Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Основні передумови формування та розвитку МЕВ в античних суспільствах виникли ще в первісних суспільствах.
Передісторичні часи залишили МЕВ (а точніше прототипи сучасних форм МЕВ) на такому рівні розвитку:
Крім того, загострення конфлікту між общинами і племенами призвело до доповнення розвитку продуктивних сил військовими діями. Це привело до розуміння того факту, що полоненого із іншого племені краще не вбивати, а залишити працювати (виникнення рабовласництва, яке і стало першим, насильницьким, проявом міграції робочої сили).
Слід зауважити, що в давніх суспільствах не було чіткого відокремлення владних стосунків від економічних відносин, надбудови від базису, оскільки економіка не була повною мірою самовідтворюваною системою і вимагала різноманітного позаекономічного примусу.
Основою матеріального виробництва було землеробство, і саме продукти землеробства були основою обміну, що з появою грошей як єдиного еквіваленту перетворився на торгівлю.
Зовнішня торгівля була основною формою економічних відносин між країнами стародавнього світу. Найважливішими факторами виникнення та зміцнення міжнародної торгівлі виступали географічні умови і відмінності у ресурсах, нерівномірність забезпечення регіонів корисними копалинами, технічною сировиною, а також різниця в можливості отримання надлишків сільськогосподарської продукції.
Оскільки тогочасне виробництво було сільськогосподарським, йому була властива сезонність. Однак гроші були необхідні і між сезонами. Це призвело до виникнення кредиту. Історично комерційний кредит виник раніше за приватний. Переважно цим займалися лихварі і комерційні об'єднання (напр. кару).
Із виникненням грошей у різних країнах постала проблема обміну однієї валюти на іншу, тобто зароджуються валютні відносини. Таким обміном переважно займалися міняйли.
Пізніше (на початку 1 тисячоліття до н.е.) виникають перші прообрази сучасних банків. Найбільшого поширення вони набули в Римі, де вони здійснювали не лише валютообмінні та кредиторські функції, а й слугували посередниками при розрахунках. Серед розрахункових інструментів вже тоді використовувались чеки, переказні векселі, поточні рахунки.
^
Серед основних форм МЕВ, що виникли і розвивалися впродовж античних часів можна назвати:
1) міжнародна торгівля.
Вона виникла через різноманітність географічних умов і відмінність у ресурсах, нерівномірність забезпечення регіонів корисними копалинами, технічною сировиною, а також різницю в можливості отримання надлишків сільськогосподарської продукції. Поступово вона стає єдиним видом економічних відносин між державами, а в Європі навіть домінує над внутрішнім ринком за обсягами торгівлі. Міжнародна торгівля задовольняла внутрішні потреби держав у тих видах сировини і продуктів, виробництво яких було неможливе чи недоцільне. Основним товаром була сільськогосподарська продукція, метали, шовк, вироби ремесла.
Великий вплив на торгівлю мала держава, і спочатку міжнародною торгівлею займалися державні чиновники (напр. тамкару). Лише поступово вона перетворюється на приватну. Для захисту приватних торговців від утисків держави, а також від грабіжників тощо, купці об'єднувались в торгові об'єднання (напр. кару).
За стародавніх часів існувало два види торгівлі :
1) експортно-імпортна – експорт заради ввезення товарів, які не виготовляються всередині держави (полісу). Цей тип торгівлі набрав широкого розвитку в Вавілонії 3-1 тисячоліття до н.е. і зберігся і до наших днів. Вавілонія виступала як визнаний експортер тканин (і в цьому прояв спеціалізації суспільного поділу праці на рівні цивілізації), і імпортувала метал, металеві вироби, ліс та вироби та вироби з деревини.
2) транзитні типи зовнішньої торгівлі – в своїй основі це торгівля, пов'язана з одержанням додаткових прибутків (торгівля заради подальшої торгівлі). Цей тип мав два підтипи:
а) вимоги до купця, що транзитом везе свій товар до далекої країни частково продати свій товар всередині країни (по дорозі);
б) купівля заради перепродажу з метою отримання прибутку (перші ознаки міжнародного бізнесу).
Транзитний тип торгівлі набув поширення у фінікійців (тому його інколи називають фінікійським типом).
В основному торгівля здійснювалась по торговим шляхам – історично-усталеним маршрутам, рух караванів по яким був безпечнішим та простішим.
В більш пізні часи (2-1 тисячоліття до н.е.) досить помітною стає спеціалізація в міжнародній торгівлі, в тому числі і серед купецтва. Наприклад, існували групи купців, які спеціалізувалися на оптовій торгівлі, продавці в кредит, фрахтівники. Вирізнялася така спеціалізація, як агенти і контролери торгових домів, скарбники торговельних домів і т.і.
