сімей негативно впливає і на сумарний коефіцієнт народжуваності (кількість дітей, яку може народити в середньому жінка за існуючих рівнів плідності): якщо в 1985 р. в Миколаївській області він становив 2,3 то вже у 2007 р. – 1,4.

Проаналізуйте таблицю 3.17, зробить висновки.

Таблиця 3.17

Частка дітей, народжених жінками, які

не перебували у зареєстрованому шлюбі

Роки

% до загальної кількості народжень

всього

міські

поселення

сільська

місцевість

1990

16,2

12,6

22,9

1995

17,8

14,9

22,3

2000

23,8

20,3

29,1

2001

24,1

20,6

29,8

2003

26,4

22,2

33,6

2004

27,7

23,7

35,4

2005

29,9

25,8

37,4

2006

30,3

25,3

38,7

2007

30,6

26,2

37,9

…..

Завдання 11

(для обговорення і самостійної роботи)

За оцінками багатьох дослідників у світі протягом року переміщується між країнами з метою отримання заробітків від 40 до 60 млн. осіб. За різними розрахунками обсяг українців - міждержавних трудових мігрантів коливається 5,0-7,0 млн. особо-переміщень на рік. По оцінкам спеціалістів еміграція з України поділяється на три етапи:

  1.  до першої світової війни;
  2.  між двома світовими війнами (політична міграція);
  3.  після другої світової війни.

За підрахунками істориків Ю.Бачинського, Н.Настасивського, П.Кравчука, тільки в США з Галичини в роки першої світової війни виїхало 470 тис. осіб, ще 170 тис. осіб – в Канаду. Друга хвиля еміграції (не менше ніж 100 тис. осіб) була після громадянської війни. Трудова міграція буває добровільна та примусова. До примусової під час СРСР можна віднести колективізацію, будівництво Беломорканалу, Каракумського каналу, Байкало-Амурської магістралі, підняття целіни, будівництво різноманітних промислових комплексів. Під час масової колективізації з України виселили приблизно 1 млн. осіб. До 1944 року більше 3 млн. українців - остарбайтерів і різного виду евакуйованих знаходилися на окупованій Німецькій території. Третина з них в 1945-1948 роках репатрійована в СРСР.

Наявність високого рівня регіональної мобільності населення за межі країни, стійких і «наповнених» потоків трудящих-мігрантів свідчить, що країнам відтоку робочої сили притаманні такі (одна або кілька) характеристик, за якими їх можна систематизувати:

  1.  Кризові явища в економіці, спад виробництва, згортання сфери прикладання праці, скорочення робочих місць та попиту на робочу силу, зростання рівня офіційного та на повному ринку праці безробіття (Молдова, України, Грузія, Албанія та ін.);
  2.  Розширене відтворення населення країни, окремих її регіонів та відставання від нього темпів зростання сфери працевлаштування (Пакістан, Індія, В’єтнам, Нігерія та ін.);
  3.  Природно-економічні, політичні та інші чинники, які не дозволяють повним обсягом створювати сприятливі умови для залучення інвестицій до праценадлишкових країн та регіонів (Іран, Ірак, України, РФ, Білорусія, Монголія, чимало країн Латинської та Центральної Америки та ін.);
  4.  Надлишкова підготовка кадрів з високим рівнем кваліфікації за кон’юнктурними (на ринку праці) професіями для їхнього подальшого працевлаштування за кордоном, іншими словами – торгівля висококваліфікованими кадрами (США, Канада, країни Бенілюксу, Франція, Австрія, Індія, та ін.);

Мотивацію населення України до міждержавної трудової міграції пов’язують зі станом внутрішніх та зовнішніх ринків праці. В умовах зниженого попиту на робочу силу, монопольного становища роботодавців на ринку праці, коли вони антиринковими засобами підтримують низьку оплату праці найманих працівників, підвищується мотивація населення до міждержавної трудової міграції в напряму ринків праці, де йому пропонують вільні робочі місця або вигідніші умови працевлаштування.

За типом імміграційної політики розвинуті країни розподіляються на дві групи: традиційні країни імміграції – США, Канада, Австралія і нові країни імміграції – держави Західної Європи. Потік емігрантів, що зростає, призводить до перебудови демографічної карти світу.

Америка – держава іммігрантів. Найсильніша за останні п’ятдесят років хвиля імміграції забезпечує робочою силою американську економіку і збільшує число платників податків. І все ж у поєднанні з динамікою народжуваності, що змінилася, у США імміграція призводить до ще одного важливого демографічного зрушення – глибокої перебудови етнічного складу країни.

Народжуваність серед білих американців неухильно зменшується, водночас як у іспаномовних і азіатських поселенців неухильно зростає. За інформацією служби перепису населення США, в 2005 році питома вага білих американців 71%, іспаномовних – 13%, афроамериканців – 12% і азіатів – 4% від загальної чисельності населення США. До 2050 р. частка білих американців зменшиться до 53 %, а частка іспаномовних зросте до 25 %, афроамериканців – до 14%, азіатів – до 8%. Безперечно США перетворяться на країну, де водночас співіснуватимуть кілька конкуруючих культур, еліт і традицій, що спираються на різні корені, а підтримка політичного балансу між ними потребуватиме вмілої державної політики.

Японська нація старіє набагато швидше, ніж населення будь-якої  іншої країни світу - у 2-4 рази швидше, ніж Франція, Німеччина чи Англія. За оцінками МВФ, витрати держави на виплату пенсій і охорону здоров’я зростуть з 9% ВВП у 1980 р. до 21,5% у 2025 р. Експерти ООН вважають, що до 2050 р. в Японії частка осіб старше 65 років перевищить 30%. Зростання чисельності громадян похилого віку не зможе заповнити катастрофічне знижування народжуваності. Японія має щороку приймати не менше як 600 тис. іммігрантів, щоб заповнити працездатне населення, що стрімко скорочується. До 2050 р., на думку експертів, їхнє число в країні варто довести до 33 млн. За іншою, більш радикальною рекомендацією, Японії потрібно приймати до 10 млн. іммігрантів щороку протягом 50 років, щоб «пом’якшити» важку демографічну ситуацію.

Китайське суспільство запрограмоване на екстенсивне освоєння життєвого простору. Треба враховувати, що населення  країни щороку збільшується на 14-15 млн. осіб. У світовому ВВП частка провідних країн світу розподілилася так: США – 21%, Західна Європа – 20, Японія –7,5, Китай – 12,5%. Згідно із прогностичними дослідженнями, в рамках регіональної економічної  інтеграції, що поглиблюється, до 2015 р. США матимуть 18% світового ВВП, Західна Європа – 16, Японія – 5,5, Китай – 16,5%.

Питання:

  1.  Які характеристики з вищенаведених притаманні Україні (Миколаївській області)?
  2.  З чим пов’язують мотивацію населення України до міждержавної трудової міграції?
  3.  Які країни найбільш приваблюють потенційних мігрантів ?
  4.  Кого більше серед потенційних трудових мігрантів чоловіків чи жінок ? Чому?
  5.  Чи може розширене відтворення населення країни бути причиною міждержавної трудової міграції?
  6.  Які основні засоби пошуку робочих місць за кордоном?
  7.  Який головний мотив потенціальної трудової міграції населення до інших країн ?
  8.  Чи впливає на вибір країни майбутнього працевлаштування критерій отримання високої оплати праці?
  9.  Чи можна стверджувати, що Україну логічно назвати країною-експортером, а не країною - імпортером робочої сили?
  10.  Чи повинна державна еміграційна політика обов’язково розроблятись із урахуванням фінансової, банківської, митної і податкової інвестиційної стратегії розвитку економіки України?
  11.  Чи можливе виникнення міжетнічних конфліктів внаслідок міграційних процесів?
  12.  Чи може імміграція привести до глибокої перебудови етнічного складу країни? Яким країнам це загрожує? Чому?
  13.  Яка нація старіє набагато швидше, ніж населення будь-якої іншої країни світу?
  14.  Яку чисельність іммігрантів повинна щороку приймати Японія, щоб заповнити працездатне населення?
  15.  Китай – країна-імпортер робочої сили?

Завдання 12

На рівні підприємства в якості трудових ресурсів виступає персонал підприємства – це сукупність постійних працівників, які одержали необхідну професійну підготовку і мають досвід практичної діяльності.

Залежно від виконуваних функцій працівники підприємства розподіляються по категоріях, зокрема на промислово-виробничий персонал і непромисловий персонал підприємства.

Персонал розподіляється на такі професійні групи: керівники, професіонали, фахівці, технічні службовці, робітники сфери торгівлі і побутових послуг, робітники з інструментом, оператори та складальники устаткування і машин, найпростіші професії.

Практичну цінність мають відомості про стан і рух наявного персоналу підприємства, одержувані в результаті аналізу рівня і динаміки таких показників:

  •  структура робочої сили по категоріях зайнятих, зокрема чисельність виробничих працівників на одного невиробничого, число виробничих працівників на одного адміністративного, частка адміністративних працівників у загальній чисельності;
  •  вікова структура робочої сили, зокрема середній вік працівників підприємства, динаміка вікової структури по категоріях працівників, окремих підрозділах, спеціальностях;
  •  освітня структура – склад робочої сили за рівнем одержаної освіти;
  •  стаж роботи – середня тривалість роботи на підприємстві в цілому, по окремих підрозділах, категоріях працівників, спеціальностях;
  •  статева структура організації – відсоткове  співвідношення чоловіків та жінок;
  •  показник відсутності (абсентеїзм) – відношення робочого часу, пропущеного працівниками протягом певного часу (враховуються всі види пропусків, окрім відпусток з примусових відгулів з ініціативи адміністрації), до загального балансу робочого підприємства за цей період;
  •  внутрішня мобільність персоналу, зокрема коефіцієнт мобільності (відношення кількості працівників, які змінили посади протягом певного періоду, до середньої кількості працівників), історична динаміка і порівняння із середніми показниками по галузі, розподіл робочої сили за тривалістю роботи на невизначеній посаді, тобто який відсоток працює на цій посаді менше року, від одного до трьох років, від трьох до п’яти, від п’яти до десяти тощо;
  •  оборот кадрів, зокрема коефіцієнти загального обороту (відношення сумарної кількості прийнятих працівників і тих, які вибули з підприємства за певний період, до середньооблікової чисельності), обороту з прийому (відношення кількості прийнятих до середньооблікової чисельності), обороту з вибуття (відношення кількості тих, що вибули з підприємства, до середньооблікової чисельності працюючих);
  •  коефіцієнт поповнення працівників – відношення чисельності прийнятих працівників до чисельності тих, які вибули з підприємства протягом періоду;
  •  коефіцієнт сталості кадрів – відношення чисельності працівників, які є в обліковому складі протягом усього року, до середньооблікової чисельності за рік;
  •  плинність кадрів – відношення кількості працівників, які залишили підприємство (за виключенням звільнених за скороченням штатів), до середньої кількості зайнятих протягом року.

На основі наведених даних таблиці 3.18 вивчить динаміку кадрів підприємства. Зробить висновки.

Розрахуйте необхідні для аналізу показники:

1. Середньооблікова чисельність працівників за рік ()

2. Коефіцієнт загального обороту кадрів (Коб)

 3. Коефіцієнт кадрів з прийому (Кпр)     

4. Коефіцієнт обороту кадрів з вибуття (Квиб)

5. Коефіцієнт поповнення працівників (Кпоповн)

  6. Коефіцієнт плинності кадрів (Кпл)

Таблиця 3.18

Динаміка кадрів підприємства

Показники

Кількість осіб

Чп.р.

Облікова чисельність працівників на початок року

1528

Чпр

Прийнято працівників

28

Чзв

Вибуло працівників, усього

61

З них:

у зв’язку переходом на денну форму навчання

6

призив на військову службу

15

вихід на пенсію

14

закінчення терміну контракту

5

за власним бажанням

25

з ініціативи адміністрації

6

Чк.р.

Облікова чисельність працівників на кінець року

1495

Завдання 13

Абсолютними показниками механічного руху населення є чисельність прибулих на дану територію за рік, чисельність вибулих із даної території протягом року, сальдо міграції, або механічний приріст (визначається як різниця між чисельністю прибулих і чисельністю вибулих), міграційний оборот (валова міграція) – визначається як сума прибулих і вибулих на дану територію протягом року. Відносними показниками є коефіцієнт прибуття (Кпр), коефіцієнт вибуття (Кв), коефіцієнт механічного приросту (Кмпр), коефіцієнт механічного обороту (Коб), які розраховуються на тисячу населення за формулами:

                      

             

Пр – чисельність прибулих на дану територію протягом року, В – чисельність вибулих з даної території, Чн  – чисельність населення.

Проаналізуйте  таблиці (3.16-3.17) і визначте відносні коефіцієнти міграції.

Таблиця 3.19

Міграція населення області з країнами СНД за звітний рік

Осіб

На 1000 наявного населення

Число прибулих

Число вибулих

Приріст

(скорочення)

Число прибулих

Число вибулих

Приріст

(скорочення)

Область

Миколаїв

Первомайськ

Вознесенськ

Южноукраїнськ

Очаків

Міські поселення

Сільська місцевість

Таблиця 3.20

Всі напрямки міграції населення Миколаївської області

(міські  поселення і сільська місцевість)

Показники

Роки

2002

2007

200...

Кількість наявного населення, тис. осіб

1263,5

1211,9

Прибуло, осіб

21069

7843

Вибуло, осіб

22924

8484

Сальдо міграції,  осіб

Таблиця 3.21

Основні напрямки міграції населення у 200... році

Напрямки

Осіб

На 1000 населення

Число прибулих

Число вибулих

Сальдо міграції

Число прибулих

Число вибулих

Сальдо міграції

Всього

у межах України

Всього

внутрішньо регіональна міграція

міжрегіональна міграція

міждержавна міграція

Всього

країни СНД

інші країни

Завдання 14 (для обговорення)

Природний, міграційний і економічний рух населення впливає на кількісні характеристики для праці, а соціальний – на якісні. Кожен вид руху обумовлюється дією численних різноманітних причин, а їх взаємодія і взаємозалежність визначають кількість економічно активного населення., що є фундаментальним показником для будь якого суспільства або держави. Необхідно проаналізувати вплив на динаміку економічно активного  (трудоактивного) населення кожного з цих факторів.

Таблиця 3.22

Вплив факторів природного, міграційного та економічного руху на динаміку трудоактивного населення, %

Фактор

1959-1969

1970-1978

1979-1988

1989-1996

Все трудоактивне населення

Природний рух

3,5

3,1

1,2

0,1

Міграційний рух

0,2

-0,1

-0,2

0,3

Економічний рух

-0,2

1,2

-0,9

7,0

Разом

3,5

4,2

0,1

7,4

Трудоактивне населення працездатного віку

Природний рух

2,4

4,7

0,0

-0,9

Міграційний рух

0,0

-0,3

-0,3

0,5

Економічний рух

2,7

0,9

-0,7

-0,5

Разом

5,1

5,3

-1,0

-0,9

Трудоактивне населення пенсійного віку

Природний рух

3,4

-0,3

1,5

2,4

Міграційний рух

0,5

0,2

-0,1

-0,3

Економічний рух

-6,1

-0,7

3,1

69,8

Разом

-1,2

-0,8

4,5

71,9

Питання:

  1.  Коли відбулось значне зростання кількості економічно активного населення ?
  2.  Що було основним фактором приросту чисельності трудоактивного населення за часів Радянського Союзу?
  3.  Якими чинниками на сучасний момент викликано приріст трудової активності населення ?
  4.  Як пояснити різке зростання трудової активності?
  5.  Чи можливо, що молодь все найчастіше буде відмовлятися від освіти на користь заробітків та буде поєднувати освіту с трудовою діяльністю?

Завдання 15

Складання балансу трудових ресурсів здійснюється за формою, наведеною в таблиці 3.23.

Таблиця 3.23

Баланс трудових ресурсів

Показники

тис. чол.

Трудові ресурси – всього (Тр):

- населення в працездатному віці (Нпр)

9500

- чисельність працюючих інвалідів 1 і 2 груп у працездатному віці (І)

600

- чисельність осіб у працездатному віці, що одержують пенсію по старості на пільгових умовах (Ппільг)

200

- працюючі особи пенсійного віку (Ппр)

920

- працюючі підлітки (ПДпр)

370

Кількісно трудові ресурси оцінюються показником чисельності населення в працездатному віці, а також зайнятих у виробництві або потенційних працівників.

Обґрунтування чисельності населення в працездатному віці (Тр) здійснюється з метою складання балансу трудових ресурсів, тис. людино/год.

Тр = Нпр – (І + Ппільг) + Ппр + ПДпр,

де Нпр – чисельність населення в працездатному віці, тис. чол.;

І – чисельність працюючих інвалідів 1 і 2 груп у працездатному віці, тис. чол.;

Ппільг – чисельність осіб у працездатному віці, що одержують пенсію по старості на пільгових умовах, тис. чол.;

Пр – працюючі особи пенсійного віку, тис. чол.;

ПДр – працюючі підлітки, тис. чол.

Завдання 16

Підберіть до кожного визначення  в лівому стовпчику

правильне значення з правого

№

Визначення

Визначення

1

Міграція

А

В’їзд в країну на постійне або довготривале проживання громадян іншої країни

2

Імміграція

Б

Переселення громадян в іншу країну на постійне або довготривале тимчасове проживання

3

Рееміграція

В

Виїзд іммігрантів з країни імміграції або повернення емігрантів на батьківщину

4

Еміграція

Г

Переміщення через кордон

Підберіть правильну відповідь:

  1.  В яких формах існує міжнародна (зовнішня) міграція ?

а) трудової, сімейної, туристичної;

б) трудової.

  1.  Провідна роль належить ...

а) трудовій міграції (міжнародна міграція робочої сили);

б) туристичної.

  1.  Чи можна стверджувати, що основними постачальниками робочої сили на світовий  ринок є слаборозвинуті країни?

а) так;

б) ні.

  1.  Що є однією з найважливіших особливостей сучасного стану міжнародної міграції ?

а) «відплив інтелекту», тобто безповоротна або довготривала еміграція вчених і висококваліфікованих спеціалістів;

б) еміграція населення старше 65 років.

 

Теми рефератів:

  1.  Відтворення робочої сили в Україні.
  2.  «Демографічна криза» в Україні (Миколаївській області) та шляхи її подолання.
  3.  Типи відтворення робочої сили.
  4.  Процес відтворення робочої сили.
  5.  Конкурентоспроможність робочої сили в Україні.
  6.  Населення та його характеристика.
  7.  Стан і структура трудових ресурсів.
  8.  Трудовий потенціал у системі економічних ресурсів.

Завдання 17

Знайдіть одну чи декілька правильних відповідей

Тест №1

1. Специфіка людських ресурсів полягає в тому, що:

а) люди не лише створюють, а й споживають матеріальні та духовні блага;

б) використовуючи людську працю, потрібно завжди враховувати потреби людини як особистості;

в) науково технічна революція – рушійна сила суспільства.

2. Якості працівників формуються..:

а) роками;    б) роками і поколіннями.

3. Сукупність людей, що проживають на визначеній території – це..:

а) громадяни;  б) етнос;  в) населення.

4. МОП- це..:

а) Міністерство охорони праці;   в)  Міжнародна охорона права;

б) Міжнародна організація праці.

5. Спеціальна установа, що працює при ООН і займається питаннями прав робітників:

а) ЮНЕСКО;  б) Грінпіс;   в) МОП.

6. Коли була створена МОП:     а)1919р.;     б)1989р.  

7. Де знаходиться штаб-квартира МОП:

а) Лондон;  б) Женева;  в) Нью-Йорк.

8. Поділ населення за методологією МОП:

а) економічно активне населення;

в) населення молодше 15 і старше 70 років;

б) економічно неактивне населення.

9. Поділ населення за традиційною методологією:

а) трудові ресурси; б) інваліди;  

в) населення, що не належить до трудових ресурсів.

10.Чим викликане зменшення чисельності населення України:

а) зменшенням чисельності народжуваних;

б) збільшенням кількості емігрантів.

11. Коли в Миколаївській області в останнє  був зареєстровано природний приріст населення?

а)1992р.; б)1990р.;   в)1991р.

12. Зайняті (згідно методології МОП) – це особи, що працювали протягом тижня не менше:

а) 1 год.;    б) 5 год.  

13. Законодавчо встановлений працездатний вік для жінок в Україні:

а)16-50 років;  б)15-50 років;   в)16-54 роки.

14. Законодавчо встановлений працездатний вік для чоловіків в Україні:

а)16-70 років;  б)16-59 років;  в)15-60 років.

15.  Як називають працівників молодших від працездатного віку:

а) підлітки;

б) працюючі підлітки.  

16. Чому поняття «трудові ресурси» ширше, ніж «економічно-активне» населення:

а) тому, що включає ще і працездатних непрацездатного віку людей і тих, що стаціонарно навчаються;

б) тому, що включає ще і непрацездатних людей.

Тест № 2

1. Історично і соціально-економічно обумовлений процес постійного оновлення людських ресурсів характеризує:

а) цивілізацію;   б) відтворення населення;  в) міграцію.

2. Види руху населення:

а) природний;  б) штучний;  в) міграційний.

3. Механічне просторове переміщення населення:

а) соціальний рух;  б) міграційний рух;  в) природний рух.

4. Види природного відтворення населення:

а) традиційний;  б) інтенсивний;      в) сучасний.

5. Види режиму відтворення населення:

а) розширене;     б) просте;  в) депопуляційне;

г) всі відповіді вірні.

6. Як швидко народження дітей збільшує кількість населення:

а) одразу;  б) через 10-25 років.

7. Смертність непрацездатних людей:

а) збільшує ресурси для праці;    в) не змінює ресурси для праці;

б) зменшує ресурси для праці.

8. Інтегральна оцінка кількісних та якісних характеристик економічно активного населення:

а) робоча сила;  б) трудові ресурси;  в) трудовий потенціал.

9.  Для чого встановлюється нижня межа працездатного віку?

а) для того, щоб людина отримала певний рівень фізичного і розумового розвитку;

б) для визначення здоров’я людини.

10. Особи, в яких пенсійний вік настає раніше, ніж встановлена верхня межа працездатного віку є...

а) безробітними;  б) пенсіонерами;  в) пільговими пенсіонерами.

11. Чи може бути таке явище: особа непрацездатна, але її вік працездатний?

а) так;  б) ні;  в) лише в розвинутих країнах.

12.  Що реально стоїть за  поняттям  трудові ресурси ?

а) ледарі, що не бажають працювати;  б) особи, що не здатні працювати;

в) особи, яких можна примусити працювати.

13. Що реально стоїть за  поняттям економічно активне населення ?

а) особи, яких можна примусити працювати;

б) особи, які добровільно працюють або бажають працювати;

в) особи, які не здатні працювати.

14. Природний рух населення –це...

а) результат народження  і смерті людей;  б) відпочинок людей на природі.

15.  Які типи відтворення розрізняють у природному русі населення?

а) традиційний, нетрадиційний;  б) професійний, непрофесійний;

в) традиційний, сучасний.

16. Які режими відтворення розрізняють у природному русі населення?

а) розширений, простий і звужений; б) простий, складний;

в) такого поняття не існує.

17. Для яких країн характерна депопуляція?

а) для тих, у яких показники смертності перевищують показники народжуваності;

б) для тих, у яких показники народжуваності перевищують показники смертності;

18. Постійне і безперервне поновлення кількісних і якісних характеристик економічно активного населення-це...

а) природний рух;  б) відтворення;  в) міграція.

19. Які є типи відтворення ресурсів для праці?

а) простий, складний;  б) звужений, розширений;  в) екстенсивний, інтенсивний.

20. Чи можна віднести моральність суспільства до основних компонентів трудового потенціалу?

а) так;  б) ні.

Тема 4.  Зайнятість населення і безробіття

В темі розглядаються питання:

  1.  Соціально-економічна суть і види  зайнятості.
  2.  Проблеми зайнятості в Україні.
  3.  Безробіття, його показники і види. Допомога по безробіттю.
  4.  Міжнародний досвід регулювання зайнятості.

Основні терміни  і поняття:

Безробіття: структурне,  фрикційне,  циклічне (кон’юнктурне), приховане, сільське, природний рівень безробіття, державна політика зайнятості, допомога по безробіттю, зайнятість: ефективна  (продуктивна),  повна, раціональна, нетоварна, неформальна, закон Оукена, рівень зайнятості, скорочення попиту на працю, соціальний захист громадян

Тема пов’язана з важливим аспектом економіки праці – використанням трудових ресурсів. Необхідно з’ясувати як економічну, так і соціальну сутність зайнятості. Зайнятість населення є узагальненою характеристикою економіки країни, відбиває досягнутий рівень економічного розвитку, а також відображає потреби людини в самовираженні, у задоволенні матеріальних і духовних потреб через дохід, який особа отримує за свою працю. Зайнятість - одне з найважливіших соціально-економічних явищ ринку праці. Існування населення будь-якої країни світу можливо лише завдяки діяльності, яка здатна задовольнити власні і суспільні потреби. Отже, залучення населення у суспільне виробництво характеризує зайнятість.

Треба розглянути основні положення Законів України «Про зайнятість населення» і «Про загальнообов’язкове страхування на випадок безробіття» як правові підстави для визначення: зайнятих і незайнятих, безробітних і соціального захисту від  безробіття. Звернути увагу на поширення нерегламентованої зайнятості в Україні.

Існує два  різних джерела інформації визначення показника безробіття, які мають суттєві відмінності: 1) адміністративні дані державної служби зайнятості; 2) дані вибіркового обстеження населення з питань економічної активності (відповідно до методології МОП).

Безробітне населення у визначенні МОП – особи у віці 15-70 років (зареєстровані та незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно відповідають трьом умовам:

а) не мали роботи (прибуткового заняття);

б) активно шукали роботу або намагались організувати власну справу впродовж останніх 4-х тижнів, що передували опитуванню, тобто робили конкретні кроки з метою знайти оплачувану роботу за наймом або на власному підприємстві;

в) були готові приступити до роботи впродовж двох найближчих тижнів, тобто почати працювати за плату за наймом, або на власному підприємстві.

До категорії безробітних відносяться також особи, які не шукають роботу через те, що вже її знайшли і мають домовленість про початок роботи через певний проміжок часу, а також проходять навчання за направленням служби зайнятості населення.

Тобто за міжнародними стандартами безробітними можуть бути і пенсіонери, і учні старших класів, і студенти, всі особи, які намагаються знайти роботу самостійно, без допомоги держави, тобто безробіття – це фактично становище людини на ринку праці, її позиція і наміри відносно економічної діяльності, а не тільки соціальний статус, який гарантує захист з боку держави.

Безробіття – це природний супутник ринку праці, що викликає соціальну напруженість у суспільстві. Тому позитивною ознакою на ринку праці є стійка тенденція до зниження безробітного населення.

Безробіття у визначенні МОП характеризує тенденції та забезпечує оцінку загального стану ринку праці щодо пропозиції робочої сили, використовується для прогнозування та розробки політики у сфері соціально-трудових відносин.

Зареєстровані безробітні згідно з Законом України «Про зайнятість населення» - це громадяни працездатного віку, які не мають заробітку та інших передбачених законодавством доходів, зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Тому учні і студенти денної форми навчання вважаються зайнятими, хоча їх діяльність не є економічною. Зареєстроване безробіття характеризує активну політику держави на ринку праці, використовується для оцінки поточної ситуації щодо рівня соціального захисту населення.

Виходячи з порівняльної характеристики показника безробіття, отриманого з двох різних джерел інформації, цілком зрозуміло, що наявні об’єктивні та суб’єктивні причини обмежують практичне застосування кожного з цих показників. Показник безробіття за методологією МОП неможливо використовувати на рівні адміністративних районів (міст). Основним недоліком показника зареєстрованого рівня безробіття є неповнота охоплення незайнятих громадян, у частині осіб, що самостійно шукають роботу і не звертаються за допомогою до державної служби зайнятості.

Таблиця 3.1

Порівняльна характеристика показника безробіття

Вибіркові обстеження

Адміністративні дані

Сфера охоплення

Населення обох статей у віці 15-70 років

Постійне населення працездатного віку: жінок – 15-54 р., чоловіків -15-59 р.

Методологія визначення показника безробіття

Рівень безробіття за методологією МОП (%): відношення чисельності безробітних у віці 15-70 р. до економічно-активного населення (робочої сили) зазначеного віку або відповідній віковій групі, статі та місцевості

Рівень зареєстрованого безробіття: відношення (у відсотках) чисельності осіб, зареєстрованих у державній службі зайнятості населення як безробітні, до населення працездатного віку

Джерело інформації

Щомісячні вибіркові обстеження населення з питань економічної активності

Адміністративні щомісячні дані державної служби зайнятості

Напрямки використання

Для аналізу та оцінки тенденцій на ринку праці щодо загального обсягу пропозиції робочої сили відповідно до міжнародних стандартів

Для аналізу та оцінки кількості безробітних, що користуються послугами державної служби зайнятості та з боку вказаної установи законодавчо визначені соціальні послуги

Сфери застосування

Використовуються для оцінки ситуації на ринку праці України, в тому числі у порівнянні з іншими країнами Світу, прогнозування, розробки й оцінки програм соціально-економічного розвитку, зайнятості, для макроекономічних розрахунків, наукових розробок, міжнародних співставлень

Використовуються для здійснення оперативного статистичного моніторингу ефективності реалізації соціальних програм захисту населення від безробіття

Рівень використання

Щоквартально – по Україні в цілому за статтю, місцем проживання, віковими групами; у розрізі 27 регіонів (АР Крим, області та м. Київ, м. Севастополь) ступінь надійності щоквартальних даних не дозволяє використовувати показник безробіття за МОП на більш детальному регіональному рівні

Щомісячно – по Україні в цілому за статтю, місцем проживання у розрізі 27 регіонів (АР Крим, області та м. Київ, м. Севастополь) адміністративних районів та міст

Періодичність

Дані оприлюднюються щоквартально – за звітний квартал наприкінці кожного наступного кварталу

Дані оприлюднюються за кожний звітний місяць – до 15 числа наступного місяця

Аналітичні обмеження

Низький ступінь надійності показника безробіття за МОП на регіональному рівні та за детальними соціально-демографічними характеристика

Відсутність детальних розробок показника за віковими групами

В залежності від мети здійснення статистичного аналізу, показник рівня зареєстрованого  безробіття розраховується на підставі двох базових альтернативних методик:

1. Як відношення (%) чисельності зареєстрованих безробітних (на дату) до середньорічної чисельності населення працездатного віку. Такий порядок розрахунку дозволяє здійснити оперативний аналіз тенденцій на зареєстрованому ринку праці.

2. Як відношення (%) середньомісячної чисельності зареєстрованих безробітних за період (місяць, квартал, півріччя, 9 місяців, рік) до економічно активного  населення працездатного віку. Це створює підстави щодо прямого зіставлення показника з рівнем безробіття населення працездатного віку, визначеного за методологією МОП.

Згідно із світовою практикою таке зіставлення даних також застосовується для оцінки рівня ефективності діяльності державної служби зайнятості та віддзеркалює схильність громадян до пошуку роботи саме через цю державну установу.

Розрахунок середньої  за період чисельності зареєстрованих безробітних:

- за місяць  Хср = (∑(Х1+Х2)/2), де Х1  - чисельність безробітних, зареєстрованих у державній службі зайнятості на початок звітного місяця; Х2 -  чисельність безробітних, зареєстрованих у державній службі зайнятості на кінець звітного місяця.

- за рік Хср = [∑((Х1/2)+Х2+…+Х12+ (Х13/2))] /12, де Х1 – чисельність зареєстрованих безробітних на початок звітного року; Х2…Х12 – чисельність зареєстрованих безробітних на початок кожного місяця року; Х13 – чисельність зареєстрованих безробітних на кінець звітного року.

Завдання 1

Проаналізуйте таблиці 3.24-3.25, зробить висновки. Визначте рівень безробіття та рівень зайнятості населення  Миколаївської області.

Таблиця 3.24

Населення за  економічною активністю, статтю та місцем

проживання (у віці 15-70 років)

Показники

2001 рік

2004 рік

2007 рік

……..

тис. осіб

%

тис. осіб

%

тис. осіб

%

Економічно активне населення

Все населення

591,4

100,0

598,5

100,0

597,6

100,0

Жінки

292,3

294,4

287,0

Чоловіки

299,1

304,1

310,6

Міське населення

404,3

407,9

401,0

Сільське населення

187,1

190,6

196,6

Зайняте населення

Все населення

523,4

100,0

534,7

100,0

547,1

100,0

Жінки

259,3

262,4

268,0

Чоловіки

264,1

272,3

279,1

Міське населення

341,8

366,7

365,6

Сільське населення

181,6

168,0

181,5

Безробітне населення

Все населення

68,0

100,0

63,8

100,0

50,5

100,0

Жінки

33,0

32,0

19,0

Чоловіки

35,0

31,8

31,5

Міське населення

62,5

41,2

35,4

Сільське населення

5,5

22,6

15,1

Економічно неактивне

Все населення

356,2

100,0

344,1

100,0

340,0

100,0

Жінки

207,0

203,7

207,0

Чоловіки

149,2

140,4

133,0

Міське населення

237,8

233,9

241,9

Сільське населення

118,4

110,2

98,1

Зверніть увагу на такі питання:

1. Чи існує  суттєва відмінність між такими сферами зайнятості як зайнятість працездатного населення (трудових ресурсів), зайнятість економічно активного населення (робочої сили), зайнятість найманою працею?

2. Яку сферу зайнятості розглядає Закон України «Про зайнятість населення»?

Таблиця 3.25

Рівень зайнятості  та рівень безробіття населення

Показники

Рівень зайнятості населення, %

Рівень безробіття

населення, %

2001 р.

2004 р.

2007 р.

2001 р.

2004 р.

2007р.

Всього населення

Жінки

Чоловіки

Міське населення

Сільське населення

Завдання 2

Середня тривалість зареєстрованого безробіття надається у вимірі середньої кількості місяців перебування на обліку в державній службі зайнятості зареєстрованих безробітних.

Довготривале безробіття – показник окремо розраховується як для безробітних, визначених за методологією МОП, так і для зареєстрованих у державній службі зайнятості.

Для безробітних, визначених за методологією МОП, показник відповідає чисельності або питомій вазі тих, які шукали роботу понад 1 рік, а для зареєстрованих безробітних – питомій вазі безробітних, які перебували на обліку в службі зайнятості понад 1 рік ( з дня надання статусу).

Проаналізуйте таблиці 3.26 – 3.28, зверніть увагу на основні тенденції середньої тривалості зареєстрованого безробіття, терміну пошуку роботи, та динаміку показників безробіття, зробить висновки.

Таблиця 3.26

Безробіття за методологією МОП та тривалість пошуку роботи

Тривалість пошуку роботи

2001 р.

2004 р.

2007 р.

……

Безробітне населення, тис. осіб

68,0

63,7

50,5

у т.ч. шукали роботу, намагались організувати власну справу

65,0

63,0

49,2

з них за тривалістю пошуку роботи, %

до 1 міс.

1,7

6,0

7,7

1-3

7,2

17,2

32,5

4-6

6,0

12,2

38,0

7-9

8,5

9,1

7,5

10-12

9,1

27,1

3,7

більше 1 року

67,5

28,4

10,6

Середня тривалість пошуку роботи, міс.