В цілому, розвиток міжнародної торгівлі, як основної форми прояву МЕВ за стародавніх часів супроводжувався
1) стабілізацією торговельних стосунків між державами і цивілізаціями;
2) стійкістю і систематичністю обміну продуктами, цінностями, сировиною і т.д.;
3) розширенням товарної структури міждержавної торгівлі;
4) переважанням зовнішньої торгівлі над внутрішньою, особливо для античних цивілізацій (а десь в 3-2 століттях до н.е. більшого значення зовнішня торгівля набуває і для Східних цивілізацій)
Говорячи про товарну структуру, ми можемо сказати, що вона розширилася за рахунок такого специфічного товару, як жива робоча сила. Мова йде про перші ознаки міграції робочої сили (насильницька міграція)
^ 2) грошово-кредитні відносини.
Оскільки тогочасне виробництво було сільськогосподарським, йому була властива сезонність. Однак гроші для здійснення торгівельної діяльності та розвитку господарств були необхідні і між сезонами. Це призвело до виникнення кредиту. Історично комерційний кредит виник раніше за приватний. Переважно цим займалися лихварі і комерційні об'єднання (напр. кару).
Із виникненням грошей у різних країнах постала проблема обміну однієї валюти на іншу, тобто зароджуються валютні відносини. Таким обміном переважно займалися міняйли.
Пізніше (на початку 1 тисячоліття до н.е.) виникають перші прообрази сучасних банків. Найбільшого поширення вони набули в Римі, де вони здійснювали не лише валютообмінні та кредиторські функції, а й слугували посередниками при розрахунках. Серед розрахункових інструментів вже тоді використовувались чеки, переказні векселі, поточні рахунки.
^ 3) рух факторів виробництва.
В основному проявлявся через рух сировини та робочої сили.
Міграція робочої сили здійснювалась чотирма способами:
Останній спосіб мав найбільше поширення.
Інші форми МЕВ (науково-технічні зв'язки, міжнародна інвестиційна діяльність) не були представлені.
Висновок: Ще за стародавніх часів почали складатися й набули розвитку численні технічні елементи та організаційні форми міжнародних економічних відносин. Проте це ніякою мірою не дає підстав ототожнювати стародавні та сучасні міжнародні економічні відносини. Товарне виробництво не стало загальною формою економічного руху стародавніх суспільств та й не могло ним стати внаслідок низького рівня розвитку продуктивних сил і переважання самодостатнього натурального господарства, особистої залежності безпосередніх виробників, великої значущості стосунків влади та примушення в організації економічних процесів. Натуральне господарство породжувало товарну економіку як свій придаток і робило її явищем якщо не випадковим, то підпорядкованим виробництву додаткового продукту у надрах натурального господарства, В силу цього міжнародні економічні відносини були досить усталені, але недостатньо значущі для існування стародавнього світу.
Основні чинники розвитку МЕВ становлять:
1. Міжнародний поділ факторів виробництва:
• різноманітні природно-географічні, факторні передумови, що
розвивають міжнародну спеціалізацію країн і кооперування між ними.
2. Технологічний розвиток, основу якого складає НТР:
• перехід від екстенсивного до інтенсивного виробництва;
• поява нових галузей і потреба модернізації існуючих;
• скорочення виробничого циклу;
• стрімко та поступовозростаюче значення сфери послуг (фінансових,
туристичних, рекламних, транспортних).
3. Соціально-економічні:
• рівень економічного й науково-технічного розвитку та пошук нових
моделей підвищення стандартів життя окремих країн;
• умови й особливості організації внутрішнього національного
виробництва;
• механізми організації зовнішньоекономічних відносин (різні режими
для іноземних інвесторів і торговців).
3. Показники долучення національної економіки до світової та МЕВ
Індикатори залучення до міжнародної торгівлі:
• експортна квота;
• імпортна квота;
• зовнішньоторговельна квота;
Індикатори залучення національної економіки до міжнародної
інвестиційної діяльністі
• частка прямих іноземних інвестицій, залучених до країни, щодо ВВП
(частка ПІІ в ВВП = ПІІ (дол.) / ВВП(грн);
• частка прямих іноземних інвестицій на душу населення в країні (частка
ПІІ на душу населення = ПІІ (дол) / чисельність населення (осіб).
Коефіцієнт еміграції = емігранти / чисельність населення × 1000 осіб.
Коефіцієнт імміграції = іммігранти / чисельність населення × 1000 осіб.
Коефіцієнт міграційного обороту = (емігранти + іммігранти) /
чисельність населення ×1000 осіб.
Індикатори залучення національної економіки до міжнародних
кредитно-фінансових відносин:
• частка зовнішнього боргу в ВВП = зовнішній борг / ВВП;
• частка зовнішнього боргу на душу населення = зовнішній борг /
чисельність населення;
• конвертованість національної валюти.