11

9

5

Таблиця 3.27

Тривалість зареєстрованого  безробіття (на 1 січня)

Показники

2002 р.

2004 р.

2006 р.

2008 р.

…..

Кількість осіб, які мали статус безробітного, осіб

24667

27618

31001

21608

у тому числі за тривалістю безробіття,%

до 1 міс.

11,8

12,5

17,2

18,7

1-3

18,9

20,0

26,7

28,6

4-6

22,2

22,8

19,6

20,3

7-9

14,2

14,9

11,5

9,8

10-12

13,8

14,4

11,6

10,5

13-18

11,5

10,1

8,8

8,7

19-24

3,4

3,3

2,5

2,0

25-36

2,2

1,4

1,5

1,1

понад 36 міс.

2,0

0,6

0,6

0,3

Середня тривалість

безробіття, міс.

8

7

8

6

Таблиця 3.28

Динаміка безробіття та його рівень в Миколаївської області

Роки

Безробітні,  тис. осіб

Населення,  тис. осіб

Рівень безробіття, %

середньорічна чисельність зареєстрованих

у віці

15-70 р.

економічно

активне у віці 15-70 р.

середньорічна чисельність працездатного віку

зареєстрованого

за методологією  

МОП

2000

28,1

85,4

586,4

745,0

2001

27,0

68,0

591,4

744,5

2002

24,3

60,6

587,1

744,6

2003

26,5

74,3

580,9

746,0

2004

27,6

63,8

598,5

745,4

2005

27,4

55,2

595,0

743,7

2006

26,0

53,0

595,7

741,7

2007

21,0

50,5

597,6

750,0

2008

…..

Завдання 3

Згідно із законом Оукена щорічний приріст реального ВНП приблизно на 2,7 % утримує кількість безробітних на постійному рівні. Кожні додаткові 2 відсоткові пункту приросту реального ВНП  зменшує кількість безробітних на 1 в.п. Аналогічно скорочення реального ВНП на 2% збільшує кількість безробітних на 1 в.п. Закон Оукена можна трактувати і так: зростання рівня безробіття на 1 процентний пункт над природним рівнем дає 2-2,5% втрати ВНП порівнянню з потенційним. Тобто певна величина приросту необхідна для того, щоб не дати збільшитись нормі безробіття. Чисельність робочої сили кожен рік зростає, а її використання стає при цьому більш продуктивним. З цих причин від 2,5-3% щорічного приросту реального ВНП повинно направлятися на створення нових робочих місць, здатних стримувати безробіття на колишньому рівні.

Задача № 1. У звітному періоді рівень безробіття становив 12,1 % і зріс на 0,9% порівнянню з базисним періодом. При цьому чисельність економічно активного населення не змінились. Який рівень безробіття був у базисному періоді?

Задача № 2. Якщо рівень безробіття становить 7,8 %. Якими темпами має зростати ВВП, щоб знизити рівень безробіття до 5,7 %.

а) за 1 рік;

б) за 2 роки?

Задача № 3. За 5 років національний дохід зріс на 24 %. Кількість зайнятих у галузях матеріального виробництва збільшилась на 2,1%. Визначити частку приросту національного доходу за рахунок зростання продуктивності праці.

Завдання 4 (для обговорення)

Ефективність політики ринку праці, спрямованої на забезпечення передусім повної продуктивної зайнятості всього економічно активного населення, безпосередньо залежить від обліку принаймні 3-х компонентів сукупної пропозиції робочої сили – чисельності економічно активного населення, наявної кількості робочих місць та тиску на ринок праці, який здійснюють дві категорії економічно активного населення: ті, хто не має роботи; ті, чия зайнятість вважається неадекватною (за міжнародними стандартами переважно в зв’язку з надто низьким рівнем оплати праці)

Безробіття вітчизняна статистика ринку праці традиційно визначає за національною та міжнародною методологією. Перша враховує тільки безробітних працездатного віку (жінок 16-54 років та чоловіків 16-59 років), які зареєстровані відповідною державною структурою. Методологія МОП не передбачає обов’язкової реєстрації в Центрах зайнятості і розширює вікові межі до 15-70 років. Зрозуміло, що розрахунки, виконані за алгоритмами, що спираються на різні методологічні засади, дають різні – і, за великим рахунком, неспівставні – результати.

На відміну від деяких країн перехідної економіки, де отримання офіційного статусу безробітного пов’язане з істотними  соціальними пільгами (передусім, звільненням від сплати страхових внесків, включаючи внески на медичне страхування), в Україні протягом всього періоду спостереження рівень безробіття, визначеного за міжнародною методологією, суттєво перевищує зареєстрований. В Україні теж існують передумови прагнення частини осіб, працюючих в незареєстрованому секторі ринку праці, набути статус безробітного. Це пов’язано з необхідністю документального підтвердження низьких доходів для отримання, наприклад, субсидії на оплату житлово-комунальних послуг (одного з найбільш вагомих видів соціальної допомоги). В результаті частина офіційно зареєстрованих безробітних фактично має роботу і джерело доходів. Можливі дві ситуації: 1) всі офіційно зареєстровані безробітні є водночас і безробітними за стандартами МОП; 2) частина зареєстрованих безробітних не відповідає критеріям МОП, або маючи незареєстроване заняття, або фактично не шукаючи роботи. Зрозуміло, що такі особи юридично не мають визнаватись безробітними і за національною методологією, але на практиці такі випадки є непоодинокими, оскільки центри зайнятості не мають механізмів відмови їм у реєстрації. Перехід до ситуації, коли чисельність безробітних, визначених за методологією МОП, цілком поглинає чисельність безробітних, визначених за національною методологією, з її більш жорсткими критеріями – і щодо віку і щодо статусу, здійснюються за умови використання єдиного джерела інформації та елімінування методологічних розбіжностей щодо віку економічно активного населення. Тобто, для забезпечення коректності порівнянь необхідно всі розрахунки за міжнародною методологією виконувати по відношенню до економічно активного населення працездатного віку.

Питання:

  1.  На що спрямована ефективність політики ринку праці?
  2.  Які основні компоненти сукупної пропозиції робочої сили?
  3.  Які категорії економічно активного населення здійснюють тиск на ринок праці?
  4.  Що розуміється під поняттям «неадекватна зайнятість»?
  5.  Вітчизняна статистика ринку праці враховує безробітних якого віку?
  6.  Які основні відмінності в національній методології визначення рівня безробіття та міжнародної?
  7.  З чим, в першу чергу, пов’язане отримання соціального статусу безробітного?
  8.  Чи спостерігається в останні роки на ринку праці така ситуація, при якій частина офіційно зареєстрованих безробітних фактично має роботу і джерело доходів?
  9.  Чи можливо, що всі офіційно зареєстровані безробітні водночас є безробітними і за стандартами МОП?
  10.  Чому частина зареєстрованих безробітних не відповідає критеріями МОП?
  11.  Як необхідно проводити розрахунки, щоб забезпечити коректність порівнянь рівня безробіття визначеного за національною методологією та міжнародною?

Завдання 5

Підберіть одну або декілька правильних відповідей

  1.  Економічна суть зайнятості полягає...

а) в тому, що трудова діяльність населення країни забезпечує виробництво валового національного продукту;

б)  в тому, що відображає потреби людей не лише в заробітках, але і у самореалізації через суспільну корисну діяльність.

2. Соціальна суть зайнятості полягає в тому, що:

а) трудова діяльність населення країни забезпечує виробництво валового національного продукту;

б)  відображає потреби людей не лише в заробітках, але і у самореалізації через суспільну корисну діяльність.

3. Повна зайнятість – це...

а) зайнятість населення у суспільному виробництві;

б) стан суспільства, за якого всі бажаючі мати оплачувану роботу мають її, немає циклічного безробіття, але при цьому зберігається його природний рівень.

4. Соціальна – корисна зайнятість:

а) враховує не тільки кількість людей, зайнятих в суспільному виробництві, але військових, учнів (у працездатному віці), домогосподарок;

б) враховує тільки кількість людей, зайнятих в суспільному виробництві.

5. До зайнятих належать військовослужбовці на дійсній військовій службі, але при визначенні робочої сили в громадському секторі ця категорія не враховується ?

а) так;

б) ні.

6.Зайнятість у нетоварному секторі означає...

а) всі види неоплачуваної роботи, результати якої споживаються самими працівниками або членами їх сімей;

б) це зайнятість населення, що забезпечує пристойний дохід, здоров’я, розвиток особистості та підвищення її професійного рівня на основі підвищення суспільної продуктивності праці.

7. В жодній країні світі  безробіття не вдається ліквідувати повністю :

а) так;

б) ні.

8. Безробіттям називається:

а) соціально – економічна ситуація в суспільстві, за якою частина активних працездатних громадян не може знайти роботу, яку вони здатні виконувати, що обумовлена переважанням пропозиції праці над  попитом на неї;

б) соціально – економічна ситуація в суспільстві, за якою частина працездатних громадян не може знайти роботу, яку вони здатні виконувати, що обумовлена переважанням попиту на працю над її пропозицією .

9. Коли структура пропозиції праці не відповідає структурі попиту виникає...

а) структурне безробіття;

б) сезонне.

10. Який вид безробіття відображає „неповороткість” ринку праці?

а) фрикційне;

б) кон’юнктурне .

11. Який вид безробіття вважається  неминучим і певною мірою бажаним?

а)  приховане;

б) фрикційне.

12. Рівень структурного і фрикційного безробіття разом становлять :

а) природний рівень безробіття;

б) кон’юнктурний рівень безробіття.

13.Природний рівень безробіття – це

а) той мінімальний рівень  в суспільстві, який неможливо зменшити і який відповідає поняттю повної зайнятості;

б) той максимальний  рівень  в суспільстві, який неможливо зменшити .

14. Яке безробіття виникає внаслідок економічної кризи, тобто викликано фактичною відсутністю вільних робочих місць?

а) кон’юнктурне;

б) фрикційне.

15. Безробіття, що викликане тимчасовим характером виконання  тих чи інших робіт – це:

а) структурне;

б) сезонне.

16. Часткове безробіття є різновидом...

а) прихованого безробіття;

б) структурного безробіття.

17. Згідно із законом Оукена щорічний приріст ВНП приблизно на 2,7 % ..

а) утримує кількість безробітних  на постійному рівні;

б)  зменшує рівень безробіття на 5%.

18. До активних програм сприяння зайнятості можна віднести:

а) програми підтримки підприємств, що створюються самими безробітними (програми самозайнятості);

б) програми надання всіх видів  допомоги в зв’язку з втратою роботи.

19. Чи є в Законі  України „Про зайнятість населення” положення, які  обмежують свободу (право) вибору громадянином виду діяльності, професії?

а) так;

б) ні.

20.  Мінімальний рівень безробіття в країні, який не може бути знижений і відповідає поняттю повної зайнятості це…

а) природний рівень безробіття;

б) фрикційний рівень безробіття.

21. Рівень зареєстрованого безробіття визначається як:

а) відношення  (у відсотках) чисельності  безробітних, зареєстрованих у державній службі зайнятості населення до середньорічної чисельності населення працездатного віку;

б) відношення (у відсотках) чисельності економічно активного  зареєстрованого населення у віці 15-70 років  до всього населення зазначеного віку чи населення за відповідною соціально-демографічною ознакою.

22. Чи можна  показник рівня безробіття визначати  по відношенню до економічно-активного населення працездатного віку за відповідний період:

а) так; б) ні.

23. Рівень безробіття населення (за методологією МОП):

а) показник, що розраховується як  відношення (у відсотках) чисельності безробітних певної вікової групи до  чисельності економічно активного населення (робочої сили) відповідного віку або відповідної соціально-демографічної ознаки;

б) показник, що розраховується як  відношення (у відсотках) чисельності безробітних певної вікової групи до  чисельності економічно активного населення (робочої сили) і економічно неактивного відповідного віку або відповідної соціально-демографічної ознаки.

24. Рівень зайнятості населення розраховується

а) як відношення (у відсотках) чисельності зайнятих певної вікової групи до чисельності  населення відповідного віку (економічно активного і економічно неактивного), за виключенням осіб, які знаходяться на утриманні в інституційних установах (у виправно-трудових закладах, психіатричних лікарнях, тощо);

б) як відношення (у відсотках) чисельності робітників певної вікової групи до чисельності  населення відповідного віку, за виключенням осіб, які знаходяться на утриманні в інституційних установах (у виправно-трудових закладах, психіатричних лікарнях, тощо).

25. Рівень економічної  активності визначається як відношення (у відсотках) чисельності економічно активного населення у віці 15-70 років  до всього населення зазначеного віку чи населення за відповідною соціально-демографічною ознакою:

а)  так;   б) ні.

Завдання 6

Дайте відповіді на питання:

  1.  Які категорії громадян відносяться до працівників вільних професій?
  2.  Для чого використовується поняпоняття  підходящої  роботи?
  3.  Вкажіть, які слова (положення) пропущені у визначенні поняття підходящої роботи в Україні:

А. Для громадян, які втратили роботу і заробіток  (трудовий дохід), підходящою вважається робота, що відповідає......................... і надається в тій самій місцевості, де вони проживають. Заробітна плата повинна відповідати рівню, який особа мала за попередньою роботою з урахуванням її середнього рівня, що склався в галузі відповідної області за минулий місяць. При пропонуванні підходящої роботи враховується трудовий стаж громадянина за спеціальністю, його попередня діяльність, вік, досвід, становище на ринку праці, тривалість періоду безробіття.

Б. Для громадян, які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), підходящою вважається робота, яка....................... або оплачувана робота (включаючи роботу тимчасового характеру), яка не потребує професійної підготовки, а для громадян, які бажають відновити трудову діяльність після перерви тривалістю понад шість місяців - робота за спеціальністю, що потребує попередньої перепідготовки чи підвищення кваліфікації, а в разі неможливості її надання інша оплачувана робота за спорідненою професією (спеціальністю).

4. Чи є правомірним дії роботодавця, який забороняє найманому працівникові розголошувати інформацію про рівень свої заробітної плати? Чому?

5. Що відносять до активних та пасивних методів та заходів регулювання зайнятості?

8. Спираючись на положення Закону України „Про зайнятість населення”, визначте, чи може отримати статус безробітного і відповідну додаткову допомогу підліток 14 років?

9. Чим можна пояснити  факт зростання природного рівня безробіття в ряді країн?

10.Спираючись на положення Закону України „Про зайнятість населення”, визначте, чи може отримати статус безробітного і відповідну допомогу пенсіонер, який втратив роботу.

11. Чому офіційні дані не завжди об’єктивно відображають реальну картину відносно рівня безробіття?

Завдання 7

Висловіть свою думку  з кожної теми і обґрунтуйте свою оцінку, використовуючи матеріал з літературних джерел.

  1.  Оцінка ступеня задоволення умовами життя.

Оцініть і обґрунтуйте задовільні (З) або незадовільні (НЗ) сучасними умовами в можливостях:

Умови життя

Задовільні

Незадовільні

харчування

оплати праці

медичного обслуговування

екологічної безпеки

особистої і сімейної безпеки

працевлаштування

життя в цілому

розмір допомоги у зв’язку з безробіттям

тривалість виплати допомоги по безробіттю

2. Ким Ви бачите себе в майбутньому на ринку праці: роботодавцем (підприємцем, який володіє засобами виробництва та наймає робочу силу) чи найманим працівником? Чому?

3. Чи бентежить Вас перспектива безробіття:

а) так, дуже хвилює;

б) трохи побоююсь;

в) не хвилююсь

4. Основні варіанти поведінки у випадку безробіття:

а) завжди знайду роботу по спеціальності;

б) будь яка робота знайдеться, мої вимоги невеликі;

в) відкрию свою справу або займусь індивідуальною трудовою діяльністю;

г) боюсь безробіття, але що роботи не знаю.

5. Ставлення до безробіття.

Виберіть один або декілька варіантів відповіді і поясніть, чому Ви вважаєте, що:

а) безробіття необхідно для конкуренції за право одержувати робоче місце, а також для підвищення якості праці та її продуктивності;

б) ухилитись від безробіття неможливо, але необхідна державна програма його обмеження;

в) безробіття неприпустиме.

6. Негативні наслідки безробіття.

Оцініть (у %) вагомість кожного з негативних наслідків втрати роботи (безробіття) для конкретної людини:

- зниження доходу на одного члена сім’ї                        ________%

- неможливість працювати за спеціальністю                  ________%

- необхідність пошуку нової роботи                                ________%

- низька оцінка статусу безробітного в суспільстві       ________%

Усього:                                                                                100%

7. Професійна та територіальна мобільність.

У разі втрати роботи (безробіття) чи згодні Ви змінити:

- професію (так, ні );

- спеціальність ( так, ні );

- місце проживання (так, ні ).

8. Робота на підприємствах різних форм власності.

На підприємствах яких форм власності Ви бажали б працювати?

- приватному вітчизняному ( так, ні );

- приватному з іноземним капіталом ( так, ні )

- державному ( так, ні );

- державному з участю іноземного капіталу (так, ні).

9. Мотиви вибору місця роботи.

Вкажіть один або декілька мотивів вибору місця роботи, вказаному Вами у п. 8.

На ________________підприємстві:

- більше порядку;

- більше уваги та піклування про людей;

- вищий соціальний захист;

- хороший хазяїн;

- забезпечена можливість мати хороший ринок збуту продукції, а отже, і високу та стабільну зарплату;

- забезпечена можливість кар’єри та самовираження;

- відчуваєш себе більш значущим у суспільстві;

- є можливість повніше реалізувати свій потенціал, здобути досвід у підприємництві і потім працювати самостійно.

10. Вибір форм працевлаштування.

Вкажіть, яким наведеним нижче формам працевлаштування Ви віддасте перевагу в разі необхідності пошуку нової роботи:

- державна служба зайнятості                                                             _______%

- комерційні агентства зайнятості                                                                ________%

- фірми тимчасового найму                                                                  ______%

- відділи кадрів підприємств                                                               _______%

- знайомі, друзі, рідні                                                                            ______%

- державні органи, які допомагають організувати власну справу     _______ %

Усього                                                                                                       100 %

11. Рівень стресу внаслідок неприємних обставин життя.

Вкажіть (в %) рівень стресу, який викликають такі неприємні обставини життя:

- втрата роботи (безробіття)                                                              ________%

- втрата майна (внаслідок стихійного лиха, крадіжки тощо)        ________%

- смерть близького родича                                                                ________%

- засудження до в’язниці                                                                   ________%

- інше (вкажіть)                                                                                   ________%   

Усього                                                                                                 100%

12. Оцінка можливостей працевлаштування.

Оцініть можливості Вашого працевлаштування після закінчення університету.

- зможу влаштуватись на будь яку  роботу;

- зможу отримати роботу відповідно до освіти та кваліфікації;

- влаштуватись на роботу взагалі буде важко.

13. Ставлення до еміграції.

Виявіть своє ставлення до еміграції, вибравши один із варіантів відповіді:

- хотів би виїхати за кордон для постійного місця проживання і роботи;

- хотів би виїхати за кордон працювати на тривалий час;

- хотів би поїхати  у відрядження за кордон для тривалої роботи;

- хотів би працювати в іноземній фірмі в Україні, у своєму місті;

- не хотів би виїжджати за кордон та працювати в іноземній фірмі в Україні.

14. Яку суму заробітної плати очікуєте отримувати після закінчення навчання?

15. Оцініть за 5 бальною шкалою якість отриманої освіти.

16. Забезпечення конкурентоспроможності робочої сили.

Чи забезпечує  професійно-кваліфікаційний рівень, який отримуєте в університеті, високу конкурентоспроможність на ринку праці?

Підкресліть: „так”, „ні”

Завдання 8 (для самостійної роботи)

Порівняйте розміри допомоги по безробіттю, встановлені законодавством ряду зарубіжних країн та законодавством України. Зробіть висновки.

Інформація для порівняння.

Розмір допомоги встановлюється в процентах до заробітної плати або в твердих сумах. Наприклад у ФРН розміри  допомоги розраховуються на основі заробітної плати. При цьому вважають, що така методика розрахунку захищає структуру заробітної плати, ієрархію професійно – кваліфікаційного рівня працівників, умови праці осіб, які тимчасово втратили роботу. Водночас у Великобританії в 1982 році були введені розміри основної допомоги в твердих сумах, щоб знизити негативний вплив допомоги по безробіттю на пошуки роботи.

У США допомога по безробіттю в середньому становить 50% середньої заробітної плати. Розміри допомоги розрізняються в  різних штатах. Так, мінімальний розмір становить від 5 до 62 дол. на тиждень, максимальний – від 95 до 330 дол. на тиждень.

У Канаді розмір допомоги становить 60 % заробітної плати. Максимум  дорівнює 318 дол. на тиждень.

В Австрії, залежно від кількості сплачених страхових внесків, розмір допомоги складає від 30 до 60 % середньої заробітної плати (мінімум – 967 шил. на місяць, максимум – 6192 шил.)

У Бельгії протягом першого року безробіття розмір допомоги по безробіттю становить 60% заробітної плати, протягом другого року безробіття – 40% (50% - якщо у безробітного є утриманці).

У деяких країнах встановлюються тверді розміри допомоги по безробіттю. Наприклад, в Італії допомога по безробіттю складає 800 лір на день; у Великобританії – 41 ф.ст. на тиждень. При цьому передбачається надбавка: на дорослого утриманця – розмірі 24,74 ф.ст. , на дитину – 8,40 ф.ст.

У деяких країнах допомога розраховується за подвійним принципом. Наприклад, у Франції основна допомога по безробіттю для осіб, які мають страховий стаж від 3 до 6 місяців, становить 35 франків на день плюс 30% середнього заробітку, розрахованого  за три останніх місяці роботи, максимально – 56% середньої заробітної плати. Для безробітних із страховим стажем 6 місяців і  більше розмір допомоги складає 44 франки на день плюс 40% середньої заробітної плати або 57% середньої заробітної плати. Максимальний розмір допомоги – 112 франків на день – не може перевищувати 75% середньої заробітної плати. Страхова допомога у зв’язку із припиненням виплати основної допомоги подається в твердому розмірі, який становив у 1988 р. 68 франків на день.

Законодавством ряду країн передбачене збільшення допомоги по безробіттю за наявності утриманців. Наприклад, у Фінляндії основна допомога – 70 марок на день плюс 15 марок на одну дитину, 22 марки на двох дітей та 28 марок на трьох і більше дітей.

В Австрії допомога в розмірі 60% заробітку може бути  збільшена до 80% заробітку за наявності утриманців. В Італії, якщо розмір допомоги на одинокого безробітного становить 800 лір на день, то за наявності сім’ї  розмір допомоги збільшується: на жінку – 160 лір на день,  на  кожну дитину –  на 220, на кожного іншого утриманця – на 90 лір на день.

Примітка: працівник не має права на отримання допомоги по безробіттю, якщо він звільнився за власним бажанням, був звільнений  через порушення трудової дисципліни, участь у страйку або відмовився від запропонованої йому роботи, яка відповідає його спеціальності та кваліфікації. Так передбачено законодавством ФРН, Бельгії, Фінляндії. В Австрії такий працівник втрачає право на допомогу протягом чотирьох місяців.

Згідно з Конвенцією МОП  № 168: допомога, яка надається безробітним у формі періодичних виплат, може бути пов’язана з видом захисту.

У випадках повного безробіття і перерви в одержанні заробітку, викликаного тимчасовою  зупинкою виробництва без будь–якого припинення трудових відносин, якщо такий випадок підпадає під сферу охоплення, допомога подається в вигляді періодичних виплат, які нараховуються таким чином:

а) ця допомога – якщо вона нараховується на основі внесків, які здійснювалися особисто, або від імені захищуваної особи, з урахуванням попереднього заробітку - встановлюється в розмірі не менш як 50% від попереднього заробітку;

б) якщо внески і попередні заробітки були відсутні, то допомога встановлюється у розмірі не менш як 50% від встановленої законом мінімальної заробітної плати некваліфікованого працівника, або її розмір має забезпечити мінімум, необхідний для покриття витрат на основні життєві потреби, залежно від того, що більше.

Розміри виплати допомоги по безробіттю в Україні визначені в розділі 4 Закону України „Про зайнятість населення”.

Завдання 9 (для самостійної роботи)

Користуючись визначенням статусу безробітного в Україні за Законом „Про зайнятість населення” і методикою МОП, дайте відповіді на запитання: яку із вказаних груп населення відносять до безробітних

Група населення

За Законом України „Про зайнятість населення”

За методикою МОП

1. Студент, який хотів би працювати, але не почав шукати роботу

2. Студент, який домовився стати до роботи через шість тижнів і припинив пошуки роботи

3. Пенсіонер, який кожного тижня переглядає оголошення в газетах у пошуках роботи

4. Особа, яка протягом шести місяців шукала роботу, а потім припинила пошуки, очікуючи поліпшення економічної ситуації

5. Особа, яка тимчасово звільнена від з роботи і чекає повернення на ту саму роботу, не шукаючи іншої

6. Особа, яка втратила роботу три місяці тому і до цього часу не припинила пошуку роботи

Завдання 10

Уявіть собі, що законодавчо встановлено рівень мінімальної заробітної плати для молоді нижчий, ніж для працівників старших вікових груп. Як це позначилося б на рівні безробіття?

Теми рефератів

1. Можливі  шляхи розв’язання  основних проблем зайнятості в Україні (Миколаївської області).

2. Причини загострення в Україні проблеми прихованого безробіття.

3.  Молодіжне безробіття , як його подолати?

4. Регулювання зайнятості населення.

5. Зарубіжний досвід регулювання зайнятості населення.

6. Аналіз безробіття в Україні.

7. Інвестиції і зайнятість населення.

Модуль  2

Ефективність, організація та нормування праці

Тема 1. Ефективність і продуктивність праці

В темі розглядаються питання:

1. Ефективність праці: теоретичні аспекти.

2. Продуктивність і рентабельність праці як основні показники її ефективності.

3. Показники і методи вимірювання продуктивності праці.

4. Фактори і резерви підвищення продуктивності праці.

5. Програми управління продуктивністю праці на підприємстві.

Основні терміни і поняття:

Виробіток, етапи програми управління продуктивністю праці, ефективність праці, інтенсивність праці, класифікація факторів зростання продуктивності праці, показники виробітку: натуральні, умовно – натуральні, вартісні, трудові, програми управління продуктивністю праці, продуктивність праці, рентабельність, рентабельність витрат на персонал, резерви зростання продуктивності праці, рівень екстенсивного використання праці, трудомісткість:  виробнича, обслуговування, повна, технологічна,  управління, фактори зростання продуктивності праці, фактори зростання продуктивності праці організаційно – економічні, фактори зростання продуктивності праці соціально – економічні

Продуктивність праці – це показник її ефективності, результативності, що характеризується співвідношенням обсягу продукції, робіт чи послуг та кількістю праці, витраченої на виробництво цього обсягу.

В широкому розумінні зростання ефективності праці означає постійне вдосконалення людьми економічної діяльності, можливості працювати краще, виробляти більше якісніших благ при тих самих або і менших затратах праці, що забезпечує підвищення реального продукту і доходу взагалі і в розрахунку на душу населення, зростання рівнів споживання, а отже і рівня життя.

Існують два напрями у використанні трудових ресурсів і робочої сили: інтенсивний (скорочення витрат на одиницю продукції) та екстенсивний (залучення до праці осіб, які ще не зайняті у національному виробництві чи з будь яких причин тимчасово не працюючих, або зростання бюджету робочого часу). Економічно вигідно і доцільно розвивати інтенсивний напрям використання ресурсів праці, який характеризується продуктивністю праці.

В залежності від прямого чи оберненого співвідношення результативності та витраченого робочого часу маємо два показника продуктивності праці: виробіток і трудомісткість.

Виробіток – це прямий показник рівня продуктивності праці, що визначається кількістю продукції (робіт, послуг), виробленої одним працівником за одиницю робочого часу,  розраховується за формулою

Виробіток ,  де

Q – обсяг виробництва продукції (робіт, послуг); T – час витрачений на виробництво продукції або чисельність працівників.

Трудомісткість – обернений показник рівня продуктивності праці, що характеризується кількістю робочого часу, витраченого на виготовлення одиниці продукції (робіт, послуг), розраховується за формулою

Трудомісткість або

Основні методи обчислення продуктивності праці.

1. Натуральний, який характеризується показниками виробітку, обчисленими в одиницях фізичного обсягу.  Вимір обсягу продукції – т, шт., метри, кг, а витрати праці – люд.-годин, люд.-днів. Виробіток та трудомісткість відносяться до натуральних показників.

2.  Вартісний характеризується  вартісними показниками продуктивності праці. Вартісні показники обчислюються як співвідношення виробленої продукції в грошових одиницях до витрат робочого часу. Наприклад: валова продукція в поточних або в порівняних цінах або товарна продукція в поточних цінах в розрахунку на одного працівника за певний проміжок часу (рік, півріччя, квартал, місяць).

3. Трудовий метод використовується в умовах випуску на підприємстві різноманітної незавершеної продукції. В якості сумірника застосовуються норма-години, тобто кількість праці, в людино-годинах, яка потрібна за нормами для виготовлення одиниці продукції. Застосування цього методу потребує добре поставленого нормування праці.

Для визначення динаміки або характеристики виконання плану з продуктивності праці розраховуються індекси продуктивності, які є відносними величинами.

При натуральному методі вимірювання продуктивності праці застосовують індивідуальний індекс, який визначають за формулою

, де

- індивідуальний індекс; ,  - обсяг виробленої продукції в натуральному вираженні відповідно у звітному та базисному році;  ,  - затрати робочого часу на виробництво всієї продукції у звітному та базисному році.

При визначенні індексів продуктивності праці по декількох підприємствах, які випускають однорідну продукцію, слід мати на увазі, що середній виробіток продукції в цілому по групі підприємств (цехів) може змінюватись у результаті змін: виробітку на одиницю часу в деяких з них або питомої ваги окремих підприємства з високим рівнем продуктивності праці. Індекс продуктивності праці змінного складу визначають за формулою

Найбільшою багатогранністю та енциклопедичністю наукового дослідження процесів людської праці характеризуються роботи патріарха кількох поколінь радянських економістів академіка С.Г. Струміліна (1877р. -1974р.). Великий внесок академіка Струмиліна і в розробку проблем підвищення продуктивності праці. Аналізуючи ефективність нової техніки, він дослідив співвідношення між зростанням продуктивності праці і зниженням собівартості.

Середньоарифметичний індекс продуктивності праці по методу Струмиліна  визначається зважуванням індивідуальних індексів продуктивності праці по числу  працюючих або відпрацьованому часу звітного періоду ():

Вартісний індекс продуктивності праці змінного складу визначається за формулою

, де p – порівнянні ціни за одиницю продукції.

Загальний трудовий індекс продуктивності праці

, де

різниця між знаменником і чисельником показує економію (-) або перевитрати (+) праці внаслідок зростання (зниження) продуктивності праці.

Фактори зростання продуктивності праці – це вся сукупність рушійних сил і причин, що призводять до збільшення продуктивності праці. Вони класифікуються за рівнем керованості, за змістом, за сферою виникнення і дії.

Резерви зростання продуктивності праці – це такі можливості її підвищення, які вже виявлені, але з різних причин поки ще не використані. Для повного використання резервів зростання продуктивності праці на підприємствах розробляються програми управління продуктивністю, в яких визначаються види резервів, конкретні терміни і заходи по їх виявленню і реалізації, плануються витрати на ці заходи і очікуваний економічний ефект від їх впровадження.

Завдання 1

Визначте індекси продуктивності праці по наступним даним.

Марка виробу

Базисний період

Звітний період

p

А

1150

919

1394

976

370

Б

970

1101

991

1090

560

В

828

745

814

760

406

Умовні позначення:

Q – кількість виробів, шт.; T – відпрацьовано люд.-днів;  p – оптова ціна за одиницю виробу, грн.

Завдання 2

У звітному періоді в цеху було встановлено нове устаткування. Робітник на новому верстаті виробляє за годину 50 виробів, а в базисному періоді на старому верстаті виробіток становив 40 виробів. Визначити індекс і відсоток зростання виробітку.

Завдання 3

Визначте індекси продуктивності праці по наступним даним.

№

виробу

Кількість виробів, шт.

Затрати праці на 1 виріб у звітному періоді,

нормо-год.

базисний період

звітний період

1

2500

2600

8

2

800

900

20

3

1200

1000

10

4

500

600

11

5

1400

1600

15

 

Завдання 4

За даними таблиці визначити рівень та індекси годинного, денного, річного виробітку на одного робітника цеху та пояснити причини їх розбіжності.

Показники

Базисний

період

Звітний період

1. Нормативно – чиста продукція, грн.

30000

40000

2. Відпрацьовано робітниками:

- людино – годин

- людино – днів

15000

2000

10000

2000

3. Середньооблікова чисельність робітників, осіб

100

110

Завдання 5

В звіті підприємства по праці є дані про використанні часу працівників за 1 півріччя. Побудуйте баланс робочого часу.

1. Відпрацьовано людино – днів фактично      54000

2. Кількість людино – днів цілоденних простоїв   50

3. Кількість людино – днів неявок на роботу всього 32950, у тому числі:

- відпустки  чергові  4000

- відпустки по навчанню 2400

- по вагітності та народженню дітей 200

- хвороби 2000

- неявки з дозволу адміністрації 250

- прогули 100

- святкові і вихідні дні  24000

4. Сума людино – днів явок та неявок на роботу  (календарний фонд робочого часу) 91000.

Баланс робочого часу

Показники

Людино – дні

1. Ресурси робочого часу:

- календарний фонд часу

- святкові і вихідні дні

- табельний фонд часу

- відпустки чергові

- Максимально можливий фонд робочого часу

2.  Використання робочого часу:

- відпрацьовано фактично

- час, невикористаний по поважним причинам всього, у т. ч.

а) відпустки по навчанню

б) відпустки по вагітності та

народженню дітей

в) хвороби

г) інші неявки, дозволені законодавством

3. Втрати робочого часу:

- неявки з дозволу адміністрації

- цілоденні простої

- прогули

Табельний фонд робочого часу визначається як різниця між календарним фондом робочого часу та святковими і вихідними днями. Максимально можливий  фонд робочого часу визначається як різниця між табельним фондом робочого часу та черговими відпустками.

Визначте коефіцієнти використання:

1) календарного фонду робочого часу

;

2) табельного фонду робочого часу

;

  1.  максимально можливого фонду робочого часу

.

Завдання 6

Визначте індекси продуктивності праці по наступним даним

Вид продукції

Базисний період

Звітний період

p

пшениця

17031

8000

12894

10000

40,58

соняшник

1373

2000

520

1000

88,02

виноград

1639

29000

3912

33000

147,58

Q – вироблено продукції, ц.; T – відпрацьовано люд.-год;  p – порівняна ціна за 1 ц, грн.

Завдання 7

Розрахувати показники продуктивності праці, фондоозброєності, фондовіддачі.  Визначити частку приросту продуктивності праці в звітному періоді в порівнянні з базисним за рахунок зміни фондовіддачі та фондоозброєності. Зробить висновки.

Продуктивність праці визначають шляхом ділення обсягу валової продукції на чисельність працівників, що її виробляли. Фондоозброєність визначають діленням вартості фондів на чисельність працівників. Фондовіддача визначається як відношення вартості валової продукції до вартості фондів.

Показники

Умовні позначення

Базисний

період

Звітний період

Валова продукція, тис. грн.

Q

2500

2700

Чисельність працівників, осіб

T

340

320

Вартість фондів, тис. грн.

F

2615

2530

Продуктивність праці

V= Q/T

Фондоозброєність

ФО= F/T

Фондовіддача

ФВ= Q/ F

Приріст продуктивності праці

Δ V = V1–V0

               за рахунок

фондовіддачі

ΔФВ=ФО0∙(ФВ1-ФВ0)

фондоозброєності

ΔФО=ФВ1∙(ФО1-ФО0)

зміна продуктивності праці

Δ V= ΔФВ + ΔФО

Завдання 8

Дайте відповіді на питання

  1.  В чому полягають суть і соціально–економічне значення зростання продуктивності праці?
  2.  Які показники ефективності Ви знаєте? Розкрийте зміст понять «продуктивність» та «рентабельність».
  3.  Чому інтенсивність праці та рівень екстенсивного її використання мають обмежений вплив на зростання продуктивності праці?
  4.  Що є невичерпним джерелом зростання продуктивності праці?
  5.  Охарактеризуйте виробіток як один з показників продуктивності праці.
  6.  Які види трудомісткості Ви знаєте? Чим вони визначаються і для чого використовуються?
  7.  Яке значення для результатів економічної діяльності має вивчення факторів зростання продуктивності праці?
  8.  Назвіть соціально–економічні, матеріально–технічні й організаційно–економічні фактори зростання продуктивності праці.
  9.  Що таке резерви зростання продуктивності праці? Які з них Ви можете назвати?
  10.   Назвіть і охарактеризуйте основні етапи програми управління продуктивністю праці на підприємстві.

Завдання 9

Знайдіть правильну відповідь

1. = 1,15

а) продуктивність праці зросла в 1,15 рази, що свідчить про економію робочого часу

б) перевитрати робочого часу  внаслідок зниження трудомісткості

2. Екстенсивний напрям у використанні трудових ресурсів і робочої сили:

а) залучення до праці осіб, які ще не зайняті у національному виробництві чи з будь яких причин тимчасово не працюючих, або зростання робочого часу;

б) скорочення витрат на одиницю продукції.

3. Головний виробничий ресурс суспільства є:

а) трудовий потенціал;  

б) праця.

4. Чи кожна країна має свої виробничі можливості?

а) так;  б) ні.

5. Якщо  =1,05 це означає:

а) економію робочого часу;  

б) перевитрати робочого часу.

6. Чим повніше використаний робочий час, тим...

а) більше простоїв та інших втрат робочого часу;

б) менше простоїв та інших втрат робочого часу.

7. Чим триваліший робочий день,...

а) тим вище рівень екстенсивності використання праці і продуктивності праці;

б) нижче рівень екстенсивності використання праці і продуктивності праці.

8. Що характеризує міру напруженості і визначається кількістю фізичної і розумової енергії людини витраченої за одиницю робочого часу?

а) працемісткість;  б)  інтенсивність праці.

9. Індекс Струмиліна визначається:

а) ;  б)

10. Трудомісткість визначається:

а) ;    б) .

11.Інтенсивний напрям у використанні трудових ресурсів і робочої сили:

а) скорочення витрат на одиницю продукції;

б) залучення до праці осіб, які ще не зайняті у національному виробництві чи з будь яких причин тимчасово не працюючих, або зростання робочого часу.

12. Ринкова вартість усіх кінцевих товарів  та послуг, вироблених національними підприємства протягом певного періоду:

а) ціна;  б) ВНП.

13. Чи можна вважати, що виробіток і трудомісткість відносяться до натуральних показників продуктивності праці:

а) так; б) ні.

14.Вартісний індекс продуктивності праці змінного складу визначається за формулою:

а) ; б) .

15. Узагальнюючим показником ефективності використання робочої сили є:

а) працездатність;  

б) продуктивність праці.

16. Якщо =1,20 це означає:

а) економію робочого часу;

б) перевитрати робочого часу.

17. Якщо підприємство випускає однорідну продукцію, то індекс продуктивності праці змінного складу визначають за формулою:

а) ;   

б)  .

18.  Виробіток

а) це прямий показник рівня продуктивності праці, визначається кількістю робіт, послуг вироблених одним працівником за одиницю робочого часу;

б) це обернений показник продуктивності праці, він показує відношення витрат праці до обсягів продукції.

19. Вироблено 2000 ц зерна, витрачено праці 100 люд/год, виробіток

а) 20;   б) 0,05

20. Здатність людини створити в одиницю робочого часу певну кількість матеріальних благ – це:

а) продуктивність праці;  б) праця.

Тема 2. Організація та нормування праці

В темі розглядаються питання:

  1.  Сутність і основні напрями організації праці.
  2.  Форми розподілу і кооперації праці.
  3.  Суть і функції нормування праці.
  4.  Об’єкти нормування праці.
  5.  Методи нормування трудових процесів.

Організація праці  це система виробничих зв’язків працівників із засобами виробництва та один з одним, що утворює певний порядок трудового процесу, який включає: поділ праці та її кооперування, впровадження раціональних прийомів та методів праці, науково обґрунтованих норм праці та планування і облік праці. Під організацією праці також можна розуміти систематичну діяльність людей по впровадженню нововведень у існуючу організацію праці для приведення її у відповідність з досягнутим рівнем розвитку науки, техніки і технології. Нормування праці – вид діяльності, що спрямована на встановлення оптимального співвідношення витрат та результатів праці, а також між чисельністю працівників різних груп та кількістю одиниць обладнання.

Дайте відповіді на питання:

  1.  Назвіть два основних аспекти поняття «організація праці».
  2.  Чим визначається економічна та соціальна доцільність певного варіанта організації праці?
  3.  Охарактеризуйте різні види поділу праці.
  4.  Що таке кооперування праці, як воно пов’язано з поділом праці?
  5.  Які заходи передбачає організація робочих місць?
  6.  Які основні завдання охорони праці?
  7.  Поясніть значення і основні завдання нормування праці.
  8.  Охарактеризуйте об’єкти нормування праці.
  9.  Розкрийте структуру витрат робочого часу.
  10.   Порівняйте зміст понять «норматив» і «норма».
  11.  Як класифікуються норми праці?
  12.  Охарактеризуйте методи нормування трудових процесів.

Теми рефератів

  1.  Значення і роль продуктивності праці в умовах ринкової економіки.
  2.  Вплив науково-технічного прогресу на зростання продуктивності праці.
  3.  Оцінка резервів підвищення продуктивності праці.
  4.  Продуктивність праці в Україні.
  5.  Управління продуктивністю праці.
  6.  Фактори і резерви підвищення продуктивності праці.
  7.  Психофізіологія в організації праці.
  8.  Атестація та паспортизація робочих місць.
  9.  Сучасні вимоги до організації робочих місць.
  10.  Сутність міри і норми праці в умовах ринкової економіки.

Модуль  3

Оплата праці

Тема 1. Зміст заробітної плати та її функції

В темі розглядаються питання:

1. Сутність, функції і принципи організації заробітної плати.

2. Структура заробітної плати. Елементи організації оплати праці.

Основні терміни і поняття:

Безтарифна  модель оплати праці, державне регулювання оплати праці, додаткова заробітна плата, доплати до тарифних ставок, елементи організації оплати праці, заохочувальні та компенсаційні виплати, заробітна плата, колективно – договірне регулювання оплати праці, мінімальна заробітна плата, надбавки до тарифних ставок, основна заробітна плата, принципи організації заробітної плати: проста почасова; почасова-преміальна; за місячними окладами; проста відрядна; відрядно-преміальна; акордна; акордно-преміальна; відсоткова, структура заробітної плати, тарифна система оплати праці, тарифна сітка, тарифна ставка, тарифно-кваліфікаційні довідники, форми заробітної плати: відрядна; почасова, функції заробітної плати: відтворювальна; регулююча; соціальна; стимулююча; формування платоспроможного попиту населення

Робоча сила потребує суспільно необхідних витрат на своє відтворення в певних суспільних умовах. Купівля-продаж робочої сили виступає у формі купівлі-продажу праці, таким чином ціна робочої сили перетворюється на заробітну плату. До складу вартості робочої сили можна віднести такі елементи витрат: прямі витрати середньої сім’ї на народження й виховання дитини до 18 річного віку;  втрачений матір’ю заробіток через виховання дитини; оцінку праці вчителів, батьків (в неробочі дні);  витрати на професійну підготовку працівника і т. ін.

Оплата праці – це будь який заробіток, обчислений в грошовому виразі, який за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану роботу або надані послуги. На розмір заробітної плати впливають і такі економічні закони, як зростання продуктивності праці й потреб населення.

Оплата праці складається з основної і додаткової заробітної плати. Основна заробітна плата працівника залежить від результатів його праці і визначається тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами, а також надбавками і доплатами у розмірах, не вище встановлених чинним законодавством. Рівень додаткової оплати праці встановлюється переважно залежно від кінцевих результатів діяльності підприємства.

Запитання та завдання для індивідуальної роботи

  1.  Назвіть і охарактеризуйте основні функції заробітної плати. Чому, на Вашу думку, в сучасних умовах України заробітна плата не повністю виконує свої функції?
  2.  Яких принципів слід дотримуватися при організації заробітної плати?
  3.  Чому, на Вашу думку, сучасна структура заробітної плати в Україні є одним з виявів кризи в організації праці?
  4.  Які Ви знаєте форми і системи  заробітної плати?
  5.  Подумайте, в яких виробничих умовах і яку  доцільніше застосовувати систему заробітної плати?
  6.  Охарактеризуйте складові тарифної системи оплати праці. Які переваги роблять тарифну систему життєстійкою і незамінною при організації оплати праці у великих трудових колективах?
  7.  В яких економічних умовах доцільніше застосовувати безтарифну модель організації оплати праці?   
  8.  Чому, на Вашу думку, держава втручається в питання регулювання оплати праці навіть в країнах з розвинутою ринковою економікою? Які напрямки цього втручання в Україні?
  9.  Яка роль мінімальної заробітної плати в соціально–трудових відносинах? Чим небезпечне невиправдане заниження або, навпаки, завищення мінімальної заробітної плати?
  10.  Які Ви могли б дати обґрунтовані пропозиції щодо покращення організації заробітної плати в Україні в сучасних умовах?

Тема 2. Форми і системи оплати праці

В темі розглядаються питання:

1. Форми і системи оплати праці.

2. Тарифна система оплати праці.

3. Безтарифна модель оплати праці.

Завдання 1

Визначте непряму відрядну розцінку та місячний заробіток робітника –наладчика на основі таких даних

Показник

Варіант

1

2

3

Норма виробітку на один обслуговуваний верстат у зміну, шт.

105

120

132

Кількість обслуговуваних верстатів, шт.

2

4

6

Денна тарифна ставка наладчика, грн.

30,2

32,5

36,5

Виготовлено деталей за місяць на всіх верстатах, шт.

4500

7200

17500

Непряма відрядна система заробітної плати застосовується для оплати праці допоміжних працівників, зайнятих обслуговуванням основних робітників-відрядників.

Заробіток = Розцінка х Фактичне виконання завдання за об’єктами обслуговування

Розцінка = Денна тарифна ставка допоміжного робітника : [ Кількість робочих місць, які обслуговуються за установленими нормами х Планова норма виробітку для кожного виробничого об’єкту]

Завдання 2

Визначити місячний заробіток робітника, зайнятого на роботах з нормальними умовами праці, за відрядно-преміальною системою оплати праці.

Показник

Варіант

1

2

3

Заробіток за відрядними розцінками, грн.

650

770

800

Норма виробітку деталей за годину, шт.

8

9

6

Місячна норма роботи за графіком, год.

176

176

176

Фактичний місячний виробіток деталей, шт.

1900

1760

1570

Розмір премії за виконання місячного завдання до прямого відрядного заробітку, %

10

11

15

Розмір премії за кожний процент перевиконання до прямого відрядного заробітку, %

0,9

1,5

1,1

Місячний заробіток робітника (Зв) =Звр +, де

Звр – заробіток за відрядними розцінками;

П1   – процент премії за виконання плану;

П2 – процент премії за кожний процент перевиконання до прямого відрядного заробітку;

Ппл  – процент перевиконання плану або норм.

Завдання 3

Розрахувати місячну заробітну плату робітника 6 розряду при погодинно-преміальній системі оплати праці з нормованим завданням.

Погодинна тарифна ставка робітника – 2,97 грн., протягом місяця відпрацьовано 176 годин, рівень виконання нормованого завдання – 100%, доплата за умови праці – 10%, за професійну майстерність – 15%, премія за якісне виконання завдання – 20%. Додаткова оплата за виконання нормованого завдання – 30% до погодинної частини оплати праці.

Рішення.

1. Тарифна частина заробітної плати

З тар = ТС ∙ РЧ

ТС – погодинна тарифна ставка

РЧ – відпрацьовано протягом місяця

2. Розмір доплат (Д)

Д % = Д умови праці + Д майстерність;    Д к =  Д% : 100

Д грн = З тар ∙ Д к

3. Погодинна частина заробітної плати

З пог = З тар + Д грн

4. Додаткова заробітна плата за виконання нормованого завдання

З дод = З пог ∙ К н

Кн – коефіцієнт виконання нормованого завдання

5. Заробітна плата з додатковою оплатою за виконання нормованого  завдання

З п = З пог +З дод

6. Премія

Пр = З п ∙ К п

Кп – коефіцієнт премії за якісне виконання завдання

7. Місячний заробіток

З ппр = З п + Пр

Завдання 4

Побудувати шести розрядну розрахункову тарифну сітку за такими коефіцієнтами

Тарифні розряди

1

2

3

4

5

6

Тарифні коефіцієнти

1,0

1,08

1,204

1,350

1,531

1,800

Мінімальна заробітна плата 605 грн. Середньомісячний фонд робочого часу – 169,2 год. На підприємстві виконуються такі види робіт: найскладніші і відповідальні (І) – для них тарифні ставки на 25%  (Тк1 = 1,25) перевищують тарифні ставки ІІІ виду робіт; середні за складністю (ІІ) – для них тарифні ставки на 10%  (Тк2 = 1,1) перевищують тарифні ставки ІІІ виду робіт. Для всіх видів робіт передбачено, що відрядники тарифікуються на 7% вище порівняно з погодинниками (Ткв)

Рішення

  1.  Мінімальна погодинна тарифна ставка

ТС пог = ЗП мін :  Ф рч міс

Ф рч міс – фонд робочого часу; Зп мін –мінімальна заробітна плата

2. Вертикаль ставок 1 розряду

І вид – найскладніші роботи

- для погодинників   ТС пог 1 р  (І) = ТС пог ∙ Тк1

- для відрядників      ТС від  1 р  = ТС пог 1 р (І)  ∙ Ткв

ІІ вид – середні за складністю

- для погодинників   ТС пог  1 р (ІІ) =  ТС пог ∙ Тк2

- для відрядників       ТС від  1 р =   ТС пог  1 р (ІІ)  ∙ Ткв

ІІІ – найпростіші роботи

- для погодинників     ТС пог 1 р (ІІІ) = ТС пог

- для відрядників         ТС від  = ТС пог 1 р (ІІІ) ∙ Ткв

3. Розрахункова тарифна сітка

Види робіт

             Тарифні                    розряди

1

2

3

4

5

6

Найскладніші роботи

погодинники

відрядники

Середні за складністю

погодинники

відрядники

Найпростіші роботи

погодинники

відрядники

Завдання 5

Відрядний заробіток за єдиним нарядом становить 3,2 тис. грн., премія 1,5 тис. грн. Розподілити колективний заробіток між групою робітників. Застосувати варіант розподілу, коли за КТУ (коефіцієнт трудової участі) розподіляється вся заробітна плата разом з премією.

1

2

3

4

5

6

7

Робітник

Розряд робітника

ТС год. грн.

Ф рч,

год.

КТУ

ЗП=3∙4∙5

ЗП=6∙К

1

4

3,79

160

1,1

2

5

4,3

168

1,2

3

4

3,79

128

0,9

4

3

3,38

168

1

5

2

3,03

168

1

∑

х

х

х

х

4700

Фрч – відпрацьовано за місяць, год.

ТС – годинна тарифна ставка, грн.

ЗП – заробітна плата, грн.

К –  коефіцієнт, що характеризує величину сумарного заробітку на 1 грн. загальної наведеної заробітної плати

К= (3200+1500): ∑к.6

Завдання 6

За даними таблиці визначте середній розряд працівників, середню годинну тарифну ставку та фонд заробітної плати робітників-погодинників (ФЗП).

1

2

3

4

5

Тарифний розряд

Чисельність робітників, осіб

3=1∙2

Годинна тарифна ставка, грн.

5=2∙4

1

20

2,00

2

30

2,38

3

40

2,60

4

20

3,00

5

15

3,40

6

6

3,64

∑

х

Дійсний фонд робочого часу 1 робітника за місяць – 176 годин.

1) Середній розряд = ∑к.3 : ∑к.2

2) Середня погодинна тарифна ставка = ∑к.5 : ∑к.2

3) ФЗП = Чисельність робітників ∙ Дійсний фонд робочого часу 1 робітника за місяць ∙ Середньочасова тарифна ставка робітників

Завдання 7

Місячний оклад економіста 1530 грн., тривалість робочого дня 8,2 год. За графіком він повинен відпрацювати 22 дні: з них 1 святковий, що не збігається з вихідним, фактично надано листок непрацездатності на 4 дні, який оплачується в розмірі 100% денного заробітку. З фонду матеріального заохочення економісту нарахована премія – 15% (Пр=0,15) фактичного основного  заробітку. Визначте місячний заробіток.

  1.  Плановий місячний фонд робочого часу

Ф рчп = Д р ∙ Т р

Д р – кількість робочих днів, які повинні відпрацьовуватись за графіком

Т р – тривалість робочого дня, год.

2. Годинна тарифна ставка

ТС год = Місячний оклад : Ф рчп

3. Заробітна плата за фактично відпрацьований робочий час

ЗП фрч = (Д р – Д н) ∙ Т р ∙ ТС год

Д н – кількість днів в листі непрацездатності

4. Оплата за дні непрацездатності

ЗП нп = Д н ∙ Т р ∙ ТС год

5. Оплата за святковий день

ЗП св = Д св ∙ Т р ∙ ТС год

Д св – святкові дні

6.Фонд основної оплати праці

ЗП осн = ЗП фрч + ЗП нп + ЗП св

7. Премія

П = ЗП осн ∙ Пр

8. Місячна заробітна плата            ЗП міс = ЗП осн + П

Завдання 8

Відрядний заробіток бригади разом з премією становить 2969 грн. Розподілити колективний заробіток комплексної бригади за даними таблиці.

1

2

3

4

5=3∙4

6

7=5∙6

8=7∙Кнч

9= 5+8

Робітник

Тр

ТС г

Ч

ТЗ

КТУ

ЗП к

Н ч

ЗП міс

1

5

2,37

156

2

5

2,37

120

3

4

2,07

90

4

4

2,07

156

5

3

1,86

126

6

3

1,86

156

7

3

1,86

126

∑

х

х

х

х

2969,0

Тр – тарифний розряд

ТС г – годинна тарифна ставка, грн.

Ч – відпрацьовано, год.

ТЗ – тарифний заробіток, грн.  

ЗП к  – заробіток працівників з врахуванням коефіцієнта трудової участі, грн.

Н ч – надтарифна частина, грн.

Кнч (коефіцієнт надтарифної частини) = ∑ Нч (к .8)  : ∑ ЗП к (к .7)

Сума надтарифної частини (∑ Нч (к .8) ) =  Сума місячного заробітку бригади  ∑ ЗП міс (к .9) – Сума тарифного заробітку бригади  ∑ ТЗ (к .5)

Завдання 9 ( для самостійної роботи)

Безтарифна модель оплати праці

Спільним для всіх  безтарифних систем оплати праці є:

- працівникам гарантується лише мінімальний обов’язковий рівень заробітної плати;

- спочатку визначається загальна сума заробленої колективом  заробітної плати;

- потім з неї вираховується сума гарантованої мінімальної оплати всіх працівників підприємства, а залишок (він повинен становити більшу частину) розподіляється між членами колективу за певними встановленими заздалегідь правилами;

- всі (незалежно від категорії  і посади) мають рівні можливості впливу на розмір своєї заробітної плати;

Найважливіша проблема – розробка правил розподілу колективного заробітку.

Правила розподілу колективного заробітку складаються так, щоб зацікавлювати кожного працівника в покращенні саме тих показників роботи, які важливі для досягнення бажаного спільного кінцевого результату. Таке покращення  в принципі не обмежене – тому і можливості зростання індивідуального заробітку також не обмежені. При тарифній системі оплати праці ці можливості обмежуються досягненням найвищих кваліфікаційних розрядів.

Конкретні методики розробки безтарифних систем оплати праці можуть бути різними. Наводимо методику розробки безтарифної системи організації оплати праці, яка може застосовуватися на будь–якому невеликому підприємстві, передусім  у невиробничій сфері.

  1.  Визначаємо мінімальний  обов’язковий  рівень заробітної плати, який гарантується працівникам за кожною посадою (ЗГі). Він може бути однаковим для всіх працівників або відрізнятись залежно від їх кваліфікації, в будь якому випадку не може бути нижчим офіційно встановленого мінімального рівня заробітної плати. Слід зазначити, що цей гарантований рівень повинен бути вищим у тих працівників, які мають менше можливості впливати на кінцеві результати роботи. Наприклад, головний бухгалтер має багато відповідальної роботи завжди, навіть коли підприємство не дає хороших кінцевих результатів, але він практично не може вплинути на обсяг виробництва чи реалізації продукції та ін. Тому основна частина заробітку має бути гарантованою. Навпаки, левова частка заробітку менеджерів з реалізації, продавців має залежати від обсягів реалізації.
  2.  Розробляємо правила розподілу колективного заробітку. Це найвідповідальніший етап роботи. Бажано, щоб його разом із спеціалістом у галузі економіки праці проводила та особа, яка найбільш зацікавлена в досягненні певних кінцевих результатів (власник). Враховуючи місію і цілі підприємства, потрібно стосовно кожної посади розробити систему показників, яка б максимально націлювала працівників на покращення саме тих показників роботи, які важливі для досягнення бажаного спільного кінцевого результату.
  3.  Визначаємо кількісну залежність між досягненням певних показників роботи кожного конкретного працівника та можливостями зростання його заробітної плати. Оскільки загальний фонд оплати праці у нас непостійний і поки що невідомий, то цю кількісну залежність найзручніше встановлювати в балах.
  4.  Доводимо до відома і детально роз’яснюємо всім працівникам правила розподілу колективного заробітку до початку періоду, на який вони вводяться. Ці правила відіграють свою мотивуючу роль лише за умови, що вони будуть вірно і однозначно зрозумілі кожному працівнику.
  5.  По закінченні місяця від заробленого за цей місяць фонду оплати праці (ФОП) віднімаємо суму гарантованої заробітної плати всіх працівників     (фонд гарантованої оплати  ФГО = ∑ЗГі). Частина, яка залишилася (фонд стимулювання ФС) підлягає розподілу між членами трудового колективу в залежності від тих показників, на досягнення яких націлювали їх умови оплати праці.

  1.  За результатами праці кожного працівника слід підрахувати суму  балів, яку він набрав  в минулому місяці ( Бі ).
  2.  Фонд стимулювання ділимо на суму балів, набраних всіма працівниками підприємства і знаходимо „ціну” кожного балу в гривнях (v)

 v = ФС : ∑ Бі

8. Далі розраховуємо заробіток кожного працівника Зі за минулий місяць як суму гарантованої та стимулюючої частини. Стимулюючу частину визначаємо як добуток кількості набраних працівником балів Б та „ціни” балу v Зі = ЗГі + v ∙ Бі

Основна перевага безтарифних систем оплати праці полягає у оптимальному поєднанні індивідуальної і колективної зацікавленості в покращенні результатів роботи.

Спробуйте розробити правила розподілу колективного заробітку за безтарифною моделлю організації оплати праці для невеликого трудового колективу:

1. Перукарня.

2. Ательє по пошиттю  одягу.

3. Кафе.

4. Агенція з нерухомості.

5. Ювелірна майстерня.

6. Аптека.

7. Стоматологічний кабінет.

8. Меблевий салон.

9. Агенція по працевлаштуванню.

10. Спорт школа.

11. Майстерня по ремонту побутової техніки.

12. Дитячий садок.

13. Майстерня по ремонту автомобілів.

14. Магазин.

15. Школа бальних танців.

16. Фірма з надання послуг по навчанню іноземним мовам.

17. Рекламна агенція.

Розрахунки оформити в таблицю ( нарахування і зняття балів приблизне, надати  свій варіант згідно обраного підприємства ).

Розподіл колективного заробітку

Показники

Бали

+,-

Посада

Гарантований рівень заробітної плати ( ЗГі )

∑ ЗГі

Нарахування балів:

- за реалізацію продукції на кожну 1000 грн.

+1

- за залучення нових клієнтів (за кожного)

+2

- за цінні пропозиції щодо розширення ринків збуту   (за кожну)

+3

- за виконання суміжних робіт або особливих доручень (за кожне)

+4

- ....

Зняття балів:

- за порушення трудової дисципліни

-1

- за порушення договірної дисципліни

- 2

-   ...

ФОП

Фонд стимулювання (ФС)

Сума балів (Бі )

∑ Бі

Ціна балу (v ) = ФС : ∑ Бі

Стимулююча частина (v ∙ Бі)

Зі = ЗГі + v ∙Б

Розробити кваліфікаційну характеристику для одного із спеціалістів даного підприємства. Кваліфікаційна характеристика роботи і професії робітника складається з трьох розділів:

  1.  «Характеристика робіт».
  2.  «Повинен знати».
  3.  «Приклади робіт».

Тема 3. Державне і ринкове регулювання заробітної плати

В темі розглядаються питання:

  1.  Регулювання оплати праці. Мінімальна заробітна плата.
  2.   Рівень життя населення.

Завдання 10

(для обговорення)

Мінімальна заробітна плата

Вперше у світі  закон про мінімальну заробітну плату  (МЗП) було прийнято у Новій Зеландії у 1896 р. З 1910 р. МЗП почали встановлювати у всій Австралії та Новій Зеландії. В 1912 році  в штаті Масачусетс встановлено мінімальну заробітну плату для жінок і дітей, а обов’язковий національний її рівень у США було запроваджено  у 1938 р. У 60-х роках ХХ ст. МЗП було запроваджено у країнах Латинської Америки.

В Конвенціях, Рекомендаціях та інших документах МОП  мінімальна заробітна плата (МЗП) трактується як затверджена нижня межа заробітної плати, зафіксована в результаті певного договірного процесу за участю державної влади. Основними документами МОП, які регламентують порядок встановлення мінімальної заробітної плати, є Конвенції: № 26 (1928 р.) про процедуру встановлення МЗП;  № 99 (1951 р.) про процедуру встановлення МЗП у сільському господарстві; № 131 (1970 р.) про встановлення мінімальної заробітної плати і відповідні Рекомендації МОП з метою розвитку цих Конвенцій.

За допомогою визначення розміру МЗП держава відповідно до Закону України «Про оплату праці», здійснює переважно пряме регулювання заробітної плати працівників підприємств усіх форм власності. Згідно з цим Законом, мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитись оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт). Є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств всіх форм власності. До мінімальної заробітної плати не входять доплати, надбавки, заохочувальні й компенсаційні виплати.

Законом України «Про оплату праці» проголошено, що мінімальна заробітна плата не повинна бути нижчою від вартісної величини мінімального споживчого бюджету. Таким чином, вона повинна дорівнювати прожитковому мінімуму особи в працездатному віці.

Критеріями визначення мінімальної заробітної плати, відповідно до міжнародних трудових норм, є потреби працівника та його сім’ї  з урахуванням загального рівня заробітної плати в країні, соціальних виплат, рівня життя різних соціальних груп; чинники економічного характеру – вимоги економічного розвитку; рівень продуктивності праці, забезпечення і підтримка високого рівня зайнятості тощо.

Обов’язковим критерієм визначення розміру МЗП є прийнятий в економіці розмір середньої заробітної плати (СЗП ). Тільки при забезпеченні оптимальних співвідношень між МЗП і СЗП можливе виконання заробітною платою своїх основних функцій. Відповідно до висновків міжнародної комісії, утвореної у 1988 р. з ініціативи Ради Європи, справедливим вважається рівень мінімальної заробітної плати, який досягає 68% національної СЗП.

В економічній науці немає одностайності щодо впливу МЗП на зайнятість, розподіл доходів та економіку країни загалом. В більшості країн світу (80%) законодавство визначає різні критерії, що їх беруть до уваги при перегляді та регулюванні величини МЗП.

Як свідчить досвід США, під час визначення МЗП необхідно враховувати весь спектр показників, на які зміна її рівня справить найбільший вплив: поточні рівні заробітної плати, витрати на робочу силу, ціни і прибутки, зайнятість, трудові заощадження та виробничі інвестиції, економічний розвиток, а також на відносний доход тих, кому ця зміна була корисною, і тих, на рівень реальних доходів яких вона вплинула негативно.

Можливо виділити дві моделі фіксації конкретного розміру МЗП. В першій встановлюється її рівень для всієї економіки країни з розрахунку за певний період відпрацьованого часу – година, робочий день, робочий місяць. В другій  загалом для всієї економіки відсутній єдиний рівень мінімальної заробітної плати, її розмір зафіксовано в окремих галузях, найчастіше під час укладання галузевої колективної угоди між профспілками і роботодавцями. Цей варіант найбільш поширений в Японії, Великобританії, Німеччині, Італії,  Австрії, Швейцарії, Данії, Ісландії, Швеції, Норвегії.

Соціальні та економічні критерії перегляду та регулювання величини МЗП

Критерій

Країни, що використовують даний критерій, %

Соціальні критерії

потреби працівників та їхніх сімей

32

вартість життя

61

загальний рівень оплати праці

35

рівень соціальної допомоги

14

Економічні критерії

економічна ситуація

51

фінансова спроможність підприємств

16

зайнятість

26

продуктивність

26

Найважливішим напрямом вдосконалення системи мотивації праці необхідно визнати періодичний перегляд МЗП на основі обґрунтованого розрахунку.

Законом України «Про оплату праці» (ст. 10) передбачено, що розмір МЗП встановлює Верховна Рада України за поданням Кабінету Міністрів, як правило, один раз на рік у законі про Державний бюджет України з урахуванням пропозицій, вироблених через переговори представників профспілок, власників або уповноважених ними органів, які об’єдналися для ведення колективних переговорів й укладання генеральної угоди.

Мінімальна заробітна плата може встановлюватися в місячному або погодинному обчисленні, але Верховна Рада України встановлює тільки місячну мінімальну зарплату. Погодинний розмір передбачено визначати виходячи з місячного розміру МЗП та середньомісячної тривалості робочого часу. Право вибору залишається за роботодавцями та працівниками.                                                                                                                                              

Відмітимо, що саме погодинна МЗП найбільш повно (порівняно з місячною МЗП) виконує економічну стимулюючу роль.

Завдання 1. Виберіть одну або декілька правильних відповідей.

Мінімальна заробітна плата впроваджується з метою:

а) усунення надмірної експлуатації робітників, які виконують прості роботи;

б) протидія недобросовісній конкуренції, яка досягається за допомогою різкого зниження заробітної плати;

в) підвищення найнижчих рівнів заробітної плати з метою підвищення загального рівня оплати праці;

г) координація заходів соціальної політики щодо перерозподілу національного доходу, а також економічної політики, що пов’язано з розвитком економіки.

Завдання 2.  Дайте відповіді на питання.

1. Чи повинна МЗП виконувати ті самі функції, що й заробітна плата? Які саме?

2. Що є критеріями визначення мінімальної заробітної плати, відповідно до міжнародних трудових норм?

3. Чи погоджуєтесь Ви з думкою українського економіста Г. Кулікова, що «будь-яка зарплата, навіть мінімальна, має нести сімейне навантаження», при цьому на дитину мають бути передбачені раціональні норми споживання, які суттєво перевищують мінімальні ? Чому?

4. Чи забезпечується в останні роки в Україні оптимальне співвідношення між МЗП і СЗП?

Завдання 11

(для самостійної роботи)

Прожитковий мінімум (ПМ) – базовий  державний соціальний  стандарт, що встановлюється законом і на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального обслуговування, освіти і охорони здоров’я. Цей стандарт є основним нормативним  та аналітичним інструментом оцінки, прогнозування і регулювання показників рівня життя населення.

Прожитковий мінімум – це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

ПМ визначають нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто належить до основних соціальних і демографічних груп населення (дітей віком до 6 років, дітей віком від 6 до 18 років, працездатних осіб та осіб, які втратили працездатність), виходячи з наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів та наборів послуг, схвалених науково-громадською експертизою на принципах соціального партнерства. Під час обчислення вартісної величини наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг використовують середні споживчі ціни (тарифи) в країні.

Набори продуктів харчування для відповідних соціальних і демографічних груп населення сформовано за нормативами фізіологічної потреби організму людини в продуктах харчування, виходячи з їхнього хімічного складу та енергетичної цінності з урахуванням рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я.

Продовольчий набір для працездатного населення України розроблено з урахуванням фізіологічних потреб в основних речовинах та енергії для працездатного населення. В наборі продуктів харчування враховано в середньому потреби дорослої людини (залежно від віку, статі, групи інтенсивності праці – енергетичні витрати) в основних харчових речовинах та енергії. Поряд з цим взято до уваги рекомендації Всесвітньої організації охорони здоров’я  щодо безпечного рівня споживання білка для дорослого населення (жінки – 45 г, чоловіки – 53г/добу) і калорійності (1700 і 2900 ккал відповідно для жінок і чоловіків). Їх розроблено з урахуванням фактичного споживання основних продуктів населенням України, особливостей стану здоров’я різних вікових та професійних груп населення, традицій харчування і доступності продуктів для придбання.  

Набори непродовольчих товарів для визначення прожиткового мінімуму сформовано з товарів індивідуального та загальносімейного користування за мінімальними нормативами забезпечення одягом, взуттям, медикаментами, засобами гігієни, захисту організму людини від впливу навколишнього середовища, а також засобами для влаштування побуту окремо для чоловіків і жінок у працездатному віці, чоловіків і жінок, які втратили працездатність, дітей до 6 років, підлітків від 6 до 18 років. Ці набори розраховано з урахуванням помірних природно-кліматичних умов проживання, а також національних особливостей України. Під час розроблення наборів товарів тривалого користування було враховано наукові підходи щодо періоду їхнього споживання, фізичного і морального зносу.

Набір послуг сформовано виходячи з потреби громадян різних соціальних та демографічних груп населення в організації житла і побуту, користуванні транспортом, закладами культуру, освіти, охорони здоров’я, підтриманні зв’язку з навколишнім середовищем. Основними принципами формування набору послуг є задоволення мінімальної потреби громадян у житлі, визначення житлово-комунальних послуг (водопостачання, теплопостачання, газопостачання, електропостачання, водовідведення, утримання та експлуатації житла і прибудинкових територій, сміттєзбирання, утримання ліфтів), виходячи із соціальної норми житла та нормативів споживання названих послуг.

Крім того, до прожиткового мінімуму для осіб працездатного віку включають вартість транспортних послуг (на відміну від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки вони мають на безплатний проїзд) та витрати на загальнообов’язкове державне страхування.

Прожитковий мінімум щороку, починаючи з 2000 р., затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України. Зазначені розміри прожиткового мінімуму з 2000 до 2005 р. затверджувалися окремими законами України, а останні роки – законом про державний бюджет на відповідний рік.

Установлений прожитковий мінімум застосовується для загальної оцінки рівня життя в Україні, що є основою для реалізації соціальної політики та розроблення окремих державних соціальних програм, установлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також інших соціальних виплат, визначення державних соціальних гарантій, формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Розміри прожиткового мінімуму у розрахунку на місяць, грн.

Соціальні і демографічні

групи населення

Роки

2002

2004

2006

2007

2008

На одну особу

342

362,23

з 1 січня – 453

з 1 квітня – 465

з 1 жовтня - 472

з 1 січня – 492

з 1 квітня – 525

з 1 жовтня - 532

з 1 січня – 564

з 1 квітня – 573

з 1 жовтня - 626

Для дітей віком до 6 років

307

324,49

з 1 січня – 400

з 1 квітня – 410

з 1 жовтня - 418

з 1 січня – 434

з 1 квітня – 463

з 1 жовтня - 470

з 1 січня –508

з 1 квітня – 516

з 1 жовтня - 557

Для дітей віком від 6 до 18 років

384

404,79

з 1 січня – 514

з 1 квітня – 527

з 1 жовтня - 536

з 1 січня – 558

з 1 квітня – 595

з 1 жовтня - 604

з 1 січня – 633

з 1 квітня – 643

з 1 жовтня - 701

Для працездатних осіб

365

386,75

з 1 січня – 483

з 1 квітня – 496

з 1 жовтня - 505

з 1 січня – 525

з 1 квітня – 561

з 1 жовтня - 568

з 1 січня – 602

з 1 квітня – 611

з 1 жовтня - 669

Для осіб, які втратили працездатність

268

284,69

з 1 січня – 350

з 1 квітня – 359

з 1 жовтня - 366

з 1 січня – 380

з 1 квітня – 406

з 1 жовтня - 411

з 1 січня – 446

з 1 квітня – 453

з 1 жовтня - 498

Дайте відповіді на питання:

  1.  Що розуміється під поняттям «прожитковий мінімум»?
  2.  Чи являється ПМ базовим соціальним державним стандартом?
  3.  Як визначають прожитковий мінімум?
  4.  Як формуються набори продуктів харчування для відповідних соціальних і демографічних груп населення ?
  5.  Як формуються набори непродовольчих товарів для визначення прожиткового мінімуму ?
  6.  Якою установою затверджується прожитковий мінімум?
  7.  Для чого застосовується прожитковий мінімум?

Завдання 12

  1.  Визначте рівень прожиткового мінімуму, який  фактично було витрачено у звітному році.
  2.  Визначте рівень прожиткового мінімуму для працездатної особи (як базового державного соціального стандарту), враховуючи фактичні ціни звітного року.

Всі розрахунки оформити у таблицю, зробить висновки.

Таблиця 1

Витрати на продукти харчування

Найменування продуктів

Середньомісячний рівень споживання (кг, шт.)

Ціна за одиницю продукту, грн.

Всього в місяць, грн.

М'ясо та м’ясопродукти:

-

-

……

Молоко та молокопродукти:

-

-

…

Яйця

Хліб та хлібопродукти

Картопля

Овочі

Фрукти, ягоди

Кондитерські вироби

Риба та рибопродукти

Рослинна олія

……

Всього

Таблиця 2

Витрати на непродовольчі товари

Найменування товару

Кількість предметів, шт.

Термін служби предметів, років

Вартість предметів, грн.

Всього в місяць, грн.

                                                           Верхній зимовий одяг:

-

…

                                                        Верхній демісезонний одяг:

-

…

                                                                         Інший одяг:

- Сукні

- Спідниці

- Брюки, джинси

- Спортивний костюм

- …….

Натільна білизна:

…..

Панчішно-шкарпеткові вироби:

- …..

Головні убори:

- ….

Галантерейні вироби (рукавички)

                                Взуття:

- зимове….

- демісезонне …

- літнє, спортивне ….

                                                       Предмети першої потреби

- миючі та чистячи засоби…

- засоби гігієни …

                Предмети санітарії та ліки

- …..

Посуд

- ….

Побутові прилади

- ….

Меблі

- …

Інші витрати….

Всього

Таблиця 3

Витрати на необхідні послуги для задоволення основних соціальних і культурних потреб

Найменування послуг

Обсяг споживання

Всього в місяць, грн.

….

…..

……

Всього

Завдання 13

Підберіть одну або декілька правильних відповідей

  1.  Оплата праці – це будь який заробіток, обчислений в грошовому виразі, який за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану роботу або надані послуги:

а) так;

б) ні.

2.  На розмір заробітної плати впливають такі економічні закони, як зростання продуктивності праці та потреб населення:

а) так;

б) ні.

3. До функцій заробітної плати відносяться:

а) відтворювальна, стимулююча, формування платоспроможного   попиту населення;

б) регулююча, соціальна, економічна.

4. Забезпечення працівників та членів їх сімей благами для відновлення сили і поколінь – це функція:

а) соціальна;

б) відтворювальна;

в) стимулююча.

5. Мінімальну заробітну плату встановлює:

а) керівник підприємства;

б) держава;

в) працівник;

г) президент.

6. Встановлення залежності заробітної плати від кількості та якості праці – це функція:

а) стимулююча;

б) регулююча;

в) соціальна.

7. Чи платиться додаткова заробітна плата за особливі умови праці?

а) так;

б) ні.

8. Співвідношення основних складових частин у загальному її обсязі це –

а) структура заробітної плати;

б) кон’юнктура;

в) тенденція.

9. Елементами заробітної плати є:

а) премії;

б) штрафи;

в) санкції.

10. В Україні найпоширенішими на промислових підприємствах є такі системи заробітної плати:

а) похвилина;

б) погодинна і відрядна;

в) потижнева.

11. Система заробітної плати, де мірою праці є вироблена працівником продукція –

а) відрядна;

б) погодинна;

в) похвилина.

12. Чи мають рівні права в демократичному суспільстві робітники і роботодавці:

а) так;

б) ні.

13. У погодинній формі оплати праці мірою праці виступає:

а) вироблена працівником продукція;

б) відпрацьований час.

14. Основна заробітна плата встановлюється у вигляді:

а) тарифних ставок;

б) надбавок;

в) доплат.

15. Вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості - це

а) прожитковий мінімум;

б) мінімальна заробітна плата.

16. Тарифна система включає в себе:

а) тарифні сітки;

б) прибавки;

в) надбавки;

г) штрафи.

17. Виражений у грошовій формі абсолютний розмір оплати праці за одиницю робочого часу це:

а) тарифна ставка;

б) тарифна сітка;

в) надбавка.

18. Обов’язковим критерієм визначення розміру мінімальної заробітної плати є прийнятий в економіці розмір середньої заробітної плати:

а) так;

б) ні.

19.Тарифні ставки бувають:

а) годинні;

б) хвилинні;

в) денні;

г) місячні.

20. Колективний заробіток розподіляється між членами бригади з врахуванням коефіцієнту:

а) виробітку;

б) корисної дії;

в) трудової участі.

21. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією:

а) так;

б) ні.

Модуль  4

Соціальне партнерство

Тема 1. Людський капітал

В темі розглядаються питання:

1. Розвиток концепції людського капіталу.

2. Людський капітал як соціально – економічна категорія.

3. Аналіз зисків та витрат при інвестиціях в освіту.

4. Визначення ефективності інвестування.

Основні терміни і поняття:

Аналіз „витрати – вигоди”, внутрішня норма віддачі, втрачені заробітки, дисконтування вигід, людський капітал, метод внутрішньої норми віддачі, метод приведення до поточної вартості, моральні втрати, моральні зиски, непрямі матеріальні зиски, прямі матеріальні витрати, чиста приведена вартість.

Створення теорії  людського капіталу та її  влив на розвиток економічної науки порівнюють з революцією в економічній думці. Теорія людського капіталу досліджує залежність доходів працівника, підприємства, суспільства від знань, навичок та природних здібностей людей.

Передвісником цієї теорії стали наукові праці видатного радянського вченого-економіста академіка С.Г. Струміліна (1874-1972), який теоретично обґрунтував значення для народного господарства розвитку освіти і одним з перших спробував дати кількісну оцінку впливу освіти на ефективність праці  і виробництва. Офіційною датою народження  цієї теорії традиційно вважається жовтень 1962 року, коли була опублікована серія статей, присвячених виключно проблемі людського капіталу. В 1992 р. присуджено Нобелівську премію в галузі економіки професору Чиказького університету (США) Г.С. Беккеру за значний внесок у розробку та популяризацію ідей людського капіталу (ЛК). Ця теорія є обов’язковим предметом вивчення на економічних факультетах університетів зарубіжних країн.

З позицій ЛК доходи людей є закономірним підсумком раніше прийнятих  рішень. Таким чином, приймаючи  те чи інше рішення людина впливає на розмір своїх майбутніх доходів.  Можна значно підвищити майбутні доходи, вкладаючи кошти у свою освіту, професійну підготовку, здоров’я, культуру.

Серед вчених немає єдиної точки зору щодо визначення змісту цієї форми капіталу та шляхів його формування. Окремі дослідники, наприклад, вживають поняття «соціальний капітал», який на їх думку охоплює і поняття людський капітал.

В Україні відома концепція людського капіталу яку запропонував американський економіст Дж. Кендрик у роботі «Сукупний капітал США і його формування» (опублікована 1978 році). На його думку капітал – це «здатність протягом певного періоду створювати певний продукт і доход, включаючи неринкові форми доходу».

Аналіз ефективності інвестицій в людський капітал починається з оцінки витрат на них та очікуваних вигід від їх здійснення. Дослідження доводять високу ефективність інвестицій у ЛК, яка нерідко перевищує ефективність інвестицій у фізичний капітал.

Завдання 1

Дайте відповіді на питання

  1.  Чим викликано  розвиток теорії людського капіталу?
  2.  Дайте порівняльну характеристику фізичного і людського капіталу.

  1.  Для чого потрібно оцінювати ефективність інвестицій в людський капітал?
  2.  Які Ви знаєте методи визначення ефективності інвестування в людський капітал?
  3.  Кому належить цей вислів: „Людина так само матеріальна, як матеріальні кінь чи бик. Людина може належати іншій особі  (у випадку рабства) або ж самій собі. І втому, і в іншому випадку вона корисна своєму власникові”?
  4.  Який найвідоміший провідник ідей прагматизму оголосив успіх критерієм моральності?
  5.  На підставі чого продуктивні якості і характеристики людини визнані особливою формою капіталу?
  6.  Охарактеризуйте теорію «трьох факторів виробництва».
  7.  Охарактеризуйте «розширюючи» та альтернативні теорії ЛК.
  8.  На які основні складові частини поділяв Дж. Кендрик людський капітал.
  9.   Чому продуктивні якості і характеристики людини визнані особливою формою капіталу?
  10.  В чому полягає аналітична єдність речового та людського капіталу?
  11.  В чому суть відмінностей між фізичним і людським капіталом?
  12.  На які основні групи можна поділити витрати, що пов’язані з одержанням освіти?
  13.  На які основні групи поділяються майбутні доходи що пов’язані з одержанням освіти?

Завдання 2

1. Проаналізуйте витрати на одержання Вами вищої освіти. Як вони поділяються між інвесторами?

2. Проаналізуйте очікувані майбутні доходи від інвестицій на  одержання вищої освіти. Від чого вони залежать? Як Ви можете сприяти збільшенню їх вірогідності та розміру?

3. Порівняйте витрати та очікувані майбутні зиски від одержання Вами вищої освіти з урахуванням фактора часу.

4. Всі розрахунки оформити у таблицю, зробити висновки.

Завдання 3

Піклуючись про освіту дитини батьки вирішили заощадити кошти на її навчання, поклавши в банк 1000 євро (дисконтна ставка 12%). Яка сума буде на їх рахунку через 3 роки?

Завдання 4

В таблиці  наведені чинники формування і розвитку людського капіталу. Підберіть до кожного чинника в лівому стовпчику вірне значення з правого.

Чинники

Фактори

Демографічні

Домінуючі соціальні цінності та норми поведінки, соціальна цінність знань, спрямованість до самореалізації, визнання

Соціально-економічні

Закони і законодавчі акти, які регулюють права людини, людський розвиток і соціально-трудову сферу, державна політика щодо людського і соціального розвитку, забезпеченість рівних прав і можливостей, усунення дискримінації

Виробничі

Народжуваність, смертність, статево-вікова структура населення, міграція

Інституціональні

Рівень ВВП на душу населення, доходи населення, споживання, рівень життя, рівень захворюваності, розвиток соціальної інфраструктури

Соціально-ментальні

Ринок праці, попит на робочу силу, умови використання робочої сили, підвищення кваліфікації, соціальний розвиток персоналу

Завдання 5

Підберіть одну або декілька правильних відповідей

  1.  Теорія людського капіталу досліджує залежність доходів працівника, сім’ї, підприємства, суспільства від:

а) знань, навичок і природних здібностей людей;

б) екологічної, політичної та соціальної політики держави.

2. Офіційною датою народження людського капіталу вважається:

а) січень 1927 р.;

б) жовтень 1962 р.

3. Прихильники теорії трьох факторів виробництва беззаперечно відкидають ідею включення самої людини з її природними якостями до категорії капіталу:

а) так;

б) ні.

4. Витрати, пов’язані з отриманням освіти, можна розділити на:

а) прямі матеріальні витрати, втрачені заробітки, моральні втрати;

б) втрачені заробітки, моральні втрати, витрати на харчування.

5. Оцінка інвестицій у людський капітал і доходів від його використання звичайно проводиться:

а) у грошовій формі;

б) за допомогою умовно – трудових показників.

6. Створення фізичного капіталу та його функціонування можливе без участі його власника:

а) так;

б) ні.

7. Вкладення коштів в людський капітал дають значний за обсягом, тривалий за часом і інтегральний за характером:

а) економічний  та соціальний ефект;

б) розмір заробітної плати.

8. Нарощення людського капіталу пов’язано із зменшенням одного з найбільших людських благ – вільного часу:

а) так;

б) ні.

9. Економічна мотивація вкладень у речовий і людський капітал принципово:

а) однакова;

б) різна.

10. Сформований або розвинений у результаті інвестицій і накопичений людьми (людиною) певний запас здоров’я, навичок, знань, здібностей, мотивацій, який цілеспрямовано використовується в тій чи іншій сфері суспільного виробництва, сприяє зростанню продуктивності праці й завдяки цьому впливає на зростання доходів (заробітків) його власника – це:

а) валовий внутрішній продукт;

б) людський капітал;

в) трудовий потенціал.

11.Інвестиційний період у фізичного капіталу значно коротший у порівнянні з людським капіталом:

а) так;

б) ні.

12. Функціонування людського капіталу, віддача від його застосування обумовлені:
а) волею людини, її індивідуальними інтересами, світоглядом і загальним рівнем культури, в тому числі і економічної;

б) політичною ситуацією в країні та інтересами інвестора.

13. Ступінь ризику та невизначеності більший для:

а) інвестицій  в людину;

б) інвестицій в речовий капітал.

13. Зміну обсягу людського капіталу залежно від витрат принципово неможливо оцінити з тією ж точністю, що і для фізичного капіталу?

а) так;

б) ні.

14. Речовий капітал, втілений в людях – це:

а) капітал, одержаний шляхом вкладень у формування та виховання людини;

б) це витрати на освіту та професійну підготовку людини, її здоров’я, а також на мобільність  трудових ресурсів.

15. Не речовий капітал, втілений в людях – це:

а) капітал, одержаний шляхом вкладень у формування та виховання людини;

б) це витрати на освіту та професійну підготовку людини, її здоров’я, а також на мобільність  трудових ресурсів.

16. На Заході для людей працездатного віку «втрачені заробітки» вважаються витратами на:

а) освіту;

б) працю;

Тема 2. Якість робочої сили, освіта та професійна підготовка

В темі розглядаються питання:

1. Якість робочої сили і кваліфікація працівника.

2. Освіта та професійна підготовка в інфраструктурі ринку праці.

3. Нові підходи до питань фінансування освіти та професійної підготовки.

Основні терміни і поняття:

Адаптованість працівника, відповідальність, вправність (вміння, навички), етапи освіти, здоров’я як характеристика робочої сили, інноваційність, інтереси, кваліфікація працівника, компетентність, мобільність, мотивованість, послуга професійної освіти, професійна освіта, професійна придатність, професійні знання, профорієнтованіть, розумові здібності, система освіти, фізичні характеристики робочої сили людини, якість робочої сили

Завдання 1

Підберіть одну або декілька правильних відповідей

1. Основоположний фактор сучасного економічного розвитку:

а) ефективність виробництва;

б) науково – технічний прогрес;

в) дотримання технологічних планів.

2. Вправність людини визначається її:

а) фізичними даними, необхідними для виконання виробничого завдання;

б) духовними якостями, необхідними для спілкування.

3.Відповідальність за власну роботу полягає у:

а) належному використанні матеріальних ресурсів та часу, у встановленні та дотриманні необхідних з точку зору виконання  завдань, зв’язків та контактів з людьми та інстанціями всередині та за межами підприємства;

б) розпізнаванні та попереджанні небезпеки для людей, що знаходяться в довіреній зоні відповідальності.

4. Сукупність людських характеристик, що проявляються в процесі праці й включають в себе кваліфікацію та особисті якості працівника, це:

а) розумові здібності;

б) кваліфікація працівника;

в) якість робочої сили.

5. Сукупність загальної і спеціальної професійної освіти, необхідних знань, умінь, професійних навичок та виробничого досвіду для виконання певних видів робіт певної складності, це:

а) розумові здібності;

б) кваліфікація працівника;

в) якість робочої сили.

6. Вміння і навички людини визначаються:

а) віком;

б) рівнем освіти;

в) її фізичними даними, необхідними для виконання виробничого завдання.

7. До фізичних характеристик людини відносять:

а) вага, об’єм рук, розмір ноги;

б) вік, стан здоров’я, швидкість реакцій, зріст, сили.

8.Розумові здібності особи можна визначити як:

а) здатність ефективно використовувати свій інтелект – мислення, навчання, спостереження, вирішення проблем;

б) здатність роботи собі кар’єру  за допомогою розумових здібностей.

9. Адаптованість це –

а) здатність працівника пристосуватися до змісту і умов трудової діяльності й безпосередньо соціального середовища, вдосконалювати свої ділові й особисті якості;

б) здатність працівника пристосуватись до техногенних змін.

10. Мобільність це –

а) здатність працівника пристосуватись до техногенних змін;

б) здатність працівника пристосуватись до змін настрою керівника;

в) здатність і готовність працівника до професійних і територіальних переміщень.

11. Мотивованість це –

а) здатність працівника реагувати на мотиватори, тобто зовнішні фактори, що збуджують його до певного виду трудової поведінки для досягнення цілей підприємства;

б) фактор, який є стимулом для роботи працівника.

12. Інноваційність це –

а) здатність працівника пропонувати нові ідеї щодо підвищення рівня виробництва;

б) готовність людини для інновацій, тобто здатність до розробки нових ідей, нових технологій і нових виробів до їх впровадження.

13. Профорієнтованість це-

а) здатність і спільний інтерес людини до певного виду трудової діяльності, вміння обирати найідеальнішу для себе професію із втягуванням своїх психофізичних характеристик, інтересів, здібностей;

б) певний вид роботи, яку людина вибирає в залежності від своєї освіти,  бажання, інтересів.

14. Рівень кваліфікації характеризується:

а) розумовими здібностями;

б) розрядом, категорією, вченим ступенем;

в) посадою, величиною заробітної плати.

15. Освіта це –

а) цілеспрямований процес виховання і навчання в інтересах людини, суспільства, держави, що супроводжується констатацією досягнення громадянином встановлених державою освітньо-кваліфікаційних рівнів;

б) рівень розумових здібностей людини, які вона придбала у процесі навчання в освітніх закладах, або в процесі самоосвіти.

Завдання 2

Запитання та завдання для індивідуальної роботи

  1.  Поясніть тезу -  «…в наш час цивілізоване суспільство рухається від економіки робочої сили і сили техніки до економіки сили розуму».

  1.  Якими об’єктивними чинниками викликане зростання вимог до якості робочої сили?
  2.  Сформулюйте поняття «якість робочої сили» і охарактеризуйте її складові.
  3.  Наведіть приклади різних трудових процесів і проаналізуйте, які складові якості робочої сили є визначальними для результатів роботи в тому чи іншому випадку.
  4.  Охарактеризуйте поняття здоров’я  і його економічне значення для людини, підприємства і суспільства.
  5.  Охарактеризуйте освіту та професійну підготовку з точки зору теорії людського капіталу.
  6.  Яка роль системи освіти в інфраструктурі ринку праці?

Тема 3. Соціальне партнерство та соціальна політика

В темі розглядаються питання:

  1.  Сутність соціального партнерства.
  2.  Соціальна політика.
  3.  Соціальний захист.

Основні терміни і поняття:

Групи суб’єктів соціального партнерства, держава, найманий працівник, патерналізм, профспілки, роботодавець, роботодавці, соціальне партнерство, соціальний захист.

Залежно від методів і способів вирішення трудових протиріч  основними типами соціально-трудових відносин є патерналізм і соціальне партнерство. Жорстке державне регулювання соціально-трудових процесів – основна характеристика патерналізму. Соціальне партнерство передбачає рівноправне співробітництво найманих робітників, роботодавців та держави, заснований на взаємовигідних економічних відносинах.

Ідеологія соціального партнерства – «конфліктна співпраця», а не «конфліктна суперечка». Метод вирішення проблем – компроміс, шлях мирних переговорів. Основою соціального партнерства є угода, суспільний договір сторін щодо виконання певних умов співіснування на основі узгодження їхніх інтересів.

Суб’єкти соціального партнерства: держава – гарант громадянських прав, впроваджує соціальну політику, виступає власником (роботодавцем), розробляє правові та нормативні документи, що регламентують соціально-трудові відносини; профспілки – об’єднання робітників для захисту своїх соціальних, економічних та професійних прав; роботодавці – в особі їхніх представницьких органів захищають господарсько-трудові інтереси власників: здійснюють представництво під час проведення консультацій та переговорів, здійснюють сервісне обслуговування в наданні підприємцям консультаційних послуг.

Соціальна політика – підсистема політики держави, спрямована на регулювання соціальних відносин, соціальний розвиток та забезпечення соціальної перспективи. Існує два напрямки розвитку і функціонування соціальної політики – ліберальний та соціал-демократичний (патерналістський).

Ліберальний – надання можливостей для вирішення індивідуальних проблем самому громадянину, а держава формує для цього умови та бере на себе ті функції, які не може виконати власними силами особа або сім’я. Основна мета соціально-демократичного розвитку – досягнення соціальної справедливості в суспільстві. Держава гарантує визначений рівень доходів та соціальних послуг незалежно від особистого трудового внеску. Потреби населення є підставою для визначення межі соціальних витрат. Витрати на соціальні послуги розглядаються як інвестиції в людський капітал. Для цій моделі характерно – зрівнялівка, соціальна однорідність, зниження соціальної та економічної активності.

Суть соціального захисту полягає у проведенні активної соціальної політики на рівні держави, підприємства. Трипартизм – система представництва підприємців, профспілок та уряду.

Завдання 1

Дайте відповіді на питання:

  1.  Охарактеризуйте сутність соціального партнерства.
  2.  У чому полягає мета соціального партнерства?
  3.  Які принципи соціального партнерства.
  4.  Які принципи партнерства в процесі здійснення колективних переговорів?
  5.  Назвіть принципи, яких необхідно дотримуватися при взаємних консультаціях і контролі.
  6.  Яких принципів необхідно дотримуватися при вирішенні колективних спорів (конфліктів)?
  7.  На чому ґрунтується система соціального партнерства в Україні?
  8.  Які існують правові та організаційні проблеми становлення системи соціального партнерства в Україні?
  9.  Що Ви розумієте під діловим та соціальним юніонізмом?
  10.  Яка роль держави як арбітра та роботодавця на ринку праці?
  11.   Які напрямки розвитку соціальної політики в Україні?
  12.  Що Ви розумієте під об’єктами і суб’єктами соціальної політики?
  13.  Які основні принципи побудови соціального захисту населення?
  14.  Які основні складові механізму соціального захисту?
  15.  В чому полягає соціальний захист безробітних?
  16.  В чому полягає захист прав  громадян, що виїжджають на постійну й тимчасову роботу за кордон?
  17.  Дайте характеристику бюджетно-страхової системи фінансування охорони здоров’я.
  18.   Які відбулися зміни в пенсійному законодавстві в Україні?
  19.  Розкрийте сутність соціальної політики.
  20.  Яка мета соціальної політики?
  21.  Охарактеризуйте суб’єкт соціальної політики «особистість».
  22.  Охарактеризуйте суб’єкт соціальної політики «держава».
  23.  Яка роль громадських організацій як суб’єктів соціальної політики?
  24.  Розкрийте суть соціального захисту.
  25.  У чому полягає соціальна підтримка?

Теми рефератів

  1.  Соціальне партнерство як система.
  2.  Профспілки як орган робітничого руху.
  3.  Історія формування концепції соціального партнерства.
  4.  Соціальне партнерство та його розвиток в Україні.
  5.  Роботодавці та їхні об’єднання як суб’єкти соціального партнерства.
  6.  Механізм функціонування соціального партнерства в Україні.
  7.   Міжнародний досвід соціального партнерства.
  8.  Моделі соціального діалогу.
  9.   Профспілковий рух в Україні.

Тема 4.  Система соціально-трудових відносин в Україні

Соціально-трудові відносини – регулюють якість трудового життя, відображають певні наміри і дії учасників цих відносин у сфері праці.

Основними факторами формування і розвитку соціально-трудових відносин (СТВ) є  соціальна політика, глобалізація економіки, розвиток суспільної праці та виробництва. Найбільш важливими суб’єктами СТВ є держава, роботодавець (індивідуальний і колективний), найманий робітник (індивідуальний і колективний). Основним критерієм оцінки СТВ прийнято вважати якість трудового життя – сукупність властивостей, які характеризують  умови праці, умови виробничого життя і дозволяють врахувати ступінь реалізації інтересів працівника і використання його здібностей.

Завдання 1

Для самостійного розгляду

Характеристика сучасного стану соціально – трудових відносин в країні.

Питання:

  1.  Якими заходами супроводжується формування соціально орієнтованої економіки в Україні?
  2.  На скільки скоротилась чисельність населення країни за останні десятиріччя (в містах, в сільській місцевості) ?
  3.  Чим прискорене значне скорочення чисельності населення?
  4.  Чи можна стверджувати, що депопуляція є одним з очевидних проявів демографічної кризи в Україні? Чи мають масштаби депопуляції стійку тенденцію до зростання?
  5.  Чи відбувається останніми роками падіння смертності та значне зростання народжуваності? Скільки за останній період дослідження складає тривалість життя чоловіків, жінок? Чи існує у нинішніх показниках тривалості життя населення  України надто великий розрив як за статтю, так і істотне відставання від рівнів, досягнутих розвинутими країнами?
  6.  В яких областях України спостерігаються критичні значення сумарного показника народжуваності?
  7.  Чим  зумовлені, на Вашу думку, міграційні втрати населення України? Чи існують відмінності у якісному складі прибулих у нашу країну та вибулих з неї за роки незалежності?   
  8.  Серед яких областей України найбільш поширена нелегальна трудова міграція за кордон, чим можна пояснити дану ситуацію?
  9.  Чи відбувається в останні роки  прискорена маргіналізація  населення в країні, „розмивання” середнього класу, деформація структури трудової зайнятості?
  10.   Яка чисельність населення України буде в 2026 році згідно з демографічним прогнозом  фахівців відділу демографії Інституту економіки НАНУ за середнім його варіантом? Чи підвищиться рівень постаріння населення?
  11.   Якими  повинні бути пріоритетні  напрями соціально – демографічної політики?

Динаміка безробіття в системі соціально – трудових відносин.

  1.  Чи можна стверджувати, що в останні роки безробіття поступово трансформувалась з відкритої до прихованої форми? Чому?
  2.  Чи відрізняються чисельність безробітних та рівні безробіття, обчислені за офіційними даними Державного центру зайнятості та за методологією МОП?

  1.  Чи зростає в останні роки чисельність жінок та молоді в складі безробітних?
  2.  Найбільший приріст серед безробітних спостерігався у категорії осіб, що проживають у сільській чи міській місцевості? Чим це обумовлено?
  3.  Чи відрізняються рівні безробіття залежно від впливу регіонального фактору?
  4.  Щоб запобігти стрімкому зростанню безробіття які заходи активної політики на ринку праці необхідно застосовувати?
  5.  Чи знижується в останні роки в нашій країні попит на працю?

Сфера оплати праці та доходи – центральна ланка оптимізації соціально – трудових відносин.

  1.  В наслідок яких причин  заробітна плата в останні роки практично втратила своє соціально – економічне призначення ?
  2.  Чи виконує заробітна плата в останні роки всі свої основні функції? Наведіть приклад.
  3.  Чи поглиблюються  диспропорції в оплаті праці в державному і недержавному секторах економіки?
  4.  Який середньомісячний рівень заробітної плати у поточному році? В яких галузях спостерігалось максимальне та мінімальне значення цього показника за визначений період?
  5.  Чи є рівень існуючих пенсій достатнім для задоволення мінімуму фізіологічних та соціальних потреб пенсіонерів?
  6.  У скільки разів в останні роки почасова оплата праці в Україні менше, ніж в країнах Європи?
  7.  Чи набула в останні роки широкого розповсюдження  виплата неофіційної, прихованої від оподаткування заробітної плати?

Перспективні питання реалізації державної політики в сфері соціально-трудових відносин.

  1.  З прийняттям і набуттям чинності яких законів в країні почався тривалий і складний процес трансформації соціально-трудових відносин у контексті заробітної плати?

  1.  Чи  можливо вважати найбільш реальним шляхом у вирішенні існуючих соціально-трудових проблем радикальне реформування механізму мотивації праці, яке стосується усіх ланок господарського механізму? Поясніть.
  2.  Які існують основні напрями удосконалення систем оплати праці?
  3.  Чи існує в Україні заборгованість з виплат заробітної плати?
  4.  Що є першопричинами виникнення заборгованості з виплат заробітної плати?

Теми рефератів:

  1.  Чинники трансформації соціально-трудових відносин.
  2.  Законодавство про працю в Україні.
  3.  Природа та сутність трудових конфліктів.

Література

  1.  Кодекс Законів про працю України.
  2.  В.В. Адамчук.  Экономика труда. /В.В. Адамчук, Ю.П. Кокин, Р.А. Яковлєв — М.: ЗАО “Финстатинформ”,1999.— 431с.
  3.  Д.П. Богиня. Основи економіки праці. / Навч. посіб./ Д.П. Богиня, О.А. Грішнова — К.: 2001.— 313 с.
  4.  В.С. Дієсперов Економіка сільськогосподарської праці./ В.С. Дієсперов — К. : 6 ІАЕ УААН, 2004. — 488 с.
  5.  Економіка праці та соціально-трудові відносини./[ Н.Д. Дарченко, В.С. Рижиков, О.Л. Єськов, О.М. Мікрюков.] Збірник завдань і вправ: Навчальний посібник. —К: Центр учбової літератури, 2007 — 252 с.
  6.  Н.И. Есинова. Экономика труда.Учебное пособие./Н.И.Есинова — К.: 2003.— 464 с.
  7.  Г.Т. Завіновська  Економіка праці. Навч.посібник. / Г.Т.  Завіновська — К.: 2000. — 200 с.
  8.  А.В. Казановський Соціальне партнерство на ринку праці. (Нац.центр продуктивності.)/  А.В. Казановський, А.М. Колот. — Краматорськ,1995. — 230с.
  9.   Економіка праці і соціально-трудові відносини. Навчальний посібник/[В.М. Ковальов, В.С. Рижиков, О.Л. Єськов, і інш.]; за ред. В.М. Ковальова. — К. : Центр навчальної літератури, 2006. — 256 с.
  10.   В.М. Петюх. Ринок праці та зайнятість./В.М. Петюх — К.:КНЕУ,1999. — 288с.
  11.   В.М. Петюх. Ринок праці. /Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц / В.М. Петюх. — К.: КНЕУ, 2000.— 128 с.
  12.  Лібанова Е.М. Ринок праці. Навчальний посібник / Е.М. Лібанова — Київ, 2003.—  224 с.
  13.  Махсма М.Б. Практикум з економіки праці та соціально-трудових відносин. Навчальний посібник. — К.: Атака, 2006. — 124 с.
  14.   Населення і трудові ресурси села / Навч. посіб./ За ред. П.Т. Саблука, М.К. Орлатого. — К. : Інститут аграрної економіки УААН,2002.— 277 с.

Зміст

Введення

Модуль  1. Ринок праці і трудові ресурси…………………………………………….7

Тема 1. Економіка праці як наука і сфера практичної діяльності…………………...7

Тема  2. Ринок праці в економічній системі………………………………………….17

Тема 3. Населення і людські ресурси суспільства…………………………………...36

Тема 4.  Зайнятість населення і безробіття…………………………………………...78

Модуль  2. Ефективність, організація та нормування праці………………………..101

Тема 1. Ефективність і продуктивність праці……………………………………….101

Тема 2. Організація та нормування праці……………………………………………112

Модуль  3. Оплата праці………………………………………………………………114

Тема 1. Зміст заробітної плати та її функції………………………………………….114

Тема 2. Форми і системи оплати праці……………………………………………….116

Тема 3. Державне і ринкове регулювання заробітної плати………………………..126

Модуль  4. Соціальне партнерство……………………………………………………138

Тема 1. Людський капітал……………………………………………………………..138

Тема 2. Якість робочої сили, освіта та професійна підготовка……………………..144

Тема 3. Соціальне партнерство та соціальна політика………………………………147

Тема 4.  Система соціально-трудових відносин в Україні…………………………..150

Література……………………………………………………………………………….154 




1. Тема-Україна Підтема-Прогулянка по Київу
2. Субъект культуры
3. настоящее и будущее Pоссии соотносилось почти исключительно с
4. Синтетический учет расчетных операций
5. то имущества в данном случае апартаментов
6. Итак вы узнаете что происходило с того самого момента когда Каролинка нашла голубую бусинку
7. ТЕМА 9 СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ СТРАХУВАННЯ Об~єкти страхування урожаю сільськогосподарських культур
8. Міжнародної Асоціації Літератури та Мистецтва під впливом французького права автора англ
9. социетес ~ общество и греческого логос ~ слово понятие учение
10. Лекция Легированные стали и сплавы Маркировка легированных сталей

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе